Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
МАЗУР Анатолій Григорович
УДК 332.132
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ
УПРАВЛІННЯ КОМПЛЕКСНИМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД
Спеціальність 08.10.01. –розміщення
продуктивних сил і регіональна економіка
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
КИЇВ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.
Науковий консультант доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України Дорогунцов Сергій Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, голова Ради.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік Національної академії наук України Алимов Олександр Миколайович, Інститут економіки Національної академії наук України, завідувач відділом промислового потенціалу; доктор економічних наук, професор Чернюк Людмила Григорівна, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідуюча відділом проблем комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення; доктор економічних наук, професор Сологуб Олена Петрівна, Національний університет харчових технологій Міністерства освіти і науки України, завідуюча кафедрою маркетингу.
Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ.
Захист відбудеться “”жовтня 2002 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомиться у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий “”вересня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор С.І. Бандур
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Економічний суверенітет України призвів до розвитку економічної самостійності регіонів, що в свою чергу вимагає посилення пошуку і впровадження в практику прогресивних форм ведення економіки на регіональному рівні. У цьому зв'язку особливого значення набувають вивчення нагромадженого досвіду, використання і застосування наукових розробок з питань господарського управління в регіональних системах, розробка пропозицій по удосконаленню всієї роботи, пов'язаної з переходом на переважно регіональний рівень управління суспільними процесами. Регіоналізація управління соціально-економічним розвитком сьогодні є світовою тенденцією, яка охопила країни Північної Америки та Західної Європи вже після другої світової війни. Вона характеризується такими рисами: все більшою мірою вирішальна роль відводиться людському фактору і соціальним аспектам життя; суттєво зростає територіальний взаємозв'язок і взаємообумовленість різноманітних факторів економічного піднесення і соціального розвитку; підвищується мобільність трудових ресурсів; ускладнюються виробнича структура та інфраструктура регіону; поглиблюється територіальний поділ праці, все більшого значення набуває його міжнародний аспект; зростає взаємозалежність регіонів різного рівня; збільшується залежність результатів економічної діяльності від екологічного стану території.
Важливим моментом у перебігу цих процесів стало прийняття у Страсбурзі в 1985 році Європейської хартії про місцеве самоврядування. Хоча Україна підписала цей документ у вересні 1996 року, у нас ще й досі зберігається надмірна централізація управління соціально-економічним розвитком держави.
У Посланні Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.”наголошено на необхідності перенесення значної частини управлінських функцій у регіони, істотне посилення їх ролі у вирішенні всього комплексу завдань ринкових перетворень, що дозволить прискорити соціальний та економічний розвиток територій, особливо депресивних. У цьому зв'язку, на передній план виступає проблема трансформації існуючих форм управління соціально-економічним розвитком регіонів з орієнтацією на ринкові засади господарювання, формування економічного механізму управління на рівні регіонів в перехідний період, комплексного дослідження регіону як єдиного економічного і соціального організму.
Складність цього процесу підсилюється специфічними особливостями переходу до ринку, властивих економіці регіонів, до яких слід віднести монополізацію виробництва, структурну деформацію економіки, інфляційні процеси, спад інвестиційної та інноваційної активності. Тому в методологічному відношенні надзвичайно важливо визначити особливість переходу від всеохоплюючої централізованої системи управління до соціальної системи демократичного громадянського суспільства, коли попередня система фактично зруйнована, а нові демократичні форми і методи управління ще не вироблено. З іншого боку, слід зазначити, що само по собі регіональне управління є складною комплексною системою і її дослідження потребує багатоаспектного підходу з застосуванням теорії науковго управління.
З опублікованих останнім часом результатів фундаментальних досліджень українських вчених-регіоналістів із даної проблематики виділяються глибиною і широтою охоплення проблем регіонального розвитку та обґрунтованістю наукових положень праці А. І. Амоші, О. М. Алимова, Б.М. Біренберга, П.П.Борщевського, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Б. М. Данилишина, Л.М. Зайцевої, Т. А. Заяць, А.О. Епіфанова, Н.І. Каніщевої, В. І. Куценко, І.І. Лукінова, А.С. Лисецького, Е. М. Лібанової, В.К. Мамутова, С.А. Мельника, В. Ф. Столярова, В.К. Симоненка, О. П. Сологуб, М. І. Фащевського, В.І. Пили, В.А. Поповкіна, М.Ф. Тимчука, І.Г. Ткачук, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченка.
Не можна не відзначити розробки Національного інституту стратегічних досліджень НАН України, які стосуються питань національної безпеки країни, оцінки основних загроз національним інтересам. Досить важливими є дослідження, які виконані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України з питань оцінки сталого розвитку економіки та Науково-дослідним інститутом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України щодо розробки методології програмно-цільового підходу при розв'язанні регіональних проблем.
В той же час багато проблем, які стали особливо актуальними в перехідний період, вимагають додаткових системних досліджень. В економічній теорії і практиці залишаються недостатньо повно вирішені питання щодо визначення теоретичних понять та сутності регіонального управління, його місця та ролі в економічній системі регіону. З іншого боку, малодослідженим залишається коло питань, пов'язаних з внутрішньою організацією управління регіональними системами: зміст управлінської діяльності в регіоні; наукове обґрунтування закономірностей, цілей, принципів та методів управління на регіональному рівні; визначення нового змісту функцій управління в перехідний період; оптимізація організаційних структур органів влади і управління в регіоні; правове та інформаційне забезпечення управлінських процесів тощо. Потребує подальшого дослідження проблематика програмно-цільового управління та прогнозування регіонального розвитку. В практичній роботі регіональних органів недостатньо використовуються методи аналізу та багатоваріантних рішень, заснованих на прийомах математичного моделювання управлінських ситуацій, а також інтегральні показники ефективності регіонального розвитку і управління.
Необхідність наукової розробки зазначених проблем обумовила вибір даної теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася згідно з планами науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України в межах теми 3.1.5.63. “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу”(номер держреєстрації 0100 U 000657), де автором запропоновано методологію прогнозування розвитку територіально-виробничих комплексів, а також теми 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)”(номер держреєстрації 0199 U 003691), в рамках якої дисертантом обґрунтовано методичні підходи до оцінки ефективності діяльності галузей економіки регіону за допомогою методів багатоваріантного аналізу.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій по удосконаленню системи управління комплексним соціально-економічним розвитком регіонів в перехідний період. Відповідно до зазначеної мети в дисертації поставлено та розв'язувались такі задачі:
теоретичне обґрунтування місця та ролі регіональної економіки як об'єкту управління в складі національної економіки;
поглиблення теоретичних і практичних аспектів економічного районування як методу оптимізації розміщення продуктивних сил країни, територіальної організації праці на регіональному і міжрегіональному рівнях, а також оцінка ефективності регіональної політики і управління;
дослідження процесів економічного відтворення в регіональних економічних системах на основі визначеня пропорцій розвитку та здійснення відтворювальних циклів виробництва як предмету управлінської діяльності на території;
наукове визначення сутності, змісту та ролі управління розвитком регіональних соціально-економічних систем в умовах трансформації суспільних відносин;
розробка науково-методологічних основ (цілей, принципів, методів) організації управління в адміністративних регіонах та здійснення управлінського впливу з боку владних структур в нових умовах господарювання;
наукове обґрунтування структури та змісту функціональної діяльності регіональних органів влади і управління в умовах формування ринкової економіки;
науково-методичне обґрунтування засобів та прийомів структурно-факторного аналізу соціально-економічного розвитку територій, показників ефективності функціонування регіональних економічних систем і управління, оцінки функціонування галузей спеціалізації регіону із застосуванням математичного моделювання;
розробка концептуальних положень щодо нормативно-правового регулюванню управлінської діяльності в регіонах на основі першочергового прийняття відповідних законодавчих актів (законів);
визначення напрямів реформування системи державного управління регіональним розвитком в рамках здійснення радикальної адміністративної реформи в країні, обґрунтування можливостей її адаптації до умов демократизації суспільства з врахуванням зарубіжного досвіду;
удосконалення інформаційного забезпечення регіональних органів влади і управління на основі уніфікації форм і показників звітності та формування регіональних інформаційних систем;
розробка стратегії регіональної політики та її здійснення на перспективу з урахування впливу природно-ресурсних, економічних, соціальних та політичних чинників.
Об'єктом дослідження є процес управління соціально-економічним розвитком регіону, його організація і функціонування в період ринкової трансформації суспільних відносин.
Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні, соціально-економічні, організаційно-методичні проблеми, що виникають при формуванні оновленої системи регіонального управління на базі дотримання вимог економічних законів розвитку регіонів в умовах ринку та демократизації суспільних процесів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сучасна економічна теорія, теорія складних систем, аналіз і синтез концепцій найбільш визначних шкіл економічної науки з проблем розвитку регіональних економічних систем і організації їх управління, законодавчі та нормативні акти України. В дисертації, зокрема при визначенні стану та перспектив розвитку регіональної економіки, використовувались методи аналізу і синтезу –для деталізації об'єкту дослідження; порівняння –для зіставлення фактичних даних звітного і попереднього років; групування –для встановлення залежності ефективності управління від системи оподаткування, фінансування, кредитування; конкретно-історичний –для вивчення еволюції розвитку регіональної економіки і управління; кореляційно-регресійний аналіз - для визначення і кількісної оцінки зв'язку між показниками досліджуваного об'єкту; середніх і відносних величин –для визначення рівня ефективності відтворювальних процесів у регіоні; монографічний –для детального вивчення стану функціонування та розвитку регіонального управління; математичного моделювання –для аналізу складних управлінських ситуацій та прийняття багатоваріантних рішень; графічний –для наочного відображення динаміки показників розвитку регіонів; рядів динаміки –для зображення зміни у часі показників досліджуваного аспекту проблеми; розрахунково-конструктивний –при визначенні окремих показників на перспективу; балансовий –для встановлення рівноваги в бюджетному регулюванні; нормативний –при аналізі ефективності управлінської праці і плануванні регіонального розвитку; картографічний –для наочного представлення та порівняння даних про розміщення і ефективність функціонування галузей промисловості і сільського господарства, окремих відтворювальних циклів та інвестиційної привабливості регіонів України.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження в дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні, методологічні та практичні засади формування системи управління соціально-економічним розвитком регіонів в перехідний до ринку період.
Відмінність одержаних наукових результатів від існуючих розробок полягає в тому, що управління соціально-економічними системами розглядається і пропонується здійснювати на принципово новій науково-теоретичній, методологічній і практичній базі, яка відповідає стану суспільних відносин в перехідний період та тенденціям розвитку ринкової економіки як в регіонах, так і в державі в цілому.
Найбільш важливими результатами, що характеризуються новизною і розкривають логіку, складність, масштабність, повноту та зміст дисертаційного дослідження, є наступні основні ідеї, положення і розробки:
–дано наукове трактування сутності регіональної економіки як цілісної системи зв'язків, пропорцій і принципів здійснення відтворювальних процесів суб'єктами господарської діяльності на адміністративно окресленій території в контексті просторової організації господарства –сукупності регіональних економічних систем;
–розроблено принципово нові теоретичні і практичні підходи до економічного районування в країні з метою переорієнтації макрорегіону з об'єкта в суб'єкт управління на території з відповідними функціями і повноваженнями в системі державного управління регіональним розвитком;
–визначено предмет управлінської діяльності в регіоні як процес впливу на формування необхідних суспільних пропорцій (загальноекономічних, структурних, економіко-демографічих, соціально-економічних) та здійснення відповідних відтворювальних циклів (трудових, фінансово-кредитних, продовольчих, природних ресурсів, інвестиційно-будівельного процесу, виробничих і соціально-побутових послуг, ринкової інфраструктури);
–уточнено і поглиблено економічну сутність та обґрунтовано системність регіонального управління як інтегрованої функції суб'єктів управління господарською діяльністю на території (державою, галузевого, місцевого самоврядування, міжгалузевого, міжрегіонального, ринкової інфраструктури) з орієнтацією на соціальні аспекти розвитку на засадах регулювання економічних відносин;
–вперше розроблено науково-методологічні основи регіонального управління як окремого суспільного виду діяльності в рамках формування нової управлінської ідеології і засобів впливу органів місцевої влади регіонів на характер здійснення відтворювальних процесів в ринкових умовах господарювання;
–визначено, згідно вимог ринку, науковий зміст і практичну значимість основних функцій управлінської діяльності в регіоні: організаційної - як процесу розподілу обов'язків, повноважень та координації зусиль в середині апарату управлінського органу і конкретну практичну діяльність по раціоналізації чи моделюванню управлінських структур; прогнозування - як науково-практичне визначення ймовірних тенденцій розвитку елементів регіональної економіки; планування - як обгрунтування стратегії розв'язання конкретних завдань, основних напрямів регіональної політики на майбутній період, формування економічних орієнтирів; регулювання - як досягнення збалансованості розвитку регіональної економіки за допомогою прямих і опосередкованих методів впливу; управління персоналом - як діяльність по підвищенню виробничої, творчої віддачі (активності) управлінських кадрів, виробленню та організації політики підбору, розстановки, навчання та підвищення кваліфікації персоналу; контролю - як процесу перевірки виконання управлінських рішень;
–запропоновано принципово нове методичне забезпечення управлінської діяльності на території із застосуванням показників: ефективності використання ресурсного потенціалу регіону, управлінської праці, включаючи оперативність, надійність, оптимальність, економічність, продуктивність управлінського органу та праці керівника; оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону; використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; структурних перетворень; рівня якості життя населення та розвитку соціальної інфраструктури; депресивності територій; комплексної оцінки стану функціонування галузей спеціалізації регіону на основі математичного моделювання;
–вперше обґрунтовано нормативно-правову регламентацію регіонального управління на основі першочергового прийняття законів про: управління регіональним розвитком, основи бюджетного регулювання, депресивні регіони;
–вперше розроблено, в рамках здійснення радикальної адміністративної реформи, багатоструктурну систему організації регіонального управління в Україні на основі виділення п'яти основних його рівнів –загальнодержавного, міжрегіонального, власне регіонального, районного, базового з визначенням функцій і повноважень органів управління на кожному з них;
–визначено напрями поліпшення інформаційного забезпечення регіонального управління за рахунок створення інформаційно-аналітичних центрів в регіонах, реалізація яких дасть можливість апарату облдержадміністрації і органам місцевого самоврядування мати постійний доступ до державних інформаційних систем та статистично-аналітичної інформації, здійснювати оперативний обмін інформацією між органами регіональної та місцевої влади, а також запровадити на основі сучасних телекомунікаційних технологій автоматизовану обробку, систематизацію та аналіз інформації; оптимізацію використання комп'ютерів, з'єднаних в єдину мережу обробки даних; доступ в Інтернет;
–розроблено концептуальні основи перспективного розвитку регіональних економічних систем на основі врахування факторів лібералізму і протекціонізму в здійсненні економічної політики та чинників впливу на соціально-орієнтовані параметри: демографічних, рівня доходів населення, державних пріоритетів, дієвості механізму вирівнювання соціального розвитку, стану навколишнього середовища, природно-ресурсного та інвестиційного забезпечення тощо.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення і практичні рекомендації є основою для вирішення теоретичних і практичних проблем організації та здійснення управління соціально-економічним розвитком регіональних економічних систем в перехідний до ринку період.
Окремі положення дисертаційної роботи використані: департаментом регіональної політики Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України при підготовці проектів Концепції державної регіональної політики та Загальнодержавної програми розвитку малих міст України (лист № 15-33/348 від 25.06.2002 р.); Вінницькою обласною державною адміністрацією - для цілей прогнозування, планування та регулювання суспільних відносин в регіоні (лист № 01-01-08-4886 від 13. 12. 2001 р.); Тернопільською міською радою народних депутатів - при здійсненні аналізу соціально-економічного розвитку та оцінки факторів впливу на характер розвитку економіки міста Тернополя (лист № 625/06 від 29.05.2001 р.); Хмельницькою обласною державною адміністрацією - в частині комплексної оцінки стану функціонування галузей спеціалізації регіону та визначення загальної результативності управлінської діяльності на території з боку органів виконавчої влади (лист № 99/99-13-1105/2002 від 30.05.2002 р.); Житомирською обласною державною адміністрацією - при оцінці рівня соціально-економічного розвитку регіону, бюджетного регулювання та підготовці матеріалів щодо визначення депресивних території (лист № 5-38/3024 від 31.05.2002 р.); РВПС України НАН України - при прогнозуванні розвитку економіки регіонів на перспективу (довідка від 03.12.2001 р. за № 25/675), а також у Вінницькому державному аграрному університеті при викладанні курсів “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”та “Державне управління і регулювання економіки”(довідка від 02.04.2002 р. за №433)
Особистий внесок здобувача. Дисертантом вперше науково обґрунтовано методологію трансформації і удосконалення системи управління соціально-економічним розвитком регіонів України в перехідний до ринку період. Висвітлені в дисертації ідеї та розробки належать особисто автору і є його внеском у розвиток теорії та практики розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Опубліковані наукові праці належать особисто автору.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались на республіканських і міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність”(м. Вінниця, березень 2000 р.); Міжнародному симпозіумі “Наука і підприємництво”(м. Трускавець, лютий 2000 р.); Першій міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах”(м. Дніпропетровськ, лютий 2000 р.); Науково-практичній конференції професорсько-викладацького колективу та аспірантів ВДСГІ “Наукове забезпечення прискореного реформування галузей АПК регіонів: теорія та практика”(м. Вінниця, лютий 2000 р.); Міжнародній науково-технічній конференції “Приборостроение –р.”(м. Сімеіз, вересень 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: спеціальні економічні та правові аспекти”(м. Запоріжжя, листопад 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і підприємництво”(м. Трускавець, лютий 2001 р.); Міжнародній науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління”(м. Рівне, травень 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”(м. Київ, травень 2001р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання”(м. Харків, травень 2001 р.); Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Маркетингові дослідження в Україні”(м. Ялта, травень 2001 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 36 наукових праць загальним обсягом 43 др.арк. З них 1 монографія обсягом 16 др.арк., 25 статей в наукових фахових виданнях загальним об'ємом 17 др.арк., 3 статті в інших наукових виданнях, 8 наукових доповідей і тез на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації Дисертаційна робота складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 453 стор., в тому числі 24 таблиці, викладені на 15 стор., 58 рисунків - на 30 стор. та 21 додаток - на 26 стор. Список використаних джерел із 293 найменувань викладено на 21 стор.
Основний зміст роботи
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади розвитку регіональної економіки як об'єкту управління”розглядаються теоретичні основи розвитку регіональної економіки, розкривається сутність і зміст цієї економічної категорії, її роль і вплив на процеси становлення і розвитку регіонального управління.
На основі критичного аналізу існуючих концепцій і теорій з цієї проблематики визначено, що регіональна економіка –це цілісна система закономірностей, зв'язків і пропорцій здійснення відтворювальних процесів суб'єктами господарської діяльності різних форм власності на адміністративно окресленій території. Сформульовано предмет дослідження регіональної економіки як: вивчення соціально-економічного розвитку регіональних систем у відповідності із законами економічного відтворення; розгляду економіки регіонів через систему взаємодіючих суб'єктів –підприємств і організацій різних форм власності, між якими існують матеріальні, фінансові та інформаційні зв'язки; аналіз прогнозування і обґрунтування напрямів розміщення продуктивних сил з урахуванням загальної стратегії соціально-економічного розвитку; визначення регіональних пропорцій різних видів економічної діяльності; дослідження регіонального відтворювального процесу через фази виробництва, розподілу, обміну і споживання; оцінки ефективності функціонування суб'єктів господарювання на відповідній території та визначення шляхів її підвищення. Систематизовано наукові принципи функціонування регіональної економіки (самоорганізація, цілеспрямованість, специфічність, цілісність), що обґрунтовує відповідність цієї категорії теорії економічних систем.
Дослідженнями підтверджено, що розвиток регіональної економіки в перехідний період спирається на практику економічного районування і адміністративно-територіальний устрій країни. При цьому одним із головних завдань районування є забезпечення керованості розвитком держави у напрямку оптимізації співвідношень централізації і децентралізації функцій управління і визначення повноважень органів управління на різних рівнях територіальної системи.
Рис. 1. Характер взаємодії регіональних відтворювальних циклів
В нових економічних умовах економічні райони слід розглядати як саморегульовані системи, які виступають не об'єктами, а суб'єктами управлінської діяльності і, відповідно, складовою частиною єдиної державної системи регіонального управління.
Нові напрями розвитку дістає теорія просторової організації регіональної економіки, переорієнтація існуючих економічних районів з виробничих на соціальні аспекти розвитку, перегляд мережі діючих і створення нових економічних районів: старопромислових –за ознакою ліквідації нерентабельних виробництв вугільного та металургійного комплексів і структурної їх перебудови (Донецький, Запорізький), перспективних –за ознакою запровадження нових інноваційних проектів по туризму, харчовій, легкій і переробній промисловості, народних промислів, освоєння природних ресурсів (Закарпатський, Кримський), депресивних –за ознакою погіршення якості життя населення (Чернівецький, Волинський) і необхідності постійної довгострокової економічної підтримки в рамках особливих програм розвитку; реалізація нових теорій розміщення на основі інновацій (технологій, організаційного досвіду, створення полюсів росту: технополіси, технопарки, спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку).
Досягнення збалансованості між цими складовими відтворювального процесу потребує виділення в складі регіональної економіки найважливіших об'єктивних пропорцій розвитку: загальноекономічних, структурних, економічно-демографічних, фінансово-економічних.
Методологією дослідження передбачено розгляд змісту регіонального управління через призму відтворювальних циклів регіональної економіки, які можна розглядати як відносно самостійну підсистему регіонального відтворення (рис. 1). Відтворювальні цикли мають відповідні просторові межі, різні для окремих видів ресурсів, товарів і послуг, що породжує складну проблему розподілу функцій і повноважень по управлінню ними між різними рівнями влади –державним, національним, місцевим. Крім того, ефективність відтворення регіональних економічних систем залежить від інвестиційного забезпечення відтворювальних процесів.
Виконане в роботі групування регіонів України за індексом інвестиційної привабливості (рис. 2) дозволяє виділити ряд областей: Львівська, Київська, Полтавська, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька з високим його рівнем інвестиційної привабливості, а також області: Тернопільська, Вінницька, Кіровоградська, Херсонська, де інвестиції в основний капітал є найменшими. Це свідчить про асиметричний характер розвитку регіональної структури економіки країни і неефективну політику вирівнювання темпів відтворення з боку державних органів регіонального управління.
У другому розділі “Методологія становлення та розвитку регіонального управління” досліджуються теоретичні проблеми становлення регіонального управління в перехідний до ринку період. Зокрема, підкреслюється, що ця економічна категорія ґрунтується на внутрірегіональному розвитку і пов'язується з формуванням відповідних пропорцій між елементами регіональної економіки, тобто складається в результаті господарської діяльності на території регіону. Наводяться розмежувальні ознаки з іншими видами управління: галузевим, міжгалузевим, програмно-цільовим, місцевим тощо. Специфіка регіонального управління (РУ) полягає в тому, що воно відрізняється від усіх інших видів управління на адміністративній території і виражається функцією інтеграції усіх видів управління в конкретному регіоні:
Ру = Гу U Ду U Му UМгу U П р-ну,
де: Гу –галузеве управління;
Ду –державне управління;
Му –місцеве управління (самоврядування);
Мгу –міжгалузеве управління.
Еволюція регіонального управління включає п'ять етапів: І –-1932рр., ІІ – 1933- 1956 рр., ІІІ –-1964 рр., ІV –-1985 рр., V –- по даний час. На першому етапі розвитку проблеми регіонів розглядалися і вирішувалися виходячи із дії економічного закону вартості і об'єктивного характеру розвитку товарно-грошових відносин; із необхідності поступового усуспільнення засобів виробництва. На другому етапі була створена система адміністративно-територіального устрою відповідно до потреб адміністративно-командної системи управління в країні. На третьому етапі розвитку значні зусилля направлялись на удосконалення управління економікою на основі створення раднаргоспів. На четвертому етапі становлення і розвитку регіональних соціально-економічних систем в наукових дослідженнях знайшли відображення проблеми комплексності розвитку на основі програмно –цільового та системного підходів. Конкретно –практичну сторону п'ятого етапу можна умовно поділити на два підетапи: 1986 –середина 1994 року і серпень 1994 –по даний час. На першому підетапі прослідковувалось недостатнє наукове обґрунтування доцільності ринкових перетворень, складності реформування державної власності, недостатня ступінь готовності до регулятивних процесів, зокрема, приватної власності. На другому підетапі специфіка перехідного періоду в економічному розвитку регіонів України стала набувати реальних контурів; в основу соціально-економічних перетворень був покладений науковий підхід, склалися об'єктивні умови для наукової розробки стратегії і тактики внутрішньої та зовнішньої політики країни з метою упорядкування демократичних перетворень.
Проблематика становлення і розвитку регіонального управління в перехідний період передбачає визначення, встановлення і використання ряду економічних категорій, характерних для обґрунтування його методологічних основ: пріоритети, чинники впливу, орієнтири, інтереси, стратегії, сценарії, концепції, регіональна політика, методи.
В роботі визначається сутність і зміст зазначених категорій, особливості їх застосування при формування наукової методології регіонального управління і ефективного механізму господарювання для регіональних органів влади і управління.
В дисертації обґрунтовано доцільність управління регіонами в умовах самостійності, що обумовлюється наступними об'єктивними причинами:
по-перше, демократизація суспільного життя пробудила соціально-економічну ініціативу населення, підприємств різних форм власності, місцевих рад та громадських організацій: вони претендують на більш широке виявлення своїх економічних інтересів; по-друге, самостійність розвитку регіонів диктується специфікою здійснюваних відтворювальних процесів: кожен рівень ієрархічної системи управління в регіоні має свою сукупність локальних виробничих циклів, що обумовлює його коло компетенції; по-третє, економічна самостійність регіону витікає із його участі в територіальному поділі праці, що тісно пов'язано з питаннями вирішення територіальних пропорцій; по-четверте, економічна самостійність спонукає до підвищення відповідальності регіональних органів управління: вони несуть відповідальність за прийняття рішень, за їх виконання і можливі наслідки; по-п'яте, важливою умовою економічної самостійності регіону є встановлення прямої залежності його економічних можливостей від ефективності власного господарювання. Наповнення реальним змістом ідеї економічної самостійності регіону вбачається в формуванні відповідного механізму досягнення цієї самостійності, який в цілому є напрямом адекватним реформуванню регіонального управління в перехідний період.
Фінансово-бюджетне забезпечення розвитку регіонального управління спирається на практику перебудови багаторівневих бюджетних систем, характерних для розвинутих країн світу, і передбачає реалізацію на практиці наступної концепції:
–запровадження в законодавчому порядку за кожним рівнем управління в регіоні стійких джерел їх фінансово-бюджетного забезпечення;
–визначення в законодавчому порядку для кожного рівня управління в регіоні переліку податків і зборів для формування власного бюджету, а також тих надходжень від загальнодержавних податків, які необхідні для виконання делегованих державою повноважень;
–усунення штучної дефіцитності місцевих бюджетів шляхом покриття їх за допомогою бюджетного регулювання з боку держави на основі розробки програм соціально-економічного розвитку населених пунктів і територій;
–запровадження технології розробки бюджету країни “знизу”, з рівня органу місцевого самоврядування, а планування –на основі нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості.
В третьому розділі “Особливості і характер методології управління регіоном в перехідний період”обгрунтовуються методологічні основи становлення та розвитку регіонального управління перехідного до ринку періоду. Зокрема, визначається сукупність закономірностей його побудови і функціонування як системи: єдність системи управління, поєднання централізації і децентралізації, поєднання галузевого та територіального управління, співвідношення управлінської системи і системи, якою управляють, та приводиться класифікація принципів управління: загальних для усіх видів управління та спеціальних –для раціональної діяльності апарату управління: побудови апарату управління, ієрархічності, функціональної інтеграції, зворотного зв'язку, доцільної різноманітності, відокремлення перспективного управління від оперативного, поділу управлінської праці, відповідальності, дисципліни, єдності керівництва, мінімуму зв'язку. Визначена сукупність закономірностей і наукових принципів характеризує відповідність об'єкта дослідження економічним законам розвитку, з однієї сторони, і виступає як обмеження в практиці організації і функціонування регіональних управлінських систем –з іншої.
Встановлення цілей управління в роботі ґрунтується на аналізі суб'єктивного сприйняття ситуації з урахуванням об'єктивних чинників впливу:
де: - значення цільової характеристики i за час t;
- значення цільової характеристики і, досягнутий за період t-i;
- значення цільової характеристики і, встановленої з урахуванням досвіду;
- значення цільової характеристики і, встановленої регіонами-конкурентами у схожій ситуації;
Jпр - рівень домагань керівників організації за характеристикою і.
Економічний зміст регіональних цілей полягає: в досягненні збалансованості економічного і соціального розвитку територій з урахуванням необхідності підвищення рівня і якості життя населення; удосконалення структури народного господарства регіону у напрямку створення ефективних виробництв, збільшення внеску усіх суб'єктів господарської діяльності в розвиток економіки; раціоналізації розміщення продуктивних сил в системі “держава-регіони”; налагодженні вигідних зовнішньоекономічних і міжрегіональних зв'язків по обміну продукцією і послугами; задоволенні потреб населення по найважливіших групах продовольчих і непродовольчих товарів, розширенні сфери побуту і соціального забезпечення населення; раціональному використанні місцевих мінерально-сировинних ресурсів і територій; збереженні екологічної рівноваги і охороні навколишнього середовища.
Адаптація регіонального управління до умов перехідного періоду вимагає визначення нового змісту основних функцій регіонального управління, із яких найбільший практичний зміст мають: організація, прогнозування, регулювання, управління персоналом і контроль. На рис. 3 подано системний зміст адміністративних заходів та економічних важелів і методів, що складають їх внутрішню структуру.
Виконання взятих на себе функцій регіональні органи управління сьогодні можуть здійснювати в трьох основних напрямках: створення під відповідні функції організаційних структур, залучення приватних фірм на контрактно-конкурентних засадах, виплата грантів (субсидій) добровільним організаціям (в тому числі громадським).
Роль програмно-цільового методу в регіональному управлінні розглядається на прикладі „Програми соціально-економічного розвитку Поділля”з обґрунтуванням методологічних проблем розвитку цієї управлінської категорії в ринкових умовах.
Підкреслюється, що важливим моментом адаптації програмного методу до ринкових умов є визначення єдиного замовника програм, органів оперативного управління програми –департаментів та механізму фінансового забезпечення програмних дій. Проте останнє слід вважати “вузьким місцем”в їх практичній реалізації. Наприклад, у загальному обсязі фінансування Державної програми “Поділля”питома вага державного бюджету складає 23,2%, місцевих бюджетів –%, власних коштів підприємств –%, зарубіжних інвестицій –,1%, позабюджетних фондів –,1%, інших джерел –,1%.
Із загальної суми асигнувань, передбачених на реалізацію програмних заходів, у Вінницькій області припадає: на державний бюджет –,4%, кошти підприємств –,4%, закордонні інвестиції –,7%, позабюджетні фонди –,8%, інші джерела –,5%; у Тернопільській області: 13,4, 12.2, 32,5 відповідно; у Хмельницькій області: 37,2, 16,5, 26,5, 6, 1,2, 12,5 відповідно. В ринкових умовах програмно-цільовий метод розвитку регіонального управління забезпечує розробку науково-обгрунтованих програм державного, міжрегіонального і регіонального рівнів із взаємною погодженістю цілей, методології розроблення, супроводження і фінансування.
№ Зміст функцій регіонального управління
Організація
1 Створення організаційних структур управління регіоном
Адміністративні структури управління
Структури управління органів місцевого самоврядування
Ринкова інфраструктура
.1. Комерційні банки
.2. Брокерські контори
.3. Товарно-сировинні біржі
.4. Компанії (фірми)
.4.1. Аудиторські
4.4.2. Консалтингові
.4.3. Маркетингові
.5. Аукціони
.6. Ярмарки
.7. Вільні економічні зони
Структури по забезпеченню інформацією про ринкову інфраструктуру
Суспільні організації і партії
Прогнозування
7 Прогноз розвитку економіки регіону на рівні макропропорції
Прогноз науково-технічного прогресу
Прогноз галузей матеріального виробництва регіону
Прогноз матеріального обміну
Демографічний прогноз
Соціальний прогноз
Прогноз потреби і якості життя населення
Прогноз природокористування і охорони навколишнього середовища
Планування
15 Концепція соціально-економічного розвитку
Економічний прогноз
Програма економічного і соціального розвитку (індикативний план) 17.1. Розвиток базових галузей господарського розвитку 17.1.1. Промисловий комплекс 17.1.2. Агропромисловий комплекс 17.1.3. Будівельний комплекс 17.2. Соціальний розвиток території 17.2.1. Рівень життя населення (грошові доходи на душу населення) 17.2.2. Забезпечення соціальних гарантій (створення нових робочих місць) 17.2.3. Розвиток соціальної інфраструктури (обсяг товарообороту, реалізація побутових послуг) 17.3. Природокористування та охорона навколишнього середовища 17.4. Економічна реформа і розвиток інфраструктури 17.4.1. Розвиток підприємницької діяльності 17.4.2. Роздержавлення та приватизація 17.4.3. Залучення інвесторів 17.4.4. Створення ринкової інфраструктури 17.5. Розвиток та розміщення продуктивних сил на території області 17.6. Вирівнювання рівня життя населення в адміністративно-територіальних одиницях області 17.7. Міжрегіональний обмін 17.8. Зовнішньоекономічні зв'язки
Регулювання
18 Система регулюючих заходів
Економічні регулятори 19.1. Прямі економічні регулятори 19.1.1. Дотації та субвенції із місцевих бюджетів 19.1.2. Регулювання цін на окремі види продукції 19.1.3. Регіональні замовлення 19.1.4. Регіональні трастові фонди 19.1.5. Регіональний валютний фонд
.1.6. Квотування та ліцензування експорту та імпорту 19.2. Податкові пільги 19.2.1. Звільнення від податку 19.2.2. Зниження податкових ставок 19.2.3. Цільові податкові пільги 19.2.4. Інвестиційний податковий кредит 19.3. Кредитні пільги 19.3.1. Відтермінування платежів 19.3.2. Зниження кредитних ставок (% за кредит) 19.3.3. Цільові кредити
Адміністративно-правові заходи 20.1. Система законодавчих актів, указів та постанов 20.2. Система стандартів, вимог, правил, нормативів (санкцій, обмежень) 20.3. Вольові рішення регіональних органів влади
Управління персоналом
21 Кадрове забезпечення системи регіонального управління
Вироблення стратегії управління персоналом 22.1. Планування потреби в кадрах для регіональних органів управління 22.2. Підбір, найм та розстановка управлінського персоналу 22.3. Розвиток персоналу 22.4. Оцінка персоналу 22.5. Підготовка та перепідготовка персоналу
Мотиваційна та компенсаційна система забезпечення ефективності роботи кадрів управління
Контроль
24 Визначення параметрів контролю в регіональних управлінських системах 24.1. Встановлення стандартів 24.2. Вимірювання виконання управлінських рішень 24.3. Оцінка результатів виконання 24.4. Корегування дій
У четвертому розділі “Компонентна структура та функціональний зміст регіонального управління”визначається сутність основних видів діяльності регіональних органів влади в нових умовах господарювання. Пропонується функцію організації розглядати, як процес розподілу обов'язків і координацію зусиль персоналу для забезпечення максимальної продуктивності у досягненні визначеної мети в наступних проявах:
а) визначенні повноважень між вищим керівництвом і нижчими рівнями працюючих;
б) створенні системи управління, тобто об'єктів управління (керованих систем), суб'єктів управління (керуючих систем) і встановлення зв'язків між ними;
в) вдосконаленні системи регіонального управління.
Зазначається, що в організаційних структурах взагалі, і в регіональних, зокрема, прийнято використовувати кілька організаційних основ, які формують відповідні типи структур (лінійна, функціональна, лінійно-функціональна тощо). Нинішнє розширення функцій і повноважень регіонального управління здійснюється на застарілій організаційній основі –лінійно-функціональній або її модифікації –дивізійній, при якій функціональні підрозділи об'єднуються у великі блоки. Недоліком цього виду структур є локалізація функцій управління у відокремлених підрозділах та їх слабка взаємодія при вирішенні комплексних програм розвитку території, практична відсутність координаційного впливу в управління регіоном, що не дозволяє місцевим органам виконувати покладені на них функції; неспроможність справитись з прогресуючими диспропорціями і кризовими явищами в економіці, невиправдане збільшення чисельності апарату, що веде до зародження нової номенклатури. В роботі обґрунтовується матричний тип організаційної структури регіонального управління, при якій центральним органом управління регіоном повинен стати обласний економічний комітет (Рада).
Головним завданням Ради є встановлення і визначення тенденцій розвитку регіону, розробка конкретних програм, що базуються на “точках росту”, стратегії і тактики їх досягнення. При економічному комітеті (Раді) доцільно створити Вчену Раду, яка буде працювати як дорадчий орган. Вказане реформування свідчить про те, що в ринкових умовах організаційні структури управління регіоном не слід ототожнювати з облдержадміністрацією та її структурними елементами. Реалізація принципу відповідності вимагає, щоб в умовах виникнення нових функцій у суб'єктів діяльності на території сформувався новий орган більш широкої компетенції на засадах координації управлінського впливу.
Функція прогнозування, як один із основних видів діяльності (роботи) регіональних органів управління, є порівняно новою. Її актуальність обумовлена швидкозмінними чинниками ринкового середовища, з однієї сторони, і ймовірним характером регіональної системи господарювання –з іншої.
Горизонт прогнозування задається строками досягнення цілей. Звідси прогнози можуть бути короткостроковими (до 3 років), середньостроковими (5-7 років) і довгостроковими (10 і більше років). З урахуванням особливостей регіонального розвитку процес прогнозування можна поділити на п'ять відносно самостійних етапів.
1. Розробка основних гіпотез розвитку регіональної соціально-економічної системи на перспективу відповідно до її цілей та завдань.
. Систематичний аналіз розвитку економіки регіону на основі критеріїв, що дасть змогу виявити вплив зміни певних чинників на регіональний розвиток окремих галузей і господарства в цілому.
. Розробка прогнозів розвитку окремих галузей і сфер регіонального господарства на основі показників, визначених під час аналізу.
. Визначення траєкторії господарського зростання окремих регіонів. Практично завдання внутрішньорегіонального прогнозування зводиться до вибору найкращого варіанту територіального розподілу виробничих ресурсів і виробництва окремих видів продукції.
. Встановлення параметрів і термінів перспективного розвитку виробництва окремих важливих видів продукції в натуральних величинах.
Зміст планування як функції регіонального управління полягає в обґрунтуванні і визначенні основних напрямів та пропорцій розвитку економіки з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і попиту ринку. Його найважливіші завдання –це формування уявлення про майбутню економічну структуру регіону і його розвиток через організацію приватного та державного секторів економіки, передбачення появи гострих економічних проблем, які вимагають активного втручання з боку регіональних органів влади і управління.
В основу цілісної системи регіонального планування мають бути покладені наступні складові, які представлені на рис. 4.
Концепція соціально-економічного розвитку регіону відображає політико-економічне бачення його подальшого суспільного прогресу; прогноз розвитку складається на 3-5-10 і більше років; програма визначає напрями структурної перебудови господарства регіону за рахунок його можливостей і особливостей територіальної організації праці; бізнес-план враховує внутрішньовиробничі резерви підприємництва в регіоні; інноваційний план реалізовує цілі і пріоритети економіки з урахуванням реальних можливостей економічної системи, а також шляхи і методи їх досягнення.
Збалансованість розвитку регіональної економічної системи досягається за допомогою функції регулювання. Об'єктом регулювання є рівень життя населення, розвиток соціальної інфраструктури, природоохоронна та інвестиційна діяльність, пропорції економічного розвитку, зовнішньоекономічна діяльність. Суб'єктом економічного регулювання виступають регіональні органи влади і управління, які виконують цю роль за допомогою економічних, правових і адміністративних методів.
Правову основу регулювання складають: Конституція України, Закон про місцеве самоврядування, Закон про місцеві держадміністрації, відповідні постанови Верховної Ради України і укази Президента України, а також постанови і розпорядження органів управління регіонів і місцевого самоврядування. Що ж до самої регулятивної системи регіональних відносин, то тут слід звернути увагу на тенденцію зміни співвідношення методів впливу; мається на увазі той факт, що збільшується поле врахованих факторів економічного впливу, що носять непрямий характер і, навпаки, зменшується прямий адміністративний вплив з боку державних управлінських структур. За допомогою адміністративних методів впливу місцеві органи управління регулюють процеси приватизації, вирішують питання залучення іноземного капіталу, використання природних ресурсів, а також питання, пов'язані з соціальними процесами на території.
Економічні методи регулювання умовно можна поділити на дві основні групи: прямі та опосередковані. До перших з них відносяться: капітальні вкладення, дотації і субсидії, регулювання цін і заробітної плати, фінансування розвитку через спеціальні фонди і бюджети різних рівнів, державна кредитна система; другі –включають: грошово-кредитну, податкову, амортизаційну, митну політику, стимулювання територій через позабюджетні фонди.
Слід підкреслити, що в ринкових умовах функція регулювання є домінуючою і основною в управління соціально-економічними процесами розвитку, оскільки з розпадом адміністративно-командної системи втратила своє значення і зміст функція керівництва.
Аналіз змісту функцій управління персоналом дозволяє виділити її двоєдину складову: функцію управління чисельністю і складом персоналу і функцію управління продуктивністю праці.
Дослідження кількісного і якісного складу державних службовців регіональних органів влади показує, що функція управління персоналом в ринкових умовах не реалізовується в повній мірі. Зростання загальної кількості службовців в порівнянні з 1999 року зафіксовано майже у всіх областях: в Житомирській області цей приріст склав за рік 12,7%, Дніпропетровській - 7,3, Луганській - 5,4, Автономній Республіці Крим - 6,7. Спостерігається нерівномірне навантаження управлінських працівників на кількість населення. Так, в розрахунку на 1000 осіб населення найбільша кількість управлінського персоналу зафіксована в Чернігівській області (60 чол.), Кіровоградській (62), Житомирській (65); найменша - в Донецькій (37), Дніпропетровській (38), Одеській (41). Повільно здійснюється ротація кадрів: в обласних державних адміністраціях частина працівників віком до 30-ти років складає 17,1%, в районних держадміністраціях - 22,7%, в органах місцевого самоврядування - 14,9%. Спостерігається значне коливання розмірів оплати праці в установах різного рівня управління. Наприклад, в районних державних адміністраціях середня заробітна плата за 2000 рік становила 166,9 грн.; в обласних державних адміністраціях - 204,7 грн.; а в центральних органах виконавчої влади - 160 грн. Це свідчить про відсутність наукового підходу в практиці роботи насамперед регіональних органів влади. Діагностика проблеми дозволяє визначити, що в практиці планування потреби в персоналі надається перевага штатно-нормативному (48%) та штатному (35%) методам, застосовується також нормативний метод (12%) та метод екстраполяції (5%).
В перехідний до ринку період місце контролю в регіональному управлінні визначається можливістю регулювання суспільних відносин, які складаються між галузями господарського комплексу регіону; масштабами розвитку економіки і станом виробничої інфраструктури, економічними і демографічними процесами в регіоні, економічною і фінансово-предметною сферами, ресурсним і економічним потенціалом регіону, економічними і соціальними процесами.
Важливим елементом досліджуваної тематики є питання про форми та різновиди контролю в регіоні. Ревізія, що була переважаючою формою контролю в умовах командно-адміністративної системи, по мірі демократизації суспільно-господарських відносин поступається місцем іншим формам здійснення контролю.
Випробування проводиться у формі сертифікації, атестації та акредитації контрольованих суб'єктів, ліцензування та експертизи їх діяльності. Перевірки проводяться в формі інвентаризації, контролінгу, ревізій, аудиту, іншого періодичного нагляду за діяльністю господарських систем.
Відстежування може відбуватись в формі моніторингу та іншого безперервного нагляду, який передбачає постійне здійснення контролю господарських суб'єктів.
Що стосується затвердження норм контролю на рівні регіональних органів влади і місцевого самоврядування, то ними можуть бути: програми економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних утворень; фінансове забезпечення цільових програм розвитку органів місцевого самоврядування; місцеві бюджети та зміни до них; місцеві податки і збори та розміри їх ставок в межах, встановлених законом; рішення щодо випуску місцевих позик; рішення щодо передачі коштів із відповідного місцевого бюджету; розміри частини прибутку для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету; місцеві програми приватизації, порядок та умови приватизації об'єктів комунальної власності тощо.
У п'ятому розділі “Науково-метододичне обґрунтування ефективності управлінської діяльності в регіоні” розглядається питання ефективності управлінської діяльності в регіоні. Так, ступінь використання ресурсного потенціалу регіону в результативній формі може бути представлена виразом:
, (5.1)
де: –ступінь використання ресурсного потенціалу регіону в показниках порівняння фактичного і потенціального соціально-економічних ефектів;
ИДРf –показник фактичного соціально-економічного ефекту;
ИДРp –показник потенціального соціально-економічного ефекту.
При практичних розрахунках для встановлення об'єктивних уявлень про тенденції і результати ефективного використання ресурсного потенціалу доцільно також динамізувати дані оцінки на величину тривалості циклу економічного розвитку. Тоді вираз ступеню використання ресурсного потенціалу регіону матиме такий вигляд:
, (5.2)
де: і =1, 2, 3…; t - тривалість циклу економічного розвитку території.
Для характеристики ефективності виробничого процесу в регіоні пропонується для використання слідуюча група показників:
Галузева структура ВВП, яка визначається долею (Ді) тієї чи іншої галузі або сектору в економіці регіону:
, (5.3)
де: Оі - обсяг продукції, яка приходиться на і-ту галузь;
О - загальний обсяг виробництва даного регіону.
Вартісна структура ВВП показує долю матеріальних витрат, використаних в процесі його виробництва, і чистої, заново створеної продукції:
, (5.4)
де: МВ - матеріальні витрати на виробництво ВВП;
ЧП - чиста продукція регіону.
Чиста продукція регіону - заново створена вартість виражається такою формулою:
, (5.5)
де: max ЧП - максимальний чистий прибуток регіону;
ВВП - обсяг внутрішнього валового продукту;
СВ - сукупні витрати.
Показник виробництва кінцевої продукції регіону (ПКк) відображає власну долю регіону в формуванні його фондів споживання і накопичення, а також роль регіону в формування міжрегіональних зв'язків:
, (5.6)
де: ПРвл. - власна доля продукції регіону, що направляється на формування його фондів споживання і накопичення;
ПВвив. - частина продукції регіону, яка вивозиться за його межі;
ПВвв. - частина продукції регіону, яка ввозиться із інших регіонів.
В роботі пропонується визначення інтегрального економічного показника ефективності () як:
, (5.7)
де: - сумарний розмір чистого прибутку всіх і=1, 2, 3 …, n підприємств і організацій регіону за звітний (чи плановий) період;
Бпр. - прибуткова частина бюджету регіону (і бюджетів регіонів нижчестоячих рівнів) за цей же період;
- сумарний розмір дольової участі підприємств і організацій різної форми власності в розвиток соціальної інфраструктури за цей же період;
- сумарний розмір державних і зарубіжних інвестицій в розвиток економіки регіону за цей же період.
Методологічно вірно визначаються і витрати на управління:
, (5.8)
де: Ву - витрати на управління;
Оn - витрати на оплату праці (керівників і спеціалістів, обслуговуючого персоналу, премії і доплати);
Ту - витрати на техніку управління, що включають носії інформації, засоби її обробки, а також знання і умови праці;
Оз - витрати на організаційне забезпечення, що включають наукову організацію праці, підготовку і підвищення кваліфікації кадрів управління, заходи по раціоналізації управлінських систем;
Нв - накладні витрати (службові відрядження, поштово-телефонні і канцелярські витрати, використання службового транспорту тощо).
Вирівнювання розвитку відстаючих регіонів до показників еталонного та середнього регіону України в дослідженні пропонується здійснювати на основі відповідної методики. Для цього вводиться поняття “депресивного регіону”з відповідними ознаками, а також критерії виділення із загальної сукупності депресивних регіонів. Технологія здійснення розрахунків така. На першому етапі проводиться оцінка існуючого етапу і тенденцій зміни на ринках і в сфері зайнятості населення з використанням відповідних показників. Потім ці показники зводяться в інтегральний бальний критерій. На другому етапі виявляються причини зміни відмічених відхилень. На третьому етапі відбираються ті регіони із числа виділених, де не вдається встановити причини, що призвели до небажаного стану. Такі регіони виключаються із числа претендентів на отримання статусу депресивного регіону. На четвертому етапі рекомендується розраховувати по кожному із виділених регіонів такі показники (П), які характеризують ситуацію на ринку праці і в сфері зайнятості населення.
На основі апробації пропонованих методичних підходів було визначено, що найбільша сума балів по даних на 1999 рік була в Закарпатській, Волинській, Чернівецькій областях, яким слід надати статус територій депресивного розвитку.
Організаційно-методичні основи здійснення структурно-факторного аналізу регіону базувалися на наступних принципах і підходах: тісній взаємодії місцевих економічних, фінансових, статистичних та інших органів управління у процесі розробки та реалізації регіональних програм; дотриманні логіко-функціонального підходу щодо послідовності проведення аналітичних робіт в органах управління; використанні цільових (встановлених) і розрахункових нормативів для оцінки стану розвитку територіально-виробничих комплексів різного масштабу; застосуванні комп'ютерних технологій для проведення розрахунково-аналітичних досліджень і оцінок та формування моніторингу соціально-економічного розвитку області, адміністративного району та міста.
Відповідно до цілей аналізу та відтворювальних соціально-економічних процесів, що постійно відбуваються на території регіону, пропонується наступна структурна побудова економічного аналізу:
1) аналіз загальноекономічного стану та рівня соціально-економічного розвитку регіону;
) аналіз використання трудового потенціалу;
) аналіз рівня життя населення та розвитку соціальної сфери;
) аналіз розвитку сфери матеріального виробництва;
) аналіз структурних перетворень в економіці та розвиток підприємництва;
) аналіз економічної ситуації;
) аналіз використання фінансових ресурсів.
Для комплексної оцінки ефективності функціонування окремих галузей економіки регіону в роботі використані методи багатоваріантного аналізу, зокрема кластерного або таксономії.
Основними етапами методики його здійснення є: формування вихідних даних; визначення і виключення ознак, що суттєво не впливають на стан системи; визначення точок-еталонів; розрахунок відстані від кожного об'єкта до точки-еталону; розрахунок величини комплексної (інтегрованої) оцінки.
На основі виконаних розрахунків оцінка діяльності галузі промисловості Вінницької області мала такий вигляд (табл. 1).
Відповідно таблиці найбільш близькою до одиниці є оцінка першого об'єкту –електроенергетичної галузі (0,92), найменшою є оцінка другого об'єкту –паливної промисловості (0,16), середній рівень оцінки має п'ятий об'єкт –хімічна та нафтохімічна промисловість (0,51).
Таблиця 1.
Комплексна оцінка ефективності діяльності галузей промисловості Вінницької області (2001 рік)
Об'єкт Галузі промисловості Дj
1 Електроенергетика ,920
Паливна промисловість ,156
3 Машинобудування та металообробка ,323
Хімічна та нафтохімічна промисловості ,519
Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість ,377
Промисловість будівельних матеріалів ,438
Легка промисловість ,253
Харчова промисловість ,446
У шостому розділі “Концепція перспективного розвитку та організаційно-правове і інформаційне забезпечення управлінської діяльності в регіоні” пропонуються організаційні, правові та інформаційні засади розвитку регіонального управління. Зокрема, формування правової бази рекомендується здійснювати за рахунок прийняття першочергових законів: про основи бюджетного регулювання, про організацію управління регіональним розвитком, про депресивні регіони. Закон про депресивні регіони повинен визначити державний перелік встановлення, відбору і санації територій, які потребують державної підтримки, роль органів влади держави і регіонів, а також муніципальних утворень в організації програм санації, а також міру відповідальності за їх виконання. Сукупна дія норм закону про основи бюджетного регулювання повинна встановити такі засади розподілу регулюючих податків і трансферів між бюджетами різних рівнів, які б дали змогу зняти фінансову напругу в державних і регіональних відносинах і забезпечити на цій основі конституційні соціальні гарантії. Метою закону про організацію управління регіональним розвитком є правове визначення предмету, суб'єктів, принципів, форм і методів регіонального управління та сфери впливу держави на параметри розвитку регіонів.
Систематизація уявлень про організаційне реформування регіонального управління в ринкових умовах дозволяє запропонувати наступну його структуру: загальнодержавний рівень, міжрегіональний, регіональний, районний, базовий (рис. 5).
Загальнодержавний рівень управління слід і надалі залишити головним, але його необхідно “розвантажити”шляхом розмежування функцій (компетенції). Центр має право розробляти великі комплексні програми соціально-економічного розвитку та розміщення продуктивних сил всієї країни, опікуватися ефективним використанням державної власності та виконувати контрольні функції. Органом цього рівня управління має бути Міністерство (комісії) регіонального розвитку (регіональної політики) України.
Міжрегіональний рівень управління проектується як інструмент довготермінового прогнозування, індикативного планування, розміщення продуктивних сил, ефективний орган вирішення державних і міжрегіональних проблем. Органом управління макрорегіону можуть бути такі форми, як Асоціація регіонального розвитку чи Міжобласна координаційна рада, яким уряд делегуватиме повноваження щодо реалізації державних регіональних програм.
Регіональний рівень (адміністративні області) є найважливішим в системі регіонального управління. Тут здійснюється сереньотермінове комплексне прогнозування, індикативне планування і кооперація людської діяльності. Саме на цьому рівні мають реалізовуватися принципи економічної самостійності, оскільки якраз на рівні області задовольняється значна частина першочергових потреб людини. Органом регіонального управління в області може бути Економічний комітет (Рада), очолювані головою держадміністрації чи першим його заступником з економічних питань.
Районний рівень регіонального управління є, з одного боку, найскладнішим, а з іншого боку, найперспективнішим, оскільки має забезпечувати конкретну реалізацію державних, міжрайонних, обласних та власних ухвал на підзвітній території.
Господарська-адміністративна громада регіонального управління –це база, на якій здійснює оперативне управління життєдіяльністю на засадах самоврядування.
Повноцінне забезпечення регіонального управління інформацією має здійснюватися в послідовності надання таких даних: про регіон в цілому; про природні умови життєдіяльності; про суб'єкти життєдіяльності в регіоні; про суб'єкти соціально-економічної діяльності; про результати життєдіяльності (за галузями); про результати життєдіяльності (за предметами праці). Поліпшення інформаційного забезпечення потреб регіонального управління передбачає розширення номенклатури даних, які відсутні в державній статистиці, і створенні програм одержання та обробки інформації на території, тобто інформаційно-аналітичної системи.
Програма одержання та обробки інформації по структурі складається із стратегії розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення, оперативного обміну інформацією між органами державної і регіональної виконавчої влади та місцевого самоврядування, технології впровадження інформаційних систем в державних та місцевих виконавчих органах, етапності дооснащення системи одержання та обробки інформації.
Концепція здійснення регіональної економічної політики на основі удосконалення управління соціально-економічним розвитком включає: структурну перебудову та докорінну реконструкцію традиційно промислових регіонів України (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області); встановлення екологічної рівноваги в регіонах з кризовою ситуацією, насамперед Донбасу, Придніпров'я, Прикарпатського регіону, Північного Криму та в регіонах, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; нарощення матеріально-технічної бази рекреаційної інфраструктури в Криму, районах Чорноморського та Азовського узбережжя, в Карпатах, Поділлі та інших регіонах.
Висновки
Дисертаційна робота є системним дослідженням теоретико-методологічних основ регіонального управління в перехідний до ринку період і направлена на адаптацію існуючої управлінської системи до нових умов господарювання.
Проведення зазначеної дослідницької роботи дозволило отримати наступні науково-практичні результати:
1. Встановлено, що в теоретичному плані під регіональною економікою слід розуміти цілісну систему закономірностей, зв'язків і пропорцій здійснення відтворювальних процесів суб'єктами господарської діяльності різних форм власності на адміністративно окресленій території. Ефективність регіональної економіки залежить від завершеності і цілісності усіх фаз економічного відтворення, а звідси зміст управління суспільним розвитком в регіоні полягає у визначенні економічних інтересів різних суб'єктів господарювання, виявленні взаємозв'язків між ними і знаходженні методів впливу на характер соціально-економічного розвитку. Відтворювальні цикли в регіональній економіці являють собою основу соціально-економічного розвитку регіону і, відповідно, предмет регіонального управління.
. Науково обґрунтовано, що регіональне управління як економічна категорія за своїм змістом включає галузеве управління, державне управління, місцеве самоврядування, програмно-цільове управління, міжрегіональне управління, міжгалузеве управління, не дорівнюючи їх сумі, тобто регіональне управління є інтегрованою функцією усіх видів управління на адміністративно окресленій території обласного рангу.
. Трансформаційні ознаки регіонального управління в перехідний до ринку період слід вбачати в розвитку його економічного, методичного, організаційного, інформаційного і правового забезпечення. Конструктивний підхід до вирішення проблеми економічної самостійності регіону полягає у створенні такого механізму управління регіональною економікою, при якому у регіоні залишається достатньо ресурсів для здійснення розширеного економічного відтворення, а також оперативного вирішення поточних проблем населення. При цьому головним фактором виступають економічні відносини між суб'єктами господарської діяльності, вибір раціонального способу їх реалізації в конкретних регіональних умовах тощо.
. Аналіз проблеми фінансово-бюджетного забезпечення ієрархічних рівнів управління в регіоні дозволяє запропонувати наступну стратегію:
5. В роботі доведено, що регіональне управління в перехідний період ґрунтується на економічних законах розвитку суспільства, що проявляються у вигляді дії закономірностей і наукових принципів. До основних закономірностей побудови і функціонування регіональної управлінської системи відносяться: єдність системи управління, оптимальне поєднання централізації і децентралізації, співвідношення управляючої системи і системи, якою управляють, поєднання галузевого і регіонального управління. Принципи організації регіонального управління включають поєднання усіх видів управління в рамках регіонального: самостійність і самозабезпеченість розвитку, орієнтація управління на замкнуті виробничі цикли, відповідність регіональної системи управління об'єкту управління.
. Регіональне управління має свої, реально визначені цілі, заради яких територіальна організація формується, функціонує і розвивається як цілісна система. До найважливіших із них відносяться: досягнення збалансованості економічного і соціального розвитку території з урахуванням необхідності підвищення рівня і якості життя населення, удосконалення структури народного господарства регіону у напрямку створення ефективних виробництв, збільшення внеску усіх суб'єктів господарської діяльності в розвиток економіки, раціоналізація розміщення продуктивних сил в системі “держава-регіон”, налагодження вигідних зовнішньоекономічних і міжрегіональних зв'язків по обміну продукцією і послугами, раціональне використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів і територій, збереження екологічної рівноваги і охорона навколишнього середовища.
. Адаптація регіонального управління до умов перехідного періоду вимагає визначення нового змісту основних функцій, кожна з яких являє собою відповідний етап управлінського впливу. До них відносяться: організація, прогнозування, планування, регулювання, управління персоналом, контроль. Крім того, важливо визначити нові специфічні функції регіональних органів влади: управління комунальним майном, розвиток конкуренції, регулювання земельних відносин, моніторинг рівня життя населення, митне регулювання, зайнятість населення тощо. Функції регіонального управління в сукупності і взаємодії створюють багаторівневу функціональну структуру, що забезпечує як управлінський взаємозв'язок регіону –суб'єкта управління і суспільної системи, так і внутрішню збережуваність управлінської системи.
. В дисертаційній роботі обґрунтована необхідність та методика розрахунку ефективності використання сукупного ресурсного потенціалу регіону на основі таких показників: валовий внутрішній продукт регіону та його галузева і вартісна структура; чиста продукція регіону, тобто заново створена в регіоні вартість; кінцева продукція регіону, який відображає власну долю регіону в формуванні його фондів споживання і накопичення; інтегральний показник ефективності виробництва в регіоні. Для оцінки ефективності системи управління в регіоні запропоновані показники продуктивності управлінської праці і показники економічності апарату управління.
. Запропонована методика визначення депресивного регіону. Сутність її в тому, що на першому етапі проводиться оцінка існуючого стану і тенденцій зміни на ринках праці і в сфері зайнятості населення з використанням наявних в регіональній статистиці чи розроблених на її основі показників. Потім ці показники зводяться в інтегральний бальний критерій. На другому етапі виявляються причини відмічених відхилень, при цьому проводяться розрахунки тільки по тих адміністративно-господарських одиницях, які були визначені як ті, що претендують на отримання статусу депресивного регіону. На третьому етапі відбираються ті регіони із числа виділених, де не вдається визначити причини, що призвели до небажаного стану. Це означає, що даний стан є наслідком, в основному, незадовільної діяльності місцевих органів влади. Такі регіони виключаються із числа претендентів на отримання статусу депресивного. На наступному етапі сумуються бали даного регіону за окремими статистичними показниками. Регіони, які набирають найбільшу суму балів, виділяються в якості регіонів депресивного розвитку.
. Розроблено методичні рекомендації по проведенню аналізу соціально-економічного розвитку сформовані за такою структурою: аналіз використання трудового потенціалу; аналіз рівня життя населення та розвитку соціальної сфери; аналіз розвитку матеріального виробництва; аналіз структурних зрушень в економіці та розвиток підприємництва; аналіз економічної ситуації; аналіз використання фінансових ресурсів.
Здійснення на практиці за запропонованою методикою аналізу соціально-економічного розвитку регіону дозволяє об'єктивно оцінити розвиток регіональної економічної системи з урахуванням наявних диспропорцій і проблемних ситуацій, визначити стратегічні, перспективні і практичні цілі розвитку регіональної економіки; здійснювати прогноз впливу зовнішніх факторів і оцінку власних економічних можливостей з урахуванням наявних обмежень (можливостей), обґрунтувати зміст і строки реалізації управлінських рішень регіональних органів влади в розв'язанні конкретних соціальних ситуацій.
11. Доведена необхідність застосування в практиці регіонального управління методів багатоваріантних рішень, заснованих на прийомах математичного моделювання. Сутність цієї задачі полягає в тому, що управлінська діяльність здійснюється під впливом багатьох економічних, технічних, організаційних та соціальних факторів, які мають різний характер впливу на економіку регіону. Тому виникає необхідність комплексної оцінки функціонування як окремих елементів, тобто галузей, так і всієї економічної системи регіону в цілому. Виконані в роботі розрахунки показують достовірність і практичну доцільність застосування цих методів на практиці для обґрунтування “важких”управлінських рішень з боку регіональних органів влади і управління.
. Правове регулювання регіонального управління в дослідженні пропонується здійснювати за рахунок формування і першочергового прийняття законів: про депресивні регіони, про основи бюджетного регулювання, про управління регіональним розвитком. Наводяться концепції пропонованих законів та їх найважливіші положення.
. Здійснення організаційного реформування системи регіонального управління передбачає запровадження п'ятирівневої системи його організації в державі: загальнодержавний, міжрегіональний, регіональний, районний, базовий (місцевий).
Загальнодержавний рівень регіонального управління слід спроектувати на розроблення програм соціально-економічного, науково-технічного та екологічного розвитку і розміщення продуктивних сил як усієї країни, так і її регіонів.
Міжрегіональний рівень управління проектується як інструмент довготермінового прогнозування, індикативного планування, розміщення продуктивних сил та засіб вирішення міжрегіональних проблем. Тут найповніше відбувається узгодження природно-ресурсної, виробничої. розселенської, інфраструктурної та адміністративної підсистем, задається стратегія та загальний темп їх розвитку.
Регіональний рівень (адміністративні області) є найважливішим в системі регіонального управління. Тут здійснюється середньотермінове комплексне прогнозування, індикативне планування і кооперація людської діяльності в усіх сферах суспільного виробництва. Саме на цьому рівні мають реалізовуватись принципи економічної самостійності, оскільки на рівні області задовольняється більша частина першочергових проблем людини.
Районний рівень регіонального управління, з одного боку, є найскладнішим, а з іншого, –найперспективнішим, оскільки має забезпечувати конкретну реалізацію державних, міжрегіональних, обласних та власних ухвал на підзвітній території.
Базовий рівень регіонального управління - це господарсько-адміністративна громада, яка здійснює оперативне управління життєдіяльністю. Головними сферами управлінського впливу тут є агропромислова діяльність, місцеве виробництво, сфера послуг, а також ефективне використання місцевих природних ресурсів.
14. Інформаційне забезпечення потреб регіонального управління в дослідженні пропонується здійснити за рахунок запровадження регіональних інформаційно-аналітичних систем (центрів), які зможуть акумулювати, систематизувати і здійснювати надання інформаційних даних в такій послідовності: про регіони в цілому; про умови та природні ресурси життєдіяльності в регіоні; про суб'єкти життєдіяльності в регіоні; про суб'єкти життєдіяльності (за галузями); про результати життєдіяльності (за предметами праці).
В дослідженні обґрунтовані пропозиції щодо реалізації концепції державної регіональної політики, що сприятиме гармонізації відносин між центром та регіонами та динамізації в цілому соціально-економічних процесів в країні.
Викладені теоретичні підходи і пропозиції являють собою концентрований вираз наукової організації управління соціально-економічним розвитком регіонів в перехідний до ринку період.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Монографії:
1. Мазур А.Г. Регіональна економіка: проблеми відтворення і управління. –Вінниця: ВАТ “Вінницяоблдрукарня”, 2000. –с. (Рецензія: Економіка України.- 2002. –№ 2. –С. 90-91).
Статті у наукових фахових виданнях
2. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку регіонального управління в перехідний період // "Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України". Зб. наук. пр. –Тернопіль: Економічна думка. - 1999. - Вип. 3. - С. 103-110.
3. Мазур А.Г. Функції регіонального управління в перехідний період // Вісник державної агроекологічної академії. –Житомир: ДААУ. –. –Вип. 1—. - С. 154-161.
. Мазур А.Г. Відтворювальні цикли в економіці АПК (на прикладі Вінницької області). // Економіка АПК. - 1999. - №9. - С. 14-19.
. Мазур А.Г. Цілі регіонального управління в перехідний період // Регіональна економіка. - 2000. - №1. - С. 168-176.
. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку функції контролю в регіоні// Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. –Вінниця: ВДАУ. –. –Вип. 7. - С. 194-205.
. Мазур А.Г., Вайс Ю. (Німеччина). Підготовка менеджерів у галузі переробки сільськогосподарської продукції. // Економіка АПК.- 1998. - №4. - С. 14-19.
8. Мазур А.Г. Показники ефективності управлінської праці в регіональному управлінні // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. –Донецьк: Дон-ДУЕТ: Серія "Економічні науки". - 2000. - №7. - С. 65-71.
. Мазур А.Г. Функція регулювання в регіональному управлінні // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. –Вінниця: ВДАУ - 2000. –Вип. 8. - С. 139-151.
. Мазур А.Г. Методологічні аспекти становлення та розвитку регіональної економіки // Економіка України. - 2000. - №4. - С. 44-49.
. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку регіональної політики в перехідний період // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.-К.: РВПС України НАН України. –В. 2 ч. - 2000. –.1. -С. 25-36.
. Мазур А.Г. Нормативно-правові основи забезпечення регіонального розвитку // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №2. - С. 86-90.
. Мазур А.Г. Фінансово-бюджетне забезпечення управлінських процесів в регіоні // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Зб. наук. пр. –Тернопіль: Економічна думка. -2000.- Вип. 4. - С. 22-29.
. Мазур А.Г. Програмні аспекти управління регіональним розвитком // Продуктивні сили і регіональна економіка. Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 2001.-С. 206-212
. Мазур А.Г. Аналіз соціально-економічного розвитку регіону: методологічні аспекти // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. –Вінниця: ВДАУ. - 2001. –Вип. 9. - С. 194-206.
. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку функції планування в регіональному управлінні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. –Тернопіль: ТАНГ. - 2001. –Вип. 12 -С.9-15.
. Мазур А.Г. Проблеми соціально-економічного розвитку депресивних регіонів // Збірник наукових праць Уманської державної аграрної академії. –Умань: УДАА. –. –Вип. 53. - С. 257-262.
. Мазур А.Г. Організаційне реформування системи регіонального управління в перехідний період // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №4. -С. 105-109.
19. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку менеджменту кадрової справи в підприємствах АПК регіону // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2000. –Вип.. 49. - С.5-12.
. Мазур А.Г. Організаційно-методологічні проблеми формування кадрового потенціалу сфери АПК регіону в перехідний період // Економіка АПК. -2001.-№6. С. 112-116.
. Мазур А.Г. Розвиток функції управління персоналом в регіональному управлінні // Регіональні перспективи. - 2001. -№1. С. 73-75.
22. Мазур А.Г. Проблематика підготовки кадрів регіонального управління в ринкових умовах господарювання // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Зб. наук. пр. –Тернопіль: Економічна думка. –- С. 218-220.
. Лозовський О.М., Мазур А.Г. Особливості управління розвитком регіону обласного рангу в умовах самостійності //Маркетинг: теорія і практика. Зб. наук. пр. - Луганськ: вид-во Східноукр. нац. ун-ту, - 2001. - С. 110-117.
. Мазур А.Г. Методологічні проблеми кадрового забезпечення управлінської діяльності в регіоні // Вісник Рівненського державного технічного університету. Серія: Економіка. - Рівне: РДТУ. - 2001. –Вип. 2(9)-С. 62-66.
25. Мазур А.Г. Проблематика та зміст регіонального управління в перехідний до ринку період //Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця: ВДАУ. - 2002. –Вип. 10. -С. 142-155.
. Мазур А. Г. Оцінка ефективності господарської діяльності галузей економіки регіону // Регіональні перспективи. –. - №2.- С. 65-67.
Статті в інших наукових виданнях:
27. Мазур А.Г. Методологічні проблеми розмежування функцій державного управління і місцевого самоврядування в перехідний період // Вісник Вінницького державного сільськогосподарського інституту. –Вінниця: ВДСІ. - 1997. - Вип.. 1 –С. 74-75.
. Мазур А.Г. Проблематика та зміст державної програми соціально-економічного розвитку Поділля // Вісник Вінницького державного сільськогосподарського інституту. –Вінниця: ВДСІ.–. –Вип. 2. –С. 16-20.
. Мазур А.Г., Лозовський О.М. Пропорції розвитку регіональної економіки // Вісник Вінницького державного сільськогосподарського інституту. –Вінниця: ВДСІ. –. –Вип. 3 –с. 45-48.
Матеріали наукових конференцій
30. Мазур А.Г. Концепції та теорії розвитку регіональної економіки // Збірник праць Міжнародного симпозіуму "Наука і підприємництво" . Вінниця –Дрогобич: МДТУ ім. Баумана - 2000. - С. 134-139.
. Мазур А.Г. Інформаційне забезпечення управлінських процесів в регіоні // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Приборостроение - 2000". - Сімеїз –Калуга: МДТУ ім. Баумана - 2000. - С. 93-98.
. Мазур А.Г. Закономірності та наукові принципи регіонального управління в перехідний період // Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції "Україна на порозі XXI століття: Економіка, державність". –Вінниця: Вінницький торгово-економічний інститут - 2000. - С. 26-31.
. Мазур А.Г. Інвестиційна привабливість регіонального розвитку // Матеріали першої міжвуз. наук.-практ. конф. "Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах". Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту. В 2 т. –Дніпропетровськ: ДДФЕІ. - 2000. –Т. 2 - С. 103-105.
. Мазур А.Г. Розвиток місцевого самоврядування в системі територіального управління // Матеріали наук. практ. сем. “Приладобудування 2001”: Вісник Черкаського інженерно-технологічного інституту. –Вінниця. –Сімеіз.: ЧІТІ –. - Спецвипуск. –С. 290-294.
. Мазур А.Г. Методологічні аспекти трансформації регіонального управління в перехідний період до ринкових відносин в Україні // Матеріали наук.-практ. конф. професорсько-викладацького колективу та аспірантів ВДСГУ "Наукове забезпечення прискореного реформування галузей АПК регіону: теорія та практика". –Вінниця: ВДТУ - 2000. -С. 20-25.
. Мазур А.Г. Структура та зміст державної регіональної політики в перехідний до ринку період // Матеріали наук.-практ. конф. "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України". –К.: Ніка-Центр. -2001. –С. 25-27.
37. Мазур А.Г. Проблематика та зміст регіонального управління в ринкових умовах господарювання // Матеріали наук. конф. аспірантів "Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи". –Вінниця: ВДАУ. - 2001.-с. 10-13.
Анотація
Мазур А.Г. “Методологічні проблеми трансформації управління комплексним соціально-економічним розвитком регіонів в перехідний період”. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню доктора економічних наук за спеціальністю 08.10.01. –розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. –Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2002.
Дисертаційна робота присвячена теоретико-методологічним та прикладним проблемам становлення якісно нової парадигми регіонального управління в перехідний до ринку період.
В роботі здійснено комплексне дослідження передумов та напрямків розвитку регіональної економічної системи, визначено роль, місце та значення управлінських процесів в здійсненні її розширеного економічного відтворення. Розроблено методологічні основи (закономірності, принципи, цілі, функції, методи) формування якісно нової управлінської системи на регіональному рівні. Обґрунтовано методичні підходи до комплексної оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу регіону і управлінської праці. Розроблено конкретні пропозиції по організаційному, інформаційному та правовому забезпеченню розвитку регіонального управління.
Ключові слова: регіон; регіональна економіка; економічне відтворення; продуктивні сили; виробничі цикли; пропорції розвитку; система управління; регіональне управління; функції; регіональна політика.
Аннотация
Мазур А.Г. “Методологические проблемы трансформации управления комплексным социально-экономическим развитием регионов в переходной период”. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.10.01. –размещение производительных сил и региональная экономика. –Совет по изучению производственных сил Украины НАН Украины, Киев, 2002.
Исследованы теоретико-методологические и концептуальные основы региональной экономической системы с определением понятийно-категориального аппарата. Установлена социально-экономическая обусловленность расширенного воспроизводства региональной экономики в контексте функционирования эффективности управленческой деятельности со стороны местных органов власти.
Научно обоснована сущность регионального управления как экономической категории и обособленного специфического вида в контексте децентрализации и демократизации общественных процессов. Выявлены особенности развития управленческих систем в регионах с учетом рыночных трансформаций. Розработана концепция финансово-бюджетного обеспечения иерархических уровней управления в регионе на основе закрепления за каждым из них конкретных функций и стабильных источников финансовых поступлений. Разработан конструктивный подход к решению проблемы экономической самообеспеченности региона за счет осуществления преимущественно замкнутых воспроизводственных циклов.
Предложена новая методология регионального управления. Обоснована функциональная структура управленческой деятельности как инструмента достижения взаимосвязи объекта управления и общественной системы, а также внутренней самосохранности самой управленческой системы. Разработан арсенал приемов и рычагов управленческого влияния на использование преимущественно экономических, административных, социальных и психологических методов.
Научно обосновано новое содержание основных функций регионального управления, к которым относятся: организация, прогнозирование, планирование, регулирование, управление персоналом и контроль.
Предложена методика определения эффективности использования ресурсного потенциала региона на основе таких показателей, как: валовый внутренний продукт (ВВП); чистая продукция региона; конечная продукция региона; интегральный показатель прогрессивности производства в регионе. Впервые предложена методика определения региона депрессивного развития. Разработаны методические рекомендации по осуществлению анализа социально-экономического развития региона по определенной структуре. Доказана практическая целесообразность использования в практике управления методов многовариантных решений, основанных на приемах математического моделирования, для обоснования “трудных”управленческих решений.
Предложена концепция организационного реформирования системы регионального управления, которая предусматривает пятиуровневую организацию его в стране: государственный; межрегиональный; региональный; районный; базовый (местный).
Предложен алгоритм формирования региональных информационно-аналитических центров с целью аккумуляции, систематизации и представления оперативных данных: о регионе в целом; об условиях жизнедеятельности в регионе; о субъектах жизнедеятельности; о результатах жизнедеятельности за отраслями и предметами труда. В работе обоснованы также предложения по разработке и реализации государственной региональной политики как инструмента гармонизации отношений между центром и регионами и динамизации в целом социально-экономических процессов в стране.
Ключевые слова: регион; региональная экономика; производительные силы; экономическое воспроизводство; производственные циклы; пропорции развития; система управления; региональное управление; функции; региональная политика.
Annotation
Mazur A.G. “Methodological problems of complex socio-economical region development transformation in the intermediate period”.
Doctor's thesis in specialty 08.10.01. –location of productive forces and regional economy. –Council for studying productive forces of Ukraine of the national academy of sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.
The thesis is devoted to theoretical methodological and applied problems of qualitatively new paradigm of management in the conditions of transition to market economy formation.
Complex researches of regional economic system development prerequisites and directions are carried out, the role, place and manage – and extension of economic reproduction are defined in this work. Methodological basis (regularity, scientific principles, objects, functions, methods) formation of qualitatively new managemental system on the regional level is developed. Methodical approach to complex estimation and regional resources potential usage efficiency and managemental labour is based. Concrete proposals on organizational, informational and lawful guaranteeing of regional management development are offered. The conception of governmental management is brought forward.
Key words: region, regional economy, economic regionalization productive cycles, system of management, regional management, funcliens, objects, indexes organizational structures, informational systems, regional policy.