Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
З самого початку день видався невдалим . Хоча Андрій і вийшов досить рано, але за весь час ні одної нормальної здобичі так і не вибігло на шлях досвідченого мисливця. Взагалі нічого за цілий день пошуків і вистежувань. Природа ніби знущалась з нього . Тільки багаторічні сосни перешіптувались високо в горі. Когось це могло навіть налякати ,але не його. До полювання Андрія приручив його батько. Він з дитинства прививав молодому хлопцю любов до вистежування та природного інстинкту хижака . І признатися чесно, в нього це досить добре виходило. Любов до полювання в Андрія залишилась на все життя. В свої 28 років Андрій Володимирович працював в приватній фірмі по продажу автомобілів, одружився ,але була в нього і коханка - це його хобі він любив її більше за дружину, в чому часто боявся признатись навіть самому собі. Напевно, саме тому він зустрів цей холодний осінній ранок в лісі недалеко від Чорнобиля . Чому один - тому що незаконно ,чому незаконно - тому що Володимирович. Характер батька вплинув на формування світоглядів та ідеалів молодого Андрія. Ріденький туман ще висів в повітрі ,а сосни - це єдиний ландшафт що оточував, сосни і невеличкі горбики, а десь далі стояв ледь помітний гул незрозумілого походження. В усьому цьому розмаїтті Андрію допомагала не загубитися сучасна техніка, що виводила картинку на екран, постійно пропонувала нові маршрути, диктувала погоду і ще купу всього корисного. Під ногами чвакав мокрий сніг, завивав сильний вітер, боліла голова. Осінь була пізньою, Андрій розумів що в зимку навряд ще вибереться на полювання, можливо, на рибалку ,але це вже зовсім не те . А те що за день мисливець залишивсь без здобичі надмірно діставало його. Ще турбував голод ,але на щастя, з цією проблемою можна було розібратися простішим способом. Він обрав вдале місце біля поваленого дерева, що так добре приховували його присутність від зайвих очей, скинув рюкзак і почав трапезу . Поглинаючи бутерброди, Андрій не відразу почув гул який почав наростати . “Мерещиться” -подумав він , але потім пересвідчився в тому, що гул чи шум цілком собі серйозно давив на мозок . Його природу було все так само важко пояснити. Але інтерес до себе він розпалив такий що Андрій припинив трапезу і зняв з запобіжника свій АК- 47.Старий автомат дістався йому від батька, той купив його в 90 для охорони власного бізнесу ,а Андрій використовував його по прямому його призначенні.
Гул продовжувався, звук був схожий на пульсації . “Вввууп ввуп”- доносилось від ближнього пагорба. Андрій покрутив головою ,але ні, краще всього було чути від того пагорба . Зібравшись з думками, Андрій повільно ,але впевнено пішов до пагорба перевірити природу звука. Чим ближче він підходив, тим сильніше та частіше було чути таємниче “вуупп ввууууп” . Майже вершина, ще кілька кроків, майже прийшов і от вже піднявся рукою відвів в сторону кущі. I все раптом припинилося на зміну шуму прийшов шелест вітру, а перед очима відкрилося давно покинуте кладовище яке вміщало десять могилок з гнилими оградками та розколотими просівшими в грунт надгробними плитами .
Цікавість поступово почала переростати в страх, та він і не мав на меті роздивлятися хто саме похований тут . Тож Андрій розвернувся, але не пішов. Прямо на нього ,зовсім недалеко, дивились три припять кабана. Здорові звірюки з сірою ,навіть, бурою шерстю та здоровими зовсім не симетричними іклами. Дивились на нього. Самий більший з них стояв ближче всього - здоровий, дужий без одного ікла ,очевидно, втраченого в постійних сутичках, вепр пропалював його поглядом, а копитом повільно рив землю. Андрій почав піднімати автомат, націлюючи в здобич, вони стояли. Пальцем повільно перевів режим стрільби з одиночного на стрільбу чергою і цей, маленький майже непомітний клац, і став командою для них. І вони побігли. Перевертаючи холодну і промоклу землю, під своїми копитами, вони все стрімкіше і стрімкіше скорочували відстань. Перші кулі дістались ,звичайно, ватажку. Вони розірвали рило звірові та правий його бік - з ран швидко засочилась свіжа кров, звір упав. Інші черги були більш розсіяними і менш прицільними, тому що автомат добряче повело в гору і особливої шкоди дві останні черги майже не завдали ,а навпаки ще більше розізлили їх. Кулі розліталися в різні сторони, били по іржавим оградкам ,по корі ближніх дерев, виривали шматки мерзлого ґрунту, а потім залізяка, що плювалась вогнем замовкла, сповіщаючи про пустий магазин. Додатковий магазин був,але глибоко в кармані рюкзака. І Володимирович прийняв рішення вступити в нерівний бій з хижаками.
Один за одним два сильніших за своєю силою пролунали постріли, коли до Андрія залишалось ще якихось кілька кроків. Одному з вепрів відірвало половину рила, іншому розірвало спину і переламало хребет. Постріли були аж занадто точними. Рятівником Андрія виявився старенький, навіть, древній дідусь з рушницею в руках. Високий під два метри зростом з сивою довжелезною бородою старий ,згорбившись, ледь тримав рушницю в руках. З її стволів сочився ріденький дим . Подув сильний вітер і дідусь помружився і звів плечі від холоду. Вітер підхопив пісок і листя і Андрій змушений був прикрити обличчя рукою ,а коли опустив її то більше не бачив старого, він зник, серед кладовища та трьох розірваний кабанів Андрій стояв абсолютно один, ніби і не було ніколи ніякого старого. Андрій пішов, оминаючи тіла, до місця на якому стояв старий . Сіра кремезна надгробна плита майже повністю просіла в грунт , та напис на ній все ще був розбірливо написаний – “Микитенко Пилип Арсенович ( 1901- 1980)” ,а на надгробному фото був зображений рятівник мисливця.
Автор:Ваший Діма.