Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
8. Акустичні методи медичної терапії: вібромасаж, літолтрипсія, УЗ-терапія і хірургія.
Вібромасаж - це один з різновидів апаратного масажу, для виконання якого застосовують спеціальні апарати і пристосування. Вібромасаж ефективно впливає на різні системи людини. Такий вібромасаж збуджує, або, навпаки, заспокоює дуже збуджені нервові закінчення. Для стимулювання нервової діяльності рекомендується впливати на організм за допомогою слабких вібрацій, а стримувати - сильними. Вібромасаж застосовується в лікувальній і профілактичній меті (наприклад, при остеохондрозі), з метою відновлення після тренувань і для зняття навантажень, але може проводитися за відсутності протипоказань.
Літотрипсія Принцип цього методу лікування сечокам’яної хвороби полягає у використанні ударних хвиль для руйнування каменів. Це дозволяє роздрібнити камінь на дрібніші фрагменти, які можуть легше вийти через сечовід або ж розчинитися. В даний час існують різні апарати для літотрипсії з різними джерелами генерації ударних хвиль Для методу літотрипсії характерне менше число ускладнень в порівнянні з іншими оперативними і малоінвазивними методами лікування сечокам’яної хвороби. Слід розуміти, що літотрипсія не виліковує від сечокам’яної хвороби, а тільки руйнує камені, що є у нього.
УЗ-терапія Дія ультразвукової хвилі з малою інтенсивністю на рівні 1 Вт/м2 використовується як позитивний терапевтичний вплив, в основі якого лежить прискорення фізіологічних процесів у клітині. Приз більшенні інтенсивності ультразвуку на декілька порядків (до 10^6 Вт/м2і вище) внутрішні рухи окремих цитоплазматичних частин клітини підсилюються, виникає ефект кавітації і необоротні зміни структури і функції клітини. Подібний механізм лежить в основі бактерицидної дії ультразвуку. Механічні та теплові ефекти, що виникають при дії ультразвуку на різні біологічні тканини, лежать в основі методу ультразвукової фізіотерапії.
Хірургія: Ультразвуки великої інтенсивності використовуються також з метою руйнування різного роду новоутворень (пухлин тощо). Подібний механізм дії використовується в стоматології (зняття зубних каменів, висвердлювання зубних каналів тощо). Процес руйнування біологічних тканини при інтенсивностях вище 10^6 Вт/м2 використовується в ультразвуковій хірургії та при ультразвуковому остеосинтезі – зварювання тканин та кісток за рахунок значного підвищення в них швидкості процесів дифузії.
9. Фізичні (об’єктивні) і слухові (суб’єктивні) характеристики звуку та зв'язок між ними. Область чутності.
Фізичні (об'єктивні) характеристики звуку
- Довжина хвилі λ — найкоротша відстань між двома точками, що коливаються у хвилі однаково.
- Період Т — час поширення хвилі на відстань, що дорівнює довжині хвилі.
- Частота v — кількість коливань в одиницю часу.
- Швидкість поширення коливань.
- Амплітуда коливань — максимальне відхилення частинки від стану рівноваги.
Основним характеристиками звуку є: Інтенсивність або сила звуку, частота та частотний спектр. Ці характеристики є об’єктивним хактеристиками звуку, бо вони можуть бути вимірюваними відповідними приладами незалежно від людини. Інтенсивність звуку - густина потоку енергії, що її приносить звукова хвиля, тобто:
Суб'єктивні (сприймає людина) характеристики звуку:
Основою суб’єктивного відчуття гучності звуку є здатність людини розрізняти звуки за їх інтенсивністю. Чим більша інтенсивність звуку, тим вище він за рівнем слухового відчуття, тобто тим більша його гучність. Таким чином, гучність звуку можна визначити як рівень слухового відчуття над його пором. Залежність між інтенсивністю звуку I і рівнем його слухового відчуття (гучністю Е) має складний характер, вона відтворює адаптаційні властивості вуха до зміни інтенсивності у досить широкому діапазоні
Відношення порогу больового відчуття до порогу чутності за частоти 1 кГц становить:
Іб/Іо = 10/10-12 = 1013.
Це співвідношення визначає область чутності. Вона має дуже широкі межі. Тому для зручності вимірювань використовують логарифмічну шкалу. Нульовим рівнем чутності прийнято вважати рівень, що відповідає порогові чутності. Інтенсивність кожного наступного рівня більша від попереднього в 10 разів.
10. Закон Вебера -Фехнера. Шкали рівнів інтенсивності та гучності. Криві рівної гучності, порогова крива і діагностика суху.
Закон можна сформулювати так: відчуття подразнення Е прямо пропорційне логарифму сили самого подразнення І . Іншими словами якщо сила подразнення зростає в геометричній прогресії, тобто в 100, 1000…разів , то відчуття цього подразнення зростає в арифметичній прогресії, тобто в 2, 3,… рази .
Якби в законі В-Ф k(v) дорівнювало б одиниці, то шкала рівнім інтенсивності та шкала гучності збігалися б , і гучність можна було б виражати в Белах і Децибелах так само як і рівень інтенсивності. Однак це не так. Вирішили важати що k=1 на частоті =1кГц і саме на цій частоті шкали рівень інтенсивності та гучності збігаються. Одиниці шкали гучності також називають Белом та децибелом. Щоб відрізняти ці шкали, децибел у шкалі гучності наз. фоном. Бел гучності відповідає зміні гучності тону з частотою = 1 кГц при зміні його інтенсивності у 10 разів.
Відповідність між інтенсивністю і гучністю на інших частотах встановлюються за кривими рівної гучності. Їх отримують засобом суб’єктивного порівняння гучності досліджуваного звуку на частоті 100 Гц з відомою гучністю. При частотах 2500-3000 Гц порогова інтенсивність нижча, ніж її значення на частоті 1000 Гц, яке дорівнює 10^-12 Вт/м2. Верхня крива відповідає порогу больового відчуття.
Методи виміру гостроти слуху звуть аудіометрією. Методи клінічної аудіометрії дозволяють визначати постаблення слуху порівняно з нормою. З цією метою визначають поріг чутності для різних тонів на спеціальному приладі – аудіометрі, що являє собою генератор звуку з незалежним регулюванням частоти та інтенсивності. Побудована аудіограма наочно свідчить про спектральну чутливість вуха людини на порозі чутливості. Порівняння аудіограми хворої людини з нормальною з нормальною дозволяє діагностувати захворювання органів слуху
11. Біологічні мембрани, їх функції, хімічний склад та будова
БМ – тонкі напівпроникні оболонки, що відокремлюють клітину від зовнішнього середовища і функціональні одиниці клітина одну від одної.
Функції:
І Барєрна
ІІ Матрична
Білки виконують такі функції енергетичну, транспортну, імунологічну, ферментативну.
Хімічний склад: основу формують ліпіди фосфоліпіди, міколіпіди, білки, глікопротеїни.
Головним будівельним матеріалом біомембран виступають амфіфільні (амфіпатичні) молекули фосфоліпідів – сполук з гідрофобним хвостом і гідрофільною головкою. До складу полярної голівки, що становить приблизно ¼ усієї довжини молекули входять гліцерин, фосфорна кислота і полярне сполучення, характерне для кожного класу фосфоліпідів. Гідрофобний хвіст, що становить ¾ довжини молекули фосфоліпідів складається з залишків жирних кислот, одна з яких насичена, а інша ненасичена, з подвійними вуглекислими зв’язками.
12. Вільна дифузія та закон Фіка. Пасивний транспорт речовин крізь біомембрани. формула густини потоку.
Пасивний транспорт не потребує затрати хімічної енергії. Він здійснюється за допомогую дифузії, що зумовлена різницею концентрації у разі незаряджених молекул і різницею електро – хімічних потенціалів для іонів. Дифузія – це самоводільний процес проникнення молекул речовин з області з більшою концентрацією в область з меншої концентрацією. Математичний опис процесу дифузії було дано Фіком. Згідно з рівнянням Фіка потік Ф дифундуючої речовини визначається таким виразом
Ф= - D dc/dx вираз – це закон Фіка для вільної дифузії, де Ф – кількість частинок речовини, що перетинають одиничну площину за одиницю часу; D – коефіцієнт дифузії; dc/dx – градієнт концентрації дифундуючої речовини.
Розглянемо пасивний транспорт незаряджених молекул крізь мембрану. розподіл концентрацій молекул дефондуючої речовини при переході через мембрану
де використані такі позначення Се, Сі концентрації дифундуючи частинок у водному середовищі ззовні і в клітині; Сме і Смі – концентрації частинок у самій мембрані біля зовнішньої і внутрішньої її поверхонь. Рівняння Ф=Р(Се-Сі) описує пасивний транспорт незаряджених молекул крізь мембрану.
Густина потоку речовини при пасивному транспорті підлягає рівнянню Теорелла:
|
(3.1) |
де u - рухливість часток; С – концентрація.
Електрохімічний потенціал - величина, що чисельно дорівнює енергії Гібса одного моля розчиненої речовини, яка знаходиться в електричному полі:
|
(3.2) |
де F = 96500 Кл/моль – число Фарадея, R – універсальна газова стала, T – температура, j– потенціал електричного поля; Z – заряд іона електроліту (в одиницях е ), m0 - хімічний потенціал.
13. Пасивний транспорт іонів крізь біомембрани. Електродифузійне рівняння Нернста – Планка.
У відсутності градієнта концентрації перенос заряджених частинок (іонів) може відбуватися при наявності електричного поля, тобто градієнта електричного потенціалу
Е= -
I = I dc/dx+ I dU/dx = - D (dC/dx + zFcd U/RTdx)
14. Види пасивного транспорту: проста дифузія, полегшена дифузія, ендоцитоз, екзоцитоз.
Проста (нейтральна) дифузія забезпечує пропускання дрібних молекул (О2, Н2О, СО2) зі швидкістю, пропорційною градієнту концентрації з обох боків мембрани. Це перехід іонів або молекул, викликаний їх бровнівським рухом, через мембрани із зони, де ті речовини знаходяться в більшій концентрації, у зону з нижчою концентрацією до тих пір, поки концентрації з обох боків мембрани вирівняються. При простій дифузії незаряджені речовини проходять між ліпідними молекулами мембрани або через канали, сформовані білками.
При ендоцитозі (від грец. еndo — всередину і cytos — клітина) матеріал, який знаходиться в позаклітинному просторі, будучи охопленим складками плазмолеми, потрапляє в клітину у вигляді ендоцитозного міхурця, або ендосоми (рис. 2.17). Далі вміст ендосоми піддається процесингу (внутрішньоклітинній обробці). Різновидами ендоцитозу є фагоцитоз (від грец. рhagein — поїдати і cytos — клітина) — захоплювання і поглинання великих (до 1 мкм) і щільних частинок, та піноцитозу (від грец. pinein — пити і cytos — клітина) — втягування оточених плазмолемою рідин і розчинних речовин.
Рецепторно-опосередкований ендоцитоз значно ефективніший, тому що він опосередкований рецепторами, які зв’язуються з молекулами фагоцитованого об’єкта — лігандами (від лат. ligare — зв’язувати). Після поглинення речовини комплекс рецептор-ліганд розщеплюється, і рецептори можуть знов повертатися в плазмолему. Прикладом такого рецепторно-опосередкованого ендоцитозу може служити фагоцитоз лейкоцитом мікроба. На плазмолемі лейкоцита є рецептори до імуноглобулінів (антитіла), і якщо поверхня мікробів вкрита антитілами-опсонінами (від грец. оpson — приправа), то швидкість фагоцитозу різко зростає.
Екзоцитоз (від грец. еxo — назовні і cytos — клітина) — процес, при якому мембранні екзоцитозні міхурці, що сформувалися в цитоплазмі, наближаються до плазмолеми і зливаються з нею своєю мембраною, яка вбудовується в плазмолему. При цьому вміст міхурця виділяється в позаклітинний простір.