Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
7
Міністерство охорони здоров'я України
інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського
14.01.13 - інфекційні хвороби
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ-1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського.
|
Науковий керівник |
доктор медичних наук ВОВК Алла Дмитрівна, завідувач клініки вірусного гепатиту з блоком СНІДу Київського НДІ епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського |
|
Науковий консультант |
доктор медичних наук ГУРАЛЬ Анатолій Леонтійович, завідувач лабораторії епідеміології та профілактики вірусного гепатиту Київського НДІ епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського |
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор КИРИЧЕНКО Дмитро Федорович, завідувач кафедри інфекційних хвороб Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова,
доктор медичних наук, професор НІКІТІН Євген Васильович, завідувач кафедри інфекційних хвороб Одеського державного медичного університету
Провідна установа
Харківський державний медичний університет МОЗ України
Захист відбудеться ’’31 ’’ березня 1999 року об 11-00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.614.01 при Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського за адресою: 252015, м. Київ - 15, вул. Січневого повстання, 23
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського МОЗ України.
Автореферат розіслано ’’ 28 ’’ лютого 1999 року.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук _______________________Вовк А.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Вірусні гепатити відносяться до хвороб, які в значній мірі визначають захворюваність і смертність в світі. Щорічно нові сотні тисяч людей інфікуються, стають інвалідами, а тисячі помирають від несприятливих наслідків (Андрейчин М.А. зі співавт., 1988; Вовк А.Д., 1990; Гебеш В.В. зі співавт., 1990; Гураль А.Л., 1996; Возіанова Ж.І., 1997; Громашевська Л.Л., 1998).
Гепатит С /ГС/, відомий раніше під назвою "гепатит ні-А, ні-В" з парентеральним механізмом передачі, вірус якого був ідентифікований в 1989 р. Houghton і співавт., привернув до себе значну увагу, і в теперішній час є важливою і актуальною проблемою медичної науки та охорони здоров’я, яка вийшла на одне з провідних місць в інфекційній патології. Актуальність проблеми визначається в першу чергу широким розповсюдженням ГС. Згідно розрахунковим даним, в світі інфіковано HCV 500 млн. чоловік, що досягає 10 % всієї популяції (Sherlock Sh., 1995). Припускають, що в недалекому майбутньому поширення ГС виросте в десятки разів (Сорінсон С.Н., 1996). На сьогоднішній день ГС стає все більш важливою медико-соціальною проблемою, значимість якої обумовлена також високою частотою хронізації при часто латентному перебігу гострих форм хвороби. У 50 % - 80 % хворих формується хронічний гепатит С (ХГС), у 20 % - 30 % - цироз печінки (ЦП) та гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) (Подимова С.А., 1996). Установлено, що у 61,7 % - 81,4 % хворих з первинним раком печінки виявлялись антитіла до вірусу гепатиту С (анти-HCV) (Вотяков В.І. зі співавт., 1996; World health Rep., 1996; Roguier - Charles D., 1996; Львов Д.К., 1997).
Не дивлячись на те, що за останній час дослідження ГС у різних напрямках значно інтенсифікувалось, кардинальні питання клініки, епідеміології, патогенезу, лікування в їх взаємозв’язку залишаються до кінця неясними і потребують подальшої розробки.
В Україні ГС знаходиться на початковій стадії вивчення. Враховуючи важливість проблеми, недостатню її вивченість, і, головним чином те, що хвороби, в т. ч. і інфекційні, в зв’язку з екологічними умовами мають свої особливості, наші дослідження були присвячені цій актуальній темі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Робота виконана в плані загальної програми досліджень по проблемі "Вірусні гепатити", є частиною планової науково-дослідної роботи "Вивчити клінічні, епідеміологічні, біохімічні, імунологічні особливості перебігу ГС, його диференційну діагностику, розробити принципи лікування з метою попередження несприятливих наслідків", яка виконувалась у Київському НДІ епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського МОЗ України (КНДІЕІХ).
Мета і завдання дослідження
З’ясувати епідеміологічні особливості, варіанти клінічного перебігу, біохімічних зрушень, імунологічних показників у хворих на гострий та хронічний гепатит С.
Для досягнення вказаної мети були поставлені слідуючі основні задачі:
Наукова новизна одержаних результатів
На основі проведених спостережень при комплексному використанні клінічних, епідеміологічних, біохімічних, імунологічних методів із застосуванням високочутливих тестів визначення маркерів ГС (анти-HCV в імуноферментному аналізі (ІФА), HCV-RNA в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР), установлені фактори, що сприяли інфікуванню вірусом ГС (HCV), серед яких центральне місце займали лікувально-діагностичні медичні втручання та внутрішньовенне введення наркотичних речовин. Охарактеризовані клініко-біохімічні варіанти перебігу гострого та хронічного ГС, виявлені диференційно-діагностичні особливості ГС.
Практичне значення роботи
Установлені основні шляхи і фактори інфікування хворих на ГС, що визначають основні напрямки профілактичних та протиепідемічних заходів, які спрямовані на переривання механізмів штучного парентерального інфікування при проведенні медичних маніпуляцій і внутрішньовенного введення наркотичних речовин.
Отримані дані про клінічну картину різних варіантів ГГС, ХГС і біохімічні показники, які їх характеризують та застосовуються найчастіше на практиці (активність АлАТ, концентрація білірубіну, вміст альбуміну і гамаглобулінів та ін.), можуть орієнтувати практичних лікарів при диференційній діагностиці гепатитів і оцінці тяжкості ГС.
Особистий внесок здобувача
Автором персонально проаналізована наукова література з досліджуваної проблеми, проведений інформаційний пошук, самостійно виконане клінічне та епідеміологічне обстеження хворих, проаналізовані дані лабораторних та інструментальних досліджень, написані всі розділи роботи, сформульовані висновки та практичні рекомендації. Особистий внесок здобувача в роботах, надрукованих із співавторами, становить 50 %.
Апробація результатів дисертації
Матеріали дисертаційної роботи були викладені та обговорені на засіданнях Київського обласного наукового товариства інфекціоністів (1996, 1997, 1998 рр.), на нараді головних інфекціоністів та завідуючих кафедрами інфекційних хвороб (м. Ялта, 1996), на науково-практичній конференції і Пленумі Асоціації інфекціоністів (м. Суми, 1997), на Пленумі Асоціації інфекціоністів України (м. Мукачево, 1998р.). Апробація дисертації відбулася 24.12.98р. на засіданні Апробаційної ради клінічного відділу КНДІЕІХ.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових робіт, з них 4 у виданнях, які визначені ВАКом України у якості таких, де можуть бути опубліковані матеріали кандидатських і докторських дисертацій.
Структура та об’єм дисертації
Робота викладена на 140 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду літератури, розділу загальноклінічних та спеціальних методів дослідження хворих, 5 розділів власних досліджень, заключення, висновків, списку використаних джерел, містить 28 таблиць, 8 рисунків.
Матеріал і методи досліджень
Робота виконувалась у клінічному відділенні вірусних гепатитів КНДІЕІХ та у лабораторіях клінічної біохімії, епідеміології та профілактики вірусних гепатитів, імунології.
Для виконання поставлених задач нами обстежено 284 хворих на ГС, серед яких у 74 був ГГС, у 64 - гепатит В+С, у 146 - ХГС. Переважали особи молодого віку до 30 років (65,2 %). Серед обстежених хворих 190 знаходились на стаціонарному лікуванні і 94 спостерігались поліклінічно (донори станції переливання крові з субклінічною і інапарантною формами ХГС). Хворі на ГГС перебували в стаціонарі 3-4 тижні, за більшою частиною з них після виписки з стаціонару вівся ретельний нагляд протягом 1 року і більше. Хворі на ХГС спостерігались нами 2 - 4 роки.
Діагноз хвороби обгрунтовували на основі специфічних методів, клініко-епідеміологічних даних, результатів біохімічного обстеження хворих, УЗ дослідження.
Специфічну лабораторну діагностику здійснювали шляхом визначення анти - НСV у сироватці крові, маркерів гострої фази гепатиту В (ГВ) (НВsAg, анти-HBсIgM) за допомогою ІФА. У частини хворих виявляли HCV - RNA (ПЛР), антитіла до неструктурних білків NS, NS методом твердофазного ІФА. Використовували сучасні тест - системи виробництва НВП "Діапроф Мед" (Україна), НВО "Диагностические системы" (Росія), фірми "Sanofi Diagnostics Pasteur" (Франція), “Orgenics Ltd”(Ізраіль). ГГС діагностували при виявленні у хворих анти-НСV, відсутності маркерів гострої фази ГВ. Діагноз ХГС установлювали при клініко-лабораторній симптоматиці гепатиту тривалістю більше 1 року і виявленні анти-HCV у сироватці крові хворих, зокрема до неструктурних білків NS, NS, при відсутності маркерів ГВ і дельта, наявністю HCV-RNA у сироватці крові хворих. У обстежених осіб виключались всі інші причини, здатні привести до хронічного ураження печінки (токсичні, алкогольні гепатити та ін.).
Крім того, при виконанні роботи використовувались такі методи: визначення концентрації середніх молекул "СМ" по методу Ніколайчика і співавт. (1991), активності АлАТ у цільній і в 10 раз розведеній фізіологічним розчином сироватки, як описано Л.Л.Громашевською (1968, 1979), вміст білірубіну за Ендрасиком - Грофом уніфікованим методом. Обстеження хворих на ГГС і ХГС проводились під час перебування їх на стаціонарному лікуванні - кожен тиждень, при післястаціонарному спостереженні - кожні 2-3 місяці. УЗД органів черевної порожнини здійснювались в динаміці нагляду за хворими апаратом "Aloka SSD-500" (Японія).
Серед імунологічних показників визначали основні популяції і субпопуляції лімфоцитів периферійної крові методом комбінованого розеткоутворення (N. Mendes, 1974; S.Limatibul, 1976); концентрацію імуноглобулінів А, G, М у сироватці крові визначали по методу радіальної імунодифузії в гелі за допомогою моноспецифічних сироваток виробництва НДІЕ ім. М.Ф.Гамалеї.
Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням методів варіаційної статистики (Камінський Л.С., 1964; Руншинський Л.З., 1971).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Проведені сероепідеміологічні дослідження показали, що серед хворих на вірусні гепатити, госпіталізованих у КНДІЕІХ, питома вага ГС склала 18,5 %.
Матеріали епідеміологічного аналізу свідчать про те, що найбільше значення в інфікуванні вірусом ГС мали штучні парентеральні втручання, які включали лікувально-діагностичні медичні маніпуляції (49,4 %) та внутрішньовенне введення наркотичних речовин (32,7 %).
Аналіз структури медичних парентеральних маніпуляцій, які служили фактором передачі збудника ГС показав (рис. 1), що у хворих на ГГС, ХГС та гепатит В+С (всього190 осіб) вони розподілились таким чином: гемотрансфузії - 16,3 %, ін’єкції лікарських та діагностичних препаратів - 13,2 %, оперативні втручання - 8,4 %, лікування у стоматолога - 11,0 %, гінекологічні обстеження - 0,5 %. У 17,9 % хворих конкретні шляхи інфікування не установлені.
Внутрішньовенне введення наркотичних речовин найчастіше відмічалось при гепатиті В+С (40.6 %). Серед обстежених нами хворих на ГГС цей шлях
n=284
’