Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК 65.011:658.149.3 (477)
ЕФЕКТИВНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ НА ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Спеціальність 08.06.01 –економіка, організація і управління підприємствами
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Хмельницький - 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: кандидат технічних наук за
спеціальністю 08.00.28, доцент
Йохна Микола Антонович,
Хмельницький національний університет
Міністерства освіти і науки України,
проректор з міжнародних зв’язків,
завідувач кафедри менеджменту
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Гончаров Юрій Вікторович,
Київський національний університет
технологій і дизайну
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри менеджменту
кандидат економічних наук, доцент
Ковальчук Світлана Володимирівна,
Хмельницький національний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри маркетингу
Провідна установа: Донецький національний технічний
університет Міністерства освіти і науки України,
кафедра економіки підприємства
Захист відбудеться 16 січня 2007 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 у Хмельницькому національному університеті за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, 3-й корпус, зал засідань вченої ради.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Хмельницького національного університету за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 110.
Автореферат розісланий 7 грудня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.В. Скринник
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми обумовлена специфікою сучасного етапу розвитку виробничих підприємств, господарська діяльність яких здійснюється за зростаючої конкуренції і стрімкого науково-технічного прогресу. З цих причин трансфер технологій, створених провідними виробниками, виступає як один із способів інноваційного розвитку і підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Проте, як показує практика, процес трансферу не завжди завершується успішно через незнання підприємцями особливостей його складного механізму.
Проблеми інноваційного оновлення техніко-технологічної основи виробництва є предметом досліджень багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Це, зокрема, В. Александрова, Г. Андрощук, С. Валдайцев, Ю.Гончаров, В. Денисюк, Е. Ендерсон, В. Євдокімова, О. Житенко, К. Зузік, М.Йохна, С. Ковальчук, С. Коруна, О. Орлов, Р. Патора, Й. Петрович, О. Пічкур, Б. Прахов, А. Ржавський, Б. Саліхова, В. Стадник, Т. Троціковський, Л. Федулова, Н. Фонштейн, Р.Фостер, Д. Хенатра, Н. Чухрай, А. Шапошніков, Т. Щедріна та інші. Проте, незважаючи на наявність значної кількості публікацій за цією тематикою, все ще залишається багато не висвітлених або дискусійних питань, які стосуються процесів залучення технологій на підприємства, особливо за відсутності їх законодавчої урегульованості в Україні, що робить проблематичним прогнозування ефективності передачі технологій. Зокрема, практично відсутні дослідження, спрямовані на вирішення проблем ефективного вибору організаційних форм трансферу технологій. Разом з тим, розробка методичного інструментарію щодо порядку та форми залучення нових технологій дала б можливість вітчизняним промисловим підприємствам належним чином спланувати свої інноваційну діяльність, а відтак забезпечити свою технологічну конкурентоспроможність. Наукова і практична значимість вирішення проблем, пов’язаних зі здійсненням ефективного трансферу технологій і обумовлює актуальність теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету в межах теми “Теоретичні та практичні аспекти формування системи менеджменту в умовах трансформаційної економіки” (затверджена на засіданні науково-технічної ради університету, протокол № 5 від 4 грудня 2002 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних засад обґрунтування вибору і оцінювання ефективності організаційних форм трансферу технологій для реалізації завдань технологічного розвитку виробничих підприємств. Відповідно до цільової спрямованості роботи для досягнення поставленої мети визначено такі завдання дисертаційногодослідження:
Об’єктом дослідженняє процес трансферу виробничих технологій за різними організаційними формами.
Предметом є теоретико-методичне забезпечення обґрунтування вибору виробничими підприємствами організаційної форми трансферу технологій на основі оцінки її ефективності з урахуванням трансакційних витрат.
Методи дослідження. Дослідження проведене на основі системного підходу до аналізу економічних явищ і процесів, з використаннямбазових постулатівсучасної економічної теорії (зокрема, теорії трансакційних витрат), теорії управління (зокрема, стратегічного) та діалектичних методів наукового пізнання. Конкретні наукові результати одержані з використанням загальнонаукових методів пізнання: узагальнення і абстрактно-логічного аналізу, систематизації і формалізації, статистичного і техніко-економічного аналізу, спостереження і порівняння. Методом абстрактно-логічного аналізу досліджувалась економічна природа категорій “трансфер технологій”, “технологічна політика”, “стратегія технологічного розвитку”; методами статистичного аналізу, узагальнення та порівняння досліджувалися процеси технологічного розвитку вітчизняних підприємств у галузевому розрізі; методами соціологічних спостережень та експертних оцінок досліджувалися проблеми трансферу технологій у секторі малого та середнього бізнесу.
Інформаційною базою дослідженьєперіодичні видання, наукові збірки, монографії та інші наукові видання вітчизняних і зарубіжних вчених з питань управління технологічним розвитком підприємств, статистичні дані Державного комітету статистики України, законодавчі акти, статистичні дані промислових підприємств, результати анкетних опитувань та інтерв’ю, здійснених автором.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розроблених особисто дисертантом рекомендаціях і пропозиціях щодо вибору організаційних форм трансферу технологій на основі їх порівняльної ефективності та з урахуванням трансакційних витрат, які супроводжують процес залучення технології. Основні положення, які виносяться на захист, такі:
вперше:
удосконалено:
дістали подальшого розвитку:
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони підвищують рівень обґрунтованості управлінських рішень щодо планування технологічного розвитку вітчизняних виробничих підприємств через вибір оптимальної форми трансферу технології.
Результати виконаної роботи знайшли практичне застосування в управлінні трансфером технологій на ТОВ “Фабрика штучних шкір “ЕКО-СКАІ” (акт впровадження від 27 березня 2006 р.), та ЗАТ “Славутський комбінат “Будфарфор” (акт впровадження від 5 квітня 2006 р.). Окремі результати дисертації використовуються у навчальному процесі Хмельницького національного університету при викладанні навчальних дисциплін “Інноваційний менеджмент” і “Економіка і організація інноваційної діяльності”(довідка впровадження від 19 червня 2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором особисто. Внесок автора у колективні наукові роботи конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися та отримали схвалення на таких науково-практичних конференціях як: ІІ Міжнародна конференція студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (9-12 квітня 2003 р., м. Київ); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (17-18 квітня 2003 р., м. Хмельницький); І Українсько-Польська науково-практична конференція “Сучасні технології виробництва в розвитку економічної інтеграції та підприємництва”, (16-18 жовтня 2003 р., м. Сатанів); І Міжнародна науково-практична конференція “Проблемы современной экономики и институциональная теория”, 15-16 березня 2004 р., м. Донецьк), Міжнародна науково-практична конференція “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (4 жовтня 2004 р., м. Одеса), IV Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (30 вересня –жовтня 2005 р., м. Алушта), І Всеукраїнська конференція “Бар’єри та перспективи розвитку малого бізнесу в Україні” (14-15 лютого 2005 р. м., Київ), ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (2-4 червня 2006 р., м. Луцьк); Міжнародна науково-практична конференція “Маркетингові технології в умовах інноваційного розвитку економіки”( 1-2 грудня 2006 р., м. Хмельницький).
Публікації. Найсуттєвіші теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 11 наукових працях, в т.ч. 8 –у фахових виданнях загальним обсягом 3,9 др. арк., 1 робота як звіт з дослідницького міжнародного гранту загальним обсягом –,0 др. арк. Із опублікованих у співавторстві 3 праць 2,4 др. арк. належить особисто автору. Загальний особистий внесок автора складає 5,4 др. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
Основний зміст дисертації викладений на 196 сторінках. Робота містить 25 таблиць, 18 рисунків. Список використаних літературних джерел налічує 174 найменувань, 6 додатків викладено на 14 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі “Теоретико-методологічні основи здійснення трансферу технологій”розглянуто теоретичні основи обґрунтування технологічної політики виробничих підприємств в контексті управління їх конкурентоспроможністю, що потребує вирішення проблеми ефективного трансферу технології, в тому числі через вибір організаційної форми його здійснення. Технологічна політика підприємства розглядається в дисертації в контексті стратегічного управління; її завданням є створення механізму реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічного стану підприємства з метою досягнення і утримання технічних переваг, завдяки яким підприємство має змогу адекватно реагувати на запити й вимоги бізнес-середовища, випускаючи конкурентоспроможний продукт.
Порівняльний аналіз сучасних поглядів на технологію як одну із складових внутрішнього середовища підприємства дає підстави для висновку, що вона розглядається науковцями не лише як метод виконання певного виробничого завдання, а як потенціал для вирішення його економічних проблем, який відображається певним комерційним ефектом. З’ясовано, що використання виробничої технології повинно здійснюватися на засадах принципу “кількість-якість”, сутність якого полягає у здатності технології врівноважувати інтереси виробника і споживача продукції, забезпечуючи цим формування конкурентних переваг.
На основі зіставлення різних підходів до класифікації виробничих технологій охарактеризовано чинники, які мають враховуватися при залученні технологій на підприємства залежно від масштабів їх діяльності, специфіки продукції, способу взаємодії людей у ході виробництва. Зазначено, що це впливає на поведінку фірм на ринку, –тих, які володіють технологією і тих, які її хочуть отримати, створюючи поле для технологічного обміну та запозичень та формуючи основні завдання технологічної політики виробничих підприємств.
З’ясовано, що для прискорення технологічного розвитку підприємства можуть запозичувати виробничі технології, створені іншими, через їх трансфер. На основі критичного аналізу дефініцій “трансфер технологій” запропоновано авторське бачення сутності, яке полягає у визначенні його як комерційного договірного процесу з передачі на певних умовах фактору виробництва –технології, що за своєю суттю є нематеріальним активом; передача здійснюється як в матеріальній, так і нематеріальній формі та має за мету підвищення конкурентоспроможності покупця та задоволення комерційної вигоди продавця під час та після закінчення терміну дії угоди.
Виходячи із сутності трансферу технологій, охарактеризовано його складові, організаційні форми та етапи здійснення. Визначено мотиви, які спонукають до здійснення трансферу сторонами –експортером та імпортером технології. Акцентовано вплив на ефективність здійснення трансферу технології трансакційних витрат, які мають місце як до, так і після укладання угоди про трансфер і потребують спеціальних досліджень з метою їх мінімізації.
Проаналізовано існуючі погляди на умови залучення нової технології. З’ясовано, що рішення про імпорт технології приймається на трьох рівнях: концептуальному (визначає причини і чинники необхідності технологічного оновлення), технічному (описує технологічний процес на підприємстві та вказує слабкі місця, де необхідно застосувати новий процес) та практичному (вираховується інтегральний ефект від впровадження нової технології). Визначено, що значної економічної віддачі від впровадження нової технології можна досягти за умови її швидкого сприйняття організаційним механізмом, що залежить як від характеристик персоналу та організаційної форми підприємства, так і від глибини зміни виробничого процесу та розмаху впроваджень у виробничий процес. Це впливає на вибір організаційної форми трансферу технологій.
На основі узагальнення наукової інформації про характер відносин, які можуть виникати при залученні технології за різними організаційними формами, запропоновано їх авторську класифікацію (рис. 1). Її використання дало змогу виокремити найвірогідніші детермінанти трансакційних витрат і окреслити напрями їх мінімізації (табл. 1).
Рис. 1. Класифікація організаційних форм трансферу технологій за ступенем прояву ринкових відносин
Охарактеризовано переваги і недоліки різних організаційних форм трансферу (в тому числі і з урахуванням фактора трансакційних витрат) і акцентовано, що від обґрунтованості вибору організаційної форми трансферу залежать як трансакційні, так і загальні витрати підприємства на залучення і освоєння технологій, а отже, здатність підприємницьких структур з різними фінансовими можливостями до технологічного оновлення. Це обумовлює потребу у обґрунтуванні вибору оптимальної для умов і специфіки виробничої стратегії конкретного підприємства форми трансферу.
|
Таблиця 1 Детермінанти рівня трансакційних витрат і сфер застосування організаційних форм трансферу технологій |
Напрями мінімізації трансакційних витрат |
Укладання супутньої угоди на налагоджування і післяпродажне обслуговування |
Отримання вичерпної інформації про фаховий рівень консультантів і адекватна оцінка їх послуг |
Технологічна експертиза доробку кожного учасника, з урахуванням чого визначення умов їх співпраці |
Посилення вимог за дотриманням чинного законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності. |
Уточнення структури бізнес-формату з урахуванням специфіки бізнесу в інституційних умовах імпортера |
Контроль за технічними та організаційними умовами щодо передачі технологічних комплексів, перевірка сервісних можливостей лізингових компаній |
Ретельний пошук технологій і партнерів; вияснення сфери їх інтересів та мотивів при створенні СП |
Ретельне дослідження технологій для оцінки їх перспективності і меж застосування |
|
Сфера доцільного застосування форми трансферу за існуючих інституційних умов |
Відомі технології у галузях з виробництва традиційної продукції |
Повний інжиніринг для розвитку бізнесу на новій технологічній основі |
Обмін технологіями; доведення лабораторних технологій до рівня прикладних |
Високотехнологічні галузі, згідно типу ліцензій |
Виробничий франчайзинг |
Процесні технології в галузях низькотехнологічного і сектору низьких середніх технологій. |
Малопоширені в галузях приймаючої сторони технології, основані на ноу-хау |
Галузі із середнім циклом зміни технологій і потребами її заміщенні |
|
|
Форми прояву трансакційних витрат |
Приховування продавцем недоліків обладнання |
Опортуністична поведінка консультантів |
Вимагання ex ante, ухиляння ex post |
Ухиляння сторін від дотримання умов ліцензування |
Опортуністична поведінка франчайзі |
Опортуністична поведінка лізингодавця у ході обслуговування обладнання |
Витрати адміністрування |
||
|
Вузьке місце у захисті права власності на об’єкт трансферу |
Відсутнє |
Знання, втілені у людині |
Знання, втілені у людині; незавершеність наукових розробок |
Здатність регулятивних структур забезпечити дотримання умов ліцензування |
Структура бізнес-фор-мату і дієвість регулятивних структур у країні імпортера технології |
Низький фаховий рівень лізингових структур, що ускладнює формування пакету сервісу |
Принципи побудови організаційної структури СП; визначення інтересів сторін на переддоговірному етапі створення СП |
Оцінка вартості технологій, які є ключовими при прийняття рішень про поглинання (злиття) |
|
|
Організаційна форма трансферу |
Придбання обладнання |
Інжиніринг |
Кооперування |
Ліцензування |
Франчайзинг |
Лізинг |
Спільне підприємство |
Поглинання, злиття |
У другому розділі “Особливості здійснення та організаційні форми трансферу технологій в Україні” проведено дослідження впливу середовища господарювання підприємств різних галузей економіки в Україні на їх технологічний розвиток та аналіз проблем трансферу технологій середніми і малими виробничими підприємствами Хмельницькій області, а також здійснено критичний відбір методів оцінювання вартості технологій за різних організаційних форм трансферу технологій.
На основі порівняльної оцінки найпоширеніших методів дослідження зовнішнього середовища суб’єктів виробничої діяльності з’ясовано, що для визначення впливу зовнішніх чинників на процес залучення виробничих технологій доцільно використовувати методику PEST-аналізу (політика, економіка, соціологія, технологія) економіки, яка акцентує увагу на політико-правових, економічних, соціальних і технологічних чинниках зовнішнього середовища, що мають найістотніший вплив на формування технологічної політики виробничого підприємства. Зокрема, аналіз політико-правових чинників дав змогу окреслити напрями вдосконалення правового регулювання процесів трансферу технологій з метою зменшення ризиків при обміні правами на інтелектуальну власність.
Аргументовано, що вплив економічних, соціальних і технологічних чинників має деякі відмінності залежно від галузевої приналежності підприємств, зокрема, від рівня розвитку технологій у відповідних секторах промисловості. З метою поглибленого аналізу цього впливу використано класифікатори видів економічної діяльності, що використовуються в Україні та європейських країнах, які приведено у відповідність і адаптовано до завдань дослідження. На їх основі оцінено динаміку економічних показників відповідних галузевих груп, зокрема, тих, що впливають на конкурентоспроможність їх продукції на зовнішніх ринках. Визначено галузі, які не спроможні протистояти тиску зовнішніх конкурентів без впровадження новітніх технологій.
Використання підходу до поділу галузей промисловості на основі рівня їх технологічності (високотехнологічний, сектор середніх високих технологій, сектор середніх низьких технологій, низькотехнологічний сектор) дало змогу більш предметно проаналізувати наявну динаміку функціонування підприємств, які здійснюють трансфер технологій. Аргументовано, що невисока активність вітчизняних підприємств у сфері трансферу технологій пояснюється не лише їх обмеженими фінансовими можливостями, а й відсутністю належного правового забезпечення цих процесів, що унеможливлює встановлення чіткої процедури залучення технологій і не дає змоги мінімізувати пов’язані з цим ризики та витрати. Встановлено, що особливо низькою є інноваційна активність малих та середніх виробничих підприємств, які мають обмежені ресурсні можливості, що вимагає для реалізації завдань їх технологічного розвитку кваліфікованого обґрунтування не лише вибору технології, але і способу її придбання.
Дослідження умов діяльності підприємств малого і середнього бізнесу Хмельницької області дало змогу визначити основні причини їх низької технологічної активності (рис. 2). З’ясовано, що найсуттєвішими з них, поряд з обмеженістю коштів, є причини, пов’язані з отриманням інформації про ринок технологій (пропозиція технологій і умови їх придбання) та укладанням контрактів на їх придбання.
Рис. 2. Причини, що перешкоджають трансферу технологій на малих і середніх підприємствах Хмельницької області
Детальніший аналіз чинників, що впливають на прийняття рішення про залучення нової технології, показав, що увага зосереджується лише на оцінюванні можливих альтернатив з урахуванням їх здатності вирішувати виробничі завдання підприємства-імпортера (поліпшувати якісні параметри продукції, знижувати рівень виробничих витрат, нарощувати потужність чи забезпечувати можливість диверсифікації виробництва без надмірних витрат), а також з урахуванням фінансових витрат на придбання обладнання. При цьому майже не розглядається можливість мінімізувати витрати через застосування адекватнішої умовам діяльності підприємства організаційної форми трансферу.
Важливою ланкою обґрунтування доцільності залучення технології є правильний вибір методики оцінювання її вартості. Акцентовано, що вірний вибір способу оцінювання вартості технології, яка є об’єктом інтелектуальної власності і служить предметом обміну, значною мірою впливає на ефективність її передачі та використання. В роботі зроблено порівняльний аналіз ринкового, витратного та доходного підходів до оцінювання вартості технології, яка виступає об’єктом купівлі-продажу, у розрізі існуючих в межах кожного підходу методів. Аргументовано, що вибір оцінювання повинен здійснюватись з урахуванням організаційної форми трансферу технологій, оскільки остання впливає на склад витрат (особливо трансакційних) і місце їх виникнення. Значний рівень трансакційних витрат, пов'язаний із трансфером технологій, потребує їх врахування, що актуалізує питання вдосконалення методичного інструментарію оцінювання вартості технологій, зокрема, визначення допустимих рівнів ціни, в межах яких встановлюється діапазон “торгу”, для мінімізації опортуністичної поведінки учасників трансферу.
У третьому розділі “Вибір і оцінка ефективності організаційних форм трансферу технологій”розроблено рекомендації щодо обґрунтування найбільш прийнятної для виробничих підприємств організаційної форми трансферу технологій, яка, з одного боку, забезпечуватиме реалізацію виробничих завдань згідно стратегічних цілей менеджменту підприємства, а з іншого –дасть змогу мінімізувати пов’язані із залученням і використанням технології витрати (в тому числі трансакційні).
Обґрунтовано, що вибір організаційної форми трансферу технологій має здійснюватися з урахуванням стратегії технологічного розвитку підприємства. Їх визначено як стратегії “технологічного лідерства”, “наслідування” та “трансферу і співпраці”. З метою вироблення відповідних рекомендацій досліджено і систематизовано переваги і недоліки існуючих стратегій технологічного розвитку підприємства –імпортера технології та охарактеризовано їх здатність формувати конкурентоспроможність у розрізі “якість-витрати-час”. З урахуванням здатності технологій формувати конкурентні переваги досліджено умови, за яких підприємство надаватиме перевагу певній стратегії технологічного розвитку.
Аргументовано, що з точки зору “ціни” формування ключових показників технологічної конкурентоспроможності найраціональнішою формою технологічної поведінки підприємства є стратегія “трансферу і співпраці”, оскільки вона дає змогу протягом короткого часу і за малих витрат досягти певних поліпшувальних змін у рівня якості продукції. Водночас акцентовано, що вибір організаційної форми трансферу технологій має здійснюватися з урахуванням галузевої приналежності підприємства-імпортера. На основі систематизації статистичних даних, виділено сім груп інноваційних галузей, в яких трансфер технологій має свої особливості, що обумовлює переважний вибір підприємствами-імпортерами його певної організаційної форми.
Зазначено, що вибір організаційної форми трансферу технологій виробничого підприємства, а відтак визначення їх порівняльної ефективності залежить від цілого ряду складових, що потребує поетапного здійснення процедури вибору. Попередній відбір технології з ряду альтернативних здійснюється шляхом аналізу напряму технологічного трансферу в вітчизняному або міжнародному форматі, що забезпечує залучення технологій, здатних формувати конкурентні переваги у розрізі “час-якість”. Причому важливим є визначення критичної точки переходу технологій суміжних технологічних укладів, що дасть змогу відсікти технології, життєвий цикл яких наближається до завершення.
Наступний етап вибору організаційної форми трансферу технології стосується виявлення і аналізу трансакційних витрат підприємства за кожною організаційною формою. При цьому основними завданнями, які потребують вирішення є:
Рівень впливу факторів на вибір організаційної форми трансферу технології можна представити у вигляді обмеження реакцій на конкретні зловживання фірми-партнера або бездіяльність. Для аналізу рівня прояву виявлених факторів в роботі використаний принцип функції бажаності Харрінгстона, в основі якого лежить ідея перетворення натуральних значень в безрозмірну шкалу. При цьому кожен фактор можна оцінити на основі апріорної інформації щодо його можливого прояву. Аргументовано, що найбільшою мірою на величину трансакційних витрат впливають: складність технології, яка обумовлює кількість носіїв технології і визначає якість її передачі; рівень законодавчого забезпечення, який впливає на здатність державних регулятивних структур усувати чи обмежувати обопільні прояви опортуністичної поведінки учасників трансферу; повторюваність трансакцій з подібними об’єктами –чим більшою вона є, тим менші трансакційні витрати; зацікавленість учасників трансферу у ціні –встановлення взаємовигідної для учасників трансферу ціни технології зменшуватиме прояви їх опортуністичної поведінки у ході трансферу. З метою окреслення поля торгу між експортером та імпортером технології запропоновано розраховувати її верхню і нижню ціну.
Нижня межа ціни технології (нижче якої в експортера втрачається інтерес до її продажу) може визначатися за формулою:
ЦТнм = ЧПЕ[(1 - Кпнп)(ВП.. Црп –Св –ПДВ –КВ.. Нспг.Кнп)] / ВП, (1)
де ЦТнм –нижня межа ціни технології; ВП –випуск продукції в натуральних одиницях за новою технологією; ЧПЕ –частка надприбутку експортера технології; Кпнп –коефіцієнт податку на прибуток; Црп –ціна реалізації продукції, виготовленої за переданою технологією; Св –собівартість продукції, виготовленої за новою технологією; ПДВ –податок на додану вартість; КВ –розмір капіталовкладень імпортера технології для її впровадження; Нспг –середня норма прибутку в галузі; Кнп –коефіцієнт надприбутку, який показує величину очікуваного перевищення рівня прибутковості від капіталовкладень в проект з освоєння переданої технології над середньогалузевою нормою прибутку (береться в межах 1,5 - 2,0).
Верхня межа плати за технологію ПТвм (вище якої в імпортера зникає інтерес до її придбання) визначатиметься за формулою (2):
ЦТвм = [(ВП . Црп- СвПДВ)–(КВ . Н спг . Кнп) /(1 - Кпнп)]/ВП (2)
Аналіз впливу зазначених вище чинників на рівень трансакційних витрат рекомендовано узагальнювати за допомогою матриці, яка показує залежність між організаційною формою трансферу технологій та інформаційними факторами, пов’язаними з їх вибором і дає змогу обрати організаційну форму трансферу технологій за принципом найменших трансакційних витрат.
Завершальним етапом обґрунтування процесу трансферу технології є врахування фінансових результатів трансферу нової технології. Аргументовано, що ефективність трансферу технології має описуватися множиною фінансових показників, розрахунок яких відображає специфіку оцінювання економічного ефекту залежно від організаційної форми трансферу за допомогою моделі “прирощених ефектів” в межах життєвого циклу нової технології та інвестиційного горизонту (в тому числі з урахуванням трансакційних витрат) та наступного вибору оптимального варіанту на основі зіставлення даних щодо NPV (чиста поточна вартість) та IRR (внутрішня норма доходності). Алгоритм вибору організаційної форми трансферу технології з урахуванням критеріїв ефективності наведено на рис. 3.
Рис. 3. Модель вибору організаційної форми трансферу технології з урахуванням критеріїв ефективності
На рис. 3. прийнято такі позначення: Чр –частка ринку продукції за новою технологією; Q –якість продукції за новою технологією; Ц –ціна; Vр –обсяг реалізації продукції за новою технологією; t –час залучення технології; ПТ –продуктивність технології; NPV –чиста поточна вартість; IRR –внутрішня норма доходності; ТОК –термін окупності; ТВ post ante –трансакційні витрати після укладання угоди; CК – ціна позичкового капіталу; IR –індекс рентабельності технології.
З огляду на складність кваліфікованого врахування зазначених чинників у практиці роботи малих і середніх підприємств розроблено принципові засади створення структури (організації), яка б на регіональному рівні здійснювала інформаційну і консультативну підтримку процесів трансферу технологій на виробничі підприємства.
ВИСНОВКИ
У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розробки теоретико-методичного забезпечення оцінювання економічної ефективності здійснення трансферу виробничих технологій за різними організаційними формами, що дає змогу обґрунтовувати їх вибір і мінімізувати витрати на технологічне оновлення. Загальні висновки, сформовані за результатами дослідження, такі:
1. На основі дослідження економічної сутності процесу трансферу технологій у дисертації набув подальшого розвитку понятійний апарат системи менеджменту підприємства, зокрема, такі його елементи як “технологічна політика”, “трансфер технологій”, “управління трансфером технології”, які уточнені та доповнені з огляду на завдання, що вирішуються у процесі управління технологічним розвитком підприємства. Технологічна політика підприємства розглядається в дисертації в контексті стратегічного управління. Її завданням є створення механізму реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічного стану підприємства з метою досягнення і утримання технічних переваг, завдяки яким підприємство має змогу адекватно реагувати на запити й вимоги бізнес-середовища, випускаючи конкурентоспроможний продукт. Трансфер технологій визначається як комерційний договірний процес кількох сторін з передачі як в матеріальній, так і нематеріальній формі на певних умовах фактору виробництва (технології) з метою підвищення конкурентоспроможності покупця за умов задоволення комерційної вигоди продавця під час та після закінчення терміну дії угоди.
2. Аргументовано, що управління трансфером технологій, крім процедур укладання договорів купівлі-продажу (що є об’єктом юридичного законодавства) має охоплювати обґрунтування напрямів технологічного розвитку підприємства з метою досягнення і утримання технічних переваг завдяки залученню нових технологій у певній організаційній формі, яка забезпечує оптимальне узгодження інтересів імпортера та експортера технології та максимізує економічні вигоди від її впровадження у виробничий процес. На основі аналізу й зіставлення інтересів учасників трансферу (експортера й імпортера технології) окреслено їх спонукальні мотиви, що дає змогу прогнозувати їх поведінку до і після укладання угоди про трансфер.
. Шляхом узагальнення наукової інформації про можливі форми залучення ресурсів суб’єктами ринку запропоновано систематизацію організаційних форм трансферу технологій за ознакою відносин, які виникають при обміні. Встановлено, що залучення технології може здійснюватися на ринкових умовах, наближених до них, контрактних відносин (рівновигідних та нерівномірних) і адміністрування. Аргументовано, що організаційна форма трансферу впливає на зміст і величину витрат, які несе імпортер технології при її залученні. Підкреслено, що значна частина цих витрат відноситься до класу трансакційних. Аргументовано, що значний рівень трансакційних витрат, пов'язаний із трансфером технологій, потребує їх врахування при оцінюванні доцільності трансферу, що актуалізує питання вдосконалення методичного інструментарію оцінки вартості технологій. Зазначено, що це може відбуватися на основі вивчення факторів-сигналів, для чого має бути розроблена відповідна процедура.
. Спираючись на наукові публікації з питань трансферу технологій охарактеризовано переваги і недоліки різних організаційних форм трансферу і акцентовано, що вибір імпортером форми залучення технології великою мірою залежить від рівня правового захисту нематеріального активу, покладеного в її основу. Низький рівень захисту інтелектуальної власності спонукає учасників трансферу до вибору тих форм, за яких можна було б протидіяти опортуністичній поведінці контрагента. Це актуалізує питання вибору оптимальної для умов і специфіки діяльності конкретного підприємства форми трансферу.
. Дослідженням впливу чинників макросередовища на процес залучення виробничих технологій вітчизняними виробничими підприємствами встановлено, що вплив економічних, соціальних і технологічних чинників має деякі відмінності залежно від галузевої приналежності підприємств, зокрема, від рівня розвитку технологій у відповідних секторах промисловості. З метою поглибленого аналізу цього впливу приведено у відповідність класифікатори видів економічної діяльності, використовувані в Україні та європейських країнах. Визначено галузі, які не спроможні протистояти тиску зовнішніх конкурентів без впровадження новітніх технологій. Показано, що більшість вітчизняних підприємств проявляють недостатню активність у сфері залучення сучасних технологій. Це стосується усіх галузей виробничої діяльності, і особливо у секторі малого та середнього бізнесу, де залучення технологій здійснюється в основному у формі придбання окремих одиниць технологічного обладнання.
6. На основі аналізу інноваційної активності промислових підприємств Хмельницької області виокремлено причини (рис. 2), що перешкоджають їм залучати сучасні прогресивні технології. З’ясовано, що найважливішими серед них є обмежені фінансові можливості і відсутність досвіду здійснення операцій трансферу. Останнє зумовлює великі трансакційні витрати, пов’язані з пошуком, вибором технології і відстоюванням власних економічних інтересів при укладанні угоди про трансфер. Визначено, що рішення про залучення нової технології приймається керівниками підприємств без урахування можливості різних організаційних форм мінімізувати витрати, пов’язані із залученням технології. У цьому зв’язку проаналізовано існуючі методичні підходи для оцінки впливу трансакційних витрат на здійснення трансферу технологій за різними організаційними формами.
. Використовуючи методи порівняльного і критичного аналізу до оцінки об’єктів інтелектуальної власності (ринкового, витратного і доходного), визначено, який із них найбільш доцільно використовувати за умови різних організаційних форм трансферу технологій.
. Обґрунтовано, що вибір організаційної форми трансферу технологій має здійснюватися з урахуванням стратегії технологічного розвитку підприємства. З метою вироблення відповідних рекомендацій досліджено і систематизовано переваги і недоліки існуючих стратегій технологічного розвитку підприємств та охарактеризовано їх здатність формувати конкурентні переваги у розрізі “якість-витрати-час”.
. Досліджено позиції науковців щодо можливості врахування рівня трансакційних витрат у процесах обміну інтелектуальною власністю розроблено рекомендації для їх порівняльної оцінки у процесах трансферу. Вони ґрунтуються на виявленні і аналізові факторів-сигналів, які свідчать про можливість появи трансакційних витрат, що дає змогу здійснити заходи для мінімізації їх величини. Аргументовано необхідність створення у регіоні спеціалізованої організації для надання допомоги виробничим підприємствам у виборі способу залучення технологій –Центру трансферу технологій; окреслено його функції.
. Для визначення ефективності трансферу технологій запропоновано використовувати низку фінансових показників, розрахунок яких відображає специфіку оцінювання економічного ефекту залежно від організаційної форми трансферу за допомогою моделі “прирощених ефектів” в межах життєвого циклу нової технології та інвестиційного горизонту (в тому числі з урахуванням трансакційних витрат) та наступного вибору оптимального варіанту на основі зіставлення даних щодо NPV та IRR. Розроблено алгоритм визначення ефективності трансферу технологій в розрізі організаційних форм. Підкреслено, що ефективність трансферу технологій за певною організаційною формою значною мірою залежить від способу фінансування цього процесу. Обґрунтовано джерела формування коштів для реалізації трансферу технологій співвідносно до кожної із організаційних форм.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті в наукових фахових виданнях
Особистий внесок здобувача полягає в виявленні особливостей трансферу технологій за різними організаційними формами на основі трансакційних витрат. –,6 др. арк.
Особистий внесок здобувача полягає в дослідженні тенденцій організаційних форм трансферу технологій в секторах промисловості України у відповідності до принципів європейської класифікації галузей промисловості. –,6 др. арк.
В інших виданнях:
Особистий внесок здобувача полягає в розробці концепції створення центру трансферу технологій з метою надання комплексу послуг малим і середнім підприємствам для сприяння їм в процесах трансферу технологій і зменшення трансакційних витрат. –,2 др. арк..
АНОТАЦІЯ
Іжевський П.Г. Ефективність організаційних форм трансферу технологій на виробничих підприємствах. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 –економіка, організація і управління підприємствами. –Хмельницький національний університет, Хмельницький, 2006.
У дисертаційній роботі досліджені питання трансферу технологій як невід’ємної складової технологічної конкурентоспроможності виробничих підприємств. Проаналізовано органічний зв’язок між ефективністю здійснення трансферу технологій відповідно до його організаційних форм. Розкрито сутність завдань, які підприємство може вирішити за допомогою трансферу технологій.
Описані методи вартісного оцінювання технологій за умов різних організаційних форм трансферу. Виявлено переважні форми трансферу технологій на підприємствах Україні за їх галузевою приналежністю. Аргументовано необхідність створення центру трансферу технологій з метою надання комплексу послуг малим і середнім підприємствам для сприяння їм в процесах трансферу технологій і зменшення трансакційних витрат; диференційовано сукупність організаційних форм трансферу технологій за специфікою прояву ринкових відносин.
Розроблено рекомендації для порівняльної оцінки організаційних форм у процесах трансферу. Вони ґрунтуються на виявленні і аналізові факторів-сигналів, які свідчать про можливість появи трансакційних витрат, що дає змогу здійснити заходи для мінімізації їх величини. Розроблено модель визначення ефективності трансферу технологій у розрізі організаційних форм.
Ключові слова: трансфер технологій, трансакційні витрати, технологічна політика, центр трансферу технологій, організаційні форми трансферу, фактори-сигнали, конкурентноздатність виробничого підприємства.
АННОТАЦИЯ
Ижевский П.Г. Эффективность организационных форм трансфера технологий на производственных предприятиях. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 –экономика, организация и управление предприятиями. –Хмельницкий национальный университет, Хмельницкий, 2006.
В диссертации изложены теоретическое обобщение и новое решение научных вопросов связанных с эффективностью процесса трансфера технологий на основе выбора его организационных форм с целью решения проблемы технологической конкурентоспособности производственных предприятий.
На основе обобщения зарубежного и отечественного опыта получили дальнейшее развитие подходы к определению экономической сущности понятия “трансфер технологий”. В работе трансфер технологий определен как коммерческий договорной процесс нескольких сторон по поводу передачи в материальной или нематериальной форме на определенных условиях фактора производства (технологии) с целью повышения конкурентоспособности покупателя при условии соблюдения коммерческой выгоды продавца во время и после окончания срока действия договора.
Путем обобщения научной информации о возможных формах привлечения ресурсов субъектами рынка предложено систематизацию организационных форм трансфера технологий на:
Исследование теоретических материалов содержания трансфера технологий дало возможность утверждать, что выбор технологии должен осуществляться с учетом динамики научно-технического прогресса в отрасли, к которой принадлежит предприятие, характеристик продукции, которую оно производит и уровня изменчивости потребительских предпочтений к ним, а также финансовых возможностей предприятия, которые влияют на выбор технологической политики.
Для повышения эффективности управления трансфером технологий предприятия. Обоснована необходимость учета влияния трансакционных издержек на выбор организационной формы трансфера, а также формирования технологической политики и стратегии. Предложено использовать факторы-сигналы трансакционных издержек. Для анализа уровня проявления выявленных факторов использован принцип функции желаемости Харррингстона, в основе которого лежит идея превращения натуральных чисел в безразмерную шкалу. При этом каждый фактор можно оценить на основе априорной информации к его возможному проявлению. Аргументировано, что наиболее влиятельными факторами на величину трансакционных издержек являются следующие:
В работе изложена концепция создания регионального центра, главной целью которого является содействие в процессе трансфера технологий малым и средним производственным предприятиям и снижение трансакционных издержек, связаных с этим процессом.
Предложения, изложенные в диссертации, позволяют оценить эффективность организационных форм трансфера технологий, а также необходимость привлечения новых технологий в рамках стратегических целей конкурентоспособности предприятия.
Ключевые слова: трансфер технологий, трансакционные издержки, технологическая политика, центр трансфера технологий, организационные формы трансфера, факторы-сигналы, конкурентоспособность производственного предприятия.
SUMMARY
Izhevskiy P.G. The efficiency of technologies transfer organizational forms at the industrial enterprises. - Manuscript.
The thesis on acquiring a scientific degree of Candidate of Economics majored 08.06.01 –economics, organization and management of enterprises. - Khmelnytskiy National University, Khmelnytskiy city, 2006
Technologies transfer the question as inalienable constituent competitiveness of production enterprises are covered in the work. Organic communication between efficiency of realization the technologies transfer in accordance with its organizational forms is analyzed. The essence of tasks that can be solved by the enterprise due to technologies transfer is covered. On the basis use of theory costs transaction. Classification of organizational forms the transfer of technologies is carried out.
Methods of cost evaluation technologies in the conditions different organizational forms are transfer are described. The basic forms of technologies transfer are exposed on the enterprises in Ukraine particular a branch belonging. As estimation of efficiency the organizational form the transfer; it is suggested to take into account influence of transaction costs on the basis of factors-signals. The problem of transfer technologies centre creation is covered; the transfer technologies centre is to provide complex services to small and middle enterprises for the assistance them in the process of technologies transfer and decreasing transaction expenses.
The organizational forms of technologies transfer are differentiated according to the market relation display. The recommendations for comparative estimation of organizational forms in the transfer processes are given. They are based on fining and analyzing the factors-signals, that prove the possibility of transaction expenses appearance, giving the opportunity to take measures for their minimization.
The algorithm of technologies transfer efficiency definition is offered in the aspect of organizational forms.
Key words: transfer technologies, transaction expenses, technological policy, technologies transfer centre, organizational forms of transfer, factors-signals, production enterprise competitiveness.