Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України Івано-Франківська «Технікум ресторанного сервісу і туризму Київського національного університету харчових технологій»
Форми проведення дискусії
Підготувала
Студентка групи КТ-11
Савчук Ірина
Івано-Франківськ 2013
Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України Івано-Франківська «Технікум ресторанного сервісу і туризму Київського національного університету харчових технологій»
Синтаксис усного й писемного ділового мовлення
Підготувала
Студентка групи КТ-11
Савчук Ірина
Івано-Франківськ 2013
СИНТАКСИС УСНОГО Й ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ
Готуючи текст для публічного виступу, слід пам'ятати про суттєву різницю між писемним і усним його варіантами. Речення, значні за кількістю слів і ускладнені за будовою багатьма відокремленими обставинами, означеннями, вставними і вставленими конструкціями, цілком можливі в науковій статті, монографії та под., і зовсім не бажані в лекції, доповіді, промові й под. Помічено, що сприймання усного тексту залежить від довжини речення (кількості в ньому слів), довжини слова (кількості багатоскладових, довгих слів), кількості особових займенників (які сприймаються на слух легше, ніж безособові).
На відміну від писемного, в усному тексті бажані питальні, окличні й риторичні, а не лише розповідні речення, наприклад:
Чи можливий такий результат?! Безперечно, — скажу я вам. За яких умов? —логічно запитаєте ви. Моя доповідь і наведені в ній викладки є відповіддю на це питання.
Не словесні, а смислові повтори необхідні в усному мовленні для наголошування основної думки, підкреслення ключового моменту й посилення враження від сказаного. Досягається це за рахунок багатої синонімії української мови, не повторюючи форми вираження.
Однак слід уникати повторювання нетипових для усного мовлення складних сполучників: завдяки тому що, унаслідок того що, через те що й под. оскільки вони гальмують сприйняття й не сприяють створенню в аудиторії вільної, невимушеної атмосфери.
Окрім повторів, використовують й інші способи привернення чи утримання уваги слухачів, таких як: зміна порядку слів (інверсія), градація (посилення), протиставлення (антитеза), оклична й питальна інтонація, риторичні запитання, пауза та ін.
Речення слід будувати таким чином, щоб ключова фраза була розміщена в його першій частині. Набагато легше сприймається на слух зміст, коли речення починається Н. відмінком, ніж декількома конструкціями в непрямих відмінках із прийменниками, наприклад:
неправильно правильно
В останньому університетському Професор Бойчишин у своїй статті,
збірнику, у першому його розділі, яка розміщена в останньому
розміщено статтю професора університетському збірнику,
Бойчишина, де йдеться... зазначив...
У письмових текстах його частини закріплені за певним , місцем на аркуші й виділені шрифтом чи засобами рубрикації (абзац, параграф, розділ тощо). В усному — можливі відступи, умотивовані повтори й перенесення окремих текстових частин. Якщо писемний текст має форму монологу, то усний не виключає діалогових і навіть полілогових варіантів.
Наявність правильно побудованих дієприслівникових зворотів (або їхніх замінників), як правило, на початку речення, дозволяє більш образно подати навіть сухий технічний текст, наприклад:
неправильно правильно
Не дивлячись на обмежене Незважаючи на обмежене
фінансування.... фінансування...
Попри обмежене фінансування... Дарма що нам обмежили
фінансування...
По закінченні навчання... Закінчивши навчання...
При рахуванні треба... Рахуючи, треба...
По одержанні коштів... Одержавши кошти...
Перевагу слід надавати простим реченням, у яких зберігається прямий порядок слів: підмет іде перед присудком, означення — перед означуваним словом:
неправильно правильно
Було досягнуто високого рів- Наше підприємство досягло
ня якості продукції, заплано- запланованого високого рівня
ваного нашим підприємством. якості продукції.
Спільним для писемного й усного варіанту тексту є висока частотність у використанні та повторюванні стійких словосполучень — кліше й водночас відсутність зайвих слів, які ускладнюють сприйняття:
неправильно правильно
Ми, на нашому підприємстві, Підприємству доводиться
можемо розраховувати розраховувати лише на
лише на свої особисті сили. власні сили.
Якщо підмет названий живою особою, то присудок матиме форму активного стану, наприклад:
неправильно правильно
У виступі міністра висвіт- У виступі міністр висвіт
лювалося його бачення лив власне бачення шляхів
шляхів реформи освіти. реформи освіти.
Узгодження присудка з підметом
Іноді в ОДС підмет не узгоджений із присудком за ознаками роду, числа або особи й це ускладнює сприйняття інформації, призводить до її спотворення. Розглянемо деякі зі склад них моментів узгодження присудка з підметом.
1. Підмет, до складу якого входить числівник один (сорок один, дев'ятсот тридцять один і под.), вимагає присудка у формі однини, бажано в описовій конструкції, наприклад:
неправильно правильно
Фірма отримала нові На адресу фірми надійшов
часописи в кількості двадцяти двадцять один примірник
одного примірника. нових часописів.
2. Якщо до складу підмета входять числівники два, обидва, три, чотири — присудок у реченні повинен стояти у множині, наприклад:
Обидва пристрої вийшли з ладу.
Три автомобілі потребували ремонту.
Але якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на -но, -то — в однині:
Було розглянуто три перших варіанти.
3. Якщо до підмета входять числівники від п'яти й більше, присудок може стояти як в однині, так і в множині, залежно від контекстового значення підмета.
Коли підмет називає пасивні особи, предмети, Ідо подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад:
Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.
Але якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини:
Шість аспірантів склали іспит достроково.
4. Коли треба зазначити приблизну кількість осіб, істот, предметів, явищ, уживають слова багато, більшість, декілька, меншість, решта, частина й под., які узгоджуються з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад:
Багато теплих слів почули сьогодні наші ветерани.
Частина контейнерів були в непридатному для транспортування стані.
Більшість виборців віддали свої голоси за молодого кандидата.
5. Якщо до складу підмета входить питальний, заперечний чи інший займенник без ознаки числа, то узгоджений із ним присудок ставиться лише в однині, наприклад:
Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати поставлене завдання.
Дехто із присутніх почав голосно вимагати додаткової перерви.
6. Якщо підмет, виражений займенником ви (так звана пошанівна множина), позначає однину (у формі звертання, Кл. відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад:
Ви уклали річний кошторис? Сьогодні ви внесли доречну пропозицію.
Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі однини, так й у формі множини:
Кудряш Оксано, ви зарахована на перший курс нашого університету.
Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині:
На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги даного варіанта.
Не є нормативним в ОДС форма вони та присудок у множині, коли йдеться про третю особу, тим паче в її присутності, наприклад:
неправильно правильно
Знайомтесь. Це наш Знайомтеся. Це наш кращий
кращий програміст. програміст Гліб Якович.
Вони допоможуть Він допоможе вирішити...
вирішити... або ... програміст Гліб Якович.
Гліб Якович допоможе вирішити...
Типові порушення як писемної, так і усної синтаксичної норми в побудові словосполучень є результатом низького мовно-культурного рівня, недостатнього знання української мови або вплив іншої мови тощо:
згідно з... (чим) але відповідно до... (чого)
ім'я Леся але звуть Лесею
командувач (чого, а не чим)
оснований на... (чому), a заснований (ким)
Список літератури
ВведенськаЛ.А , ПавловаЛ.Г., Культура і мистецтво промови. Ростов-на-Дону 1999 р
Васильєва О.Н. Основи культуриречи.-М, 1990
>Бубнова Р. І.,Гарбовский М. До. Письменна й усна комунікації:Синтаксис і просодія. М., 1991.
>Вахек И. К Проблеми письмового мови. М 1967
Залізняк А.А. Про понятті графеми, лінгвістичні дослідження. М,
Дискусія. Форми проведення дискусій. Культура мовлення під час дискусії
Наше життя так чи інакше містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, які мають призводити до вирішення певних професійних питань і т.п. У зв’язку з цим виникає питання правильного ведення дискусій. Це в першу чергу стосується психології ведення дискусії, логічної та мовної культури дискусій.
Основні правила дискусії.
1. Всі відкрито висловлюють свої думки.
2. Всі точки зору повинні поважатися.
3. Слухайте інших не перебиваючи.
4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.
5. Водночас говорить лише одна особа.
6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикуйте себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.
Примітки:
1. Дуже важливо, щоб всі погодились з кожним пунктом правил, “ратифікували” їх. Це дозволить далі посилатися на ці правила як на “закон поведінки” під час дискусій.
2. Зауваження щодо порушень не повинні бути брутальними або образливими. Можуть бути застосовані будь-які форми.
3. Перелік правли не є сталим і непорушним. Учасники можуть змінювати та доповнювати його. Але важливо написати його разом. Це спочатку створить атмосферу спільних зусиль, а не накинутих настанов.
Форми організації дискусії
"Дерево рішень" (метод усіх можливих варіантів)
Суть методу і його мета:
Ця методика застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому.
Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а викладач з великою точністю заносить у колонки переваги і недоліки кожного з них. В ході обговорення учасники дискусії заповнюють таблицю.
Проблема
Варіант
|
переваги |
недоліки |
Методика проведення обговорення:
1. Ведучий (головуючий) ставить задачу для обговорення.
2. Учасникам надається основна інформація по проблемі, історичні факти, дати, події тощо (це може бути частиною домашнього завдання).
3. Ведучий (головуючий) ділить колектив на групи по 4-6 чоловік. Кожній групі роздаються таблиці та яскраві фломастери. Визначається час на виконання завдання (10-15 хв.).
4. Учасники дискусії заповнюють таблицю й приймають рішення по проблемі.
5. Представники кожної групи розповідають про результати. Викладач може порівняти отримані результати, відповісти на питання учасники дискусіїв.
Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу
Суть методу і його мета:
Ця форма дискусії сполучає в собі переваги лекції і дискусії в групі. Група з 3-5 чоловік веде дискусію на зарання обрану тему в присутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють свою думку або задають питання учасникам бесіди.
Ток-шоу дає можливість чітко виразити різні точки зору за заданою темою, але для цього основні учасники обговорення повинні бути добре підготовлені. У всіх рівні умови – 3-5 хвилин. Ведучий повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялись від заданої теми. Ток-шоу добре проводити спареними уроками (1,5 год.)
Методика проведення дискусії:
1. Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, виробляє основні правила проведення дискусії, регламент виступів.
2. Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб “глядачі” були навколо стола основних діючих осіб.
3. Ведучий починає дискусію: представляє основних учасників і об'являє тему.
4. Першими виступають основні учасники (20 хв.), після чого ведучий запрошує "глядачів" прийняти участь у обговоренні.
5. По закінченню дискусії ведучий підводить підсумки, дає короткий аналіз висловлювань основних учасників.
Дискусія “Мозковий штурм”
Суть методу і його мета:
“Мозковий штурм” – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, в якому здійснюються шляхом вільного висловлювання думки всіх учасників.
Принцип “мозкового штурму” простий. Ви збираєте групу учасники дискусіїв, ставите їм задачу і просите всіх учасників висловити свої думки з приводу рішення цієї задачі: ніхто не має права висловити на цьому етапі свої думки про ідеї інших або давати їм оцінку.
Всі декілька хвилин можна отримати велику кількість ідей, які служитимуть основою для вироблення найбільш розумного рішення.
“Мозковий штурм” можна вважати вдалим, якщо висловлені під час I етапу 5 або 6 ідей служитимуть основою для рішення проблеми.
Методика проведення дискусії:
1. Ведучий ставить перед учасниками “мозкового штурму” задачу і розповідає про його правила:
мета “штурму” – запропонувати найбільшу кількість варіантів рішення задачі;
примусьте працювати свою уяву; не відкидайте ніяку ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;
розвивайте ідеї інших учасників;
не намагайтеся дати оцінку запропонованим ідеям – цим ви займетесь трохи пізніше.
2. Ведучий призначає секретаря, який буде записувати всі ідеї, що виникають, слідкувати за тим, щоб не порушувались правила, при необхідності втручатися. Перший етап триває до тих пір, доки з'являються нові ідеї.
3. Ведучий об'являє коротку перерву, щоб учасники налаштувались на критичний лад мислення. Починається II етап. Тепер учасники “мозкового штурму” згруповують і розвивають ідеї, висловлені в ході I етапу (список ідей можна надрукувати і роздати або вивісити на дощі). Проаналізувати і вибрати ті ідеї, які можуть допомогти знайти відповіді на поставлені питання, учасники приходять до рішення.
4. Ведучий підводить підсумок дискусії. Якщо “мозковий штурм” не приніс потрібного результату, слід обговорити причини невдачі.
Дебати
Суть методу і його мета:
Мета учасника дебатів – переконати інших у тому, що його підхід до рішення, проблеми правильний.
Проведення дебатів є ефективним засобом навчання учасники дискусіїв вмінню зрозуміло й логічно сформувати свою позицію, віднаходити переконливі факти й доводи в свою підтримку.
Методика проведення.
Тему необхідно сформувати у вигляді резолюцій .
2. Розподіл ролей. Розподілити учасники дискусіїв на 2 групи: в підтримку резолюції і ту, що виступає проти. Нагадати учасниками поряд проведення дебатів. Вибрати голову і його помічника, який буде слідкувати за регламентом.
3. Підготовка учасників заняття. Учасники дискусії повинні підготувати “конструктивні аргументи” (які ґрунтуються на 3-5 положеннях, логічно викладені й підкріплені фактами). Вони повинні спробувати уявити, якими будуть доводи супротивника, і підготуватися спростувати ці доводи.
Учасникам треба пояснити користь від участів дебатах: набуття навичок знаходити переконливі докази для супротивника, що не поділяє ваші переконання; вміння розуміти і поважати право інших на особисті переконання.
4. Проведення дебатів. Голова і учасники дебатів займають місця перед присутніми (праворуч від голови – група “за резолюцію”, ліворуч – “проти”)
а) Голова формулює проблему і зачитує резолюцію, встановлює регламент;
I етап б) Голова надає слово першому виступаючому від групи, що підтримує резолюцію, і просить викласти конструктивні аргументи (помічник голови повинен попередити виступаючого про закінчення часу);
в) Голова надає слово першому виступаючому від групи “проти резолюції”;
г) Голова надає слово другому...і так до тих пір, поки не виступлять усі учасники дебатів;
II етап д) на цьому етапі кожному учаснику надається можливість спростувати доводи супротивника і відповісти на їх критику. Полеміку завжди починають представники групи, що виступає “проти резолюції”. Процедура її проведення аналогічна процедурі проведення I етапу.
5. Учасники дискусії на цьому етапі викладають причини, за якими вони займають ту чи іншу позицію по визначенню до резолюції. Ведучий (головуючий) може записати на дошці ці причини. Учасники дискусії можуть відповісти на питання, що стосуються причин, але не доводити свою правоту.
6. Всі повинні вказати на ті аргументи, які не дивлячись на те, що не відповідають їх поглядам, примусили задуматися або звучали особливо переконливо
7. В кінці дебатів учасники дискусії повинні оцінити наслідки реалізації позиції супротивника. При цьому, можливо, треба буде оцінити діючий закон або політику, що проводиться.
Культура мовлення під час ведення дискусій
Важливе місце після логіки та організації дискусії має культура мовлення. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.
Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.
Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки.
Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.
Використана література:
Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998.
Дейл Карнегі. Учись виступати публічно і впливати на широке коло людей. – К., 2000.
Культура ведення дебатів. – Харків, 1988.