Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА
КУЩ ОЛЕКСІЙ ЄГОРОВИЧ
УДК 658:330.341.1:334.716
ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Спеціальність: 08.06.01 –Економіка, організація і управління
підприємствами
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дніпропетровськ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Дніпропетровському університеті економіки та права.
Науковий керівник доктор економічних наук, професор,
заслужений працівник промисловості України
Ткаченко Володимир Андрійович,
Дніпропетровський університет економіки та
права, завідувач кафедри економіки
підприємства, проректор з наукової роботи
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Салига Сергій Якович,
Запорізька державна інженерна академія,
завідувач кафедри менеджменту та економіки
промисловості
кандидат економічних наук,
Мельникова Марина Віталіївна,
Інститут економіки промисловості НАН України,
ст. наук. співр. відділу проблем регіональної
економіки
Провідна установа: Національний гірничий університет, кафедра менеджменту, Міністерство освіти і науки України, м. Дніпропетровськ.
Захист відбудеться 26.09.2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.120.01 у Дніпропетровському університеті економіки та права за адресою: 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського університету економіки та права за адресою 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18.
Автореферат розісланий 25.08. 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Шаповал В.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Нові умови господарювання українських підприємств, високі вимоги, що їх задають внутрішні й зовнішні ринки, жорстка конкуренція роблять ультимативними вимоги щодо зміни техніко-технологічного стану виробництв, організації праці, структури і способів управління, асортименту, якості й собівартості продукції, темпів її оновлення. Виходу наших підприємців на позиції прориву заважають невизначеність правового поля, недостатність досвіду підприємців і менеджерів, нерозвиненість ринкової інфраструктури.
Державні, акціонерні й приватні господарства в погоні за “швидким” прибутком не розвивають виробництва на стратегічній основі, не створюють необхідного для цього матеріального, фінансового й інтелектуального потенціалу. Тому починати необхідно зі створення науково-методичної бази, науково обґрунтованої методики вирішення завдань реструктуризації підприємств. В її основу мають бути закладені результати поглибленого дослідження виробничого, соціально-економічного комплексу підприємства, його зовнішнього середовища, зовнішніх і внутрішніх зв’язків-взаємодій, тенденцій, що сприяють еволюційному розвитку. Для цього необхідні нові моделі, нові, більш досконалі наукові методи, інформаційні технології, засоби відображення складних систем. Необхідно встановити принципові відмінності умов функціонування, тенденцій видозмін, що мають місце на українських виробництвах, узагальнити досвід впровадження інновацій у зарубіжних країнах.
Тому актуальність теми незаперечна. Адже проблеми управління еволюційним розвитком підприємств привертали увагу науковців давно. Висвітлення характерних особливостей інноваційно-інвестиційної діяльності вітчизняних підприємців, притаманних періоду трансформаційної реструктуризації до ринкових відносин, знайшло відображення в роботах представників наукового світу СНД, зокрема Р.Б. Ноздрової, Р.А. Фатхутдінова, Л.І. Цигічко та вітчизняних вчених О.І. Амоші, І.П. Булєєва, В.М. Геєця, В.М. Гриньової, Ю.Б. Іванова, С.Я. Салиги, В.А. Ткаченка.
Але поки що не розроблено універсальних методологічних підходів щодо інноваційно-інвестиційної діяльності на підприємствах як дійового механізму управління реструктуризацією підприємств в період трансформації до ринкових відносин. Таким чином проблема підвищення ефективності реструктуризації на засадах інтенсифікації виробництва є основним лейтмотивом досліджень, проведених автором. Потреби подальшої розробки науково-методичних основ інноваційного менеджменту обумовили актуальність даної дисертаційної роботи, значимість системно-інтегральних досліджень і прикладних результатів для економістів-теоретиків і тих, хто творить національне багатство на підприємствах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота містить результати досліджень, що проводилися автором на кафедрі економіки підприємства Дніпропетровського університету економіки та права відповідно до науково-дослідних робіт у розрізі комплексної теми “Організаційно-економічні чинники розвитку технологічного та методичного забезпечення систем управління промисловими підприємствами в умовах ринкових відносин” (державний реєстраційний номер 0100U000948). Безпосередньо автором досліджено проблеми удосконалення організаційних структур систем управління та розвитку підприємств промисловості на основі інновацій.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-методичне обґрунтування і удосконалення концепції інноваційного менеджменту, що поєднує еволюційний розвиток підприємства з переходом до принципово нового способу організації і управління, адаптованого до умов конкурентності зовнішнього середовища.
Така багатоаспектна спрямованість дисертації обумовила постановку і вирішення наступних задач:
–визначення сучасної парадигми бізнесу та підприємництва, розробка системно-інтеграційних моделей універсальної соціально-економічної системи підприємства й основ комплексного управління інноваційними процесами в період трансформації до ринкових відносин;
–розробка науково-методичних основ системного управління реальними і фінансовими інноваціями та інноваційними проектами із застосуванням засобів кардинальної реструктуризації підприємств;
–створення системно-інтеграційних засобів організаційно-економічного забезпечення інноваційної діяльності промислового підприємства у конкурентному середовищі;
–відпрацювання на основі системно-інтеграційного підходу категорій, моделей, алгоритмів, матриць і модулів, які забезпечують відображення, ідентифікацію, опис, аналіз і синтез всіх аспектів соціально-економічних систем на макрорівні;
–обґрунтування засобів ідентифікації проблемних ситуацій, що виника-ють у виробничій системі та її зовнішньому середовищі, визначення заходів і засобів їх науково обґрунтованого вирішення;
–удосконалення методів і способів досягнення та підтримки конкуренто-спроможності підприємств;
–опрацювання концепції управління фінансовими чинниками в умовах економічних ризиків.
Об’єктом дослідження є процеси забезпечення продуктивної й ефективної інноваційної діяльності підприємства, здійснювані разом з корпоративними агентами інноваційних перетворень з метою прориву і виходу його зі стану прямого відтворення у ряди авангардних.
Предметом дослідження є механізм інноваційно-еволюційного менеджменту та системні підвалини забезпечення підприємству можливостей розширеного відтворення чи стійких позицій лідера у своїй галузі чи сфері виробництва.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, сучасна концепція теорії управління економічним розвитком суб'єктів господарювання. Крім того, у процесі дослідження були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи: теоретичного узагальнення –для визначення сучасної парадигми бізнесу та підприємництва; загальної теорії систем –для розробки системно-інтеграційних моделей універсальної соціально-економічної системи підприємства й основ комплексного управління інноваційними процесами в період трансформації до ринкових відносин; теорії графів –для визначення складу та взаємозв'язків між елементами бізнес-процесів та інші. Вони дозволили створити універсальну модель підприємства та його складових, комплексний інструментарій для дослідження його характеристик, бізнес-процесів, засобів декомпозиції і композиції, оптимізувати виробничу діяльність у конкурентних умовах.
Інформаційну базу дисертаційного дослідження склали офіційні матеріали довідників Державного комітету статистики з питань економічної ситуації в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці системно-інтеграційного підходу, науково-методичних основ, теоретико-прикладних положень та методик інноваційно-еволюційного менеджменту і зводиться до наступного:
вперше:
–запропонована конструктивна, соціально-спрямована парадигма підпри-ємництва, що дозволяє проектувати перспективи сфери виробництва і віддзеркалює проблеми довгострокового ефективного функціонування виробничих систем з урахуванням інтересів підприємців, споживачів, контрагентів і суспільства;
–розроблена концепція комплексного управління інноваційними проек-тами і діяльністю підприємства у конкурентному середовищі із забезпеченням прориву з існуючих позицій у авангардні;
удосконалено:
–систему управління розробкою, фінансуванням і реалізацією іннова-ційних проектів, ядром якої є системний підхід, бізнес-процес, реінжиніринг, критичні технології, стратегія і методи розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень;
–засоби і способи переведення підприємства у ранг конкурентоспро-можних і технологію управління фінансовими чинниками в умовах ринкових ризиків;
–організаційно-інформаційну структуру управління підприємством, що враховує взаємозалежність змін зовнішнього середовища і специфіку індивідуального потенціалу підприємства;
дістало подальшого розвитку:
–метод інтеграції і формалізації масштабних обсягів технічної, техно-логічної, фінансово-економічної, управлінської, структурно-функціональної та іншої інформації про виробничу, соціально-економічну систему та її оформлення у вигляді універсальної моделі промислового виробництва;
–спосіб апріорного розкриття інфраструктури, побудови і функцій під-приємства з одночасним визначенням основних видів робіт і процесів виробництва.
Практичне значення одержаних результатів. Прикладна цінність результатів дисертаційного дослідження полягає у подальшому системному удосконаленні інноваційного менеджменту, розробці способів об’єктивного відображення соціально-економічних систем, забезпеченні можливостей нарощування інноваційного потенціалу, залученні нововведень, розробці й реалізації проекту реструктуризації з метою виробництва продукції та послуг, заздалегідь замовлених споживачами. Цей методичний пакет системних заходів придатний для практичного застосування на будь-якому діючому чи споруджуваному підприємстві і дає змогу забезпечити довгострокову успішну діяльність підприємства у конкурентному середовищі. Підтвердженням цього є впровадження методичного пакету інноваційно-еволюційного менеджменту на Державному підприємстві "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (довідка додається).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, наведені в дисертаційній роботі, одержані автором особисто. Науково-методичний, теоретичний і прикладний внесок здобувача полягає в обґрунтуванні потреби зміни інвестиційної політики підприємства, яка забезпечує лише пряме відтворення виробничих потужностей і кадрів, до інноваційної політики, яка гарантує зайняття фірмою передових позицій у своїй галузі чи регіоні; розробці універсальної моделі підприємства, придатної для вирішення більшості проблемних ситуацій, що виникають при його функціонуванні й реструктуризації; створенні концепції комплексного забезпечення реалізації інноваційних проектів, яка включає системні заходи для вирішення проблем, що виникають при реструктуризації виробничої діяльності підприємств; розробці методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності інноваційної діяльності на промислових підприємствах.
Особистий внесок автора в наукових роботах, написаних у співавторстві, наведено в списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися та отримали схвалення на постійно діючому семінарі "Системність на полі невизначеності" при кафедрі економіки підприємства Дніпропетровського університету економіки та права (1999–рр.), на VI Міжвузівській науково-практичній конференції "Проблеми ефективного регіонального та корпоративного управління в умовах невизначеності і динамічності зовнішнього середовища" (2001 р., м. Дніпропетровськ).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 5 публікаціях загальним обсягом 2,38 умов.-друк. арк., з яких 1,32 умов.-друк. арк. належить особисто автору.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертація містить 174 сторінки друкованого тексту, 11 таблиць, 18 рисунків, список використаних джерел включає 140 найменувань.
Основний зміст роботи
У першому розділі "Системно-інтеграційне відображення сучасного підприємства" виконано аналіз наукових джерел щодо розв'язання проблеми як такої та здійснена постановка мети і задач дослідження, досліджена сучасна економічна ситуація в Україні, проаналізовано основні макроекономічні показники за останнє десятиріччя. На підставі отриманих результатів зроблено висновки щодо нових підходів стосовно визначення підприємства як універсальної соціально-економічної системи, що функціонує у сфері ринкових відносин.
Показано, що підприємство являє собою базовий, юридично і економічно незалежний об’єкт, створений і діючий для випуску продукції, надання послуг і виконання робіт з метою задоволення певних суспільних потреб та отримання власного доходу і прибутку. Воно є первинною і основною ланкою господарського комплексу місцевості, регіону і держави, учасником міждержавного розподілу праці, самостійно або в кооперації здійснює свою продуктивну діяльність, розпоряджається своєю продукцією і прибутком. Виходячи з цього, проведено комплексний аналіз цілісності цього складного соціалізованого об’єкт-суб’єкта.
Універсальне утворення (рис. 1) –підприємство –слід трактувати відповідно до природи його призначення, соціальних функцій, тобто місії, що відрізняє цей об’єкт-суб’єкт.
Зовнішнє середовище
cf – - –
e2 .. ,
В Енергоматеріальні Продукція В
Х входи (ресурси) послуги (цілі) И
Людино-машинні Інформаційні Х
О входи виходи О
Д Інформаційні Відходи Д
И входи И
(потенціали)
Зовнішнє середовище
Рис. 1. Підприємство –"чорний ящик", зовнішнє відображання
Підприємство одночасно є:
–соціально-економічною організацією, яка діє на користь суспільства, забезпечує своїх працівників і їх сім’ї засобами для відтворення і задоволення власних потреб та інтересів;
–виробником продукції, послуг і виконавцем робіт, що поставляються на ринки збуту з метою отримання прибутку, тісно пов’язаним з контрагентами зовнішнього середовища, які забезпечують поточне і перспективне постачання ресурсів для прямого й розширеного відтворення підприємства в умовах існуючого господарського устрою;
–конкурентоспроможною фірмою, здатною утримувати і розширювати сегменти ринку й освоювати нові види виробництва для їх розширення.
В дисертації показано, що соціально-економічна складова підприємства є суб’єктом, на задоволення інтересів якого працює виробництво. Економічна структура в свою чергу поєднує інтереси трудової спільноти й кожного працівника з інтересами виробництва. Одночасно вона переводить всі цінності, здобутки і витрати в грошовий еквівалент, за допомогою якого узгоджуються виробничі, колективні, суспільні і навіть сімейні та особисті відносини в трудовій спільноті, визначаються умови, на яких здійснюється відтворення капіталу, основних та обігових фондів, робочої сили.
Структура управління відіграє основоположну роль. За основними функціями управління, що є комплексом процедур, які застосовуються для удосконалення процесів створення вартості й забезпечення еволюційного розвитку підприємства, ділиться на взаємопов’язані процеси:
–стратегічного і оперативного планування;
–тактичного регулювання;
–чистого управління (або "бойових дій"), яке в свою чергу включає:
моніторинг стану і проблем;
маркетинг зовнішнього середовища і ринків;
менеджмент виробництва;
облік;
контроль;
забезпечення фінансування й отримання прибутку;
підготовку і перепідготовку кадрів.
Об’єктом аналізу стають також політичне і правове оточення, курс уряду, держави, митні збори, законодавство про працю, можливість появи нових конкурентів, контингент майбутніх покупців тощо. Результати аналізу зовнішнього середовища прояснюють сприятливість чи ні, сильні й слабкі сторони підприємства. На цій основі визначається достатність власного капіталу, потенціалу виробництва, досяжність перспективи.
Сильні/слабкі сторони конкурентів можна визначити, використовуючи бальну оцінку власних шансів і відомості про конкурентів, отримані з різних джерел (рис. 2).
Для визначення альтернативної стратегії розвитку підприємства необхідно з’ясувати виробничий потенціал, привабливість продукції, проблеми збуту, витрати, джерела фінансування, кадровий потенціал, тобто фактори, які визначатимуть успіх підприємства в майбутньому. Це є принципово важливими, бо на сучасних підприємствах розробку проектів розпочинають з визначення стратегії, під яку створюється відповідна структура, а вже потім здійснюються бізнес-процеси, застосовуються виробничі, фінансово-економічні механізми. В Україні до цього часу буває навпаки: під непридатну структуру, котру "жаль" ламати, підганяється стратегія, закладаються витрати, які потім не відшкодовуються. Такий підхід має бути відкинутий і замінений сучасним досвідом, перевіреним в розвинених країнах.
гірше краще
|
Бали |
|
-3 |
-2 |
-1 |
Виробництво
Продукція
Збут
Інновації
Витрати
Фінанси
|
Персонал |
Рис. 2. Шкала оцінок сильних/слабких сторін підприємства/конкурента
– власне підприємство; – самий сильний конкурент.
Схожість ознак, рис і властивостей виробничих комплексів дає підставу стверджувати, що подібними мають бути їхні зовнішні середовища і, відповідно, переважна більшість факторів, що впливають на стан і зміни, котрі випадають на долю об’єкт-суб’єкта в просторі і часі. Тому запропонований узагальнений термін досить коректно віддзеркалює їх природу в зовнішньому й внутрішньому середовищі. Це "зміни", (перетворення, трансформації) двох видів –причинно-наслідкові зовнішні і реактивні, тобто ті, після реалізації яких система стає конкурентоспроможною.
Отже, системний підхід має бути інтеграційним, бо складні проблеми не можна вирішувати без інтеграції інформації, понятійного апарату, неминучого узагальнення й певного спрощення (ідеалізації) реального об’єкт-суб’єкта, переведення його з положення невизначеності в стан коректного сприйняття. Серйозним аргументом на користь системно-інтеграційного менеджменту є складність формалізації соціальних характеристик підприємства.
Виробничо-соціально-економічному комплексу (системі) притаманні наступні визначальні характеристики, параметри й властивості:
–цілісність і домінанта цілісності перед складовими, відокремленість в просторі і часі при тісній взаємодії з оточенням –її зовнішнім середовищем;
–емерджентність –поява у системі властивостей, які відсутні в її складових, а також розбіжність цільових функцій системи з цілями і функціями складових;
–взаємозалежність і взаємодія системи і її підсистем із зовнішнім середовищем;
–структурованість –спосіб її організації, що дозволяє декомпозувати систему на складові й об’єднувати останні в систему; ієрархічність складових та систем (кожна система є в свою чергу складовою системи вищого рівня);
–постійне функціонування і розвиток, цілеспрямованість, адаптивність, альтернативність шляхів розвитку, можливість застосування різних засобів для опису й моделювання.
У другому розділі "Організаційно-економічне забезпечення інноваційної діяльності підприємства" досліджені економічні й управлінські процеси, які відбуваються в активному механізмі інноваційної діяльності на підприємстві.
Сучасне підприємство для того, щоб успішно проводити інноваційну політику має бути структурно стійкою системою, постійно розширювати поле своєї діяльності, збільшувати прибуток, раціонально використовувати ресурси, працю, інтелектуальний потенціал. Входи-інновації роблять систему внутрішньо активною, спонукають до інтенсифікації процесів, економії витрат, розширення мереж-зв’язків між підсистемами і системами, з зовнішнім середовищем, переводять її на вищий рівень організації, дієздатності та сприйняття нововведень (новацій).
На цій основі логічно зробити висновок, що при високій корисності інновацій існуючий попит задовольняється за рахунок випуску меншого обсягу продукції. Зрозуміло, що для цього підприємство-новатор має проводити серед споживачів роз’яснювальну роботу, скеровану на активне сприйняття ними нової продукції. Таким чином, інновації супроводжуються суспільними вигодами, фінансовим виграшем, посиленням економічної безпеки країни.
Інтеграційна схема демонструє основних контрагентів підприємства, які є учасниками підприємницьких взаємодій, скерованих на реалізацію основних цілей (місії); підтримують з ним двосторонні, інтегральні зв’язки; взаємодіють з підприємством кожне у своїй сфері; мають власні інтереси і хочуть отримати конкретну вигоду з результатів спільної діяльності; часто нехтують тим, що основні прибутки має отримати той, хто все організував, за все несе відповідальність власним майном, а також те, що у кооперації превалюють корпоративні інтереси.
Принципова схема (рис. 3) відображає структуру й двосторонні зв’язки макросистеми, яка включає всіх основних учасників виробничого процесу, головним об’єкт-суб’єктом котрого є підприємство. З іншого боку, вона демонструє організацію зовнішнього середовища і обов’язкових зв’язків з ним, тобто все те, що в базовій моделі відображається як входи і виходи зовнішнього середовища. В деякій мірі ця схема є моделлю останнього, а прямі і зворотні зв’язки-взаємодії, як і на моделі "внутрішнього середовища", є бізнес-процесами, що виходять за межі фірми.
Кожен корпоративний агент підприємства виконує у сфері взаємодії свою функцію і пов’язаний з ним договірними зобов’язаннями. Це стосується також співробітників і персоналу підприємства, власників та акціонерів. Оскільки значну роль у реалізації можливостей фірми відіграють конкуренти, у тому числі потенційні, а майбутній розвиток залежить від потенційних клієнтів, вони також включені у принципову схему.
Держава відносно підприємства виступає як власник у випадку, коли фірма не приватизована чи неакціонована, і як інтегратор, котрий на своєму рівні "веде" макросистему, узгоджує й узаконює відносини між корпоративними учасниками інтеграції. Вона виступає арбітром при виникненні суперечностей між організаціями, проводить політику сприяння еволюційному розвиткові тих підприємств, в діяльності яких зацікавлена, виступаючи у ролі інвестора.
Табл. 1 по своїй суті є матрицею, в якій зроблена спроба визначити ієрархічний рівень кожного учасника через значимість його внеску у справу реконструкції й забезпечення конкурентоспроможності підприємства. У ній наведені співвідношення стратегічних цілей, які переважають у діяльності і взаємовідносинах кожної сторони, здійснювані для цього бізнес-процеси та їх фінансово-економічні характеристики, а також критерії оцінки й вибору на кожній компоненті, які характеризують систему "підприємство" й макросистему "зовнішнє середовище" як нову цілісність.
Організаційна парадигма визначає управління бізнес-процесами, як сукупність ефективних реакцій організації на "виклики" зовнішнього середовища і здійснення адекватних реакцій самої системи в умовах повної свободи від стереотипів, а передумовами реалізації управління на основі організаційної парадигми вважаються:
–оволодіння працівниками організації системним світоглядом, здатністю сприймати весь обсяг робіт, розуміти власну роль і нести відповідальність за їх сумлінне здійснення;
–здібність вирішувати широке коло складних задач на рівні, що відпо-відає потребам випуску конкурентноспроможної продукції;
–здатність до нестандартного і творчого мислення, внесення ефективних пропозицій щодо вдосконалення виробництва, управління, організації робіт;
–ініціативність і згоди на відповідні способи мотивації діяльності.
Новим підходом до управління організаціями є еволюційний менеджмент, орієнтований на ідентифікацію, використання й підтримку в них самоорганізуючих тенденцій. Він декларує необхідність світоглядного зрушення загальної теорії систем і теорії управління в бік системно-соціальної моделі функціонування складних об’єкт-суб’єктів, враховує, що самоорганізація є системним явищем спонтанного виникнення й автономної підтримки складних структур.
Але системно-інтеграційний підхід показав, що залишаються невирішеними численні проблеми, які не дозволяють розробити й застосовувати принципово нові засоби і технології, використовувати в управлінні діяльністю підприємств орієнтацію на споживача, на успішне і
c4 –
cc
c4 ,
cf,