Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Довго щось ходив я по городу. Після моркви висмоктував мед з тютюнових квітів і з квітів гарбузових, що росли попід тином, пробував зелені калачики і білий, ще в молоці, мак, покуштував вишневого клею з вишень, понадкушував на яблуні з десяток зелених кислих яблук і хотів уже йти до хати. Коли ж дивлюсь: баба снує коло моркви, дідова мати. Я - бігом. А вона - зирк та за мною. А я тоді - куди його тікать? - повалив соняшника одного, другого:
- Куди ти, бодай тобі ноги повсихали!
Я в тютюн. "Побіжу,- думаю,- в малину, та рачки попід тютюном". Пірат за мною.
- Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! А бодай би ти не виліз з того тютюну до хторого пришествія! Щоб ти зів'яв був, невігласе, як ота морковочка зів'яла від твоїх каторжних рук!
Отже, кинувшись через тютюн у сад, прабаба бухнулась з розгону на коліна. Отак, як дід любив сонце, так його мати, що її, як я теж аж потім довідався, звали Марусиною, любила прокльони. Вона проклинала все, що попадалось їй на очі,- свиней, курей, поросят, щоб не скугикали, Пірата, щоб не гавкав і не гидив, дітей, сусідів. Кота вона проклинала щодня по два-три рази так, що він трохи згодом був якось захворів і здох дес у тютюні.
Вона була малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо світі. Їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу. У неї тоді блищали очі й червоніли щоки. Це була творчість її палкої, темної, престарілої душі.
- Мати божа, царице небесна,- гукала баба в саме небо,- голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував він з сирої землі оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб не почув він ні зозулі святої, ні божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з'їли, та бодай його шашіль поточила...
Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся од хрестів.
- Мамо, а чи не принесли б ви мені мисочку узвару? - звернувся він до своєї матері.- Так чогось у животі пече!
- Га? Це ти тут лежиш, бодай ти не встав!
І понеслася бабина гроза на погребню.
- Зараз принесу, бодай тебе пранці з'їли, щоб ти їв і не наїдався, щоб тебе розірвало, щоб ти луснув був маленьким!..
Баба пішла до хати, а бог дивився їй услід з погребні і тихо посміхався.
Ще один образ людини працi вимальовано в "Зачарованiй Деснi" - це дядько Самiйло,
"великий косар". "Орудував вiн косою, як добрий маляр пензлем, - легко i вправно.
Коли б його пустити з косою просто, вiн обкосив би всю земну кулю, аби тiльки була
добра трава та хлiб i каша".
Тема твору:
Спогади письменника про дитинство, про своїх родичів, опис життя малого Сашка, який переплітається з роздумами дорослого письменника про складнощі життя.
Головна думка:
Письменник наголошує на тому, що гармонійна особистість починає формуватися з дитинства, також через твір, його поетично зображені образи рідної землі, автор звертається до читачів, щоб шанували Батьківщини, оберігали її та пам’ятали про героїчне минуле.