Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………………3
І. Життєвий шлях Святого Ієроніма Стридонського та його перекладацька робота над Вульґатою………………………………………………………………...4
ІІ. Переклади Біблії. Ієронім Стридонський та його погляди на перекладацький процес……………………………………………………………...6
Висновки…………………………………………………………………………….....9
Бібліографія………………………………………………………………………….10
Вступ
Письмовий переклад як вид професійної діяльності існував здавна, проте на початку свого становлення він застосовувався переважно у сфері документообігу, адже в Стародавньому світі була наявна потреба в перекладі переважно міжнародних договорів та указів, які розповсюджувалися на завойовані землі. Проте чільне місце також посідав переклад сакральних текстів, до котрих належало канонічне зібрання головних текстів християнської релігії — Біблія. В історії перекладу дослідницькі студії, присвячені перекладам біблійних текстів, мали ключовий характер для становлення цієї гілки перекладознавства, позаяк перекладацькі підходи при перекладі Біблії досить суттєво відрізнялися від теоретичних обґрунтувань перекладу інших текстів.
Актуальність даної роботи полягає в тому, що досі не втратило свого значення в рамках історії перекладу дослідження перекладів Біблії та теоретичних перекладацьких підходів, які застосовувалися найвизначнішими перекладачами Святого Письма — до котрих, безумовно, належить і Святий Ієронім Стридонський як автор перекладу Біблії на латинську мову, відомого як Вульґата.
Метою реферату є огляд письмових джерел, присвячених історії перекладу Біблії та перекладацьким підходам, які застосовувалися при перекладі Священних текстів християнства, а також контрастивне виокремлення перекладацького підходу Святого Ієроніма Стридонського.
У відповідності з метою дослідження ставляться такі завдання:
У процесі висвітлення теми реферату ми послуговувалися як сторонніми поглядами дослідників на перекладацьку та культурну суть виконаної Святим Ієронімом роботи (дослідження Панас’єва та Семенця щодо історії перекладу), так і його особистим поглядом на процес перекладу («Лист до Паммахія»). Загалом відповідну літературу з теми ми вважаємо досить корисною та вичерпною в рамках поставлених мети та завдань. В результаті здійсненої роботи були зроблені релевантні висновки.
Життєвий шлях Святого Ієроніма Стридонського та його перекладацька робота над Вульґатою
Євсевій Ієронім Софроній був одним із найбільш досліджуваних Батьків Західного канону християнства. Він народився приблизно в 342 році в Стридоні, маленькому місті біля Адріатичного моря, поблизу єпископського міста Аквілеї [5].рЗгодомрбатькирІєронімарвідправилирйогордорРима,рдервінрвивчаврсвітськірнауки [6]. У Римі Ієронім навчався у відомого граматика Елія Доната та ритора й філософа Марка Вікторіна, який займався перекладами [3; 86].
Рідною мовою Ієроніма був Ілірійський діалект, але в Римі він навчився вільно говорити латиною та грецькою мовою і з великим задоволенням читав книжки цією мовою [5]. Близько 367 р. він приймає хрещення і здійснює поїздку в Трір, де влаштувалася велика чернеча колонія. Ця подорож затверджує його у власному аскетичному покликанні. У 373 р. Ієронім відчув непереборну тягу відвідати біблійні землі, де усвідомив своє друге покликання — служіння Слову Божому [1]. В 374 році він вирішив переселитися до пустелі в Халкіді на південному сході Антіохії [5]. В Антіохії він опановує грецьку мову. В Алеппський пустелі, де він проводить у самітництві три роки, Ієронім вивчає єврейську мову. Відтепер він — vir trilinguis: «чоловік, що володіє трьома мовами».
У Константинополі — напередодні, протягом і після закінчення Другого Вселенського собору — він зав'язує дружбу з великими каппадокійцями Григорієм Назіанзіном і Григорієм Нісським і стає гарячим прихильником орігеністичної екзегези. Після повернення до Риму в 382 р. Ієронім завдяки славі вченого–християнина займає пост секретаря та довіреної особи при літньому папі Дамасії [1]. Папа Дамасій доручає Ієроніму співставлення та редагування латинського перекладу.
Приблизно на початку ІІ століття н.е. був виконаний переклад Біблії латиною, проте перекладач залишився анонімним. Не виключено, що перекладів було декілька. Цей переклад в подальшому називався по–різному: Італа, Септуаґінта — латиною Вульґата. Він був повністю виконаний з грецької мови, а те, що його називали Вульґатою (тобто «загальнодоступний»), говорить про його широку розповсюдженість в латиномовних частинах імперії і, звісно, передовсім, в самій Італії та, варто гадати, про те, що мова перекладу була простою. Хоча переклад мав низку недоліків, і ці недоліки потребували його вдосконалення, такі визначні авторитети християнської церкви, як Тертуліан, Кіпріан і, що дивує найбільше, Августин, цитують саме його і орієнтуються на нього в своїх богословських творах. Августин високо відгукувався про чесноти цього перекладу, вважаючи, що Італа переважає всі інші.
Співставлення та редагування латинського перекладу навели Ієроніма на думку про необхідність виконання нового перекладу. Якщо Новий Заповіт він частково відредагував, а частково й переклав знову, то Старий Заповіт він повністю переклав, проте не з Септуаґінти. Суттєву допомогу в роботі зі співставлення та перекладу Ієроніму надали студії Орігена. Ієронім свідчив, що при перекладі старого Заповіту він вдавався до допомоги єврейських вчених, позаяк ні його знань єврейської мови, ні його обізнаності з єврейськими реаліями не було достатньо, щоб впоратися з текстуальними труднощами, що виникали в роботі. Мовні труднощі розуміння староєврейського тексту значною мірою були пов’язані з системою запису цієї семітської мови, в якій голосні не вказувалися; це дозволяло по–різному інтерпретувати один і той самий текст, привносило купу неточностей в переклад та багатозначність тлумачень. Грандіозна праця зайняла понад двадцять років і була завершена до 405 року, але вже не в Римі, а в Віфліємі, де Ієронім залишався до самої смерті. [3; 85–86].
Практичний результат роботи Святого Ієроніма був напрочуд високим: його переклад Біблії — Вульґата — став латинізованим каноном католицької церкви та слугував їй впродовж багатьох століть на богослужіннях, став суттєвим елементом навчання в церковних та світських школах. Хоча варто також зазначити, що певні неточності в латинському перекладі призвели до створення досить–таки цікавих образів біблейських персонажів. Наприклад, внаслідок неправильного тлумачення словосполучення «кі каран ор пнав» (כי קרן אור פניו) старозавітний пророк Мойсей став «рогатим», а не «увінчаним німбом», як значиться в єврейському оригіналі.
Отже, Святий Ієронім Стридонським, отримавши ґрунтовну освіту, зміг вдосконалити отриманні філологічні знання, завдяки чому здійснив титанічну двадцятирічну ретельну працю над латинським перекладом Біблії, який став канонічною пам’яткою християнської літератури та значним джерелом натхнення для прийдешніх поколінь перекладачів Святого Письма.
Переклади Біблії. Ієронім Стридонський та його погляди на перекладацький процес.
На відміну від думки, що побутувала щодо найкращої перекладацької стратегії (підходу) в роботі з тлумачення тексту іншою мовою, яка полягала в передачі смислу оригінального тексту, а не його складових одиниць (цицеронівська перебудова тексту — Цицерон стверджував приблизно наступне: «якщо я передаватиму текст, перекладаючи послівно, тобто передаючи зміст слово за словом, то в мові перекладу оригінальний текст звучатиме дивно, проте якщо я вчиню як справжній перекладач, то маю змінити щось в порядку слів чи їхній побудові, з тим щоб текст зазвучав природно для читача перекладу»), міркування стародавніх перекладачів Біблії полягали в тому, що при перекладі Святого Письма треба обов’язково вдаватися до послівної передачі, ретельно зберігаючи структуру речення та порядок слів, адже Біблія — це слова Божі, в яких нічого не можна міняти, ані додавати, «бо велика таїна в тих священних словах прихована, як і в їхньому порядку» [4].
Той факт, що Старий Заповіт складався протягом тисячоліття, не міг не відобразитися в стильових та жанрових особливостях текстів, що ввійшли нього. Твори Старого Заповіту написані в віршовій, ритмізованій прозовій та власне прозовій формі, але часто всі три форми сполучаються в одній книзі [3; 78]. Це, звичайно, сприяло ще більшому пієтетові в художньому сприйнятті релігійних текстів Святого Письма. Перекладачі Святого Письма ретельно слідкували за тим, щоб нічого не було втрачено при перекладі, ні змінено, ані в жодному разі додано, бо такий підхід до перекладу вважався великим богохульством та порушенням догматів Церкви Божої. Переклад Біблії вважався святою справою, благословенною самим Господом. Яскравим підтвердженням цієї думки є той факт, що 70 старців, які виконували переклад Біблії зі староєврейської мови грецькою (Септуаґінту), працювали в окремих келіях, не звіряли результати своєї роботи, проте вийшли разом в один день зі своїх келій із готовим перекладом, і виявилося, що в них усіх ідентичний, слово в слово, переклад, що було сприйняте усіма як Благословення Боже, який таким чином відзначив милу йому працю із розповсюдження Його слова світом між народами та церквами. Відтоді Септуаґінта вважається сакральним текстом Біблії грецькою мовою та входить до грецького біблійного канону разом із Новим Заповітом, написаним койне. Менше з тим, Септуаґінта мала й значний літературний успіх, адже цей переклад був виконаний з відчуттям особливостей грецької мови і був відносно вільний від відвертих буквалізмів, хоча й відтворює особливий лад семітської поетики. [3; 82].
Досить таки разюче відрізнявся перекладацький підхід Святого Ієроніма Стридонського, який сформулював своє бачення перекладу — в тому числі й Біблії — в досить–таки красномовних тезах «Листа до Паммахія», на що існували певні причини.
Ієронім сформувався як видатний перекладач під впливом низки обставин. В першу чергу це відмінне знання класичної римської літератури, на основі чого склалося чудове володіння словом. Ведучи мову про Ієроніма як перекладача, варто відзначити його широкі та глибокі філологічні знання. Ієронім писав, що для того, щоб зрозуміти Біблію, варто розглядати її тексти з філологічної точки зору. Вивчення скрупульозних співставлень різних перекладів Біблії грецькою мовою, виконаних Орігеном, безсумнівно, озброїло Ієроніма потужним аналітичним апаратом [3; 87].
Щодо значення праці, виконаної Святим Ієронімом Стридонським, то перше, що варто відзначити, так це те, що Вульґата на Тридентському соборі 1564 року була визнана канонічним, офіційним та обов’язковим перекладом католицької церкви. Але, що є не менш важливим, Ієронім перекладав не лише Біблію: тут і історична праця церковного письменника Евсевія, і твори Орігена, і богословський трактат Дідіма. Таким чином, доволі логічним є висновок про значну обізнаність Ієроніма Стридонського зі справою перекладу, що, безсумнівно, надає значущості думкам цієї людини щодо процесу перекладу, які він виклав, як ми вже зазначали, в тезах в «Листі до Паммахія». Далі ми наводимо деякі з цих тез.
В одній з них він погоджується з думкою Цицерона щодо природи перекладу: «Я не лише визнаю, але й відкрито заявляю, що в перекладах з грецької (окрім Священного Письма, де сам порядок слів — таїна) я передаю не словом слово, але думку думкою. Учитель мій в цьому — Туллій, який переклав Платонова "Протагора" і Ксенофонтова "Ойкономію" і дві чудові промови Есхіна і Демосфена один проти одного. Скільки він там пропустив, скільки додав, скільки змінив, щоб особливості чужої мови передати особливостями своєї — про це зараз говорити не час. Для мене достатньо авторитету самого перекладача, який у передмові до цих промов говорить так: "Я вважав своїм обов'язком взятися за цю працю, корисну для учнів, для мене ж самого не настільки необхідну. Я переклав з аттічного діалекту найвідоміші промови двох красномовних риторів, звернені один проти одного, Есхіна і Демосфена, — переклав не як товмач, але як Оратор, пристосувавши самі думки та їхнє вираження — як фігури, так і слова — до нашої звичної мови. Я не визнав за необхідне передавати їх слово в слово, але зберіг весь сенс і силу слів. Бо вважав, що читачеві слова потрібні не за рахунком, а як би по вазі". І ще, в кінці передмови: "Їхні промови, — говорить він, — я сподіваюся перекласти так, щоб відкрилися всі чесноти думок, способів їхнього вираження і розташування матеріалу; і буду слідувати словам, поки вони не суперечать нашим смакам. Хоча в перекладі виявиться не все з грецького тексту, ярпостаравсярзберегтирйогорсенс» [2].
Також Святий Ієронім підтримує міркування Горація щодо перекладацьких стратегій: «Не намагайся словом в слово потрапити, як старанний товмач-перекладач» [2]. Продовжуючи послуговуватися прикладами з античних авторів, Ієронім провадить: «Теренцій перекладав Менандра, Плавта й Цецилія — стародавніх коміків. Хіба вони грузли в словах? І чи не зберегли в перекладі більше краси і витонченості? Те, що ви називаєте точністю перекладу, освічені люди звуть kakozhlian (буквоїдство)» [2]. Обстоюючи думку про те, що переклад або вірний, але не дослівний, або дослівний, але не вірний, Святий Ієронім зазначає: «Дослівний переклад з однієї мови на іншу затемнює зміст, як бур'ян, що розрісся, заглушає насіння. Поки мова служить відмінкам і фігурам, вона ледь висловлює складним оборотом те, що могла б сказати одним словом».
Отже, загалом в цьому своєрідному листі Святий Ієронім Стридонський наводить багато прикладів із перекладів Святого Письма, які красномовно підтверджують його основну думку про те, що в перекладі головне смисл вислову, авторська інтенція, а не вірність мовній структурі оригіналу.
Висновки
В результаті виконаної оглядової та аналітичної роботи ми змогли виконати поставлені завдання та досягти кращого розуміння суті перекладацького процесу того часу, зокрема перекладацького процесу, пов’язаного з перекладами Біблії іншими мовами, та ролі Святого Ієроніма Стридонського в цьому процесі. Зокрема, ми ознайомилися з життєвим шляхом Ієроніма Стридонського, його поглядами на переклад та природу його здійснення.
Погляди Святого Ієроніма на переклад були нами контрастивно розглянуті в контексті поглядів на переклад, що побутували на той час та створювали активне підґрунтя для перекладацької праці автора Вульґати — канонічного перекладу Святого Письма латиною, утвердженого Тридентським собором в 1564 році.
Святий Ієронім Стридонський зумів не лише виконати виняткову за своїм обсягом практичну перекладацьку роботу, проте й обґрунтувати ті підходи, які він використовував при виконанні цієї роботи, у своєму своєрідному есе «Лист до Паммахія», захищаючи своє бачення природи та суті перекладу. Таким чином, не буде перебільшенням сказати, що неможливо переоцінити внесок Святого Ієроніма Стридонського у справу перекладу, зважаючи на вищесказане. Суть внеску Святого Ієроніма полягає передовсім в тому, що він зумів досить–таки сміливо протиставити своє власне новітнє бачення перекладу загальним поглядам на процес та результат перекладу, вдихнувши нове життя в теорію перекладацьких студій. Думки Святого Ієроніма досі не втратили своєї актуальності та інтересу серед широкого кола як вже досвідчених, так і молодих вчених.
Бібліографія
PAGE \* MERGEFORMAT2