Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Зміст
Введення
Розділ 1. Нововведення в навчанні історії
1.1. Диффиниция інновації
1.2. Сполучення інноваційних і традиційних форм у навчанні
історії
1.3. Інноваційні школи
1.4. Типи інноваційних підходів до навчання історії
Висновки по першому розділі
Розділ 2. Впровадження інноваційних технологій у практику шкіл
2.1. Урок-суд, як вид інноваційних навчальних занять
2.2. Метод кооперативного навчання
2.3. Використання блоків-таблиць і структурно-логічних схем
Висновки до другого розділу
Висновок
Список літератури
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
Введення
Школи й вищі навчальні заклади пройшли довгий шлях историче-ского розвитку. З одного боку, вони вплинули на по-коление, збереження й прогрес культури й суспільства в цілому, з інший сто-ны на собі відчували багато змін, що відбувалися в науці, культури всіх країн.
Труднощі виникають із тим, що в навчальному плані шкіл збільшується число досліджуваних дисциплін, скорочується час на вивчення деяких класичних дисциплін, шкільних предметів. У їхнє число попадає й исто-рия. Ці обставини створюють базу для нових теоретичних исследова-ний в області методики історії, вимагає пошуку інших підходів в организа-ции навчального прогресу. На сучасному етапі розвитку утворення віз^-никнула необхідність відновлення методів, засобів і форм організації обу-чения. Це тісно пов'язано з розробкою й впровадженням у навчальний процес нових педагогічних технологій.
Відновлення утворення підростаючого покоління вимагає использо-вания нетрадиційних методів і форм організації навчання. Не можна опи-раться тільки на широко розповсюджені в практиці навчання методи, не-обходжені нововведення. Таким чином, метою даної роботи є аналіз інновації в навчанні історії.
Для досягнення заданої мети автор ставить наступні завдання:
1. Провести аналіз нововведень у навчанні історії.
1.1. Розглянути диффиницию інновацій.
1.2. Провести аналіз сполучення інноваційних і традиційних форм у навчанні історії
1.3. Показати види інноваційних шкіл.
1.4. Освітити типи інноваційних підходів до навчання історії
2. Розглянути процес впровадження інноваційних технологій у прак-тику шкіл.
2.1. Урок-суд, як вид інноваційних навчальних занять.
2.2. Розглянути метод кооперативного навчання.
2.3. Показати варіанти використання блоків-таблиць і структурно-логічних схем.
У ході розв'язки поставлених завдань використалися имперический і теоретичний методи дослідження: педагогічні спостереження, вивчення педагогічного досвіду вчителів інноваційної орієнтації, бесіда, изуче-ние й аналіз філософської, психологічної, педагогічної й методологи-ческой літератури; синтез, порівняння, систематизація, узагальнення теорети-ческих і дослідницьких даних; аналіз діючих програм по педа-гогической підготовці майбутнього вчителя.
Источниковой базою послужив як власний досвід педагогічної практики в середній школі, так і дослідження сучасних педагогів по даному питанню. Правовою базою стали Конституція України, Ст. 53. Вона закріплює право кожної людини на утворення, і Закон "Про Образова-нии" від 23 березня 1996 року , у якому закріплені основні принципи обра-зования, відповідно до неї, кожний має право на утворення. Повна загальна середня освіта є обов'язковим. Держава забезпечує дос-тупность і безкоштовність дошкільного, повного загального середнього, профес-сионально-технического, вищого утворення в державні й комму-нальных навчальних закладах; розвиток дошкільного, повного загального середовище^-його, позашкільного, професійно-технічного, вищого й последип-ломного утворення, різних форм навчання; надання государствен-ных стипендій і пільг учням і студентам. Громадяни мають право платно одержати вище утворення в державному й комунальному навчальному закладах на конкурсній основі. Громадянам, що належать до національних меншостей, відповідно до закону гарантується право навчання рідною мовою або на вивчення рідної мови в государствен-ных і комунальних навчальних закладах або через національні культур-ные суспільства.
Дану тему у своїх працях різнобічно розглядають наступні автори:
Кларин М.В. у книзі "Інновації у світовій педагогіці" навчання на основі дослідження, ігри й дискусії (аналіз закордонного досвіду). У книзі представлені психолого-педагогічні розробки, спрямовані на пре-образование традиційного навчання, технологій роботи вчителі. Матеріал охоплює інноваційні пошуки сучасної педагогіки на різних уров-нях навчання, від початкової до вищої школи. Основна увага приділяється молодшій і старшій середній школі. Спеціальне завдання автора, виділити инвариативные загальнозначущі риси дидактичних розробок, представити їх у вигляді відтворених моделей навчання.
У підручнику "Теорія й методика викладання історії", за редакцією В'Яземського Е.Е., Стрілової О.Ю. представлений світовий досвід викладання й вивчення історії в школі. Особлива увага звернена на актуальні про-блемы історичного утворення, його мети, структуру й зміст. Пред-метом спеціального розгляду в підручнику є розвиток познава-тельных можливостей учнів у навчанні історії, аналіз прийомів і форм організації навчального процесу .
У посібнику Стипанищева А.Т. Методика викладання й вивчення ис-тории втримуються концептуальні складові навчання історії, теоре-тические організаційні й методичні основи навчальних занять, загальні й видові методи викладання й вивчення історії .
Слід зазначити, що проблема підготовки вчителі до інноваційної діяльності досліджена недостатньо. Зокрема не відпрацьована суть і структура такої важливої якості особистості, як інноваційна культура. Так само не отработанна модель системи підготовки вчителі до інноваційної діяльності й критерії її оцінювання. Недостатня розробка пробле-мы знижує результати роботи впровадження інноваційних технологій у практику роботи шкіл. Досвід показує, що процеси розробляються стихійно. Учителі не володіють науковою інформацією про зміст иннова-ционных технологій, у них не сформовані поняття й уміння использо-вать придбані знання в нових умовах діяльності школи. Вони не-дооценивают роль самоосвіти в збагаченні свого теоретичного, психолого-педагогічного й наукового методологічного рівня. Недоста-точная обробка проблеми підготовки педагогів і спричиняється вибір даної теми дослідження.
Обсяг даної становить сорок шість друкованих сторінок і складається із двох розділів, семи підрозділів, і чотирьох додатків.
Тема даної роботи цікава, складна, автор спробував показати мно-гие аспекти інновації навчання історії, але тема велика й має потребу в подальшій розробці.
Розділ 1. Нововведення в навчанні історії
1.1. Диффиниция інновації
По своєму змісті, формам і методам, утворення не изменен-ный, закостенілий феномен, Тому що воно увесь час реагує на нові соци-альные явища, ураховує тенденцію, перспективу розвитку людства. Але відновлення навчально-виховної практики часто відставало від темпів цивілізованого розвитку. Даний час, особливо на ранніх етапах разви-тия людства, ця проблема була не настільки гострої, як в индустри-альную й постіндустріальну епохи. Помітно активізувалася вона у вто-рой половині XX століття, що було обумовлено проривом у науково-технічному розвитку. Між системою утворення й новою умовою жиз-ни виник розрив.
На сучасному етапі стає, мабуть, що традиційна школа, орієнтована на передачу знань, умінь і навичок, не встигає за тем-пами їхнього наростання. Сучасна школа не досить розвиває способно-сти, необхідні її випускникам для того, щоб самостійно самоопре-делиться в соціумі, приймати рішення, бути активним і мобільним субъ-ектом на ринку праці. Більшими недоліками традиційної системи обра-зования це породжені нею невміння й небажання дітей учитися, несформи-рованность ціннісного відношення до власного розвитку й образова-нию.
Подолання кризи сучасного утворення можливо завдяки інтенсивному реформуванню її відповідно вимогам часу в процесі формування принципово нової системи загальної освіти, що поступово заміняє традиційну.
Важливою особливістю сучасної системи утворення - це сосу-ществование двох стратегій організації навчань - традиційної й инно-вационной. Термін "традиційне" (нормативне) навчання, і инновацион-ное навчання запропоновані групи вчених у відповідності Римському клубу (1978), що звернув увагу світової наукової громадськості на адекватність принципів традиційного навчання вимогам сучасного суспільства до особистості і її пізнавальних можливостей. Інноваційне навчання трактованого в ній як процес і результат навчальної й официаль-ной діяльності. Воно ориентированно на формування готовності лично-сти до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здатності до творчості.
Таким чином, інноваційне навчання ориентированно на динами-ческие зміни в навколишньому світі навчальна й освітня деятель-ность, що орієнтується на розвиток різних форм мислення, твор-ческих здатностей. Традиційне утворення реалізується "у совершен-ном результаті з минулого", а інноваційна функціонує в контексті ц-дня, орієнтуючись на майбутнє.
Розвиток инноватики в Україні пов'язано з масовим цивільно-педагогічним рухом, що виник у результаті споровши між общест-венными потребами, що стосуються розвитку й функціонування навчанн-але-виховательської системи. Педагогічна инноватика - навчання про созда-нии оцінювання, освоєння, і використання педагогічних інновацій. Пе-дагогическая инноватика заснована в постійному пошуку й пропозиції но-вых соціально - ефективних технологій навчання й виховання, результа-том яким, повинне бути формування высокоадаптированной до изме-няющимся умов до активно-діяльною творчою особистістю, що вміє аналізувати переборювати багато труднощів.
Але необхідно відзначити, що не завжди й не скрізь установлення нового забезпечує позитивні результати, не кожне нововведення рацио-нальное, прогресивне, часто дестабілізує функціонування педаго-гической системи, створює труднощі для педагогів і їхніх вихованців.
Створення твердження, існування нового як цілісного феноме-на, є стрижень, ядро інноваційного процесу, компонент якого со-ставляет інновація. Інновація - нововведення, зміна, відновлення; но-вый підхід, створення якісного, нового.
У деяких випадках уважають інновацією використання відомого, з невеликою зміною, модифікацією. Інновації - це предмет особливої діяльності людини, що не задовольняється традиційними усло-виями, методами, способами, і бажає не тільки новизни змісту, а ка-чественно нових результатів. Об'єктами інновацій найчастіше виявляються такі проблеми, як підвищення самомотивації навчально-виховної дея-тельности; збільшення обсягів матеріалу, досліджуваного на уроці; прискорення типів навчання, усунення втрат часу й т.д.
Впровадження більше продуманих методів, використання активних форм навчально-виховного процесу, нових технологій - постійні області розробки інноваційних ідей. І історія не виключення. Головні на-правління інноваційних перетворень у процесі вивчення історії яв-ляются вчитель, ті, яких навчають,, зміст, форми, методи й засоби, мети й результати.
1.2. Сполучення інноваційних і традиційних форм у навчанні історії
Говорячи про сполучення традиційн і інноваційного необхідно мітити таку особливість, як взаємоперетворення інновації й традиції (див. Додаток 1). Співіснування норми й інновації, які дина-мично взаємодіють, розвиваються, є істотним для педагоги-ческой инноватики. Норма зберігає те, що існує, а інноваційна діяльність його змінює.
Варіанти взаємодії інновації й норми, можуть перебувати в рамках сприйняття нового, як патології до перетворення норми в безре-зультатность. Нове може означати як отхождение від норми, порушення її, так і незвичайне використання. Часто відбувається виведення інновації з норми.
Передове часто зберігає в собі багато елементів традиційного, що яскраво проявляється в педагогіці. Це свідчить про необхідність береж-ного відносини до традиції, у якій зароджується й формується, функ-ционирует нове.
Пізнання особливостей зародження, розвитку, функціонування, а також істотних ознак таких феноменів як норма, нове, новизна, удосконалення, займається инноватика, покликана забезпечувати эф-фективное розвиток суспільства залежно від потреб практики. Її пошуковий по-тенциал може бути використаний у слабкій сфері людської діяльності, зокрема й педагогічної.
Говорячи про сполучення традиційн і інноваційного, необхідно згадати й інноваційні освітні процеси, які і є про-цессы створення, освоєння й використанні педагогічних технологій (див. Додаток 2)
І інноваційні процеси відрізняються від стабільних або традици-онных. Основу й зміст інноваційних процесів становить иннова-ционная діяльність, сутність якої складається у відновленні педагогиче-ского процесу, внесення новостворень у традиційну систему, це преду-сматривает вищий щабель педагогічної творчості й, насамперед пе-дагогов новаторів.
У широкому змісті розуміння до новаторів належать всі педагоги, які працюють творчо, прагнуть до відновлення своїх педа-гогических і виховних способів. У вузькому змісті педагога-новатора вважають автора нової педагогічної системи. Новаторами можна вважати Станіслава Щацкого, Антона Макаренко, У Сухомлинского, Марію Мантессори.
Таким чином, про сполучення инновационно-нового й традиційного способів можна сказати, що вони дуже тісно співіснують, відбувається взаємоперетворення інновації в традицію, і із традиції зароджується нова інновація. Часте сполучення цих форм виражається в невеликий модифика-ции традиційного інноваційним.
Але необхідно відзначити, що існування одного без іншого можливо. Інновація народжується із традиції, а потім знову ця ж иннова-ция згодом перетворюється в традицію.
Інновація - означає нововведення, нововведення. Головним показником інновації є прогресивний початок у розвитку шкільним вузу в порівнянні зі сформованими традиціями, тому інновації в системі об-разования пов'язані із внесенням змін:
- у меті, змісті, методі й технології, форми організації;
- у стилі педагогічної діяльності й організації учбово-пізнавального процесу;
- у систему контролю й оцінки рівня утворення;
- у навчальний план і навчальні програми
Новизна носить конкретно історичний характер, тобто може возни-кать і раніше свого часу, потім згодом стати нормою й застаріти.
Типи нововведень у школі й вузі групуються по різним основани-ям.
Перша класифікація нововведення заснована на співвідношенні нового до педагогічного процесу, що протікає в школі або у вузі. Виділяють наступні типи нововведень: З метою й змістами утворення, у мето-дах, засобах принципах, технології педагогічного процесу, у формах і способах організації навчання й виховання.
Друга класифікація нововведень у системі утворення заснована на застосуванні ознаки обміну. Тут виділяють наступні преобразова-ния:
- локальні й одиничні, не зв'язані зв'язки,
- комплексні взаємозв'язки між собою,
- системні,
Третя класифікація здійснюється за принципом інноваційного потена:
Виділяють:
- модифікації відомого й прийнятого пов'язані з усовершенствова-ниями освітньої програми й навчального плану.
- комбінаторні нововведення,
- радикальні перетворення,
Класифікація нововведень заснована на угрупованні ознак стосовно свого попередника. При такому підході нововведення відносять до що заміщає, що скасовує.
Як джерела ідей для школи або вузу коштує ви:
- потреби країни, регіону, міста, району соціального замовлення.
- втілення соц. замовлення в законах, нормативних документах.
- досягнення комплексу наук про людину,
- передовий педагогічний досвід
- інтуїція
- опытно-эксперементальная робота
- закордонний досвід.
1.3. Інноваційні школи
До найбільш відомим у світі "новим школам" ХХ століття ставляться "вільні шкільні громади" - це школи інтернати, організація життя, що будувалася п/х вільного з дитини й співробітництва граж-дан невеликого суспільства.
Учитель, викладаючи всі навчальні дисципліни з першого по останній клас. До процесу навчання залучалися батьки. При оцінці результатів навчання, ураховувалися тільки індивідуальні досягнення кожного учени-ка.
Школа, організована відповідно до "методу проектів" (У.Клипатрик у США), представлено учням право вільного вибору за-нятий. Учні самі вибирали види діяльності, вони також визначали зміст шкільної програми. Учитель надавав допомогу у виконанні запланованого.
Школи, що працюють по "дельтаплані" (Англія, США) воля ребен-ка. Взаємодія його із групою дітей, розподіл навчального часу.
Воля учня припускала можливість учитися в индивидуаль-ном ритмі, тим предметам, які він вибрав, взаємодія в групі здійснювалося на основі спілкування учнів всіх віків. Розподіл часу передбачало одержання вчнями навчального завдання на початку місяця, і його виконання за своїм розсудом. Учень підписував дого-вор на виконання певної програми. Навчальні предмети ділилися на основні (англ. мова, математика, історія, географія, природознавство), і другорядні, музика, мистецтво, ручна праця, домоведення й т.д.
Всі учні мали індивідуальне завдання. Розклад самі выбира-ли лабораторії, кабінети й працювали в них самостійно.
"Відкриті школи" з'явилися у Великобританії на початку 70-х років. Затверджували індивідуальний характер навчання, що зараховувався до фактичної відмови від обов'язку навчальних планів і програм, упразд-ненной класно-визначеної форми навчання. Відмінності оцінної системи кон-троля. У такій школі відсутнє традиційний розклад, і існує гнучкий ритм занять. Учитель і учень спільно планує типи й час виконання різних видів діяльності, така робота одержала назву "інтегрований день".
Основною формою навчання є спосіб відкриттів.
У класи відбиралися діти з різницею за віком до 2-х років.
Ідеї "відкритого навчання" були реалізовані у вигляді експериментів: "місто як школа", "місто як школа" (Сан^-Петербург 90-і роки) "школа без стін" (Великобританія, США) "сніжні" і "морські" класи у Франції.
"Сніжні" класи - знайомство дітей із природою, побутом і життям у горах під час канікул, під керівництвом учителя.
"Морські" класи вирішували в рейкових і морських подорожах ті ж за-дачі навчання.
Для навчальних занять в "школах без стін" використали приміщення де-ловых контор, промислових підприємств, музеїв, театрів і т.д.
1.4. Типи інноваційних підходів до навчання історії
Інноваційні підходи до навчання історії, діляться на два основ-ных типи, які відповідають репродуктивній і проблемній орієнтації освітнього процесу.
1. Інновації модернізації, що модернізують навчальний процес, на-правленный на досягнення гарантованих результатів у рамках його тра-диционной репродуктивної орієнтації.
Лежачий у їхній основі технологічний підхід до навчання історії на-правлен, насамперед , на повідомлення учнем знань і формування спо-собов із за зразком, орієнтований на високо ефективне репродук-тивное навчання.
2. Інновації трансформації, що перетворять традиційний навчальний процес історії, спрямований на забезпечення його дослідницького ха-рактера, організацію пошукової учбово-пізнавальної діяльності. Со-ответствующий пошуковий підхід до навчання спрямований, насамперед , на формування в учнів досвіду самостійного пошуку нових знань, їхнє застосування в нових умовах, формування досвіду творчої деятельно-сти в сполученні з виробленням ціннісних ориентаций.
Репродуктивна й проблемна орієнтація освітнього процесу історії, втілюються у двох основних інноваційних підходах до преобра-зованию навчання історії, технологічному й пошуковому.
Технологічний підхід модернізує традиційне навчання исто-рии на основі переважної репродуктивної діяльності учнів, оп-ределяет розробку моделей навчання історії, як організації досягнення учнів, чітко фіксованих еталонів засвоєння. У рамках цього підходу, процес навчання історії, орієнтований на традиційно дидактичні за-дачі репродуктивного навчання історії, ставиться як конвеєрний процес із чітко фіксованими, детально описаними, очікуваними результатами.
Пошуковий підхід перетворить традиційне навчання історії на ос-нове продуктивної діяльності учнів, визначає розробку моделей навчання, як инсценируемого учнями освоєння нового досвіду. У рамках цього підходу до навчання історії є развитее в учнів возможно-стей самостійно освоювати новий досвід; орієнтиром діяльності педа-гога, і учнів, є породження нових знань, способів дій.
Вимоги до навчального процесу історії:
1. Спонукувати учнів формулювати наявні в них ідеї й пред-ставления, висловлювати їх.
2. Зіштовхувати учнів з явищами, які входять у суперечність із наявними поданнями.
3. Спонукувати учнів висувати альтернативні пояснення, перед-положення, здогади.
4. Давати учнем можливість досліджувати свої припущення, у вільній не напруженій обстановці.
5. Давати учнем можливість застосовувати нові подання стосовно до широкого кола явищ, ситуацій так, щоб, вони змогли їхнє прикладне значення.
Традиції інновації
Поняття "інновація" ставиться не просто до створення й распростране-нию нововведень, але до таких змін, які супроводжуються измене-ниями в образі діяльності, стилі мислення.
Інноваційні процеси є закономірністю в розвитку з-тимчасового утворення. Але стосовно нього відбуваються зміни, від чого відштовхуються інноваційні пошуки? Дані досліджень показы-вают, що загальне подання про традиційний навчальний процес таке, що традиційним є урок, одночасне заняття із цілими класса-ми, у ході якого вчитель повідомляє, передає знання, формує вміння й навички, опираючись на подання нового матеріалу (повідомлення, изложе-ние), його відтворення учнями, оцінює результати цього воспроиз-ведения. Традиційне навчання носить переважно репродуктивний характер.
Робота вчителя орієнтована, насамперед , на повідомлення знань і способів дій, які передаються учнем у готовому виді, предна-значены для відтворюючого засвоєння; учитель із єдиним инициа-тивно діючою особою навчального процесу.
В умовах масового шкільного навчання спроби перетворити традиційне навчання связанны з дидактичними пошуками. Із середини сторіччя експериментальне здобуває класовий характер, охоплює всі рівні утворення. Особливо значимими для розвитку підходів до обу-чению з'явилася зміна соціальної й життєвої ролі знань і познава-тельно - творчих можливостей людини. Сучасні закордонні со-циологи дають таку характеристику, що в період класичної индустриа-лизации роль фізичної роботи зменшується, знань - збільшується, ка-питала - значно зростає. У постіндустріальний період, що ха-рактеризуется як информационно - інноваційним співвідношення трьох на-на-кликаних факторів переміняється. Знання стають найбільш значимим факто-ром, менш значимої - капітал, фізична робота - дуже слабко значимий фактор.
Тому не дивно, що на тлі сформованого традиційного навчання риси нетрадиційних підходів так само виявляються устойчивы-ми. Протягом ряду минулих років нетрадиційними для педагогів, у тому числі для педагогів істориків є побудова навчання в контексті безперервного утворення, курс на створення для учня можливостей займати не просто активну, але й ініціативну позицію в навчальному про-цессе "засвоювати" пропонований учителем (програмою, підручником) матери-ал, вступаючи з ним в активний діалог, самому шукати відповіді й не останавли-ваться на знайденому. У такому плані ведуться пошуки, спрямовані на пре-вращение традиційного навчання в живе, зацікавлене рішення про-блемы.
Висновки по першому розділі
Таким чином, перший розділ даної курсової роботи містить тео-ретические поняття й визначення терміну: "інновації в навчанні".
У деяких випадках уважають інновацією використання відомого, з невеликою зміною, модифікацією. Інновації - це предмет особливої діяльності людини, що не задовольняється традиційними усло-виями, методами, способами, і бажає не тільки новизни змісту, а ка-чественно нових результатів.
Але необхідно відзначити, що не завжди й не скрізь установлення нового забезпечує позитивні результати, не кожне нововведення рацио-нальное, прогресивне, часто дестабілізує функціонування педаго-гической системи, створює труднощі для педагогів і їхніх вихованців. Крім цього, у першому розділі приділяється увага сполученню інновацій і традицій у навчанні історії Про сполучення инновационно-нового й традици-онного способів можна сказати, що вони дуже тісно співіснують, проис-ходит взаємоперетворення інновації в традицію, і із традиції зарождает-ся нова інновація. Часте сполучення цих форм виражається в невеликій модифікації традиційного інноваційним. Але необхідно відзначити, що існування одного без іншого неможливо. Інновація народжується із традиції, а потім знову ця ж інновація згодом перетворюється в тра-дицию.
У першому розділі, розглядаються інноваційні школи. До наибо-лее відомих у світі "новим школам" ХХ століття ставляться "вільні шкільні громади" - це школи інтернати, організація життя, що будувалася п/х вільного розвитку дитини й співробітництва громадян не-великого суспільства.
Учитель, викладаючи всі навчальні дисципліни з першого по останній клас. До процесу навчання залучалися батьки. При оцінці результатів навчання, ураховувалися тільки індивідуальні досягнення кожного учени-ка. Школа, організована відповідно до "методу проектів" (У.Клипатрик у США, Б. у Великобританії), надано учням право вільного вибору занять. Учні самі вибирали види діяльності, вони також визначали зміст шкільної програми. Учитель робив міць у виконанні запланованого.
При розгляді типів інноваційних підходів до навчання исто-рии з'ясувалося, що інноваційні підходи до навчання історії, діляться на два основних типи, які відповідають репродуктивній і проблемній орієнтації освітнього процесу.
Інновації модернізації, що модернізують навчальний процес, на-правленный на досягнення гарантованих результатів у рамках його тра-диционной репродуктивної орієнтації. Лежачий у їхній основі технологиче-ский підхід до навчання історії спрямований, насамперед , на повідомлення учнем знань і формування способів дій за зразком, ориенти-рован на високо ефективне репродуктивне навчання.
Інновації трансформації, що перетворять традиційний навчальний процес історії, спрямований на забезпечення його дослідницького ха-рактера, організацію пошукової учбово-пізнавальної діяльності. Со-ответствующий пошуковий підхід до навчання спрямований, насамперед , на формування в учнів досвіду самостійного пошуку нових знань, їхнє застосування в нових умовах, формування досвіду творчої деятельно-сти в сполученні з виробленням ціннісних ориентаций. Таким чином, пер-вый розділ курсової роботи містить теоретичне вивчення нововведень у навчання історії.
Розділ 2. Впровадження інноваційних технологій у практику шкіл
2.1. Урок-суд, як вид інноваційних навчальних занять
Уроки з використанням гри, є пізнавальним инновацион-ным видом, учбово-пізнавальної діяльності з використанням актив-ных методів навчання. Саме під час проведення таких занять, модели-руется ситуація минул або сьогоднішнього, "оживають" деталі минулого. Одним з видів інноваційних навчальних занять є урок - суд исто-рии.
Урок-суд, на думку багатьох учених методистів, належить до рет-роспективным ігор (їх ще називають сюжетно-рольові й інтерактивні ігри), які безпосередньо впливають на емоційно-вольову сферу учня.
Дидактичною особливістю уроку - суду, є те, що одновре-менно із процесом закріплення вивченого матеріалу, учні знайомлять із основними елементами судового процесу.
У центрі такого уроку - розгляд ідеї присвяченої историческо-му події, що не однозначно оцінюється в історичній науці. При цьому важливо дотримуватися процесуальних норм. Важливо зберегти зовнішню форму судового процесу, основна увага необхідно приділити розв'язці освітніх, розвиваючих і виховних завдань уроку історії.
Проведення такого уроку передбачає обов'язковість подготови-тельного етапу, що організовується заздалегідь.
Завдання підготовчого етапу.
За дві-три тижнів учитель повідомляє тему уроку й форму його проведе-ния.
Розподіляються ролі: з, свідків, адвоката, присяжних, судді, секретаря, журналістів, глядачів з обліком інтелектуальних способ-ностей учнів і їхніх бажань і дотримуватися головного - добровільності.
" Визначаються їхні функції.
" Готується відповідна атрибутика.
" Пропонується додаткова література для читання.
" Обговорюються виступи учнів судового процесу.
Ролі прокурора й адвокатів дуже відповідальні, і тому варто на^-значити на них кращих підготовлених учнів. Облік бажань учнів не слід перетворювати в анархію й безконтрольність. Роль керівні може використати сам учитель або найкращий підготовлений учень.
Тема уроку-суду повинна бути поставлена як проблема для обсужде-ния.
Виступу прокурора й адвоката повинні містити повну процес-суальную термінологію й виконувати освітнє завдання: розкрити ос-новные положення уроку й сформувати позиції пояснення й аргументи захисту. В основі повинні лежати тільки достовірні й перевірені факти.
У ході підготовці учні повинні обробляти додаткову ли-тературу, відбирати необхідні матеріали, свідки на такий урок долж-ны підготувати додатковий інформаційний матеріал, що долів-дружин доповнити виступу прокурора або адвоката.
Журналісти повинні підготувати серію питань до сторін судебно-го процесу, які деталізували б факти або з'ясування події.
Присяжні готуються до узагальнення, що показує їхнє особисте від-носіння до проблеми, що буде обговорюватися.
До організації уроку - суду доцільно залучити весь клас і рас-пределить ролі не індивідуально, а по робочих групах.
Кожний член групи повинен виконати певні завдання або на підготовчому етапі або в ході виконання домашнього завдання.
На підготовчому етапі важлива роль належить учителеві,кото-рыйповиненвиступитиорганізаторомуроку-гри,їїрежисером,крити-ком,актором-дублером.Томувчительповиненконтролюватиситуаціювробочихгрупах,перевірятищабельпідготовки,пояснюватийконсультиро-вать,коректуватипізнавальнізавдання.Необхідно,щобнацьомуетапіучнямбулиствореніумовидлятворчості.Важливощобподготов-канеперетвориласянапростоїзазубриваниеролей,якібулиподготов-ленысамимучителем.
Проводитисуд-уроктребанаспареномууроці.
Основнийетапуроку-суду
Вінтежскладаєтьсяздекількохетапів.
Урокпочинаєтьсяізвступногословакерівника.Усвоємусловісуддяможеохарактеризувати,загалом,історичнуситуацію,подчерк-нутьосновніпитання,якібудутьобговорюватисяпідчасзасідання,ознайомитиучасниківзрегламентоміпорядкомведенняпроцесу.
Другиметапомбудутьвиступупрокурорайадвоката.Усвоємувы-ступлениипрокурорповиненвнестиположення,оголошення,яківінмо-жетдонестивходіслухання;адвокатговоритьпросвоїнаміриопро-вергнутьобвинуваченняпрокурора.
Третійетап-слуханнясвідків,абопроведенняперехресногодо-просаобвинувачуваного.
Вислухатиприсяжних-цечетвертийетап.Вониможутьматиэмоцио-нальныйхарактер,звикладомвласногопогляду.Важливо,щобсвоїпоглядиприсяжніаргументували.Також,вонизможутьзробитиповніре-цензиинавиступипрокурорайсвідків.
Наступнийетап-цевинесеннясудовоговердикту.Ценезалежнесудження,щонетількиосвітилоособистіснупозиціюсудді,алейпредставлялобсобоюаргументованийпогляднапроблему,ітіоцінкипитання,якііснуютьусучаснійісторії.
Останніметапомможебутиучастьжурналістів,якізададутьсеріюпитаньучасникампроцесу.
Завершальнийетап.
Передбачаєоголошеннядомашньогозавдання(написатирепортажі"іззалузасідання",абоскластиінтерв'юзучасникамипроцесу.
Нацьомуетапівчительповиненпідсумуватирезультатипроведенняуроку,оцінитидосягненняучнів,указатинанедоліки.Важливо,щобвобговореннівзялиучастьісаміучні,висловлюючисвоївраження,відорганізаціїйпроведеннятакогоуроку.
Оцінкиповинніматистимулюючийхарактерівідповідативы-сокомурівнюоцінюваннядосягненьучня.
2.2.Методкооперативногонавчання
Груповийметод,абокооперативненавчання,-цеспосібзагальногорішенняпроблем.
Існуютьп'ятьскладовогокооперативногонавчання(груповогометоду),якістаютьзнаряддямприіззавданьцьогометоду.
1.Позитивневзаимоотношение
Учніпрацюютьразомугрупі.Всягрупамаєоднамета.Усеповинніразомдосягтимети,покладаючисьодиннаодного.
2.Індивідуальнавідповідальність
Кожнийповинендопомогтиіншимдосягтимети.
3.Взаємнеспілкування
Кожнийчленгрупиповинензповагоювислухатиінших.
4.Комунікативнівміння
Укожногоучняважливовиробитивмінняслухатиінших,помо-гать,з'ясовувати,перевіряти,розуміти,розпитувати.Цівміннядопомагаютьвирішуватиконфліктийвирішуватипроблеми,підсилюютькоммуникабельность,до-верие,учатькерувати.
5.Поступовевиробленнявмінь
Загальнерішеннятого,якможнаполіпшитипроцескооперативногонавчання.
Завданнявчителявкооперативномунавчанні:
Підготуватинавчальніматеріалийвиробитипідходидонавчання.
Коротковикластиосновнийзмістуроку.
3.Створитийорганізуватигрупи.
4.Ознайомитиучнівзтим,якпотрібнопрацювативгрупі.
5.Пояснитиправилаповедінкивгрупі:
"Щопотрібновідучнів:
"взаємоповага;
"толерантністьдоіншоїдумки;
"умінняслухатиодинодного;
"привестиприкладробочоїатмосферивкласі.
6.Дативказівки,стежитизатим,щобвсічленигрупивиконувалисвоїз.
7.Слухатидискусії,порушуватипитання,депотрібно,допомагати.
8.Допомагатизрозумітинавчальнийматеріал.
9.Допомагатиучнямусамооцінціроботи,з'ясувати,чидосягливонимети,підказати,якможнаполіпшитирезультатисвоєїпраці.
10.Оцінитирезультатироботигрупийвнесоккожноговреалізаціюпроектуабовиконаннязавдання.
Якможнавиробитинавичкиспівробітництва,щобдосягтиуспіхувгрупі:
1)визначитиєдинуметувсієїгрупи;
2)групіпрацюватинаоднузагальнуоцінку,аненаіндивідуальні;
3)групіодержуватиодиннавчальнийматеріал,щобнавчитиучнівсо-трудничать;
4)кожномувиконуватипевнуфункціюпевнезавдання(писар,представник,спостерігач);
5)визначитипідпорядкованістьугрупі;
6)мотивувати,стимулювати-усеповинніпроробитисвоюроботу,такщобдосягтиуспіхугрупою;
7)прагнучидоуспіху,неконкуруватиміжсобоювгрупі,конку-ренцияможеіснуватитількиміжрізнимигрупами;
8)визначитивпливсередовища-учасникиразомсидять,разомработа-ют;
9)бутипричетнимидозагальногорішенняєдиноїмети,теми,кожнійгрупідатиякасьназва(напр."Родничек""Кульбаба","Сол-нышко").
Рольучителявпідготовцідокооперативногонавчання.
Першаз
1.Ціль.Груповіурокизавждимаютьдвімети:
"спочаткупотрібновизначитиакадемічнийрівеньзнаньівос-питательнуюмету;
"визначитивзаєминипотребавиробленняопреде-ленныхздатностейірозвиткумислення.Другаметавиховнаспілкування.
2.Визначеннякількостіучнівугрупі.Кількістьучнівугрупівпливаєнадосягненнямети.Вирішуючиціпитання,ураховуйтетакіфактори:
"починатипарамиабоізтрійки,уякихповиненпрацюватикаж-дый;
"заняття,яківимагаютьбільшихздатностейіспециализа-ции,кращеорганізовувативбільшихгрупах(три-чотириособи);
"чимбільшагрупа,тимбільшевимогдовзаимоотношени-ямучасниківгрупи;
"частезавданнявимагаєпевноїкількостіучнівугрупі;
"кількістьлюдейугрупізалежитьтакожвідчасу:небагаточасу-маленькагрупайменшийобсягзавдань.
3.Складгрупи.Щобдосягтимети,важливоправильноорганізуватигрупи:
"диференційованігрупипереважнокращі.Жела-тельновключитиводнугрупуучнівіслабкихісильних;
"створенівчителемгрупинабагатокращі.Учительможепрацюватиспецифічніумовидляучнів,якіневміютьпрацюватизіншимиабороблятьцеізтруднощами;
"учніповинніразомпрацювативгрупідозавершеннязада-ния.Навітьякщоз'являютьсяпроблеми,групинеможнарозбивати,томущоУче-Никиніколиненавчаться,яквирішуватипроблеми.Групи,якімаютьтруднощімаютьпотребувбільшеувазійдопомозівчителя,алекраще,ко-гдавонисаміпереборютьцітруднощі.
4.Підготовкакласу.Передзаняттямразомрозміститипарти,такимчином,щобучнізодинпротиіншогойміжгрупамибувперехід,цеполегшитьможливістьспівробітництва.Бажановиробитисистему,щобучнішвидкойбезшумнозбиралисявгрупи.
5.Підготовкаматеріалів
Другачастина
1.Пояснити,якимиповиннібутивзаєминиміжученика-ми:учнікращепрацюють,якщознають,щоуспіхзалежитьвідтого,яккаж-дыйвиконуєсвоїобов'язки.Вонимаютьоднузагальнуметуйнесутьвза-имнуювідповідальність.Кожнийзнає,щоповиненробити.Ділитьсяматериа-лами.Цільусьогокласу-разомодночаснозавершитироботувгрупах.
2.З'ясувати,якізнанняпотрібні.Пояснити,яктребамодели-роватьдослідження.Обговоритизучнямиважливістьсполученняматеріалузминулим,теперішнімімайбутнім.Перевірити,чивсізрозумілизавдання.
3.Пояснитикритеріїуспіху.Учніразомізучителемможутьпрацюватикритеріїоцінювання,потрібнідлядоброїоцінкиисследователь-скойроботи:
"закінчитивчасно-необхідновідзначититривалістьроботи(ЗОхв.);
"указатинаправильнувідповідь;
"зпевнакількістьідей,наприклад,п'ятьідей,ко-торыепідтримуютьдумкагрупи;
"виховнамета-підкреслитинеобхідністьпозитивноговзаєминивгрупі(навестиприклади).
4.Організуватиіндивідуальнувідповідальністькожноговгрупі.Кожнийповиненсамостійновиконатипевнізавдання.Учнітодізнають,щопотрібнозробитикожному;можнавимагативідповіді,привласнитикожномучленугрупиномер.Заповнитиформусамооцінкиймітити,хтойщозробивугрупі.
5.Пояснити,щопотрібнодотримуватисяпевногоправопо-рядка,вислухативсіх,підтримуватиодинодногочергуватисявдискус-сии:пояснити,яктребаповодитисязопонентом.Потрібнодопомогтиучнямзрозуміти,чомувмінняспілкуватисянастількиважливо,томущосамейогоследу-етзастосовувати.Такимчином,виробляютьсясоціальнівмінняобще-ния.
Підчасурокувчитель:
1.Стежитьзадіяльністюучня.Учительпостійнопереходитьвідгрупидогрупийбачить,хтойщоробить.Цевимагаєвідповідальностівідучнівідаєвчителевіможливістьякщобудепотребавтручатисявгруповідії.Одинученьможебутиспостерігачемгрупийде-латьсвоїспецифічнізауваження.
2.Допомагає,пояснюєвимоги,колипотрібно,намагаєтьсязнайтире-шениевгрупі.Учніповиннівпершучергупокладатисядругнадру-га,вироблятивмінняспівробітництва.
Якповодитися,колигрупаневмієцьогоробити?
Одиннехоченічогоробити.Якможнайогозацікавити?
Необхіднодатигрупіможливістьвирішитицюпроблемупідна-блюдениемучителі.Невтручатися,абоучніпочнутьізнаучи-теля,аненасебеврішенніпроблем.
3.Оцінюєрезультатидослідженняйсамзкооперативногонавчання;учительоцінюєучнів,учень-самсебе,іучні-одинодного.Івсіразом-оцінюютьрезультатидослідження,роботивгрупі.
4.Формулюєвисновки.Учнівпотрібнопоєднуватийдативозмож-ностьобговорити,уисловитисяпросвоєвідношеннядонавчаннявгрупі.Учи-тельуцьомуповиненїмдопомогти,датизучнямузагальнитивыво-дыпосвоїйдіяльності,необхіднооцінитирівеньзнаньівміннясо-трудничествавгрупі.
5.Підбиваєпідсумки.Необхіднооцінити,наскількистаранновы-полненноезавдання:
"результатможебутиоціненийучителемабовчнем.
"одинученьгрупиможездослідження.
"групаможеразомрозглянутизпитання.
6.Визначитирезультатиспівробітництва:щовдалосягрупі,щоможнаполіпшити.Наприклад:
"членигрупидопомоглиіншимдосягтимети;
"радилисяодинзодним,якполіпшитивзаєминивгрупі.
Критичнийелементкооперативногонавчання-цевідкликанняучняпросамийпроцеснавчаннявгрупі.
Індивідуальнавідповідальністьчленівгрупипроявляєтьсятоді,коликожнийучасникгрупизробитьвласнийвнесокудосягненняце-ли,самостійнодоведе,щонавчився,ібудедопомагатиіншимуспішновчитися.Усеповиннівчитися,щобдосягтимети.
Якспонукативчнівучиться?
1.Досвідз,що,якщоучнісамінедосягнутьуспіхуабовипробуютьпоразку,сьогоденнябажаннядонавчаннянебуде.Требапо^-могтизрозуміти,щоміжїхнімпрагненняміуспіхоміснуєзв'язок.
2.Якщоучнямзадаютьлегкізавдання,яківирішуютьсявипадково,безособливоїнапруги,бажаннявчитисяможезникнути.
3.Якщоучнівчаться,аленедосягаютьуспіху,потрібновикористатиіншийметоднавчання,абовонивтратятьполювання.
4.Якщоурокнецікавий-занадтолегкий,занадтоскладнийабоневідповідаєвимогамкооперативногонавчання-непотрібнозмушуватиучнівбратиучастьуньому.
5.Щобдомогтисяіндивідуальноївідповідальностікожноїйособистоїучастівроботігрупи,потрібновиробитивмінняспівробітничати.
Учительяктренерповиненвиявити:
"зацікавленістьвуспіхукожного;
"турботу;
"позитивнийнастрій;
"значимістьроботи,результату.
Правилаугруповання
Формуваннягрупи.
1.Створитиїхізчотирьохчоловік:
"використовуючикарти(випадково);
"використовуючидатимісяців,днівнародження;
"методконверта.
2.Виділитиобов'язкукожногоучасникагрупи.Всімпотрібно:
"братиактивнуучастьуроботігрупи;
"умітивислухатикожногочленагрупи,поважаючисебейсвоїхколег;
"зкожногочленагрупидоактивноїпраці.
3.Розподілобов'язківугрупах.Провідник-підтримуєпорядок,організовуєпраця,збираєідеї,ласкожномупагодувыска-заться.Писар-записуєосновніідеїобговорення,здаєроботигруп-пы,береучастьвобговоренні.Доповідач-представляєгрупу,усноформу-лируетвідповідь,відповідаєнадодатковіпитанняаудиторії,береучастьвобговоренні.Спостерігач-береучастьудискусіях,подаєйоцінюєідеї,спостерігаєзаефективністюспілкуваннявгрупі.
Толерантність,повага,готовністьучитисядругудруга-цінності,якієосновоюдлярозквітудемократичнихдержав.Цьомусприяєкооперативненавчання.
2.3.Використанняблоків-таблицьіструктурно-логічнихсхем
Готуючисьдоуроків,учителевінеобхіднобачитивесьготовийкурсис-тории,загалом,ічіткоописуватизв'язкуміжтемами.
Дляцьогонеобхідно"стиснути",весьнавчальнийматеріал,системати-зироватьіузагальнитийого,апотімвидатиучнямзадопомогоюблоків-таблиць,абоструктурно-логічнихсхем.Цедопомагаєбачитиучнямвесьисто-рическийпроцесізверху,вільноорієнтуватисявісторичномупро-сторе,витрачатименшечасуназасвоєннязнань,авчителевідаєвозмож-ностьтворчоопановуватиновимиметодамивикладу,виділеннявреме-нинаразвязаниетворчихзавданьразомзучнями.
Длякращогозасвоєнняматеріалубільшимиблоками,можнаиспользо-ватьграфічнізображення(див.Додаток3).
Графічнізображеннянавчальноїінформаціїмаютьрізніназва-ния:
1)опорніконспекти-оформленнянавчальногоматеріалуувиглядісисте-мыопорнихсигналів;
2)опорніпортрети-схеми-наочнісимволиісторичнихдей-ствийгрупуютьсябіляіменіісторичногодіяча,створюючицелост-ныйобразісторичногоперіоду;
3)"павучки"-уживаютьсядляроботинадпоняттями;учнізапи-сываютназвипоняття,обводячийогоовалом,потім,підбираютьключовіслова-такстворюються-"ніжки";
4)структурно-логічнісхеми-схеми,зісвоероднымвідображеннямплану,вонискладаютьсязтакихжеблоків,щойбільшірозділиплану-зелементів,якієпідпунктами.
Звичайнотакісхемискладаютьсязневеликоїкількості(7±2)більшиходиницьінформації,яківідповідаютьпсихологічнимзаконамкрат-ковременнойпам'яті.Усхемінавчальнийматеріалскомпонованийтак,щопідчасусноїроботиможнабагаторазівоперуватиокремимичастинамисхеми.Варіативнеповтореннядаєможливістьрозкритинавчальниймат-ріал,зрізнихсторін,одночаснозберігаючийогоцілісність.Разомзтим,повиннібутивиділені,яквербально,таківізуальноголовнійвторосте-пенныеінформаційніодиниці.
Логічнісхемидопомагаютьвиробитивучнівстійкінавичкилогічноїпобудовивідповіді,скороченоаргументуватизахистсвоєїдумки,сприятирозвиткукультуримови.
Методикаєперспективноюйкорисноюпідчасроботинадбільшимитемами-блоками.Вонадаєможливістьбачитивесьісторичнийпроцес,якцілісність,закладаєвучнівпочатковізнання,нако-торых,далі,будебазуватисяпізнавальнийпроцес.
Найбільшеефективно,діятиможнанапершихетапахзасвоєннянавчальногоматеріалу(продуктивномуйреконструктивному).Використатицюметодикуможнайуроботіневеликимигрупами(3-4учня),цедаєможливістьзалучитиелементизмагання,іпривернутиувагуучени-ков.
Крімцього,цюметодикуможнаоб'єднатизіншимимиделями:дискусійної,ігровий,пошукової.
Дужеефективнаметодикароботиізблоками-таблицямийлогічними-структурними.Схемаможебутивикористананаповторювально-узагальнюючихуроках,іурокахпобудовинавчальногоматеріалунаприкінціучеб-ногороку.Крімцього,підчаспідготовкидогосатестациийувипускнихкласах,колинеобхіднологічноузагальнитийкласифікуватиболь-шоекількістьматеріалу.
Дляефективноїроботинеобхіднонавчитиучнівпрацювативзапропонованійсистемі.Томуможнавиділититрохиосновнихприн-ципов,зякиминеобхідноознайомитиучнів,уженапершихуроках.
Необхіднопідкреслити,щофактичновсяроботабазуєтьсянапринципітворчогоспівробітництва,роботавсистемі"учень".
1.Розповідьповиненскладатисяз3-хчастин:
-вступна,короткахарактеристикаісторичноїситуації;
-основначастина-викладосновнихфактів,події;
-висновок-значенняподії,вісторичнихумовахійогодалек-шиївпливнахідісторії.
2.Підчасроботизісхемоюйрозповіді,повиннівикористатисяслова-зв'язування:
-"спочаткуяохарактеризую...";"насамперед";"якщоговорити...те";"звернітьувагуна...";"справавтому,що";
-"явважаю...","ядумаю","наскількиязнаю...","ямаюнаувазі...";
"проблемавтім,що...";
-"утакийспосіб...","утакийспосібможнасказати...","підсумувавшивсесказане..."
3.Усхеміважливакожначастина:
-стрілкапоказуєназв'язокміжчастинамийпослідовністьвзаємовпливу;
-формарамки(овал,прямокутник)
4.Записувсхеміповиннібутичіткікороткі(використаютьсяключе-выеслова);
5.Схемаможерозростатися,поповнятьсяфактами,деталями.
6.Схемаєкістяком,базою,наякійбудеґрунтуватисябудівництвознанькожноговчителя.
Дляефективноїроботивчителя,необхідніграфопроектор,марке-ры,прозораплівка.
Необхіднопам'ятати,щоформироботиізблоками-таблицямийструк-турно-логическимисхемаминеобхіднорізноманітновестийчіткоконтро-лировать.
Можливітаківаріанти.
І.Уроботінадматеріалом(процеси,поняття,терміни)усьогокурсуісторії9класу.
Напершому,вступномууроцівчительпояснюєматеріал:"основ-ныетенденціїекономічногойполітичногорозвиткумирузкінцяXVІІІдопочаткуХХстоліття"і,поступовомалюєсхему.Учніфіксуютьсхемувзошитах(див.Додаток3)
Наприкінціуроку,дітиповинніуснопоставитипитаннядокожноїчастинисхеми,інавітькоротківідповіді.Повертатисядоцієїсхеминеобхіднонеодинраз,особливонапочаткувивченняновиххворихтим.
Шляхомбагаторазовогопроказуваннядосягаєтьсяефектчіткогопо-ниманияосновнихпроцесівітенденційвісторичномурозвитку19століття.
ІІ.Підчаспоясненняновогоматеріалу.
1.Науроці"Революція1848-1849р.г.вАвстрійськійімперіїйукра-инскоенаціональнийвизвольнийрух"роботанадсхемоюстроит-сявтакийспосіб:
"спочаткувчительпоказуєвсюсхемуйпропонуєучнямзачитатиїїзміст;
"потімвінзакриваєкартоннимикарткамивсіскладовісхеми,залишаючивідкритоїтількитемууроку;
"поступово,підчаспоясненняматеріалу,улогічноїпосле-довательностивчительвідкриваєчастинисхеми;
"учніобов'язковоповинніробитизаписувзошиті,фактиче-скиперемальовуючисхему;
"наприкінціроботивчительпропонуєназватиосновнімоменти,якірозглядалися,апотім,зновупоетапновідкриваєсоставныесхе-мынаекрані.
2.Надошцінапочаткуурокувчительмалюєшаблонсхеми.Далівінбу-детпояснюватиновийматеріал,аучніпіслязакінченнякожноїсодержа-тельнойчастини,повинніпідібратиключовісловайвписатиїхушаблонсхеми.Цейприйомможнавикористатинауроці"українськийнаціональнийвизвольнийрухнаприкінціXVІІІв.упершійполовиніXІв."(див.Додаток4)ІІІ.Підчасроботинауроці
1.Викладаючитему"Соціально-політичнежиттяв2підлогу.19століття"учніодержуютьзавданнядоробитисхему,частинуякоївжескладенавчителем.Міні-групиодержуютьзавданняскластисвоюсхемупоопреде-ленномупитанню.
Потім,вонизахищаютьбілядошкирезультатироботи.
ІV.Підчасконтролюзасвоєнняматеріалу
1.Ученьбілядошкипереказуєматеріалзаструктурно-логічноюсхемою;
2.Дваучнібілядошкистановлятьсхемуй"проговорюють"її.
3.Письмовеопитуваннявсьогокласу.
Завдання:за10хв.коротко,пов'язанопереказатизмістсхеми,нестворюючиграфічноїмоделі.
4.Учнямлунаютькарткиз"деформованими"логічно-структурнимисхемами.Завдання:виправитипомилки.
5.Учніодержуютьшаблонструктурно-логічноїсхемиабоблоку-таблицізпевнимиз,іповиннізаписатиїх.
Такимчином,запропонованаметодикароботиізблок-схемамипомо-гает:а)учнямзрозумітилогічнийвзаємозалежнийпроцесподійіісторичнихпроцесів;б)учителевійучневіскластичіткуйзісхемууроку;в)зберегтичасучителянапошукірозробкупроблемнихіинди-видуальныхзавданьвідповіднорівнюпідготовкикласу.
г)уроботінадматеріалами,термінамийзуміннямиучнів,яківтримуютьсявпрограмі;д)сприяєвиробленнювучнівнавичок,такихпізнавальнихопераційісторичногомислення,яканаліз,синтез,узагальнення,система-тизация,класифікація;е)чіткобудуватирозповідь,аргументованозахищатисвоїдумки,ло-гическивикладатибільшіблокиінформації.
Такимчином,використанняблоків-таблицьіструктурно-логічнихсхем,дозволитьучневілогічноосмислитиінформацію,отриманувідвикладача.
Узагальнюючиінформаціюізприводустаршоїшколи,необхідноотме-тить,щотакіінноваційніспособинавчанняякуроксудабоисполь-зованиеблоків-таблиць,єактуальнимидлястаршокласників.
Висновкидодругогорозділу
Підводячипідсумкидругогорозділу,можнасказати,щовипливає:проведеннянестандартнихуроківвикликаютьсильнийінтересучнів,заинтересовы-ваютсвоєюновизною,альтернативностьюметодичнихприйомів.Цідидак-тическиезнахідкидозволяютьрозширититворческо-поисковыездатностіучнів,розвиваютьальтернативностьмисленняйуміннязнаходитиспосо-бырішенняпроблемнихситуацій.Також,вонивчатьдискутувати,отстаи-ватьсвоюточкузору,поважатидумкуйспосібмисленняопонента,да-ватьоб'єктивнуоцінкувідповідямтоваришів.
Урокизвикористаннямгри,єпізнавальниминновацион-нымвидом,учбово-пізнавальноїдіяльностізвикористаннямактив-ныхметодівнавчання.Самепідчаспроведеннятакихзанять,модели-руетсяситуаціяминулабосьогоднішнього,"оживають"деталіминулого.Однимзвидівінноваційнихнавчальнихзанятьєурок-судисто-рии.
Груповийметод,абокооперативненавчання,-цеспосібзагальногорішенняпроблем.Укожногоучняважливовиробитивмінняслухатиінших,допомагати,з'ясовувати,перевіряти,розуміти,розпитувати.Ціуме-ниядопомагаютьвирішуватиконфліктийвирішуватипроблеми,підсилюютькоммуни-кабельность,довіра,учатькерувати.
Використанняблоків-таблицьдозволяє"стиснути",весьнавчальниймат-ріал,систематизуватийузагальнитийого,апотімвидатиучнямзпомо-щьюблоків-таблиць,абоструктурно-логічнихсхем.
Висновок
Отже,придослідженнітеми:"інноваціївнавчанніісторії",ромбулизробленінаступнівисновки:ушколахвиникаютьтруднощівзтим,щовнавчальномупланізбільшуєтьсячислодосліджуванихдисциплінітимсамимскорочуєтьсячаснавивченняісторії.Ціобставинистворюютьбазудляновихтеоретичнихдослідженьвобластіметодикивикладанняісторії,щоусвоючергувимагаєпошукуіншихпідходівворганізаціїнавчальногопрогресу.Уданійроботівтримуютьсячіткітеоретичніпоня-тияйвизначеннятерміну:інноваціївнавчанні.
Першийрозділданоїкурсовоїроботиміститьтеоретичніпоня-тияйвизначеннятерміну:"інноваціївнавчанні"Наведенійогооснов-ныехарактеристикийпоказанийпорівняльнийаналізізтрадиційнимиме-тодаминавчання.Такожрозглянутіосновніметодивикладання,ис-пользуянововведення.
Упершомурозділітаксамо,розглядаютьсяінноваційнішколийте,щодонайбільшвідомимусвіті"новимшколам"ХХстоліттяставляться"сво-бодныешкільнігромади"-цешколиінтернати,організаціяжиття,ко-тораябудуваласяп/хвільногорозвиткудитинийспівробітництвагромадянневеликогосуспільства.
Прирозглядітипівінноваційнихпідходівдонавчанняисто-рииз'ясувалося,щоінноваційніпідходидонавчанняісторії,ділятьсянадваосновнихтипи,яківідповідаютьрепродуктивнійіпроблемнійорієнтаціїосвітньогопроцесу.
Удругому-впровадженняцихтехнологійупрактикушкіл,наприкладахрозглядуметодівведенняуроку-урок-суд,якінноваціївнавчанні,методкооперативногонавчанняйвикористанняблоків-таблицьілогічнихсхем.
Підводячипідсумкидругогорозділу,можнасказати,щовипливає:проведеннянестандартнихуроківвикликаютьсильнийінтересучнів,ваблятьсвоєїно-визной,альтернативностьюметодичнихприйомів.Цідидактичніна-ходкидозволяютьрозширититворческо-поисковыездатностіучнів,розвиваютьальтернативностьмисленняйуміннязнаходитиспособирішенняпроблемнихситуацій.Також,вонивчатьдискутувати,відстоюватисвоюточ-кузору,поважатидумкуйспосібмисленняопонента,даватиобъектив-нуюоцінкувідповідямтоваришів.
Результатомдослідженнясталовиявленнятого,щонасьогоднішнійдень,вумовахреформаціїзагальноїсередньоїосвітинаісторіювоз-лагаютсяважливізавдання,пов'язаніізсоціальноюадаптацієюособистості,підготовкоюдоактивногогромадськогожиттяйвихованням,зоднієїсторо-ны,загальнолюдськихцінніснихориентаций,азіншого-глибокогопат-риотизма.
Укурсовійроботібулопоказано,щосьогоднівчительневолодієна-учнойінформацієюпрозмістінноваційнихтехнологій,несформи-рованывньогопоняттяйуміннявикористатипридбанізнаннявно-выхумовахдіяльностішколи.Багатовикладачівнедооцінюютьрольсамоосвітивзбагаченнісвоготеоретичного,психолого-педагогічногойнауковогометодологічногорівня.Старалатинськаприказкаговорить:"Покивчимо-учимося".Учительповиненнетількистежитизарозвиткомісторичноїнауки,алейучитьсявикладатисвійпредмет.Цідидактичнізнахідкидозволяютьрозширититворческо-поисковыеспособ-ностиучнів,зальтернативностьмисленняйуміннязнаходитиспособирішенняпроблемнихситуацій.Також,вонивчатьдискутувати,от-стаиватьсвоюточкузору,поважатидумкуйспосібмисленняопонента,даватиоб'єктивнуоцінкувідповідямтоваришів.
Недостатняобробкапроблемизпедагогівіобуслав-ливаетвибірданоїздослідження.Данароботацікавайскладна.Авторспробувавпоказатибагатоаспектівінноваційунавчанніісторії.Темамаєпотребувподальшійрозробційнепретендуєназавершенность.
Списоклітератури
1.ЗаконУкраїни"проутворення"від21.05.1996р.//ВВРУ.-1996.-№20.ст.35.
2.БабанскийЮ.К.Оптимізаціянавчально-виховногопроцесу-М.:Мистецтво,1982.-312с.
3.БахановК.О.Інноваційнісистеми,технологіїтамоделінавчанняісторіївшколі.Монографія.-Запоріжжя:Просвіта,2000.-362с.
4.БахановК.Сучаснаметодика.//ІсторіяУкраїни,№40.2002.-162с.
5.БогинВ.Г.Новітехнології:можливостійрезультати.-М.:Педагогіка,2002.-421с.
6.БолотинаР.Л.Педагогіка.-М.:Освіта,1987.-288с.
7.ВагинА.А.Методикавикладанняісторіївсереднійшколі.-М.:Освіта,1984.-342с.
8.ВолковИ.П.чиБагатовшколіталантів.-М.:Знання,Подпис-наянауково-популярнасеріяПедагогікайпсихологія.-№5,1989.-158с.
9.В'ЯземськийЕ.Е.,СтреловаО.Ю.Теоріяйметодикавикладанняісторії:Учеб.длястуд.высш.учеб.закладів.-М.:ВЛАДОС,2003.-384с.
10.ГончаренкоС.У.Інтеграціянауковихзнаньіпроблемазмістуосвіти//ПОСТМЕТОДІКА.-1994.-№2(б).-163с.
11.ГораП.В.Підвищенняефективностінавчанняісторіївсередовище^-нійшколі.-М.:Освіта,1988.-208с.-(Б-кавчителяист,основСовгос-вайправа,суспільствознавства).
12.ГребеневИ.В.Методичніпроблемикомп'ютеризаціїобуче-ниявшколі.//ПЕДАГОГІКА.-1994.-№5.-120с.
13.ДичківськаЙ.М.Інноваційніпедагогічнітехнології:Навчальнийпосібник.-К.:АКАДЕМВИДАВ,2004.-352с.(Альма-матер)
14.ЗагвязинскийВ.И.Учительякдослідник.-М.:Наука,1980.-321с.
15.ЗапорожецьН.И.Розвитокуміньінавичокучнівузуикладання.-М.:ПРОСВІТА,1984р.-397с.
16.ЗвєрєвИ.Д.МаксимоваВ.Н.Межпредметныезв'язкувсовремен-нойшколі.-М.:З,1981.-160с.
17.КириловГ.Д.Теоріяйпрактикаурокувумовахрозвиваючогонавчання.-М.:Педагогіка,1980.-208с.
18.КларинМ.В.Інноваціїусвітовійпедагогіцінавчаннянаосно-відослідження,ігрийдискусії.(аналіззакордонногодосвіду).-Рига:ЕКСПЕРИМЕНТ,1998.-180с.
19.КолосківА.Г.Актуальніпитанняметодикинавчанняісторіївсереднійшколі.-М.:Освіта,1984-425с.
20.КолядаИ.Уроксуд,яквидінноваційнихнавчальнихзанять.//ІсторіяУкраїни,№33-34,2002.-235с.
21.КоротковаМ.В.Методикапроведенняігорідискусійнаурокахісторії.-М.:ВЛАДОС-ПРЕСС,2003.-256с.
22.КрасовицкийМ.Ю.Відпедагогічноїнаукидопрактики.-К.:Науковадумка,1990.-256с.
23.КудрявцевВ.Т.Проблемненавчання.-М.:Знання,1991.-185с.
24.КукушинаВ.С.Педагогічнітехнології.-РостовнаДоні:БЕРЕЗЕНЬ,2002.-215с.
25.ЛернерИ.Я.Дидактическиємотиваціїнавчаннявшкільномувоз-расте.-М.:Освіта,1983.-235с.
26.ЛьвоваЮ.Л.Творчалабораторіявчителя.-М.:ОСВІТА,1985.-184с.
27.Педагогіка/Підред.Ю.К.Бабанского.-М.:Постметодика,1983.-359с.
28.Педагогічнітехнології:Навчальнийпосібникдлястудентівпе-дагогическихспеціальностей/ПідзагальноюредакцієюВ.С.Куку-шина.-СеріяПедагогічнеутворення.-РостовнаДоні:БЕРЕЗЕНЬ,2002.-456с.
29.ПидкосистыйП.И.Педагогіка.Уч.пособ.-М.:ВЛАДОС,2000.-320с.
30.ПрохороваГ.А.НавчанняприйомамскладанняпланівпотекступідручникаVІІкласу//Викладанняісторіївшколі.-1975.-№4.-163с.
31.СелевкоГ.К.Сучасніосвітнітехнології.-М.:ПОСТМЕТОДИКА,1998.-159с.
32.СмирноваС.А.Педагогіка.-М.:АКАДЕМІЯ,2003.-509с.
33.СтанкевичВ.А.Методикавикладанняісторіївсередньоїшко-лі//Викладанняісторіївшколі-1987-№4.-305с.
34.СтепанищевА.П.Методичнийдовідникучителяісторії.-М.:ВЛАДОС,2001.-320с.
35.СтепанищевА.Г.Методикавикладанняйвивченняісторії:Учеб.посібникдлястуд.высш.учебзакладів:в2ч.-М.:ВЛАДОС,2002.-304с.
36.СтепанищевА.Т.-Методикавикладанняйвивченняісторії:навчальнийпосібникдлястудентіввищихнавчальнихзакладів:в2р.-М.:ВЛАДОС,2002.-гл.2-208с.
37.СтуденикинМ.Т.,ДобролюбоваВ.И.Методикавикладанняис-тории.-М.:ВЛАДОС,2004.-253с.
38.ХомерикиО.Т.Розвитокшколиякінноваційнийпроцес.-М.:СУСПІЛЬСТВО,1997.-200с.
39.ШаталовВ.Методичнірекомендаціїдляроботизопорнимисигналамипоісторії.-М.:Знання,1981.-421с.
Додаток1
Схема1.1.Взаємоперетвореннятрадиціїйінновації
РУЙНУВАННЯТРАДИЦІЇзародженняінновації
??
становленняінноваціїзрілістьтрадиції
??
зрілістьінноваціїстановленнятрадиції
??
РУЙНУВАННЯІННОВАЦІЇзародженнятрадиції
Джерело:ДичківськаЙ.М.Інноваційніпедагогічнітехнології:Нав-чальнийпосібник.-К.:АКАДЕМВИДАВ,2004.-С.15.
Додаток2
ХарактеристикапроцесуСтабільнийпроцесінноваційнийпроцес
1.КінцеваметаЗадоволеннятрадиційноїсуспільноїпотреби.Задоволенняновоїобщест-веннойпотреби
2.ШляхидосягненняметиЇхмало.
Відоміоптимальний
(середних)Їхможебутибагато.Длявыбо-раоптимальногонеобхідноиз-готовлениестратегійинноваци-оннойдіяльності.
3.РизикпридосягненніметиНизькийВисокий
4.ТиппроцесуБезперервнийПерериваний
5.ПланиКороткостроковіДовгострокові
6.Розвитоксистеми,уграницяхякоїздійснюєтьсяпроцесЗбереженнярівнярозвиткуПерехіднановийрівеньразви-тия.Необхіднарозробкапро-ектайпрограмреалізаціїстратегічнихзмін.
7.Рівеньпогодженостіин-тересов,учасниківпроцесу.ВисокийНизький
8.Поділсферответственно-стиСтабілізуєрівніответст-венностиПерерозподіляєрівніответ-ственности.
9.ФормиреалізаціїЖорстокі.ЗаснованінанормахірегламентаціїГнучкі.Структуруваннясла-бое.
Схема1.2.Характеристикапроцесівнавчання
Джерело:ДичківськаЙ.М.Інноваційніпедагогічнітехнології:Нав-чальнийпосібник.-К.:АКАДЕМВИДАВ,2004.-С.19.
Додаток3
2.3.Блок-таблицяйлогічнасхема
Основнітенденціїрозвиткумирузкінця18допочатку20століття(8кл.)
Додаток4
2.4.Блок-таблицяйлогічнасхема
Українськийнаціональнийвизвольнийрухкінець18першаполовина19століття.