Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЄДНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків – 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор
Григорян Григор Маргарович
Харківський державний економічний університет,
професор кафедри економічної теорії
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Горєлов Дмитро Олександрович
Харківський державний автомобільно-дорожній технічний університет, завідуючий кафедрою економіки підприємства
кандидат економічних наук, професор
Довгаль Георгій Володимирович
Харківський гуманітарний університет “Народна українська академія”, завідуючий кафедрою економіки підприємства
Провідна установа – Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, кафедра економіки підприємства і маркетингу, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.
Захист відбудеться “13” лютого 2003р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.
Автореферат розісланий “30” грудня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
У ринковій економіці конкурентна боротьба ставить в основу ефективність роботи підприємства. Успіх чи поразка підприємницької діяльності цілком залежать від її ефективності, яка виражає вирішальний господарський інтерес власника, підприємця. Тому ефективність виробництва одна з центральних проблем економіки.
Актуальність теми. У науковому дослідженні ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства можна виділити два основі етапи, на яких послідовно поглиблюється уява про цю економічну категорію. На першому етапі предметом вивчення виступає співвідношення економічних результатів і витрат. Таке дослідження вкрай необхідне для розкриття сутності, змісту і показників ефективності. Ці та інші питання відносно проблеми, що розглядається, досліджені у працях вітчизняних і зарубіжних учених: С. Брю, Е. Вайцзеккера, А. Золотарьова, Л. Контаровича, Е. Ловінса, Л. Ловінса, К. Маконнелла, В. Новожилова, П. Орлова, П. Самуельсона, М. Федоренка, Т. Хачатурова, М. Хохлова, В. Чибісова, А. Яковлєва та ін. У роботах цих авторів прями чи непрямо перевага віддається економічній ефективності, наукова розробка якої стає методологічною і теоретичною основою для подальшого поглиблення процесу пізнання проблем результативності, раціональності, доцільності роботи підприємства й економіки в цілому.
Самим господарським життям, загостренням його протиріч висувається необхідність другого етапу дослідження, предметом якого є новий аспект ефективності –соціальний. Різні аспекти соціальної ефективності розглянуто в роботах С. Валентей, Дж. Гелбрейта, Б. Генкіна, Г. Григоряна, А. Гусєва, В. Магун, Г. Мінчева, С. Мочерного, Л. Нестерова, Г. Черевка, В. Черковця та ін. Слід зазначити, що дослідження соціальної ефективності в основному проводилися на макрорівні.
Економічна і соціальна ефективність –це здебільшого протилежні характеристики підприємства: економічна ефективність виражає передусім приватні інтереси нечисельних власників засобів виробництва, а соціальна –суспільні інтереси, інтереси колективів підприємств. Незважаючи на різницю між ними, вони взаємопов’язані між собою і складають єдине ціле –загальну ефективність функціонування підприємства. Але це тільки один бік єдності економічної і соціальної ефективності. Другий полягає в тому, що економічна ефективність може бути основою зростання соціальної ефективності, і навпаки. В умовах ринкових відносин взаємозв’язок між економічною та соціальною ефективністю має в основному однобічний характер: підвищення економічної ефективності здійснюється здебільшого за рахунок зниження соціальної. Це призводить до того, що єдність економічної і соціальної ефективності набуває все більш суперечливого характеру, спричиняє поглиблення та розширення різних негативних явищ (загострення соціальної нерівності, зростання безробіття, злиденності, погіршення екології і т.ін.).
Деякі теоретичні та практичні рекомендації щодо досягнення єдності економічної і соціальної ефективності шляхом пом’якшення протиріччя між ними в умовах сучасних ринкових відносин подано у роботах В. Геєця, Д. Горєлова, З. Ковачева, Ден. Мідоуз, Дон. Мідоуз, Н. Піскулової, Й. Рандерса, Дж. Стіглиця, Ч. Хенді та ін. Але проблеми механізму досягнення єдності економічної і соціальної ефективності, зокрема на рівні підприємства надто слабко досліджені як вітчизняними, так і зарубіжними економістами. Таким чином, об’єктивна необхідність наукової розробки проблеми єдності економічної і соціальної ефективності на підприємстві, особливо в умовах переходу України до ринкової економіки, є надзвичайно актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є складовою частиною розробок держбюджетних досліджень з теми “Проблеми державного регулювання економічного розвитку підприємств та організацій” (номер державної реєстрації 0102U005565), яка виконувалася у Харківському державному економічному університеті у 2001 2002 роках.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз сутності та змісту протиріччя між економічною і соціальною ефективністю, теоретичне обгрунтування необхідності та можливості досягнення єдності економічної і соціальної ефективності функціонування підприємств, розробка науково-практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі задачі:
проведено теоретичний аналіз сутності, структури і системи показників ефективності виробництва на мікрорівні та її різних аспектів: технічного, економічного, соціального;
виявлено протиріччя, притаманне категорії економічної ефективності діяльності підприємства;
обгрунтовано систему показників соціальної ефективності виробництва на мікрорівні;
узагальнено зарубіжний досвід вирішення проблем підвищення економічної і соціальної ефективності діяльності підприємства;
визначено форми прояву протиріччя між економічною та соціальною ефективністю функціонування підприємств в умовах ринкових відносин і виявлено його причини, в тому числі на Україні;
розроблено практичні рекомендації щодо досягнення єдності економічної і соціальної ефективності підприємства в умовах ринкової системи господарювання.
Об’єктом дослідження є процес підвищення економічної і соціальної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки.
Предмет дослідження - суперечлива єдність економічної і соціальної ефективності діяльності підприємства.
Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослідження є положення економічної теорії, результати наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних учених з проблем ефективності функціонування виробництва.
В процесі дисертаційного дослідження використано методи матеріалістичної діалектики і системного аналізу, індукції та дедукції, аналізу і синтезу, статистичного й графічного аналізу з метою дослідження динаміки і протиріччя економічної та соціальної ефективності в умовах трансформації економіки; математичного аналізу –для визначення і кількісної оцінки зони єдності економічної та соціальної ефективності підприємств України різних галузей промисловості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
проведено системне дослідження та обґрунтовано, що ефективність роботи підприємства як система складається з трьох підпорядкованих елементів: критеріїв, які розкривають сутність того чи іншого різновиду ефективності виробництва, чинників, що визначають її зміст, показників, за допомогою яких здійснюється оцінка її рівня; визначено, що розкриття об’єктивної взаємообумовленості критеріїв, чинників та показників ефективності формує цілісне і в той же час конкретне (внутрішньо розчленоване) теоретичне уявлення про найважливіший напрямок діяльності підприємства;
розкрито внутрішній зв’язок і діалектику взаємопереходу техніко-економічної, соціально-економічної та соціальної ефективності підприємства. Ця діалектика обумовлена тим, що виробництво водночас являє собою і організацію взаємодії техніки та робочої сили, і стосунки між людьми, з одного боку, по раціональному, продуктивному господарюванню, а з другого - по присвоєнню умов та результатів виробництва;
запропоновано модель розрахунку зони єдності економічної і соціальної ефективності підприємства. Основною умовою зони єдності є його беззбиткова діяльність;
удосконалено:
категорію економічної ефективності підприємства, що враховує техніко-економічні та соціально-економічні аспекти відносин виробництва;
дістали подальший розвиток:
структура категорії соціальної ефективності, зміст і система показників соціальної ефективності на мікрорівні;
обґрунтування соціально-економічних причин протиріччя між економічною і соціальною ефективністю підприємства, що обумовлено сутністю сучасної ринкової системи;
узагальнення засобів і форм досягнення єдності економічної та соціальної ефективності, пом’якшення протиріччя між ними за допомогою державного регулювання економіки.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх реалізація дозволить підприємствам різних галузей промисловості підвищити соціально-економічну і соціальну ефективність виробництва, використати соціальні резерви підвищення економічної ефективності, оптимізувати діяльність підприємства шляхом забезпечення єдності економічної та соціальної ефективності виробництва
Одержані результати дослідження були розглянуті та частково прийняті до впровадження у ВАТ “Турбоатом”, що підтверджено відповідною довідкою.
Особистий внесок здобувача у роботі, яка виконана у співавторстві (№ 3 за списком опублікованих праць на стор. 16 автореферату) полягає в такому: виявлено і обгрунтовано соціально-економічні причини існуючого протиріччя між економічною і соціальною ефективністю.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення і результати дисертації оприлюднено на Четвертій науково-практичній конференції молодих економістів “Сучасні проблеми розвитку виробництва” (Харків, 2000р.) та Третій міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів: “Оптимум –”” (Харків, 2001р.).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 6 наукових статей (чотири у виданнях, що визнані ВАК України фаховими з економічних наук). Загальний обсяг –,65 ум.-друк. арк., особисто автору належить 1,34 ум.-друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатка. Робота викладена на 170 сторінках машинописного тексту, в тому числі 14 таблиць –на 7 сторінках, 8 рисунків –на 5 сторінках, 1 додаток –на 5 сторінках, список використаних джерел з 151 найменування –на 11 сторінках, обсяг основного тексту дисертації 143 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі –“Економічна ефективність підприємства” –розглянуто сутність ефективності виробництва, досліджено економічну ефективність як систему підпорядкованих елементів, що виражають внутрішній зв’язок між техніко-економічною і соціально-економічною ефективністю підприємства.
Найважливішим методологічним питанням дослідження ефективності виробництва як економічної категорії є застосування до нього науково обгрунтованого підходу. Оскільки ефективність підпрємства у кінцевому підсумку виражає сутність відносин виробництва, яка інтегрує різні суперечливі аспекти самого виробництва (технічний, економічний і соціальний), а кожний аспект, в свою чергу, “зітканий” з безлічі суперечностей, зв’язків, то для аналізу більш доцільним є метод матеріалістичної діалектики. Він дозволяє розкрити причини суперечностей виробництва, форми взаємозв’язків, руху і вирішення суперечностей у самій ефективності.
У той же час категорія ефективності, як показало дослідження, це складне ціле, що є системою взаємозв’язаних частин, яка відображує сукупність відносин виробництва. Тому системний підхід до дослідження ефективності стає ключовим методом. Системний підхід до розкриття сутності та змісту ефективності виробництва необхідний і для дослідження кожного її різновиду (технічного, економічного і соціального). У цьому випадку системний підхід полягає в необхідності встановлення внутрішньої взаємозалежності трьох основних елементів ефективності: критеріїв, які виражають сутність того чи іншого її різновиду, чинників, що формують її зміст, і показників, за допомогою яких визначається її рівень. Тому в дисертації в основі дослідження ефективності підприємства лежить зазначений підхід. Системний підхід дозволяє комплексно і в повній мірі зрозуміти зміст кожного різновиду ефективності, встановити механізм їх взаємодії.
Застосування діалектичного методу і системного підходу сприяє глибокому розкриттю причинно-наслідкових зв’язків у виробництві, а також має велике значення для кваліфікованого застосування наукових знань господарській практиці, особливо в умовах суперечливого формування ринкової економіки в Україні.
Аналіз показав, що наукове розуміння ефективності передбачає усвідомлення її як відображення сутності виробництва. Отже, вихідним у розумінні ефективності виступає саме виробництво.
Виробництво існує і безпосередньо розвивається для забезпечення життєдіяльності людей, їх відтворення. Поза життям людей, задоволенням їх потреб виробництво благ втрачає будь-який сенс. Життєдіяльність людей обіймає дві сторони: по-перше, виробництво предметів споживання та необхідних для цього засобів і предметів праці; по-друге, виробництво самої людини, продовження роду.
Однак відтворення життя людей виступає як загальна сутність, загальне призначення виробництва. У той же час виробництву внутрішньо притаманна специфічна сутність, що визначається сформованими відносинами власності, які на основі розвитку продуктивних сил час від часу підлягають історичній зміні. На сучасному етапі специфічне призначення виробництва –одержання прибутку. Тому виробництво об’єктивно двоїсте, суперечливе. Воно безпосередньо підпорядковано інтересам власника засобів виробництва. У той же час воно не перестає бути виробництвом для забезпечення життєдіяльності людей, а отже, кінцевою його метою залишається розвиток здібностей і потреб людини. Таким чином, з позиції, наприклад, приватного підприємця, власника, уся ефективність виробництва зводиться тільки до однієї мети –збагачення, максимізація прибутку. З позиції ж усіх людей –членів суспільства і самого суспільства виробництво передусім повинно бути підпорядковано іншій меті –створення нормальних умов для розвитку кожної людини та підвищення її добробуту. Таким чином, існує протиріччя між метою підприємця і метою усіх членів суспільства.
В умовах панування великої приватної власності і ринкової економіки об’єктивна суперечність між однією і другою метою виробництва стає основою того, що ефективність виробництва виступає як економічна ефективність. В державах, де панує неокласична економічна теорія (економікс), що абстрагується від соціальних відносин і зосереджує всю свою увагу на ринкових відносинах, виробництво аналізується тільки з позиції економічної ефективності.
Ефективність виробництва та її різновиди об’єктивно обумовлені самим виробництвом, його відносинами. Виробництво неможливе як без засобів виробництва, так і без робочої сили. Вони є його необхідними факторами. Неможливо здійснити виробництво і без економічних відносин, об’єктивно спрямованих на раціональне господарювання. Нарешті, виробництво передбачає стосунки між власниками і робітниками з приводу присвоєння засобів виробництва і продукту праці. Ці відносини, в свою чергу, визначають соціально-економічну форму праці, тобто соціальне становище і умови життя трудящіх. Таким чином, виробництву притаманні три аспекти: технічний, економічний і соціальний.
Ці ж аспекти притаманні виробництву на рівні підприємства. Тому кожний з них стає предметом дослідження і може виражатися у поняттях технічної, економічної і соціальної ефективності.
Зазначені аспекти виробництва не є автономними, незалежними одна від одної, а являють собою діалектично взаємозв’язану систему. З урахуванням цього ефективність роботи підприємства можна подати у вигляді такої схеми (рис. 1).
Рис. 1. Загальна схема ефективності функціонування підприємства
В умовах панування великої приватної власності, коли метою підприємства є прибуток і його максимізація, економічний аспект виробництва домінує та підпорядковує собі технічний і соціальний. Техніка розвивається тільки в інтересах збільшення прибутку. В такому ж становищі опинився і соціальний аспект виробництва. Йому приділяється увага тільки як засобу збільшення прибутку. В результаті такої взаємодії виникають техніко-економічна і соціально-економічна ефективності, що складають зміст економічної ефективності виробництва на рівні підприємства.
У багатошаровому суперечливому поєднанні різновиди ефективності підприємства виконують різні взаємодоповнюючі функції.
Технічна ефективність функціонування підприємства є вихідною, початковою характеристикою елементів продуктивних сил. Системний підхід дозволяє уявити технічну ефективність підприємства як систему критеріїв, чинників і показників (табл. 1).
Таблиця 1
Зміст системи технічної ефективності підприємства
d2
Технічна ефективність підприємства
cf
d7
ca
d2 .
d2
d0 .
ca .
df .
d2 .
d0,