Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 1
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідуючий кафедрою №801 В.І. КАРАЙЧЕНЦЕВ ____ . ___ . 13 |
для проведення практичного заняття № 1з навчальної дисципліни
«Військова підготовка».
Змістовий модуль 3.3.1.2. «Військові дороги і колонні шляхи».
Заняття 1. Організація інженерного забезпечення маршу підрозділів.
Навчальна група студенти.
Час: 4 години.
Місце: аудиторія згідно розкладу занять.
1. Ознайомити студентів з класифікацією військових доріг і вимогами до їх підготовки, правилами вибору маршрутів руху та їх оцінки.
2.Вивчити організацію іинженерного забезпечення маршу підрозділів.
3.Виробляти у студентів військово-професійні якості.
Вступ - 5 хв.
Основна частина 170 хв.
Підведення підсумків заняття 5 хв.
Навчально – матеріальне забезпечення:
|
1. ТЗН |
5. Топографічні карти |
|
2. Діафільм |
6. Лінійки |
|
3. Слайди |
7. Олівці, фломастери |
|
4. Курвиметр |
Навчальна література
2.“Инженерное обеспечение боевых действий частей и подразделений”, уч. пособие ХВУ, 1996г.
3. Учебник сержанта инженерных войск, Воениздат, 1989.
Підготовка офіцерів запасу.Загальна тактика.Військово-інженерна підготовка.Військоватопографія.Харків.ХУПС. 2010.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ.
ВСТУП
У вступній частині викладач об’являє тему, цілі, навчальні питання та порядок проведення заняття. Після перевірки готовності студентів до заняття, викладач переходить до відпрацювання основних навчальних питань.
Перевірка готовності студентів до занять.
Перевірка готовності до заняття проводиться після оголошення теми заняття, навчальних цілей і питань та порядку їх відпрацювання. Перевірка готовності до заняття складається з перевірки наявності у студентів конспектів, навчальних посібників та приладдя, необхідного для відпрацювання питань заняття.
Викладач розповідає, що успіх бойових дій в значній мірі залежить від своєчасного і безперервного підвезення необхідних матеріально-технічних засобів, можливості військ у необхідних випадках швидко здійснювати маневр і переміщення, а також виконувати евакуацію особового складу, техніки і озброєння з районів ураження.
У зв’язку з цим істотно зростає значення завдань з підготовки і утриманя доріг та інженерного забезпечення маршу, які займають важливе місце у загальному комплексі заходів інженерного забезпечення бойових дій військ.
Роботи по будівництву і ремонту доріг є досить трудомісткими, які потребують великих затрат сил, засобів і часу.
Тому ви повинні знати основні положення і вимоги по підготовці доріг і колонних шляхів, уміти організувати виконання дорожіх робіт і інженерне забезпечення маршу підрозділів і частин, грамотно вирішувати організаційні і технічні питання, пов’язані з цими завданнями.
1. Класифікація військових доріг та вимоги до них.
Військовими дорогами називаються дороги, що готуються і утримуються для забезпечення бойових дій військ або знаходяться у їхньому кристувані. Вони призначенні для забезпечення маневру і перемішення військ, підвезення та евакуації матеріально-технічних засобів.
До військових доріг належать військові дороги і військово-автомобільні дороги.
Військові дороги підготовляються і утримуються військами у позиційних районах і на позиціях, а військово-автомобільні дороги-силами дорожних та інженерних військ у оперативній глибині і тилу.
При недостатній кількості існуючих доріг або при неможливості їх використання, а також недоцільності будови нових доріг прокладаються колонні шляхи.
Колонним шляхом називається вибраний на місцевості напрямок по бездоріжжю, підготовлений для короткочасного руху військ.
Маршрутом називається намічений напрямок руху військ, який визначається заданими пунктами і позначається на карті або місцевості орієнтирами.
Підготовка колонних шляхів включає:
пророблення і позначення проходів у загородженнях;
будову переходів через перешкоди;
підсилення важкопрохідних ділянок шляху;
розчишення шляху від дерев, кущів, пеньків, великих каменів, тощо;
розчишення шляху від снігу;
позначення колонного шляху знаками і дороговказами.
Військові дороги і колонні шляхи класифікуються з наступних ознак:
1. За напрямком:
фронтальні, які ведуть до фронту;
рокадні, які мають напрямок вздовж фронту.
2. За призначенням:
основні (шляхи маневру, підвозу і евакуації);
допоміжні (під’їзні, об’їзні, внутрішньопозиційні, запасні і хибні);
3. За характером руху:
для колесних машин
для гусеничних машин;
для змішаного руху;
Крім цього, всі шляхи для руху військ підрозділяються за принадлежністю на батальйонні, бригадні, дивізійні, корпусні, армійські і фронтові шляхи.
Дороги, розташовані безпосередньо на території, яку займають військові об’єкти (наприклад склади, військові містечка, позиції підрозділів ЗРВ, РТВ, тощо) називаються внутрішньопозиційними.
Дороги, що з’єднують окремі військові об’єкти (елементи бойового порядку частин і з’єднань) з автомобільними шляхами загального використання, а також з населеними пунктами і залізничними станціями називаються під’їзними.
Військові дороги, як правило, підготовлюють для руху колесних машин. Для пропуску гусеничної техніки паралельно прокладають колонні шляхи.
Військові дороги і колонні шляхи готують на період ведення бойових дій під наступну спроможність:
-колонні шляхи - для разового пропуску до 500 машин за добу;
-військові дороги - для руху 1000-6000 машин за добу.
Пропускна спроможність дороги показує, яка найбільша кількість техніки може бути пропущена по ній в обох напрямках за одиницю часу і визначається за формулою:
, (1)
де
Nгод - пропускна спроможність за годину при безперервному русі;
Vсер - середня швидкість руху машин, км/год
nсм - кількість смуг руху;
L - довжина машин, м;
d - відстань між машинами, м.
При підготовці військових машин у першу чергу використовуються існуючі дороги загального призначення, що відповідають вимогам.
При використанні існуючих доріг, що не відповідають повністю нижчевказаним вимогам, виконуються необхідні дорожні роботи.
Військові дороги повинні задовольняти наступним вимогам:
-забезпечувати рух по найкоротшому напрямку;
-мати мінімальний обсяг робіт по їх побудові;
-мати, по можливості, менше переходів через болота, річки та інші природні перешкоди, а також перетинків з існуючими автомобільними дорогами і залізницями;
-забезпечувати найкраще маскування;
-не мати, по можливості, ділянок, що проходять через вузькі місця;
-проходити на безпечній відстані від об’єктів можливих ударів противника (великі населені пункти, залізничні станції, тощо);
-проходити по стійким грунтам і, по можливості, ближче до місць розташування дорожно-будівельних матеріалів.
Основні технічні вимоги до військових доріг і колонних шляхів показано у таблиці 1.
|
№ п/п |
Основні показники |
Один. вим. |
Військові дороги |
Колонні шляхи |
|
1 |
Ширина проїзжої частини: -для одностороннього руху -для двостороннього руху |
м м |
3-4 6-7 |
3-4 |
|
2 |
Ширина узбіч |
м |
1,5-2 |
|
|
3 |
Найбільший повздовжний схил |
% |
7-9 |
10 |
|
4 |
Найменший радіус повороту |
м |
50 |
25 |
|
5 |
Найменша відстань бачення шляху при зустрічному русі |
м |
60-80 |
60 |
|
6 |
Середня швидкість руху в колоні |
км/г |
25-30 |
10-15 |
|
7 |
Вантажопідйомність мостів |
т |
60 |
40-60 |
У військах, як правило, будують дороги для двобічного руху. Дороги для однобічного руху будують у тих випадках, коли строки будови обмежені або недостатньо сил і засобів для виконання дорожних робіт. Дороги з однобічним рухом будують також на позиціях при низькій інтенсивності руху.
Елементи доріг і дорожні покриття
Військова дорога складається з земельного полотна, дорожного покриття, дорожніх споруд та обрізів.
Земельне полотно складається з дорожного полотна і кюветів. Воно є грунтовою основою для дорожного покриття і забезпечує його стійкість.
Дорожнє полотно складається з проїзжой частини і двох узбіч. Проїзжа частина призначена безпосередньо для руху техніки. На ширину проїзжої частини або дорожного полотна улаштовують дорожне покриття, яке є основною частиною дороги. Узбіччя є підпорою для дорожного покриття, служить для забезпечення безпеки руху і може викоритсовуватися для тимчасової зупинки транспорту.
До дорожніх споруд відносяться мости, труби, шляхопроводи та інше.
Краї є частиною смуги місцевості, відведеної для дороги (смуги відведення). Вони використовуються для руху гусенічної техніки, будови об’їздів, складування матеріалів, установки дорожніх знаків і будови споруд.
У залежності від рельєфу місцевості земельне полотно дороги може мати наступні поперечні профілі: у нульових відмітках, у насипі, у виймані і у напівнасипні-напіввиймані.
Найбільш розповсюдженим і вигідним профілем є земельне полотно у нульових відмітках. Його роблять з кюветами і без кюветів. Земельне полотно без кюветів роблять на кам’яних або піскуватих грунтах. В інших випадках дорога робиться з кюветами.
Дорога у насипі улаштовується: у малих насипах висотою до 1 м, середніх - 1-2 м і великих насипах - більш 2 м. Крутість укосів малих насипів приймають 1:3, у середніх і великих - 1 : 1,5. Грунт для зведення насипів беруть із резерів, які улаштовують у малих насипів безпосередньо у підніжжя, а у середніх - на відстані - 1-4 м. При зведенні великих насипів грунт беруть з боків, або підвозять.
Дорога у виймані улаштовується при необхідності дотримання граничних повздовжніх схилів.
Дорогу у напівнасипні-напіввийманні улаштовують на косогорах.
Водовідвідні будови (кювети, нагірні канави) призначені для збирання і відведення води від дороги і осушення земельного полотна.
Для відводу води у кювети проїзній частині надають поперечний ухил 2-3 %, а узбіччям 3-4 %. Кювети роблять трикутного перетину глибиною 40 см, внутрішнім схилом - 1:3, зовнішнім схилом - 1:1,5.
Дорожні покриття підрозділяються на наступні типи: грунтові поліпшені, шебеневі, гравійні, кам’яні, асфальтобетонні, цементо-бетонні, залізобетонні збірні, з металевим і дерев’яним покриттям.
Дорожне покриття може мати один або декілька шарів. Назва покриття дається по верхньому шару.
2. Інженерне забезпечення маршу.
Інженерне забезпечення маршу має на меті створеня необхідних умов для безперешкодного просування частин та підрозділів і своєчасного їх прибуття у призначенні райони.
Основними завданнями інженерного забезпечення маршу є:
-інженерна розвідка шляхів руху військ, навколишньої місцевості і районів зосередження;
-підготовка шляхів руху;
-забезпечення перепустки підрозділів і частин через важкопроходимі ділянки;
-обладнання і утримання переправ через водні перешкоди;
-виконання інженерних заходів по ліквідації наслідків ударів противника.
ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСУ РУХУ ПО МАРШРУТУ
Після визначення напрямку руху по маршруту командмр підрозділу проводить розрахунок часу руху, використовуючи дані інженерної розвідки і карту.
Часу руху колони по маршруту визначається за формулою: (2)
(год), де
Тр - час руху по маршруту, год;
Lм - довжина марщруту, км;
Lк - довжина колони, км;
m - кількість коротких перешкод (крутих поворотів, колійних мостів, проходів у мінних полях, крутих підйомів і спусків);
n - кількість важкопроходимих ділянок (заболочених ділянок, цілини, зруйнованих доріг);
Lmn - середня довжина важкопроходимих ділянок маршруту, км.
Для визначення проходимості місцевості по грунтовій цілині, болоту використовуються спеціальні засоби: ручний пенетрометр РП-1 з допомогою яких можна визначити кількість проходів автомобілів по одному сліду.
В зимових умовах виникає необхідність організації переправи техніки через лід. Для визначення товшини лунки на відстані 5-10 м одна від одної посередині річки і через 3-4 м коло берегів льодоміром виміряють товшину льоду.
При цьому для розрахунків враховується тільки шар чистого кристалевого льоду. Вантажопідйомність льодової переправи визначається найменшою товшиною шару льоду в смузі переправи.
Товшина льоду для проїзду техніки визначається за формулами:
Нр = 11- для проїзду колесної техніки, а також колони техніки більш ніж з 15 машин;
Нр = 9- для проїзду гусеничної техніки, а також колони техніки з 10-15 машин
де Нр - розрахункова товшина льоду, см
М - повна маса машин, τ
Товшина льоду, визначена за формулами при середньодобовій температурі повітря від 0° С до -5° С повинна бути збільшена на 10%, а при температурі вище 0° С (потеплінні) - на 25 %.
При необхідності проводиться підсилення льодових переправ укладенням на лід дерев'яних покрить.
Ширина траси для одиноких машин 4-6 м, для колони - 20 м. Відстань між сусідніми трасами не менше 50 м для одиночних машин, і не менше 100 м для колони техніки. Швидкість руху машин не більше 6 км/год без ривків, поворотів і зупинок.
Для забезпечення пересування колон військ на марші, у наступі для проведення дорожно-мостових робіт на кожний маршрут виділяється загін забезпечення руху (ЗЗР), або група, до складу якого можуть увійти інженерно-дорожні (інженерно-технічні) підрозділи, оснащені засобами інжененої розвідки, механізації дорожних робіт і дорожно-мостовими конструкціями, вибуховими речовинами і шанцевим інструментом.
До складу ЗЗР може входити особовий склад підроздлів військ, хіміки-розвідники.
ЗЗР складається з групи розвідки і розгородження, дорожно-мостової групи.Виконання робіт може проводитися методом перекату і поточним методом. ЗЗР висувається за 2-3 години до початку руху колони військ і забезпечує підготовку доріг.
Ремонт і утримання підїзних і внутрішньопозційних доріг.
Під'їзні і внутрішньопозиційні дороги закріплені за військовими частинами і утримуються силами і засобами військ,
На кожну під'їзну автомобільну дорогу складається технічний паспорт.
Роботи по ремонту і утриманню під'їзних доріг підрозділяються на капітальний, середній, поточний ремонт і утримання доріг.
Капітальним ремонтом є такий ремонт, при якому провододять
заміну старих конструкцій (дорожніх покрить, споруд і τ д) на всій ділянці, яка ремонтується.
Середній ремонт - це такий ремонт, при якому проводять періодичне поновлення шару старих дорожніх покрить і поліпшення якості дороги і споруд на окремих ділянках дороги.
Поточний ремонт - попередження і виправлення невеликих пошкоджень дороги і споруд, яке проводиться на протязі усього року по всій довжині дороги.
Утримання дороги - це систематичний догляд за дорогою і дорожніми спорудами з метою підтримання їх у належному стані на протязі усього року.
При поточному ремонті для усунення пошкоджень на покриттях застосовують завчасно підготовлену суміш однакову по складу з покриттям. Місце, яке необхідно відремонтувати, очишують від старого матеріалу, пилу, бруду і змащують рідким бітумом (дьогтьом, тощо), розігрітим до 60°- 70° С, Потім пошкодження заповнюють підготовленою суміщю (шебневою, асфальтобетонною) і ущільнюють вручну або котками.
Технологія виконання середнього і капітального ремонтів особливо не відрізняється від робіт, які виконуються при будівництві доріг.
Для приймання у постійну експлуатацію заново побудованих або відремонованих доріг призначається приймальна комісія, яка після перевірки документації і виконаних робіт складає акт прийняття дороги у експлуатацію.
3. Вибір та оцінка маршрутів руху
Викладач оголошує навчальне питання і порядок його відпрацювання.
Перший етап - вибір маршруту руху.
Студенти на посаді командира підрозділу вибирають маршрут руху до району зосередження.
Маршрут наноситься на карту і піднімається кольоровими олівцями. Перш ніж приступити до підняття маршруту викладач показує умовні знаки, які необхідно студентам знати для нанесення на карту.
Умовні знаки:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Другий етап визначення часу руху по маршруту.
Час руху по маршруту визначається по формулі (2).
4. Інженерна розвідка і підготовка шляхів руху
Iнженерна розвідка повинна встановити
Iнженерну розвідку на марші ведуть інженерно-розвідувальні дозори (IРД), сапери-розвідники, які були залучені до складу різних розвідувальних груп, інженерні підрозділи назначені для виконання конкретних інженерних заходів а також офіцери інженерних військ у складі рекогносцировочних груп.
Для дій у складі IРД може бути виділено відділення на автомобілі підвищеноі проходимості оснащене (варіант):
- карта;
- міношукачі 3 шт.
- біноклі 1-2 шт.
- саперний далекомір ДСП-30 1 шт.
- рулетка 1 шт.
- ручний пенітрометр або гирьовий ударник 1 шт.
- дозиметричний прилад 1 шт.
- компас 1-2 шт.
- шанцевий інструмент:
- рейка з поділками 1 шт.
- рятівні жилети 2-3 шт.
При діях IРД на автомашинах підвищеноі прохідності темп інженерноі розвідки маршруту буде складати 20-25 км/год. в день та 15-20 км/год в ночі.
При розвідці існуючих доріг IРД встановлює:
Командир IРД керує діями IРД, складає схему розвіданої ділянки дороги з легендою.
Основним документом розвідки є схема або карта розвіданого маршруту з легендою.
Схема розвіданоі ділянки дороги виконують на карті, на яку наносять:
Загородження (руйнування), водопропускні споруди, броди, будівельні матеріали позначають умовними знаками з нумерацією їх арабськими цифрами у колі.
Легенда складається на карті або в зошиті де вказується:
Схема розвіданого маршруту є документом по якому приймається рішення з організаціі та виконання дорожних робіт.
Iнженерна розвідка колонного шляху проводиться або заздалегідь або одночасно з його прокладанням.
Командир IРД намічає напрямок колонного шляху, з’ясовує азімути ділянок, керує роботою відділення і складає схему розвіданої ділянки колонного шляху. Позначається напрямок колонного шляху та з’ясовуються об’єми робіт.
Визначення проходимості місцевості.
Викладач доводить до студентів, що на маршруті можуть бути і ділянки дороги, які не придатні до руху техніки і маршрути, які проходять по безддоріжжю. Необхідно визначити проходимість місцевості на цих ділянках.
Для визначення проходимості місцевості існують спеціальні засоби з інструкціями по іх використанню. За допомогою ручного пенетрометра РП-1 та номограми студенти визначають проходимість місцевості, якщо:
|
I |
II |
III |
IV |
|
|
Глибина занурення |
5 см. |
7 см. |
9 см. |
11 см. |
Визначення вантажності льоду
Викладач ставить завдання по варіантам на підготовку пропозицій з обладнання переправи:
|
Варіанти |
I |
II |
III |
IV |
|
1. товщина льоду : |
||||
|
- чистого |
36 см. |
28 см. |
24 см. |
40 см. |
|
- каламутного |
10 см. |
20 см. |
20 см. |
28 см. |
|
2. Температура повітря |
Відлига |
-18 0С |
-20 0С |
-150C |
|
3. Кількість техніки |
16 |
16 |
16 |
16 |
|
4. Максимальна вага техніки |
16 |
9 |
4 |
25 |
|
Очікуванна відповідь: |
По одній машині |
Одною колоною |
Одною колоною |
Двома колонами |
Визначення можливості переправи вбрід.
Викладач доводить до студентів фактори, що впливають на визначення можливості обладнання переправи вбрід:
- глибина броду, що допускається;
- товщина сніжного покриву;
- крутизна берегів;
- грунт дна водної перешкоди;
- наявність під’іздів.
Глибина броду, яка допускається:
|
Вид машини |
Глибина броду м. при течіі |
||
|
до 1м/с. |
до 2 м/с. |
більш, ніж 2 м/с |
|
|
Автомобіль типу: |
|||
|
УАЗ-469 |
0,6 |
0,5 |
0,4 |
|
ЗIЛ-130, ГАЗ-66 |
0,8 |
0,7 |
0,6 |
|
ЗIЛ-131, УРАЛ-375 |
1,2 |
1,1 |
1,0 |
|
МАЗ-538, КРАЗ-214 |
1,0 |
0,9 |
0,8 |
|
МАЗ-543, МАЗ-537 |
1,5 |
1,4 |
1,3 |
|
тягачі легкі і трактори |
0,8 |
0,7 |
0,6 |
|
тягачі АТ-В |
1,5 |
1,4 |
1,3 |
|
інженерна техніка на базі АТ-в |
0,8 |
0,7 |
0,6 |
Глибина броду для спеціальноі техніки - 1,1 м.
Підготовка шляхів руху
Для пересування частин та підрозділів з основного району у запасний район назначаються маршрути руху по існуючим дорогам. При відсутності існуючих доріг прокладають колонні шляхи.
Для підготовки доріг на кожний маршрут назначається загін (група) забезпечення руху(ЗЗР, ГЗР), склад якого визначається командиром в залежності від наявності сил та засобів і характера дорожньоі мережі.
До складу ЗЗР (ГЗР) може входити інженерно-дорожня рота або інженерно-дорожній взвод, оснащені інженерно-дорожньою технікою та матеріалами, особовий склад з інших підрозділів до взводу (18-20 чоловік) і відділення хімічноі та радіаційноі розвідки.
У складі ЗЗР (ГЗР) доцільно мати:
|
ДIМ |
1 шт. |
|
БАТ |
1-2 шт. |
|
Автогрейдери |
1-2 шт. |
|
ВММ |
1-4 машини |
|
Екскаватор ЕОВ - 4421 |
1 шт. |
|
Автокран |
1 шт. |
|
Дорожні покриття |
150-200 п/м |
|
Дороговкази |
100-150 шт. |
|
Вибухові речовини |
0,5-1 т. |
|
Автомобілі для перевезення особового складу та дорожньо-мостових конструкцій |
5-8 шт. |
|
Міношукачі, комплект розвідки КР-1 |
1 к-т. |
Для успішного виконання завдання ЗЗР, командир повинен правильно організувати його діі. Підготовку шляху треба вести безупинно і мати широкий фронт робіт. Для цього в ЗЗР створюіться :
1 група розвідки і розгородження;
1-2 дорожньо-мостові групи.
Командир, як правило, роботи з підготовки маршруту організовує методом перекочуванням. Суть роботи перекочуванням складається в тому, що групи, не займані на першій зустрічній перешкоді ділянки шляху, не чекають закінчення робіт, а використовують тимчасовий перехід (обхід та т.і.) переходять вперед на наступну перешкоду (ділянку). Група , що закінчує роботи на першій перешкоді (ділянці), у свою чергу не чекає закінчення робіт другої групи на сусідній перешкоді (ділянці), а обходить іі (перекочується) і рухається уперед на наступну перешкоду.
Для улаштування тимчасових переходів через перешкоду або руйнування використовуються ВММ. Переходи через неширокі перешкоди влаштовуються шляхом засипки перешкоди грунтом за допомогою шляхопрокладачів БАТ.
Посилення важкопрохідних ділянок в залежності від техніки, що просувається можу бути виконано :
|
- |
матами й щитами із хворосту, камишу; |
|
- |
гнучким колійним покриттям, виготовленим з обрізків жердин, з’єднаних між собою тросом; |
|
- |
металевою сіткою; |
|
- |
дорожним покриттям колійного типу, що збираються, виготовленими заздалегідь із дощатих, жердяних, колодяних щитів, покладеними на поперечні підвалини; |
|
- |
спеціальними колійними покриттями заводського виготовлення; |
|
- |
іншими засобами із застосуванням місцевих матеріалів. |
|
При обладанні броду: |
|
|
- |
усувають загородження та перешкоди, які зашкоджують руху, огороджують (позначають) ті, що усунути не вдалося; |
|
- |
укріплюють дно зі слабким грунтом; |
|
- |
улаштовують з’ізди та виізди; |
|
- |
позначають межу броду. |
Ями, вирви та інші нерівності дна закидають камінням, мішками з піском. Слабке дно зміцнюють скиданням кам’яних матеріалів, укладанням залізо-бетонних плит або сталевих збірних покриттів. Для переправи спеціальної
техніки ширина броду повинна бути не менш, ніж 10 м., глибина не більш, ніж 1,1м.. Для витягування застряглих машин на переправі призначається черговий тягач.
При підготовці переправи по льоду ЗЗР улаштовує з’їзди та виїзди із заздалегідь заготовлених конструкцій або підручних матеріалів (при поганому сполучені льоду з берегом).
При недостатній товщині льоду він може бути зруйнований та забраний для підготовки броду або посилений намороженням та укладання покриття з колод, брусів.
При підготовці та утриманні маршрутів руху у зимових умовах, маршрути та зпуски посипаються піском.
Командир, що вислав ЗЗР, підтримує з ним постійно діючий звязок, щоб керувати діями ЗЗР та своєчасно ставити йому завдання (особливо із зміни напрямку). Зв’язок у ЗЗР (внутрішній) здійснюється сигналами, рухомими засобами та іноді по радіо.
Заключна частина.
Викладач підводить підсумки заняття, оцінює роботу студентів і дає завдання на самопідготовку.
Розробив старший викладач кафедри
загальновійськової та гуманітарної підготовки
працівник ЗС України ______________В.В. Стрижак
Методична розробка обговорена і схвалена
на засіданні кафедри № 801
Протокол № _____ від ____. ____. 12