Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Держави є головними міжнародними акторами - діючими "особами міжнародних відносин. Держа¬ва - єдина універсальна організація, що виконує функції соці¬ального арбітра та знаряддя легалізованого примусу.
Головними елементами держави є територія, народ і суве¬ренна публічна влада. Держава є політичне оформленим суспільством, союзом громадян. На горизонтальному рівні дер¬жава - це координація громадян, товариський союз, а на вер¬тикальному - підпорядкованість громадян державній владі, союз панування.
Головними ознаками держави є такі:
* територіальна організація населення;
* здатність до інтеграції суспільства за наявності соціальних
і класових відмінностей;
* суверенність — володіння найвищою та необмеженою вла¬
дою щодо суб'єктів, які діють у межах її кордонів, і неза¬
лежність у міжнародних відносинах;
* примусовість - належність до держави є соціальною необ¬
хідністю, відображеною у правових актах, при цьому держав¬
ний примус є керівним і пріоритетним щодо інших органів у ме¬
жах окремої держави;
* загальність - держава охоплює сферою свого впливу всіх
людей, що проживають на ЇЇ території.
Держава як міжнародний актор
Територія держави - це матеріальна основа здійснення дер-жавної влади. Повноцінний стратегічний та економічний роз-виток держави можливий лише за умов достатніх геополітич-них масштабів і великих територіальних можливостей. Держа¬ви світу можна поділити за територіальною (просторовою) ознакою на дві групи: до першої належить невелика кількість суб'єктів міжнародних відносин, які володіють реальною неза-лежністю, до другої - країни, які змушені підкорятися умовам та вимогам світового порядку, що формують великі держави. На справжній суверенітет можуть претендувати лише ті країни, які у межах своєї державності зуміли розв'язати проблему са¬модостатності, тобто геополітичної самостійності.
Класичні парадигми міжнародних відносин розглядають їх як взаємодію держав, що уподібнюються більярдним кулям, ос-кільки кожна держава розглядається як замкнена суверенна оди-ниця, яка діє на міжнародній арені відповідно до національних інтересів і яку представляють державні лідери. Відносини між державами можуть змінюватися від непримиренної ворожнечі та війни до крайніх виявів дружби, коли країни навіть ліквідо¬вують прикордонні служби. Головні цілі, які переслідують дер¬жави на міжнародній арені, - розвиток, безпека і співробітницт¬во. Це потребує від країни втрати частини суверенітету заради свого і спільного виживання.
Держави відрізняються масштабами свого впливу і ступенем мо¬гутності. В процесі міжнародної взаємодії утворюються силові по¬ля різної інтенсивності. Фактично кожна держава є своєрідним «центром сили» - глобальним, регіональним, субрегіональним або локальним. Центри сили формують зони стратегічної відповідаль¬ності, масштаби яких - від власної території до світу в цілому, при цьому передбачається втягнення держав де-факто і де-юре у діяльність блоків, союзів, укріплення впливу центру сили в лояль¬них угрупованнях, створення систем колективної безпеки, спроби розвалити або переорієнтувати на власний бік потенційно або ре¬ально ворожі союзи. У сучасному світі до таких центрів сили на¬лежать США, ЄС, Японія, Китай, Росія, хоча їх силовий потенціал є неоднаковим і виявляється непропорційно в різних сферах. Вирішальні силові позиції, що дають змогу здійснювати глобаль¬ний стратегійний вплив, мають лише США. Центросилові відноси¬ни є визначальними для функціонування сучасної світової системи.