і Необхідність стандартизації фінансового обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем виз

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, їх сутність, призначення та зв’язок з національними стандартами.

Стандарт БО – це нормативний документ, що визначає правила та процедури ведення БО та складання звітності. Необхідність стандартизації фінансового обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем визначається розвитком процесів ек інтеграції країн, створенням міжнар корпорацій, вільних ек зон, створенням та функціонуванням спільних п-тв, реалізацією спільних проектів. Приведення національних систем обліку і звітності до вимог міжнародних стандартів – це шлях до інтернаціоналізації обліку, його уніфікації та гармонізації, підвищення якості облікової інформації та довіри до неї з боку різних користувачів. Слід зазначити, що НСБО мають силу закону і є обов’язковими для виконання. Тоді як МСБО мають рекомендаційний характер

Міжнар стандартами регулюються основні, принципові моменти, від яких залежить формув фінанс результатів діяльності п-ва, відображ у звітності результатів діяльності та фінанс стану п-ва.

МС розробл-ся Комітетом МСБО, заснованим 1973р. профес орг-ями бухг-в 7ми країн.

Стандарт БО – це нормативний док-т, що визначає правила та процедури ведення БО та складання звітності. Слід зазначити, що НСБО мають силу закону і є обов’язковими для виконання. Тоді як МСБО мають рекомендаційний хар-р.

Однією з самих розповсюджених є трьох модельна класифікація облікових систем, відповідно до яких виділяють: британо-америк модель (ВелБр, США, Канада, Австралія); континентальну модель (Німеч, Австрія, Франція, Італія); південноамерик модель (Бразилія, Аргентина).+ ще є Ісламська модель.

Основними хар-ками першої моделі є орієнтація обліку на нестачі широкого кругу інвесторів, що обумовлено високим рівнем розвитку ринку ЦП; відсутністю законодавчого регулювання обліку, який регламентується стандартами, що розробляються професійними організаціями бухгалтерів; гнучкістю облікової системи та ін. Орг-я обліку рег-ся не законодавч актами, а стандартами,які носять рекоменд-й хар-р і розробл-ся профес орг-ями бухгалт. В цих кр відсутні уніфіков план рах-ків та єдині форми зв-ті.

Друга модель відрізняється наявністю законодавчого регулювання обліку; тісними зв’язками підприємств з банками, які є основними постачальниками капіталу; орієнтацією обліку на державні нестачі макроекономічного регулювання і оподатковування; консерватизмом облікової практики. Наявне високе втруч держави в облікову політ; правила ведення фінанси обліку тісно пов’яз з прав оподаткув; у більшості країн власний нац-й план рах-ків.

Основною особливістю третьої моделі є орієнтація методики обліку на високий рівень інфляції і нестачі державного регулювання. Облік спрямив на надання інф-ції щодо виконання держ планів та завдань. Орг-я обліку, план рах-ків та форми зв-ті жорстко реглам-ні і обов’язково зв-ть коригується на темпи інфляції.

в’язок між НСБО та МСБО проявляється в тому, що останні можна використовувати в якості рекомендацій.

Укр укладачі стандартів обмінюються з МСБО ідеями.

Умови та облік випуску довгострокових облігацій з премією, порядок відображення їх в Балансі.

Якщо ринкова % ставка нижча, ніж та, що її встановлено по облігаціях, то облігації продаються з надбавкою, з премією. Наприклад, корпорація випустила (реалізувала) облігації з премією: Дт “Грошові кошти”, Кт “Облігації до сплати”, Кт “Премія по облігаціях (не погашена знижка по облігаціях) ”. Рахунок “премія по облігаціях” є регулюючим, пасивним, що регулює собою пасивний рахунок “Облігації до сплати”. Його сума додається до номінальної вартосі облігацій (в балансі): Довгостр заборгованість: Облігації до сплати. Плюс: Премія по облігаціях= поточна варт обліг.

Поряд з тим премія по облігаціям зменшує суму фінансових витрат фірми – поступово протягом життя облігації.

Облік довгострокових фінансових інвестицій в акції інших підприємств за методом справедливої вартості.

Метод справедливої вартості (собівартості). Цей метод обліку фінансових інвестицій застосовується тоді, коли інвестор володіє менш як 20 % простих акцій (голосів) інвестованого підприємства. При цьому він здійснює незначний вплив на операційну та фінансову політику об’єкта інвестування або не справляє жодного впливу.

Фінансові інвестиції в акції інших підприємств первісно оцінюють за собівартістю придбання. У подальшому, на дату складання балансу, вони відображаються за справедливою вартістю. При цьому суму збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображають у складі фінансових доходів або інших витрат відповідно.

Якщо справедливу вартість фінансових інвестицій неможливо достовірно визначити на дату балансу, їх відображають за собівартістю.

За методом справедливої вартості (собівартості) дивіденди за акціями відображають у складі фінансових доходів і відносять до звітного періоду в момент їх оголошення або фактичного отримання готівки.

Компанія «К» придбала 15.09.05 прості акції компанії «В» вартістю 120 000 дол., що становить 10 % її випущених акцій.

15.09.05. Придбання фінансової інвестицій у прості акції: Д-т рах. «Довгострокові фінансові інвестиції (Акції)» 120 000 К-т рах. «Грошові кошти» 120 000 1 грудня 2005 р. оголошено грошові дивіденди за простими акціями компанії «В» у розмірі 5600 дол. Д-т рах. «Дивіденди до отримання» 5600 К-т рах. «Фінансові доходи (Дивіденди)» 5600

30 грудня 2005 р. компанія «К» отримала гроші в розмірі оголошених дивідендів: Д-т рах. «Грошові кошти» 5600 К-т рах. «Дивіденди до отримання» 5600

Наприкінці року справедлива вартість портфеля придбаних акцій компанії «К» становила 132 000 дол. (нагадаємо, що їх собівартість — 120 000 дол.).

Як бачимо, вартість фінансових інвестицій в акції зросла на 12 000 дол.

31.12.05. Відображення збільшення балансової вартості фінансових інвестицій:Д-т рах. «Довгострокові фінансові інвестиції (Акції)»12 000 К-т рах. «Фінансові доходи» 12 000 Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображають таким бухгалтерським записом: Д-т рах. «Втрати від уцінки фінансових інвестицій» К-т рах. «Довгострокові фінансові інвестиції (Акції)»

Облік нарахування і виплати дивідендів грошима та акціями: методика обліку та критична оцінка змін в Балансі.

Дивіденди – це частина прибутку корпорації, що розподіляється між акціонерами відповідно до акцій. Мірою рівня дивідендів є показник “коефіцієнт дивідендів” – відношення суми дивідендів до суми чистого прибутку. Джерелом виплати дивідендів є нерозподілений прибуток, при цьому дивіденди переважно оголошуються на суму, що не перевищує нерозподіленого прибутку. Якщо дивіденди оголошено на всю суму нерозподіленого прибутку корпорації, то вони називаються ліквідаційними – при ліквідації корпорації або при скорочення обсягу її діяльності. З дивідендами пов’язано три дати: дата оголошення дивідендів, дата реєстрації власників акцій, дата виплати дивідендів. В обліку відображаються дивіденди, пов’язані з двома датами: оголошення, виплата.

1. Нарахування і виплата дивідендів грошима в обліку відображ:: 1) оголошення дивідендів: Дт “Нерозподілений прибуток”, Кт “Дивіденди до сплати”; 2) виплата дивідендів: Дт “Дивіденди до сплати”, Кт “Грошові кошти”.

2. Може бути й інша методика відображ дивідендів, коли ведеться окремий рахунок “Дивіденди” або “Оголошені дивіденди” на кожний вид акцій (прості, привілейовані). Тоді відображення буде: 1) оголошення дивідендів: Дт “Дивіденди оголошені”, Кт “Дивіденди до сплати”; 2) виплата дивідендів: Дт “Дивіденди до сплати”, Кт “Грошові кошти”; 3) наприкінці року залишок рахунку “Дивіденди оголошені” списується на рахунок “Нерозподілений прибуток”: Дт “Дивіденди до сплати” Кт “Дивіденди оголошені”.

Більше інформації, пов’язаної з дивідендами, дає остання методика.

Рада директорів може оголосити дивіденди своїм акціонерам з оплатою акціями. Це робиться для того, щоб: - зберегти оборотний капітал компанії (не виплачуємо грошей); - знизити ринкову вартість (ціну) акцій збільшенням їх загальної кількості. Зниження ринкових цін робить їх доступними для інвесторів; - збільшити статутний капітал корпорації за рахунок нерозподіленого прибутку; - уникнути подвійного оподаткування (подібний розподіл не є доходом).

Кількість акцій, які необхідно випустити для оплати дивідендів, всановлюється Радою директорів. Такі акції, здебільшого відображаються за ринковими цінами на дату оголошення дивідендів. В б-я разі їх ціна не повинна бути нижчою за номінальну чи оголошену вартість.

Відображення в обліку на дату оголошення: Дт “Нерозподілений прибуток”; Кт “Статутний капітал: прості акції до розподілу”; Кт “Додатковий капітал (прості акції)”.

Слід зазначити, що рахунок “Статутний капітал: прості акції до розподілу” – це рахунок акціонерного капіталу, він переноситься в баланс як додаток до статутного капіталу.

Виплата дивідендів: Дт “Статутний капітал: прості акції до розподілу”; Кт “статутний капітал (прості акції)”.

Таким чином, акції, випущені під дивіденди, змінюють структуру акціонерного капіталу, нерозподілений прибуток переходить у статутний капітал, але загальна сума акціонерного капіталу не змінюється. Активи корпорації не змінюються, як це відбувається при виплаті дивідендів грошима. Збільшується кількість циркулюючих акцій і через це зменшується облікова вартість однієї акції.

Склад грошових коштів, рахунки для їх обліку та облік і контроль грошей в касі.

Облік і контроль касових операцій і грошей в касі є одним з найважливіших і найвідповідальништх етапів в обліку. Сис-ма внутр-го контр-лю вкл-є в себе план орг-ції, а також заходи спряиовані на збеоеженння ГК, досягнення точної обробки даних та складання бух зв-ті. Важл ел-ми внутр-го контр-лю є: 1) розподіл відповідальності між службоцями;2) розподіл обовязків;3) ротація службовців в середині компанії;4) викор-ня механічних приладів контр-лю. Кожне п-во розробл-є свої заходи контр-лю за виплатою готівки. Серед найважл-х заходів можна визначити такі: для виплати готівки необх одерж-ти попер-й дозвіл; усі чеки пов-ні мати серійний номер; доступ до чеків має бути обмеженим; бажано, щоб кожен чек підписувало 2 особи; при оплаті зобовязань слід проставляти дату, № чека і штамп “оплачено”; інвентаризація готівки в касі пов-на здійсн-ся не рідше 1-го разу на місяць. Операції по касі відобр-ся і групуються в Касовому журнвлі надходжень і видатків, підсумки переносяться в журнал реєстрацій операцій, а потім на рахунки бух о-ку в гол-ій книзі. Форма журналів довільна і пристосована до умов п-ва. Рух ГК по касі відобр-ся в о-ку такимми записами: надходження Дт Каса, Кт Доходи від реалізації, Рахунки до отримання, Рахунки в банку; вибуття Дт рах-ків—Рах-ки до оплати, Фонд дрібних сум, Рахунки в банках, Розрахунки з персоналом, Кт-Каса. Для обліку лишків і нестач по касі викор-ся рах-ок “Нестача або надлишок по касі”.

Умови та облік випуску довгострокових облігацій з дисконтом. Порядок відображення їх в Балансі.

Дисконт- це додаткові витрати п-ва, бо компанія заплатить всю номінал варт-ть інвестору, коли настане термін погашення. Дисконт віднос-ся на фінанси витрати. Якщо ринкова ставка вища , ніж встановлена (зафіксована) по облігаціях, то облігації продаються з дисконтом, за нижчою, ніж номінальна вартість ціною. Наприклад, корпорація випустила (реалізувала) облігації з дисконтом: Дт “Грошові кошти”, Дт “Дисконт по облігаціях до оплати (не погашена знижка по облігаціях) ”, Кт “облігації до сплати”. Слід зазначити, що рахунок “дисконт по облігаціях” є регулюючим, активним, що регулює собою пасивний рахунок “Облігації до сплати”. В балансі (пасив): Довгострокова заборгованість: Облігації до сплати Мінус: Дисконт по облігаціях до сплати. Реальна ціна є ще поточною або балансовою, на момент реалізації вона дорівнює ринковій ціні.

Облік довгострокових орендних зобов’язань.

Оренда – це надання однією стороною (орендодавцем) іншій стороні (орендареві) майна в тимчасове користування на визначений термін за певну плату на підставі договору оренди. Довгострокова оренда зветься лізингом (оренда на строк від 3 і більше років). Розрізняють два типи лізингу: операційний і фінансовий. При операційному лізингу майно береться в оренду на короткий термін. Право власності у цьому разі залишається за орендодавцем. Орендар відображає в обліку орендну плату (звичайно і операційні витрати, пов’язані з використанням об’єкта). Орендна плата відображається в орендаря наступною бухг проводкою: Дт “Витрати на оренду”, Кт “Грошові кошти”. В зарубіжних країнах широке застосування має довгостр фінансовий лізинг як засіб формування довгостр активів. Фінансовий лізинг – це оренда, за умовою якої орендар бере на себе весь ризик та всі витрати, пов’язані з використанням орендованого майна. При фінанс лізингу орендар обліковує лізингові об’єкти, як свої активи.

За МСБО лізинг вважають фінансовим, якщо договір оренди передбачає хоч би одну з 4 умов: 1. Право власності на майно, що орендується, після закінчення строк оренди цілком переходить до орендаря. 2. Орендареві надається можливість після закінчення строку оренди придбати майно за ціною нижче ринкової або відновити оренду. 3. Строк оренди охоплює більшу частину строку корисного використання орендованого майна. 4. Теперішня вартість мінімальних орендних виплат більша або дорівнює ринковій вартості об’єкта оренди.

Для розрахунків з орендодавцем на підприємстві розробляється графік платежів по фінансовому лізингу. Надходження устаткування на підприємство на умовах фінансового лізингу відображається в обліку такою бухгалтерською проводкою: Дт “Основні засоби (устаткування по лізингу)”, Кт “Заборгованість по лізингу”. Кожного року компанія-орендар відображає в обліку суми амортизації устаткування по лізингу: Дт “Витрати на амортизацію”, Кт “Амортизація устаткування по лізингу”. Компанія відображає в обліку також витрати по %, суму виплати і зменшення заборгованості по лізингу: Дт “Фінансові витрати (% по лізингу)”, Дт “Заборгованість по лізингу”, Кт “Грошові кошти”. В балансі основні засоби по лізингу показуються окремою позицією серед основних засобів, а заборгованість – в пасиві серед довгострокової заборгованості. Частина заборгованості, яка має бути сплачена наступного року, показується при складанні балансу, як короткострокова заборгованість, а решта – як довгострокова.

Мотиви та облік викупу компанією раніше випущених довгострокових облігацій.

Метою викупу акцій може бути: 1 мати в наявності акції для реалізації їх управлінцям та службовцям компанії як заохочення; 2 поліпшити кон’юнктуру на ринку цінних паперів щодо своїх акцій (підняти їх ринкову ціну); 3 мати в наявності додаткову кількість акцій для придбання інших компаній; 4 зменшити кількість циркулюючих акцій і тим самим підняти дохід на одну акцію; 5 запобігти захопленню контрольного пакета акцій іншими компаніями.

Викуплені акції – це акції корпорації, які були раніше випущені, повністю сплачені, а потім викуплені корпорацією, але не анульовані. Викуп акцій означає одночасно зменшення активів компанії та її акціонерного капіталу.

Для обліку викуплених акцій застосовується рахунок “Викуплені власні акції”, який є активним, регулюючим, контрпасивним. Регулює собою рахунок акціонерного капіталу (“Статутний капітал”).

Викуплені акції відображаються в обліку на рахунку “Викуплені власні акції” за фактичною собівартістю їх придбання (викупу). Операція викупу оформлюється такими записами: Дт “Викуплені власні акції”, Кт “Грошові кошти”. Після операції викупу кількість випущених акцій не змінилась, тоді як кількість циркулюючих акцій зменшується. Відповідно акціонерний капітал компанії зменшується.

Сутність фінансових інвестицій, їх класифікація та оцінка.

Фін вкладення це інвест-ї 1 компанії у цінні папери та кап-л інших компаній. Сукупність різних видів інвестицій має назву Портфель. Згідно МСБО 25 в обліку і звіт-і виділ кор.-ві та довго-ві інвес-ї. Коротко-і поділяються на -корот-ві свідоцтва, -облігаційні та боргові зоб-ня, -цінні папери, що дають право власності,

- депозит сертифікати.

Щоб відноситись до кор.-х вклад-ь, цінні папери повинні

- вільно обертатися на ринку;

- мати визначений коротк-й період дієздатності

В балансі вони відображ. за с\в придбання у розділі Поточні оборотні активи. Крім того має бути наведена:

с\в і ринк.варт-ь портф-ю, нереаліз приб і збитки, приб і збитки в рез-ті опер-й з цін. пап-ми, облікова Пол-ка при визнач і оцінці обсягу інвестицій.

Довг.інв-ї – це кошти, вкладені на тривал строк у юр-но самостійні під-ва заради їх придбання, впливу на них чи одержання додаткового прибутку. Довг інв-ї відобр в балансі в розділі Необор активи і оцін-ся залежно від частки участі інвестора в капіталі об‘єктів інвестування.

Інвестиції, що переводять з групи в групу оцінюються за нижчою з двох вартостей, за с\в придбання або за ринк. поточ цінами.

У звіт-ті відображаються відомості про нові інвестиції з розбивкою по районах, про під-ва які перебувають під впливом інвестора, про спільні під-ва та про прибутки та збитки від спільної діяльності за останній фінан-й рік.

Облік процентів по випущених довгострокових облігаціях, амортизації дисконту та премії а також остаточного рахунку з кредиторами.

Дисконт – це додаткові витрати для корпорації (крім відсотків), оскільки компанія, коли настає термін погашення, заплатить інвесторові всю номінальну вартість. Тому дисконт має бути віднесений на фінансові витрати (відсотки по облігаціях) за весь час життя облігацій. Тобто витрати по облігаціях будуть включати відсотки по облігаціях та дисконт по облігаціях.

Для розподілу дисконту застосовують лінійний метод амортизації, тобто дисконт амортизується за певну кількість періодів. Так, сума амортизації за один період відображатиметься наступним чином: Дт “Фінансові витрати (відсотки по облігаціях)”, Кт “Дисконт по облігаціях до сплати”, Кт “Грошові кошти”. Потім робиться регулюючий запис: Дт “Фінансові витрати (відсотки по облігаціях)”, Кт “Дисконт по облігаціях до сплати”, Кт “Відсотки по облігаціях до сплати”.

Суму амортизації дисконту можна визначити наступним чином = сума дисконту / кількість місяців життя облігації * кількість місяців звітного періоду.

За все життя облігацій сальдо дисконту зменшуватиметься на одну й ту саму суму щорічно і дійде до нуля на дату погашення, а поточна балансова вартість облігацій зростає паралельно на ці ж суми і на дату погашення облігацій дійде до номінальної вартості. Інвесторам буде повернено всю номінальну вартість: Дт “Облігації до сплати”, Дт “Відсотки до сплати”, Кт “Грошові кошти”.

Склад та коротка характеристика (призначення) фінансової звітності в зарубіжних країнах.

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників , що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період. До складу фінансової звітності краї з розвинутою ринковою економікою входять : бухгалтерський баланс (надає інформацію про фінансове становище підприємства на певну дату ) , звіт про рух грошових коштів (надає інформацію про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної , інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду ) , звіт про прибутки та збитки (надає інформацію про доходи , витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітній період ), додатки та ін. Річний звіт супроводжується пояснювальними записками. Компоненти фінансової звітності взаємопов’язані , оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Жодний звіт не може надати всю потрібну користувачам інформацію , а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати та інтерпретувати у комплексі.

Вимоги до фінансової звітності :

1)зрозумілість – це якість інформації , яка дає можливість користувачам сприймати її значення. 2)доречність – характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. 3)достовірність – інформація не містить помилок та упереджених суджень. 4)порівняльність – ця вимога повинна забезпечувати порівнянність даних (показників) даного періоду з аналогічними показниками минулих періодів.5) Фінансова звітність обов’язково підлягає аудиту.

Види оцінок (вартості) акцій. Облік випуску власних акцій з зазначеною номінальною вартістю та без номінальної вартості.

Розрізняють кілька вартостей (оцінок) акцій:

1. Номінальна вартість акцій. Це мінімальна вартість, яка вказується на сертифікаті акцій. Номінальна вартість зараховується у статутний капітал корпорації. Акції можуть початково продаватися за вищою ціною, ніж номінальна. Різниця між ціною продажу і номінальною вартістю становить додатковий капітал корпорації.

2. Безномінальні акції. Акції, які не мають встановл номін варт-ті. Можуть випускатися у двох вар: 2.1. безномінальні акції з оголошеною вартістю. Рада директорів оголошує (встановлює) в б-я момент вартість акції. В такому разі оголошена вартість акцій зараховується у статутний капітал корпорації.

2.2. безномінальні акції без оголошеної вартості. Якщо корпорація випускає акції без номінальної вартості і без оголошеної вартості, то вся виручка за акції переходить у статутний капітал.

3. Ринкова вартість акцій. Це ціна акції, яка формується на ринку ЦП під впливом попиту і пропозиції. Вона значною мірою залежить від фінансового стану фірми, напрямків її розвитку, стабільності, тощо.

4. Облікова вартість акцій. Це різниця між сумою всіх активів і всією заборгованістю (чисті активи). Тобто це сума всього власного (акціонерного) капіталу. Якщо розділити всю суму капіталу на кількість акцій, то одержимо облікову вартість однієї акції. Але якщо у складі капіталу компанії є привілейовані акції, то їхня сума попередньо віднімається з суми капіталу, а решта ділиться на кількість звичайних (простих) акцій.

Пр-д

Комп К випустила 10000 простих акц, номін варт =5 .

А) реал-я за номін варт

Дт «Грош кошти» 50000

Кт»Стат капітал» 50000

Б)ціна реал-ї=8

Дт»Грош кошти» 80000

Кт»Стат кап» 50000

Кт»Додатк капітал» 30000

В)ціна рел-ї=4

Дт»Грош кошти» 40000

Дт»Додатк капітал» 10000

Кт»Стат капітал» 50000

Тобто якщо ціна реал-ї менше номін варт , то у стат капітал зарх-ть номін варт, а різницю відобр по Дт «Додатк кап», якщо цей рах-к має КТ-й залишок. Якщо не має – спис-ть за рахунок нерозпод прибутку.

Визначити встановл варт 1-ї акц, або відобразити всю виручку, одержану від кожного випуску, реал-ї акц без встановленого номіналу, як закон. Капітал.

Пр=д

Корп випустила 10000 акц без номіналу. Рада директорів оголосила ціну =5, фактично продано =7.

Дт»Грош кошти» 70000

Кт»Стат кап» 50000

Кт»Додатк кап» 20000

Джерела та методика структурного і горизонтального аналізу показників фінансової звітності.

Взагалі розрізняють 3 види аналізу показників фінансової звітності:Структурний,Горизонтальний,Аналіз фінансового стану на базі відносних показників.Вертикальний аналіз - структурний аналіз балансу та звіту про прибутки , він дає змогу вивчити структуру активів підприємства , тобто частину оборотних коштів , основних засобів, нематеріальних активів в загальній сумі активів балансу. Метою цього аналізу є вивчення структури та динаміки ресурсів підприємства, частку оборотн та необоротн активів, грош коштів, фінанси вкладень та джерел їх формування для ознайомлення з загальною картиною фінансового стану. У разі структурного аналізу звітності про прибутки й збитки всі показники звіту співвідносяться до обсягу чистого продажу (доходу від реалізації). Перевагою цього виду аналізу є логічна можливість порівняння вираженої у відсотках структури показників фірми зі структурою показників інших фірм незалежно від їхніх розмірів. Це дає змогу відшукати оптимальну структуру активів і пасивів підприємства для успішного здійснення господарської та фінансової діяльності.

Структурний аналіз несе орієнтировочний характер, оскільки в результаті його проведення ще не має можливості дати кінцеву оцінку якості фінансового стану , для отримання якого є необхідним розрахунок спеціальних коефіцієнтів. Структурному аналізу передує загальна оцінка динаміки активів організації , що отримується шляхом співставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів. Якщо темпи приросту виручки або прибутку більші ніж темпи приросту активів , то в звітному році використ активів організації було більш ефективн, ніж у попередньому періоді.

Мотиви та методика обліку власних акцій, подальшої їх реалізації або знищення.

Операція викупу оформлюється такими записами:

Приклад. На 01.01.03. в розділі балансу компаній “К” значилось:

1) Прості акції 100000 шт.

номінальною вартістю 10 дол.

(випущені за номінальною вартістю, всі циркулюючі) 1000000

2) Нерозподілений прибуток 400000

Разом : Акціонерний капітал 1400000

01.03.03 компанія викупила свої 5000 простих акцій на фондовій бір¬жі за ціною 14 дол. кожна.

01.03.03.

Д-т рах. “Викуплені власні акції” (5000 шт. × $14) 70000

К-т рах. “Грошові кошти” 70000

Після операції викупу кількість випущених акцій не змінилась, тоді як циркулюючих акцій поменшало на 5000 шт. (100000 - 5000 = 95000 шт.).

Акціонерний капітал компанії зменшився на 70000 дол. і становить на 02.03.03. 1330000 дол.

Викуплені власні акції можуть випускатись (реалізуватись) знову повторно за собівартістю викупу, за вищою або нижчою вартістю (вище чи нижче їхньої вартості придбання).

Якщо ціна повторної реалізації дорівнює собівартості, дебетують раху-нок “Грошові кошти” і кредитують рахунок “Викуплені власні акції”.

Продовжимо наш приклад.

01.04.03. компанія випустила (продала) повторно 400 викуплених ак-цій по 14 дол. кожна (за ціною придбання):

01.04.03.

Д-т рах. “Грошові кошти” 5600

К-т рах. “Викуплені власні акції” 5600

Якщо ціна реалізації вища за собівартість, то на різницю кредитують рахунок “Додатковий капітал” (від викуплених акцій).

15.04.03. компанія продала 1300 власних викуплених акцій по 20 дол. за кож¬ну:

15.04.03.

Д-т рах. “Грошові кошти” (1300 шт. × $20) 26000

К-т рах. “Викуплені власні акції” (1300 шт. × 14) 18200

К-т рах. “Додатковий капітал (Викуплені власні акції)” 7800

При продажу викуплених власних акцій за ціною, нижчою, ніж собівартість, різницю покривають за рахунок Додаткового капіталу від викуплених акцій (списується в Дебет цього рахунку). Якщо суми цього капіталу не вистачає для покриття, дебетується рахунок “Нерозподілений прибуток” (списується за рахунок нерозподіленого прибутку).

Продовження прикладу:

25.04.03. Продано раніше викуплені власні акції – 300 шт. по 10 дол. за акцію:

25.04.03.

Д-т рах. “Грошові кошти” (300 шт. × $10) 3000

К-т рах. “Викуплені власні акції” (300 шт. × $14) 4200

Д-т рах. “Додатковий капітал (Викуплені акції)” 1200

Як бачимо, операції викупу і перепродажу власних акцій не стосують¬ся рахунку “Статутний капітал (Прості акції)”. Не відображають також результатів (прибутки чи збитки) від реалізації.

Облік податку на прибуток та розподілу чистого прибутку в корпораціях.

Важливим питанням є визначення об’єкта оподаткування , іншими словами з якої суми прибутку стягується податок. Міжнародна практика свідчить , що завжди є різниця між сумою прибутку підприємства , що витікає з даних бухгалтерського обліку і відображається у фінансовій звітності , та сумою прибутку для цілей оподаткування. Бухгалтерський облік не залежить і не повинен залежати від податкової системи. Він організовується на основі загальноприйнятих принципів обліку , які є постійними , і саме за цими принципами відображається формування фінансових результатів.

Ставка податку на прибуток корпорацій та ін. підприємств в різних країнах. В США , наприклад, податок на прибуток стягується за трирозрядною шкалою ставок : 15 % на перші 50 тис.$ прибутку , 25% на наступні 25 тис. , 34% - понад цю суму. У Франції податок на прибуток АТ коливається від 34% - 42%. В усіх країнах застосовується авансова система виплат податку на прибуток у державні та місцеві бюджети , яка встановлюється державою. Авансові виплати податку на прибуток відображаються в обліку: Дт “Розрахунки з бюджетом (субрахунок “Розрахунок з бюджетом по податку на прибуток”)”, Кт “Рахунок в банку”.

Наприкінці звітного періоду , виходячи з фактичної суми одержаного прибутку , скоригованого для цілей оподаткування , визначають реальну суму податку на прибуток. Наприкінці року на річну суму податку на прибуток підприємство зробить такий запис : Дт “Витрати по податку на прибуток” ; Кт “Розрахунки з бюджетом ( по податку на прибуток)” . Таким чином , сальдо рахунку “Розрахунки з бюджетом ( по податку на прибуток)” на 1.01 наступного року показує решту заборгованості перед бюджетом , яка має бути перерахована у встановлений строк. Сума прибутку після сплати податку становить чистий прибуток корпорації , що залишається в її розпорядженні.

Чистий прибуток викор-ся на виплату див-дів та на ін- цілі, передбачені статутом корпорації та зак-вством країни. Серед них створ-ня спец-х резервів: фін-го резерву (подібний до нашого резервного капіталу), статутного резерву та ін.. Невикор-й прибуток перерах-ся на рах-к "Нерозп-й приб-к" і складає частину власного (акц-го) капіталу".

Облік випуску привілейованих акцій та конвертації привілейованих акцій в прості.

Як і прості акції, привілейовані акції можуть випускатися корпорацією під гроші, або під негрошові активи. Крім того, вони можуть реалізовуватися за номінальною вартістю або вище номінальної вартості. Привілейовані акції можуть бути як з номінальною вартістю, так і безномінальною. В бухгалтерському обліку випуск (продаж) привілейованих акцій відображається так само, як і простих акцій.

Наприклад, якщо компанія випустила (реалізувала) 10000 привілейованих акцій номінальною вартістю 5 дол кожна. Реалізація відбулася за номінальною вартістю. Тоді: Дт “Грошові кошти” 50000, Кт “Статутний капітал (привілейовані акції)” 50000.

Якщо корпорація випустила 20000 привілейованих акцій номінальною вартістю 10 дол кожна, ціна реалізації – 14 дол кожна: Дт “Грошові кошти” (20000 * 14 дол) 280000, Кт “Статутний капітал (привілейовані акції)” (20000 * 10 дол) 200000, Кт “Додатковий капітал (привілейовані акції)” 80000.

Слід відзначити, що рахунки для обліку Статутного капіталу, а також додаткового капіталу від простих і привілейованих акцій ведуться окремо.

В балансі у складі акціонерного капіталу привілейовані акції показуються першими. Це пояснюється їхніми перевагами у виплаті дивідендів і в розподілі майна при ліквідації корпорації.

Привілейовані акції можуть мати право конвертації у прості акції, що робить їх більш привабливими для інвесторів. Такі акції називаються конвертованими привілейованими акціями. Переведення здійснюється за встановленим у договорі коефіцієнтом. Власники привілейованих акцій здійснюють їх конвертацію у прості акції за умови зростання дивідендів та ринкових цін на прості акції.

Операція конвертації відображається в обліку:Дт “Статутний капітал (привілейовані акції)”; Кт “Статутний капітал (прості акції)”; Кт ”Додатковий капітал (прості акції)”.

При конвертації не відображаються прибутки чи збитки цієї операції.

В разі, якщо привілейовані акції спершу були продані за ціною вищою, ніж номінальна вартість при їх конвертації в прості акції, необхідно списати і додатковий капітал від привілейованих акцій.

Дт “Статутний капітал (привілейовані акції)” (номінальна вартість)

Дт “Додатковий капітал (привілейовані акції)”

Кт “Статутний капітал (прості акції)”

Кт “Додатковий капітал (прості акції)”.

При відображенні операції конвертації акцій ринкова вартість як простих, так і привілейованих акцій на момент здійснення операції не враховується і не відображається. Це пояснюється тим, що обмін акцій здійснюється в середині самої корпорації і жодних додаткових активів, еквівалентних ринковим цінам, не надходить.

Мотиви та методика обліку конвертації довгострокових облігацій в прості акції.

Облігації, які за умовами договору можуть обмінюватися на звичайні акції, звуться конвертованими. Інвестори мають вибір: отримувати відсотки по облігаціях або обміняти їх за своїм бажанням на акції компанії і стати її власником. На останній вибір інвестори йдуть при зростанні ринкової ціни акцій. При відображенні конвертації облігацій у акції поточна (ринкова вартість) як облігацій, так і акцій не відображається. Не відображаються також прибутки чи збитки від цієї операції. Якщо відбувається конвертація довгострокових облігацій, проданих за номінальною вартістю, у прості акції, то проводка відображається наступним чином: Дт “Облігації до сплати”, Кт “Статутний капітал (прості акції)”, Кт “Додатковий капітал”. Ринкова ціна облігацій і акцій при складанні бухгалтерської проводки до уваги не береться. Цей метод відображення конверсії облігацій у акції часто називають методом балансової (або поточної вартості). Тобто, коли облігації конвертуються в акції, то, за правилом, акції відображаються в поточній (балансовій) вартості облігацій. Заборгованість по облігаціях, дисконт чи премія списуються. Тому по таких операціях немає ні прибутку, ні збитків.

Критична оцінка методів оцінки запасів (витрачених та залишку), їх вплив на величину витрат та фінансових результатів.

Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами ФАЙФО та ЛАЙФО.

Метод ФАЙФО припускає , що матеріали, які придбані першими , першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень. Метод ЛАЙФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми , першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень. Необхідно зазначити, що при застосуванні методу ФАЙФО собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова. При застосуванні методу ЛАЙФО маємо найбільшу собівартість продажу , але найменший прибуток. В умовах інфляції цей метод найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки.

Оцінка запасів (витрач та залишку) методами середньозв та ідентифікованої с\в.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси , а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період , так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів. В умовах періодичної системи обліку запасів середньозважена собівартість їх одиниці визначається за формулою: Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн) , де Сс- середньозважена собівартість, Сп і Кп – відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду, Сн і Кн – відповідно собівартість і кількість запасів , що надійшли протягом періоду. У системі постійного обліку запасів протягом звітного періоду застосовується змінна середньозважена собівартість запасів.

Облік векселів до одержання та векселів виданих, відсотків по них у розрахунках між покупцями та постачальниками.

Облік векселів до одержання та процентів по них.

В розрахунках підприємства зі своїми дебіторами застосовуються векселі. Вексель- це безумовне забов’язання клієнта сплатити певну суму грошей в зазначений час. Дата сплати вказується на векселі у вигляді напису конкретної дати, кількості місяців або днів з дня підписання векселю.

Вексель це спосіб платежу і кредитування. По векселю клієнт сплачує номінальну суму векселя та відсотки. Відсоткова ставка встановлюється з розрахунку на рік. Сума відсотків по векселю визначається за формулою:

Сума % = Номінал векселя * річна % ставка * строк векселя (частка року)

Одержаний вексель від клієнта:

Д-т “Векселі одержані” – 10000; К-т “Дебітори або рахунки до одержання” – 10000.

% за вексель за весь період(3міс.,під 12%)

Сума = 10000 * 12 * ¼ =300

Клієнт погашає вексель (номін.вартість і %):

Д-т “Грошові кошти” – 10300; К-т “Векселі одержані” - 10000; К-т “Доходи фінансові” – 300.

Якщо вексель не сплачений в установлений термін, вважається, що векселедавець відмовляється від його сплати. В цьому випадку роблять наступні бух. записи:

Д-т “Рахунки до одержання” – 10300; К-т “Векселі одержані” – 10000; К-т “Фінансові доходи”-300

Облік довгострокових векселів виданих.

Довгострокові векселі до оплати (видані) використовуються для фінансування проектів фірм, для залучення фінансування. Термін їх дії – більше 1 року. Довгострокові векселі можуть забезпечуватися заставою (активами). Заставні векселі широко використовуються при покупці будинків фізичними особами, а також основних засобів як малими, так і великими корпораціями. Заборгованість по довгострокових векселях виплачується періодично весь термін дії векселя. Кожна виплата включає: 1. % по залишку несплаченої суми заборгованості. 2. Зменшення заборгованості по векселю (номінальної вартості). Сума % зменшується в кожному періоді. Довгострокові заставні векселі відображаються в обліку за їхньою номінальною вартістю. Також на підприємстві розробляється графік виплат по векселю. Одержання кредитів по векселю відображається такою проводкою: Дт “Грошові кошти” , Кт “Заставні векселі видані до сплати”. Потім через певний проміжок часу відбуваються виплати по векселю: Дт “Фінансові витрати (% по векселях виданих)”, Дт “Заставні векселі видані до сплати ”, Кт “Грошові кошти”.

В балансі зменшення суми заборгованості по векселю для наступного року показується як поточна заборгованість (короткострокова), а залишок, несплачений після цього – як довгострокова заборгованість.

Облік довгострокових інвестицій (облігацій) за методом ефективної ставки відсотка.

Облігації підприємства можуть продаватися за номінальною вартістю, зазначеною на облігації, нижче номінальної вартості (тобто з дисконтом) або вище номінальної вартості (тобто з премією).

На дату погашення облігацій підприємство-емітент повинно заплатити держателям облігацій вартість, зазначену на облігації, іншими словами номінальну вартість.

У зв'язку з цим необхідно амортизувати премію або дисконт за облігаціями впродовж терміну утримання облігацій. Для визначення суми амортизації премії або дисконту застосовується метод ефективної ставки відсотка.

Метод ефективної ставки відсотка (Effective Interest Method) – метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

Ефективна ставка відсотка (Effective Interest) – ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості зобов'язання та вартості погашення.

Для амортизації дисконту використовується ефективна ставка, яка розраховується так:

Нарахування амортизації премії за облігаціями базується на розрахунку ефективної ставки відсотка за таким алгоритмом:

Сума амортизації дисконту чи премії розраховується так:

Методика розрахунку та облік первісної до оцінки і уцінки основних засобів в зарубіжних країнах.

Переоцінка об’єктів основних засобів здійснюється, якщо залишкова вартість їх більш як на 10 % відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Якщо переоцінка групи основних засобів проведена підприємством, то надалі вона повинна здійснюватись щорічно.

У разі переоцінки об’єкта основних засобів здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Сума дооцінки залишкової вартості основних засобів відображається у складі додаткового капіталу. Сума уцінки — у складі витрат звітного періоду.

Якщо під час чергової дооцінки залишкової вартості сума попередніх дооцінок є меншою за суму попередніх уцінок, то перевищення включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою останньої дооцінки і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Якщо під час чергової уцінки залишкової вартості сума попередніх дооцінок є більшою за суму попередніх уцінок, то перевищення спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою останньої уцінки залишкової вартості об’єктів основних засобів і вказаним перевищення до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об’єктів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Системи постійного та періодичного обліку запасів в зарубіжних країнах, їх критична оцінка та застосування на практиці.

Система постійного обліку запасів в зарубіжних країнах.

Питання змісту , оцінки , подання в балансі та розкриття облікової політики щодо запасів регулюються МСБО №2 “Запаси”. Товарно-матеріальними запасами вважаються товари, які були куплені підприємством і зберігаються на складі для наступної реалізації, готова прод, напівфабрик та незаверш вир-во.

У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи (методи) обліку складських запасів : 1) система постійного обліку запасів; 2)система періодичного обліку запасів.за сист пост обліку запасів облік руху матеріалів, товар та інш запасів ведуть на рах «Скл запаси» за їх видами упродовж зв періоду. Відображення операцій за системою постійного обліку : 1) Початок звітного періоду - рахунок “Складські запаси” показує залишок запасів (за їх видами) на початок звітного періоду.; 2) Купівля (придбання) товарів за звітний період: Дт “Складські запаси”; Кт “Рахунки до сплати (“Постачальники”); 3)Реалізація товарів за звітний період: Дт “Рахунки до одержання” (“Клієнти”); Кт “Доходи від реалізації”; Одночасно : Дт “Собівартість реалізованих товарів” ; Кт “Складські запаси” (“Товари”); 4)Кінець звітного періоду – рахунок “Складські запаси” відображає залишок запасів (за видами) на кінець звітного періоду.

Система періодичного обліку запасів в зарубіжних країнах.

У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи обліку складських запасів : 1) система постійного обліку запасів; 2)система періодичного обліку запасів. При системі періодичного обліку детальний облік матеріальних запасів впродовж звітного періоду на рахунку “Складські запаси” не ведеться. На ньому відображається тільки початковий залишок ( на початок звітного періоду) , який був визначений наприкінці минулого звітного періоду шляхом інвентаризації. Надходження складських запасів відображається на рахунку “Витрати на закупівлю”, який є рахунком елементів витрат: Дт “Витрати на закупівлю (товарів)” ; Кт “Рахунок до сплати (або постачальники)”. Завдання полягає в тому , щоб визначити на кінець звітного періоду залишок невикористаних матеріалів ( чи товарів) на складі і вартість використаних ( списаних) запасів. Для цього наприкінці звітного періоду (місяця . кварталу чи року) проводять інвентаризацію запасів на складі і оцінюють залишок прийнятим методом. Сума витрачених запасів ( товарів) визначається за формулою : Витрач запаси (товари) = Залишок на початок періоду + Закупівля (витрати на закупівлі) – Залишок запасів на кінець періоду.

Облік рахунків до сплати, комерційних та розрахункових знижок, одержаних від постачальників в західноєвропейських країнах.

У західноєвропейських країнах в розрахунках клієнтів (покупців) з постачальниками практикують комерційні та розрахункові знижки. Загальне правило таке : 1)на рахунку “Витрати на купівлю” відображається сума купленого за мінусом комерційних знижок (тобто нетто комерційне) ; 2)розрахункові знижки відображаються в покупця як фінансові доходи (“Одержані розрахункові знижки”). Оплата заборгованості : Дт “Розрахунки з постачальниками”; Кт “Рахунок в банку”. Знижки були показані безпосередньо в рахунку постачальника (чого немає в США). Проте вони можуть надаватися клієнтові пізніше , пізніше після того, як купівлю запасів уже було відображено в обліку. Для обліку комерційних знижок у цьому разі служить регулюючий контрактивний (сам – пасивний) рахунок “Комерційні знижки по купівлях одержані”. Одержані пізніше розрахункові знижки відносяться (як і ті , що відразу вказані в рахунку постачальників) на рахунок “Фінансові доходи” (“Розрахункові знижки одержані”). Приклад №1. Повідомлення (Авізо) постачальника, дол. : комерційна знижка 5% до рахунку - 2000, ПДВ на знижку (18,6%) – 372. : Дт “Розрахунки з постачальниками” – 2372; Кт “Комерційні знижки одержані” – 2000; Кт “Розрахунки з бюджетом” – 372. Наприкінці звітного періоду : Рахунок “Витрати на покупки” – Рахунок “Комерційні знижки одержані” = Чисті покупки. Приклад №2. Повідомлення (Авізо) постачальника дол. : розрахункова знижка 2% - 1000 дол. ,ПДВ на знижку (18,6%) – 186.: Дт “Розрахунки з постачальниками” – 1186; Кт “Фінансові доходи” – 1000; Кт “Розрахунки з бюджетом (ПДВ)” – 186.

Звіт про прибутки зарубіжних фірм, призначення, зміст та методика складання.

Основною метою звіту про прибутки є надання інформації користувачам про формування фінансового результату п-ва. Звіт про прибутки надає користувачам , насамперед інвесторам і кредиторам , важливу фінансову інформацію для оцінки минулої діяльності п-ва , а також ризику недосягнення ним очікуваних результатів. За одноступеневим форматом звіт складається з 2-х розділів : 1)перелік усіх доходів за звітний період ; 2)перелік всіх витрат за звітний період. Різниця між ними покаже фінансовий результат діяльності підприємства.

Продажі (чисті або netto) = дохід від реалізації – ПДВ – акциз – комерційні знижки надані – товари повернуті. Собівартість реалізованої продукції = прямі матеріальні витрати + прямі трудові витрати + загально виробничі витрати. Валовий дохід = продажі – собівартість.

Операційний прибуток = валовий дохід – операційні витрати. Окремо відображаються доходи від фінансових операцій та витрати на них. Прибуток до оподаткування – визначається алгебраїчною сумою операційного прибутку та результатів від фінансових та надзвичайних операцій ( - % за кредити).

Чистий прибуток – це різниця між прибутком до оподаткування та суми податку на прибуток.

В країнах ЄС форма звіту про прибутки затверджується в національних масштабах і є єдиним для всіх підприємств. У США , Канаді , Англії – форма звіту довільна щодо переліку доходів , витрат , їх деталізації та групування.

Облік рахунків до сплати, комерційних та розрахункових знижок при розрахунках з постачальниками (англо-американська система).

Куплені матеріали (складські запаси) можуть бути повернені (частково або повністю). Можливий також варіант, коли матеріали не відповідної якості і покупець вимагає знижки в ціні. За наявності вказаних обставин покупець виписує на адресу постачальника Повідомлення (Дебет меморандум). Для обліку повернення товарів і такого роду знижки в ціні передбачений (в США) рахунок “Повернення покупок та знижки”. Він є регулюючим рахунком (контрактивним, пасивним) до рахунку “Витрати на купівлю”. На суми повернутих товарів або знижок зменшується заборгованість постачальникові : Дт “Рахунки ло сплати; Кт “Повернення покупок та знижки”. Покупець може одержати від постачальника купівельну розрахункову знижку за прискорення оплати (дострокову оплату). В США ця умова вказується безпосередньо в рахунку постачальника. Якщо покупець дотримав угоди , то він одержує знижку суми боргу (платить менше), а якщо не дотримав – платить усю суму боргу. Купівельна знижка розраховується на підставі фактурної вартості товарів ( за мінусом повернутих товарів і знижок на ціну, якщо вони мали місце). Відображення оплати рахунку постачальника : Дт “Рахунки до сплати” ; Кт “Купівельна знижка” ; Кт “Грошові кошти”. За американською системою обліку купівельна знижка зменшує вартість куплених товарів. Таким чином , рахунок “ Купівельна знижка” є контрактивним рахунком (сам він є пасивним) до рахунку “Витрати на купівлю”

Критична оцінка методів визначення сумнівної (безнадійної) дебіторської заборгованості та облік її списання шляхом створення та використання резерву сумнівних боргів.

Оцінка та облік сумнівної дебіторської заборгованості.

Сумнівна чи безнадійна дебіторська заборгованість- заборгованість, яка не може бути погашена через неплатоспроможність боржника.З іншого боку безнадійна дебіторська заборгованість клієнтів за реаліз. Прод.відображається в складі доходів підприємства і вона впливає на збільшення прибутку і податку на прибуток.

В міжнародній практиці прийнято списувати зменшення прибутків від сумнівної дебіторської заборгованості на витрати підприємства.При цьому може бути пряме списання чи списання через створення резервів сумнівних боргів.

Згідно з принципом обачності підприємство повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для їх погашення за рахунок витрат поточного року.

Найточнішим але трудомістким є метод визначення сумнівних боргів по кожному клієнту на основі вивчення фінансового стану і платоспроможності.Облік сумнівної заборгованості ведуть на рахунках Витрати на безнадійну заборгованість та Резерви на сумнівні борги

Методи визначення резерву сумнівних боргів.

Для дотримання принципу погодженості та з метою оцінки витрат на безнадійну заборгованість застосовується метод резерву на безнадійну заборгованість. Цей метод означає, що витрати на безнадійну заборгованість мають відображатися у тому році, коли мала місце реалізація, яка спричинила ці витрати, а не в тому році, коли клієнт не зміг заплатити.

Методи визначення резерву грунтуються на оцінках можливої суми витрат внаслідок безнадійної заборгованості, викликаної неоплаченими рахунками.Оцінка проводиться кожного звітного періоду на основі загальної реалізації в кредит за період.

Приклад:

Клієнт Б видав нашому підприємству 8000$, підприємство оцінює його як неплатоспроможне на 60%, тобто очікувані витрати становлять 4800$ (8000*60%)

Розв”язок:

Витрати по сумнівним боргам 4800

Резерв сумнівних боргів 4800

2)Суму безнадійного боргу визначено точно і клієнт перерахував на розрахунковий рахунок підприємства 3200$, решту заборгованості підприємство списує за рахунок списання резерву.

Грошові кошти 3200

Резерв сумнівних боргів 4800

Рахунки до отримання 8000

3)Клієнт перерахував 5000$ в цьому році, залишки по сумнівним боргам анульовані і справляються на збільшення прибутку чи доходу, для цього використовується рахунок “Дохід від анулювання резерву”.

Відображуємо надходження грошей віцд клієнта з одночасним списанням суми безнадійного боргу

Грошові кошти 5000

Резерв сумнівних боргів 3000

Рахунки до отримання 8000

Резерв сумнівних боргів 1800

Дохід від анулювання резерву 1800

Якщо резерву виявилось недостатньо для списання сумнівних боргів, його донараховують.

Облік короткострокових зобов’язань, пов’язаних з нарахуванням та виплатою заробітної плати на підприємстві.

Заборгованість по заробітній платі і пов’язаних з нею додаткових пільгах робітникам та службовцям є значною частиною короткострокової заборгованості (зобов’язань).

В зарубіжних країнах застосовують (практикують) оплату праці почасову і відрядну.

З заробітною платою пов’язані три види зобов’язань (заборгованості):

- заборгованість по виплаті заробітної плати;

- заборгованість по податках, що утримуються із заробітної плати;

- заборгованість по інших утриманнях із заробітної плати.

Нарахована персоналові підприємства заробітна плата включається у витрати підприємства. Витрати обліковуються на рахунку елементів витрат “Витрати по оплаті праці”. Цей рахунок поділяється на субрахунку за видами витрат (заробітна плата базова, оплачувана відпустка, премії, додаткові винагороди, витрати па соціальне страхування тощо). В США виділяють також витрати на зарплату адміністративно-управлінського персоналу і витрати на оплату праці робітників та службовців.

Для обліку заборгованості і розрахунків з робітниками та службовцями використовують рахунок “Розрахунки з персоналом” або просто “Персонал”. В США цей рахунок називають “Заробітна плата до сплати”.

Розрізняють валову заробітну плату, тобто всю нараховану, і чисту заробітну плату – суми, які належить сплатити персоналові після всіх можливих утримань із заробітної плати.

Утримання із заробітної плати регулюються законодавством кожної країни. В США, наприклад, із заробітної плати утримують:

1) федеральні внески на соціальне страхування, які використовують¬ся на пенсійне забезпечення, допомогу по непрацездатності та медичне обслуговування.

2) Федеральний прибутковий податок.

3) Прибутковий податок штату.

Можливі також добровільні відрахування частини заробітної плати – на додаткове пенсійне забезпечення по старості або в різні доброчинні фонди.

Нарахування на заробітну плату, які підлягають сплаті роботодавцем (приклад США)

Продовження: Нараховано зарплати 100000 дол.

• Обов’язкові утримання на соціальне страхування – 7,15%

• Відрахування до федерального фонду зайнятості – 0,7% та до фонду зайнятості штату – 2,7% (разом 3,4%)

Відображення в обліку зобов’язань:

Д-т Витрати на соціальні заходи………………….….….. 10550

К-т Відрахування на соціальне страхування

до сплати (7,15% від 100000)………………………… 7150

К-т Відрахування до федерального фонду зайнятості

до сплати (0,7% від 100000)…………………………. 700

К-т Відрахування до фонду зайнятості штату

до сплати ……………………………………………… 2700

Облік рахунків до одержання, комерційних та розрахункових знижок, наданих клієнтам, за західноєвропейською системою та обліку США.

Особл обліку рах до одерж при поверн товарів клієн-ми та наданні їм комерц зниж (англо-ам сист).

Клієнтам можуть надаватись знижки з метою прискор-я оплати та з ін. мотивів (збільш-я продаж і т.д.) В США для обліку повер-ня тов-в та деяких комерц-х знижок викор-ть рахунок

“ Поверн-ня тов-в і знижки”. Для обліку розрах-х знижок викор-ть рах-к “ Реалізац-ні знижки”.

Ці рахунки є актив-ми, регул-ми. Вони рег-ть собою рах-к “Доходи від реаліз-ї”. Комерц знижки- це знижки з договірн ціни за певну невідпов-ть тов встановл-м парам; знижки з урахув розміру покупки( у % до ціни); зн що надаються клієнтові за сукупн торгов операцій.

Наприклад: Компанія “Н” 1.07.00. реаліз-ла в кредит компанії “К” това-в на суму 2000дол. На умовах 2/10, це означає, що компанія “К”(покупець) може одержати знижку 2%, якщо вона оплатить рахунок-фактуру не пізніше, ніж через 10 днів. 5.07.00. покупець повернув частину тов-в на суму 200дол. 11.07.00 компанія “К” оплатила рахунок на залишок заборг-ті. Операції відображ-ся в обліку так:

1.07.00 На основі рах-ку-фактури відображ-ся реаліз-ятов-в у кредит за договір-ми цінами:

Дт Рахунки до одерж-я 2000; Кт Доходи від реаліз-ї 2000.

5.07.00 Відображ-ся в обліку повер-ня тов-в покупцеві.

Дт Повер-ня тов-в і знижки 200; Кт Рахунки до одерж-я 200.

11.07.00 Відображ-я в обліку одерж-я грошей за реалізовані тов-ри. Компанія “К” виконала умови розрах-в розрахувавшись за 10 днів, а тому вона одержує знижку 2%. Сума знижки буде ($2000-$200)*2%=$36

Дт Грош. кошти 1764; Кт Реалізац-ні знижки 36; Кт Рах-ки до одерж-я 1800.

Виходячи з наведених операцій, визначимо суму чистого продажу (дох-ду від реалі-ї),дол.

Доход від реаліз-ї 2000; Повер-ня тов-в(-) 200; Реалізаційна знижка(-) 35; Чистий продаж 1764.

Особл обліку рахунків до одерж при наданні клієнтам розрах знижок (англо-ам система).

Розрахункові знижки надаються клієнту за прискорення оплати. Клієнтам можуть надаватись знижки під гол. виписки рахунків-фактур, а також після відображення в обліку процесу реалізації. Розрахункові знижки показ-ся в обліку як «реалізац знижки». Наприклад: Рахунок на ім’я клієнта: продукція за цінами реалізації 100000, розрахункова знижка 2%=2000. Разом нетто-комерційне = 98000. ПДВ 18,6% = 18228. До оплати 116228. Дт реаліз зн 2000; Дт Рахунки до одержання 116228; Кт Доходи від реалізації 100000; Кт Розрахунки з бюджетом (ПДВ) 18228. Якщо знижки надаються пізніше, тобто після відображення в обліку процесу реалізації, надані розрахункові знижки відображаються як «реаліз зн». Наприклад: повідомлення клієнту: розрахункова знижка до рахунку N---від “---“00р2%=1000. Кт Рахунки до одержання 1186; Дт Розрахунки з бюджетом (ПДВ) 186; Дт реаліз зн 1000.

Наприклад: Компанія “Н” 1.07.00. реалізувала в кредит компанії “К” товарів на суму 2000 дол. На умовах 2/10, це означає, що компанія “К”(покупець) може одержати знижку 2%, якщо вона оплатить рахунок-фактуру не пізніше, ніж через 10 днів. Відображення в обліку одержання грошей за реалізовані товари з врахуванням розрахункової знижки. Сума знижки буде ($2000 - $200)*2% =$36. Дт Грошові кошти 1764; Дт Реалізаційна знижка 36; Кт Рахунки до одержання 1800.

Склад довгострокових (необоротних) активів, їх класифікація, оцінка та порядок відображення в Балансі.

Склад довгострокових (необоротних) активів, їх оцінка та методика відображення в балансі.

Довгострокові – це такі активи , які : 1)мають строк служби більше одного року; 2)придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі); 3)не призначені для реалізації (в останньому випадку – вони відносяться до складських запасів). Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками : 1)класифікаційні групи за ознакою матеріальності – матеріальні довгострокові активи (основні засоби, земля, природні ресурси); немате-ріальні довгострокові активи (права користування майновою та інтелектуальною власністю); 2)класифікаційні групи за ознакою “підлягає амортизації” – довгострокові активи , які амортизуються (основні засоби, природні ресурси, нематеріальні активи) ; довгострокові активи , які не амортизуються (земля); 3)класифікаційні групи за ознакою процесу відтворення – відтворювані довгострокові активи (основні засоби, земля, нематеріальні активи) ; невідтворювані довго-строкові активи (природні ресурси). Кожний вид довгострокових активів може у свою чергу підрозділятися за складом та за функціональним призначенням.

Облік довгострокових інвестицій в акції інших підприємств за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі — це метод обліку фінансових інвес-тицій, згідно з яким балансова вартість фінансових інвестицій

збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Водночас балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від інвестованого під-приємства.

Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відо-бражається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не призводить до від’ємного значення вартості фінансових інвестицій. Якщо фінансові інвестиції внаслідок їх зменшення досягають нульової вартості, вони відображаються в бухгалтерському обліку за нульовою вартістю.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується або зменшується також на частку інвестора в сумі зміни загальної ве-личини власного капіталу інвестованого підприємства за звітний період, крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку).

Метод участі в капіталі застосовують тоді, коли частка інвестора становить від 20 до 50 % у власному капіталі інвестованого підприємства. За цих умов інвестор має істотний вплив на об’єкт інвестування. Істотний вплив — це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики інвестованого підприємства без здійснення контролю цієї політики.

Для відображення фінансових інвестицій за методом обліку участі в капіталі використовують фінансові звіти асоційованих, спільних і дочірніх підприємств, які складені на ту саму дату, що й звіти інвестора.

Критична оцінка методів нарахування амортизації основних засобів в зарубіжних країнах, відображення амортизації в обліку і звітності.

Амортизаційна політика є важливим питанням господарської та фінансової діяльності. В умовах ринкової економіки вона постійно є об’єктом уваги господарств і фірм, а також держави.

З одного боку, амортизація — це витрати, які включають у витрати виробництва та в собівартість продукції. З іншого боку, амортизаційні відрахування — це джерело для інвестицій, моде-р¬нізації обладнання та інших основних засобів.

У країнах ринкової економіки застосовують кілька методів нарахування амортизації. Найважливішими з них є такі:

1) метод лінійної амортизації;

2) метод нарахування амортизації за кількістю випущеної продукції;

3) метод подвійної норми амортизації;

4) метод суми цифр років експлуатації.

Приклад

Первісна вартість верстата 33 000 дол. Термін його служби — 5 років. Припустима ліквідаційна вартість верстата після закін-чення терміну експлуатації — 3000 дол.

Лінійна амортизація. Річна сума амортизації залежить від терміну служби об’єкта. Беруть до уваги також очікувану лік-відаційну вартість. У нашому прикладі річна сума амортизації дорівнюватиме (33 000 дол. – 3000 дол.) : 5 років = 6000 дол. або 20 % (100 % : 5 років). Щороку впродовж 5 років сума амортизації буде 6000 дол. (по одній лінії), тобто 20 % від 30 000 дол.

Зазначимо, що в багатьох країнах Західної Європи (наприклад, у Франції) під час розрахунку амортизації нехтують очікуваною ліквідаційною вартістю об’єктів основних засобів.

Амортизація за кількістю випущеної продукції

(виробничий метод)

Виробничий метод використовують тоді, коли об’єкти основ-них засобів застосовуються нерівномірно (нерівномірно випуска-ється продукція за періодами). За цього методу визначають став-ку амортизації на одиницю продукції.

Суму амортизації за звітний період визначають множенням кількості випущеної продукції на ставку амортизації.

І період 2500 од.;  аморт. = 2  2500 = 5000 дол.

Метод подвійної норми амортизації

Це метод прискореної амортизації. Норму прискореної амор-тизації визначають множенням норми лінійної амортизації на встановлений коефіцієнт для прискореної амортизації. У США прийнято єдиний коефіцієнт прискореної амортизації — 2,0.

У Франції, наприклад, застосовують три рівні коефіцієнтів прискореної амортизації — залежно від терміну служби основ-них засобів:

1) 1,5, якщо термін експлуатації 3—4 роки;

2) 2,0, якщо термін експлуатації 5—6 років;

3) 2,5, якщо термін експлуатації понад 6 років.

У нашому прикладі лінійна норма амортизації становить 20 %. Отже, норма прискореної амортизації буде 40 % (20 % × 2,0).

Таким чином, прискорену амортизацію розраховують, засто-совуючи норми прискореної амортизації до залишкової вартості об’єкта основних засобів на початок року.

Перелік основних засобів, щодо яких використовують прис-корену амортизацію, установлює законодавство. Це здебільшого активна частина основних засобів (машини, обладнання, транс-портні засоби тощо).

Метод суми цифр років експлуатації

У нашому прикладі термін експлуатації 5 років. Сума цифр буде 1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15.

Методика складання консолідованої фінансової звітності.

Консолідована фінансова звітність — це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Вона містить консолідовані:

1)баланс;

2)звіт про фінансові результати;

3)звіт про рух грошових коштів;

4)звіт про власний капітал;

5)примітки до консолідованої звітності.

Для формування консолідованої звітності материнське та дочірні підприємства подають свої фінансові звіти, складені за однаковий період і на ту саму дату балансу.

Критерії необхідності та умови подання консолідованих фінансових звітів

Складання консолідованих звітів в Україні є обов'язковим для господарських суб'єктів, що мають дочірні підприємства.

Критерії необхідності представлення консолідованої фінансової звітності материнським підприємством групи є:

1.наявність контролю над дочірнім підприємством.;

2.економічна сумісність передбачає, що діяльність дочірнього підприємства пов'язана або подібна з діяльністю головної компанії. Так, наприклад, підприємство-виробник і банк не задовольняють вимозі сумісності, а тому їх звіти не підлягають консолідації.

В іноземних країнах дочірне підприємство – це те, акціями якого володіє головне підприємсво (не обов’язково контрольний пакет).

Щоб якось згладити розбіжності до вимог щодо консолідації звітності країн-учасниць ЄС, 7-ю Директивою ЄС було прийнято ряд блоків умов, коли виникає необхідність представлення консолідованої звітності:

1.Право більшості голосів;

2.Контроль над Радою директорів;

3.Контроль на основі контракту;

4.Контроль де-факто за призначенням Ради директорів;

5.Процент участі з домінуючим впливом або об'єднане управління;

6.Горизонтальні групи.

Принципи консолідації звітності

Складання консолідованої звітності базується на певних принципах, крім загальних принципів підготовки фінансової звітності, визначених П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Основні принципи консолідованої звітності відповідно до стандарту "Консолідована фінансова звітність" зводяться до таких.

1.Консолідовану фінансову звітність готує і подає материнське підприємство.

2.До консолідованої фінансової звітності включають показники фінансової звітності всіх дочірніх підприємств, за винятком показників фінансової звітності тих дочірніх підприємств, які не включаються з певних причин.

3.Показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованої звітності, якщо:

а)контроль дочірнього підприємства є тимчасовим, оскільки воно було придбане й утримується лише з метою його наступного продажу протягом короткострокового періоду;

б)дочірнє підприємство здійснює діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти материнському підприємству.

4.Фінансова звітність материнського підприємства та його дочірніх підприємств, що використовується при скла данні консолідованої фінансової звітності, складається за той самий звітний період і на ту саму дату балансу.

5.Консолідовану фінансову звітність складають з фінансової звітності групи підприємств з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій.

Оцінка і методика обліку надходження основних засобів і зарубіжних країнах.

Для обліку руху основних засобів ведеться рахунок основних засобів, який має субрахунки за їх класифікаційними групами (будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо). В зарубіжних країнах з високорозвиненою економікою не створюються спеціальні джерела фінансування капітальних вкладень. Тому основні засоби, які надійшли в результаті купівлі, відображають в обліку так, як і надходження матеріалів. Приклад. Рахунок постачальника. Куплено устаткування на суму 30000 дол. Рахунок буде сплачено пізніше. Проводка : Дт “Устаткування” - 30000 ; Кт “Розрахунки з постачальником” (або “ Рахунки до сплати”) – 30000. Якщо практикується ПДВ , то наведена вище операція буде відображена в обліку таким записом (ПДВ – 18,6%): Дт “Устаткування” – 30000; Дт “Розрахунки з бюджетом (ПДВ)” – 5580; Кт “Розрахунки з постачальником” (або “ Рахунки до сплати”) – 35580. Витрати на власне будівництво об’єктів попередньо обліковуються на рахунку витрат “Незавершене будівництво”. Наприклад, компанія збудувала цех, фактична собівартість якого 157000 дол. Прийняття на експлуатацію готового об’єкта відображено таким записом (США): Дт “Основні засоби (будівлі)” – 157000; Кт “Незавершене будівництво” – 157000 Проте в деяких країнах є особливості відображення в обліку об’єктів, що надійшли в результаті будівництва (Франція, Бельгія та інші). Вартість таких об’єктів зараховується на доходи підприємства, для обліку яких відведено рахунок доходів “Іммобілізована продукція”. Доходи , що відображаються на цьому рахунку, компенсують витрати на будівництво об’єкта. В остаточному підсумку таке відображення не має впливу на формулювання фінансових результатів. В нашому прикладі оприбуткування готового об’єкта знайде таке відображення в обліку : Дт “Основні засоби (Будівлі)” – 157000; Кт “Іммобілізована продукція” – 157000. Наприкінці звітного року на рахунок “Фінансові результати звітного періоду” буде перенесено витрати (з рахунку витрат “Незавершене будівництво”) та доходи (з рахунку Іммобілізована продукція”). Результат дорівнює нулю.

Облік придбання та реалізації короткострокових фінансових інвестиції (акцій, облігацій) та доходів на них.

З метою одержання дивідендів або відсотків чимало компаній вкладають вільні грошові кошти (особливо в період високих відсоткових ставок) у короткострокові цінні папери (фінансові інвестиції). Фінансові інвестиції— це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Залежно від терміну утримання на підприємстві фінансові інвестиції поділяють на поточні (короткострокові) та довгострокові. До коротк фін інвестицій належать:• Кор. цінні папери: депозитні сертифікати банків; грошові ринкові сертифікати, що випускаються ощадними й кредитними установами; *казначейські білети, що випускаються урядом; комерційні папери, що випускаються корпораціями.• Акції інших підприємств.• Облігації.

Цінні папери, що придбані підприємством відповідним чином відображаються в балансі підприємства. До цих цінних паперів відносяться акції та облігації. Вони відображаються в балансі в активах, а саме в оборотних активах в строці “Ринкові цінні папери”. Цінні папери тут відображаються по своїй собівартості. Але іноді підприємство може в дужках в цьому рядку вказувати ринкову вартість цих цінних паперів. Але ця сума відповідно не враховується в сумі балансу. Враховується тільки собівартість цінних паперів.

Особливості обліку природних ресурсів в зарубіжних країнах: оцінка , облік придбання, амортизації та списання.

До природних ресурсів належить ділянки землі, які мають корисні копалини, призначені для видобутку. Це ліс, родовища нафти й газу, мінеральної сировини тощо. В зарубіжних країнах вони є об’єктом купівлі – продажу. В балансі природні ресурси відображаються як довгострокові (позаоборотні) активи (“Запаси вугілля”, “Запаси нафти й газу”, “Ліс”). Хар-ними особливостями природних ресурсів є : 1)при видобутку вони стають мінеральними (складськими) запасами; 2)запаси природних ресурсів не відновлюються. Тому природні ресурси ще називають “виснажувані активи ”.В результаті видобутку природних ресурсів родовища виснажуються , зменшується їх первинна вартість. Цей процес називається виснаженням і відображається в обліку. Для обліку виснаження (амортизації) застосовується метод нарахування амортизації – залежно від кількості видобутої продукції. Величина виснаження визначається за формулою : Фактична собівартість родовища /Оціночна кількість корисних копалин родовища = Ставка виснаження на одиницю копалин; Ставка виснаження на одиницю копалин * Кількість добутої продукції = Витрати на виснаження звітного періоду. Приклад: Компанія інвестувала на придбання родовища кам’яного вугілля 4 млн. дол. За оцінкою родовище має 8 млн. тон вугілля. Ліквідаційної вартості немає. У перший рік було видобуто й реалізовано 800000 тон вугілля. Визначити і відобразити суму виснаження : 1)визначимо ставку виснаження на 1 тону вугілля : 4 млн. /8 млн. тон = 0,5 дол.; 2) Визначимо суму виснаження за перший рік експлуатації родовища: 0,5 * 800000 = 400000 дол. Проводка : Дт “ Витрати на виснаження” – 400000; Кт “Виснаження ( амортизація ) родовища” – 400000. Деякі компанії не використовують рахунку “Виснаження” і проводять пряме списання з рахунку “Природні ресурси”. Слід визначити , що природні ресурси, розроблені (видобуті) , але не реалізовані в поточному році , відображаються як товарно – матеріальні запаси. Витрати на виснаження відображаються тільки в тому році , коли видобута продукція реалізовується.

Методика обліку ліквідації компанії при відсутності дефіциту.

Добровільна ліквідація здійснюється за рішенням власника або інших осіб (засновників, учасників) суб'єкта господарювання або уповноваженого засновницькими документами.

Цей спосіб ліквідації підприємства є можливим за умови відсутності кредиторської заборгованості (заборгованості перед бюджетом та клієнтами) або за наявності активів, достатніх для її погашення. Ліквідація підприємтсва за рішенням власників передбачає послідовність процедур, серед яких обов’язкові перевірки у податковій інспекції, пенсійному фонді і фондах соціального страхування з подальшим зняттям підприємства з обліку. Після завершення перевірок документи подаються державному реєстратору, і відбувається виключення підприємства з єдиного державного реєстру. Така процедура ліквідації може заняти 6-8 місяців.

Класифікація систем бухгалтерського обліку, особливості систем в зарубіжних країнах.

С-му б.о. можна розгл-ти, як ан мікрорівні, де осн завданням є визначення кінцевого результату; так і на макрорівні тобто в порівняльному аспекті нац сис-ем б.о. різних країн світу. В кожній країні притамання свої особливості в б.о. Ці відмінності зумовлені як різноманітністю форм організації госп д-ті так і впливом зовн факторів. Облікова с-ма на нац рівні х-ся певним комплексом показників, головні з яких: наявність і викор-ня с-ми бух стандартів, розрахунків на основі МСБО з урах-ням нац особливостей економіки; наявн-ть нац плану рах-ків б.о., с-ми організації обл-ку на п-вах, методології визнач-ня кінцевого фін результату д-ті п-ва і с-ми фін звітності з визнанням типових форм і приміток. С-ма обліку клосифікується за субєктивно-географічною ознакою на: англо-америк-ку, континентальну, південно-америк-ку. Х-ка сис-м о-ку. Англо-америк-ка (США, Великобрит-я, Канада, Австралія, Нідерланди)—фін-ві основи обліку, орієнтація обліку на потреби інвесторів та кредиторів, наявн розвиненого ринку ЦП, висок рівень бух підготовки, наявн-ть великої к-ті транснац-х компаній. Континентальна (Франція, Німеччина, Австрія, Швеція)– висок залежність від банк сис-ми та держави, тісні вир-чі звязки з банками, детальний регламентований облік і звітність, орієнтація о-ку і звітності на інтереси д-ви, макроек-не планування. Південно-америк-ка (Перу, Чілі)— висок. рівень інфляції, жорсткі вимоги держави до обліку доходів фірм і населення, уніфікація принципів б.о.

Особливості визначення прибутку на акцію.

Прибуток на одну акцію (ПНА) використовується для оцінки попередніх результатів операційної діяльності підприємства з метою формування висновку щодо його потенціалу і прийняття рішень про інвестиції. Його економічний зміст полягає в розкритті ефективності (прибутковості) використання підприємством ресурсів, наданих власниками його звичайних акцій.

У міжнародній практиці фінансові аналітики та інвестори, як правило, користуються двома показниками ПНА - базисним та розбавленим ПНА. У П(с)БО № 3 перший отримав назву "Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію", а другий - "Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію".

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (далі - ПНА), обчислюється за допомогою ділення чистого прибутку або збитку періоду, які належать власникам простих акцій, на середньозважену кількість простих акцій, і таких, що перебувають в обігу протягом цього періоду.

Необхідність та особливість визначення можливого впливу потенційних простих акції на величину ПНА зумовлюється двома обліковими принципами: превалювання сутності над формою та обачності.

Перший з них вимагає враховувати під час розрахунку ПНА потенційні прості акції, незважаючи на розкриті вище відмінності у правах власників простих і потенційних простих акції. Таким чином підкреслюється тимчасовий характер різниці між простими і потенційними простими акціями.

Другий принцип реалізується шляхом включення до розрахунку лише розбавляючих потенційних простих акції, тобто таких, які ведуть до зменшення суми базисного ПНА, обчисленого на підставі середньозваженої кількості простих акцій.

Для заповнення розділу III звіту про фінансові результати слід:

1. Визначити чисельник ПНА

Для цього:

• визначити чистий прибуток (збиток) звітного періоду;

• розрахувати чистий прибуток (збиток), який належить власникам простих акцій, вирахувавши з чистого прибутку звітного періоду (додавши до збитку) дивіденди, нараховані власникам привілейованих акцій.

2. Визначити знаменник ПНА

З цією метою за даними обліку розрахувати середньозважену кількість простих акцій, які перебували в обігу протягом звітного періоду, за формулою середньозваженої.

3. Обчислити ПНА як результат ділення чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на середньозважену кількість цих акцій в обігу

призначення, складі загальна методика складання фінансової звітності.

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників , що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період. До складу фінансової звітності краї з розвинутою ринковою економікою входять : бухгалтерський баланс (надає інформацію про фінансове становище підприємства на певну дату ) , звіт про рух грошових коштів (надає інформацію про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної , інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду ) , звіт про прибутки та збитки (надає інформацію про доходи , витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітній період ), додатки та ін. Річний звіт супроводжується пояснювальними записками. Компоненти фінансової звітності взаємопов’язані , оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Жодний звіт не може надати всю потрібну користувачам інформацію , а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати та інтерпретувати у комплексі.

Вимоги до фінансової звітності :

Методика обліку податку на прибуток.

Ставка податку на прибуток корпорацій та ін. підприємств в різних країнах. В США , наприклад, податок на прибуток стягується за трирозрядною шкалою ставок : 15 % на перші 50 тис.$ прибутку , 25% на наступні 25 тис. , 34% - понад цю суму. У Франції податок на прибуток АТ коливається від 34% - 42%. В усіх країнах застосовується авансова система виплат податку на прибуток у державні та місцеві бюджети , яка встановлюється державою. Наприклад, французькі АТ здійснюють протягом року 4-и авансові виплати податку на прибуток: 1)9,25 % - 15 березня ; 2) 9,75 % - 15 червня ; 3) 9,75% - 15 вересня ; 4)9,25% - 15 грудня ; 5) решта – 34% від податкового прибутку року – 4-и попередні аванси – 15 квітня наступного року.

Авансові виплати податку на прибуток відображаються в обліку: Дт “Розрахунки з бюджетом (субрахунок “Розрахунок з бюджетом по податку на прибуток”)”, Кт “Рахунок в банку”.

Зміст, структура та методика складання Балансу.

Бухг баланс – відображ фінанс стан компан на певн дату, в якому ек-но однорідні статті об’єдн-ся в окремі групи. Це звіт про фінанс стан п-ва , який відображає його активи , пасиви та власний капітал на певну дату у грошовому вимірі. Баланс підприємства відображається за такою формулою : А = Зобов’яз + Вл Капіт. У різних країнах є певні особливості групування статей балансу. В Україні , як і в країнах ЄС статті активу групуються та розміщуються згори до низу по мірі зростання ліквідності господарських активів. В США , Англії , Канаді та ін. країнах статті балансу групуються в зворотному напрямку. У практиці існує 2 –і форми подання балансу : 1) двостороння форма = актив – ліворуч ; зобов’язання та власний капітал - праворуч. 2) одностороння ( послідовна ) форма = послідовно згори до низу розміщується актив і пасив.

Власний капітал - це частина активів підприємства , що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал визнається в балансі одночасно з визнанням активів чи зобов’язань , які призводять до його зміни. У зв’язку з цим оцінка ВК визначається оцінкою відповідних активів і зобов’язань. Актив і пасив балансу поділяються на окремі показники , які звуться статтями балансу. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування . Статті балансу групуються в розділи за однорідністю господарських засобів або джерел їх формування , що полегшує читання балансу та його аналіз. В більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групуються і розміщуються згори донизу в міру зростання ліквідності господарських засобів (активів). Статті пасиву балансу групуються і розміщуються згори донизу за ознакою зменшення часу , необхідного для повернення боргів. В активі виділяють такі три розділи: 1)основні засоби та інші позаоборотні активи; 2)запаси і затрати; 3)грошові кошти , розрахунки та інші активи. Статті пасиву балансу поділяються на три розділи: 1)джерела власних та прирівняних до них коштів ; 2) довгострокові пасиви ; 3)розрахунки та інші пасиви.

Зміст, структура та методика складання Звіту про прибутки та збитки за функцією витрат.

Одерж-ня П -мета майже кожного п-тва незалежно від його розміру. П-джерело зб-ня капіталу в результаті діяльності п-ва, яке супроводж-ся зр-ням всіх активів. Розміри одерж-го П чи понесених збитків бажають знати і власники і менеджери п-ва, але саме це число містить досить обмежену інформацію. Для ефективного керівництва необх всі його складові. З цією метою і складається Звіт про прибутки і збитки. Він є обов'язковою формою звіту п-ва. Осн його мета - надати інф-цію про формування фін резул-ту п-ва, зміст звіту про П та З визнач-ся СМСБО №5 "Інформація, яка підлягає розкриттю у фін звітах". Звіт про П та З - це звіт про доходи, витрати та фін резул-ти д-ті п-ва, у різних країнах цей звіт може мати різну назву: звіт про прибутки; рахунок прибутків і збитків; звіт про операції. Звіт про П та З надає користувачам фін інф-ю для оцінки минулої д-ті п-ва, а також ризику недосягнення ним очік-х резул-тів. Осн-ми ел-ми Звіту про П та З є доходи та витрати, прибутки та збитки. Д- це зб-ня ек-них вигод у вигляді зб-ня А або зм-ня зоб-нь, що призв-ть до зр-ня вл-го кап-лу п-ва (за винятком зр-ня к-лу за рах-ок внеску учасників). Д визнач-ся у Звіті на момент, коли відб-ся зр-ня майб-х ек-х вигод, пов'яз-х з зб-ням активу або зі зм-ням зоб-ня, і його можна достовірно визначити. Це означ., шо визнання Д відб-ся одночасно з визнанням зр-ня А (н-д, зб дебіт-ї заборг-ті в резул продажу прод-ії) або зм-ня зоб-ня (надання послуг у рахунок погаш позики).

В- це зм ек-х вигод у вигляді вибуття А або зб зоб-нь, шо приводить до зм вл-го к-лу п-ва (за винятком зм к-лу внаслідок його вилуч-ня або розподілу між власниками). В визнач у Звіті, коли існує зм майб-х ек-х вигод, пов'яз-х зі зм А або зі зб зоб-нь, шо може бути достовірно визначено. Це означ., що В визнач-ся одночасно з визнанням зоб-ня (н-д, нарах-ня з/п) або зі зм-ням А (реалізація товару). В визнаються у Звіті вих-чи з пр-пу відповідності. Згідно з ним В вкл-ся до цього звіту в періоді, в якому був визнаний Д, для отр-ня якого було здійснено ці витрати. Зіставлення Д і В, визнаних у Звіті дає змогу визначити чистий резул-т (П або З) д-ті п-ва за звіт період. У фін о-ку фін резул-т д-ті п-ва визнач. порівнянням Д та В звіт періоду. При цьому Звіт про П і З може мати одно- і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з 2-х розділів. 1-й-це перелік усіх Д, одерж-х п-ством за звіт період. 2-й- це перелік усіх В п-ва за звіт період. Різниця між заг-ю сумою Д та заг-ю сумою В покаже фін резул-т (П чи З). Звіт за багатоступеневим форматом містить інф-ію, яка показує послід-й процес формув кінц-го фін резул-ту. Крім чистого П, звіт містить проміжні пок-ки фін резул-тів: вал-й Д (П), П осн-ї д-ті (операц-й П), резул-т фін-х та надзвич-х операцій, П до оподатк-ня, чистий П. МСБО не визнач-ть форму Звіту, але містять вимоги шодо розкр-тя певних статей Д-в і В-т. МСБО І визнач такий мін-й перелік статей, які мають бути відобр безпосер-о у Звіті про П та З:1)дохід; 2)резул-ти (П або З) операц-ї д-ті; З)фін резул-ти;4) частка П або З асоційов-х комп-й або спіль-х п-ств, які облік-ся методом участі в к-лі;5) витрати на податок з приб-ку; 6)П або З від звич-ї д-ті; 7)надзвич-ні (екстраординарні) статі; 8)частка меншості; 9) чистий П про З. Це невичерпний перелік рядків Звіту, можуть бути наведені додаткові статі, заголовки та проміжні підсумки, якщо цього вимагають інші МСБО або це необх для правдивого відобр д-ті п-ства. У практиці застос різні формати Звіту, які можна класифікувати т.ч.

Звіт на операц-й основі передбачає групув-ня операц-х втрат за ф-ціями бізнесу (в-во, збут, дослідж-ня, упр-ня) та може мати багато- або одноступеневу форму. Багатост-й звіт передбач поетап-й розрах-к чистого П (З). В країнах-членах ЄС форма звіту про П та З затв-ся в нац масштабі і є єдиною для всіх п-ств. В таких кр-х, як США, Англія, Канада та деяких ін форма звіту довільніша шодо переліку Д-в, В-т, їх деталізації та групування.

Методика обліку інвестицій в акції та порядок їх переоцінки.

Окремі зарубіжні компанії, фірми з метою збереження та примноження тимчасово вільних грошових коштів, зміцнення партнерських взаємовідносин, поширення впливу на діяльність інших компаній здійснюють інвестиції в ринкові цінні папери, що дають право власності, шляхом придбання пакетів акцій. Компанія-інвестор здійснює облік інвестицій в акції на реальному, балансовому, активному рахунку "Інвестиції в акції"". Придбання акцій інших компаній відображається в обліку бухгалтерським записом:

Дебет рахунка "Інвестиції в акції""

Кредит рахунка "Грошові кошти"

На суму отриманих по акціях дивідендів складається бухгалтерське проведення:

Дебет рахунка "Грошові кошти"

Кредит рахунка "Дохід (дивіденди) по акціях"

Якщо компанія-інвестор у вигляді дивідендів отримує додаткову частку акцій, то їх вартість не є доходом. У цьому випадку відбувається тільки зниження собівартості акції за рахунок збільшення кількості акцій.

Приклад 4. Компанія "Алекс" придбала 50 акцій за ціною $60 кожна. По закінченню фінансового року інвестор отримав у рахунок дивідендів 10 додаткових акцій. За результатами даної операції собівартість акції знизилася до $50 (3000/60). При цьому в обліку здійснюється запис: отримано 10 додаткових звичайних акцій у вигляді дивідендів. Надалі собівартість 60 акцій складає $3000, тобто $50 за акцію.

Реалізація акцій відображається на рахунках бухгалтерського обліку записом:

Дебет рахунка "Грошові кошти"

Кредит рахунка "Інвестиції в акції"

У процесі утримання інвестицій в ринкові цінні папери, що надають право власності, справедлива вартість акцій може змінюватися. Зміна справедливої вартості призводить до виникнення прибутку або збитків.

Згідно з МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", визнаний прибуток або збиток, які виникають під впливом зміни справедливої вартості цінних паперів, що надають право власності, необхідно відображати у звітності таким чином:

- прибуток або збиток від зміни справедливої вартості акцій, утримуваних для операцій, слід включати до чистого прибутку або збитку за той період, в якому вони виникають;

- прибуток або збиток від зміни справедливої вартості акцій, наявних для продажу, слід або включати до чистого прибутку чи збитку за період, в якому вони виникають, або визнавати безпосередньо у складі капіталу в звіті про зміни в капіталі, доки акції не продано або не буде визнано, що корисність фінансового активу зменшилась, коли кумулятивний прибуток або збиток, визнаний раніше в капіталі, слід включати до чистого прибутку або збитку за період.

Компанія передбачає порядок визнання прибутку або збитку від фінансового активу, наявного для продажу, в обліковій політиці.

1. Інвестування коштів у ринкові цінні папери, що надають право власності, з мстою продажу, дол.

Дебет рахунка "Інвестиції в акції, призначені для продажу"-395 600

Кредит рахунка "Грошові кошти" - 395 600

2. Вкладення коштів у ринкові цінні папери, що надають право власності, з метою довгострокового інвестування, дол.

Дебет рахунка "Інвестиції в акції, доступні для продажу" - 169 000

Кредит рахунка "Грошові кошти" - 169 000

3. Коригування вартості портфельних інвестицій з урахуванням зміни вартості акцій станом на 31.12.20ХХ р., дол.

- по акціях, призначених для продажу

Дебет рахунка "Інвестиції в акції, призначені для продажу"-25600

Кредит рахунка "Нереалізований прибуток від утримання акцій "- 25 600

- по акціях, доступних для продажу

Дебет рахунка "Нереалізований збиток від утримання акцій, доступних для продажу"(рахунок "Капітал") - 11 200

Кредит рахунка "Інвестиції в акції, доступні для продажу" - 11 200.

Інформація з коригування вартості портфельних інвестицій у даному прикладі свідчить, що зміна вартості акцій, призначених для продажу, визначається як прибуток, а зміна вартості інвестицій в акції, доступні для продажу, у вигляді збитку відображається безпосередньо у складі капіталу в Звіті про зміни в капіталі.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, їх сутність, призначення та зв’язок з національними стандартами.

Умови та облік випуску довгострокових облігацій з премією, порядок відображення їх в Балансі.

Облік довгострокових фінансових інвестицій в акції інших підприємств за методом справедливої вартості.

Облік нарахування і виплати дивідендів грошима та акціями: методика обліку та критична оцінка змін в Балансі.

Склад грошових коштів, рахунки для їх обліку та облік і контроль грошей в касі.

Умови та облік випуску довгострокових облігацій з дисконтом. Порядок відображення їх в Балансі.

Облік довгострокових орендних зобов’язань.

Мотиви та облік викупу компанією раніше випущених довгострокових облігацій.

Сутність фінансових інвестицій, їх класифікація та оцінка.

Облік процентів по випущених довгострокових облігаціях, амортизації дисконту та премії а також остаточного рахунку з кредиторами.

Склад та коротка характеристика (призначення) фінансової звітності в зарубіжних країнах.

Види оцінок (вартості) акцій. Облік випуску власних акцій з зазначеною номінальною вартістю та без номінальної вартості.

Джерела та методика структурного і горизонтального аналізу показників фінансової звітності.

Мотиви та методика обліку власних акцій, подальшої їх реалізації або знищення.

Облік податку на прибуток та розподілу чистого прибутку в корпораціях.

Облік випуску привілейованих акцій та конвертації привілейованих акцій в прості.

Мотиви та методика обліку конвертації довгострокових облігацій в прості акції.

Критична оцінка методів оцінки запасів (витрачених та залишку), їх вплив на величину витрат та фінансових результатів.

Облік векселів до одержання та векселів виданих, відсотків по них у розрахунках між покупцями та постачальниками.

Облік довгострокових інвестицій (облігацій) за методом ефективної ставки відсотка.

Методика розрахунку та облік первісної до оцінки і уцінки основних засобів в зарубіжних країнах.

Системи постійного та періодичного обліку запасів в зарубіжних країнах, їх критична оцінка та застосування на практиці.

Облік рахунків до сплати, комерційних та розрахункових знижок, одержаних від постачальників в західноєвропейських країнах.

Звіт про прибутки зарубіжних фірм, призначення, зміст та методика складання.

Облік рахунків до сплати, комерційних та розрахункових знижок при розрахунках з постачальниками (англо-американська система).

Критична оцінка методів визначення сумнівної (безнадійної) дебіторської заборгованості та облік її списання шляхом створення та використання резерву сумнівних боргів.

Облік короткострокових зобов’язань, пов’язаних з нарахуванням та виплатою заробітної плати на підприємстві.

Облік рахунків до одержання, комерційних та розрахункових знижок, наданих клієнтам, за західноєвропейською системою та обліку США.

Склад довгострокових (необоротних) активів, їх класифікація, оцінка та порядок відображення в Балансі.

Облік довгострокових інвестицій в акції інших підприємств за методом участі в капіталі.

Критична оцінка методів нарахування амортизації основних засобів в зарубіжних країнах, відображення амортизації в обліку і звітності.

Методика складання консолідованої фінансової звітності.

Оцінка і методика обліку надходження основних засобів і зарубіжних країнах.

Облік придбання та реалізації короткострокових фінансових інвестиції (акцій, облігацій) та доходів на них.

Особливості обліку природних ресурсів в зарубіжних країнах: оцінка , облік придбання, амортизації та списання.

Методика обліку ліквідації компанії при відсутності дефіциту.

Класифікація систем бухгалтерського обліку, особливості систем в зарубіжних країнах.

Особливості визначення прибутку на акцію.

призначення, складі загальна методика складання фінансової звітності.

Методика обліку податку на прибуток.

Зміст, структура та методика складання Балансу.

Зміст, структура та методика складання Звіту про прибутки та збитки за функцією витрат.

Методика обліку інвестицій в акції та порядок їх переоцінки.

1. ФУНКЦИИ УПРАВЛЕНИЯ И КЛАССИФИКАЦИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОГО АНАЛИЗА
2. Школа ниндзяТайны воинов тьмы
3. соціальна катастрофа спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської ат
4. Московский государственный университет дизайна и технологии НТИ филиал МГУДТ Факультет- Тех
5. Лабораторная работа 4 Дискретнособытийные модели
6. История химического оружия
7. Новодевяткинское сельское поселение Д
8. ЛЕКЦИЯ 4 THE CIVIL WR- PREWR SITUTION IN THE NORTH SOUTH; THE WR; THE YERS OF RECONSTRUCTION THE CIVIL WR The opposition of the North nd the South did not come bout overni
9. архиваторы или диспетчеры архивов
10. Реферат на тему ПОЛУПРОВОДНИКОВЫЕ ДИОДЫ Полупроводниковый диод ~ это электропреобразовательный полуп
11. На тему- Кадровое информационное техническое и правовое обеспечение системы управления персоналом
12. Центральных Атоллов расположенных рядом со столицей Мале
13. Рассмотрение официально-делового стиля как функционального стиля русского языка
14. наука изучающаяЭКОНОМИЧЕСКОЕ ПОВЕДЕНИЕ ЛЮДЕЙ И ИХ ОТН М-У СОБОЙ П ПОВОДУ ПРОИЗВАРАСПРНИЯ ОБМЕНА И ПОТРЕБ
15. вечной 1
16. .Ориентацию фирмы на спрос и потребности рынка на запросы конкретных потребителей и организацию производст
17. О языках в РК О триединстве языков в РК
18. Правовое регулирование франчайзинга в Республике Беларусь
19. комунікаційних технологій Навчальна дисципліна- Мережні операційні системи Лабораторія- Інформа
20. Показатели эффективности функционирования предприятия ООО

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе