Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
СІГАЙОВ Андрій Олександрович
УДК: 336.71:338.98
ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Спеціальність: 08.02.03
Організація управління, планування та
регулювання економікою
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України.
Науковий керівник — доктор економічних наук, професор
Бесєдін Василь Федорович,
заст. директора Науково-дослідного економічного
інституту Мінекономіки України (м. Київ)
Офіційні опоненти — доктор економічних наук, професор
Гольцберг Макс Абрамович,
заст. директора Міжнародного інституту
менеджменту (м. Київ)
— кандидат економічних наук
Михайличенко Сергій Юрійович,
начальник управління прогнозування курсової
політики НБУ (м. Київ)
Провідна організація — Київський Національний економічний університет, кафедра банківської справи (м. Київ)
Захист відбудеться 25 березня 1999 р. о 1600 год. На засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України та Науково-дослідного інституту соціально-економічних проблем міста Києва (252103, Киів-103, бульвар Дружби народів 28, 5-й поверх, зал засідань).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України.
Автореферат розісланий “ 20 ” лютого 1999 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради А.В. Базилюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження обумовлена тією роллю, яку відіграє банківський сектор в економіці будь-якої держави. Основним призначенням банків є оптимізація потоків капіталу в економічній системі. Розгалужена мережа взаємних зобов’язань пов’язує банки один з одним так, що неплатоспроможність декількох з них, а іноді й одного великого банку, може призвести до кризи фінансової системи держави в цілому, а згодом і до тривалої стагнації всієї економіки.
Стабільна та ефективна робота банківської системи у поєднанні з науково обгрунтованою державною економічною політикою забезпечує оптимальне функціонування економіки будь-якої країни. В умовах переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки, що зараз відбувається в Україні, однією зі стрижневих проблем державної макроекономічної політики є підсилення керованості національної економіки, глибоке реформування принципів та методів державного управління, планування та регулювання народного господарства. Однак, звичайний зараз процес державного регулювання економіки на базі емпіричних гіпотез є хибним шляхом. Державне управління економікою взагалі й банківським сектором зокрема повинно спиратися на жорсткий аналіз ефективності схвалюваних рішень та прогнозування їх наслідків.
Дослідженню проблем державного управління грошовим обігом, фінансами та банківською діяльністю присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних економістів. Проте, частіш за все в публікаціях зустрічається аналіз регулювання окремих банківських операцій або певних аспектів грошово-кредитних відносин в той час, коли практично відсутнім є комплексне всестороннє дослідження принципів та методів державного регулювання банківської діяльності на грунті точного кількісного аналізу ефективності рішень, особливо в умовах перехідного періоду.
Вищевикладені міркування й визначили вибір теми дисертації, мету і задачі дослідження, його логіку та коло питань, розглянутих в роботі.
Метою дослідження є розробка науково обгрунтованих принципів та методів державного регулювання банківської діяльності адекватних періоду переходу України до ринкової економіки, побудованих на основі точного кількісного обгрунтування ефективності схвалюваних рішень та однозначного прогнозування їхніх наслідків.
Відповідно меті дослідження були поставлені наступні основні задачі.
Обгрунтувати необхідність та узагальнити основні теоретичні принципи державного регулювання банківського сектору економіки.
Провести комплексний порівняльний аналіз методології та конкретних форм державного регулювання банківської діяльності на прикладі провідних економічно розвинених країн.
Запропонувати конкретні практичні рекомендації щодо застосування прогресивних сучасних методів та інструментів державного регулювання банківської діяльності в Україні.
Розробити методику кількісної оцінки ефективності схвалюваних рішень щодо державного регулювання банківської діяльності, а також прогнозування їхніх можливих наслідків.
Предметом дослідження є комплекс теоретичних та методологічних питань, пов’язаних із забезпеченням державою стабільного та ефективного функціонування банківської системи.
Об’єктом дослідження є банківська система в її взаємодії з державою як в Україні, так і в провідних економічно розвинених країнах.
Методологічну основу роботи складають загальні положення економічної теорії щодо господарської сутності банків, їхнього механізму функціонування та ролі в процесі суспільного відтворення. В процесі дослідження діалектично поєднувались теоретичні та емпіричні методи пізнання, які взаємодоповнюють один одного. Серед них такі окремо-наукові методи як аналіз і синтез, абстрагування, декомпозиція, ідеалізація, узагальнення та обмеження, індукція, дедукція та моделювання, що базуються на принципах логіко-семантичної та економіко-статистичної оцінки первинного матеріалу.
В процесі роботи над дисертацією джерелами інформації слугували праці провідних зарубіжних та вітчизняних спеціалістів з питань банківської справи та державного регулювання грошового-кредитних відносин, офіційні статистичні та інформаційні матеріали різних країн та міжнародних організацій, законодавчі акти та нормативні документи з питань регулювання банківської діяльності в Україні та інших державах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному.
З нових позицій дана комплексна оцінка діючого механізму державного регулювання ліквідності комерційних банків в Україні, яка полягає в тому, що система юридично встановлених коефіцієнтів відповідності між активами та пасивами за ступенем їх ліквідності та строками на цей час відповідає світовим стандартам, а її необгрунтовані зміни можуть привнести нестабільність не тільки до банківського сектору, але й до всієї сфери грошового обігу в Україні.
Обгрунтовано раніше неопрацьоване питання про необхідність державного контролю над банківськими ризиками та на основі досвіду економічно розвинених країн розроблено конкретні рекомендації щодо впровадження та раціонального поєднання в Україні таких традиційних форм регулювання банківських ризиків, як кількісне та якісне регулювання власного капіталу, страхування депозитів, централізоване збирання та розповсюдження інформації щодо банківських ризиків.
Запропоновані нові рекомендації щодо вдосконалення практики застосування інструментарію грошово-кредитної політики (ГКП) в Україні як стрижневого засобу державного впливу на економічну систему взагалі та банківській сектор зокрема з метою створення оптимальних умов функціонування механізму суспільного відтворення, що полягають у раціональному комбінуванні традиційних методів ГКП з таргетуванням, яке є найважливішим методом програмування траєкторії розвитку економічної системи.
Розроблено нову економетричну модель, що призначається для аналізу структури макропоказників економіки, прогнозування головних тенденцій економічного розвитку, а також кількісної оцінки ефективності державного регулювання. Новизна моделі полягає перш за все у відображенні процесів непрямого державного регулювання економіки через банківську систему за допомогою грошово-кредитної політики. Суттєвою особливістю моделі є її універсальність, вона побудована як типовий економетричний модуль. За допомогою моделі вперше обгрунтована необхідність державного регулювання банківської кредитно-депозитної маржі в Україні.
На основі розробленої малорозмірної економетричної моделі отримано два комплексні сценарії або варіантні прогнози економічної динаміки України — пошуковий (пасивний), що грунтується на екстраполяції у майбутнє тренду досліджуваних параметрів у базисному періоді, та нормативний (активний), який вказує можливі способи досягнення заданого кінцевого стану економічної системи (темпи зростання реального ВВП).
Практичне значення одержаних результатів. Основні розробки дисертаційної роботи мають істотне утилітарне значення щодо поліпшення кількісних та якісних показників функціонування української банківської системи, її подальшої адаптації до форм та методів господарювання на етапі переходу до ринкової економіки.
Результати дослідження також можуть бути використані в навчальних курсах з організації державного регулювання та планування фінансів, банківської справи.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченим, самостійно виконаним дослідженням, яке має наукове і практичне значення. Всі друковані роботи опубліковані автором особисто, без співавторів.
Зв’язок дисертації з планом науково-дослідних робіт. Принципові положення, висновки та пропозиції представленої дисертації використані автором при виконанні робіт в НДЕІ Мінекономіки України по наступних темах:
16-97 “Розробка науково-методичних рекомендацій щодо факторного аналізу та підготовка щоквартальних оглядів, механізмів попередження негативних тенденцій економічного розвитку”;
4-98 “Щоквартальний аналіз соціально-економічного розвитку України”;
15-98 “Прогнозування показників реалізації грошово-кредитної та валютної політики”.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, що включені до дисертації, доповідались автором на науково-практичному семінарі Секції прикладних проблем Президії Національної Академії наук України “Банківська система в контексті економічної безпеки України” (1998 р.).
Публікації по результатах дослідження. Основні результати дисертації опубліковані в 6 одноосібних друкованих роботах загальним обсягом 3 друкованих аркуша.
Структура роботи зумовлена послідовністю висвітлення головної мети та основних задач дослідження і складається з наступних частин:
Вступ.
Розділ 1. Теоретичні основи державного регулювання банківської діяльності.
1.1. Макроекономічні засади державного регулювання економіки.
1.2. Гроші в системі державного регулювання економіки.
1.3. Банківська система і необхідність її державного регулювання.
Розділ 2. Методологічні підходи до державного регулювання банківської діяльності.
2.1. Державне регулювання банківської ліквідності.
2.2. Державне регулювання банківських ризиків.
2.3. Методи грошово-кредитного впливу на банківську систему.
Розділ 3. Економетричне моделювання державного впливу на народне господарство через банківський сектор.
3.1. Методологічні засади економетричного моделювання.
3.2. Ідентифікація взаємозв’язків компонент та параметрів аналітичних рівнянь моделі.
3.3. Аналіз перспектив розвитку банківської системи України за допомогою прогнозних можливостей моделі.
Висновки.
Список використаних джерел.
Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 174 сторінки друкованого тексту, в тому числі 16 ілюстрацій, 10 таблиць, список використаних літературних джерел складається зі 112 найменувань.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОБОТИ
1. Перед банківською системою України, установи якої за часів централізованого планування господарства традиційно були пасивними постачальниками кредитних ресурсів, постала велика проблема: в умовах ринкової економіки комерційні банки повинні перетворитися на ефективних та надійних фінансових посередників, активних агентів ринкової дисципліни.
Незважаючи на певний прогрес, банківському сектору України ще притаманно багато вад, що є наслідком недосконалості державної політики реформування економічної системи взагалі та банківського сектору зокрема, гальмування ринкових перетворень. Висока вартість фінансового посередництва, обмеженість кількості послуг, олігополістична структура банківського сектору, відсутність необхідної фінансової інфраструктури, стимулів заощаджувати та розміщувати тимчасово вільні кошти, низька життєздатність фінансових інститутів (деякі банки є прихованими банкрутами), повільний процес створення дієвого банківського нагляду утворюють коло проблем, що потребують вирішення шляхом державного регулювання банківської діяльності.
2. Аналіз досвіду провідних економічно розвинених країн свідчить, що головною стратегічною метою державного регулювання банківської діяльності є підтримка стабільної та ефективної роботи всіх установ банківського сектору. Концептуальна ієрархічна схема цілей та інструментів державного регулювання банківської діяльності в системі єдиної державної економічної політики подана на рис. 1.
2.1. В дисертаційній роботі показано, що основними тактичними цілями державної політики щодо банківської системи є:
Запобігання системному ризику, коли банкрутство одного або кількох інститутів може призвести до кризи усієї банківської системи.
Запобігання індивідуальному ризику, тобто захист вкладників, позикодавців, інвесторів, акціонерів та інших користувачів банківської системи проти надмірного ризику збитків, що виникають як наслідок банкрутства, зловживань та інших видів правопорушень з боку постачальників фінансових послуг.
Стимулювання ефективності системи, тобто забезпечення безперервного, оперативного та прибуткового функціонування банківського сектору шляхом підтримки раціональних масштабів конкуренції на фінансових ринках.
Забезпечення дотримання банками вимог чинного законодавства України, нормативних актів НБУ та інших держорганів, що регулюють банківську діяльність.
2.2. Інструментарій державного регулювання банківської діяльності, як показано в дисертації, складається з трьох іманентних рівнозначних елементів: заходів грошово-кредитної політики, державного контролю за банківськими ризиками, державного регулювання банківської ліквідності.
Рис. . Цілі та інструменти державного регулювання
банківської діяльності
2.3. Державне регулювання банківської ліквідності в багатьох економічно розвинених країнах здійснюється через юридично встановлені коефіцієнти відповідності між активними та пасивними операціями за ступенем їх ліквідності та строками. Порівняльний аналіз дозволяє зробити висновок, що наявний в Україні механізм нормативного регулювання банківської ліквідності на мікрорівні є досить вправним, гнучким інструментом та добре відповідає цілям державного регулювання банківської діяльності в перехідному періоді.
2.4. Державний контроль за банківськими ризиками являє собою один з важливіших чинників, що визначають стабільну та прибуткову роботу банківського сектору на коротко- та середньостроковій перспективі, підтримують суспільну довіру до нього.
Основними формами державного регулювання банківських ризиків є кількісне та якісне регулювання капіталу банків, державні програми страхування вкладів, централізоване збирання та розповсюдження інформації про банківські ризики.
2.5. Найбільш відомою та традиційною формою державного контролю банківських ризиків є кількісне та якісне регулювання капіталу (власних коштів) банку. Основними причинами державного регулювання банківського капіталу є підтримка суспільної довіри до банків, а також обмеження витрат уряду щодо страхування депозитів.
2.6. Однією з форм державного регулювання ризику банківських операцій, що рекомендується автором для впровадження в Україні, є страхування депозитів. Це значно сприяло б пом'якшенню тяжких соціальних наслідків втрат дрібних та середніх вкладників, що можуть виникнути внаслідок банкрутства банків. У ряді випадків ця система охоплює не тільки фізичних осіб, дрібний та середній бізнес, але й самі банки та інших фінансових посередників. Таким чином, страхування вкладів набуває нову функцію — регулювання втрат фінансового капіталу шляхом перерозподілу збитків між кредитними інститутами. Така система є наявною майже в усіх розвинених країнах.
На цей час в Україні страхування депозитів існує лише в непрямому вигляді, за допомогою мінімальних резервів.
Істотною вадою державного страхування депозитів є те, що воно знижує нормальний рівень уважності вкладників до надійності банків. Відчуваючи себе цілковито захищеними, більшість вкладників не “карають” банк, що бере на себе надмірний ризик, переміщенням своїх коштів до більш надійних установ. Програми державного страхування вкладів певною мірою провокують банки зменшувати відношення капіталу до залучених ресурсів, що піддає державні або суспільні страхові фонди ризику збитків.
2.7. Ще однією формою державного регулювання ризику банківських операцій, яку доцільно запровадити в Україні, є централізоване збирання та розповсюдження інформації щодо банківських ризиків. В багатьох країнах державні органи з метою покращання функціонування банківської системи та посилення довіри між комерційними банками створюють централізовані служби банківських ризиків, що пропонують послуги колективного користування інформаційних баз даних за допомогою телекомунікаційного комп’ютерного доступу. В таких країнах як Нідерланди, Німеччина, Франція, Швейцарія, Японія Центральному банкові законодавче делеговані подібні функції.
Аналіз практики економічно розвинених країн переконує, що розширення та вдосконалення форм сповіщання кредитних установ про можливі ризики дуже позитивно впливає на стабільність та безпеку функціонування банківського сектору та всієї економічної системи взагалі. Беручи на себе витрати по збиранню, вивченню та розповсюдженню таких даних, держава створює передумови щодо запобігання як загального так і специфічних ризиків в народному господарстві, що сприяє широкому залученню інвестицій та динамічному зростанню економіки.
Сучасна реальність в Україні на етапі переходу до ринкової економіки характеризується значною загальногосподарською хиткістю та проблемами з позичками в численних галузях економіки. Загальний рівень ризиків у господарській системі на декілька порядків вищій ніж у сталих економіках розвинених країн. Популярні зараз у банківському секторі України аудиторські перевірки в усесвітньо відомих фірмах фіксують стабільну роботу банку лише протягом перевіреного періоду, проте не запобігають невизначеності, яка може заподіяти збитків у майбутньому. Отже, найбільш гострою проблемою українського банківського менеджменту зараз є нестача інформації для ухвалення оптимальних рішень як щодо кредитування конкретних господарських суб’єктів, так і про доцільність роботи з окремими галузями економіки.
Американський шлях, тобто створення в Україні системи приватних інформаційних агенцій з питань кредитоздатності є недоцільним з наступних міркувань. По-перше, на формування стабільної та ефективної системи приватних інформаційних агенцій потрібен тривалий час, протягом якого будуть продовжуватись шахрайства з кредитуванням та банкрутства банків. По-друге, в системі приватних агенцій є досить ймовірним незаконне використання, перекручення або знищення конфіденційної інформації про майновий стан громадян та підприємств, продаж її злочинним елементам та мафіозним угрупуванням, злочинне приховування на користь певних зацікавлених осіб відомостей про неповернення кредитів, банкрутства, афери та ін. Безумовно, на цей час здійснення державними органами України функцій по запобіганню банківських ризиків та регулюванню пов’язаних з ними проблем є безальтернативним.
2.8. Державне регулювання банківської ліквідності, власного капіталу, страхування депозитів, а також централізоване збирання та розповсюдження інформації щодо банківських ризиків не є альтернативними стратегіями підвищення надійності банківського сектору, вони діалектично пов’язані та доповнюють одна одну. В Україні є доцільним запровадження досвіду провідних економічно розвинених країн щодо раціонального поєднання всіх вищезгаданих методів регулювання банківських ризиків.
3. Грошово-кредитне регулювання є одним з іманентних елементів державної економічної політики. Його кінцевими (стратегічними) цілями є вплив через ринок позичкових капіталів на процес економічного розвитку, стабілізація грошового обігу та запобігання інфляції, поточне регулювання економічної кон’юнктури, зокрема боротьба з безробіттям, а також влив на стан платіжного балансу країни.
3.1. Об’єктом впливу грошово-кредитної політики (ГКП) є кон’юнктура фінансового ринку. В залежності від обставин ГКП може стимулювати кредитну емісію (експансивна ГКП) або обмежувати її (рестрікційна ГКП).
3.2. Інструменти ГКП, що використовуються у єдиній системі, можуть бути систематизовані за різноманітними ознаками:
за безпосередніми об’єктами впливу — пропозиція або попит на гроші;
за своєю формою — адміністративні (прямі) та ринкові (непрямі);
за характером регульованих параметрів — кількісні та якісні;
за строками впливу — короткострокові та довгострокові.
3.3. Основними інструментами ГКП центральних банків провідних країн світу є встановлення мінімальних резервних вимог, рефінансування комерційних банків, операції на відкритому ринку, таргетування. Однак в деяких країнах ЦБ активно вдаються до таких адміністративних заходів, як встановлення кредитних обмежень, лімітування процентних ставок по кредитах комерційних банків, портфельні обмеження та ін. Добір та поєднання конкретних інструментів ГКП залежить перш за все від завдань, які вирішує ЦБ на тій чи іншій стадії економічного розвитку. Концептуальна схема застосування інструментів ГКП подається на рис. 2.
3.4. На етапі переходу до ринкових відносин, як показав проведений в дисертації аналіз, найбільш ефективними є прямі методи втручання до грошово-кредитної сфери: зміна рівню мінімальних резервів, офіційної ставки рефінансування, адміністративне регулювання депозитних та кредитних ставок комерційних банків, встановлення лімітів кредитування, обмеження валютної позиції та ін. По мірі розвитку ринкових відносин більш доцільним стає застосування ринкових (непрямих) методів регулювання: операцій на відкритому ринку та таргетування, яке є найважливішим методом програмування траєкторії розвитку економічної системи. На цей час неможливо однозначно віддавати перевагу одним методам ГКП та заперечувати інші — потрібен діалектичний підхід, що грунтується на доброму розумінні особливостей застосування того чи іншого методу, точній математичній оцінці їхніх побічних ефектів та можливих наслідків.
Утвердження ринкової методології ГКП в Україні, вдосконалення та оптимізація економічних взаємовідносин між НБУ та другим рівнем
Рис. . Цілі та інструменти грошово-кредитної політики
банківської системи має проходити через формування повноцінного вторинного ринку високоякісних цінних паперів. Це дозволить НБУ впровадити такі прогресивні форми інструментарію ГКП, як дисконтне та ломбардне рефінансування.
Особливе значення має приділятися розвитку операцій на відкритому ринку — найбільш швидкодіючого та гнучкого ринкового інструменту ГКП, що забезпечує ефективний вплив на грошовий ринок та банківський кредит, а отже і на економіку в цілому. Головними їх рисами є короткостроковість та прогнозованість, тому що час і обсяг їх застосування викликають завдану реакцію ринку.
Встановлення банківським установам прямих кількісних обмежень (тобто, застосування адміністративних інструментів ГКП), безумовно, не може ефективно використовуватись у довгостроковому плані навіть в перехідний період розвитку економіки та фінансової системи. Разом з тим НБУ повинен застосовувати інструменти прямої дії у випадках:
неможливості або відсутності необхідних передумов застосування ринкових інструментів;
необхідності швидкого реагування (в разі загрозливого стану економіки чи банківського сектору) та відповідного впливу на макроекономічну ситуацію в цілому.
3.5. Резюмуючи все вищесказане важливо відзначити, що інструменти ГКП не є сталими, раз і назавжди організаційно зафіксованими, вони повинні модифікуватися під впливом змін економічної ситуації в країні та світі. При цьому традиційні методи демонструють свою гнучкість та дієвість в різних умовах. Як показують проведені дослідження, інструменти ГКП країн, що знаходяться на одному ступені розвитку, можуть розрізнятися не тільки в частковостях, але й в головній концепції. Проте загальною сучасною тенденцією в економічно розвинутих країнах є перехід від адміністративних методів регулювання до ринкових.
4. Економетричне дослідження впливу держави на народне господарство через регулювання банківського сектору економіки надало дисертанту можливість розробити модель, що призначається для аналізу структури макропоказників економіки та прогнозування головних тенденцій економічного розвитку, а також кількісної оцінки ефективності державного регулювання. Специфіка моделі полягає перш за все у відображенні процесів непрямого державного регулювання економіки через банківську систему за допомогою грошово-кредитної політики.
4.1. Результативними показниками моделі є темпи росту реального ВВП (ТР РВВП) та індекс цін споживчого ринку (ІСЦ). Перший параметр відбиває динаміку економічної системи, а другий відображає наявність та характеристики інфляційних процесів. За умови комплексного вивчення ці показники, діалектично взаємодоповнюючи один одного, віддзеркалюють реальний потенціал народного господарства та рівень життя населення.
4.2. Як показав аналіз, до факторів, що справляють найбільший вплив на результативні показники моделі, відносяться агрегат грошової маси в обігу М1 (жиральні гроші) та облікова ставка НБУ, що є головними важелями впливу держави на банківський сектор економіки. Важливим та цікавим фактором, що потребує врахування у моделі, є банківська кредитно-депозитна маржа (spread) на внутрішньому фінансовому ринку. Економетрична сутність цього показника полягає в тому, що, з одного боку, він відбиває прибутковість власне банківських установ, а з іншого — доступність кредиту для всіх небанківських господарських суб’єктів.
4.3. Рівняння моделі оцінювались на грунті річної статистики 1996-1997 рр. з місячним лагом. Порівняно нетривала аналітична база моделі зумовлена неінерційним характером процесів в українській економіці перехідного періоду.
4.4. Схема детермінації причинно-наслідкових зв’язків між компонентами моделі наочно подається на рис. 3. Вирішальні зв’язки, що слугують для розрахунку прогнозування, виділено жирними стрілками. Прості кореляційні зв’язки, що зображені простими стрілками, могуть слугувати каналами передачі зворотного зв’язку для управління модельованою системою. Якісна оцінка ступеня детермінації зв’язку всіх компонент моделі на основі шкали Чеддока може бути визначена як висока (0,7 – 0,9).
Рис. . Схема детермінації зв’язків між компонентами моделі
4.5. Запропонована модель складається з 5 змінних — макропоказників економічної динаміки та 7 рівнянь функціонування:
1) Лінійна регресія темпів росту реального ВВП на М1:
YTR RVVP = 0,0015 XM1 + 82,067 ( 1 )
R2 = 0,832 SYX = 1,026 F = 109,23 P(H0) = 5,410–10
2) Степенева регресія темпів росту реального ВВП на Spread:
YTR RVVP = 122,71 XSPREAD–0,0809 ( 2 )
R2 = 0,737 SYX = 1,23 F = 26,22 P(H0) = 1,1710–6
3) Степенева регресія Spread на М1:
YSPREAD = 579503 XM1–1,1012 ( 3 )
R2 = 0,824 SYX = 4,68 F = 46,4 P(H0) = 5,6710–9
4) Лінійна регресія Spread на облікову ставку НБУ:
YSPREAD = 0,3867 XOS NBU + 21,384 ( 4 )
R2 = 0,864 SYX = 10,32 F = 139,5 P(H0) = 5,410–11
5) Логарифмічна регресія індексу споживчих цін на М1:
YISC = 49,158 Ln (XM1) –293,5 ( 5 )
R2 = 0,853 SYX = 4,55 F = 29,4 P(H0) = 8,210–7
6) Лінійна регресія індексу споживчих цін на Spread:
YISC = –0,9618 XSPREAD + 174,64 ( 6 )
R2 = 0,782 SYX = 5,9 F = 79,1 P(H0) = 9,810–9
7) Степенева регресія ОС НБУ на М1:
YOS NBU = 2 10–10 XM1–2,2734 ( 7 )
R2 = 0,838 SYX = 10,78 F = 51,7 P(H0) = 7,6310–9
4.6. Малорозмірні економетричні моделі дозволяють отримати більш точні прогнози основних агрегованих показників економічного розвитку, оцінювані співвідношення між ними є більш стійкими, ніж у моделях великої розмірності; побудова малорозмірних моделей та підтримка їх у робочому стані потребують значно менших витрат. Розмірність даної моделі (7 регресійних рівнянь) визначалась із урахуванням позитивних рис і недоліків великих і малих економетричних моделей, а також загальноприйнятих у світі стандартів системи національних рахунків.
4.7. Особливість моделі полягає в тому, що вона побудована як типовий економетричний модуль. За існуючого розриву між рівнями розвитку теоретичної й прикладної економетрії, розмаїтті підходів до методики побудови макромоделей окремих країн необхідно відпрацювати типову процедуру створення моделі на прикладі реального об’єкту. Практична цінність запропонованої моделі полягає в її універсальності, вона є ідентифікованою для будь-якої ринкової економіки, де розраховується загальноприйнята система національних рахунків.
5. Розроблена агрегатована модель державного регулювання економіки через банківський сектор дозволяє вирішувати ряд завдань, пов’язаних із кількісним аналізом особливостей економічної динаміки країни, з оцінюванням перспектив економічного зростання в залежності напрямків і масштабів заходів грошово-кредитної політики.
5.1. Пошуковий (пасивний) прогноз (табл. 1) грунтується на екстраполяції у майбутнє тренду досліджуваних параметрів на базисному періоді. При цьому всі зовнішні фактори, які впливають на систему, вважаються незмінними (ceteris paribus) і приймається, що динаміка системи базується виключно на ендогенних тенденціях. Отже, згідно розрахунків за умови сталості спостережених у базисному періоді тенденцій динаміки макропоказників, 1998 р. змог би стати роком нижньої точки економічного спаду.
5.2. Нормативний (активний) прогноз (табл. 2), на відміну від пошукового, вказує можливі способи й строки досягнення завданого, бажаного кінцевого стану прогнозованого об’єкту. При цьому передбачається, що уряд (суспільство) мусить вживати певні заходи, які здатні впливати на прогнозовані параметри. Припустимо українській уряд поставив би настановну ціль досягти у 1998 р. темпів росту реального ВВП 103%. Згідно розрахунків на базі цієї настанови рівень інфляції за рік склав би 19% (SE = 4,5%), середньомісячна інфляція — 1,6%, річний приріст грошової маси — 35%, середньомісячні темпи приросту грошової маси — 2,9%. Облікова ставка НБУ наприкінці періоду складе біля 20% (SE = 10,8%), банківська маржа — 15% (SE = 4,6%). Таким чином, за умови впровадження урядом України та Національним банком активної регулюючої політики та незмінності всіх зовнішніх факторів, 1998 р. змог би стати роком початку реального економічного зростання в Україні.
5.4. Потенційні напрямки використання моделі дають можливість не тільки прогнозувати перспективи економічного зростання, але й формувати комплексні сценарії або варіантні прогнози, що відповідають тим або іншим економічним програмам уряду, оцінювати загальноекономічні наслідки їх реалізації.
ВИСНОВКИ
1. Правова система України стосовно банківської діяльності повинна складатись з законодавчих та нормативних документів двох рівнів:
комплекс законів про банківську діяльність;
постанови Правління, методичні вказівки, роз’яснення та коментарі, які видаються НБУ щодо деталізації застосування законодавства та регулятивних правил.
До комплексу законів про банківську діяльність, крім існуючого закону “Про банки і банківську діяльність”, мають бути включені наступні: “Про Національний банк України”; “Про кредитування”; “Про гарантування вкладів”; “Про переказ коштів”; “Про банківську таємницю”; “Про державний банківський нагляд”. На основі всіх діючих законодавчих та нормативних документів, які досить часто змінюються та доповнюються, доцільно створити “Банківський кодекс України”. БКУ необхідно реалізувати у вигляді постійно обновлюваного комп’ютеризованого архіву з розвинутими засобами контекстного пошуку, до якого зможуть отримати телекомунікаційний доступ в реальному масштабі часу всі зацікавлені особи.
2. Банківське законодавство України щодо достатності власних коштів банку повністю уніфіковане з Базельською угодою про міжнародні стандарти капіталу. Необгрунтовані зміни нормативів у даний момент недоцільні, бо можуть тільки дезорганізувати налагоджену систему. З метою посилення капітальних позицій українських банків вважаємо необхідним звільнити від оподаткування частину прибутку, яка спрямовується на збільшення власних коштів банку. Це б дозволило банківським установам швидко наростити уставний фонд і сформувати достатні резервні фонди, що істотно знизить як системний, так й індивідуальні ризики в банківському секторі.
3. Вважаємо необхідним терміново створити Державну компанію страхування вкладів у рамках організаційної структури НБУ. Утворення самостійного органу є недоцільним, бо йому доведеться дублювати функції банківського нагляду НБУ. Мінімальний розмір гарантії повернення вкладу повинен бути не меншим за 1 тис. USD в гривневому еквіваленті на одну особу (однаково для фізичних та юридичних осіб) плюс доля ліквідаційної вартості активів збанкрутілого банку, пропорційна розміру депозиту.
4. Для забезпечення стабільної та прибуткової роботи банківського сектора на короткостроковій та середньостроковій перспективі, підтримки суспільної довіри до нього, додатково до таких форм державного контролю банківських ризиків, як регулювання власного капіталу та страхування вкладів, необхідно законодавче делегувати Національному банкові України функції контролю над державною програмою збирання та використання інформації про банківські ризики.
Серед першочергових заходів щодо впровадження загальнодержавної системи централізації інформації по банківським ризикам Верховній Раді України при опрацюванні відповідного законодавчого акту доцільно врахувати наступні рекомендації, що запропоновані в даній дисертаційній роботі:
Необхідно законодавче зобов’язати НБУ розповсюджувати серед банківських установ України статистичну інформацію по неповернених кредитах у формі придатних до дисперсійного аналізу групувань частоти випадків та сум заборгованості за такими факторами, як окремі категорії клієнтів, типи кредиту, галузі, регіони та ін.
Дозволити НБУ, правоохоронним органам та всім зацікавленим банківським установам користуватись Єдиним реєстром заборон відчуження нерухомого майна, що створений в системі Міністерства юстиції України в електронному вигляді та діє в реальному масштабі часу.
Зобов’язати НБУ створити Державну картотеку неповернених кредитів, наданих фізичним і юридичним особам, резидентам та нерезидентам. Всі зацікавлені банківські установи України отримають телекомунікаційний доступ до цієї бази даних.
Дозволити НБУ та правоохоронним органам користуватися Державним реєстром осіб-платників податків, який веде Державна податкова інспекція, для пошуку банківських рахунків та майна осіб, звинувачених у неповерненні кредиту.
Зобов’язати МВС створити Державну картотеку осіб, що мають непогашену судимість за певні види злочинів або судову заборону займатись певними видами діяльності. Зобов’язати всі банківські установи перевіряти за цією картотекою фізичних осіб, керівних працівників та засновників підприємств, при звертанні їх в банк по одержання кредиту.
5. Результати економетричного моделювання цілком підтверджують основну емпіричну гіпотезу монетаристів: зміни у грошовій масі чинять сильний та швидкий вплив на динаміку реального ВВП та інфляційні процеси. Проте дисертантом вперше у вітчизняній літературі висвітлена роль банківської системи в цьому процесі: економічна динаміка країни прямо залежить від доступності кредиту для суб’єктів господарювання. Тому розмір банківської кредитно-депозитної маржі, що є головним показником доступності кредиту, потребує прямого адміністративного або податкового регулювання з боку держави. Крім того, різкі коливання облікової ставки рефінансування є неприпустимими, бо це привносить значну нестабільність не тільки до грошового обігу, але й до всього процесу суспільного відтворення в країні.
6. Запропонована економетрична модель державного регулювання економіки через банківський сектор може бути рекомендована для утилітарного застосування у повсякденній практиці фахівцям Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки, Міністерства фінансів та інших державних органів для кількісної оцінки ефективності схвалюваних рішень щодо грошово-кредитного регулювання економіки, управління банківським сектором, а також прогнозування їхніх наслідків.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Сігайов А.О. До питання про регулювання банківських ризиків. // Економіка України. – 1998. – № 5. – с. 31-36.
Сігайов А.О. Зарубіжний досвід централізованого збору та використання інформації щодо банківських ризиків. // Економіка України. – 1999. – № 1. – с. 35-39.
Сігайов А.О. Методи грошово-кредитного регулювання. // Економіка України: Потенціал, реформи, перспективи. Монографія: У 5 т. Том 5. Ціни, ціноутворення і грошовий обіг за ринкової трансформації економіки. / За заг. ред. В.Ф. Бесєдіна, В.Ф. Волика. – К.: НДЕІ, 1998. – с. 406-420.
Сігайов А.О. Про функції грошей та системи грошового обігу. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. Випуск 3. – К., 1997. –с. 60-64.
Сігайов А.О. До питання про принципи та методи державного регулювання економіки. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. Випуск 4. – К., 1997. – с. 49-57.
Сігайов А.О. Про державне регулювання банківської ліквідності. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. Випуск 5. – К., 1998. – с. 100-107.
АНОТАЦІЯ
Сігайов А.О. Принципи та методи державного регулювання банківської діяльності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економікою. – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 1999.
Дисертацію присвячено питанням державного регулювання банківської діяльності. Обгрунтовано необхідність державного контролю над банківськими ризиками. Розроблена концептуальна ієрархічна схема цілей та інструментів грошово-кредитної політики. Наведені конкретні рекомендації щодо впровадження та раціонального поєднання двох вищезгаданих методологій в Україні. Проведене економетричне моделювання та варіантне прогнозування впливу держави на економічну систему через регулювання банківського сектору.
Ключові слова: банківська діяльність, державне регулювання, грошово-кредитна політика, банківські ризики, економетричне моделювання та прогнозування.
АННОТАЦИЯ
Сигаёв А.А. Принципы и методы государственного регулирования банковской деятельности. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – Организация управления, планирования и регулирования экономикой. – Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики Украины, Киев, 1999.
Диссертация посвящена вопросам государственного регулирования банковской деятельности. Целью исследования являлась разработка научно обоснованных принципов и методов государственного регулирования банковской деятельности в период перехода Украины от административно-командной к рыночной экономике. Предметом исследования являлся комплекс теоретических и методических вопросов, связанных с обеспечением государством стабильного и эффективного функционирования банковской системы. Объектом исследования выступала банковская система в её взаимодействии с государством как в Украине, так и в основных экономически развитых странах. К результатам исследования, имеющим научную новизну, относятся следующие.
С новых позиций дана оценка действующему механизму государственного регулирования ликвидности коммерческих банков в Украине. Система юридически установленных коэффициентов соответствия между активами и пассивами по степени их ликвидности и срокам полностью соответствует мировым стандартам. Её необоснованные изменения могут привести к нестабильности не только денежного обращения, но и всего процесса общественного воспроизводства в стране.
Обоснована необходимость государственного контроля банковских рисков и на основе опыта ведущих экономически развитых стран поведен детальный сравнительный анализ таких традиционных форм регулирования банковских рисков, как количественное и качественное регулирование собственного капитала, страхование депозитов, централизованный сбор и распространение информации о банковских рисках. Приведены конкретные рекомендации по внедрению и рациональному объединению вышеупомянутых методик в Украине.
Предложены конкретные рекомендации по совершенствованию практики применения инструментария денежно-кредитной политики в Украине как главного средства государственного влияния на экономическую систему вообще и банковский сектор в частности с целью создания оптимальных условий функционирования механизма общественного воспроизводства. Разработана обобщённая концептуальная схема целей и инструментов денежно-кредитной политики.
Проведены эконометрическое исследование и сравнительный анализ воздействия государства на экономику через регулирование банковской системы. Разработанная модель предназначается для анализа структуры макропоказателей экономики, прогнозирования основных тенденций экономического развития, а также количественной оценки эффективности государственного регулирования. Специфика модели заключается прежде всего в отображении процессов непрямого государственного регулирования экономики через банковскую систему с помощью денежно-кредитной политики. С помощью модели обоснована необходимость государственного регулирования банковской кредитно-депозитной маржи.
На базе разработанной малоразмерной эконометрической модели получено два комплексных сценария (вариантных прогноза) экономической динамики Украины — поисковый (пассивный), базирующийся на экстраполяции в будущее тренда исследуемых параметров в базисном периоде, и нормативный (активный), который показывает возможные способы достижения заданного конечного состояния экономической системы (темпы роста реального ВВП). Существенной особенностью модели является её универсальность, она построена как типовой эконометрический модуль.
Основные разработки диссертационной работы имеют существенное прикладное значение для улучшения количественных и качественных показателей функционирования украинской банковской системы, её дальнейшей адаптации к формам и методам хозяйствования на этапе перехода к рыночной экономике. Результаты исследования также могут быть использованы в учебных курсах по организации государственного регулирования и планирования финансов, банковскому делу.
Основные результаты диссертации опубликованы в шести печатных работах общим объёмом три печатных листа. Все печатные работы опубликованы автором лично, без соавторов.
Ключевые слова: банковская деятельность, государственное регулирование, денежно-кредитная политика, банковские риски, эконометрическое моделирование и прогнозирование.
ABSTRACT
Sigayov A.A. Principles and methods of state regulation of the banking. – Manuscript.
Thesis for a candidate’s degree in economics in the speciality 08.02.03 – Organization of the management, planning and regulation of the economics. – The Economic Scientific Research Institute of the Ministry of Economy of the Ukraine, Kiev, 1999.
The thesis is devoted to the questions of state regulation of the banking.
The necessity of the state control above bank risks is grounded in this work. The conceptual hierarchical scheme of the objectives and tools of a monetary policy is developed. The concrete recommendations for implantation and rational combination of two above mentioned methodologies in Ukraine are indicated. Was made econometric simulation and alternative forecasting of the state impact at the economic system through the regulation of banking sector.
Key words: banking, state regulation, monetary policy, banking risks, econometric simulation and forecasting.
СІГАЙОВ Андрій Олександрович
ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Відповідальний за випуск кандидат економічних наук
Олійник Валентина Тимофіївна