Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Законодавчі та нормативно-правові засади вимог до якості в Україні;
Закони:Про безпечність та якість харчових продуктів, Про стандартизацію,
Д Е К Р Е Т КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Про стандартизацію і сертифікацію
Останнім часом велика увага приділяється проблемам якості та конкурентоспроможності постільної білизни. І це не випадково. Світовий досвід свідчить, що успішна діяльність на міжнародному ринку можлива за умови забезпечення «прицільної якості» товарів із створенням ефективної системи управляння якістю.
Сучасний світовий ринок – це ринок споживача. В умовах вільної конкуренції з двох однакових товарів здебільшого вибирають найдешевший, а за однакових цін –найякісніший. Отже, якість є важливою ринковою характеристикою товару. Виробництва низькоякісних товарів не має сенсу і завдає збитки. Тому проблема якості та конкурентоспроможності є досить актуальною.
Конкурентоспроможність – це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби і визначає його привабливість в очах споживачів.
Якість – це сукупність властивостей об’єктів, що характеризують його здатність задовольняти встановлені та передбачувані потреби.
Конкурентоспроможність розглядається як властивість продукції.
Під конкурентоспроможністю товару чи послуги розуміють узагальнюючу характеристику, яка визначає відношення споживачів до даного товару порівняно з аналогічними товарами і відіграє головну роль у прийнятті рішень про покупку. Оскільки ця інтегральна характеристика містить дуже багато компонентів і на неї впливає специфіка самого товару, особливо ринку, індивідуальність споживача, не можна говорити про якусь єдину конкурентоспроможність.
Необхідно відзначити, що товар, конкурентоспроможний на одному ринку, може виявитися зовсім не конкурентоспроможним на іншому. Таким чином, конкурентоспроможність і визначається і змінюється залежно від ринку збуту і від конкретних споживацьких сегментів на цьому ринку.
2. Системний аналіз технології виробництва продовольчих товарів. Правило Парета. Контрольні карти Демінга.
Якість технологічного процесу – важливий критерій, що визначає якість продукції. Для його оптимізації необхідно:
- зясувати відповідність діючої технології в цілому і окремих технологічних операцій зокрема сучасним досягненням науки і техніки.
- зясувати наявність або відсутність теоретичного і науково-технічного обґрунтування параметрів кожної окремої технологічної операції.
Метою функціонування технологічних систем є перетворення якісної сировини в готові харчові продукти. Один з основних показників ефективності функціонування – якість готової продукції. Комплекс технологій отримання екологічно чистих харчових продуктів включає такі основні напрямки:
- своєчасне визначення в сировині, харчових добавках і готовій продукції шкідливих речовин
- очищення сировини, харчових добавок і готової продукції від шкідливих речовин
- створення процесів виробництва харчових продуктів, здатних виводити із організму людини шкідливі речовини або нейтралізувати їхню дію
- розвиток екологічно чистих форм с/г виробництва
- розроблення та вдосконалення науково обґрунтованих норм практично допустимого вмісту шкідливих речовин у харчових продуктах
Таким чином, оптимізація технологій виробництва продовольчого товару передбачає системний аналіз всіх ланок технологічного процесу. Ключовий момент системного аналізу технологій виробництва – виявлення домінуючих факторів. Один із найбільш поширених методів вияву домінуючих факторів – метод причинно-наслідкових зв’язків.
Системний аналіз технологій виробництва продовольчих товарів – 1, 2, 3, 4…п – основні фактори; А, В, C…N – допоміжні фактори; a, b, c, d..n – забезпечуючі фактори, що впливають на якість. Отже, сукупність факторів, що впливають на якість товару під час виробництва, можна зобразити як «рибячий скелет»
Необхідно здійснити маркування параметрів, поділивши їх на 3 групи:
1. Основні, тобто ті, що безпосередньо впливають на якість.
2. Допоміжні – опосередковано впливають на формування якості.
3. Додаткові.
Відповідно до правила Парета, 20% причин обумовлюють 80% результату, тобто кінцевий результат якості (80%) залежить від 20% факторів. Для оптимізації технології виробництва достатньо виділити із набору факторів тільки основні.
Широко розповсюдженим методом контролю є контрольні карти Демінга, що являють собою різновид графіка, що містить лінії, називані границями регулювання, чи контрольними границями. Контрольні карти були розроблені і призначені для реєстрації результатів вимірів визначених параметрів продукції. Якщо точки графіка входять в область між контрольними границями, це свідчить про нормальне протікання виробничого процесу; вихід точок за межі границь указує на необхідність уживання заходів по регулюванню процесу. Контрольні карти служать для виявлення визначених (але не випадкових) причин порушення процесу виробництва продукції.
25. Основні напрямки оптимізації товарознавчо-технологічних рішень стосовно вибору каналу збуту та технології товароруху продовольчих товарів;
1. Товарознавчі складові маркетингових комунікацій.
Просування товарів на ринок – це будь – яка форма повідомлення, яка використовується фірмою для інформації, переконування чи нагадування споживачам про свої товари, послуги чи саме підприємство. Існують основні то допоміжні форми просування товару на ринок:
• Основні – реклама і особистий продаж;
• Допоміжні – пропаганда і стимулювання збуту.
В умовах ринку реклама є оплаченою формою комунікації, яка дозволяє перевести якість товарів на мову запитів та вимог споживачів. Цілі реклами: звернути увагу на певний товар, фірму; постійно інформувати про товар, фірму; нагадувати про товар, фірму; подолати упередженість, недовіру стосовно рекламованого товару, фірми; формувати позитивне ставлення до фірми з боку суспільства.
2. Товарознавче забезпечення рекламно – інформаційних заходів
Дослідження товару та складання тексту рекламних звернень потребує застосування спеціальних товарознавчих знань та навичок. Рекламний текст повинен у раціональній формі поєднувати зміст, форму, структуру.
3. Оцінка ефективності реклами.
Оцінка ефективності рекламних заходів дозволяє отримати інформацію про доцільність реклами і результатів окремих засобів реклами, визначити умови оптимального впливу реклами на потенційних покупців.
Оптимізація процесу товароруху базується на наступних принципах:
• Вибору найкоротших шляхів товароруху;
• Оптимізація ланцюга товароруху
• Уніфікації технологічних систем і структур
• Оптимізація торговельно – технологічних операцій;
• Ефективному використанні транспортних засобів, обладнання.
4. Характеристика критеріїв та факторів конкурентоспроможності товару
Критерій конкурентоспроможності – це якісні і (або) кількісна характеристика продукції, яка є підставою для оцінки її конкурентоспроможності.
По відношенню до кількості характеристик, що враховують при оцінці конкурентоспроможності, розрізняють:
* одиничний критерій конкурентоспроможності – одна з простих характеристик, що визначають конкурентоспроможність
* комплексний критерій конкурентоспроможності – сукупність характеристик, що визначають конкурентоспроможність
Комплексний критерій конкурентоспроможності:
- груповий критерій конкурентоспроможності – інформативність, рівень якості, імідж, рівень новизни, ціна споживання
- узагальнений критерій конкурентоспроможності – рівень конкурентоспроможності товару, рейтинг товару
Груповий критерій конкурентоспроможності – це комплексний критерій, який відноситься до групи характеристик, що визначають конкурентоспроможність товару з того чи іншого боку.
Узагальнений критерій конкурентоспроможності – це комплексний критерій конкурентоспроможності, за яким приймають рішення про результати оцінки конкурентоспроможності.
Критерії конкурентоспроможності з точки зору підприємства-виробника та фактори конкурентоспроможності з точки зору споживача: виробничі, збутові, ринкові.
Критерії конкурентоспроможності товарів: рівень якості та його стабільність, рівень новизни товару, імідж товару, інформативність товару, ціна споживання товару.
Рівень якості – це відносна характеристика якості продукції, яка ґрунтується на порівнянні значень оцінюваних показників якості продукції з базовим значенням відповідних показників.
Новий товар – це предмет споживання, який задовольняє нові потреби людини або у порівнянні з товаром, який замінюється, більш повно задовольняє потреби, що склалися.
Імідж – репутація підприємства як надійного партнера, здатного забезпечити якість товарів, а також вчасно виконувати свої зобов’язання.
Інформативність товару – характеризує якість інформації про конкурентні переваги товару (текст і (або) маркування, експлуатаційний документ).
Ціна споживання товару – відображає повні витрати споживача на придбання і експлуатацію продукції протягом певного терміну експлуатації.
Фактори конкурентоспроможності – безпосередня причина, наявність якої необхідна і достатня для зміни одного або декількох критеріїв конкурентоспроможності.
Фактори конкурентоспроможності:
- вимоги користувача – прицільна якість, наявність супутніх товарів та послуг, сумісність товару, ефективний сервіс, глобалізація, індивідуалізація
- вимоги покупця – наявність та доступність інформації про товар, доступність товару, розумні ціна, привабливі умови оплати
- вимоги індивідуума – відповідність товару соціальним особливостям споживача, модність товару, позитивний вплив на здоров’я, економічність товару
Прицільна якість – рівень якісних параметрів, який максимальною мірою відповідає потребам та можливостям споживачів відповідного сегменту.
Глобалізація - метод конкурентної боротьби, який передбачає перехід від системи «потреба-товар» до системи «проблеми, що хвилюють споживача – глобальне вирішення проблеми».
Індивідуалізація товару – максимальні його відповідність особливостям мконкретного споживача.
5. Охарактеризувати вимоги до товарної інформації, описати її обов’язкові та рекомендовані елементи.
Інформативність товару – характеризує якість інформації про конкурентні переваги товару (текст і (або) маркування, експлуатаційний документ).
Вимоги (Три Д): достовірність, доступність, достатність.
Обов’язкові елементи: найменування товару; найменування фірми-виробника; адреса виробника; правила і умови безпечного зберігання, транспортування і використання.
Рекомендовані елементи: дані про позитивні результати споживчої експертизи товару, дані про проведення добровільної сертифікації, знак відповідності державним стандартам, знак відповідності системі якості виробника вимогам міжнародних стандартів ISO 9000, дані про отримання премії на конкурсі кращих товарів або конкурсі у галузі якості, дані про окремі підвищені показники якості товару --- інформація про конкурентні переваги.
6. Принципи дослідження діючих технологій виробництва продовольчих товарів.
Якість технологічного процесу – важливий критерій, що визначає якість продукції. Для його оптимізації необхідно:
- зясувати відповідність діючої технології в цілому і окремих технологічних операцій зокрема сучасним досягненням науки і техніки.
- зясувати наявність або відсутність теоретичного і науково-технічного обґрунтування параметрів кожної окремої технологічної операції.
Метою функціонування технологічних систем є перетворення якісної сировини в готові харчові продукти. Один з основних показників ефективності функціонування – якість готової продукції. Комплекс технологій отримання екологічно чистих харчових продуктів включає такі основні напрямки:
- своєчасне визначення в сировині, харчових добавках і готовій продукції шкідливих речовин
- очищення сировини, харчових добавок і готової продукції від шкідливих речовин
- створення процесів виробництва харчових продуктів, здатних виводити із організму людини шкідливі речовини або нейтралізувати їхню дію
- розвиток екологічно чистих форм с/г виробництва
- розроблення та вдосконалення науково обґрунтованих норм практично допустимого вмісту шкідливих речовин у харчових продуктах
таким чином, оптимізація технологій виробництва продовольчого товару передбачає системний аналіз всіх ланок технологічного процесу. Ключовий момент системного аналізу технологій виробництва – виявлення домінуючих факторів. Один із найбільш поширених методів вияву домінуючих факторів – метод причинно-наслідкових зв’язків.
Системний аналіз технологій виробництва продовольчих товарів – 1, 2, 3, 4…п – основні фактори; А, В, C…N – допоміжні фактори; a, b, c, d..n – забезпечуючі фактори, що впливають на якість. Отже, сукупність факторів, що впливають на якість товару під час виробництва, можна зобразити як «рибячий скелет»
Необхідно здійснити маркування параметрів, поділивши їх на 3 групи:
1. Основні, тобто ті, що безпосередньо впливають на якість.
2. Допоміжні – опосередковано впливають на формування якості.
3. Додаткові.
Відповідно до правила Парета, 20% причин обумовлюють 80% результату, тобто кінцевий результат якості (80%) залежить від 20% факторів. Для оптимізації технології виробництва достатньо виділити із набору факторів тільки основні.
Надійність технологічної системи характеризується її здатністю забезпечити виробництво харчових продуктів у заданих режимах із заданим показниками. Однією з складових надійності технологічної системи є її безпека – властивість, яка вказує на те, що система за певних умов не перейде у стан, при якому може виникнути загроза здоровю людини s навколишньому середовищу. Безпечна система повинна відповідати певному рівню, який визначається граничним значеннями показників безпеки. Структурна схема показників безпеки: Технологічне обладнання – Система управління – Технологічні процеси (кожен з показників окремо до) – Безпека харчових виробництв (з якої дві стрілочки до) – Продукція – Навколишнє середовище
Безпека технологічної системи – це її властивість при різних можливих змінах у технологічних процесах, забезпечити безпеку і якість готової продукції. Безпека - необхідна складова якості. Рівень безпеки враховується, як правило, уже в готових виробах, проте повинен враховуватись ще на початковому етапі вибору сировини.
7. Основні показники та напрямки оптимізації товарної номенклатури.
Товарна номенклатура - це систематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць , що пропонуються виробником для реалізації.
Показники товарної номенклатури:
? Широта – загальна чисельність асортиментних груп товарів.
? Насиченість – загальна кількість окремих товарів в асортиментних групах.
? Глибина – варіант пропозиції кожного окремого товару в межах асортиментної групи.
? Гармонійність –ступінь спорідненості між товарами різних асортиментних грул з точки зору їх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів збуту або інших показників.
Оптимальна номенклатура є цілком визначеною для кожного окремого підприємства і залежить від ринку збуту, попиту, виробничих, фінансових та інших ресурсів, умов зовнішнього середовища та різних внутрішніх факторів розвитку підприємства. До неї належать товари :
? Які мають попит і успішно реалізуються на ринку
? Які потребують модифікування відповідно до вимог споживачів або для впровадження на новому ринку
? Які потрібно зняти з виробництва через невідповідність вимогам покупців
? Нові вироби, виробництво яких належить освоїти.
Оптимізація товарної номенклатури передбачає її удосконалення за всіма напрямками. Основні напрямки товарної номенклатури дають кількісну оцінку можливостям підприємства адаптуватися до змінних та неконтрольованих факторів ринку. Більш якісну оцінку щодо пропозиції товару можна отримати, вивчаючи асортимент продукції підприємства.
Асортимент – набір однойменної продукції, конкретизований у назвах, видах, ґатунках.
Між товарною номенклатурою і асортиментом існує зв'язок цілого і часткового, тому для кількісної характеристики товарного асортименту використовується система показників, яка була розглянута вище.
8. Порівняльна характеристика методології та методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
Загалом конкурентоспроможність товару характеризується його споживчими властивостями та ціною споживання і може бути подана математичною формулою: відношення корисного ефекту від використання товару (споживчі властивості товару) до витрати на придбання і використання товару (ціна споживання). К=Р/С
Розрахунок інтегрального показника відносної конкурентоспроможності товару базується на порівнянні параметрів досліджуваного товару з параметрами товару, який найбільш повно віддзеркалює вимоги споживачів.
Метод відповідності визначень показників передбачає значення показників: 1 відповідає вимогам, 0 – не відповідає вимогам, -1 – негативний вплив на рівень конкурентоспроможності.
Метод порівняння з базовим зразком, передбачає вибір базового показника: кращого закордонної або вітчизняної фірми, запропонованого експертною групою.
Метод експертної оцінки, передбачає вирішення таких завдань: формування експертної групи (з урахуванням анкети самооцінки), організація роботи експертів («мізків штурм», разове анонімне опитування, «дельфійська техніка»), розробка результатів експертної оцінки.
Метод семантичного диференціалу передбачає: оцінку споживчих досліджень товару та товару конкуренту, побудову «профілю полярності»
Метод відповідності визначень показників (комплексний): переваги – об’єктивність оцінки, недоліки – складність оцінки, висока вартість. Рекомендовано для оцінки конкурентоспроможності нових товарів або оцінки товарів ринкової новизни.
Метод порівняння з базовим зразком: плюси – більша об’єктивність, можливість визначення переваг та недоліків. Мінуси – проблема вибору базового зразка та залежність оцінки конкурентоспроможності від цього вибору. Рекомендується для фірмових підприємств та оцінки товарів ринкової новизни.
Метод експертних оцінок: переваги – точність, можливість співробітництва між робітниками та науковцями. Недоліки – висока вартість, проблеми вибору експертів, забезпеченість організації їх роботи. Рекомендовано для великих торговельних підприємств та виробництв.
Метод семантичного диференціалу, переваги – наочність оцінки, недоліки – витрати на опитування споживачів, Рекомендовано для універсальних торгових підприємств.
Висновок: для об’єктивної оцінки необхідно використовувати змішаний метод, що передбачає використання комплексного методу і одного із методів споживчої оцінки.
9. Поняття «якість товару», «рівня якості товару», «технічний рівень товару». Взаємозв’язок між якістю та конкурентоспроможністю товарів.
Якість – це сукупність властивостей продукту, що зумовлює її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення або – це міра відповідності призначенню.
Якість – це сукупність властивостей об’єктів, що характеризують його здатність задовольняти встановлені і передбачувані потреби.
Рівень якості товару – це відносна характеристика якості продукції, яка ґрунтується на порівнянні значень оцінюваних показників якості продукції з базовим значенням відповідних показників.
Технічний рівень продукту – відносна характеристика якості, що базується на співставленні значень показників, які характеризують технічну досконалість оцінюваної продукції з відповідним базовим значенням цих показників.
Конкурентоспроможність – це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби і визначає його привабливість в очах споживачів.
Якість та конкурентоспроможність - призначені для оцінювання результатів конкретної праці, її суспільної корисності; є відносними величинами; визначаються через сукупність властивостей товару; є динамічним характеристиками, які змінюються з розвитком суспільних потреб і технічного прогресу.
Якість продукції:
- при оцінці рівня якості товарі порівнюють з іншим, який взятий за базу для порівняння
- порівнюються лише однорідні товари
- визначається всією сукупністю властивостей
- категорія, яка властива не тільки ринковій економіці
- не залежить від змін ринку та умов на ньому
Конкурентоспроможність продукції:
- при оцінці конкурентоспроможності порівнюють результати співставлення досліджуваного товару та товару конкуренту за рівнем, заданим потребою покупця
- можливе порівняння і неоднорідних товарів за умови, що вони призначені для задоволення однієї й тієї ж потреби
- визначають сукупністю лише тих конкретних властивостей, які викликають безумовний інтерес покупця і забезпечують задоволення певної потреби
- категорія відображає одну із суттєвих характеристик ринку – його конкурентність
- залежить від змін ринку та умов на ньому
10. Основні теорії харчування: переваги та недоліки. Принципи харчової комбінаторики.
Класична теорія збалансованого харчування була розроблена в 60-ті роки ХХ ст. фізіологом О.О.Покровським. Згідно з цією теорією, нормальна життєдіяльність організму людини можлива не тільки за умови забезпечення організму необхідною кількістю енергії, але і за умов дотримання достатньо жорстких взаємовідношень між численними незамінними чинниками харчування. Ця теорія покладена в основу запровадження норм фізіологічної потреби в енергії, білках, жирах, вуглеводах, вітамінах та мінеральних речовинах для різних груп населення. Недоліки класичної теорії збалансованого харчування: не враховано специфіку використання незамінних амінокислот, які є не лише енергетичним матеріалом; енергетична цінність розраховується як сумарна енергія біологічного окиснення білків, жирів та вуглеводів, що виключає можливість витрат амінокислот і поліненасичених жирних кислот на анаболічні процеси, а також враховує вуглеводи, що не гідролізують у шлунково-кишковому тракті і тому не є джерелом енергії.
Теорії адекватного харчування Уголєва. Згідно з цією теорією, харчовий раціон має бути не лише оптимально збалансований, відповідно до особливостей обміну речовин, але і відповідати механізмам травлення, що вироблені еволюцією. Практичні її висновки полягають в тому, що добір продуктів у раціоні харчування має не лише задовольняти потреби організму в енергії та поживних речовинах, але і відповідати природнім механізмам асиміляції їжі. Таким чином, теорія адекватного харчування включає теорію збалансованого харчування, як необхідну частину.
На основі вчення про функції їжі та її біологічну дію на організм була сформульована функціонально-гомеостатична теорія харчування (В.В.Ванханен, В.Д.Ванханен).
Функціонально-гомеостатична теорія харчування включає всі основні постулати теорії збалансованого та адекватного харчування. На її підставах створене сучасне поняття про раціональне харчування.
Харчова комбінаторика – це створення харчових продуктів із завданими функціональним властивостями. Принципи харчової комбінаторики, які дозволяють звести до мінімуму ризик завдання шкоди здоровю людини:
1. принцип безпеки і доброякісності: використання сировини, матеріалів та різних добавок у кількостях, рекомендованих санітарними органами для використання у харчовій промисловості, використання сировини і добавок, сертифікація виробництва згідно з стандартами, робота з відомими постачальниками для запобігання фальсифікації сировини, вивчення впливу як штучних, так і природних компонентів їжі на стан організму людини.
2. принцип необхідності використання. Суть – якщо бажаного ефекту можна досягти шляхом технологічної обробки напівфабрикатів, то доцільно не використовувати харчові добавки.
3. принцип сумісності – під час розробки необхідно використовувати технологічно та хімічно сумісні добавки та сировинні компоненти.
4. принцип переважного використання та рівнозначності контролю передбачає: використання харчових добавок та сировинних компонентів переважно природного походження, рівнозначний підхід до визначення токсичності та мутагенності харчових добавок різного походження.
5. принцип кінцевого контролю і вірогідності декларування передбачає: визначення токсичності не тільки добавок, але й кінцевого продукту, декларування спеціальних властивостей продукту та підтвердження їх наявності на основі спеціальних досліджень та клінічних випробувань.
6. принцип виключення – передбачає призупинення дії рецептурних документів у разі отримання компрометуючих даних.
11. Проаналізувати рівень якості товару як критерій його конкурентоспроможності.
Рівень якості товару – це відносна характеристика якості продукції, яка ґрунтується на порівнянні значень оцінюваних показників якості продукції з базовим значенням відповідних показників.
Якість – це сукупність властивостей продукту, що зумовлює її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення або – це міра відповідності призначенню.
Якість – це сукупність властивостей об’єктів, що характеризують його здатність задовольняти встановлені і передбачувані потреби.
Петля якості – концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях від визначення потреб до оцінювання ступеня їх задоволення.
Інтегральний показник якості – відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції до сумарних витрат на її створення та експлуатацію або споживання.
Одиничний показник якості – належить до однієї із властивостей товару.
Комплексний показник якості належить до декількох властивостей товару.
Комплексний груповий показник якості являє собою функцію від одиничних показників.
Абсолютний показник якості являє собою фактичне значення показника якості та виражається в натуральних і вартісних одиницях.
Відносний показник якості являє собою відношення абсолютного показника оцінюваного зразка продукції до абсолютного показника аналога.
Методи оцінки рівня якості:
- Диференційний – розрахунок відносного показника якості на основі одиничних показників.
- Комплексний базується на застосуванні комплексного узагальненого показника якості товару.
- Змішаний
Якість та конкурентоспроможність - призначені для оцінювання результатів конкретної праці, її суспільної корисності; є відносними величинами; визначаються через сукупність властивостей товару; є динамічним характеристиками, які змінюються з розвитком суспільних потреб і технічного прогресу.
Якість продукції:
- при оцінці рівня якості товарі порівнюють з іншим, який взятий за базу для порівняння
- порівнюються лише однорідні товари
- визначається всією сукупністю властивостей
- категорія, яка властива не тільки ринковій економіці
- не залежить від змін ринку та умов на ньому
Конкурентоспроможність продукції:
- при оцінці конкурентоспроможності порівнюють результати співставлення досліджуваного товару та товару конкуренту за рівнем, заданим потребою покупця
- можливе порівняння і неоднорідних товарів за умови, що вони призначені для задоволення однієї й тієї ж потреби
- визначають сукупністю лише тих конкретних властивостей, які викликають безумовний інтерес покупця і забезпечують задоволення певної потреби
- категорія відображає одну із суттєвих характеристик ринку – його конкурентність
- залежить від змін ринку та умов на ньому
12. Характеристика та критерії оптимізації показників товарної номенклатури підприємства.
ТОВАРНА НОМЕНКЛАТУРА - це систематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць , що пропонуються виробником для реалізації.
ПОКАЗНИКИ ТОВАРНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ:
? Широта – загальна чисельність асортиментних груп товарів.
? Насиченість – загальна кількість окремих товарів в асортиментних групах.
? Глибина – варіант пропозиції кожного окремого товару в межах асортиментної групи.
? Гармонійність –ступінь спорідненості між товарами різних асортиментних грул з точки зору їх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів збуту або інших показників.
ОПТИМАЛЬНА НОМЕНКЛАТУРА Є цілком визначеною для кожного окремого підприємства і залежить від ринку збуту, попиту, виробничих, фінансових та інших ресурсів, умов зовнішнього середовища та різних внутрішніх факторів розвитку підприємства. До неї належать товари :
? Які мають попит і успішно реалізуються на ринку
? Які потребують модифікування відповідно до вимог споживачів або для впровадження на новому ринку
? Які потрібно зняти з виробництва через невідповідність вимогам покупців
? Нові вироби, виробництво яких належить освоїти.
Оптимізація товарної номенклатури передбачає її удосконалення за всіма напрямками. Основні напрямки товарної номенклатури дають кількісну оцінку можливостям підприємства адаптуватися до змінних та неконтрольованих факторів ринку. Більш якісну оцінку щодо пропозиції товару можна отримати, вивчаючи асортимент продукції підприємства.
Асортимент – набір однойменної продукції, конкретизований у назвах, видах, ґатунках.
Між товарною номенклатурою і асортиментом існує зв'язок цілого і часткового, тому для кількісної характеристики товарного асортименту використовується система показників, яка була розглянута вище.
13. Товарна політика підприємства ринкової організації.
Товарна політика – це складна і різностороння сфера діяльності, яка потребує прийняття рішень щодо конкретних особливостей товарної номенклатури, товарного асортименту , використання марочних назв, пакування та послуг.
Мета – отримання прибутку – досягається двома напрямами діяльності: оптимізацією товарної номенклатури, інновацією продукції.
ТОВАРНА НОМЕНКЛАТУРА - це систематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць , що пропонуються виробником для реалізації.
ПОКАЗНИКИ ТОВАРНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ:
? Широта – загальна чисельність асортиментних груп товарів.
? Насиченість – загальна кількість окремих товарів в асортиментних групах.
? Глибина – варіант пропозиції кожного окремого товару в межах асортиментної групи.
? Гармонійність –ступінь спорідненості між товарами різних асортиментних грул з точки зору їх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів збуту або інших показників.
ОПТИМАЛЬНА НОМЕНКЛАТУРА Є цілком визначеною для кожного окремого підприємства і залежить від ринку збуту, попиту, виробничих, фінансових та інших ресурсів, умов зовнішнього середовища та різних внутрішніх факторів розвитку підприємства. До неї належать товари :
? Які мають попит і успішно реалізуються на ринку
? Які потребують модифікування відповідно до вимог споживачів або для впровадження на новому ринку
? Які потрібно зняти з виробництва через невідповідність вимогам покупців
? Нові вироби, виробництво яких належить освоїти.
Оптимізація товарної номенклатури передбачає її удосконалення за всіма напрямками. Основні напрямки товарної номенклатури дають кількісну оцінку можливостям підприємства адаптуватися до змінних та неконтрольованих факторів ринку. Більш якісну оцінку щодо пропозиції товару можна отримати, вивчаючи асортимент продукції підприємства.
Асортимент – набір однойменної продукції, конкретизований у назвах, видах, ґатунках.
Між товарною номенклатурою і асортиментом існує зв'язок цілого і часткового, тому для кількісної характеристики товарного асортименту використовується система показників, яка була розглянута вище.
Формою планування товарної політики підприємства є розробка маркетингових програм. У межах маркетингових програм створюються асортиментні концепції. Мета асортиментної політики полягає в тому, що на даний момент і на перспективу набір товарів, які випускає фірма, оптимально відповідає потребам споживачів як за якість, так і за кількістю.
Для визначеня понятійного апарату оцінки та управління товарним асортиментом використовують категорії:
СТРУКТУРА АСОРТИМЕНТУ – номенклатура однотипних видів виробів.
ОСНОВНИЙ АСОРТИМЕНТ – це головна складова асортименту, що приносить основну частку прибутку.
ДОДАТКОВИЙ АСОРТИМЕНТ – доповнює основний як вид нетрадиційних послуг, що надаються підприємством.
ОБМЕЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ- здійснюється за умов обмеження виробничих та фінансових можливостей фірми, що виникли внаслідок коливань попиту і погіршення кон’юнктури.
ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ - це процес підбору груп, видів та різновидів товарів відповідно до попиту населення та з метою задоволення цього попиту. ФАКТОРИ – загальні – ті, що не залежать від конкретних умов роботи торговельного підприємства, та специфічні, що відображають конкретні умови роботи торговельного підприємства. СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ: умови та характер праці населення, соціальний та професійний склад, споживчі звички населення, рівень освіти та культури населення, національні традиції. ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ : грошові доходи населення, рівень роздрібних цін та їх співвідношення, діяльність підприємства громадського харчування фактичний стан матеріально –технічної бази торговельної мережі. ПРИРОДНО –КЛІМАТИЧНІ : географічні та кліматичні умови проживання населення, стан здоров'я. ДЕМОГРАФІЧНІ : чисельність населення, статево –віковий склад, міграція. ІНШІ ФАКТОРИ: морально - психологічний стан населення, фізіологічні особливості організму людини, рекламу
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ АСОРТИМЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА ВИЗНАЧАЄ:
АДЕКВАТНІСТЬ – регулюючий характер асортиментної політики в діяльності фірми.
ГНУЧКІСТЬ –це пошук нової ідеї, методів, можливостей.
ДИВЕРСИФІКАЦІЯ – розширення товарної номенклатури по всіх чотирьох напрямах, створення нової продукції для нових ринків.
ВИДИ СТРАТЕГІЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ:
1. стратегія концентричної диверсифікації – підприємств додає до товарів своєї номенклатури нову продукцію, яка виробляється із використанням тих самих технологій або потребує аналогічних маркетингових програм.
2. вертикальної диверсифікації – діюча виробнича програма доповнюється продукцією та послугами попередніх та наступних ступенів.
3. латеральна диверсифікація – передбачає організацію виробництва в цілком нових галузях, які не збігаються з основною діяльністю підприємства.
14. Основні складові якості та конкурентоспроможності товару: характеристика та напрямки оптимізації.
Показники зовнішнього формування:
- довгострокові (тенденції розвитку економіки, тенденцій розвитку ринку, тенденції ЕНТ, інші)
- короткострокові (коливання кон’юнктури, несподівана зміна конкурентів, зміна моди, інші)
Показники якості:
- стандартизовані (призначення, ергономічні)
- регламентовані (безпеки, екологічні, патентно-правові)
Економічні показники (собівартість , ціна споживання):
- одноразові (витрати на придбання товарів) – оплачувана вартість виробу, витрати на транспортування, налоги, митні збори, витрати на зберігання, витрати на підготовку до реалізації
- поточні (витрати на споживання товару) – витрати на обслуговування послуги, витрати на утилізацію упаковки, інші.
15. Роль сертифікації в забезпеченні конкурентоспроможності товару.
Сертифікація — це процедура , за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. Вона є важливою ланкою управління якістю продукції.
Сертифікація як нетарифний регулятор ринку є інструментом для реалізації торгової політики. Тому Держстандарт вважає своїм
обов'язком розвивати систему сертифікації таким чином, щоб
забезпечити рівноправність українських підприємств у міжнародній
торгівлі, усунення непотрібних перешкод для доступу української
продукції на ринки інших країн. Відміна сертифікації поставить у
невигідне становище вітчизняного виробника, зробивши його
продукцію економічно неконкурентоспроможною, загальмує процеси
економічного розвитку держави, стимулюватиме ріст тіньової
економіки, перетворить український ринок на звалище низькопробної
іноземної продукції. Все це чинитиме серйозну загрозу національній
безпеці України. Завдяки постійним спробам ліквідувати національну
систему стандартизації і сертифікації країни, які уклали з
Україною угоди про взаємне визнання не поспішають їх
реалізовувати. А ті, що хотіли укласти зайняли очікувальну
позицію.
Саме з метою спрощення доступу української продукції на
світові ринки, Держстандарт укладає і реалізує угоди про взаємне
визнання результатів робіт з сертифікації, на підставі яких
проводиться на паритетних засадах взаємна акредитація органів і
випробувальних лабораторій. На сьогодні в галузі стандартизації,
метрології та сертифікації укладено 44 угоди з 31 країною, в тому
числі 19 на міжурядовому рівні.
Угоди укладені майже з усіма країнами СНД, країнами Балтії, Польщею, Чехією, Туреччиною,Болгарією, КНР, Хорватією, Ізраїлем, Словакією, Словенією тощо.
Ведуться переговори щодо укладення угод з Угорщиною, США,
Бразилією, Чилі та іншими. В межах укладених угод випробувальна лабораторія
УкрЦСМС пройшла акредитацію в Латвійській і Естонській системах
національних системах сертифікації. Це значно спрощує доступ
українським виробникам (постачальникам) харчової продукції на
ринки цих країн.
Нещодавно в Україні набули чинності ряд законів про захист
вітчизняного виробника від субсидованих імпортних поставок, які є об'єктом демпінгу. Але для використання захисних заходів, передбачених цим законодавством, потрібна активна
діяльність відповідних органів виконавчої влади. Поштовхом до
прийняття такого законодавства стала велика кількість
антидемпінгових розслідувань щодо українських виробників в
багатьох країнах світу і, відповідно, втрата ними значної частини
ринків збуту.
Визначення національної політики у сфері якості і
конкурентоспроможності, формування та створення експортного
потенціалу повинно базуватися на системних засадах та
враховувати особливу важливість цієї сфери для національної
безпеки України. Держстандарт проводить державну політику,
направлену на розвиток і реформування національних систем
стандартизації, сертифікації та акредитації.
Нині обов’язковою умовою виходу на міжнародний ринок є наявність у продавця сертифіката відповідності, що засвідчує відповідність продукції вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000, які швидко поширюються в світі і регулюють єдині всесвітні вимоги до систем якості фірм-постачальників. Нині складається така ситуація, що фірми, які не володіють сертифікатом на систему якості, підтверджуючи тим самим її відповідність стандартам ІСО серії 9000, майже не мають шансів на укладання більш-менш пристойного контракту і на участь у міжнародних тендерах, а їх товар оцінюється на світовому ринку в 2—4 рази дешевше.
Крім того, потрібно брати до уваги, що забезпечення якості відповідно до стандартів ІСО серії 9000 — це умова необхідна, але не завжди достатня для гарантії конкурентоспроможності товару, оскільки багато фірм й далі вдосконалюють виробництво з орієнтацією на випуск товару з ще кращими якісними параметрами, ніж цього вимагають указані стандарти.
16. Охарактеризувати етапи розробки нової продукції.
1 етап – генерація ідей на основі – вивчення потреб споживачів, дослідження недоліків ринку, вивчення думки експертів щодо техніки та технології.
2 – оцінка ідей за такими показниками: потенційний прибуток, конкуренція, рівень інвестицій, ступінь ризику, маркетингові характеристики нового товару, можливі товарні марки, виробничі характеристики, трудові та матеріальні ресурси, ціна.
3 – перевірка концепції на сонові опитування споживачів
4 – аналіз економічної доцільності випуску нової продукції
5 – розробка продукту – визначення базової маркетингової стратегії, конструювання торгової марки упаковки, вибір типу та якості матеріалів
6 – попередній аналіз можливостей виробництв ата збуту
7 – виробництво товарів
8 – ринкове тестування – вибір ринкового сегмента, пробний маркетинг
9 – розвиток виробництв ата збут – детальний план виробництва нового товару та його збут на масову ринку
17. Показники якості товарів, які забезпечують їх конкурентоспроможність. Схема оцінки конкурентоспроможності товару.
Показники якості:
- стандартизовані (призначення, функціонування, ергономічні, естетичні та ін.)
- регламентовані (патентно-правові, безпеки, екологічні та ін.)
Схема оцінки конкурентоспроможності на стадії проектування:
Вивчення кон’юнктури ринку – збір і аналіз даних про конкурентів та товари, які ними виготовляються (вивчення ринку, вивченні конкурентів, вивчення потреб покупців); вивчення потреб потенційних покупців.
Порядок оцінки конкурентоспроможності:
- вибір товарів-аналогів
- вибір номенклатури критеріїв
- визначення інтегрального показника конкурентоспроможності різними методами
Вибір товарів аналогів: аналоги, виходячи з якості та ціни, повинні бути подібні за соціальним призначенням; аналоги повинні бути ідентичні за функціональним призначенням.
Критерії відбору товару-зразка: наявність необхідної інформації про критерії конкурентоспроможності, значна частка товару на ринку, належність товару до групи продукції, що надходить на регіональний ринок, позитивний імідж товаровиробників.
Встановлення параметрів, які підлягають оцінюванню: параметри, що характеризують споживні властивості товару (жорсткі споживчі параметри, мякі споживчі параметри); параметри, що характеризують економічні властивості товару (витрати на придбання товару, витрати на використання виробу).
При оцінці одиничних критеріїв конкурентоспроможності використовують вимірювальні, розрахункові, експертні, соціологічні, експериментальні та реєстраційні методи. Розрахунок групових та узагальнених критеріїв здійснюється розрахунковим методом.
Прийняття рішень на підставі оцінці конкурентоспроможності: продовжувати виробництво та збут товарів, провести модернізацію для перетворення товару в товар ринкової новизни, приступити до пошуку нового ринку збуту.
18. Концепція критичних контрольних точок аналізу небезпеки якості товарів;
Вибір показників стабілізації визначається вибором критичних точок, в яких здійснюється ідентифікація параметрів і контроль технічного процесу.
Концепція критичних контрольних точок аналізу небезпеки якості товарів має на меті:
- виявлення ймовірності та масштабів ризику, які виникають під час виробництва певних продуктів;
- визначення найбільш вразливих (для людини) точок контролю й управління процесом для блокування небезпеки.
Послідовність виявлення критичних контрольних точок аналізу небезпеки передбачає:
• дослідження певної репрезента¬тивної кількості партії продукції, аналіз
дефектів з окремих ланок технологічного ланцюга;
• виявлення ланок, на яких виникає більше 5% дефектів;
• ранжування ланок технологічного ланцюга за кількістю
дефектоутворень;
• визначення ланок, які дають у сумі 80% дефектів і вважаються ККТАН;
• розробка видів та визначення повторюваності параметрів контролю;
визначення дій щодо мінімізації дефектоутворення на окремих ланках технологічного процесу.
19. Поняття товарних систем та товарної політики. Основні принципи розробки товарної політики.
Товарна система – сукупність з двох і більше пов’язаних між собою елементів, одним із яких є товарна пропозиція, а інші – потреби, попит, ресурси, інформація, ринкові умови і фактори тощо, упорядкована за відносинами, що мають визначені властивості.
Умови, які повинна задовольняти товарна політика
Товарна політика – це складна і різностороння сфера діяльності, яка потребує прийняття рішень щодо конкретних особливостей товарної номенклатури, товарного асортименту , використання марочних назв, пакування та послуг.
Мета – отримання прибутку – досягається двома напрямами діяльності: оптимізацією товарної номенклатури, інновацією продукції.
Принципи розробки товарної політки :
- отримання максимального прибутку - досягнення наміченого прибутку від капіталу, досягнення стабільності прибутку, поліпшення тану ринку, поліпшення конкурентоздатності продукції, забезпечення стабільності номенклатури товарів, що випускають або закупляються
- інші цілі, крім максимального збільшення – прагнення підприємства подати товари своїм споживачам за невисокими цінами, збільшення частки на ринку або темпів росту, навіть за умови скорочення безпосередніх прибутків, отримання не максимального, а лише визначеного фіксованого прибутку, уникнення банкрутства на певному етапі розвитку підприємства, підняття престижу, поліпшення суспільної думки.
20. Основні напрямки оптимізації товарознавчо-технологічних рішень на стадії виробництва товарів.
Будь-який технологічний процес – складний та багатогранний. Преважна більшість властивостей, що характеризують якість харчових продуктів, формуються врезультаті проведення технологічного процесу. Тому якість технологічного процесу – важливий критерій, що визначає якість продукції. Для його оптимізації необхідно:
- зясувати відповідність діючої технології в цілому і окремих технологічних операцій зокрема сучасним досягненням науки і техніки.
- зясувати наявність або відсутність теоретичного і науково-технічного обґрунтування параметрів кожної окремої технологічної операції.
Метою функціонування технологічних систем є перетворення якісної сировини в готові харчові продукти. Один з основних показників ефективності функціонування – якість готової продукції. Комплекс технологій отримання екологічно чистих харчових продуктів включає такі основні напрямки:
- своєчасне визначення в сировині, харчових добавках і готовій продукції шкідливих речовин
- очищення сировини, харчових добавок і готової продукції від шкідливих речовин
- створення процесів виробництва харчових продуктів, здатних виводити із організму людини шкідливі речовини або нейтралізувати їхню дію
- розвиток екологічно чистих форм с/г виробництва
- розроблення та вдосконалення науково обґрунтованих норм практично допустимого вмісту шкідливих речовин у харчових продуктах
Таким чином, оптимізація технологій виробництва продовольчого товару передбачає системний аналіз всіх ланок технологічного процесу. Ключовий момент системного аналізу технологій виробництва – виявлення домінуючих факторів. Один із найбільш поширених методів вияву домінуючих факторів – метод причинно-наслідкових зв’язків.
Системний аналіз технологій виробництва продовольчих товарів – 1, 2, 3, 4…п – основні фактори; А, В, C…N – допоміжні фактори; a, b, c, d..n – забезпечуючі фактори, що впливають на якість. Отже, сукупність факторів, що впливають на якість товару під час виробництва, можна зобразити як «рибячий скелет
22. Порівняльна характеристика методології та методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
Загалом конкурентоспроможність товару характеризується його споживчими властивостями та ціною споживання і може бути подана математичною формулою: відношення корисного ефекту від використання товару (споживчі властивості товару) до витрати на придбання і використання товару (ціна споживання). К=Р/С
Розрахунок інтегрального показника відносної конкурентоспроможності товару базується на порівнянні параметрів досліджуваного товару з параметрами товару, який найбільш повно віддзеркалює вимоги споживачів.
Метод відповідності визначень показників передбачає значення показників: 1 відповідає вимогам, 0 – не відповідає вимогам, -1 – негативний вплив на рівень конкурентоспроможності.
Метод порівняння з базовим зразком, передбачає вибір базового показника: кращого закордонної або вітчизняної фірми, запропонованого експертною групою.
Метод експертної оцінки, передбачає вирішення таких завдань: формування експертної групи (з урахуванням анкети самооцінки), організація роботи експертів («мізків штурм», разове анонімне опитування, «дельфійська техніка»), розробка результатів експертної оцінки.
Метод семантичного диференціалу передбачає: оцінку споживчих досліджень товару та товару конкуренту, побудову «профілю полярності»
Метод відповідності визначень показників (комплексний): переваги – об’єктивність оцінки, недоліки – складність оцінки, висока вартість. Рекомендовано для оцінки конкурентоспроможності нових товарів або оцінки товарів ринкової новизни.
Метод порівняння з базовим зразком: плюси – більша об’єктивність, можливість визначення переваг та недоліків. Мінуси – проблема вибору базового зразка та залежність оцінки конкурентоспроможності від цього вибору. Рекомендується для фірмових підприємств та оцінки товарів ринкової новизни.
Метод експертних оцінок: переваги – точність, можливість співробітництва між робітниками та науковцями. Недоліки – висока вартість, проблеми вибору експертів, забезпеченість організації їх роботи. Рекомендовано для великих торговельних підприємств та виробництв.
Метод семантичного диференціалу, переваги – наочність оцінки, недоліки – витрати на опитування споживачів, Рекомендовано для універсальних торгових підприємств.
Висновок: для об’єктивної оцінки необхідно використовувати змішаний метод, що передбачає використання комплексного методу і одного із методів споживчої оцінки.
23. Інформаційна система ринкового моніторингу. Джерела інформації про ринок
Інформаційна система ринкового моніторингу передбачає: визначення проблеми, збирання інформації (аналіз вторинної інформації, отримання первинної інформації), аналіз даних, рекомендації, використання результатів досліджень.
Інформаційна система ринкового: робочі групи, відповідне обладнання, процедури по моніторингу.
Моніторинг – постійне слідкування за ринковою інформацією.
Джерела інформації про ринок: газета, журнал, телебачення, пряма поштова реклама, радіо, зовнішня реклама, друкована реклама, реклама на місті продажу, реклама на транспорті, сувенірна реклама.
25. Основні напрямки оптимізації товарознавчо-технологічних рішень стосовно вибору каналу збуту та технології товароруху продовольчих товарів;
1. Товарознавчі складові маркетингових комунікацій.
Просування товарів на ринок – це будь – яка форма повідомлення, яка використовується фірмою для інформації, переконування чи нагадування споживачам про свої товари, послуги чи саме підприємство. Існують основні то допоміжні форми просування товару на ринок:
• Основні – реклама і особистий продаж;
• Допоміжні – пропаганда і стимулювання збуту.
В умовах ринку реклама є оплаченою формою комунікації, яка дозволяє перевести якість товарів на мову запитів та вимог споживачів. Цілі реклами: звернути увагу на певний товар, фірму; постійно інформувати про товар, фірму; нагадувати про товар, фірму; подолати упередженість, недовіру стосовно рекламованого товару, фірми; формувати позитивне ставлення до фірми з боку суспільства.
2. Товарознавче забезпечення рекламно – інформаційних заходів
Дослідження товару та складання тексту рекламних звернень потребує застосування спеціальних товарознавчих знань та навичок. Рекламний текст повинен у раціональній формі поєднувати зміст, форму, структуру.
3. Оцінка ефективності реклами.
Оцінка ефективності рекламних заходів дозволяє отримати інформацію про доцільність реклами і результатів окремих засобів реклами, визначити умови оптимального впливу реклами на потенційних покупців.
Оптимізація процесу товароруху базується на наступних принципах:
• Вибору найкоротших шляхів товароруху;
• Оптимізація ланцюга товароруху
• Уніфікації технологічних систем і структур
• Оптимізація торговельно – технологічних операцій;
• Ефективному використанні транспортних засобів, обладнання.
26. Критерії конкурентоспроможності товарів: поняття, класифікація, загальна характеристика;
Критерій конкурентоспроможності – це якісні і (або) кількісна характеристика продукції, яка є підставою для оцінки її конкурентоспроможності.
По відношенню до кількості характеристик, що враховують при оцінці конкурентоспроможності, розрізняють:
* одиничний критерій конкурентоспроможності – одна з простих характеристик, що визначають конкурентоспроможність
* комплексний критерій конкурентоспроможності – сукупність характеристик, що визначають конкурентоспроможність
Комплексний критерій конкурентоспроможності:
- груповий критерій конкурентоспроможності – інформативність, рівень якості, імідж, рівень новизни, ціна споживання
- узагальнений критерій конкурентоспроможності – рівень конкурентоспроможності товару, рейтинг товару
Груповий критерій конкурентоспроможності – це комплексний критерій, який відноситься до групи характеристик, що визначають конкурентоспроможність товару з того чи іншого боку.
Узагальнений критерій конкурентоспроможності – це комплексний критерій конкурентоспроможності, за яким приймають рішення про результати оцінки конкурентоспроможності.
Критерії конкурентоспроможності з точки зору підприємства-виробника та фактори конкурентоспроможності з точки зору споживача: виробничі, збутові, ринкові.
Критерії конкурентоспроможності товарів: рівень якості та його стабільність, рівень новизни товару, імідж товару, інформативність товару, ціна споживання товару.
27. Охарактеризувати інформаційне забезпечення моніторингу ринку: призначення та зміст товарного, ринкового та фірмового досьє, досьє «зовнішніх чинників».
1-Ринкове:
-загальна хар-ка ринку по товарам,географії,споживачам
-основні сегменти ринку і хар-ка споживачів по кожному сегменту
-основні періоди становлення і розвитку кожного сегмента
-оцінка місткості ринку по кожному сегменту
-динаміки продажу по кожному сегменту
-цінова динаміка в розрізі окремих товарних груп по кожному сегменту
-частина сегментів,яка контролюється великими виробниками
-особливості рекламної діяльності на ринку і сегменті
-основні хар-ки збутових каналів,які традиційні для цього ринку і цих сегментів
-інформаційний потенціал ринку(-найб.цікаве дослідж.по ринку і сегментам;-найважливіші джерела інформації;-найбільш відомі консультативні фірми і незалежні експерти,які спеціалізм.по цьому ринку і сегменту)
2-Фірмове досьє:
-Заг.відомості про фірму:
-найменування
-місцеположення
-основні філії
-правовий статус
-хар-ки головних осіб під-ва
-виробничо-економічні хар-ки п-ва:
-час заснування або придбання основних фондів,їх місцезнаходження
-виробничий профіль
-чисельність зайнятих
-виробничі потужності по основній номенклатурі продукції
-осн.виробничі партнери фірми
-основна сировинна база п-ва
-технології,що використ.
-Витрати на дослідження і розробки
-Комерційні позиції п-ва:
-осн.ринки і сегменти на яких оперує п-во
-динаміка ринкової активності
-звичайні для п-ва хар-ки угод
-фінансове положення фірми
-ліквідність
-заборгованість
3-Товарне досьє:
-основні товарні марки найменування товару
-базова науково-технічна ідея товару
-осн.технології необхідні для вир-ва товару
-упаковка
-сукупні товари і послуги хар-ні для товару
-інноваційні факори товару
-рекламація по товару(жалоб)
-спроба незаконного копіювання товару
4-Досьє зовн. Факторів:
-законодавча і виконавча влада в державі і регіоні
-споживачі
-професійні та комерційні галузеві асоціації.
28. Новий товар. Охарактеризувати рівні новизни товару;
Новий товар – це новий продукт, який з'явився на рину і відрізняється від існуючих товарів подібного призначення за якимось параметром споживних властивостей.
Рівні новизни товару:
• Поява товару, який має аналогів;
• Принципова зміна споживних властивостей, що суттєво змінює спосіб задоволення відповідної потреби;
• Часткова зміна споживних властивостей за рахунок удосконалення основних технічних характеристик, але без принципових змін технології виготовлення;
• Зміна зовнішнього оформлення при дотриманні існуючих споживних властивостей.
Можливі варіанти товарів ринкової новизни:
• Модифікація товару;
• Модернізація
• Адаптація товару до зміни потреб ринку: зміна ринкової ціни під впливом попиту, зміна ринкового сегмента; зміна часу виходу на ринок, зміна технології виробництва
• Створення нового товару: принципова зміна технічного принципу дії; поява нової функції споживання товару, що не має аналогів.
29. Сутність систем ХАССП та ТОМ
ХАССП - це система аналізу небезпеки за критичними точками, що гарантує контроль на всіх стадіях виробництва харчових продуктів. Сис¬тема ХАССП розробляється і застосовується для конкретного продукту, що виробляється, або для продукту, що буде вироблятися . В основі системи ХАССП лежить оцінка небезпек, які можуть впливати на харчовий продукт у процесі його виробництва, зберігання, реалізації та використання. Серед таких небезпек можуть бути як мікроорганізми, так і хімічні сполуки, що є актуальним для нашої країни. Система НАССР пропонує поділити увесь процес виробництва на блоки і впровадити системи контролю за потенційними “ризиками” на кожній з цих ділянок.
ТОМ – це система підвищення якості; створення робочих груп якості; стосунки між клієнтом і постачальником; аналіз вартості. Складові системи - корінна система; система технологічного забезпечення; система безперервного розвитку принципів і змісту ТОС.
30. Визначте фактори, які впливають на вибір каналу збуту продовольчих товарів. Вкажіть шляхи оптимізації товарознавчо-технологічних рішень у процесі керування збутом продовольчих товарів;
Канал збуту – сукупність фірм або окремих осіб, які приймають на себе або допомагають передати кому – небудь іншому право власності на конкретний товар під час його руху від виробника до споживача. Канали збуту характеризуються певною довжиною і шириною.
Збільшення рівнів канату збуту спричиняє – збільшення витрат, ускладнення технології товароруху.
Принципи оптимізації процесу товароруху:
• Вибір найкоротших шляхів товароруху
• Оптимізація ланцюга товароруху
• Уніфікація технологічних схем і структур
• Оптимізація торговельно – технологічних операцій
• Ефективне використання транспортних засобів, обладнання, спеціальних механізмів.
Фактори:
• Швидкість виконання замовлення;
• Можливість термінової доставки товарів за спеціальним замовленням;
• Готовність приймати назад доставлений товар, якщо у ньому виявлено дефекти і замінити його якомога швидше доброякісним;
• Забезпечення відвантаження різних партій за бажанням покупця;
• Вибір найбільш ефективного виду транспорту;
• Наявність достатнього рівня запасів товару
• Рівня цін, якими надаються послуги покупцеві.
31. Проаналізувати імідж та інформативність товару як критерії його конкурентоспроможності;
Імідж – репутація підприємства як надійного партнера, здатного забезпечити якість товарів, а також вчасно виконувати свої зобов’язання.
Імідж товару проявляється через торгову марку. Торгова марка – це позначення за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів та послуг інших осіб.
Види торгової марки: фірмове імя, фірмовий знак, торговий знак, торговий образ.
Фірмове імя – це слово або група слів, які можуть вимовлятися.
Фірмовий знак – символ, малюнок чи відмінний колір, позначення.
Торговий образ – персоніфікована торгова марка.
Торговий знак – фірмове імя, фірмовий знак, торговий образ, що захищено юридично.
Фірмовий стиль- це сукупність прийомів, що забезпечують визначену єдність усієї продукції виробника – продавця торгової марки.
Бренд дає змогу отримати додатковий прибуток, захищає виробника в процесі роботи з партнерами, спрощує процедуру вибору товару покупцем, полегшує вихід виробника з новими товарами, забезпечує зв'язок з покупцем.
Інформативність товару – характеризує якість інформації про конкурентні переваги товару (текст і (або) маркування, експлуатаційний документ).
Інформація для споживача – текст і маркування на споживчій тарі та є експлуатаційним документом.
Вимоги до товарної інформації: достовірність, доступність, достатність.
Товарна інформації включає обов’язкові елементи: найменування товару, найменування фірми – виробника, адреса виробника, правила і умови безпечного зберігання, транспортування і використання. Та рекомендовані елементи: дані про позитивні результати споживчої експертизи товару; дані про проведення добровільної сертифікації, знак відповідності державним стандартам, дані про отримані премії, дані про окремі підвищені показники якості товару.
32. Принципи та правила побудови «дерева властивостей» товарів;
Дерево властивостей – це графічне зображення багатовимірної структури, яка відтворює сукупність властивостей проекції.
Дерево властивостей для харчових продуктів повинно відображати щонайменше функціональність, естетичність, екологічність, та економічність об’єкта дослідження.
Функціональність – пристосованість об’єкта до функціонування. Проявляється в різних періодах життєвого циклу об’єкта : під час товароруху (транспортування, зберігання, реалізація), під час використання за призначенням .
Екологічні властивості характеризують показники впливу об’єкта і людини на навколишнє середовище;
Естетичні показники характеризують дизайн та зовнішній вигляд товару
Економічність об’єкта характеризують такі показники як собівартість, ціна реалізації, оптові, дрібнооптові ціни.
33. Основний зміст методик оптимізації рецептур харчових продуктів;
При оптимізації рецептур харчових продуктів слід звернути увагу на методологію проектування харчових продуктів, запропоновану Ліпатовим і Роговим.
Вона дозволяє моделювати склад харчових продуктів із заданим комплексом позитивних властивостей відповідно до вимого сучасних концепцій теорії збалансованого харчування.
Переваги: розрахунок енергетичної цінності досліджуваної харчової композиції здійснюється з урахуванням того, що білки, жири, вуглеводи є не тільки енергетичним матеріалом, але й забезпечують пластичні потреби організму; під час моделювання амінокислотного складу враховують основні напрямки використання незамінних амінокислот, які визначаються її збалансованістю відносно еталону; проектування жиро-кислотного складу передбачає визначення впливу жировмісних інгредієнтів на якість ліпідної складової. Набір білковмісних компонентів не змінюється і доповнюється сировиною з великим вмістом жирів у такому співідношенні, яке забезпечує максимально наближене співвідношення між насиченими жирними кислотами, мононенасисеними і поліненасиченими до статистично обгрунтованого еталону
34. Показники конкурентоспроможності товару, їх характеристика;
Конкурентоспроможність товару – властивість об’єкта що характеризує ступінь задоволення конкретної потреби порівняно з кращими аналогічними об’єктами , що представлені на даному ринку.
Конкурентоспроможність розглядається як властивість продукції. ЇЇ кількісною характеристикою є показники конкурентоспроможності (для непрод товарів) :
• Технічні : відповідність технічного рівня, якості та надійності товару вимогам споживача, відповідність вимогам НД
• Комерційні: цінові показники, умови поставки і платежів, особливості податкової і митної системи, ступінь відповідальності продавців за виконання зобов’язань і гарантій.
• Організаційні: забезпечення максимально можливого наближення продавців до покупців, доставка товару до місць споживання не тільки великим оптом, але й дрібними партіями, розвиток реклами та інформації, формування попиту і стимулювання збуту.
• Економічні :енергомісткість та матеріаломісткість одиниці продукції, вартість сировини і матеріалів, рівень безвідходності, кількість обслуговуючого персоналу і його кваліфікація.
Для продтоварів
Показники конкурентоспроможності:
• Показники зовнішнього формування: довгострокові (тенденції розвитку економіки, ринку інше), короткострокові ( коливання кон’юнктури, несподівана зміна конкурентів, зміна моди
• Показники якості: стандартизовані (призначення, ергономічні), регламентовані( безпеки, екологічні, патентоправові)
• Економічні показники: одночасні ( оплачувана вартість виробу, витрати на транспортування, податки, митні збори, витрати на зберігання, на підготовку до реалізації) та поточні (витрати на обслуговування, утилізацію упаковки)
35. Новий товар. Стадії розробки нового товару. Характеризувати можливі напрями оновлення товарів;
Новий товар – це новий продукт, який з'явився на рину і відрізняється від існуючих товарів подібного призначення за якимось параметром споживних властивостей.
Однією з важливих складових товарної політики фірми є розробка нових товарів.
Класифікація нових товарів : товар , який не має аналогів на ринку, товар ринкової новизни, товар, який має значні якісні удосконалення, товар . який має незначні якісні удосконалення, товар, що знайшов нову сферу застосування.
Основні причини нововведень: зовнішні та внутрішні.
Створенню нового товару має передувати оцінка: сфери можливого використання, кількості та складу потенційних покупців, наявних ресурсів виробництва та збуту, можливих змін у технологічному забезпеченні випуску нового товару, господарських ризиків.
Стадії розробки нових товарів – формування ідеї, відбір ідеї, розробка замислу і його перевірка, розробка стратегії маркетингу, аналіз можливостей виробництва і збуту, розробка товару, випробування в ринкових умовах, розвертання комерційного виробництва.
36. Узагальнена характеристика факторів конкурентоспроможності, які враховуються індивідуальним споживачем та характерні для країн з розвинутою ринковою економікою;
Конкурентоспроможність товару – властивість об’єкта що характеризує ступінь задоволення конкретної потреби порівняно з кращими аналогічними об’єктами , що представлені на даному ринку.
Узагальнена структура факторів:
• Вимоги користувача: прицільна якість, наявність супутніх товарів і послуг, сумісність товару, ефективний сервіс, глобалізація, індивідуалізація
• Вимог покупця: наявність і доступність інформації про товар, доступність товару, обґрунтована ціна, привабливі умови оплати
• Вимоги індивідуума: відповідність товару соціальним особливостям споживача, модність товару, позитивний вплив товару н здоров'я, екологічність товару.
Прицільна якість – рівень якісних параметрів, який максимальною мірою відповідає потребам та можливостям споживачів відповідного сегменту.
Критична маса – обов’язків набір нововведень, які повинен мати даний товар, щоб вважатись достатньо сучасним.
Глобалізація – метод конкурентної боротьби, який передбачає перехід від системи «потреба – товар» до системи «проблеми, що хвилюють споживача-глобальне вирішення проблеми».
37. Охарактеризувати анкетування як метод вивчення споживчої оцінки та споживчих переваг;
Анкетування – форма проведення опитування населення за допомогою заздалегідь складеної анкети.
Анкета – це список запитань, який видається респонденту в ідентичній друкарській формі для заповнення.
Способи анкетування: поштовий, спосіб групового анкетування, спосіб індивідуального анкетування.
Суть поштового способу – респонденти після заповнення отриманої ними анкети надсилають її поштою на адресу організації, яка проводить опитування. Недоліки: мала частка повернення анкет, значна кількість неправильно заповнених анкет, відсутність оперативності в отриманні даних.
Суть групового анкетування – анкети роздаються особам, які знаходяться в одному приміщенні. Анкетер стежить за самостійним заповненням анкет респондентом. Переваги: дозволяє на короткий час зібрати необхідну інформацію, відсутність сторонніх, які заважають проведенню опитування, заповнення анкети проводиться за порядком постановки запитань, можливість роз’яснення респонденту незрозумілого для нього запитання.
Суть індивідуального анкетування – респондент заповнює анкету в присутності анкет ера, який стежить за правильністю заповнення анкети або особисто заповнює її зі слів опитуваного. Переваги: відсутність сторонніх, які заважають проведенню опитування, заповнення анкети проводиться за порядком постановки запитань, можливість роз’яснення респонденту незрозумілого для нього запитання.
38. Характеристика та основні наукові принципи складання рецептур функціональних харчових продуктів.
Функціональні харчові продукти призначені для харчування верств населення, але обовязково містять у своєму складі інгрідієнти, що мають властивості певного функціонального призначення.
Продукти лікувального харчування – це харчові продукти спеціального призначення, які використовують як лікувальний захід у комплексній терапії захворювань.
Етапи розробки:
Функціонально харчовий продукт – функціональні сировинні інгредієнти – функціональні властивості- споживні властивості- -традиційний харчовий продукт.
Харчові волокна – комплекс целюлози, геміцелюлози, пектинових речовин, лігніну і супутніх йому речовин, які формують клітинні стінки рослин
Харч. волокна поділяють:
За будовою гомогенні ( целюлоза, лігнин, пнктин, альгінова кислота); гетерогенні( целюлозолігнін, геміцелюлозолігнін, холоцелюлози)
Залежно від вихідної сировини: з нижчих рослин, з вищих рослин
За фізичними, хімічними, медико- біологічними особливостями: розчинні, малорозчинні, нерозчиннв.
За впливом на фізіологічний стан: на обмін ліпідів, вуглеводів, амінокислот і білків, мінеральних речовин.
Харчові добавки: природні , штучні
Біологічно активні добавки: нутріцевтики, парафармацевтики.
39. Критерії конкурентоспроможності товару. Рівень новизни;
Критерій конкурентоспроможності – це якісні і (або) кількісна характеристика продукції, яка є підставою для оцінки її конкурентоспроможності.
По відношенню до кількості характеристик, що враховують при оцінці конкурентоспроможності, розрізняють:
* одиничний критерій конкурентоспроможності – одна з простих характеристик, що визначають конкурентоспроможність
* комплексний критерій конкурентоспроможності – сукупність характеристик, що визначають конкурентоспроможність
Комплексний критерій конкурентоспроможності:
- груповий критерій конкурентоспроможності – інформативність, рівень якості, імідж, рівень новизни, ціна споживання
- узагальнений критерій конкурентоспроможності – рівень конкурентоспроможності товару, рейтинг товару
Груповий критерій конкурентоспроможності – це комплексний критерій, який відноситься до групи характеристик, що визначають конкурентоспроможність товару з того чи іншого боку.
Узагальнений критерій конкурентоспроможності – це комплексний критерій конкурентоспроможності, за яким приймають рішення про результати оцінки конкурентоспроможності.
Критерії конкурентоспроможності з точки зору підприємства-виробника та фактори конкурентоспроможності з точки зору споживача: виробничі, збутові, ринкові.
Критерії конкурентоспроможності товарів: рівень якості та його стабільність, рівень новизни товару, імідж товару, інформативність товару, ціна споживання товару.
Новий товар – це новий продукт, який з'явився на рину і відрізняється від існуючих товарів подібного призначення за якимось параметром споживних властивостей.
Рівні новизни товару:
• Поява товару, який має аналогів;
• Принципова зміна споживних властивостей, що суттєво змінює спосіб задоволення відповідної потреби;
• Часткова зміна споживних властивостей за рахунок удосконалення основних технічних характеристик, але без принципових змін технології виготовлення;
• Зміна зовнішнього оформлення при дотриманні існуючих споживних властивостей.
40. Поясніть сутність теорії Т-Т-Т і визначте практичні дії з керування
Одним із основних факторів. Що зумовлює якість продовольчих товарів під час товароруху є температура. Згідно з теорією Т-Т-Т існує чітка залежність між температурою зберігання, часом зберігання і властивостями продукту, що обумовлені його хімічним складом і структурою.
Принципи теорії : кожній температурі зберігання відповідає певна добова втрата якості ; якість продукту, який зберігається при непостійній температурі, залежить від середньої температури зберігання.
За допомогою Т-Т-Т можна визначити якість продукту за температурою, при якій він зберігався. А також подальший термін зберігання, необхідний для забезпечення певних критеріїв якості. Для визначення добової втрати стійкості до зберігання користуються залежністю : U=t*v , де U – стійкість продукту до зберігання, t – термін зберігання, v – добова втрата стійкості продукції до зберігання.
Отже, зберігання можливе до того часу, поки не буде повністю вичерпана стійкість продукту.
41. Охарактеризувати цінові та нецінові методи конкурентоспроможності товарів.
Цінові методи ґрунтуються на вилученні додаткового прибутку шляхом зменшення витрат виробництва та реалізації, а також на зниженні цін без зміни асортименту та якості продукції.
Прихована цінова конкуренція – товар продається по тій ціні, що й у конкурента, але вищої якості.
Показники: зменшення енергоспоживачів, збільшення терміну служби.
Нецінова конкуренція: зміна властивостей продукції, надання якісно нових властивостей товарів, створення нових виробів для задоволення існуючих потреб, пропозиціювання продукції, яка не існувала раніше, оновлення властивостей, яке є символом моди, престижу.
42. Проаналізувати основні стратегії конкурентної боротьби фірм на ринку непродовольчих товарів, їх переваги та недоліки.
Віолентна (силова) – стратегія конкурентної боротьби, яка полягає в ставці на зниження витрат виробництва, які досягають за рахунок масового випуску порівняно не дорогих, але досить доброякісних товарів. Джерело «сили» полягає в тому, що масове виробництво товарів налагоджено більш ефективно із меншими витратами ніж виготовлення невеликих партій, відмінних один від одного товарів. Крім того «віоленти» використовують переваги, які створюються широко-маштабними науковими-дослідами, розвинутою збутовою мережею і великими рекламними компаніями.
Види віолентів: «могутні слони», «могутні леви», «неповороткі бегемоти»
Патієнтна – характерна для тих, які стала на шлях вузької спеціалізації; полягає в випуску обмеженої кількості вузькоспеціалізованих продуктів високої якості. Зміст цієї стратегії полягає не просто в вузькій спеціалізації, а в концентрації зусиль на випуск продукції, яка користується обмеженими спеціалізаціями. Приклад «хитрий лис».
Комутантна – пристосовницька стратегія, яка передбачає максимально гнучке задоволення невеликих за обсягом (локальних) потреб ринку. Цю стратегію використовують дрібні фірми, які не мають ефективного обладнання та науково-технічних розробок. Сила дрібного не спеціалізованого підприємства полягає в його кращій пристосованості для задоволення невеликих за обсягом і часто навіть короткочасних потреб клієнтів. Приклад «сірі миші».
Експлерентна – конкурентна стратегія, яка орієнтується на радикальні нововведення. Стратегія конкурентної боротьби, яка пов’язані зі створенням нового або радикального перетворення старих сегментів ринку. Приклад – «перші ластівки» (без прибутку, без активів).
43. Концепція критичних контрольних точок аналізу небезпеки якості товарів;
Вибір показників стабілізації визначається вибором критичних точок, в яких здійснюється ідентифікація параметрів і контроль технічного процесу.
Концепція критичних контрольних точок аналізу небезпеки якості товарів має на меті:
- виявлення ймовірності та масштабів ризику, які виникають під час виробництва певних продуктів;
- визначення найбільш вразливих (для людини) точок контролю й управління процесом для блокування небезпеки.
Послідовність виявлення критичних контрольних точок аналізу небезпеки передбачає:
• дослідження певної репрезента¬тивної кількості партії продукції, аналіз
дефектів з окремих ланок технологічного ланцюга;
• виявлення ланок, на яких виникає більше 5% дефектів;
• ранжування ланок технологічного ланцюга за кількістю
дефектоутворень;
• визначення ланок, які дають у сумі 80% дефектів і вважаються ККТАН;
• розробка видів та визначення повторюваності параметрів контролю;
визначення дій щодо мінімізації дефектоутворення на окремих ланках технологічного процесу.
44. Чинники конкурентоспроможності товарів
При оцінці конкурентоспроможності необхідно враховувати визначені положення – принципи, що дозволяє підвищити точність оцінки, врахувати інтереси субєктів ринку, уніфікувати порядок дій, що складають зміст процедури оцінки.
Основні чинники, які враховують при оцінці конкурентоспроможності: економічний потенціал та темпи зростання економіки; рівень розвитку науки та техніки; участь у міжнародному розподілі праці;динамічність та ємність внутрішнього ринку;соціально-економічна та внутрішнополітична ситуація;гнучкість фінансової системи;державне регулювання економіки;забезпеченість трудовим та матеріальними ресурсами та рівень кваліфікації трудових ресурсів
45. Товарознавчі аспекти розробки тари і упаковки для продовольчих товарів
Розробка упаковки – важливий елемент планування нової продукції.
Формування вимог до тари і упаковки: функція захисту продуктів від небажаних вплив, вимоги ринку, вимоги нормативно- технічної документації
Побудова дерева властивостей: функціональність упаковки під час товароруху, функціональність упаковки при споживанні, естетичність упаковки
Вибір упаковочного матеріалу
Функції марування продукції з погляду виробника: налагодження прямих звязків зі споживачем, визначення особливостей товару стосовно його аналогів, визначення подібностей різних товарів одного ряду за певними критеріями, символічне посилання на споживчі властивочті та корисність виробів для покупців, захист від підробок і можливості сплутати з подібними товарами інших виробників
Функції марування продукції з погляду споживача:допомагає впізнати товар, з яким повязаний позитивний чи негативний досвід, сприяє розпізнаванню продуктів, які мають високі ціни, забезпечує додатковою інформацією, коли мало професійних знань
Штрихові коди:цифровий еквівалент, графічне зображення – символ
46. Поняття конкурентоспроможності товарів . Взаємозв’язок між якістю та конкурентоспроможністю товарів.
Якість і конкурентоспроможність призначенідля оцінювання результатів конкретної праці, її суспільної корисності; є відносними величинами; визначаються через сукупністьвластивостей товару; є динамічними характеристиками, які змінюються з розвитком суспільних потреб і технічного прогресу
Якість продукції: при оцінці рівня якості товар порівнюється з іншим, який взятий за базу порівняння; порівнюються лише однорідні товари;визначається всією сукупністю властивостей4 категорі, яка властива не тільки ринковій економіці; не залежить від зміни ринку та умов на ньому
Конкурентоспроможність продукції: при оцінці конкурентоспроможності порівнюються результати спіставлення досліджуваного товару та товару конкурента за рівнем, заданим потребою покупців; можливе порівняння і неоднорідних товарів за умови, що вони призначені для задоволення однієї й тієїж потреби; визначають сукупність лише тих конкретних властивостей, які викликають безумовний інтерес покупця і забезпечують задоволення певної потреби; категорія відображає одну із суттєвих характеристик ринку –його конкурентність; залежить від зміни ринку та умов на ньому
47. Принципи розробки харчових продуктів масового споживання
Харчові продукти – це складні багатокомпонентні системи, які містять: первинні нутрієнти, харчові волокна, неаліментарні речовини, біологічно активні речовини, ксенобіотики.
Продукти масового споживання призначені для харчування основних груп населення, їх виробляють за традиційними технологіями.
Схеса розробки:
1 .Обгрунтування рецептурних компонентів
Вимоги до рецептурних компонентів:адекватність складу та співвідношення головних харчових речовин,технологічна сумісність рецептурних компонентів, можливість їх зберігання, ресурсозберігаючі характеристики, цінові показники
2. Визначення лабораторної технології. На цьому етапі: аналізується сумісність технол. сировини, перелік і характер тех. процесів,проводиться експнриментальне відпрацювання технол. Режимів, визнач. фізико-хім. І органолептичні показники прод., аналізується харчова цінність у пробірці
3. Виробництво дослідної партії
4. Розробка нормативно0 технічної документації і рекомендації щодо використання
5. Організація промислового виготовлення продукту
48. Основні теорії харчування: переваги та недоліки. Принципи харчової комбінаторики.
Класична теорія збалансованого харчування була розроблена в 60-ті роки ХХ ст. фізіологом О.О.Покровським. Згідно з цією теорією, нормальна життєдіяльність організму людини можлива не тільки за умови забезпечення організму необхідною кількістю енергії, але і за умов дотримання достатньо жорстких взаємовідношень між численними незамінними чинниками харчування. Ця теорія покладена в основу запровадження норм фізіологічної потреби в енергії, білках, жирах, вуглеводах, вітамінах та мінеральних речовинах для різних груп населення. Недоліки класичної теорії збалансованого харчування: не враховано специфіку використання незамінних амінокислот, які є не лише енергетичним матеріалом; енергетична цінність розраховується як сумарна енергія біологічного окиснення білків, жирів та вуглеводів, що виключає можливість витрат амінокислот і поліненасичених жирних кислот на анаболічні процеси, а також враховує вуглеводи, що не гідролізують у шлунково-кишковому тракті і тому не є джерелом енергії.
Теорії адекватного харчування Уголєва. Згідно з цією теорією, харчовий раціон має бути не лише оптимально збалансований, відповідно до особливостей обміну речовин, але і відповідати механізмам травлення, що вироблені еволюцією. Практичні її висновки полягають в тому, що добір продуктів у раціоні харчування має не лише задовольняти потреби організму в енергії та поживних речовинах, але і відповідати природнім механізмам асиміляції їжі. Таким чином, теорія адекватного харчування включає теорію збалансованого харчування, як необхідну частину.
На основі вчення про функції їжі та її біологічну дію на організм була сформульована функціонально-гомеостатична теорія харчування (В.В.Ванханен, В.Д.Ванханен).
Функціонально-гомеостатична теорія харчування включає всі основні постулати теорії збалансованого та адекватного харчування. На її підставах створене сучасне поняття про раціональне харчування.
Харчова комбінаторика – це створення харчових продуктів із завданими функціональним властивостями. Принципи харчової комбінаторики, які дозволяють звести до мінімуму ризик завдання шкоди здоровю людини:
1. принцип безпеки і доброякісності: використання сировини, матеріалів та різних добавок у кількостях, рекомендованих санітарними органами для використання у харчовій промисловості, використання сировини і добавок, сертифікація виробництва згідно з стандартами, робота з відомими постачальниками для запобігання фальсифікації сировини, вивчення впливу як штучних, так і природних компонентів їжі на стан організму людини.
2. принцип необхідності використання. Суть – якщо бажаного ефекту можна досягти шляхом технологічної обробки напівфабрикатів, то доцільно не використовувати харчові добавки.
3. принцип сумісності – під час розробки необхідно використовувати технологічно та хімічно сумісні добавки та сировинні компоненти.
4. принцип переважного використання та рівнозначності контролю передбачає: використання харчових добавок та сировинних компонентів переважно природного походження, рівнозначний підхід до визначення токсичності та мутагенності харчових добавок різного походження.
5. принцип кінцевого контролю і вірогідності декларування передбачає: визначення токсичності не тільки добавок, але й кінцевого продукту, декларування спеціальних властивостей продукту та підтвердження їх наявності на основі спеціальних досліджень та клінічних випробувань.
6. принцип виключення – передбачає призупинення дії рецептурних документів у разі отримання компрометуючих даних.
51. Шляхи підвищення конкурентоспроможності товару:
Ключові фактори успіху фірм у конкурентній боротьбі:
- здобуття стійкого фінансового положення на ринку
- наявність передової технології та високого потенціалу власних науково – дослідних та дослідно – конструкторських розробок
- уміння проводити та ефективно використовувати маркетиногові дослідження
- здатність маневрувати за рахунок зміни якісних та ціновиз характеристик товару, що реалізується
- наявність власної мережі забезпечення та збуту
- реалізація дійової реклами та системи звязків з громадкістю
- аналіз слабких та сильних сторін головник конкурентів
Умови підвищення конкурентоспроможності:
- оцінка глобальної структури внутрішнього і світового попиту
- високий ступінь адаптації еконгоміки до еволюції попту
- вміння уникати гострої та безглуздої конкуренції
- уміння оперативно переходити на виробництво нових товарів
Заходи забезпечення належного рівня крнк. Спром на ринку:
- випускати не один виріб, а їх достатньо широкий параметричний ряд
- відшукувати нове застосування товарам, що випускаються
- своєчасно вилучати економічно неефетифний товар
- Знайти вихід на нові ринки
- Здійснити модифікацію товару
- Розвивати та регулювати систему сервісного обслуговування товарів
52. товарознавчі складові практичної діяльності із забезпеч. маркетингових комунікацій.
Просувавання товарів на ринку – це будь- яка форма повідомлення, яка використовується фірмою для інформації, переконування чи нагадування споживачам про свої товар, послуги чи саме підприємство.
Існують основні та допоміжні форми просування товару:
- основні – реклама і особистий продаж
- допоміжні – пропаганда і стимулювання збуту
Особистий продаж – засіб впливу на покупці шляхом рекомендації товару особисто
Пропаганда –стимулювання попиту шляхом поширення комерційно важливих даних у засобах інформації
Стимулювання збуту – комплекс заходів, спрямованих на привернення уваги споживачів, а також продавців та посередників шляхом особистого ознайомлення з даним товаром:демонстрація, виставки, каталоги, фільми, сувеніри, вікторини.
Мета реклами: привернути увагу до певного товару, ретельно інформувати про товар, нагадувати про товар, подолади упередженість, недовіру стосовно рекламованого товару, формувати позитивне ставлення.
Стадії розвитку товару:стадія підготовки ринку, стадія впровадження нових товарів, стадія масового продажу товарів, стадія переключення попиту
Види реклами залежно від постаавлених задач: пояснювально- пропагандистська, реклама торговельної марки, престижна, реклама розпродажу, рубрична реклама
Види реклами залежно від призначення: інформативна, запобіжна, нагадувальна.
Засоби росповсюдження реклами: афіші, каталоги, брошури, рекламні листи, публікації у пресі, магнітофонні записи
Засоби реклами: газета, журнали, телебачення, радіо, зовнішня реклама, друкована реклама, реклама на місті продажу, реклама на транспорті, сувенірна реклама
53. Описати алгоритм розрахунку рівня якості товару.
Для розрахунку рівня якості продукції застосовують диференціальний, комплексний, змішаний методи
Диференціальний метод полягає у порівнянні одиничних показників якості досліджуваного і базового зразків продуктів.
Комплексний метод застосовують, коли необхідно охарактеризувати рівень якості продукції одним узагальнюючим показником, що являє союою функцію від одиничних показників якості.
При змішаному методі застосовують одиничні та комплексні показники.
Найпростішим різновидом комплексної оцінки якості товару є визначення рейтингу товару
Рейтинг товару- ступінь переваги одного товару над іншим
Метод кваліметричної оцінки дозволяє отримати показник якості продукту у вигляди деякої цифрової величини
54. Головні складові он ятя якості та конкурентоспроможності товарів
Якість – це сукупність властивостей обєктів, що характеризують його здатність задовольняти встановлювані і передбачувані потреби.
Конкурентоспроможність – це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби і визначає його приваблмвість для споживача.
Показники конкурентоспроможності товару:
Показники зовнішнього формування:довгострокові( тенденції розвитку економіки, тенденціїї розвитку ринку, тенденції НТП, інші.,короткострокові ( коливання конюнктури, несподівана зміна конкурентів, зміна моди.
Показники якості: стандартизовані( призначення, ергономічнв),регламентвані( безпеки, екологічні, патентно-правові)
Економічні показники: одночасні( оплачувана вартість виробу, витрати на транспортування, податки, митні збори, витрати на зберігання, витрати на підготовку до реалізації), поточні( витрати на обслуговування, витрати на уталізацію упаковки)
Складові споживчої цінності товару: якість, ціна, імідж.
Вимоги користувача: прицільна якість, наявність супутніх товарів і послуг, сумісність товару, ефекимвний сервіс, глобалізація, індивідуалізація
Вимоги покупця: наявність і доступність інформації про товар, доступність товару, обгрунтована ціна, привабливі умови оплати
Вимоги до індивідума: відповідність товару соціальним особливостям споживача, модність товару, позитивний вплив товару на здоровя, екологічність товару
55. Значення вивчення споживчої оцінки асортименту та якості непрод.товарів.
Значну роль у вирішенні завдання забезпечення людей товарами, які відповідають їх запитам, відіграє споживча оцінка, оскільки дійсна якість продукції проявляється лише при вживанні
Споживча оцінка – це висловлене певним чином ставлення споживачів до конкретного виробу, його окремих споживних властивоятей, сукупностей виробів, що виникає під впливом обєктивно-субєктивних чинників.
Споживчі переваги - це прагнення, бажання споживачів придбати виріб з певними споживними властивостями.
Властивість товару – обєктивна особливість товару, яка проявляється у сфері товарного обігу, споживання або експлуатації.
Споживна властивість товару – властивість товару, яка обумовлює його корисність і здатність задовольняти потреби споживачів і проявляється у процесі споживання.
Показник якості товару – кількісна характеристика однієї або декількох властивостей товару, складових його якості, яка розглядається відповідно до визначених умов експлуатації або споживання.
Споживчий показник якості - кількісна характеристика однієї або декількох споживних властивостей товару, яку розглядають відповідно до умов його споживання.
Споживча оцінка дає можливість:
- визначити ступінь відповідності асортименту та якості товарів вимогам різних груп споживачів
- з’ясувати причини невідповідності якості конкретних виробів або їх окремих споживних властивостей вимогам споживачів
- визначити значущість властивостей товару для споживачів
- розробити пропозиції та рекомендації щодо підвищення якості оцінюваних товарів або зняття їх з виробництва
- зробити попередній висновок про можливість масового виробництва нових товарів
56. Методи збору інформації про споживчі оцінки асортименту та якості непродовольчих товарів, їх відмінні особливості
Метожи збору інформації: документальний, спостереженя, опитування
Документальний
Суть – аналіз інформації, зареєстрованої у різного виду документах
Дає можливість оцінити: скільки і яких товарів придбано, скільки залишилося товарів, які морделі користуються попитом, виходячи з обсягу реалізації
Недоліки: непридатний для: визначення ставлення споживачів до різноманітних виробів, зясування думок споживачів про якість виробів, встановлення споживчих переваг тієїх чи іншої моделі
Спостереження
Суть – пряма реєстрація чинників, що стосуються досліджуаного обєкту
Дає можливість оцінити: які моделі користуються підвищеною увагою споживачів, які моделі мало приваблюють покупців.ю які моделі не користуються попитом
Недоліки:неможливо виявити думку і міркування споживачів щодо конкретних моделей
Опитування: суцільне, вибіркове
Суцільне
Суть – опитуються всі особи сукупності споживачів
Переваги: висока точність та вірогідність отриманих результатів
Недоліків:велика трудомісткість, значні витрати
Вибіркове
Суть – опитується частина сукупності споживачів
Переваги: менші затрати праці, меша вартість
Недоліки: можливість отримати неправильний результат через помилку у встановленні вибіркової сукупності
57. Основний зміст методик оптимізації рецептур харчових продуктів;
При оптимізації рецептур харчових продуктів слід звернути увагу на методологію проектування харчових продуктів, запропоновану Ліпатовим і Роговим.
Вона дозволяє моделювати склад харчових продуктів із заданим комплексом позитивних властивостей відповідно до вимого сучасних концепцій теорії збалансованого харчування.
Переваги: розрахунок енергетичної цінності досліджуваної харчової композиції здійснюється з урахуванням того, що білки, жири, вуглеводи є не тільки енергетичним матеріалом, але й забезпечують пластичні потреби організму; під час моделювання амінокислотного складу враховують основні напрямки використання незамінних амінокислот, які визначаються її збалансованістю відносно еталону; проектування жиро-кислотного складу передбачає визначення впливу жировмісних інгредієнтів на якість ліпідної складової. Набір білковмісних компонентів не змінюється і доповнюється сировиною з великим вмістом жирів у такому співідношенні, яке забезпечує максимально наближене співвідношення між насиченими жирними кислотами, мононенасисеними і поліненасиченими до статистично обгрунтованого еталону
58. Головні наукові принципи складання рецептур
Функціональні харчові продукти призначені для харчування верств населення, але обовязково містять у своєму складі інгрідієнти, що мають властивості певного функціонального призначення.
Продукти лікувального харчування – це харчові продукти спеціального призначення, які використовують як лікувальний захід у комплексній терапії захворювань.
Етапи розробки:
Функціонально харчовий продукт – функціональні сировинні інгредієнти – функціональні властивості- споживні властивості- -традиційний харчовий продукт.
Харчові волокна – комплекс целюлози, геміцелюлози, пектинових речовин, лігніну і супутніх йому речовин, які формують клітинні стінки рослин
Харч. волокна поділяють:
За будовою гомогенні ( целюлоза, лігнин, пнктин, альгінова кислота); гетерогенні( целюлозолігнін, геміцелюлозолігнін, холоцелюлози)
Залежно від вихідної сировини: з нижчих рослин, з вищих рослин
За фізичними, хімічними, медико- біологічними особливостями: розчинні, малорозчинні, нерозчиннв.
За впливом на фізіологічний стан: на обмін ліпідів, вуглеводів, амінокислот і білків, мінеральних речовин.
Харчові добавки: природні , штучні
Біологічно активні добавки: нутріцевтики, парафармацевтики.
59. Поняття потреб. Класифікація потреб, що задовольняються непродовольчими товарами.
Усе, що необхідно для підтримки життя, -їжа, одяг, житло - об'єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. В даний час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають усе більш сильним мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості.
Піраміда потреб Маслоу.
У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для нього є більш важливою або сильною.
Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку, сексуальні потреби.
Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому (покупка страхового полісу або пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію).
Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки.
Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку навколишніх, визнанні.
Потреби в самовираженні, самореалізації – потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.
Спочатку споживачі прагнуть задовольнити потреби більш низького рівня, потім можуть думати про задоволення наступної по значимості потреби. Основний недолік теорії Маслоу зводиться до того, що їй не вдалося врахувати індивідуальні відмінності людей. Виходячи з минулого досвіду, одна людина може бути найбільше зацікавлена у самовираженні, у той час як поведінка іншої буде в першу чергу визначатися потребою у визнанні, соціальними потребами.