Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ДБН В.2.3-4:2007 С.90
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
Споруди транспорту
АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ
Частина І. Проектування
Частина II. Будівництво
ДБН В.2.3-4:2007
+Зміна № 1
ПЕРЕДМОВА
|
РОЗРОБЛЕНО: |
Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П.Шульгіна (ДерждорНДІ), Державне підприємство Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства (Укрдіпродор), Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ), Державний науково-технічний центр інспекції якості та сертифікації дорожньої продукції (Дор'якість) |
|
РОЗРОБНИКИ: |
Керівник розробки I частини "Проектування" В. Щербаченко; керівник розробки II частини "Будівництво" канд. техн. наук В. Вирожемський. Виконавці: д-р техн. наук В. Жданюк; кандидати техн. наук Ф. Гончаренко, С. Головко, В. Даценко, В. Зінченко, П. Коваль, І. Кіяшко, М. Міщенко, В. Титар, Л. Федоренко, С. Харченко; інженери Т. Бондар. А. Булатов, В. Гірман, Л. Гохман, І. Гречухова, С. Кіщинський, К. Краюшкіна, В. Котул, Н. Ростовська, Р. Русин, М. Резнік, М. Яковенко |
|
ВНЕСЕНО ТА ПІДГОТОВЛЕНО ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ: |
Відділ промислової забудови та проблем ЧАЕС Мінрегіонбуду України, Державна Служба автомобільних доріг України (Укравтодор) |
|
ЗАТВЕРДЖЕНО: |
наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (Мінрегіонбуд) від 31.10.2007 р. № 292 |
НА ЗАМІНУ ДБН В.2.3-4-2000
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
|
Споруди транспорту Автомобільні дороги Частина I. Проектування Частина II. Будівництво |
ДБН В.2.3-4:2007 Вводяться на заміну ДБН В.2.3-4-2000 |
Чинні від 2008-03-01
Ці норми встановлюють вимоги: частина І (Проектування) – на проектування будівництва нових і реконструкцію існуючих автомобільних доріг загального користування (далі – автомобільні дороги), частина ІІ (Будівництво) – на будівництво, реконструкцію та ремонт автомобільних доріг.
Норми не поширюються на відомчі (технологічні) автомобільні дороги, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів, автомобільні дороги на приватних територіях.
У цих нормах є посилання на такі нормативні документи:
|
ДБН 360-92** |
Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень |
|
ДБН А.2.2-1-2003 |
Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд |
|
ДБН А.2.2-3-2004 |
Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва |
|
ДБН А.3.1-5-96 |
Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва |
|
ДБН В. 1.1-3-97 |
Захист від небезпечних геологічних процесів. Інженерний захист територій, будинків і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення |
|
ДБН В.1.1-12:2006 |
Захист від небезпечних геологічних процесів шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Будівництво у шкідливих районах України |
|
ДБН В.2.2-17:2006 |
Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення |
|
ДБН В.2.3-5-2001 |
Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів |
|
ДБН В.2.3-14-2006 |
Споруди транспорту. Мости та труби. Правила проектування |
|
ДБН В.2.3-16-2007 |
Споруди транспорту. Норми відведення земельних ділянок для будівництва (реконструкції) автомобільних доріг |
|
ДБН В.2.5-20-2001 |
Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання |
|
ДБН В.2.5-28-2006 |
Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення |
|
ДСТУ 2587:2010 |
Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування |
|
ДСТУ 2734-94 |
Огородження дорожні тросового типу. Загальні технічні умови |
|
ДСТУ 2735-94 |
Огородження дорожні і напрямні пристрої. Правила використання. Вимоги безпеки дорожнього руху |
|
ДСТУ 2935-94 |
Безпека дорожнього руху. Терміни та визначення |
|
ДСТУ 3587-97 |
Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану |
|
ДСТУ 4036-2000 |
Безпека дорожнього руху. Вставки розмічальні дорожні. Загальні технічні вимоги |
|
ДСТУ 4092-2002 |
Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. Загальні технічні вимоги, правила застосування та вимоги безпеки |
|
ДСТУ 4100-2002 |
Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування |
|
ДСТУ 4123-2002 |
Безпека дорожнього руху. Елементи примусового зниження швидкості на вулицях і дорогах. Загальні вимоги. Правила застосування |
|
ДСТУ Б А. 2.4-4-99 |
СПДБ. Основні вимоги до проектної та робочої документації |
|
ДСТУ Б А. 2.4-13-97 |
СПДБ. Умовні графічні позначення в документації з інженерно-геологічних вишукувань |
|
ДСТУ Б В.2.1-2-96 (ГОСТ 25100-95) |
Основи та фундаменти будинків і споруд. Ґрунти. Класифікація |
|
ДСТУ Б В.2.3-2-97 (ГОСТ 30413-96) |
Споруди транспорту. Автомобільні дороги. Методи визначення коефіцієнта зчеплення колеса автомобіля з дорожнім покриттям |
|
ДСТУ Б В.2.3-9-2004 |
Споруди транспорту. Пристрої дорожні напрямні. Загальні технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.3-10-2004 |
Споруди транспорту. Огородження дорожнє парапетного типу. Загальні технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.3-11-2004 |
Споруди транспорту. Огородження дорожнє перильного типу. Загальні технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.3-12-2004 |
Споруди транспорту. Огородження дорожнє металеве бар'єрного типу. Загальні технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.3-17:2007 |
Споруди транспорту. Автомобільні дороги платні. Вимоги до проектування |
|
ДСТУ Б В.2.7-29-95 |
Будівельні матеріали. Дрібні заповнювачі природні, з відходів промисловості, штучні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Класифікація |
|
ДСТУ Б В.2.7-30-95 |
Будівельні матеріали. Матеріали нерудні для щебеневих і гравійних основ та покриттів автомобільних доріг. Технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-32-95 |
Будівельні матеріали. Пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт. Технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-33-2001 |
Будівельні матеріали. Пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт. Технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-34-2001 |
Будівельні матеріали. Щебінь з гірських порід та відходів сухого магнітного збагачення залізистих кварцитів гірничо-збагачувальних комбінатів і рудників України. Технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-35-95 |
Будівельні матеріали. Щебінь, пісок та щебенево-піщана суміш з доменних та сталеплавильних шлаків для загальнобудівельних робіт. Загальні технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-39-95 |
Будівельні матеріали. Щебінь і пісок із шлаків чорної та кольорової металургії для бетонів |
|
ДСТУ Б В.2.7-43-96 |
Будівельні матеріали. Бетони важкі. Технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-46-96 |
Будівельні матеріали. Цементи загальнобудівельного призначення. Технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-47-96 (ГОСТ 10060.0-95) |
Будівельні матеріали. Бетони. Методи визначення морозостійкості. Загальні вимоги |
|
ДСТУ Б В.2.7-48-96 (ГОСТ 10060.1-95) |
Будівельні матеріали. Бетони. Базовий метод визначення морозостійкості. Загальні вимоги |
|
ДСТУ Б В.2.7-71-98 (ГОСТ 8269.0-97) |
Будівельні матеріали. Щебінь і гравій із щільних гірських порід і відходів промислового виробництва для будівельних робіт. Методи фізико-механічних випробувань |
|
ДСТУ Б В.2.7-74-98 |
Будівельні матеріали. Крупні заповнювачі природні, з відходів промисловості, штучні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Класифікація |
|
ДСТУ Б В.2.7-75-98 |
Будівельні матеріали. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) |
Будівельні матеріали. Матеріали на основі в'яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва. Методи випробувань |
|
ДСТУ Б В.2.7-114-2002 |
Будівельні матеріали. Суміші бетонні. Методи випробувань |
|
ДСТУ Б В.2.7-121-2003 |
Будівельні матеріали. Споруди транспорту. Порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей. Технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-119-2003 |
Будівельні матеріали. Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови |
|
ДСТУ Б В.2.7-127-2006 |
Будівельні матеріали. Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон щебенево-мастиковий. Технічні умови |
|
СНиП II-44-78 |
Тоннели железнодорожные и автодорожные (Тунелі залізничні та автодорожні) |
|
СНиП 1.02.07-87 |
Инженерные изыскания для строительства (Інженерні вишукування для будівництва) |
|
СНиП 2.01.15-90 |
Инженерная защита территорий, зданий и сооружений от опасных геологических процессов. Основные положения проектирования (Інженерний захист територій будинків та споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування) |
|
СНиП 2.04.02-84 |
Водоснабжение. Наружные сети и сооружения (Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди) |
|
СНиП 2.04.03-85 |
Канализация. Наружные сети и сооружения (Каналізація. Зовнішні мережі та споруди) |
|
СНиП 2.04.07-86 |
Тепловые сети (Теплові мережі) |
|
СНиП 2.05.06-85 |
Магистральные путепроводы (Магістральні шляхопроводи) |
|
СНиП 2.06-15-85 |
Инженерная защита территорий от затопления и подтопления (Інженерний захист територій від затопления та підтоплення) |
|
СНиП 3.03.01-87 |
Несущие и ограждающие конструкции (Несучі та огороджувальні конструкції) |
|
ГОСТ 3344-83 |
Щебень и песок шлаковые для дорожного строительства. Технические условия (Щебінь і пісок шлакові для дорожнього будівництва. Технічні умови) |
|
ГОСТ 5180-84 |
Грунты. Методы лабораторного определения физических характеристик (Ґрунти. Методи лабораторного визначення фізичних характеристик) |
|
ГОСТ 6665-91 |
Камни бетонные, железобетонные бортовые. Технические условия (Камені бетонні, залізобетонні бортові. Технічні умови) |
|
ГОСТ 6666-81 |
Камни бортовые из горных пород. Технические условия (Камені бортові із гірських порід. Технічні умови) |
|
ГОСТ 8735-88 |
Песок для строительных работ. Методы испытаний (Пісок для будівельних робіт. Методи випробувань) |
|
ГОСТ 10180-90 |
Бетоны. Методы определения прочности по контрольным образцам (Бетони. Методи визначення міцності за контрольними зразками) |
|
ГОСТ 11955-82 |
Битумы нефтяные дорожные жидкие. Технические условия (Бітуми нафтові дорожні рідкі. Технічні умови) |
|
ГОСТ 12536-79 |
Грунты. Методы лабораторного определения зернового (гранулометрического) состава. Ґрунти (Методи лабораторного визначення зернового (гранулометричного) складу |
|
ГОСТ 18105-86 |
Бетоны. Правила контроля прочности (Бетони. Правила контролю міцності) |
|
ГОСТ 18659-81 |
Эмульсии битумные дорожные. Технические условия (Емульсії бітумні дорожні. Технічні умови) |
|
ГОСТ 22245-90 |
Битумы нефтяные дорожные вязкие. Технические условия (Бітуми нафтові дорожні в'язкі. Технічні умови) |
|
ГОСТ 22733-77 |
Грунты. Метод лабораторного определения максимальной плотности (Ґрунти. Методи лабораторного визначення максимальної щільності) |
|
ГОСТ 23558-94 |
Материалы щебеночные, гравийные и песчаные, обработанные неорганическими вяжущими. Технические условия (Матеріали щебеневі, гравійні і піщані, оброблені неорганічними в'яжучими. Технічні умови) |
|
ГОСТ 24451-80 |
Тоннели автодорожные. Габариты приближения строений и оборудования (Тунелі автодорожні. Габарити наближення будівель та устаткування) |
|
ГОСТ 25458-82 |
Опоры деревянные дорожных знаков. Технические условия (Опори дерев'яні дорожніх знаків. Технічні умови) |
|
ГОСТ 25459-82 |
Опоры железобетонные дорожных знаков. Технические условия (Опори залізобетонні дорожніх знаків. Технічні умови) |
|
ГОСТ 25584-90 |
Грунты. Методы лабораторного определения коэффициента фильтрации (Ґрунти. Методи лабораторного визначення коефіцієнта фільтрації) |
|
ГОСТ 26193-84 |
Материалы из отсевов дробления изверженных горных пород для строительных работ. Технические условия (Матеріали з відсіву від подрібнювання вивержених гірських порід для будівельних робіт. Технічні умови) |
|
ГОСТ 26804-86 |
Ограждения дорожные металлические барьерного типа. Технические условия (Огородження дорожні металеві бар'єрного типу. Технічні умови) |
|
ГОСТ 17.5.3.06-85 |
Охрана природы. Земли. Требования к определению норм снятия плодородного слоя почвы при производстве земляных работ (Охорона природи. Землі. Вимоги до визначення норм зняття родючого шару ґрунту при виконанні земляних робіт) |
У Законі України від 08.09.2005 № 2862-IV "Про автомобільні дороги" наведено визначення таких термінів: автомобільна дорога, архітектурне облаштування, вулиця, дорожнє покриття, земляне полотно, інженерне облаштування, об'єкти дорожнього сервісу, орган управління, проїзна частина, смуга відведення, смуга руху, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби, штучні споруди.
Нижче подано значення вжитих у цьому документі термінів, які відсутні в Законі України "Про автомобільні дороги".
3.1 автомагістраль
Автомобільна дорога, яка має чотири і більше смуг руху, огородження на узбіччях і розділювальній смузі, перетинає в різних рівнях інші дороги, залізничні і трамвайні колії, пішохідні і велосипедні доріжки, шляхи проходу тварин та обгороджена сіткою.
3.2 відстань видимості предмета
Відстань, що забезпечує видимість з місця водія на висоті 1,2 м будь-якого предмета заввишки 0,20 м, який знаходиться на середині смуги руху.
3.3 віраж
Односхилий поперечний профіль проїзної частини, що влаштовується в межах кривої в плані з похилом до її центра.
3.4 габарити транспортного засобу
Найбільші зовнішні розміри транспортного засобу за шириною, висотою і довжиною.
3.5 ґрунт укріплений
Ґрунт, оброблений різними в'яжучими речовинами або покращений добавками з метою підвищення його міцності і стійкості.
3.6 динамічне навантаження
Навантаження на проїзну частину дороги від транспортного засобу, який рухається.
3.7 додаткові шари основи
Шари між основою та робочим шаром ґрунту на ділянках з несприятливими погодно-кліматичними і ґрунтово-гідрологічними умовами.
3.8 дорожній одяг
Одно- або багатошарова конструкція проїзної частини автомобільної дороги, яка сприймає навантаження від транспортних засобів і передає його на ґрунт земляного полотна.
3.9 транспортний засіб
Механічний транспортний засіб, призначений для перевезення на автомобільних дорогах вантажів, пасажирів та устаткування, розташованого на ньому.
3.10 жорсткий дорожній одяг
Дорожньо-будівельна конструкція, що містить шари, спроможні працювати на розтягування, жорсткість і міцність яких практично не залежать від температури, вологості, тривалості дії навантаження і які зберігають суцільність протягом нормативного терміну служби.
3.11 зона транспортної розв'язки
Територія в межах смуги відводу доріг, які перетинаються чи примикають, що обмежується початком і кінцем перехідно-швидкісних смуг на основній та другорядній дорозі, а в разі їх відсутності початком та кінцем заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.
3.12 зупинкова смуга
Укріплена частина узбіччя, що призначена для тимчасової зупинки транспортних засобів.
3.13 мостові споруди
Мости, шляхопроводи, віадуки, естакади, акведуки.
3.14 навколишнє природне середовище
Середовище, в якому функціонує автомобільна дорога, включаючи повітря, воду, ґрунт, природні ресурси, флору, фауну, людей, а також взаємозв'язки між ними.
3.15 нежорсткий дорожній одяг
Дорожньо-будівельна конструкція, що містить шари, міцність яких залежить від температури, вологості та терміну дії навантаження.
3.16 основа
Частина дорожнього одягу, що спільно з покриттям перерозподіляє і знижує тиск на додаткові шари та ґрунт земляного полотна.
3.17 перехідна крива
Крива змінного радіуса, яка влаштовується на початку та в кінці колової кривої у плані.
3.18 перехідно-швидкісна смуга
Смуга руху, що призначена для розгону або гальмування дорожніх транспортних засобів при виїзді із загального транспортного потоку або в'їзді до нього.
3.19 покриття
Верхня частина дорожнього одягу, що безпосередньо сприймає на себе дію коліс транспортних засобів та атмосферних факторів.
3.20 поверхнева обробка
Захисний шар, який влаштовується на поверхні проїзної частини для підвищення шорсткості та зносостійкості покриття.
3.21 проїзна частина
Основний елемент дороги, призначений для безпосереднього руху транспортних засобів. В залежності від інтенсивності руху транспортних засобів проїзна частина може бути одно-, дво-, три- або багатосмуговою.
3.22 проміле
Одна тисячна частина числа, десята частина відсотка, що позначається знаком ‰ .
3.23 розрахункова швидкість руху
Гранична безпечна швидкість руху легкового одиночного автомобіля, що допускається для дороги певної категорії, за умов забезпечення його стійкості на сухому або зволоженому чистому покритті та достатньої відстані видимості.
3.24 серпантин
Вид кривої у плані, яка описується із зовнішньої сторони гострого кута, між двома напрямками дороги.
3.25 статичне навантаження
Навантаження від нерухомого транспортного засобу.
3.26 узбіччя
Смуга земляного полотна, розташована між крайкою проїзної частини та брівкою земляного полотна з кожного боку дороги, яка може використовуватись для вимушеної зупинки транспортних засобів та проїзду спеціального транспорту при виникненні надзвичайних ситуацій на автомобільній дорозі.
Таблиця 4.1 – Технічна класифікація автомобільних доріг
у авт/добу
|
Категорія дороги |
Розрахункова перспективна інтенсивність руху |
|
|
у транспортних одиницях |
у приведених до легкового автомобіля |
|
|
I-а |
понад 10 000 |
понад 14 000 |
|
І-б |
понад 10 000 |
понад 14 000 |
|
II |
від 3 000 до 10 000 |
від 5 000 до 14 000 |
|
III |
від 1 000 до 3 000 |
від 2 500 до 5 000 |
|
IV |
від 150 до 1 000 |
від 300 до 2 500 |
|
V |
до 150 |
до 300 |
|
Примітка 1. I-а – автомагістраль. Примітка 2. Категорію дороги можна визначати за розрахунковою інтенсивністю руху у транспортних одиницях, якщо кількість легкових автомобілів становить менше 30 відсотків від загального транспортного потоку. |
4.1.5 При реконструкції автомобільних доріг за наявності відомостей про погодинну інтенсивність руху, отриману за допомогою автоматичних лічильників, для визначення категорії дороги можна приймати перспективну середньорічну погодинну інтенсивність руху найбільш напруженого місяця згідно з таблицею 4.2.
Таблиця 4.2 – Перспективна годинна інтенсивність руху
у авт/год
|
Категорія дороги |
Погодинна інтенсивність руху |
|
I-а, І-б |
понад 1600 |
|
II |
від 1200 до 1600 |
|
III |
від 600 до 1200 |
Таблиця 4.3 – Коефіцієнти приведення транспортних засобів до легкового автомобіля
|
Ч. ч. |
Тип транспортного засобу |
Коефіцієнт приведення |
|
1 |
Мотоцикл без коляски та мопед |
0,5 |
|
2 |
Мотоцикл з коляскою |
0,75 |
|
3 |
Легковий автомобіль |
1,0 |
|
4 |
Вантажний автомобіль вантажопідйомністю, т: |
|
|
до 1 |
1,0 |
|
|
від 1 до 2 |
1,5 |
|
|
від 2 до 6 |
2,0 |
|
|
від 6 до 8 |
2,5 |
|
|
від 8 до 14 |
3,0 |
|
|
понад 14 |
3,5 |
|
|
5 |
Автопоїзд вантажопідйомністю, т: |
|
|
до 12 |
3,5 |
|
|
від 12 до 20 |
4,0 |
|
|
від 20 до 30 |
5,0 |
|
|
понад 30 |
6,0 |
|
|
6 |
Колісний трактор з причепами вантажопідйомністю, т: |
|
|
до 10 |
3,5 |
|
|
понад 10 |
5,0 |
|
|
7 |
Автобус |
3,0 |
|
8 |
Автобус зчеплений (здвоєний) |
5,0 |
|
Примітка 1. При проміжних значеннях вантажопідйомності транспортних засобів коефіцієнти приведення визначають інтерполяцією. Примітка 2. Коефіцієнти приведення для спеціальних автомобілів приймають як для базових автомобілів відповідної вантажопідйомності. |
4.2.1 Розрахункову швидкість руху при проектуванні автомобільних доріг слід приймати на основі визначеної категорії та конкретних умов прокладення залежно від рельєфу місцевості згідно з таблицею 4.4.
Таблиця 4.4 – Розрахункова швидкість руху
у км/год
|
Ч. ч. |
Категорія дороги |
Розрахункова швидкість |
||
|
Основна |
Допустима на місцевості |
|||
|
рівнинна місцевість |
горбистій |
гірській |
||
|
1 |
I-а |
150 |
120 |
100 |
|
2 |
І-б |
140 |
110 |
80 |
|
3 |
II |
120 |
100 |
60 |
|
4 |
III |
100 |
80 |
50 |
|
5 |
IV |
90 |
60 |
30 |
|
6 |
V |
90 |
40 |
30 |
|
Примітка 1. До горбистої місцевості належить рельєф, часто порізаний глибокими долинами з різницею позначок дна долин і вододілів понад 50 м на відстані не більше 0,5 км, з бічними глибокими ярами і нестійкими схилами, долинами передгірських рік з бічними притоками. Примітка 2. До гірської місцевості належать ділянки перевалів (плюс один кілометр в кожний бік від перевалу) через гірські хребти і ділянки гірських ущелин із складними, сильно порізаними або нестійкими схилами, ділянки розповсюдження пластичних зсувів ґрунтів та осипів, долини гірських рік з бічними притоками |
4.3.1 Автомобільні дороги необхідно проектувати для руху транспортних засобів з такими габаритами:
за довжиною одиночного автомобіля –12 м;
за довжиною автопоїзда – 22 м;
за шириною автомобіля – 2,65 м;
за висотою автопоїзда від поверхні дороги – 4 м.
4.4.1 Розташування автомобільної дороги повинно базуватися на відповідній містобудівній документації:
генеральній схемі планування території України;
схемі планування території Автономної Республіки Крим;
схемі планування територій областей, районів, їх окремих територій, які мають регіональне значення;
генеральних планах або схемах планування територій населених пунктів та сільських рад;
детальних планах територій.
показники плану траси дороги: протяжність, коефіцієнт розвитку траси, кількість кутів поворотів, найбільша величина кута повороту, найменший радіус кривої;
показники профілю: протяжність ділянок з поздовжніми похилами понад 40 ‰, протяжність ділянок з похилами, що дорівнюють або перевищують гранично допустимі, мінімальним радіусом вертикальних кривих;
кількість труб та їх загальна довжина;
кількість мостових споруд та їх загальна довжина;
кількість перетинів залізниць в одному рівні;
протяжність ділянок, які проходять у межах населених пунктів;
наявність ділянок дороги, які вимагають індивідуального проектування земляного полотна (складні інженерно-геологічні умови);
загальний обсяг земляних робіт, у тому числі на 1 км;
кошторисна вартість земляних робіт з урахуванням витрат на укріплення земляного полотна (видалення слабкої основи, дренажні споруди, укріплення укосів із застосуванням геосинтетичних матеріалів та прошарків, підпірні стінки тощо);
площа вилучення земельних угідь;
вартість втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, сельбищних або промислових територій;
вартість 1 м2 дорожнього одягу;
показники коефіцієнтів безпеки та аварійності;
час проїзду автомобіля в прямому та зворотному напрямках;
забезпечення будівництва місцевими будівельними матеріалами;
витрати на охорону навколишнього природного середовища;
витрати на утримання дороги;
загальна вартість будівництва;
окупність витрат.
безпечний та комфортний рух транспортних засобів;
безпечне розташування примикань та перехрещень;
необхідне зчеплення шин автомобілів з поверхнею проїзної частини;
облаштування автомобільних доріг технічними засобами організації дорожнього руху, захисними дорожніми спорудами, будівлями дорожнього сервісу тощо.
ділянок доріг, що проходять через населені пункти;
під'їздів до залізничних колій в одному рівні на відстані 20 м у кожний бік;
транспортних тунелів;
розв'язок доріг у різних рівнях;
розв'язок доріг в одному рівні, розташованих на дорогах І-б категорії, які облаштовані перехідно-швидкісними смугами;
підземних і надземних пішохідних переходів;
пішохідних переходів в одному рівні через дороги І-б категорії;
ділянок доріг на підходах до пунктів сервісу на всій довжині перехідно-швидкісних смуг;
мостових споруд завдовжки понад 300 м та підходів до них по 200 м у кожний бік;
стаціонарне штучне освітлення повинно відповідати вимогам ДСТУ 3587.
При використанні електроенергії необхідно застосовувати енергозберігаючі технології.
Матеріали ОВНС необхідно розробляти на основі екологічних, геозооботанічних, інженерно-геологічних, санітарно-гігієнічних та інших необхідних натурних та лабораторних досліджень на базі сучасних методик і технічних засобів.
автомобільні дороги та ділянки доріг з розрахунковою перспективною інтенсивністю руху понад 5000 прив. авт/добу;
автомобільні дороги, що проходять у горбистій і гірській місцевості;
автомобільні дороги, що проходять по населених пунктах;
автомобільні дороги та ділянки доріг, у зоні впливу яких перебувають території та об'єкти природно-заповідного фонду України, території популяцій і шляхи міграції диких тварин, що віднесені до "Червоної книги України", пам'ятки історії та архітектури, місця потенційного розкриття археологічних знахідок, а також потенційно небезпечні техногенні об'єкти;
мостові споруди завдовжки понад 500 м, тунелі;
асфальтобетонні заводи (АБЗ);
цементно-бетонні заводи (ЦБЗ);
автозаправні станції АЗС, АГНКС;
автозаправні газові накопичувальні компресорні станції (АГНКС).
Розробка матеріалів ОВНС при проектуванні об'єктів першого екологічного класу виконується у повному обсязі відповідно до вимог ДБН А.2.2-1.
Будівництво автомобільних доріг категорії I-а; АБЗ, ЦБЗ, АЗС та АГНКС віднесене до екологічного небезпечних видів діяльності.
4.6.5 До другого екологічного класу належить будівництво нових об'єктів, що суттєво впливають на навколишнє природне середовище:
автомобільні дороги з розрахунковою перспективною інтенсивністю руху в межах від 2500 прив. авт/добу до 5000 прив. авт/добу;
автомобільні дороги з розрахунковою перспективною інтенсивністю руху понад 2500 прив. авт/добу при їх реконструкції;
автомобільні дороги, в зоні впливу яких перебувають території лісових масивів, не віднесених до об'єктів природно-заповідного фонду;
мостові споруди завдовжки від 100 м до 500 м;
станції технічного обслуговування (СТО).
Реконструкція автомобільних доріг та їх ділянок при переводі дороги нижчої категорії до І-а та І-б категорії відноситься до об'єктів другого екологічного класу.
Будівництво і реконструкція дорожніх об'єктів другого класу відносяться до видів діяльності, які не становлять підвищеної екологічної небезпеки. ОВНС при проектуванні будівництва та реконструкції об'єктів другого класу необхідно виконувати у скороченому обсязі, який визначається замовником та проектною організацією при складанні заяви про наміри проектування за погодженням з місцевим уповноваженим органом з охорони навколишнього середовища.
4.6.6 До третього екологічного класу належать дорожні об'єкти, що не віднесені до першого та другого екологічних класів.
При проектуванні будівництва і реконструкції об'єктів третього екологічного класу ОВНС виконується у скороченому обсязі, який визначається замовником та проектною організацією.
При проектуванні автомобільних доріг оцінці впливу на навколишнє середовище підлягають усі джерела впливу автомобільної дороги на навколишнє середовище, крім технологічних процесів будівництва та утримання доріг.
4.6.8 При розробці матеріалів ОВНС необхідно порівнювати кількісні показники забруднення навколишнього природного середовища відпрацьованими газами, твердими викидами, шумом, іншими факторами дії транспортних засобів на навколишнє природне середовище з гранично допустимими концентраціями забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, водоймищах і ґрунтах та іншими санітарно-гігієнічними нормами, що встановлені для даної території.
Таблиця 4.5 – Вплив автомобільної дороги на навколишнє природне середовище
|
Джерело впливу |
Спрямованість |
Характер |
|
Автомобільна дорога як інженерна споруда |
Зміни географічного ландшафту |
Не пов'язаний з транспортними засобами, постійний, широкого охоплення, прямий та побічний |
|
Транспортний рух |
Забруднення внаслідок транспортних викидів. Шумове забруднення. Пилове забруднення. Фізична небезпека |
Залежно від інтенсивності, режимів руху та складу транспортного потоку, постійний, місцевого охоплення, прямий |
|
Технологічні процеси будівництва і реконструкції |
Забруднення від викидів спеціалізованого транспорту, відходів виробництва, матеріалів будівництва, будівельного сміття. Виробничий шум. Пилове забруднення. Соціальні незручності. Фізична небезпека |
Тимчасовий, інтенсивний, локальний, прямий |
|
Технологічні процеси утримання доріг |
Забруднення від використання засобів проти пилу та ожеледиці. Забруднення від матеріалів ремонту. Соціальні незручності при проведенні ремонтних робіт |
Тимчасовий, малоінтенсивний, локальний, прямий та побічний |
При проектуванні реконструкції дорожніх об'єктів необхідно порівнювати існуючий вплив об'єкта на навколишнє природне середовище з впливом на нього після проведення реконструкції.
При розробці матеріалів ОВНС необхідно враховувати громадські інтереси відповідно до [3].
4.6.9 При прийнятті та обґрунтуванні проектних рішень з точки зору охорони навколишнього природного середовища рекомендується керуватися [3].
При проектуванні автомобільних доріг, дорожніх споруд, промислових баз, будівель і споруд, об'єктів дорожнього сервісу тощо перевагу належить віддавати рішенням, що мінімально впливатимуть на навколишнє природне середовище.
У разі перевищення встановлених для даної території санітарно-гігієнічних норм забруднення, суттєвого втручання в біосистеми на прилеглих територіях необхідно передбачати відповідні санітарно-захисні, природоохоронні, інженерні та технічні заходи: будівництво шумозахисних екранів, застосування дорожніх покриттів, на яких шум при проїзді автомобілів має найменшу величину, влаштування водовідвідних та водоочисних споруд, посадку спеціальних зелених насаджень, влаштування біопереходів, регулювання режимів руху автотранспорту, влаштування відповідного покриття та укріплення узбіч для зниження пилоутворення тощо.
5.1.1 Основні параметри автомобільних доріг залежно від їх категорії слід призначати згідно з таблицею 5.1.
Таблиця 5.1 – Параметри поперечного профілю автомобільних доріг
|
Ч. ч. |
Показник |
Одиниці вимірювання |
Категорії доріг |
|||||
|
I-а |
І-б |
II |
III |
IV |
V |
|||
|
1 |
Кількість смуг руху |
шт. |
4; 6; 8 |
4; 6 |
2 |
2 |
2 |
1 |
|
2 |
Ширина смуги руху |
м |
3,75 |
3,75 |
3,75 |
3,5 |
3,0 |
- |
|
3 |
Ширина проїзної частини |
» |
2 ·7,5; |
2 ·7,5; |
7,5 |
7,0 |
6,0 |
4,50 |
|
4 |
Ширина узбіччя, в тому числі: |
3,75 |
3,75 |
3,75 |
2,5 |
2,0 |
1,75 |
|
|
- ширина зупинкової смуги разом з укріпленою смугою узбіччя; |
» |
2,5 |
2,5 |
2,5 |
- |
- |
- |
|
|
- ширина укріпленої смуги узбіччя |
0,75 |
0,75 |
0,75 |
0,5 |
0,5 |
*) |
||
|
5 |
Найменша ширина розділювальної смуги |
» |
6,0 |
6,0 |
- |
- |
- |
- |
|
6 |
Ширина укріпленої смуги на розділювальній смузі |
» |
1,0 |
1,0 |
- |
- |
- |
- |
|
7 |
Найменша ширина земляного полотна |
» |
28,5; 36,0; 43,5 |
28,5 36,0 |
15,0 |
12,0 |
10,0 |
8,0 |
|
Примітка 1. При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні параметри автомобільних доріг можна збільшувати. Примітка 2. При реконструкції автомобільних доріг І-б категорії (збільшення кількості смуг руху) з шириною розділювальної смуги 5,0 м ширину розділювальної смуги допускається залишати 5,0 м. Примітка 3*). На дорогах V категорії з автобусним рухом ширину укріплених узбіч необхідно приймати по 0,75 м. |
5.1.2 Кількість смуг руху на дорогах I-а та І-б категорій слід призначати залежно від інтенсивності руху та рельєфу місцевості згідно з таблицею 5.2.
Таблиця 5.2 – Кількість смуг руху залежно від інтенсивності руху
|
Рельєф місцевості |
інтенсивність руху, привед. од/добу |
Кількість смуг руху |
|
Рівнинний та горбистий |
понад 14000 до 40000 |
4 |
|
понад 40000 до 80000 |
6 |
|
|
понад 80000 |
8 |
|
|
Гірський |
понад 10000 до 34000 |
4 |
|
понад 34000 до 70000 |
6 |
|
|
понад 70000 |
8 |
5.1.3 Проїзну частину необхідно проектувати з двосхилим поперечним профілем на прямих ділянках доріг усіх категорій і на кривих у плані радіусом понад 3000 м для доріг I-а та I-б категорій, радіусом понад 2000 м – для доріг II та III категорій, а для доріг IV та V категорій – радіусом понад 800 м.
На кривих у плані менше зазначених радіусів слід передбачати улаштування проїзної частини з односхилим поперечним профілем (віраж) для забезпечення безпечного руху автомобілів з розрахунковою швидкістю.
У випадках коли проектування автомобільних доріг І-б категорії відбувається стадійно з будівництвом одного проїзду, на першій стадії проїзну частину необхідно влаштовувати з односхилим поперечним профілем.
На гравійних та щебеневих покриттях поперечний похил необхідно призначати від 25 ‰ до 30 ‰, а на покриттях з ґрунтів, укріплених в'яжучими та місцевими матеріалами, а також на бруківках з колотого та брукованого каменю – від 30 ‰ до 40 ‰.
від 30 ‰ до 40 ‰ — укріплених із застосуванням в’яжучих;
від 40 ‰ до 60 ‰ — укріплених гравієм, щебенем;
від 50 ‰ до 60 ‰ — укріплених засівом трав або одернуванням.
Таблиця 5.3 – Поперечні похили проїзної частини на віражах
|
Ч. ч. |
Радіуси кривих у плані, м |
Поперечний похил проїзної частини на віражах, ‰ |
|
1 |
Від 3000 до 1000 для доріг I-а та II-б категорій |
від 25 до 35 |
|
2 |
Від 2000 до 1000 для доріг II, III, категорій |
від 25 до 35 |
|
3 |
Від 1000 до 800 для доріг IV, V категорій |
від 35 до 45 |
|
4 |
Від 800 до 700 |
45 |
|
5 |
Від 700 до 650 |
від 45 до 50 |
|
6 |
Від 650 до 600 |
від 50 до 60 |
|
7 |
Від 600 до 400 і менше |
60 |
|
Примітка. Менші значення поперечних похилів відповідають більшим радіусам кривих, а більші – меншим. |
5.1.9 Віражі на дорогах I-а, І-б категорій, як правило, слід проектувати з роздільними поперечними похилами для проїзних частин різних напрямків з улаштуванням споруд водовідводу на розділювальній смузі.
5.1.10 Поперечний похил зовнішнього узбіччя на віражі слід призначати таким же, як і проїзної частини дороги. Похил внутрішнього узбіччя не змінюється, якщо він не менший ніж похил віражу або збільшується до похилу віражу.
I-а; І-б та II категорій – 5 ‰;
III, IV категорій в рівнинній місцевості – 10 ‰;
III, IV, V категорій в гірській та горбистій місцевостях – 20 ‰.
5.1.13 При радіусах кривих 1000 м і менше необхідно передбачати розширення проїзної частини з внутрішнього боку кривої за рахунок узбіччя або в бік розділювальної смуги, при цьому ширина узбіччя повинна бути для доріг I-а, І-б, IІ категорій не менше 1,5 м і не менше 1 м для доріг інших категорій, а ширина розділювальної смуги не менше нормативної для відповідної категорії.
Величина повного розширення однієї смуги проїзної частини доріг на горизонтальних кривих наведена в таблиці 5.4.
Таблиця 5.4 – Розширення однієї смуги проїзної частини доріг на горизонтальних кривих
у метрах
|
Радіус кривої у плані |
1000 |
850 |
650 |
575 |
425 |
325 |
225 |
140 |
95-30 |
|
Величина розширення |
0,30 |
0,35 |
0,40 |
0,5 |
0,65 |
0,8 |
1,1 |
1,5 |
1,75 |
|
Примітка. У випадку коли радіус кривої у плані відрізняється від величин, наведених у таблиці, величину розширення однієї смуги проїзної частини необхідно визначати інтерполяцією. |
На дорогах з декількома смугами руху ширину проїзної частини необхідно збільшувати пропорційно до кількості смуг згідно з таблицею 5.4.
За недостатньої ширини узбіччя та розділювальної смуги для розміщення розширеної проїзної частини необхідно передбачати відповідне розширення земляного полотна.
Розширення проїзної частини необхідно виконувати з початку перехідної кривої пропорційно по довжині так, щоб повне розширення було досягнуто до початку колової кривої.
У гірській місцевості, як виняток, дозволяється розширювати проїзну частину із зовнішнього боку кривої.
5.1.14 Ширину проїзної частини доріг у межах увігнутих кривих поздовжнього профілю, які з'єднують ділянки з алгебраїчною різницею зустрічних похилів понад 60 ‰, необхідно збільшувати за рахунок узбіччя з кожного боку на дорогах ІI та III категорій на
0,5 м, а для доріг IV та V категорій – на 0,25 м в порівнянні з нормами, наведеними в
таблиці 5.1.
Розширену проїзну частину на вертикальних увігнутих кривих доріг II та IIІ категорій необхідно улаштовувати завдовжки –100 м, а на дорогах IV та V категорій – 50 м. Перехід до розширеної проїзної частини слід здійснювати на ділянці завдовжки 25 м на дорогах IІ та ІII категорій і 15 м – на дорогах IV та V категорій.
5.1.15 На ділянках автомобільних доріг I-а та І-б категорій необхідно влаштовувати зупинкові смуги завширшки 2,5 м та на ділянках автомобільних доріг II категорії в місцях, визначених і обґрунтованих проектом, де інтенсивність руху в перші 5 років експлуатації доріг досягне понад 50 % максимальної розрахункової інтенсивності згідно з таблицею 4.1.
На автомобільних дорогах І-а, І-б, II, III та IV категорій на укріплених смугах узбіч і на розділювальних смугах покриття може відрізнятися від покриття проїзної частини кольором. Укріплені смуги узбіч відділяються від проїзної частини суцільною лінією розмітки.
Перехід до зменшеної ширини розділювальної смуги слід здійснювати з відгоном 1:100.
Величину середнього поздовжнього похилу визначають за формулою:
,
де i1, i2, in – поздовжні похили понад 30 ‰ на відстані L1, L2, Ln.
Додаткову смугу на підйом і на дорогах I-а та І-б категорій з двома смугами руху в одному напрямку слід передбачати на ділянках завдовжки більше 0,5 км, якщо поздовжній похил на них перевищує похили, що визначені в таблиці 5.6.
Ширину додаткової смуги слід призначати понад 3,5 м на всій довжині підйому.
Довжину додаткової смуги за підйомом слід призначати згідно з таблицею 5.5. Перехід до розширеної проїзної частини необхідно здійснювати на ділянці завдовжки 60 м.
Таблиця 5.5 – Довжина додаткової смуги руху за підйомом
|
Інтенсивність руху в бік підйому, привед. од./добу |
від 4000 до 5000 |
від 5000 до 6500 |
від 6500 до 8000 |
понад 8000 |
|
Загальна довжина смуги за межами підйому, м |
50 |
100 |
150 |
200 |
Для елементів плану та поздовжнього профілю основні параметри слід призначати такими:
поздовжні похили до 30 ‰ ;
відстань видимості за умови зупинки транспортного засобу перед перешкодою – не менше ніж 450 м;
радіуси кривих у плані – понад 3000 м;
радіуси опуклих кривих у поздовжньому профілі – понад 70000 м;
радіуси увігнутих кривих у поздовжньому профілі – понад 8000 м;
довжину опуклих кривих у поздовжньому профілі – понад 300 м;
довжину увігнутих кривих у поздовжньому профілі – понад 100 м.
5.2.3 Якщо за умовами рельєфу та іншими місцевими умовами неможливо виконати вимоги 5.2.2 або виконання їх пов'язане зі значними обсягами робіт і вартістю будівництва, при проектуванні доріг допускається знижувати нормативні параметри до гранично допустимих, визначених відповідно до розрахункових швидкостей згідно з таблицею 5.6.
Таблиця 5.6 – Параметри елементів плану і поздовжнього профілю, що залежать від розрахункової швидкості
|
Найменування елементів |
Параметри залежно від розрахункових швидкостей, км/год |
|||||||||
|
150 |
140 |
120 |
110 |
100 |
90 |
80 |
60 |
50 |
30 |
|
|
Найбільший поздовжній похил, ‰. |
30 |
35 |
40 |
45 |
50 |
55 |
60 |
70 |
80 |
100 |
|
Найменший радіус кривої у плані, м |
1200 |
1100 |
800 |
700 |
600 |
450 |
300 |
150 |
100 |
30 |
|
Найменший радіус кривої у поздовжньому профілі, м; |
||||||||||
|
- опуклої; |
30000 |
25000 |
15000 |
12500 |
10000 |
7500 |
5000 |
2500 |
1500 |
600 |
|
- увігнутої |
8000 |
7000 |
5000 |
4000 |
3000 |
2500 |
2000 |
1500 |
1200 |
600 |
|
Найменша відстань видимості, м: |
||||||||||
|
- для зупинки автомобіля; |
300 |
300 |
250 |
225 |
200 |
175 |
150 |
85 |
75 |
45 |
|
- зустрічного автомобіля |
- |
- |
450 |
400 |
350 |
300 |
250 |
170 |
130 |
90 |
5.2.4 Найбільші поздовжні похили на кривих у плані радіусами 50 м і менше слід зменшувати на величини, які наведені в таблиці 5.7.
Таблиця 5.7 – Зменшення поздовжніх похилів автомобільних доріг на кривих у плані
|
Радіус кривої у плані, м |
50 |
45 |
40 |
35 |
30 |
|
Зменшення найбільших поздовжніх похилів проти наведених у таблиці 5.6, не менше, ‰ |
10 |
15 |
20 |
25 |
30 |
Таблиця 5.8 – Довжина ділянок із затяжним похилом у гірських умовах
|
Поздовжній похил, ‰ |
Довжина ділянки, м |
|
60 |
2200 |
|
70 |
1900 |
|
80 |
1600 |
|
90 |
1200 |
|
Примітка. При проміжних значеннях поздовжніх похилів довжину ділянок із затяжними похилами необхідно інтерполювати. |
Розміри майданчиків для зупинки автомобілів визначаються розрахунком, але вони повинні вміщувати не менше трьох автопоїздів завдовжки 22 м кожний. Вибір місця їх розташування визначається з урахуванням умов безпеки зупинки (за межами можливої появи осипів, каменепадів, снігових лавин тощо).
На затяжних спусках з похилом понад 60 ‰ необхідно передбачати влаштування уловлювальних з'їздів.
Відстані між уловлювальними з'їздами та їх довжину необхідно визначати залежно від величини похилу ділянки дороги, рельєфу місцевості та інтенсивності руху транспортних засобів.
5.2.8 Ділянки прямих і кривих у плані при радіусі кривої у плані 2000 м та менше повинні з'єднуватись перехідними кривими. Найменші довжини перехідних кривих наведені в таблиці 5.9.
Таблиця 5.9 – Найменші довжини перехідних кривих
у метрах
|
Радіус колової кривої |
30 |
50 |
60 |
80 |
100 |
150 |
200 |
250 |
300 |
400 |
500 |
600-1000 |
1000-2000 |
|
Довжина перехідної кривої |
30 |
35 |
40 |
45 |
50 |
60 |
70 |
80 |
90 |
100 |
110 |
120 |
100 |
5.2.9 Криві у плані і поздовжньому профілі доцільно суміщати. При цьому криві у плані повинні бути на 100-150 м довші за криві в поздовжньому профілі.
Слід уникати сполучення кінців кривих у плані з початком кривих у поздовжньому профілі. Відстань між ними рекомендується приймати не менше 150 м.
5.2.10 При малих кутах повороту дороги у плані рекомендується застосовувати радіуси колових кривих згідно з таблицею 5.10.
Таблиця 5.10 – Радіуси горизонтальних кривих при малих кутах повороту
|
Кут повороту, град |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
Найменший радіус колової кривої, м |
30000 |
20000 |
10000 |
6000 |
500 |
3000 |
2500 |
Таблиця 5.11 – Максимальна довжина прямих вставок у поздовжньому профілі
|
Ч. ч. |
Радіус увігнутої кривої в поздовжньому профілі, м |
Найбільша довжина прямої вставки в поздовжньому профілі (при алгебраїчній різниці поздовжніх похилів, ‰), м |
||||||
|
20 |
30 |
40 |
50 |
60 |
80 |
100 |
||
|
Для доріг I-а, I-6 та II категорій |
||||||||
|
1 |
4000 |
150 |
100 |
50 |
- |
- |
- |
- |
|
2 |
8000 |
360 |
250 |
200 |
170 |
140 |
110 |
- |
|
3 |
1200 |
680 |
500 |
400 |
350 |
250 |
200 |
- |
|
4 |
20000 |
- |
- |
850 |
700 |
600 |
550 |
- |
|
5 |
25000 |
- |
- |
- |
- |
900 |
800 |
- |
|
Для доріг III та IV категорій |
||||||||
|
6 |
2000 |
120 |
100 |
50 |
- |
- |
- |
- |
|
7 |
6000 |
550 |
440 |
320 |
220 |
140 |
60 |
- |
|
8 |
1000 |
- |
- |
680 |
660 |
420 |
300 |
200 |
|
9 |
15000 |
- |
- |
- |
- |
- |
800 |
600 |
Таблиця 5.12 – Норми проектування серпантинів
|
Параметри елементів серпантинів |
Норми проектування серпантин при розрахунковій швидкості руху, км/год |
||
|
30 |
20 |
15 |
|
|
Найменший радіус кривої в плані, м |
30 |
20 |
15 |
|
Поперечний похил проїзної частини на віражі, ‰ |
60 |
40 |
30 |
|
Довжина перехідної кривої, м |
30 |
25 |
20 |
|
Розширення проїзної частини (2 смуги руху), м |
2,2 |
3,0 |
3,5 |
|
Найбільший поздовжній похил на ділянках серпантинів, ‰ |
30 |
35 |
40 |
Серпантин радіусом менше 30 м можна застосовувати тільки на дорогах IV і V категорій. Необхідно забороняти на них рух транспортних засобів з габаритами за довжиною більше 11 м.
6.1.1 Конструкцію земляного полотна слід проектувати відповідно до [4] з урахуванням:
категорії дороги;
висоти насипу, глибини виїмки;
типу дорожнього одягу;
властивостей ґрунтів, які передбачається використовувати в земляному полотні;
умов виконання робіт із спорудження земляного полотна;
природних умов району будівництва і особливостей інженерно-геологічних умов ділянки будівництва;
досвіду експлуатації доріг у даному районі, виходячи з необхідності забезпечення потрібних показників міцності;
стійкості і стабільності як самого земляного полотна, так і дорожнього одягу при мінімальних витратах на будівництво та експлуатацію;
максимального збереження цінних земель;
заподіяння найменшої шкоди навколишньому природному середовищу.
6.1.2 Конструкція земляного полотна складається з таких елементів:
робочого шару – верхньої частини земляного полотна, що розташована під дорожнім одягом у межах глибини активної зони, але не менше 1,5 м від поверхні покриття проїзної частини;
тіла насипу (з укісними частинами);
основи насипу – природного ґрунтового масиву, що розташований нижче насипного ґрунту або нижче робочого шару;
основи виїмки – ґрунтового масиву, розташованого нижче робочого шару;
укісної частини виїмки;
споруд для відведення поверхневої води;
споруд для пониження або відведення підземних (ґрунтових) вод;
геотехнічних споруд і конструкцій, призначених для захисту земляного полотна від небезпечних геологічних процесів.
6.1.3 Погодно-кліматичні фактори та природні умови району будівництва формують принципи проектування земляного полотна і критерії його міцності та стійкості.
Відповідно до ландшафтно-географічного зонування, ґрунтово-гідрологічних умов та умов зволоження, а також досвіду експлуатації доріг територія України поділяється на 4 дорожньо-кліматичні зони (додаток А).
За рельєфом місцевості, інженерно-геологічними умовами, характером зволоження та ступенем стікання води місцевість поділяється на три типи:
1-й – сухі ділянки, на яких поверхневі і ґрунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів ґрунту (поверхневий водовідвід забезпечений );
2-й – вологі ділянки, на яких можливе короткочасне (до 30 діб) затоплення поверхневими водами (поверхневий водовідвід утруднений), але ґрунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів ґрунту;
3-й – мокрі ділянки з постійним надмірним зволоженням і тривалим (понад 30 діб) затопленням як поверхневими (поверхневий водовідвід надзвичайно утруднений), так і підтопленням ґрунтовими водами.
6.1.4 Конструкцію земляного полотна в поперечному профілі необхідно призначати за типовими рішеннями з прив'язкою до конкретних умов проектування.
Індивідуальні рішення щодо конструкцій поперечного профілю з відповідними обґрунтуваннями призначаються:
для насипів заввишки понад 12 м;
для насипів з тимчасовим або постійним затопленням укосів;
для насипів, що споруджуються на болотах завглибшки понад 4 м з виторфовуванням, або за наявності поперечних похилів дна болота понад 1:10;
для насипів, що споруджуються на слабких ґрунтах;
при використанні в насипах ґрунтів підвищеної вологості;
при підвищенні поверхні покриття над розрахунковим рівнем води менше зазначеного в таблиці 6.1;
при застосуванні спеціальних прошарків для регулювання водно-теплового режиму верхньої частини земляного полотна (теплоізолюючих, гідроізолюючих, дренуючих, капіляроперериваючих);
для виїмок завглибшки понад 12 м, влаштованих у нескельних ґрунтах, та завглибшки понад 16 м – у скельних ґрунтах;
для виїмок у шаруватих ґрунтових масивах за несприятливих гідрогеологічних умов;
для виїмок, що перетинають водоносні горизонти, або мають в основі водоносний горизонт, а також в глинистих ґрунтах з коефіцієнтом консистенції понад 0,5;
для виїмок завглибшки понад 6 м в пилуватих ґрунтах, а також у глинистих і скельних ґрунтах, що розм'якшуються і втрачають стійкість в укосах під дією погодно-кліматичних факторів;
для виїмок у набухаючих ґрунтах за несприятливих умов їх зволоження;
для насипів і виїмок, що споруджуються в складних інженерно-геологічних умовах: згідно із СНиП 1.02-07 на крутосхилах понад 1:3, на ділянках з наявністю або можливістю виникнення зсувів, карсту, обвалів, осипів, сельових потоків, снігових лавин тощо;
при спорудженні земляного полотна із застосуванням вибухових методів або гідромеханізації;
на ділянках, на яких застосовуються дренажні та інші споруди, що забезпечують стійкість земляного полотна;
на ділянках сполучення земляного полотна з мостовими спорудами.
Таблиця 6.1 – Найменші підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води
у метрах
|
Ґрунт верхньої частини земляного полотна (робочого шару) |
Дорожньо-кліматична зона |
||
|
У-І |
У-ІІ |
У-ІІІ |
|
|
Пісок |
1,1 0,9 |
0,9 0,7 |
0,75 0,55 |
|
Пісок пилуватий, супісок піщанистий |
1,5 1,2 |
1,2 1,0 |
1,1 0,8 |
|
Суглинок піщанистий, глина |
2,2 1,6 |
1,8 1,4 |
1,5 1,1 |
|
Супісок пилуватий, суглинок пилуватий |
2,4 1,8 |
2,1 1,5 |
1,8 1,3 |
|
Примітка 1. Над рискою подані значення підвищення поверхні покриття над рівнем ґрунтових вод або тривалого затоплення (понад 30 діб) поверхневими водами, під рискою – те саме над поверхнею землі на ділянках із незабезпеченим поверхневим водовідведенням або над рівнем короткотривалого (менше 30 діб) затоплення поверхневими водами. Примітка 2. За розрахунковий рівень слід приймати найбільший можливий сезонний рівень ґрунтових вод з імовірністю перевищення 3 % – для цементобетонного покриття, 5 % – для асфальтобетонного покриття і 10 % – для перехідного типу покриття. Примітка 3. Підвищення поверхні покриття дорожнього одягу над рівнем ґрунтових або поверхневих вод при слабо – і середньозасолених ґрунтах слід збільшувати на 20 % (для суглинків і глин на 30 %), а при сильнозасолених ґрунтах – від 40 % до 60 %. Примітка 4. В районах штучного зрошення підвищення поверхні покриття над зимово-весняним рівнем стояння вод у зоні У-ІІІ слід збільшувати на 0,4 м, а в зоні У-ІІ – на 0,2 м. Примітка 5. В умовах зони У-ІУ найменші підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води призначають для Карпат за нормами зони У-І, для гірського Криму – за нормами зони У-ІІ з урахуванням досвіду експлуатації доріг у цих районах. Примітка 6. За наявності у верхній частині земляного полотна різних ґрунтів підвищення слід призначати по ґрунту, для якого потрібне підвищення має найбільше значення. |
Таблиця 6.2 – Різновид ґрунтів за ступенем засоленості
|
Різновид ґрунтів |
Ступінь засоленості ґрунтів Dsal , % |
|||||
|
Суглинок |
Супісок |
Пісок |
Великоуламковий ґрунт |
|||
|
вміст піщаного заповнювача 40% та більше |
вміст заповнювача у вигляді суглинку |
вміст заповнювача у вигляді супіску 30% та більше |
||||
|
Незасолені |
менше 10 |
менше 5 |
менше 3 |
менше 3 |
менше 10 |
менше 5 |
|
Слабозасолені |
від 10 до 15 |
від 5 до 8 |
від 3 до 7 |
— |
— |
— |
|
Середньозасолені |
від 15 до 20 |
від 8 до 12 |
від7 до 10 |
— |
— |
— |
|
Сильнозасолені |
від 20 до 25 |
від 12 до 15 |
від 10 до 15 |
— |
— |
— |
|
Надмірнозасолені |
більше 25 |
більше 15 |
більше 15 |
— |
— |
— |
6.2.3 До просідаючих ґрунтів належать ґрунти, які під дією зовнішнього навантаження чи власної ваги при замочуванні водою дають додаткове просідання. За відносною деформацією просідання εSL глинисті ґрунти підрозділяються згідно з таблицею 6.3.
Таблиця 6.3 – Різновид ґрунтів за відносною деформацією просідання
|
Різновид ґрунтів |
Відносна деформація просідання εSL д. о. |
|
Непросідаючі |
менше 0,01 |
|
Просідаючі |
менше 0,01 |
6.2.4 Різновид ґрунтів за ступенем зволоження приймається згідно з таблицею 6.4.
Таблиця 6.4 – Різновид ґрунтів за ступенем зволоження
|
Різновид ґрунтів |
Вологість |
|
Недозволожені |
менше 0,9 Wо |
|
Нормальної вологості |
від 0,9 Wо до 1,1 Wо |
|
Підвищеної вологості |
від 1,1 Wо до Wadm |
|
Надмірнозволожені |
більше Wadm |
|
Примітка. Wо – оптимальна вологість ґрунту; Wadm – допустима вологість ґрунту. |
6.2.5 Допустима вологість ґрунтів при ущільненні визначається згідно з таблицею 6.5.
Таблиця 6.5 – Допустима вологість ґрунту при ущільненні
|
Ґрунти |
Допустима вологість Wadm у долях від оптимальної при коефіцієнті ущільнення |
|||||
|
1,0 |
0,98 |
0,95 |
0,93 |
0,92 |
0,90 |
|
|
Пісок пилуватий |
від 0,95 до 1,05 |
від 0,90 до 1,10 |
від 0,85 до 1,25 |
від 0,80 до 1,35 |
від 0,75 до 1,40 |
від 0,75 до 1,50 |
|
Супісок піщанистий |
від 0,98 до 1,02 |
від 0,93 до 1,07 |
від 0,85 до1,15 |
від 0,80 до1,25 |
від 0,80 до 1,30 |
від 0,08 до 1,40 |
|
Супісок пилуватий, суглинок легкий піщанистий і пилуватий |
від 0,98 до 1,02 |
від 0,94 до 1,06 |
від 0,92 до 1,12 |
від 0,90 до 1,22 |
від 0,85 до 1,25 |
від 0,80 до 1,35 |
|
Суглинок важкий піщанистий і пилуватий, глини |
від 0,98 до 1,02 |
від 0,95 до 1,05 |
від 0,90 до 1,10 |
від 0,90 до 1,20 |
від 0,90 до 1,23 |
від 0,85 до 1,30 |
|
Примітка 1. При спорудженні насипу з непилуватих пісків у літніх умовах допустима вологість не обмежується. Примітка 2. Ці обмеження не поширюються на насипи, які споруджуються методом гідронамиву. |
Таблиця 6.6 – Різновид ґрунтів за ступенем здимальності при замерзанні
|
Різновид ґрунтів |
Відносна деформація здимання εfh д. о. |
Характеристика ґрунтів |
|
Практично нездимальні |
до 0,01 |
Глинисті при ІL менше 0. Піски гравіюваті, крупні та середньої крупності, піски дрібні та пилуваті при Sr менше 0,6, а також піски дрібні та пилуваті, що містять менше 15% за масою частинок дрібніше ніж 0,05 мм (незалежно від значення Sr). Великоуламкові із заповнювачем до 10 % |
|
Слабоздимальні |
від 0,01 до 0,035 |
Глинисті при 0 більше IL, менше 0,25. Піски пилуваті та дрібні при 0,6 більше Sr, менше 0,8. Великоуламкові із заповнювачем (глинистим, піском дрібним та пилуватим) від 10 % до 30 % за масою |
|
Середньоздимальні |
від 0,035 до 0,07 |
Глинисті при 0,25 більше IL, менше 0,50. Піски пилуваті та дрібні при 0,8 більше Sr, менше 0,95. Великоуламкові із заповнювачем (глинистим, піском дрібним та пилуватим) від 10 % за масою |
|
Сильноздимальні та надмірноздимальні |
понад 0,07 |
Глинисті при IL більше 0,50. Піски пилуваті та дрібні при Sr більше 0,95 |
Таблиця 6.7 – Різновид ґрунтів за ступенем набухання
|
Різновид ґрунтів |
Відносна деформація набухання без навантаження εsw, д.о. |
|
Ненабухаючі |
менше 0,04 |
|
Слабонабухаючі |
від 0,04 до 0,08 |
|
Середньонабухаючі |
від 0,08 до 0,12 |
|
Сильнонабухаючі |
більше 0,12 |
6.3.4 Ступінь ущільнення тіла насипу земляного полотна, який визначається коефіцієнтом ущільнення, повинен бути не менше показників, наведених у таблиці 6.8.
Таблиця 6.8 – Коефіцієнти ущільнення земляного полотна
|
Ч.ч. |
Елемент земляного полотна |
Глибина розташування шару ґрунту від поверхні покриття, м |
Найменший коефіцієнт ущільнення ґрунту за типом дорожнього одягу та кліматичними зонами |
|||||
|
капітальний |
полегшений і перехідний |
|||||||
|
дорожньо-кліматичні зони |
||||||||
|
У-ІУ, У-І |
У-ІІ |
У-ІІІ |
У-IV, У-I |
У-ІІ |
У-ІІІ |
|||
|
1 |
Робочий шар насипу |
До 1,5 |
від 1,0 до 0,98 |
0,98 |
від 0,98 до 0,95 |
від 0,98 до 0,95 |
0,95 |
0,95 |
|
2 |
Нижня частина насипу, що не підтоплюється |
нижче 1,5 |
0,95 |
0,95 |
0,95 |
0,95 |
0,93 |
0,90 |
|
3 |
Нижня частина насипу, що не підтоплюється |
нижче 6,0 |
0,98 |
0,98 |
0,95 |
0,95 |
0,95 |
0,93 |
|
4 |
Нижня частина насипу, що підтоплюється |
нижче 1,5 |
0,98 |
0,98 |
0,98 |
0,95 |
0,95 |
0,95 |
|
5 |
В робочому шарі виїмки нижче зони сезонного промерзання |
до 1,2 |
0,95 |
- |
- |
0,95 |
- |
- |
|
6 |
Поверхня укісної частини насипу, що не підтоплюється |
- |
0,93 |
0,93 |
0,90 |
0,93 |
0,90 |
0,90 |
|
7 |
Поверхня укісної частини насипу, що підтоплюється |
- |
0,98 |
0,95 |
0,93 |
0,98 |
0,95 |
0,93 |
|
8 |
Частина насипу, що не підтоплюється |
- |
від 0,95 до 0,98 |
від 0,95 до 0,98 |
від 0,95 до 0,98 |
від 0,95 до 0,98 |
від 0,93 до 0,95 |
від 0,90 до 0,95 |
|
9 |
Частина насипу, що підтоплюється |
- |
0,98 |
0,98 |
0,98 |
0,95 |
0,95 |
0,95 |
|
Примітка. Більші значення коефіцієнта ущільнення ґрунту потрібно призначати при дорожньому одязі капітального типу, при влаштуванні шарів основ з ґрунтів та кам'яних матеріалів, оброблених цементом. Менші значення призначаються в усіх інших випадках. Більше значення коефіцієнта ущільнення ґрунту основ потрібно призначати для насипів заввишки до 1,5 м. В робочому шарі виїмки в зоні сезонного промерзання коефіцієнти ущільнення повинні відповідати коефіцієнтам у робочому шарі насипу. |
6.3.5 У разі неможливості виконання вимог 6.3.3 повинні бути передбачені заходи щодо забезпечения міцності і стійкості земляного полотна та робочого шару шляхом:
регулювання водно-теплового режиму земляного полотна за допомогою гідроізолюючих, дренуючих або капіляроперериваючих прошарків;
укріплення і покращення ґрунту робочого шару з використанням в'яжучих і мінеральних гранулометричних домішок;
використання армуючих прошарків;
зниження рівня підземних вод за допомогою влаштування дренажу;
застосування спеціальних конструкцій поперечних профілів земляного полотна з метою захисту його від поверхневої води.
Найбільш доцільні заходи слід вибирати на основі техніко-економічних розрахунків.
6.3.6 3 метою отримання найбільш економічних рішень робочий шар земляного полотна необхідно проектувати в комплексі з дорожнім одягом так, щоб він сприяв зміцненню дорожнього одягу, при цьому не збільшуючи вартості земляного полотна.
6.4.1 Споруджувати насипи із ґрунтів і відходів промисловості, що мало впливають на міцність і стійкість земляного полотна під дією погодно-кліматичних факторів, дозволяється без обмеження. Ґрунти, що змінюють з часом міцність і стійкість під дією цих факторів і навантажень, належать до особливих ґрунтів, які можна використовувати з обмеженнями, обґрунтовуючи в проекті їх використання за результатами випробувань. У необхідних випадках слід передбачати конструктивні заходи для захисту цих ґрунтів від дії погодно-кліматичних факторів.
Не допускається застосовувати для будівництва насипу такі ґрунти: засолені ґрунти, глинисті з вологістю, яка перевищує допустиму, дочетвертичні глинисті, мул, сапропель, глинисті ґрунти з домішками мулу та органічних речовин, ґрунт рослинного шару, тальковий, пірофілітовий ґрунт, трепел, ґрунт з домішками гіпсу.
Вищеназвані ґрунти можна застосовувати у виняткових випадках для будівництва автомобільних доріг III, IV, V категорій з обов'язковим здійсненням додаткових заходів, спрямованих на забезпечення необхідної міцності та стійкості земляного полотна.
При використанні великоуламкових ґрунтів необхідно передбачати влаштування верхнього шару насипу завтовшки не менше 0,5 м з ґрунтів, що містять уламки розміром не більше 0,2 м.
До слабких необхідно відносити основи, у межах активної зони яких є шари слабких ґрунтів потужністю не менше 0,5 м, визначені відповідно до 6.2.7.
Величина активної зони встановлюється в кожному конкретному випадку з урахуванням фактичної потужності слабких шарів, умов їх розташування й розрахункового навантаження на основу. Як нижню межу активної зони приймають:
покрівлю міцного й малостислого ґрунту, що підстилає слабку товщу;
горизонт, на якому вертикальні нормальні напруження від зовнішнього навантаження власної ваги насипу не перевищують величини структурної міцності слабкого ґрунту при компресійному стиску.
За відсутності даних про структурну міцність ґрунту орієнтовно потужність активної зони основ із прошарками зі слабких ґрунтів можна приймати рівною висоті насипу при проектуванні насипів заввишки до 12 м і не менше півтори висоти насипу – при їх висоті більше 12 м.
6.4.4 Крутизну укосів насипу заввишки до 3 м слід призначати з урахуванням забезпечення безпечного з'їзду транспортних засобів у аварійних ситуаціях, як правило, на дорогах I-а, І-б, II та III категорій не крутіше 1:4, а для доріг інших категорій – не крутіше 1:3.
6.4.5 Допускається збільшення крутизни укосів до граничних значень, наведених у таблиці 6.9, за умови встановлення на узбіччі огорожі бар'єрного типу.
Таблиця 6.9 – Найбільша крутизна укосів насипів
|
Ґрунт насипу |
Висота укосу, м |
||
|
від 3 до 6 |
від 6 до 12 |
||
|
в нижній частині від 0 до 6 |
у верхній частині від 6 до 12 |
||
|
Брили зі слабовивітрюваних порід |
від 1:1 до 1:1,3 |
від 1:1,3 до 1:1,5 |
від 1:1,3 до 1:1,5 |
|
Великоуламковий і піщаний (крім дрібного та пилуватого піску) |
1:1,5 |
1:1,5 |
1:1,5 |
|
Піщаний дрібний та пилуватий, глинистий та лесовий |
1:1,5 1:1,75 |
1:1,75 1:2 |
1:1,5 1:1,75 |
|
Примітка 1. Під рискою подані значення для пилуватих різновидів ґрунтів у дорожньо-кліматичних зонах У-І – У-ІІІ і для однорозмірних пісків. Примітка 2. Висота укосу визначається як різниця між відміткою брівки насипу і відміткою підошви насипу. За наявності крутосхилості висота низового укосу визначається як найбільша різниця між відміткою брівки і відміткою підошви насипу (низової відмітки укосу). |
6.4.8 При проектуванні резервів або використанні ґрунтів виїмок фактичний об'єм потрібного ґрунту для насипу Vн слід визначати за формулою:
Vн=K1 Vn (1)
де К1 – коефіцієнт відносного ущільнення (відношення найменшої щільності ґрунту в насипу, яка встановлюється з урахуванням даних таблиці 6.8, до його щільності в резерві або кар'єрі, що встановлюється при вишукуваннях). Орієнтовно коефіцієнт відносного ущільнення необхідно призначати за таблицею 6.10;
Vп — об'єм запроектованого насипу, м3.
Таблиця 6.10 – Значення коефіцієнтів відносного ущільнення ґрунту
|
Потрібний коефіцієнт ущільнення ґрунту |
Значення коефіцієнта відносного ущільнення K1, для ґрунту |
|||||
|
Пісок, супісок, суглинок пилуватий |
Суглинок, глина |
Лес і лесоподібний ґрунт |
Скельний ґрунт при щільності ґрунту, г/см3 |
|||
|
1.9-2.2 |
2.2-2.4 |
2.4-2.7 |
||||
|
1,00 |
1,10 |
1,05 |
1,30 |
0,95 |
0,89 |
0,84 |
|
0,98 |
1,08 |
1,03 |
1,25 |
0,93 |
0,87 |
0,83 |
|
0,95 |
1,05 |
1,00 |
1,15 |
0,9 |
0,85 |
0,80 |
6.4.9 При проектуванні насипу з ґрунтів, вологість яких перевищує допустиму (таблиця 6.5), необхідно передбачати заходи, що забезпечують необхідну стійкість земляного полотна. До таких заходів належать:
осушення ґрунтів як природним шляхом, так і за допомогою обробки їх активними речовинами зол-винесення, негашеним вапном тощо;
прискорення консолідації ґрунтів підвищеної вологості в нижній частині насипу (влаштування дренажів із зернистих або геосинтетичних матеріалів тощо) та збільшення коефіцієнта стійкості (зменшення крутизни укосу і захист його від розмиву, влаштування горизонтальних прошарків із зернистих або геосинтетичних матеріалів). Влаштування покриття на таких насипах передбачається після закінчення консолідації насипу, коли вона становить менше ніж 0,02 м/рік.
За вологості ґрунту менше 0,9 від оптимальної слід передбачати в проекті спеціальні заходи для їх ущільнення (додаткове зволоження, ущільнення більш тонкими шарами тощо).
6.4.10 При проектуванні насипу заввишки понад 12 м для забезпечення стійкості насипу і його укосів слід визначати розрахунком:
конфігурації поперечного профілю, що забезпечує стійкість укосів насипу;
безпечне навантаження на основу, що виключає деформації земляного полотна;
величину інтенсивності протікання в часі осідання основи насипу за рахунок його ущільнення під навантаженням від маси насипу.
6.4.11 Висоту насипу на ділянках доріг, що проходять на відкритій місцевості і заносяться снігом під час хуртовин, слід визначати розрахунком за формулою:
h=hc+hn, (2)
де h – висота снігонезаносимого насипу, м;
hc – розрахункова висота снігового покриву в місці, де споруджується насип, з ймовірністю перевищення 5 %, м. За відсутності вказаних даних допускається спрощене визначення hc з використанням метеорологічних довідників;
hn – підвищення брівки насипу над розрахунковим рівнем снігового покриву, яке необхідне для його незанесення снігом, м.
Примітка. У випадку коли hn виявляється менше підвищення брівки насипу над розрахунковим рівнем снігового покриву hnс (див. нижче), у формулу (3) замість hn вводиться hnс.
Підвищення брівки насипу (hn) над розрахунковим рівнем снігового покриву необхідно призначати не менше:
1,0 м – для доріг I-а, І-б категорій;
0,7 м – -"- -"- II категорії;
0,6 м – -"- -"- III -"-;
0,5 м – -"- -"- IV -"-;
0,4 м – -"- -"- V -"-.
6.4.12 В районах, де розрахункова висота снігового покриву перевищує 1 м, необхідно перевіряти достатність підвищення брівки насипу над сніговим покривом за умови безперешкодного розміщення снігу, що видаляється з дороги під час снігоочищення, використовуючи формулу:
, (3)
де hnc – підвищення брівки насипу над розрахунковим рівнем снігового покриву за умови снігоочищення, м;
а – відстань в метрах, на яку відкидається сніг з дороги при його видаленні снігоочищувачем. Для доріг з регулярним режимом зимового утримання допускається призначати а = 8 м;
b – ширина земляного полотна, м.
6.4.13 При проектуванні земляного полотна, розташованого на перезволожених та слабких ґрунтах, а також для збільшення стійкості укосів та захисту від ерозії при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні доцільно застосовувати геосинтетичні матеріали. Сфера застосування та характеристика матеріалів регламентується технічними показниками та умовами виробників геосинтетичних матеріалів.
6.5.1 Крутизну укосів виїмок, що не належать до об'єктів індивідуального проектування, слід призначати згідно з таблицею 6.11.
Таблиця 6.11 – Крутизна укосів виїмок
|
Ч. ч. |
Ріновид ґрунтів |
Висота укосу, м |
Найбільша крутизна укосу |
|
1 |
Скельні: - слабовивітрювані - легковивітрювані, що не розм'якшуються - легковивітрювані, що розм'якшуються |
до 16 до 16 до 6 |
1:0,5 1:1 – 1:1,5 1:1 0 1:2 |
|
2 |
Великоуламкові |
до 12 |
від 1:1 до 1:1,5 |
|
3 |
Піщані (крупні та середні) |
до 12 |
1:1,5 |
|
4 |
Глинисті однорідні (твердої, напівтвердої консистенції) |
до 12 |
1:1,5 |
|
5 |
Піщані (дрібні, пилуваті) |
до 12 |
1:2 |
|
6 |
Глинисті однорідні туго пластичної консистенції |
до 12 |
1:2 |
|
7 |
Лес |
до 12 |
від 1:1 до 1:1,5 |
|
Примітка 1. У скельних слабовивітрюваних ґрунтах допускається влаштовувати вертикальні укоси. Примітка 2. Висота укосу виїмки визначається як різниця між відміткою брівки укосу і відміткою підошви укосу. |
Поверхні закюветних полиць надають похил від 20 ‰ до 40 ‰ в бік кювету. При скельних породах похил можна не передбачати.
6.5.4 При проектуванні виїмок слід виконувати розрахунки стійкості укосів, розробляти заходи з їх забезпечення, з призначення відповідного поперечного профілю, влаштування дренажів, захисних шарів, укріплення укосів тощо.
6.6.6 Конструкцію земляного полотна на болотах необхідно призначати на основі техніко-економічного порівняння варіантів, що передбачають такі роботи: видалення слабких ґрунтів (включаючи підривний метод) або їх використання в основі насипу з розробкою спеціальних заходів із забезпечення стійкості, зменшення та прискорення осідання, виключення недопустимих пружних коливань, влаштування берм завширшки не менше 1 м з розташуванням їх на 0,5 м вище рівня болота.
При глибині болота до 4 м і висоті насипів до 3 м проектування доцільно здійснювати з прив'язкою типових рішень, рекомендованих для конкретних типів боліт.
На болотах частину насипу, що заглиблюється нижче рівня поверхні болота або рівня ґрунтових вод на 0,5 м, слід передбачати з дренуючих ґрунтів. Використання інших ґрунтів, включаючи торф, повинно обґрунтовуватись відповідними розрахунками.
- бічне витиснення слабкого ґрунту в основі насипу під час експлуатації не допускається;
- інтенсивний період осідання основи повинен завершитись до влаштування покриття (при стадійному будівництві дорожнього одягу, як виняток, дозволяється влаштовувати нижні шари покриття до завершення періоду осідання основи).
Завершенням інтенсивного періоду осідання вважається стан, коли досягається 90 % консолідації основи (інтенсивності осідання не більше ніж 0,02 м/рік).
Для запобігання недопустимим пружним коливанням висота насипу, що споруджується на слабкій основі, повинна бути не менша наведеної в таблиці 6.12.
Таблиця 6.12 – Найменша висота насипу
у метрах
|
Товщина слабкого шару |
Висота насипу за типом дорожнього одягу |
||
|
капітальний |
полегшений |
перехідний |
|
|
1 |
2 |
1,5 |
1,2 |
|
2 |
2,5 |
2 |
1,5 |
|
4 |
3 |
2,5 |
2 |
|
6 |
3 |
3 |
2,5 |
|
Примітка 1. Для проміжних значень початкової товщини слабкого шару мінімальна висота насипу визначається інтерполяцією. Примітка 2. Висота насипу в даному разі визначається як різниця відміток по осі поверхні проїзної частини та підошви насипу, що просіла. За наявності шару торфу, який перекрито зверху піщаним або зв'язним ґрунтом, його товщина враховується у товщині насипу. |
6.6.9 Насип на затоплюваних заплавних ділянках, при перетині водойм і на підходах до мостових споруд необхідно проектувати з урахуванням дії хвиль, гідростатичної та ерозійної дії води в період підтоплення. Для забезпечення можливості ремонту та укріплення укосів у період експлуатації на таких ділянках при техніко-економічному обґрунтуванні необхідно передбачати влаштування берм завширшки не менше ніж 4 м.
Слабо- та середньозасолені ґрунти можна використовувати в насипах типових конструкцій, в тому числі і для робочого шару, при дотриманні норм для незасолених ґрунтів, а для насипів індивідуального проектування – на підставі розрахунків.
Сильнозасолені ґрунти можна використовувати для влаштування насипу, в тому числі і робочого шару, на ділянках 1-го типу місцевості за умов зволоження при обов'язковому виконанні заходів, спрямованих на недопущення значного засолення робочого шару.
Використання надмірно засолених ґрунтів необхідно обґрунтувати спеціальними розрахунками з розробкою відповідних заходів з нейтралізації їх негативного впливу.
Основними заходами, спрямованими на підвищення стійкості земляного полотна на ділянках із засоленими грантами, повинні бути:
підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води згідно з таблицею 6.1;
дотримання величини коефіцієнтів ущільнення ґрунту тіла насипу згідно з
таблицею 6.8;
влаштування капіляроперериваючих та гідроізолюючих прошарків у тілі насипу;
зниження рівня ґрунтових вод;
використання привезених незасолених або слабозасолених ґрунтів.
6.6.12 Земляне полотно на зрошуваних землях необхідно проектувати в насипах з мінімальним використанням площі зрошуваних земель та з урахуванням впливу зрошувальної системи на його водно-тепловий режим.
Відстань між брівками каналів зрошувальної системи та підошвою насипів необхідно призначати не менше ніж 4,5 м.
За розрахунковий горизонт ґрунтових вод необхідно приймати найвищий багаторічний рівень згідно із спостереженнями органів водного господарства.
Прошарки необхідно передбачати:
в основі насипів на слабких ґрунтах;
в тілі насипів для підвищення стійкості укосів; як захисний фільтр у дренажних конструкціях; як дренуючі, що забезпечують відведення води з водонасиченого масиву ґрунту;
для розподілу напружень на контакті шарів ґрунту і зернистого матеріалу (перешкода для перемішування матеріалів шарів).
7.1 Для захисту земляного полотна від перезволоження поверхневими водами, розмиву, а також для забезпечення виконання робіт на час спорудження земляного полотна необхідно передбачати систему поверхневого водовідведення (планування території, влаштування канав, лотків, перепадів, швидкотоків, випаровувальних басейнів, поглинальних колодязів тощо).
Рівні ґрунтових і поверхневих вод, що впливають на міцність та стійкість земляного полотна або на умови виконання будівельних робіт, необхідно знижувати, а воду відводити за межі земляного полотна.
Поздовжній похил водовідвідних споруд слід призначати залежно від типу ґрунту, типу укріплення укосів і дна канави з урахуванням допустимої швидкості протікання води. У разі неможливості забезпечення допустимих похилів необхідно передбачати швидкотоки, перепади та водобійні колодязі.
Дно канави повинно мати поздовжній похил понад 5 ‰, а у виняткових випадках – не менше 3 ‰.
Ймовірність перевищення розрахункової повені при проектуванні водовідвідних канав і кюветів необхідно призначати для доріг I-а, І-б і II категорій – 2 %; III категорії – 3 %; IV, V категорій – 4 %, а при проектуванні водовідвідних споруд з поверхні мостів і доріг для доріг I-а, І-б і II категорій – 1 %; III категорії – 2 %; IV і V категорій – 3 %.
7.2 Випаровувальні басейни можна влаштовувати в дорожньо-кліматичній зоні У ІІІ з використанням понижених ділянок місцевості, відпрацьованих кар'єрів та резервів завглибшки не більше 0,4 м. На ділянках, де для влаштування випаровувального басейну використовуються бічні резерви, необхідно передбачати на насипу з боку басейну берму завширшки 4,0 м.
Ймовірність перевищення повені при проектуванні насипів на підходах до малих мостів і труб слід приймати згідно з таблицею 1.6 ДБН В.2.3-14.
7.5 В гірських умовах особливу увагу потрібно приділяти укріпленню вхідних і вихідних русел штучних споруд. На схилах, що розмиваються, відвідні русла водоперепускних споруд необхідно укріплювати до рівня базису ерозії.
7.6 Підтоплені укоси насипів необхідно захищати від руйнівних дій хвилі відповідними типами укріплень залежно від гідрологічного режиму ріки або водоймища. Інженерний захист територій від затоплення та підтоплення виконується відповідно до СНиП 2.06.15.
Для утримання та забезпечення стійкості укосів у гірських умовах необхідно застосовувати спеціальні конструкції, в тому числі з використанням місцевих матеріалів.
7.7 При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні замість укріплення можна зменшувати крутизну укосів. Крутизну стійкого проти дії води укосу необхідно визначати за розрахунками, залежно від гідрологічних та кліматичних умов і виду ґрунту насипу. Орієнтовно крутизну таких укосів необхідно приймати згідно з таблицею 7.1.
Таблиця 7.1 – Крутизна укосів насипів в умовах затоплення
|
Рвзновид ґрунтів |
Крутизна укосу при висоті хвилі без набігу, м |
|||||
|
0,1 |
0,2 |
0,3 |
0,4 |
0,5 |
0,6 |
|
|
Пісок дрібний |
1:5 |
1:7,5 |
1:10 |
1:15 |
1:20 |
1:25 |
|
Супісок легкий |
1:4 |
1:7 |
1:10 |
1:15 |
1:20 |
1:20 |
|
Суглинок, глина |
1:3 |
1:5 |
1:7,5 |
1:10 |
1:15 |
1:15 |
Водовідвідні споруди на розділювальній смузі необхідно влаштовувати:
при ширині смуги 13,5 м, похилі понад 10 ‰ та довжині понад 100 м;
при ширині смуги 5,0 м та 6,0 м, похилі понад 10 ‰ та його довжині понад 200 м.
7.10 Для осушення земляного полотна та дорожнього одягу влаштовуються дренажні водовідвідні споруди різної конструкції.
Конструкцію дренажних водовідвідних споруд необхідно вибирати на основі ретельних інженерно-геологічних, гідрологічних обстежень та гідравлічних розрахунків притоку води до дренажів.
Дренажі поділяються на поперечні, поздовжні та врізні укосні. Поперечні дренажі підрозділяються на глибокого та мілкого заглиблення.
Дренажі мілкого заглиблення влаштовуються в зоні промерзання ґрунту і призначаються для осушення дорожнього одягу та верху робочого шару земляного полотна на контакті з дорожнім одягом. Їх необхідно влаштовувати на затяжних поздовжніх похилах, якщо величина поздовжнього похилу більша за поперечний похил дорожнього одягу.
Дренажі глибокого заглиблення влаштовуються нижче глибини промерзання ґрунту і призначаються для захисту земляного полотна від негативного впливу ґрунтової та поверхневої води.
Поперечні дренажі глибокого заглиблення необхідно влаштовувати в місцях переходу дороги з виїмки до насипу, перед верховими конусами мостів та естакад, у місцях початку та в нижніх точках увігнутих вертикальних кривих при зустрічних похилах.
Поздовжні дренажі глибокого заглиблення влаштовуються переважно у виїмках. Залежно від глибини виїмки, геологічної будови та рівня виявленої ґрунтової води вони можуть бути одноярусними, двоярусними та багатоярусними.
7.11 Водопропускні труби необхідно проектувати відповідно до ДБН В.2.3-14.
Покриття повинно бути стабільно міцним, рівним, шорстким, протистояти накопиченню пластичних деформацій влітку, зберігати суцільність при прогині навесні і восени та при розтягуванні від охолодження в зимовий період. Для тривалого збереження шорсткості матеріал покриття повинен бути стійким до стирання. По поверхні покриття за необхідності може влаштовуватись поверхнева обробка або тонкошарове покриття різного призначення – для підвищення шорсткості, захисних, вирівнювальних та інших функцій.
Основа повинна забезпечувати зменшення прогину покриття від дії зовнішнього навантаження, а також мати достатню жорсткість, щоб зменшувати напруження в додатковій основі та в ґрунті земляного полотна до допустимих значень. Основу слід проектувати з одного або декількох шарів.
Додаткова основа повинна сприяти зменшенню прогину та напружень від транспортних засобів у покритті, основі і земляному полотні, а також виконувати такі функції:
відведення води з верхньої частини земляного полотна (при погано фільтруючому ґрунті) і з основи дорожнього одягу (дренажний шар та гідроізоляційний шар);
зменшення товщини промерзаючого шару ґрунту (морозозахисний шар);
зменшення глибини промерзання земляного полотна (теплоізоляційний шар);
виключення взаємного проникання зернистого матеріалу основи і ґрунту земляного полотна (розділюючий шар);
забезпечення проїзду автомобілів і будівельної техніки під час будівництва дорожнього одягу (технологічний шар).
Один шар додаткової основи може виконувати декілька функцій.
Загальна товщина дорожнього одягу і товщина окремих шарів повинні забезпечувати міцність та морозостійкість усієї конструкції.
Таблиця 8.1 – Сфера застосування покриттів дорожнього одягу
|
Категорія дороги |
Тип дорожнього одягу |
Матеріал верхнього шару покриття |
|
I-а, І-б, II |
Капітальний |
Асфальтобетон гарячий щільний дрібнозернистий I марки. Щебенево-мастиковий асфальтобетон. Цементобетон |
|
III |
Капітальний |
Асфальтобетон гарячий щільний дрібнозернистий II марки. Щебенево-мастиковий асфальтобетон. Цементобетон |
|
III, IV |
Капітальний або полегшений |
Асфальтобетон гарячий щільний дрібнозернистий II марки. Цементобетон. Кам'яні матеріали, а також підібрані матеріали з промислових відходів, оброблені в'яжучими методом змішування в установці чи на дорозі або просочування з улаштуванням поверхневої обробки. |
|
V |
Перехідний |
Кам'яні матеріали або ґрунти, оброблені на дорозі в'яжучими матеріалами або покращені добавками. Кам'яні матеріали розклинені |
8.1.5 Дорожній одяг необхідно проектувати з урахуванням надійності, яка забезпечує безвідмовну роботу конструкції протягом встановленого нормативного терміну служби. Кількісним показником коефіцієнта надійності є відношення довжини міцних ділянок без пошкоджень і деформації до загальної довжини ділянки дороги на останній рік наміченого строку служби.
При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні нормативний строк служби дорожнього одягу необхідно приймати рівним строку служби дорожнього одягу між капітальними ремонтами [5]. При цьому необхідно враховувати темпи приросту інтенсивності і змін складу руху та завантаженості транспортних засобів у перші 5 років експлуатації дороги.
Автомобільні дороги залежно від категорії повинні мати коефіцієнт надійності згідно з таблицею 8.2.
Таблиця 8.2 – Коефіцієнти надійності
|
Категорія дороги |
I-а |
I-б – II |
III |
IV |
V |
|
Коефіцієнт надійності |
0,97 |
0,95 |
0,90 |
0,85 |
0,75 |
8.1.6 При розрахунку дорожнього одягу на міцність слід враховувати середньодобову інтенсивність вантажного руху та автобусів за останній рік перспективного терміну служби дорожнього одягу.
8.2.1 Шари нежорсткого дорожнього одягу влаштовують із асфальтобетонів, з матеріалів і ґрунтів, укріплених бітумом, цементом, вапном, комплексними та іншими в'яжучими, а також із слабозв'язаних зернистих матеріалів – щебеню, шлаку, гравію тощо.
за пружним прогином для всієї конструкції;
за опором зсуву в ґрунті та в шарахі з малозв'язаних матеріалів;
за допустимими напруженнями на розтяг та стиск при згині.
Розрахунок нежорсткого дорожнього одягу на тривалу дію статичного навантаження виконують за опором зсуву в ґрунті в шарах з малозв'язаних матеріалів та в асфальтобетонних шарах.
8.2.4 Незалежно від результатів розрахунку на міцність дорожнього одягу товщину конструктивних шарів в ущільненому стані необхідно приймати не менше мінімальної згідно з таблицею 8.3.
Таблиця 8.3 – Мінімальна товщина шарів нежорсткого дорожнього одягу
|
Ч. ч |
Матеріал покриття та інших шарів дорожнього одягу |
Мінімальна товщина, см |
|
1 |
Асфальтобетонні суміші: крупнозерниста; дрібнозерниста; піщана |
8 4 3 |
|
2 |
Щебенево-мастикова суміш |
3 |
|
3 |
Чорний щебінь |
8 |
|
4 |
Щебінь або гравій, оброблений органічним в'яжучим в установці |
8 |
|
5 |
Щебінь, оброблений органічним в'яжучим способом просочування (напівпросочування) |
8 (4) |
|
6 |
Щебінь з просочуванням мінеральним в'яжучим |
8 |
|
7 |
Великоуламковий ґрунт і піщано-гравійна суміш, укріплена мінеральним в'яжучим |
15 |
|
8 |
Щебінь або гравій, оброблений органічним в'яжучим змішуванням на місці укладання |
10 |
|
9 |
Маломіцний кам'яний матеріал, оброблений в'яжучим |
8 |
|
10 |
Шлаковий щебінь |
12 |
|
11 |
Щебінь і гравій, не оброблені в'яжучим: а) на укріпленому ґрунті; б) на піщаному шарі |
12 15 |
|
12 |
Ґрунт, укріплений в'яжучим |
12 |
|
13 |
Пісок |
15 |
Завдання конструювання жорсткого дорожнього одягу такі:
призначення покриття залежно від жорсткості дорожніх конструкцій та категорії дороги;
вибір матеріалів для шарів основи, визначення кількості шарів і їх товщини;
вибір заходів із забезпечення морозостійкості та осушення низу дорожнього одягу, призначення матеріалів та товщини основи.
При визначенні конструкції слід передбачати широке використання місцевих матеріалів і відходів промисловості, а також застосування прогресивних будівельних матеріалів і технологій.
Між покриттям та основою, за необхідності, слід передбачати вирівнювальний шар для усунення нерівностей основи, який повинен забезпечувати можливість переміщення плит цементобетонного покриття при зміні температури. Якщо цей шар здатний вбирати воду з бетонної суміші, його необхідно закривати гідроізоляційним шаром.
Жорсткий дорожній одяг треба розраховувати та конструювати відповідно до [8].
8.3.3 Товщину бетонного покриття необхідно визначати розрахунками, але не менше мінімальної товщини, наведеної у таблиці 8.4.
Таблиця 8.4 – Мінімальна товщина цементобетонного покриття
|
Матеріал основи |
Мінімально допустима товщина, см, покриття при загальному числі прикладань розрахункового навантаження, одиниць на смугу |
||||
|
понад 2х107 |
107-2x107 |
5х106-107 |
106-5х106 |
менше 106 |
|
|
Цементобетон (дрібнозернистий бетон, шлакобетон) |
22 24 |
20 22 |
18 (16) |
17 (16) |
15 17 |
|
Кам'яний матеріал, укріплений в'яжучим |
25 25 |
25 23 |
18 (16) 21 (19) |
17 (16) |
15 17 |
|
Щебінь, щебенево-піщана, піщано-гравійна суміші, шлак |
- |
22 23 |
20 (18) 23 (20) |
18 (16) |
16 18 |
|
Пісок, піщано-гравійна суміш |
- |
- |
20 (18) 23 (20) |
18 (16) |
16 18 |
|
Примітка 1. У чисельнику – товщини відповідають розрахунковому навантаженню на колесо 50 кН, у знаменнику – 57,5 кН. Примітка 2. У дужках наведена товщина цементобетонного покриття для жорсткого дорожнього одягу полегшеного типу. Примітка 3. Якщо у поперечних швах штирьові з'єднання не застосовуються, мінімальну товщину покриття необхідно збільшувати на 2 см. |
коли існуюче покриття не задовольняє вимоги щодо міцності та має деформації і руйнування, що свідчать про втрату міцності конструкції (проломи, ямковість, просідання, вибоїни, напливи, колійність, а також сітка тріщин у поздовжньому та поперечному профілях);
якщо збільшується навантаження на вісь транспортних засобів або суттєво збільшується інтенсивність руху;
у планово-попереджувальному порядку з метою запобігання подальшому руйнуванню дорожнього одягу.
8.4.3 Розрахунок дорожнього одягу при підсиленні треба виконувати відповідно до 8.1-8.3 з урахуванням міжремонтних строків за:
результатами вимірювання товщини шарів існуючого дорожнього одягу;
відомостями про види та стан матеріалів в кожному конструктивному шарі;
величиною модуля пружності існуючого дорожнього одягу, установленого методом натурних випробувань.
У разі неможливості вимірювання модуля пружності існуючого дорожнього одягу його слід визначати розрахунком залежно від товщини кожного конструктивного шару, строку служби та візуальної оцінки стану дорожнього одягу (тріщини, напливи, вибоїни, лущення, колійність тощо).
Кількість шарів дорожнього одягу та їх загальну товщину при підсиленні необхідно розраховувати відповідно до [6].
8.5.1 Проектування та будівництво автомобільних доріг із застосуванням цементобетонних покриттів і основ необхідно здійснювати відповідно до вимог [8].
8.5.2 Для цементобетонних покриттів і основ слід використовувати бетон важкий згідно з ДСТУ Б В.2.7-43.
Морозостійкість бетону, який працює в покритті, та матеріалу основи під цементобетонним покриттям повинна бути не менше значень, наведених у таблиці 8.6. В умовах сольової і кислотної агресії бетон повинен бути стійким до дії цього агресивного середовища.
Для бетону, що застосовується в покриттях, слід використовувати портландцемент, який відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-46, а в шарах основи можна застосовувати портландцемент з мінеральними добавками і шлакопортландцемент марок понад 300, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-46.
Таблиця 8.5 – Мінімальний проектний клас бетону для цементобетонних покриттів та основ
|
Призначення бетону |
Категорія дороги |
Мінімальний проектний клас бетону за міцністю (марка бетону) |
|
|
стискання (марка) |
розтягування при згинанні (марка) |
||
|
Одношарове або верхній шар двошарового цементобетонного покриття |
I-а, І-б |
В 35 (М 450) |
Btb 4,4 (Ptb 60) |
|
II |
В 30 (М 400) |
Вtb 4,0 (Рtb 50) |
|
|
IIІ |
В 25 (М 350) |
Вtb 3,6 (Рtb 45) |
|
|
IV |
В 25 (М 300) |
Btb 3,2 (Ptb 40) |
|
|
Нижній шар двошарового покриття |
I-а, І-б |
В 25 (М 350) |
Btb 3,6 (Ptb 45) |
|
II, III |
В 25 (М 300) |
Btb 3,2 (Ptb 40) |
|
|
IV |
В 75(М 100) |
Btb 1,2 (Ptb 30) |
|
|
Основи під цементобетонне покриття |
I-а, І-б |
В 7,5 (Rі 100) |
Btb 1,2 (Ptb 15) |
|
II, III |
В 5,0 (Rі 75) |
Вtb 1,0 (Ptb 12) |
|
|
Основи під асфальтобетонне покриття |
I-а, І-б, III, III |
В 7,5 (Rі 100) |
Btb1,5 (Ptb 15) |
|
Примітка 1. При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні для одношарового або верхнього шару двошарового покриття доріг I-а, I-б, і II категорій допускається використовувати важкий бетон, як для доріг III категорії. Примітка 2. Цементобетонне покриття для доріг IV категорії допускається влаштовувати при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні. |
Таблиця 8.6 – Морозостійкість бетону для цементобетонних покриттів і основ
|
Середньомісячна температура повітря найбільш холодного місяця, °С |
Марка за морозостійкістю бетону |
|
|
в покритті при відтаванні у 5-%-му розчині NaCl |
для основи при відтаванні у воді |
|
|
Від 0 до мінус 5 |
F 100 |
F25 |
|
Від мінус 5 до мінус 10 |
F 150 |
F50 |
8.5.6 Властивості матеріалів, які входять до нижніх шарів дорожнього одягу, повинні відповідати вимогам нормативних документів:
піски – згідно з ДСТУ Б В.2.7-32;
висівки – згідно з ГОСТ 26193;
щебінь шлаковий – згідно з ДСТУ Б В.2.7-35;
щебінь гірських порід – згідно з ДСТУ Б В.2.7-34;
щебінь, гравій, пісок та інші суміші – згідно з ДСТУ Б В.2.7-30;
жорства, кам'яні матеріали, відходи промисловості і ґрунти, укріплені цементом, чорний щебінь та тонкошарові покриття – відповідно до [10], [11], [12].
9.1.1 Мостові споруди, які є невід'ємною частиною автомобільної дороги, необхідно проектувати відповідно до ДБН В.2.3-14.
Проектні рішення повинні забезпечувати:
- надійність і довговічність конструкцій, їх архітектурну виразність;
зниження рівня впливу споруди на навколишнє природне середовище;
зручність і економічність утримання та можливість ремонту.
9.1.4 Автодорожні тунелі необхідно проектувати відповідно до СНиП II-44. Розрахункову перспективну інтенсивність руху для автодорожніх тунелів слід визначати відповідно до 4.1.4. на перспективний період понад 30 років.
Таблиця 9.1 – Класифікація розв'язок доріг
|
Клас розв'язки |
Категорія доріг, що перетинаються, або примикають |
Тип розв'язки |
Облаштування розв'язки перехідно-швидкісними смугами (ПШС) |
|
І |
I-а – I-а |
У різних рівнях |
3 ПШС на всіх дорогах |
|
I-а – I-б |
|||
|
I-а – II |
|||
|
I-а – III |
|||
|
I-б – II |
|||
|
І-б – ІІІ |
|||
|
ІI – II |
|||
|
II – III (при сумарній |
|||
|
інтенсивності понад 11000 прив/авто/добу) |
|||
|
II |
I-а – IV I-a – V |
У різних рівнях |
Без ПШС на дорогах нижчої категорії |
|
III |
III – III |
В одному рівні |
З ПШС на всіх дорогах та каналізуванням лівоповоротних напрямків |
|
IV |
І-б – IV 1-б – V |
В одному рівні з відігнаними лівими поворотами |
Без ПШС на дорогах нижчої категорії |
|
V |
II – IV II – V III – IV III – V |
В одному рівні |
Без ПШС на дорогах нижчої категорії та каналізуванням лівоповоротних напрямків на дорозі вищої категорії |
|
VI |
IV – IV IV – V V – V |
Без ПШС на всіх дорогах |
Довжина зони перерозподілу потоків на кільцевих проїздах розв'язки між двома сусідніми примиканнями доріг повинна бути не менше значень, наведених у таблиці 9.2.
Таблиця 9.2 – Довжина зони перерозподілу автомобільних потоків на кільцевих розв'язках
|
Довжина зони перерозподілу, м |
Пропускна спроможність зони перерозподілу потоків, привед. авт/год, при швидкості, км/год. |
||
|
40 |
50 |
60 |
|
|
30 |
700 |
550 |
400 |
|
60 |
1000 |
800 |
650 |
|
90 |
1200 |
950 |
800 |
|
120 |
1400 |
1150 |
950 |
|
150 |
1600 |
1350 |
1100 |
Таблиця 9.3 – Довжина з'їздів з доріг
у метрах
|
Ґрунт земляного полотна з'їзду |
Довжина з'їздів з доріг категорій І-б; II; III; IV; V |
|
Пісок, супісок, суглинок легкий |
100 |
|
Чорнозем, глина, суглинок важкий та пилуватий |
200 |
Узбіччя на зазначених з'їздах необхідно укріплювати кам'яними матеріалами на ширину не менше ніж 0,5 м в кожний бік.
9.2.2.6 На розв'язках доріг в одному рівні необхідно забезпечувати видимість відповідно до ДСТУ 3587.
Не допускається розміщення будь-яких споруд, у тому числі тимчасових, та зелених насаджень заввишки понад 1,2 м у зоні видимості відповідно до ДСТУ 3587.
9.2.2.10 Поздовжній похил другорядної дороги, яка примикає до головної, на відстані 20 м від крайки проїзної частини головної дороги не повинен перевищувати 40 ‰.
Остаточний вибір конфігурації розв'язки доріг необхідно приймати на основі техніко-економічного порівняння варіантів.
9.2.3.3 Параметри плану та поздовжніх профілів лівоповоротних та правоповоротних з'їздів необхідно приймати такими, які б забезпечували розрахункові швидкості, наведені в таблиці 9.4.
Таблиця 9.4 – Розрахункові швидкості на з'їздах розв'язок
|
Клас розв'язки |
Розрахункова швидкість, км/год, при кількості автомобілів на з'їздах, % |
|||||
|
Правоповоротних |
Лівоповоротних |
|||||
|
до 15 |
15-30 |
понад 30 |
до 15 |
15-30 |
понад 30 |
|
|
I |
60 |
65 |
70 |
40 |
45 |
50 |
|
II |
50 |
50 |
60 |
30 |
40 |
45 |
|
Примітка. Кількість автомобілів на з’їздах прийнята у % від інтенсивності автомобілів, що в'їжджають на розв'язку з одного напрямку. |
9.2.3.4 В ускладнених умовах (забудова, наявність комунікацій, цінні земельні угіддя) при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні допускається проектувати розв'язки з радіусами правоповоротних та лівоповоротних з'їздів 30 м, якщо вони забезпечують пропускну спроможність,
9.2.3.10 Ширина узбіччя з внутрішнього боку заокруглень повинна бути не менше ніж 1,5 м, із зовнішнього – 3,0 м. Узбіччя на всю ширину необхідно влаштовувати з щільних щебеневих або гравійних сумішей, а при відповідному обґрунтуванні – з кам'яних матеріалів, що оброблені в'яжучими, асфальтобетону або бетонних плит.
Ширину узбіччя на прямолінійних ділянках з'їздів з обох боків слід призначати по
2,5 м. Перехід від однієї ширини узбіччя до іншої на заокругленнях слід здійснювати в межах довжини перехідної кривої.
Таблиця 9.5 – Довжина перехідно-швидкісних смуг
|
Категорія дороги |
Поздовжній похил, ‰ |
Довжина смуги повної ширини, м |
Довжина відгону смуги розгону і гальмування, м |
|
|
для розгону |
для гальмування |
|||
|
I-а, І-б |
-40 |
110 |
110 |
80 |
|
-20 |
130 |
105 |
||
|
0 |
150 |
100 |
||
|
+20 |
170 |
95 |
||
|
+40 |
190 |
90 |
||
|
II – III |
-40 |
80 |
85 |
60 |
|
-20 |
90 |
80 |
||
|
0 |
100 |
75 |
||
|
+20 |
120 |
70 |
||
|
+40 |
150 |
65 |
9.3.1 На ділянках доріг, що заносяться снігом, захист від снігових заносів слід передбачати:
на дорогах I-а, І-б, II та III категорій – снігозахисними лісонасадженнями, переносними щитами, сітками або постійними огорожами;
на дорогах IV і V категорій – снігозахисними лісонасадженнями або тимчасовими захисними пристроями (сніговими валами, траншеями).
Облаштування доріг снігозахисними лісонасадженнями або тимчасовими захисними засобами обґрунтовується техніко-економічними розрахунками.
9.3.2 Ширину снігозахисних лісонасаджень, а також відстані від брівки земляного полотна до насаджень слід приймати згідно з таблицею 9.6.
Таблиця 9.6 – Ширина снігозахисних лісонасаджень вздовж доріг
|
Розрахункове річне снігове принесення, м3/м |
Ширина снігозахисних лісонасаджень, м |
Відстань від брівки земляного полотна до лісонасадження, м |
|
Від 10 до 25 |
4 |
15/25 |
|
Від 25 до 50 |
9 |
30 |
|
Від 50 до 75 |
12 |
40 |
|
Від 75 Д0100 |
14 |
50 |
|
Примітка 1. В чисельнику наведено значення для доріг IV і V категорій, у знаменнику – значення для доріг I-а, I-б, II, III категорій. Примітка 2. Ширина снігозахисних лісонасаджень та їх конструкція при снігопринесенні понад 100 м3/м призначається за індивідуальними розрахунками. |
9.3.3 Постійну снігову огорожу слід розташовувати на відстані від 15 до 25-кратних висот огорожі від брівки зовнішнього укосу виїмки в місці її найбільшої глибини, а при розташуванні дороги в насипу – від брівки земляного полотна.
Додаткові ряди огорож необхідно влаштовувати при відповідному обґрунтуванні. Відстань між рядами огорож приймається рівною 30-кратній висоті огорожі.
Постійні огорожі слід споруджувати з розривами для проїзду транспортних засобів та сільськогосподарських машин у місцях, визначених землекористувачами.
улаштування галерей та навісів, лавинорізів, відбійних та лавинонапрямних дамб;
затримання снігу на схилі за допомогою різних споруд, що запобігають його пересуванню та зміщенню;
установлення снігозахисних щитів, постійних огорож або підпірних стінок перед лавино зборами для зменшення накопичення в них снігу.
при перехрещенні трьох і більше головних колій;
при перехрещенні із залізничними коліями, на яких швидкість руху становить понад 80 км/год;
за інтенсивності руху на даній ділянці залізничної колії понад 16 потягів за добу;
при перехрещенні залізничних колій у виїмках або у випадках, коли не забезпечена необхідна видимість.
В усіх інших випадках перехрещення (переїзди) проектуються в одному рівні за погодженням з начальниками залізниць.
На підходах до переїздів необхідно проектувати односторонню пішохідну доріжку завширшки 1,5 м та завдовжки по 20 м в обидва боки від крайніх рейок залізничної колії.
Ділянка автомобільної дороги завдовжки не менше 20 м в обидва боки від крайніх рейок повинна проектуватися горизонтальною або з похилом, зумовленим підвищенням однієї рейки над другою, якщо перехрещення розташоване на кривій ділянці залізничної колії.
Перед горизонтальною ділянкою вздовж 50 м поздовжній похил дороги не повинен бути більше 10 ‰. У складних умовах (гірські райони, міські вулиці тощо) похил при обґрунтуванні може бути збільшений до 20 ‰ .
10.9 Напрямні тумби і стовпи шлагбаумів на переїздах розміщують на відстані не менше ніж 0,75 м, а стояки габаритних воріт – на відстані не менше 1,75 м від крайки проїзної частини.
10.10 На підходах до переїздів на автомобільних дорогах необхідно встановлювати дорожні знаки згідно з ДСТУ 4100.
11.1 Перехрещення автомобільних доріг з трубопроводами (водопровід, каналізація, газопровід, нафтопровід, теплофікаційні трубопроводи тощо) треба виконувати згідно зі СНиП 2.04.02, СНиП 2.04.03, ДБН В.2.5-20, СНиП 2.05.06, СНиП 2.04.07.
Перехрещення необхідно погоджувати з власником комунікації.
11.2 Прокладання трубопроводів (крім місць перехрещень) у земляному полотні автомобільних доріг забороняється. При паралельному розміщенні автомобільних доріг та трубопроводів відстань між ними визначається чинними нормативними документами з урахуванням перспективи реконструкції автомобільних доріг.
а) від опори до підошви насипу дороги або до зовнішнього краю бічної канави, виїмки:
для доріг I-а, І-б та II категорій при напрузі до 220 кВ – 5 м;
для доріг I-а, І-б та II категорій при напрузі від 330 кВ до 500 кВ – 10 м;
для доріг III, IV, V категорій при напрузі до 20 кВ – 1,5 м, від 35 кВ до 220 кВ – 2,5 м;
для доріг IIІ, IV, V категорій при напрузі від 330 кВ до 500 кВ – 5 м;
б) при паралельному розташуванні відстань між брівкою земляного полотна дороги та найближчим проводом з напругою до 20 кВ – 2 м, 35-110 кВ – 4м, 150 кВ – 5 м,
220 кВ – 8 м, 330 кВ – 8 м і 500 кВ – 10 м, але опора високовольтної лінії повинна розташовуватись понад 1,0 м від підошви насипу чи зовнішнього краю водовідвідної канави.
11.9 Охоронні зони електричних мереж з напругою понад 1,0 кВ вздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земляної ділянки, обмеженої вертикальними площинами з обох боків від крайніх проводів при невідхиленому їх положенні згідно з ДБН 360.
12.1.1 Велосипедні доріжки слід проектувати вздовж автомобільних доріг на ділянках, де розрахункова пікова інтенсивність руху велосипедів і мопедів за перші п'ять років в одному напрямку руху складає 50 од/год, або якщо приведена інтенсивність руху автомобілів становить 4000 авт./добу, а загальна інтенсивність руху велосипедів та мопедів складає 400 од/добу.
За меншої інтенсивності руху допускається проектувати вело-пішохідні доріжки за параметрами велосипедних доріжок.
Для розрахунку міцності дорожнього одягу велосипедних і пішохідних доріжок завширшки 3 м і більше необхідно приймати такі навантаження:
мінімальна статичне навантаження на вісь – 60 кН;
мінімальне статичне навантаження на колесо – 30 кН.
Таблиця 12.1 – Рекомендована ширина велосипедної доріжки і смуги руху
|
Тип велосипедних доріжок |
Ширина велосипедної доріжки, м |
|
|
У вільних умовах |
У стислих умовах |
|
|
Велосипедні доріжки: |
||
|
- одностороннього руху |
2,5 |
1,5 |
|
- двостороннього руху |
3,0 |
2,5 |
|
Примітка. До стислих відносяться умови прокладання велосипедних доріжок у місцях забудови капітальними спорудами або складного рельєфу. |
12.1.8 Радіуси кривих у плані повинні бути не менше 50 м. Радіуси вертикальних кривих не менше:
500 м для опуклих кривих;
150 м для увігнутих кривих.
12.1.9 Проїзну частину автомобільних доріг І-б, II, III, IV та V категорій велосипедні доріжки повинні перетинати під кутом від 80° до 100°. При цьому велосипедна доріжка на відстані 5,0 м з кожного боку від крайки проїзної частини повинна бути прямою у плані.
За більших похилів чи більшої протяжності ділянок через кожні 12 м слід передбачати, горизонтальні ділянки завдовжки не менше ніж 5,0 м. При поздовжніх похилах понад 60 ‰ тротуари та пішохідні доріжки необхідно облаштовувати поручнями.
Між бічними канавами, підошвами укосів насипів та виїмок, низовими підпірними стінками заввишки понад 1 м слід улаштовувати берми завширшки не менше ніж 0,5 м.
Вздовж пішохідних доріжок, що примикають до укосів насипів висотою понад 2 м, та низових підпірних стінок слід передбачати огорожі перильного типу.
Між пішохідними доріжками, що розміщені на узбіччі, та проїзною частиною необхідно влаштовувати дорожню огорожу першого типу відповідно до ДСТУ 2735.
12.2.7 Пішохідні доріжки для руху інвалідів та інших маломобільних верств населення необхідно проектувати відповідно до ДБН 360 та ДБН В.22-17.
Пішохідні переходи в населених пунктах слід проектувати у відповідності з ДБН В.2.3-5.
13.1 Технічні засоби організації дорожнього руху включають дорожні знаки, інформаційні табло, дорожню розмітку, напрямні пристрої, транспортні та пішохідні огорожі різних типів, світлофорне обладнання тощо.
14.1 Для виконання робіт з утримання та ремонту автомобільних доріг у разі необхідності слід передбачати будівництво: адміністративно-побутових корпусів та виробничих корпусів з ремонту та технічного обслуговування дорожніх машин, механізмів та автомобілів; місця для зберігання рухомого складу парку машин (холодні та теплі); цехи з ремонту технічних засобів організації дорожнього руху; бази для приготування та зберігання протиожеледних матеріалів.
Будівлі та споруди дорожньої служби необхідно проектувати з урахуванням організаційної структури служби ремонту та утримання доріг (лінійна, територіальна, лінійно-територіальна), яку необхідно приймати залежно від місцевих умов.
14.2 Будівлі та споруди ланок дорожньої служби, як правило, необхідно розташовувати в населених пунктах на спільних для усього комплексу або близько розташованих майданчиках.
Для комплексів будівель та споруд слід передбачати спільне енергетичне постачання, водопровід, каналізацію, опалення, зв'язок тощо.
14.3 Довжину ділянок доріг, що обслуговують підрозділи дорожньої служби, залежно від категорії дороги та типів дорожнього одягу необхідно визначати згідно з таблицею 14.1.
Таблиця 14.1 – Рекомендована довжина ділянок обслуговування доріг
|
Підрозділи дорожньої служби |
Категорія дороги |
||
|
I-а, I-б, II |
III – IV |
IV –V |
|
|
Переважні типи дорожнього одягу |
|||
|
капітальні |
капітальні/полегшені |
перехідні |
|
|
Основні ланки служби утримання доріг: |
|||
|
- лінійним принципом, км; |
від 100 до 170 |
від 170 до 260 |
від 210 до 260 |
|
- територіальним принципом, км; |
від 250 до 300 |
від 250 до 300 |
від 250 до 300 |
|
- ланка служби утримання доріг, км |
від 30 до 40 |
від 40 до 55 |
від 70 до 90 |
|
Примітка 1. Менші значення показників слід призначати: для ділянок доріг з інтенсивністю руху близько до верхньої межі; у гірській місцевості; в районах із сніговими заносами; у місцях, схильних до розмивів, зсувів або осідань, із складними інженерними спорудами (тунелі, галереї, підпірні стіни, берегоукріплювальні, протизсувні та інші конструкції). Примітка 2. Довжина ділянок подана для доріг І категорії з 4 смугами руху. У випадку коли на дорозі 6 або 8 смуг руху, довжина ділянок розраховується з коефіцієнтами відповідно 0,7 або 0,5. |
14.4 Влаштування пунктів обслуговування та охорони мостів, тунелів, галерей, поромних переправ, технологічного і аварійного зв'язку та пунктів вагового контролю автотранспортних засобів вирішується індивідуально в кожному конкретному випадку.
Обладнання об'єктів сервісу, розташування їх та рекламоносіїв повинні відповідати ДСТУ 3587 та [13].
ближче ніж 150 м від дорожніх розв’язок в одному рівні (за відсутності перехідно-швидкісних смуг);
ближче ніж 100 м від шляхопроводів та мостів, які не є елементами транспортної розв'язки в різних рівнях;
ближче ніж 100 м від залізничних переїздів;
ближче ніж 25 м до зони транспортної розв’язки;
на перехідно-швидкісних смугах;
на пішохідних і велосипедних доріжках;
на зупинках пасажирського транспорту;
на штучних спорудах;
на ділянках доріг з ухилом більше 40 ‰;
в місцях, де коефіцієнт безпеки менше ніж 0,8 або коефіцієнт аварійності більше ніж 20.
15.2.10 Майданчики відпочинку рекомендуються влаштовувати в зоні розміщення СТО, АЗС та АГНС.
Розміщення АЗС і АЗГНС необхідно виконувати відповідно до ДСТУ 3587 та [13].
АЗС повинні бути облаштовані спорудами протипожежного захисту відповідно до [14]
15.4.1 Розміщення придорожніх СТО та визначення кількості постів на них необхідно здійснювати на основі техніко-економічного обґрунтування, враховуючи інтенсивність та склад руху транспортного потоку.
15.4.2 Пункти СТО рекомендується розташовувати на відстані: для доріг I-а, І-б категорій – від 50 км до 60 км, для доріг II, III категорій – від 70 км до 90 км.
15.5.10 На зупинках пасажирського транспорту загального користування необхідно влаштовувати туалети та урни для сміття. Від посадкового майданчика до туалету повинна бути пішохідна доріжка завширшки не менше ніж 0,75 м з твердим покриттям.
16.1 При будівництві та реконструкції автомобільних доріг потрібно дотримуватись вимог нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху, охорони праці, а також вимог проектної документації, проекту організації будівництва (ПОБ) та проекту виконання робіт (ПВР).
Експлуатаційний стан покриття автомобільних доріг тимчасових об'їздів повинен відповідати ДСТУ 3587.
16.2 Під час проведення робіт з будівництва та реконструкції автомобільних доріг потрібно передбачати заходи з охорони навколишнього природного середовища (родючого шару ґрунту, ґрунтових та поверхневих вод, повітряного простору, рослинного та тваринного світу).
При виборі методів будівництва і засобів механізації необхідно дотримуватись чинних санітарних норм, норм граничних викидів забруднюючих речовин в атмосферу, в ґрунтове та водне середовище.
16.3 Заходи з охорони навколишнього природного середовища, а також з організаційно-технічної підготовки будівництва автомобільних доріг необхідно здійснювати на окремих ділянках доріг відповідно до передбаченої проектною документацією черговості та термінів виконання будівельно-монтажних робіт.
На кожний об'єкт будівництва чи реконструкції автомобільної дороги на ділянках зосереджених робіт у ПВР повинна розроблятися індивідуальна схема організації руху технологічного транспорту. При реконструкції автомобільної дороги організація руху технологічного транспорту повинна узгоджуватися з тимчасовою схемою організації руху по дорозі.
17.4 При будівництві ділянок автомобільної дороги в цілому та при виконанні окремих видів дорожньо-будівельних робіт доцільно застосовувати потоковий метод будівництва.
Швидкість потоків, час організаційних та технологічних перерв між виконанням окремих видів робіт повинні встановлюватися на підставі техніко-економічного порівняння варіантів організації будівництва з урахуванням оптимальної швидкості виконання найскладніших та найбільш трудомістких будівельних процесів та інших організаційних та економічних факторів (досягнутого рівня використання та ступеня готовності технічних ресурсів, можливості оперативного маневрування ресурсами, використання конструкцій та матеріалів, що дозволяють механізувати будівельні процеси, використання місцевих матеріалів, побічних продуктів, відходів виробництва тощо).
17.5 Терміни виконання зосереджених робіт необхідно розраховувати так, щоб забезпечити прийняту швидкість та ритмічність комплексного потоку при будівництві автомобільної дороги.
До зосереджених видів робіт потрібно віднести роботи з будівництва великих мостів, шляхопроводів та естакад, складних регуляційних споруд, а також земляного полотна на окремих ділянках, де обсяг земляних робіт на 1 км в три та більше разів перевищує середній покілометровий або відрізняється підвищеною складністю проведення робіт та трудомісткістю видів робіт на суміжних ділянках (переходи через болота, скельні ґрунти, глибокі виїмки тощо).
АБЗ та ЦБЗ повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів щодо норм викидів шкідливих речовин у повітря.
вивчення проектно-кошторисної документації і детальне ознайомлення з умовами будівництва або реконструкції;
розробку ПВР;
виконання підготовчих робіт (з дотриманням природоохоронних вимог, техніки безпеки, пожежної безпеки та промсанітарії).
При проведенні підготовчих робіт повинен пророблятись комплекс питань з організації робіт та ув'язки обсягів і термінів їх виконання.
19.1.3 Підготовчі роботи повинні включати:
проведення геодезичних розбивочних робіт, склад та обсяг яких повинен відповідати ДБН А.3.1-5, СНиП 3.01.03 та [4].
розчищення смуги відведення;
закріплення на місцевості межі відведення земельних ділянок під елементи дороги, кар'єри та резерви;
перенос комунікацій і влаштування поверхневого водовідведення;
влаштування тимчасових доріг, ремонт та підсилення існуючих доріг в зоні будівництва;
будівництво пересувних баз, виробничих підприємств;
проведення робіт із зносу або переносу будівель та споруд;
зняття родючого шару ґрунту;
визначення фізико-механічних властивостей ґрунтів резервів, кар'єрів і порівняння їх з тими, що передбачені проектом.
Після зняття шару родючого ґрунту потрібно здійснювати контроль щільності основи земляного полотна, що характеризується коефіцієнтом ущільнення. Щільність основи земляного полотна треба порівнювати з проектною, коефіцієнт ущільнення не повинен бути менше значень, наведених у таблиці 6.8.
При знятті шару родючого ґрунту недопустимо залишати перемички, які будуть сприяти накопиченню атмосферних опадів. Всі перемички, які залишаються для організації проїздів транспорту, потрібно облаштовувати тимчасовими водоперепускними трубами.
Перенесення комунікацій, що розміщені в смузі відведення автомобільної дороги, повинен виконувати власник комунікацій за власний рахунок згідно з законом України "Про автомобільні дороги".
19.2.7 Після завершення будівництва всі земельні ділянки, що були надані у тимчасове користування на період будівництва автомобільної дороги, повинні бути рекультивовані згідно з вимогами проектної документації та повернені власникам землі, землекористувачам, в тому числі орендарям.
20.1.1 Спорудження земляного полотна повинно здійснюватись згідно з [4]. Переривання робіт під час будівництва земляного полотна допускається лише на ділянках з особливими умовами (глибокі болота, зсувні ділянки, глибокі скельні виїмки тощо), де роботи виконуються за індивідуальними проектами, які передбачають технологічні або сезонні перерви.
Використання в одному шарі дорожнього одягу різних видів ґрунтів, а також неоднорідних сумішей різних видів ґрунтів не дозволяється.
20.2.4 Відсипку ґрунту в насип потрібно виконувати від краю до середини шарами на всю ширину насипу з постійним забезпеченням робочого водовідведення. Додаткова підсипка крайових або укісних частин насипу не дозволяється.
Для забезпечення потрібної щільності ґрунту в зоні, що прилягає до укісної частини насипів заввишки понад 1 м, земляне полотно відсипається на ширину, що на 0,5 м перевищує проектну в кожну сторону. Уширення земляного полотна не потрібне, коли використовують велико уламкові ґрунти або спеціальну техніку для ущільнення укосів.
Під час планування укосів насипу надлишок ґрунту необхідно видаляти і використовувати його для досипання узбіч, влаштування з'їздів тощо.
Кожний шар ґрунту потрібно розрівнювати, додержуючись проектних значень поздовжнього та поперечного похилів. Перед ущільненням поверхня шару ґрунту має бути спланована під двосхилий або односхилий поперечний профіль з похилом від 20 ‰ до 40 ‰ до брівки земляного полотна. Поверхня кожного шару не повинна мати заглиблень більше ніж 5 см.
Рух технологічного транспорту, що здійснює відсипку чергового шару ґрунту, необхідно регулювати по всій ширині насипу.
Біля труб дозволяється проводити відсипку та пошарове ущільнення ґрунту поздовжніми (по відношенню до осі труби) проходами котків. При цьому відсипку та ущільнення ґрунту потрібно вести з обох сторін труби шарами однакової товщини.
Ущільнення пазух та зон в межах 0,5 м біля труби треба виконувати засобами ручного або пневматичного трамбування пересувними малогабаритними віброущільнювачами.
Гідропосів багаторічних трав треба проводити на попередньо зволожену поверхню укосів.
Технологія будівництва покриттів на узбіччях автомобільних доріг з монолітного та збірного цементобетону, асфальтобетону, чорного та білого щебеню, ґрунтощебеню аналогічна технології будівництва основ і покриттів дорожнього одягу з відповідних матеріалів, що наведена у цих Нормах.
20.3.9 Крайка прикрайкового лотка у місці поздовжнього стику має бути в одному рівні із крайкою покриття.
При влаштуванні монолітного бетонного водовідвідного лотка деформаційний шов у свіжоукладеному бетоні потрібно нарізати металевою рейкою. У затверділому бетоні дозволяється нарізати шви однодисковими нарізувачами.
20.4.1 В зимовий період дозволено виконувати такі види земляних робіт:
розробка виїмок та резервів у необводнених пісках, гравійно-галькових та скельних ґрунтах;
спорудження насипів із зв'язних ґрунтів з числом пластичності Ір 12 при допустимій вологості, що відповідає даним таблиці 6.5;
розробка виїмок у тих же ґрунтах завглибшки понад 3 м;
спорудження земляного полотна з використанням піщаних ґрунтів на болотах;
виторфовування;
укріплення укосів насипів регуляційних споруд та русел рік відсипкою із кам'яного матеріалу, бетонними плитами тощо;
влаштування глибоких дренажних прорізів.
20.4.2 Для спорудження насипів у зимовий період можна використовувати без обмежень скельні, великоуламкові ґрунти та непилуваті піски. Для спорудження насипів треба використовувати тільки талий ґрунт. Застосовувати мерзлі ґрунти для спорудження насипу дозволено при будівництві земляного полотна не пізніше ніж за один рік до влаштування дорожнього одягу.
20.5.1 Спорудження земляного полотна на болотах здійснюється за індивідуальним проектом.
Розробка виїмок у скельних ґрунтах здійснюється за індивідуальним проектом.
Товщина шару, що ущільнюється, повинна визначатися за результатами пробного ущільнення.
Спорудження насипу з привізного ґрунту на мокрих солончаках потрібно вести відсипанням способом "від себе".
Таблиця 20.1 – Вимоги до геотекстильних матеріалів тканого і нетканого видів
|
Ч. ч. |
Найменування показників |
Вид матеріалу |
||
|
тканий |
нетканий |
|||
|
сітки |
полотна |
|||
|
1 |
Ширина, м |
2,0-4,0 |
2,0-4,0 |
2,0-3,5 |
|
2 |
Розмір чарунок, мм, не менше |
25,0x25,0 чи перемінний |
- |
- |
|
3 |
Щільність, кг/м2 |
200,0-250,0 |
300,0-380,0 |
120,0-500,0 |
|
4 |
Границя міцності при розриві, кН/м, не менше: – вздовж волокон – впоперек волокон |
50,0 45,0 |
30,0 25,0 |
4,0 3,5 |
|
5 |
Границя міцності при розтягуванні, кН/м, не менше |
400,0 |
400,0 |
- |
|
6 |
Водопроникність при тиску 1,5 кН/м, дм3/м2 . с, не більше |
- |
1,2-1,5 |
2-2,5 |
|
7 |
Подовження при розриві, %, не більше |
8,0-10,0 |
12,0-18,0 |
60,0 |
|
8 |
Повзучість, %/год |
0,1 |
0,2 |
4,0 |
|
9 |
Температура плавлення, °С, не менше |
160,0 |
160,0 |
160,0 |
вирізання дренажної траншеї;
укладання геосинтетичного матеріалу;
влаштування водовідвідного елемента;
засипка траншеї дренуючими матеріалами з пошаровим ущільненням;
опорядження ділянки робіт.
Поперечне розкочування виконують від брівки насипу. Край полотнища закріплюють скобами в траншеї, рухом стріли екскаватора рулон розкочують до основи насипу, легко натягують і нижній край закріплюють в траншеї скобами через кожні 1-1,5 м. Край рулону обрізають і переміщують на верхню позицію для повторення робочих операцій. Сусідні полотнища перекривають на 0,10-0,15 м і закріплюють через кожні 4 м анкерами.
Допускається з'єднання окремих полотен геосинтетичних матеріалів способом склеювання, зварювання або зшивання.
20.9.1 При вхідному контролі до початку робіт із спорудження земляного полотна необхідно перевірити відповідність проектних та натурних показників складу (зерновий склад, пластичність) та стану (вологість, щільність) ґрунтів в кар'єрах, резервах, виїмках, природних основах насипів та штучних споруд згідно з ГОСТ 5180, ГОСТ 22733.
Також необхідно перевіряти склад та об'єм геодезичної розбивочної основи згідно зі СНиП 3.01.03, закріплення ґрунтових кар'єрів та резервів на місцевості.
При роботі на крутосхилах крутизною понад 1:3, а також на слабких ґрунтах потрібно постійно (в період будівництва) перевіряти відсутність осідань та зсувів земляного полотна нівелюванням.
При реконструкції земляного полотна додатково контролюють глибину розпушування укосів (не менше ніж 0,3 м) або розміри та похил уступів.
20.9.2 Операційний контроль якості спорудження земляного полотна передбачає перевірку:
правильності розміщення осьової лінії поверхні земляного полотна в плані та висотних відміток;
товщини родючого шару ґрунту, що зрізається;
щільності ґрунту в основі земляного полотна;
вологості ґрунту, який використовується для спорудження земляного полотна;
товщини шарів ґрунту, що відсипається в тіло насипу;
однорідності ґрунту в шарах насипу;
щільності ґрунту в шарах насипу;
рівності поверхні земляного полотна;
поперечного профілю земляного полотна (відстань між віссю та брівкою, поперечний похил, крутизна укосів);
якості підготовки траншей;
відповідності проекту підготовленої основи під труби;
відповідності проекту матеріалів фільтруючих шарів.
Допустимі відхилення геометричних параметрів, що підлягають контролю, та щільності ґрунту наведені у розділі 22.
При операційному контролі якості земляних робіт, що виконуються у зимових умовах, додатково контролюють наявність мерзлих грудок і якість очищення поверхні від снігу та льоду.
При операційному контролі якості спорудження земляного полотна на болотах додатково контролюють: повноту виторфовування, величину осідання, геометричні розміри вертикальних піщаних дрен та коефіцієнт фільтрації піску в них.
При операційному контролі якості спорудження земляного полотна із великоуламкових ґрунтів додатково потрібно контролювати кількість і вологість дрібнозему.
20.9.3 Перевірку правильності розміщення осі земляного полотна, висотних відміток, параметрів поперечного профілю земляного полотна, узбіч та товщин шарів потрібно виконувати не рідше ніж через 200 м (у трьох точках на поперечному перетині) у місцях розміщення знаків робочої розбивки за допомогою геодезичних інструментів та шаблонів.
Щільність ґрунту треба контролювати у кожному технологічному шарі вздовж осі земляного полотна та на відстані від 1,5 м до 2,0 м від брівки.
Контроль щільності ґрунту потрібно виконувати на кожній змінній захватці роботи ущільнюючих машин, але не рідше ніж через 100 м при висоті насипу до 3 м та не рідше ніж через 50 м при висоті насипу понад 3 м.
Контроль щільності верхнього шару потрібно виконувати не рідше ніж через 50 м.
Додатковий контроль щільності треба виконувати в кожному шарі ґрунту при засипці пазух труб, над трубами, у конусах та в місцях сполучення з мостами.
Контроль щільності потрібно проводити на глибині 1/3 товщини ущільнюваного шару, але не менше ніж 8 см.
Відхилення від нормативного значення коефіцієнта ущільнення в бік зменшення допускаються не більше ніж в 10 % випробувань від їх загальної кількості і не більше ніж на 0,04, у решти 90 % випробувань відхилення не повинно перевищувати 0,01.
21.1.1 Шари дорожнього одягу потрібно споруджувати на прийнятому у встановленому порядку земляному полотні.
Покриття та основу дорожнього одягу з використанням в'яжучих матеріалів потрібно споруджувати на сухому та чистому нижчерозташованому шарі, а в разі використання органічних в'яжучих матеріалів, окрім цього, на немерзлому шарі.
розміщення осьової лінії в плані;
висотні відмітки;
поперечний похил;
ширину шару;
товщину шару ущільненого матеріалу в трьох точках (на осі та на відстані 1 м від краю шару);
щільність.
Додатковий перелік параметрів та порядок їх контролю наведені у відповідних розділах цих Норм.
21.1.6 При розширенні проїзної частини автомобільних доріг у випадках їх реконструкції необхідно забезпечити водовідведення і щільне та рівне з'єднання нових шарів з існуючим дорожнім одягом.
Допускається встановлювати величину коефіцієнта фільтрації шляхом розрахунків залежно від гранулометричного складу піщаного ґрунту.
21.3.1 Будівництво основ і покриттів з ґрунтів, оброблених неорганічними в'яжучими матеріалами, здійснюється відповідно до [15].
Об'єм ґрунту для влаштування ґрунтово-щебеневих шарів треба призначати з урахуванням коефіцієнта відносного ущільнення ґрунтів в межах від 1,05 до 1,10.
Коефіцієнт запасу на ущільнення ґрунтово-щебеневого шару орієнтовно повинен призначатися в межах від 1,25 до 1,35 (менша величина при використанні щебеню марок за міцністю 800 та вище, більша – для щебеню марок за міцністю 600 та нижче).
За потреби роботи при мінусових температурах можна проводити з урахуванням особливостей технології та організації:
при температурі повітря від 0 °С до мінус 5 °С тривалість робіт із розподілу, профілювання та ущільнення матеріалу з вологістю до 3 % не повинна перевищувати 4 год, а при температурі нижче мінус 5 °С – 2 год; при вологості матеріалу понад 3 % його потрібно обробляти розчинами хлористих солей кальцію та натрію в кількості від 0,3 % до 0,5 % за масою;
ущільнення кам'яних матеріалів при мінусовій температурі треба проводити без додаткового зволоження;
в період відлиг, а також перед весняним відтаванням шари дорожнього одягу потрібно очищати від снігу, льоду та забезпечувати відведення води.
21.4.7 Ущільнення щебеню котками треба починати від крайок з наступним наближенням місця проходу котка до середини та перекриттям попереднього сліду проходу на 1/3 ширини смуги ущільнення. Ознаками закінчення ущільнення є відсутність рухомості щебеню, припинення утворення хвилі перед котком, відсутність сліду від проходу котка масою від 8 т до 13 т.
При роботі котків з гладкими вальцями ущільнення можна вважати завершеним, якщо щебінка, покладена на поверхню щебеневого шару, розщеплюється під вальцем котка.
21.4.8 При влаштуванні щебеневого шару методом заклинки шар щебеню першої групи перед розподілом розклинювального матеріалу треба обробляти органічним в'яжучим з розрахунку від 2 л/м2 до 3 л/м2.
21.4.9 Витрати розклинювального матеріалу потрібно призначати залежно від розміру та міцності щебеню основної фракції щебеню та типу конструктивного шару відповідно до таблиці 21.1.
Taблиця 21.1 – Витрати розклинювального матеріалу
|
Тип шару |
Розмір основної фракції щебеню, мм |
Міцність щебеню на стиск, МПа |
Витрата розклинювальної фракції, м3, на 1000 м2 при її розмірі, мм |
|||
|
20-40 |
10-20 |
5-10 |
0-5 |
|||
|
Основа |
40-80 (70) |
800 та більше |
- |
25/15 |
15/10 |
- |
|
Основа |
40-80 (70) |
600 та менше |
- |
15 |
10 |
- |
|
Основа |
80 (70)-120 (150) |
600 та більше |
10 (20) |
- |
10 |
10 |
|
Основа |
80 (70)-120 (150) |
400 та менше |
10 (20) |
- |
- |
- |
|
Покриття |
20-80 (70) |
800 та більше |
- |
20/15 |
15/10 |
15/10 |
|
Покриття |
20-80 (70) |
600 |
- |
15 |
10 |
10 |
|
Примітка 1. В чисельнику наведені витрати розклинювального матеріалу з вивержених, метаморфічних та осадових некарбонатних порід; в знаменнику – з осадових карбонатних порід. Примітка 2. При будівництві основи з щебеню фракції від 40 мм до 70 мм допускається одноразове розклинювання з використанням суміші щебеневих та щебенево-піщаних фракцій від 5 мм до 20 мм, від 0 до 20 мм, від 0 до 10 мм, а при використанні щебеню від 70 мм до 120 (150) мм – фракцій |
21.4.10 Після закінчення ущільнення шару з шлакового щебеню активних та високоактивних шлаків, коли відразу не влаштовується верхній шар дорожнього одягу, необхідно поливати шлаковий щебінь водою протягом від 10 днів до 12 днів, кількість води на добу повинна становити від 2,0 л/м2 до 2,5 л/м2.
21.4.11 Оптимальну за зерновим складом щебеневу, щебенево-піщану, гравійну та гравійно-піщану суміш треба виготовляти за ДСТУ Б В.2.7-30.
21.4.12 Готову суміш потрібно розподіляти з забезпеченням необхідної рівності шару. Суміш при недостатній її вологості потрібно за 20-30 хв до ущільнення полити водою з розрахунку її кількості від 6 л/м2 до 12 л/м2.
21.5.1 Організацію і технологію виконання робіт з влаштування покриттів і основ з кам'яних матеріалів і промислових відходів, укріплених неорганічними і органічними в'яжучими, контроль якості сумішей, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища призначати згідно з [15].
При температурах повітря нижче 5 °С ВОМС потрібно зберігати у закритому складі. При температурах повітря вище 5 °С ВОМС треба зберігати у штабелях заввишки до 2 м, накритих брезентом, під навісом на майданчиках з твердим покриттям, обладнаних водовідводом.
Після ущільнення ВОМС котками для остаточного ущільнення покриття можна відкривати рух автомобільного транспорту зі швидкістю до 40 км/год з регулюванням його по ширині проїзної частини впродовж 30 діб. В разі використання ВОМС для влаштування основи дорожнього одягу шар покриття можна укладати відразу після ущільнення.
21.6.7 Якщо коефіцієнт ущільнення дорівнює або більше 0,96, відхилення у менший бік допускається не більше ніж у 10 % випробувань на величину зменшення Кущ до 0,02, а на малих ділянках до 3 км – не більше одного випадку.
21.6.8 При влаштуванні шарів з ВОМС потрібно контролювати:
температуру органічного в'яжучого, мінеральних матеріалів та готових ВОМС – постійно;
вологість сумішей – не рідше одного разу за зміну;
фізико-механічні властивості та склад сумішей – не рідше одного разу за зміну;
якість та дозування компонентів сумішей – постійно;
якість ущільнення – постійно; (Кущ 0,96);
фізико-механічні показники органічних в'яжучих – кожну партію;
фізико-механічні властивості мінеральних компонентів – кожну партію.
Вирубки розміром (0,2 х 0,2) м у кількості 3 шт. на 1 км потрібно відбирати з шару дорожнього одягу через 28 діб після його ущільнення.
21.8.1 Склад та властивості асфальтобетонних та органо-мінеральних сумішей повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-119 [22].
Таблиця 21.2 – Температура в'яжучого, мінерального матеріалу та асфальтобетонної суміші при подачі і виході із змішувальної установки та на початку ущільнення
|
Ч. ч. |
Марка в'яжучого |
Температура, °С |
||||
|
в'яжучого, що подається у змішувач |
мінерального матеріалу на виході із сушильного барабана |
суміші асфальтобетонної |
||||
|
на виході із змішувача |
на початку ущільнення |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
Гарячі асфальтобетонні суміші |
||||||
|
із вмістом щебеню |
||||||
|
більше 45 % |
менше 45 % |
|||||
|
1 |
БНД 40/60 |
145-160 |
175-190 |
150-165 |
150-155 |
130-140 |
|
2 |
БНД 60/90 |
145-155 |
175-185 |
150-165 |
145-150 |
115-130 |
|
3 |
БНД 90/130 |
135-145 |
165-175 |
145-155 |
135-145 |
105-115 |
|
4 |
БНД 130/200 |
125-135 |
155-165 |
135-145 |
120-135 |
90-105 |
|
Гарячі полімерасфальтобетонні суміші |
||||||
|
5 |
БМТЕ 40/60-56, БМТП 40/60-56 |
160-170 |
180-200 |
170-180 |
145-160 |
|
|
6 |
БМТЕ 60/90-52, БМТП 60/90-52 |
155-165 |
175-195 |
165-175 |
140-155 |
|
|
7 |
БМТЕ 90/130-49, БМТП 90/130-49 |
150-160 |
170-190 |
160-170 |
130-150 |
|
|
8 |
БМТЕ 130/200-47, БМТП 130/200-47 |
140-155 |
165-180 |
155-160 |
125-145 |
|
|
Гарячі литі асфальтобетонні суміші |
||||||
|
9 |
І тип БНД 40/60 |
170-180 |
230-250 |
220-240 |
- |
|
|
10 |
II тип БНД 40/60 |
160-170 |
220-230 |
200-220 |
- |
|
|
Холодні асфальтобетонні суміші |
||||||
|
після приготування |
після зберігання |
|||||
|
11 |
МГО 130/200, МП 130/200 |
90-110 |
125-145 |
100-120 |
80-100 |
вище 5 °С навесні, вище 10 °С восени |
|
12 |
СП 30/200 |
80-105 |
115-140 |
90-115 |
||
|
13 |
МГО 70/130, МГ 70/130 |
80-90 |
115-125 |
90-110 |
||
|
14 |
СГ 70/130 |
75-90 |
110-125 |
85-100 |
70-90 |
|
|
Емульсійні асфальтобетонні суміші |
||||||
|
15 |
ЕБК-П |
10-50 |
не нижче 10 °С |
|||
|
16 |
ЕБА-П |
|||||
|
Примітка 1. При застосуванні ПАР температура бітумів та асфальтобетонних сумішей може бути знижена на 10-20 °С. Примітка 2. Більші значення температури початку ущільнення потрібно приймати при низьких температурах повітря і товщині шару асфальтобетону менше ніж 5 см. Примітка 3. Більші значення температури початку ущільнення гарячого полімерасфальтобетону потрібно приймати при вмісті щебеню більше ніж 45 %. Примітка 4. При застосуванні інших модифікуючих добавок температури приготування та на початку ущільнення асфальтобетонних сумішей потрібно встановлювати згідно з відповідними чинними нормативними документами. |
Зберігати холодні асфальтобетонні суміші дозволено на складі або майданчику, що має водовідведення (взимку вони повинні бути вкритими).
Гарантійний термін зберігання холодних асфальтобетонних сумішей, які виготовлені з використанням бітумів СГ 70/130, має бути не більше ніж 4 місяці, з використанням бітумів МГ 130/200 і МГО 70/130 – не більше 8 місяців.
21.8.10 Покриття та основи дорожнього одягу з асфальтобетонних сумішей треба влаштовувати в суху погоду. Укладання холодних та гарячих асфальтобетонних сумішей потрібно проводити весною або влітку при температурі повітря не нижче плюс 5 °С, восени – не нижче плюс 10 °С.
Як виняток, роботи з використанням гарячих асфальтобетонних сумішей допускається проводити при температурі повітря не нижче ніж 0 °С, за умови дотримання наступних вимог:
товщина шару асфальтобетону повинна бути не менше ніж 4 см;
асфальтобетонні суміші необхідно використовувати разом з ПАР;
нижній шар дорожнього одягу треба влаштовувати з щільних асфальтобетонних сумішей, якщо взимку та навесні по ньому передбачається рух транспорту;
верхній шар покриття дорожнього одягу дозволяється влаштовувати по свіжоукладеному нижньому шару після охолодження його до температури не нижче
ніж 20 °С;
верхній шар покриття дорожнього одягу допускається влаштовувати після прогріву нижнього шару гарячим піском, висівками або асфальторозігрівачами інфрачервоного випромінювання.
Укладання холодних сумішей потрібно закінчувати орієнтовно за 2 тижні до початку періоду осінніх дощів у даній місцевості.
Норму витрат в'яжучого (л/м2) потрібно призначати:
при підґрунтовці необроблених матеріалів – від 0,5 до 0,8, а оброблених органічними в'яжучими – від 0,2 до 0,3;
при підґрунтовці 60 % бітумною емульсією шару з необроблених мінеральних матеріалів – від 0,6 до 0,9, а з оброблених органічними в'яжучими – від 0,3 до 0,4.
Підґрунтовку нижнього шару дорожнього одягу можна не виконувати, якщо цей шар влаштовано з асфальтобетонної суміші та матеріалів, просочених органічними в'яжучими не пізніше ніж за 2 доби до укладання нового шару, він чистий і по ньому не пересувався технологічний та інший транспорт.
температуру органічного в'яжучого, мінеральних матеріалів та готової асфальтобетонної суміші в кузові кожного автомобіля; якість та дозування вихідних матеріалів та готової суміші – постійно;
фізико-механічні властивості і склад суміші згідно з ДСТУ Б В.2.7-89 і ДСТУ Б В.2.7 119 – не рідше одного разу за зміну;
фізико-механічні показники органічних в'яжучих – не рідше одного разу за зміну;
фізико-механічні показники мінеральних матеріалів (зерновий склад, марку за дробильністю, вміст пилуватих і глинистих часток, в т. ч. глину в грудках, кількість пластинчастих часток) – не рідше одного разу за 10 змін;
на початку будівельного сезону або при зміні постачальника продукції потрібно визначати марку щебеню за зносом у поличному барабані, марку за морозостійкістю.
21.8.18 У процесі влаштування покриття та основи додатково до вимог таблиці 21.2 треба контролювати:
температуру суміші в кожному автомобілі на місці укладання;
фізико-механічні властивості асфальтобетонних сумішей за показниками випробування трьох кернів на кожні 9000 м2 покриття;
зчеплення шарів покриття (керн не повинен розділятися при ударі молотком
масою 1 кг). Коефіцієнт ущільнення конструктивних шарів дорожнього одягу повинен бути не менше ніж:
0,99 – для верхніх шарів покриття з щільного асфальтобетону з гарячих сумішей типів А і Б;
0,98 – для нижніх шарів покриття з щільного асфальтобетону з гарячих сумішей типів А і Б і верхніх шарів з гарячих сумішей типів В, Г, Д;
0,97 – пористого і високопористого асфальтобетону;
0,96 – для холодного асфальтобетону.
Відхилення від потрібного коефіцієнта ущільнення у бік зменшення допускається не більше ніж у 10 % випробувань (на малих ділянках до 3 км не більше одного випадку) від їх загальної кількості і не більше ніж на 0,02, решта не нижче нормативного значення.
Керни або вирубки необхідно відбирати на відстані не менше ніж 1 м від краю покриття в шарах з гарячих асфальтобетонів не рідше ніж через 1 добу після їх ущільнення, а з холодних асфальтобетонів – через 15 діб.
При підборі складу бетонної суміші показники легкоукладальності треба встановлювати на місці виконання робіт згідно з ДСТУ Б В.2.7-114 та таблиці 21.3.
Таблиця 21.3 – Показники легкоукладальності бетонної суміші
|
Механізми для укладання бетонної суміші |
Легкоукладальність |
|
|
Рухомість, см |
Жорсткість, с |
|
|
Бетоноукладач на колісно-рейковому ходу (в рейкоформах) |
Від 1 до 3 включно |
Від 8 до 10 включно |
|
Бетоноукладач з рухомою опалубкою при швидкості руху, м/хв: |
||
|
- до 2,0; |
Від 1 до 3 включно |
Від 8 до 10 включно |
|
- понад 2,0 до 2,5 включно; |
Від 2 до 4 включно |
Від 5 до 8 включно |
|
- понад 2,5 до 3,0 включно |
Від 3 до 5 включно |
Від 3 до 5 включно |
|
Вібратор та віброрейки |
Від 3 до 5 включно |
Від 3 до 5 включно |
|
Вібраційний коток та інше аналогічне обладнання |
Від 40 до 100 включно |
Найбільша фракція заповнювача бетонної суміші не повинна перевищувати 20 мм для верхнього шару двошарових покриттів, що бетонуються методом нарощування шарів,
40 мм – для одношарових покриттів, 70 мм – для основ.
21.9.8 Догляд за шарами з жорстких бетонних сумішей повинен тривати не менше
7 діб.
Догляд не можна виконувати, якщо через дві години після влаштування шару дорожнього одягу з жорсткої бетонної суміші на нього потрібно укладати цементобетонне покриття.
21.9.9 Догляд за свіжоукладеним бетоном повинен починатися відразу після обробки його поверхні і продовжуватися до набору проектної міцності, але не менше ніж 28 діб.
ґрунтування граней плит;
планування поверхні верхнього шару основи або влаштування вирівнюючого шару по основі;
укладання або перекладання плит;
прикочування плит;
зварювання стикових з'єднань та заповнення швів.
21.9.12 Будівництво збірних покриттів потрібно вести в одну стадію. Залежно від стану земляного полотна, основи, строків відкриття руху автомобілів, а також за необхідності термінового проїзду автотранспорту відповідно до проекту допускається двостадійне будівництво.
При двостадійному будівництві на першому етапі плити треба укладати на земляне полотно або основу без зварювання стикових з'єднань та заповнення швів, а також без укріплення узбіч та укосів. На другому етапі будівництва потрібно перекладати плити з заміною дефектних плит. Плити необхідно укладати "від себе" самохідними кранами на спланований шаблоном вирівнюючий шар.
Монтаж збірного покриття в зимових умовах потрібно проводити по вирівнюючому шару з сухого піску, дрібного шлаку або інших незамерзаючих матеріалів, які укладаються в основу. При укладанні збірного покриття на жорстку основу вирівнюючий прошарок потрібно влаштовувати з сухої цементно-піщаної суміші.
При приготуванні цементобетонної суміші треба контролювати:
дотримання технологічних режимів приготування бетонної суміші – постійно;
показник легкоукладальності бетонної суміші та об'єм втягнутого повітря в ущільненій бетонній суміші, концентрацію робочих розчинів хімічних добавок, міцність бетону шляхом випробування трьох контрольних зразків-балок, які виготовляються та зберігаються згідно з ГОСТ 10180, вологість заповнювачів згідно з ДСТУ Б В.2.7-43 (перевіряється також у разі опадів) – не рідше одного разу за зміну;
точність дозування компонентів бетонної суміші методом контрольного зважування, якість піску, щебеню або гравію згідно з ДСТУ Б В.2.7-43, ДСТУ Б В.2.7-71 – при зміні якості суміші (легкоукладальності, об'єму втягнутого повітря тощо);
морозостійкість бетону згідно з ДСТУ Б В.2.7-47, ДСТУ Б В.2.7-48 – один раз на квартал.
Контроль дозування цементу, заповнювачів, добавок та води потрібно здійснювати в установленому порядку згідно з чинними нормативними документами.
Оцінку якості бетону треба виконувати згідно з ГОСТ 18105, ГОСТ 10180, ДСТУ Б В.2.7-96.
21.9.17 В процесі будівництва покриттів та основ з монолітного бетону потрібно контролювати:
дотримання технологічних режимів бетонування, догляд за бетоном, влаштування та герметизацію швів, правильність установки арматури та прокладок швів, стійкість крайок бічних граней та суцільність поверхні покриття, своєчасність зняття рейкоформ – постійно;
правильність установки колірних струн та рейкоформ – перед початком бетонування;
міцність бетону шляхом формування з наступним випробуванням трьох контрольних зразків-балок, легкоукладальність та об'єм втягнутого повітря, а також якість робіт по догляду за свіжоукладеним бетоном з використанням плівкоутворюючих матеріалів на ділянках покриття розміром (20x20) см (сформовану на поверхні бетону плівку необхідно промити водою, видалити залишки вологи, розлити 10 % розчин соляної кислоти або 1 % розчин фенолфталеїну – спінення або набуття червоного кольору допустиме не більш ніж у двох точках на 100 см2 поверхні плівки) – не рідше одного разу за зміну та при зміні якості суміші на місці бетонування.
Щільність жорсткої бетонної суміші, яка ущільнюється методом укочування, потрібно контролювати за трьома замірами на 9000 м2 покриття або методом "ямок".
21.9.18 При будівництві збірних цементобетонних покриттів додатково до пункту 21.1.5 треба контролювати:
- цілісність плит та стикових елементів, якість зварювання стиків та заповнення швів, дотримання технології будівництва – постійно (візуально);
- контакт плит з основою (вирівнюючим шаром) методом підняття однієї із 100 укладених плит; перевищення граней суміжних плит у поздовжніх швах на трьох поперечниках на 1 км, а в поперечних швах – в 10 стиках на 1 км; ширину деформаційних швів – не рідше одного разу за зміну.
Технологію холодного ресайклінгу потрібно застосовувати при приготуванні сумішей для влаштування шарів основ дорожнього одягу з додаванням або без додавання кам'яних матеріалів.
Коефіцієнт ущільнення суміші, яка виготовлена за технологією холодного ресайклінгу, повинен становити не нижче 0,95.
Орієнтовну довжину ділянки проходу ресайклера потрібно визначати в залежності від виду в'яжучого, що додається в суміш:
цементу – від 100 м до 300 м;
бітумної емульсії або спіненого бітуму – від 400 м до 500 м;
комбінації бітумної емульсії або спіненого бітуму та цементу – від 150 м до 350 м.
Смуги проходів ресайклера незалежно від глибини фрезерування повинні мати перекриття на ширину, що дорівнює глибині фрезерування, але не менше ніж на 10 см.
21.10.7 При стадійному будівництві дорожнього одягу поверхня шару, влаштованого за технологією холодного ресайклінгу, повинна бути захищена від впливу опадів, утворення вибоїн та інших ушкоджень шляхом улаштування поверхневої обробки або шарів литих емульсійно-мінеральних сумішей.
На дорогах IV та V категорій дозволяється влаштовувати шари зносу із сумішей місцевих матеріалів, оброблених органічними в'яжучими.
Таблиця 21.4 – Фізико-технічні показники щебеню в залежності від категорії автомобільної дороги
|
Найменування показників |
Категорії автомобільних доріг |
||
|
I-II |
III |
IV-V |
|
|
Марка за дробильністю, не нижче: |
|||
|
- щебеню з вивержених порід; |
1000,0 |
1000,0 |
800,0 |
|
- щебеню з осадових та метаморфічних порід; |
- |
800,0 |
600,0 |
|
- щебеню з гравію; |
- |
1000,0 |
800,0 |
|
- щебеню з неактивних сталеплавильних шлаків, шлаків кольорової металургії або інших штучних кам'яних матеріалів |
1200,0 |
1200,0 |
1000,0 |
|
Марка за стиранням у поличному барабані, не нижче |
Ст-І |
Ст-І |
Ст-II |
|
Марка за морозостійкістю щебеню, не нижче |
F50 |
F25 |
F25 |
|
Вміст зерен слабких порід, за масою, не нижче |
5,0 |
7,0 |
10,0 |
|
Вміст пилуватих частинок, % за масою, не більше: |
|||
|
- при застосуванні "гарячих" технологій; |
1,0 |
2,0 |
2,0 |
|
- при використанні бітумних емульсій; |
0,5 |
1,0 |
1,0 |
|
- в тому числі вміст глинистих частинок, % за масою, не більше |
0,1 |
0,2 |
0,25 |
21.11.5 При влаштуванні поверхневої обробки потрібно використовувати бітуми згідно з ДСТУ 4044; бітумні емульсії – згідно з [12]; бітуми, модифіковані полімерами – згідно з [21].
Для забезпечення зчеплення в'яжучого зі щебенем потрібно використовувати адгезійні добавки, зокрема, ПАР згідно з [19] або інші адгезійні добавки – згідно з відповідними чинними нормативними документами.
21.11.6 При влаштуванні поверхневої обробки з використанням бітумних емульсій застосовують не оброблений органічними в'яжучими митий щебінь.
Концентрація бітуму в емульсії повинна становити від 60 % до 67 %. При температурі повітря нижче ніж 20 °С емульсія може підігріватись до температури від 40 °С до 50 °С.
21.11.10 Контроль якості влаштування захисних шарів та шарів зносу складається з систематичної перевірки:
якості стану та підготовки покриття;
якості дорожньо-будівельних матеріалів на відповідність їх властивостей вимогам нормативних документів (за лабораторними даними);
дотримання технології виконання робіт;
якості готового шару шляхом зовнішнього огляду і контрольних вимірювань.
В разі використання бітумної емульсії контролюють термін її розпаду.
При оцінці якості поверхневої обробки місця дефектів визначають візуально. До дефектів відносяться прогалини поверхневої обробки (за винятком смуги завширшки до 10 см біля крайок проїзної частини при неукріплених узбіччях і до 5 см – при укріплених), місця прояву в'яжучого на поверхні покриття при недостатній кількості щебеневого матеріалу або при перевищенні норми розливу в'яжучого, нашарування щебеню (на стиках захваток та на поздовжніх стиках) тощо.
Визначені місця заміряють і визначають площу кожного з них. Загальна площа дефектів не повинна перевищувати 0,3 % від усієї площі влаштованої поверхневої обробки, а кількість дефектів – 5 штук на 9000 м2 покриття.
введення в суміш стабілізуючих домішок після кам'яного матеріалу разом з поданням мінерального порошку зі змішуванням протягом від 5 с до 10 с;
збільшення загального часу змішування на 10-15 с;
скорочення часу зберігання готової суміші в накопичувачі до 2 год для запобігання стіканню в'яжучого.
21.12.3 Температура ЩМАС та вихідних матеріалів повинна відповідати вимогам таблиці 21.5.
Таблиця 21.5 – Температура ЩМАС та вихідних матеріалів
|
Марка бітуму |
Температура, °С |
||
|
бітуму, що подається в змішувач |
мінеральних матеріалів на виході з сушильного барабана |
суміші на виході зі змішувача |
|
|
БНД 40/60 |
145-160 |
180-190 |
160-175 |
|
БНД 60/90 |
145-155 |
175-180 |
155-170 |
|
БНД 90/130 |
135-145 |
170-175 |
150-165 |
Якщо хоч один з показників по конкретному елементу не відповідає допустимому його значенню, тоді виконана робота по цьому елементу в обсязі розповсюдження дефекту не підлягає прийманню і потребує необхідної доробки.
Відповідальна особа, яка виконує будівельні роботи, повинна мати на кожен вид робіт розроблену за прийнятим зразком технологічну карту, де мають бути наведені допустимі значення контрольованих показників.
Приймання робіт по дорозі здійснюється після завершення спорудження окремих елементів дороги. Параметри контролю якості елементів дороги (земляного полотна, основи і покриття, облаштування, розмітки та коефіцієнта зчеплення) наведено в таблиці 22.1.
Таблиця 22.1 – Параметри контролю
|
Ч. ч. |
Конструктивний елемент, вид робіт і параметр, що контролюється |
Кількість і місце вимірів і випробувань під час операційного контролю |
Допустиме відхилення |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
ЗЕМЛЯНЕ ПОЛОТНО |
|||
|
Підготовка основи земляного полотна |
|||
|
1 |
Товщина родючого ґрунту, що зрізається |
Не менше трьох вимірів на поперечному перерізі через кожні 100 м |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах до |
|
2 |
Щільність основи |
Те саме |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектного значення коефіцієнта ущільнення в бік зменшення в межах до 2 %, решта – не нижче проектного значення |
|
Спорудження насипів і розробка виїмок |
|||
|
3 |
Щільність шарів земляного полотна |
Не менше трьох вимірів на поперечному перерізі через кожні 100 м |
Те саме |
|
4 |
Висотні відмітки поздовжнього профілю |
Те саме |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах |
|
5 |
Відстань між віссю і брівкою земляного полотна |
Не менше двох вимірів на обох напрямках руху через кожні 100 м |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах до |
|
6 |
Поперечний похил |
Не менше двох вимірів на смузі руху через кожні 100 м |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах від – |
|
7 |
Крутизна укосу |
Не менше двох вимірів з обох сторін насипу або виїмки через кожні 100 м |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в бік зменшення крутизни в межах до 10 %, решта – до 5 % |
|
8 |
Щільність ґрунту на укосі |
3 обох сторін насипу через кожні 100 м: на насипах до |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектного значення коефіцієнта ущільнення в бік зменшення в межах до 2 %, решта – не нижче проектного значення |
|
Влаштування водовідведення |
|||
|
9 |
Поперечні розміри по дну дренажу, кювету, нагірної та інших канав, лотка |
Не менше одного виміру на |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в бік збільшення в межах до 10 см, решта – до 5 см |
|
10 |
Глибина кювету, нагірної та інших канав, лотка, дренажу |
Те саме |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах до |
|
11 |
Поздовжній похил дренажу, кювету, нагірної та інших канав, лотка |
Не менше одного виміру |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах |
|
12 |
Ширина берми |
Не менше одного виміру на |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах |
|
Влаштування узбіччя |
|||
|
13 |
Товщина укріплення узбіччя |
Не менше одного виміру на |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах |
|
14 |
Поперечний похил узбіччя |
Те саме |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах від – 10 ‰ до + 15 ‰, решта – до ± 5 ‰ |
Кінець таблиці 22.1
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Основа і покриття дорожнього одягу |
|||
|
15 |
Висотні відмітки |
Не менше одного виміру на |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах ± 25 мм, решта – ± 10 мм |
|
Товщина шару |
|||
|
16 |
Асфальтобетонні покриття і основи |
Не менше трьох вимірів на 9000 м2 покриття або основи |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах ± 20 мм, решта – ± 10 мм |
|
Ширина шару |
|||
|
17 |
Цементобетонні основи і покриття, асфальтобетонні покриття |
Не менше одного виміру на 100 м |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах від |
|
18 |
Всі інші типи основ і покриттів |
Те саме |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах + 150 мм, решта – ± 100 мм |
|
19 |
Поперечні похили |
» |
Не більше 10 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах від – 10 ‰ до + 15‰, решта – до ± 5%0 |
|
Рівність (кількість просвітів під рейкою завдовжки 3 м) |
|||
|
20 |
Основи і покриття з великоуламкових, піщаних, глинистих ґрунтів, відходів промисловості, що укріплені неорганічними і органічними в'яжучими, основи і покриття з чорного щебеню, щебеневих сумішей за методом просочення органічним в'яжучим і методом змішування на дорозі |
Не менше 150 вимірів на 1 км по кожній смузі руху |
Не більше 5 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах до 15 мм, решта – до 7 мм |
|
21 |
Щебеневі, гравійні і шлакові основи і покриття. Основа і покриття з щебеневого, гравійного і піщаного матеріалів, обробленого органічним в'яжучим |
Те саме |
Не більше 5 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах до 20 мм, решта – до 10 мм |
|
22 |
Асфальтобетонні і монолітні цементобетонні основи і покриття |
» |
Не більше 5 % результатів вимірів можуть мати відхилення від проектних значень в межах до 10 мм, решта – до 5 мм |
|
23 |
Різниця в рівні поверхні в швах монолітних цементобетонних покриттів |
» |
Не більше 20 % результатів вимірів можуть мати різницю в рівнях в межах до 10 мм, решта – до 3 мм |
|
24 |
Перевищення граней суміжних плит збірних цементобетонних покриттів |
» |
Не більше 20 % результатів вимірів можуть мати значення перевищення в межах до 10 мм, решта – до 5 мм |
|
Інженерно-транспортне облаштування |
|||
|
25 |
Рівність встановлення огорож |
Не менше п'яти вимірів на 100 м огорож |
Хвилястість ліній огорожі на довжині 10 м – не більше ± 3 см |
|
26 |
Ширина ліній розмітки (вертикальної і горизонтальної) |
Не менше п'яти вимірів на 100 м лінії |
Не більше ± 5 мм на довжині 0,5 м |
|
27 |
Відхилення ліній горизонтальної розмітки на прямій в плані |
Те саме |
Не більше ± 3 см на прямій в плані завдовжки 10 м |
|
28 |
Зчеплення колеса автомобіля з покриттям |
Не менше п'яти вимірів на 1 км по кожній смузі руху |
Не більше 10 % результатів вимірів може мати відхилення від нормативного значення коефіцієнта зчеплення в бік зменшення в межах до 0,02, решта – не нижче проектного значення |
22.3 Приймання робіт належить здійснювати за такими видами:
закріплення траси;
створення геодезичної розбивочної основи;
розбивка і закріплення планового і висотного положення осей споруд;
зрізка родючого шару ґрунту, виторфовування, корчування пнів;
влаштування уступів на косогорах, укосах існуючих насипів тощо;
влаштування основ з геотекстилю під насипами;
влаштування водовідведення і дренажів, укріплення русел у водовідвідних спорудах;
спорудження та ущільнення земляного полотна та підготовка його поверхні для влаштування дорожнього одягу;
влаштування і ущільнення додаткових та конструктивних шарів дорожнього одягу;
установка елементів швів розширення і стиснення;
установка арматури (при влаштуванні цементобетонних покриттів);
установка рейкоформ і копірних струн.
22.4 Виконавча виробничо-технічна документація, що складається в процесі виконання і здавання робіт, повинна включати:
виконавчі креслення, загальні журнали робіт і авторського нагляду;
акти огляду прихованих робіт і проміжного приймання;
журнали лабораторного контролю, акти визначень фізико-механічних показників будівельних матеріалів, паспорти, сертифікати на матеріали, що використовуються.
Контроль рівності шарів основ або нижніх шарів покриттів виконують за допомогою триметрової рейки згідно з ДСТУ Б В.2.3-3. Просвіти під триметровою рейкою вимірюють за допомогою клина (промірника) в п'яти контрольних точках, що знаходяться на відстані 0,5 м від середини. Допустимі відхилення при оцінці рівності наведені в таблиці 22.1.
В залежності від матеріалу покриття і категорії автомобільної дороги сумарна нерівність поверхні покриття не повинна перевищувати значень, наведених в таблиці 22.2.
Таблиця 22.2 – Сумарна нерівність поверхні покриття
|
Матеріал покриття |
Сумарна нерівність поверхні покриття, см/км, в залежності від категорії дороги |
||||
|
Іа, Іб |
II |
III |
IV |
V |
|
|
Асфальтобетон |
40 |
45 |
50 |
60 |
- |
|
Цементобетон |
40 |
45 |
50 |
60 |
- |
|
Поверхнева обробка |
45 |
50 |
70 |
80 |
90 |
|
Щебінь, гравій |
- |
- |
- |
100 |
120 |
|
Бруківка |
- |
- |
- |
120 |
140 |
|
Примітка. Сумарна нерівність покриття в поздовжньому напрямку визначається поштовхоміром по всіх смугах руху в обох напрямках на 1 км дороги. |
Поперечний похил вимірюється за допомогою спеціальної рейки або нівелюванням.
22.7 Зчеплення шини автомобіля із зволоженою поверхнею покриття визначається приладами ПКРС згідно з ДСТУ Б В.2.3-2. Виміри слід виконувати по кожній смузі руху не менше ніж 5 вимірів на 1 км. Значення коефіцієнтів зчеплення вказуються в проекті, але вони повинні бути не менше вимог таблиці 22.1. Дозволяється визначати зчеплення іншими пристроями та методами.
22.8 Під час приймання робіт із влаштування цементобетонного покриття за призначенням приймальної комісії для встановлення якості бетону його фізико-механічні показники визначаються згідно з ДСТУ Б В.2.7-43.
Товщину покриття слід контролювати висвердлюванням кернів діаметром не менше ніж 120 мм в кількості не менше ніж три на 1 км по кожній смузі руху на відстані 0,5 м від краю покриття і 0,5 м від його поздовжньої осі.
показники рівності, коефіцієнт зчеплення, стан та характеристика зовнішнього освітлення, видимість в плані та поздовжньому профілі, стан узбіччя та укосів земляного полотна, стан тротуарів, велосипедних та пішохідних доріжок, розміщення рекламоносіїв, малих архітектурних форм, АЗС, споруд торговельно-побутового призначення та інших об'єктів сервісу – ДСТУ 3587;
організація дорожнього руху – [2];
розмітка дорожня – ДСТУ 2587;
знаки дорожні – ДСТУ 4100;
огорожі дорожні і напрямні пристрої – ДСТУ 2735;
огорожі тросові – ДСТУ 2734;
огорожі металеві бар'єрні – ДСТУ Б В.2.3-12;
огорожі перильні – ДСТУ Б В.2.3-11;
світлофори дорожні – ДСТУ 4092;
дощоприймачі чавунні для колодязів – ДСТУ Б В.2.5-26;
люки чавунні для оглядових колодязів – ДСТУ Б В.2.5-26.
23.3 Відповідність облаштування автомобільної дороги після завершення будівництва (реконструкції) розробленому проекту організації дорожнього руху згідно з [2] зобов'язані перевірити відповідальні особи з питань дотримання вимог норм, стандартів і правил у сфері безпеки дорожнього руху. Не допускається введення об'єкта в експлуатацію в разі наявності відхилень місць розташування облаштування дороги від проекту організації дорожнього руху.
За погодно-кліматичними факторами, ґрунтово-гідрологічними умовами зволоження, а також досвідом експлуатації доріг територія України поділяється на чотири дорожньо-кліматичні зони відповідно до таблиці А1 та рисунку А1.
Таблиця А.1 – Географічні границі дорожньо-кліматичних зон України
|
Дорожньо-кліматична зона |
Географічна границя зони |
|
|
Позначення |
Назва |
|
|
У-I |
Північна |
На північ від лінії Мостицька – Львів – Житомир – Київ – Суми |
|
У-II |
Центральна |
На південь від границі північної зони до лінії Любашівка – Кіровоград – Куп'янськ |
|
У-III |
Південна |
На південь від границі центральної зони за винятком гірської частини Карпат (від лінії Мостицька – Комарне – р. Дністер на південний схід до лінії Городенка – Новоселиця) |
|
У-IV |
Гірська |
Гірський Крим, Карпати, Закарпатська область |
|
Примітка. Регіони Карпат і гірського Криму поділяються на три підзони за висотою прокладання дороги: рівнинна (до 200 м над рівнем моря); передгірська (від 200 м до 400 м над рівнем моря); гірська (понад 400 м над рівнем моря). |
|
Рисунок А1 – Дорожнє районування України |
(обов'язковий)
Районування території України за умовами роботи асфальтобетонів поділяється на сім зон відповідно до таблиці Б1 та рисунку Б1.
Таблиця Б1 – Позначення адміністративних областей та їх частин
|
Ч. ч. |
Позначення |
Адміністративні області та їх частини |
|
1 |
А-1 |
Волинська, Рівненська, Житомирська (північна) |
|
2 |
А-2 |
Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька, Житомирська (південна), Вінницька (північна), Київська (північно-західна), Тернопільська |
|
3 |
А-3 |
Київська (північно-східна), Чернігівська, Сумська, Черкаська (східна), Полтавська, Харківська (північна) |
|
4 |
А-4 |
Вінницька (південна), Черкаська (західна), Київська (південна), Кіровоградська (північна), Дніпропетровська (північно-західна), Одеська (північна) |
|
5 |
А-5 |
Миколаївська, Одеська (південна), Кіровоградська (південна), Дніпропетровська (південно-західна) |
|
6 |
А-6 |
Дніпропетровська (східна), Донецька, Луганська, Харківська (південна) |
|
7 |
А-7 |
Автономна республіка Крим, Херсонська, Запорізька |
|
Рисунок Б1 – Районування території України за умовами роботи асфальтобетонів |
Код УКНД 93.010, 93.020, 93.080
Ключові слова: автомобільні дороги, навантаження та габарити автотранспортних засобів, безпека дорожнього руху, ґрунти, дорожній одяг, розв'язки автомобільних доріг, об'єкти дорожнього сервісу, спорудження земляного полотна, виїмки, насипи, дорожній одяг, основи і покриття дорожнього одягу, контроль якості робіт.
ЗМІСТ
|
[1] 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ [2] 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ [3] 3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ [4] ЧАСТИНА І. ПРОЕКТУВАННЯ [5] 4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ [5.1] 4.1 Класифікація автомобільних доріг [5.2] 4.2 Розрахункова швидкість руху [5.3] 4.3 Габарити автотранспортних засобів і навантаження [5.4] 4.4 Обґрунтування проектних рішень [5.5] 4.5 Організація безпеки дорожнього руху [5.6] 4.6 Охорона навколишнього природного середовища [6] 5 ТЕХНІЧНІ НОРМИ НА ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ [6.1] 5.1 Поперечний профіль [6.2] 5.2 План і поздовжній профіль [7] 6 ЗЕМЛЯНЕ ПОЛОТНО [7.1] 6.1 Загальні положення [7.2] 6.2 Ґрунти [7.3] 6.3 Робочий шар [7.4] 6.4 Насипи [7.5] 6.5 Виїмки [7.6] 6.6 Земляне полотно в складних інженерно-геологічних умовах [8] 7 СПОРУДИ ДОРОЖНЬОГО ВОДОВІДВОДУ [9] 8 ДОРОЖНІЙ ОДЯГ [9.1] 8.1 Загальні положення [9.2] 8.2 Нежорсткий дорожній одяг [9.2.1] Матеріал покриття та інших шарів дорожнього одягу [9.3] 8.3 Жорсткий дорожній одяг [9.4] 8.4 Підсилення дорожнього одягу та розширення проїзної частини [9.5] 8.5 Матеріали для дорожнього одягу [10] 9 ШТУЧНІ СПОРУДИ [10.1] 9.1 Мостові споруди та тунелі [10.2] 9.2 Розв'язки доріг [10.3] 9.2.1 Загальні положення [10.3.1] В одному рівні [10.4] 9.2.2 Розв'язки доріг в одному рівні [10.5] 9.2.3 Розв'язки доріг у різних рівнях [10.6] 9.2.4 Перехідно-швидкісні смуги [10.7] 9.3 Снігозахисні споруди [11] 10 ПЕРЕХРЕЩЕННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ ІЗ ЗАЛІЗНИЧНИМИ КОЛІЯМИ [12] 11 ПЕРЕХРЕЩЕННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ З ІНЖЕНЕРНИМИ КОМУНІКАЦІЯМИ [13] 12 ВЕЛОСИПЕДНІ І ПІШОХІДНІ ДОРІЖКИ ТА ПІШОХІДНІ ПЕРЕХОДИ [13.1] 12.1 Велосипедні доріжки [13.2] 12.2 Пішохідні доріжки [13.3] 12.3 Пішохідні переходи [14] 13 ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ [15] 14 СПОРУДИ ДОРОЖНЬОЇ СЛУЖБИ [16] 15 ОБ'ЄКТИ ДОРОЖНЬОГО СЕРВІСУ [16.1] 15.1 Загальні вимоги [16.2] 15.2 Майданчики відпочинку [16.3] 15.3 Автозаправні станції та автозаправні газові накопичувальні станції [16.4] 15.4 Станції технічного обслуговування [16.5] 15.5 Споруди автотранспортної служби
[17] [18] 16 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ [19] 17 ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВНИЦТВА [20] 18 ВИРОБНИЧІ БАЗИ [21] 19 ПІДГОТОВЧІ РОБОТИ [21.1] 19.1 Організація підготовчих робіт [21.2] 19.2 Підготовка основи земляного полотна [22] 20 СПОРУДЖЕННЯ ЗЕМЛЯНОГО ПОЛОТНА [22.1] 20.1 Загальні положення [22.2] 20.2 Розробка виїмок та спорудження насипів [22.3] 20.3 Опоряджувальні та укріплювальні роботи [22.4] 20.4 Земляні роботи в зимових умовах [22.5] 20.5 Спорудження земляного полотна на болотах [22.6] 20.6 Розробка виїмок у скельних ґрунтах та спорудження насипів з використанням великоуламкових ґрунтів [22.7] 20.7 Влаштування земляного полотна на засолених ґрунтах [22.8] 20.8 Спорудження земляного полотна із застосуванням геосинтетичних матеріалів [22.9] 20.9 Контроль якості робіт [23] 21 ВЛАШТУВАННЯ ДОРОЖНЬОГО ОДЯГУ [23.1] 21.1 Підготовчі роботи [23.2] 21.2 Додаткові шари основ [23.3] 21.3 Основи і покриття з ґрунтів, укріплених в'яжучими матеріалами [23.4] 21.4 Щебеневі, гравійні, шлакові основи і покриття [23.5] 21.5 Основи і покриття з щебеневих, гравійних матеріалів і сумішей, оброблених органічними та неорганічними в'яжучими [23.6] 21.6 Влаштування шарів дорожнього одягу з вологих органо-мінеральних сумішей (ВОМС) [23.7] 21.7 Прошарки дорожнього одягу з синтетичних матеріалів [23.8] 21.8 Асфальтобетонні та органо-мінеральні основи і покриття [23.9] 21.9 Цементобетонні основи і покриття [23.10] 21.10 Влаштування шарів дорожнього одягу за технологією гарячого та холодного ресайклінгу [23.11] 21.11 Шари зносу та захисні шари дорожнього одягу [23.12] 21.12 Щебенево-мастикові асфальтобетонні покриття [24] 22 ПРИЙМАННЯ РОБІТ [25] 23 БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ
[26] [27] (обов'язковий) [27.1] ДОРОЖНЬО-КЛІМАТИЧНЕ РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ [27.1.1] Північна [28] ДОДАТОК Б [28.1] РАЙОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЗА КЛІМАТИЧНИМИ УМОВАМИ ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ ТИПІВ ТА МАРОК АСФАЛЬТОБЕТОНІВ [28.1.1] А-1 [29] ДОДАТОК В [30] (довідковий) [30.1] БІБЛІОГРАФІЯ |