Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Самостійна робота №1
Кількість годин – 2
Тема: Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві
Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання, виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтації людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнюючий характер знання, принциповий людиноцентризм, прагнення досягти абсолюті та інш. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибинне і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття
II. Навчальна мета самостійної роботи:
Студент повинен знати:
Студент повинен вміти:
ІІІ. Матеріалі самостійної роботи
III.1. Базові знання, необхідні для вивчення теми
(міждисциплінарна інтеграція)
|
Дисципліни |
Знати |
|
Культурологія Всесвітня історія Історія розвитку медицини |
Співвідношення філософії з наукою, мистецтвом, релігією Історичні особливості виникнення філософії та медицини Універсальність філософського знання на початку його виникнення |
III.2. Зміст теми:
1. Взаємозв’язок філософії та медицини. Історико-філософський процес.
Тісний взаємозв’язок філософії та медицини існував завжди, принаймні, з часів Гіппократа. Медицина давала філософії масу емпіричного матеріалу, результатів спостережень, ставила перед філософією нові проблеми. В свою чергу філософія виконувала по відношенню до медицини важливі функції: бути основою світогляду, виробляти засоби пізнання, аналізувати основні поняття.
Медицину і філософію завжди зближали загальний предмет пізнання –людина, а також їхнє спрямування та проблема життя і смерті. У сучасних умовах застосування нових медичних технологій висуває багато складних проблем, що можуть бути вирішені тільки зусиллями медиків, філософів, юристів та інших фахівців
Ще Гіппократ наголошував на необхідності зв’язку філософії та медицини. Лікарями і філософами були великі мудреці давнини: Піфагор, Емпедокл і друг Гіппократа Демокрит, що писав: «...лікарське мистецтво зцілює хвороби тіла, а філософія вивільняє душу від пристрастей».
В давнину медицина вже виділилися як область професійної діяльності, але як система знання вона в той час ще не була науковою теорією. Це не значить, що у лікаря того часу не було знань. Вони, певно, були, однак, в основному, емпіричні, практичні. Світогляд лікаря був філософським, перевага надавалася етиці. Внаслідок цього в перший дотеоретичний період медицини її етичний, ціннісний зміст виступає на перший план та існує нерозривно з філософськими уявленнями.
В цей період філософія та медицина були єдині, неподільні в теоретичному відношенні. І якщо природничо-наукові уявлення давніх викликають зараз тільки історичний інтерес, то їхні погляди цілком актуальні. Уявлення Епікура про щастя, стоїків про гідність, кініків про свободу не втратили свого значення так само як і етичні принципи медичної діяльності, сформульовані в Клятві Гіппократа.
Таким чином, передусім, етична, деонтологічна проблематика об’єднувала філософію і медицину в давності.
Загалом у взаємовідносинах філософії і медицини можна виділити три етапи:
Такий підхід відповідає етапам спрямування в історії (за В.І. Шинкаруком) за віссю «людина - світ – світ людини» .
Останній етап припускає багатогранний підхід з використанням всього різноманіття гуманітарного і природо-наукового знання та викликає необхідність спеціального філософського аналізу медицини на основі їхнього співробітництва і взаємозбагачення.
Для сучасних взаємовідносин філософії і медицини характерним є новий синтез, спрямований на подолання тенденцій позитивістського ізоляціонізму. При цьому завдання філософського аналізу – це світоглядне і методологічне осмислення ролі медицини в суспільстві, її об’єкта, предмета, специфіки медичної діяльності і медичного знання, засобів і методів медичного пізнання.
Інтерес філософії до медицини зростає у зв’язку з виявленими труднощами теоретизації медицини і новими проблемами етичного характеру.
2. «Основне питання філософії»: різноманітність підходів
Філософія, як тип світогляду, інтерпретує основне питання будь(якого світогляду – питання про відношення людини і світу (дивись схему 1). Основне питання філософії виникає із самопізнання, саморефлексії людини. Куди повинна була подивитися людина, щоб задатися запитанням про співвідношення матеріального і духовного? Очевидно, що вона подивилася вглиб себе і помітила, що є носієм двох сутностей – матеріальної і духовної – душі і тіла. “Звідки взялися в мені ці дві сутності? – задає собі людина наступне питання – “Тіло те саме що природа, а душа?” Звідси і пішла філософія. Тому основне питання філософії можна визначити і як головне, і як вихідне, а філософію, як один зі способів самопізнання людини, самоствердження її у світі. В основному питанні фіксуються різні аспекти відносин матеріального і духовного. Два перших аспекти називаються першою і другою сторонами основного питання. Залежно від відповіді на питання: що первинно: матерія або свідомість? – всі філософи відносяться до одного із трьох напрямків:
– матеріалізм – філософи, які обґрунтовують первинність матеріальної сутності світу; увесь світ – матерія, яка рухається; свідомість залежить від матерії і не може існувати без її;
– ідеалізм – філософія, що обґрунтовує первинність духовної сутності світу; виділяється
об'єктивний ідеалізм – визнання первинним світового, об'єктивно – (незалежно) – існуючого духовного початку (бог, дух, “абсолютна ідея”, “світовий розум”) і
суб'єктивний ідеалізм, що стверджує, що первинне – свідомість окремої людини (суб'єкта);
– дуалізм – філософія, яка обґрунтовує рівноправну єдність у світі двох початків – матерії і духу.
Слід зазначити, що первинність у філософії розуміється у двох аспектах:
1) первинно те, що з'явилося раніше (або існувало завжди), наприклад, у матеріалізмі – матерія нескінченна, несотворима, незнищувана; в ідеалізмі цією ж якістю володіє дух, свідомість;
2) первинно те, що важніше, головніше; те, що визначає, від чого залежить все інше; так в ідеалізмі дух може існувати сам по собі і маючи нескінченний творчий потенціал, на певному етапі розвитку створює матерію (природу).
Основне питання філософії – питання про співвідношення матеріального і духовного у світі;
В історії філософії виділяються три основні форми матеріалізму:
стихійний, наївний матеріалізм
метафізичний, механічний матеріалізм розглядає першооснову світу – матерію, як пасивне начало, яке приводиться в рух якою-небудь зовнішньою силою;
діалектичний матеріалізм трактує матерію як активну першооснову світу (саморух матерії – істотна властивість буття).
Друга сторона основного питання філософії фіксує пізнавальне відношення людини до світу. На питання: “чи можна пізнати світ?” – більшість філософів відповідають ствердно. Вони трактують пізнання як процес відбиття суб'єкта об'єктом – гносеологічний оптимізм (від лат. gnosis – знання, пізнання). Протилежна позиція – агностицизм (gnosis – знання; а – префікс “ні”, дослівно – незнання) – напрямок у філософії, які заперечує пізнаванність світу. В агностицизмі абсолютизується активність суб'єкта у пізнанні, отже, знання залежить не стільки від об'єкта, скільки від суб'єкта. Тут схематично позначені лише основні філософські напрямки. Реальний філософський процес значно різноманітніший і багатший цієї схеми. Усередині кожного з напрямків існує розмаїтість шкіл, вчень, варіантів вирішення тих або інших проблем; є філософи, які у своєму розвитку еволюціонізувалися від одного напрямку до іншого; відомі також філософські школи, які заперечують світоглядні проблеми (позитивізм, наприклад) і тому не вписуються в наведену схему.
По-різному філософи відповідають на питання про можливість пізнання світу. Послідовний матеріалізм доводить, що світ у принципі можна пізнати. Найвищим критерієм і гарантом цього є практика. Об'єктивні ідеалісти зосереджують увагу на пізнанні людської свідомості через пізнання відчуттів, понять тощо. Течія, представники якої заперечують можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності, дістала назву агностицизму. Основне питання філософії дає можливість орієнтуватись в історико-філософському процесі, визначати сутність будь-якої філософської системи. Основне питання філософії наголошує, що всі явища світу умовно поділяються на дві основні сфери — матеріальну і духовну. Вони утворюють єдність, якою характеризується все, що існує в світі. Ці сфери нерозривні, але кожна має свою специфіку і посідає своє місце, відіграє свою роль. Матеріальній сфері належить вирішальна роль лише в кінцевому розумінні, в гносеологічному плані.
Значення основного питання філософії полягає і в тому, що, поширюючи його на розуміння суспільного життя, можна дати основу як матеріалістичного розуміння історії, та і для його ідеалістичного тлумачення.
III.3. Матеріали для самоконтролю
А. Питання для самоконтролю:
Б. Тести для самоконтролю:
1. Основним питанням філософії є:
2. Представники суб'єктивного ідеалізму вважають:природа і Бог – абсолютно протилежні речі;
не існує реальності поза свідомістю суб'єкта;
3. Матеріалізм, це:
4. Виділіть правильне визначення:
5. Виділіть правильне визначення:
життя, прагнення людини до досконалості.
6. До якого філософського напрямку можна віднести тезу:
“Буття не пов'язане з матеріальними особливостями емпіричного існування, оскільки акт існування здійснюється і може здійснюватися без матерії”?
7. До якого філософського напрямку відноситься наступне міркування? “Об'єкт і відчуття те саме... і не можуть тому бути абстрагованими одне від іншого”?
“Об'єктивний світ і його закони є визначальним початком у відношенні до думок людей, наукових теорій”?
a) Об'єктивний ідеалізм.
b) Суб'єктивний ідеалізм.
c) Дуалізм.
d) Матеріалізм.
10. До якого філософського напрямку відноситься наступне висловлення філософа:
“Дух і природа, мислення і буття суть дві нескінченних сторони ідеї, яка може істинно виступити лише тоді, коли її сторони вловлюються окремо в їх абстрактності і цілісності”?
11. До якого філософського напрямку відноситься наступне висловлення:
“Світ, єдиний із усього, не створений ні ким з богів і ніким з людей, а був, є і буде вічно живим вогнем...”?
12. Який варіант вирішення основного питання філософії тут представлений:
“... Речі, які я сприймаю, суть мої власні подання, і ніяке подання не може існувати інакше, як у розумі”?
13. До якого філософського напрямку можна віднести наступну тезу: “Сама по собі матерія являє собою пасивний початок; вона володіє тільки силою інерції; от чому щораз, як ми бачимо, що вона рухається, можна зробити висновок, що її рух виникає з іншого начала...”?
14. Який з філософських напрямків відображено в поетичному тексті Вольтера:
Отож він – промінь, що з неба до нас іде,
Перед чиїм сяйвом юрба благоговіє!
Отож той дух, що нас переживе!
Він разом з почуттями породжений, росте, слабшає...
На жаль, він з ними і умре.
15. До якого напрямку у філософії можна віднести автора цих рядків:
Ваш світ – хоч він і блищить красою, '
Але коли завгодно вам, зліплю і я такий:
Матерії шматок... і я, сумнівів немає,
Створю стихії всі, тварин, вихрі, світло, '
Довідатися б тільки мені руху закон.
16.Засновник наукового медичного знання:
а) Парацельс
б) Авіценна
в) Гіппократ
г) Гален
д) Галілей
17. Загальний предмет пізнання, що зближує медицину і філософію:
а) Навколишнє середовище
б) Людина
в) Життя
г) Смерть
д) Здоров’я
18. Кому належить вислів: „Лікар-філософ схожий на Бога”?
а) Ф. Бекону
б) І. Канту
в) Гіппократу
г) Парацельсу
д) Авіценні
19. Кому належить вислів: „Душа, яка вмістила в собі філософію, не може не заразити своїм здоров’ям тіло”?
а) Гіппократу
б) Монтеню
в) Дж. Локку
г) Ібн-Сіні
20. Синкретичний етап у взаємовідносинах філософії і медицини має такі характерні ознаки:
а) відокремлення медицини від філософії і спеціалізація медичної діяльності на лікуванні захворювань;
б) злитність філософського і медичного знання при спрямованості практичної діяльності медика на людину, яка розуміється в магічному або натурфілософському дусі;
в) новий синтез, у зв’язку з теоретизацією медицини і виникненням цілого спектру біотичних проблем.
21. Завдання філософського аналізу в сфері медицини:
а) грати роль інстанції, яка наказує і забороняє;
б) спільно з медиками брати участь у становленні самосвідомості медицини, допомагати здійснювати саморефлексію
в) осмислювати специфіку медицини як вид діяльності і системи знання.
В. Задачі та завдання для самоконтролю:
1. Назвіть три основні напрями вирішення одного боку «основного питання філософії»
__________________________________________________________________
2. Назвіть три основні напрями вирішення другого боку «основного питання філософії»
3. Підберіть з графи «Б» вислови, які відповідають ідеалістичному або матеріалістичному розумінню світу (графа «А»).
|
А |
Б |
|
1. Ідеалізм 2. Матеріалізм |
а) «Філософія — це засіб боротьби проти затьмарення нашого розуму за допомогою мови»; б) «Наймудріше — число, Бог — це число чисел»; в) «Із землі все виникає і в землю все повертається»; г) «Свідомість — це причина, а не наслідок, і вона може розвиватись незалежно від матеріального світу»; ґ) «Суспільне буття визначає суспільну свідомість». |
4. Дані чотири судження:
A) Якщо філософ матеріаліст, то він не може бути агностиком. Б) Якщо філософ ідеаліст, то він найімовірніше агностик.
B) Якщо філософ агностик, то він найімовірніше ідеаліст. Г) Якщо філософ агностик, то він матеріаліст.
В якому з них на Вашу думку, правильно відображений зв'язок між рішенням першої та другої сторін основного питання філософії? Якщо жодне з суджень не відображає цього зв'язку, запропонуйте свій варіант.
IV Рекомендована література
Основна література:
1. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів I-IV рівнів акредитації. –К., 2001. С.8-32.
2. Степанов Віктор. Філософія для студентів та аспірантів медичного фаху. Навчальний посібник. – Вінниця, 2003. стор. 246-250.
Додаткова література;