Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
«ІДУ З ДИТИНСТВА ДО ТАРАСА»
В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні , і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Крізь глум юрби і суєту,
Ні, не в минуле, а в майбутнє,
До тебе я, Тарасе йду.
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього до живого,
У Всесвіті віршів й поем
І в дощ, і в сніг карбую кроки
І чую, дивлячись в блакить:
Реве та стогне Дніпр широкий.
Щоб розбудити всіх, хто спить.
Я не один іду до нього -
Ідуть до нього тисячі.
Неначе грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас.
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії у родині Григорія Шевченка та Катерини Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната Василя Енгельгардта. Наступного року родина (у якій крім Тараса, було 6 дітей: старші - Катерина, Марія і Микита, молодші - Ярина, Марія і Йосип) переїздить до Кирилівки. У віці 8-ми років батько віддає Тараса до школи до дячка-вчителя Павла Рубана. 1823 р. помирає мати Тараса, а через два роки помирає і батько. Залишившись сиротою, малий Тарас спершу жив у дячка Павла (де пас свині, працював разом з наймитами), згодом був школярем-попихачем у дяка П. Богорського (де майже голодував), далі у лисянського диякона-живописця великими відрами носив воду з річки та розтирав фарби. З 1827 р. наймитує у кирилівського священника Г. Кошиця.
З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати, також рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, але Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком Енгельгардта. В той час молодий Шевченко вперше закохався в дівчину Оксану. Родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшого віку, але надії були марними, бо восени 1829 р. разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздить до Вільна. Розлука була несподівана і довга, усе своє подальше життя Шевченко буде з ніжністю згадувати ту дівчину, яку колись кохав. Помітивши у хлопця хист до малярства, Енгельгардт віддає Тараса вчитися до досвідченого майстра (можливо, Яна Рустемаса).
1831 р. Шевченко приїздить до Петербурга, а вже наступного року Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву - різних живописних справ майстру. 1836 р. Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. Знайомиться з Іваном Сошенком, Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим. У лютому 1837 р. Товариство заохочення художників дозволило Шевченкові (неофіційно) відвідувати навчальні класи. Квітень 1837 р. Брюллов створює портрет Жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців - за ці гроші було викуплено Шевченка з кріпацтва, а 25 квітня 1838 р. Тарасу була вручена Жуковським відпускна.
Коли Шевченка було офіційно зараховано "стороннім учнем" до Академії мистецтв, він з великою жадобою слухає лекції в академії, багато читає, користується бібліотекою Брюллова, пише вірші, відвідує театр, виставки, музеї - швидко здобуває знання. Січень 1839 р. Тараса зарахували пансіонером Товариства заохочення художників, а вже у квітні нагородили срібною медаллю II ступеня за малюнок з натури. 1840 р. Шевченка нагороджено срібною медаллю II ступеня за картину олійними фарбами "Хлопчик-жебрак дає хліб собаці".
ВЕДУЧИЙ. Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він - як член сім’ї , як найдорожча людина.
ДИТИНА:
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі
Він дуже рідний і мені,
І татові і мамі.
ДИТИНА:
Він стереже і хату й нас,
Він знає наші болі.
Я добре знаю – це Тарас,
Що мучився в неволі.
ДИТИНА:
Такий ріднесенький - подивись
Він мов говорить з нами,
Він на портреті мов живий,
Ось - ось і вийде з рами.
Ведуча: В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.
Дитина:
Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти, як свій,
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.
Ведучий:
А вже бреде сліпий кобзар,
І Гонта кличе на пожар,
Кавказькі гори, в млу повиті,
Рясною кровію политі,
Чолом підводяться до хмар,
І Катерина півжива
Дитя в хуртечі сповива.
Сніги колишуться над нею…
Орел жадібний Прометею
Криваве серце розбива.
По «Кобзарю» отім старім
Учились грамоті щасливо,
Росли задумані від « Дум»,
Гострий біль за Катерину.
І клали в серце тихий сум
За слізну долю удовину
Нам снились Гостині сини,
Що батько вбив, за честь і волю, -
Сувора правда давнини
Ішла, мов клятва в нашу долю.
Він був сином мужа, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.
Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати
І спати на волі -
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніяково, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти? Доле , де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль Боже
То дай злої ! Злої!
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка мати, вбита горем.
Тарас мав феноменальну пам’ять.
Все, що він почув, побачив живучи в Україні перші чотирнадцять з половиною років, запам’ятає в найтонших подробицях і загалом розповість про це в своїх геніальних творах живопису та в поетичній творчості.
Доля привела 17-річного Тараса до Петербурга, до пишної і величної столиці Російської імперії, де він став художником, поетом і вільною людиною.
22 квітня 1838р. пан Енгельгард видав своєму кріпакові Тарасові Шевченку вільну. З травня того ж року Тарас став учнем Карла Брюллова – почав навчатися в Петербурзькій Академії мистецтв. «Яке то щастя бути вільною людиною !… Живу. Учусь, нікому не кланяюсь, і не боюсь… велике щастя буть вольним чоловіком», – пише Тарас в листі до брата Микити.
Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна і не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України – вихід у світ книги віршів « Кобзар» у 1840 році. Справді «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То є святиня, національна Біблія України.
Дитина:
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:
Дитина:
Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,
А виріс — великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".
Дитина:
Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати,
Великий усім заповіт.
Дитина:
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.
Дитина:
Маю я книжок багато,
Та найбільший маю дар:
— Чемна ти! — сказав раз тато,
Дарував мені "Кобзар".
Дитина:
В "Кобзарі" садки квітучі
І на конях козаки,
І русалки там на кручі...
Мов найкращі це казки!
Вірші молодших дітей, пісня «Зацвіла в долині..»(старша група)
Доля готувала Тарасові все нові і нові випробування. Із хлопчика – кріпака виростає талановитий художник, великий український поет – борець за волю України. Ні царські тюрми, ні солдатчина, ні заслання в далеких степах Казахстану, не зломили його, не перемогли його віри в Україну в народ! Де він не був, завжди тужив за Україною.
Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні і вірші.
Пісня «Зоре моя вечірняя .»(запис)
Ведуча. Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і в його віршах.
Він закликає український народ до боротьби за волю за кращу долю.
- О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучусь… але не каюсь!
Люблю, як щиру, вірну дружину
Як безталанну свою Вкраїну!
Останні роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну.
Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила йому цього звичайного людського щастя.
- Настав 1861 рік, четвертий рік його повернення із заслання, рік який почав підрахунок його останніх років життя. В день народження 9 березня Тараса провідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних телеграм з України. Прочитавши їх , хворий поет проказав: От якби додому, там би я, може одужав. Але не судилося. В ранці 10 березня Тарас Шевченко зійшов у свою майстерню, упав і відійшов у вічність.
Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця з рядками « Заповіту».
Пісня: « Заповіт»(запис)
Ведучий. Минуло багато років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні як живий говорить він із своїми наступниками. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.
І на оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі слова великого Кобзаря.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття
І голос твій наш душі окриля.
Встав в новій красі скрізь лихоліття
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
Пісня: « Реве та стогне дніпр широкий…»(запис)
2013р.
Ведуча: Сьогодні наш святковий захід присвячена великому поету України Тарасу Григоровичу Шевченку, творчість якого знають і люблять всі народи світу.
Духовним батьком, творцем і ратівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар!
Учениця 1. Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка
Учениця 2. То була дивовижна зоря
На убору і світом забуту,
Щоб її до життя повенути,
Бог послав Кобзаря.
Учениця 3. Ти, Тарасе, сьогодні
Нас зібравдокупи.
І зійшлися у цій школі
Шевченка онуки.
Пісня «Одна калина»
Ведуча: Хліб і сіль тобі, Тарасе,
Сьогодні підносимо …
Вшанувати цю гостинність
Оплесками просимо!
Учениця 4. Ти зорею сіяєш у прейдешнім віку,
Сходиш хлібом духовним на яр – рушнику
У розкрилі земних і заобрійних трас
Височієш над світом, великий Тарас.
Учениця 5. Твій голос – повнить пшеничний колос,
Бо те, за що ми жили й боролись,
Твій сон щасливий, зоря твоя,
Велика, вольна, нова сім’я!..
Ведуча: Т. Шевченко звеличив Україну,
Звеличив весь український народ.
Давайте ж сьогодні торкнемося
Серцем Шевченківських творів.
Проймемося їхнім духом, тим самим
Зможемо виконати поетові заповіти:
А що нам заповідав Кобзар?
Учениця 5. Не одцурайтесь своєї мови
Ні в тихі дні, ні в дні громові,
Ні в дні підступно мовчазні,
Коли стоїш на крутизні один,
Чолом сягнувши птаха,
Й холодний вітер попід пахви
Бере і забиває дух,
Щоб ти скорився і притих
Не одцурайся, мій сину, мови!
У тебе іншої нема.
Без неї – просто плоть німа!
Без мови в світі нас – нема.
Учениця. Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь,
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають
Учениця. У мене в сім’ї великій,
В сімї вольнійц, новій,
Не забудьте памянути
Незлим тихим словом.
Ведуча. «Незлим тихим словом згадуємо ми свого Кобзаря, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми???
Учениця. Залишим у спадок новим поколінням
Свої ідеали й свої устремління
Могутню Вкраїну, в якій наша сила,
І геній Шевченка, як нації крила.
Учениця. Залишим і те, що душею народу
Зовуть недаремно від роду до роду,
Як вищу красу і життеву основу,
Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову!
Ведуча. Всі свої вірші Шевченко пише чарівною, барвистою українською мовою, близькою до народної. Тому вірші його легко читати і запамятовувати. Вітер сонце, зорі, дерева – все оживає у віршах Шевченка.
Учениця. Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як зха горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась
Ведуча. Тарас Шевченко – поет , художник, патріот.
Учень. Кобзарем ми його звемо
Так від роду і до роду
Кожен вірш свій і поему
Він присвячував народу
Учениця. Благословен той день і час
Коли прослалась килимами,
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими нагами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами – сльозами.
Учень. В похилій хаті, край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати, вбита горем
Ведуча. Багато віршів Шевченка стали народними піснями. Український композитор Лисенко написав музику більше ніж на 100 творів Кобзаря. Ось послухайте одну з них. (Діти співають пісню «По діброві вітер віє»)
Ведуча. Тарасику було 11 років, коли він залишився круглою сиротою.
Тяжко жити сиротою, в наймах. Ким тільки він небув: і пастухом, і погоничем, і нянькою, і воду носив школярам.
Учениця. «Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села
Мене там мати повила,
І, повиваючи, співала
В свою дитину.
Учениця. За що, не знаю, називають
Хатину в гаї тихим раєм.
Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились
Найперші сльози.
Учениця. Не на шовкових пелюшках
Не у величному палаці –
В хатині бідній він родивсь
Серед неволі, тьми і праці.
Ведуча. Посміхнулася Шевченку доля у 1838 році. Було йому 24 роки. Благородні друзі викупили його з рабства. Ставши вільним Шевченко вступив до академії мистецтв. Багато в цей період написав віршів.
Учениця. Хто, скажіть бо, міг подумать,
Що в такій неволі
Збереглись скарби в Тараса,
Незнані ніколи?
Учениця. Ні царі, ні їхні слуги,
Ні пани прокляті!
Не змогли забрать, украсти
Ці скарби багаті.
Учениця. І пішли слова Тараса
Мандрувати всюди –
Просто в серце западали
Кріпацького люду.
Учениця.Приходить Шевченко не мертвий,
Шевченко потрібний живим –
Зявляється дужий і впертий,
Поставши над часом новим.
Учениця. Хай кожна освятиться хата
З козацького роду – коша,
Де мрія співцева крилата,
Тарасова щира душа.
Учениця. Настане той час і година,
Коли на таланти рясна,
Шевченкова буде Вкраїна
Розквітне вона, як весна!
Ведуча. Дуже любив поєт свою Україну, порівнював її з образом матері.
Україно! Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько.
Народжений матірю – кріпачкою, і сам кріпак, він пізнав гіркотужиття, розуміє і відчуваєдушу людей, їхнє тяжке становище. Тому з болем і сумом він пише:
Учениця. Аж страх погано
У тім хорошому селі
Чорніше чорної землі
Блукають люди...
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!...
Учениця. Але Шевченко хоче бачити україну вільною, а людей – веселими і щасливими.
А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Між горами старий Дніпро
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується на всю Україну
Апонад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люди веселі.
Ведуча. Тарас Шевченко лишив нам свіої слова – заповіти, які допомагають нам жити. Їх називаютьзолотими словами Шевченка.
Учениця. Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Учениця. Не цурайтесь того слова,
Що мати співала,
Як малого сповивала,
З малим розмовляла.
Учениця. Любітеся, брати мої,
Вкраїну любіте.
І за неї, безталанну,
Господа моліте.
Обніміте ж брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Учениця. І на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі ...
Ведуча. 10 років заслання підірвали здоров’я Шевченка. А 10 березня 1861 року перестало битися серце Кобзаря.
Багато літ минуло з того часу,
Праправнуки вивчають «Заповіт»,
У Каневі вклоняється Тарасу
Не тільки Україна – цілий світ!!!
І сьогодні ми виконуємо ще один заповіт Шеввченка.
І мене в сім’ї великій
В сімї вольній, новій,
Не забудьте помянути
Незлим, тихим словом!
10 березня – день пам’яті Шевченка.
Учень. Поховали ... Тихесенько Україна плаче.
Поховали дух великий
І серце гаряче
Поховала, наша мати
Найкращого Сина –
«Вічну пам’ять» заспівала
Уся Україна!
Ведуча1. Ми, учні, повинні дорожити Шевченком. Любити Україну, як любив її поет. Берегти її, як берегли наші діти і прадіди.
Ведуча2. Ми повинні читати його твори і наша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов світу.
Учітеся, шануйте батьків, живіть дружно – учив Тарас Грогорович Шевченко. І це сьогодні головне наше завдання.
Написала Світлана Кметик
Оцінити
(28 голоси)
Шевченкове слово в віках не старіє...
Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.
На стіні портрет Т.Г.Шевченка,прикрашений вишитим рушником.
Учні зодягнені святково у вишиванки .
(починається піснею.)
Пісня – "Думи мої" (лихо мені з вами)
Вірш – "Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб"ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти...
...Прилітайте ж ,мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас ,як діток,
І заплачу з вами."
Учень 1 :: 9 березня 1814 року народився Тарас Григорович Шевченко- великий поет України.Тільки невпинною тяжкою працею змогли Грицько і Катерина Шевченко утримати себе і своїх шестеро дітей.Ріс Тарас,як усі сільські кріпацькі діти , під Божою опікою,але вже змалку вирізнявся з-поміж ровесників.Був він до всього цікавий,допитливий,хотів усе знати.
Учень 2 :Одного сонячного ранку восени 1822 року, мама у темно - зеленій корсетці, у синій спідниці,в зеленій квітчастій хустці на голові – вся святково усміхнена ,пригладила Тарасові чупринку,наділа нову шапку,почепила йому через плече торбину для книжок, обдарувала лагідною усмішкою :
Мама – Щасти тобі ,синку, може,людиною станеш...
Ведуча: Так на восьмому році життя Тарас став учнем дяка.
Тарас -....куплю
Паперу аркуш ,і зроблю
Маленьку книжечку;хрестами
І візерунками з квітами
Кругом листочки обведу,
Та й списую Сковороду...
Ведучий:Лихо не спало.Коли Тарасові було 9 років померла його мати,а в 11 років залишився він круглим сиротою бо ж і батько помер.
Став Тарас пасти громадську худобу.Та все ж мріяв про малювання.Знайшов – таки одного маляра,який погодився взяти його в науку, проте Тарасові треба було отримати дозвіл від пана Енгельгарта.
Тарас – Пане управителю, я до вас! Я дуже хочу вчитися малювати і дяк з Хлипнівки погодився взяти мене в учні.Я прийшов, щоб ви дозволили й документа дали.
Управитель – А батьки в тебе є ?
Тарас – Ні,померли ,сам я.Так дасте документа ?
Управитель –Якого документа ? Дурниці ! Оце я одержав листа від пана, йому саме таких хлопців , як ти , треба в козачки набрати.
Тарас – В козачки !? Які козачки ??
Управитель – А такі козачки ,пан уже знає.Так що я тебе до кухаря нашого пошлю.
Тарас – Пане управителю...я хочу на маляра вчитися...
Управитель – Ну,годі там базікати ! Одведіть його до кухаря .
Учень 3 :
Вірш – " Доля "
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом,братом і сестрою
Сіромі стала.Ти взяла
Мене,маленького ,за руку
І в школу хлопця одвела
До п"яного дяка в науку.
"Учися ,серденько,колись
з нас будуть люде ",-ти сказала.
А я послухав ,і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде?
Ведучий:Охота до рисування не покидала його.Пан сварив його,тяжко карав,лютував.Виїжджаючи до Петербурга взяв його з собою.Один з видатних митців дорадив панові віддати хлопця в науку до Ширяєва.
У Петербурзі пощастило Тарасу познайомитись зі славними художниками і письменниками, які зібрали гроші і 22.квітня 1838 року викупили його з кріпацтва.
Став Шевченко вільною людиною.
Пісня – " Бандуристе,орле сизий..."
Ведуча: Шевченко був живою піснею,журбою і плачем.Усе його життя було важке і жорстоке, але він не падав духом і все зміцнював – то піснею, то словом ,то власним життям – безмежну любов до України .У 1840 році світ побачив "Кобзар" !
Вірш – "Розрита могила " -- цілий
Пісня – "Встає хмара з - за Лиману "
Ведучий : І ще одна важлива деталь:Як відомо,власні імена походять від загальних.Тарас –це ім"я запозичене з грецької мови,воно означає
-бунтар.
Вірш- "І мертвим..." (фрагмент від слів"І смеркає..."до слів...
"Велику руїну."
Учень 4 :
Ведуча: Треба нам всім пам"ятати, що майже усе своє життя Шевченко жив за межами рідної землі,та своєї мови не тільки не забув,а підняв народне слово до вершин світового письменства.
Вірш –"І мертвим..."(фрагмент)
" Учітесь ,читайте,
І чужому научайтсь,
Й свого не цурайтесь!
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають."
Пісня – "Реве та стогне Дніпр широкий..."
Ведучий:Після закінчення Академії мистецтв ,Шевченко повернув на Україну і вступив до таємного політичного товариства.
У 1847 року його заарештували і присудили на заслання за Урал.
Вірш- (фрагмент)
"Заросли шляхи тернями
На тую Вкраїну,
Мабуть ,я її навіки,
Навіки покинув.
Мабуть ,мені не вернутись
Ніколи додому?
Мабуть ,мені доведеться
Читати самому
Оці думи?Боже милий!
Тяжко мені жити!
Маю серце широкеє –
Ні з ким поділити!
Не дав єси мені долі,
Молодої долі!
Не давав єси ніколи,
Ніколи! ніколи!
Не дав серця молодого
З тим серцем дівочим
Поєднати!Минулися
Мої дні і ночі
Без радості,молодії
Так собі минули
На чужині..."
Учень 5 :
"Сонце заходить,гори чорніють,
Пташечка тихне,поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся...і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Лину я,лину,думу гадаю,
І ніби серце одпочиває.
Чорніє поле ,і гай ,і гори,
На синє небо виходить зоря."
Ведуча:Шевченко всією душею любив свою Україну і він завжди нагадував українцям про її славне минуле.
Вірш- "Іван Підкова " – перша частина
Пісня – " Тече вода в синє море "
Ведучий : На засланні, поету заборонено писати і малювати.Та все ж вдавалось йому роздобути клаптик паперу ,щоб під ослоною ночі творити...
Вірш –" І досі сниться : під горою..." -- цілий
Вірш – (фрагмент)
" Лічу в неволі дні і ночі,
І лік забуваю.
О Господи, як то тяжко
Тії дні минають.
А літа пливуть меж нами,
Пливуть собі стиха,
Забирають за собою
І добро і лихо!"
Пісня – "По дідрові вітер виє..."
Ведуча:Неволя тривала довгих 10 тяжких літ ,які відібрали в поета здоров’я , проте не вбили його палкої ,глибокої любові до рідного краю.
Вірш – "В Казематі" частина ІІІ –
Мені однаково ,чи буду
Я жить в Україні ,чи ні. ...
і частина ХІІ – Чи ми ще зійдемося знову ?...
Учень 6 :
Ведучий:Кобзар намагався також довести, що кожен народ повинен мати свою національну гідність,мораль,освячену віковими традиціями.
Вірш- " І мертвим...."фрагмент:
"Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся,братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте,не питайте
Того ,що не має
І на небі,а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя правда,
І сила ,і воля."
Ведучий: Тарас Григорович Шевченко помер 10.03.1861року.
Вірш –"Не молилася за мене..."
фрагмент:
"Я тілько хаточку в тім раї
Благав ,і досі ще благаю
Щоб хоч умерти на Дніпрі
Хоч на малесенькій горі ."
Пісня – " Заповіт "
Пісню співають всі діти і гості.