Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
№4. Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.
Підстилі
№5 Літературне мовлення буває усне і писемне. Усне ділиться на діалогічне і монологічне. Писемне – лише монологічне, яке ділиться на рукописне і друковане.
Монолог – особлива форма побудови усного чи писемного мовлення, що становить розгорнуте висловлення однієї особи, звернене до себе або до глядача (у спектаклі, кінофільмі).
Діалог– одна з форм мовлення, розмова між двома або кількома особами. Діалог характеризується короткими висловленнями, простотою синтаксичної будови його частин, використанням неповних і незакінчених речень. Особливістю діалогу є взаємозумовленість синтаксичної будови реплік співбесідників, яка об’єднує діалог в єдине ціле. Розрізняють внутрішній діалог – фігуру мовлення, що є зверненням мовця до самого себе.
Виступ – прилюдне виголошування доповіді, промови, заяви, інформації та
ін.
Повідомлення – спосіб спілкування, призначений для передавання
інформації.
Доповідь – прилюдний виступ на певну тему або усне чи письмове офіційне
повідомлення про що-небудь керівникові.
Промова – виступ з якого-небудь приводу для висвітлення певної
інформації, впливу на розум, почуття і волю слухачів.
Лекція – усний виклад навчального предмета викладачем у вищому або
середньому спеціальному навчальному закладі.
Бесіда – повідомлення на яку-небудь тему з наступним обміном думками.
Дискусія – широке прилюдне обговорення будь-якого спірного питання.
План-стисло викладений перелік основних питань, може бути усним або письмовим. Простим, складним і розгорнутим.
Тези – коротко сформульовані основні положення тексту.
Конспект – стислий варіант тексту, його короткий запис. На відміну від тез містить не лише основні положення а й докази.
№ 8. Наради – один з найбільш ефективних способів обговорення важливих
проблем і прийняття рішень в усіх сферах виробничого, громадського й
політичного життя. Вони дають змогу спільно аналізувати питання й
висловлювати свої думки та пропозиції, приймати найоптимальніші рішення.
Крім того, на нараді керівництво може поінформувати працівників про свої
плани. Проблема, яка виноситься на обговорення, може мати будь-який
характер: виробничий, дисциплінарний, організаційний тощо. На нараді
зацікавлені сторони висловлюють думки стосовно розглядуваної проблеми.
Збори – це поширена форма колективного обговорення проблем з метою їх
осмислення і розв’язання. На обговорення збираються люди, яких об’єднує
певний інтерес (збори акціонерів, партійні збори та ін.). Зборами керує
обрана президія.
№9
ПУБЛІЧНИМ ВИСТУП - це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин спілкування виділяють такі основні жанри публічних виступів: 1) громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди); 2) академічні промови (наукові доповіді, навчальні лекції, наукові дискусії); 3) промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні промови, вітання, тости). Кожен з перелічених видів має відповідне призначення, тобто переслідує певну мету - проінформувати, переконати чи створити настрій у відповідної аудиторії.
Промова- це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впліву на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.
Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.
Види – Мітингова, Агітаційна, Ділова, Ювілейна,
Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер. Є Навчально-програмові, Настановча-вступна, Оглядові лекції...
№10
ПУБЛІЧНИМ ВИСТУП - це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин спілкування виділяють такі основні жанри публічних виступів: 1) громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди); 2) академічні промови (наукові доповіді, навчальні лекції, наукові дискусії); 3) промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні промови, вітання, тости). Кожен з перелічених видів має відповідне призначення, тобто переслідує певну мету - проінформувати, переконати чи створити настрій у відповідної аудиторії.
доповідь – це 1) прилюдне повідомлення на певну тему, 2) рідко
– усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівни-
кові, начальникові [СУМ, т.2, с. 373].
Доповідь – один із найпоширеніших жанрів (форм) усного ви-
словлювання. Учені зазначають, що доповідь може бути: 1) політич-
ною, 2) діловою, 3) звітною, 4) науковою.
Політична доповідь торкається політичних питань, у ній
з’ясовуються суть, причини, наслідки певної політичної події, роз-
криваються шляхи розвитку суспільства.
Ділова доповідь, на нашу думку, – це доповідь, офіційне повідо-
млення про що-небудь керівникові, начальникові.
Звітна доповідь – це доповідь, яка виголошується під час звіту
про роботу якогось органу за певний період.
Наукова доповідь – це доповідь, у якій інформується про наукові
спостереження, досліди, їх результати, нові відкриття, зроблено уза-
гальнення наукових даних. Звісно, що такі доповіді заслуховують-
ся в наукових установах, на різних зібраннях учених конференціях,
симпозіумах тощо. Наукова доповідь, зроблена на основі критично-
го огляду і вивчення ряду публікацій, називається рефератом (про
це нижче).
Кожен із цих видів доповідей вимагає певної підготовки і має
свою специфіку написання.
Найпоширенішою є така структура доповіді: вступ, основна час-
тина, висновок.
У вступі потрібно визначити тему доповіді, причини її вибору,
вказати актуальність проблеми, її значення, сформулювати мету до-
повіді, викласти історію питання.
В основній частині – подати характеристику проблеми (виділи-
ти основний аспект проблеми, а потім – основні положення, які де-
тально і послідовно проаналізувати).
Висновки мають бути чіткими, лаконічними. Рекомендується по-
вторити основну думку, а потім підсумувати найбільш важливі по-
ложення.__
№11
ПУБЛІЧНИМ ВИСТУП - це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин спілкування виділяють такі основні жанри публічних виступів: 1) громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди); 2) академічні промови (наукові доповіді, навчальні лекції, наукові дискусії); 3) промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні промови, вітання, тости). Кожен з перелічених видів має відповідне призначення, тобто переслідує певну мету - проінформувати, переконати чи створити настрій у відповідної аудиторії.
Дискусія - це публічний діалог, у
процесі якого зіштовхуються різні, протилежні точки зору. Метою дискусії
є з'ясування і зіставлення позицій, пошук правильного рішення. Дискусія
- один з видів суперечки.
В. Оконь пропонує три види дискусії:
– «побіжна» (виникає стихійно під час розгляду та обговорення складних питань, які цікавлять більшість учнів);
– дискусія, спрямована на формування переконань;
– справжня навчальна дискусія (спеціально організовується для розгляду важливої дидактичної проблеми).
№12
Ле́кція — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.
Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. Мета лекції – розкрити основні положення теми, досягнення науки , з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.
Вузівська лекція має структуру набуття нових знань і містить такі елементи:
Основні вимоги до лекції:
Види лекцій:
Залежно від методів викладу навчального матеріалу лекції поділяються на монологічні, інформаційно-проблемні, проблемні, лекції-бесіди тощо.
№13
Види усного ділового спілкування: Ділова бесіда,діловий прийом,ділова доповідь,ділова розмова по телефону,ділова нарада,ділові переговори.
Бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інфор¬мацією, почуттями тощо. Бесіда сприяє також активізації зусиль парт¬нерів для забезпечення співробітництва та впливу одне па одного.
Орієнтовно можна назвати такі функції бесіди: обмін інформа¬цією; формування перспективних заходів і процесів; контроль і ко¬ординація вже розпочатих дій; взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань; підтримка ділових контактів на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав; пошук, висунення і опера¬тивна розробка робочих ідей; стимулювання людської думки в но¬вому напрямку; розв’язання етичних проблем, що виникли в якійсь ситуації, та ін.
Існують різні види бесід. Якщо за основу класифікації взяти мету спілкування та зміст бесіди, то можна виокремити бесіди ритуальні, глибинно-особистісні та ділові.
Під час ритуальних бесід люди спілкуються, дотримуючись певного мовленнєвого етикету. Як правило, ці бесіди характерні для обрядів, звичаїв будь-якої спільноти людей. Людина, яка звикла до цього, почувається під час виконання обряду спокійно і впевнено. Вона знає, що і як їй потрібно говорити в різних ситуаціях і чого варто сподіватися від інших. Уміння людини підтримувати ритуальні бесіди свідчить про те, що вона опанувала перший рівень культури спілкування.
Глибинно-особистісні бесіди відіграють у нашому житті велику роль. Вони, як правило, характерні у спілкуванні між близькими людьми — рідними, коханими, дітьми, друзями та ін. Основна особливість таких бесід полягає в тому, що саме в них найповніше проявляються й реалізуються наші гуманістичні комунікативні установки та моральні норми. Вступаючи в контакт із близькими, людина сподівається на те, що її не лише зрозуміють, а головне, сприймуть такою, якою вона є, захистять і нададуть допомогу.
Велику роль у житті людей відіграють ділові бесіди, їх предметом, як правило, є конкретне діло. Серед ділових бесід розрізняють інформаційні: у "конкурентній ситуації"; "під тиском співрозмовника"; з метою викладу своєї позиції. Виходячи з професійної спрямованості розрізняють бесіди управлінські, педагогічні, правові, медичні та ін. Тут основна увага приділяється особливостям саме ділових бесід і їх різновидам. Майже всі справи, трудові акції, будь-яка спільна праця людей починаються, здійснюються і завершуються за допомогою різних за формою, змістом і функціями ділових бесід.
Залежно від кількості учасників бесіди поділяються на індивідуальні та групові. Ми розглянемо характеристики індивідуальної бесіди, а також різновиди групової.
№14
Співбесіда з роботодавцем
Головне -
1. Впевненість в собі
2. Тінь минулого
3. Детектор брехні
4. Контроль ситуації під час співбесіди
Важливі моменти
1. Пунктуальність.
2. Ввічливість.
3. Обов’язковість. (обіцяв позвонити – позвони!)
4. Зовнішній вигляд.
5. Практично всі менеджери з персоналу з підозрою ставляться до кандидатів тільки з „матеріальною мотивацією”.
6. Негативні відгуки про останнє місце роботи й про керівників.
Інформційні документи
Довідка, Запрошення, Оголошення, Доповідна записка, Пояснювальна записка, План, Телеграма, Лист
Довідка – це документ, що містить і підтверджує інформацію про
факти чи події.
Довідки видаються на вимогу окремої особи чи установи.
За змістом вони поділяються на :
1) службові довідки (вони складаються на запит або на вказівку
вищої організації чи службової особи),
2) особисті довідки (вони стосуються окремих осіб).
Запрошення – це документ, у якому висловлюється прохання
(адресовано конкретній особі) взяти участь у певному заході чи про-
сто бути присутнім.
Часто запрошення за своїм змістом і формою подібні до листів-
запрошень чи оголошень .
Оголошення – це документ, у якому повідомляється про час і
зміст зборів (засідань, нарад), про потребу в робочій силі чи замі-
щенні вакантних посад, про потребу в послугах чи можливість їх
надання.
Доповідна записка – це документ, у якому інформують керів-
ника закладу (організації, установи) про ситуацію, що склалася;
про факти чи події, що відбулися; про виконану роботу.
Ці записки поділяють на групи:
1) звітні;
2) інформаційні;
3) ініціативні.
Доповідна записка пишеться з ініціативи автора або ж на основі
вказівки керівника. Залежно від адресата доповідні записки поді-
ляються на 2 групи:
1) внутрішні (адресуються керівникові установи чи підрозділу);
2) зовнішні (адресуються керівникові вищої організації).
Пояснювальною запискою називають документ, який пояснює
(з’ясовує) зміст програми, плану, звіту тощо.
Пояснювальними записками називають також документи, у яких
їх укладачі пояснюють причини певного вчинку, події, факту.
Ці записки поділяють на дві групи:
1) службові (їх оформляють на бланку);
2) особисті (пишуть на аркушах паперу, у них пояснюють пору-
шення дисципліни тощо).
План – це документ, у якому подано перелік видів робіт, що
мають бути виконані. У планах указуються терміни виконання, пріз-
вища виконавців, обсяг роботи.
Розрізняють плани прості і складні.
Залежно від того, на який час планується робота, ці документи
поділяються на:
– щоденні,
– тижневі,
– місячні,
– квартальні,
– піврічні,
– річні тощо.
Залежно від виконавців плани можна поділити на індивідуальні
і колективні.
Плани роботи установ (організацій) підписуються керівниками,
а деякі узгоджуються з вищими або суміжними установами.
Найчастіше плани роботи затверджуються керівником чи колегі-
альним органом.
Плани можуть бути оформлені у формі таблиці чи записані як
текст.
Слово «звіт» має декілька значень: 1. Письмове чи усне повідо-
млення офіційній особі або організації про свою роботу, виконання
завдань, доручень і т. ін. 2. Докладна розповідь, інформація і т. ін.
про що-небудь.
За змістом (залежно від характеру виконаної роботи) розрізня-
ють прості і складні звіти.
Звіти бувають текстові і цифрові (статистичні). Останні пишуть-
ся на друкованих.
Телеграма – це службовий документ, що становить буквено-
цифрове повідомлення, передане за допомогою телеграфного зв'язку
Листування – один із основних і найпоширеніших засобів зв’язку
між людьми, хоча в останні десятиліття він дещо поступається таким
засобам спілкування, як телефон, телефакс, комп’ютерний зв’язок.
Лист – це писемно оформлений монолог, звернений до певної
особи (або осіб). Зміст його – повідомлення автора про себе, про
події з особистого чи громадського життя, виклад якогось про-
хання, наказу, міркування, роздумів з приводу побаченого, почутого,
думки про знайомих та родичів і т. ін. (див.: Cтиль і час. – С. 203).
Листування може бути:
1) офіційне, службове;
2) неофіційне, приватне.
№15
Коли йдеться про переконування, то це означає, що суб’єкт впливу пропонує об’єктові впливу «…аргументи, факти, докази і висновки, покликані показати позитивні наслідки рекомендованого спрямування дій»
Основними прийомами переконання є інформування (розповідь), роз’яснення, доказ, спростування і бесіда.
Переконання формують у процесі засвоєння естетичних, моральних, політичних, філософських та інших знань. Воно має бути послідовним, логічним, максимально доказовим, відповідати рівню вікового розвитку особистості. Переконуючи інших, особистість повинна сама глибоко вірити у те, про що повідомляє.
Переконувати можна словом і ділом. Тому переконання здійснюють лише в єдності з іншими методами виховання: переконання шляхом бесіди, дискусії, лекції, за допомогою конкретного прикладу, педагогічної ситуації, на основі громадської думки тощо.
Переконання складається з гіпотези (того, що треба довести), доказів чи аргументів (того, за допомогою чого доводиться гіпотеза) і демонстрації (способу доведення).
Засідання- збори членів, представників певної організації, колективу для обговорення і рішення певних питань.
Перемо́вини, також дискусія, взаємне спілкування з метою досягнення сумісного рішення.
Функції перемовин: інформаційно-комунікативна, досягнення домовленостей, регулювання, контроль, координація дій.
Виділяють 2 підходи до перемовин:
РЕФЕРАТ
1.-Письмовий виклад наукової статті або монографії
2. – це доповідб на будь яку тему, що написана на основі практичного огляду літературних чи інших (певних) джерел.
Види
1. продуктивные и репродуктивные. Репродуктивный реферат воспроизводит содержание первичного текста. Продуктивный содержит творческое или критическое осмысление реферируемого источника.
Репр - реферат-конспект и реферат-резюме
Прод - реферат-доклад и реферат-обзор
2. Інформативний реферат найповніше розкриває зміст документа, передає важливі фактичні та теоретичні відомості. У інформативному рефераті має бути вказано предмет дослідження та мету роботи, вміщено дані про метод і умови дослідження, висвітлено результати та пропозиції автора щодо їх застосування, наведено основні характеристики нових технологічних процесів, технічних виробів, нову інформацію про відомі явища, предмети та ін. Послідовність викладу матеріалу виступає як головна вимога, що висувається до такого реферату.
Індикативний реферат містить відомості тільки про найважливіші аспекти змісту первинного документа та його інформаційний зміст. При цьому вирішальним є не послідовність викладення матеріалу, а логіка бібліографічного задуму. Вона полягає у виділенні найголовнішого та найактуальнішого в документі. У такому рефераті немає детальної фактографічної інформації, його основне цільове призначення — привернути увагу користувача до наукового документа.
Також реферати поділяють на монографічні, звідний, аспектний, фрагментний. Монографічний – складений на основі аналітико-синтетичної переробки інформації, що міститься в одному первинному документі. Звідний реферат містить відомості з низки первинних документів на одну тему, викладені у вигляді зв’язаного тексту. Аспектним є реферат, укладений на основі аналітико-синтетичної переобки інформації одного чи кількох аспектів первинного документа. Фрагментний укладається за одним чи кількома структурними елементами документа, якщо він має великий обсяг різнопрофільної інформації. Також реферати поділяють за ознакою орієнтованості на споживача (цільовий і загальний), за формалізацією структури (текстовий і бланковий).
ПЕРЕКЛАД- відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми.
Види
Буквальний-відтворення тексту з дотрим. Орфограм, орфоеп, стиліст, пунктуац норм.
Адекватний – (повноцінний) . відтворення едності змісту і форми оригіналу.
Реферативний- стиснення.
Анотаційний – стисла хар-ка оригіналу
Містить перелік основних питань. Обсяг до 500 друкованих знаків
Види Механічний, Дослівний, Літературний,. Письмовий та усний.