Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 3.7 Уява
План
1. Поняття про уяву та її соціальну природу
2. Фізіологічні основи уяви
3. Види уяви
4. Індивідуальні якості уяви та її роль у діяльності особистості
Ключові поняття: уява, мимовільна уява, довільна уява, відтворююча уява, продуктивна уява, мрія, марення.
Питання для актуалізації знань:
Навчальна мета: сформувати знання про сутність уяви як психічного процесу, про роль уяви у житті людини, про індивідуальний характер її розвитку, про зв’язок уяви з творчою діяльністю людини.
1. Уява являється невід’ємною частиною життя людини, яке властиве тільки людині, її психіці. Завдяки уяви ми можемо уявити кінцевий продукт своєї діяльності. Уява допомагає бачити мету нашого життя, вона виконує спрямовуючу функцію.
Уява – це особлива форма людської психіки, що стоїть окремо від інших психічних процесів і разом з тим займає серединне положення між сприйняттям, мисленням і пам’яттю. Специфіка цієї форми психічного процесу полягає в тому, що уява характерна лише тільки для людини і дивним чином пов’язана з діяльністю організму, в той же час вона є самим «психічним» із усіх психічних процесів і станів. Останнє означає те, що не в чому іншому, як окрім уяви, не проявляється ідеальний і загадковий характер психіки. Можна передбачити, що саме уява, бажання іі зрозуміти і пояснити привернуло увагу до психічних явищ у давнину, підтримувало і продовжує його стимулювати у теперішній час.
Що ж стосується загадковості цього феномену, то вона полягає в тому, що до дійсного часу нам мало, що відомо про механізм уяви, в тому числі про її анатомо-фізіологічну основу. В якій частині мозку вона локалізована? З роботою яких відомих нам нервових органічних структур вона пов’язана? На ці важливі питання ми можемо відповісти набагато менше, ніж про відчуття, сприйняття, увагу та пам’ять. Але значущість уяви для діяльності людини від цього не зменшується.
Завдяки уяві людина творить, розумно планує свою діяльність і керує нею. Майже уся людська діяльність і духовна культура являються продуктом уяви і творчості людей. А яке значення ця культура має для психічного розвитку та удосконалення виду «гомо сапієнс», це взагалі важко перецінити. Уява виводить людину за межі її миттєвого існування, нагадує їй про минуле, відкриває майбутнє. Маючи багату уяву, людина може «жити» в різному часі, що не може собі дозволити ніяка інша жива істота в світі. Минуле зафіксовано у образах пам’яті, що довільно спливають зусиллям волі, майбутнє уявляється у мріях і фантазіях.
Уява являється основою для наочно-образного мислення, яке дозволяє людині орієнтуватися у ситуації і вирішувати завдання без безпосереднього втручання практичних дій. Вона, багато в чому, допомагає людині у тих випадках життя, коли практичні дії або не можливі, або утруднені, або просто не доцільні (не бажані).
Від сприйняття уява відрізняється тим, що її образи не завжди відповідають реальності, у них є елементи фантазії, видумки. Якщо уява малює свідомості такі картини, яким ніщо, або мало що відповідає дійсності, то така уява є фантазією. Якщо, крім того, уява націлена на майбутнє, то це мрія.
Іноді уява може відігравати негативну роль. Бувають випадки, коли неприємність чи небезпека, або, навіть, нещастя, що очікується справляють на людину дуже сильне враження і збуджує її до більш бурхливої і некерованої активності – паніки, яка може привести до гибелі людини. Пояснення цьому дають прислів’я «краще жахливий кінець, ніж нескінченний жах», «у страхіття очі великі» і т.п.
Позитивним моментом в уяві є те, що вона дозволяє людині пізнати світ на основі уявлень, які формують ущербні з будь-яких причин знання. Так людина може зрозуміти як відбуваються, наприклад, ті процеси у технічному об’єкті, які не видно не озброєним оком: це такі явища, як перетворення радіосигналів, чи створюється момент обертання двигуна під час його пуску, чи відбуваються металургійні процеси в металі під час зварки металевих конструкцій.
Іншою позитивною характеристикою уяви є можливість її використання для розв’язання проблемних ситуацій з високим ступенем невизначеності, коли початкові данні не піддаються аналізу. Тут уява заміщує мислення.
К.Д. Ушинський підкреслював у зв’язку мислення і уяви, що діяльна уява – це необхідна власність розуму.
Таким чином, уява – це є психічний процес створення образів, що включає передбачення кінцевого результату, предметної діяльності і забезпечує створення програми поведінки у тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю.
Уява має наступні функції:
З характеристики уяви стає очевидною її соціальна природа, тому що:
2. Уява, як і всі інші пізнавальні процеси, становить результат діяльності мозку людини, функцію кори великих півкуль. Однак уява, найважливішою роллю якої є програмування, створення планів діяльності, пов’язана фізіологічно не тільки з корою, а й більш глибокими відділами мозку, зокрема гіпоталамо-лімбічною системою. Принциповим є зв’язок з «блоком програмування, регуляції й контролю» мозку, який міститься в лобних долях. Усе це сприяє зворотному впливу фантазійних та уявлюваних образів мозку на периферичні частини організму.
Уява впливає на протікання фізіологічних процесів. Так, відомо, що Вольтер постійно захворював у річницю Варфоломіївської ночі – у нього підвищувалася температура від однієї думки, про тисячі вбитих людей внаслідок релігійного фанатизму. Наприклад, якщо тривало уявляти про те, що в одній руці у нас лід, а в іншій гарячий предмет, то у багатьох з присутніх в одній руці температура знизиться, а в іншій підвищиться.
Суттєво впливає на уяву стан здоров’я людини. Так, значне підвищення температури, викликає маріння.
З механізмами уяви пов’язані проблеми посттравматичного стресу. Коли людина переживає якусь жахливу стихію, то усі факти, що можуть більш або менш нагадати ті події викликають більш або менш стресовий стан.
Фізіологічною основою уяви є процес утворення тимчасових нервових зв’язків в корі головного мозку з уже утворених раніш зв’язків на основі сприйняття, пам’яті, мислення. Утворення нових зв’язків відбувається у різному ступені активності людини (від сновидіння до значної творчої активності) на основі механізмів гіперболізації (перебільшення якоїсь характеристики уявлюваного об’єкту), схематизації (стирання та узагальнення деяких характеристик і висування наперед таких характеристик, які схожі чи аналогічні між собою), типізації (виділення суттєвого, яке повторюється в однорідних об’єктах), загострення (підкреслення окремих ознак), аглютинації (поєднання різних, що зазвичай не об’єднуються частин), аналогії (побудова нового образа, який схожий на будь-яку річ, організм, дію). За суттю фізіологічний процес уяви є співвідношенням процесів збудження і гальмування під час утворення нових нервових зв’язків.
3. Процеси уяви, як і процеси пам’яті можуть відрізнятися за ступенем довільності, чи наміру. Крайнім видом мимовільної роботи уяви являються сни, в яких образи народжуються без наміру і самих неочікуваних і дивних сполученнях. Мимовільною у своїй основі також є діяльність уяви, , що розгортується під час дрімоти людини, перед засинанням.
Довільна уява має для людини набагато більше значення, ніж мимовільна. Цей вид уяви проявляється тоді, коли перед людиною стоїть задача створення певних образів, що вона собі намітила або їй завдали створення образів зі сторони. В основі такої роботи уяви лежить вміння довільно визивати і змінювати певні уявлення.
Серед різних видів і форм довільного уявлення можна відокремити відтворюючу уяву, продуктивну (творчу) уяву і мрію.
Відтворююча уява проявляється тоді, коли людині необхідно відтворити уявлення об’єкту, як можна більш повніше у відповідності до опису. З цим видом уяви люди зіштовхуються тоді, коли читають описи того технічного об’єкту, монтаж якого треба здійснити, або належить виготовити новий. Належить підкреслити, що відтворююча уява формує не тільки зорові уявлення, але й дотикові, слухові і т.п. Так, коли триває процес створення будь-якої конструкції технічного об’єкту, то виконувач може уявити, наприклад, за технічними характеристиками двигуна, який монтується у конструкцію чи буде вібрація корпусу чи ні, або знаючи той матеріал з якого виконується конструкція можна уявити загальну її вагу.
Відтворююча уява проявляється і випадку, коли замість опису майбутнього об’єкту є креслення чи його схема. При цьому успіх людини буде залежати від просторової уяви, тобто здібності відтворити образ у трьох мірному просторі. З цього слідує, що процес відтворюючої уяви тісно пов’язаний з мисленням людини і її пам’яттю.
Наступний вид довільної уяви – продуктивна (творча) уява. Вона характеризується тим, що людина перетворює уявлення і створює нові (без зразку) образи, що самостійно проектуються нею. продуктивна уява також як і відтворююча, тісно пов’язана з пам’яттю, оскільки у всіх випадках її прояву людина використовує свій попередній досвід. Тому між відтворюючою і продуктивною уявою немає жорсткого розмежування. Під час відтворюючої уяви монтажник використовує і творчу уяву, коли бракує інформації для повноцінного уявлення технічної конструкції і бракує той інформації, яка виходить за межі креслення, або схеми.
Створення уявних образів відбувається за допомогою операцій уяви.
Гіперболізація – операція уяви, яка заснована на збільшенні будь якого зі структурних елементів чи збільшенні функції у створюваному образі.
Применшування – операція уяви протилежна операції гіперболізації.
Схематизація – операція уяви, яка допомогає створити уявний образ на основі переведення повноцінного елементу в його схему (облегшення).
Аглютинація (комбінація) – створення уявного образу шляхом поєднання будь-яких функцій чи елементів, яке надає можливіть отримати об’єкт у новому виконанні і потенційному збільшенню його можливостей під час використання.
Типізація – створення уявних образів завдяки віднесенню об’єкту до ряду наявних типових, але які мали інше призначення.
Акцентування – створення уявних образів завдяки збільшенню будь-якого елементу об’єкту.
Особливою формою уявлення є мрія. Сутність даного типу уяви полягає у самостійному створенні нових образів. Але мрія має ряд суттєвих відмінностей від продуктивної (творчої) уяви. По-перше, у мрії людина створює образ бажаного, тоді, коли в образах творчої уяви не завжди втілюються бажання їх творця. У мріях знаходить свій творчий вираз те, що притягує до себе людину, до чого вона прагне. По-друге, мрія – це процес уяви, не включений до творчої діяльності, тобто до такої, яка не дає миттєво і безпосередньо об’єктивного продукту у вигляді художнього твору, наукового відкриття, технічного винаходу і т.п.
Головною особливістю мрії є те, що вона спрямована на майбутню діяльність, тобто мрія – це уява, спрямована на бажане майбутнє. Належить відокремлювати деякі підтипи даного виду уяви. Частіше за все людина будує плани стосовно свого майбутнього і в мрії визначає шляхи досягнення замисленого. У цьому випадку мрія є активним, довільним, свідомим процесом.
Але існують люди у яких мрія є заміщенням діяльності. Мрії цих людей залишаються лише мріями. Одна з причин цього явища, як правило, полягає у тих життєвих невдачах, які вони постійно терплять. У наслідок ряду невдач, людина відказується від виконання своїх планів на практиці і занурюється у мрію.
Якщо довільна чи активна уява передбачена, тобто викликана вольовими проявами людини, то пасивна уява може бути передбаченою чи непередбаченою. Передбачена пасивна уява створює образи, що не пов’язані з волею. Ці образи отримали назву – марення. У маренні найбільш ярко знаходиться зв’язок уяви з потребою людини. Легко передбачити про що з’являються марення людини, яка з хвилюванням очікує значної для неї події. Але, якщо марення починають підміняти діяльність і переважати у психічному житті людини, то це вже свідчить про певні порушення психічного розвитку. Переважання марення у психічному житті людини може привести до її відриву від реальної дійсності, відходу до вимишленого світу, що у свою чергу, починає гальмувати психічний і соціальний розвиток цієї людини.
4. Уява у людей розвинута по-різному, і вона по-різному проявляється в їх діяльності і суспільному житті. Індивідуальні особливості уяви виражаються в тому, що, по-перше, люди відрізняються за ступенем розвитку уяви і, по-друге, по типу образів, якими вони оперують частіше за все.
Ступінь розвитку уяви характеризується яскравістю образів і глибиною, з якою переробляються данні минулого досвіду, а також новизною і усвідомленістю результатів цієї переробки.
Сила і живість уяви легко оцінюється, коли продуктом уяви є неправдоподібні і дивні образи, наприклад, у авторів чарівних казок. Слабкий розвиток уяви виражається у низькому рівні переробки уявлень. Слабка уява має утруднення, як наслідки, під час розв’язання задач, які потребують уміння наочно уявити собі конкретну ситуацію. При недостатньому рівні розвитку уяви не можливе багате і різноманітне в емоційному плані життя.
Найбільш люди різняться за ступенем яскравості образів уяви. Якщо уявити, що для її виміру є шкала, то з одного боку будуть люди з надзвичайно високим показником яскравості образів уяви, а з іншого – люди з вкрай бідною уявою. Як правило, високий рівень розвитку уяви зустрічається у людей творчих професій (художників, акторів, музикантів, письменників, вчених).
Суттєвою різницею між творчими особливостями людей є домінуючий тип уяви. Частіше за все зустрічаються люди з зоровими, слуховими або руховими образами уяви. Але є люди, у яких відмічається високий рівень більшості типів уяви. Ці люди відносяться до, так званого, змішаного типу. Перевага того чи іншого типу уяви позначається на індивідуально-психологічних особливостях людини. Наприклад, люди рухового або слухового типу уяви частіше за все драматизують ситуацію у своїх роздумах, уявляючи собі не існуючого опонента.
Людина не народжується з розвинутою уявою, вона розвивається протягом її онтогенезу, і потребує накопичення відомого запасу уявлень, які потім будуть служити матеріалом для створення образів уяви. Розвиток уяви відбувається з розвитком усієї особистості, протягом навчання і виховання, в єдності з мисленням, пам’яттю, волею і почуттями.
Визначального віку для формування уяви не існує, тому що існують факти, які доводять, що прояви творчих талантів у людей можуть відбутися у будь-якому віці. Але при цьому можна відокремити певну закономірність у формуванні уяви.
Так, перші прояви уяви тісно пов’язані з процесом сприйняття. Маленькі діти з задоволенням слухають знайому їм казку і відволікаються під час слухання нової для них казки. Це відбувається тому, що під час сприйняття знайомого і пережитого дитина краще уявляє події, що відтворені у розповіді. Цей зв’язок підтримується і на наступному ступені розвитку уяви, коли дитина у своїй грі починає переробляти отримані враження, змінюючи в уяві сприйняті раніше предмети. Стілець перетворюється то на печеру, то на літак. Але перші образи уяви дитини характеризуються детальністю. Дитина не мріє, а втілює перероблений образ в свою діяльність – гру.
Важливим етапом у розвитку уяви відіграє засвоєння мови, коли мова дозволяє дитині включити до уяви не тільки конкретні образи, але й абстрактні уявлення і поняття. Мова дозволяє дитині перейти від вираження образів уяви до діяльності і безпосереднього вираження у мові.
Наступний етап розвитку уяви пов’язаний з появленням її активних форм. На цьому етапі процес уяви стає довільним. Спочатку довільні уяви виникають зі спонукання до цього дитини з боку дорослих. Це проявляється, коли дитина під керівництвом дорослої людини малює чи ліпить і намагається цей процес контролювати.
Далі у дитини проявляється довільна уява без участі дорослого. Це стрибок у розвитку уяви находить відображення у сюжетних іграх дитини. Вони стають цілеспрямованими. Оточуючі дитину речі стають не просто стимулами до розгортання діяльності, а для втілення образів.
У шкільному віці продовжується розвиток уяви і наступний крок у цьому – це розуміння навчального матеріалу на основі відтворюючої уяви. Це дозволяє сформуватися дуже важливого уміння у навчанні – переробці інформації.
Під час навчання у школі у дитини формуються різні уявлення про об’єкти і реалії світу, що вивчаються. Ці уявлення стають підґрунтям для подальшого розвитку творчої діяльності особистості.
Під час навчання у професійному закладі освіти у особистості формується уява, яка сприяє професійному становленню і індивідуальному її розвитку. Це дозволяє особистості у подальшій трудовій діяльності моделювати, проектувати і знаходити шляхи технічних рішень.
На основі уяви формується творча діяльність людини. Творчість – це властивість професіоналів своєї справи, які ефективно працюють у відповідній галузі. Основою творчості є розвинений інтелект, тож уява теж входить до складу інтелекту і її потрібно розвивати.
Водночас готовність до творчості, творчого вирішення проблеми, креативність є загалом одним з механізмів психологічного захисту людини в складних умовах – як в будь-якій діяльності (навчальній, трудовій), так і в кризових життєвих ситуаціях, таких як безробіття, соціальні та екологічні кризи, сімейні проблеми тощо.
Творчій людині властива гармонія в діяльності, в соціальних стосунках та в стосунках із собою, тому вона не відчуває внутрішнього розладу, захищається від інших, але першою не нападає, любить навколишній світ, людей, творчо працює, та насолоджується своїм життям.
Сучасне виробництво потребує винахідництва та раціоналізаторства. Саме творча людина здатна займатися цим і забезпечує високі показники виробництва. Творчість сприяє розвитку особистості, виробництва, людської культури, взагалі.
Питання для закріплення теми: