Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
ЗВІТ ПРО НАВЧАЛЬНУ ПРАКТИКУ
«ОРГАНІЗАЦІЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТРАНСПОРТІ»
на ____________________________________________________________
(назва підприємства)
|
Виконавець Учень групи _______ |
__________________ (П.,І.,Б. учня) |
|
Керівник практики від ННЦ |
__________________ (П.,І.,Б. керівника) |
|
Керівник практики від підприємства (посада) |
__________________ (П.,І.,Б. керівника) |
КИЇВ 2013
Зміст
Вступ
|
У широкому значенні комерційна робота підприємства являє собою велику сферу оперативно-організаційної діяльності торговельних організацій і підприємств, спрямована на здійснення процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту населення й одержання прибутку. Ефективність комерційної діяльності визначається як співвідношення результатів комерційної діяльності з використаними для цього засобами виробництва і робочої сили протягом визначеного проміжку часу. До основних показників, що відображають економічний ефект від комерційної діяльності, відносять: обсяг реалізованої продукції, величину отриманого прибутку, економію ресурсів, витрат, різницю між продажем та купівельною ціною. Поряд з економічним зиском ефект комерції може означати і соціальну доцільність. Роль соціального ефекту в підприємницькому середовищі зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць, рівня зайнятості людей, якості торговельного обслуговування, впровадження сучасних методів продажу товарів тощо. На сьогоднішній день все більше значення повинно надаватися ролі та впливу чинників, що формують внутрішнє і зовнішнє середовище комерційної позиції об'єкта бізнесу. Зміни цін, зміни в податковому законодавстві, коливання валютного курсу, нестабільність соціально-політичної ситуації, зміна стосунків з контрагентами тощо здатні активно впливати на комерційні процеси і спричиняти невизначеність результатів. Це обумовлює виникнення ризиків, без врахування яких неможливий ефективний розвиток підприємництва. Зазначене підкреслює необхідність посиленої уваги щодо функцій і структури управління комерційною діяльністю підприємства, адже система управління носить досить динамічний характер, що має бути спрямований на адаптацію структури комерційної діяльності до особливостей і тенденцій розвитку ринку. Подолання породжених адміністративно-командними методами керування негативних явищ у народному господарстві України можливо на основі реформування відносин власності і регульованої ринкової економіки. Одним із найважливіших політичних та економічних завдань держави є підтримка та розвиток підприємництва через соціально-економічне прогнозування, розробку державних програм, визначення пріоритетних напрямів і галузей розвитку народного господарства, через формування інвестиційної, податкової та кредитної політики. У подальшому це регулювання має забезпечуватись через реалізацію антимонопольної політики і розвиток конкуренції, державну стандартизацію, метрологію і сертифікацію, систему оподаткування та інші форми регулюючого впливу держави. Комерційна діяльність постійно вдосконалюється у відповідності з об'єктивними вимогами виробництва та реалізації товарів, ускладненням господарських зв'язків, підвищенням ролі споживача в формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції. Значну ролі також відіграють зміни в організаційних формах та характері діяльності фірм. Основними шляхами вдосконалення комерційної діяльності сучасних підприємницьких структур можна визначити наступні. 1. Посилення стратегічного планування, головною змістовністю якого має бути розробка основних засад та цілей розвитку компанії, розробка та реалізація стратегій, що є орієнтирами для різних сторін діяльності підприємств, зокрема, стратегій в сфері ділової політики, маркетингу, розподілу інвестицій та ресурсів, структури управління тощо. 2. Налагодження тотального управління якістю менеджменту: залучення керівників та виконавців фірми в процес ведення бізнесу на основі постійного задоволення та випереджування очікувань клієнтів. Система тотального управління якістю вимагає суттєвих змін в організації та впровадження комплексу управлінських процесів, що призводять до кардинальної зміни системи орієнтації робітників 3. Впровадження системи тотального управління якістю товарів та послуг, яка б спрямовувалась на підвищення ступеня задоволення клієнтів продуктами та послугами, посилення іміджу та репутації фірми, збільшення чисельності клієнтів, підвищення продуктивності праці та прибутку. 4. Забезпечення інформаційної підтримки на підприємстві у вигляді комп'ютерного забезпечення: створення для користувачів принципово нових можливостей інтегрального характеру, організація автоматизованого документообігу, створення різноманітних масивів управлінської, комерційної та іншої інформації соціально-економічного характеру, можливість вирішення окремих професійних завдань за допомогою різних засобів та інструментів. Належна організація комерційної діяльності дозволяє підприємству бути чимось більшим, ніж сумою його окремих компонентів – капіталу та співробітників. Загалом, удосконалення організації комерційної діяльності на підприємствах, більш чітка деталізація функцій та організації управління на основі сучасних методів та технічних засобів визначатимуть і в багатьох випадках вирішуватимуть проблему підвищення якості управління суб'єктів бізнесу в цілому. |
Комерційна діяльність - одна з основних складових сучасного бізнесу. Комерція охоплює не тільки сферу купівлі-продажу, вона являє собою більше складний процес, який включає: розрахункові, господарсько-фінансові операції;правові аспекти укладання угод;пошук і аналіз ефективних рішень в області цінові та товарної політики підприємств;роботу з постачальниками й споживачами; організацію комерційних контактів суб'єктів ринку (таких, як оренда, лізинг, концесія, комісія, факторинг, контрактація й ін.).
У рамках підприємства-виробника чи сервісного підприємства комерційна діяльність передбачає забезпечення погодженості між окремими службами: це й виробничий відділ, і відділ маркетингу, фінансовий і плановий відділи. Фахівець в області комерційної діяльності затребуваний у будь-який організації, що виробляє товар або надає послуги, у торговельному підприємстві, у банку, страховій і лізинговій компаніях, посередницьких організаціях, а також у приватному бізнесі.
Фахівець у галузі комерції - це фахівець із організації процесів, пов'язаних із купівлею-продажем,обміном і просуванням товарів від виробників до споживачів з метою задоволення купівельного попиту й одержання прибутку.
Фахівець у галузі комерції повинен бути підготовлений до вирішення таких основних професійних завдань у комерційно-організаційній діяльності: вибір товарів і формування товарних асортиментів; вибір покупців і постачальників; планування й організація процесів закупівлі; організація комерційних взаєморозрахунків; організація руху товарів і створення системи стимулювання збуту; керування товарними запасами;
Актуальність комерційної діяльності в наш час із кожним днем зростає. Це пов'язане з великим ступенем ризику при прийнятті комерційних рішень, які необхідні для досягнення мети підприємства, незалежно від сфери його діяльності.
Метою навчальної практики було закріплення знань, отриманих в процесі теоретичного навчання, а також придбання практичних навичок в галузі комерційної діяльності підприємства та організації торгівельного процесу на
Переді мною стояли такі завдання
- ознайомитися з організацією, структурою і перспективами розвитку підприємства - бази практики;
- проаналізувати організацію процесу комерційної діяльності на підприємстві ;
- опанувати існуючу практику виконання функцій у тих підрозділах бази практики, де учень проходитиме практику;
- набути навичок проведення планово-економічних розрахунків, аналізу і ведення документації щодо діяльності підрозділів підприємства;
- самостійно виконувати завдання, передбачені програмою практики у певних підрозділах;
- закріпити, поглибити та доповнити теоретичні знання учня, одержаних при вивченні загальноекономічних та спеціальних дисциплін.
2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПІДПРИЄМСТВО
Моя «Організація комерційної діяльності на транспорті» практика проходила у фірмі «НТК«Енерго зберігання»» що розташоване в м.Київ Шевченківський район вулиця Миру №18
Це досить велика організація, що спеціалізується на оптовій і роздрібній торгівлі теплоiзольованих труб та елементів теплових мереж
Основним напрямком діяльності є - Товариство виробляє теплоiзольованi труби та елементи теплових мереж. Продукцiя застосовується в теплоенергетицi i комунальному господарствi .Враховуючи , що український ринок тепло iзольованих труб знаходиться на стадiї розвитку, щорiчно в Українi необхiдно перекладати близько 4 тис км трубопроводiв,а також те, що одним iз основних факторiв конкурентноспроможностi пiдприємств є ефективне використання енергiї, ринкова потреба у телоiзольованiй продукцiї зростатиме з кожним роком. Виробництво має сезонний характер. Попит на продукцiю є найвищим з квiтня по листопад року,коли iснують сприятливi погоднi умови для будiвництва та реконструкцiї теплових мереж
появою нових та зростанням iснуючих конкурентiв(Основними конкурентами фiрми на внутрiшньому ринку залишаються ВАТ "Завод сантехнiчних заготовок" (м.Київ), КП "Сантехмонтаж"(м.Днiпропетровськ), ВАТ"Транспрогрес" (м.Марiуполь), конкуренцiя зарубiжних фiрм на українському ринку по поставках теплоiзоляцiї незначна) , зниженням обсягiв держфiнансування по будiвництву i модернiзацiї теплових мереж в Українi. Тому для зниження ризикiв, розширення виробництва та ринкiв збуту товариство використовує сучасне високотехнологiчне обладнання та технологiї ,а дотримання вимог системи якостi продукцiї ISO 9001:2000, розташування виробництва близько як до зарубiжних споживачiв, так i до вiтчизняних, наявнiсть вiдносно низьких цiн на продукцiю в порiвняннi з цiнами зарубiжних виробникiв на продукцiю аналогiчної якостi
Основнi ризики в дiяльностi товариства пов'язанi з економiчною та полiтичною нестабiльнiстю в країнi, пiдвищенням цiн на сировину, матерiали чи комплектуючi,
Інформація щодо проблем, які впливають на діяльність емітента; ступінь залежності від законодавчих або економічних обмежень- - вiдсутнiсть належної пiдтримки з боку державних органiв влади - низька платоспроможнiсть населення та пiдприємств - потенцiйних клiєнтiв
Опис обраної політики щодо фінансування діяльності емітента, достатність робочого капіталу для поточних потреб, можливі шляхи покращення ліквідності за оцінками фахівців емітента
Пiдприємство є самостiйним госпрозрахунковим пiдприємством i державного фiнансування не одержує. Фiнансова стiйкiсть оцiнюється за спiввiдношенням власного i позиченого капiталу у активах пiдприємства за темпами нагромадження власного каптiалу, спiввiдношенням довготермiнових i короткотермiнових зобов'язань пiдприємства, достатнiм забезпеченням матерiальних оборотних активiв власними джерелами. Платоспроможнiсть пiдприємства визначається за даними балансу на основi характеристик лiквiдностi оборотнiх коштiв. Фiнансовий стан пiдприємства планується полiпшити за рахунок збiльшення обсягiв виробництва, пошуку нових замовникiв, зменшення енергомiсткостi продукцiї.
Опис обраної облікової політики (метод нарахування амортизації, метод оцінки вартості запасів, метод обліку та оцінки вартості фінансових інвестицій тощо) Облiкова полiтика на пiдприємствi велась згiдно Закону України "Про бухгалтерський облiк i фiнансову звiтнiсть в України" вiд 16.07.99 р. №996-XIV, затвердженими МФ України положеннями (стандартами) бухгалтерського облiку, iнструкцiями та iншими нормативними актами, якi регулюють порядок ведення бухгалтерського облiку. Податковий облiк вiвся згiдно податкового законодавства України. Амортизацiя нараховувалась згiдно Податкового кодексу України. Придбанi запаси зараховуються на баланс за первинною вартiстю. Для вибуття запасiв застосовується метод iдентифiкованої собiвартостi. Фiнансовi iнвестицiї вiдображаються на дату балансу по їх собiвартостi з урахуванням курсових рiзниць.
У 2011роцi вiдчувається негативна дiя iнших чинникiв: вiдсутнiсть коштiв на рахунку в банку, податковий тиск. Загалом фiнансовий стан підприємства " нестiйкий i збитковий. Через погашення кредитiв у 2011роцi та iнших позикових коштiв, показники лiквiдностi покращили своє значення але ще не перекривають теоретично виправданих значень, баланс СП ВАТ вважаємо нелiквiдним.
Одноосібним керівником вищої ланки є директор. У його безпосередньому підпорядкуванні знаходяться чотири заступники: перший заступник - головний інженер, другий заступник - головний економіст, заступник директора з постачання, заступник директора по збуту.
Кожен заступник директора керує окремим напрямом. Йому підкоряються керівники середньої ланки.
У безпосередньому підпорядкуванні головного інженера знаходяться начальник відділу охорони праці, начальник відділу обліку праці та заробітної плати, начальник виробничо-технічного відділу і виконроби виробничого відділу.
Відповідно, у кожного начальника відділу є свої підлеглі, виконроб керує конкретним об'єктом робіт, на якому можуть працювати як одна, так і декілька виробничих бригад, чиї бригадири підкоряються безпосередньо виконробу об'єкта.
У підпорядкуванні головного економіста (заступника директора з фінансових питань) знаходяться начальник планового відділу та головний бухгалтер. Плановий відділ займається плануванням витрат і доходів підприємства, економічним аналізом укладених договорів. Бухгалтерія підприємства здійснює облік витрат і доходів підприємства, готує звітність для надання керівництву і контролюючим органам.
У підпорядкуванні заступника директора з постачання знаходяться відділ постачання і склади. Начальник відділу постачання відповідно до потреб підприємства організовує матеріально-технічне постачання і в координації з транспортним відділом організовує доставку матеріальних цінностей на склади, де здійснюється їх збереження і видача за заявками виробничої служби.
Заступник директора по збуту керує відділом збуту і транспортним відділом. Відділ збуту виконує маркетингові функції - здійснює пошук замовників, а також поширює інформацію про послуги, пропонованих трестом.
4. Організація і планування комерційної діяльності на підприємстві (в організації та установі) щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами
Матеріально-технічне постачання - це процес забезпечення підприємства всіма необхідними видами матеріально-технічних ресурсів у встановлений термін та відповідних обсягах для нормальної роботи. Від організації своєчасного надходження матеріальних ресурсів у потрібній кількості, якості та асортименті, значною мірою залежить рівномірний та ритмічний випуск готової продукції, її конкурентоспроможність, а також ефективність роботи підприємства в цілому.
Від матеріально - технічного забезпечення залежить: підвищення продуктивності праці, рентабельність виробництва, якість продукції, раціональне використання матеріальних ресурсів. МТЗ ділиться на дві групи:
Забезпечення виробничого процесу шляхом подання необхідних товарів і послуг необхідної якості.
Закупівля, складування й розподіл товарів, необхідних для господарської діяльності.
Основним завданням підприємства по плануванню й управлінню матеріально-технічним постачанням с своєчасність, безперебійне та комплексне забезпечення ресурсами відповідно до встановлених планових завдань. У практиці, роботи підприємства застосовують дві форми постачання: транзитну і складську. При транзитній формі постачання підприємства одержують сировину й матеріали безпосередньо від підприємств-виробників. Застосування цієї форми виправдано у тих випадках, коли потреба в матеріалах і сировині на цей час дорівнює транзитній нормі або більша за неї.
Зміст і завдання системи матеріально- технічного забезпечення підприємства укладається в наступному:
комплексне, своєчасне забезпечення якісними матеріалами, устаткуванням, паливом, енергією, згідно норм і витрат;
раціональна організація по формуванню запасів всіх товарно- матеріальних цінностей;
облік, контроль й аналіз забезпечення;
поточне регулювання забезпечення виробничих підрозділів.
Розрахунки по визначенню планової потреби в матеріальних ресурсах складаються у вигляді таблиць, классифицируемых по призначенню матеріалів і характеру їхнього застосування.
Обов'язковою умовою визначення потреби в матеріальних ресурсах є наявність даних по обсязі производственно - господарської діяльності й нормативної бази.
До складу нормативної бази включається:
норми витрати матеріальних ресурсів;
норми запасів сировини й матеріалів;
норми використання інструментів, устаткування й т.д.;
норми незавершеного виробництва;
зміна цін;
норми природних втрат сировини й матеріалів у процесі транспортування й зберігання.
Особливе значення для планування МТЗ мають норми виробничих запасів сировини й матеріальних ресурсів. Нормативи плану МТЗ є складовою частиною загальної системи виробничих нормативів.
Склад нормативної бази:
норми витрати матеріальної бази;
норми виробничих запасів сировини й матеріалів;
норми використання інструмента, техоснастки, устаткування, машин;
норми незавершеного виробництва;
транзитні норми, визначення відвантаження матеріальних ресурсів постачальниками.
Матеріально-технічне забезпечення виконує дві основні функції; зовнішню і внутрішню.
Зовнішні функції визначають взаємовідносини підприємства з постачальниками, постачальницько-збутовими організаціями, органами державного управління.
Внутрішні функції характеризують взаємодію служби забезпечення з виробничими цехами, підрозділами апарату управління виробництвом.
Визначення потреби в матеріально-технічних та енергетичних ресурсах проводиться як в натуральному, так і у вартісному виразах з метою узгодження цього розділу плану з планами собівартості, прибутку, рентабельності, фінансовим планом.
Розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться, в основному, методом прямого розрахунку, тобто множенням норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому періоді.
Норми витрат повинні передбачати найбільш економічне використання ресурсів в конкретних умовах виробництва - тобто бути прогресивними.
Планові нормативи визначають питомі витрати матеріалів на одиницю продукції чи обсяг виробництва. Прикладом такого нормативу може бути коефіцієнт використання матеріалів (Квм), який визначається співвідношенням чистої маси виробу та норми витрат матеріалу за формулою:
Залежно від специфіки виробництва та прийнятих норм, застосовують такі методи розрахунку потреби в матеріальних ресурсах: поде-тальний, по виробах, по типових представниках та по аналогії.
За виробами з тривалим виробничим циклом розраховується потреба в матеріалах на збільшення незавершеного виробництва
ПМнв= (6.2
де Nкі, Nпі - кількість виробів /-го виду в незавершеному виробництві відповідно на кінець і початок планового періоду;
НВм - норма витрат матеріалу на виріб /-го виду;
п - кількість найменувань виробів, на які витрачається даний матеріал.
Запаси та їх регулювання
Складовою частиною річного плану підприємства в матеріальних ресурсах є їх потреба на створення виробничих запасів. Резерв необхідних запасів повинен забезпечувати безперервну роботу підприємства та прискорення обороту обігових засобів.
Залежно від призначення, виробничі запаси поділяються на поточні (перехідні), підготовчі, страхові і сезонні.
Поточний запас призначений для безперервного забезпечення виробництва в період між двома поставками матеріалів.
Підготовчий запас необхідний на час підготовки отриманих матеріалів для виробничого споживання.
Страховий запас гарантує безперервність виробництва у випадках відхилень від прийнятих інтервалів поставок.
Сезонний запас створюється, як правило, на зимовий період або у випадках, якщо поставки залежать від сезону року.
Для вирішення завдань щодо підтримки оптимальних запасів матеріалів на складах підприємства використовуються методи теорії управління запасами. Управління запасами - це встановлення моментів подачі замовлень на закупівлю чи виробництво товарів для поповнення запасів і прийняття рішень про і'х кількість чи обсяг.
Вибір найбільш оптимальної стратегії щодо управління матеріально-технічними запасами залежить від попиту на ту чи іншу статтю запасів. Попит на матеріали може бути залежним чи незалежним. Коли попит безпосередньо пов'язаний з випуском продукції, він називається залежним. Оскільки плани виробництва розробляють завчасно, то залежний попит можна прогнозувати з великою ймовірністю. Якщо попит не зумовлений планами випуску продукції, то він вважається незалежним.
Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами - мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за такими напрямами: економія матеріалів за рахунок впровадження організацій-но-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторинних ресурсів, понаднормативних залишків тощо.
5. Організація і планування комерційної діяльності підприємства (організації, установи) із збуту
Під збутом розуміють комплекс процедур просування готової продукції на ринок (формування попиту, отримання та обробка замовлень, комплектація та підготовка продукції до відправлення покупцям, відвантаження продукції на транспортний засіб і транспортування до місця продажу або призначення) і організацію розрахунків за неї (встановлення умов та здійснення процедур розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію). Головна мета збуту - реалізація економічного інтересу виробника (отримання підприємницького прибутку) на основі задоволення платоспроможного попиту споживачів.
Хоча збут - завершальна стадія господарської діяльності товаровиробника, в ринкових умовах планування збуту передує виробничої стадії або стадії закупівлі і полягає у вивченні кон'юнктури ринку і можливостей підприємства пропонувати користується попитом (перспективну) продукцію, а також у складанні планів продажів, на основі яких мають формуватися плани постачання. Грамотно побудована система організації і контролю збуту здатна забезпечити конкурентоспроможність компанії.
Формування збутової політики організації - це основа вдосконалення її системи збуту. Під збутової політики організації (підприємства) в найбільш широкому сенсі слід розуміти вибрані її керівництвом сукупність збутових стратегій маркетингу (стратегії охоплення ринку, позиціонування товару, і т.д.) і комплекс заходів (рішень і дій) щодо формування асортименту продукції, що продається і ціноутворення, по формуванню попиту і стимулюванню збуту (реклама, обслуговування покупців, комерційне кредитування, знижки), укладення договорів продажу (поставки) товарів, товародвижению, транспортуванні, з інкасації дебіторської заборгованості, організаційним, матеріально-технічним та іншим аспектам збуту.
Збутову політику підприємства доцільно орієнтувати на:
1) отримання підприємницького прибутку в поточному періоді, а також забезпечення гарантій її отримання в майбутньому;
2) максимальне задоволення платоспроможного попиту споживачів;
3) довготривалу ринкову стійкість організації, конкурентоспроможність її продукції;
4) створення позитивного іміджу організації на ринку і визнання її з боку громадськості.
Збутова політика, сформульована на основі цілей і завдань збуту, повинна відповідати бізнес-концепції організації (що собою представляє організація, чим вона сильніша конкурентів, яке бажане нею місце на ринку і т.д.), а також прийнятого курсу дій (орієнтирів). Збутова політика залежить від внутрішніх і зовнішніх умов функціонування підприємства (організації), і для її розробки необхідний їх детальний аналіз, а також можливостей організації. Ринок надає конкретному виробникові різні можливості для збуту і одночасно накладає на його діяльність певні обмеження. Виробник, зацікавлений в ефективності збуту своєї продукції, повинен знати реальний стан справ на ринку і на цій основі приймати обгрунтовані рішення щодо реалізації товарів. Збутова політика будується на основі впорядкованого аналізу потреб і запитів, сприйнять і переваг, властивих споживачам продукції організації. Потреби і запити покупців постійно змінюються. Ефективна збутова політика тим самим повинна бути спрямована на постійне оновлення асортименту і підвищення різноманітності пропонованих покупцям послуг (гарантійне обслуговування, консультації з експлуатації, навчання користувачів і т.д.).
В рамках цих уявлень організація повинна перебудовувати свою діяльність швидше і ефективніше, ніж конкуренти, враховуючи інтереси, пов'язані зі збереженням і підвищенням добробуту як самої організації, так і споживачів, суспільства. Збутова політика організації повинна служити базою для розробки її постачальницької, виробничо-технологічної (якщо це виробниче підприємство), інноваційної і фінансової політики.
Основними завданнями відділу збуту є:
1. Своєчасна підготовка та укладення договорів на поставку продукції.
2. Забезпечення виконання планів постачання продукції в терміни і за номенклатурою відповідно до укладених договорів.
3. Контроль за постачанням продукції структурними одиницями.
4. Забезпечення правильного обліку приймання та звітності по відвантаженню продукції.
Основними функціями відділу збуту є:
1. Комплексне вивчення ринку і прогнозування його розвитку.
2. Прогнозування обсягу продажів по кожному виду продукції.
3. Розробки поточних, середньострокових і довгострокових планів роботи відділу збуту по кожному виду продукції.
4. Проведення робіт з удосконалення асортименту продукції для задоволення мінливих потреб і запитів споживачів.
5. Вивчення та впровадження в практику нових форм і методів збуту продукції.
6. Збір і аналіз діючих стандартів, міжнародних норм і правил, що стосуються реалізованої продукції.
7. Коригування планів виробництва з урахуванням реалізації та наявних заявок.
8. Удосконалення системи контролю та випробувань на основі інформації про якість продукції, що надходить від споживачів.
Служба відділу збуту має такі обов'язки:
- Забезпечувати виконання поточних планів по збуту продукції;
- Своєчасно забезпечувати надходження заявок за укладеними договорами та проводити відвантаження продукції;
- Контролювати терміни оплати;
- Укладати економічно вигідні бартерні угоди, що позитивно впливають на зниження собівартості продукції, що виготовляється;
- Збирати інформацію про ринок, структуру і динаміку попиту;
- Аналізувати ринкову ситуацію на основі збору інформації про конкурентів;
- Представляти начальнику відділу збуту дані для розробки довгострокових та поточних планів відділу збуту по кожному виду продукції, для вдосконалення асортименту продукції згідно споживчому попиту і останнім досягненням науки і техніки;
- Представляти начальнику відділу збуту дані за прогнозом надходження грошових коштів;
- Формувати попит і стимулювати збут продукції;
- Приймати участь в спеціалізованих ярмарках і виставках;
- Формувати сприятливе ділове думку про організацію на всіх ринках і поширювати інформацію про продаваної продукції;
- Здійснювати методичне керівництво з укладання договорів зі споживачами, а також з ведення листування та іншої ділової документації;
- Організовувати роботу з пошуку та залученню нових споживачів;
- Контролювати своєчасне надходження інформації з усіх питань, що належать до реалізації продукції;
- Організовувати роботу з дилерами;
- Постійно шукати і впроваджувати нові ефективні форми роботи з споживачами;
- Виконувати роботи, пов'язані з підготовкою та обробкою інформації на комп'ютері.
Служба відділу збуту має такі права:
- Представляти підприємство в державних, комерційних, громадських та інших організаціях з кола питань, що входять в його компетенцію;
- Отримувати від усіх підрозділів підприємства необхідну для роботи інформацію;
- Спільно з начальником відділу збуту розглядати проекти поточних, річних і перспективних планів заводу, що стосуються роботи відділу;
- Самостійно визначати терміни поставки продукції відповідно до плану закупівлі та дотриманням норм відвантаження.
Облік, постачання, контроль якості, підвищення продуктивності праці та інші аналогічні функції відіграють важливу, хоча і непряму роль у збутової діяльності. Мета комерційної діяльності - одержання максимального прибутку. Основоположними орієнтирами збутового відділу є: побудова науково-обгрунтованого прогнозу збуту, активне просування товару і створення громадської думки, сприятливого до конкретної продукції і до фірми в цілому. Це вимагає реклами певного виду, у відповідному місці і в правильно обраний час, а для цього необхідно вивчення ринку продажів, обгрунтоване ціноутворення та ефективний розподіл. Сьогодні питання - "що підприємство може запропонувати" - є другорядним. Основне питання - "чого потребує споживач, що він буде купувати, за якою ціною і т. д. і т. п.".
6.Організація складського та транспортного господарства на підприємстві
Безперебійна і добре організована робота транспортного господарства підприємства відіграє важливу роль у високопродуктивному функціонуванні основного в-ва.
По територіальному признаку транспорт на підприємстві поділябть на:
- внутрішній
- зовнішній
Внутрішній - призначений для перевезення вантажів між цехами і складами.
Зовнішній - призначений для доставки вантажів на підприємство та вивіз готової продукції і відходів.
Транспортне господарство складається з транспортних засобів - автомобілі, прицепи, локомотиву, вагон, трактори і обладнання загальнозаводзького призначення - гаражі, депо, ремонтні майстерні, рейсові шляхи.
Перевезення вантажів, навантажувально-розвантажувальні і експедиційні операції являються основними функціями транспорту і його робота впливає безпосередньо на хід в-ва і с/в продукції. Від роботитранспорту залежить випуск продукції.
Затрати на транспортно-складське господарство займають в с/в 20-30 %. В зв'язку з цим основним завданням транспортного господарства є безперебійне транспортування вантажів при повному використанні транспортних засобів і мінімальній с/в транспортних операцій. Це можна досягнути шляхом правильної організації транспортного господарства, чіткого планування його роботи, підвищення рівня навантажувально-розвантажувальних робіт, впровадження ефективних форм господарювання.
Транспортні цехи підприємства маютьрізний вид рухомого складу. Для підвищення ефективності роботи і поліпшення технічного стану в цехах створюються виробничо-технічна база.
Потреба цехів в перевозках здійснюється по замовленню з вказанням роду вантажів, виду і об'єму перевозок, типу транспортного засобу, часу експлуатації. Така система не зацікавлює водіїв в кінцевих результатах роботи, нераціонально використовується рухомий склад, великі втрати при навантажувально-розвантажувальних операціях.
Підвищення ефективності використання транспортних засобів допомагає впровадити на міжцехових перевозках талонну систему. Суть її полягає в тому, що на перевезення конкретного вантажу визначені матеріальні і трудові затрати з врахуванням планових положень.
Кожен талон не тількивідповідає планово-розрахунковій ціні за виконану транспортну роботу, але і підтверджує який конкретний вантаж перевозився або яка виконувалась робота.
Для транспорту, який працює на відрядній системі встановлені талони в залежності від номенклатури перевозимих вантажів - вивіз одного виробу з складу в цех, або навпаки і т. д.
Для транспорту, який працює на почасовій оплаті встановлюють талони в залежності від виду послуг за час роботи. Розрахунки такими талонами проходять кожен день і це являється основою для нарахування зарплати.
Впровадження талонної системи дає можливість скоротити транспортні витрати по всіх статтях с/в перевезень, підвищити виробіток транспортних засобів і продуктивність транспортних засобів.
Через склади підприємства проходить вся кількість сировини, матеріалів, топлива, інструментів,обладнання,запчпстин,спецодягу і інших виробів, а також готової продукції, напівфабрикатів, відходів в-ва.
Складське господарство - це сполучна ланка між службою МТЗ і виробничими підрозділами, між цехами, які випускають продукцію і збутовими органами, а також між підрозділами підприємства. Його діяльність впливаєна безперебійну і ефективну роботу основного в-ва, на ритмічний випуск і відгрузку товарної продукції.
Складське господарство виконує функції:
- прийом матеріальних цінностей з їх кількісною і якісною перевіркою, включаючи перевірку тари і упаковки, облік і оформлення документів, створення необхідних умов для зберігання грузів, розвантаження, перетарювання, переміщення і розміщення на складах
- підготовка і випуск матеріальних засобів в-ва і відправка за межі підприємства
- підготовка складських приміщень і площадок, внутрішньоскладське переміщення вантажів з метою більш раціонального використання площ складів
- прийом від виробничих підрозділів готової продукції по кількості, асортименту і сортах, оформлення документів, розміщення на складах продукції і забезпечення її збереження, підготовка продукції до відгрузки споживачам
- відпуск продукції споживачам по номенклатурі, асортименту, якості і кількості з оформленням відповідної документації
- розробка і реалізація міроприємств по вдосконаленню тарно-складського господарства, навантажувально-розвантажувальних робіт, по механізації і автоматизації складів.
Класифікація складів:
1) по призначенню зберігаючого вантажу, склади:
- сировини і матеріалів
- палива
- напівфабрикатів
- запчастин
- інструментів і оснастки
- готової продукції
- відходів
2) по номенклатурі:
- спеціалізовані (для одного виду)
- універсальні
3) по ролі складів у виробничому процесі:
- постачання
- виробничі
- збутові
4) по масштабу діяльності:
- загальнозаводські
- участкові
- цехові
5) по типу приміщення:
- відкриті (площадки)
- напівзакриті (навіси, легкі побудови)
- закриті
- спеціальні (резервуари, бункери)
Організація складського господарства складається у виборі і обгрунтуванні виду і складу складів, їх розміщення, розміри, обладнання, а також у визначені порядку роботи складів в залежності від функцій, які вони виконують.
Висновок
Сучасний стан сфери торгівлі характеризується високим ступенем інтенсивності, постійно зростаючої багатоканальної збутовою мережею, збільшенням оборотності матеріальних, грошових та інформаційних потоків. Аналіз господарської діяльності підприємства підтверджує тенденції, що склалися в секторі торгівлі на сучасному етапі. Фінансове становище підприємства характеризується не досить прийнятною для сучасних умов функціонування ступенем стабільності.
Результати аналізу основних показників діяльності комерційної служби дозволяють зробити наступні висновки.
Організаційна структура комерційної служби має ряд недоліків:
- більшість працівників комерційної служби підприємств не має вищої економічної освіти, в тому числі по спеціальності В«КомерціяВ»;
- відсутня бюро планування закупівельної роботи, або фахівець, що виконує ці функції;
- відсутня власна методика просування товарів і стимулювання попиту.
Аналіз виконання плану за основними показниками роботи комерційної служби підприємства показав необхідність підвищення рівня планової роботи
Для стабільної і ефективної роботи на ринку підприємству необхідно домогтися більш глибокого впровадження на цьому ринку, шляхом зміцнення вже існуючих зв'язків і спроби залучити нових клієнтів.
Підприємству слід найбільш активно зайнятися стимулюванням збуту очкової продукції, тобто просуванням своїх товарів.
Підприємство не використовує систему автоматизації при регулюванні поставок готової продукції, і не виробляє оцінку при виборі потенційного покупця. На основі виявлених в ході аналізу недоліків в оперативно-збутовій роботі комерційної служби, висунуті наступні пропозиції:
-необхідно внести зміни в організаційну оперативно-збутової діяльності підприємства;
7. Індивідуальне завдання
Основні фінансові документи комерційних підприємств.
Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.
Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності на підприємствах України регламентовані новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р №87. Згідно з цим П(С)БО фінансова звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.
Баланс підприємства (форма №1) (додаток 1) служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.
Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.
Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2 "Звіт про фінансові результати" (додаток 2).
Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.
На вітчизняних підприємствах часто здійснюють аналіз характеру змін окремих статей балансу. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.
Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.
Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях балансу підприємства.
Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.
Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.
Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.
Відгук
Керівника від підприємства про практику учня групи ______
__________________________________________________________________________________
(прізвище, ім'я я по батькові учня)
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Рекомендована оцінка “________”
Керівник практики від підприємства___________ “___” __________ 2013р.
Вимоги до відгуку