Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1 Еволюція наук теорій ек-ки п-ва та їх загальна х-ка.
2 Сутність, функції та моделі здійснення підприємницької діяльності.
3 Х-ка змісту, переваг та недоліків осн орг-правових форм здійснення п-цької діяльності.
4. Договірні взаємовідносини і партнерські зв'язки у бізнесі.
5 Сутнісно-видова х-ка п-в, мета та напрями їх діяльності.
6. Правові основи функціонування п-в та порядок їх створення, реорганізації й ліквідації.
7. Добровільні та інституційні об'єднання п-в в Україні.
8. Ринкове середовище функціонування п-в.
9. Управління підприємством: сутність, функції та методи здійснення.
10. Виробнича структура підприємства: поняття, види та чинники формування.
11. Персонал п-ва: поняття, класифікація та сучасні тенденції формування.
12. Поняття, види та роль інфраструктури під-ва.
13. Характеристика типів організаційних структур управління підприємств.
14. Ринок товару: сутність, структура та основні маркетингові параметри.
15. Оцінка та прогнозування попиту на продукцію п-ва.
16. Маркетингова діяльність п-ва: поняття, функції, різновиди та принципи здійснення.
17. Ціни на продукцію п-ва: поняття, елементний склад, види та методи встановлення.
18. Сутність, принципи, види та методи пл.-ня на п-ві.
19. Поняття, призначення та типові розділи бізнес-плану підприємства.
20. Виробнича програма підприємства: сутність, зміст та технологія розробки.
21. Продукція (послуги) підприємства: поняття, види та вимірювання обсягу.
22. Поняття, класифікація і структура персоналу п-ва та інших суб'єктів господарювання. Див. 11
23. Продуктивність праці персоналу, її вимірювання, резерви та напрямки підвищення.
24. Мотивація персоналу: сутність, види та осн методи впливу.
25. Оплати праці на п-ві: сутність, державна політика, загальна організація.
26.Сутнісно-видова характеристика форм і систем оплати праці персоналу.
27. Сутність, структура, класифікація та види оцінки осн кап п-ва.
28. Знос та амортизація осн засобів: поняття, вимірювання та методи нарахування.
29. Оборотний кап п-ва: сутність та функціонально-елементний склад.
30. Методи визначення потреби в обор коштах п-ва.
31.Інтелектуальний капітал підприємства: сутність, структура та оцінка.
32. Сутність, структура, класифікація та джерела формування інвестицій..
33. Методичні підходи до оцінки ефе-ті реал інвест.
34. Сутність, форми та оцінка еф-ті фін інвестицій.
35. Сутність, значення та класифікація інновацій.
36. Поняття, види, методичні основи визначення обсягу та ступеню використання в-чої потужності п-ва.
37. Сутнісно-видова х-ка та переваги лізингу.
38.В-чий процес на п-ві: сутність, структура та принципи організації.
39. Типи та методи організації виробництва.
40. Х-ка основних форм організації в-ва.
41. Сутнісна х-ка і методичні основи визначення якості та конкурентоспроможності продукції.
42. Х-ка сучасних систем управління якістю продукції.
43. Стандартизація та сертифікація продукції під-ва.
44. Сутнісно-видова характеристика витрат під-ва.
45. Методичні основи розрахунку кошторису та сукупних витрат на в-во товарної продукції.
46. Калькуляція собівартості окремих виробів.
47. Поняття, види, порядок формування і напрямки використання прибутку п-ва.
48. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності діяльності п-ва.
49. Конкурентоспроможність п-ва: поняття, зміст, чинники формування та методичні основи розрахунку.
Оцінка фін-ек стану п-ва
50 Розвиток п-ва: поняття, значення та осн напрямки.
51. Х-ка сучасних моделей розвитку підприємств.
52. Сутнісна характеристика та організаційні форми трансформації п-в (орг) та їх об'єднань.
53. Бізнес-процеси на підприємстві: поняття, види та принципи їх організації.
54. Ек безпека п-ва: сутність, складові, способи досягнення та методи вимірювання.
55. Банкрутство п-ва: сутність, значення, процедури та способи прогнозування.
56 Інвестиційні проекти
1 Ек теорії сф в декілька концепцій п-ва, які х-зують філ його виник, діял та ліквідації. Не акц уваги на упр аспекті, теор п-в: 1 неокл (п-во розгляд як цілісний об’єкт, який зд перетв вх ек рес у прод на осн вл чи залуч кап. Модель п-ва визнач його в-чою ф-цією, яка х-зує вз к-ті прод від обсягів витрач рес. 2 інституц (п-во виступає орг, яка створ людьми для еф-ого використ їх можливостей. Осн акцент полягає в дослідж взаємозв і різних форм існування ділових орг, меж росту, можливих варіантів виріш проблеми мотивації прац, орг, контролю і планування) 3 евол теорія на поч. 80 сф. Зосередж увагу на досл проблематики ф-ня орг на певному ринку. Х-ним є системне уявл про п-во, яке баз на 2 підході. П-во виступає членом ділового співтов, відчуває на собі усі його зміни. П-во володіє вл традиціями в певній сф діял. Обягом і пропорц ек рес.) 4 п-цька теорю спир на досл п-ва як на с реаліз п-цьких талантів та інннов ініціатив на осн доступних для п-ва ек рес. Модель п-ва за такою теор форм на осн взаємодії п-ців усіх рівнів, але особ знач набуб вн корпоративні механізми, використ п-ціьких талантів усіх працівників.) 5 інтеграційна т (в осн леж інтегруюча ф-ція п-ва, яка полягає на в реалізаці інтересів певних уч бізнесу, а в вибуд рац вн логіки ф-ня п-в.) отже, підходи до досл п-в: 1 соц (п-во виступ орг, в якій працюють люди і виконують певні ціле направлені дії у сформ труд колективі) 2 технічний підхід (осн акцент – на техн.-технол базу п-ва як осн і невідємну част в-чого процесу). 3 юр підхід (п-вао – закріплений у законод та ін норм актах спосіб поєднання різних видів вл тчи співпраці різних вл-ків) 4 ек підх (п-во – ек механізм трансф кап з од форми в ін, а ткож отрим ек вигоди на цій основі)
2 Підпр-во – сам ост ініц систематична на вл ризик госп діял-ть, що зд суб’єктами госп-ня (п-цями) з метою досягнення ек і соц резулт та одержання прибутку. Ф-ції: 1 творча (генерування і акт використ новаторських ідей, готовність до виправд ризику) 2 ресурсна (форм і прод використ вл кап, інф, матер і труд рес) 3 орг-супровідна (практ орг-я маркетингу, в-ва, продажу, ін госп справ). П-во зд на принципах: вільний вибір виду діял, сам ост форм п-ми, вибір пост і спож, залуч рес, найму працівників, ком розрах і вл ризик, вільне розпорядж приб, що зал після сплати податків, сам ост зд зовн ек діял. Моделі підприємництва: 1 класична орієнтується на най еф використ наявних рес п-ва. Дії п-ця чіткі: аналіт оцінка наявних рес, виявл можливостей досягнення мети, використ тієї можливості, котра здатна забезпеч мак еф віддачу від фін матер і нема тер рес. 2 Інноваційна мод. Передб акт використ інновац орг-упр, тех.-тех і соц-ек рішень у сф бізнесу. Послід дій: науковао обгр формулювання гол п-цької мети усебічна оцінка зовн серед з погляду пошуку альт можливостей раліз п-цької ідеї, пор оцінка вл матер-фін рес і спрогнозованих можливостей, контр пошук зовн дод дж відпов видів рес, грунт аналіз можливостей конкурентів у в-ній ніші ринку. Практ реаліз завданьо іннов х-ру згідно з прйнятою концепцією п-цької діяльності. Роль п-ва для еф ф-ня с-ми господ-ня: п-во – гол фактор структурних змін у с-мі госп-ня, створ середовище для конкур, стає каталізатором соц-ек розв країни, сприяє най еф вик рес, забезп мотивацію вископрод праці.
3 Від форм вл: прв, колект, комун, держ, зміш, іноз, з іноз інв. Від способу утв та форм стат фонду: унітарні (ств од засновн, майно, форм стат форн, не поділ на паї, затв статут, розпод дох і керує п-вом, виріш пит форм труд кол, лік від і реорг), корпорант ( утв 2 і б засн, дає на осн обєднання майна та\або п-цької чи труд діял,їх спілного упрп справами, розп дох і ризиків). Від к-ті прац та обсягу валового дох. Мета і х-р діял: комерц, не комерц (ек, соц результати). Нац належність капіталу: нац, закорд, спільні. Правовий статус і форма господ-ня: одноосібні (вл од особи чи родини, несе повну в-ть), кооперативні (добров об з метою сп ведення госп або ін діяльності, особиста уч, використ вл чи оренд майна), орендні, госп тов (ств юр чи\і фіз.ос на осн обєднання майна і уч п-цькій дял тов – акц тов, тов з обмеж в-тю, тов з дод в-тю, повні, командитні тов). переваги акц тов: най еф форма залуч кап (нерозп приб, кредити, акції), обмеж в-ть власників, спец і кооперування, вдоск упр, стабільність, бо юр особа, недоліки – вищі под, розмеж ф-цій вл і контролю. Переваги кооперативу: простота утв, вступіу і виходу, рівноправність у розвяз госп пит, розподіл приб за труд уч. Галузево-ф-ний вид діял: пром. с\г, буд, транс, торг, банк, страх, турист тощо. Технологічна цілісність і ступінь підпорядк: головні(мат), дочірні (юр сам ост, матер фірма володіє контр пакетом акцій), філії, асоційоване п-во (форм сам ост, але залеж від гол фірми).
4 у сф госп на ринк засадах орг п-цької діял базується викл на договірних взаємовідносинах. Договір – форма док закріплення партнерських зв’язків. Він опосередковує взаємини в процесі праці, в-ва і реаліз прод чи над послуг. Договори (див ксерокс). Уклад договору передують переговори. Оферта (тверда – надсли од потенц партнеру і вільна – кільком адресатам) – акцепт. Договір склад з преамбули (назва договору, місце і дата укл, зазнач факту укаладенння, назви сторін), осн част (специф і заг умови – арбітражні прписи і перелік форс-маж обставин), додатки (зразки тов), юр адреси стор, підписи вповноважених осіб. Взаємини між п-цями, які оформлені дог віднос, х-зують партнерські зв’язки. Мета – реал порядок дій щодо реаліз бізнес-плану. Форми співробітництва: 1 в-во (в-ча кооперація (замк в-чих цикл гот прод, кожен вик свою частку робіт), проектне фінансування (один фін реаліз п-цького проекту іншого або фін і реалізує проект – кредит поверт у тов формі), управління за контрактом (одни п-ць іншому ноу-хау, експорт упр послуг), підрядне в-во (один вир на вказівку ін), спільне п-во (різні ф вл, іноземці) 2 товарообмін (бартерні операції, зустрічна поставка( визнач товар, а асортимент потім), комерц тріангуляція (залуч 3го партнера до барт операцій) 3 торгівля (звичайна угода, форвардна уг, уг про передачу інф у вигляді ноу-хау, угоди про встановлення прямих зв’язків (безпос співпраця у конкр сф), угоди про експорт\реекспорт, уг про імпорт) 4фін відносини (факторинг відобрж фін-ек віднос між п-цями та фактор-фірмами, які за винигор беруть на себе орг-ю одержання дебіт заборг суб’єктами госп з боку ін фірм або купують у них боргові док; комерц трансферт застос у між банк і міждерж віднос – взаємне придбання партнерами кап в нац валюті у визнач розмірах за дог ціною з наст її зарах на рах покупця в нац банку країни-продавця).
5 п-во – орг відокр ек сам ост осн ланка наро госп, яка вигот прод, виконує роб і надає послуги. Осн мет – місія- чітко окреслена причина існування. На осн місії формуються цілі п-ва. Вимоги: конкретні, вимірювані; зорієнт в часі, мають конкр горизонти прогнозування; досяжні- забезп підвищ еф діял; взаємо підтримуючі. Основні напрями діяльності: 1 маркетингова діял вкл вивчення ринку тов (ситуац аналіз): компл досл ринку, рівня конкурентоспром і цін на ньому, методи форм попиту і каналів товарообігу, зовн і вн середовища п-ва; комерц діяльність (дійова реклама і безпосер орг збуту прод, розв с-ми тов бірж, належне стимул покупців – для найб приб) 2 інновац діял (наук-тех розробки, технолог і контрукт підготовка в-ва, запроважд тех., орг і ін нововвед, форм ін вест політики) 3 в-ча (обгрунт обсягу вигот прод, певної номенклатури та асортим в-но до потреб ринку, збалансування в-чої потужності та програми випуску, забезп в-ва необх рес, розробка планів випуску) 4 післяпродажний сервіс ( пуско-налагоджувальні роботи в сф експлуатації тов, їх гарант тех. Обслуг) 5 ек (стратег і поточне планування, облік і звітність, ціноутв, с-ма оплати праці, рес забезп в-ва, зовнек та фін діял) 6 соц (вплив на еф-ть інших напрямів, оск їх результ зал від проф. підготовки і компет прац, дійовості мотивац, належних ум праці та життя труд колективу). Види п-цької діял: 1 у сф безпос в-ва (в-во і прос на ринок традиц чи інновац тов (використ тех.-тех інновац, нових ел орг в-чих процесів, прод з принципово новими власт; в-ча дял може мати осн чи допоміж х-р – неуречевл чи уречевл х-р), 2 посередництво – інтеграція інтересів в-ків і спож: а) агентування (агнети виробників, уповноважені зі збуту, по закупках; брокери, комісіонери, консигнанти), б) суб’єкти торгово-комерц діял (опт-роздр фірми, торг доми, дилери, дистриб, комівояжери), в) біржове п-во (фонд, тов біржі, б праці), г)аукціонна торгівля 3 у фінанс сфері (банки, ін вест компанії\фонди)
6 Суб'єкт госп може бути утв за ріш власника (ків) майна або уповноваженого ним (ними) органу, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта госп. Суб'єкти госп можуть утв шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта госп за розпорядженням антим органів відповідно до антим-конкур з-ва. Установчими док суб'єкта госп є ріш про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут суб'єкта госп. В установчих док повинні бути зазначені найменування суб госп, мета і предмет гос діяльності, склад і компетенція його органів упр, порядок прийняття ними ріш, порядок формування майна, розподілу приб та збитків, умови його реорганізації та ліквідації.
У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт госп, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, упр діял суб госп, участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут суб'єкта госп повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, ін.
Суб'єкт госп підлягає держ реєстрації як юр ос чи фіз особа-підприємець в Єдиному держ реєстрі юр осіб та фіз. осіб платників. До цього реєстру вносяться відомості про орг-правову форму юр особи, її найменування, місцезнах орга ни упр, філії та представництва, мету установи, ін. Суб’єкти підпр діял реєструються вик ком районних (міських) рад деп. або районними держ адм.
Припинення діяльності суб'єкта госп зд шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Ліквідується: за ініціативою власників, упов орг, засновників; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети; визнання банкрутом; скасування його держ реєстрації.
Ліквідація суб'єкта гос зд ліквідаційною комісією, яка утв власником (ми) майна суб'єкта госп чи його представниками, ін органом, визнач зак. Ліквідацію суб'єкта госп може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв ріш про ліквідацію суб'єкта госп, встановлює порядок та строки її проведення, строк для заяви претензій кредиторами (не менш 2 міс). Лікв комісія вживає заходів щодо стягнення дебіторської заборг, оцінює наявне майно суб'єкта госп, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс.
7 П-ва мають право на добров засадах об’єднувати свою наук-тех, в-чу, комерц та ін діял, якщо це не супереч антим з-ву. Об’єм п-в є госп орг, утв в складі двох або більше п-в з метою корд їх в-чої, наук та ін дял для виріш спільних ек і соц завд. Залежно від порядку заснування об'єднання п-в можуть утворюватися як госп об'єднання або як державні чи комунальні госп об'єднання. Госп об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою п-в, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою госп діяльність. Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації госп діяльності п-в, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох в-чих та упр функцій, розвитку спеціалізації і кооперації в-ва, організації спільних в-в на основі об'єднання учасниками фін та матер ресурсів для задоволення переважно госп потреб учасників асоціації. Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання вир, наук і комер інтересів під-в, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання п-в для досягнення його уч певної спільної госп мети (реалізації цільових програм, наук-тех, будівельних проектів). У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність. Концерн - статутне об'єднання під-в, а також інших орг, на основі їх фін залежності від одного або групи уч об'єднання, з централізацією функцій наук-тех в-го розвитку, інвест, фін, зовнек іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його част своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, ін п-вами та орг. \\\ Картель – асоціація незал пром п-в, які виробляють однотипну прод та яка орг для досягнення монополіст контролю над певним ринком. Комбінат – об різних п-в, які представляють в-чі галузі, пов’язані між собою. Трест – моноп об п-в, які раніше належали різним вл в єдиний в-госп комплекс з повною втратою сам ост. Пром-фін група – об яке створ рішенням КМУ на певний строк з метою реліз держ прогр розвитку пріор галузей в-ва, структ перебудови ек У, з метою в-ва кінц прод (пром та ін п-ва, наук і проекті уст, ін уст усіх ф вл). Асоц п-ва – група суб госп юр ос, повяз між собою відносинами ек та\або орг залежності у ф участі у стат фонді і\або упр. Холдингова комп – суб госп що володіє контр пакетом акцій дочірнього п-ва є хк. Поряд з добров ф-нють інститут обєднання, діял яких започати КМУ в дри порядку (наук-вчі, в-чо-торг та ін обєднання, що інтегрують стадій їств, реалізації та серв обслугш виробів трив корист).
8 Ринок – сф тов обігу і зв з ним сук тов-грош віднос, яка виникає між в-ками і спож в процесі куп-продажу. Ф-ції: спец (рух тов від в-ка до спож), регул-контр (що ск як ідля кого виробляти; встановл необх відтвор пропорції, оптимізм розподіл рес міф сф і галузями, забезп контроль за рац сусп-припустимим рівнем витрат), стимулююча (стим в-во потрібних спож тов, вплив на асорт і якість прод, зниж витрат, стим інновації, оновл тех.-тех бази, створ нових прод і послуг). Види ринків – див ксерокс. Безперебійне ф-ня – інфраструктура – сук орг, які мають різні напрями діял, забезп еф взаємодію товаровиробників та ін ринк агентів, просув тов зі сф в-ва у сф споживання (інф центри, біржі, банки, трансп і складські мережі, комунік с-ми, пост-збутові орг-посередники, ремонт центри, срах комп, аукціони, торг доми, виставки). Принципи поведінки суб госп на ринку: соц партнерства, свободи п-ва, етичні принципи.
Зовн середовище – сук госп суб’єктів, ек, сусп і прир ум, нац і міждерж інституц структур та ін зовн стосовно п-ва ум і чинників, які діють у глоб оточенні. Зал від х-ру впливу розріз міро- і макросередовище. Мікро середовище – сер прямого впливу на п-во. Його утв такі суб’єкти: постачальники рес (суб’єкти господарювання, які забезп п-во необх матер-тех та енергет рес. Тому кожне п-во повинне реально стежити за динамікою цін на об’єкти постачання та регулярністю поставок рес, їх ромірами відносно задов потреб в-чої програми), посередники (орг або окр фіз. особи, які допоміг в-кам в реаліз їх тов на певному ринку: торгові посер, фірми-спеціал з орг торг обігу, агентствоа з надання маркет поглуг), споживачі (в-ки пов ретельно вивчати своїх клієнтів та відстеж кон’юнктуру ринку та опер реагувати на її зміни, які повсякчас відб на ринку), конкуренти (витрим конкур є найсклад завд, яке належить розв суб, які намаг якнайдовше ф-ти на відп ринку, причому виріш знач має розробка та дотрим ринк стратегії і такт поведінки з урах багатьох чинників, які вплив безпос на рів і ступ жорст конкур), держ органи (нагляд за дотрим законів і видають необх норм акти. Чим вища міра втручання держ в ек процеси, тим менша підпр свобода). Макросередовище охоплює матер-тех та ек ум, сусп відносини та інститути та ін чинники, які вплив на п-ва та їх мікро сер опосердк. Компоненти макрос: 1 природний (врах при розробці нац стратегії імпорту рес або прод і обґрунтуванні вл та іноз ін вест, розв в-ва в-них видів прод та політики ресурсозбер) 2 демограф (врах при виборі перспект напрямків підпр діял щодо задов потреб різних верств нас та забезпечення в-ва необх прир рес) 3 наук-тех (врах при визнач попиту ринку, пріоритетів інветув інновац проектів, орг нових в-в з використ нов. тех.-й) 4 еколог (врих при обгр та реаліз проектів екологізації в-ва, вкл забезп безп ум в-ва та вигот еколог чистої прод) 5 ек (врах шляхом пост діагностики та оцінки можливих для п-ва наслідків зміни ек важелів і регуляторів) 6 політ (врах шл впливу на акції держ, недопущення протистоянь у сусп та некомпетентного втруч політики в проц упр ек-кою) 7 міжнар (врах при встановленні прямих контактів з іноз партнерами та створ сп п-в, розробці стратегії розв в-ва та підготовки кадрів)
9 Управління – діял, спрямована на координацію роботи. Ф-ції упр – об’єктивно зумовлені заг напрями або сф діяльності, сук яких забезпечує еф кооперування спільної праці. Ф-цї: 1планування (процес визначення мети діял, передбачення майб розвитку та поєднання колект завдань для одерж результ) 2 організація (розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками) 3 мотивація 4 контроль (вимірювання досягнутих резуль, порівняння з запланованим обсягом, за необх – коригування діяльності). Плануванню передує вивчення потреб, зіставлення їх з можливостями і рес, прогнозування. Методи управління – способи впливу на окр прац і труд кол, необх для досягнення цілей фірми. Методи: 1 економічні (реаліз матер інтереси – 2 аспекти: а) загальнодерж рівень: податки, амортиз, мін рівень з\пл, б)фінансув, кредитув, ціноутв, штрафи) 2 соц-психол (реаліз мотиви соц поведінки- творчий х-р праці, мор заохоч) 3 адм-прав чи орг-ні (регламентні і розпорядчі – формування ієр упр і накази). С-ма упр вкл: апарат упр, механізм (засоби, методи), процес і засоби його забезпечення, механізм вдосконалення.
10 Структура п-ва – його вн устрій, який х-зує склад підрозділів і с-му зв’язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. Розр в-чу і заг структуру. В-ча структура – склад підрозділів п-ва, в яких виконують в-чі процеси. Типи класифік в-чих структур. 1 залежно від підрозділу, діял якого покладно в осн в-чої структури розрізняють цехову (осн в підр – цех, адм відокремлена част п-ва, в якій виконується певний комплекс робіт в-но до вн зав спеціалізації. Цехи: осн, допоміжні та обслуговуючі, побічні + експерим), без цехова (осн побудови – в-ча дільниця, сук терит відокремлених роб місць, на яких виконуються однор роботи або виготовл однотипна прод), корпусна (на вел п-вах декілька однотипних цехів можуть бути об в корпус), комбінатська (викор на п-вах де зд багатостадійні процеси виробництва з послідовною переробкою сировини. Підрозділи вигот завершену частку осн виробу). 2 за формою спеціалізації осн цехів розрізняють технологічну (цехи спеціалізм на виконанні певної частки технол процесу або окр стадіїї в-чого процесу), предметна (цехи спец на вигот певного або групи одно тип виробів з використ різних тех. процесів та операцій), змішана (част цехів спец технолог, ін – предметно). 3 зал від наявності осн і доп процесів – комплексна в-ча структура та спеціалізована (поділ на п-ва механосклад, складального, заготовочного типу, спеціалізовані на в-ві деталей). Заг структура – сук усіх в-чих, невироб та упр підрозділів п-ва.
11 персонал під-ва – сук постійних працівників, що отримали необх проф. підготовку та\або мають досвід практ діяльності. Поділ на персонал осн діяльності та неосн діял (житл-ком госп, навч заклади). Згідно з х-ром виконуваних ф-цій персонал п-ва поділ на 4 категорії: керівники, службовці, спеціалісти, робітники. Кер – прац, що займ посади кер та їх структ підрозділів (директори, начальники, майстри, гол спец та заступники). Спец – прац що вик спец інжен-тех ек та ін роботи (інженери, ек, бухгалтери, адм, юр, соц). служ – прац, що зд підготовку та оформлення док, облік і контроль, госп обслуг (діловоди, обліковці, секретарі). Роб – песр, безпос зайнятий у процесі створ матер цінностей, ремонтом, перевез, наданням матер послуг (+прибир, кур’єри). Важливим є поділ персоналу за проф. (вид труд діял, зд якої потребує в-ного комплексу спец знань та практ навичок) та спеціальностями в межах проф. проф. склад перс зал від спеціалізм п-ва, х-ру прод чи послуг, рівня тех. розвитку. Класифік прац за каліф рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи в-ної складності. Рів кваліф зал від освіти, досвіду. Вирізняють спец найвищ квал, вищої, сер, спеціалістів-практиків. За рівнем квал робітників поділ на 4 гр: висококв, кваліф, мало і некваліф. Упр потребує с-ми оцінки труд потенціалу п-ва. Розрізняють явочну, облікову (пост, тим час, сез) та середньообл чисельність прац (середньомісячна). Розрахов також плинність персоналу, відданість (сер стаж), рівень дисципліни, співвідношення чисельності окремих категорій прац. Суч тенденції: кадрова політика спрям на ринк умови, механізм забезпечення зайнятості через взаємодію держ і п-в, держ бере тягар підгот і перепідгот кадрів (пряме фін + непряме стимул). Вел увага приділ осучасненню с-м оцінки різних категорій персоналу. Еф метод – оцінка за досягненням цілей. Багатоаспектна с-ма матер заохоч: тарифна с-ма, прогрес ф оплати праці, преміювання і стимул, індивідуаліз з\пл, заохоч нововведень, вища оплата розум праці, залуч працівників до упр в-вом, запров групових форм роботи.
12 Інфраструктура п-ва – комплекс цехів, господарств і служб, які забезп необхідні умови для ф-ня п-ва в цілому. Результативність госп діяльності п-а визначається рівнем орг не тільки основ них в-их процесів. За умов постійного вдоск тех бази в-а все більшого зна ч набувають проблеми рац орг до п та обслуг процесів, тобто розвитку інф-ри п-ва.
До в-чої інф-ри п-ва належать підроз діли, які не беруть безпос уч у ств профільної прод, але своєю діяльністю ств умови, необх для роботи основних в-х цехів. Соц інф-ра забезпечує задоволення соц-побут і культ потреб працівників п-ва. Виробнича інфраструктура суттєво впливає на ек п-ва. Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояс нюється тим, що: 1) підвищ рівня механізації та автоматизації в-чих процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налаго джування устаткування, потребує розшир номенклатури інстру менту; 2) перехід до нових технологій та інтенсифікація техн режимів роботи устаткування підвищ вимоги до якості та зб потребу в різних видах енергії; 3) ускладнення в-чих процесів і поглиблення внутріш ньовир зв'язків між підрозділами зб обсяги робіт із трансп вантажів; 4) навантаження на комунікаційні мережі та природоохор споруди постійно зрост. В-ча інф вкл: доп та обслуг цехи, дільниці, комунікац мережі, засоби збир та обробки інф, природо ох споруди. Система тех. обслуг п-ва вкл ремонтне, інструментальне, транспортне, енергетичне госп, складське.
Для досягнення високих вир-госп результ важливо створити комфортне соц середовище, сприятливий псих клімат у труд кол й соц мотива цію праці, тобто сф ак функціонуючу соц ін ф. Усе це безпосередньо впливає на рівень продуктив ності праці та кінцеві результати діяльності п-ва. До соц інф вх: ідальні, кафе, буфети; лікарні, медпункти; власні житл буд, заклади побут обслуг; школи, ПТУ, курси; дитсадки, бібліотеки, клуби; бази відпочинку, спорт споруди.
13 упр персонал поділ на лінійний (безпос керує) та функціональний. Орг структура управлінн – форма с-ми упр, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість ел. Зв’язки ел можуть бути лінійними, ф-ними та міжф-ними. Типи орг структур. 1 Лінійна – між ел існують лише одно канальні взаємодії. Кожен підлеглий має лише од керівника. Переваги – чіткість взаємовідносин, одно знач команд, оперативність реаліз упр ріш, надійний контроль. Але керівник має бути висококвал універсалом. 2 функціональна – поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату упр. Кожен в-чий підрозділ одержує розпор від кількох керівників ф-них відділів. Забезп компетентне кер-во стосовно кожної упр ф. але суперечливість розпор, труднощі координації, гальм оперативності. 3 лінійно-ф-на – розподіл повноважень та в-ті за ф-ціями упр і прийняття ріш по вертикалі. Дає змогу орг упр за лін схемою, а ф-ні відділи апарату упр допомагають лін керівникам. Шв реліз упр ріш, спец-я і підвищ еф роботи ф-них служб, маневр рес. 4 девізіональна – баз на поглибленні поділу упр праці. Відб процеси децентралізації операт ф-цій упр, зд в-чими структ ланками і централізації загальнокорп ф-цій. Кожен в-чий підрозділ має вл дост розгал структуру упр, яка забезп його автономне ф-ня. Перевагами є гнучке реагування на зміни в зовн серед, шв прийняття упр ріш та поліпш їх якості. Але потребує утрим чисельного апарату упр. 5 матрична – є лін керівники п-ва та тимчасові предметно-спеціалізовані групи – проектні групи. Вони утв зі спеціалістів пост ф-них відділів і лише тимчасово підпорядк керівнику проекту. Після його заверш поверт до своїх ф-них підрозділів. Особл – висока гнучкість та орієнтація на нововвед. Недоліки: зб чис упр персоналу, зрост к-ті інф зв’язків між працівникаи підрозділів, конфл.
16 Маркетинг – в-чо-комерційна діял п-ва, спрямована на виявлення та задоволення потреб у його продукції через продаж її на ринку з метою одержання прибутку. Ф-ції: вивчення ринку, його структуризаці (сегментування), аналіз і прогнозування попиту; вибір сегментів ринку, прийнятних для п-ва; визначення номенклатури та асортименту продукції для ринку; розробка стратегії виходу на ринок і реакції на дії конкурентів; реклама, збут та його стимулювання; політика ціноутв. Маркетинг інтегрує всі фази п-цької діял і підпорядковує їх інтересам п-ва на ринку, узалежнює в-во від попиту. Марк грунт на принципах: орієнтація всіх сфер діял п-ва на задов потреб покупців із метою продажу прод і одерж приб; ціле спрям та акт вплив на попит, його розвиток; гнучке реагування в-ва на зміну потреб і попиту; використання ціноутв як механізму реагування і впливу на кон’юнктуру ринку; вибір еф методів і форм доставки, реклами, продажу, підтрим творчої атмосфери серед маркетологів. Концепція м- заг підхід до досягнення мети на ринку. П’ять концепцій: виробнича (вдоск в-ва, зниж собіварт), продуктова (поліпш спож параметрів виробів), комерційна (реклама, збут), соц маркетингу (сусп потреби перспект х-ру), інд марк (виявл інд потреб). Стратегія м вкл такі осн ріш: ринок, склад і обсяг прод, реклама, збут, доставка, ціни. Конкр ріш для реаліз стратегії – тактика. Стратегії: недиференц (масовий), диферент, конц маркетинг. Можливі стратег виходу на ринок: закріплення на ринку, розшир меж ринку, удоск прод, диверсифікація.
17 ціна – грош вираз вартості тов. кол навколо ціни в-ва (сума витрат + сер приб) та відображає рівень сусп необх витрат праці. Ф-ції ціни: обліково-вимірювальна, розподільча, стимулююча. Оптова ціна п-ва = собіварт + приб. Оптова ціна реаліз +ПДВ, акциз, опт-збутова надбавка. Роздр ціна + торгов надбавка. За рівнем встановлення та регулювання: централіз-фікс, договірні та вільні ціни. За особливостями купівлі-продажу та сф ек: світові, оптові, закупівельні, роздрібні, тарифи вантажного та пас транспорту, тарифи на послуги. Ринкові ціни (ксерокс): базисна, демпінгова, диферент, змінна, зовн торг, зональна, комерц, лімітна, номінальна, паритетна, початкова, престижна, продажна, разова, СІФ, тверда, фактурна, ФОБ. Суч ціноутв передбачає с-му франкування цін – вид зовн торг угоди куп-прод, коли в ціну вкл витрати та страх і доставку. Методи ціноутворення: 1 середні витрати + прибуток 2 на підставі цільового (фікс) прибутку 3 на засаді суб’єкт цінності товару(попит) 4 за рівнем поточних цін (за рівнем конкур) – урах ціни конкурентів та тип ринку 5 на підставі результ закритих торгів 6 за рівнем попиту (різні сегменти – різні ціни) 7 за місцем походж тов 8 метод встановл єд ціни з вкл до неї витрат на доставку 9 зональні ціни 10 стосовно базисного пункту 11 із прийняттям на себе витрат на доставку.
18 Планування – процес визначення цілей. Воно об’єднує усі стуркт підрозділи п-ва спільною метою, надає усім процесам однонапрямленості і скоординованості, що дає змогу найб повно використовувати рес, якісно і своєчасно виріш завд упр. Принципи пл.: ціле покладання, системність, безперервність, збаланс, оптимальність використ рес, адекватність об’єкта та предмета планування. 5 осн груп цілей: госп-ек (еф в-чої с-ми), вир-технологічна (якість), наук-тех, соц, еколог. Сист – пл. повинне охопл усі сф діяльності п-ваусі тенд, зміни. Принцип без перерв означає підтримку безпер план перспективи, форм і періодичну зміну горизонту планування, взаємопогодж довго- , сер та коротко строк планів. Збаланс – взаємоузгодж між розділами і показниками плану, цілями і рес. Принцип ад пл. щодо об’єкта та ум його діяльності виходить з того, що оск ринк серед зумовлює пост зміну номенкл прод, в-чої структури, тех., тому методи пл., показники, сам процес пл. підлягає пост вдоск. Залежно від тривалості план періоду пл. поділ на перспект і поточне. Довгостр план виражає стратегію розв п-ва, має концептуальний х-р. методи пл. мають бути адекватними зовн ум госп, врах профіль діяльності об’єкта пл. та засоби зб приб, відповідати видовим ознакам плану. Класифікація. Вихідна позиція плану: ресурсний (за можлив) та цільовий (за потребами). Принципи визнач пл. показників: екстраполяційний та інтерполяційний (від мети до показників). Спосіб розрах пл. показників: експер-статист, факторний, нормативний (пл. пок розрах на підставі прогрес норм використ рес). Узгодженість рес і потреб: балансовий (узгодж витрат і надходж рес) і матричний (побудова моделей взаємозв між в-чим підрозділами та показниками). Варіантність планів: одно вар, полівар, ек-мат оптимізації. Форма подання пл. показників: табличний, лін-граф, логіко-структурний.
19 Бізнес-план – письмовий док, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації п-цької ідеї, ох-зовано ринкові, в-чі, орг та фін аспекти майб бізнесу, а також особливості управління ним. Він є дозвільною підставою для зд п-цької діял, необх передум залуч інвестицій. Ф-цї: зовн (ознайомлення зацікавлених із сутністю та еф реаліз нової п-цької ідеї) та вн (відпрацюв с-ми упр реаліз проекту). Конкретні цілі БП: налагодження діл стосунків між п-цем і майб постач, прод, прац; проектування с-ми упр бізнесом; своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху; форм та розвитко упр якостей п-ця; перевірка життєзд ідеї до її реаліз. Методологія підготовки – три стадії: 1 початкова – опрацювання концепції бізнесу 2 підготовча – форм інф поля, оцінка сильних і слабких стор фірми, формув її місії, цілей, розробка стратегії, альтернатив 3 основна – безпос розробка БП. На зміст і х-р БП вплив цілі, сфера і розмір бізнесу, фін можливості, аудиторія. Типова структура БП – ксерокс.
20 Вир-ча програма (план в-ва прод) – конкр сук завд щодо обсягу в-ва прод визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості, на певний календ період. П-ма має 2 складові: обсяг в-ва в натур вимірниках і вартість обсягу в-ва прод. Кожне п-во розробл прогр, виходячи з попит виявлений під час дослідж ринку, портфель замовлень на прод та послуги ін споживачів, що відображу його пост госп зв’язки, держ контракти, які передбачають гарант держ оплату. Відображену в плані в-чу програму треба обгрунт, узгодити з в-чими потужностями п-ва, рес. Виявлення реал можливості виконання плану в-ва полягає у визнач Макс обсгу випуску виробів, що може бути забез наявною потужністю, та обчисленні необх її нарощування. Зб потужності за рах вн дж не завжди може забезп випуска заплан обсягу, цим зумовлюється потреба в уведенні нових потужностей. Розрахунки. Визнач обсяг прод, для в-ва якого треба вводити нові потужності. Установлюють для кожного року коеф освоєння нових потуж з урах існуючих нормат строків. Розрах середньорічну величину нових потужностей Нсер =(Вн-Вп(обсяг прод, вир в пот році з дод потуж, що були введ в попер роки))/Кос. Обчис повний обсяг в-чих потуж Ні, що ввод у дію в і-му році: Ні=Нсері/0,45 (коеф для перерах абс введ в дію потуж у сер величину). Ек обґрунтування забезпеченості п-ми рес зводиться до визначення заг потреби в них та еф їх використання.
21Продукція поділ на засоби в-ва та предмети спож (прод І і ІІ підрозділів, груп А і Б). засоби в-ва поділ на засоби праці і предмети праці, а предмети спож – на продовольчі і непродовольчі. Виготовлена прод, надана послуга та виконана робота має й мінову вартість. Для постійного і повного задов потреб ринку план та облік прод на продаж зд у натур і вартісних вимірниках. Міру задов потреб ринку можна х-зувати за показниами номенкл та асортименту. Номенкл- перелік найменувань виробів, асорт – сук різновидів прод кожного найменування, що різняться в-ними тех.-ек показниками. Вимірники в натур виразі – фіз. Од. у практиці використ умовно-натур та подвійно-натур. Обсяг прод у вартісному виразі визнач показниками товарної, валової, чистой прод. Товарна прод – заг вартість усіх видів готової прод, напівфабрикатів, робіт і послуг в-чого х-ру, призначених на продаж або для реаліз кінц спож. Валова прод крім товарної вкл зміну залишків назаверш в-ва протягом розрах періоду, вартість сировини і матеріалів замовника та деякі ін ел зал від гал. Більш повно динаміку в-ва та його еф х-зує чиста прод- товарна за вирахуванням матер витрат й суми аморт відрахувань. Ек зміст – наново створена на п-ві вартість. Міра задоволення попиту х-зується реалізованою прод – плановий показник: тов прод з урах змін залишків, нереаліз на поч. і кін розрах періоду, фактичний: після оплати споживачем вартості прод і надходж в-них сум на банк рах постачальника.
23 Прод-ть праці – еф труд витрат, здатність конкр праці створ за од часу певну к-ть матер благ. Рівень її визнач к-тю прод, що виробляє один працівник за од роб часу або к-тю роб часу, що витрач на в-во од прод. Методи вимір – ксерокс. Чинники зрост прод-ті праці поділ на зовн і вн. Зовн – поза контролем п-ва (загальнодерж і загальноек – закон, політника, інфрастр, рес). Вн – х-р прод, технологія, облад, матер, енергія, персонал, орг в-ва і праці, мотивація. Для аналіт цілей використ інші групування факторів зрост прод праці: матер-тех (удоск тех. і тех.-ї, застос нових матер), орг-ні (поглиб спец-ї, удоск с-ми упр, орг праці), ек (удоск методів план, с-м оплти праці), соц (створ мор-псих клімату), прир ум та георгр середов. В упр акт є визначення впливу окремих факторів на рівень прод-ті праці. Розрах баз на виявленні резервів зрост прод праці. Заг вплив чинників визначається так: розрах вих. чис пром-вир персоналу, яка була б необх за збереж баз рівня прод праці; визнач зміна вих. чис працівників під впливом окр чинників прод праці і сумарна зміна чисельності; розрах заг приріст прод праці = 2*100/1+2. чинники зрост прод праці: структурні зруш у в-ві, підвищ тех. рівня в-ва, удоск упр, орг в-ва і праці, зб обсягів в-ва, галуз ф, уведенні та освоєння нових в-чих об’єктів.
24 система мотивації – сук взаємопов’язаних заходів, які стимулюють працівника або труд кол щодо досягнення інд і спільних цілей діяльності п-ва. Для форм належного ставлення до праці, необх щоб працівник сприймав її як дж самовдоск, осн проф. і служб росту. Система мотив повинна розвивати почуття належності до конкр орг-ї. багатофакторні моделі мотив врах вплив потреб, очікувань і сприйняття прац справедл винагороди. Рзульт діяльності прац зумовлюється його інд можлив та особ за інтерес, усвідомленням його ролі в кол зусиллях. Фактори, що зумовл поведінку прац і які треба врах в процесі мотивації: фізіолог х-ки, рівень самосвідомості, освіч, проф. підготовка, псих клімат у кол, вплив зовн середовища. Вимоги до с-ми мотивації: однакові можливості просування за результ, узгодж рівня полти праці з рез, визнання ос внеску в заг успіх, належні ум для захисту здоровя, безпеки праці, забезп можлив для зрост проф. майстерності, реаліз здібностей (підв кваліф), підтрим в кол атмосф довіри, за інтерес в меті. Методи мотивації: 1 ек (оплата, премії, уч у приб, полат навч) 2 неек (пільгове харч, доплати за стаж, пільг житло, транс), негром (гнучкі роб графіки, ох праці, просув по службі). Персоналізація форм і методів винагороди – фундамент с-ми мотивації.
25 оплата праці склад з осн і дод заробітної плати, інших заохоч і ком пенс виплат. Осн зар плата – винагорода за виконану роботу в-но до встновл норм праці, зал від рез його праці і визнач тарифними ставками, відрядними розцінками, пос окладами. Дод зап плата – винагорода за працю понад встановлені норми, за труд успіхи, винахідливість, ос ум праці. Вона вкл доплати, надбавки, гарант і комп виплати, передб законод, премії. До заохоч і ком пенс виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спец с-ми і полож, ком пенс та ін грош виплати, не передб законод або понад норми. Ф-ції оплати праці: відтворювальна (відтв роб сили), стимулювання, регулююча (диференціація), соц (соц справедл). Держ політика оплати праці реаліз через мех. її регулювання. Через встановлення: мін, норми і гарантії (надур, свята), умов визначення част дох на опл праці, між гал співвіднош, розмірів оплати в бюдж уст, рівня оподатк дох. Соц захист: бюдж фін освіти, культ, ох зд, уч у форм фондів соц страх, допомога малозабезп, різні форми ком пенс підвищ цін, с-ма працевлашт. Конкр реаліз політики зд на підставі договірного регул оплати праці – укладання тарифних угод (ген, гал, в-чий рівень) – договорів з пит оплати праці і соц гарантій. Організація оплати праці зд за тарифною с-мою (вкл тарифні сітки, ставки, схеми пос окладів та тарифно-кваліф х-ки).
26 Форми оплати праці: відрядна і погодинна. За відр форми оплата праці пров за нормами й розцінками, устан на підставі розряду працівника. Ум застос – наявність к-них показників роботи, що піддаються обліку. Потребує встновл обгрунт норм виробітку, чіткого обліку, але не пов познач на якості прод. За погоднної форми оплати нарах з\пл відбув пропорційно відпрацьованому часу з урах рівня кваліфікації, що визнач тарифним розрядом. Кожна з цих форм охоплює різні с-ми оплати: відрядна (пряма, непряма, відрядно-преміальна, відрядно-прогрес, акордна) і погод (проста, погод-преміальна, за пос окладами). За непр відр с-ми з\пл залеж не від особистого виробітку, а від рез праці працівників, яких він обслуговує. За відр-прем з\пл скалад з відрядного заробітку та премії за досяг певних рез. Відрядно-прогр пол. праці передб оплату робіт, виконаних у межах норми за звич розцінками, а понад норму – за підвищеними. Акордна: прац чи групі озцінки встан не за операції, а весь комплекс робіт із визначенням строку його виконання. У погод-преміальній с-мі крім тарифного заробітку (год тарифна ставка на к-ть год) прац одерж премію за досягнення к-них чи як рез.
27 Кап п-ва – сук цінностей у матер, фін та нема тер формі, які інвестовані у форм активів п-ва з метою зб його ринк вартості. Осн кап – сук цінностей, які авансовані у форм осн фондів п-ва. Осн фонди – сук засобів праці у вартісному вимірюванні, які ф-нують в процесі в-ва трив час, при цьому не змінюють свою натур речову форму і переносять вартість на варт вигот прод частинами по мірі їх спрацювання. Структура осн фондів: будівлі, споруди; обладь, устати; трансп засоби; передав пристрої; офісні меблі, оргтехніка; бібл фонди. Осн фонди, які безпосер прийму ч у в-чому процесі наз акт част осн фондів (обл. і устатк). Види оцінки осн фондів: 1 первісна вартість вкл варт закупки, транспортування та монтажу 2 залишкова – різниця між первісною варт осн ф та величиною нарахованої аморт 3 відновна – первісна у масштабі діючих ринк цін 4 ліквідаційна – на момент їх ліквідації 5 балансова – за якою вони рахуються на балансі п-ва (залишкова) 6 середньорічна – розрахунк величина: Офсет=Офір+ОФввед*т1/12 – Офвиб*т2/12.
28види спрацювання: 1 фізичне – втрата осн фондами своїх техніко-експлуат власт в рез експл або під впливом прир факторів 2 моральне (тех.-ек стар) – втрата оф своєї споживної вартості від впливом факторів НТП 3 ек спрац – втрата оф своєї первісної вартості. Форми усунення спрацювання: 1 капіт ремонт 2 модерніз-я 3 повна заміна. заміна акт частини оф – технічне переозброєння. Ф-ла оцінки еф-ті зд кап рем і модерніз. Амортизація – процес перенесення вартості осн фондів на варт виготовленої прод. В проц її зд утв аморт фонд, який можна використ тільки на просте або розшир відтвор осн фондів п-ва. У вип., коли у оф закінч аморт період, а осн фонди надалі експл, аморт не нарах. У вип., коли ам пер не зак, а такі оф експл-ся не можуть, велична недоаморт вартості спис на збитки п-ва даного звітного періоду. Методи нарах аморт: 1 лінійний На=(П-Л)/П*Т*100%, де П – первісна варто ф, Л – лік від варт, Т – нормативний термін експлуат осн фондів. Ам нарах від первісної варт. 2 Подівійнозалишковий На=На*2 – від залишк вартості. 3 кумулятивний (метод цілих чисел): основою для розрахунку На слугує термін експлуат оф. Від первісної варт. Т=5р. 1+2+3+4+5=15. На1=1/15, На2=2/15… ЗУ «Про оподатк приб» усі осн фонди поділені на 4 групи, для кожної встановлена На (від баланс вартості). 1 будівлі, споруди річна На=8% 2 трансп засоби, оф меблі, механічні та електромех присторої 40% 3 інші (акт часто ф) 24% 4 ЕОМ, ПК, факси, тел, прогр забезп, мікрофони, рації 60%. П-во може обрати ін метод нарах ам (який визначений у МСБО), але за ум, що На, яка розрахована за обраним методом, не буде перевищ ту норму, яка визначена в ЗУ.
29 Оборотний кап – сума коштів, що вкладена в матер цінності, які повністю споживаються в одному в-чому циклі та переносять свою вартість на вартість готової прод. Врах цю особливість, об кап є динамічною складовою, що х-зує кругообіг коштів, їх перехід з од стадії (грош) в ін (матер). ОК є част в-чих фондів п-ва, а саме предметів праці. Важливим аспектом визнач оцінки ОК є визнач його заг потреби – три методи: аналіт, коефіцієнтний та метод прямого рахунку. у практ для визнач потреби в ОК розрах нормативи їх окремих ел. Структура ОК: 1 виробничі запаси (сир, матер, паливо, енергія, куповані напівфабрикати) 2 напівфабрикати вл в-ва 3 витрати майб пер – витр, які зд у даному періоді, а будуть відшкодовані (вкл у собіварт прод) у наст пер 4 незаверш в-во – прод, яка ще не пройшла усіх стадій обробки 5 готова прод на складі 6 відвантажена прод 7 дебіторська заборг – заб-ть ін п-в за товари та послуги даного п-ва 9 грошові кошти на розрах рахунках.
30 Визначення нормативів ОК. 1 НОК у вир запасах = Мд*Нз (денна потреба в матер*норма запасів матеріалу у днях). Запаси: транспортний, поточний, підготовчий, страховий. 2 НОК у незав в-во = СВд*Тц*Кнб (денний випуск прод у в-чій собіварт*тривалість в-чого циклу*коеф нарост витрат). Кнб = qпв+ 0.5qрв (частка поч. витрат, частка решти витрат). 3 НОК у зал гот прод= СПд*НГПд (денний випуск прод у повній собіварт*норма запасу гот прод на складі) 4 НОК у деб заборг =РПд*Тор (денний обсяг реаліз прод*термін оплати рах покупцями) 5 НОК у витр майб пер = Вп.+Впп-Впс (витрати на поч. року+поточного пер+що будуть погаш у поточ пер). Показники еф-ті викор ОК: 1 Коб= РП/ОК 2 коеф завантаж=ОК/РП 3 трив обороту Тоб=360/Коб 4 Рентаб ОК Rок= П/ОК*100%. Унасл приск оборотності ОК зменш потреба в них, відб процес вивільнення коштів з обороту. Розріз абс і вдносне вивільнення (більше прод за фікс ОК). Способи підвищ еф використ ОК: оптимізація запасів рес і незаверш в-ва, скор тривалості в-чого циклу, поліпш орг мат-тех забезп, прискор реаліз тов прод.
31 Інтел вл – визнання рез праці, познач належності, закріп матер і немат прав. Ітелект вл вкл: обєкти промисл вл (винаходи, корис моделі, пром зразки, знаки для тов і послуг, зазнач походж тов, фірмове наймен, сп зах від недобр конкур), об’єкти що ох авт і суміж правами (твори науки літ мист, комп п-ми, БД, типології мікросх, права виконавц, вир фонограм, орг мовлення), інші (раціоналіз пропоз, ноу-хау, комерц таєм). Володіння правами на об інт вл та їхнє використ в госп діяльності х-зують категорією нематер активи. До їх складу вкл: права, що виникають внаслідок володіння п-вом патентами на винах, кор. мод, пром зраз, свідоцтвами на знаки тов і послуг, фірмові наймен, права на об’єкти авт права та суміж, права на ноу-хау, комерц таємниці, права як наслідок уклад ліцензійних договорів на викор об інт вл. Реаліз права вл можлива через викор вл-ком або надання права ін стор. Така передача права зд у ф лі ценз угоди. Ліцензія – дозвіл використ тех. досягнення протягом певного строку за винагороду. Ліц угода – дог, за яким вл-к передає ліцензію. Ліц-я: звич, викл, повна; пат, без пат-на. Методи оцінки вартості немат активів: 1витратний (витр на відтвор) – метод початк витрат (кориг витр –АВ), м вартості заміщення, м відновної варт; 2 прибутковий (варт – здат давати приб) – м капіталіз-ї приб (ЧП/ставка капіт-ї), м диск-ня майб CF; 3 ринковий – м порів аналізу продажу (порів з варт аналог об), м звільнення від роялті (припущ що інт вл не належ п-ву, тоді треба було б платити за її використ)
32 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» інвестиції – усі види майнових та інтелект цінностей, які вклад в об’єкти п-цької та ін видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соц ефекту. До таких цінностей належать: гроші, цін папери, будівлі, обладнання, патенти, ліцензії, ноу-хау, права володіння землею та ін прир рес тощо. У суч літ під інв розуміють вкладення капіталу з метою зрост його ринк оцінки. Кінц метою процесу інвестування є зб ринк вартості бізнесу або п-ва. Класифікація ін вест: 1 за об’єктом вклад кап: реальні – в активи п-ва та фінансові – в усі види цінних паперів 2 за х-ром уч в інв процесі: прямі – інвестор безпосер зд процес інв-ня та непрямі – процес інвестування є опосередкованим 3 за нац належністю інвестицій: зовн і вн. 4 за формою вл: держ і при. Стратегічні інв – вклад кап в стратег об’єкти держави. Портфельні – вклад кап в різні види цінних паперів з метою нейтраліз-ї ризиків. Джерела форм інвестицій: 1вл кошти п-ва: чистий приб, АВ, інші пайові внески засновників 2 позиковий кап: усі види банк кредиту, лізингу, емісія облігацій. 3 залучені кошти: емісія акцій 4 держ фінансування.
33 еволюція концепцій оцінки еф-ті реал інвестицій: 1 на осн макс-ї велични ЧП (бухг підхід) 2 на осн м-ї прибутковості (рентаб) інветованого кап 3 на осн м-ї ек прибуку (концепція дисконтування) 4 на осн конц упр вартістю (VBM). В осн конц диск-ня покладено витратний підхід, тобто між собою порівнюються рез і витрати, що виник в проц ін вест. Рез інв діял – грош потоки. В якості витрат розгляд суму інвестованого кап. Еф=рез-витр. Рез CF=ЧП+АВ. Витрати- інвестиції (І). в процесі оцінки еф-ті реал інв слід врах зміну вартості грошей у часі, яка відб тому, що завжди існують альтернат варіанти вкладення кап. Урахування фактору часу зд за доп показників майб та теперішньої вартості. FV=PV*(1+k)t Процес визначення теп вар наз дисконтуванням, а величина теп варт – дисконтованою. Обгрунт доцільності реалізації ін вест проекту зд за такими показниками: чистий приведений дохід NPV, індекс рентаб інвестицій PI, термын окупності інв PBP, вн норма дохідності IRR. Концепція упр вартістю В рамках конц набула розвику конц ек дод вартості EVA, в рамках якої розгляд показник ек дод варт EVA= ЧП-К*WACC, де К – вел інв кап, WACC – середньо зваж варт кап. Варт кап – величина, яку сплачує п-во за його залучення з різних дж.
34 Фінансові інвестицій – це цінні папери. ЗУ Цінні папери - грош док, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грош та інших прав, що випливають з цих док, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно. В Україні такі види цін па: акції; облігації вн та зовн держ позик, облігації місц позик; облігації п-в; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери (іпотечні сертифікати та іпотечні облігації); сертифікати фонду операцій з нерухомістю. Групи цін пап згідно з ЦК: пайові, боргові, похідні та товаророзпорядчі. У процесі оцінки еф використ цінних пап треба врах: операц витрати, пов’язані з орг випуску, розміщ та обігу цін пап, номін і ринк вартість од певного виду цін пап, заг обсяг імітування та їх частку в заг величині фін рес п-ва, абс (віднос) дохід емітентів і власників цін пап. Групи показників оцінки еф-ті випуску та обігу акцій: 1 узаг пок (капіталізована вартість, балансова варт од акції, співвідношу ринк і баланс варт акцій) 2 показники дохідності (приб на акцію, дивідендна віддача акції, коеф забезпеченості привіл акцій) 3 показники обігу (коеф лік від, коеф проп-попиту, коеф обігу). Капіт-на варт – ринкова (к-ть акцій*ринк варт од). балансова є підтвердженням забезпеченості кожної акції капіталом акц тов. Приб на акцію уможл оцінку величини дох, що спрям на спож і нагром і припад на од акцію. Дивід віддача акції х-зує розмір дох, що спрям на поточне спож акціонерів, тобто виплату див на од акцію. Коеф забезп прив акцій дає змогу оцінити їх забез-ть чистими активами емітента, а отже розрах ступінь захищ кап інвестора. Коеф лікв акц х-зує реал можливість продажу акцій. Для облігацій: прямий дохід на облігацію, конверсійна премія (х-зує величину вигод\збитків інвестора від конвертацій обл. в акції А-О), коеф конверсії (к-ть акцій що можна одержати на од конверт обл.).
35 Інновац процеси – сук прогресивних, якісно нових змін. Рез є новни, а запровадження у госп практику наз нововведення. Сприяють прогресивним змінам в-ва. Види: тех. (нові прод, технології, засоби в-ва), орг (нові методи й форми орг діяльності п-ва), ек (методи госп упр наукою та в-вом через реаліз ф-цій прогнозування і планування, фінанси-ня, ціноутв, мотивації, оплати праці), соц (активіз людс чинника- проф. підг і підв кваліфікації, стимул творч діяльності, ох праці, зд, довк), юр (нові закони, що регул п-цьку діял). За масштабністю і силою впливу на еф-ть діял: локальні та глобальні (револ, принципово нові, кард підвищ орг-тех рівень в-ва, забезпечують суттєві позит зруш в ек і соц процесах). Еф-ть інновацій оцінюють за зрост обсягу виробленої прод., прод-ті праці, фондоозбр праці, фондовіддачі, ренатаб в-ва.
36 В-ча потужність п-ва х-зує максим можливий річний обсяг випуску прод заздалегідь визначених номенкл, асорт, якості за ум найб повного використ прогрес тех.-ї та орг в-ва. В-ча потужність визнач у тих же од виміру, в яких планується та зд облік прод (здеб натур чи ум-натур показники). Три види потужності: проектна, поточна, резервна. Проектною є потуж, яка визнач в процесі проектування, реконструкції п-ва. Поточна визнач періодично у зв зі зміною ум в-ва або перевищ проектних показників. Резервна пов форм-сь і постійно існувати в певних галузях ек (електроенергетиці, харч, транспорті, МБ). Методичні принципи розрахунку вир потужностей діючих п-в: 1 ВП визнач за всією номенкл профільної прод, при цьому проводять її можливе звуження 2 ВП встановл, виходячи з потужності пров цехів осн вир-ва. 3 У розрах ВП вкл: усе чинне і нечинне устатк, уст на складі, понаднормат резервне уст, понад норм уст доп цехів 4 ВП треба обчислювати за тех. або проектними нормами прод-ті уст, використ в-чих площ і трудомісткості виробів з урах прогрес тех. та доск орг в-ва. 5 для розрах ВП береться максим можливий річний фонд часу роботи уст. 6 ВП пров цеху: =прод-ть уст*річний фонд часу роботи уст*середньорічна к-ть фіз. од уст. 7 розрах також технолог спроможність (потужність) решти в-чих діл п-ва. 8 визначення ВП заверш складанням балансу, що відбиває зміни її величин протягом розрах пер і х-зує вих. потуж 9 визначення й регулювання ВП зд з доп розрах необх к-ті резервних агрегатів та обгрунт розмірів експер-досл в-в. Рівень використ ВП визначається коефіц освоєння проектної потужності (співвіднош поточ і проектної потуж) та коеф використ поточ потужності (співвіднош річного випуску прод та середньорічної її величини).
37 Лізинг - госп діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стор (лізингодавцем) у виключне користування др стор (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить (лізингодавцю) або набувається ним у власність (гос відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об’єктом може бути будь-яке рух і нерух майно, що належ до осн фондів, не мож бути – зем діл і прир об’єкти. Види лізингу. Строк використ об’єкта: оперативний (з неповною окупністю, на строк менший за пер аморт 90%вартості обєкта) та фінанс (більше 60%, після об’єкт перех у вл лізингоодерж чи викупається ним). Масштаб пошир ліз віднос: вн, між нар. Х-р ліз операцій: сервісний (за ум придбання склад тех. чи шв стар), зворотний (викуп лізингодавцем майна у власника і передача цього майна тому самому вл у лізинг). Переваги для лізингоодержувача: нової, дорогої техніки, висо ких технологій без значних одноразових витрат; лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; лізинг дозволяє спочатку випроб машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орен дувати лише на час його фактичної експлуатації; лізинг дозволяє п-ву запобігти витратам, по в'язаним із моральним старінням машин і уст і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу; лізингові платежі в повному обсязі відносяться на собівартірть продукції (робіт, послуг) і відповідно знижують оподатковуваний прибуток; майно за лізинговою угодою не зараховується на ба ланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; його вартість не вклю чається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і відповідно доз воляє йому залучити додаткові кредитні ресурси; у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для лізингових операцій; порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кред угодами; лізинг доступний малим і середнім п-м, в той час як отримання банк кред для них проблематичне; деякі лізингові комі-панії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме уст; перевагою лізингу є також можливість придбання лізинігоодержувачем устаткування за залишк вартістю після завершення лізингової угоди;
П-ву-в-ку лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між в-ми і спож техніки. Збуваючи про дукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище.
38 В-чий процес – сук взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для вигот прод. Осн ел є процес праці, предмети та засоби праці. Це ресурсні складові, у багатьох в-вах використ прир процеси. Гол складова в-чого процесу – технолог процес – сук дій зі зміни та визначення стану предмета праці. За призначенням в-чі процеси поділ на осн, доп та обслуговуючі. Осн процеси – виготовл профільної прод, поділ на заготівельну, обробну, випускну стадії. Доп проц – виг прод що використ на самому п-ві (ремонтне, інструментальне, енергет). Обслуг проц забезп норм ум зд осн і доп (складські, транспортні). За перебігом у часі в-чі проц поділ на дискретні (притаманна циклічність) та безперервні. За ступенем автоматиз: ручні, механізовані, автоматизовані, автоматичні. Осн структ од в-чого проц – операція – закінчена част в-чого процесу, яка вик на од роб місці, над тим самим предметом праці без переналогодж уст. Принципи орг-ї в-чого процесу: спеціалізації, пропорційності (узгодж пропускної спроможності всіх част в-чого процесу), паралельності (одночасне виконання окр опер і проц), прямо точності (предмети праці в проц обробки пов пересуватись найкор шл), безперервності (мін перерви між суміжними технол операціями), ритмічності (робота усіх підрозділів за певним ритмом, планомірною повторюваністю), автоматичності (ек обгрунт звільнення людини від безпос уч у виконанні операцій в-чого процесу), гнучкості (в-чий проц має оперативно адаптуватися до орг-тех ум випуску нової чи модерніз прод), гомеостатичності (в-ча с-ма пов бути здатною стабільно виконувати свої ф-цій в межах допуст відхилень та протистояти впливам).
39 Тип в-ва – класифікаційна категорія в-ва, яка врах такі його власт, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску прод. Три типи: одиничне, серійне, масове. Од х-зується шир номенклатурою прод, малим обсягом випуску, повтор вигот не передбач. Серійне в-вао має обмеж номенкл, вигот окр виробів період повтор певними партіями. Масове х-зуєтся вузькою номенклатурою, вел обсягом безперервного й трив вигот однакових виробів. Виділ дослідне в-во – вигот зразки або серії вир для пров дослідних робіт, доопрац конструкцій. За досл зразками розробл конструкт та технол док для серійного або мас в-ва. Коеф закріплення операцій – сер к-ть операцій, що припад на од роб місце за місяць. Х-ки роб місць – ксерокс. Методи орг в-ва: потоковий і не потоковий. Непот: на роб місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовл предмети, бо їх к-ть невелика; роб місця розміщені за однотип технолог групами без певного вз з послідовністю виконання операцій; предмети праці переміщ в процесі обробки за складними маршрутами, унасл чого є вел перерви між операціями. Застос переважно в од і сер в-вах. Підвиди: од-технолог, патронно-технол, предметно-груповий. Потокове в-во – високо еф метод орг в-чого процесу. Ознаки: за групою роб місць закріпл обробка або склад одного найменування чи обмеж к-ті конструкт чи тех. подіб преді; роб місця розміщ послід за ходом технол процесу; вис пооперац диферент технол процесу; предмети праці передаються з оп на оп новел партіями, що забезп ритмічність і без перерв процесу. Шир застос конвеєри. Застос в масовому і велико сер в-вах.
40 Усуспільнення в-ва, поділ праці призвод до розвитку низки сусп форм орг в-ва. Серед них: концентрація, деконц, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінуванн і диверсифікація. Конц в-ва означ його усусп через зб розмірів п-в, зосер процесів в-ва, роб сили, зас в-ва й випуску прод на все більш вел п-вах. Види конц: агрегатна (зб од потуж), технологічна (укрупнення в-чих од п-ва), заводську (зб сам ост п-в). розрізн абс і відносний рівні конц (х-зується сер розміром п-в галузі, часткою вел п-в за певним показником). Підвищ рівня конц в-ва має забезп зрост його вн еф-ті, поліпш усі тех.-ек показники, бо вартість конц засобів в-ва зрост повільніше, ніж ек ефект від їх сп використ. Деконц в-ва – звор процес, створ малих і сер в-в, адже ф-ня вел є часто недоцільним з ек і еколог причин. Малі п-ває технолог передовими, спеціалізм, мобільними, домінують у наук-вир сф. Спец-я в-ва – проц зосер діяльності п-ва на виготовленні певної прод або вик окр видів робіт. Види: предметна, по детальна (виг окр дет, агрегатів, вузлів), технологічна (стадійна – вик окр стадій тех. проц), функц-на (ремонті зав). Спец – ум зрост еф, шир застос прогр техн., спеціаліз уст, комплексна мех.-я і автом-я. Конверсія – істотне перепрофілювання част або всього в-чого потенціалу п-ва на в-во ін прод під впливом докор зміни ринк серед або глоб чинників розв ек-ки. Кооперування – ф в-чих зв між п-вами, що спільно виготовл певний вид прод. Орг повяз з розв спец-ї. види: предметне (технол), гулуз, регіон, міждерж. Ще один спец вид, побуд на використ тимч вільних в-чих потужностей п-в. Комбінування – проц орг поєднання в од п-ві багатьої в-в, що належать до різних галузей пром чи НГ у ціл. Х-ні озн комб: вир-тех, ек і тер єдність, єд сир, пал-енерг і трансп бази, с-ми упр. В-ва у складі комб є технол та орг пов’язаними. Диверсиф – одночасний розвиток багатьох технолог не зв’язаних між собою видів в-ва, розшир номенкл та асортим виробів, що вигот п-во. Спрямована на розшир сф діял п-ва на ринку, дає йому можлив ліпше маневрувати рес, зменш ризик, підтрим фін стабільність.
41 Якість відбиває сук власт прод, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби люд в-но до свого призначення. Тех. рів – сук тех.-експлуат х-к. Рівень як – к-нах-ка міри придатності виду прод для задов конкретного попиту на неї як порівняти з в-ми баз показ за фікс ум спож. Оцінка якості передб визнач абс, відн, перс пек та опт її рівнів. Абс рів як – вимір за обраними показ, не порів з аналог вир. Віднос – порів показ з показ якості аналогів. Перспект – врих пріор напрями й темпи розв науки і тех.. опт – для нових видів прод, рів, за якого заг вел сусп витр на в-во й експл прод була б мін. Групи показ як: заг, диферент (од і комплексні). Знаряддя праці х-зують: надійність, довговічність, ремонтно здатність. Одиничні показ як: за призначенням, надійністю і довгов, екологічність, ергон, естет, патентно прав. Для х-ки заг рівня як прод п-ва: частка принц нових виробів у заг обсязі, коеф оновл асорт, частка прод з сер тиф як, для експорту в заг об, частка браку. Методи визнач якості: об’єктивний (за доп стенових випр та контрол вимір, лаб аналізу), органолептичний (сприйм власт за доп орг чуттів), диферент (порівн. показ вир з вир-еталонами або стандарт), комплексний (узагальнюючий показник як в-бу).
Конкурентоспром – сук власт прод, що відбиває міру задоволення конкр потреби проти реприз на ринку аналог прод-ї. вона означ здатність витрим конкур, мати переваги над аналогами. Оцінка конкурспром за схемою: (вивч ринку, збир даних про конкур, потреби покур)-(визнач вимог до вир)-(визнач переліку пар-рів для оцінки – ек через аналіз ціни, технічні, нормативні)-(визнач групових показників к)-(інтегральний показник)-(пропозиції підвищ конкурентоспром). К-но кон-ть вимір за доп інф про корисний еф даного об’єкта та об-конкур за нормат строк їх служби та сук витрати протягом жит циклу об. Корис еф – віддача об, інтегр показник, що розрах на підставі окр об показ як. Сук витрати пр ж ц – ті витрати, які обов потр зробити, щоб одержати від об корис еф.
42 див пит 43 Визнач ел механізму упр якістю є станд-я і сер тиф-я, що справл найб істотиний вплив на процес пост забезп в-ва і постачання на ринок конкур-ної прод. Підвищ якості і кон-ті прод впливає на зрост прод сусп праці, темпи й еф НТП, структуру в-ва, забезп ліпше використ осн фондів, економію сир, матер, енергії, зрост еф ін вест, сприяє повнішому задов різних потреб, виходу п-в на нові ринки, формуванню іміджу. Способи підвищ як і кон: тех., орг, ек і соц. Тех.: викор досяг науки і тех в проц проектування виробів, запров нов. тех.-ї в-ва і суворе дотрим технол дисципліни, забезп належ тех. оснащеності в-ва, удоск стандартів і тех. ум. Орг: запров суч форм і методів орг в-ва і упр, удоск методів контролю й розв мас самоконтр на всіх стадіях вигот, розшир прямих госп зв між в-ками і спож, узаг і використ досвіду. Ек і соц: застос узгодж с-ми прог-ня і пл. якості, устновлення сприятливих цін для в-ків і спож, використ еф мотивації, актив-я людс чинника та пров адекв ринку кадр політики.
43 Стандартизація – встановлення й застосування єд правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Охополює: встан вимог до як гот прод, сир, матер, напівф, розвиток уніфікації та агрегатування прод, визнач норм, вимог і методів у галузі проект і вигот прод для забезп належної як, запобіг невиправданій різноманітності, форм єд с-ми показників якості, методів її контролю, створ єд с-м класифік та кодування прод. Станд-я пов врах розв науки і тех., еколог вимог, ек доцільності, гармоніз з міжн станд. Рез її відображу в спец норм-тех док: станд п-в, тех. умови, станд наук-тех тов, держ станд У, галузеві станд, міжн станд ІСО серії 9000. Станд і тех. ум – динам док, потреб перегляду і уточнення з урах іннов проц і нових вимог спож. Сертифікація прод – отрим док, що засвідчують вис рів як прод, відповідність вимогам стандартів. В У розрізн обов’язкову і добров сертиф. Суб’єкти-продавці об для сер тиф прод можуть реаліз її лише за наявності сертиф. Орг основою сер-ї виробів є мережа держ випроб центрів. У складі міжн орг ІСО діє комітет з серт СЕРТИКО, розробл правила і порядок серт, критерії акредитації випроб центрів, умови вступу до міжн с-ми сертиф. В У нац орган, що пров і корд роботу із забезп с-ми станд і сер тиф, - Держ ком У по стандартизації, метрології та сертифікації. На п-вах ф-ції безпос контролю якості прод виконують відділи тех. контролю. Об’єкти контролю: якість осн і доп матер, заготовок, напіфабр, деталей, справність уст, інструменту, контр-вимір приладів, тех. док-я, в-ть рівня кваліфік персоналу. Контролюється перебіг технології виготовлення, вироби на виході. Найб еф форми контролю6 за впливом на перебіг тех. процесу – акт, за засобами – автоматизований, за орг ф – статистичний.
44 Усі витрати п-ва можна ум поділ на ін вест і поточні, що пов’язані з безпос виконанням п-вом своїє осн ф-ції – вигот прод (над пос). Поточні витр був цикл і безпервними (повнор з кожним циклом в-ва і існують постійно, незал від в-ва). За способом віднесення на собіварт: прямі (розрах прямим методом на об віднесення витрат) і непрямі (пов’язані з 2 і б об віднес і розпод на них пропорц до ек обргрунтованої бази). За віднош до процесу вигот прод: осн (х-зують рес, які використ в процесі безпосер вигот прод) та накладні (рес, які використані в проц обслуг і упр в-вом). За ступенем залежності від обсягів в-ва: постійні (не змін, є ф-цією часу, а не обсягу прод) і змінні (зал від обсягу прод). Змінні можна розділ на пропорц і непропорц. Перші зрості прямо пропорц обсягу в-ва (к=1), другі – поділ на прогресуючі та дегресуючі (зрост більшою мірою, ніж обсяг, і повільніше). За сферами виникнення витрат: виробничі і нев-чі. За змістом і призначенням: ек елементи – х-зують використані рес за ек змістом і незал від форм і сфер їх виникнення (матер витр, з\пл, нарах на з\пл, аморт, ін витр) та статті калькуляції – х-зують склад використаних рес залежно від сф та місця їх виникнення. За послідовністю формування витрат: технолог собіварт, цехова, в-ча, повна. Розрізняють також загальні витрати, витрати на од прод, граничні.
45 Кошторис в-ва – це витрати п-ва, зв’язані з осн його діял за певний пер, незал від того, відносять їх на собіварт прод в цьому пер чи ні. Кошт в-ва склад за ек ел: матер витрати, з\пл, відрах на соц потреби, ам осн ф і нема тер активів, ін витр. Матер витр: сир і осн матер, вироби, що треба куп для укомпл прод, покупні напівф, в-чі послуги стор п-в і орг,доп матер, паливо та енергія, пошук і використ прир сир. Витр на матер обч на підставі норм їх витрачання з урах трансп-загот витрат. Із варт матер віднім вартість відходів за ціною використ чи продажу. З\пл вкл оплату праці в-чого, обслуг і упр персоналу. Відрах на соц потреби – у пенс фонд, соц страх тощо. Ам оф обчисл за встан нормами від баланс вартості. Інші витр: оплата послуг зв’язку, обчисл ц. охорони, витр на відрядж, страх майна, сертиф тощо. Собіварт вал прод = кошторис – витрати що не вкл у в-чу собіварт(позав-чі, відшкод втрат від браку)- приріст +зменш залишків витрат майб пер+приріст – зменш залишків майб платежів. В-ча собіварт тов прод= валової – приріст + зменш залишків незаверш в-ва за собівартістю. Повна собіварт тов прод= в-ча +позав-чі витрати. Інший спосіб собіварт тов прод=сума собіварт окремих виробів.
46 Калькулювання – визначення собіварт окремих виробів. В од кальк статтю вкл витрати не залежно від їх належності до того чи ін ек ел, але виконуючі однакову роль у в-чому процесі або його обслуг-ні. Калькуляційні статті: 1 сировина та матер (матер витрати) – сировини і матер, які витрач на вигот од виробу, покупні вироби і напівфабрик, витрати на придоб упаковки й тари, транс-загот витрати. 2 Зворотні відходи – вартість звор відходів вираховується 3 Паливо та енергія на технол цілі – варт усіх видів палива та енергії, які використ безпосер на технол цілі 4 осн з\пл – з\пл роб, які безпос виготовл прод 5 дод з\пл – виплати, які додатк зд основному в-чому персоналу (премії) 6 витрати, які пов’язані з підготовкою та освоєнням в-ва – витрати на винахідництво, раціонал тощо 7 Витрати на утрим та експлуат обладь – аморт в-чого уст, витрати на внутрзавод переміщ вантажів, з\пл роб, які обслуг в-че уст, вартість витрач матеріалів 8 Загальновиробничі витрати – з\пл персоналу, який зд упр в-вом, витрати на служб відрядж в межах норм, аморт буд, споруд, в яких зд процес в-ва прод, витрати на протипожежну охор тощо. 9 Загальногосп витр – з\пл упр персоналу, витр на сл відрядж в межах норм, витрати на перепідгот кадрів, виплати за банк кред (%), витрати на протипож ох. 10 Нев-чі (комерц) витр – відшкодування складських та вантажно-розв робіт, витр на рекламу, витр на відшкод транс-експедиц послуг тощо.
47 Прибуток – част виручки, що залиш після відшкод усіх витрат на в-чу і комерц діял п-ва. Приб – осн показ еф діял. Є осн дж фін розв п-ва, удоск його матер-тех бази, забезп інвестування. Балансовий приб – приб від усіх видів діяльності до оподатк і розподілу. Чистий приб – приб в розпорядж п-ва після оподатк. Валовий – різниця між виручкою і витратами (вкл власне приб і невиробничі витрати). Операц (чист) = валовий – нев-чі витр. Маржинальний = виручка – змінні витр. Приб форм за рах дж: продаж прод (послуг), продаж ін майна (осн фондів, нема тер актвивів, цінних пап тощо), позареалізаційні операції (пайова уч у сп п-вах, лізинг, дивіденди на цін пап, борг зобов). За ЗУ оподакт приб = вал дохід – вал витр – АВ. Напрями використ. Заг приб – податок на приб = чистий приб (у розпорядж п-ва). ЧП= 1)приб за межі п-ва – розподілений приб і 2) приб що залиш на п-ві і є фін дж його розвитку. Він спрям на ств рез та ін вест фондів. Для АТ є акт співвідношу дивідендів та інвестування. Варіанти дивід політики: пост рівень дивід, виплата дивід зі щоріч зрост, спрямування на дивід фікс частки приб, виплата дивід після фін інв потреб, виплата дивід дод випуском акцій. Величина дивіденду = Приб на виплату дивід/статут кап п-ва *100.
48 Ефективність в-ва – комплексне відбиття кінц рез використ зас в-ва і роб сили за певний проміжок часу. Підвищ еф є конкретною ф виразу закону економії роб часу. Сутнісна х-ка еф в-ва знах відображу у заг методології її визнач, формалізована форма: еф=результати/ресурси (витрати). Необх розріз кінц рез процесу в-ва (обсяг прод) та кінц НГ рез (не лише к-ть вигот прод, а й її спож вартість). Види еф – ксерокс. Ек еф – через вартість показники (обсяг тов, чист, реаліз прод, приб, рентаб, економія рес, прод праці). Соц – у скор роб тижня, зб к-ті роб місць, поліпш ум праці і побуту, стану довк. НГ еф – сук ефект у сф в-ва та спожив. Сутпінь зб ефекту. Первинна еф – поч. однораз ефект, що одержано від к, орг заходів. Мультплік еф – примножена первинна внасл використ на ін п-вах. Виявл у дифузійному (пошир ріш на ін галузі), резонансному (нововвед активіз і стимулює розв ін явищ у в-чій сфері) ефектах, еф стартового вибуху (ланц реакція), супровідних можлив (проміж і побіч результ), акселерації (приск темпів пошир і застос позит рез). Синергічна еф – комбінований вплив сук інновац на фін-ек стан, коли заг еф перевищ суму впливу кожної іннов зокрема. Осн критерій вимір еф-ті – підвищ продукт сусп праці. С-ма показників еф вкл кілька груп: узагальнюючі показники, показники еф використ праці, вир фондів, фін коштів – ксерокс. Узагальнюючий показник: обсяг чист прод/(чис працівників+(ОФсер+вартість об фондів)*коеф повних витрат праці)). Узаг показник еф спож рес – витрати на од тов прод. Узаг показники: рів задов потреб ринку, частка приросту прод за рах інтесиф в-ва, НГ ефект використ од прод. Ек еф-ть є проміжною щодо соц. Соц еф визнач на лок і загалонодерж рівнях, важл знач має визнач рівня задоволення соц потреб працівників за рах коштів самого п-ва, врах заходи за рах держбюджету, необх врах не лише ті заходи, що піддаються к-ному вимірюванню.
49 Фін-ек стан п-ва х-зується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фін стійкості та динаміки структури дж фінансування, здатності розраховуватись за борг зобов. Інф база оцінки фін-ек стану – звіт про фін рез діяльності та баланс – підсумк синтетичний док про склад засобів діял п-ва та дж їхнього формування в грош формі. Групи показників: 1 Прибутковість (вал приб, ЧП, рентаб активів, вл кап, акц кап, продукції, од виробу) 2 Ділова акт-ть (оборотність активів, обор-ть тов-мат запасів, сер термін оплати дебіт заборг, сер термін оплати кред заборг) 3 Фін стійкість (коеф автономії, коеф забезпеченості боргів, фін важіль) 4 Платоспроможність (коеф заг ліквідності, термінової лікв, абс лікв). Рентаб= приб(чистий, валовий)/власний кап (акц кап, собіварт, сума активів). Рентаб виробу= (ціна – повна собіварт)/повну собіварт. Оборотність акт – показник к-ті оборотів акт за період (=виручка/сер величина акт). Обор то-мат запас = повна собіварт реалізпрод/сер вел запасів у грош виразі. Сер термін оплати дебіт заборг=дебіт заборг*к-ть календ днів у періоді/обсяг продажу прод за розрах період. Сер термін опл кред заборг =вел кред заборг*дні/обсяг закупівлі сировин і матер у розрах періоді у грош виразі. Коеф автономії =власний кап/підсумок балансу (сума усіх дж фінансув). Коеф забезп боргів=вл кап/боргові зоб п-ва (норм >1). Фін важіль=заборгованість/вл кап. Коеф ліквідності показують, наск короткостр зобовяз покрив лікв активами. К заг лікв=обор активи/короткостр пасиви (заборгованість). Якщо менше 2, то платосром низька, якщо б 3-4 то сумнів у еф використ обор акт. К терм лікв=обор акт вис лікв/короткосрт пасиси. Коли м 1, то платоспром невисока. Коеф абс лікв=абс лікв акт (гроші, фін вклад)/короткостр пас. Норма б 0,5.
54 Ек безпека п-ва – стан корпоративних рес і під-цьких можливостей, за якого гарантується найб еф їх використання для стабільного ф-ня та динамічного наук-тех і соц розвитку, запобігання вн і зовн впливам. Мета – гарантувати стабільне та максим еф ф-ня п-ва і вис потенціал розв в майб. Цілі: фін стійкість, не залеж, конкурентоспр, еф менеджмент, еф орг структура упр, вис кваліф персоналу, мініміз негат впливу на довк, правова захищеність діял, захист інф поля, комерц таємниці, безпека персоналу. Складові: 1 фінансова (досягнення найб еф використ рес), 2 ін тел і кадрова (збереж та розвиток інтелект потенціалу п-ва, еф упр персоналом) 3 тех-технолог (ступінь відповідності застосовуваних технологій суч світ аналогам щодо оптимізації витрат рес) 4 політико-прав (усебічне прав забезп діял п-ва, дотримання закон-ва) 5 інформац (еф інф-аналітичне забезп госп діяльності підприємства) 6 еколог (дотримання чинних еколог норм, мініміз забруд) 7 силова (забезп фіз. безпеки працівників і збереж майна п-ва). Заг схема процесу орг-ї ек безпеки вкл заходи: формування необх копор рес, загально стратег прог-ня і пл. ек безпеки за ф-ними складовими, стратег пл. фін-госп діял п-ва, загальтотактичне пл. ек безпеки за функціон складовими, такт план фін-госп діял, оперативне упр фін-госп діял, зд ф-ного аналізу рівня ек безп, заг оцінка досягнутого рівня. Загальний рівень ек безпеки оцінюється на підставі визначення сук критерію через зважування та підсумовування окремих критерії, що обчисл за доп порівняння можливої величини шкоди п-ву та еф-ті заходів їй запобігання. Після цього зд ф-ний аналіз заходів з орг необх рівня ек безпеки за окр складовими. Алгоритм – ксерокс.
55 Банкрутство – нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Причини зовн і вн. Зовн: політ, соц-ек, наук-тех, зовнішньоек. Можуть бути між нар і нац. Вн: брак стратег плану розвитку, низька якість менеджменту, недоск мех. ціноутв, зб дебіт і кредит заборг, утримання зайвих роб місць, технол неузгодж процесу в-ва, брак довготер інвестування, дефіцит вл ОК, нерац орг структур. Симптоми: зменш обсягів реаліз прод, спад попиту, зниж приб-ті в-ва, утрата клієнтів та покупців, зб обсягу нелікв ОК, неритмічність в-ва, низ рів використ в-чого потенціалу, зб витрат на в-во і реаліз-ю прод, зниж рівня продуктивності праці, скор к-ті роб місць. Банкрутство може виникнути на будь-якому етапі життєвого циклу конкур переваги Фіри. Три осн фактори, що сприяють банкрутству: параметри ф-рів в-ва, пар попиту, рівень галузевої конкур, а також вплив держ політики. Найпростішою моделлю оцінки ймов банкрутства є 2факторна модель. Обчисл спец коеф Z=-0.3877-1.0736k+0.579q (врах коеф заг ліквідності та частку позик коштів у заг велични пасиву балансу). Якщо Z відємне то мала ймов, а б 1 вел. Більш обгрунт є 5ф модель Альтмана. Індекс Альтмана=3,3К1+0,99К2+0,6Кз+1,4К4+1,2К5. К1 х-зує прибутковість осн і об кап (рентаб), 2 відображ дохідність суб’єкта госп (виручка/заг варт активів), 3 визнач структуру капіталу (вл кап/позик кап), 4відображ рівень чистої приб-тів-ва (реінвест приб/заг варт акт), 5 х-зує структуру кап (влОК/заг варт акт). Але цей індекс не врах галуз особл. Висновки на підставі порівняння з крит значеннями.
Факт підстава для поруш справи про банкр – письмова заява до госп суду кредитора чи боржника. Судові процедури б-ва: розпорядження майном, мирова угода, санація (відновл платоспром), ліквідація. Набуття статусу банк – за ріш госп суду. Уч процедури б-ва: боржник, кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, кер санацією, ліквідатор), вл майна боржника, госп суди. Санацію може зд вл майна, інвестор шляхом реорг, орг-госп, упр, ін вест, тех., фін-прав заходів до поч. поруш провадж у справі про банк-во. Діяльність суб’єкта підпр діял визнаного бан-м припиняється шляхом його ліквідації, яку зд уповнов судом фіз. особа – ліквідатор. В У. виріш орг питань зд Агентство з пит банкрутства.
56 Інвест проект – певний комплекс док стосовно змісту та ум реалізації в-них заходів для досягнення мети. Ін вест цикл – час від виникнення ідеї до її практ реаліз. Фази: 1 передінвест(попер досл до ост прийн ріш) 2 вл інв (проектування, укл контр, споруд чи облашт прим, навч песон) 3 в-ча (введ в експл і започ гос діял). Стадії передінв фази: аналітична (узаг інф про необх ін вест), проектна (попер обгр, доп досл, тех.-ек обгр), оцінна (ост ріш). Ін вест фаза вкл: форм юр фін орг базису, детальне проектування та контрактація, буд-во, в-чий маркетинг, орг і пров навч експл персоналу, увед в експлуат п-ва. Після пров дослідж склад бізнес-план, який є підставою для отрим підтримки потенц інвесторів.