Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Модуль 2
Теоретико-методичні засади організації та проведення аудиту
Змістовий модуль 1.
Аудит як форма контролю фінансово-господарської діяльності
План.
НЕ 1.1. Визначення аудиту, його мета, призначення та необхідність, класифікація. Місце аудиту в системі фінансового контролю та системі управління
НЕ 1.2. Предмет аудиту, його зміст і структура. Об’єкти аудиту. Метод і методика аудиту. Методичні прийоми аудиту
НЕ 1.3. Інтерпретація господарського факту та оцінка його на відповідність. Характеристика контрольної системи облікового відображення господарського факту
НЕ 1.4. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. Кодекс етики професійних бухгалтерів. Принципи аудиту
НЕ 1.5. Правове регулювання аудиторської діяльності в Україні (закон України „Про аудиторську діяльність”, нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, Фонду державного майна України)
НЕ 1.6. Внутрішній контроль, його характеристика, завдання та об’єкти. Структура системи внутрішнього контролю. Середовище контролю та фактори, що його зумовлюють. Процедури контролю - спеціальні перевірки, що виконуються персоналом підприємства. Вивчення і оцінка системи внутрішнього контролю. Документування результатів вивчення системи внутрішнього контролю. Організація тестування системи внутрішнього контролю
НЕ 1.7. Внутрішній аудит. Основні завдання внутрішнього аудиту. Організація системи внутрішнього аудиту
НЕ 1.8. Відмінності внутрішнього аудиту від внутрішнього контролю
Анотація. Розкрито поняття аудиту, його мету, призначення та необхідність, класифікацію; предмет аудиту, його зміст і структуру; методику аудиту; розглянуто Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики, основні положення Кодексу етики професійних бухгалтерів та питання провового регулювання аудиторської діяльності в Україні; висвітлено основні аспекти внутрішнього контролю та аудиту, їх відмінності.
НЕ 1.1. Визначення аудиту, його мета, призначення та необхідність, класифікація. Місце аудиту в системі фінансового контролю та системі управління
Слово „аудит” в перекладі з латинської мови означає той, хто слухає.
У спеціальній економічній літературі з аудиту дається багато визначень аудиту. Одним із найбільш поширених є таке визначення:
Аудит – це процес, за допомогою якого компетентна незалежна особа збирає і оцінює докази стосовно інформації про діяльність економічного агента, яка піддається кількісній оцінці з метою визначення і складання звіту про відповідність цієї інформації в усіх суттєвих аспектах встановленим критеріям.
На жаль, національне законодавство обмежує рамки аудиту тільки аудитом фінансової звітності, а інші аудиторські перевірки відносить до аудиторських послуг.
У ст.3 Закону України „Про аудиторську діяльність” дано дещо інше визначення аудиту:
„Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів”.
Мета (сутність) аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первісних документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання для висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам національних законів України та П(С)БО або іншим правилам згідно вимогами її користувачів.
В основі аудиту лежать такі поняття, як концепції, постулати, стандарти. Концепції визначають напрямки розвитку теорії аудиту. Постулати – фундаментальні аксіоматичні твердження, на основі яких визначають напрямки аудиторської діяльності. На основі концепцій і постулатів формують стандарти аудиту. Стандарти – це документи, які визначають порядок і якість роботи аудиторів.
В економічній літературі виділяють такі концепції в аудиті:
- концепції, що визначають мету та завдання аудиту, а також його роль в економіці та суспільстві;
- концепції, що визначають еволюцію розвитку аудиту: підтверджувальний аудит; системно-орієнтований підхід; ризико-орієнтований підхід;
- концепції, що визначають засади для формування стандартів практики аудиту.
В теорії аудиту можна виділити сім постулатів аудиту (філософія аудиту), тобто основоположних принципів, на яких ґрунтується проведення аудиторських перевірок:
У теорії і практиці аудиторської роботи виділяють три види фальсифікації обліку:
1) сума активів завищена, тобто в активі показується більше засобів, ніж є насправді;
2) сума капіталу завищена;
3) сума капіталу занижена.
Призначення та необхідність аудиту нами вбачається в тому, що
Класифікація основних видів аудиту (табл.1.1).
Таблиця 1.1 – Класифікація основних видів аудиту
|
№ п/п |
Ознаки класифікації |
Вид аудиту |
|
1 |
2 |
3 |
|
1. |
За відношенням до користувачів інформації |
1.Зовнішній. 2. Внутрішній. |
|
2. |
За відношенням до вимог законодавства |
1. Обов’язковий. 2. Ініціативний. |
|
3. |
За призначенням |
1.Аудит фінансової звітності. 2.Податковий аудит. 3. Аудит на відповідність вимогам. 4.Управлінський (виробничий) аудит. 5. Аудит господарської діяльності. 6. Спеціальний (екологічний, операційний і ін.) |
|
4. |
За об’єктами аудиту |
1.Банківський. 2.Аудит страхових компаній. 3.Аудит бірж, інвестиційних інститутів і позабюджетних фондів. 4.Загальний. 5.Державний. |
|
5. |
За часом здійснення |
1. Попередній. 2.Оперативний (короткочасна перевірка для винесення загальної оцінки стану обліку, звітності дотримання законодавства). 3. Ретроспективний. 4. Стратегічний. |
|
6. |
За характером (підходом) перевірки |
1.Підтверджувальний. 2.Системно-орієнтований. 3.Аудит, що базується на ризику. |
|
7. |
За охопленням об’єктів контролю |
1.Однопредметний. 2.Багатопредметний. |
|
8. |
За періодичністю здійснення |
1.Періодичний. 2.Одноразовий. |
|
9. |
За обсягом роботи |
1.Загальний. 2.Локальний. |
НЕ 1.2. Предмет аудиту, його зміст і структура. Об’єкти аудиту. Метод і методика аудиту. Методичні прийоми аудиту
Предмет аудиту – це інформація про факти, явища, процеси господарської діяльності суб’єкта аудиторського контролю, відображеної в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інформаційної системи, що підлягає кількісній і вартісній оцінці.
Предмет аудиту в загальному теоретичному плані є сукупністю об’єктів контролю. Не всі наявні на підприємстві об’єкти є об’єктами аудиту. Це залежить від мети і завдання аудиту, що обумовлено в договорі.
Об’єктами аудиту є інформація про окремі взаємопов’язані факти, явища, процеси господарської діяльності суб’єкта аудиторського контролю, відображеної в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інформаційної системи, які підлягають кількісній і вартісній оцінці.
Особливу увагу приділимо вивченню методики (методів та прийомів) аудиту.
Метод аудиторської діяльності сформувався в системі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах.
Метод (від гр. methodos - дослідження) - це прийом дослідження, який визначає підхід до об’єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини.
Передусім в аудиті використовують загальні методичні прийоми, як аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.
Міжнародний стандарт 500 „Аудиторські докази” виділяє такі прийоми аудиту (рис.1.1):
ПРИЙОМИ АУДИТУ
1.Вивчення (інспекція) – дослідження записів документів, матеріальних активів.
Цей прийом дає змогу отримати докази різного ступеню достовірності, що залежить від їх суті і джерел.
Деякі економісти називають цей метод документальною перевіркою або дослідженням документів, що передбачає перевірку їх з формального боку на арифметичну точність та по суті.
При формальній перевірці звертають увагу на підписи, печатки; при арифметичній – суми, при перевірці по суті передбачається контроль за законністю і доцільністю господарських операцій.
2. Спостереження – візуальний нагляд за ходом виконання операцій і процедур з метою визначення способу їх виконання. Він широко застосовується при дослідженні аудитором системи контролю.
3.Опитування – пошук офіційних і неофіційних доказів в усній та письмовій формі у компетентних осіб.
4.Підтвердження – отримання аудитором у письмовій формі відповіді від клієнта. Цей метод застосовується при звірці, підтвердженні.
5. Підрахунок – перевірка арифметичної точності записів.
6. Аналітичний огляд – вивчення важливих коефіцієнтів, тенденцій та інших даних, що характеризують стан об’єкта.
Рисунок 1.1 – Групування прийомів аудиту відповідно до МСА 500 „Аудиторські докази”
Відмітимо, що групують також прийоми аудиту відповідно до стадій процесу аудиту (рис.1.2).
Початкова стадія аудиту
Стадія дослідження
Завершальна стадія
Рисунок 1.2 – Групування прийомів аудиту відповідно до стадій процесу аудиту
Так, на початковій стадії використовують опитування, аналітичний огляд, оцінку. На стадії дослідження використовують такі прийоми як інспекція, спостереження, контроль, підтвердження та підрахунок. На завершальній стадії – оцінка і узагальнення результатів, групування виявлених недоліків.
Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури. Аудиторська процедура - це система методичних дій аудитора, яка спрямована на отримання достатніх і надійних доказів щодо об’єкту аудиту.
Найбільш часто виділяють такі процедури (табл.1.2):
Таблиця 1.2 – Класифікація процедур аудиту
|
№ п/п |
Ознака |
Процедури аудиту |
|
1. |
За відношенням до суб’єкта аудиту |
- погоджені (опитування, аналіз, перерахунок); - незалежні(проводяться аудитором відповідно до МСА і не погоджуються з клієнтом). Вони використовуються для одержання доказів про повноту і точність, достовірність даних бухгалтерського обліку. |
|
2. |
За видами перевірок |
- процедури оцінки внутрішнього контролю; - тестування контрольних моментів; - перевірка господарських операцій за змістом; - аналітичні процедури; - перевірки окремих сальдо рахунків. |
Відповідно до МСА процедури поділяються на:
Процедури контролю – це перевірка встановлених управлінським персоналом процедур, дій, обов’язків на додаток до середовища контролю, для досягнення конкретних цілей суб’єкта господарювання.
Процедури по суті – аудиторські процедури, які виконують для виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень; вони включають:
а) докладні тести деталей за групами операцій, балансовими рахунками та розкриття інформації;
б) аналітичні процедури по суті.
Аналітичні процедури – оцінки фінансової інформації, зроблені на основі аналізу можливих взаємозв’язків між фінансовими та нефінансовими даними. Аналітичні процедури охоплюють також вивчення ідентифікованих відхилень та взаємозв’язків, іншої суттєвої інформації або суттєвих відхилень від прогнозованих сум.
Відмітимо, що аналітичні процедури посідають особливе місце серед прийомів отримання аудиторських доказів. Стандарти США, Великобританії та МСА вимагають обов’язкового проведення аналізу під час аудиту.
Специфічним прийомом аудиту є оцінка ризику, необхідність якої пов’язана з імовірнісним характером функціонування господарюючої системи та неможливістю повного дублювання всіх процедур обліково-економічної роботи, що примушує аудитора використовувати методи вибіркового дослідження.
Застосування вибіркових прийомів в аудиті зумовлено співвідношенням вартості аудиторських послуг та ефективності аудиту.
Вибіркові прийоми аудиту є удосконаленням статистичних методів вибіркового спостереження, які були доповнені та розвинуті для специфіки проблем аудиту.
Аудиторська вибірка – застосування аудиторських процедур до менше ніж 100% облікових записів(елементів вибірки) у межах залишку на рахунках, класу операцій, так, що всі елементи мають шанс бути відібраними. Це дає змогу аудиторові з найменшими витратами отримати та оцінити аудиторський доказ стосовно деяких характеристик відібраних елементів, що необхідні для формування висновку стосовно генеральної сукупності, з якої здійснюється вибірка.
Одним з головних методів і прийомів аудиту є аудиторське тестування, яке полягає в тому, що аудитор для оцінки відповідного об’єкта дослідження формулює тести питання і послідовно відповідає на них, виконуючи необхідні аудиторські процедури для отримання доказів.
Застосування аудиторських тестів є виявленням двох можливих підходів до проведення аудиту:
Відповідно можна виділити два види тестів:
У вітчизняній та зарубіжній практиці аудит фінансової звітності як правило здійснюється за циклами господарських операцій, тобто групують рахунки за пов’язаними операціями, які мають відношення до цих рахунків – циклами. Наприклад, реалізація і одержання виручки; товарні та розрахункові операції; операції з оплати праці; операції з товарно-матеріальними цінностями; виробництво; постачання; цикл формування капіталу та фінансово-інвестиційний цикл.
НЕ 1.3. Інтерпретація господарського факту та оцінка його на відповідність. Характеристика контрольної системи облікового відображення господарського факту
Результатом облікової інтерпретації господарського факту є господарська операція. В свою чергу, факт господарського життя виражає стан, дію або подію, що підтверджують чи змінюють склад активу, пасиву, або активу та пасиву одночасно.
Так, факт (від лат. Factum - зроблене) - здійснене, невигадане; те, що об’єктивно існує і є підставою для формування будь-якого висновку або служить перевіркою будь-якої пропозиції.
В процесі аудиту дається оцінка господарського факту на відповідність чинному законодавству, що є підставою для формулювання думки аудитора у звіті.
Бухгалтерський облік є засобом контролю за господарською діяльністю, який зобов’язаний забезпечити визначення складу майна і заборгованості; контроль за збереженістю всіх форм власності, наявністю і станом засобів підприємства на всіх стадіях їх руху, дотриманням кошторисної, фінансової та платіжної дисципліни; своєчасний контроль за витратами; своєчасне попередження негативних явищ у господарсько-фінансовій діяльності підприємства тощо.
НЕ 1.4. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. Кодекс етики професійних бухгалтерів. Принципи аудиту
„Стандарт” у перекладі з англійської мови означає норму, зразок.
Аудиторські стандарти – документально оформлені правила, дотримання яких забезпечує відповідний рівень якості аудиту і супутніх послуг.
Стандарти, що видані Радою з Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненності (РМСАНВ) включають:
Кодексу етики професійних бухгалтерів розроблений Міжнародною федерацією бухгалтерів.
Професійна етика аудиторів — це комплекс правил поведінки в аудиторській роботі, якими регламентуються дії аудиторів, з одного боку, щоб не завдати шкоди клієнту або колегам по аудиторській роботі, а з іншого, — для забезпечення правдивості інформації про себе та чесної конкуренції на ринку аудиторських послуг.
Кодекс етики професійних бухгалтерів складається з трьох частин:
Частина А – стосується всіх бухгалтерів;
Частина Б – стосується тільки професійних бухгалтерів-практиків;
Частина В – стосується найманих професійних бухгалтерів і за певних обставин бухгалтерів-практиків.
Фундаментальні необхідні принципи аудиту наведено на рисунку 1.3:
Чесність
Об’єктивність
Конфіденційність
Професійна компетентність та належна ретельність
Професійна поведінка
Технічні стандарти
ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
Рисунок 1.3 – Фундаментальні принципи аудиту
В Кодексі виокреслено етичні вимоги, що застосовуються до всіх професійних бухгалтерів(аудиторів):
- чесність і об’єктивність;
- розв’язання етичних конфліктів;
- професійна компетентність;
- конфіденційність;
- податкова практика;
- міжнародна діяльність;
- оприлюднення інформації.
Етичні вимоги, які застосовують до професійних бухгалтерів – практиків (аудиторів):
- незалежність;
- професійна компетенція та обов’язки у зв’язку із залученням осіб, які не є бухгалтерами;
- гонорар та комісійна винагорода;
- діяльність, несумісна з громадською бухгалтерською практикою;
- платіжні засоби клієнта;
- стосунки з іншими професійними бухгалтерами-практиками;
- реклама та пропонування послуг.
Проте в практичній роботі аудитора можуть виникнути ситуації, які не дозволяють притримуватися всіх наведених вище принципів. Існує широкий діапазон обставин, які можуть поставити під загрозу дотримання аудиторами вказаних принципів. В Кодексі етики професійних бухгалтерів такі обставини розподілені за наступними категоріями:
а) загроза власного інтересу;
б) загроза власної оцінки;
в) загроза захисту;
г) загроза особистих та сімейних стосунків;
д) загроза тиску.
Загальні принципи незалежного аудиту визначаються принципами професійної етики та методологічними принципами.
Методологічні принципи - це аудиторський доказ, система обліку, внутрішній контроль, матеріальність, обґрунтованість оцінки значущості аудиторських свідчень, а також системи внутрішнього контролю; визначення критеріїв суттєвості і достовірності; дотримання методики аудиту; оцінки ризиків та вибору даних; повне інформування клієнта; відповідальність за виконану роботу.
Методологічні принципи в окремих випадках можуть мати рекомендаційний характер, проте це повинно регламентуватися конкретними стандартами аудиту, у яких описуються відповідні принципи.
Міжнародна концептуальна основа визначає та описує елементи та цілі завдань з надання впевненості, а також визначає завдання, на які розповсюджується дія МСА, МУЗО, МСЗНВ, Кодекс етики професійних бухгалтерів МФБ і МСКЯ.
НЕ 1.5. Правове регулювання аудиторської діяльності в Україні (закон України „Про аудиторську діяльність”, нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, Фонду державного майна України)
Система нормативного регулювання аудиторської діяльності в Україні знаходиться на стадії становлення. Вона включає 6 рівнів:
1) Закон України „Про аудиторську діяльність”;
2) Документи АПУ, що регулюють аудиторську діяльність в Україні;
3) Міжнародні стандарти аудиту;
4) Нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, Фонду державного майна України, міністерств, що встановлюють правила організації аудиторської діяльності та проведення аудиту для конкретних галузей, організацій та з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, фінансів тощо;
5) Внутрішньофірмові стандарти аудиторської діяльності;
6) Договір на проведення аудиту та надання аудиторських послуг.
У ЗУ „Про аудиторську діяльність” наведено загальні положення, визначено порядок сертифікації аудиторської діяльності; повноваження, порядок створення, регламентація діяльності АПУ та САУ; порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг; права, обов’язки та відповідальність аудиторів та аудиторських фірм; обов’язки підприємств при проведенні аудиту.
Згідно з ЗУ „Про аудиторську діяльність” нормативне забезпечення аудиторської діяльності в Україні покладено на АПУ. Затверджені АПУ стандарти і норми аудиту є обов’язковими для дотримання підприємствами і організаціями.
НЕ 1.6. Внутрішній контроль, його характеристика, завдання та об’єкти. Структура системи внутрішнього контролю. Середовище контролю та фактори, що його зумовлюють. Процедури контролю - спеціальні перевірки, що виконуються персоналом підприємства. Вивчення і оцінка системи внутрішнього контролю. Організація тестування системи внутрішнього контролю. Документування результатів вивчення системи внутрішнього контролю
Одним із важливих завдань аудитора під час аудиту фінансових звітів є необхідність оцінки системи внутрішнього контролю суб’єкта аудиторської перевірки відповідно до МСА.
Система внутрішнього контролю – це політика і процедури (засоби внутрішнього контролю), розроблені і впроваджені найвищим управлінським персоналом та іншим персоналом з метою отримання обґрунтованої впевненості щодо досягнення цілей суб’єкта господарювання стосовно достовірності фінансової звітності, ефективності діяльності та дотримання законодавчих і нормативних актів.
Внутрішній контроль виконує такі завдання:
- дає інформацію щодо процесів, які відбуваються в суб’єкта господарювання;
- допомагає приймати найдоцільніші рішення із загальних і спеціальних питань розвитку;
- дає можливість судити про правильність прийнятих рішень, своєчасність і результативність їх виконання;
- дає змогу своєчасно виявити й усунути ті умови і фактори, які не сприяють ефективному веденню виробництва і досягненню поставленої мети;
- дає змогу скоригувати діяльність суб’єкта господарювання або його окремих виробничих підрозділів тощо.
Об’єкти внутрішнього контролю досить різноманітні, тому дати їх вичерпний перелік неможливо. Сукупним об’єктом аудиту можна назвати наявність і рух засобів підприємства та джерела їх формування.
Структура системи внутрішнього контролю відповідно до МСА 315 „Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища” включає такі елементи:
- середовище контролю;
- процеси оцінки ризиків суб’єктів господарювання;
- інформаційні системи, в т.ч. пов’язані з ними відповідні бізнес-процеси, що стосуються фінансової звітності, та обмін інформацією;
- процедури контролю;
- моніторинг заходів контролю.
Середовище контролю та фактори, що його зумовлюють, охоплюють загальне ставлення, обізнаність і дії управлінського персоналу та визначення його важливості для
а) повідомлення інформації та впровадження чесності та етичних цінностей;
б) прагнення до компетентності;
в) участь найвищого управлінського персоналу;
г) філософія та стиль роботи управлінського персоналу;
д) організаційна структура;
е) визначення повноважень та розмежування обов’язків;
є) політика і практика щодо людських ресурсів.
Отже, аудитору потрібно отримати уяву про контрольне середовище, достатню для оцінки відношення директорів і керівництва, їх обізнаності і застосовуваних дій стосовно засобів внутрішнього контролю і їх значимості для суб’єкта.
Здійснення внутрішнього контролю передбачає застосування спеціальних процедур:
- розподіл прав, обов’язків, відповідальності;
- документування господарських операцій та їх санкціонування;
- фінансову та статистичну звітність;
- план рахунків та інструкцій з бухгалтерського обліку;
- інвентаризація і документальний контроль.
Одним із основних елементів системи внутрішнього контролю є процедури контролю, які здійснюють бухгалтери та інші посадові особи. До них відносяться:
- формальна арифметична перевірка первинних документів та перевірка за змістом;
- звірка записів обліку з даними дебіторів та кредиторів, банків, податкових органів, пенсійного фонду та інших обов’язкових платежів:
- інвентаризація виробничих запасів основних засобів, нематеріальних активів, грошових коштів у касі і на поточних рахунках у банку та інших активів;
- перевірка правильності та повноти розрахунків, що здійснюються за допомогою обчислювальної техніки;
- складання оборотних відомостей, рахунків аналітичного та синтетичного обліку.
Найбільш відповідальне місце серед цих процедур належить інвентаризації, за допомогою якої забезпечується достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.
Вивчення і оцінювання системи внутрішнього контролю (рис. 1.4).
Етапи вивчення та оцінювання системи внутрішнього контролю:
І етап. Загальне знайомство з системою внутрішнього контролю і її оцінка.
ІІ етап. Первинна оцінка надійності контрольного середовища
ІІІ етап. Первинна оцінка надійності засобів внутрішнього контролю
ІV етап. Підтвердження оцінки надійності засобів внутрішнього контролю
Рисунок 1.4 - Етапи вивчення та оцінювання системи внутрішнього контролю, контрольного середовища і окремих засобів контролю
Загальне знайомство із системою внутрішнього контролю охоплює розуміння аудитором стану бухгалтерського обліку і контрольного середовища організації, що перевіряється. Результати загального знайомства з системою внутрішнього контролю використовуються для планування аудиту.
Якщо за підсумками загального знайомства з системою внутрішнього контролю приймається рішення про можливість спроби опертися в роботі на систему внутрішнього контролю організації, що перевіряється, здійснюється первинна оцінка надійності контрольного середовища. Оцінка дається по кожному з чинників, що становлять окремий напрям контрольного середовища.
Надійність засобів контролю з’ясовується відносно тверджень(передумов), що відносяться до розділу/статті бухгалтерської звітності.
Твердження (передумови) охоплюють наступні категорії аудиторських доказів:
Опис засобів внутрішнього контролю здійснюється відносно кожного з тверджень: яким чином і ким ініціюється операція; які первинні облікові документи, бухгалтерські рахунки і облікові записи задіяні при цій операції; яким чином здійснюється обмін інформацією про операції, між обліковими регістрами і бухгалтерською звітністю.
Якщо прийнято рішення про довіру окремим засобам внутрішнього контролю (за підсумками первинної оцінки надійності засобів внутрішнього контролю) то при проведенні аудиту статей і показників бухгалтерської звітності проводяться спеціальні аудиторські процедури, які називаються тестуванням засобів контролю. Під час яких перевіряється здатність системи внутрішнього контролю вчасно попередити, виявити і виправити можливі відхилення. Метою цих тестів є перевірка відповідності контролю поставленим завданням.
У міжнародній практиці аудиту для вивчення СВК використовують два види тестів: наскрізні тести та тести узгодженості відповідності.
Наскрізні тести використовуються у випадках, коли необхідно простежити за наявністю контролю від моменту появи первинного документа про господарську операцію до відображення її в облікових регістрах і фінансовій звітності.
За допомогою тестів на відповідність перевіряється ефективність системи внутрішнього контролю, її здатність в короткий термін виявити та виправити можливі помилки.
Ці тести відрізняються один від другого об’єктами, прийомами контролю та його результатами (табл. 1.3.).
Таблиця 1.3 - Тести контролю та їх відмінність
|
Ознаки контролю |
Тести |
|
|
Наскрізні |
Відповідності(узгодженості) |
|
|
Мета |
Наявність контролю |
Ефективність контролю |
|
Прийоми |
Обстеження, опитування, спостереження, вивчення документів, зустрічна перевірка, взаємний контроль, інвентаризація |
Обстеження, опитування, спостереження, документальний контроль, конкретний обмір, інвентаризація |
|
Результати негативного тестування |
Відсутність контролю |
Неефективність контролю |
Зауважимо, що перевірка на ефективність вивчає лише сильні сторони контролю.
Результати перевірки системи внутрішнього контролю аудитори оформляють у вигляді описів, анкет, блок-схем, алгоритмів і звичайних записів у довільній формі.
НЕ 1.7. Внутрішній аудит. Основні завдання внутрішнього аудиту. Організація системи внутрішнього аудиту
У стандартах внутрішнього аудиту Асоціації внутрішніх аудиторів США надано таке визначення внутрішнього аудиту: внутрішній аудит є діяльністю з надання незалежних і об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на вдосконалення діяльності організації.
До основних завдань внутрішнього аудиту відносяться: зменшення ризиків у проведенні операцій, пов’язаних з ефективним використанням ресурсів; вивчення стану бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх моніторинг та розроблення рекомендацій щодо удосконалення цих систем; дослідження бухгалтерської і оперативної інформації; перевірку виконання законів і інших нормативних актів; оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінку контрольних процедур у структурних підрозділах підприємства; перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна; оцінку використовуваного підприємством програмного забезпечення тощо.
Служба внутрішнього аудиту створюється з метою забезпечення ефективності діяльності апарату управління щодо захисту законних майнових інтересів підприємства, удосконалення системи обліку і сприяння підвищенню ефективності роботи, зміцнення його фінансового стану.
Служба внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові.
Робота служби внутрішнього аудиту на підприємстві організовується у відповідності з календарними планами робіт, які затверджує керівник підприємства.
Для ефективної діяльності внутрішні аудитори підприємства повинні мати відповідну нормативну базу: аудиторські стандарти, норми і рекомендації.
На законодавчому рівні діяльність внутрішнього аудиту чітко не регламентована за винятком окремих законодавчих актів, а саме: положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 20.03.1998 р.№114 та Методичних рекомендацій щодо проведення внутрішнього аудиту фінансових установ, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.09.2005 р.№4660.
Слід звернути увагу також на наказ Мінфіну України від 04.10.2011 р.№1247 „Про затвердження стандартів внутрішнього аудиту”, який введено в дію з 01.01.2012 року. Стандарти розроблені з метою визначення єдиних підходів до організації на проведення внутрішнього аудиту, підготовки аудиторських звітів, висновків та рекомендацій.
Дані стандарти можуть застосовуватися структурними підрозділами внутрішнього аудиту, утвореними на підприємстві. Їх слід поділити на наступні групи:
1. Загальні стандарти внутрішнього аудиту.
2. Стандарти діяльності внутрішнього аудиту.
3. Стандарти звітування, моніторингу, формування та зберігання справ.
Водночас для організації внутрішнього аудиту на підприємстві потрібно керуватися міжнародними стандартами внутрішнього аудиту:
Відповідно до яких внутрішні аудитори повинні дотримуватися наступних етичних принципів:
Організувавши на підприємстві підрозділ внутрішнього аудиту власник або менеджер має впевнитися, що діяльність цієї служби є ефективною або фінансово виправданою для цього визначається ряд критеріїв, на яких повинна будуватися оцінка служби внутрішнього аудиту, а саме: положення про службу внутрішнього аудиту, місце у загальній структурі підприємства; персонал внутрішнього аудиту; проекти внутрішнього аудиту; методологія та технології; витрати на внутрішній аудит; вигоди від роботи внутрішнього аудиту.
НЕ 1.8. Відмінності внутрішнього аудиту від внутрішнього контролю
Відмінності між внутрішнім аудитом і внутрішнім контролем наведено в таблиці 1.4.
Таблиця 1.4 – Відмінності між внутрішнім аудитом і внутрішнім контролем
|
Ознака |
Внутрішній аудит |
Внутрішній контроль |
|
Завдання |
Перевірка достовірності фінансової звітності |
Контроль за здійсненням господарської діяльності підприємства з точки зору законності, доцільності, достовірності |
|
Функції |
Контроль, аналіз фінансової звітності |
Контроль, аналіз господарської діяльності підприємства |
|
Об’єкт |
Фінансова звітність дочірнього підприємства |
Господарська діяльність підприємства |
|
Суб’єкт |
Служба внутрішнього аудиту |
Керівники структурних підрозділів |
|
Орієнтація |
Інтереси власника |
На потреби керівника для прийняття управлінських рішень |
|
Залежність |
Незалежний від керівника підприємства |
Незалежний від керівника підприємства |
|
Характер здійснення |
Наступний контроль діяльності підприємства |
Поточний контроль господарської діяльності підприємства |
|
Регламентація |
Регламентований внутрішніми документами |
Не регламентований ніякими внутрішніми документами |
|
Наявність ризику |
Аудиторський ризик |
Немає |
|
Звітування |
Звітування перед власниками підприємства |
Звітування перед функціональним керівником |
Тестові завдання для самоконтролю
1 Аудит – це
а) процес, за допомогою якого компетентна незалежна особа збирає і оцінює докази стосовно інформації про діяльність економічного агента, яка піддається кількісній оцінці з метою визначення і складання звіту про відповідність цієї інформації в усіх суттєвих аспектах встановленим критеріям;
б) процес, за допомогою якого компетентна особа збирає і оцінює докази стосовно інформації про діяльність господарюючого суб’єкта, яка піддається кількісній оцінці з метою визначення і складання звіту про відповідність цієї інформації в усіх суттєвих аспектах встановленим критеріям;
в) перевірка, за допомогою якого компетентна незалежна особа збирає і оцінює докази стосовно інформації про діяльність економічного агента, яка піддається кількісній оцінці з метою визначення і складання звіту про відповідність цієї інформації в усіх не суттєвих аспектах встановленим критеріям;
г) всі відповіді правильні.
2 В основі аудиту лежать такі поняття, як:
а) концепції;
б) постулати;
в) концепції, постулати, стандарти.
3 Фундаментальні аксіоматичні твердження, на основі яких визначають напрямки аудиторської діяльності це:
а) концепції;
б) постулати;
в) стандарти;
г) принципи.
3 Які основні види фальсифікації виділяють в обліку:
а) сума активів завищена, тобто в активі показується більше засобів, ніж є насправді;
б) сума капіталу завищена; в) сума капіталу занижена; г) сума активів занижена; д) а,б,в; е) а, в, г.
4 До методів аудиту не відноситься: а) опитування; б) спостереження; в) фактичний контроль; г) документальна перевірка; д) передача інформації.
5 В теорії аудиту можна виділити:
а) шість постулатів;
б) сім постулатів;
в) чотири постулати.
6 Суть ризико-орієнтованого підходу до проведення аудиторської перевірки полягає в тому:
а) аудитор повинен формувати свою думку враховуючи оцінку ризику виявлення суттєвих помилок, перекручень у досліджуваній інформації;
б) аудитор повинен формувати свою думку враховуючи оцінку ризику не виявлення суттєвих помилок, перекручень у досліджуваній інформації;
в) аудитор повинен формувати свою думку враховуючи оцінку ризику виявлення не суттєвих помилок, перекручень у досліджуваній інформації;
г) жодної правильної відповіді.
7 Діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб’єкта господарювання як відділ цього суб’єкта господарювання це:
а) внутрішній контроль;
б) внутрішній аудит;
в) зовнішній аудит;
г) ініціативний аудит.
8 Аналіз фінансової звітності або господарської діяльності суб’єкта в цілях визначення її відповідності визначеним умовам, правилам або законам – це:
а) управлінський (виробничий) аудит;
б) аудит господарської діяльності;
в) аудит на відповідність вимогам;
г) спеціальний аудит.
9 Аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю – це
а) підтверджу вальний аудит;
б) системно-орієнтований аудит;
в) ризико-орієнтований аудит.
10 Основні види аудиту групуються за відношенням до користувачів інформації на:
а) обов’язків і ініціативний;
б) зовнішній і внутрішній;
в) періодичний і одноразовий;
г) загальний і локальний.
11 Основні види аудиту групуються за призначенням на:
а) аудит фінансової звітності;
б) податковий аудит;
в) аудит на відповідність вимогам;
г) управлінський (виробничий ) аудит;
д) аудит господарської діяльності;
е) спеціальний аудит;
є) всі відповіді правильні.
12 Основні види аудиту групуються за об’єктами аудиту на:
а) аудит фінансової звітності, податковий аудит і аудит на відповідність вимогам;
б) управлінський (виробничий ) аудит, аудит господарської діяльності і спеціальний аудит;
в) банківський аудит, аудит страхових компаній, аудит бірж, інвестиційних інститутів і позабюджетних фондів;
г) загальний і державний;
д) в і г.
13 Основні види аудиту групуються за відношенням до вимог законодавства на:
а) зовнішній і внутрішній;
б) обов’язковий і ініціативний;
в) загальний і локальний;
г) одно предметний і багатопредметний.
14 Метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується(вивчається) окремо в рамках цілого є:
а) синтез;
б) аналіз;
в) індукція;
г) дедукція.
15 Дедукція – це:
а) метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується(вивчається) окремо в рамках цілого;
б) метод дослідження об’єкта в його цілісності, в єдності його частин;
в) метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об’єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого;
г) дослідження стану об’єкта за певними конкретними умовами існування їх.
16 Синтез – це:
а) метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується(вивчається) окремо в рамках цілого;
б) метод дослідження об’єкта в його цілісності, в єдності його частин;
в) метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об’єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого;
г) дослідження стану об’єкта за певними конкретними умовами існування їх.
17 Конкретизація – це:
а) метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується(вивчається) окремо в рамках цілого;
б) метод дослідження об’єкта в його цілісності, в єдності його частин;
в) метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об’єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого;
г) дослідження стану об’єкта за певними конкретними умовами існування їх.
18 Індукція – це:
а) метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведення висновків від окремого до загального;
б) метод дослідження об’єкта в його цілісності, в єдності його частин;
в) метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об’єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого;
г) дослідження стану об’єкта за певними конкретними умовами існування їх.
19 МСА 500 „Аудиторські докази” виділяє такі прийоми:
а) вивчення, спостереження, опитування, підтвердження, порівняння;
б) аналітичний огляд, підрахунок, вивчення, спостереження, опитування, підтвердження;
в) інспекція, спостереження, опитування, порівняння;
г) жодної правильної відповіді.
20 Внутрішній аудит це:
а) діяльність з контролю і обліку, яка організована в межах суб’єкта господарювання господарювання;
б) діяльністю з надання незалежних і об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на вдосконалення діяльності організації;
в) жодної правильної відповіді.
21 Міжнародні стандарти внутрішнього аудиту включають:
а) стандарти якісних характеристик;
б) стандарти діяльності;
в) а і б.
22 Незалежність внутрішнього аудиту означає:
а) це свобода від умов, які створюють загрозу здатності підрозділу внутрішнього аудиту або керівника внутрішнього аудиту неупереджено виконувати свої обов’язки;
б) це свобода поведінки та висловлення думки;
в) це неупередженість стосовно оцінки фактів перевірки.
23 Внутрішні аудитори повинні дотримуватися наступних етичних принципів:
а) чесність;
б) об’єктивність;
в) конфіденційність;
г) професійна компетентність;
д) незалежність;
е) а,б,в,г.
24 Об’єктивність внутрішнього аудитора – це:
а) уявна установка, яка дозволяє внутрішнім аудиторам виконувати завдання неупереджено, таким чином, щоб вони самі випробували довіру до результатів своєї роботи і не допускали компромісів відносно її якості;
б) це свобода оцінки фактів;
в) незалежність від думки керівництва.
25 „Стандарт” у перекладі з англійської мови означає:
а) норму, зразок;
б) пораду;
в) звичай.
26 Завдання з надання впевненості включає:
а) тристоронні відносини: аудитор, відповідальна сторона і користувачі;
б) предмет аудиту;
в) відповідні критерії;
г) процес виконання завдання;
д) письмовий висновок з надання впевненості;
е) все вище перераховане.
27 До фундаментальних принципів аудиту відносять:
а) чесність і об’єктивність;
б) конфіденційність;
в) дотримання технічних стандартів;
г) професійна поведінка;
д) професійну компетентність та належну ретельність;
ж) все перераховане.
28 Незалежність аудитора означає:
а) незалежність думки;
б) незалежність поведінки;
в) незалежність думки і незалежність поведінки.
29 Етичні вимоги, що застосовуються до всіх професійних бухгалтерів(аудиторів) є:
а) чесність і об’єктивність; б) розв’язання етичних конфліктів; в) конфіденційність; г) професійна компетентність; д) міжнародна діяльність; е) оприлюднення інформації; ж) все перераховане.
30 Загрози для дотримання фундаментальних принципів включають:
а) загроза власного інтересу; б) загроза тиску; в) загроза особистих стосунків; г) загроза захисту; д) загроза власної оцінки; е) всі відповіді правильні.
31 Якщо гонорар бухгалтера-практика настільки низький, що ускладнює виконання завдання у відповідності до застосовуваних технічних та професійних стандартів, то виникає:
а) загроза власного інтересу; б) загроза тиску; в) загроза особистих стосунків; г) загроза захисту; д) загроза власної оцінки.
32 Аудитор є постійним консультантом клієнта, фінансову звітність, яку в подальшому і підтверджує в результаті чого виникає загроза:
а) власного інтересу; б) власної оцінки; в) тиску; г) захисту; д) особистих стосунків.
33 Аудиторська фірма виконала для підприємства аудит фінансової звітності за визначений проміжок часу. Через деякий час підприємство звернулося до аудиторської фірми з проханням представляти його інтереси в судовому процесі між ним і третьою стороною. Очевидна загроза:
а) власного інтересу; б) власної оцінки; в) тиску; г) захисту; д) особистих стосунків.
34 Якщо в процесі аудиторської перевірки клієнт вирішує зменшити гонорар аудитору за виконувану роботу шляхом недопустимого зменшення обсягу виконуваних робіт або його заміни, то ця обставина викликає загрозу:
а) власного інтересу; б) власної оцінки; в) тиску; г) захисту; д) особистих стосунків.
35 Аудитор володіє акціями зареєстрованого на біржі суб’єкта господарювання. При цьому суб’єкт господарювання має намір виступити в якості клієнта аудитора по фінансовій звітності, то очевидна загроза:
а) власного інтересу; б) власної оцінки; в) тиску; г) захисту; д) особистих стосунків.
36 Підприємство є клієнтом аудиторської фірми на протязі декількох років. Відношення між працівниками підприємства і аудиторською фірмою склалися дружніми. Під час виконання чергового завдання по наданню впевненості виявлено серйозну помилку, яка була допущена головним бухгалтером. Головний бухгалтер, користуючись дружніми стосунками, що склалися, звернулася до керівника аудиторської групи з проханням не відображати знайдені помилки в підсумкових документах аудитора за результатами проведеного аудиту, щоб ні керівництву, ні інвесторам не стало відомо. Очевидна загроза:
а) власного інтересу; б) власної оцінки; в) тиску; г) захисту; д) особистих стосунків.
37 Незалежність думки означає:
а) таку спрямованість думки, яка дає можливість надати висновок без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження, і діяти чесно з об’єктивністю та професійним скептицизмом;
б) уникнення фактів та обставин, настільки суттєвих, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, в тому числі вжиті застережні заходи, обгрунтовано дійшла б висновку, що чесність, об’єктивність чи професійний скептицизм фірми, члена групи з надання впевненості знаходиться під загрозою.
38 Відповідно до МСА 200 „Загальні цілі незалежного аудиту та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту” професійний скептицизм означає, що:
а) аудитор критично оцінює достовірність отриманих аудиторських результатів;
б) аудитор відстежує аудиторські докази, які суперечатть(чи ставлять під сумнів) достовірність документів або пояснень управлінського персоналу;
в) аудитор критично оцінює достовірність отриманих аудиторських доказів та відстежує аудиторські докази, які суперечать(чи ставлять під сумнів) достовірність документів або пояснень управлінського персоналу.
39 МСА 210 „Узгодження умов виконання завдань з аудиту” передбачає, що:
а) для проведення аудиту фінансових звітів є необхідним погодження аудитором і замовником умов перевірки;
б) визначення умов перевірки самим аудитором;
в) визначення умов перевірки замовником.
40 Відповідно до концептуальної основи МСА мета аудиту полягає у:
а) наданні аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовуваної концептуальної основи фінансової звітності;
б) виявленні помилок і шахрайства;
в) проведенні документальної перевірки правильності облікових записів;
г) перевірці збереження майна підприємства.
41 МСА містять:
а) вимоги до фінансової звітності;
б) вимоги до правил поведінки аудитора;
в) основні принципи та важливі процедури, а також відповідні рекомендації для проведення аудиту.
42 Завдання з надання впевненості це:
а) завдання, виконуючи які аудитор складає висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результатів оцінки або порівняння предмету завдання з відповідними критеріями;
б) завдання, виконуючи які аудитор прагне виявити і виправити відхилення і перекручення у фінансовій інформації;
в) завдання, виконуючи які аудитор прагне висловити абсолютну впевненість у відсутності будь-яких помилок у фінансовій інформації і надати відповідну гарантію користувачу.
43 До завдань з надання впевненості відносяться:
а) завдання з підтвердження: передбачають, що оцінка і вимірювання предмету завдання виконуються відповідною стороною, а інформація з предмету завдання надається у вигляді твердження відповідальної сторони, яку й надають користувачам;
б) завдання зі складання безпосереднього висновку: аудитор або безпосередньо виконує оцінку, або вимірювання предмету, або отримує твердження відповідальної сторони, яка виконала оцінку або вимірювання, які не будуть надаватися користувачам;
в) все вище описане.
44 Структура системи внутрішнього контролю відповідно до МСА 315 „Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища” включає такі елементи:
а) середовище контролю;
б) процеси оцінки ризиків суб’єктів господарювання;
в) інформаційні системи, в т.ч. пов’язані з ними відповідні бізнес-процеси, що стосуються фінансової звітності, та обмін інформацією;
г) процедури контролю;
д) моніторинг заходів контролю;
е) всі перераховані вище позиції.
45 Наскрізні тести використовуються у випадках, коли необхідно
а) простежити за наявністю контролю від моменту появи первинного документа про господарську операцію до відображення її в облікових регістрах і фінансовій звітності;
б) перевірити ефективність системи внутрішнього контролю, її здатність в короткий термін виявити та виправити можливі помилки;
в) для оцінки системи внутрішнього контролю і обліку;
г) жодної правильної відповіді.
46 Тести на відповідність використовуються у випадках, коли необхідно
а) простежити за наявністю контролю від моменту появи первинного документа про господарську операцію до відображення її в облікових регістрах і фінансовій звітності;
б) перевірити ефективність системи внутрішнього контролю, її здатність в короткий термін виявити та виправити можливі помилки;
в) для оцінки системи внутрішнього контролю і обліку;
г) жодної правильної відповіді.
47 Контроль, аналіз господарської діяльності підприємства – це:
а) функція внутрішнього аудиту;
б) функція внутрішнього контролю;
в) завдання внутрішнього контролю;
г) жодної правильної відповіді.
48 Внутрішній аудит:
а) регламентований внутрішніми документами;
б) не регламентований внутрішніми документами;
в) регламентований внутрішніми та зовнішніми документами;
г) жодної правильної відповіді.
49 Процедури контролю, які стосуються системи бухгалтерського обліку, можна розділити на декілька категорій:
а)процедури контролю повноти даних та точності;
б)процедури контролю точності;
в)процедури контролю за дотриманням законності господарських операцій;
г) процедури контролю повноти даних, точності, за дотриманням законності господарських операцій, за збереженням активів.
50 Для виявлення помилок, пов’язаних з тим, що дані кожної господарської операції можуть бути відображені не в повному обсязі, не на відповідному рахунку або несвоєчасно застосовують:
а) процедури контролю повноти даних;
б) процедури контролю точності;
в) процедури контролю за дотриманням законності господарських операцій;
г) процедури контролю за збереженням активів.
51 Для того, щоб переконатись в тому, що всі первинні документи відображені в обліку або ж виявити документи, які не відображені застосовують:
а) процедури контролю повноти даних;
б) процедури контролю точності;
в) процедури контролю за дотриманням законності господарських операцій;
г) процедури контролю за збереженням активів.
52 Дають можливість встановити той факт або його відсутність, що зареєстровані дані про господарські операції дійсно відображають реальні економічні дії:
а) процедури контролю повноти даних;
б) процедури контролю точності;
в) процедури контролю за дотриманням законності господарських операцій;
г) процедури контролю за збереженням активів.
53 З метою визначення обмеження доступу до активів підприємства особам, які не мають на це повноваження застосовують:
а) процедури контролю повноти даних;
б) процедури контролю точності;
в) процедури контролю за дотриманням законності господарських операцій;
г) процедури контролю за збереженням активів.
Запитання для самоконтролю
1. Дайте визначення аудиту, його мета.
2. Призначення та необхідність аудиту, його класифікація.
3. Місце аудиту в системі фінансового контролю та системі управління.
4. Предмет аудиту, його зміст і структура.
5. Об’єкти аудиту.
6. Метод і методика аудиту. Методичні прийоми аудиту.
7. Інтерпретація господарського факту та оцінка його на відповідність. Характеристика контрольної системи облікового відображення господарського факту.
8. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики.
9. Кодекс етики професійних бухгалтерів.
10. Принципи аудиту.
11. Правове регулювання аудиторської діяльності в Україні.
12. Внутрішній контроль, його характеристика, завдання та об’єкти.
13. Структура системи внутрішнього контролю.
14. Середовище контролю та фактори, що його зумовлюють.
15. Процедури контролю - спеціальні перевірки, що виконуються персоналом підприємства.
16. Вивчення і оцінювання системи внутрішнього контролю.
17. Документування результатів вивчення системи внутрішнього контролю.
18. Організація тестування системи внутрішнього контролю.
19. Внутрішній аудит. Основні завдання внутрішнього аудиту. Організація системи внутрішнього аудиту.
20. Відмінності внутрішнього аудиту від внутрішнього контролю.