Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
20
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Жуковська Наталія Зіновіївна
УДК 331.5(477)
Стратегія розвитку спільного
підприємництва в Україні
Спеціальність 08.06.02 - Підприємництво,
менеджмент та маркетинг
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Козоріз Марія Андріївна,
Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Школа Ігор Миколайович, Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича, завідувач кафедри;
кандидат економічних наук, доцент
Мокій Анатолій Іванович, Львівська комерційна академія, доцент кафедри.
Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем реформування відносин власності, антимонопольної політики і розвитку підприємництва, м. Київ.
Захист відбудеться “”березня 2000 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька,4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.
Автореферат розісланий “”лютого 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В умовах переходу України до ринкових відносин виникла необхідність та можливість функціонування і розвитку нових форм господарювання. Трансформування вітчизняної економіки сприяло розвитку сумісного з іноземними державами підприємництва на базі створення спільних підприємств (СП). За останні роки розвиток СП набув досить високих темпів. Однак в практиці господарювання переважають в основному дрібні СП, розвиток яких носить стихійний характер. В результаті більшість зареєстрованих підприємств припиняють свою діяльність ще до того, як починають виробляти продукцію або надавати послуги. В кінцевому підсумку це призводить до зниження ефективності функціонування спільних підприємств і зацікавленості іноземних партнерів. Оцінка результатів таких структур показала, що вплив їх на розвиток зовнішньоекономічної діяльності України, національної економіки поки що не забезпечує відчутних результатів.
Вузьким місцем в управлінні СП є відсутність науково–обгрунтованої стратегії їх розвитку. Це є однією з причин того, що СП в Україні функціонують з низькою віддачею, а значна частина самоліквідується вже на першому етапі їх створення.
Зарубіжний досвід показує, що розробці стратегії розвитку підприємств приділяється значна увага, що дозволяє їм краще орієнтуватися у ринковому середовищі, розробляючи на базі загальної стратегії фінансову стратегію, включаючи кредитно–грошові відносини, напрями стимулювання працівників тощо. Ефективному використанню стратегічних напрямів розвитку зарубіжних виробничо–господарських структур сприяють грунтовні розробки теоретичних положень та механізмів реалізації стратегічних планів. Зокрема, найбільш повно правила побудови стратегії висвітлені у роботах І. Ансоффа, Дж.К. Грейсона., Е. Долана, Д. Ліндсея, Девіда К. Маурі і ін. Однак механічне перенесення досвіду зарубіжних країн з питань розробки стратегії розвитку підприємництва не може забезпечити адекватних результатів, оскільки в Україні є зовсім інша економічна ситуація.
До деякої міри методологічні позиції розробки стратегії розвитку вітчизняних підприємств висвітлені в роботах українських дослідників П. Бєлєнького, Є. Бойка, О. Білоруса, В. Войцеховського, В. Герасимчука, М. Долішнього, А. Мокія, В. Мікловди, М. Козоріз, О. Кузьміна, В. Рогача, І. Школи та інших. Проте розробка стратегії розвитку СП потребує врахування специфіки їх функціонування в Україні.
Вирішення цих питань для вітчизняних умов потребує розробки конкретних методичних підходів до формування стратегії СП, виходячи з реальної економічної ситуації та проблем, які виникають в умовах перехідної економіки.
Недостатня дослідженість цієї наукової проблеми в цілому та її актуальність для економіки України обумовили вибір теми дисертаційної роботи, сформували мету і структуру досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами науково–дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України в рамках таких тем: “Аналіз і оцінка розвитку підприємництва в регіонах України та розробка механізмів підвищення ефективності його функціонування” (№ держреєстрації 0197V012076, шифр 3.2.1.5), “Становлення і розвиток фінансово-кредитних механізмів приватизованих об’єктів виробничої сфери” (шифр 3.1.9.5).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в обгрунтуванні стратегічних напрямів розвитку спільних підприємств в Україні і розробці механізмів їх реалізації. В процесі дослідження вирішувались наступні завдання:
– визначення ролі спільного підприємництва, як напрямку інтеграції національної економіки в світову систему господарювання;
– аналіз і оцінка економічної сутності спільного підприємництва, як форми залучення іноземних капіталів і прогресивних технологій на основі створення спільних підприємств;
– дослідження організаційно–економічних та правових засад створення СП в Україні:
– розробка класифікації форм і методів організації СП;
– узагальнення аналізу зарубіжного досвіду організації спільних підприємств;
– аналіз і оцінка дослідження особливостей розвитку СП в різних галузях вітчизняної економіки;
– обгрунтування стратегічних напрямів розвитку спільних підприємств у Львівській області;
– розробка принципів побудови стратегії розвитку СП та методів її реалізації;
– розробка методики бізнес–планів спільних підприємств.
Об’єктом дослідження є спільні підприємства в різних галузях економіки.
Методологічну основу дисертаційної роботи становлять загальнонаукові прийоми економічних досліджень і напрацьовані наукові положення зарубіжної та вітчизняної економічної думки з питань розробки стратегії розвитку спільного підприємництва.
Інформаційною базою дослідження є закони України, укази Президента України, Постанови та Декрети Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств економіки, фінансів, статистики України та інших органів управління. Використані також аналітичні огляди та статистичні бюлетені міжнародних фінансово–кредитних інституцій, зарубіжна та вітчизняна монографічна література, періодичні видання, звітність СП, розрахунки автора.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у розробці та обгрунтуванні основних теоретичних і методологічних положень, які визначають основні принципи побудови стратегії розвитку спільного підприємництва в Україні в умовах переходу до ринкових відносин.
Найбільш важливими науковими результатами дисертаційного дослідження є:
– теоретично обгрунтовано новий підхід до розуміння сутності спільного підприємства, як самостійної організаційної структури з правами юридичної особи, яка створена підприємцями різних країн з метою отримання прибутку на основі залучення у спільну власність капіталу, технологій та інших матеріальних і нематеріальних активів;
– розроблена класифікація форм і методів організації СП, основними ознаками яких визначені такі: кількість держав–співучасників; тип держав; участь в капіталі; величина статутного фонду; сфера і функції господарської діяльності; види продукції і послуг; глобальність проблем; форми організації виробничої діяльності;
– на основі проведених досліджень визначені основні тенденції розвитку спільного підприємництва в Україні, серед яких виділено: недостатній вплив СП на розвиток національної економіки; відірваність їх діяльності від економічної політики регіонів і держави в цілому; велика кількість підприємств, що самоліквідовуються на етапі їх створення;
– на основі системного підходу визначено склад показників, які характеризують ефективність функціонування спільних підприємств та запропоновані методи їх розрахунку;
– запропонована методологія та обгрунтовані основні принципи побудови стратегії розвитку спільних підприємств на базі ув’язки їх стратегічних цілей з напрямами розвитку національної економіки;
– розроблені методичні підходи до побудови бізнес–планів СП з врахуванням особливостей їх функціонування в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретична цінність роботи полягає в поглибленні знань з побудови стратегії розвитку спільних з іноземними партнерами підприємств в умовах становлення ринкової економіки в Україні, включаючи визначення змісту категорії “спільне підприємство”, його завдання, функції і роль в розвитку зовнішньоекономічної діяльності, класифікації типів СП, обгрунтування організаційно–правових положень щодо мотивації створення СП та залучення іноземного капіталу. Обгрунтування теоретичних засад формування стратегії розвитку спільних підприємств дає можливість менеджерам та керівникам СП моделювати ефективність функціонування СП в умовах економічної невизначеності.
Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій формування стратегії розвитку спільного підприємництва, можливості використання методичних вказівок фахівцями, які займаються проблемами створення і функціонування СП в Україні.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до обгрунтування методичних підходів в побудові стратегії розвитку спільного підприємництва України. Результати наукового дослідження викладені в десяти наукових працях, з яких три належать особисто автору. З наукових публікацій, що видані у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи і становлять індивідуальний внесок автора. Конкретний внесок автора в ці праці вказаний в авторефераті в переліку основних публікацій по темі дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідалися на наукових та науково–практичних конференціях і семінарах, зокрема, на: першій Всеукраїнській економетричній конференції “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (Львів, 1998 р.); науково–практичній конференції “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України” (Ірпінь, 1998 р.); Міжнародній науково–практичній конференції “Сучасна інноваційно–промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, 1999 р.).
Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 9,89 д.а., з них належить особисто авторові 5,1 д.а.
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 176 найменувань, 2 додатків. Загальний обсяг 159 сторінок комп’ютерного тексту (в тому числі 15 таблиць і 20 рисунків).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Перший розділ присвячений розкриттю економічної сутності спільного підприємництва, форм залучення іноземних капіталів і прогресивних технологій на основі створення спільних підприємств. Досліджено організаційно-економічні та правові засади створення СП в Україні та визначено роль спільного підприємництва як напрямку інтеграції національної економіки у світову систему господарювання.
На основі аналізу світової практики господарювання показано, що спільні підприємства є досить поширеною формою організації підприємницької діяльності, яка засновується на базі змішаної форми власності, залучення іноземних інвестицій. За допомогою створення спільних підприємств успішно вирішуються проблеми національної економіки, а саме: удосконалення зовнішньоекономічних відносин між країнами; підвищення рівня міжнародної співпраці за допомогою нових прогресивних технологій, “ноу-хау”; завоювання нових ринків збуту; підвищення ефективності господарювання; наближення до міжнародних стандартів; забезпечення зайнятості населення; набуття міжнародного досвіду з питань менеджменту.
У вітчизняній практиці розвиток спільного підприємництва проходить першу стадію становлення. Багато питань теоретичного і методичного характеру, що визначають роботу спільних підприємств, в недостатній мірі вивчені і розроблені.
Оскільки в економічній літературі, в практиці господарювання використовуються різні визначення спільних підприємств як форми господарювання, в дисертації представлена уточнена характеристика СП.
Автор розглядає СП як самостійну організаційну структуру з правами юридичної особи, яка створена підприємцями різних країн з метою отримання прибутку на основі залучення у спільну власність капіталу, технологій та інших матеріальних і нематеріальних активів. Управління СП та результати його діяльності визначаються установчими документами та національним і міжнародним правом.
Виділено три основні ознаки СП: спільна власність на вкладені матеріальні і нематеріальні активи; спільне управління; розподіл прибутку і ризиків на основі взаємних домовленостей.
В практиці господарювання використовуються різні форми організації СП, що потребує їх класифікації та обгрунтувань найбільш доцільних умов використання кожної з них. З цих позицій в дисертації розроблена класифікація, основні ознаки якої представлені на рис. 1. Основні теоретичні положення щодо формування і розвитку спільного підприємництва використані в подальших дослідженнях при оцінці і аналізі ефективності функціонуючих в Україні СП.
Другий розділ містить результати дослідження основних етапів становлення і розвитку СП в Україні і зокрема у Львівській області. На основі запропонованої методики аналізу (рис. 2) та проведеного дослідження визначені основні тенденції і особливості розвитку СП в умовах перехідної економіки, зроблена оцінка ефективності їх функціонування.
Дослідження показали, що за період 1991– рр. розвиток СП в Україні відбувався нерівномірно. Пік розвитку спільного підприємництва спостерігався в 1992– рр., що пояснюється лібералізацією умов їх функціонування. З їх відміною темпи створення спільних підприємств дещо знизились, хоча й продовжували залишатись на рівні не менш 200 одиниць на рік.
В умовах загального спаду обсягів виробництва темпи зростання СП сприяють не тільки розвитку ринкових відносин, але і формують передумови для реального виходу економіки з кризи, створюючи нові робочі місця, сприяють інтеграції економіки України в світовий простір. Однак такі процеси відбуваються досить повільно, і поки що не забезпечили відчутних позитивних зрушень в економіці.
Рис.1. Схема ознак, прийнята за основу типізації.
Аналіз діяльності СП в Західному регіоні, зокрема на Львівщині, показав наступне. Засновниками СП в області є юридичні та фізичні особи більше, ніж 50 країн світу. За кількістю створених СП найактивнішими є інвестори Польщі –зареєстровано 106 підприємств, Німеччини –, Сполучених Штатів Америки –, Канади та Чеської республіки –по 24, Словаччини –, Російської Федерації –, Великобританії –, Угорщини та Нідерландів –по 11 і т.д. Темпи розвитку СП у Львівській області представлені на рис.3.
Станом на 1.01.98 р. найбільші іноземні інвестиції у Львівську область надійшли у такі галузі: харчова промисловість (41,6% від загального обсягу іноземних інвестицій), внутрішня торгівля (12,4%), будівництво (6,5%), хімічна промисловість (6,4%), легка промисловість (6,0%), сільське господарство (4,1%).
Рис. 3. Створення СП на Львівщині
Серед утворених СП до 30% лише зареєстровані, але фактично не функціонують. Функціонуючі СП проводять свою роботу переважно в таких галузях, як виробництво товарів народного споживання, сільське господарство, надання послуг, переробка вторинних ресурсів, виробництво засобів електронно-обчислювальної і оргтехніки.
Кількість новостворених робочих місць на спільних підприємствах поки що незначна (їх частка досягає ледве 1%), спостерігається тенденція до зменшення чисельності працюючих на одному підприємстві.
Дрібні спільні підприємства є досить чутливими до змін ринкової ситуації і можуть припиняти свою діяльність ще на стадії становлення. Діяльність дрібних СП спрямована, в основному, на надання посередницьких послуг та в сферу торгівлі.
Такі підприємства швидко окуповують невеликі капіталовкладення, проте не притягують за собою прогресивних технологій, “ноу-хау”, не створюють великої кількості робочих місць. Аналіз і оцінка функціонування дрібних СП показали, що вони не спроможні вирішувати глобальні проблеми розвитку національної економіки. Вирішення таких проблем під силу крупним СП із залученням великих іноземних інвестицій.
Однак солідні іноземні інвестори поки що не поспішають вкладати свої капітали в розвиток СП, розташованих на території України, оскільки вони не бачать належного рівня захисту їх інтересів і власності.
Більшість СП функціонує у відриві від глобальних завдань національної економіки, не забезпечує відчутного впливу на її розвиток. Значна кількість власників вітчизняних СП свою діяльність спрямовують на задоволення власних інтересів, використовуючи при цьому невідпрацьованість і недосконалість вітчизняного законодавства, яке регламентує підприємницьку діяльність.
Економічна ефективність діяльності СП оцінювалась на основі розрахунку таких показників: прибуток від реалізації продукції, балансовий прибуток, середньорічна рентабельність продукції, рентабельність капітальних вкладень, інтегральний ефект роботи СП, валютна самоокупність СП.
Методи розрахунку більшості з наведених показників є загальновідомими. Однак для умов спільних підприємств використані деякі особливості їх визначення.
Валютна самоокупність визначалась із наступної залежності:
Вспt + Врt + Вбt = Сt + Мt + Рt + Пt + Зt+ Іt , (1)
де Вспt –сальдо інвалютних надходжень на кінець попереднього року;
Врt –інвалютна виручка від реалізації продукції СП в t-ому році;
Вбt –надходження від виплати відсотків по коштам СП, які зберігаються в банку;
Сt –інвалютні витрати на оплату статей собівартості продукції в t-ому році;
Мt –інвалютні витрати на розвиток та модернізацію виробничого апарату СП;
Рt –прибуток іноземного учасника СП в t-ому році;
Пt –сума податків в бюджет;
Зt – сума заробітної плати та витрат на відрядження, виплачені в іноземній валюті;
Іt – сума на страхування в іноземній валюті, яка переводиться за кордон.
Однією із особливостей успішної роботи СП є те, що вони повинні функціонувати в умовах повної валютної самоокупності, забезпечувати покриття валютних витрат за рахунок валютної виручки від реалізації виробленої продукції.
В процесі дослідження виявлені основні фактори, які гальмують розвиток СП в Україні та знижують ефективність їх функціонування. До них належать: невідпрацьованість вітчизняного законодавства та його відмінності від міжнародних норм і нормативів, відірваність діяльності спільних підприємств від державної політики розвитку національної економіки; відсутність довготривалої обгрунтованої стратегії розвитку спільного підприємництва як з позицій держави, регіонів, так і самих спільних підприємств.
Третій розділ присвячено обгрунтуванню стратегічних напрямів розвитку спільних підприємств, включаючи визначення принципів побудови стратегії, методів її реалізації та методики розробки бізнес-планів СП.
Доведено, що одним із перспективних напрямів удосконалення управління спільним підприємством є розробка стратегії його розвитку.
Побудову стратегічних планів розвитку СП запропоновано розробляти враховуючи:
– зовнішньоекономічну діяльність держави;
– регіональні програми розвитку економіки, виходячи із стратегічних планів розвитку регіону;
– стратегію розвитку спільних підприємств.
На рівні держави стратегія розвитку спільного підприємництва розглянута як складова частина зовнішньоекономічної діяльності України. На думку автора, з позицій інтересів держави повинні визначитись пріоритетні напрями розвитку спільного підприємництва і механізми державної підтримки їх реалізації.
Формуючи позиції держави стосовно розвитку спільного підприємництва, важливо враховувати стан економіки; адаптацію до норм міжнародних стандартів; використання прогресивних форм міжнародного підприємництва; власний експортний потенціал (рис.4).
Запропоновані підходи дозволяють розв’язувати проблеми, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю і раціонально узгоджувати їх всі види, включаючи: зовнішню торгівлю, рух капіталів, передачу технологій, науково-технічні зв’язки, валютну політику і ін.
На регіональному рівні стратегію розвитку спільного підприємництва запропоновано формувати з врахуванням особливостей географічного розташування територій, їх економічного, виробничого і ресурсного потенціалу, соціальних потреб населення, а також розвитку ринкової інфраструктури.
Рис. 5. Структура стратегії СП по кроках
На рівні спільних підприємств запропоновані методичні підходи до побудови стратегії (рис. 5), які передбачають можливість конкретизувати мету і завдання розвитку спільних підприємств, в залежності від часового періоду, напрямів діяльності, організації виробництва і характеру впливу науково-технічного прогресу (НТП) на роботу спільних підприємств в перспективі.
В дисертації значна увага приділена визначенню ризиків у спільній з іноземними інвесторами діяльності. Для українських підприємців вони полягають в наступному:
– брак досвіду роботи на міжнародних ринках;
– нестикування нашого законодавства з міжнародними нормами;
– ризик втратити капітал у випадку збитків (через купівлю акцій, комерційний або грошовий кредит і т. ін.);
– можливість фінансової залежності вітчизняного партнера від іноземного;
– недостатність капіталу на початковій стадії становлення;
– високі банківські відсотки за кредит;
– можливість зміни валютного курсу, підвищення інфляції;
– нестабільність ринкової і політичної кон’юнктури;
– відсутність досвіду у роботі СП;
– недостатнє врахування звичаїв і традицій партнерів;
– відсутність інформації для оперативного і кваліфікованого виявлення (прогнозування) слабких сторін західноєвропейських виробників;
– низький рівень реклами і захисту підприємців від недоброякісної конкуренції. В західних країнах існує надійний правовий захист проти проникнення іноземних конкурентів на ринок;
– недостатня інформованість щодо потенційних споживачів, їх можливостей, платоспроможності;
– невідпрацьованість вітчизняних законів і нормативних актів.
Своєчасне вивчення можливих ризиків і врахування їх в процесі формування стратегії розвитку СП дає можливість частково або повністю уникнути їх, підвищивши таким чином реальність досягнення поставленої мети.
Апробація запропонованих методичних підходів при розробці стратегії реально діючого СП, підтвердили їх раціональність і ефективність. Зокрема, встановлення слабких та сильних позицій в роботі СП зумовило можливість формування більш ефективної стратегії його розвитку. Нова стратегія орієнтована на освоєння внутрішніх ринків України, випуск нових видів продукції та послуг при наближенні якості товару до міжнародних стандартів. Стратегічною метою було визначено підняття рентабельності продукції за рахунок зниження її собівартості та збільшення обсягів виробництва.
Обрана стратегія дозволяє досліджуваним СП відкрити нові філіали, цехи; збільшити обсяги виробництва; асортимент виробів; наситити вітчизняний ринок товарами високої якості; створювати нові робочі місця. Реалізація вибраної стратегії тісно пов’язана з пріоритетними напрямами розвитку регіону, зокрема Львівської області, де спостерігається найвищий в Україні рівень безробіття.
Однією з форм реалізації стратегії є розробка бізнес–планів. При розробці таких планів автор вважає необхідним враховувати особливості функціонування СП в Україні, при цьому значну увагу приділено фінансовому розділу бізнес–плану, який дозволяє сконцентрувати увагу менеджерів на вирішенні питань, пов’язаних із визначенням найбільш доцільних джерел фінансування, запобігти ризикованим ситуаціям при виборі інвесторів, кредитів тощо.
ВИСНОВКИ
1. Теоретично обгрунтовано, що СП слід розглядати як нову для України прогресивну форму господарювання і як суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, сформованої на принципах поєднання економічних інтересів зарубіжних і вітчизняних підприємців. Ряд питань теоретичного характеру стосовно розвитку СП в Україні в недостатній мірі розроблені і висвітлені в економічній літературі, що гальмує їх розвиток і знижує ефективність функціонування.
. Запропоновані в дисертації класифікації спільних підприємств, ознаками яких є: тип держав, кількість держав-співучасників, участь в капіталі, величина статутного фонду, сфера і функції господарської діяльності, види продукції і послуг, форми організації виробничої діяльності дають можливість менеджерам і власникам спільних підприємств вибирати найбільш економічні та раціональні форми їх організації.
. Аналіз і оцінка розвитку СП в Україні показали, що за період 1991– рр. цей процес відбувався нерівномірно. Найбільш активно спільні підприємства функціонували у 1992– рр., що пояснюється прийняттям закону України “Про іноземні інвестиції”, який надавав пільги для іноземних інвесторів.
Більше 80% зареєстрованих СП створені за участю капіталу розвинутих промислових країн.
Іноземні інвестиції одержали 5263 підприємства України (з них 4117 –спільні підприємства, на них припадало 66,8% загальної суми інвестицій). Дослідження показали суттєві розбіжності в обсягах вкладання іноземних інвестицій в різні регіони України. Найбільші обсяги інвестицій вкладені в підприємства Києва, Одеської області, Криму, Донецької та Львівської областей.
. Вищі темпи зростання кількості спільних підприємств спостерігаються в прикордонних регіонах України, зокрема у Львівській області. Факторами, що сприяють розвитку СП у Львівський області є: вигідне географічне положення, високий виробничий потенціал, наявність висококваліфікованих кадрів, бажання підприємців створювати СП. Для Львівщини створення СП є основною формою залучення іноземних інвестицій. Більшість СП Львівської області випускають швейні вироби, меблі, взуття, продукти харчування, надають послуги. Наукомістка продукція поки що не знайшла належного місця в СП. Більшість СП функціонують у виді малих форм господарювання. Значна частина СП лише зареєстрована, але фактично не функціонує, кількість новоутворених робочих місць на СП поки що невелика і не в достатній мірі вирішує проблему зайнятості.
. Напрямами підвищення ефективності функціонування СП необхідно вважати наступні:
– розробка і затвердження юридичного статусу спільного підприємства, як самостійного типу господарювання;
– розробка державної і регіональної програм сприяння розвитку пріоритетних форм міжнародного підприємництва, організаційно-правових та економічних механізмів їх реалізації;
– удосконалення економічних методів оцінки фінансових результатів діяльності СП, приведення існуючих положень у відповідність з міжнародними вимогами;
– вироблення методики розрахунку економічної ефективності роботи СП;
– розробка довготривалої обгрунтованої стратегії розвитку спільного підприємництва як з позицій держави, регіонів, так і самих спільних підприємств.
6. Запропоновані методичні підходи до формування стратегії розвитку СП дозволять підвищити ефективність їх господарювання, краще орієнтуватися в ринковому середовищі на базі узгодження інтересів вітчизняних і зарубіжних партнерів.
. Побудову стратегічних планів розвитку СП запропоновано розглядати з урахуванням державної політики розвитку СП, регіональних програм та стратегії розвитку спільних підприємств. Реалізація запропонованих підходів до розробки стратегії розвитку СП спрямована на підвищення ефективності їх функціонування, вихід на міжнародні ринки та інтеграцію України в світовий економічний простір.
. Практичне використання методичних підходів до формування стратегії реально діючих СП підтвердило їх ефективність і раціональність. Запропоновані в дисертаційній роботі методичні підходи і рекомендації можуть бути використані при розробці стратегії розвитку СП різних галузей економіки України.
Список опублікованих автором статей за темою дисертації
1. Жуковська Н.З. Форми і методи реалізації стратегії розвитку спільних підприємств // Формування ринкової економіки в Україні: Зб. наук.пр. Вип. V. –Львів: Львівський державний університет ім. І. Франка, Інтереко, 1999, –С. 197-203.
. Жуковська Н.З. Методичні підходи до розробки стратегії розвитку спільних підприємств // Регіональна економіка. –. –№4. –С. 112–.
. Жуковська Н.З. Аналіз і оцінка розвитку спільних підприємств в регіонах України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. Вип. ХІ. Інвестиції та реструктуризація економіки регіону. –Львів: ІРД НАН України, 2000. –С. 325-335.
. Жуковська Н.З., Сідун О.Я. Проблеми розвитку спільних підприємств в Західному регіоні України // Соціально–економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. Вип. VІІ. Регіональні аспекти розвитку підприємництва. –Львів: ІРД НАН України, 1998. –С.270–.
Особистий внесок автора: дослідження розвитку спільних підприємств в Західному регіоні.
. Козоріз М.А.. Жуковська Н.З., Гриньо М.М. Напрями розвитку фінансово–кредитних відносин спільних підприємств України // Соціально економічні дослідження в перехідний період: Щорічник наук. пр. Вип. V. Ринкова інфраструктура та зовнішньоекономічна діяльність регіонів. –Львів: ІРД НАН України, 1998. –С.222–.
Особистий внесок автора: обгрунтування напрямів стимулювання іноземного інвестування у вітчизняні СП.
6. Технологія розробки бізнес-плану (методичні вказівки) / М. Козоріз, С. Медведчук, Н. Жуковська та ін. –Львів: ІРД НАН України, Львівський банківський коледж НБУ,1999.–с.
Особистий внесок автора: обгрунтування системи оцінювальних показників.
7. Аналіз і оцінка ефективності функціонування підприємницьких структур (методичні вказівки) / М. Козоріз, О. Люткевич, Н. Жуковська та інші. –Львів: Львівський банківський коледж НБУ, 1997. –с.
Особистий внесок автора: особливості оцінки ефективності підприємницьких організацій.
. Методологічні підходи до розробки стратегії розвитку спільного підприємництва (методичні вказівки) / М. Козоріз, С. Медведчук, Н. Жуковська та ін. –Львів: ІРД НАН України, 1999. – с.
Особистий внесок автора: визначення принципів побудови стратегії розвитку спільних підприємств.
. Козоріз М.А., Жуковська Н.З. Спільні підприємства як шлях інтеграції України в світову економіку // Матер. першої Всеукраїнської економетричної конф. “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика”. –Ч.1. –Львів, Львівський державний університет. –. –С. 132–.
Особистий внесок автора: обгрунтування напрямів інтеграції.
. Козоріз М.А., Жуковська Н.З. Спільне підприємництво, як напрям залучення іноземних інвестицій в економіку України // Матер. Х міжнар. наук.-практ. конф. “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура”. –Т.3. –Чернівці: Рута, 1999. –С. 146–149.
Особистий внесок автора: дослідження спільного підприємництва як напряму залучення іноземних інвестицій.
Жуковська Н.З. Стратегія розвитку спільного підприємництва в Україні. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю –.06.02 –Підприємництво, менеджмент та маркетинг. –Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2000.
В дисертаційній роботі досліджені теоретичні і методологічні основи організації спільного підприємництва в Україні, на основі ефективності оцінки їх функціонування та стратегії їх розвитку. Запропоновано методичні підходи до формування стратегії СП, на основі узгодженості інтересів вітчизняних і зарубіжних партнерів, розроблена класифікація СП, визначені найбільш прогресивні форми їх організації в Україні. Основна увага надана обгрунтуванню методичних підходів до побудови стратегії розвитку СП.
Ключові слова: спільне підприємство, стратегія розвитку, економічна ефективність, іноземні інвестиції, стратегічні плани.
Zhukovska N.Z. The strategy of development of common business of Ukraine. –Manuscript.
Thesis on deriving of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty –.06.02 –Business, management and marketing. –Institute of regional research of NAS of Ukraine, Lviv, 2000.
In a thesis the theoretical and methodological basis of organization of common business in Ukraine is researched, on the basis of efficiency of an estimation of their operation and strategy of their development. The methodical approaches to forming the strategy CE are offered, on the basis of a coherence of interests of the domestic and foreign partners the developed classification CE, the most progressive forms of their organization in Ukraine are determined. The basic attention is given to the substantiation of the methodical approaches to construction of the strategy of development CE.
Keywords: the common enterprise, strategy of development, economic efficiency, foreign investments, strategic plans.
Жуковская Н.З. Стратегия развития совместного предпринимательства в Украине. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности –.06.02 –Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. –Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2000.
Первый раздел посвящен раскрытию экономической сущности совместного предпринимательства; форм привлечения иностранных капиталов и прогрессивных технологий на основании создания совместных предприятий. Исследованы организационно-экономические и правовые вопросы создания совместных предприятий в Украине, а также определена роль совместного предпринимательства, как направления интеграции отечественной экономики в мировую систему хозяйствования. Проведен системный анализ зарубежного опыта организации совместных предприятий.
На основе анализа характеристик совместных предприятий разработана классификация форм и методов их организации, основными признаками которой являются следующие: количество государств-содружеств; тип государств; участие в капитале; объем уставного фонда; сфера и функции хозяйственной деятельности; виды продукции и услуг; глобальность проблем; формы организации производственной деятельности.
Второй раздел посвящен исследованию эффективности функционирования совместных предприятий. С позиций системного подхода определен состав показателей, характеризирующих эффективность функционирования совместных предприятий. Экономическая эффективность хозяйственной деятельности совместных предприятий оценивалась на основании расчетов следующих показателей: прибыль от реализации продукции, балансовая прибыль, среднегодовая рентабельность продукции, рентабельность капитальных вложений, интегральный эффект работы совместных предприятий, валютная самоокупаемость совместных предприятий.
На основании проведенных исследований определены основные тенденции развития совместного предпринимательства в Украине, среди которых отмечены следующие: недостаточное влияние совместных предприятий на развитие отечественной экономики; оторванность их деятельности от экономической политики регионов и государства в целом; большое количество предприятий, самоликвидирующихся на этапе их работы. Большинство владельцев отечественных совместных предприятий свою деятельность нацеливают на удовлетворение собственных интересов, используя при этом несовершенство отечественного законодательства, регламентирующего предпринимательскую деятельность.
В результате исследований установлено, что основными причинами, тормозящими развитие совместного предпринимательства, является отсутствие долгосрочной научно обоснованной стратегии их развития с позиции государства, регионов и предпринимателей.
Третий раздел посвящен обоснованию стратегических направлений развития совместных предприятий, включая при этом определение принципов построения стратегии их развития, методов ее реализации, а также методики построения бизнес-планов совместных предприятий.
Разработка стратегических планов развития совместных предприятий осуществлена с учетом внешнеэкономической деятельности государства и региональных программ развития экономики. Предложены формы взаимодействия государственной и региональной политики в сфере развития совместного предпринимательства. Определены типы риска совместной с иностранными инвесторами деятельности.
Методические подходы формирования стратегии развития СП апробированы на реально действующем совместном предприятии Львовской области. Одной из форм реализации стратегии является разработка бизнес-плана. При этом большое внимание уделено финансовому разделу бизнес-плана, который позволяет сконцентрировать внимание менеджеров на решении вопросов, связанных с наиболее рациональными источниками финансирования, а также избежать рискованных ситуаций при выборе инвесторов или кредиторов.
Ключевые слова: совместное предприятие, стратегия развития, экономическая эффективность, иностранные инвестиции, стратегические планы.