ТЕМА- Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 6070х рр
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ТЕМА: Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 60-70-х рр. XVII ст.
Гетьман Петро Дорошенко
- Після П. Тетері до серпня 1665 р. відбувалась боротьба за гетьманську булаву: в червні 1665 р. сотник Чигиринського полку Степан Опара проголосив себе гетьманом Правобережної України; за гетьманство також боровся брацлавський полковник Василь Дрозденко.
- Кінець серпня 1665 р. – гетьманом Правобережної України був обраний Петро Дорошенко (1665-1676 рр.)
- Петро Дорошенко (1627-1698) народився в Чигирині у козацькій родині; його батько був полковником у війську Б. Хмельницького, а дід – Михайло Дорошенко – гетьманом. П. Дорошенко закінчив Києво-Могилянську академію; брав участь у Національно-визвольній війні; помер у с. Ярополче Волоколамського повіту в Росії.
Особливості політики:
- Виступав за об`єднання всіх українських земель в межах однієї держави.
- Прагнув встановити спадкову гетьманську владу.
- Послідовно захищав інтереси козацького стану; виступав за звільнення від податків тих козаків, які брали участь у воєнних діях.
- Почав систематично скликати загальну військову раду, щоб забезпечити народну підтримку своїй політиці.
- Створив постійне наймане військо, яке налічувало близько 20 тисяч сердюків – козаків, які підпорядковувались особисто гетьману.
- Сприяв заселенню спустошених південних районів Правобережжя.
- Виступав за створення окремого Українського патріархату; спирався на підтримку київського митрополита Йосифа Тукальського, який знаходився в гетьманській столиці в Чигирині.
- Створив нову митну лінію на кордоні, організував карбування власної монети.
- У лютому 1666 р. – було ухвалено політичну програму гетьмана, яка передбачала вигнання поляків з України та укладення військового союзу із Кримським ханством.
- У грудні 1666 р. – Дорошенко разом із загонами татар знищив 6-тисячний польський загін під Браїловом на Брацлавщині.
- Підписання Московією та Польщею Андрусівського договору спонукало гетьмана до відновлення воєнних дій проти Польщі.
- Вересень 1667 р. – об'єднане козацько-татарське військо, очолене П. Дорошенком, розпочало в Галичині воєнні дії проти Польщі; проте кримський хан відмовився воювати з поляками і не дав розгромити оточене польське військо; Дорошенко був змушений укласти мир з коронним гетьманом Яном Собеським та присягнути на вірність польському королю.
- На початку 1668 р. – Лівобережжя та Слобожанщину охопило антимосковське повстання, яке очолив І. Брюховецький; на початку березня 1668 р. – московські залоги було вигнано з більшості міст Лівобережжя.
- Події на Лівобережжі вплинули на подальші дії.
- П. Дорошенко вирішив скористатися антимосковським повстанням для об'єднання країни; у червні 1668 р. – гетьман переправився через Дніпро і вирушив назустріч І. Брюховецькому.
- 8 червня 1668 р. – у таборі під Опішнею козаки вчинили бунт, вбили Брюховецького, а Дорошенка обрали гетьманом обох боків Дніпра.
- Перебуванню новообраного гетьмана на Лівобережжі перешкодили обставини: вторгнення польських військ на Брацлавщину; поява на Правобережжі ще одного гетьмана – Петра Суховея, якого висунули запорожці і підтримали татари.
- У липні 1668 р. – Дорошенко був змушений повернутися на Правобережну Україну; на Лівобережжі наказним гетьманом був призначений чернігівський полковник Дем`ян Многогрішний.
Гетьманування Дем`яна Многогрішного (1669 – 1672 рр.)
- Дем'ян Многогрішний служив осавулом у війську Б. Хмельницького: спершу в полку Данила Нечая, потім – у Івана Богуна; згодом став полковником.
- У вересні 1668 р. – московські війська перейшли у наступ на Лівобережну Україну; Д. Многогрішний переходить на їх бік та присягає на вірність московському цареві.
- Д. Многогрішний обстоював широку автономію України у складі Московської держави.
- 9 березня 1669 р. – на генеральній раді в Глухові Д. Многогрішний був обраний гетьманом Лівобережної України; водночас було затверджено Глухівські статті.
Глухівські статті (березень 1669 р.)
- Московські гарнізони і воєводи залишалися лише в Чернігові, Острі, Ніжині, Переяславі, Києві.
- Воєводам заборонялось втручатися у внутрішнє життя міст і сіл; вони очолювали тільки залоги.
- Збирання податків до московської казни закріплювалося за українською адміністрацією.
- Чисельність реєстру встановлювалась у 30 тис. козаків.
- Гетьманському уряду заборонялося проводити зовнішню політику.
- Гетьман мав лише право посилати своїх представників на дипломатичні переговори, які стосувалися України.
- Гетьман мав право утримувати наймане військо – 1 тисячу компанійців. Многогрішний поводився самовладно і незалежно; самовільно, без відома старшини, роздавав землі, урядові посади; у нього проявились риси диктатора, тому він конфліктував зі значною частиною старшини.
- Гетьман швидко втратив популярність і підтримку своїх прихильників; для своєї особистої охорони він використовував російські загони, бо не довіряв козакам.
- У 1672 р. старшинська верхівка організувала змову і звинуватила Д. Многогрішного у зраді; після суду в Москві Д. Многогрішного відправили на заслання до Сибіру разом із родиною.
Продовження воєнних дій Петром Дорошенком
- Січень 1669 р. – Дорошенко розгромив загони П. Суховея; не зумівши зберегти територіальну цілісність України, Дорошенко вирішив прийняти протекцію турецького султана.
- Березень 1669 р. – відбулась Корсунська рада, яка ухвалила союз із Туреччиною, сподіваючись за турецької допомоги визволити всю Україну.
- На Правобережжі знову спалахнула громадянська війна; у липні 1669 р. – на раді в Умані козаками трьох правобережних полків гетьманом був обраний Михайло Ханенко; його підтримували запорозькі козаки та польський уряд.
- Вересень 1670 р. – Острозька угода, яку уклав М. Ханенко з Польщею; не передбачалося жодної автономії для України; наприкінці жовтня польський король офіційно затвердив Ханенка гетьманом Правобережної України.
- Кінець травня 1672 р. – 100-120-тисячне військо, очолюване султаном Мухамедом IV рушило в похід на Брацлавщину.
- Липень 1672 р. – українсько-татарське військо розгромило польське військо на Поділлі; 8 липня було розбито польське військо та загони Ханенка; 18 серпня 1672 р. – об'єднані українсько-турецько-татарські сили здобули фортецю Кам'янець і рушили на Галичину; на початку вересня 1672 р. – було оточено Львів.
- 18 жовтня 1672 р. – польський уряд, не маючи засобів для продовження війни, уклав у Бучачі мирний договір з Туреччиною.
Бучацький мирний договір 18 жовтня 1672 р.
- Подільське воєводство Польща віддавала Туреччині.
- Польща зобов'язувалася заплатити Туреччині контрибуцію.
- Визнавалася влада П. Дорошенка на Брацлавщині й Південній Київщині.
- П. Дорошенко проголошувався правителем України в давніх її кордонах (практично це були території Брацлавщини і Київщини); з цих земель виводилися всі польські залоги.
- Визнання Річчю Посполитою незалежності Української держави, відмова її від Правобережної України дали підставу Московській державі вважати, що вона має право відновити боротьбу за Правобережжя, не порушуючи Андрусівського перемир`я 1667 р.
Гетьманство Івана Самойловича (1672 – 1687 рр.)
- 16-17 червня 1672 р. – відбулась генеральна рада в Козацькій Діброві біля Конотопу, на якій гетьманом було обрано генерального суддю Івана Самойловича; крім виборів, на раді було проведено переговори та укладено угоду між гетьманом та московським урядом, під назвою – Конотопські статті.
Умови Конотопських статей 1672 р.:
- Гетьману заборонялося без царського указу та Старшинської ради висилати посольства до інших держав та підтримувати відносини з Дорошенком.
- Гетьманові не дозволялося позбавляти старшину посад, карати без згоди старшинської ради або вироку військового суду.
- Козацькі посли не мали права брати участь в переговорах у справах, які стосувались України.
- Ліквідовувалася особиста охорона гетьмана з українських козаків.
- І. Самойлович правив самовладно, прагнув зробити гетьманство спадковим; піклувався про особисте збагачення.
- Він намагався створити аристократичну державу з міцною гетьманською владою; припинив скликання Генеральної військової ради, а всі державні справи вирішував зі Старшинською радою.
- Було запроваджено бунчукове товариство – козацька старшина, яка підпорядковувалась безпосередньо гетьману.
- Протидіяв спробам Запорозької Січі отримати політичну самостійність.
- Було створено адміністративно-територіальний поділ Лівобережної України; сформувалися судові та адміністративні установи, які збереглися протягом століття.
- Сприяв розширенню гетьманського, старшинського та монастирського землеволодіння.
- Всупереч намаганням старшини та Конотопським статтям, для забезпечення порядку в Гетьманщині, І. Самойлович утримував наймане компанійське та сердюцьке військо, а з часом сформував декілька охочих полків.
- Гетьман щедро роздавав землі та важливі посади своїм синам та родичам; це викликало невдоволення старшинської верхівки; старшина використала невдалий похід російських і козацьких військ 1687 р. на Крим, як привід для звинувачення І Самойловича у зраді та позбавлення гетьманства.
- Цар повірив доносам; після довгих допитів і катувань гетьмана заслали до Сибіру; все його майно було конфісковано і перейшло у власність царя. І. Самойлович помер 1690 р. в Тобольську.
Війна І. Самойловича проти П. Дорошенка
- І. Самойлович намагався встановити свою владу на Правобережній Україні; 1674 р. – 70-тисячне московсько-козацьке військо І. Самойловича та Г. Ромадановського переправилося через Дніпро і захопило Черкаси, Канів, Корсунь; на бік гетьмана І. Самойловича перейшли Канівський і Черкаський полки.
- На допомогу Дорошенку прийшли турки і татари; 1675 р. – похід татар і турків в Україну; Правобережна Україна опинилася в руїнах, спустошена польськими, татарськими, турецькими, московськими військами; тисячі людей втікали на Лівобережжя.
- Влітку 1676 р. – становище Дорошенка стало критичним; його покинули навіть сердюки та найближчі родичі; щоб повернути втрачену довіру, він вирішив відмовитися від турецького протекторату.
- 10 жовтня 1675 р. – на козацькій раді в Чигирині П. Дорошенко присягнув на вірність московському цареві; але московський уряд не визнав цієї присяги.
- У вересні 1676 р. – московська армія і козацьке військо на чолі з І. Самойловичем взяли в облогу Чигирин; Дорошенко виїхав до табору Ромадановського та Самойловича, 19 вересня здав гетьманські клейноди і присягнув на вірність цареві.
- 1676 р. – відбулась Переяславська рада, на якій І. Самойловича проголосили гетьманом обох боків Дніпра.
- Після зречення Дорошенком гетьманства, загострилась боротьба між Туреччиною та Росією за Правобережну Україну, що призвело до російсько-турецької війни 1676-1681 рр.
- Не бажаючи втрачати свої позиції в Україні, турецький уряд вирішив використати Юрія Хмельницького, який перебував у полоні в Стамбулі; Юрася було звільнено з в`язниці Єдикуле та проголошено "князем Сарматії".
- 1677 р. – Перший Чигиринський похід; Ю. Хмельницький із 60-90-тисячним турецько-татарським військом вирушив на Україну; зупинившись у Немирові, він почав розсилати універсали з вимогою визнати його владу.
- Такі дії Хмельниченка перешкоджали намірам Самойловича об`єднати Гетьманщину під своєю владою; центром військового протистояння двох гетьманів стала колишня гетьманська столиця Чигирин.
- 14 серпня 1677 р. – 120-тисячне турецько-татарське військо і Ю. Хмельницький взяли в облогу Чигирин; захисники міста оборонялися протягом чотирьох тижнів; козацькі полки і московські війська розгромили турків і татар поблизу Бужина; загарбницькі плани Туреччини були зірвані.
- Літо 1678 р. – Другий Чигиринський похід;
- 8 липня 1678 р. – 200-тисячна турецько-татарська армія під командуванням візира Кара-Мустафи оточила Чигирин; облога тривала більше місяця; коли турецькі війська увірвались до міста, за наказом московського командування воно було підірване; об`єднане московсько-українське військо відійшло до Дніпра.
- Не бажаючи втягуватись у тривалу війну проти Туреччини, московський уряд припинив воєнні дії в Україні; влада Хмельниченка поширювалась тільки на Південну Київщину та Поділля. Ю. Хмельницький проявив себе як жорстокий і деспотичний правитель, що, врешті, і привело його до загибелі.
- 1681 р. – турки стратили Юрія Хмельницького в м. Кам`янці.
- Ослаблена війнами Росія змушена була шукати примирення з Туреччиною.
- 1681 р. – Бахчисарайський мирний договір між Москвою, Туреччиною і Кримським ханством на 20 років:
- Південна Україна, Брацлавщина і Поділля відходи під владу Туреччини.
- Лівобережна Україна, м. Київ і Запорожжя відходили до Росії.
- Протягом 20 років територія між Південним Бугом та Дніпром мала залишатися незаселеною.
- Татарська орда мала вільно перебувати у степах на півдні України.