Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЛИТВИНЕНКО Лариса Миколаївна
УДК 113:276
ФІЛОСОФСЬКО-РЕЛІГІЄЗНАВЧЕ ОСМИСЛЕННЯ КОСМОЛОГІЧНИХ УЯВЛЕНЬ ПРЕДСТАВНИКІВ СХІДНОЇ ПАТРИСТИКИ
Спеціальність 09.00.11 –“Релігієзнавство”
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник –доктор філософських наук, професор
ГОРБАЧЕНКО Тетяна Григорівна,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
провідний науковий співробітник філософського факультету.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор
СТАДНИК Микола Миколайович,
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди,
професор кафедри філософії та політології;
кандидат філософських наук
КОСТЮК Олександр Васильович
Національний транспортний університет,
асистент кафедри філософії та педагогіки.
Захист відбудеться “27“ березня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 330.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58).
Автореферат розісланий “ 25 “ лютого 2008 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.Ю.Смирнова
ЗАГАЛЬНА ХАРЕКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Питання про походження та устрій Всесвіту привертає до себе дедалі більшу увагу дослідників, число яких постійно зростає. Як наслідок, сучасна космологія стає ареною гострих суперечок між багатьма діаметрально протилежними теоріями, моделями, концепціями. Причому, космологія як система поглядів на походження Всесвіту та фундаментальні принципи його функціонування, що виникла передусім на ґрунті філософських розмислів, містить змістовно значущий світоглядний аспект, який не можна оминути при вирішенні багатьох її наріжних проблем. Отже, з одного боку, особливої актуальності набуває визначення характеру впливу світоглядних, загальнофілософських засад на перспективи подальшого розвитку космологічної науки. З іншого боку, визначальні досягнення космології опинилися у вирі філософських дискусій, гостро ставлячи питання щодо зворотного впливу новітніх досягнень космології на особливості філософського осмислення світу. Зрозуміло, що релігія, намагаючись дати людині цілісний світогляд, також не стоїть і не може стояти осторонь від важливих і актуальних проблем сучасності. Особливо гостро це завдання стоїть у християнстві, бо через низку причин і обставин саме в межах християнської цивілізації мав місце конфлікт релігії та науки, який і досі тяжіє над їхніми взаєминами. Яскравим підтвердженням цьому є суперечка щодо прийнятних форм взаємодії християнських догматів з досягненнями сучасної космології, що точиться у середовищі християнських мислителів.
Між тим, з огляду на те значення, яке відіграла патристика для формування християнської традиції, відсутність цілісного уявлення про особливості космологічних поглядів представників східної патристики унеможливлює адекватне розуміння змісту полеміки богословів щодо осмислення та інтерпретації здобутків сучасної космології. Тому релігієзнавчі студії, спрямовані на відтворення та висвітлення традиції східної патристики у всій її багатоманітності, зокрема й в аспекті космологічної проблематики, набувають неабиякої актуальності.
Актуальність даної теми для України пов‘язана з тим, що звернення до ідейної спадщини східної патристики, зокрема космологічної її складової, сприятиме пошукам відповіді на вкрай актуальне сьогодні питання щодо можливості й перспектив плідного співіснування релігійного і світського у національній культурі та освіті.
Теоретичною базою дисертаційної роботи виступають дослідження фахівців з різних напрямків сучасного релігієзнавства, філософії, богослов‘я, історії, культурології. Зокрема, методологічною основою та важливим концептуальним підґрунтям дисертації стали теоретичні розробки, які здійснені з позицій української школи релігієзнавства та філософії і найбільш повно відображені у роботах таких відомих вітчизняних дослідників, як В.Андрущенко, В.Бондаренко Т.Горбаченко, А.Колодний, Л.Кондратик, І.Кондратьєва, Л.Конотоп, В.Лубський, О.Марченко, О.Предко, М.Рибачук, О.Саган, О.Сарапін, П.Саух, М.Стадник, Л.Филипович, Є.Харьковщенко та багатьох інших. Використання автором результатів наукової діяльності вітчизняних учених свідчить про те, що дане дисертаційне дослідження проводиться в річищі національної релігієзнавчої традиції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконане в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України”, науково-дослідної роботи філософського факультету НДР № 06БФ041-01 “Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”, науково-дослідницької тематики кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дисертаційної роботи полягає у тому, щоб здійснити цілісну філософсько-релігієзнавчу реконструкцію космологічних уявлень представників східної патристики та простежити трансформацію їхнього осмислення у зв‘язку з досягненнями сучасної космології.
Означена мета дисертаційної роботи передбачає необхідність розв’язання наступних завдань:
встановити теоретико-методологічні підходи, необхідні для філософсько-релігієзнавчого осмислення космологічних уявлень представників східної патристики та їхньої трансформації;
дослідити процес становлення космологічних уявлень;
реконструювати філософсько-релігійний зміст вчення представників східної патристики про творення світу та його устрій;
з‘ясувати місце та значення космологічної проблематики у процесі становлення східнопатристичної думки;
простежити та проаналізувати трансформацію осмислення космологічних уявлень представників східної патристики у зв‘язку із здобутками сучасної космології.
Об’єктом дослідження є філософський зміст космологічних уявлень.
Предметом дослідження є трансформація осмислення космологічних уявлень представників східної патристики у зв‘язку з даними сучасної космології.
Методи дослідження. Розв’язуючи завдання, поставлені у дослідженні, автор виходить із загальних методологічних принципів наукового дослідження. Це, зокрема, принцип єдності логічного та історичного. Космологічні уявлення розглядаються в розвитку, у річищі історичної динаміки, починаючи від періоду виникнення перших космологічних уявлень у міфологічних системах і завершуючи оформленням космології в окрему наукову дисципліну. Так само розглядається й процес становлення космологічних уявлень східної патристики, витоки яких простежуються вже у творчості античних філософів, передусім Платона, Аристотеля, стоїків.
Окрім того, автор широко використовував принципи системного підходу –космологічні уявлення розглядаються як невід‘ємна складова більш загальної системи: з одного боку –системи поглядів людини на світ та своє місце у ньому, а з іншого боку –богословської системи поглядів отців церкви. Це дозволило, по-перше, розкрити діалектичний характер взаємозв‘язку між космологічними уявленнями та процесом релігійно-філософського осмислення світу; з іншого – виявити обумовленість космологічної доктрини східної патристики у її зв’язку з антропологічною, а головне –сотеріологічною доктринами. Поряд із зазначеними вище, автор використовував й інші методи, зокрема: порівняльний, контекстуального аналізу, структурно-функціональний, систематизації та узагальнення. Використання цих методів ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності, історизму, світоглядного плюралізму, системності, діалектики, а також специфічно релігієзнавчих принципах: гуманізму, толерантності, позаконфесійності, світськості. Комплексне використання цих методів дозволило реконструювати космологічні погляди представників східної патристики та визначити їхнє місце й значення у полеміці, яка має місце серед православних богословів з приводу використання здобутків сучасної космології.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що здійснена цілісна філософсько-релігієзнавча реконструкція космологічних уявлень представників східної патристики, на основі якої розглянута трансформація осмислення їхньої ідейної спадщини у зв‘язку з даними сучасної космології.
Найбільш суттєві наукові результати, які відображають новизну дисертаційного дослідження та особистий внесок автора в розробку проблеми й виносяться на захист, конкретизуються у наступних положеннях:
встановлено, що здійснити цілісну філософсько-релігієзнавчу реконструкцію космологічних уявлень представників східної патристики та висвітлити їхню трансформацію у зв’язку з даними сучасної космології можливо лише спираючись на внутрішні закономірності процесу філософського осмислення людиною Всесвіту;
розглянуто з позицій релігієзнавства особливості процесу становлення космологічних уявлень, де виокремлюють етапи: міфологічна космологія, натурфілософська космологія, наукова космологія; розкрито внутрішню логіку та закономірності розвитку космологічної думки, її зв‘язок з релігійно-філософським осмисленням світу;
здійснено цілісну філософсько-релігієзнавчу реконструкцію космологічних поглядів представників східної патристики, на основі якої визначено, що основними предметами дискусій щодо космологічної проблематики, були: обґрунтування пріоритету істини біблійного Одкровення над язичницькою мудрістю; виявлення методів осягнення Божого Одкровення про створення Всесвіту; ствердження біблійного положення про створення Всесвіту з нічого; обґрунтування безумовно-довільного створення Богом світу; з’ясування характеру взаємовідносин між вічним Богом та тварним світом; розв‘язання проблеми тривалості творення. Саме ці положення визначили подальший процес оформлення східнохристиянської космологічної доктрини;
з‘ясовано, що шляхи і результати розв‘язання космологічних проблем не лише чітко корелювалися з іншими гострими богословськими проблемами того часу, а безпосередньо визначалися ними. Тому космологічна проблематика розглядалася отцями церкви у контексті розв‘язання сотеріологічних та антропологічних питань;
доведено, що трансформація осмислення космологічних уявлень представників східної патристики у зв‘язку з даними сучасної космології спричинена внутрішніми закономірностями становлення космологічних уявлень і у певному розумінні є неминучою. Тенденції цієї трансформації значною мірою визначаються особливостями поглядів отців та вчителів церкви на окремі питання космологічної проблематики. З‘ясовано, що трансформація осмислення космологічних уявлень східної патристики спричинена прагненням узгодити їх з теорією Великого Вибуху та інфляційною теорією.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що здійснена у роботі цілісна реконструкція космологічних уявлень представників східної патристики дозволяє означити перспективи подальших студій у галузі філософії патристики, патрології, релігієзнавства, компаративістики, філософії науки, теології тощо, а також сприяти порушенню нових дослідницьких проблем у галузі філософії релігії. Крім того, оскільки матеріал запропонованої дисертаційної роботи торкається особливостей релігійно-філософської інтерпретації найновіших досягнень сучасної науки, результати дослідження можуть також бути використані для подальшого вивчення проблеми взаємовпливів і взаємодії релігії та науки.
Практичне значення отриманих результатів. Обумовлюється, що зміст дисертаційного дослідження пов‘язаний з темами навчальних курсів “Релігієзнавство”, “Основи філософії”, які є загальнообов‘язковими для студентів всіх вищих навчальних закладів України, а також з навчальними курсами, які читаються на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка студентам спеціальностей “релігієзнавство” та “філософія”, а саме: “Історія філософії”, “Історія релігій”, “Філософія релігії”, “Філософія патристики”, “Основи космології”, “Християнська космологія”, що дозволяє використовувати результати дисертаційного дослідження при викладанні вищеназваних навчальних дисциплін. Узагальнення та найважливіші положення дослідження можуть бути використані як методологічна база для подальших релігієзнавчих та філософських пошуків у царині вивчення християнської космологічної думки. Крім цього матеріали дисертації можуть бути корисними при розробці інших навчальних курсів з гуманітарних дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження обговорювалися на методологічних семінарах та засіданнях кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Крім того, окремі положення дисертації були оприлюднені на: Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету –” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету –” (Київ, 2006); Дев’ятнадцятій міжнародній науково-практичній конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральності особистості” (Донецьк, 2006); Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету –” (Київ, 2007).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в чотирьох одноосібних публікаціях автора, які були вміщені у фахових наукових виданнях та у тезах доповідей на чотирьох наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг дисертації –сторінок основного тексту. Список літератури містить 285 джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі міститься обґрунтування актуальності теми дисертаційного дослідження, показано зв’язок роботи з науковими програмами, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, форми апробації дослідження та його структуру.
Перший розділ “Теоретико-методологічні засади та джерельна база дослідження” присвячений аналізу загального стану розробленості теми. У результаті автор доходить висновку, що ступінь наукового осмислення проблематики, якій присвячено дане дисертаційне дослідження, обумовлений кількома її аспектами.
Перш за все, для досягнення мети даного дисертаційного дослідження важливе значення має процес філософського осмислення здобутків фізичної космології. Автор ретельно досліджує інтелектуальну спадщину мислителів, які зосередили свою увагу на вивченні особливостей історичного становлення космологічних уявлень людства та зробили значний внесок у процес осмислення світоглядних наслідків поступу сучасної космології. Передусім це роботи таких учених, як Г.Ідліс, В.Казютинський, Ю.Кімелев, А.Мостепаненко, Г.Наан, Н.Полякова, І.Рожанський, А.Турсунов, Ч.Хаммель, а також М.Бунге, Я.Зельдович, А.Зельманов, Е.Мілн, І.Новиков, Ф.Хойл, С.Хокінг та багатьох інших як вітчизняних, так й іноземних учених: фізиків, астрономів, методологів науки, істориків науки, які не лише висвітлили окремі космологічні концепції, що мали місце на різних історичних етапах еволюції людства, але й простежили внутрішню логіку та закономірності розвитку космологічної думки, розкривши характер її ідейного зв‘язку з міфологією, релігією та філософією.
Цінні ідеї містяться у роботах таких видатних радянських вчених як І.Кривелєв, О.Мамчур, А.Турсунов, Д.Угринович, П.Федосєєв, М.Шахнович, які доклали великих зусиль заради з‘ясування світоглядного значення наукового знання та характеру його зв‘язку з релігією. Сучасні релігієзнавчі дослідження Є.Торчинова, А.Павленка, Я.Тарароєва спрямовані на з‘ясування особливостей взаємин між наукою та релігією. У цьому аспекті також прислужилися роботи вітчизняних учених. Наприклад, С.Кримський та В.Кузнєцов висвітлювали окремі світоглядні аспекти картини світу, яка створюється сучасною фізикою; І.Мінаков розглядав філософські аспекти проблеми виникнення Всесвіту; І.Цехмістро, інтерпретуючи досягнення квантової космології, намагався проводити паралелі з положеннями християнської космології; М.Стадник торкався багатьох важливих проблем взаємин наукового знання та релігійної віри.
Таким чином, проаналізувавши теоретико-методологічні роботи, присвячені з‘ясуванню особливостей процесу становлення космологічного знання, автор робить наступний висновок: проблематика дисертаційного дослідження в аспекті “науково-теологічних взаємин” може вважатися достатньо розробленою, але остаточно не розв‘язаною.
Між тим, головний аспект даного дисертаційного дослідження пов‘язаний все-таки з колом проблем, які торкаються вивчення ідейної спадщини східної патристики. На думку автора, весь спектр наукової літератури, яка присвячена висвітленню тих чи інших проблемних місць ідейної спадщини представників східної патристики, можна умовно поділити на дві великі групи. Перша –це безпосередньо твори святих отців: Афанасія Великого, Василя Великого, Григорія Богослова, Григорія Ниського, Іоанна Златоуста, Єфрема Сиріна, Максима Сповідника, Іоанна Дамаскіна. Друга –роботи вітчизняних та іноземних науковців, присвячені дослідженню ідейної спадщини східної патристики. У межах останньої групи також доречно виділити дві підгрупи: 1) фундаментальні дослідження, які, охоплюючи явище східної патристики у всій його багатоманітності, тяжіють до узагальнюючих висновків: В.Болотов, С.Булгаков, В.Зеньковський, Л.Карсавін, К.Керн, О.Клеман, В.Лаба, О.Лосєв, В.Лоський, Г.Майоров, І.Мейєндорф, І.Попов, В.Соколов, А.Спаський, А.Столяров, С.Трубецькой, Г.Флоровський; 2) вузькоспеціальні праці, спрямовані на розв’язання конкретних проблем: О.Давиденков, М.Зарін, К.Керн, В.Кривошеїн, А.Мартинов, П.Мінін, В.Несмєлов, М.Оксіюк, С.Хоружий та інші.
Серед наявних досліджень, де святоотцівська космологічна проблематика є головною темою, на окреме відзначення заслуговує робота А.Павловича, у якій він намагається простежити тенденції розвитку космологічних уявлень християнства та твір відомого французького дослідника Ф.Вігуру, який спробував виділити основні риси біблійної космології та простежити їхній розвиток у роботах отців церкви. У дослідженні Д.Макарова міститься спроба з’ясування загальних рис візантійської космології. Досліджуючи творчий доробок певної персоналії доби патристики, розглядали святоотцівську космологію: М.Виноградов, Ф.Владимирський, С.Єпіфанович, Іларіон (Алфеєв), Д.Макаров, В.Несмєлов, Х.Урс фон Бальтазар та інші. До узагальнюючих робіт західноєвропейських авторів, які тією чи іншою мірою торкалися проблеми реконструкції космологічних поглядів представників східної патристики належать: Х.Вейсс, С.Каллахан, Е.Корсіні, Р.Сінкевич. Між тим, дослідження цих авторів не дають відповіді на питання про те, що визначило особливості християнської космології, обмежуючись лише загальною констатацією її взаємозв’язку з античною космологією.
Причому, попри те, що творчий доробок представників східної патристики викликає у науковому світі значний інтерес і, як наслідок, розглядався багатьма ученими в різних аспектах із застосуванням різних методів та підходів, дисертант вимушений констатувати, що й досі не існує ґрунтовного дослідження, спрямованого на цілісну реконструкцію космологічної доктрини представників східної патристики. На заповнення цієї лакуни певною мірою і покликане дане дисертаційне дослідження.
Другий розділ “Процес становлення космологічних уявлень” присвячено розгляду наріжних етапів еволюції космологічних уявлень. Автор дослідження вважає цілком обґрунтованим підхід, запропонований А.Турсуновим, відповідно до якого в історії розвитку космологічних уявлень від давнини до сьогодення припустимо виділяти такі етапи: міфологічна космологія, натурфілософська космологія, наукова космологія. Водночас, дисертант стверджує, що заслуговує на увагу й оригінальний підхід, запропонований українським дослідником Я.Тарароєвим, який для висвітлення процесу становлення космологічних уявлень людства пропонує застосовувати поняття “космологічної матриці”. Більше того, дисертант доводить, що підходи, запропоновані А.Турсуновим та Я.Тарароєвим, не заперечують один одного, оскільки космологічна матриця виникає саме у результаті розвитку космологічних уявлень від початкових міфологічних “космологій” до сучасної наукової космології і фактично відображає всю сукупність й багатоманітність наріжних положень космологічних уявлень людства.
Виходячи з таких засад, автор критично осмислює думки деяких дослідників (Є.Торчинов, І.Кривелєв), які вважають, що космологічні погляди, притаманні системам архаїчних вірувань, недоцільно розглядати як власне космологічні уявлення. На думку дисертанта, те, що через синкретизм архаїчної свідомості у міфі дійсно неможливо провести чітку межу між космологією, магією, мистецтвом, релігією, зовсім не свідчить про відсутність космологічних уявлень у міфі, оскільки саме у міфі людство вперше поставило та спробувало дати відповіді на питання про походження та устрій Всесвіту. Тому, попри те, що міфологічна космологія не сформульована абстрактно-понятійно, а втілена у конкретні чуттєві образи, дисертанту видається цілком виправдною спроба пошуків витоків космологічної проблематики вже у первісних віруваннях та міфах, адже саме з тих наївних поглядів у подальшому й розвинулася космологія, а різниця між теперішніми та першими спробами відповісти на космологічні питання полягає лише у засобах їх реалізації.
Крім цього, дисертант, аналізуючи “натурфілософські космології” доби античності та середньовіччя, стверджує, що характерною особливістю тогочасних “космологічних моделей” було прагнення покласти в основу не стільки емпірико-астрономічні дані, скільки філософсько-релігійні міркування. Причина цього криється у тому, що астрономія тривалий час була просто нездатною піднятися до рівня систематизації та теоретичного узагальнення емпіричних результатів спостережень. Також автор доводить, що лише після перетворення фізичної космології на природничу науку, для якої основне значення відіграють передусім емпіричні дані, відбувається принципове зміщення акцентів: уже не релігійно-філософські міркування визначають формування космологічних уявлень, а навпаки –результати емпіричних та теоретичних досліджень фізичної космології викликають світоглядні зрушення та впливають на релігійне й філософське мислення Всесвіту.
Відзначаючи, що розвиток фізичної космології ставить проблему відповідності біблійної картини світу даним науки та актуалізує пошуки такого тлумачення біблійної оповіді про створення Всесвіту, яке б зробило її прийнятною та зрозумілою для сучасної людини, автор ставить питання: чи не веде таке “тлумачення” до трансформації або більше –викривлення змісту як ідейної спадщини східної патристики, так й здобутків сучасної космології? Відповісти на нього можна, лише спираючись на цілісну філософсько-релігієзнавчу реконструкцію космологічних уявлень представників східної патристики, яку дисертант здійснює у третьому розділі.
Отже, третій розділ “Реконструкція космологічних уявлень представників східної патристики” присвячено спробі відтворити космологічні погляди мислителів східної патристики. Дисертант, виявивши основні джерела та чинники, які вплинули на формування космологічних поглядів святих отців церкви, намагається, по-перше, з‘ясувати місце космологічної проблематики в ідейному колі східної патристики; по-друге, визначити спільне та відмінне у підходах представників східної патристики до розгляду космологічної тематики. Зокрема, автор показує, що вже у роботах перших християнських мислителів були поставлені питання, які визначили подальший процес складання та оформлення космологічної доктрини християнства. Відповідаючи на ці питання, перші християнські апологети були змушені розробити найбільш загальні уявлення про матерію, етапи створення світу, устрій космосу тощо. Водночас відзначається, що через незрілість самого християнства, яке лише зароджувалося, перші християнські мислителі не мали можливості спертися на якусь усталену традицію, і тому окремі їхні погляди пізніше були засуджені. Це дає дисертанту підстави стверджувати, що оригінальна й розгорнута християнська космологія створюється лише у другій половині ІV ст. зусиллями Василя Великого та Григорія Нисського внаслідок переосмислення ними античної та ранньохристиянської картин світу.
Розглянувши спадщину найбільш яскравих представників східної патристики, автор зазначає, що основними предметами дискусій щодо космологічної проблематики були: обґрунтування пріоритету істини біблійного Одкровення над язичницькою мудрістю; виявлення методів осягнення Божого Одкровення про створення Всесвіту; ствердження біблійного положення про створення Всесвіту з нічого; обґрунтування безумовно-довільного створення Богом світу; з’ясування характеру взаємовідносин між вічним Богом та тварним світом; розв‘язання проблеми тривалості творення. Саме підчас цих дискусій визначаються основні положення космологічної доктрини представників східної патристики.
Зокрема, отцями церкви обстоюється біблійна ідея про створення Всесвіту Богом з нічого виключно через Його бажання. Водночас, визнання Бога як творця означає визнання наявності у Всесвіті й Божого Промислу, а заперечення наявності Божого Промислу, у свою чергу, означає заперечення Бога як творця. Тобто обґрунтовується, що ідея Божого Промислу тісно пов‘язана з ідеєю творчої дії Бога, який не лише створює Всесвіт, але й постійно підтримує його у належному стані, тому з найпершої миті існування Всесвіту Божий Промисел управляє ним.
Також мислителями східної патристики заперечується совічність матерії Творцю та ідея вічності Всесвіту. На думку мислителів східної патристики, якщо вважати Всесвіт вічним та несотвореним, то це означає помилятися у висхідному пункті для своїх подальших міркувань,а тому неможливо буде дійти істини й про устрій Всесвіту. Космос мислиться ними як такий, що виникає у відповідності з вічним задумом Бога, а тому має початок у часі. Стверджуючи наявність початку Всесвіту, стверджується і переконання у тому, що Всесвіт матиме й кінець, адже ці явища з необхідністю пов’язані одне з одним.
Серйозна увага представниками східної патристики приділяється розгляду питання про зв'язок світу видимого та невидимого світу умоглядних сутностей. Таке протиставлення підкріплюється деякими текстами з послань апостола Павла. Говорячи про створення видимого світу, припускається, що і до цього світу існувало дещо, досяжне для нашого умоспоглядання. Розвивається думка, що був деякий “старший сотворення цього світу стан”, стан понад часовий,вічний й постійний. Створенню видимого світу, яке власне й описане у Книзі Буття, передував ще один акт творення, у результаті якого виникає світ умоглядних сутностей. Цей акт уводиться Василем Великим для того, щоб відшукати у порядку творення місце для вічних сутностей, зокрема ангелів, створення яких не пояснюється у Книзі Буття.
Також отцями церкви підкреслюється трансцендентність Творця щодо тварі. Акцентується увага на необхідності розрізнення “тварного” та “нетварного”, вказуючи на принципову відмінність “вічного тварного буття” та “вічного нетварного буття”. На відміну од світу умоглядного світ видимий існує у часі. І начало –це начало у часі. Начало –це миттєвість, вихідний пункт плинності часу, який сам по собі не є часом, і до якого не було ніякого часу. Саме у цю мить, яка, не будучи часом, стала початком часу, Бог створює всю сукупність тварі, що міститься в межах простору та часу. Для мислителів патристичної доби час не має самодостатнього існування. Час –це своєрідна функція матеріального світу, це невід’ємна належність матеріального світу, тому межі часу співпадають з межами світу. Час виникає разом зі світом, а світ у свою чергу виникає разом із часом, який є своєрідним середовищем для існування світу. Більше того, початок часу ще не є сам час –це межа між вічністю та часом. Проте це не означає миттєве виникнення Всесвіту у всій його повноті та завершеності, припускається існування особливої сили, створеної Богом, яка надає тварному світу здатність до саморозвитку. Це “семенні логоси” –маніфестація Божої творчої сили, яка надає матеріальним речам індивідуальну форму та здатність до саморозвитку.
Таким чином, автор визначає наріжні положення космологічних уявлень представників східної патристики. Водночас дисертант доводить, що говорити про одностайність отців церкви щодо космологічної проблематики не доводиться. У залежності від особливостей підходу до тлумачення біблійної оповіді про створення світу, виділяють три основні богословські школи, які відіграли вирішальну роль у розробці християнського світогляду і його космологічної складової: олександрійську, антиохійську та каппадокійську, представники яких часто суттєво розходилися у поглядах на зміст Книги Буття. Представники олександрійської школи, стверджуючи, що Писання містить значно більше смислу, ніж може здатися на перший погляд, вважали, що грубі, натуралістичні образи Біблії –це лише символ, за яким ховається духовний та містичний зміст, у той час, як представники сирійських шкіл, навпаки, наполягали на необхідності прийняття Писання таким, яким воно є, без привнесення у нього чогось від себе. Найбільш виразно ці дві тенденції відображені у творчості, з одного боку, Орігена та Анастасія Сінаїта, а з іншого боку –Іоанна Златоуста та Северіана Габальського. Підхід представників каппадокійської школи відрізнявся прагненням до подолання різкого протиставлення алегоричного та буквального тлумачення біблійної оповіді про створення світу. Саме представниками цієї школи розроблені найбільш ґрунтовні космологічні системи, які суттєво вплинули на подальший розвиток космологічних уявлень християнства.
Також автор обстоює тезу, що спільне та відмінне у поглядах представників східної патристики на космологічну проблематику легко помітити, розглядаючи їхні уявлення щодо окремих структурних підрозділів космології, які умовно можна визначити наступним чином: космогонія як учення про виникнення Всесвіту; космогенез як учення про становлення Всесвіту; космографія як учення про розташування тіл у Всесвіті. Виходячи з цих засад, дисертант доводить, що представники східної патристики мали повну згоду щодо космогонії –Всесвіт створений Богом з нічого; певні розбіжності у питаннях космогенезу, які стосуються порядку виникнення стихій та механізмів створення небесних світил; найбільша кількість розбіжностей у космографії –форма та кількість небес, форма Землі тощо. Причому, як з‘ясовується у дисертаційному дослідженні, космогонія християнства була створена безпосередньо на основі біблійного матеріалу, у той час, як космогенез, а особливо космографія, мають у своєму фундаменті спадщину античної натурфілософії.
Підбиваючи підсумки третього розділу дисертант стверджує, що космологічні уявлення отців церкви є результатом інтелектуальних спекуляцій і виникають у результаті гострої полеміки однієї спекулятивної системи з іншими не менш спекулятивними, але зовсім не на основі чи у суперечці з даними природознавства. Навпаки, є всі підстави вважати, що дані тогочасного природознавства більш-менш органічно вплелися до систем, створених отцями церкви. На думку автора, парадоксальність ситуації полягає у тому, що саме абсорбція християнською космологією даних античної науки і створила підстави для конфлікту з даними сучасного природознавства.
Четвертий розділ “Трансформація осмислення космологічних уявлень східної патристики у зв’язку з даними сучасної космології” присвячено спробі простежити трансформацію осмислення космологічних уявлень представників східної патристики та виявити причини й наслідки цієї трансформації. Аби досягнути поставленої мети автору необхідно було розглянути основні підходи щодо узгодження даних сучасної космології з даними біблійного одкровення та з‘ясувати характер їхнього зв‘язку з ідейною спадщиною східної патристики, виявивши чинники, які визначають місце ідейної спадщини патристики у процесі осмислення даних сучасної космології.
Автором показано, що розвиток фізичної космології, яка намагається за допомогою наукових методів дати свою відповідь на питання про походження та устрій Всесвіту, ставить проблему відповідності біблійної картини світу даним науки. Більше того, ситуація ускладнюється тим, що сучасна наука сама певною мірою втручається у царину, яку традиційно обіймала метафізика та релігія. Добре відомим фактом є те, що більшість учених доби Нового часу виходили з настанови пояснювати фізичні процеси виключно науковими засобами, але у питаннях походження фізичного світу вони, зазвичай, зверталися до позанаукової аргументації, апелюючи до Бога. Інфляційна ж космологія, намагаючись розв‘язати проблему початку Всесвіту науковими засобами, прямує на терени, які традиційно вважалися недоторканними для науки, й прагне замінити метафізику фізикою.
Стверджуючи, що вищезгадана проблема актуальна для богословів усіх гілок християнства, дисертант доводить, що її гострота суттєво відрізняється від конфесії до конфесії, а шляхи її вирішення мають певні особливості. Наприклад, якщо, відповідно до віровчення протестантизму, тлумачення Біблії –особиста справа кожного віруючого, то православна та католицька церкви, які претендують на повну монополіюв інтерпретації Біблії, вимушені чітко артикулювати свою позицію у цьому питанні, що змушує їх вести активні пошуки шляхів прийнятного осмислення досягнень сучасної космології. Причому католицизму вдалося виробити більш-менш чітко визначену позицію, яка полягає, з одного боку, у підтримці теорії Великого Вибуху, а з іншого –у прагненні розрізняти дві істини у питаннях про створення Всесвіту: істину за розумом та істину за вірою. Між тим, православна церква не приймала жодного соборного рішення щодо цієї проблеми.
Дисертант відзначає, що особливістю дискусії православних богословів є постійне прагнення відшукати аргументи на користь своєї позиції у спадщині отців церкви, зокрема у космологічній доктрині представників східної патристики. На підтвердження цієї тези автором наводяться численні приклади з творів сучасних православних богословів, сторінки яких рясніють посиланнями на доробок представників східної патристики. Такий підхід православних богословів, на думку автора, є цілком закономірним з огляду на позицію, притаманну традиції православного богослов‘я, яка полягає у тому, що свідчення Кафолічної Православної Церкви має силу не меншу, ніж Святе Писання, оскільки джерелом і першої, й другого є Святий Дух.
Але, на думку автора, попри декларування “вірності святоотцівській традиції”, насправді богослови вельми довільно та вибірково послуговуються ідейною спадщиною східної патристики, намагаючись покласти космологічні уявлення отців церкви на прокрустове ложе сучасних космологічних теорій. Дисертант наводить конкретні приклади того, як сучасними богословами довільно здійснюється вибір “істинних” космологічних теорій сучасного природознавства. Найчастіше богослови послуговуються теоріями, побудованими на основі релятивістської теорії тяжіння. Це, передусім, –теорія Великого Вибуху та інфляційна теорія. Між тим схвалення тієї чи іншої космологічної теорії часто заводить богословів у глухий кут. Наприклад, інфляційний сценарій припускає множинність світів, що вступає у пряму суперечність з ідеєю про одиничність Всесвіту та унікальність його історії.
Поряд з цим, дисертант виявляє, що у полеміці, яка має місце з приводу осмислення здобутків сучасної космології, насправді простежується розвиток окремих тенденцій, започаткованих ще святими отцями. Наприклад, прагнення обґрунтувати пріоритет істини Одкровення над даними наукового пізнання; бажання довести нездатність людського розуму розкрити таємниці Всесвіту; використання як алегоричного, так і буквального підходів до тлумачення змісту Книги Буття тощо.
Підбиваючи підсумки четвертого розділу, дисертант доходить такого висновку: отцями церкви розгляд космологічної проблематики підпорядковувався вирішенню інших важливих богословських проблем. Самі по собі космологічні уявлення східної патристики склалися під часвирішення богословських проблем, у результаті спекулятивної полеміки з різноманітними умоглядними системами. Сучасні ж богослови часто вступають у полеміку з даними наукового природознавства з єдиною метою –за будь-яку ціну довести істинність християнської космології (яка у прямому значенні цього слова у Біблії відсутня), забуваючи, що для отців церкви космологія відігравала лише допоміжну роль у процесі пізнання Бога.
ВИСНОВКИ
У даному дисертаційному дослідженні відповідно до мети та поставлених завдань здійснено філософсько-релігієзнавче осмислення космологічних уявлень представників східної патристики:
1. Здійснити цілісну реконструкцію космологічних уявлень представників східної патристики можливо лише на основі принципів системного підходу, відповідно до якого космологічні уявлення необхідно розглядати як невід‘ємну складову більш загальних систем: з одного боку, системи поглядів людини на світ та своє місце у ньому; а з іншого боку –богословської системи поглядів святих отців церкви.
. В історії розвитку космологічних уявлень від давнини до сьогодення припустимо виділяти такі етапи: міфологічна космологія, натурфілософська космологія, наукова космологія. Питомою властивістю міфологічних та натурфілософських космологічних систем було те, що вони створювалися переважно умоглядно, на основі філософських чи релігійних міркувань. Емпіричні дані, які були вельми обмеженими, відігравали у цих “космологіях” лише підпорядковану роль. Після виникнення фізичної космології та перетворення її на природничу науку, для якої основне значення відіграють передусім емпіричні дані, відбулося принципове зміщення акцентів: сьогодні не релігійно-філософські міркування визначають формування космологічних уявлень, а навпаки –результати емпіричних та теоретичних досліджень фізичної космології викликають світоглядні зрушення та впливають на релігійне й філософське осмислення Всесвіту, що принципово відрізняє теперішню ситуацію від тієї, яка була характерна для міфологічних та натурфілософських космологій.
3. Космологічні погляди представників східної патристики є результатом філософського переосмислення вихідного біблійного матеріалу та ідейної спадщини античної натурфілософії, і виникають вони у результаті гострої полеміки з різними спекулятивними системами. Найбільше сприяння розробці космологічної проблематики відбувалось у добу полеміки з язичництвом. У результаті боротьби з поглядами античної філософії, гностицизму, маніхейства, інших напрямків релігійно-філософської думки того часу, були розроблені та обґрунтовані наріжні засади вчення про творення світу та його устрій. Хоча космологічні уявлення не отримали догматичного оформлення, але основні положення були осмислені з християнських позицій, і з цієї точки зору, основи християнської космології були закладені.
4. Проблеми, які хвилювали святих отців, торкалися найважливіших питань, що зрештою зводилися до наріжних засад християнського віровчення. Як наслідок, космологічна проблематика цікавила богословів лише тією мірою, якою її наслідки впливали на догматичну систему християнства. Отже, більшість космологічних питань розглядається і вирішується представниками східної патристики у значно ширшому смисловому та понятійному контексті. Результати розв‘язання космологічних проблем не лише чітко корелюються з іншими гострими богословськими проблемами того часу, а безпосередньо визначаються ними.
Дані ж тогочасного природознавства більш-менш органічно вплелися до систем, створених отцями церкви. Оскільки космогонічні уявлення патристичної доби виникають у результаті гострої полеміки однієї спекулятивної системи з іншими не менш спекулятивними, а не на основі чи у суперечці з даними природознавства. Парадоксальність ситуації полягає у тому, що саме абсорбція християнською космологією даних античної науки і створила підстави для конфлікту з даними сучасного природознавства.
. Проблема адекватної часові інтерпретації здобутків сучасної космології актуальна для богословів всіх гілок християнства. Особливістю дискусії православних богословів є їхнє постійне прагнення відшукати аргументи на користь своєї позиції у спадщині отців церкви. Але попри декларування “вірності святоотцівській традиції” богослови вибірково послуговуються ідейною спадщиною східної патристики. Так само довільно здійснюється й вибір “істинних” космологічних теорійсучасного природознавства. Найчастіше богослови послуговуються теоріями, побудованими на основі релятивістської теорії тяжіння (теорія Великого Вибуху та інфляційна теорія). Між тим, схвалення тієї чи іншої космологічної теорії часто заводить богословів углухий кут.
Сучасні богослови часто вступають у полеміку з даними природознавства, з єдиною метою –у будь-яку ціну довести істинність біблійної космології, забуваючи, що для отців церкви космологія відігравала лише допоміжну роль у процесі пізнання Бога. Доводиться визнати і те, що у результаті осмислення космологічних уявлень представників східної патристики у зв‘язку з даними сучасної космології має місце суттєве викривлення змісту як сучасних космологічних моделей, так й ідейної спадщини отців церкви.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА МЕТОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Литвиненко Л.М. До питання становлення східно-християнської космологічної думки // Sententiae. Наукові праці спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). –Спецвип. 1. Філософія і космологія. –Вінниця: Універсум, МФК, 2006. –С. 266 –.
. Литвиненко Л.М. Космологічна доктрина східної патристики // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. –К.: Міленіум, 2006. –№ 4. –С. 40 –.
. Литвиненко Л.М. Осмислення православними богословами досягнень сучасної космології // Наука. Релігія. Суспільство. –Донецьк: ІПШІ МОНУ, НАНУ “НАУКА І ОСВІТА”, 2007. –№ 2. –С. 118 –.
. Литвиненко Л.М. Закономірності становлення космологічних уявлень // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. –К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - № 13 (26). –С.239 –.
. Литвиненко Л.М. Основні віхи розвитку східно-християнської космології // Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету – 2005" (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. –К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. –Ч. 4. –С. 104 –.
. Литвиненко Л.М. Особливості вчення про космос у східній патристиці // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету –” (12-13 квітня 2006 року): Матеріали доповідей та виступів. –К.: ВПЦ „Київський університет”, 2006. –Ч. 3. –С. 45 –.
. Литвиненко Л.М. Ідейні джерела космологічних уявлень східної патристики // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральності особистості: Матеріали ХІХ Міжнародної науково-практичної конференції (24 травня 2006 рік). –Донецьк: ІПШІ “Наука і освіта”, 2006. –С. 138 –.
. Литвиненко Л.М. Місце та значення космологічних уявлень східної патристики у релігійно-філософському осмисленні досягнень сучасної космології // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету –” (18-19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. –К.: ВПЦ „Київський університет”, 2007. –Ч. 7. –С. 38 –.
АНОТАЦІЇ
Литвиненко Л.М. Філософсько-релігієзнавче осмислення космологічних уявлень представників східної патристики. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 –релігієзнавство. –Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
Дисертація присвячена цілісній філософсько-релігієзнавчій реконструкції космологічних уявлень східної патристики та висвітленню особливостей їхньої трансформації у зв‘язку з даними сучасної космології.
На основі цілісної філософсько-релігієзнавчої реконструкції космологічних уявлень представників східної патристики виявлено основні положення східнопатристичної космологічної проблематики, які визначили подальший процес оформлення східнохристиянської космологічної доктрини.
Доведено, що трансформація осмислення космологічних уявлень представників східної патристики у зв‘язку з даними сучасної космології спричинена внутрішніми закономірностями становлення космологічних уявлень і у певному розумінні є неминучою, причому тенденції цієї трансформації значною мірою визначаються особливостями поглядів отців та вчителів церкви на окремі питання космологічної проблематики.
Ключові поняття: космологічні уявлення, натурфілософія, космологічні моделі, східна патристика, отці церкви, креаціонізм.
Литвиненко Л.Н. Философско-религиоведческое осмысление космологических представлений представителей восточной патристики. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 –религиоведение. –Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.
Диссертация посвящена целостной философско-религиоведческой реконструкции космологических представлений восточной патристики, а также освещению особенностей процесса их трансформации в связи с данными современной космологии.
Автор исходит из того, что космологические представления необходимо рассматривать как неотъемлемую часть общих систем: с одной стороны, системы взглядов человека на мир и свое место в нем; а с другой стороны –богословской системы взглядов святых отцов церкви. Такой подход позволяет раскрыть диалектический характер взаимосвязи между космологическими представлениями и процессом философского осмысления Вселенной, а также определить обусловленность космологической доктрины восточной патристики ее связью с антропологической, а главное –сотериологической доктринами христианства. В частности, выяснено, что космологическая проблематика интересовала православных богословов лишь в той мере, в какой ее следствия влияли на догматическую систему христианского вероучения. Таким образом, утверждается, что большинство космологических вопросов не имели для отцов церкви самостоятельного значения и решались представителями восточной патристики в исключительно широком смысловом и понятийном контексте, выходящем далеко за пределы, очерченные как античной натурфилософией, так и современной физической космологией.
В диссертации определяются основные темы, составляющие сущность космологической проблематики восточной патристики. Среди прочего, детально рассматриваются варианты решения отцами церкви важных для христианской космологии вопросов, в частности: об обосновании приоритета истины библейского Откровения над языческой мудростью; о методах постижения Божественного Откровения; о сотворении Вселенной из ничего; о безусловно-свободном сотворении Богом мира; о характере взаимоотношений между вечным Богом и тварным миром; о продолжительности творения и т.д.
Диссертант доказывает, что трансформация осмысления космологических представлений мыслителей восточной патристики в связи с данными современной космологии порождена внутренними закономерностями становления космологических представлений и, в определенном смысле, есть неминуемой, а тенденции этой трансформации значительной степенью определяются особенностями взглядов отцов и учителей церкви на отдельные вопросы космологической проблематики.
Ключевые понятия: космологические представления, натурфилософия, космологические модели, восточная патристика, отцы церкви, креационизм.
By L.M. Litvinenko, Philosophic-religious comprehension of cosmologic concepts of representatives of Eastern patristics. –Typescript.
The thesis for receiving scientific degree of candidate of philosophic science, specialization 09.00.11 –science religion. –Kyiv National University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 2007.
Thethesisisdedicatedtointegralphilosophic-religious reconstructionofcosmologicconceptsofEasternpatristicsandto investigation of their transformation regarding data of contemporary cosmology.
Majour notions of eastern patristic cosmologic problems, which influenced further formation of eastern-patristic doctrine, are discovered on the basis of integral philosophic-religious reconstruction of cosmologic concepts of representatives of Eastern patristics.
It is proved that transformation of cosmologic concepts of representatives of Eastern patristics regarding data of contemporary cosmology is caused by internal patterns of formation of cosmologic concepts and in certain sense is inevitable as tendencies of this transformation is mainly determined by peculiarities of views of fathers and masters of the church to the certain questions of cosmologic problems.
Key issues: cosmologic concepts, nature philosophy, cosmologic models, eastern patristics, church fathers, creationism.