Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Стан безпеки праці в світі.
Стан справ з охороною праці у світі стає все більш актуальною проблемою як для профспілок, так і для міждержавних структур, на¬самперед Міжнародної організації праці. МОП розглядає цю тему як частину своєї Програми гідної праці. Підвищена увага до проблем безпеки праці пояснюється в першу чергу тим, що з кожним роком, не-зважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах зростає рівень ви¬робничого травматизму, у тому чи¬слі зі смертельними наслідками, і кількість профзахворювань._Згідно з даними МОП, щороку в світі реєструється приблизно 270 млн. нещасних випадків, пов'язаних з тру¬довою діяльністю людини, і 160 млн. професійних захворювань. На ви¬робництві гине майже 354 тис. пра¬цівників._Щодня у світі відсутні на робо¬чому місці внаслідок хвороби (тим¬часової непрацездатності) близько 5% робочої сили. Велика кількість нещасних випад¬ків на виробництві стається на дріб¬них і середніх приватних підприєм¬ствах.
Багато уваги приділяється питан¬ням охорони праці та здоров'я на виробництві у Європейському Сою¬зі і країнах, що входять до нього. З числа тем, що особливо дослі¬джуються у ЄС, відзначимо пробле¬му стресів на робочому місці. До «класичних» факторів стресу віднесено також шуми, вібрацію та монотонність праці. За даними агентства, до 40 млн. працівників у країнах ЄС страждають на захво¬рювання, пов'язані зі стресом. Серйозно ставляться у ЄС до проблеми вживання алкоголю і нар¬котиків як до фактора, що негативно впливає на продуктивність і безпеку праці.
2. Стандарт SA 8000 «Соціальна відповідальність».
Стандарт SA8000 був опублік у 1997 р, переглянутий – у 2001 р. Мета стандарту – сприяти постійному поліпшенню умов наймання і здійснення трудової діяльн, викон етичних норм цивілізованого суспільства. Стандарт SA8000 був створ для того, щоб компанії могли підтверд використання соціально-відповідальних підходів у своїй діяльності.
Структура стандарту SA8000 включ 4 розділи.
З метою створ сприятл умов роб для персоналу слід викон вимоги соц стандарту SA8000,в якому встанов критерії для оцінки таких аспектів: 1.Дитяча праця.Щодо застос дитячої праці визначений мінімал робочий вік (15 років). 2.Примус праця.Вона включ: рабство або умови,схожі на рабські; кріпосна праця;страхув працівником виконання своїх зобов'язань;обов'язкова тюремна праця. 3.Здоров'я і безпека Роб-давці повинні створ для прац безпечні і здорові умови для роботи;здійснити відповідне навчання. 4.Свобода об'єднання і право на переговори про укладення колектив договору.Вільний вступ в асоціації дозволить трудящим захищ свої інтереси і права. 5.Дискримінація.Не повинна проявл дискримінація при прийомі на роботу,виплаті компенсацій,доступі до навчання, просув,звільненні,виході на пенсію. 6.Дисциплінарні стягнення.Компанія не повинна застосов або сприяти застосув тілесних покарань, ментального або фіз примусу,словесних образ. 7.Робочий час. Заг тривалість робочого тижня не повинна перевищ 48 годин на регулярній основі. Понаднормові роб не повин перевищ 12 годин на тиждень. Мають виплач преміальні. 8.Оплата праці. Зарп працівника не повинна бути нижчою за рівень мінімальних галузевих стандартів,що відповідають основним потребам, плюс дохід.
3. Міжнародний стандарт ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності».
Стандарт ISO 26000 – це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію. Згідно ISO 26000 компанія включає такі компоненти, як захист прав людини, навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу.
Цей міжнародний стандарт надає інструкції щодо основних принципів соціальної відповідальності, ключових тем та питань, що мають відношення до соціальної відповідальності, а також щодо шляхів впровадження соціально відповідальної поведінки до існуючих стратегій, систем, практик та процесів організації. Він наголошує на важливості результатів та діяльності у сфері соціальної відповідальності та її удосконалення.
Використання цього міжнародного стандарту підтримує кожну організацію у прагненні стати більш соціально відповідальною, брати до уваги інтереси її членів, відповідати чинному законодавству та поважати міжнародні норми поведінки.
Стандарт ISO 26000 містить такі розділи:
1. Область застосування 2. Терміни, визначення та скорочені терміни 3. Розуміння соціальної відповідальності
4. Принципи соціальної відповідальності 5. Визнання соціальної відповідальності та взаємодію з зацікавленими сторонами 6. Посібник з основних аспектів соціальної відповідальності 7. Посібник з інтеграції практик соціальної відповідальності повсюдно в організації.
4. Міжнародна Організація Праці.
Міжнародна Організація Праці (МОП) є однією з багатосторонніх структур, що успішно виконують свій мандат з нагляду за безпекою людини та її здоров’ям на виробництві. МОП була створена 1919 року за задумом промислово розвинутих країн для вирішення їх спільних проблем.
Захист працівників від пов'язаних з роботою нездужань, хвороб і травм є частиною історичного мандата МОП. Першочерго¬ва мета МОП – сприяти створенню можливостей для жінок і чоловіків отримати гідну і продуктивну роботу в умовах свободи, рівності, соціаль¬ної захищеності і поваги людської гідності.
МОП завжди була унікальним форумом, на якому уряди та соціальні партнери 175 держав-членів можуть вільно і відкрито обговорювати свою національну політику й прак¬тику. Тристороння структура МОП робить її єдиною серед всесвітніх організацій, в якій організації роботодавців і працівників мають однаковий голос з урядом у формуванні її політичного курсу та програм.
5. Безпека праці в Україні.
Державна політика Укр в галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Достойна праця – це,в першу чергу,безпечна праця. Однак в Укр щорічно травм близько 30 тис.людей,з яких приблизн 1,3 тис. – гине, близько 10 тис. – стають інвалідами, а більш 7 тис. людей одержують профзахворювання.
За рівнем виробнич травматизму будівель комплекс займ. в Укр друге місце після паливно-енергетичного комплексу і майже вдвічі перевищ серед рівень у народ-му госп.
Однією з причин поруш правил і норм охорони праці є стрес. Відомо 6 основних груп виробничих стресів: інтенсивність роботи; тиск фактора часу; ізольованість робочих місць, недостатні міжособистісні контакти між робітниками; одноманітна і монотонна робота; недостатня рухова активність з високим ступенем готовності до дії; вплив шкідливих факторів виробничого середовища
Сутність ОП полягає у визначенні можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що можуть проявитися при проведенні запланованих для виконання робіт; прогнозуванні моментів прояву зазначених факторів; проведенні необхідних профілактичних заходів.
Забезпечення безпеки праці на практиці здійснюється послідовною реалізацією таких етапів:
1)визначення небезпечних і/або шкідливих вироб-ничих факторів;2)локалізація або усунення виявлених факторів; 3) визначення методів і засобів захисту працюючих (засобів колективного або індивідуального захисту);4) визначення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.
6. Основні законодавчі та нормативно-правові акти про охорону праці.
Законодавство Укр про ОП – це система взаємозв’язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі охорони праці. Воно складається з Кодексу законів про працю України, ЗУ «Про ОП», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону здоров'я», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про пожежну безпеку», «Про загальнообов’язкове державне соц страхування від нещасн випадку на виробництві та проф захвор.,які спричинили втрату працездатності» та інших.
Базується законодавство Укр про ОП на конституційному праві всіх громадян Укр на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України.
ОП — це с-ма правових, соц.-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичн заходів і засобів, спрямов. на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Основоположним документом у галузі ОП є ЗУ «Про ОП», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Інші нормативно-правові акти мають відповідати не тільки Конституції та іншим законам України, але, насамперед, цьому законові.
7. Закон України «Про ОП». Структура, короткий зміст закону.
Основоположним документом у галузі охорони праці є ЗУ «Про ОП», який визнач основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі труд. діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці і встановл. єдиний порядок організації ОП в Укр.Інші нормат-правові акти мають відповідати не тіки Конст та ін ЗУ але насамперед, цьому законові.
Закон України "Про ОП" передбачає економічні методи управління охороною праці: 1)створення фонду ОП на підпр; 2) обов'язкове соц страх працівників від нещасних випадків на виробництві та проф захвор;3)збереж середн. заробітку працюючого за період простою; 4) виплата вихідної допомоги при розриві труд договору за власним бажанням; 5) безплатне забез лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги й компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими та складними умовами праці; 6) безплатна видача працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту; 7) відшкодування збитків у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, а також моральної шкоди.
Закон України «Про ОП включає такі 9 розділів: 1. Загальні положення 2. Гарантії прав на охорону праці 3. Організація охорони праці 4. Стимулювання охорони праці 5. Нормативно-правові акти з охорони праці 6. Державне управління охороною праці 7. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці 8. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці 9. Прикінцеві положення
8. Система управління охороною праці.
Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Головна мета управління ОП є створ здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.
Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві в цілому є керівник, а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Об'єктом управл в СУОП є діяльн структурних підрозділів та служб п-ва по забезпеч безпечних і здорових умов праці на роб місцях, виробн дільницях, цехах та п-ва в цілому.
До основних функцій управління ОП належать: 1)прогнозув і планув робіт, їх фінансування;2) організац та координац робіт;3)облік показників стану умов і безпеки праці;4)анал та оцінка стану умов і безпеки праці;5) контроль за функціонув СУОП;6) стимул роботи по вдосконаленню ОП.
Основні завдання управління охороною праці:1) навчання працівників безпечним методам праці;2) забез. безпечності технолог. процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізац санітарно-гігієнічних умов праці; 3) забез працівників засобами індивідуального захисту; 4) забез оптимал режимів праці та відпочинку; 5) організація лікувально-профілактичного обслуговування;6) професійн добір працівників з окремих професій; 7) удосконал нормативної бази з питань ОП.
9. Контроль і нагляд за охороною праці.
За дотримуванням правил та норм безпеки на виробництві встановлені: державний; суспільний і відомчий нагляд та контроль.
Державний нагляд установлюється за дотримуванням державних законодавчих та інших нормативних документів з охорони праці. Здійснює: комітет Укр по нагляду за охороною праці Мінохорони праці Укр; Держ комітет Укр по ядерної та радiацiйної безпеки; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Мiн внутрішніх справ Укр; органи та установи санітарно-епідеміологічної служби Мiн охорони здоров'я України.
Суспільний контроль виконують трудові колективи, через обраних ними уповноважених осіб з питань охорони праці та профспілки у особі своїх обраних органів та представників. Цi органи мають право: перевіряти на підприємствах, установах та організаціях дотримування законодавства про працю, перевіряти знання з охорони праці, розслідувати нещасні випадки, контролювати виконання правил, норм, інструкцій.
Відомчий контроль здійснює Мiнiстерство на пiдзвiтних йому підприємствах.
Вищий нагляд за дотримуванням та правильним використанням законів з охорони праці покладено на Ген прокурора Укр та підлеглих йому прокурорів. Згідно з Кодексом законів про працю Укр за поруш законодавства про працю, правил, норми та інструкцій з ОП, передбачені види відповідальності: дисциплінарна– зауваження, догана, звільнення; адміністративна– наклад. штрафу інспекторами державного нагляду;кримінальна – за рішенням суду на осіб, з вини яких виник нещасний випадок.
10. Охорона праці жінок та молоді.
Кодексом законів про працю Укр заборон. застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах санітарних норм (до 7 кг при постійному перенесенні і до 10 кг при періодичному). Робота жінок обмеж у нічний час. Вагітні жінки і ті, що мають дітей до 3 років, не залуч до роботи в нічні години і вихідні дні, до надурочних робіт, а також не направл. у відрядження.
Жінки що мають дітей 3-14 р або дітей-інвалідів, не залуч до надурочних робіт і не направл у відрядж без їх згоди.
Пільги вагітним жінкам і при пологах: надається відпустка - 70 календарних днів до пологів і 56 після пологів, до 2-х років по догляду за дитиною з виплатою допомоги по соц страх,до 3-х років без збереж зарплати.За мед висновком (догляд дитини) відпустка може досягати 6 років.
Дозволяється прий на роботу молодь віком від 16 років. У виняткових випадках, за погодженням із профспілками, можуть прийм на роботу 15-річні особи. Усі працівники до 18 р. не можуть бути залуч до викон важких або небезпеч робіт, до робіт із шкідлив умовами праці,а також до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Для прац віком від 16 до 18 років роб тиждень не повинен перевищ 36 годин.
Навчання (професійну підготовку) і підвищ кваліфікації молоді роботодавець проводить індивідуально або в бригадах за рахунок п-ва. Законодавство вимагає створення належних умов, що дозвол поєднувати роботу з навчанням. Виробниче навчання та підвищення кваліфікації робітників може здійснюватися в робочий час.
11. Колективний договір.
Колективний договір – це нормативно-правовий договір, що укладається на виробничому рівні між роботодавцем і найманими працівниками з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства.
Колективний договір укладається відповідно до КЗпП України, Закону України "Про колективні договори і угоди".
Колективний договір укладається на підприємствах незалежно від форм власності, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, є обов'язковим до виконання суб'єктами трудових відносин.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін, зокрема:
- зміни в організації виробництва та праці; - нормування й оплата праці, встановлення розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); - участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства;
- режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;
- умови і охорона праці;
- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників та ін.
Колективний договір підлягає реєстрації органами державної виконавчої влади. Він набирає чинності від дня підписання його сторонами або від дня, зазначеного в ньому, і діє до часу укладення нового договору чи перегляду чинного.
12. Трудовий договір.
Працівники реалізують право на працю через укладання трудового договору.
Трудовий договір - це така двостороння угода, за якою працівник зобов'язується особистою працею виконувати обумовлену договором роботу з дотриманням встановленого трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові відповідну заробітну плату та забезпечити належні умови праці, визначені трудовим законодавством, колективним договором та угодою сторін.
Умови змісту трудового договору поділяють на два види: необхідні (обов'язково відображені у трудовому договорі) та факультативні (необов'язкові, додаткові).
Обов'язкові умови трудового договору: оплата праці, місце роботи, трудова функція працівника (вид роботи або посада, виконання чи заміщення яких можливе з огляду на професію, спеціальність, кваліфікацію).
Факультативні умови трудового договору не повинні погіршувати становище працівника. Це, як правило, умови про неповний робочий час, про сумісництво чи суміщення, про випробувальний строк та ін.
Контракт - особливий вид трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Контракт укладається письмово у двох примірниках і підписується сторонами, які його уклали.
13. Відповідальність за поруш законодавства про ОП.
За порушення законодавчих та інших нормативних актів про ОП, створ перешкод для діяльності посадових осіб, органів держ нагляду і представників проф спілок винні працівники притяг до дисциплінарн,адмін, матеріал і кримінал відповідальності згідно із законодавством.
Дисциплінарна відповідальність. Вона накладається у вигляді догани, звільнення з роботи. Дисцип стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Одним з конкретних порушень законодавства про охорону праці є ухилення працівника від проходження обов'язкового медичного огляду.
Адміністративна відповідальність. До адміністративних порушень можна віднести протиправні дії чи бездіяльність, спрямов на створення перешкод для діяльності посадових осіб органів держ нагляду і представників проф спілок Адмін відповідальність регулюється Кодексом про адмін правопорушення і реаліз у вигляді накладання штрафів на працівників,службових осіб підприємств,установ,організац, а також громадян - роботодавців чи уповноваж. ними осіб.
Матеріальна відповід. Підставою для такої відпові-ті на працівника є наявн. прямої дійсної шкоди, вина працівника, протиправні дії (бездіяльності) працівника. Матеріальною відповідальністю передбачено відшкод збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постражд від нещасн випадку або профзахворювання.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці настає за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров'я громадян.
14. Розслідування та облік нещасних випадків на підприємствах та в установах.
Розслід проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи,яка забез себе роботою самостійно, одерж ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого проф. захвор. і гострого проф та інших отруєнь, отримання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одерж. інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, що призвели до втрати працівником працездат на один роб день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу, а також у разі смерті працівника на підприємстві.
До гострих проф захвор і гострих проф отруєнь належ захвор та отруєння,спричинені впливом небезпеч факторів, шкідлив речовин не більш ніж протягом 1ї роб зміни.
Про нещасн випадок, внаслідок якого працівник згідно з мед висновком втратив працездатн. на 1 день і більше або виникла необхідність перевед його на іншу,легшу роботу терміном не менш як на 1 день,склад акт за форм Н-1.
Такий акт не складається і не береться на облік нещасний випадок,що стався внаслідок отруєн алкоголем і наркотичн речовинами або внаслідок їх дій, якщо це не викликано застосув цих речовин у виробнич процесах чи неправильним їх зберіган і транспортуван. Факт отруєння повинен бути письмово підтвердж висновком мед закладу.
Про кожний нещасний випадок очевидець, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинен доповісти безпосередньому керівникові робіт чи іншому керівникові і вжити заходів для надання долікарської допомоги.
Цей керівник, у свою чергу, зобов'яз терміново організув мед допомогу потерпілому та його доставку до лікувально-профілактич закладу,а також повідом. про те, що сталося, керівника підрозділу п-ва, власника п-ва; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на роб місці та устаткування у стані, в якому вони були на момент події, а також вжити заходів до недопущ подібних випадків.
Власник п-ва, одержавши повідомл. про нещас випадок, наказом призначає комісію з розслідування у складі керівника служби ОП п-ва керівника структурного підрозділу або гол. спеціаліста. До комісії входить також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а в разі гострих проф отруєнь - спеціаліст санепідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, до складу комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.
Комісія з розслідування протягом трьох діб з моменту події зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути відповідність умов праці та засобів виробництва проекту і паспортам, а також дотримання вимог нормативно-технічної документації з експлуатації устаткування і нормативних актів з охорони праці; установити обставини і причини нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках, в якому вказати наявність вини в нещасному випадку підприємства, потерпілого або іншої (сторонньої) особи, і надіслати його на затвердження власникові підприємства.
15. Які нещасні випадки, що сталися на підприємствах та в установах, підлягають розслідуванню?
Розслідування проводиться у разі раптового погірш. стану здоров'я працівника або особи, яка забез себе роботою самостійно,одержання ними поранення,травми,у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого проф захворювання і гострого проф та ін. отруєнь, отримання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення,ураження ел струмом,блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, що призвели до втрати працівником працездатності на 1 роб день чи більше або до необхідності переведення його на іншу роботу, а також у разі смерті працівника на підприємстві.
До гострих проф захворювань і гострих проф отруєнь належать захвор та отруєння,спричинені впливом небезпеч факторів,шкідливих речовин не більш ніж прот 1роб зміни.
Обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є:
1) виконання потерпілим трудових обов’язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні; 2) перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових обов’язків чи завдань роботодавця; 3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу; 4) виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; 5) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору; 6) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця чи безпосереднього керівника робіт; 7) виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий; 8) надання підприємством шефської допомоги іншим підприємствам, установам, організаціям за наявності відповідного рішення роботодавця; 9) скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі та ін.
Обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом, є:
1)перебув за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ; 2)використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством; 3)погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, якщо це не пов’яз. із застосуванням таких речовин у виробничому процесі; 4) алкогольне, токсичне чи наркотичне сп’яніння, не зумовл. виробничим процесом, що стало осн. причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організац. причин його настання, що підтвердж. відповідним мед висновком;5)скоєння злочину, що встановл. обвинувальним вироком суду або відповідною постановою слідчих органів; 6) природна смерть, смерть від заг захворювання або самогубство що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або слідчих органів.
16. Повідомлення про нещасні випадки.
Про кожен нещасн випадок на виробництві потерпілий або очевидець має сповістити керівника виробничої дільниці, який зобов’яз організувати:1)першу допомогу і доставити потерпілого у лікувальний заклад;2) повідомити про те, що сталося роботодавця і відповідну профспілкову організацію;3)зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в стані якому вона була на момент події, якщо це не загрож життю і здоров’ю інших працівників.
Власник п-ва, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у складі керівника служби ОП підприємства, керівника структурного підрозділу або головного спеціаліста. До комісії вход також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий,а в разі гострих проф отруєнь — спеціаліст санепідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, до складу комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.
Комісія з розслідування протягом 3х діб з моменту події зобов'яз: обстеж. місце нещасн випадку, опитати очевидців які причетні до нього, та одерж. пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути відповідність умов праці та засобів в-ва проекту і паспортам, а також дотрим. вимог нормат-технічної документації з експлуатац устаткування і нормативних актів з охорони праці; установити обставини і причини нещасного випадку, визначити відповідальн за це осіб, а також розроб заходи щодо запобіганподібним випадкам; скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках, в якому вказати наявність вини в нещасному випадку підприємства, потерпілого або іншої особи, і надіслати його на затвердження власникові підприємства.
17. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
Спеціальному розслідуванню підлягають:
• нещасні випадки зі смертельним наслідком; • групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їхнього здоров'я;• випадки смерті на підприємстві;
• випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків;• нещасні випадки з тяжкими наслідками.
Спеціальне розслідування організовує роботодавець, або орган, до сфери управління якого належить підприємство, або місцева держадміністрація, або виконавчий орган місцевого самоврядування.
До складу комісії зі спеціального розслідування включаються:
• посадова особа органу Державного нагляду за охороною праці;• представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду;• представники органу, до сфери управління якого належить підприємство роботодавця;• керівник служби охорони праці підприємства, або інший представник роботодавця;• представник первинної профспілкової організації, членом якої є потерпілий; • представник вищого профспілкового рівня;• представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання.
Залежно від конкретних умов до складу комісії можуть бути включені спеціалісти відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я та інших органів.
Спеціальне розслідування проводиться протягом не більше 10 робочих днів. Спеціальна комісія зобов'язана:
• обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого, якщо це можливо, опитати інших осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до цього;• визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;• з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;• визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;• установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
• зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, які представляють їх інтереси, з розгляду питань щодо розв'язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, внесення пропозицій щодо їх розв'язання відповідним органам, а також дати потерпілим роз'яснення щодо їх прав у зв'язку з настанням нещасного випадку.
Роботодавець протягом п'яти діб з моменту підписання акта спеціального розслідування чи одержання припису посадової особи органу Державного нагляду за охороною праці щодо взяття на облік нещасного випадку зобов'язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.
18. Відшкодування у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті.
У разі нещасн випадку потерпілий має звернутися до роботодавця, з вини якого йому було заподіяно шкоду, з письмовою заявою про відшкодув матеріал та моральних збитків. У разі втрати годувальника до заяви додається довідка про смерть потерпілого, довідка про склад утриманців,про дітей, що навчаються віком до 23 років, рахунок про суми, сплаченні на поховання і т. ін..
Суми відшкодув шкоди визнач. залежно від тяжкості нещасного випадку. Одноразова допомога надається у разі:
1)тимч. втрати працездатності – відшкодування шкоди обчислюється із сер. заробітку за період перебування потерпілого на лікарняному; 2) смерті потерпілого сім’ї – надається допомога у розмірі п’ятирічного заробітку померлого й однорічного заробітку на кожного його утриманця; 3) стійкої втрати працездатності – допомога надається у розмірі, що = середньому заробітку потерпілого за кожен відсоток втраченої ним проф працездатності.
Чинне законодавство передбач відшкодування моральної шкоди, якщо умови праці призвели до моральних втрат.
Морал втрата–це шкода запод працівникові ін. особою, якщо її поведінку можна охарактериз. як неетичну або таку, що супереч с-мі поглядів та уявлень, які регулюють поведінку людей у сусп.(приниж честі,гідності,моральне пережив у зв’язку з ушкодж здоров’я чи ін. наслідки моральн х-ру навіть без втрати потерпілим працездатн).
Вину роботодавця та право на відшкод. працівникові морал шкоди можуть підтверд такі док:1) акт про нещасний випад або проф захвор;2)висновок контрол. та медичних органів щодо причин ушкодження здоров’я і т. ін.
19. Навчання і перевірка знань працівників з охорони праці в галузі економіки.
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи під час трудового та професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання і перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії. Допуск до роботи без навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється.
На підприємствах на основі Типового положення розробляються і затверджуються наказом керівника відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці та формуються плани-графіки проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники. Відповідальність за організацію цієї роботи на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів.
На підприємстві для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом керівника створюється відповідна комісія. Головою комісії призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов'язків якого належить організація роботи з охорони праці. У разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівник цього підрозділу чи його заступник.
До складу комісії підприємства входять спеціалісти служби охорони праці, представники юридичної, виробничих, технічних служб, представник профспілки або вповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці та ін. Комісія вважається правомочною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб.
Усі члени комісії у порядку, встановленому Типовим положенням, повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
Перед перевіркою знань на підприємстві організовують заняття: лекції, семінари та консультації. Перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється за тими нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їх функціональних обов'язків. Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються відповідним протоколом. Працівникам, які при перевірці знань з охорони праці виявили задовільні результати, видають посвідчення. При незадовільних результатах перевірки знань працівник повинен протягом одного місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань.
Працівники, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.
Відповідальність за організацію та здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань з питань охорони праці покладається на роботодавця.
20.Природне освітлення робочих приміщень. Розрахунок природного освітлення.
Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу).
Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.
Природне освітлення поділяється на бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, що здійснюється через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.
На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як зсередини так і ззовні приміщення.
Визначення значення природного освітлення в приміщенні в абсолютних величинах неможливо, тому виникла необхідність ввести поняття коефіцієнта природного освітлення (КПО).
КПО – це відношення освітлення в даній точці приміщення до одночасного зовнішнього освітлення горизонтальної площини, що знаходиться на відкритому просторі й освітлюються небосхилом при дифузному світлі небосхилу, %:
КПО=
Природна освітленість залежить від надходження у приміщення прямих сонячних променів, кількості, величини й конструкції вікон, орієнтації їх за сторонами горизонту, а також від величини світла, що відбивається від земної поверхні, суміжних будівель та огороджуючих поверхонь будівлі.
Геометричні розміри вікон визначають за формулою:
,
де: - площа вікон, м ;
- площа підлоги, м ;
- нормативне значення КПО для даного приміщення;
- загальний коефіцієнт світлопропускання;
- коефіцієнт, що враховує вплив відбитого світла;
- світлова характеристика ліхтаря.
Щоб визначити розміри вікон при бічному розміщенні, використовують формулу:
,
де: - мінімальне нормативне значення КПО;
- світлова характеристика вікна;
- площа підлоги, м ;
- загальний коефіцієнт світлопропускання;
- коефіцієнт впливу відбитого світла;
- коефіцієнт затінення від протилежних будівель.
21.Штучне освітлення робочих приміщень. Розрахунок штучного освітлення.
Штучне освітлення передбачається в усіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби.
Як джерела штучного освітлення широко використовуються лампи розжарювання та газорозрядні лампи.
Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей.
Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра. Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність.
До основних характеристик джерел штучного освітлення належать: номінальна напруга живлення (В); електрична потужність лампи (Вт); світловий потік (лм); світлова віддача (лм/Вт); термін експлуатації; спектральний склад світла; вартість.
Для розрахунку штучного освітлення використовують три методи:
1) метод коефіцієнта використання світлового потоку;
2) метод питомої потужності;
3) крапковий метод;
1. Для розрахунків загального рівномірного освітлення чистих приміщень застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку.
Світловий потік однієї лампи Ф визначаються за формулою: Ф= (нормативне значення освітленості* коефіцієнт запасу * площа приміщення*коефіцієнт нерівномірності освітлення) поділити на (кількість світильників*коефіцієнт викор. світлового потоку).
Кількість світильників залежить від параметрів приміщення:(кількість світильників по довжині приміщення * кількість світильників за шириною приміщення);
Індекс приміщення визначають за формулою:
(довжина * ширина приміщення) поділити на ((висота світильника над робочою поверхнею (довжина+ширина приміщення))
2. Метод питомої потужності є найпростішим світлотехнічним розрахунком, але через невисоку точність він використовується для наближених розрахунків. Цим методом визначають потужність кожної лампи Вт за формулою: (питома потужність, Вт/м *площа приміщення, м) поділ на (кількість світильників у приміщенні).
3. Крапковий метод розрахунку використовується у разі проектування загального місцевого освітлення відкритих просторі і тих приміщень де стіни і стеля мають невисокий коефіцієнт відбиття.
(сила світла в напрямку від джерела на задану точку * кут падіння світла в задану крапку, перпендикулярно до осі симетрії світильника)/(висота підвісу світильника над розрахунковою крапкою*коефіцієнт запасу)
22. Вимоги до мікроклімату робочих приміщень.
Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність чинить мікроклімат у виробн приміщеннях, під яким розуміють умови внутр середов цих приміщень, що вплив на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визнач поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину, та інтенсивності теплового опромінення.
Норперебіг фізіологічних процесів і хороше самопочуття можливе лише коли тепло, що виділ. організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, які забез цей процес, вважаються найкращими. При температурі повітря в межах 15-25 °С теплоутворення організму майже не змінюється.
Віддача тепла організмом людини в навкол. середовище здійсн. 3 основн. способами: конвекцією, випромінюванням та випаровуванням вологи з поверхні шкіри.
Вологість повітря істотно вплив на віддачу тепла випаро-
вуванням. Надто низька вологість спричинює висихання слизових оболонок дихальних шляхів.
Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом.
Рухоме повітря при низькій температурі зумовлює переохолодження організму. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протяг), значно порушують терморегуляцію організму і можуть спричинити простудні захворювання.
23.Організація пожежної безпеки у навчальних закладах.
У приміщеннях та на території закладу освіти заборон палити і розкидати запалені сірники, застос в приміщеннях відкритий вогонь. На території навч. закладу не дозвол розкладання вогнищ, спалюв. сміття, відходів, пакувальних матеріалів. Не дозволяється розміщувати у будівлях шкіл вибухонебезпечні, пожежно-небезпечні приміщення та склади, у тому числі на основі оренди.
Евакуаційні шляхи і виходи із навч. закладів повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникн. пожежі забезпеч. безпеку під час евакуації людей, які перебувають у приміщеннях навчального закладу.
Двері на шляхах евакуації повин відчинятися в напрямку виходу з навч закладу. Влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення допуск у разі одночасн перебування в ньому не більше 15-ти осіб.
Евакуац виходи мають бути познач світловими покажч. з написом “Вихід” білого кольору на зеленому фоні.
Не допуск захаращення шляхів евакуації меблями, обладн, різними матеріалами, навіть якщо вони не зменшують нормативної ширини. Не дозвол. також розвішувати на стінах сходових клітин навчальних закладів стенди, панно.
У всіх навч закладах мають бути с-ми оповіщення про пожежу. Електромережа повинна знах. у справному стані. Особи, які відповідають за пожежну безпеку в навч закладі, обов’язково повинні пройти навчання. Потрібно здійснити замір опору ізоляції електромережі та блискавкозахисту.
Кожен учасник навч-вих процесу, який виявив пожежу або її ознаки зобов’яз негайно повідом про це за тел 101; задіяти с-му оповіщ людей про пожежу, розпоч евакуацію.
24.Навчання з пожежної безпеки.
С-ма вивч правил пож безпеки здійснюється відповідно до «Типового положя про спец навч, інструктажі та перевірку знань з питань пож безпеки на п-вах, в уст, організац».
Програма обов’язков протипожеж інструктажу передбач, що всі без винятку працівники, які прийм на роботу, мають пройти первинний інструктаж про заходи пожеж безпеки.
Програми навчання з питань пожеж безпеки мають бути погоджені з органами Держ пожежного нагляду. Програми мають включ причини можливого виникн пожежі, заходи їх попередж та дії працівника на випадок виникнення пожежі.
Особи, що найм на посади пов’язані з підвищеною пожеж небезпекою мають пройти спец навчання за складнішою програмою ніж програма первинного інструктажу.
Навч за програмою пожеж-технічного мінімуму є обов’язк для таких посад як електрики, електрозварювальники, апаратники хімічних, нафтопереробних підприємств і т.ін.
Контингент працівників, що має навчатися за програмою пожежно-технічного мінімуму визначається наказом керівника об’єкту.
Працівники, що зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, мають один раз на рік проходити перевірку знань з відповідних нормативних актів пожежної безпеки. Посадові особи проходять перевірку знань періодично один раз на три роки.
Головною метою навчання є отримання персоналом відповідних знань з питань пожежної безпеки та навичок практичного діяння на випадок виникнення пожежі.
Головною метою навчання є отримання персоналом відповідних знань з питань пожежної безпеки та навичок практичних дій на випадок виникнення пожежі.
25.Протипожежні вимоги до території.
Територія п-тв, ділянок, що межують з житлов будинками, дачними та ін будівлями,протипож розриви між будинками, спорудами,майданчиками для зберіг матеріалів, устаткув тощо повинні постійно утрим в чистоті та систематично очищ від сміття,відходів в-тва, тари, опалого листя, котрі необхідно регулярно видаляти у спеціально відведені місця.
На територ насел пунктів та п-тв заборон влаштовувати звалища горючих відходів.
Дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, взимку очищатися від снігу. До всіх будівель і споруд підприємства має бути забезпечений вільний доступ.
Про закриття ділянок доріг або проїздів для ремонту необхідно негайно повідомити підрозділи пожежної охорони. На період закриття доріг у відповідних місцях мають бути встановлені покажчики напрямку об'їзду або влаштовані переїзди через ділянки, що ремонтуються.
Територія підприємств та інших об'єктів повинна мати зовнішнє освітлення, яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, протипожежного обладнання, входів до будинків та споруд._На території підприємства на видних місцях повинні бути встановлені таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони._Розводити багаття, спалювати відходи, тару, викидати незагашене вугілля та попіл на відстань менше 15 м від будівель та споруд, а також у межах, установлених будівельними нормами протипожежних розривів, не дозволяється.
26. Протипожежні вимоги до будинків і споруд.
Усі будівлі, приміщення і споруди повинні своєчасно очищ від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Терміни очищення встановл технологічними регламентами або інструкціями._У разі реконструкції,перепланув,кап ремонту приміщень, будинкі та інших споруд,необхід викон протипож вимоги, визначені нормативно-правовими документами в галузі будівельного, технологічного проектування та чинними правилами.
Протипож системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд повин постійно утрим у справному робочому стані._ Дерев'яні конструкції в будинках усіх ступенів вогнестійкості, повинні піддаватися вогнезахисній обробці,за винятком вікон,дверей,воріт,підлоги, вбудов меблів, стелажів, якщо в будівельних нормах не зазначені ін вимоги_Вибухопожежонебезпечні приміщення у багатоповерхов будівлях повин розміщ біля зовнішніх стін верхніх поверхів_Не дозволяється використ. горища, технічні поверхи й приміщ під виробничі дільниці, для зберіг продукції, устаткування, меблів та інших предметів, для влаштування голуб'ятень тощо._У житлових, громадських і адмін-побутових будинках не дозвол розміщ магазини та склади товарів побутової хімії, вогненебезпеч речовин і матеріалів._У разі необхідн встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат, останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебув в цих приміщ людей ґрати мають бути відчинені.
Для індивід захисту обслуг персонал підприємств, де в технологічних процесах викори легкозаймисті, горючі рідини або гази, повинен бути забезпечений комплектом спеціального термозахисного одягу.
27. Заходи безпеки під час проведення масових заходів.
Під час організації і проведення заходів з масовим перебуванням людей слід дотримуватись таких вимог:
1) при кількості людей понад 50 осіб використовувати приміщення, забезпечені не менш як двома евакуаційними виходами, що відповідають вимогам будівельних норм, не мають на вікнах глухих ґрат; 2) особи, яким доручено проведення таких заходів, перед їх початком зобов'язані ретельно оглянути приміщення і переконатись у повній готовності останніх у протипожежному відношенні, у тому числі в забезпеченості потрібною кількістю первинних засобів пожежогасіння, справності засобів зв'язку, пожежної автоматики і сигналізації; 3) повинно бути організоване чергування на сцені та у приміщеннях залів;
4) не дозволяється заповн приміщень людьми понад установлену норму, зменш ширини проходів між рядами, установка в проходах додаткових крісел, стільців тощо, повне відключення під час спектаклів або вистав світла.
На вимогу органів державного пожежного нагляду здійснюються й інші протипожежні заходи.
Під час проведення новорічних свят:
1) ялинка повинна встановлюватися на стійкій основі; 2) за відсутності в приміщенні електричного освітлення святкування новорічної ялинки повинно проводитися тільки протягом світлового дня; 3) ялинку не слід встановлювати в проходах, біля виходів, на шляхах евакуації; 4) ілюмінація повинна бути виконана з додержанням правил улаштування електроустановок; 5) не дозволяється прикрашати ялинку целулоїдними іграшками, а також марлею і ватою, не просоченими вогнезахисною речовиною, застосовувати для ілюмінації ялинки свічки.
28. Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.
Горіння – це процес окислення який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.Горіння виник коли є горюча речовина, окислювач та джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень, повітря, азотна кислота, хлор, фтор тощо .
Горіння може бути повним і неповним. Повне – при достатній або надлишковій кількості окислювача. Неповне – відбув при недостатній к-сті окислювача. При неповному горінні утворюються продукти неповного згорання,серед яких є токсичні речовини.
У побуті до пожежонебез належ препарати в аерозольній упаковці,багато засобів для вивед плям,догляду за виробами зі шкіри, боротьби з побутовими комахами й захисту рослин та частина мінеральних добрив.
До пожеженебезпеч речовин належать лаки, фарби, горючі й мастильні речовини, розчинники, аерозолі, газ тощо.
Пожежонебезпеч матеріалами є меблі, одяг, газети, картон журнали, книжки, дерев'яні споруди, пластмасові вироби та покриття, дрова, вугілля. Поблизу цих матеріалів категорич забор палити, користуватися відкритим вогнем.
Під час роботи із синтетичними, горючими та легкозайми-
стими матеріал та речовинами слід дотрим. таких правил: - не дозволяється розігрівати перелічені матеріали. - заборон користув відкритим вогнем на відстані менш ніж 20 м від місця проведення будь-яких дій з такими речовинами; - у разі використ імпортних речовин та матеріалів необхідно суворо дотрим вказівок та інструкцій; - ємності з горючими речовинами слід відкрив лише перед використ.
31. Порядок дій у разі пожежі.
У разі виявл. пожежі кожний громадянин зобов'язаний:
1) негайно повідом про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати к-сть поверхів будівлі, місце виникнен пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідом своє прізвище;2) вжити заходів до евакуації людей,гасіння пожежі та збереж матеріальних цінностей;3) якщо пожежа виникла на п-тві, повідомити про неї керівника та чергового на об'єкті;4) у разі необхідності виклик інші аварійно-рятувальні служби.
Посадова особа об'єкта, що прибула на місце пожежі, зобов'яз:1) перевір, чи викликана пожеж охорона, довести подію до відома власника п-ва;2) у разі загрози життю людей негайно організ їх евакуацію, використ для цього наявні сили й засоби;3)видалити за межі небезпеч зони всіх працівників,не пов'яз з ліквідацією пожежі;4) припинити роботи в будівлі, крім робіт, пов'яз із заходами щодо ліквід пожежі;5) здійсн в разі необхідн відключ електроенергії, зупинення агрегатів, апаратів, перекриття газових, парових та водяних комунікацій та здійснити інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленню будівлі;6) перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимового захисту;7) організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела;8) одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;
9) забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.
29. Джерела запалювання та пожежна небезпека електрообладнання.
Пожежна небезпека електрообладнання, електронних приладів, радіоелектронної апаратури, апаратури управління, електроприймачів пов’язана з використанням спалимих матеріалів: гуми, пластмас, лаків, олій.
Джерелами запалювання можуть бути електричні іскри, дуги, коротке замикання, струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні, несправність обладнання. Окислювачем звичайно служить кисень. Виникнення пожежі в електронних пристроях можливо, якщо використовуються спалимі і важко спалимі матеріали і вироби.
Причинами виникнення пожежі електрообладнання можуть бути: перевантаження проводів електромережі, яке викликає нагрівання частин, що проводять струм, загоряння їхньої ізоляції і, як наслідок, запалення різних матеріалів, які стикуються з ними; неякісне виконання з'єднань електричної проводки; перевантаження різних електричних пристроїв, що призводить до їхнього нагрівання; несправне охолодження електропристрою, неправильне вмикання його; коротке замикання, іскріння на колекторі або кільцях електродвигуна і генераторів, а також в пристроях вмикання і вимикання; надмірне зношення підшипників електромашин.
Різні запобіжні пристрої при правильному підбиранні до даної електричної мережі здатні запобігати загорянню електропристроїв у випадку перевантажень і короткого замикання.
Найбільшу небезпеку становить електрообладнання вибухо- і пожежонебезпечних приміщень і установок.
32. План евакуації на випадок пожежі.
У будівлях і спорудах на випадок виникн пожежі необхідно передбачати евакуаційні шляхи і виходи. Виходи вважають евакуаційними, якщо вони ведуть:1) з приміщень першого поверху назовні безпосер або через коридор, вестибюль, сходову клітку; 2) з приміщень ін. поверхів в сходову клітку, яка має мати вихід назовні безпосер або через вестибюль, відокремлений від примикаючих коридорів перегородками з дверима; 3) з приміщень в сусіднє приміщ в тому ж поверсі, забезпечене вказаними вище виходами.
У разі влаштування евакуаційних виходів з двох сходових кліток через загальний вестибюль одна з них має мати ще один вихід безпосередньо назовні. Евакуаційні виходи розташовуються розосереджено, кількість їх з будівель і з кожного поверху будівлі має бути не меншою двох.
Евакуаційними шляхами вважаються такі, які безпосередньо ведуть до евакуаційного виходу і забезпечують безпечний рух людей. Ліфти і ескалатори не відносять до шляхів евакуації. На шляхах евакуації не має бути перешкод для руху людей. Двері мають відкриватися назовні і бути розпашними, висота їх в світлі приймається не менше 2 м.
На шляхах евакуації і в торгових залах передбачається аварійне освітлення.
На підприємствах, базах і складах мають бути плани евакуації людей і дій працівників на випадок виникнення пожежі. Типова схема системи сповіщення про пожежу повинна включати: магнітофони з наперед записаними на магнітофонну стрічку текстами сповіщення, підсилювач, пристрій вихідної комунікації, розподільну дротяну мережу, звукові колонки.
30. Блискавкозахист.
Блискавкозахист - це с-ма заходів для запобіг і нейтралізац небезпечних проявів атмосферної електрики, які захищ будівлі, споруди, матеріали від пожеж, вибухів і руйнувань.
Найбільш небезпеч є прямий удар блискавки,бо при цьому відбув безпосередній контакт блискавки з об’єктом, що уражається. В результаті індукції виник. струми високої напруги на металевих ізольованих від землі предметах. Це призвод до іскріння між ними і заземленими металевими елементами конструкцій і обладнання.
Від прямих ударів блискавки споруди захищають блискавковідводами, які сприймають блискавку і відводять її струм у землю. Блискавковідвід складається з трьох частин: блискавкоприймача, струмовідводу і заземлювача.
Значення імпульсного опору заземлювача має бути не більше 10 Ом. Для захисту від індукції все розташоване горизонтально металеве устаткування з’єднують між собою так, щоб воно являло собою єдиний і безперервний електричний ланцюг, який заземлюють у декількох місцях.
Очікувана кількість N уражень блискавкою за рік об’єктів, не облаштованих блискавкозахистом, визначається за формулою:N=[( S + 6 h) • ( L + 6 h) – 7,7 h2] • n • 10-6
S і L- відповідно ширина і довжина об’єкта, що захищається, м;h - найбільша висота об’єкта, м; n - середньорічна кількість ударів блискавкою на 1 кв. км земної поверхні.
Зона захисту — це частина простору, всередині якого будівля або споруда є захищ від прямих ударів блискавки з певним ступенем надійності. У міру просування до середини зони надійність захисту збільш.
33. Засоби та способи пожежогасіння.
Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням. На практиці використовують декілька способів припинення горіння.
Спосіб охолодження ґрунт на тому, що горіння речовини можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. Якщо з поверхні горючої речовини відвести тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горіння припиняється.
Спосіб розведення базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню у атмосфері більше 14-16% за об'ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полум'яне горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окислення.
Спосіб ізоляції ґрунт на припин надходж кисню повітря до речовини,що горить.Для цього застос ізолюючі речовини.
Спосіб механічного гасіння полум'я сильним струменем води, порошку чи газу.
Спосіб вогнеперешкоди заснований на створенні умов, за яких полум'я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного.
Реалізація способів припинення горіння досягається використанням вогнегасних речовин та технічних засобів. До вогнегасних належать такі найпоширеніші речовини: вода, водяна пара, піна, газові вогнегасні склади, порошки, пісок, пожежостійкі тканини тощо.
Відповідно до протипожежних норм, кожне промислове підприємство обладнують пожежним водопроводом. Основними елементами устаткування водяного пожежогасіння на об'єктах є пожежні гідранти, пожежні крани, пожежні рукави, насоси та ін.
34. Первинні засоби гасіння пожежі.
Первинні засоби пожежогас признач для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу п-тва до прибуття підрозділів пож охорони,а також ліквідації невеликих осередків пожеж. Вони є у всіх виробничих приміщеннях, цехах, складах, лабораторіях.
До первин засобів гасіння пожежі належ вогнегасники, як ручні так і пересувні, бочки з водою, відра, сокири, лопати, ящики з піском, шерстяні ковдри, ломи, пилки тощо.
На промислових п-вах застос в основному пінні, рідинні, вуглекислотні, аерозольні та порошкові вогнегасники. Вогнегасники застосовують для ліквідації пожеж на початковій стадії їх розвитку.
Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпеч первинними засобами пожежогас. Ця вимога стос також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогас, пожежної сигналізації або внутр пожежними кранами.
Для розміщ первин засобів пожежогас у виробничих, складських приміщеннях, будівлях, спорудах, слід встановл спеціальні пожежні щити. _На пожеж щитах повинні розміщ ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці. Пожежний інвентар повинен мати червоно-біле пофарбування і відповідні написи. Пожежний інструмент фарбується у чорний колір._ Вогнегасники слід встановл у легкодоступних та помітних місцях, а також у пожежонебез¬печних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів і безпосередньої дії опалювальних та нагрівальних приладів.
35. Захворювання, які виникають під час роботи з персональним комп'ютером.
У наш час використання комп'ютерів у всіх сферах життя стає все ширше і тому все більше людей змушені проводити цілі дні біля моніторів комп'ютерів.
Основні аспекти тривалої роботи за комп'ютером:
1) Працююча за комп'ютером людина тривалий час повинна зберігати відносно нерухоме положення, що негативно позначається на хребті й циркуляції крові у всьому організмі (застій крові). 2) Читання інформації з монітора викликає напруження очей. З часом це може призвести до порушення акомодативної здатності очей і, отже, до порушень зору.3) Тривала робота на клавіатурі призводить до перенапруження суглобів кисті й м'язів передпліччя.4) Монітори, забезпечені електронною трубкою, є сильним джерелом електромагнітних полів. Це приводить до різних розладів нервової системи та очей.5) Робота за комп'ютером передбачає переробку великого масиву інформації і постійну концентрацію уваги, тому при тривалій роботі за комп'ютером нерідко розвивається розумова втома і порушення уваги.6) Людина, яка працює за комп'ютером, змушена весь час приймати рішення, від яких залежить ефективність його роботи. Тому, тривала робота за комп'ютером, часто є причиною хронічного стресу. 7) Все частіше з'являються повідомлення про виникнення комп'ютерної залежності. 8) Люди, які тривалий час працюють за комп’ютером, часто нехтують нормальним харчуванням і працюють впроголодь весь день. Неправильне харчування призводить не тільки до порушень роботи органів травного тракту, але і до виникнення мінеральної й вітамінної недостатності.
36. Вимоги до організації робочого місця при роботі з персональним комп'ютером.
Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками:1) ступні ніг – на підлозі або на підставці для ніг; 2) стегна – в горизонтальній площині; 3) передпліччя – вертикально; 4) лікті – під кутом 70 – 90 град. до вертикальної площини; 5) зап’ястя зігнуті під кутом не більше 20 град. відносно горизонтальної площини, 6) нахил голови – 15 – 20 град. відносно вертикальної площини.
Якщо користування ПК є основним видом діяльності, то ПК і його перефірійні пристрої розміщується на основному робочому столі, як правило, з лівого боку._Якщо використ ПК є періодичним, то він, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу._Робочий стіл для ПК, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною. Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, є обов’язковим._Робоче сидіння користувача ПК повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку, стаціонарні або знімні підлокітники._Монітор та клавіатура мають розташов на оптимальній відстані від очей користувача.
При потребі високої концентрац уваги під час викон робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ПК необхід відділ одне від одного перегородками висотою 1,5 – 2 м._Відносно вікон роб місце повин бути розміщено так, щоб природ світло було збоку, переважно з лівого та забезпеч коеф природної освітленості не нижче 1,5 %. Робоче місце, обладнане ПК повинно бути розташоване так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла.
37. Правила безпеки при користуванні персональним комп'ютером.
Облаштування робочих місць, обладнаних персональними комп’ютерами, повинно забезпечувати:1) належні умови освітлення приміщення і робочого місця, відсутність відблисків;2) оптимальні параметри мікроклімату; 3) належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця._Заходи щодо усунення небезпеки ураження електричним струмом зводяться до правильного розміщення устаткування та електричних кабелів. Треба регулярно робити очистку внутрішніх частин комп'ютерів, іншого устаткування від пилу. Для запобігання іскріння необхідно рідше встромляти і виймати штепсельні вилки з розеток._Екран дисплея повинен бути розташованим перпендикулярно до напрямку погляду. Відстань від дисплея до очей повинна трохи перевищувати звичну відстань між книгою та очима. Перед екраном монітора, особливо старих типів, повинен бути спеціальний захисний екран._Важливою є форма спинки крісла, яка повинна повторювати форму спини. Крісло бажано обладнати бильцями. Його потрібно встановити так, щоб не треба було тягтися до клавіатури. Періодично користувачу необхідно рухатися, вчасно змінювати положення тіла і робити перерви у роботі._При напруж роботі за ПК щогодини необх робити перерву на 15 хвилин через кожну годину і треба займ іншою справою. Декілька разів на годину бажано викон серію легких вправ для розслаблення.
Наслідками регуляр роботи з комп без застосув захисних засобів можуть бути: захвор органів зору; хвороби серцево-судинної системи; захворювання шлунково-кишкового тракту; шкірні захворювання; різноманітні пухлини.
38. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування.
Всі питання страх від нещасн випадку регламентовані ЗУ «Про загальнооб держ соц страх від нещасн випадку на виробництві та проф захвор,які спричин втрату працездат».
Страх від нещасн випадку є самостійним видом ЗДСС, за допомогою якого здійсн соц захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Завданнями страх від нещасного випадку є:
1) провед профілактичних заходів, спрямов на усунення шкідливих і небезпечних виробн факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, проф захворюванням викликаним умовами праці; 2) відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або проф захвор;3)відшкод шкоди, пов'язаної з втратою застрах особами заробітної плати під час виконан трудових обов'язків, надання їм соц послуг, а також у разі їх смерті здійсн страх виплат непрацездат членам їх сімей.
Основні принципи страхування від нещасного випадку:
1) паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку; 2) своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; 3) обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору; 4) надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; 5) обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; 6) формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; 7) економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці.
39. Суб'єкти та об'єкти страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
Суб’єктами страх від нещасного випадку є застрах громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрах є фіз особа, на користь якої здійсн страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застраховані особи. Страховик – Фонд соц страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Укр. Об'єктом страхув від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Страх ризик – обставини, внаслідок яких може статися страх випадок. Страх випадком є нещасний випадок на виробництві або проф захвор, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізи чи психічну травму за певних обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Проф захворювання є страх випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.
Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.
Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
40. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правління Фонду, виконавча дирекція, обов'язки.
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. До складу правління Фонду включаються представники трьох представницьких сторін: держави; застрахованих осіб; роботодавців.
Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці.
У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:
1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті; 2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов; 3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації,; 4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах; 5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги; 6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого; 7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства; 8) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю; 9) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування та ін.
41. Права та обов'язки застрахованої особи. Права та обов'язки роботодавця як страхувальника
Застрахований має право:
1) брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків; 2) бути повноважним представником застрахованих працівників і вимагати від Фонду виконання своїх обов'язків щодо соціального захисту потерпілих; 3) брати участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі з участю представника профспілкового органу або своєї довіреної особи; 4) у разі настання страхового випадку одержувати від Фонду виплати та соціальні послуги, передбачені Законом; 5) на послуги медичної реабілітації; 6) на послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію, якщо загальна тривалість професійної реабілітації не перевищує двох років; 7) на відшкодування витрат при медичній і професійній реабі-літації на проїзд до місця лікування чи навчання і назад, витрати на житло та харчування, транспортування багажу, на проїзд особи, яка його супроводжує; 8) отримувати безоплатно від Фонду роз'яснення з питань соціального страхування від нещасного випадку.
Застрахований зобов'язаний:
1) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці; 2) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання: а) лікуватися в лікувальнопрофілактичних закладах або у медичних працівників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування; б) додержувати правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують;в) не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності; г) своєчасно повідомляти робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про обставини, що призводять до зміни розміру матеріального забезпечення, складу соціальних послуг та порядку їх надання.
Роботодавець як страхувальник має право:
1) брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків; 2) вимагати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виконання обов'язків щодо організації профілактики нещасних випадків і професійних захворювань; 3) оскаржувати рішення працівників Фонду соціального страхування від нещасних випадків у спеціальних; 4) захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих, у тому числі в суді.
Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:
1) інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду: а) про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; б) про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику;
2) подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду соц страху від нещасних випадків відомості про річний фактичний обсяг реалізованої продукції, кількість нещасн випадків і проф захвор на підприємстві за минулий кален рік; 3) безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду;4) повідомляти працівникам підприємства адресу та номери телефонів робочого органу виконавчої дирекції Фонду.