Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція №11
з навчальної дисципліни Д63-3
„Стрільба та бойова робота на ЗРК „ОСА-АКМ”.
Змыстовий модуль4.3.2.2.(Тема №3)...Правила стрільби ЗРК 9К33м3.
Заняття №1 Загальні положення Правил стрільби ЗРК ОСА-АКМ.
Навчальні питання :
Питання№1..Характеристиказасобівповітряногонападу.Пошук, виявлення та розпізнавання цілей.
Питання №2. Способи та рубежі постановки вогневих задач,режими роботи комплексу та способи супроводження цілі.
Питання №3. Види вогню ,цикл стрільби та способи стрільби ЗРК.
Навчальна література:
1.Автономный войсковой зенитный ракетный комплекс “ОСА” М. Воениздат .М-80.
2.Правила стрельбы и боевой работи на ЗРК войськ ПВО СВ. Ч3.Воениздат.М-78.
3.Учебник А.Семенов.Основи теории стрельбы и УО ЗРК ПВО СВ.М-73.
4.Пособие по изучению ПС ЗРК войськ ПВО СВ. Ч3.Воениздат.М-78.
5.Сборник задач по стрельбе ЗРК войск ПВО СВ, ч.1
Питання№1..Характеристиказасобівповітряногонападу.Пошук, виявлення та розпізнавання цілей.
1.1.Характеристиказасобівповітряногонапад
До цілей для військового зенітного ракетного комплексу « Оса-Ак» («Оса») можуть бути віднесені наступні основні типи засобів повітряного нападу:
тактичні винищувачі (винищувачі-бомбардувальники); палубні штурмовики;
пілотовані й безпілотні літаки-розвідники; вертольоти;
десантуєма на парашутах (планерах) бойова техніка. Досвід бойового застосування авіації в Південно-Східній Азії,, а також досвід навчань, проведених країнами — учасницями агресивних блоків, показують, що стратегічні бомбардувальники й розвідники діють, як правило, на висотах, що значно перевищують висоту верхньої границі зони поразки комплексу « Оса-Ак» («Оса»), тому розглядати їх як типові цілі для бойової машини (батареї) недоцільно.
Льотно-технічні характеристики типових цілей наведені в табл. 4.
Тактичні винищувачі й палубні штурмовики призначені для впливу по військах і об'єктам на поле бою, об'єктам військового тилу в тактичній і оперативній глибині, а також для боротьби із засобами ПВО.
Вертольоти армійської авіації вирішують ряд завдань, основними з яких є:
проведення аеромобільних операцій; вогнева підтримка наземних військ; висадження тактичних повітряних десантів; розвідка поля бою.
При веденні бойових дій з використанням звичайних засобів поразки найбільш вигідною для повітряного супротивника є масовані нальоти з високою концентрацією груп цілей на вузькій ділянці фронту. При цьому літаки (вертольоти) діють на висотах і швидкостях засобів, що знижують ефективність, ПВО.
Одиночними цілями, як правило, є літаки-розвідники або бойові літаки, що виконують відволікаючий маневр, а також літаки, що вертаються з виконання завдання.
Ці цілі мають досить ефективну систему протидії засобам ПВО.
Бойові порядки ескадрильї винищувачів-бомбардувальників і авіа крила складаються із груп, що летять із певними інтервалами між окремими літаками в групі й між групами.
Інтервали між групами в чотири літаки становлять 1-3 км із дистанцією 1-5 км, а інтервали між літаками в групі —200-300 м.
При веденні бойових дій з використанням ядерної зброї визначальним є принцип розосередження авіації на дрібні групи (по 3-6 літаків у групі). Такі групи, володіючи високими вогневими можливостями, здатні самостійно вирішувати завдання по знищенню об'єкта.
Тактика бойових дій авіації супротивника, кількість літаків у нальоті й спосіб дії в районі об'єкта залежать від розв'язуваних супротивником завдань.
До складу вбрання засобів супротивника, як правило, включається ряд груп, призначених для:
дорозвідки цілей і контролю бойових дій;
демонстрації й відволікання засобів ПВО;
постановки перешкод;
боротьби з винищувальною авіацією;
нанесення ударів по наземних засобах ПВО;
нанесення ударів по об'єктах.
Основними способами протидії авіації супротивника наземної ПВО є:
придушення радіотехнічних засобів комплексів активними й пасивними перешкодами;
протиракетний маневр висотою й курсом; вогневе придушення зенітних ракетних комплексів; польоти на малих висотах з огинанням рельєфу місцевості; обмеження вогневих можливостей засобів ПВО за рахунок збільшення щільності нальоту, застосування спеціальних снарядів — імітаторів цілей.
Можливості авіації по створенню перешкод радіотехнічним засобам комплексу визначаються кількістю приваблюваних літаків — постановників перешкод, составом апаратури радіопротидії, розташовуваної на їхньому борті, а також на борті бойових літаків.
Тактичний винищувач (палубний штурмовик) може мати на борті до 5 передавачів активних перешкод. Мають апаратуру постановки перешкод і останні модифікації вертольотів армійської авіації.
Застосування протиракетного маневру є однієї із імовірних заходів протидії. Маневрені можливості літака залежать від його льотно-технічних характеристик, ступені підготовленості екіпажа й висоти польоту. Основними параметрами, що характеризують маневр, є:
діапазон швидкостей польоту;
осьові перевантаження, що розбудовуються ;
значення, що розбудовуються нормальних перевантажень
;
час досягнення нормального перевантаження
Сучасні літаки тактичної авіації здатні розбудовувати нормальні перевантаження до 9-10 одиниць за 1-4 с. Однак практично величина перевантажень, що розбудовуються, обмежується корисним навантаженням літака (вага бомбового навантаження, наявність ракет і бомб на зовнішній підвісці, кількість палива в баках), ступенем підготовленості екіпажа й не перевищує 3- 3,5 одиниць.
Розрізняють два види протиракетного маневру. До першого виду ставиться маневр із завданням виходу літака із зони поразки комплексу за час польоту ракети. Із цією метою найчастіше застосовується енергійний віраж убік збільшення параметра. Такий вид маневру може бути особливо ефективний при значній величині курсового параметра на початку стрілянини.
До другого виду маневру ставиться короткочасний енергійний маневр, здійснюваний літаком з метою різкого збільшення помилок наведення ракети (зменшення ймовірності поразки літака). У цьому випадку маневр відбувається за 5-10 з до моменту зустрічі ракети з метою.
1.2.Пошук, виявлення та розпізнавання цілей.
Основним видом пошуку цілей зенітним ракетним комплексом є пошук за допомогою станції виявлення цілей (СОЦ), а впізнавання — за допомогою апаратури наземного радіозапитувача (НРЗ).
Додатковим видом пошуку цілей є пошук за допомогою телевізійно-оптичного візира (TOB) і візуальним упізнаванням цілей ( за умови ведення бойової роботи на місці й при достатній метеорологічній видимості).
СОЦ може вести пошук цілей у наступних режимах:
трипроменева логіка огляду простору;
двопроменева логіка огляду простору;
однопроменева логіка огляду простору.
При роботі із трипроменевої логіки проводиться послідовний огляд простору трьома променями (I-II-III). При роботі із двопроменевої логіки — послідовний огляд двома променями (I-II). При роботі з однопроменевої логіки включається кожний із трьох променів на вибір оператора.
Промені СОЦ мають постійний нахил до площини обрію,, утримуваний постійно за допомогою системи стабілізації антени, що дозволяє здійснювати розвідку повітряного супротивника при русі бойової машини.
Таблиця 5
|
Номер променя |
Кут нахилу бісектриси променя до обрію |
Ширина променя у вертикальній площині |
Максимальна дальність виявлення |
Максимальна висота виявлення |
|
I II III |
2,5-3o 6-7o 18o |
4o 6o 22,8o |
до 41 км до 40 км до 30 км |
3000 м 5000 м 5000 м |
Огляд простору здійснюється при обертанні антени СОЦ у горизонтальній площині з постійною кутовою швидкістю 0,5 про/з, тому час огляду простору буде залежати від режиму огляду:
для трипроменевої логіки — 6 с;
для двопроменевої логіки —4 с;
для однопроменевого огляду — 2 с.
При сприятливих метеорологічних умовах, при бойовій роботі на місці можлива розвідка повітряного супротивника за допомогою телевізійно-оптичного візира. Однак малі кути огляду візира (2 і 5,7)° і специфічні особливості роботи ускладнюють ведення розвідки за допомогою ТОВ. Тому в якості основного способу розвідки повітряних цілей прийнятий радіолокаційний - за допомогою апаратури СОЦ.
Упізнавання виявленої цілі здійснюється за допомогою апаратури наземного радіо запитувача (НРЗ). Для підвищення надійності впізнавання цілі в апаратурі НРЗ передбачені режими роботи: ЗАПИТ, ЗАПИТ ДО, КОНТРОЛЬ, КЛАПАН.
У штатному режимі роботи запит приналежності літака проводиться в широкому секторі огляду простору; у режимі КЛАПАН — у вузькому секторі, при цьому запитується безпосередньо тільки один літак (група літаків). При роботі запитувача в режимі КОНТРОЛЬ підвищується чутливість прийомного пристрою НРЗ і перевіряється його справність.
Питання №2. Способи та рубежі постановки вогневих задач,режими роботи комплексу та способи супроводження цілі
Бойова машина одержує вогневе завдання, як правило, з батарейного командирського пункту. Постановка вогневих завдань здійснюється цілевказівкою або призначенням відповідального сектору. Цілевказівка є основним способом постановки бойовій машині вогневих завдань і дозволяє командирові батареї управляти вогнем так, щоб ефективність стрілянини батареї при відбитті нальоту повітряного супротивника була найбільшою.
Командир батареї здійснює постановку вогневих завдань, використовуючи наступні способи цілевказівки:
координатний;
по взаємному розташуванню цілей.
Основним способом цілевказівки є координатний. Його сутність полягає в тому, що бойовій машині видаються координати цілі, призначеної для знищення. Звичайно такими координатами є азимут, дальність, а також висота польоту цілі.
Точність видачі координат цілі залежить від ряду факторів:
З одержанням вогневого завдання розрахунки бойової машини повинен провести безпосередню підготовку стрілянини й стрільбу по цілі. Тому вогневе завдання розрахункам бойової машини повинна бути поставлена до певного рубежу з таким розрахунками, щоб забезпечити обстріл цілі в межах зони поразки.
Розрізняють далекий і близький рубежі постановки вогневих завдань. Постановка вогневого завдання розрахункам бойової машини на далекому рубежі забезпечує зустріч першої ракети з метою на далекій границі зони поразки, постановка вогневого завдання на близькому рубежі забезпечує обстріл цілі хоча б однієї ракетою на близькій границі зони поразки.
Видалення від стартової позиції далекого Ддпз і близького Дбпз рубежів постановки вогневого завдання (мал. 25) розраховуються по формулах:
; (2.15)
, (2.16)
де й — час, необхідне для обстрілу цілі однієї ракетою на далекій і близької границях зони поразки відповідно.
З наведених формул видне, що рубежі, що розраховуються, залежать, по-перше, від параметрів руху цілей (Vц, Hц, Рц) і, по-друге, від тимчасових показників( ). Враховуючи різноманіття можливих комбінацій зазначених величин, число різних значень Ддпз і Дбпз виявляється дуже більшим і незручним для практичного використання. Тому видалення рубежів постановки вогневих завдань звичайно розраховують для типових умов стрілянини бойової машини. У якості таких умов стрілянини розглянемо наступне:
наліт засобів повітряного нападу здійснюється в діапазоні малих висот; у нальоті беруть участь цілі з
станція виявлення здійснює огляд повітряного простору; супротивник застосовує перешкоди радіолокаційним засобам комплексу, характер яких для станції виявлення цілей визначений і включені відповідні засоби захисту; і З метою спрощення розрахунків у діапазоні малих висот можна прийняти, що .
Для застережених умов при роботі на підготовленій стартовій позиції й 42 із при роботі в русі.
Значення величин, , , , що розраховуються по формулі, для розглянутих умов відповідно рівні 22, 13, 18 і 10 с.
Тоді видалення рубежів постановки вогневого завдання розрахункам бойової машини характеризуються наступними значеннями: при роботі на місці:
для , ,;
для = 420 м/с, = 29 км, = 17 км;
для = 500 м/с = 35 км, 20 км;
при роботі в русі:
для , , ;
для ,, ;
для ,, .
Вогневе завдання повинна бути поставлена бойовій машині до моменту виходу цілі на далекий рубіж постановки вогневого завдання.
Способи супроводження цілей.
Супроводом називається безперервне визначення її поточних координат.
Залежно від характеру сигналу мети й умов стрілянини застосовуються наступні способи супроводу мети:
При автоматичному супроводі мети координати мети визначаються автоматично за допомогою систем, що стежать.
Даний спосіб характеризується високою точністю супроводу. Так, при автосупроводженні цілі типу винищувач-бомбардувальник, що летить на висоті 1000 м зі швидкістю 300 м/.с, помилки супроводу становлять 00-14—00-34 д. в., а при супроводі цієї ж мети на висоті 100 м – 00-50—10-30 д. в.
Автоматичний супровід є основним способом супроводу одиночних цілей і застосовується у всіх випадках, коли це можливо.
Перехід на автосупровождення може здійснюватися по одній зі схем, представлених у табл. 8.
Таблиця 3
|
Характер діли й умови стрілянини |
Спосіб виводу антени ССЦ на мету по куті місця |
Спосіб переходу на автосопровожденне мети |
|
Перешкоди й відбиття від місцевих предметів відсутні |
ЦУ |
A3 (узяття мети на автосопровождение відбувається автоматически-автозахват) |
|
Ціль у перешкодах. Сигнал від мети слабкий |
ЦУ |
РУ (узяття мети на ав-тосопровождение вручну) |
|
Низколетящая ціль (виявлена в I промені СОЦ) |
РУ (пошук цілячи по куті місця виробляється вручну в секторі 0—10ч-0—13) |
РУ |
Взявши цыль на автосупроводження, оператори стежать за тим, щоб не відбувся його зрив.
Ознаками зриву АС цілі по кутових координатах є зменшення амплітуди оцінки від цілі з наступним її проваллям на екрані індикатора дальності, а також різка зміна азимута й кута місця антени ССЦ. При зриві автоматичного супроводу оператори негайно переходять до пошуку й повторного захвата цілі .
Основною ознакою зриву АС по дальності є «зсув» відмітки від цілі щодо електронного візира на точному розгорненні індикатора дальності. Зрив АС по дальності може привести до зриву АС по кутових координатах. Тому від точності супроводу мети по дальності залежить точність і стійкість її супроводу по кутових координатах.
При зриві автоматичного супроводу мети (АСЦ) повторний перехід на АС здійснюється в послідовності, викладеної в Правилах стрілянини й бойової роботи на ЗРК Військ ПВО СВ, частина 3.
Перехід на автоматичний супровід мети носить імовірнісний характер і залежить від ряду причин, у тому числі від типу цілі , дальності переходу в режим автосупроводження, поміховой обстановки, технічного стану апаратури й ступеня обучености розрахунку.
Інтегральний закон розподілу часу переходу в режим автосопровождения — F (Тас) среднеподготовленного розрахунку й справної (настроєної) апаратури наведений у табл. 9.
Таблиця 9
|
Імовірність переходу в режим АС |
0 |
0,1 |
0,2 |
0,3 |
0,4 |
0,5 |
0,6 |
0,7 |
0,8 |
0,9 |
0,99 |
|
При відсутності перешкод, з |
6,5 |
9,0 |
10,5 |
12,0 |
13,5 |
15,0 |
16,5 |
18,0 |
18,8 |
21,5 |
26,0 |
|
При роботі в пасивних перешкодах із щільністю 1.8 п/100 м, з |
14,3 |
16,1 |
17,2 |
18,3 |
20,3 |
25,0 |
30,0 |
35,3 |
42,0 |
50,0 |
57,2 |
У табл. 9 наведені значення часу переходу в режим автосупроводження з урахуванням тимчасових витрат на перекидання антенно-пускового пристрою убік мети. Таким чином, час переходу в режим автосупроводження на рівні ймовірності Р = 0,5 становить 15 із при роботі без поміх^ і 25 з в умовах пасивних перешкод із щільністю 1,8 пачки: на 100 м шляху.
. Інтегральний закон розподілів дальності переходу бойової машини в режим автосопровождения наведений у табл. 10.
Таблиця 10
|
р ас |
0 |
0,1 |
0,2 |
0,3 |
0,4 |
0,5 |
0,6 |
., |
"0,8 |
0,9 |
0,99 ^ |
|
Так з, КМ |
28,3 |
27,2 |
26,2 |
25,4 |
24,5 |
23,7 |
22,5 |
21,3 |
20,0 |
18,5 |
16,5 |
З табл. 10 видно, що дальність переходу в режим автосупроводження на рівні ймовірності 0,5 по цілі типу тактичний винищувач (винищувач-бомбардувальник), що летить па висоті 500—5000 м, становить 23,7 км.
Під змішаним супроводом при використанні РЛС розуміється такий супровід, при якому одні операції виконуються автоматично (наприклад, автосупроводження по кутових координатах), інші - полуавтоматично (наприклад, напівавтоматичний супровід по .дальності), а деякі - вручну (наприклад, ручний супровід по дальності). При цьому способі супроводу з'являються додаткові (субъективні)помилки супроводження одиночної цілі оператором,однак при супроводженні цілі (групової) значно зменшуються блукання електричної осі антени ССЦ,що приводить до підвищення точності супроводження ССЦ.
.
При супроводі цілі з використанням ТОВ робиться напівавтоматичний супровід цілі по кутових координатах :с допомогою штурвалів азимута й кута місця при спостереженні цілі на індикаторі ТОВ. Супроводження цілі по дальності здійснюється вручну за допомогою маховика дальності. При цьому строб дальності суміщується з відміткою від цілі.
-
3.Види вогню ,цикл стрільби та способи стрільби ЗРК.
Під видом вогню мається на увазі порядок пуску ракет при обстрілі однієї мети. Призначення виду вогню визначається рядом факторів, таких, як :
При призначенні виду вогню необхідно враховувати, з одного боку, збільшення ймовірності поразки цілі, що може бути досягнуто збільшенням числа ракет, що одночасно наводяться по цілі, з іншого боку - необхідність обстрілу інших цілей, що беруть участь у нальоті.
При обстрілі цілей, що представляють найбільшу небезпеку для військ, що прикриваються, у конкретній бойовій обстановці, головним є підвищення ймовірності їхньої поразки. Тому Правила стрільби рекомендують обстрілювати їхньою чергою із двох її ракет.
Стрільба чергою із двох ракет здійснюється також :
часовому інтервалі між пусками ракет бойова машина забезпечує обстріл будь-якої цілі чергою із двох ракет практично у всій зоні поразки за умови своєчасного виявлення цілі й переходу на АС. Обстріл цілі чергою із двох ракет приводить до збільшення^ циклу стрільби на час інтервалу між їхніми пусками. Мінімальне значення цього інтервалу становить 4 с.
У ряді випадків через обмеження, що накладаються на витрату ракет, стрілянина чергою із двох ракет з однієї бойової машини виявляється неможливою. Тоді застосовується стрілянина одиночними ракетами по одній цілі з оцінкою результатів обстрілу кожною ракетою.
Способи стрільби
Залежно від повітряної обстановки, характеру цілей і вогневих можливостей батареї застосовуються наступні способи вогневого впливу по цілям:
Розподіл вогню полягає в одночасному веденні вогню по декількох цілям і є основним способом вогневого впливу.
Зосередження вогню полягає в одночасному обстрілі однієї цілі декількома бойовими машинами.
Одним з видів зосередження вогню є залповий вогонь декількох бойових машин. Залпова стрілянина вимагає чіткої організації керування батареєю й безперебійного зв'язку між батарейним командирським пунктом і бойовими машинами. Визначальною умовою виконання залпової стрілянини є надійний захват обраної для обстрілу цілі призначеними для стрілянини бойовими машинами.
Залпова стрілянина декількох бойових машин у порівнянні зі стріляниною чергою з однієї бойової машини є більше ефективною. При цьому командир батареї повинен вирішувати наступні, 'завдання:
Виконати всі ці завдання одночасно дуже важко, тому що вони суперечливі. Тому ухвалення рішення на знищення цілей є процесом, що вимагає від командира батареї величезної напруги фізичних і моральних сил, прояву творчості й ініціативи.
Кількість бойових машин, призначених для обстрілу кожної цілі, залежить від кількості цілей, їхнього характеру й інтервалів між ними.
Для знищення одиночних цілей, що не маневрують, у тому числі низколетящих і вертольотів, а також цілей, що летять зі швидкостями менш 300 м./с без перешкод, як правило, призначається одна бойова машина.
Дві бойові машини, як правило, призначають для знищення одиночних цілей:
При відбитті нальоту великої кількості однакових no-характеру цілей кожній бойовій машині призначається окрема ціль.
Стрільба ведеться до поразки цілі, виходу її із зони пуску або до повного використання призначеного числа ракет.
По доповідях начальників розрахунків бойових машин командир батареї оцінює витрату ракет, обмежує його при необхідності й ставить завдання на поповнення запасу ракет.