Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
28
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ
ЛЕБЕДЕНКО Юлія Миколаївна
УДК 811.161.2’.7
ФРАЗЕОСЕМАНТИЧНА ГРУПА З КОМПОНЕНТОМ „ХАТА” В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ:
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ
10.02.01 –українська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки країни
Науковий керівник –кандидат філологічних наук, доцент
ТИМЧЕНКО Ірина Вікторівна
доцент кафедри української мови
Харківського національного педагогічного
університету імені Г.С. Сковороди
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
УЖЧЕНКО Віктор Дмитрович,
завідувач кафедри української мови
Луганського національного педагогічного
університету імені Тараса Шевченка
кандидат філологічних наук, доцент
ГНАТЮК Ірина Святославівна,
старший науковий співробітник
Інституту української мови НАН України
Провідна установа –Кіровоградський державний педагогічний
університет імені В.В. Винниченка,
кафедра української мови,
Міністерство освіти і науки України,
м. Кіровоград
Захист відбудеться „12” жовтня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.05 в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.
Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (61168,
м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215 В).
Автореферат розіслано „11” вересня 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.П. Карпенко
Фразеологічний фонд мови здавна привертав увагу багатьох мовознавців: О.О. Потебні, І.І. Срезневського, П.Ф. Фортунатова, О.О. Шахматова, пізніше –М.Ф. Алефіренка, В.В. Виноградова, Б.О. Ларіна, В.М. Мокієнка, С.І. Ожегова, О.С. Ахманової, М.М. Шанського, Л.А. Булаховського, І.К. Білодіда, І.Г. Чередниченка, П.П. Плюща, В.Д. Ужченка та багатьох інших. Керуючись розробленими ними принципами аналізу фразеологічних одиниць (ФО), далі фразеологія як наука розвивалась у різних аспектах, внаслідок чого цей розділ мовознавства має на сьогодні велику кількість досліджень.
Однак багато питань із царини фразеології до останнього часу залишилося поза увагою науковців. Для подальших теоретичних досліджень, вивчення внутрішньої структури, своєрідності ФО і глибинних лексико-семантичних процесів, що відбуваються у фразеологічній системі, необхідне попереднє вивчення семантичної структури окремих фразеосемантичних груп у різних аспектах.
Вибір фразеологічного шару з компонентом хата зумовлений продуктивністю таких фразеологізмів, високою частотністю їх функціонування в художньому і розмовному мовленні, семантичною і структурно-граматичною різноманітністю, значним конотативним потенціалом. Фразеологізми з компонентом хата є особливо цікавими також у площині етнокультури, мовної та концептуальної картин світу. Не менш важливим є питання про зв’язок таких фразем із культурою етносу взагалі та “людським фактором” зокрема. Фактичний матеріал із названим компонентом неоднорідний як у генетичному та семантичному, так і в семантико-граматичному та структурно-граматичному аспектах. Однак наявність у формальній структурі компонента хата (та його семантичних еквівалентів) дає змогу об’єднати їх у єдину мікросистему –фразеосемантичну групу. При дослідженні цієї ФСГ розв’язується ряд питань, відповіді на які допоможуть поглибити наші уявлення про фразеологічні одиниці, специфіку їх семантики, структури, про взаємодію лексичної і фразеологічної систем тощо. Важливість указаної проблеми для розробки інших питань фразеології, її відповідність напрямам сучасних лінгвістичних досліджень свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи.
В останні роки перед мовознавцями стоїть проблема мотивації фразеологічного значення взагалі та, зокрема, конкретних груп фразеологічних одиниць. Тому нас цікавить питання про семантичні видозміни слів-компонентів при перетворенні словосполучення на фразеологізм.
У ряді робіт мовознавці розглядають окремі групи ФО: з компонентами-назвами частин людського тіла (І.В. Тимченко), з компонентом “піч” (В.Д. Ужченко), “душа” (О.М. Каракуця), “смерть” (О.В. Омеляненко), з компонентом на позначення простору і часу (П.О. Редін), з компонентом-назвою людини (Н.В. Щербакова) та ін. Фразеологізми з компонентом хата заслуговують на особливоу увагу, бо становлять значну частину фразеологічного фонду української мови і більшість із них активно функціонує в живому мовленні та художній літературі. У лінгвістиці до цього часу не було досліджено номінативний аспект семантики таких фразеологізмів, їх комунікативне призначення і способи представлення в них етнокультурної інформації. Недостатньо вивчене питання про місце фразем із культурно-національним компонентом у мовній картині світу і про рівень відображення ними мовної дійсності. З урахуванням викладеного формулювалися мета і завдання дисертації.
Мета дослідження –виявити структурно-семантичні та етнокультурні особливості фразеологізмів із компонетом хата в українській мові, визначити місце і роль ФО з названим компонентом у формуванні мовної картини світу українців.
Для досягнення поставленої мети необхідне розв’язання таких конкретних завдань:
1. Визначити корпус фразеологізмів із компонентом хата в українській мові.
2. Здійснити комплексний аналіз ФО з компонентом хата з погляду їх
семантичних і структурних характеристик.
3. З’ясувати роль компонента хата та його перетворення у формуванні фразеологічного значення.
4. Здійснити когнітивно-ономасіологічний аналіз фразеосемантичної
групи з компонентом хата.
5. Виявити способи відображення етнокультурної інформації у семантиці обраних для аналізу одиниць фразеологічного фонду української мови.
Об’єктом дослідження є фразеологічні одиниці з компонентом хата, вживані в українській мові.
Предметом дослідження стали структурно-семантичні та культурологічні особливості ФО з компонентом хата.
Матеріалом для дисертаційного дослідження послужили фразеологізми з компонентом хата, дібрані з українських репрезентативних лексикографічних джерел, текстів різної стильової приналежності та діалектного матеріалу, а також результати експериментального опитування інформантів. Картотека налічує понад 400 ФО.
Вибір методів і прийомів лінгвістичного аналізу пов’язаний зі специфікою об’єкту дослідження і конкретними завданнями. На першому етапі добору матеріалу із лексикографічних джерел методом суцільної вибірки були дібрані фразеологізми з компонентом хата. На семантичному та культурологічному рівнях дослідження використовувалися дані контролюючого психолінгвістичного експерименту, застосовувалися елементи лінгвокультурологічного аналізу, що сприяло розкриттю внутрішньої форми досліджуваних ФО. На основі аналізу матеріалів із картотеки дисертанта за допомогою суто семантичного (віртуального), семантико-прагматичного (актуального), синтактико-семантичного методів встановлена семантика фразем із компонентом хата. На всіх етапах дослідження матеріалу застосовувалися прийоми семно-компонентного аналізу та синтезу, дистрибутивного й опозитивного аналізу, метод лінгвістичного спостереження та опису, компаративний, трансформаційний, квантитативний методи.
Методологічною основою дослідження є філософське положення про мову як суспільне явище, що постійно змінюється, про взаємозв’язки мови і мислення, загального і часткового.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше проведено комплексний аналіз фразеологізмів із компонентом хата в сучасній українській мові з погляду семантики, структури, етнокультури, що зумовлено тенденцією сучасної лінгвістики до всебічного вивчення окремих груп ФО української мови. У дослідженні вперше з’ясовано концептуальну основу та етнокультурне значення компонента хата у формуванні семантики фразеологічних одиниць, виділено семантичні групи ФО з названим компонентом. Результати проведеного багатоаспектного аналізу таких фразеологізмів дають цілісне уявлення про специфіку досліджуваного корпусу стійких зворотів порівняно з іншими ФО.
Теоретичне значення дисертації виявляється в тому, що на основі багатоаспектного аналізу фразеологізмів із компонентом хата зроблено ряд нових теоретично важливих висновків, значущих для подальшого опрацювання загальних та окремих проблем фразеології, культурології, етнолінгвістики. Матеріал для розв’язання проблеми стуктурно-семантичної систематизації обраного для дослідження шару фразеологічного фонду мови виявив нові тенденції в розвитку української фразеології. Проведене дослідження дозволило глибше зрозуміти культурологічні особливості фразеологічних зворотів.
Практична цінність роботи визначається тим, що отримані результати дослідження знайдуть застосування у лексикографічній практиці (при вдосконаленні лексикографічних описів та створенні навчальних словників нових типів), при викладанні фразеології, стилістики, культурології; при підготовці навчальних посібників для студентів філологічних факультетів та учнів середньої школи; фактичний матеріал може бути використаний при розробці спецкурсів із фразеології, при написанні курсових та дипломних робіт тощо.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди “Закономірності розвитку й функціонування української мови”, що координується Інститутом української мови НАН України (тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні вченої ради професорів Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, протокол № 2 від 29 квітня 2005 р., а також на засіданні бюро Наукової ради „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту української мови НАН України, протокол № 3 від 16 червня 2005 року).
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення й висновки дисертації викладалися в доповідях на наукових семінарах аспірантів, на засіданнях кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, на ІІІ Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми менталінгвістики” (м. Черкаси, 7 –квітня 2003 р.), на ХІІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (м. Київ, 23 –червня 2003 р.), на Міжнародній науковій конференції “Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки ХХ ст. До 200-річчя Харківського університету і філологічної школи факультету” (м. Харків, 1 –жовтня 2003 р.), на науковій конференції, присвяченій 225-й річниці від дня народження видатного діяча національної культури Г.Ф. Квітки-Основ’яненка “Г.Ф. Квітка-Основ’яненко та українська культура ХІХ –ХХІ століть” (м. Харків, 27 –листопада 2003 р.), на Міжнародній науковій конференції “Слов’янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (м. Луганськ, 19 –жовтня 2004 р.), на ІІ Міжнародній науковій конференції “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах” (м. Дніпропетровськ, 14 –квітня 2005 р.), на ІV Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми менталінгвістики” (м. Черкаси, 20 –травня 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (м. Луганськ, 23 –вересня 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (м. Харків, 29 листопада –грудня 2005 р.).
Публікації. Матеріали дисертації висвітлено в 12 публікаціях, 10 з яких уміщено в провідних наукових фахових виданнях.
Структура дисертації визначається послідовністю вирішення поставлених завдань. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та наукової літератури, списку умовних скорочень. Загальний обсяг роботи –18 с., з них основного тексту –94 с., список використаних джерел становить 294 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, з’ясовується новизна роботи, визначаються мета та завдання наукової роботи, характеризуються джерела добору матеріалу і методи дослідження, окреслюється його теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі “Дослідження української фразеології на сучасному етапі розвитку лінгвістики” висвітлено теоретичні засади вивчення фразеології кінця ХХ –початку ХХІ століть, з’ясовано погляди науковців щодо об’єкту дослідження фразеології, визначено ставлення автора до питання „широкого” і „вузького” розуміння фразеології. Три параграфи відведено оглядові актуальних напрямів дослідження фразеології: структурно-семантичного, ідеографічного, когнітивно-ономасіологічного.
Останнім часом дослідження фразеології характеризується багатовекторністю і поліпарадигмальністю. У сучасному мовознавстві активно обстежується різноманітний фразеологічний матеріал, поглиблюється розуміння ряду важливих теоретичних положень, насамперед пов’язаних з основними ознаками фразеологізмів, принципами систематизації, встановленням спільних і відмінних рис між фразеологічними й іншими одиницями мови, аналізуються семантичні, структурно-граматичні, стилістичні, етнокультурні особливості фразеологічних зворотів, розробляються питання етимологізації фразеологізмів, досліджується когнітивно-ономасіологічна база ФО, їх концептуалізація тощо.
За останні десятиріччя теорія фразеології досягла значних успіхів: розроблено й уточнено ряд критеріїв визначення фразеологічних одиниць, створено кілька класифікаційних схем їх розподілу; активно ведуться дослідження структурно-семантичних властивостей фразеологізмів та їх функціонування в мові, поступово розв’язується проблема ідеографічного опису фразеологічного складу мови, активно досліджується ареальна фразеологія (особливо східнослобожанських та південно-західних регіонів України).
На початку ХХІ століття спостерігається прагнення лінгвістів до цілісного всеєдиного знання про об’єкт, до синтезу різних наук через розуміння того, що пояснення мови неможливе без залучення наукового потенціалу різних галузей знань.
Процес пошуку дотичних теорій різних наук для аналізу мови ще в середині ХХ століття привів до виникнення й розвитку суміжних галузей лінгвістики, як-от: психолінгвістики, етнолінгвістики, лінгвопрагматики, лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики тощо. Створення таких синтетичних галузей почасти однобічно висвітлює мовні явища, обмежує можливість уведення інших галузевих компонентів для пізнання феномена мови, але разом із тим дозволяє поглибити розуміння мови. Лише всебічний аналіз того чи іншого мовного явища може досить повно його розкрити.
Таким чином, завдання реферованої роботи полягає в необхідності пояснити запропоновану концепцію аналізу фразеологічного фонду української мови, яка виходить за межі традиційних семантичних і етнокультурних розвідок, віддаючи їм належну увагу і шану.
Обстоюючи позицію широкого розуміння фразеології, якої дотримувались О.С. Єфімов, В.І. Коваль, В.М. Коптілов, О.В. Кунін, Ф.П. Медведєв, Л.Г. Скрипник, М.М. Шанський та інші мовознавці, до її складу залучаємо не тільки власне ФО, або ідіоми, а й прислів’я, приказки, сталі народні порівняння, примовки, сталі формули етикету, бо вони мають ряд спільних ознак, які дозволяють об’єднати ці мовні одиниці в одну систему, наприклад: 1) семантична цілісність; 2) образність (метафоричність, метонімічність, символічність); 3) автоматична відтворюваність у мові; 4) іррегулярність семантики і форми (можлива варіативність, трансформації); 5) наявність компонентного складу; 6) переважно індивідуальна структура; 7) національна та семантична неповторність; 8) специфічність зовнішніх синтаксичних зв’язків; 9) можлива відсутність внутрішньокомпонентних зв’язків (каламбури, алогічні сталі вислови).
Одним із актуальних напрямків дослідження є аналіз особливостей мотивації фразеологічного значення семантикою слів-компонентів, що є базою структурно-семантичного аналізу. Цього питання побіжно вже торкалися окремі дослідники –Б.Ю. Антоняк, Н.Н. Бобух, Л.О. Івашко, А.О. Івченко, О.М. Каракуця, І.В. Мілєва, С.М. Мельник, П.О. Редін, С.М. Руденко, Л.І. Степанова, І.В. Тимченко, Н.В. Щербакова, В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко та ін., –окремі питання цього напрямку розв’язуються і в нашій роботі.
Підвищений інтерес до системного вивчення фразеології ставить перед науковцями проблему ідеографічного складу мови. Це питання розглядали такі мовознавці, як М.Ф. Алефіренко, М.Т. Демський, Г.М. Доброльожа, А.М. Емірова, А.О. Івченко, І.В. Кашина, В.М. Мокієнко, Ю.Ф. Прадід, П.О. Редін, Ю.П. Солодуб, В.М. Телія та ін. Серед невідкладних теоретичних завдань фразеологічної ідеографії –дослідження й опис лінгвальних та екстралінгвальних принципів розрізнення окремих фразеологічних мікро- та макросистем, опрацювання класифікаційної схеми, яка б достатньо повно характеризувала світобачення людини, що виражається фразеологічними засобами мови, тобто структури ідеографічної ієрархії фразеологічного складу мови.
Новий напрям у лінгвістиці –когнітивно-ономасіологічний –становлять праці Ю.Д. Апресяна, Є. Бартмінського, В.В. Жайворонка, С. Небжеговської, О.О. Селіванової, В.М. Телії, Н.І. Толстого, В.С. Тюхтіна та інших. Семантика фразеологізму, на думку О.О. Селіванової, насамперед пов’язана з певною концептуальною структурою, що є одиницею свідомості й об’єднує вербальну й невербальну інформацію, набуту шляхом сприйняття й усвідомлення ситуації, дії, явища, ознаки, предмета тощо п’ятьма психічними функціями: відчуттями, почуттями, мисленням, інтуїцією, трансценденцією.
Цей аспект дослідження ФО нерозривно пов’язаний з етнокультурою певного народу, бо, як відомо, народна культура є одним із донорів творення концепту, а отже, й фразеологізму.
Коло питань, висвітлених у цьому розділі, не вичерпує усієї проблематики, яка диктується сучасним рівнем теорії фразеології. У роботі висвітлено ряд важливих проблем, зокрема проблема обсягу фразеології, що є суттєвою для нашого дослідження, а також здійснено спробу визначити актуальні на сьогодні аспекти розбудови фразеологічної науки –структурно-семантичний, ідеографічний, когнітивно-ономасіологічний, етнокультурний. Усі зазначені аспекти дослідження фразеологічного шару мови корелюють між собою, становлячи єдину систему аналізу фразеологізмів.
Невідкладним завданням лінгвістів є наукова систематизація фразеологічних ресурсів, їх докладне дослідження, що забезпечується фактичним матеріалом для широких узагальнень. Важливою потребою є експериментальне дослідження ФО як специфічних лінгвальних одиниць.
Суттєвим є дослідження окремих груп фразеологізмів, які відіграють значну роль у творенні мовної картину світу. У розв’язанні цього питання особливої уваги потребує компонентний аналіз фразеології української мови, який ще не має певних традиційних схем, через що є актуальним на сьогоднішній день.
У другому розділі „Структурно-семантичний аналіз фразеосемантичної групи з компонентом хата” подано комплексне дослідження структурно-семантичних особливостей фразеологізмів із компонентом хата з урахуванням ономасіологічної бази на тлі етнокультурних особливостей українського народу.
Увесь корпус аналізованих ФО поділяється на два блоки: 1. ФО, що характеризують людину; 2. ФО, що характеризують хату як приміщення.
Для виконання поставлених завдань ФО з компонентом хата було поділено на групи за семантичним критерієм, визначивши ієрархію інтегральних та диференційних сем у семантичній структурі ФО. Кожна ідеографічна ланка в системі ФО має властиву лише їй інтегральну сему, наявність якої є ґрунтом для визначення місця ФО в семантичній системі групи.
При виділенні семантичного блоку ФО з компонентом хата, що характеризують людину, враховувались дві семи, які нерозривно пов’язані між собою. Підґрунтям для визначення даного блоку стали семи “хата” і “людина”. Фразеологізми цього блоку характеризують людину (її особистісні, соціальні, зовнішні характеристики тощо), безпосередньо (або опосередковано) пов’язані з хатою. Обсяг дотичних зон або зв’язків зазначених сем із семантикою компонента хата визначатиметься в таких ідеографічних групах, де дотичні сегменти сем “хата” та “людина”.
Зв’язок сфери побуту, складовою якої є хата, та людини виявився в тому, що у ФО цієї групи помітне антропоцентричне спрямування таких одиниць, “людська” сфера в їхній семантичній структурі більша за “побутову”.
Блок одиниць фразеосемантичної групи хата, що характеризують людину, найбільший за обсягом (294 одиниці), і, відповідно, у ньому представлена різноманітність фразеосемантичних рядів та мікрогруп, структурно-семантичних моделей тощо.
Зазначимо, що негативні характеристики людини у системі ФО цієї групи значно переважають, бо одна з цілей фразеології, що позначена виразними конотаціями, –з гумором вказати недоліки у людському характері, натякнути на вади носія таких якостей з метою їх виправлення та якнайменше образити його. Позитивні ж якості, навпаки, не вимагають того, щоб на них вказували, природна скромність українців не дозволяла вихвалятися, наявність позитивного у характеристиці людини була нормою, не вимагала додаткової уваги. Така особливість пояснюється ще й тим, що негативна оцінка викликає більшу емоційну напругу, посилює реакцію співрозмовника, через що прагматичний потенціал таких зворотів значно сильніший. Позитивна оцінка вважається нормою і, відповідно, не викликає особливої реакції у слухача. Дослідження синонімічно-антонімічних блоків доводить, що і синонімічні ряди з негативною оцінкою довші й складніші, ніж із позитивною.
У фразем із позитивною оцінкою прагматичний ефект більшою мірою досягається за рахунок інтенсивності ознаки, що зумовлює виникнення в їхньому значенні таких додаткових конотацій, як співчуття, підтримка, захоплення тощо. ФО з позитивною оцінною семою можуть також уживатися для зниження емоційної напруги з метою виключення ймовірності виникнення конфліктної ситуації або зниження категоричності висловлювання. Негативна оцінка в таких ФО теж має великий прагматичний ефект, а саме: через негативне ставлення до людини з тією чи іншою вадою характеру, поведінки тощо спонукати її до усунення таких вад. Таким чином, суб’єкт намагається досягнути дидактичного, виховного впливу на об’єкт. Численні оцінні характеристики господаря зорієнтовані на національно-культурні стереотипи, які формує так зване “етнічне поле”.
ФО досліджуваного блоку різнорідні за ситуацією вживання, структурною організацією, типами ФО. Тут налічується приказок –одиниць; прислів’їв –одиниць; ідіом –одиниці; сталих народних порівнянь –одиниці; формул етикету –одиниці; примовок –одиниці. Перевага прислів’їв і приказок, на нашу думку, у тому, що вони не просто вказують на об’єкт (його ознаку, дію), а й виражають суб’єктивне ставлення, можливі наслідки певних дій, закономірності. Більшість прислів’їв та приказок містять риму та ритм, що допомагає кращому запам’ятовуванню таких одиниць, наприклад: і Гнат не винуват, і Килина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната; купуй свиту шиту, а хату криту та ін.
Блок фразеологізмів “характеристика хати” налічує 85 одиниць. Назва блоку умовна, бо всі фразеологізми з компонентом хата мають антропоцентричну спрямованість, тим чи іншим боком дотичні до блоку “характеристика людини”. Отже, чітку межу між двома блоками провести неможливо. Аналіз блоку фразеологізмів із компонентом хата, які описують хату як будівлю, житло, дає можливість стверджувати, що такі ФО переважно характеризують хату з позитивного боку, бо хата для українця, як відомо, не тільки місце проживання, житло, це –осередок людського існування, сімейних традицій, родинне коло зі своїми правилами, законами, секретами. Велике значення для людини мала наявність саме власної хати, про це свідчать 28 фразеологічних одиниць. Будова і влаштування власного житла передувала зародженню нової сім’ї (Нащо тобі жінку мати, як нема своєї хати; і в тата не своя хата та ін.).
Блок ФО на позначення хати представлений фразеологізмами різних типів: власне фразеологічні одиниці, або ідіоми (16 одиниць), прислів’я (29 одиниць), приказки (13 одиниць), сталі народні порівняння (21 одиниця), примовки (6 одиниць).
З огляду на лексико-граматичну будову і синтаксичні функції ФО з компонентом хата, у роботі визначено низку структурних моделей, серед яких найпоширенішими є організовані у формі:
ФО у формі словосполучень мають номінативний характер, називаючи при цьому не тільки поняття (карткова хатка), а й ту чи іншу дію (відбиватися (відбитися) від хати); виступають як член речення. Значно менше трапляються фразеологізми комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, виражають те чи інше судження (хата не зачиняється).
Фразеологізми зі структурою речення мають такі значення:
а) констатації явища, події, що протікає в момент мовлення (По хаті ходить, а дверей не знайде / Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена);
б) вказівки на явище, яке відбувалося в минулому (бував по дворах, бо до хати не пускали; говорила сама в хаті, бо ні з ким було);
в) вказівки на явище, яке має відбутися в майбутньому (як Бог дасть, батько хату продасть та собаку купить, то й до хати ніхто не приступить / Засвічу свічку, піду по запічку, ладану шукати, обкурити хату);
г) констатації приналежності одиничному предметові або особі постійної ознаки (без Кіндрата пуста хата; Макогін –хазяїн у хаті);
д) спонукання, питання, побажання або поради (не будуй хати, а радше вигодуй сироту; геть із хати, не руш меї (моєї) жінки –що одкажеш на такі дотинки?/ Угли обрубай, а хату отоплюй);
е) закономірності, постійного, регулярного протікання явища, події (хата з дітьми –базар, а без них –кладовище; без хазяйки хата не метена).
Велика кількість ФО ґрунтується на протиставленні, зіставленні антонімів, контрастивна семантика яких спрямована на прагматичний ефект (сини до хати принесуть, а дочки в угли рознесуть; без хазяїнадвір плаче, а без хазяйки –хата).
Прислів’я та приказки відзначаються семантичною спорідненістю: у багатьох із них зберігається конкретна предметність, пряма або непряма номінативність значення, що випливає із суми значень слів-компонентів (не бійся рано встати, молодо оженитися, купити хату укриту, а сукню ушиту –пряма номінативність, в чужій хаті й тріска б’є –непряма номінативність, негативний вплив експресивних лексем “чужий”, “бити” на свідомість людини).
Окремо ми виділили ФСМГ з компонентом хата (30 ФО), які не пов’язані між собою за значенням, стоять поза межами двох названих блоків, наприклад: заробив у пана плату: з чотирьох дощок хату; такий мороз, що й пса не вигнав би з хати; Іванова хата; на лопату та за хату тощо. Такі фразеологізми представлені власне ФО, або ідіомами (19 одиниць), приказками (9 одиниць), прислів’ям та сталим народним порівнянням (по 1 одиниці). Такі ФО характеризуються узагальнено-метафоричним, переносним значенням з евфемістичним спрямуванням (татова хата; найти свою хату).
У третьому розділі „Фразеосемантична група хата як елемент етнокультури українців” досліджено історико-етимологічні джерела походження лексем на означення житла, схарактеризовано антропоцентричну орієнтацію ФО на ґрунті побутоцентризму, визначено домінантність української хати серед етнокультурних концептів, проаналізовано результати психолінгвістичного експерименту, що стало у пригоді при характеристиці концепту хата, з’ясовано роль міфології у формуванні фразеосемантичної групи з компонентом хата.
На підставі аналізу джерел і проведеного дослідження виділено синонімічний ряд до слова хата, який містить 33 одиниці (з урахуванням семантичних відтінків): ХАТА (перев. сільська, одноповерх.) –хатка (розм., невел.) –хатина (невел.) – хатчина (розм., невел.) –дім (інколи споруда взагалі) –домівка (широке, інколи узагал. поняття) –господа (інколи включ. надвірні житл. споруди) –оселя (інколи включ. надвірні житл. споруди) –будівля (не завжди житлова) –будова (не завжди житлова) –будинок (перев. міськ., м.б. багатоповерх.) –квартира (міськ., сучас.) –терем (застар., заможн.) –палати (застар., заможн.) –хиж(к)а (стара, невел., бідн.) –халабуда (зневаж.) –халупа (перев. невел., зневаж.) –глинянка (розм., з глини) –мазанка (діал.) –ліплянка (діал.) –кам’яниця (діал., з каменю) –саманка (розм., діал., з саману) –колиба (діал.) –хворостянка (діал., з хмизу, обмазана глиною) – горниця (діал., застар.) –курінь (із гілок і хмизу) –хатище (вел., згруб.) –хатинище (вел., згруб.) –хілядка (мол. сленг) –харіус (крим.) –хавіра (крим.) –хаза (крим.) –флет-хата (крим.) –блатхата (крим.). Принципово не включаємо до синонімічного ряду такі слова, як кімната, світлиця, бо вважаємо їх лише частиною житлового приміщення.
Незважаючи на таку кількість синонімів на позначення житла, у складі переважної більшості проаналізованих фразеологізмів зустрічається саме слово хата, яке найміцніше прижилося на терені української мови, передає повною мірою культурно-національну конотацію. На нашу думку, не можна вважати синонімами до слова хата такі одиниці, як ізбушка, сакля, вігвам, чум і т. ін., які хоч і є складовими тематичного поля „житло”, однак пов’язані з іншими етнокультурами. У цих лексем спільне лише те, що вони позначають людське житло, тобто спільною є лише функція. По-перше, вони мають різний зовнішній вигляд і методи побудови, що беззаперечно впливає на психологічне сприйняття реципієнтом; по-друге, різні сфери вживання; по-третє, різну культурно-національну конотацію.
Слово “дім” є нейтральним щодо культурно-національних особливостей, зовнішнього вигляду тощо, відзначається слабшою фразеопродуктивністю, ніж “хата”. Фразеологія відбиває особливості культури народу у мовному вираженні, її головні концептосфери, однією з яких в українській мові є ХАТА.
Таким чином, ХАТА є однією із головних концептосфер української мови, а фразеологізми з цим компонентом відбивають особливості культури народу України у мовному вираженні.
У фразеологічній, як і в лексико-семантичній підсистемах, відбувається процес переінтерпретації мовних одиниць на основі певних донорських концептів, такою є і концептосфера побуту людини. Часто процеси переінтерпретації виявляються у фразеології, що можна виявити лише шляхом залучення історичних знань про побут народу, його вірування, обряди, ритуали, забобони, народні прикмети, традиції, наприклад: виносити сміття з хати; носити сміття під чужу хату –“розголошувати таємницю вузького кола людей або сім’ї”. Сміття у багатьох культурах є табу, тому непристойним уважалося виносити його з подвір’я, хати, як і розголошувати те, що відбувається в родині; сміття радили спалювати в печі, оскільки ним мовби можна наслати на когось якесь нещастя; інші приклади: тут тобі й хата! найти свою хату; віднести до нової хати –такі ФО означають “смерть”, “обряд поховання”. Важливою особливістю українського народу є його делікатність і обережне ставлення до факту смерті і до обрядів, що її супроводжують. У зв’язку з цим прямі назви замінялися іншими, описовими для пом’якшення вислову, дотримання ввічливості, пристойності тощо –тобто евфемізмами. Наприклад, дух свят при нашій хаті! не при хаті згадуючи –українці боялися всяких “нечистих”, вважали, що існують два світи: людський і демонологічний, які повинні бути недотичними. Побоювання “чужого світу” спричинило відмову від уживання назв його представників.
Метафоричну природу мають парадоксальні фразеологізми: ваші двері нашій хаті троюрідний погріб –“дуже далека рідня”; за тим хата не пустка, що дурень свище –“брак розуму зумовлює бідність”; не всі дома і хата на замку (клямці) –“хто-небудь дурнуватий, недоумкуватий” і подібні. Декодування змісту таких ФО створює підстави для аналогізації з різними сферами суперконцепту „людина”.
Реципієнтною зоною компаративних фразеологізмів з компонентом хата є суперконцепт „людина”, про що свідчить зазначений ілюстративний матеріал. Донорами до таких ФО виступають сфери найменувань тварин, неживих предметів, артефактів тощо. Компаративні фразеологізми ґрунтуються як на чуттєвій сфері свідомості, що постачає знаки міри й якості, дій та станів (як віник по хаті –зі сл. бігати. “Дуже швидко”; у хаті хоч вовків ганяй –значення ФО хоч вовків гони (ганяй) “дуже холодно” увібрало в себе периферійну імпліцитну сему компонента вовк „бути нечутливим до холоду, перебувати весь час на холоді у русі”, проте більш коректною з погляду семантичної конотації є дефініція ФО: “холодно в приміщенні”, а не взагалі “дуже холодно”), так і на стереотипних мисленнєвих структурах (чужа хата, як свекруха –“невільно почуватися у хаті ”, як собака хату –“зі сл. будувати, діал. строїти. Недбало щось робити, передусім будувати”; як святий хату перелетів –“із сл. тихо. Дуже тихо у приміщенні”), у тому числі й на модусних показниках (Хата, мов двір –“дуже велика”; Хата, як квітка –“дуже красива, акуратна, добре оздоблена”).
Фразеологізми з компонентом хата, які є осередком побутоцентризму, пов’язані з суперконцептом „людина”, а отже, є складовою і антропоцентризму. Все, що оточує людину, тією чи іншою мірою пропущене крізь призму людина, оброблене на рівні почуттів, свідомого чи несвідомого. Фразеосемантична група з компонентом хата є однією з ланок архіполя „людина”. Отже, фразеологізми з цим компонентом, вербалізуючись і побутуючи у народному мовленні, стають частиною мовної картини світу українців.
Українська література закарбувала у своїх рядках образ “білої хати”, “рідної хати”, “батьківської хати” (Отака біла-біла хата Серед білого-білого цвіту. Біла хата, як біла вата На ранах білого світу (І. Драч)). Такі фольклорні образи з часом перейшли до усталених фразеосполучень і широко побутують у мові.
Саме такий образ житла здобув назву “української хати”, хоча генетично він пов’язаний тільки з окремим регіоном України –Середньою Наддніпрянщиною й Полтавщиною. Оскільки саме тут, на Гетьманщині й Запорізькій Січі, відбувався процес формування нації й національної культури, явища цієї культури стали національними символами.
Хата –багатогранне явище культури, має багато ознак, зв’язків, у ньому виділяються різні риси. Вибір цих рис при характеристиці явищ породжує ФО з різною внутрішньою формою. Через це у слові, що позначає дане явище, актуалізуються ті чи інші семи, які відображають відповідні риси об’єкта. Хата є насамперед місцем, де живе людина. Хата для українця –священне місце, де в жодному разі не можна було вживати лайливі слова; згадувати нечисту силу (не при хаті згадувати); розголошувати сімейні таємниці, події, що відбувалися в хаті (виносити сміття з хати, своя хата –покришка).
У різних колективах один і той же об’єкт може підлягати різній символізації. У різних колективах мовців здатна актуалізуватися та чи інша сема, з якою й пов’язане фразеотворення в певній мові чи в певному ареалі якоїсь мови. Вибір уживання семи як основи фразеотворення, набір таких сем одночасно формують і національну специфіку фразеології.
В українській мові слово хата має позитивну конотацію, що можна довести зокрема тим, що більшість фразеологізмів із компонентом хата мають позитивну семантику (просимо до хати, моя хата –покришка тощо). У російській мові ФО з компонентом хата мають переважно негативну семантику (пошли на хату –хата у значенні „притон”, хата у лексиці ув’язнених означає „оточення кримінального лідера, авторитета”). Конотативні семи відбиваються не тільки на прямому значенні слова, а й можуть бути підставою для розвитку метафоричних, метонімічних значень, про що свідчать наведені слова, в яких конотативна сема виступає ґрунтом для порівнянь і метафоричних похідних значень.
Наше дослідження довело, що елементи територіальних мовних картин світу (МКС) можуть співіснувати в загальній МКС, деякі, доповнюючи один одного, диференціюють окремі фрагменти МКС, деякі залишаються в тому чи іншому варіанті мови. Наприклад, фразеологізм моя хата скраю існує у мовних картинах світу не тільки українців, а й росіян, білорусів, поляків, причому в усіх мовах ця ФО представляє однакову концептуальну сутність: „це мене зовсім не стосується, це не моя справа”. А фразеологізм біла хата, який є ментакультурним символом України, характеризується вузькою концептуальною значимістю, бо він містить специфічну рису українського побуту –мазати хати розведеною крейдою (білий колір для української нації мав символічне значення – колір чистоти, недоторканості, святості).
Результати проведеного психолінгвістичного експерименту серед мешканців міста Харкова довели, що переважна більшість асоціативних стимулів мають етнокультурну конотацію, а також дозволили зробити висновок про вплив власного досвіду на загальний світогляд українського етносу.
Аналіз змісту асоціативних реакцій та факторів, що його детермінують, виявив залежність реакцій від позамовних чинників, безпосередній вплив яких було зафіксовано у ході проведення експерименту. По-перше, це побутовий досвід мовця, або так званий “буттєвий” фактор, вплив якого виявляється в опитуваних великою мірою. Проживання на території Східної України впливає на формування світобачення пересічного мешканця. Це доводять асоціативні реакції опитуваних, що майже повністю збігаються з етнографічними розвідками: “Слобожанщина. В цьому регіоні будували дерев’яні хати, зрідка стіни виплітали із хмизу й обробляли глиною, а в деяких місцевосцях складали з каменю. Стіни обов’язково клинцювали (забивали клинці) і закидали глиною з половою, а потім білили. Дахи вкладали соломою…” (Жива скарбниця. Посібник з народознавства). Охайний зовнішній та внутрішній вигляд хати характеризував господаря як працьовитого, акуратного, такого, що з повагою ставиться до місця проживання. Таким чином, історичні, теоретичні знання, власний досвід, ідеалістичні уявлення безперечно впливають (хоча й різною мірою) на концептуалізацію образу хати.
По-друге, варто зазначити, що зміст асоціацій також перебуває у залежності від соціокультурних чинників. Наприклад, на виникнення асоціації “домик в деревне” вплинула реклама молочних продуктів, яка регулярно транслюється на телебаченні; наявність побутової техніки в сучасному суспільстві не могла не вплинути на формування світогляду звичайного носія мови, тому і виникали асоціації щодо хати, обладнаної технікою як невід’ємною складовою побуту сучасника. Аналізуючи відповідні реакції, неможливо відмежуватися від них. Хоча вони не власне лінгвістичні, але є важливими формантами концепту хата.
Отже, формування концепту хата залежить від багатьох позамовних факторів, які, в кожному окремому випадку, впливають на його сутність. Зокрема, проведений експеримент підтвердив, що мовці 14 –років мають розгалужену систему асоціацій, про що говорить різноплановий спектр реакцій на задане слово-стимул. У той же час реакції старшого покоління мовців є типізованими, що можна пояснити багатшим знанням історії та етнографії, ширшим власним досвідом тощо. Типізацію асоціативних реакцій можна також пояснити такою властивістю психіки, як гіперузагальнення з метою полегшення та пришвидшення комунікативних процесів, коли мовець ігнорує синоніми чи малознайомі слова й оперує чітко окресленою групою лексем, які забезпечують мінімальні потреби в комунікації.
Прикметною рисою міфологічної свідомості українського етносу є високий ступінь злиття індивіда з природою, злиття суб’єкта та об’єкта. Люди підсвідомо не відокремлюють себе від навколишнього світу і часто переносять на природні об’єкти (або надприродні) свої властивості й навпаки.
Велика кількість українських оберегових примовок і замовлянь ґрунтується на мотиві звертання до Бога, Божої матері та інших святих, сукупна дія яких попереджає загрозу від усіх можливих небезпек. Звертання до християнських святих є своєрідним обереговим засобом, яким визначається обереговий текст, наприклад: „Іду з хати, зо мною Сус Христос і Божа Мати” та ін.
Семантика лексеми хата у складі оберегових примовок, замовлянь часто вживається в розширеному значенні: добробут, прихисток. При цьому часто акцентується важливість мати власну хату як необхідний елемент людського існування, наприклад: „Зроби хату з лободи, а в чужую не веди”.
Оберегові замовляння з компонентом хата характеризуються у таких напрямках: 1) оберегові замовляння, пов’язані з життєвим циклом людини; 2) господарські оберегові замовляння; 3) оберегові замовляння на дорогу.
Таким чином, компонент хата (дім) є поширеним елементом у текстах українських народних оберегових замовлянь і примовок, несе у своєму значенні стратегічну функцію, яка стала джерелом виникнення такого синоніма до слова хата, як берегиня.
Номінативні особливості української евфемістичної лексики, спричиненої дією табу, тісно пов’язані зі змістом міфологічних уявлень і відображають давні вірування в оберегову функцію слова. Евфемізовані фрази з компонентом хата, такі, як не при хаті згадуючи, найти свою хату, заробити хату з чотирьох дощок та ін., займають гідне місце в міфологічній свідомості українців. Хата, як головна життєва необхідність кожної людини, виконувала не тільки функції житла, місцеперебування людини, а й оберегові функції; вважалася святим місцем, прихистком не тільки від погодних негараздів, хижаків, а й від нечистої сили. Саме тому зафіксовано велику кількість замовлянь, заклинань, примовок, що вживаються при будуванні хати, заселенні та й протягом проживання в ній.
ВИСНОВКИ
1. ФО з компонентом хата становлять в українській фразеології великий за кількістю і складний за структурою шар (у нашій картотеці –понад 400 одиниць).
. У фразеологічних одиницях із зазначеним компонентом виявляються два чітких блоки, для яких гіперсемами є „людина” і „хата”. Названі гіперсеми пов’язані з місцем хати в етнокультурному й концептуальному просторі українців із ціннісними характеристиками феномену української хати.
. У структурі проаналізованого матеріалу вимальовуються два типи одиниць, властиві для широкого розуміння фразеології: ФО зі структурою словосполучення –ідіоми, й ФО зі структурою речення –прислів’я, приказки, примовки, сталі формули етикету та ін.
. Аналіз семантичної структури фразеологізмів з компонентом хата дозволив виділити два типи організації ФО: с е м а н т и ч н а с і т к а та с е м а н т и ч н и й л а н ц ю г. Структура семантичної сітки характеризується дифузністю, зміною локалізації сем у складі ФО, а структура ланцюга будується за законами семантичної ієрархії, послідовного зв’язку сем.
5. Ґрунтуючись на результатах досліджень попередників і власних спостережень, вироблено таку ідеографічну систему фразеологізмів: варіантно-синонімічна група → фразеосемантична мікрогрупа → фразеосемантичний ряд → фразеосемантична підгрупа → семантичний блок → фразеосемантична група → фразеосемантичне поле → тематична група→ тематичне поле → ідеографічна група → ідеографічне поле → архіполе.
6. Наше дослідження виявило, що у фразеосемантичній групі з компонентом хата в українській мові репрезентовано найрізноманітніші сфери буття народу: особливості суспільних взаємин (пусти сусіда в хату та й сам з хати вбирайсь), виробничої діяльності і побуту (пословиця ведеться, а хата віником мететься), морально-етичного кодексу (не будуй хати, а радше вигодуй сироту) і родинних стосунків (у брата не своя хата), інтелектуальні здібності (не всі у вашій хаті), фізичні властивості, або стан здоров’я (такий слабий, що хати не може перейти), у ній знайшли відображення своєрідність кліматичних умов (такий мороз, що й пса не вигнав би з хати) тощо.
. ФО з компонентом хата є елементами мовної та концептуальної картин світу, відзначаються зверненням до суперконцепту „людина”. Ознаки хати співвідносяться з ознаками людини, проходячи шлях метонімічного перенесення „ціле (хата) –частина цілого (мешканці хати)”, переінтеграції та актуалізації сем.
9. Пареміологічний фонд досліджуваних ФО значно переважає над ідіомами та іншими типами ФО, причина цього в тому, що паремії –це своєрідне розгортання семантичних кодів, які є тлом ідіоматичного вислову, зрозумілим не тільки в певній ситуації, а й поза нею. Вони виражають не тільки об’єктивне чи суб’єктивне ставлення, а й певне фактично підкріплене судження, констатацію фактів
. Результатом психолінгвістичного експерименту стало визначення відмінностей у сприйманні слова хата старшим (40-50 років) та молодшим (12-30 років) поколіннями. Відмінності полягають у тому, що старше покоління сприймає хату як традиційне українське селянське житло з мінімумом зручностей і з максимумом етнокультурних особливостей (рушники, образи, половики, глечики, тин тощо), а молодше покоління сприймає хату не просто як українське селянське житло, а й як власне сучасне житло (наявність побутової техніки, зручностей тощо). В уявленні молодого покоління риси власне української хати втрачаються.
. Дослідження етнокультурних особливостей ФСГ із компонентом хата довело, що підґрунтям обрядових дій українського селянина (побудова, входини, очищення тощо) є міфологічна свідомість, яка полягає у синтезі релігійних догм язичництва і християнства. Елементом язичництва залишається культ хати як священного оберегового місця. Розвиток християнства спричинював появу інших традицій, наприклад: наявність у хаті образів (ікон), невикористання лайливих слів забезпечувало присутність в оселі божественного начала, Святого Духу, який охороняв хату та її мешканців. Тобто етнокультурне тло фразеології формувалося на засадах релігійного дуалізму та побутового світосприймання.
12. Міфологія закладає перші підвалини моральних переконань народу, виражаючи у надприродних істотах, в богах не лише релігійні, але й моральні ідеали добра і зла. Старовинні звичаї і прикмети поступово виходять з ужитку, але їх елементи зберігаються у народній мові, передусім –у фразеології.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО В 10 ПУБЛІКАЦІЯХ У НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ, ЗАТВЕРДЖЕНИХ ВАК УКРАЇНИ:
АНОТАЦІЯ
Лебеденко Ю.М. Фразеосемантична група з компонентом „хата” в українській мові: структурно-семантичний та етнокультурний аспекти. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 –українська мова. –Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. –Харків, 2006. –с.
Дисертаційне дослідження присвячене вивченню й опису фразеологічних одиниць із компонентом хата в українській мові, об’єднаних за ознакою наявності спільної семи у фразеосемантичну групу. У роботі застосовано комплексний підхід до аналізу зазначеної групи ФО з урахуванням структурно-семантичного, етнокультурного, когнітивно-ономасіологічного аспектів. Визначено корпус фразеологізмів із компонентом хата. Проведено системний аналіз, що включає дослідження семантичних і структурних характеристик ФО із зазначеним компонентом. З’ясовано роль компонента хата у формуванні фразеологічного значення, визначено його семантичні особливості у складі ФО української мови. Здійснено когнітивно-ономасіологічний аналіз досліджуваної групи фразеологізмів. Виявлено способи відображення культурологічної інформації в семантиці обраних для аналізу одиниць.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, фразеосемантична група, компонент фразеологізму, етнокультура, концепт, мовна картина світу, концептуальна картина світу.
АННОТАЦИЯ
Лебеденко Ю.Н. Фразеосемантическая группа “хата”в украинском языке: структурно-семантический и этнокультурный аспекты. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 –украинский язык. –Харьковский национальный педагогический университет им. Г.С. Сковороды. –Харьков, 2006. –с.
Диссертационное исследование посвящено изучению и описанию фразеологических единиц (ФЕ) с компонентом хата в украинском языке, объединённых по признаку наличия общей семы во фразеологическую группу. В работе применён комплексный подход к анализу указанной группы ФЕ с учётом структурно-семантического, этнокультурного, когнитивно-ономасиологического аспектов. Определён корпус фразеологизмов с компонентом хата. Проведён системный анализ, который включает исследование семантических и структурных характеристик ФЕ с указанным компонентом. Внесена ясность в вопрос места компонента хата в формировании фразеологического значения, определены его семантические особенности в составе ФЕ украинского языка. Совершён когнитивно-ономасиологический анализ исследуемой группы фразеологизмов. Раскрыты способы отображения культурологической информации в семантике избранных для анализа единиц.
Путём обработки лексикографических источников, художественной, этнографической литературы и т.д. был обозначен корпус ФЕ с компонентом хата, который составляет значительный пласт украинской фразеологии (более 400 единиц).
В ходе исследования фразеосемантической группы (ФСГ) с компонентом хата чётко проявляются два блока фразеологизмов, гиперсемами которых есть семы “человек”и “хата”(в значении “жилище”).
Названные гиперсемы связаны с ролью хаты в этнокультурном и концептуальном пространстве украинцев, с ценностными характеристиками феномена украинской хаты.
В структуре проанализированного материала выделяются два типа единиц, характерные для широкого понимания фразеологии: ФЕ со структурой словосочетания –идиомы, и ФЕ со структурой предложения –пословицы, поговорки, присказки, устойчивые формулы этикета и так далее. Паремиологический фонд исследуемых единиц значительно преобладает над идиомами и другими типами ФЕ. Такая непропорциональность обусловливается тем, что в паремиях разворачиваются некоторые семантические коды, которые есть фоном идиоматического выражения, понятным не только в определённой ситуации, но и вне её.
Анализ семантической структуры фразеологизмов с компонентом хата позволил выделить два типа организации: с е м а н т и ч е с к а я с е т к а и с е м а н т и ч е с к а я ц е п ь. Структура семантической сетки характеризуется диффузностью, сменой локализации сем в составе ФЕ, а структура цепи строится по законам семантической иерархии, последовательной связи сем.
Основываясь на результатах исследований предшественников и собственных наблюдений, разработана такая идеографическая система фразеологизмов: вариантно-синонимическая группа → фразеосемантическая микрогруппа → фразеосемантический ряд → фразеосемантическая подгруппа → семантический блок → фразеосемантическая группа → фразеосемантическое поле → тематическая группа → тематическое поле → идеографическая группа → идеографическое поле → архиполе.
В процессе исследования было установлено, что в ФСГ с компонентом хата в украинском языке представлен широкий спектр сфер человеческого бытия: особенности общественных взаимоотношений, производственной деятельности и быта, нравственно-этического кодекса и родственных отношений, интеллектуальные способности, физические качества, в ней нашли отображение особенности климатических условий и другое.
ФЕ с компонентом хата являются элементами языковой и концептуальной картин мира, которые характеризуются обращением к суперконцепту „человек”. Характеристики хаты соотносятся с характеристиками человека, проходя путь метонимического переноса „целое (хата) –часть целого (жильцы хаты)”, переинтеграции и актуализации сем.
Результатом психолингвистического эксперимента стало определение отличий в восприятии слова хата старшим (40-50 лет) и младшим (12-30 лет) поколениями. Отличия заключаются в том, что старшее поколение воспринимает хату как традиционное украинское сельское жильё с минимумом удобств и с максимумом этнокультурных особенностей (рушники, иконы, половики, тын и др.), а младшее поколение воспринимает это слово не просто как украинское сельское жильё, а и как собственное современное жильё (наличие бытовой техники, удобств и т.д.).
Исследование этнокультурных особенностей ФСГ с компонентом хата показало, что основой обрядовых действий украинского крестьянина (строительство, новоселье, очищение и т.д.) является мифологическое сознание, которое заключается в синтезе религиозных догм язычества и христианства. То есть этнокультурная база фразеологии формировалась на принципах религиозного дуализма и бытового мировоззрения.
Таким образом, анализ ФСГ с компонентом хата в русле этнокультуры позволяет утверждать, что мифология закладывает первооснову нравственных убеждений народа, выражая в сверхъестественных существах, в богах не только религиозные, но и моральные идеи добра и зла. Старинные обычаи и приметы постепенно выходят из употребления, но их элементы сохраняются в языке, прежде всего –во фразеологии.
Ключевые слова: фразеологическая единица, фразеосемантическая группа, компонент фразеологизма, этнокультура, концепт, языковая картина мира, концептуальная картина мира.
SUMMARY
Lebedenko Y.M. Phraseo-semantic group with component “khata” in the Ukrainian language: structural-semantic and ethnocultural aspects. –Manuscript.
Thesis for a Candidate degree on speciality 10.02.01 –Ukrainian language. –Kharkiv National Pedagogical University named after Skovoroda. –Kharkiv, 2006. –p.
The research work is devoted to the learning and description of the phraseological units with component “khata” in the Ukrainian language. These units are united with in the general sema characteristic within the phraseo-semantic group. Complex approach is used to the analysis of the phraseo-semantic group taking into consideration structural-semantic, ethnocultural and cognitional-onomasiological aspects. The group of the phraseological units with component “khata” is defined. The system analysis that envolves the investigation of the semantic and structural characteristic of the phraseological units with component “khata” is done. The part of the component “khata” in forming the phraseological meaning is found out. The semantic peculiarities of this component within the phraseological unit of Ukrainian language is defined. The cognitional-onomasiological analysis of the studied group of phraseological unit is done. The means of reflection of the culturalogical information in semasiology of the analysed units are revealed.
Key words: phraseological unit, phraseo-semantic group, the component of phraseological unit, ethnoculture, concept, the language picture of the world, the concept picture of the world.