Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Темою своєї роботи я обрала створення (заснування) підприємництва (власного діла). Саме тому треба розглянути всі аспекти даного питання. Проте слід зауважити, що дане питання є досить широким і різнобічним, тому я буду розглядати заснування приватного підприємства, а точніше: його реєстрацію, оскільки, маю надію, що знання у цій сфері в майбутньому знайдуть своє практичне відображення.
Отже, перш за все треба зрозуміти, що є підприємництвом.
Підприємництво – це самостійна, ініціатива господарсько-фінансова діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної особи – підприємство (організації).
Якщо діяльність фізичних або юридичних осіб не зв’язаних з отриманням прибутку, то вона не може вважатися підприємницькою Головне. Що вирізняє підприємця серед інших агентів суспільно корисної діяльності, - це можливість обов’язковість отримання певного зиску.
Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки:
Підприємництво – не лише особливий вид діяльності, a й певні стиль і тип господарської поведінки, який притаманні:
Крім того, підприємництво – це комплекс особливих функцій, виконуваних в економіці (народному господарстві), спрямований на забезпечення розвитку і вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб’єктів, створення інноваційного поля діяльності.
Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:
Законодавство України передбачає певні обмеження щодо здійснення підприємництва. Зокрема, не дозволяється займатися здійсненням підприємницької діяльності таким категоріям громадян, військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які здійснюють контроль за дійсністю підприємств і організацій.
Об’єктами підприємницької діяльності можуть бути:
Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством:
Відповідно до закону «Про підприємства в Україні» можна заснувати:
Крім цього закон дозволяє створення повного і змішаного (командного) товариства, а також об’єднань підприємств. Якщо до такого переліку додати державні і муніципальні підприємства, а також ті, котрі функціонують на основі оренди і викупу майна трудовими колективами, то отримаємо повний спектр можливих форм підприємницької діяльності.
Важливо зазначити, що підприємницьку діяльність можна здійснювати й без набуття статусу юридичної особи. Проте така форма підприємництва має відповідати двом обов’язковим умовам:
Можна також створювати кооперативи як товариства з обмеженою відповідальністю. При виборі певної форми підприємницької діяльності треба враховувати переваги і вади кожної форми організації бізнесу.
Підприємницька ідея. Її джерела і методи пошуку
Отже, започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до певної технології створення бізнесу, що є специфічною для кожного конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Проте попри особливості економічного й правового середовища, специфіки сфери діяльності, існують і загальні проблеми, з якими мусять мати справу підприємці. Однією з перших таких проблем є пошук підприємницької ідеї.
При створенні підприємств мають бути визначені конкретні цілі їхньої діяльності.
Особиста мета підприємця може зводитися до бажання:
Формування ж вищезгаданих цілей підприємництва – процес набагато складніший. Він має бути конкретним і передбачати:
Вибрані цілі мають бути конкретними і реальними, формуватись і визначатись у певних показниках. Максимально точно вимірюватись.
До них можна віднести такі:
Сформовані цілі мають відповідати певним вимогам, а саме бути:
Такі цілі варто вважати своєрідними нормативами, за якими підприємець може фіксувати рівень ефективності своєї практичної діяльності.
Організація створення, реєстрація та ліцензування діяльності нового підприємства
Законодавча база України, сформована протягом останніх років, дозволяє підприємцю створити (заснувати) підприємство з будь-якою формою власності. Створення нових підприємств у перехідний до ринку період, як правило, здійснюється через заснування малих організаційних утворень підприємницької діяльності – малих підприємств. У зв’язку з цим стає зрозумілим і виправданими намагання розглядати технологію організації нового підприємства.
Малі підприємства (організаційні утворення малого бізнесу) можуть створюватися на основі будь-якої форми власності фізичними і юридичними особами (державними, орендними, кооперативними, спільними акціонерними підприємствами, господарськими організаціями та їх підприємствами, державними органами, вповноваженими управляти державним майном). Перелічені фізичні і юридичні особи можуть бути засновниками малого підприємства, тобто тими, хто приймає рішення про його створення.
Малі підприємства можуть створюватися на базі структурних підрозділів діючих підприємств, а також шляхом заснування нових організаційно-господарських утворень.
Створення малого підприємства внаслідок виокремлення структурних підрозділів має здійснюватись з дотриманням таких норм:
Конкретним засновником малого підприємства можуть виступати як один громадянин, так і члени його сім’ї або інші особи, котрі спільно ведуть підприємницьку діяльність. Якщо мале підприємство створюється однією фізичною особою або сім’єю, то воно вважатиметься індивідуальним чи приватним підприємством. Коли ж мале підприємство засноване двома або більшою кількістю громадян, то воно матиме статус кооперативу, повного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю (з позначкою ЛТД), акціонерного товариства.
Відповідно до чинного законодавства кількість засновників і створюваних ними підприємств не обмежується. Зафіксовано лише розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю й акціонерного товариства. Він має дорівнювати сумам відповідно еквівалентним 625 і 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи з мінімальної ставки на момент створення названих товариств.
Але у своїй роботі я хотіла з акцентувати увагу на створенні приватного підприємства з одним засновником.
Юридична сторона створення приватного підприємства з одним засновником
Базою для створення такої організаційно-правової форми, як приватне підприємство, ГК України (ст. ст. 63, 113). ЦК України, хоча і не містить такої форми, проте дає визначення права приватної власності та її об’єктів (ст.. 325).
Поняття приватного підприємства з одним засновником
Стаття 113 ГК України містить загальне визначення приватного підприємства як з одним, так і з декількома можливими засновниками, відповідно до якого приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, або осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи. Зважаючи на те, що у цьому підпункті розглядаються лише унітарні підприємства, до яких, зокрема, належить і приватне підприємство з одним засновником, приватні підприємства з декількома засновниками ми частково розглянули вище.
Характеристика приватного підприємства з одним засновником
Згідно зі ст. 325 ЦК України суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Фактично ц приватній власності може знаходитися будь-яке майно, що не знаходиться у державній або комунальній власності.
Тому для визначення правового статусу приватного підприємства найважливішим є встановлення правової належності майна, що передається як внесок до його статутного фонду – ним має бути саме майно, що знаходиться у приватній і, відповідно, не знаходиться у комунальній або державній власності.
Засновником приватного підприємства може бути фізична особа (фізичні особи – при заснуванні приватного підприємства з декількома засновниками) – громадянин України, іноземець або особа без громадянства або юридична особа, що має статус суб’єкта господарської діяльності (ст. 55 ГК України). Спільного заснування приватного підприємства фізичними і юридичними особами, а також декількома юридичними особами, на відміну від господарського товариства, законодавство не передбачає.
Інші ознаки приватного підприємства збігаються із загальними ознаками підприємства як організаційно-правової форми господарювання, розглянутими нами раніше.
Що ж стосується реєстрації, то порядок проведення державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема:
Додаток
Ст. 42 Документи, що подаються для проведення державної
реєстрації фізичної особи, яка має намір стати
підприємцем