тема знань про економічні процеси економічна теорія виникла набагато пізніше у ХУІІХУШ ст
Работа добавлена на сайт samzan.net:
1.Термін „економія" („ойкономія", від грец. „ойкос "-дім, господарство, „номос" - правило, закон), виник в епоху античного рабства. Він означав певну систему правил, законів управління домашнім господарством, землеробством. Його використовували ще Ксенофонт, Платон, Аристотель для аналізу економічних явищ і закономірностей розвитку суспільства. В той період економічні відносини не були складними, а закони про управління господарством передавались із покоління в покоління як досвід ведення господарства.
Як наука, тобто як система знань про економічні процеси, економічна теорія виникла набагато пізніше - у ХУІІ-ХУШ ст., коли почав зароджуватись капіталізм, економічні відносини стали набагато складнішими, виникла необхідність їх регулювання на рівні держави. Підходи до аналізу економічних процесів визначались об'єктивними економічними умовами, реальними потребами та інтересами економічного буття, і спочатку досить часто змінювалися залежно від змін в економічних процесах, що відбувались.
Головні напрямки сучасної економічної думки:
- Неокласичний;
- Кейнсіанське;
- Інституційно-соціологічне.
Неокласичний напрямок виник в кінці XIX ст. як реакція на економічне вчення К. Маркса, його критичне осмислення. Воно панувало до 30-х років XX ст. і оспівувало вільну конкуренцію.
Кейнсіанське напрям економічної теорії, засновником якого є Джон Мейнард Кейнс, служить найважливішим теоретичним обгрунтуванням державного регулювання розвиненої ринкової економіки шляхом збільшення або скорочення попиту за допомогою зміни готівковій та безготівковій грошової маси.
У інституційно-соціологічному напрямку виняткове місце посідає проблема перетворення, трансформації сучасного суспільства.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
2. Метод економічної теорії — шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленого відтворення цієї взаємодії в теорії діалектики.
Система таких прийомів і операцій не може бути довільною, вона повинна узгоджуватися з об'єктивними законами розвитку дійсності. Тому цю систему прийомів, способів пізнання і перетворення світу вивчає наука методологія (від грецьких слів «metodos» і «logos» — «слово», «поняття», «вчення»).
Головними елементами методу економічної теорії є: 1) філософські та загальнонаукові принципи (розвитку, суперечності, взаємодії, об'єктивності, аналізу й синтезу, системності тощо); 2) закони діалектики (закон єдності та боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін і закон заперечення заперечення); 3) категорії діалектики (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма та ін.); 4) закони і категорії економічної теорії (закони вартості, грошового обігу тощо; категорії «вартість», «гроші», «прибуток» та ін.).
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
3. Економічна теорія посідає особливе місце в системі економічних наук. Вона є теоретичною основою галузевих (економіка транспорту, промисловості, сільського господарства та ін.), функціональних (економіка фінансів, статистика, економіка праці тощо) наук, а також наук, що перебувають на межі різних галузей знань (економічна географія, менеджмент, демографія, маркетинг та ін.).
Економічна теорія як наука виконує низку функцій — пізнавальну, практичну й методологічну, а як навчальна дисципліна — ще й виховну функцію.
Пізнавальна функція економічної теорії полягає в тому, що вона вивчає і пояснює істотні риси, закономірності та зв'язки господарського життя. Економічна теорія відкриває нові економічні процеси і явища, розвиває свій категоріальний апарат, систематизує економічні знання та узагальнює конкретні факти розвитку економіки.
Крім того, вона опрацьовує науково обгрунтовані рекомендації для ефективної практичної діяльності всіх суб'єктів сфери економіки, тобто виконує практичну функцію.
Методологічна функція економічної теорії полягає в тому, що вона є базою, фундаментальною основою системи конкретних економічних наук.
Реалізація виховної функції економічної теорії грунтується на необхідності формування у кожної людини економічного мислення та економічної поведінки. Вивчаючи економічну теорію, людина поліпшує свої досягнення у професійній діяльності, свідоміше реагує на всі вияви господарського життя, стає активним суб'єктом перетворень в економіці суспільства.
Економічна теорія, виконуючи свої функції, відповідає на запитання про те, що і чому відбувається в економіці, і справляє важливий вплив на економічну політику держави та розвиток права.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
4.В економічній науці, як і в будь-який інший наукової теорії, виділяються моделі — ідеалізовані об'єкти досліджень і парадигма — визнані в даній соціально-економічній системі наукові досягнення і / або сукупності поглядів, які протягом певного часу дають науковому і/або конкретному співтовариству в цілому модель постановки проблем і їх рішень. Економіка як суб'єкт і об'єкт досліджень є виключно соціальним явищем і тому на її формування і об'єктивність визначальний вплив надає умови середовища існування економіки.
Сукупність моделей економіки, що сформувалися в західноєвропейській економічної теорії, називають економікс (від англ. economics). В економічній науці колишнього СРСР розглядається модель економіки, яка отримала назву політекономія соціалізму, з цих же позицій розглядається західна економіка, як політекономія капіталізму. Політекономією є марксизм, трансформований в марксизм-ленінізм. Одна з принципових відмінностей між парадигмами економікс і марксистсько-ленінською полягає в тому, що в першій об'єктом дослідження є економічна діяльність, а в другій — економічні відносини.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
5.Продуктивні сили і виробничі відносини. До загальної для всіх суспільно-економічних формацій структури продуктивних сил належать засоби виробництва (засоби праці і предмети праці) і люди, які мають виробничий досвід і приводять у рух ці засоби. Деякі економісти виділяють лише ці елементи продуктивних сил, що є ознакою антиісторичного підходу.
Предмет праці — речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.
Засоби праці — створена за законами природи річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.
Головною продуктивною силою є людина. Це зумовлено тим, що людина є творцем усіх інших елементів продуктивних сил; без праці людини вони не перетворюються на фактори виробництва (наприклад, найновіша техніка без дії людини стає купою металу); потреби та інтереси людини діють як основна рушійна сила соціально-економічного прогресу суспільства. Зіставлення засобів праці, предметів праці і людини дає підставу для висновку про активну роль людини в процесі праці й пасивну роль засобів виробництва. Цей висновок, у свою чергу, свідчить про неспроможність теорії факторів виробництва, яка проголошує рівність капіталу (його ототожнюють із засобами праці) і людини. Предмети праці належать для продуктивних сил тією мірою, якою вони використовуються для продуктивного споживання і як джерело енергії. До структури продуктивних сил в усіх формаціях належать також використовувані людьми сили природи: вітер, сонце тощо.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
6.З економічного погляду власність - це виробничі відносини між суб'єктами відносин з приводу об'єктів (земля, засоби виробництва, знання, інформація, робоча сила тощо)
Індивідуальна власність означає, що фізична особа (суб'єкт) є власником певного об'єкта власності (засобів виробництва, нерухомих речей домашнього вжитку, одягу, робочої сили тощо). Якщо об'єкт власності використовується для задоволення особистих потреб, така власність є особистою.
У разі використання об'єктів власності з метою отримання певного доходу або вигоди власність характеризується як індивідуально-приватна.
Якщо об'єкти власності використовуються їх власниками без залучення найманої робочої сили, це - приватно-трудова власність, а з її залученням - приватно-нетрудова власність.
Об'єкти індивідуальної власності за бажанням їх власника можуть використовуватися як для особистого використання (привласнення), так і для передачі іншим суб'єктам (у тимчасову оренду або для використання споживних вартостей певного блага).
Колективна власність - це соціальне (колективне) утворення, яке вступає в економічні відносини від імені певного товариства, в якому об'єднані кілька або багато суб'єктів.
Партнерська власність є об'єднанням чинників виробництва, фізичних та юридичних осіб з метою спільної господарської діяльності, в якій кожний учасник є власником певної частки капіталу.
Акціонерна (корпоративна) власність заснована на володінні акціонерним капіталом, розподіленим на певну кількість акцій. її особливістю є поєднання рис індивідуальної і колективної форм власності.
Суспільна власність - вид власності, майно і нерухомість, які на противагу до приватної власності належать групі осіб (громаді) або державі.
Право суспільної власності - сукупність закріплених законом правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері володіння, розпорядження та користування об’єктами права суспільної власності.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
7. Економічні закони — це насамперед закони еволюції виробничих відносин (або відносин економічної власності) у їх взаємозв'язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто відтворюються незалежно від волі й свідомості людей. Проте вони істотно відрізняються від них, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей — виробництві, розподілі, обміні та споживанні, тому залежать від свідомої діяльності людей. Свідоме, цілеспрямоване використання економічних законів є домінуючим. Так, на сучасному етапі держава не може скасувати економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів, змінивши умови. Крім того, на відміну від природних, економічні закони діють не вічно, більшість з них мають тимчасовий характер.
предметом економічної теорії є вивчення соціально-економічних відносин, які відповідають певній формі власності на засоби виробництва.
Об'єктом економічної теорії є економіка в цілому - на мікро-, макро-ї глобальному рівнях.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
8. Економічний інтерес - це користь, вигода, яка досягаеться в процесі реалізації економіч-них відносин. Це мотив та стимул соціальних цілеспрямованих дій економічних суб’єктів з метою отримання певних результатів для задоволення різноманітних потреб (див. рис. 4.2).
Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, еко-номічні інтереси знаходять свое вираження у поставлених цілях та діях, спрямова-них на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину та форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб.
Інтереси безпосередньо пов’язані з психологією, звичаями, культурним рівнем і свідомістю людей. Безумовно, що економіка не може функціонувати і розвиватися поза інтересами людей. Вони прямо впливають на цільові установки і мотивації еко-номічної діяльності господарюючих суб’єктів.
Социальным суб'ектом выражения економічного інтересу є індивід, сім’я, колек-тив, клас, суспільство в цілому. Об’єктом економічного інтересу є результат суспіль-ного виробництва (продукт, послуга тощо), який іде на задоволення цієї потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми.
Економічні інтереси класифікуються за різними критеріями. Найбільш важли-вою є класифікація інтересів за ознакою суб’єктивності. Відповідно до цього підходу виділяють такі види інтересів: особисті (найманого працівника і роботодавця, учителя, депутата), сімейні інтереси домогосподарств, фірм, окремих демографічних груп, колективні, національні, визначається їх вагомість та роль у системі економічних ін-тересів, що склались на тому чи іншому етапі розвитку суспільства.
За об'ектамы інтересів виділяють майнові, матеріальні, фінансові, інтелектуаль-ні, духовні, соціальні інтереси.
Узагалі економічні інтереси як усвідомлені потреби відповідають та відо-бражають види і структуру потреб.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
9. Суспільний поділ праці в еволюційному розвитку економічних систем відіграє вирішальну роль. Він визначає не тільки структуру та організаційну побудову продуктивних сил, комбінацію факторів виробництва, а й базові відносини, що виникають між суб'єктами господарювання. Це складне багатоаспектне економічне явище, яке виявляється у співіснуванні різних видів конкретної праці та ха-рактеризується певною структурою суспільної організації вироб-ництва
Комплексний підхід до аналізу місця поділу праці в системі сус-пільного виробництва веде до розуміння того, що суспільний поділ праці як одна з фундаментальних економічних категорій належить до "стикових" категорій, які включають у себе елементи і продук-тивних сил, і економічних виробничих відносин.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
10. Альтернативна вартість - це витрати на виробництво товару, оцінені з точки зору втраченої можливості їх використання на інші цілі. їх можна виміряти кількістю одиниць альтернативного товару, яким ми пожертвували, або як різницю між прибутком, який можна було б отримати при найбільш вигідному зі всіх альтернативних способів використання ресурсів, і реально отриманим прибутком.
При виборі того, який із альтернативних товарів виробляти, суспільство має знайти такий спосіб використання ресурсів, який би зміг забезпечити максимальне виробництво споживчих благ при мінімумі затрачених ресурсів, тобто найефективніший.
Крива виробничих можливостей — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.
Крива будується в системі координат, кожна з яких відображає обсяг виробництва одного з продуктів. Вона обмежує область виробничих можливостей, так що будь-яка крапка на кривій показує гранично можливе по ресурсних обмеженнях поєднання обсягів виробництва двох продуктів.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
11. Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньонеобхідні, сталі і суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення.
Потреби — те, без чого людина не може обійтись у своєму житті, бажання володіти чим-небудь, що приносить їй задоволення.
Американський соціолог Абрахам Маслоу представив розвиток цивілізації як розвиток залежних одна від одної потреб у вигляді піраміди потреб (схема 4, с. 6). Кожна наступна стадія потреб може задовольнятися, якщо на попередній стадії забезпечено задоволення потреб хоча б у мінімальному обсязі. Фізіологічні потреби в їжі, одязі, продовженні роду є фундаментальними, базовими, але в той же час і нижчими, приземленими. Людину формують саме соціальні потреби.
Схема 4
Засобом задоволення потреб є благо. Блага, призначені для задоволення особистих потреб, називаються споживчими. Усі блага поділяються на економічні й неекономічні. Економічні блага — блага, що є об’єктом чи результатом економічної діяльності, а отже, що існують в обмеженій кількості порівняно з потребами, які вони задовольняють (наприклад автомобіль, хліб, одяг). Неекономічні блага (дарові) надаються людині в готовому вигляді природою (повітря, вода, гриби в лісі). Найбільш поширений розподіл благ на матеріальні та нематеріальні. Матеріальні блага — блага, що мають матеріальну форму чи природу (земля, повітря, будинки, продукти). Нематеріальні блага матеріальної форми не мають, впливають на розвиток здібностей, творчості людини і створюються в невиробничій сфері (мистецтво, музеї, театр).
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
12. 1. Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона існує коли попит на певний товар чи послуги найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Тут конкуренція неможлива.
2. Закрита монополія – монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень, патентів, інституту авторського права.
3. Відкрита монополія – фірма на певний час стає єдиним постачальником якого-небудь товару, не володіючи спеціальним захистом від конкуренції. В ситуації відкритої монополії часто опиняються фірми, які першими вийшли на ринок з новою продукцією.
4. Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів двома шляхами:
причини
- Централізація виробництва – це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об'єднання кількох підприємств в одне і загальним управлінням. (щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків).
- Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу, внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Наприклад: утворення акціонерних компаній.
- Внаслідок дій держави (спеціальних або навмисних її кроків).
- Поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальмо продуктивних сил.
- Кризові явища в економіці.
Монополія (італ. mono — один і роlео — продаю) — окремі наймогутніші підприємства або об'єднання підприємств, які виготовляють переважну кількість певної продукції, внаслідок чого впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.
Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворення — безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізується сфера обміну. На цій основі виникають найпростіші форми монополістичних об'єднань — картелі та синдикати.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
13. Державно-монополістичний капітал – поєднання і зрощування державного капіталу з монополістичним, у процесі якого на монополістичному ступені вищої стадії капіталізму відбувається їх діалектична взаємодія (взаємообумовленість, взаємопроникнення, взаємозаперечення) і формується та розвивається якісно нова форма капіталу в інтересах насамперед державно-фінансової олігархії.
1. Розвиток підприємницької діяльності держави і формування на цій основі державно-монополістичної власності.
2. Державно-монополістичне регулювання і програмування економіки.
3. І-гтодьзовакіе державних підприємств інвестицій для розвитку певних: галузей і регіонів.
4. Перерозподіл валового національного продукту за допомогою державних фінансів.
5. Мілітаризація економіки і формування військово-промислового комплексу.
6. Інтеграційні процеси та розвиток міжнародних форм ДМК.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
14. Власність — і вихідна, й основна ланка економічних відносин, на якій засновані всі інші ланки й частини економічної системи. Ця істина має принципове значення для характеристики типу економічної системи. Саме власність обумовлює економічний спосіб поєднання працівника із засобом виробництва, мету розвитку економічної системи, соціальну структуру суспільства, спосіб розподілу створених матеріальних благ і послуг.
Особлива роль приділяється власності при переході до ринку. Неможливо створити нові форми господарювання без реформування відносин власності. Більше того, у перехідний період необхідна структурна перебудова економіки, яка не може відбуватися без реформування відносин власності.
Основні вузли, що визначають природу трансформації власності, ілюструє така спрощена схема (рис. 1).
Види власності
- дрібнотоварної,
- рабовласницької,
- феодальної,
- приватнокапіталістичної.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
15. Основою життя людського суспільства є матеріальне виробництво, бо в
ньому створюються необхідні засоби існування людини. Проте одним актом
виробництво не закінчується. Так само, як людство не може перестати
споживати, воно не може перестати виробляти. Тому виробництво повинно
постійно повторюватись. Безперервне повторення виробництва отримало назву
відтворення.
Відтворення сукупного суспільного продукту за розмірами поділяється на :
- екстенсивний
- інтенсивний
--- просте відтворення ССП в розмірах попередніх років.
--- звужене - відтворення ССП в розмірах, менших, ніж ССП минулих років.
--- розширене - відтворення ССП у масштабі, який збільшується.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
16. Валовий національний продукт (ВНП) (ВВП) — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств
Методи розрахунку ВНП
ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону або переданих за кордон (до таких першим доходах зазвичай відносять оплату праці, доходи від власності у вигляді дивідендів)
Існують 3 способи вимірювання ВНП (ВВП):
1. За витратами (метод кінцевого використання).
2. За доданою вартістю (виробничий метод).
3. За доходами (розподільчий метод).
При розрахунку ВНП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, що використовують ВНП (домогосподарств, фірм, держави та іноземців). Фактично мова йде про сукупний попит на вироблений ВНП.
Сумарні витрати можна розкласти на декілька компонентів:
ВНП = Y = C + I + G + NX,
Сукупний суспільний продукт - це всі матеріальні блага, вироблені в суспільстві за певний період, як правило, за рік.
Валовий суспільний продукт - це сукупний суспільний продукт, що включає в себе повторний облік вартості.
Валовий внутрішній продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва та сфери послуг незалежно від національної належності підприємств
Валовий національний продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг незалежно від місця розташування національних підприємств
Необхідний продукт - це частина, чистого продукту, яка використовується для відтворення і розвитку робочої сили, зайнятої у сфері матеріального виробництва,.
Додатковий продукт - це частина чистого продукту, створена працівниками матеріального виробництва понад необхідний продукт.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
17.
1. Перша умова реалізації:
Вартість продукції І підрозділу повинна бути більшою за вартість споживаних засобів виробництва в усій економіці на величину нагромадження .
Отже, якщо врахувати у наведеному вище математичному виразі величину нагромадження, початкова нерівність перетворюється на рівність.
2. Друга умова реалізації випливає із спрощення формули першої умови реалізації частин ССП при розширеному відтворенні
Новостворена вартість у першому підрозділі повинна бути більшою за вартість засобів виробництва, споживаних у другому підрозділі.
3. Третя умова реалізації частин ССП стосується пропорцій розподілу продукції другого підрозділу суспільного виробництва, тобто предметів споживання.
Нагромадження капіталу — перетворення додаткової вартості у капітал.
Перетворення додаткової вартості у капітал здійснюється при наявності на ринку додаткових засобів виробництва, додаткової робочої сили і додаткових засобів, необхідних для її залучення. Н. к. є однією з історичних форм розширеного відтворення, що зумовлює розвиток продуктивних сил, еволюцію відносин власності, створює матеріальні умови виробництва для вищого суспільного укладу. Процес Н. к. відбувається у двох основних формах: 1) концентрації капіталу; 2) його централізації.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
18.
Натуральне виробництво — виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання всередині господарства, що їх виробило, а відносини між людьми базуються здебільшого на експлуатації.
Товарне виробництво — спосіб організації суспільного господарства, за якого окремі економічні блага (продукти і послуги) виготовляють економічно відокремлені виробники, і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж цих благ, що стають товарами, на ринку.
.Безпосередньо суспільне виробництво. Оскільки товарне виробництво як історична категорія існувало не завжди, воно з часом зникатиме. Його змінить безпосередньо суспільне виробництво, за якого внаслідок поглиблення суспільного поділу праці, поліпшення організації виробництва та процесів планування у всіх сферах суспільного виробництва задоволення суспільних потреб відбуватиметься без перетворення продукції на товар, а отже, без грошей.
При товарному виробництві організація економіки повністю залежить від ринку, який вирішує, що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Це означає, що товарне виробництво є ринковим виробництвом. Товарні відносини формуються на основі об'єктивних процесів розвитку виробництва, його матеріально-речових і особистих чинників.
Умовами виникнення товарного виробництва є такі:
суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва, які призводять до спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Це робить можливим і необхідним обмін між виробниками, що спеціалізуються на певному виробництві;
риси т.в.
а) використання грошей як посередника обміну;
б) наявність конкуренції;
в) вільне ціноутворення;
г) стихійність розвитку як форма саморегулювання економіки.
НАТУРАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО
Тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання всередині господарства, де вони вироблені, називають натуральним.
Натуральна форма виробництва має такі основні риси.
-Замкненість означає, що для цієї системи господарювання панівними економічними відносинами є ті, що діють всередині певної спільностіКожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним.
-У такому господарстві виконуються усі роботи — від добування сировини до виготовлення готової продукції та її споживання.
-Універсалізація праці. Діяльність господарюючого суб'єкта при натуральній формі виробництва спрямована на задоволення власних потреб.
-Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням.
-Подібні зв'язки є способом руху вироблюваного продукту за такою схемою: виробництво — розподіл — споживання.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
19. Товар - це продукт праці, який має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини; по-друге, здатний обмінюва-тись на інші блага в певних пропорціях. Отже, йому властиві спо-живна вартість і вартість. Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга.
У процесі праці людина створює споживну вартість і вартість товару. Це випливає з подвійної природи праці, яка створює товар. З одного боку, вона має корисний зміст і створює блага та послуги, що задовольняють ті чи інші потреби людей. Певна корисна праця є природною необхідністю існування людей незалежно від суспіль-них умов. З другого боку, праця кожного товаровиробника є час-тиною всієї суспільної праці як витрати людської робочої сили вза-галі безвідносно до її конкретних форм. Перший вид - це .кон-кретна праця, другий - абстрактна праця.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
21. Гроші виконують три основні функції: 1) міри вартості; 2) засобу обміну; 3) засобу нагромадження вартості. Передусім гроші виступають мірою вартості. Суспільство вважає зручним використовувати грошову одиницю як масштаб для вимірювання відносної вартості різноманітних благ і ресурсів. Завдяки грошовій системі відпадає потреба виражати ціну кожного продукту через усі інші продукти, на які можливо його обміняти.
--Металеві гроші в сучасному грошовому обігу складають малу частину грошової пропозиції (2—4%). Вони, по суті, е зручним засобом, що дозволяє здійснювати будь-які види дрібних покупок. Металеві гроші є символічними грішми. Це означає, що їхня дійсна вартість, тобто вартість самого металевого злитку, менша вартості, позначеної на монеті. Це робиться навмисне для того, щоб упередити переплавку символічних грошей з метою їхнього прибуткового продажу у вигляді злитків.
--Зручним засобом придбання покупок є кредитні картки. Хоча насправді вони не стільки гроші, скільки засіб отримання короткострокової позики в комерційному банку або іншому фінансовому закладі, який випускає картку. Коли купляється певний товар за допомогою кредитної картки, то банк, що випустив її, оплачує суму магазинові. А потім покупець відшкодовує цю суму банку і платить щорічний внесок за надані послуги, а якщо він надає перевагу розрахункам із банком на виплату, то повинен вносити відсоткові платежі значних розмірів.
-- Готівкові і чекові вклади є грішми з тієї простої причини, що люди приймають їх за гроші. Готівка і чекові вклади виконують основну функцію грошей у результаті прийнятої давно практики бізнесу. Вони приймаються як засіб обміну. Торговець приймає паперові гроші, бо він упевнений, що інші також будуть їх приймати в обмін на товари і послуги. Кожен бере гроші в обмін на щось, оскільки впевнений, що вони в будь-який момент можуть бути обмінені на реальні блага і послуги.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
22. Закон вартості ¬¬– закон, який передбачає, що виробництво і обмін товарів мають здійснюватись на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції: - регулює пропорції суспільного виробництва; - стимулювання розвитку продуктивних сил; - обумовлює диференціацію товару виробників.
Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.
Інфляція — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
23. Під економічною ефективністю виробництва розуміється ступінь використання виробничого потенціалу, що виявляється співвідношенням результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вище результат при тих же витратах, чим швидше він зростає в розрахунку на одиницю витрат суспільно необхідної праці, чи чим менше витрат на одиницю корисного ефекту, тим вище ефективність виробництва. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва служить рівень продуктивності суспільної праці.
Ефективність виробництва аналізується за показниками:
фондовіддача;
фондомісткість;
фондоозброєність;
продуктивність праці;
матеріаломісткість;
енергомісткість;
конкурентоспроможність продукції.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
24. Потреба – це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.
Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин. Економічні потреби – це потреби в економічних благах.
Економічний інтерес– це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб.
Основними відмінностями економічних інтересів від потреб є: по-перше, вираженість економічних інтересів у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб; по-друге, відображення економічними інтересами динаміки та рівня задоволення потреб.
Особливостю економічних інтересівє їх об’єктивність, що випливає з об’єктивності економічних відносин, та матеріальність.
25.
В умовах посилення глобалізаційних тенденцій світової економіки мотиваційний ефект виступає необхідною умовою забезпечення можливостей отримання та реалізації країною стійких конкурентних переваг. Ефективне управління неможливе без розуміння мотивів і потреб людини та правильного використання стимулів до праці.
Мотиви - це спонукальні причини поведінки й дій людини, які виникають під впливом її потреб і інтересів, що являють собою образ бажаного блага, яке прийде на зміну потреб за умови, якщо буде виконано певні трудові дії. Сам по собі мотив не є причиною цілеспрямованих дій. Він лише результат відображення в психіці потреб людини, зумовлених зовнішніми чи внутрішніми об'єктивними явищам
Отже, мотиваційний механізм управління - це саморегулююча система мотивів та стимулів, сформована на базі індивідуальних потреб, найманих працівників, але реалізований через колективний (приватно-груповий) інтерес більшості.[8] Управлінська модель механізму мотивації є цілісною системою внутрішніх мотивів та зовнішніх стимулів діяльності працівників, використання яких дозволяє виявити внутрішні резерви стійкого розвитку підприємства.
26.
Власність - не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і відчуження його результатів - матеріальних благ і послуг. Власність є однією з найбільш фундаментальних і основоположних економічних категорій. Разом з тим - це одна з найскладніших категорій, бо має в собі багато ознак, форм прояву і систем функціонування.
Функціями власності є:
--економічне закріплення виробничо-господарських ресурсів, життєвих благ за конкретними власниками, які є суб'єктами господарювання, та громадянами;
---економічне з'єднання працівників із засобами виробництва та забезпечення їх продуктивного функціонування;
---збудження і забезпечення безперервного функціонування економічних інтересів суб'єктів власності, їх зацікавленості у високих результатах виробничо-господарської діяльності;
---забезпечення прав і свобод кожної особистості, економічної самостійності, суверенності держави і всіх господарюючих суб'єктів.
Економічний зміст власності визначається ступенем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, тобто самим виробництвом, і є об’єктивною категорією, яка і виражає реально існуючи суспільно-економічні відносини, становить їхній головний зміст.
27.
Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя. Вона характеризується багатогранністю, усі її елементи перебувають в органічному взаємозв’язку один з одним і не існують поза її межами. Функціональна подібність до живого організму надає елементам економічної системи органічної цілісності.
типологія економічних систем може ґрунтуватися на загальній теорії систем і застосуванні відповідних принципів господарських процесів .З позиції цього підходу економічна система розглядається як загальна система функцій, тобто як сукупність функціональних зв’язків у економіці, що відображують у межах певного «організаційного механізму» діяльність з використання обмежених ресурсів з метою максимального задоволення матеріальних потреб людей. При цьому існування економічної системи можливе лише за наявності зв’язку між її базисними елементами, потоками і формами продуктообміну.
28.
Антициклічне регулювання економіки – свідомі цілеспрямовані дії держави (певною мірою і могутніх корпорацій та наднаціональних органів) щодо промислового циклу з метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури і збільшення темпів економічного зростання. Найважливішу роль у цьому регулюванні відіграє держава. В основі антициклічного регулювання економіки – антикризове регулювання.
29. За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.
Короткі цикли називають циклами Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці.
Середні цикли їх ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою кредиту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8—10 років, що збігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основного капіталу.
Довгі хвилі (великі цикли) пов'язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури.
Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Тому важливою рисою економіки є її нестабільність. Процвітання змінюється крахом або панікою. Національний доход, зайнятість і виробництво падають.
Нова смуга процвітання може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, велику кількість вільних робочих місць, підвищення цін і життєвого рівня. Або вона може означати швидке інфляційне роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова важка криза.
Така загалом картина "економічного циклу", який характеризує народне господарство індустріально розвинутих країн світу протягом останніх півтора століть
30.
Економічна відсталість країн, що розвиваються, зумовлена, з одного боку, сукупністю загальних, соціально-економічних, політичних та інших чинників, з іншого — наявністю в кожній окремо взятій країні своїх специфічних причин.
Нерівномірність розвитку й економічна відсталість спричинені також рівнем технологічного розвитку і ресурсоозброєністю різних країн
· зміна механізму ціноутворення на природні ресурси.
· об’єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об’єднання дій країн-експортерів паливно-енергетичних та паливних ресурсів. Ця стратегія повинна стосуватися об’єму добування всіх видів ресурсів, квот їх продажу на зовнішніх ринках інше;
· оскільки розвинені країни і ТНК намагаються здійснювати лише первинну обробку мінеральної сировини в країнах, що розвиваються, то останнім необхідно нарощувати випуск готової продукції, що дозволило б їм знано збільшити доходи від експорту;
· проведення прогресивних аграрних перетворень;
· об’єднання зусиль всіх країн для вирішення глобальних проблем, значно збільшити витрати на усунення екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат. · використання комплексу економічних заходів управління якістю навколишнього середовища, в тому числі субсидій та дотацій на виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів інше.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
31.
Ринок - це сукупність соц.-економічних відносин, яка складається у процесі в-ва, розподілу і обліку товарів, а також руху грошових засобів.
Суб'єкти ринкових економічних відносин - ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує:
практично кожна фізична особа, яка не обмежена законом у правоздатності та дієздатності;
групи громадян;
трудові колективи;
юридичні особи всіх форм власності,
держава.
Об'єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують: насамперед, це :
товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва),
капітал,
праця,
земля та інша нерухомість,
цінні папери,
інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (у тому числі реклама).
УМОВИ
1) наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна створенням різноманітних власників - індивідуальних, приватних, акціонерних, державних, кооперативних, змішаних;
2) еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою економічної
допомоги, пільг не визнає;
3) конкуренція, яка надає усім суб'єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців використовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;
4) вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб'єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;
5) реальна інформація про ринок і його суб'єктів.
ФУНКЦІЇ
Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення
Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одерржання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління.
32.
Науково-економічна і навчальна література висвітлює різні підходи до
тлумачення поняття капіталу. А. Мартенс розуміє капітал як накопичення
грошей або інші ресурси, що можуть бути використані для отримання
додаткових грошей або ресурсів. Одночасно розглядаючи поняття інвестицій
як процес створення капіталу, останній він розглядає як засоби
виробництва, так і людський капітал. Оскільки гроші – не засоби
виробництва, то можна ставити питання: капітал розуміти як гроші чи не
гроші? Зазначимо, що йдеться про використання капіталу для отримання
додаткових сум й у “Капіталі” К. Маркса.
33. Безперервне повторення, відновлення кругообігу фондів називається оборотом фондів.
Процес звернення, узятий як одноразовий акт, називається кругообігом фондів. Кругообіг - послідовне перетворення фондів з однієї форми в іншу і повернення їх у вихідну форму
Формула кругообігу, виведена Марксом, виглядає наступним чином
Г - Т <СП РС ... П ... Т '- Г'.
Перша стадія кругообігу Д - Т <СП РС відбувається на ресурсному ринку. Підприємець перетворює грошову форму капіталу на продуктивну - купує та оплачує засоби виробництва (у тому числі, якщо потрібно, і землю) і робочу силу і зводить їх воєдино для виробництва товарів (послуг).
Друга стадія Г - Т <СП РС ... П ... Т 'кругообігу відбувається у виробництві. Тут фактори виробництва створюють новий товар, а продуктивна форма фондів перетворюється в товарну. Вартість цих товарів більше вартості спожитих при їх виробництві засобів виробництва і робочої сили.
Третя стадія кругообігу Т '- Г', знову відбувається в сфері обігу. Товари реалізуються, а товарна форма фондів перетворюється в грошову. Гроші кінцеві (Г') більше грошей початкових (Г). Ця різниця (додаткова вартість, за визначенням Маркса) на поверхні економічних відносин виступає у формах прибутку, відсотка, ренти
34. Державне регулювання ринку праці — система правових та організаційно-економічних заходів держави щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили.
Методи державного регулювання ринку праці:
Ø Захисні, призначене для обмеження дій, які призводять до незахищеності різних верств населення.
Ø Заохочувальні, направлене на створення умов, у яких можуть створюватися і розвиватися певні форми діяльності.
Ø Обмежувальні, яке здійснюється для виключення дій окремих осіб або їх групи таким чином, щоб вони не могли одержати переваг перед іншими.
Ø Директивного регулювання, яке передбачає вплив уряду на ринок праці з урахуванням інтересів населення.
Ø Інструментальне регулювання за допомогою економічних, фінансових заходів (податків, субсидій), які сприяють росту пропозиції на ринку праці або зростанню зайнятості.
Напрями прямого економічного впливу держави на розвиток ринку праці
ü формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування підприємствам, які створюють додаткові робочі місця для громадських робіт і фонди страхування на випадок безробіття;
ü формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування та застосування пільгових кредитів для підприємств, що приймають на роботу жінок, молодь, інвалідів та інших осіб, які підпадають під 5%-ву квоту
ü оптимізація заробітної плати робітника з урахуванням ціни мінімального споживчого кошика.
ü оптимізація нормативу допомоги по безробіттю на рівні фізіологічного мінімуму споживання на безробітного та членів його сім’ї, які перебувають на його утриманні;
35.
Закон попиту -Залежність між ціною і кількістю товару, який може купити споживач за певний період часу,
Попит — це форма вираженння потреби в життєвих засобах, що визначається певною кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів.
Детермінанти попиту. Попит динамічний. Він постійно змінюється під впливом багатьох чинників, а саме: економічних — зміни реальних потреб, реальних грошових доходів населення, цін на взаємодоповнюючі товари, на товари-замінники ; соціальних — рівня загальнолюдської культури, субкультури, традицій і звичаїв, економічної та політичної культури тощо.
Зміна величини попиту спостерігається при зміні ціни даного товару і незмінності всіх інших параметрів (смаків, доходів, цін на інші товари). На графіку подібна зміна відображається рухом вздовж кривої попиту з точки
Зміна попиту відбувається при незмінності ринкових цін на даний товар, тобто під впливом будь-яких нецінових факторів, і на графіку відображається зсувом кривої попиту вправо або вліво
36.
Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку
Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.
Отже, зміна ціни на товар веде до зміни величини попиту на нього або до зміни величини пропозиції товару.
37.
Капітал – система економічних відносин між власником капіталу і найма-ною робочою силою в ході функціонування якої власник капіталу привлас-нює новостворену додаткову вартість
гроші — товар — гроші (Г—Т—Г)
На першій стадії, яка має місце в сфері обігу, капітал з грошової форми перетворюється на продуктивну.
На другій стадії, яка здійснюється в сфері виробництва, продуктивний капітал перетворюється на товарний.
На третій стадії капітал із товарної форми перетворюється на грошову (Т'- Г').
“структура капіталу- це співвідношення всіх форм власних і запозичених грошових коштів, що використовуються підприємством з метою фінансування активів.”
38.
За́йнятість — соціальна економічна категорія, яка характеризує залучення населення в суспільне виробництво.
Безробіття відповідає стану незайнятості працездатного населення та має негативні економічні й соціальні наслідки для усього населення регіону, де набуло особливого поширення.
--Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.
--Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.
--Панельне безробіття (у розумінні монетаристів — природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути
--Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.
--Структурне безробіття — виникає в результаті зміни структури економіки, наприклад, внаслідок технологічної революції.
Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку
39.
- легальний ринок
- тіньовий ринок
- споживчий ринок
- ринок капіталів
- ринок робочої сили
- ринок інформації
- фінансовий ринок
- валютний ринок і ін.
типи
Ринок чистої конкуренції складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товарного продукту. Жоден окремий покупець чи продавець не чинить великого впливу на рівень поточних ринкових цін.
Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, що укладають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін
Олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення й маркетингових стратегій конкурентів
В умовах чистої монополії на ринку діє один продавець. Це може бути державна монополія, приватна регульована монополія чи приватна нерегульована монополія.
40.
Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою).
Антимонопольна практика — економічна політика, спрямована на запобігання монопольній діяльності, її обмеження та припинення, а також на розвиток конкуренції.
41.
Ринкова інфраструктура — це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування
Ринкова інфраструктура виконує такі функції:
1) організаційне оформлення ринкових відносин;
2) полегшення реалізації інтересів учасників ринкових відносин;
3) спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення оперативності й ефективності їх роботи на основі диференціації ринкових ніш, які вони заповнюють;
4) полегшення форм юридичного і економічного контролю державного і громадського регулювання ринкових відносин.
Елементами інфраструктури в сучасній ринковій економіці є:
- кредитна система і комерційні банки;
- емісійна система і емісійні банки;
- інформаційні технології і засоби ділової комунікації;
- податкова система і податкові інспекції;
- система вищої і середньої економічної освіти;
- консультативні (консалтингові) компанії;
- аудиторські компанії;
- громадські і державно-громадські фонди, створені з метою
стимулювання ділової активності;
- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.
два види ринкової інфраструктури: спеціалізовану, тобто таку, яка обслуговує окремі ринки (ринок товарів, послуг, цінних паперів і т. ін.); загальну, тобто таку, яка обслуговує всю економічну систему, нею зайнятий весь економічний простір від виробника до споживача.
42.
Біржа (нім. Börse, від пізньолат. bursa — гаманець) — організований торгівельний майданчик, на якому відбувається оптова торгівля товарами або цінними паперами у вигляді стандартизованих біржових угод.
ВИДИ
товарні
фондові
валютні
ф'ючерсні
універсальні
ТИПИ
На відкритій біржі торгівля велася безпосередньо самими учасниками господарських відносин - продавцями і покупцями реальних товарів, кожен з яких мав доступ на торги.
На закритій біржі торгівля велася тільки спеціалізованими учасниками, всім іншим особам доступ до зали для торгівлі був заборонений.
43.
Амортизáція (пізньолат. amortisation — погашення, сплата боргів) — процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою (наприклад, на видобуте вугілля)
Моральне зношування основного капіталу відбувається в двох випадках:
- коли в результаті підвищення продуктивності праці машини з даною технічною характеристикою виробляються з меншими затратами праці, в результаті чого їх вартість зменшується; 2) коли створюються машини нової конструкції, більш продуктивні і більш дешеві а розрахунку на одиницю потужності.
Фізичний зноШЕННЯ — матеріальний зноШЕННЯ машин, інструментів, будинків і споруд, інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання.
44.
Ба́нк (від італ. banco - лава) — кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансовим операціям.
ВИДИ
---За формою власності:
-державні;
-акціонерні;
-кооперативні.
---За масштабами операцій:
-роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна -розвинута інфраструктура);
-оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на -------фінансовому ринку.
---За територіальним охопленням:
-міжнародні;
-регіональні;
-банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки).
---За колом виконуваних операцій:
-спеціалізовані;
універсальні.
ОПЕРАЦІЇ
---приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
---відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ --грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
---розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
ФУНКЦІЇ
----Історично першою функцією банків було безпечне зберігання грошей клієнтів.
----Так як у банку є багато клієнтів, які зберігають в ньому свої гроші, то банк стає здатний переводити гроші від одного з них іншому шляхом зміни записів у банківських рахунках (безготівкові розрахунки). Безготівкові розрахунки можливі і між клієнтами різних банків завдяки системі кореспондентських рахунків.
----Банки видають кредити. При цьому фактично створюється додаткова грошова маса (див. Банківський мультиплікатор).
45.
Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку де здійснюються купівля і продаж цінних папер
Ринок цінних паперів являє собою особливий сегмент фінансового ринку, на якому складаються відносини з приводу купівлі - продажу спеціальних документів (цінних паперів), які мають свою вартість, вільно обертаються і засвідчують відносини співволодіння, займу і похідні від них між тими, хто залучає ресурси, випускаючи цінні папери (емітентами), і тими, хто їх купує (інвесторами), опосередкований, як правило, участю особливих суб'єктів підприємницької діяльності - фінансових посередників.
46.
Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою , яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу і вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Згідно з діючим законодавством за формою існування цінні папери поділяються на документарні та бездокументарні, а за порядком їх розміщення на емісійні та неемісійні.
ОСНОВНІ ВИДИ
---Акція - Цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства та право на участь в управлінні ним, що дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденд
---Облігація - Цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента.
---Вексель - Цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.
47
Індивідуальне підприємництво — засноване на індивідуальній або сімейній власності підприємця. Відмінності між капіталом і особистим майном підприємця не проводяться. Майнова відповідальність розповсюджується на все майно підприємця незалежно від його включеності в капітал. В Україні виділяють дві форми індивідуального підприємництва:
---Індивідуальна трудова діяльність. В даному випадку підприємництво засноване виключно на власній праці підприємця і членів його сім'ї.
---Індивідуальне (сімейне) приватне підприємство. Тут використовується праця найнятих робітників. Підприємство обов'язково реєструється і несе відповідальність, обмежену майном підприємства, а не повну відповідальність всім майном як при індивідуальній трудовій діяльності.
--- важливою функцією домогосподарства є споживча. Суть її полягає
в тому, що саме домогосподарства виступають основними споживачами
товарів і послуг
---функцією домогосподарства є постачальницька функція. Вони
постачають на ринок фактори виробництва: робочу силу, капітал, землю та
підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або
натуральній формі.
----Суттєва роль у функціонуванні домогосподарств як економічного суб’єкта
належить їх виробничій та посередницькій функціям. Частина
домогосподарств виступає безпосередніми виробниками різних товарів та
послуг, які поставляються на ринок.
-=-Посередницька функція домогосподарств помітніше виявляється в сфері торгівлі.
48. Ви́трати виробни́цтва — витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.
Постійні витрати (англ. Fixed Costs) — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.(також позначаються FC)
Валові витрати (загальні витрати,англ. Total Costs) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.(також позначаються TC)
Середні витрати — витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середні витрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; змінні середні витрати, рівні частці від ділення змінних витрат на обсяг виробництва: постійні середні витрати, рівні частці від ділення постійних витрат на обсяг виробництва.(також позначаються ATC)
Витрати на одиницю продукції — це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів.
Прямі витрати — витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.
Поточні витрати — витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат.
Граничні витрати (також позначаються МС)— витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) чином. МС=ΔТС/ΔQ
Альтернативні витрати (не явні) це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.
49.
Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст продукту Г — Т — Г’
--Оцінювальна — ефект використання основних ресурсів підприємства
--Стимулююча — функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу.
---Господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв.
--Розподільча — функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів.
чотири основні концепції:
- теорія "продуктивності капіталу", згідно з якою прибуток є результатом капіталу як фактора виробництва;
- теорія "утримання", яка проголошує прибуток психологічним фактором;
-теорія, яка визначає прибуток як "трудовий доход" підприємців за підприємницьку діяльність;
- теорія, в якій прибуток розглядається в якості доходу, породженого монополіями.
50.
---Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);
---Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.
50.
---Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);
---Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.
51.
Державні підприємства — засновані на державній формі власності. Оскільки вона поділяється на загальнодержавну та комунальну, відповідно розрізняють загальнодержавні та комунальні підприємства.
Колективні трудові підприємства — засновані на власності трудового колективу. Їх поділяють на колективні трудові підприємства (народні підприємства), кооперативні, підприємства громадських організацій тощо.
Колективні (або акціонерні) капіталістичні підприємства — засновані на власності кількох власників капіталу, які наймають робочу силу.
Приватнокапіталістичні підприємства — засновані на власності окремої особи (капіталіста), яка наймає робочу силу.
Індивідуальні підприємства — засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці.
Сімейні підприємства — засновані на праці членів однієї сім'ї.
Спільні (або змішані) підприємства — засновані на поєднанні різних форм власності, в тому числі із залученням іноземного капіталу. Майже 90% таких підприємств у розвинутих країнах є підприємствами з обмеженою відповідальністю.
52.
Підприємницький дохід - це та плата, яку отримує підприємець за свою організаторську роботу по об'єднанню і використання економічних ресурсів, за ризик збитків від використання цих ресурсів за господарські ініціативи (інновації) і монопольну ринкову владу.
В економічній теорії підприємницький дохід ділять на дві частини, що утворюють основу нормального прибутку та економічного прибутку. До першої відносять як би гарантований дохід підприємця, свого роду його заробітну плату; до другої - плату за ризик, інновації, монопольну владу. Зрозуміло, що величина підприємницького доходу коливається перш за все за рахунок другої складової
53.
Агра́рні відно́сини — особливий вид економічних відносин між членами суспільства, господарствами, державою з приводу володіння та використання землі й привласнення інших об'єктів власності, а також виробництва, розподілу, обміну, споживання сільськогосподарської продукції.
Власність на землю - належність фізичній особі, юридичній особі, територіальній громаді чи державі земельної ділянки на праві володіння, користування та розпорядження нею.
Право власності на землю є досить спірним, але застосовується майже повсюдно. Так як кількість землі на планеті обмежена, а населення, для якого земля є життєво необхідним ресурсом, постійно зростає, неминуче виникають конфлікти, пов'язані з земельними відносинами.
54.
Земе́льна ре́нта — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання
диференційна рента І-го роду — диференціація земель за їх якістю;
диференційна рента ІІ-го роду виникає при послідовних вкладеннях капіталу та праці в одну і ту ж ділянку землі;
абсолютна рента утримується власником землі з орендарів незалежно від родючості земель і їх місцезнаходження;
монопольна рента виступає у вигляді додаткового доходу, який утворюється внаслідок перевищення ціни товару над його вартістю, коли даний товар вироблений у сприятливих умовах, що дають можливість виробляти рідкісні види продукції й за рахунок цього встановлюють на них монопольно високі ціни.
55.
56 .
Світове господарство — сукупність національних економік, їх виробничих, торгових, кредитних, науково-технічних, фінансових та інших організаційних об'єднань та підприємств, об'єднаних міжнародним поділом праці, й відповідна система міжна родних економічних відносин.
У своєму розвитку світове господарство пройшло кілька етапів.
Доіндустріальна стадія виробництва — кінець XVII ст. Світове господарство виникло ще на доіндустріальній стадії виробництва із зародженням між народної торгівлі й формувалося до кінця XVII ст.
Початок XVIII — середина XIX ст. Характеризується подальшим розвитком виробництва товарів, зростаюча маса яких надходить у регулярний обмін між країнами; перетворенням зовнішньої торгівлі на частину національної економіки; виникненням світового ринку — вищого досягнення капіталізму.
Кінець XIX — початок XX ст. Саме в цей період завершилося формування світової системи господарства на основі великого машинного виробництва.
Кінець 20-х — середина 80-х років XX ст. Після Першої світової війни почався процес якісних змін системи світового господарства, який завершився з падінням колоніальної системи.
Існує кілька підходів до визначення структурних елементів світового господарства. Міжнародна економічна система може розглядатися як результат взаємодії світогосподарських зв'язків та їх першоносіїв – безпосередніх виробників, власників ресурсів, країн, регіонів.
.
57.
Економічні відносини — відносини, що об'єктивно складаються між людьми, що беруть участь в суспільному виробництві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання засобів і результатів праці.
58.
Капіта́л — за визначенням класичної економіки один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від іншого фактора виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.
Структура капіталу – це співвідношення різних джерел, власних і позикових коштів у пасиві підприємства.
Так при використанні підприємством власного капіталу, воно не зобов’язане регулярно і в попередньо визначених сумах робити виплати.
При використанні позикового капіталу, як короткотермінова так і довготермінова заборгованості повинні бути виплачені незалежно від фінансового стану підприємства і в попередньо обумовлених сумах (проценти та борг) і у визначений час.
Структуру капіталу можна визначити за допомогою 2 коефіцієнтів:
№ з/п
Джерела
Склад джерел
1.
Внутрішні джерела
1. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства.
2. Амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів.
3. Інші внутрішні джерела формування власних фінансових ресурсів
2.
Зовнішні джерела
1. Залучення додаткового пайового або акціонерного капіталу.
2. Одержання підприємством безплатної фінансової допомоги.
3. Інші джерела формування власних фінансових ресурсів
59.
Розподіл доходів - це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживанням.
Спочатку здійснюється розподіл доходу між державою і підприєм-ством будь-якої форми власності. Об'єктом такого розподілу є при-буток - різниця між ціною, за якою підприємство реалізує свою продукцію, та її собівартістю.
фонд життєвих засобів - це сукупність предметів споживання і послуг, який об'єктивно необхідний для задо-волення особистих потреб людини, забезпечує відтворення і розви-ток її здатності до праці
60.
Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Додаткова заробітна плата
Мінімальна заробітна плата
Основна заробітна плата
Середня заробітна плата
Організація оплати праці ґрунтується на наукових принципах, які враховують політику держави в забезпеченні мінімального рівня заробітної плати, рівень розвитку національної економіки та домінуючі форми власності й господарювання.
2. реферату- Національний банк України статус і завданняРозділ- Банківська справа Національний банк України с
3. Техническая информация клиническое исследование условий возникновения травм в мышцах-сухожилиях и связ
4. тема стандартов безопасности груда
5. ПРАКТИКУМ 2005 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ІваноФранківський нац
6. I INTERNTIONL CDEMY OF BUSINESS
7. статья Наталии Бондарчук в Литературной газете
8. на тему- ldquo;Основні риси культури Давньої Греції і Давнього Римуrdquo;
9. 20г
10. Реферат- Стратегическое планирование жилищного фонда Субъекта Федерации с использованием имитационных моделей
11. на тему- Социальноэкономические взгляды Адама Смита Студент группы К26-
12. РЕФЕРАТ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук Донецьк 1999
13. Товароведная характеристика и оценка качества виноградного вина
14. Олаф Ремер и скорость света
15. Курсовая работа- Человек как субъект, индивидуальность, личность
16. на тему- Происхождение государства.html
17. Особенности аллергии к нежалящим насекомым
18. База данных компьютерной фирмы
19. Реферат- Современные понятия пространства, времени и ограниченность преобразований лоренца
20. Тема 11. Социальная философия 1.