Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ
Стаття 121
1. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на
походженні дитини від них, засвідченому органом державної
реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому
статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та
батька, які перебувають у шлюбі між собою
репродуктивних технологій
1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від
подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі
Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про
народження дружиною дитини.
2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після
припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від
подружжя.
{ Частина друга статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
3. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими
припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після
припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної
реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання
чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може
бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини
заяви про визнання батьківства.
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня
припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від
батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка,
який вважає себе батьком.
{ Частина третя статті 122 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 )
від 22.12.2006 }
Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в
собою, походження дитини від батька визначається:
1) за заявою матері та батька дитини;
2) за рішенням суду.
результаті застосування допоміжних
1. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті
застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за
письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.
2. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини,
зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування
допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.
{ Частина друга статті 123 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3760-VI ( 3760-17 ) від 20.09.2011 }
3. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною
після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її
чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних
репродуктивних технологій.
{ Стаття 123 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі
реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю
1. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня
припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після
реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається,
що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.
Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на
підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за
рішенням суду.
Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не
перебувають у шлюбі між собою
1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між
собою, походження дитини від матері визначається на підставі
документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
особисто, вона може бути подана через представника або надіслана
поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження
представника мають бути нотаріально засвідчені.
2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між
Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою
жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між
собою
1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки
та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може
бути подана як до, так і після народження дитини до органу
державної реєстрації актів цивільного стану.
2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана
неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану
повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про
запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків,
опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної
реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки
та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.
3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана
в органі державної реєстрації актів цивільного
Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини
стану
1. Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного
місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини
в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них
відповідальності, встановленої законом.
2. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших
причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за
заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу
охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час
вона перебуває.
3. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної
реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її
походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.
4. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про
народження ( 1367-2002-п ), зразок якого затверджує Кабінет
Міністрів України.
2. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд
бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до
яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини,
чоловіка та своїх батьків.
ОБОВ'ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ
БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки,
сина утримувати батьків
1. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які
є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
2. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці
права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у
дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не
виникає.
Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових
витратах на батьків
1. Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь
у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою,
інвалідністю або немічністю.
Стаття 204. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати
матір, батька
1. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку
утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових
витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від
виконання своїх батьківських обов'язків.
У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина
аліменти на строк не більш як три роки.
Стаття 205. Визначення розміру аліментів на батьків
1. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій
грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з
урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування
батьків
1. У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими,
інвалідами, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід
(заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї
одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат,
пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.
ОБОВ'ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ДИТИНУ
ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею
повноліття.
Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати
дитину
1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину
визначаються за домовленістю між ними.
2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто
проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в
грошовій і (або) натуральній формі.
3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти)
присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у
твердій грошовій сумі.
4. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне
проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання
правової допомоги, аліменти стягуються в порядку ( 1203-2002-п ),
встановленому Кабінетом Міністрів України.
5. Якщо після виконання аліментних зобов'язань згідно з
частиною четвертою цієї статті один з батьків не
Законом N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
9. Порядок призначення та виплати тимчасової державної
допомоги ( 189-2006-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.
Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної
допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не
мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх
невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та
захисту прав дітей. { Частину дев'яту статті 181 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
10. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги
виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має
договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для
постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з
урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством.
6. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з
яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для
постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору
про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за
межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до
досягнення дитиною повноліття.
7. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату
аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з
якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні
або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються
обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у
судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення
аліментів з урахуванням сплаченої суми.
8. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або
вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості
утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна
допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового
мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової
державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного
бюджету України.
{ Частина статті 181 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2901-IV ( 2901-15 ) від 22.09.2005; в редакції Закону N 2853-IV
( 2853-15 ) від 08.09.2005; із змінами, внесеними згідно із
підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету
України у судовому порядку.