Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
10.02.2012р. ( 1 конспект )
Наш край в роки революції і боротьби за Незалежність
У жовтні 1917р. Центральну Раду визнано в Житомирі. По-перше підтвердження існування Центральної Ради в Житомирі визнала ДУМА, Українська військова Рада Бердичівського гарнізону, частина підрозділів Південно-Західного фронту.
4 грудня 1917 року у Києві розпочав роботу з’їзд Рад робітничих, селянсько-солдатських депутатів. В зв’язку із формуванням військових частин в Україні , а саме у Бердичеві було створено артдивізіон імені Шевченка. Протистояти значним більшовицьким містам було неможливо. Після проголошення IV Універсалу , члени Центральної Ради і уряд перебираються із Києва до Житомира, 28-30 січня 1918 року, але приймають тут важливі рішення.
30 січня УЦР приїжджає до КОРОСТЕНЯ, а потім у Сарни і Ковель. В Коростені 12 лютого Мала Рада приймає закон про введення в Україні Григоріанського календаря, гривні та герба ( все було прийнято в Коростені ).
13 лютого повернулися до Житомира, де їм надано кращі приміщення, будинок Дворянського зібрання. Тут було вирішено змінити адміністративно-територіальний поділ України. Серед них: Болохівська земля з центром в Житомирі та Древлянська земля з центром в Іскоростені. Також тут було прийнято закон про громадянство.
За часів німецької окупації відбуваються масові реквізиції сільськогосподарської продукції : 3 тисячі 500 -- овечих шкур, 2 тисячі пудів вовни, тисяча 750 пудів кольорових металів.
15 липня 1918 року починається масовий залізничний страйк, першими стали працівники Коростенської залізниці ( страйкували 32 дні ), цей страйк придушено німцями та УЦР 18 липня, масовими арештами. Лідерами були Мельник, Горбатюк, Голошевський. Також відбулося повстання селян біля містечка П’ятка на Житомирщині. На околицях Малина у липні 1918року діяв партизанський загін під керівництвом Дранія і Чернова-Марутенка, котрі захопили Чоповичі.
14.05.2012р. ( 2 конспект )
Війська Центральної Ради повертаються до Києва.
1919р. став для нашого краю критичним: вели бої денікінці, більшовики, загони директорії та Польщі. Польська армія тримала фронт по лінії містечка Половня до річки Случ; більшовики – по лінії Бердичів--Чуднів; денікінці – Козятин-Хмільник; директорія -- Остропіль – Любар - Чорторня.
Симон Петлюра виїжджає до Польщі, залишивши замість себе отаманом Омеляна Волоха, котрий зробив спробу підняти повстання, але не вдалося. З часом Волох захопив державну скарбницю ( кошти ) і втікає на бік більшовиків. В цей час припиняє службу у Волоха майбутній поет Володимир Сосюра. Його перша збірка « Поема крові », видана в 1917 році після Проскурівського погрому. Війська Євгена Коновальця в листопаді 1919 році перебували в Чорториї. Було вирішено піти і підпілля, але польські війська їх розгромили, а останки помістили в табір біля Луцьку. Частина стрільців почала свій наступ на Любар ( І зимовий похід ), очолив ці війська Омельянович-Павленко, помічник Григорія Тютюнника. Разом з ним перебував член українського уряду І.Мазепа. Навесні 20 року Петлюра здобув допомогу від поляків, і 25 квітня 1920 року польсько-українські війська витіснили Червону армію з Житомира та 7 травня вступили до Києва. Отримавши допомогу Радянські війська у відповідь на солі з армією Будьонного 6 червня вступили на територію Житомирщини, а 14 червня були в Києві, де розпочався « Червоний терор ». Протягом липня польсько-українські війська були витіснені за річку Збруч аж до Варшави. Відчайдушний опір УНР не приніс перемоги і Українська армія вимушена була залишити рідні землі і перейти на територію Польщі.
31 серпня 1921 року розробляється план ІІ зимового походу, котрий здійснюється в жовтні-листопаді. Очолює похід Тютюнник. Здійснюється через села Лопатівка, Слобода-Лопатичі, Андріївка, Жубровичі, Піски. Саме тут в Пісках було розроблено план для захоплення найважливішого залізничного вузлу – міста Коростеня. Наступ на Коростень здійснювався в двох напрямках: з півночі – Тютюнник; з південної сторони – Ступницький. Але Радянські війська на чолі з Фрунзе відстояли місто. Тютюннику потрібно було терміново відступати до Михайлівки. На розгром Тютюнника кинуто дивізію Котовського. « Волинська група » відступала через села: Васьковичі, Дідковичі, Обіходи, Пилиповичі і Чайківку. А саме в Чайківці їх наздогнали котовці. Атаку було відбито, але котовці надалі їх переслідували.
Частину українських міст було захоплено в полон біля містечка Базар, де їх всіх 22 листопада розстріляли « Базарська трагедія ». ( 359 чоловік ), а частині вийшовшої з оточення вдалося перейти на Польську землю. Так закінчилася остання спроба захистити українську державність.