Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БІОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра розведення і селекції тварин та водних біоресурсів
ДИПЛОМНА РОБОТА
ОКР «Бакалавр»
на тему: "Технологія виробництва рибо посадкового матеріалу в умовах ПАТ "Лебединська рибоводно-меліоративна станція" Лебединського району Сумської області"
|
Виконав: студент IV курсу напряму підготовки (спеціальності) 6. 090202“Рибальство” Липовий Антон Дмитрійович |
|
Керівник: кандидат с.-г. наук, доцент Пекарський Анатолій Володимирович |
|
Рецензент: кандидат с.-г. наук, доцент Попсуй В´ячеслав Васильович |
Суми – 2013
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………..3
1.Огляд літератури…………………………………………………………………...5
2.Природно-економічна характеристика підприємства………………………….13
2.1. Географічне розташування……………………………………………………13
2.2. Аналіз господарсько-економічної діяльності підприємства………………..14
2.3. План рибницьких об’єктів…………………………………………………….17
3.Характеристика основних технологічних процесів…………………………...20
3.1. Підготовка і проведення нерестової компанії……………………………….20
3.2.Вирощування цьоголіток…………………………………………………….23
3.3 Вирощування дволіток………………………………………………………….27
3.4.Зимівля цьоголіток і дволіток у зимувальних ставах та підготовка зимувальних ставів………………………………………………………………….32
3.5. Годівля об’єктів вирощування………………………………………………..34
3.5.1. Штучні корми………………………………………………………………...34
3.5.2. Природні корми……………………………………………………………...35
4.Основні об’єкти рибництва, що культивуються в умовах ПАТ "Лебединська рибоводно-меліоративна станція”………………………………………………...40
4.1. Білий і строкатий товстолобики……………………………………………...40
4.2. Коропово-сазановий гібрид…………………………………………………...41
5. Результати власних досліджень………………………………………………...43
5.1.Опрацювання даних з вирощування малолускатого внутрішньопородного типу української рамчастої породи коропа лебединської заводської лінії в умовах ПАТ "Лебединська РМС"………………………………………………....43
6. Економічна ефективність розробок…………………………………………….49
Висновки та пропозиції виробництву…………………………………………….51
Список використаної літератури…………………………………………………..53
ВСТУП
Риба-цінний і часто незамінний продукт харчування, що забезпечує потребу людини насамперед у білках тваринного походження, широку гаму вітамінів, різноманіття мікроелементів та біологічно активних речовин.
Фізіологічно обгрунтована норма споживання риби і рибопродуктів в Україні — 20 кг, в тому числі живої та свіжої риби — 5-6 кг на рік. З огляду на це, річне споживання риби та рибопродуктів повинно становити понад 1 млн т, в тому числі живої та свіжої риби 300 тис. т.
Для вирощування риби використовують природні водойми, озера, штучні басейни, садки, індустріальні комплекси тощо. В Україні є значні площі внутрішніх водойм, придатних для вирощування риби. Наявність рибного фонду для вирощування об’єктів аквакультури перевищує 1 млн га, з них водосховищ — близько 800 тис. га, ставів — 122,5 тис. га, озер — 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів — 13,5 тис. га, інших категорій — 6 тис. га. За наявністю водного фонду Україна посідає одне з перших місць у Європі.
Науково обґрунтований вибір оптимальних технологій вирощування риби — один із важливих факторів підвищення економічної ефективності рибного господарства.
Протягом багатьох десятиліть основною технологією вирощування товарних коропів та інших видів риб (рослиноїдних) була так звана класична, яка передбачала реалізацію у торгівлю дволіток. За цією технологією, товарний короп досягав маси 400—450 г рибопродуктивність ставів становила 15—25 ц/га, витрати кормів на одиницю продукції — 3,5—4,0. Собівартість вирощеної риби була високою і не забезпечувала достатню рентабельність виробництва.
У період переходу до ринкової економіки ситуація у ставовому рибництві значно погіршилась. Відсутність обігових коштів, паритету цін на комбікорми, паливно-мастильні матеріали, промислову продукцію і рибу не дають змогу повноцінно реалізовувати технологію вирощування товарної риби за дволітнього циклу. Негативний вплив при цьому справляє погіршення екологічного стану водойм, в яких вирощується риба. Все це призвело до зниження рибопродуктивності ставів, якості товарної риби та погіршення економіки рибного господарства.
Постала потреба пошуку нових методів вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставах з урахуванням забезпечення ресурсами.
Виробництво нагромадило чималий досвід вирощування риби шляхом випасної, напівінтенсивної та інтенсивної технологій.
1. Огляд літератури
Рибне господарство можна назвати четвертою за своєю значущістю серед галузей аграрного сектору України після землеробства, тваринництва та лісового господарства. Зараз рибне господарство наблизилося до критичної точки. У 2009 р. об'єм вилову рибу було зафіксовано у розмірі 134,579 тис. т, що склало приблизно 1% від сукупного вилову країн СНД [11]. До того на українському ринку 75% рибної продукції представлено імпортом, а лише 25% - вітчизняною продукцією. Основними постачальниками є Норвегія, Ісландія і В'єтнам. Судячи з прогнозів аналітиків, Україна буде залишатися імпортозалежною країною ще мінімум декілька років. В 2010-2011 рр. зберігалася тенденція до збільшення імпортних постачань, у тому числі з Росії.
В умовах постійного зростання цін на світовому ринку та у зв'язку з скороченням квот на вилов риби у Світовому океані назріває важливе питання щодо оптимізації процесів зі створення сучасної функціонуючої вітчизняної аквакультури.
Площа водного дзеркала на території України складає більше 400 тис. га лиманів, озер та окремих водойм та приблизно 700 тис. га водосховищ, продуктивність яких (щодо рибного господарства) може бути підвищена за рахунок інтенсифікації. Експерти Української аграрної конфедерації (УАК) вважають, що збільшення об'ємів вирощування риби у 1,5-2 рази - це реальна можливість вітчизняної аквакультури. Цьому сприяє ряд позитивних моментів у розвитку ринку рибної продукції:
Відповідно рибна галузь України має величезний потенціал, оскільки на даний момент за рахунок власного риборозведення та вилову Україна здатна задовольнити потреби вітчизняних споживачів лише на 200-300 тис. т щорічно. Водночас сумарна потреба українців у рибній продукції та морепродуктах складає приблизно 1млн. т [17].
Рибогосподарьский фонд внутрішніх водойм України дуже великий і використання цього фонду здійснюється в основному за рахунок ставкових господарств. В даний час ставкове господарство України (основа виробництва аквакультури в країні) знаходиться у вкрай тяжкому стані. Висока вартість комбікормів, а також енергетичних та інших ресурсів суттєво впливають на вартість продукції рибництва і ускладнюють її реалізацію населенню. Значні ціни на комбікорми та низький прибуток від реалізації населенню рибної продукції, що виготовляється, призвело до практично повного припинення годування риби в ставкових господарствах та вживання інших засобів інтенсифікації, необхідних для товарного вирощування продукції.
Значна частина ставкового фонду Укррибгоспу з економічних причин не використовується та потребує реконструкції та капітального ремонту. Судячи з прогнозів спеціалістів, тільки за рахунок інтенсивного використання ресурсів прісних водойм в Україні в найближчий час можна отримати більше 230 тис. т риби, в тому числі за рахунок використання ставків 137 тис. т, водосховищ 54, озер (лише при частковому їх використанні) - 40, лиманів дніпровських водосховищ - 7 тис. т. Зрозуміло що це можливо здійснити лише при відповідній державній підтримці рибгоспів (надання кредитів, пільгове оподаткування і т.д.), так як необхідні вагомі капіталовкладення на технічне переозброєння існуючих та створення нових рибгоспів з високою продуктивністю. До того ж для розвитку пасовищного рибництва необхідна чітка розробка правових основ, що визначають правила використання водойм та режим роботи підприємств рибної галузі. Відсутність таких чітко розроблених правил, а також недостатній розвиток відтворювальної бази гідробіонтів не дозволяє розвивати пасовищне рибництво в Україні.
Дуже великі перспективи в Україні існують у розвитку індустріального рибництва в прісних водоймах. Особливо за рахунок використання теплих вод, що скидають енергетичні промислові підприємства (ТЕЦ, ГРЕС), можна отримувати цінну продукцію впродовж усього року та при цьому неподалік від густонаселених центрів, що дуже важливо для швидкого постачання продукції населенню. Також окрім прісної аквакультури, Україна має великі резерви для отримання високоцінної продукції за рахунок марикультури [17].
Зростаючі потреби нашої країни в рибних продуктах повинні бути задоволені за рахунок більш повного використання потенційних можливостей біологічних ресурсів внутрішніх водойм. Тому пріоритетним напрямом розвитку рибного господарства України має стати товарне рибництво та рибальство у внутрішніх водоймах. Для подальшого збільшення обсягів рибогосподарського виробництва у цих водоймах необхідно менше зусиль, ніж на океанічний промисел.
Дослідження, проведені в різних країнах світу, свідчать, що рибогосподарське виробництво на внутрішніх прісних водоймах має низку переваг. Йому не загрожує конкуренція з-за кордону та всередині країни, практично немає обмежень у зростанні обсягів виробництва. Успішний розвиток рибництва здатний задовольнити потреби населення в цінних продуктах харчування. Прикладом можуть служити такі країни як США, Китай та ряд інших розвинених країн світу. Як повідомляє ФАО виробництво продукції аквакультури у світі в останні роки збільшилось з 15,5 млн. т до 36 млн. т, або більше ніж у 2 рази. Найбільший ріст має місце в Китаї - в 3,4 рази, Південній Америці - 4,9, Азії - 2,7, Європі - 1,4 рази. Збільшення виробництва продукції аквакультури спостерігається за рахунок вирощування таких видів риб, як короп та коропоподібні, лососевидних, форелі, осетрових та інших видів риб [5].
Більшість спеціалізованих рибницьких акціонерних підприємств входять в об'єднання "Укррибгосп". Вони мають понад 40 тис. га рибоводних вигульних ставів і таку ж кількість вирощувальних. Середньорічна чисельність працюючих перевищує 4,5 тис. чоловік.
За останні роки завдяки покращанню технологічної дисципліни, більш широкому застосуванню передового досвіду вирощування риби у частини рибницьких господарств призупинено спад виробництва, багато з них забезпечують ефективне ведення рибництва.
Щорічно висаджують на нагул 95,0 млн. шт. рибопосадкового матеріалу, у тому числі 53,0 млн. шт. коропа та 43,8 млн. шт. рослиноїдних риб (частка рослиноїдних у загальному обсязі зариблення становить 46%).
Середня наважка товарного коропа по об'єднанню дорівнює 303 г, рослиноїдних риб — 276 г [5].
В умовах різкого скорочення використання комбікормів для годівлі риби ведеться активна робота за збільшення питомої ваги рослиноїдних риб у полікультурі (на сьогодні вона становить 46%). У таких підприємствах, як Донецьке, Черкаське, Одеське, Луганське, Миколаївське та інших, рослиноїдні риби у полікультурі становлять від 61 до 77% [17].
Для поліпшення якості рибної продукції, підвищення її конкурентоспроможності на зовнішньому ринку значна увага приділяється відновленню інтенсивних технологій. Динамічно зростають обсяги виробництва риби, вирощеної із запровадженням годівлі, що покращує її споживчу цінність. У Сумському підприємстві щороку вирощується до 2,0 тис. т коропа середньою наважкою понад 800 г, у Житомирському — 500 т. Лиманському — 200 т.
Для забезпечення рибництва власними кормами підприємства орендують земельні угіддя у колишніх колгоспах чи у сільських рад. створюють підсобні сільськогосподарські підприємства. Нині за ними закріплено понад 35 тис. га сільськогосподарських угідь, з них близько 17 тис. га — рілля.
Слід відмітити плідну роботу підприємства «Торговий дім "Супой"» Черкаської обл. Буквально за кілька років це підприємство за рахунок запровадження прогресивних технологій у переробці риби, придбання сучасного обладнання, на основі новітніх досягнень з примітивного перетворилось у велике. Тепер воно випускає майже 200 найменувань рибної продукції, 70% з якої поставляється за межі України.
Взагалі база переробних цехів рибницьких господарств використовується лише на 15 — 25%. Такий стан у переробці риби стався не лише через об'єктивні причини [17].
За останні роки у об'єднанні доклали немало зусиль, щоб розширити асортимент продукції у рибопереробній галузі. Проте як випускали у середньому 5 — 6 видів, так і донині залишився той самий асортимент. Це пояснюється відсутністю коштів на вирішення питань переробки.
На жаль, промислове виробництво — збиткове. Основна причина — неповне завантаження виробничих потужностей через відсутність замовлень, вузький асортимент продукції, великі затрати на утримання основних фондів у робочому стані [14].
За відсутності коштів освоювання капіталовкладень у великих обсягах занадто проблематичне. Тому зараз направляються кошти на реконструкцію та капітальний ремонт гідротехнічних споруд, які у багатьох господарствах цього вимагають. Бюджетних коштів не виділяється, а тому потрібно вишукувати власні кошти, навіть якщо це зашкодить основному виробництву. Саме таким шляхом ідуть наші партнери по виробництву — об'єднання "Росрибгосп", де щороку реконструюються та капітально ремонтуються гідротехнічні споруди у не менш ніж у 100 господарствах.
Проте окремі підприємства працюють динамічно та ефективно: Сумське, Закарпатське. Іркліївське, Криворізьке, Лиманське, Черкаське, Хмельницьке, Торговий дім "Супой", агрофірма "Степанівна", ЗАТ ім. Шевченка, ПАТ "Лебединська РМС", Погребищенське ДКСО тощо.
У цих господарствах ефективно використовують виробничі потужності, високі рибопродуктивність та вилов риби на працівника, забезпечується матеріальне заохочення за кінцевим результатом. Наприклад, існуюча у Сумському рибокомбінаті система стимулювання виробництва сприяє високій рибопродуктивності ставів, яка не нижче 20 ц/га.
У господарствах показник віддачі гектара водного дзеркала коливається від 150 до 4700 грн. Так, у Барському підприємстві, Закарпатському, Іркліївському, Криворізькому. Лимарському, Черкаському, Одеському з кожного гектара ставів одержано 1,2—4,7 тис. грн. доходу. Водночас, якщо сплатити податки за землю під водою та внести плату за спецкористування водою, то на риборозведення коштів майже не залишається.
У господарствах інтенсивного напряму висока віддача досягається саме більшими обсягами вкладень на одиницю площі ставів. Вона становить від 2,2 до 8,2 тис. грн. на гектар. У господарствах низької ефективності затрати на гектар водного дзеркала дорівнюють до 500 грн.
Величина виходу продукції визначається величиною затрат на її виробництво. Мабуть, не слід боятися брати кредити, хоча вони й дорогі, та налагоджувати інтенсивне ведення рибництва. Без ризику, розумного ризику, не обійтись
Немаловажне значення для підвищення ефективності виробництва має якість продукції. Аналіз свідчить проте, що у господарствах, де рибництво ведеться за інтенсивною технологією за рахунок підвищеної якості продукції (наважка коропа — понад 400 г, товстолобика — понад 800 г), повністю окуповуються додаткові затрати та ще й за рахунок більш високої ціни створюється прибуток у розмірі 20 — 50% (Закарпатське. Іркліївське. Криворізьке. Лиманське, Сумське та інші підприємства) [13].
Там, де вкладено мінімальні затрати на вирощування риби, її наважки дуже низькі (коропа — 155—250 г. товстолобика — 200— 505 г), а собівартість значно перевищує реалізаційну ціну (в окремих господарствах у 2 рази і більше) і є збитковою (Кіровоградське, Чернігівське, Полтавське. Яготинське та інші підприємства).
В умовах, коли нестримно і неконтрольовано ростуть ціни на матеріально-технічні ресурси, першочергове значення має економія на всьому до розумної межі [16].
Уже кілька років не можна перейти до створення оптового ринку рибопродукції. Досить підкреслити, що на реалізацію риби затрачуються кошти, рівнозначні половині, а то й більше комерційної собівартості. За обсягами реалізації риби це становить не менше 20 — 25 млн. грн.
Не обійтись без служби маркетингу. Багато втрачається через відсутність інформації: де й що дорожче продати та дешевше купити. У літню путину, коли вилови були максимальними, через відсутність ринку збуту риби велика її кількість втрачала споживчу цінність, чим нанесено значної шкоди рибопромисловим підприємствам.
У зв'язку з цим слід опрацювати це питання. Його позитивне вирішення надасть об'єднанню нового дихання, а також поліпшить реалізацію продукції та забезпечення рибницьких підприємств матеріально-технічними ресурсами на інших, більш сприятливих умовах. Внаслідок низької забезпеченості оборотними коштами, а також високої дебіторської заборгованості закредитованість підприємств об'єднання залишається дуже великою. Вона становить 55 млн. грн. [14].
У кожному підприємстві мають бути розроблені технологічні карти усіх водойм, укладені угоди з працівниками на вирощування риби. Слід обумовити права і обов'язки обох сторін, установити систематичний контроль за виконанням взаємних зобов'язань і оплачувати працю лише залежно від внеску кожного у загальну справу. Розпочато напрацювання зі складання бізнес-планів, тому що розвиток подій у зв'язку з приватизацією у рибній галузі вимагав цього.
Аналіз роботи підприємств свідчить, що там, де надається великого значення роботі зі спеціалістами, там і високі показники виробництва, стабільне фінансове становище.
Можна констатувати, що кількісно усі посади у господарствах укомплектовано. Поліпшився й якісний склад керівників і спеціалістів: 39% мають вищу освіту, 49% середню спеціальну, практиків залишилось 11% [17].
Керівники та спеціалісти об'єднання докладають багато зусиль для того, аби пом'якшити податковий тиск на наші підприємства. Практично нема жодного закону чи іншого нормативного акту, до якого не були б внесені пропозиції. Об'єднання активно працює над розвитком відносин із зарубіжними країнами — Росією, Китаєм, Угорщиною.
З початку відкриття виставки "Агро" об'єднання багато наших підприємств є її постійними учасниками.
Об'єднання бере активну участь у роботі Науково-технічної ради, безпосередньо працює над вирішенням питань племінної справи та селекції у рибництві [11].
Отже, маючи великі площі водойм, Україна разом з тим має і великі можливості для вирощування цінних видів риб. Створення високоінтенсивних рибницьких господарств у безпосередній близькості від основних ринків споживання дозволяє скоротити транспортні витрати, зберегти високу якість та дієтичні властивості продукції. Крім того розвиток рибництва на внутрішніх водоймах - єдине джерело постачання населенню найбільш цінного виду рибопродуктів - живої риби, оскільки ні морське, а тим паче океанічне рибальство не може по відомих причинах поставляти населенню продукцію у свіжому вигляді.
Тому Україна, орієнтуючись на світові процеси і тенденції, повинна спрямовувати зусилля на розвиток рибного господарства внутрішніх водойм. Вона має усі підстави, щоб вийти на рівень найбільш розвинених у рибогосподарському відношенні країн світу.
2. Природно-економічна характеристика підприємства
2.1.Географічне розташування
ПАТ “Лебединська РМС” розташована у Сумській області у зоні Полісся. Стави господарства побудовані по руслу р. Ольшанка, з якої відбувається їх залиття водою.
Для річки є характерним не стабільне водопостачання. Особливо це відчутно у зимовий період (третя декада січня – лютий), що призводить до зниження водообміну у зимувальних ставах, що в свою чергу викликає задуху. У таких випадках використовують механічну аерацію води, за допомогою аераторів.
За адміністративним поділом підприємство входить до складу Сумської області, яка на півночі і сході межує з Брянською, Курською і Білгородською областями Росії, на південному сході – з Полтавською і Харківською областями, на заході — з Чернігівською областю України.
Територія району являє собою хвилясту рівнину, порізану долинами річок, ярами і балками. Крайня північна частина району розташована на території Поліської низовини, східна і північно-східна — на Середньоруській височині, що досягає висоти понад 200м над рівнем моря. Західна і південно-західна частини — стародавні тераси Дніпра й Десни, що піднімаються на 120—130 м над рівнем моря.
Клімат району помірно континентальний і характеризується відносно жарким літом і холодною малосніжною зимою. Середня температура повітря за рік позитивна і становить +6 °С. Середньомісячна температура води у ставках коливається у таких межах: квітень — 7,4—8,1 °С; травень - 15,1 —15,2 °С; червень — 20,6— 20,7 °С; липень - 21,3-21,6 °С; серпень - 19,5-20,0 °С; вересень - 15,3-15,6 °С; жовтень - 7,9-8,4 °С.
У зимувальних ставах температура води в період льодоставу в межах 0,5—2 °С. Мінусові температури повітря настають з 20—25 жовтня. Крижаний покрив на ставах утворюється в другій половині листопада і зберігається до кінця березня.
Річна кількість опадів — від 470 до 590мм. Влітку переважають південно-східні вітри, взимку — північні. Сприятливий для ведення рибогосподарської діяльності вегетаційний сезон складає 130—140 діб.
У найтепліші літні місяці (липень-серпень) проточність води у вирощувальних та нагульних ставах трохи вища порівняно з рештою місяців вегетаційного сезону, коли вона витрачається рівномірніше.
2.2. Аналіз господарсько-економічної діяльності підприємства
ПАТ "Лебединська рибоводно-меліоративна станція" розташоване в м. Лебедин Сумської області. Відстань до обласного центру - 45 км, до центру м.Лебедин - 5 км. Підприємство створене відповідно до наказу Регіонального відділення фонду Державного майна України по Сумській області від 31 січня 1996 року шляхом перетворення державного підприємства Лебединська рибоводно-меліоративна станція у відкрите акціонерне товариство.
ПАТ "Лебединська РМС” є повносистемним, на його базі, яка складається з земельних угідь та всіх видів виробничих ставів, організовано отримання рибопосадкового матеріалу, його вирощування та отримання товарної риби.
Розмір та структура земельних угідь (таблиця 1)
|
Показники |
Розмір, га |
Структура,% |
|
Загальна земельна площа |
1272,618 |
100 |
|
Сільськогосподарські угіддя у т.ч. рілля |
657,04 |
51,63 |
|
Сінокоси |
226,89 |
17,83 |
|
Пасовища |
9,84 |
0,07 |
|
Інші |
378,848 |
30,47 |
З таблиці 1 видно, що питома вага орної землі складає 657,04 га, що складає 51,63 % сільськогосподарських угідь. Це вказує на можливість більш інтенсивного використання землі в господарстві.
Основними видами продукції ПАТ "Лебединська РМС" є продукція рослинництва, товарна риба та рибопосадковий матеріал. Підприємство має високі показники ефективності господарювання, прибутковими є всі галузі основного виробництва, в тому числі і рибництво.
В галузі рибництва ПАТ "Лебединська РМС" має вигульні стави (Центральний, Морози, Петровське), вирощувальні стави, нерестові та маточні.
Рибопосадковий матеріал реалізовується місцевим колгоспам, фермерам та орендаторам.
На 2012 рік на балансi ПАТ"Лебединська РМС" знаходяться основнi засоби загальною вартiстю 3439,0 тис.грн. Основнi засоби Товариства зношенi на 42,7%.
Розмір та структура товарної продукції (таблиця 2)
|
Галузі та види продукції |
Роки |
|||
|
2011 |
2012 |
|||
|
Тис. грн |
% до підсумку |
Тис. грн. |
% до підсумку |
|
|
Тваринництво (рибництво),всього |
1028,0 |
51,9 |
1082,0 |
46,8 |
|
Рослинництво, всього |
920,5 |
46,4 |
1155,0 |
50 |
|
Різноманітні послуги, всього |
33,5 |
1,7 |
74,0 |
3,2 |
|
Разом по господарству |
1982,0 |
100 |
2311,0 |
100 |
Товариство займається рослинництвом, яке є джерелом корму для риб, а також товарною продукцiєю. З даних таблиці помітно, що в ПАТ "Лебединська РМС” валовий збір продукції тваринництва і збір рослинництва знаходяться майже на одному рівні, тобто в господарстві однаково гарно розвинута як галузь тваринництва (рибництво),так і галузь рослинництва.
Трудові ресурси та фонд оплати праці (таблиця 3)
|
Показники |
Роки |
|
|
2011 |
2012 |
|
|
Середньооблікова чисельність працівників (осіб) |
43 |
48 |
|
Фонд оплати праці, тис.грн. |
688 |
746 |
Порiвняно з 2011 роком у 2012 році фонд оплати працi збiльшився на 58 тис.грн, а середньоблікова чисельність працівників збільшилась на 5 чоловік. Кадрова програма підприємства, спрямована на забезпечення виробництва кваліфікованими працівниками з метою збільшення наукового і виробничого потенціалу господарства.
Вирощування і вилов рибопосадкового матеріалу за 2010-2012 рік
(таблиця 4)
|
Показники |
Всього |
в тому числі |
||||||
|
Тонн |
тис.шт |
Короп |
рослиноїдні |
Інші |
||||
|
Тонн |
тис.шт |
Тонн |
тис.шт |
тонн |
тис.шт |
|||
|
за 2010 рік |
||||||||
|
Вирощено і виловлено рибопосадкового матеріалу, всього (цьоголіток) |
22,92 |
1088,75 |
17,3 |
896,5 |
4,68 |
135,25 |
0,94 |
57 |
|
за 2011 рік |
||||||||
|
Вирощено і виловлено рибопосадкового матеріалу, всього (цьоголіток) |
30,0 |
1050 |
22,7 |
944,5 |
6,9 |
102,5 |
0,4 |
3,0 |
|
за 2012 рік |
||||||||
|
Вирощено і виловлено рибопосадкового матеріалу, всього (цьоголіток) |
28,7 |
957,4 |
18,1 |
765 |
10,1 |
187,9 |
0,5 |
4,5 |
Проаналізувавши таблицю 4 видно,що основним об’єктом культивування в ПАТ "Лебединська РМС” є короп. Вирощування цьоголіток коропа у 2011 році порівняно з 2010 роком зросло на 31%,це говорить про ріст об’ємів вирощування товарної риби та ріст попиту на рибопосадковий матеріал на ринку. Але вже в 2012 році показники порівняно з 2011 роком дещо скоротилися,що може свідчити про зміну ситуації на ринку.
Для успішної господарсько-економічної діяльності підприємства, необхідно визначитися з основними факторами ризику.
Можливi фактори ризику в господарськiй дiяльностi підприємства:
- погiршення економiчної ситуацiї;
- високий рiвень iнфляцiйних процесiв;
- нестабiльнiсть законодавчої бази;
- зниження попиту на готову продукцiю в зв'язку з низькою купiвельною спроможнiстю населення, неплатоспроможнiстю замовникiв.
2.3. План рибницьких об’єктів
Основним джерелом водопостачання ставів ПАТ "Лебединська РМС” є річка Вільшана, а також атмосферні опади та стічні води, що надходять з водозбірної площі. Обсяг їх для рибницьких господарств недостатній і не може повністю забезпечити наповнення ставів під час весняних повеней. Тому в господарстві воду використовують кілька разів, пропускаючи з верхніх ставів у нижні. Дощі в основному випадають наприкінці травня — на початку червня. Разом з водою у стави надходить велика кількість завислих речовин чорнозему і розчинених біогенних елементів, що сприяє поліпшенню природної кормової бази ставів.
Маточне поголів’я з зимувальних ставів розсаджують в нерестові стави в співвідношенні 1:2, потім після нересту маточне поголів’я виловлюють і перевозять у вигульний став для відгодівлі, а в вересені – жовтні їх виловлюють і перевозять у зимувальні стави для зимівлі. Потім з нерестових ставів через 3-4 доби личинок пересаджують у вирощувальні стави першого порядку, а в вересні – жовтні їх пересаджують у зимувальні стави. Весною їх виловлюють із зимувальних ставів і запускають у вирощувальні стави другого порядку, потім після відгодівлі у вересні – жовтні їх виловлюють і запускають в зимувальні стави для зимівлі. На третій рік вирощування їх з зимувальних ставів виловлюють і запускають в нагульні стави для вирощування товарної риби, а в вересні – жовтні їх виловлюють і реалізують.
Ставовий фонд ПАТ "Лебединської РМС” на сучасному етапі становить 221,1га. В структурі найбільший відсоток займають нагульні стави – 67,8 %, менше вирощувальних – 22,6 % і зовсім мало зимувальні - 8,2 %, та інші – 1,4% (табл. 5).
|
Підрозділ |
Всього, га |
Стави, га |
|||
|
Нагульні |
виросні |
зимувальні |
Інші |
||
|
ПАТ „Лебединська РМС” |
221,1 |
150 |
50 |
18 |
3,1 |
Наповнюють стави водою як самопливом, так і закачуванням насосами через водоподавальну мережу, що складається з бетонних і металевих трубопроводів, водорозподільних і регулювальних споруд. Наповнення води і скид її переважно незалежні.
У найтепліші літні місяці (липень-серпень) проточність води у вирощувальних та нагульних ставах трохи вища порівняно з рештою місяців вегетаційного сезону.
ВС №3 S= 15,6 га
НгС №1
S=41,8 га
ВС №2
S=16,8 га
НгС №2
S= 53,4 га
НгС №3
S=54,8га
ВС №1
S=17,6 га
ЗС №1
S= 3,8 га
ЗС №3
S= 3,5 га
ЗС №5
S= 3,8га
ЗС №2
S= 3,4 га
ЗС №4
S= 3,5 га
НС №1 S000,05
НС №2
НС №7
НС №6
НС №5
НС №4
НС №3
НС №13
НС №12
НС №11
НС №10
НС №9
НС №8
НС №14
Схема рибницьких об’єктів
ЗС-зимувальні стави ВС-виросні стави
НС-нерестові стави ( S= 0,05га) НгС-нагульні стави
3. Характеристика основних технологічних процесів
3.1. Підготовка і проведення нерестової компанії
Організація нерестової кампанії з використанням комбінованих гнізд самок коропа і самців амурського сазана складається переважно із системи підготовчих робіт з плідниками, створення у нерестових ставах оптимальних умов для відкладання рибою ікри та вдалого проходження процесів розвитку ембріонів і личинок.
Підготовка нерестових ставів. Починаючи з квітня (одночасно з підготовкою плідників) із ставів видаляють усю відмерлу рослинність, очищають від сміття, розчищають водоскидні канави та рибозбірні ями, ремонтують греблі, водоспуски. Ложе нерестових ставів засівають м'якими лучними травами, які не тільки слугують субстратом для відкладання самками коропа ікри та її інкубації, але й позитивно впливають на гідрохімічний режим ставів, їх природну кормову базу та вихід молоді. За день до посадки плідників нерестовища заповнюють водою. Під час заповнення ставів водою їх обов'язково облаштовують фільтрами-рибовловлювачами для запобігання проникненню у нерестовища сторонньої риби та інших крупних організмів.
Підготовка плідників до нересту (квітень — травень). Здійснюють облов зимувальних ставів і розсаджують самок коропа та самців сазана в окремі стави. Перед розсадженням плідників їх ретельно оглядають, щоб відібрати найбільш підготовлених риб з найкращими екстер'єрними ознаками. У переднере-стовий період проводять підгодівлю плідників штучними кормами. Годівлю риби починають за температури води 9 — 10 °С для коропа та 7 - 8 °С для амурського сазана. На першому етапі переднерестової годівлі риби використовують корми, багаті на вуглеводи, а безпосередньо перед нерестом (за 10 - 12 днів до посадки риб у нерестовища) протеїнове насичення кормової суміші доводять до 25 — 50 %. До складу кормових сумішей для плідників у переднерестовий період входить 40 — 50 % зернових відходів, 5 - 10 % пшеничних висівок, 20 – З0 % макухи і, шроту, 10 % борошна бобових культур, 5 — 10 % пророщеного зерна, 5 % вітамінного борошна. На другому етапі підгодівлі до кормосумішей доцільно вводити боєнську кров, кормові дріжджі, рибне борошно, пасту із зеленої рослинності. Добова норма корму для плідників у перший період переднерестового утримання становить 1 % від їх маси, на завершальному етапі — збільшується до 2 - 3%.
Під час відбору плідників у нерестові гнізда (безпосередньо перед нерестом) з ними поводяться дуже обережно, запобігаючи їх травмуванню. Плідників обережно вилучають із ставів спеціальними рукавами. Рибу переносять у брезентових ношах, заповнених водою. Напередодні посадки плідників на нерест профілактичні та антипаразитарні заходи не проводять. Для відтворення відбирають особин з кращими екстер'єрними показниками, з добре розвиненими плавцями і тулубом за відносно невеликого розміру голови, без будь-яких спадкових відхилень, деформацій тіла та порушень лускового покриву. Серед самок відбирають передусім найбільш підготовлених до відтворення з м'яким відвислим, черевцем. У самців амурського сазана звертають увагу на ступінь виявлення шлюбного вбрання (перлистий висип на голові і тілі) та витікання сперми з генітального отвору. У добре підготовлених до нересту самців із генітального отвору виділяються краплини густої сперми молочно-білого кольору. У рамчастих самок коропа має бути добре виражена лускова рамка, а в лускатих — правильно розміщені ряди луски. Останнє має бути і в самок амурського сазана. Щоб гібридне потомство було життєстійким і однорідним за масою, гнізда комплектують одновіковими самками коропа, беруть самців амурського сазана, на 1 — 2 роки молодших за самок. Перевагу слід віддавати середньовіковим плідникам: самки коропа 6-8-річного віку, самці амурського сазана 5 - 6-річного.
Проведення нересту в нерестових ставах - друга — третя декади травня — перша декада червня, залежно від погодних умов конкретного року
Посадку плідників на нерест здійснюють на наступний день після заповнення нерестовищ водою у передвечірні години з настанням теплих весняних днів, коли температура води протягом доби не нижче 15 - 16 °С. Нерест комбінованих гнізд плідників зазвичай відбувається навіть за температури води, яка на 1-2 °С нижча за оптимальну температуру для чистопородних гнізд коропа. Гнізда плідників формують у співвідношенні 1 : 2 (на одну самку — два самці), висаджуючи у нерестовища спочатку самок, а потім самців.
В нерестові стави саджають одне гніздо плідників (одна самка і два самці) із розрахунку на 500 ставка. Нерестовий став (мал.1)
У став площею 0,1 га висаджують не більше 5 гнізд плідників однакової готовності до нересту. Нерест самок коропа і самців амурського сазана зазвичай відбувається активніше, ніж у чистопородних гніздах коропа.
Після нересту плідників виловлюють із нерестовищ і пересаджують для нагулу у літні маточні стави.
Після проходження нересту нерестовища заповнюють водою до відмітки, створюють слабкий водообмін і залишають у такому стані на весь період ембріонального розвитку ікри. Ікра розвивається залежно від температури води від 3 до 5 діб. Для повного розвитку ікри необхідно щоб сума тепла була не менше 60-80 градусоднів. Тому сприятливою температурою води для її розвитку вважається +18-26°С.
Щоб вільні ембріони з током води не вийшли з нерестовищ ставів, перед їх вилупленням на водоспускних монахах встановлюють сітчасті заставки з густого млинарського сита (№ 17 - 20).
Личинки в перші дні живляться за допомогою жовткового мішечка , а через 2-3 дні починають активно рухатись і споживати дрібні планктонні організми.
Їжі в ставках через кілька днів стає недостатньо, тому необхідно днів через 5-7 виловлювати мальків і пересаджувати у вирощувальні стави для вирощування цьоголіток.
Облов нерестових ставів (травень — червень, залежно від терміну проходження нересту). Виловлюють личинок коропа із нерестовищ за допомогою личинко вловлювачів. Останні є металевими або дерев'яними ящиками з розмірами 70 х 70 х 140 см, які гнучким брезентовим рукавом з'єднуються з водоспускною трубою нерестового ставу. У передній і задній стінках уловлювачів встановлюються шандори (заставки), якими регулюються рівень та швидкість витікання води. Всередині вловлювачів (на весь їх об'єм) встановлюються садки із млинарського сита, в які "плином води через брезентовий рукав заносяться личинки, звідки вони виловлюються марлевими сачками. Обліковують личинок методом еталону.
3.2. Вирощування цьоголіток
Технологія вирощування цьоголіток включає процеси, пов'язані з підготовкою та наповненням ставів водою, посадкою до ставів личинок або підрощеної молоді, вирощуванням цьоголіток, спуском ставів та виловом цьоголіток. Основне завдання, яке стоїть перед господарством при вирощуванні молоді об’єктів культивування у вирощувальних ставах, пов’язано із забезпеченням у водоймах протягом вегетаційного періоду необхідних умов для одержання у запланованій кількості цьоголіток стандартної маси та вгодованості з метою збереження їх протягом періоду зимівлі. Коефіцієнт вгодованості цьоголіток коропа перед посадкою їх на зимівлю має становити близько 3.
Підготовку ставів для вирощування рибопосадкового матеріалу в господарствах розпочинають восени, відразу після вилову в них риби. Проводять розчищення рибозбірних канав, вапнують заболочені ділянки ставів. Навесні розчищають та поглиблюють меліомережу, видаляють із ставів суху рослинність. Приблизно за місяць до заповнення ставів водою - їх вапнують. Доза вапна залежить від кислотності ґрунту ставу. Якщо водневий показник води (pH) вищий за 6,5 - стави не вапнують. У цей же період у стави по їх ложу вносять органічні добрива (від 3 до 10 т/га, залежно від родючості ґрунтів). Органічні добрива можна також вносити до вирощувальних ставів ще з осені, розкладаючи їх невеликими купами у шахматному порядку на мілководдях ставу. Якщо добрива вносять навесні, то зазвичай їх розкладають уздовж берегової лінії на мілководдях, а при заповненні ставів водою гній великої рогатої худоби бульдозерами зіштовхують у воду так, щоб частина їх залишалась на суші і, в міру підвищення рівня води у ставу, сприяла ступінчатому розвитку кормових зоопланктонних організмів. За 2 тижні до залиття ставів водою, ложе їх зорюють культиватором на глибину 5-7 см. У ставах здійснюють підготовку кормових місць: ґрунт на них ущільнюють та вапнують і встановлюють на них вішки.
Зариблення ставів при вирощуванні цьоголіток проводять три-чотири-добовими личинками або підрощеною до життєздатних стадій молоддю. При вирощуванні цьоголіток коропа у полікультурі з рослиноїдними рибами, одержання потомства яких не співпадають за часом, і при зарибленні ставів, коли вони знаходяться на різних стадіях розвитку, слід ураховувати особливості їх біології.
Практикується зариблення ставів у полікультурі за чотирма варіантами; 1) личинки коропа і личинки рослиноїдних риб; 2) підрощена молодь коропа і підрощена молодь рослиноїдних риб; 3) підрощена молодь рослиноїдних риб та личинки коропа; 4) підрощена молодь коропа і личинки рослиноїдних риб. Найбільш ефективний результат одержують при зарибленні ставів підрощеною молоддю.
Стави за 5-7 діб до посадки в них підрощеної молоді заповнюють водою через сміттєвловлювач у вигляді лотока чи рукава виготовленого із млинарського сита № 7-12. встановленого на водоподачі, який регулярно необхідно чистити. Молодь зарибляють у стави при досягненні в них рівня води не менше 50 см, вирівнюючи температуру води у ємкості із завезеною молоддю з такою у ставу.
Зариблення ставів проводять у прохолодний час доби - у вранішній час або після заходу сонця, не допускається проведення цих робіт у сонячну спекотну погоду. Завезену до вирощувальних ставів молодь риб (личинок або підрощену до життєздатних стадій) випускають у водойму на мілководдях, де помітно добре розвинена природна кормова база, вздовж берегової лінії з підвітряного боку.
Протягом вегетаційного періоду у вирощувальних ставах проводиться комплекс інтенсифікаційних заходів: вносять мінеральні добрива, створюють умови покращення кисневого режиму (проточність, аерація, вапнування), годують рибу. У першій половині вегетаційного періоду особлива увага має бути приділена спрямованому формуванню у ставах природної кормової бази, як джерела корму з високим вмістом протеїну, наявністю в ньому незамінних амінокислот, вітамінів та мінеральних речовин для молоді культивованих видів риб.
Годівля цьоголіток. За інтенсивного вирощування рибопосадкового матеріалу, коли щільність посадки личинок становить не менше 100 тис.екз./га, годівлю молоді можна розпочинати відразу ж після зариблення або через 10-15 днів, якщо у ставах природна кормова база має високі показники біомаси. Спочатку молодь привчають до штучних кормів, вносячи до ставів комбікорми дрібного помелу або пиловидні їх фракції. На цьому етапі добова доза кормів має бути не вищою за З %. Корми вносять на кормові місця або кормові смуги, позначені віхами, щоденно перевіряють їх споживання і, в міру підвищення температури води та звикання молоді до кормів, приступають до нормованої годівлі молоді, добові норми збільшують, керуючись показниками гідрохімічного режиму ставів, плановими графіками росту та приросту риби протягом сезону. У початковий період корм задають один раз на день, надалі з підвищення температури води - не менше двох разів на день. Корми задають в один і той же час на кормові місця, регулярно перевіряючи їх поїдання через 2-3 год після кожної годівлі молоді. Застосовуються також автогодівниці, що дозволяє зменшити витрати кормів.
Склад комбікорму для годівлі цьоголіток (таблиця 6)
|
Компоненти |
Частка компонентів у складі комбікорму, % |
|
Макуха |
50 |
|
Бобові |
20 |
|
Зернові |
9 |
|
Висівки |
11 |
|
Трав’яне борошно |
9 |
|
Крейда |
1 |
|
Всього |
100 |
Комбікорми задають цьоголіткам рівними порціями декілька разів на добу, виходячи із добового раціону та швидкості перетравлення кормів. Якщо, наприклад, добовий раціон цьоголіток становить 8 % від маси риби, то визначену добову кількість корму ділять на 4-5 даванок протягом світлового часу доби, кожна з яких буде становити 1,6-2 % від кількості комбікорму, визначеного на даний період. При годівлі цьоголіток у ставах повний визначений раціон кормів задають на той чи інший період за умови оптимальних показників температури води та концентрації розчиненого у воді кисню. Добові норми кормів коригують відповідно до даних параметрів. Якщо у ставах температура води понизилась на 1°С (від нижньої оптимальної), добовий раціон зменшують на 10%, якщо вона зменшилась на 2°С - то на 20%. Аналогічно коригують норми годівлі риби і залежно від вмісту у воді розчиненого кисню. За умови пониження його концентрації до 4 мг/л добову норму корму зменшують до 70% від планової на даний період, а при його концентрації 2.5 мг/л - до 30%. За умови подальшого зменшення вмісту у воді кисню, годівлю цьоголіток припиняють і вживають необхідних заходів щодо поліпшення екологічного стану ставів.
При розрахунках потреб господарства у комбікормах для вирощувальної системи ставів, необхідно враховувати роль природної кормової бази у раціоні цьоголіток, питома вага якої протягом вегетаційного періоду повинна становити 40-50%. Розраховуючи рибопродуктивність, яка має бути одержана за рахунок природних кормів, слід ураховувати в її складі нормативну природну рибопродуктивність, а для решти - визначитись із потребами господарства в органічних та мінеральних добривах, за рахунок яких і буде здійснюватись спрямоване кероване формування природної кормової бази.
Облов вирощувальних ставів проводять восени, залежно від зони розташування господарства, у вересні-жовтні за температури води не вище 6-7°С і він має бути завершеним до настання заморозків. Господарства зобов'язані мати дані щодо довгострокових прогнозів погоди на осінній період. Облови ставів проводять у стислі строки (не більше 15 діб). При облові вирощувальних ставів спочатку випускають через рибозагороджувальну решітку основний об'єм води, рибу, сконцентровану у рибозбірній ямі перед донним водовипуском обловлюють, а ту, яка залишилась, із водою випускають у рибовловлювач. У рибозбірній ямі цьоголіток виловлюють волокушами завдовжки від 10 до 50 м з розміром вічка 8-10 мм і вибирають неглибокими сачками.
Рибовловлювач встановлюють за водоскидом, до нього разом із водою надходять цьоголітки, звідки їх вибирають сачками, Проводять підрахунки вирощених цьоголіток зазвичай об’ємно-ваговим методом, зважуючи та перераховуючи кожну 10 ємкість з рибою, визначають її середню та загальну масу, вихід з одиниці площі, розраховують рибопродуктивність. По можливості рибу сортують на 3 групи: понад 20 г, до 20 г та до 10 г.
3.3. Вирощування дволіток
Комплекс підготовчих робіт до експлуатації вирощувальних ставів другого порядку такий самий, що і на вирощувальних ставах першого порядку. Для санітарної обробки і боротьби зі смітною рибою замість вапнування можна вносити аміачну воду концентрацією 25 % у ями і заглиблення ставів під крижаний покрив.
Кормові місця для штучних кормів готують з розрахунку на 3-4 тис. екз. дволіток коропа на одне кормове місце. Спосіб підготовки кормових місць такий самий, як на вирощувальних ставах першого порядку.
Вирощувальні стави другого порядку, водопостачання яких здійснюється самопливом, заповнюють повеневими водами. Якість води має відповідати вимогам державних стандартів та інших нормативних документів для коропових рибницьких господарств. Використовують переважно воду, яка йде в кінці повені, бо вона містить більше поживних речовин, потрібних для розвитку природної кормової бази. За механічного водопостачання ставів воду напускають поступово, починаючи з березня. Для запобігання проникненню у стави смітної риби, воду обов'язково пропускають крізь спеціальні фільтри з розміром отвору не більш як 0,8 - 1,0 мм.
Дволіток вирощують у полікультурі. Дволітки коропа в монокультурі недовикористовують природну кормову базу ставів, тому знижуються їх рибницькі показники. Вирощувальні стави другого порядку зариблюють зразу після розвантаження зимівників і повені, коли вирощувальні стави повністю заливаються водою або принаймні не менш як на 2/3 об'єму.
Краще зариблювати стави дволітками, вирощеними у власному господарстві. Якщо треба використовувати завезений матеріал, враховують його якість, видовий склад та епізоотичний стан.
Профілактично-санітарну обробку риби перед випуском у вирощувальні стави другого порядку проводять під наглядом іхтіопатологів, відповідно до існуючих інструкцій та настанов.
Мінеральні добрива (аміачну селітру і суперфосфат) у вирощувальні стави другого порядку вносять за температури води не нижче 15 — 16 °С. Щоб зекономити мінеральні добрива, їх вносять переважно на початку літа, а потім — тільки в разі крайньої потреби за недостатнього розвитку фітопланктону.
Спосіб внесення такий самий, як і у вирощувальні стави першого порядку.
Мінеральні добрива ефективні тільки на окультурених ставах з нейтральною або лужною реакцією води, з водообміном не частіш як через 15 — 20 діб, заростанні м'якою водною рослинністю не більш як 15 % площі ставу. За більш інтенсивного водообміну або значного заростання «цвітіння» води зазвичай не виникає, тому вносити мінеральні добрива не потрібно.
Внесення органічних добрив (на початку вегетаційного сезону). Спосіб внесення такий самий, як і у вирощувальні стави першого порядку. Слід тільки пам'ятати, що у застосування органічних добрив протягом вегетаційного сезону можливі деякі труднощі, а саме: внесення надмірної їх кількості може призвести до зниження концентрації розчиненого у воді кисню, підвищення вмісту органічних речовин, виникнення інших небажаних явищ — метанового бродіння, денітрифікації тощо. При цьому погіршуються умови розвитку кормових організмів, знижується засвоєння кормів рибою, погіршується її ріст. Згодовувані рибі комбікорми вона неповністю поїдає, і вони певною мірою також стають органічними добривами. Тому у ставах з високою щільністю посадки риби краще обмежуватись внесенням органічних добрив тільки навесні, а влітку застосовувати мінеральні сполуки (в обґрунтованих кількостях у разі потреби) та проводити вапнування.
Вапнування ставів (протягом вегетаційного сезону, не частіш як 1 - 2 рази на місяць). Проводять у такій самій послідовності, як і у вирощувальних ставах першого порядку. Негашене вапно по воді з профілактичною метою у вирощувальних ставах другого порядку починають вносити з останньої декади червня — першої декади липня, з настанням спекотної погоди, на самперед у період погіршення кисневого режиму ставів. При цьому вносять 100 - 150 кг/га за один раз.
Вапнування по воді сприяє розкладанню органічних речовин і поліпшенню гідрохімічного режиму ставів. Вапно підлуговує воду, виявляє санітарні властивості, сприяє осадженню органічних сполук, прискорює їх мінералізацію. Крім того, воно частково консервує органічні сполуки, які потрапляють на дно, і поступово мінералізує їх.
Розпушування (боронування) ложа ставів у літній період є одним із засобів прискорення процесів мінералізації органічної речовини донних відкладів і, як результат,, звільнення біогенів, необхідних для розвитку фітопланктону. Розпушування робить більш доступними для риби донні гідробіонти, які при цьому з глибинних шарів потрапляють на поверхню дна. Необхідною умовою проведення цього заходу є висока концентрація розчиненого у воді кисню (не менш як 4 — 5 мг/л і низький вміст вільної вугільної кислоти, оскільки для мінералізації звільненої органічної речовини потрібна значна кількість кисню. Тому до боронування ложа ставів у літній період потрібно ставитись дуже виважено і проводити його тільки за певних умов середовища і в разі потреби. Одночасно розпушують тільки частину ставу (20 — З0 % площі). Відразу після боронування треба провести вапнування і внести в разі потреби мінеральні добрива.
Регулярну щоденну годівлю дволіток коропа розпочинають за температури води не нижче 15 — 16 °С. Спочатку корми згодовують раз на день. Коли середня маса однієї особини сягне 15-20 г, годівлю здійснюють 2-3 рази на день починаючи з 8 — 9-ї години ранку. У першу половину вегетаційного сезону останнє згодовування кормів за добу проводять не пізніше 18 - 19-ї години вечора. У другу половину літа у зв'язку з напруженим кисневим режимом годівлю слід здійснювати з 10-11-ї до 15-ї год. Після 15 год. годувати рибу ризиковано. Практика показує, що в цей час через несприятливий газовий режим водного середовища вона може викликати загибель риби у нічний час.
Годівлю дволіток, а в подальшому і триліток коропа у господарстві ПАТ „Лебединської РМС” проводять комбікормами типу К 111-3 із вмістом сирого протеїну не менше 23-24%.
Склад комбікорму для годівлі дво- і триліток (таблиця 7)
|
Компоненти |
Частка компонентів у складі комбікорму, % |
|
Макуха |
47 |
|
Бобові |
4 |
|
Зернові |
32 |
|
Висівки |
13 |
|
Трав’яне борошно |
3 |
|
Крейда |
1 |
|
Всього |
100 |
У таблиці, наведено склад комбікорму для годівлі дволіток і триліток коропа. Основним компонентом комбікорму є макуха та зернові, які складають 47,0% та 32,0%, відповідно.
Дволіток коропа годують комбікормами типу К 111-3 із вмістом сирого протешу не менш як 23-24 %. Коли таких комбікормів немає, використовують аналогічні за поживністю кормосуміші.
Корми розкладають на кормових місцях у визначений час, виробляючи цим у риби умовний рефлекс на періодичність годівлі і місце приймання штучних кормів. Це, своєю чергою, дає змогу підвищити ефективність споживання рибою кормів та зменшити енергетичні затрати риби на їх пошук. Створюють одне кормове місце на 3 - 4 тис. екз. дволіток коропа. Готують кормові місця так само, як і на вирощувальних ставах першого порядку.
Добові норми годівлі дволіток постійно коригують у зв'язку із зміною температури води, а також враховуючи масу риби (особливо на початку вегетаційного сезону до досягнення дволітками середньої маси 20-25 г).
Крім того, нормуючи годівлю риби, враховують вміст розчиненого у воді кисню. При вмісті його 3 мг/л згодовують 100 % добової норми, 2,0 - 2,9 мг/л — 80 % і при 1,8 - 2,0 мг/л — не більш як 60 % добової норми. Із зниженням вмісту розчиненого у воді кисню до 1,5 мг/л і менше годівлю риби тимчасово припиняють.
Облов дволіток (вересень — жовтень). Проводять наприкінці вегетаційного сезону через рибовловлювачі. Облік вирощеної риби здійснюють об'ємно-ваговим методом. Вилучену із ставів рибу перевозять на зимівлю в зимувальні стави.
3.4. Зимівля цьоголіток і дволіток у зимувальних ставах та підготовка зимувальних ставів
Зимівля риби є одним із найважливіших і відповідальних процесів у технології ставового рибництва. Від вдалого вирішення цієї проблеми багато в чому залежить ефективність певної технологічної схеми загалом. Успішність зимового утримання риб залежить від низки факторів: фізіологічної підготовленності організму риб до тривалого зимового голодування; умов вилову молоді риб із літніх ставів і її пересаджування в зимівники; умов середовища зимувальних ставів, які належать регулювати у процесі зимівлі. Особливо актуальними питання організації зимового утримання риб виявляються за трилітнього циклу ведення ставового рибництва на півночі України, коли зимівлю культивованих об'єктів доводиться здійснювати двічі, а період зимівлі становить не менше 5 міс на рік.
Успіх проведення зимівлі значною мірою залежить від належної підготовки зимувальних ставів і створення в них оптимальних умов середовища для риб.
Підготовку зимувальних ставів розпочинають безпосередньо після розвантажування ставів навесні. Зокрема, ремонтують гідротехнічні споруди, просушують ложе ставів, після чого здійснюють його вапнування, використовуючи 1,5 - 2,0 т вапна на 1 га ставу.
За необхідності можна використовувати зимівники влітку для вирощування посадкового матеріалу і товарної риби. Для цього після розвантаження зимівників їх просушують протягом 10 - 12 днів, вапнують, заливають водою і зариблюють цьоголітками або дворічками. Облов ставів проводять не менш як за 20 днів до посадки риби на зимівлю. Стави просушують і обов'язково вапнують з розрахунку 1,5 — 2т вапна на гектар.
Посадка риби на зимівлю (жовтень — листопад). Стави заливають водою за 6-10 днів до завантаження їх рибою. Воду обов'язково подають крізь фільтри-рибовловлювачі з розміром отвору не більш як 0,8-1,0 мм. Потім вода проходить через аератори-водонапуски, розроблені на підприємстві і установлені на всіх зимувальних ставах (мал 2.).
Перед посадкою риби в зимувальні стави температуру води в транспортних місткостях вирівнюють з температурою води у ставах. Дуже важливо під час вилову риби з літніх ставів відразу поміщати її у спеціальний транспорт, одночасно здійснюючи її сортування, санітарно-профілактичну обробку і запобігаючи при цьому травмуванню риби.
Контроль за температурним гідрологічним, та гідрохімічним режимами зимувальних ставів здійснюють щодня. При цьому вимірюють температуру води. Оптимальною для нормальної зимівлі риби вважається температура води 1 — 4 °С. Визначають також вміст розчиненого у воді кисню не менш як двічі на тиждень, а в разі потреби — щодня. При зниженні його концентрації до менш як 2 — 2,5 мл/л треба передбачати можливість штучного збагачення води на кисень за допомогою аераторів.
Водообмін у зимувальних ставах здійснюють через кожні 15 — 20 діб і регулюють (посилюють у разі погіршення кисневого режиму водного середовища.
3.5. Годівля об’єктів вирощування
3.5.1. Штучні корми
З розгляду певних якісних і кількісних параметрів кормів природного походження у зв'язку з характером живлення культивованих об'єктів, чітко видно, що конкретні види риб для свого нормального існування, забезпечення росту і розвитку потребують відповідного харчового раціону, який здатний задовольнити фізіологічні потреби організму на оптимальному рівні. Ця теоретична концепція досить відома. Вона покладена в основу підходу до створення штучних кормів, які застосовують у разі культивування окремих видів риб у спеціалізованих рибних господарствах.
Виходячи з цього, корм має бути доступним за розмірами і мати відповідну консистенцію, що дасть рибам змогу споживати його без значних витрат енергії. Бажана наявність кормів тоді, коли риба відчуває в них потребу. При цьому корм має бути привабливим за смаком, кольором, запахом і мати хімічно оптимальний склад. За дотримання цих умов пропоновані корми швидко перетравлюватимуться і засвоюватимуться, забезпечуючи енергетичні пластичні потреби організму відповідно до умов вирощування.
У зв'язку з цим штучні корми мають задовольняти існуючі вимоги, як логічно випливають з анатомічних особливостей будови органів живлення фізіологічних особливостей травлення і засвоєння їжі культивованими видами риб, що коригується динамікою фізико-хімічних параметрів зовнішнього середовища. Штучні корми або кормові засоби не повинні мати шкідливу дію на риб, забезпечувати нормальний перебіг фізіологічних процесів, сприяти максимальній реалізації потенціалу росту і нормального розвитку системи відтворення. Якість кормів тісно пов'язана з походженням окремих компонентів,що залучені до їх складу. Це стало передумовою розподілу кормових засобів. Широковідомі розробки засвідчують існування класифікації за походженням, згідно з якою всі корми або кормові засоби розподіляють так: корми рослинного походження; корми тваринного походження; комбікорми; дієтичні препарати; харчові відходи; мінеральні корми; біологічно активні домішки, або премікси. У рибництві як корми рослинного походження найбільш поширені нові злаки і бобові, макухи і шроти, відходи борошномельного виробництва, вища водна рослинність. З кормів тваринного походження для годівлі риб використовують відходи переробки риби, тварин і птахів; відходи переробки молока або відходи боєнь, суху і натуральну кров. У рибництві для годівлі риб використовують також продукти мікробіологічного і хімічного синтезу: кормові дріжджі, фосфатиди, відходи бродильних виробництв, синтетичні препарати вітамінів, мікроелементів, ферментів і антибіотиків. Як добавку до рибних кормів використовують мінеральні домішки, крейду, вапняк, фосфати, цеоліти, глини, деякі солі мікроелементів.
3.5.2. Природні корми
До природних кормів належать різні групи гідробіонтів рослинного і тваринного походження, які є їжею відповідних видів риб і визначають приріст рибної продукції, тобто створюють природну рибопродуктивність .
Як уже зазначалось, риб за характером живлення умовно поділяють на три головні групи: фітофаги, зоофаги і зоофітофаги, яких, у свою чергу, поділяють на дрібніші угруповання. Останнім властиве домінування відповідних природних кормових компонентів у харчовому спектрі.
Флора і фауна прісноводної водойми (мал.3)
У складі харчової грудки фітопланктофагів домінує фітопланктон, до якого віднесено всю сукупність завислих, вільно плаваючих дрібних водоростей, які розвиваються у шарі води, куди надходить сонячна енергія (евфотична зона) і відбувається фотосинтез. Планктонні водорості мають спеціальні пристосування для існування у завислому стані: вирости і придатки (шипи, щетинки, перетинки, рогоподібні відростки), порожнинні і сплощені колонії, виділення рясного слизу, накопичення у тілі речовин з низькою густиною (краплини жиру, газові вакуолі). Фітопланктон є головним, а іноді і єдиним первісним продуцентом органічної речовини, за рахунок якої існує все живе у водоймах. Якісний і кількісний склад фітопланктону у різних водоймах неоднаковий і залежить від фізичного та хімічного режимів останніх. Простежується виражена сезонна динаміка його розвитку. До поширених і найбільш розвинених у водоймах належать водорості з груп діатомових, зелених, синьозелених. Менше значення мають евгленові, золотисті, жовтозелені водорості.
Добрі харчові властивості мають зелені водорості класу протококових, які за біохімічним складом особливо привабливі як кормовий об'єкт фітопланктофагів. Деяких представників цієї групи (хлорела, сценедесмус) використовують для масового штучного культивування. Суха речовина цих водоростей містить від 36,7 до 59,6% білків, серед яких добре засвоювані рослиноїдними рибами всі незамінні амінокислоти, від 10,5 до 51,2% жирів, у складі яких виявлено до 80% ненасичених жирних кислот, від 26,0 до 52,1% вуглеводів. Протококові водорості продукують майже всі відомі вітаміни, енергетична цінність їх сухої речовини варіює від 18,8 до 28,0 кДж/г
За харчовими властивостями зелені водорості поступаються лише евгленовим, які, на жаль, не дуже розвинені у рибогосподарських водоймах. Суха речовина діатомових водоростей містить досить багато золи і порівнянно мало білка та вуглеводів, що знижує поживну цінність цієї групи водоростей. Певні негативні якості мають і синьозелені водорості, які містять значний відсоток важкоперетравлюваних білків і вуглеводів, продукують деякі токсичні речовини, що обмежує їх фізіологічну доступність для фітопланктофагів.
Макрофітофаги задовольняють свої харчові потреби за рахунок споживання макрофітів, до яких належать переважно вищі водні рослини порівняно великих розмірів. Макрофіти у водоймах утворюють низку екологічних груп: рослини з плаваючими листками (ряски, водяний горіх, водяна лілія, сальвінія, водокрас, жовте латаття, водяний перець, водяна гречка); надводні рослини (очерет, комиш, осока, рогіз, аїр, стрілолист, їжача голівка; підводні рослини (рдести, уруть, валіснерія, елодея, кушир, жабуриння).
Вміст жиру - інфузорії, що забезпечує їх найвищу енергетичну цінність (у середньому в розрахунку на суху речовину 27,59 кДж/г).
Основою природної кормової бази риб-зообентофагів є організми зообентосу, що включає донних тварин, які живуть на ґрунті і в ґрунті водойм. Залежно від способу життя у складі зообентосу розрізняють такі групи:
Донні тварини, які є основою зообентосу, мають досить високу харчову цінність для риб. Однак ці кормові об'єкти менш доступні, на їх пошук і добування риби витрачають більше зусиль, тобто зазнають додаткових енергетичних витрат.
Серед наведених груп донних безхребетних найвищий вміст білка у розрахунку на суху речовину у рачках (мізіди), до них наближаються личинки комах (хірономіди) і малощетинкові черви (олігохети). У цих групах тварин найвищий і вміст жирів і, відповідно, вони максимально поживні. Найнижчі поживні характеристики мають молюски, особливо двостулкові. Проте в цьому разі слід враховувати наявність у згаданих тварин громіздкого вапняного зовнішнього панциру - черепашок, оскільки їх біохімічний аналіз проводили разом з ним.
Досить важливим природним кормом, значення якого часто недооцінюють, є детрит - дрібні органічні часточки (рештки відмерлих і розкладених водних тварин і рослин разом з наявними в них бактеріями), що осіли на дно водойми або зависли в товщі води у придонному шарі. Він відіграє важливу роль у колообігу органічної речовини, є основним кормовим компонентом у раціоні риб-детритофагів, додатковою, замінною або вимушеною їжею для риб-планктофагів і бентофагів. Детрит розрізняють за походженням (фіто-, зоо- та міксодетрит) і ступенем розкладання, що відповідно впливає на його біохімічний склад Слід зазначити, що поживна цінність детриту рослинного походження вища, ніж самих рослин, з яких він утворений. Навпаки, якісні показники детриту, сформованого з решток зоопланктону, значно нижчі, ніж тварин, з решток яких він утворений. Це пов'язано з інтенсивнішим його розкладанням.
Ступінь розкладання детриту істотно впливає на його біохімічні показники. Наприклад, у перші дні після відмирання детрит з фітопланктону містить менше білків і жирів, ніж через 20-30 діб після початку розкладання. Це пояснюють наявністю і життєдіяльністю бактерій. В міру подальшого розкладання органічних решток водоростей і відмирання бактерій (через 1,5- 2 міс) вміст білка і жиру різко зменшується. Детрит із зоопланктону повністю розкладається упродовж 15-20 діб.
Наведена інформація не є вичерпною, однак вона досить вагомо засвідчує що процеси, які відбуваються у природних і штучних водоймах, супроводжуються продукуванням великих обсягів гідробіонтів рослинного і тваринного походження. Ці гідробіонти здебільшого слід розглядати як кормові об'єкти для відповідних груп риб. Керуючи природними іхтіоценозами і створюючи оптимізовані штучні іхтіоценози, які потребують годівлі, треба чітко уявляти обсяги бажаної рибопродукції та яка її частка буде отримана за рахунок природної кормової бази, а яка - за рахунок годівлі.
Така орієнтація дасть змогу зменшити витрати на корми, відповідно знизити собівартість отриманої продукції, що супроводжуватиметься підвищенням товарної і дієтичної якості риби.
4.Основні об’єкти рибництва, що культивуються в умовах ПАТ "Лебединська рибоводно-меліоративна станція"
4.1. Білий і строкатий товстолобики
Широкого поширення при вирощуванні товарної риби у полікультурі з коропом набули риби далекосхідного комплексу: білий амур, білий товстолобик, строкатий товстолобик, які були завезені в Україну в 50—60-х роках минулого століття і нині успішно відтворюються штучним методом у заводських умовах та у круглих басейнах .
Мал 4. Товстолобик
Характерною особливістю рослиноїдних риб, як і коропа, є висока потенція росту. В оптимальних умовах середовища дволітки цих риб можуть досягти маси 0,5—1,0 кг і вище, трилітки — 2,5 — 3,4кг. На сьогодні вони поширені практично у всіх водоймах України і використовуються як цінні об'єкти рибництва і біомеліоратори.
Рослиноїдні риби більш теплолюбиві, ніж короп. Найбільш інтенсивний ріст молоді цих риб відбувається за температури води 25—30°С. Зниження температури води до 20 °С уповільнює їх ріст у 2,5-3,0 рази .
Для інтенсивного живлення, росту і розвитку рослиноїдних риб, як і коропа, вміст розчиненого у воді кисню має становити не менше 4 мг/л.
Білий товстолобик у ставовому рибництві виконує функцію основного споживача фітопланктону. Добовий раціон білого товстолобика становить до 25—40% маси риб, оптимальною температурою для живлення, як і для білого амура, є 20—30°С, кормовий коефіцієнт за фітопланктоном залежно від температури води та виду водоростей коливається від 20 до 50.
Строкатий товстолобик серед зазначених рослиноїдних риб має найвищу потенцію росту. Живиться зоопланктоном, а також фітопланктоном і детритом. Особливо багато детриту в його раціоні навесні та восени, коли у водоймах знижується інтенсивність розвитку фіто- та зоопланктону. Добовий раціон становить 25—40% маси риб, оптимальна температура живлення — 25-30 °С.
Для господарств, розташованих у Поліссі, замість чистих видів товстолобиків у ставову полі культуру рекомендовано включати їх гібридні форми .
Маючи низку господарсько цінних ознак, таких, як високий темп росту, особливий спектр живлення, відносна невибагливість до умов навколишнього середовища та інші, короп і рослиноїдні риби стали в Україні основними об'єктами ставової аквакультури.
4.2.Коропово-сазановий гібрид
У підвищенні рибопродуктивності ставів одне з провідних місць посідають правильна організація і ведення селекційно-племінної роботи із ставовими рибами і одна з її ланок — гібридизація .
У 1933 р. коропово-сазанові гібриди були одержані М.Й. Арнольдом і В.І. Савельєвим в результаті схрещування самиць місцевого коропа і самців сазана, завезеного з озера Тапараван (Грузія). За ініціативою рибовода Ф.М. Михайлова у 1937 р. для розведення і гібридизації в рибницькі господарства деяких областей Росії був завезений амурський сазан.
З 1949 р. В.С. Кирпичников проводив роботи зі створення північної холодостійкої породи гібридної форми коропа. Вихідним матеріалом для її створення теж став амурський сазан. За даними В.С. Кирпичникова, амурський сазан кращий для використання в рибному господарстві від багатьох інших сазанів, зокрема тапараванського, волзького, волзько-каспійського і дунайського . Багато рибницьких господарств Росії, а також Литви, Латвії, Білорусі та України перейшли на виробниче вирощування гібридів, одержаних в результаті схрещування коропа і амурського сазана (коропово-сазанові гібриди), як більш стійких в умовах північних районів.
За останні роки інтерес до гібридизації коропа з амурським сазаном підвищився через погіршення екологічних умов вирощування, на фоні яких розведення коропа часто виявляється неефективним, а також у зв'язку із впровадженням випасної технології, за якої вирощування поширених відселекціонованих порід коропа теж не завжди дає позитивний ефект. Досвід окремих господарств свідчить, що вирощування коропово-сазанових гібридів із дотриманням технологічних вимог є достатньо ефективним в умовах Українського Полісся .
Висока ефективність використання коропово-сазанових гібридів дає змогу компенсувати вплив несприятливих чинників, проти яких гібриди виявляються більш стійкими, ніж культурні породи коропа .
5. Результати власних досліджень
5.1.Опрацювання даних з вирощування малолускатого внутрішньопородного типу української рамчастої породи коропа лебединської заводської лінії в умовах ПАТ "Лебединська РМС"
Лебединська станція має статус племінного заводу. Починаючи з 2000-го року, місцеві працівники підтримують тісні зв’язки з науковцями Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України. Завдяки активній селекційно-племінній роботі з малолускатим коропом, його новий внутрішньопородний тип української рамчастої породи офіційно визнано селекційним досягненням у тваринництві нашої країни. Лебединська РМС стала базовим господарством з розведення особливої лебединської заводської лінії.
Метою мого дослідження є вивчення і аналіз продуктивних властивостей та економічної доцільності вирощування малолускатого внутрішньопородного типу української рамчатої породи лебединської заводської лінії в умовах ПАТ "Лебединська РМС".
В результаті 17-річної цілеспрямованої творчої селекційної роботи колективом учених Інституту рибного господарства УААН та спеціалістами господарств з розведення риби, шляхом складного відтворного та зворотного схрещувань на основі генотипів української та румунської селекції створено новий малолускатий внутрішньопородний тип української рамчастої породи коропа. Нове племінне стадо малолускатого типу коропа за своєю генеалогією має три заводські лінії: нивківська, закарпатська та лебединська, головна відмінність між якими закладена на генетичному рівні за спадковими ознаками. Збагачена спадкова основа нового типу забезпечує високі продуктивні якості, а саме: високий темп росту, життєстійкість, високу плодючість та скоростиглість, зимостійкість та резистентність до хвороб бактеріальної природи. Крім того, малолускатий тип коропа відповідає всім європейським вимогам щодо товарного вигляду - м'ясиста тілобудова, високоспинність, малолускатість.
Загальна чисельність малолускатого типу коропа налічує 756 гнізд плідників і понад 5000 екземплярів ремонтного молодняка старших вікових груп.
Відповідно до існуючих нормативно-технологічних норм з рибництва малолускатий тип коропа, в залежності від лінії, має перевагу за рибопродуктивністю у перший рік вирощування - від 28,9 до 42,4%, у товарному дволітньому віці - від 12,0 до 34,8%, при меншій витраті корму - від 14,5 до 37,9 та від 7,5 до 28,5% відповідно. За зимостійкістю перевага однорічок становить до 14,5%.
Передумовою для виведення "лебединського коропа" став дефіцит ставкової риби європейського стандарту середньою вагою понад 1 кілограм. Основою для виведення став генетичний матеріал української та румунської селекції. Зараз на станції нараховується до 120 екземплярів плідників середньою вагою 7,5 кілограма. Лебединська заводська лінія є однією з найпродуктивніших в Україні.
За результатами досліджень встановлено, що лебединська заводська лінія малолускатого коропа зберігає високоспинну тілобудову, при цьому індекс високоспинності у самок становить 2,24±0,024 (мал. 4).
Мал.4 Типова самка п’ятирічного віку лебединської заводської лінії
Відносний обхват тіла плідників коливається в межах 1,07-1,11 залежно від статі риб, значення цього показника в абсолютному вираженні у самок п'ятирічного віку є нижчим, ніж у самців, що пов'язано з дозріванням першої порції ікри (мал. 5).
Мал.5 Типовий самець п’ятирічного віку лебединської заводської лінії
Індекс відносної висоти хвостового стебла характеризується незначною мінливістю і перебуває на рівні 1,14-1,15, що поступається певною мірою коропам породи "Фресинет"
Найвищі значення коефіцієнта варіації зафіксовані за масою тіла до 29,99%, тоді як для індексів тілобудови він не перевищує 8,82%.
Лусковий покрив утворює рамку з окремих лусочок та відповідає бажаному типу.
Оцінка плідників лебединської заводської лінії за репродуктивними показниками здійснювалась в умовах нерестових ставів (ПАТ "Лебединська РМС") (табл. 8)
Таблиця 8. Результати нерестової кампанії та репродуктивні показники плідників УМКЛF3
|
№ нерестового ставу |
Посадка коропів на нерест |
Дата нересту |
Дата вилуплення ембріонів |
Дата вилову личинок |
Виловлено личинок |
|||
|
Дата |
Температура, °С |
Кількість гнізд, шт. |
Всього, тис.екз |
У середньому від одного гнізда,тис. екз. |
||||
|
3 |
25,05 |
19 |
5 |
26,05 |
6,06 |
4,06 |
1410 |
282 |
|
4 |
25,05 |
19 |
5 |
26,05 |
6,06 |
5,06 |
1380 |
276 |
|
9 |
25,05 |
19 |
5 |
26,05 |
4,06 |
5,06 |
1420 |
284 |
|
Разом |
|
|
15 |
|
|
|
4210 |
280,7 |
Таблиця 9. Репродуктивні показники самок УМКЛF3
|
№ самки |
Маса,кг |
Реакція на гормональну стимуляцію, % |
Маса отриманої ікри,г |
Робоча плодючість, тис. ікринок |
Відносна плодючість, тис. ікринок/кг |
|
1 |
6,33 |
+ |
775 |
516,7 |
81,6 |
|
2 |
7,05 |
+ |
975 |
658,8 |
93,4 |
|
3 |
7,66 |
+ |
755 |
531,7 |
69,4 |
|
4 |
8,18 |
+ |
995 |
686,2 |
83,9 |
|
5 |
7,55 |
+ |
865 |
589,4 |
78,1 |
За результатами нерестової кампанії в умовах ставів встановлено, що коропи лебединської лінії третього селекційного покоління у віці 6 років мають доволі високі репродуктивні якості. Вихід 10-добової молоді від одного гнізда плідників становить 230,7 тис. екз.. що значно перевершує нормативне значення для лісостепової зони України. Що стосується температурного режиму нересту, то плідники УМКЛF3 залишаються термофільними і їх висадку на нерест доцільно проводити у другу чергу після лускатих форм коропа.
Показники робочої та відносної плодючості у самок FЗ лебединської лінії становлять 602,6±36,74 тис. ікринок та 81,3±3,91 тис. ікринок/кг відповідно, що перевищує нормативні значення практично в 2 рази.
Зокрема, рибопродуктивність вирощувального ставу № 3 у сезоні 2011 р. досягла 1199 кг/га при виході цьоголіток, отриманих від природного нересту, 68,5% (табл. 10).
Рибницька характеристика вирощування цьоголіток малолускатого коропа лебединської заводської лінії у 2011р.
|
Ставок, №/га |
Посаджено мальків з нерестових ставів на вирощування тис.екз./га |
Виловлено цьоголіток |
Вихід цьоголіток, % |
Рибопродуктивність, кг/га |
Згодовано комбікормів, кг |
Затрати комбікормів, од. |
||
|
всього,кг |
тис. екз |
середня маса, г |
||||||
|
3/4,5 |
315/70 |
5394 |
215775 |
25 |
68,5 |
1199 |
20000 |
3,71 |
У дослідний період зимостійкість коропів лебединської лінії коливалась у межах 72-85% залежно від особливостей конкретного зимувального сезону.
Рибопродуктивність товарних дволіток у контрольному вирощуванні сезону 2012 р. досягла 1207,5 кг/га при затратах комбікорму 2,8 одиниць (табл. 11).
Рибницька характеристика вирощування дволіток малолускатого коропа лебединської заводської лінії у 2012р.
|
Ставок, №/га |
Посаджено однорічок |
Виловлено дволіток, став |
Вихід дволіток, % |
Рибопродуктивність, кг/га |
Згодовано комбікормів, кг |
Затрати комбікормів, од. |
|||
|
екз. екз./га |
середня маса, г |
всього,кг |
екз. |
середня маса, г |
|||||
|
4/9 |
18000/ 2000 |
25 |
11318 |
16146 |
701 |
89,7 |
1207,5 |
30000 |
2,8 |
Додатковий економічний ефект при вирощуванні малолускатого внутрішньопорідного типу української рамчатої породи коропа лебединської заводської лінії (таблиця 12)
|
Походження, група ставів |
Рибопродуктивність фактична, кг/га |
Фактичний кормовий коефіцієнт, од |
Додатковий економічний ефект, грн/га |
Додатковий економічний ефект на одне гніздо (самку) при відтворенні, грн. |
|
|
заводському |
у нерестових ставах |
||||
|
Лебединська заводська лінія |
|
|
|
774,96 |
1065 |
|
Вирощувальні стави |
1442,7 |
4 |
9368,8 |
|
|
|
Нагульні стави |
1649,3 |
4,1 |
6723,9 |
|
|
Малолускатий короп лебединської заводської лінії при вирощуванні та реалізації як рибопосадкового матеріалу, так і товарної риби порівняно з традиційними об'єктами коропівництва,забезпечує значний економічний ефект. Новому внутрішньопорідному типу коропа притаманний ефектний зовнішній товарний вигляд, зумовлений його малолускатістю та високоспинністю. У підсумку це значною мірою впливає на підвищення споживчого попиту, а отже, його реалізаційну ціну. Реалізаційна ціна товарного коропа нового типу є вищою на 10-15% порівняно з лускатими формами за рахунок підвищеного попиту у споживачів.
6. Економічна ефективність розробок
Для визначення економічної ефективності проведених досліджень. нами розраховано загальну рибопродуктивність, фактичний приріст в кінці вегетаційного сезону, ефективність годівлі риб та внесення добрив у стави.
Економічна ефективність вирощування коропа в господарстві ПАТ "Лебединська РМС” (таблиця 13)
|
Показники |
Цьоголітки |
Дволітки |
|
Загальна рибопродуктивність ставу, кг/га |
35 030 |
9340 |
|
Згодовано корму на вирощування 1т риби |
2,8 |
3,15 |
|
-за рахунок годівлі |
675 |
732,5 |
|
- за рахунок добрив |
400 |
400 |
|
- за рахунок удобрення та годівлі, кг/га |
1375 |
1432,5 |
|
Фактичний приріст продукції: |
||
|
- за рахунок природної рибопродуктивності, кг/га |
302,6 |
310,0 |
|
- за рахунок годівлі, кг/га |
686,9 |
790,1 |
|
- за рахунок добрив, кг/га |
403,5 |
413,3 |
|
Фактичний показник: |
||
|
- годівлі |
3,9 |
3,7 |
|
-удобрення |
2,5 |
2,4 |
Стосовно добрив, то вони суттєво не впливають на прирости, але стимулюють розвиток природно кормової бази ставів, що забезпечує економію штучних кормів. Так, внесення мінеральних добрив за вегетаційний період в середньому складало 1000 кг/га у виробничі стави різного порядку.
Розрахунки показують, що найбільші витрати кормів на вирощування 1 т рибопродукції найбільшими є на другому році життя і становлять 3,15 кг при отриманні дволіток масою 88,0 г. При вирощуванні триліток, в кінці вегетаційного періоду отримують екземпляри масою до 848,3 г, але витрати корму на вихід одиниці продукції з 1 га зменшуються на 16,4%.
Встановлено фактична залежність приростів риби на другому році життя від всіх факторів : годівля, удобрення ставів, природна рибопродуктивність. На третьому році життя фактор годівлі штучними кормами залишається найголовнішим, але на вихід одиниці продукції із 1 га площі ставу їх витрати зменшуються на 20%.
У зв’язку із зміною спектру живлення дволіток та триліток, встановлена більша залежність фактичного приросту від згодовуваних штучних кормів.
Дослідженнями встановлена, висока економічна ефективність інтенсивної технології вирощування товарної риби за трилітнього циклу в господарстві ПАТ "Лебединська РМС” вона досягається за рахунок суворого дотримання технологічних вимог, здійснення цілеспрямованих заходів заощадження матеріалів і ресурсів, чіткої організації праці.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши всі дані, можна зробити висновок, що ПАТ "Лебединська РМС" є благополучним господарством. Протягом всього періоду вирощування риби персонал господарства стежить за термічним та гідрохімічним станом води, ростом та розвитком риби, епізоотичним станом господарства, за споживанням рибою кормів.
Регулярно проводяться заходи інтенсифікації: меліорація, удобрення, застосовування додаткової посадки риби в полікультурі; організацію годівлі – всі ці вище зазначені заходи позитивно впливають на вирощування риби, що в кінцевому результаті дає бажану продукцію.
Результати досліджень показали, що природно-кліматичні умови північно-східного регіону України дають можливість ефективно вирощувати ставову рибу.
Встановлено, що абсолютні прирости маси риб у різні періоди вегетаційного сезону дещо відрізнялись, вищими вони були в червні і липні, з цього періоду риба починала активніше споживати штучні корми. Наприкінці вегетаційного сезону із зниженням температури води та зменшенням біомаси кормових організмів простежувалось уповільнення росту риб.
Найвищі показники відносної швидкості росту дволіток зареєстровані, починаючи з останньої декади травня до другої декади липня.
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
Незважаючи на незначну тривалість вегетаційного періоду у північно-східному регіоні України, придатного для виробництва риби, можна рекомендувати наступне:
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеенко В.Р. Выживаемость и рост личинок растительноядных рыб в зависимости от концентрации кислорода в воде // Гидробиол. журн. —
1981. - 17, № 3. - С. 129 - 130.
2. Балтаджі Р.А., Турятко О.І., Базаєва А.М. Одержання нащадків строкатого товстолобика еколого-фізіологічним методом // Рибне гос-во. — 1999. - Вип. 49-50. - С 177-182.
3.Бех В.В. Оцінка помісних коропів від схрещування української рамчастої та рамчастої румунської породи фресинет і перспективи використання: Автореф, дис. ... канд. с/г наук. — Спеціальність "Рибництво". — К, 1999. — С. 16.
4. Вовк П.С. Биология дальневосточных растительноядных рыб и их хозяйственное исследование в водоемах Украины. — Киев: Наук, думка, — 1976. - 245 с.
5. Гринжевський М. В., Пекарський А. В.Оптимізація виробництва продукції аквакультури. – К. «Поліграф консалтинг»,2004. – 328с.
6. Карпенко І. М. Сазано-коропові гібриди. – Львів: Каменяр,1966. – С. 83.
7. Кирпичников В. С. Гибридизация европейского карпа с амурским сазаном и селекция гибридов. – Л. :Тип. №3 УПАФ/Ч. 1967. – С. 72.
8. Кучеренко А. П., Олексієнко О. О. Інструкція з формування та промислового використання племінних стад амурського сазана // Інтенсивне рибництво. – К.: Аграрна наука,1995. – С.60 – 73.
9. Мартышев Ф.Г., Анисимова И. М.Возрастной подбор в карповодстве. — М.: Колос, 1967. – 80 с.
10. Олексієнко О.О., Томіленко В.Г. Інструкції з організації та ведення промислової гібридизації в коропівництві //Інтенсивне рибництво. – К.: Аграрна наука, 1995. – С. 74 – 83.
11.Особливості створення малолускатого коропа нового типу в умовах ВАТ «Лебединська РМС» / В.Г. Шапошник, В.В. Бех, В.Г. Томіленко, В.П. Марценюк // Проблеми і перспективи розвитку аквакультури в Україні: матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 40-річчю об'єднання «Укррибгосп» 14—15 червня 2004 р., м. Київ. — К., 2004. — С. 69—73.
12. Сигов В.А. О методах определения зимоустойчивости сеголетков карпа // Рыб. хоз-во. - 1939. - № 2. - С. 35-37
13. Строганов Н.С. Экологическая физиология рыб. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1962. — 444 с.
14. Суховерхов Ф.М. Поликультура в прудовом рыболовстве // Рыбоводство и рыболовство. — 1961. - № 1. — С. 20—23
15.Сучасний стан науково-дослідних робіт з виведення малолускатого коропа нового типу для рибних господарств України / В.В. Бех, В.Г. Томіленко, М.І. Осіпенко, В.П. Марценюк // Розведення і генетика тварин. — 2005 .— Вип. 39. — С. 51—56.
16. Томіленко В.Г, Панченко С. М., Желтов Ю.О. Розведення коропа. — К.: Урожай, 1978. - 104 с
17. Шерман І. М. Ставкове рибництво. - .: Урожай, 1994. – 135с.