Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Ареа́л— територія поширення якогось об'єкта або явища, яке не спостерігається на прилеглих територіях. Розрізняють абсолютні ареали (явище поширене на всій території ареалу), відносні ареали (явище спостерігається періодично в межах ареалу).
Картографія - це сфера діяльності, що допомагає людству орієнтуватися на будь-якій території, наочно передає вигляд певної території, місцерозташування та просторові характеристики об'єктів, поширення природних та соціальних явищ.
Види карт:
Оглядово-географічні карти включає зображення земної поверхні, що охоплює значні території. Такі карти мають масштаб від 1:500 000 до 1:10 000 000.
Топографічні карти - детально відображають певну місцевість. Топографічні карти за їх масштабом розрізняють на:
- оглядово-топографічні карти - масштаб карт 1:1 000 000 та 1:500 000;
- дрібномасштабні топографічні карти - масштаб карт 1:200 000 та 1:100 000;
- середнємасштабні топографічні карти - - масштаб карт 1:50 000 та 1:25 000;
- крупномасштабні топографічні карти - масштаб карт 1:10 000 та 1:5 000;
- топографічні плани - масштаб карт 1:2 000, 1:1 000, 1:500.
Обзорно-географічні та топографічні карти мають уніфіковану математичну основу. За звичай будуються на основі номенклатурних аркушів.
Тематичні карти - це карти, що відображають окремі елементи місцевості та пов'язані з ними певні показники природних або суспільних явищ. За змістом тематичні карти в свою чергу поділяються на різні типи: геологічні, гідрогеологічні, геоморфологічні, тектонічні, сейсмічні, геохімічні, геоботанічні, зоологічні, кліматичні, агрокліматичні, ландшафтні, карти грунтів, карти рельєфу, карти лісів, карти промисловості та багато інших.
До тематичних карт відносять також спеціальні карти, що орієнтовані на певного споживача. Це, наприклад, учбові карти, різні види навігаційнихі карт, туристичні карти, кадастрові карти та інші.
Картографічна проекція - спосіб зображення в площині математичної поверхі Землі. Картографічна проекція задається набором рівнянь, що описують математичний закон, за яким встановлюється однозначний зв'язок між координатами точок на земного поверхні еліпсоїду або кулі і відповідними координатами цих же точок у зображенні на площині. Картографічні проекції проявляються на картах у вигляді різноманітних картографічних сіток.
Географічна карта, мапа — зображення у певному масштабі території земної поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків із застосуванням географічної (картографічної) проекції. Вона показує розміщення, властивості і зв'язки різних природних і соціально-економічних об'єктів та явищ.
А́тлас — тематична, детально опрацьована збірка карт, ілюстрацій, таблиць (атлас географічний, історичний, анатомічний).
Родоначальником складання атласів вважається давньогрецький учений Клавдій Птолемей.
Масштаб карти - відношення, що показує у скільки разів були зменшені розміри об'єктів на поверхні еліпсоїду чи кулі під час зображення їх на карту. Цей масштаб називають також головним масштабом довжин. Слід розуміти, що головний масштаб довжин властивий тільки тим місцям на карті, де не має спотворень, зумовлених картографічною проекцією.
Генералізація — в картографії — процес відбору і узагальнення якісних і кількісних характеристик карти. Мета Г. — виділення основних типових рис та особливостей об'єкта згідно з призначенням карти, її масштабом. Г. дозволяє усунути другорядні деталі та акцентувати найбільш суттєві елементи. Вживається також адекватне — генералізація.
Елементи карти - Карти різного призначення та змісту можуть мати різний вигляд. Але в цілому всі типи карт складаються з певного набору основних елементів: математична основа, картографічне зображення, допоміжнє оснащення карти та довідкові дані (рис. 1).
Рисунок 1. Карта лісів Колумбії
На карті лісів Колумбії цифрами позначені основні елементи карти:
Орієнтування на місцевості –це визначення свого місцеположення відносно сторін горизонту та потрібного напрямку руху, вміння витримувати цей напрямок на шляху за допомогою різноманітних пристроїв та спеціальних приладів, а якщо їх нема - за допомогою різноманітних природних орієнтирів та предметів.
За зірками. Орієнтування за зірками зводиться до вміння знайти на небозводі Полярну зірку, яка завжди показує напрямок півночі. її можна знайти за сузір'ям Великої Ведмедиці або за сузір'ям Кассіопеї (Рис. 2.4). Полярна зірка - найяскравіша зірка в сузір'ї Малої Ведмедиці, яке має вигляд повернутого ковша.
За Місяцем. Якщо при сильній хмарності Полярної зірки не буде видно, але видно Місяць, то права половина диска Місяця о 19 год вказує нам напрямок на південь, о першій годині ночі - на захід. Повний Місяць о 19 год знаходиться на сході, о першій годині ночі - на півдні, о 7 год ранку - на заході. Коли ж видно ліву половину диска Місяця, то о першій годині ночі Місяць буде знаходитись на сході, а о 7 год ранку - на півдні.
У період першої та останньої чвертей Місяця, коли ясно видно ріжки півмісяця, напрямок, що показує положення Сонця в даний момент, можна взнати таким способом.
Між ріжками півмісяця в думці натягається тятива. Наклавши на і по тятиву (на її середину) стрілу, треба простежити її напрямок. Стрілка буде спрямована в центр Сонця
За сонцем. За сонцем можна визначити сторони горизонту пам'ятаючи, що в нашій півкулі воно приблизно знаходиться: О 7 годині - на сході; 0 13 годині - на півдні; 0 19 годині на заході; О 1 годині - на півночі (спостерігається влітку за полярним кругом).
В лісі. Кора хвойних і листяних дерев звичайно значно темніша й більше вкрита мохом та лишайниками з північного боку.
У хвойних дерев з боку півдня добре помітно окремі краплі й цілі нальоти смоли, що показують напрямок найбільшого обігрівання сонячними променями, тобто південь.
На окремо розташованих деревах гілки та листя густіші з південного боку. З північного боку кора грубіла та на стовбурі більше тріщин, лишайників. Особливо ці ознаки добре помітні на березі, в якої з південного боку кора біліша та гладша, ніж із північного.
На пеньках шари щорічних приростів з північного боку тонші та щільніші, ніж з південного.
Не менш точну інформацію по визначенню сторін горизонту дають гриби. Необхідно пам'ятати, що вони ростуть з північної сторони дерев, пеньків, кущів. На східній і західній стороні дерев, каменів, кущів їх значно менше, а на південній стороні, особливо в суху погоду, їх майже не буває.
Під час дозрівання ягід слід пам'ятати, що вони скоріше забарвлюються в колір з південної сторони.
Трава навесні вища і густіша з південної сторони, а влітку залишається зеленішою з північної сторони дерев.
За тваринами, птахами, комахами. Допоможуть орієнтуватися в лісі і його мешканці. Мурашники розташовуються, як правило, з південного та південно-західного боку дерев, пнів, причому, північний бік мурашника крутіший, ніж південний. В туристичних походах може виникнути необхідність орієнтування в часі. Найкраще орієнтуватися по птахах. Слід пам'ятати, що зяблик прокидається біля 1-ї години -1 год 30 хв ночі, перепел - біля 3-ї години ранку; дрізд - біля 4-ї години ранку; горобець - біля 5-6 - ї години ранку.
За годинником. Сторони горизонту в сонячний день можна визначити за допомогою годинника (рис. 2.5). Годинник кладуть на долоню та направляють годинникову стрілку на Сонце. Не змінюючи положення годинника, поділяють кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті навпіл. Лінія, яка ділить цей кут, і буде вказувати напрямок на південь. Знаючи напрямок на південь, легко визначити напрямок на північ, захід, схід. До полудня треба ділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті по ходу стрілки (з лівої сторони циферблата), а після полудня - за ходом стрілки, тобто, з правої сторони.
А́зимут небе́сного світи́ла або земно́го предме́та — кут між площиною меридіана точки спостереження (див. небесна сфера) і вертикальною площиною, що проходить через світило (предмет) і дану точку. Розрізняють астрономічний, геодезичний, магнітний та гіроскопічний азимут.
Астрономічний азимут — двогранний кут (λ), утворений площиною астрономічного меридіану точки спостереження і вертикальною в цій точці площиною, яка проходить через заданий напрям. Відлічується від північного напряму меридіану до заданого напряму за годинниковою стрілкою від 0° до 360°. У астрономії сферичній відраховують від точки півдня.
Географічний азимут — горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму географічного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0° до 360°. Різниця у величинах астрономічного і географічного азимутів, визначених для того самого напряму в тій самій точці не перевищує кількох секунд і обумовлена незбіжністю напрямів прямовисної лінії і нормалі до еліпсоїда, проведених в одній точці. Азимути бувають прямі і обернені. Обернений відрізняється від прямого на 180°.
Геодезичний азимут — двогранний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою між площиною геодезичного меридіана точки спостереження і нормальною площиною, що містить дотичну до заданої лінії. До геодезичного азимуту належить азимут Лапласа.
Ді́йсний а́зимут — кут між північним напрямком географічного (дійсного) меридіана і напрямком на певну точку. Його відлічують за ходом годинникової стрілки. Визначається за топографічною картою.
Магнітний азимут — горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму магнітного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0о до 360о. Магнітний азимут відрізняється від Азимуту астрономічного на величину магнітного схилення, визначеного в точці спостереження. Залежність між астрономічним (А) та магнітним (Ам) азимутами дл