Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Техніко-економічне планування
План
1.Планування собівартості продукції.
Собівартість продукції відноситься до поточних витрат і виражає в узагальненій грошовій формі ту частину витрат які являють собою витрати матеріальних трудових і фінансових засобів підприємства на виробництво і реалізацію продукції визначеного обсягу і складу, тобто собівартість продукції грошовий вираз затрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції собівартості продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві оскільки в ній відображається:
Собівартість продукції як показник використовується для контролю за виростанням ресурсів виробництва визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію.
2.Види собівартості.
Види собівартості:
а) технологічна – сума витрат що пов’язана з технологічними операціями.
б) цехова – всі витрати цеху на виробництво даного виду продукції втому числі витрати на управління цехом.
в) виробнича – цехова + загальна заводські витрати. Сума витрат на виробництво певної продукції включаючи загальнозаводські витрати ( управління, канцелярія, з п. відрядження, витрати на охорону праці, транспорт, підготовка кадрів)
г) повна собівартість – виробнича + поза виробничі витрати – це сума витрат на виробництві і реалізацію певної продукції а також витрати на тару, пакування і доставку вантажу, транспортування, комісійний збір.
3) в залежності від тривалого розрахункового періоду:
а) місячна;
б) квартальна;
в) річна;
4) за складом продукції :
а) собівартість товарної продукції;
б) собівартість валової продукції;
в) собівартість реалізованої продукції;
г) собівартість незавершеного виробництва.
Основними є класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями.
Економічні елементи витрат включають:
- страхування майна;
- винагороди за винахідливість;
- оплата робіт по сертифікації;
- оплата послуг зв’язку;
- витрати на інвестиції і фінансову діяльність підприємства.
Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції.
Статті – це витрати які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місці виникнення.
За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції тобто калькуляцію.
Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі промисловості але в загальному може мати такий склад:
Відмінність статей калькуляції полягає в тому, що в першому випадку враховують витрати на даний виріб, а в другому всі витрати підприємства незалежно від того де і на які потреби вони були здійснені.
Основні шляхи зниження собівартості і послуг енергоцехів:
Кошторис витрат на виробництво складається з метою визначення загальної суми витрат енергогосподарства в плануючий період. В кошторис включають витрати які необхідні для виконання робіт по ремонту енергоустаткування виготовлення запасних частин, монтажу (демонтажу), виробництва енергії, передачі її споживачам тощо.
Кошторис витрат на виробництво розробляється на основі матеріалів аналізу роботи енергогосподарства за минулий період, а також на основі показників плану виробництва, плану по праці і плану по організаційно-технічних заходів.
На основі виробничої програми і прийнятих для розрахунку норм собівартості складається калькуляція на окремі види продукції робіт і послуг; кошторис витрат по кожному енергоцеху ; зведений кошторис витрат по всіх енергоцехам, баланс розподілення витрат енергоцехів по структурним підрозділам і напрямкам виробничо-господарської діяльності підприємства.
Продукція, робота і послуги енергоцехів для внутрішньо-цехових потреб калькулюють ся по прямим витратам, а для внутрішньозаводських потрем по цеховій собівартості.
Кошторис витрат розраховують по видах продукції, робіт і послуг на одиницю і обсяг випуску продукції або на послуги.