методичний посібник Донецьк 2012 р

Работа добавлена на сайт samzan.net:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ

ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Навчально-методичний посібник

Донецьк 2012 р.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ

ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Навчально-методичний посібник

Затверджено

На засіданні

Кафедри політології

Протокол №1

Від «03» вересня 2012 р.

Донецьк 2012 р.

ББК С 562.21,64р30-21

       П 504 (політологія)

Історія та теорія політичних партій /  Укладач: М.В. Примуш – Донецьк: ДонНУ, 2012. – _ с.

Навчально-методичний посібник складено на основі програми по курсу з історії та теорії політичних партій. Містить програму курсу, зміст практичних занять, тематику рефератів, доповідей, контрольних робіт, практичних тренінгів по курсу, сценарії ділових ігор, списки рекомендованої літератури, яка може бути використана для підготовки к практичним заняття, модульним контрольним роботам, тестовим завданням, іспитам й написання наукових доповідей, рефератів.

Рецензенти: 

А.В. Бредіхин, д.і.н., проф., завідувач кафедри всесвітньої історії

І.Я. Тодоров, д.і.н., проф., професор кафедри міжнародних  відносин та зовнішньої політики

ВСТУП

Одним із основних інститутів громадянського суспільства, який має можливість впливати на державну владу, є політичні партії. Не вдаючись до дискусії щодо того, чи слід вважати їх політичним елементом громадянського суспільства, чи – державної влади, важливо зафіксувати лише те, що поза існуванням розвиненої плюралістичної партійної системи стає вкрай проблематичним сам дискурс демократичної державної влади та громадянського суспільства.

У навчально-методичному посібнику представлена програма викладання сучасного знання з історії та теорії політичних партій, зі всіма їх складностями і тонкощами, протиріччями та специфічними явищами, класичними підходами та реальною практикою, яку диктують зміни третього тисячоліття в сферах як дослідження політичних партій, так й змінах законодавства в країнах світу, яке віддає політичним партіям монопольне право на формування інститутів державної влади.

Запропонований курс «історії та теорії політичних партій» покликано вирішити три актуальні задачі сучасної політології. По-перше, з’ясувати місце політичних партій в системі державного керівництва. По-друге, проаналізувати соціально-політичні зміни, які ініціюється та реалізуються політичними партіями, як на теоретичному, так і практичному рівнях. По-третє, визначити, як змінюються самі політичні партії в зазначених тенденціях.

При розробці навчально-методичного посібника автори максимально враховували всі вимоги державного стандарту України. Курс включає в себе: тему та зміст лекції, тематику семінарського заняття, тематику контрольних робіт (лише для студентів заочної форми навчання), есе, рефератів та доповідей, примірники завдань, які можуть бути використані на модульних контрольних роботах (тестові, практичні та творчі завдання) й список літератури з теми.

Навчально-методичний посібник розроблено для студентів спеціальності: політологія.

ТЕМА І. ІСТОРІЯ І ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Предмет і структура політичних партій. Закономірність процесу політизації суспільства. Демократизація політичного режиму в Україні і розвиток багатопартійності. Фактори, що послаблюють і спотворюють роль партій у здійсненні державної влади. Особливості загальної й спеціальної теорії партій. Партогенез в Україні. Відсутність стійкого «законодавчого ґрунту» для розвитку партійної системи.

Виникнення політичних партій. Формування й еволюція розвитку політичних партій. Існування «партій» у давньогрецьких містах-державах, давньоримської республіці. Діяльність політичних утворень у Нідерландах та у період англійської буржуазної революції у XVII ст.. Виникнення партій у Великобританії й США. М.Вебер і еволюція політичних партій.

Ознаки, цілі та функції політичних партій. Визначення політичної партії. Основні ознаки політичної партії. Політичні та інституційні зміни, яки відбулися у європейських країнах у ХІХ ст. і їх вплив на виникнення партій. Класифікація партій по М.Дюверже. Теорія фактичного представництва. Концепція фракційного й національного представництва. Цілі, мета та завдання політичних партій. Партійна платформа та партійна програма. Функції політичних партій.

План семінарського заняття

1.Предмет і структура політичних партій.

2.Партогенез в Україні.

3.Виникнення політичних партій.

4.Ознаки, цілі та функції політичних партій.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1. Виникнення політичних партій.

2. Партогенез в Україні: бажання демократизації.

3. Перші партійні організації у США.

Тестові, творчі або практичні завдання

1.Яка теорія розробляє типологію і методологію політичних партій?

а). загальна;

б). емпірична;

в). наукова;

г). вірного немає.

2.Що є типовою помилкою дослідника при дослідженні політичних партій?

а). суб’єктивність;

б). ангажованість;

в). наявність досвіду;

г). всі варіанти.

3.Хто з дослідників запропанував термін «партія» в політичному сенсі?

а). К.Маркс;

б). М.Вебер;

в). Е.Берк;

г). Е.Дюркгейм.

4.Об'єднання кого у Давньому Римі називалось партією?

а). громади;

б). спільноти;

в). воїнів;

г). лідерів.

5.Вкажіть три ознаки, які відрізняють політичну партію від інших громадських об’єднань.

Література

1.  Автономов А. С. Правовая отология политики: к построению системы категорий. М.: ИНФРОГРАФ, 2009.
2.  Бакун Л. Группы в политике. // Полис. – 1999. – №1.
3.  Дюверже, Морис. Политические партии. – М.: Академический проект, 2000.
4.  Загладин Н. Демократическая партия США: от либерализма к идеологии «третьего пути». // МЭиМО. - 2000. - №2.
5.  Исаев Б. Теория партий и партийных систем. – М.: Аспект Пресс, 2008.
6.  Пшизова С.Н. Демократия и политический рынок в сравнительной перспективе// Полис. – 2000. – № 2,3.
7.  Перегуда Е. До проблеми законодавчої регламентації багатопартійності в Україні// Право України. – 2001. - № 4.
8.  Острогорский М.Я. Демократия и политические партии.- М.: Росспен, 2007.
9.  Чиж І. Нема такої партії – Верховна Рада України, як би кому хотілося довести протилежне // Віче. – 1999. – №7.
10.   Шведа Ю. Теорія політичних партій і партійних систем. – Львів: ЦПД, 2003.

ТЕМА ІІ. БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЛІТИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ

Політична ідеологія, її типи. Поняття ідеології. Типи політичних ідеологій: комунізм, неокомунізм, соціал-демократія, лібералізм, неолібералізм, консерватизм, неоконсерватизм, фашизм, неофашизм. Ідеологія як базовий критерій класифікації.

Політична платформа, методи й способи діяльності, соціальна база й електорат. Стратегія й тактика політичних партій. Організаційна структура. Методи та засоби діяльності. Авангардні політичні партії. Соціальна база політичних об’єднань. Соціальні орієнтації політичних сил. Електорат політичного об’єднання. Електоральний розкол України.

 

План семінарського заняття

1. Політична ідеологія, її типи.

2. Політична платформа, методи й способи діяльності, соціальна база й електорат.

3. Електоральний розкол України.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1. Політична ідеологія.

2. Типи політичних ідеологій.

3. Електорат політичних партій в Україні.

Тестові, творчі або практичні завдання

1.Ким вперше було вживане поняття «ідеологія»?

а). Е.Берком;

б). А. де Токвілем;

в). О.Контом;

г). М.Дюверже.

2.Що соціал-демократи розуміють під можливістю «робити все, що не завдає шкоди іншим»?

а). закон;

б). свобода;

в). солідарність;

г). всі варіанти.

3.З яким політичним курсом асоціюється неолібералізм?

а). «новий курс Рузвельта»;

б). антиколоніальні революції у країнах Африки та Азії;

в). відродженням національних цінностей;

г). вірного немає.

4. Яка політична партія веде свою діяльність на межі чи позазаконом?

а). фашистські;

б). комуністичні;

в) авангардні;

г). всі названі варіанти.

5.Як називається політична партія, яка у своїй діяльності користується адміністративним ресурсом?

а). партія влади;

б). парламентська фракція;

в). опозиційна партія;

г). вірного немає.

Література

1.  Бауман З. Идеология в мире постмодерна // Политическая идеология в современном мире / Ред. О.Ю. Малинова. — М.: РАН ИНИОН, 2004.
2.  Гавриленко І. Чи потрібна державі ідеологія? // Віче. – 1996. – №4.
3.  Заблоцький В.П. Суспільна ідеологія України: філософія і концептуальний дизайн // Схід. – 2000. – №1.
4.  Заблоцький В.П. Політичні ідеології: природа, морфологія, сутність // Схід. – 1998. – №6.
5.  Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Видавництво “Смолоскип”, 1998.
6.  Мусихин Г.И. Идеология и культура // Полис. – 2012. - №1.
7.  Оскак О. Платформи політичних партій // Нова політика. – 2000. – №2.
8.  Политическая идеология в современном мире / Ред. О.Ю. Малинова. — М.: РАН ИНИОН, 2004.
9.  Примуш М.В. Ідеологія й утопія // Трибуна. – 2005. - №1-2.
10.  Пушкарева Г.В. Политическое пространство: проблемы теоретической концептуализации // Полис – 2012. - №2.

ТЕМА ІІІ. ЛІБЕРАЛІЗМ ТА НЕОЛІБЕРАЛІЗМ

Розвиток ліберальної думки. Витоки ліберальної ідеї від міст-держав Флоренції та Венеції до Просвітництва у Франції, Англії і колоніальній Америці. Погляди Дж.Локка. Доктрина про загальну рівність громадян перед законом (Ш.Л.Монтеск’є). Принцип невтручання держави в економіку (Ж.-Б.Сей, Д. де Трасі). Ідея конституційної Монархії (Вольтер). Вчення про природну свободу (Ж.Ж.Руссо). Вплив декларації Національних зборів під час Великої Французької революції на розвиток ліберальної думки (Б.Франклін, Т.Джефферсон, Д.Юм, І.Кант й А.Сміт). Революційний лібералізм (Т.Пейн, Т.Джефферсон, Д.Адамс, Д.Медісон). Лібералізм і демократія. Економічний лібералізм проти соціального лібералізму (Д.С.Мілль, Л.Т.Хобхаус, Г. де Молінарі, Г.Спенсер і О.Герберт). Категорії «війна» та «мир», їх характеристика та співвідношення у ліберальній політичній думці. Ідея планової економіки й вільного ринку як центральна дискусія лібералізму (А.фон Хайєк та Д.М.Кейнс). Витоки неолібералізму. Погляди лібералів на тоталітаризм, особисту свободу,суспільство і державне врегулювання.

Основні принципи лібералізму. Історичні витоки появи терміну «ліберал». Лібералізм як вільнодумство. Політичний і соціальний лібералізм. Лібералізм та практика життя: економічний, культурний, та братерський лібералізм.

Сучасний лібералізм. Концепції особистої свободи, почуття власної гідності, свободи слова, загальних прав людини, релігійної терпимості, недоторканості особистого життя, приватної власності, вільного ринку, рівності, правової держави, прозорості уряду, обмежень на державну владу, верховної влади народу, самовизначення нації, освіченої і розумної державної політики в сучасних умовах. Ліберальний маніфест. Розмиття меж між класичним лібералізмом та класичним консерватизмом. Соціал-лібералізм. Критика ліберальних ідей: м’яка (А.Етціоні, М.Е.Глендон) та жорстка (марксисти) форми.

Лібералізм в Україні.  Особливості трансформаційного процесу в Україні та вплив ринкових відносин на «неліберальне» мислення пострадянської еліти. Складності типології українського лібералізму. Консервативне начало лібералізму в Україні. Проблеми впровадження ліберальних реформ в Україні: податки та необмеженість правоохоронної системи. Політична стабільність й лібералізм.

План семінарського заняття

1. Розвиток ліберальної думки.

2. Основні принципи лібералізму. Сучасний лібералізм.

3. Ліберальна ідея в Україні.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1. Поява і розвиток лібералізму.

2. Сучасний неолібералізм.

3. Ліберальна партія України та її вплив на політичні процеси.

Тестові, творчі або практичні завдання

Визначте та проаналізуйте критерії й параметри, за якими українські політологи прив’язують до поняття «лібералізм» особливості практики ринкових відносин в Україні, де «багаті стають ще багатшими, бідні ще біднішими».

Література

1.  Гончарук Т.В., Гурик М.І., Дмитрів І.С., Рудакевич О.М., Томахів В.Я., Шеремета Д.М. Політологія: лекційний курс і практикум / Гончарук Т. В.. — Тернопіль: ТНЕУ, 2008.
2.  Денисов В. Парламентаризм і ліберальна традиція індивідуальної свободи // Віче. – 2001. – №1.
3.  Диманис М. Либеральная партия ФРГ: поиск выхода из «кризиса идентичности» // Международная экономика и международные отношения. – 1999. – №1.
4.  Коваленко А. Проблема взаємодії виконавчої та законодавчої влад у політичному вченні Дж. Локка // Нова політика. – 2000. – №5.
5.  Ойзерман Т.И. Является ли либерализм только идеологией? // Социс. – 2003. - №3.
6.  Назарчук А.В. Понятие делиберативной политики в современном политическом процессе // Полис. – 2011. - №5.
7.  Ролз Д. Політичний лібералізм. – К.: Основи, 2000.
8.  Рормозер Г. Кризис либерализма. – М.: Ин-т философии РАН, 1996.
9.  Соколовский С.Л. Консерватизм, либерализм, социализм. // Мировая экономика и международные отношения. – 1992. – №8.
10.  Шаповалов В.Ф. Либерализм и российская идея. // Социс. – 1996. – №2.

ТЕМА IV. КОНСЕРВАТИЗМ ТА НЕОКОНСЕРВАТИЗМ

Консерватизм: історія та сучасність. Консерватизм як одна із найважливіших структурних одиниць політичних ідеологій. Термін «консерватизм». Вплив Великої Французької революції на розвиток консервативних ідей (Е. Берк, А.де Токвіль). Течії консерватизму: традиціоналістська, лібертаристська і неконсервативна (чи ліберал-консервативна).

Доктрина неоконсерватизму. Вплив ідей Е.Берка на розвиток неоконсерватизму. Риси «середнього класу». «Новий курс» Т.Рузвельта як зразок неоконсерватизму. Мета неоконсерватизму (І. Крістолл). Антитеоретичний характер неоконсерватизму. Практика неоконсерватизму: запозичення ліберальний ідей та прогресивне втручання ідей соціалізму. Риси неоконсерватизму та погляди засновників ідеї неоконсерватизму Д.Белла, З.Бжезинського, Н.Подгорця, І.Кристолла на природу суспільства.

План семінарського заняття

1. Консерватизм: історія і сучасність.

2. Доктрина неоконсерватизму.

3. Особливості консервативних партій України як учасників політичного процесу.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1. Генеза та еволюція консерватизму.

2. Неоконсерватизм.

3. Місце правих політичних партій у здійснені влади в Україні.

Тестові, творчі та практичні завдання

Складіть або розгадайте кросворд за наступними питаннями:

1.  від якого латинського слова походить термін «консерватизм»;
2.  найбільш ліберальна течія консерватизму;
3.  представник традиційного крила лібералізму в консерватизмі;
4.  автор ідеї «нерозповсюдження соціалізму»;
5.  засновник американської версії неоконсерватизму.

Література

1.  Гарбузов В.М. Консерватизм: понятие и виборов (историографический обзор). // Полис. – 1995. – №4.
2.  Гордієнко О. Творчий потенціал консервативної орієнтації. // Віче. – 1998. – №1.
3.  Дергачов О. Місце політичних партій у здійснені влади в Україні // Політична думка. – 2002. – №1.
4.  Консерватизм как течение общественной мысли и фактор общественного развития: материалы «круглого стола» // Полис. – 1995. – №4.
5.  Костенко Ю. Фракція, що сповідує ідеологію державотворення // Віче. – 2000. – №2.
6.  Магун В.С., Руднев М.Г. Жизненные ценности населения: сравнение Украины с другими европейскими странами / Украинское общество в европейском пространстве. Под ред. Е. Головахи, С. Макеева. – Киев: Институт социологии НАНУ; Харьковский национальный университет им. В.Н.Карамзина, 2007.
7.  Полякова Н. В. Антропология российского консерватизма // Александр Иванович Введенский и его философская эпоха. — СПб., 2006.
8.  Примуш М.В. Неолібералізм, політична діяльність:економічні наслідки // Трибуна. – 2007. - №3-4.
9.  Сендеров В. "Прямо нету пути. Никуда не прийти..." // «Новый Мир». – 2008. - №4.
10.  Умланд А. Сравнительный анализ новых крайне правых групп на Западе // Полис. – 2001. – №3.

ТЕМА V. СОЦІАЛІЗМ ТА ЙОГО МАРКСИСТСЬКЕ РОЗУМІННЯ

Різноманіття соціальних концепцій. Поняття «соціалізм». К.Маркс про нове суспільство. Головний зміст Марксової теорії соціалізм. Термінологічна різниця між поняттями «соціалізм» і «комунізм». Соціалістична опозиція лібералізму.

Комуністичний рух. Зародження комуністичного руху. Ідейно-політична концепція комуністичного руху про особливу історичну місію робітничого класу. Ідея про диктатуру пролетаріату. Розрив між теорією марксизму й реальною політичною практикою. Процес трансформації комуністичних та робітничих партій. Ліві партії України: між минулим та майбутнім.

Соціал-демократичний рух. Реформістська теча у робітничому русі. Е.Бернштейн про можливість мирної трансформації капіталізму в соціалізм. Ідейно-політичні ідеї К.Каутського, Р.Гільфердинга. Установчий конгрес Соціалістичного Інтернаціоналу у Франкфурті-на-Майні у 1951 році. Основні положення концепції демократичного соціалізму. Відродження соціал-демократії в Україні.

План семінарського заняття

1. Соціалізм та його марксистське розуміння.

2. Комуністичний рух.

3. Соціал-демократичний рух.

4. Українські ліві.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1. Вчення К. Маркса про соціалізм.

2. Еволюція комуністичного руху на сучасному етапі.

3. Концепція демократичного соціалізму.

4. Принципи соціал–демократії: українська перспектива.

Тестові, творчі та практичні завдання

Порівняйте між собою Комуністичну партію України зразка 1993 року та сучасності (критерії пояснити). Які трансформації та відмінності від класичної ідеології та реальною практикою здійснили українські комуністи?

Література

1.  Білоус А.О. Політико – правові системи: світ і Україна. – К.: АМУПП, 2000.
2.  Виноградов А., Слабынько А. Разные плоды революции. Милован Джилас о судьбах социализма. // Новое время. – 1990. – №10.
3.  Гаран Л. Психоэкономическая система большевистского типа // Полис. – 1993. –№1.
4.  Голубуцький О.П., Криворучко Т.Г., Кулик В.О., Якушик В.М. Політичні партії України. – К.: Кобза, 1996.
5.  Громыко А. Победы и поражения современной социал-демократии. // Полис. – 2000. – №3.
6.  Курило О. Соціал-демократичний шлях. // Політика і час. – 2001. – №8.
7.  Макмерти Дж. Кризис марксизма: возможно ли его марксистское объяснение? // Политические исследования. – 1992. – №4.
8.  Медведчук В. Дух и принципы социал-демократии: украинская перспектива. К.: „Основні цінності”, 2000.
9.  Медведчук В.Європейський вибір України – історичний шанс для української соціал-демократії // Віче. – 2000. – №2.
10.  Медведчук В. Соціал-демократична модель суспільного розвитку: передумови становлення в Україні // Політична думка. – 1999. – №4.
11.  Мороз О. Лівий марш. // Віче. – 1999. – №9.
12.  Орлов Б.С. Политическая культура социал-демократии и проблемы России // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №7.
13.  Примуш М.В. Ліві та екологія // Нова політика. – 2001. – №2.
14.  Примуш М.В. Ліві у наступі та відступі // Політика і час. 2001. – №3.
15.  Примуш М.В. Партія європейських соціалістів: стратегія парламентської діяльності // Трибуна. – 2001. – №1-2.
16.  Примуш М.В. Соціал-демократія на сучасному етапі // Нова політика. – 2002. – №1.
17.  Примуш М.В. Сучасна соціал-демократія й Україна // Трибуна. – 2007. - №11-12.
18.  Примуш М.В. Українські ліві та  популізм // Вісник Харківського націон.ун-та ім.В.Н.Каразіна, №8(25), 2008.
19.  Сіленко А. Соціал-демократична політика: нові підходи // Нова політика. – 2001. – №6.

ТЕМА VI. ФАШИЗМ ТА НЕОФАШИЗМ

Історичні витоки та доктрина фашизму. Історичні витоки фашизму: від «фашіо» часів Римської Імперії до доктрини Б.Муссоліні. Специфіка теоретичного та практичного фашизму.

Особливості практики фашизму в Італії та Німеччині. Порівняльний аналіз соціально-політичного становища Італії та Німеччини після Першої світової війни. Політичні вибори в Італії та Німеччині. Вплив Католицької церкви на державну політику Б.Муссоліні. Бездіяльність комуністичних та соціал-демократичних партій Італії та Німеччині як фактор отримання влади фашистами.

Національні риси та практика фашизму в країнах світу. Досвід Румунії, Угорщини та Японії у впроваджені ідей фашизму. Актуалізація ідей фашизму на місцевому рівні в країнах ЄС.

Сучасний фашизм та неонациські рухи на пострадянському просторі. Молодіжні радикальні рухи: учасники, ідеї, акції, ідеологія. Популярність рухів скінхедів.

План семінарського заняття

1. Історичні витоки фашизму

2. Фашистські рухи в Італії та Німеччині

3. Неофашизм у сучасному світі

4. Теорія та практика націоналістичних рухів у країнах СНД

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Вплив ідеї «суперлюдини» Ф.Ніцше на А.Гітлера.
2.  Причини розходження теорії фашизму з реальною практикою.
3.  Радикалізація на пострадянському просторі: причини, тенденції та наслідки.
4.  Сучасні прояви фашизму: від радикально націоналістичних партій Європи до теоретичних концепцій націоналізму (на прикладі ідей «Нової Європи).

Тестові, творчі або практичні завдання

Порівняйте між собою сучасні націоналістичні рухи в країнах ЄС та СНД, й визначте:

1.  специфіку ідеології цих рухів;
2.  зв’язок цих рухів з політичними партіями;
3.  механізм участи націоналістичних рухів в політичних виборах;
4.  ідеї національної політики;
5.  особливості реформування суспільства (на прикладі Німеччини та Австрії);
6.  наслідки політики націоналістами за сучасних умов.

Література

1.  Безсонов Б. Фашизм: ідеологія і практика. - М., 2005.
2.  Галкін А.А. Роздуми про фашизм // Соціальні трансформації в Європі ХХ століття. М., 2008.
3.  Гриффин Р. Фашизм // Полис. – 2012. - №2.
4.  Дамье В.В. Тоталитарные тенденции в ХХ веке // Мир в ХХ веке. М.: Наука, 2001.
5.  Иорданский В.Б. Противоречивая природа национализма // Полис. – 2011. - №6.
6.  Каширских О.Н. Политические партии Германии в контексте модернизации политической коммуникации // Полис. – 2009. - №2.
7.  Нольте Э. Фашизм в его эпохе. Перевод с немецкого выполнен А.И. Фетом (А.И. Федоров) для издательства «Сибирский хронограф», 2001.

ТЕМА VII. СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРИЗМУ

Політичний стратегічний курс центризму. Поняття терміну «центризм». Теоретичні основи центризму. Політико-правова концепція солідаризму Л.Дюгі. Політичний курс центризму на сучасному етапі. Базові цінності демократії як основа центризму. Центризм й імовірнісний підхід до результатів політичної діяльності. Інтереси більшості громадян – політика центризму.

Політична тактика центризму. Недопустимість силових способів вирішення конфліктів – тактика центризму. Консенсус – політичний прийом центризму. Механізм консенсусу з метою удосконалення існуючої системи виборів народних депутатів. Переговорний процес як важливий елемент у тактичному арсеналі центризму. Умови успіху переговорів по М.Рокару. Центризм і врахування інтересів партнерів. Політика центризму – перехід від етики суперництва до етики співробітництва. Центристські партії України.

План семінарського заняття

1.  Політичний стратегічний курс центризму.
2.  Політична тактика центризму.
3.  Центризм і Україна.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Влада, психологія і політика консенсусу.
2.  Тактика центризму на сучасному етапі.
3.  Центризм і Україна.

Тестові, творчі та практичні завдання

З’ясуйте специфіку та механізм діяльності центристських рухів як в українському парламенті так і в місцевих радах.

Ділова гра

Порівняйте між собою політичні ідеології та представте політичну партію як б ототожнювала в собі риси представлених у курсі політичних ідеологій відповідно до плану:

- представлення ідеології (історичні передумови суспільного замовлення певної ідеології);

- представлення прибічників партії (електорат, соціальна база);

- представлення програми, ідей, гасел партії;

- шлях партії до влади;

- особливості реалізації партією власної політики.

Література

1.  Автономов А.С. Средний класс и центризм // Полития.- 2000. № 1(15).
2.  Голубицький О.П., Криворучко Т.Г., Кулик В.О., Якушик В.М. Політичні партії України. – К.: Кобза, 1996.
3.  Гутник В. Немецкая социал-демократия: новый центризм или беспринципный прагматизм // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – №6.
4.  Лапкин В.В.  «Трансформация  политических ценностей российских избирателей». // Полит. Наука. – 2002. - №2.
5.  Литвин В. Центризм. Місце злагоди змінити не можна. // Віче. – 1994. – №1.
6.  Лужков Ю., Владиславлев А. Народная партия в современном мире // Свободная ибор. – 2001. – №10.
7.  Рябчук М. Демократія та „партія влади” в Україні // Політична думка. – 1994. – №3.

ТЕМА VIII. ТИПИ ПАРТІЙ І ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ

Типологізація політичних партій. Критерії типологізації політичних партій. Диференціація партій за їх організаційною структурою. Типологізація партій по їх підношенню до правлячого режиму. Класифікація французького вченого М.Дюверже.

Сутність і різновиди партійних систем. Класифікація партійних систем за якісними аспектами партійно-державних відносин, а також за їх кількісним складом. Типологія партійних систем за Дж.Сарторі. Вплив законів на характер партійних систем.

Партії та зацікавлені групи. Зацікавлені групи та політика. Вплив зацікавлених груп на курс державно-політичних інститутів і політичних партій. Тактика лобіювання. Групи тиску та їх функції. Зацікавлені групи й політичні партії.

Функції й типологія груп інтересів. Функція артикулювання інтересів та її впровадження на законодавчому рівні. Інформування як функція й засіб діяльності. Походження й рівень організованості груп інтересів: анемічні та інституційні.

Новітні тенденції в еволюції партій. Концепція «народної партії». Тенденції до зростання питань ідейно-політичних позицій та партійно-політичних переваг значних контингентів виборців. Зростання незалежних виборців. Феномен «негативного голосування». Тенденції еволюції партійних інститутів.

План семінарського заняття

1.  Типологізація політичних партій.
2.  Сутність і різновиди партійних систем.
3.  Партії та зацікавлені групи. Функції й типологія груп інтересів.
4.  Новітні тенденції в еволюції партій.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Структура і класифікація партій.
2.  Партійні системи.
3.  «Групи тиску»: типологія й класифікація.

Тестові, творчі, або практичні завдання

1.  Як називається організаційна модель партії за М. Дюверже, яка передбачає відсутність фіксованого членства і сплати членських внесків?
2.  Як називається партійна система за Дж. Сарторі, яка передбачає формування уряду коаліцією із багатьох партій?
3.  Як можна назвати, за А. Лейпхартом, партійну коаліцію, яка сформувала уряди В. Януковича в 2006 р., та М.Азарова о 2010 р.?

Література

1.  Аравина Т., Кузнецов Ю. Лоббизм: национальные образы и степень социальной приемлемости // Социс. – 2000. – №9.
2.  Дюверже М. Политические партии. – М.: Академический проект, 2000.
3.  Журавський В. Політична система України: особливості, фактори, чинники права // Віче. – 2000. – №2.
4.  Иванов М. Организация наиболее влиятельных иностранных лобби в США // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №3.
5.  Ишняма Дж. Партии – преемницы коммунистических партий и организованное развитие партий в посткоммунистической политике // Полис. – 1999. – №4.
6.  Любимов А. Проблемы правового формирования лоббизма // Государство и право. – 1999. – №7.
7.  Примуш М.В. Структуризація політичних партій та партійних систем // Політологічний вісник КНУ Т.Г. Шевченка. – 2000. – №6.
8.  Примуш М.В. Типи партій і партійних систем // Схід. – 1999. – №3.
9.  Примуш М.В. Трансформація партійної системи Польщі у світі вступу країни в ЄС. //Збірник політологічні та соціологічні студії. - Зб. наукових праць, - Т.8 -Чернівці: Букрек, 2009.
10.  Шведа Ю.Р. Соціологія партій Моріса Дюверже // Нова політика. – 1996. – №4;5.
11.  Шувакович У. Политические партии как традиционный механизм репрезентации в современном обществе // Полис. – 2010. - №6.
12.  Якушик В. Політична система та політичний режим // Політична думка. – 1994. – №4.

ТЕМА IX. РЕГУЛЮВАННЯ ПОРЯДКУ УТВОРЕННЯ, ТИМЧАСОВОГО ЗУПИНЕННЯ Й ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Свобода утворення й діяльності політичних партій. Право на об’єднання. Конституційне право на утворення політичних партій. Дві діаметрально протилежні точки зору у сучасній конституційній доктрині про свободу утворення й діяльності політичних партій. Конституції й спеціальні закони про підстави заборони діяльності політичних партій.

Регулювання порядку утворення й діяльності політичних партій. Регламентація порядку набуття політичними партіями легального статусу. Основні порядки набуття політичними партіями легального статусу: явочний, дозвільний та явочно-реєстраційний. Два різновиди інституту державної реєстрації політичних партій. Чотири основні види державних органів, що проводять реєстрацію політичних партій: центральний орган державного управління, судові органи, виборчі комісії, спеціальні адміністративні органи. Вимоги для набуття політичними партіями легального статусу. Терміни реєстрації політичних партій.

Регулювання порядку тимчасового зупинення й припинення діяльності політичних партій. Тимчасове зупинення діяльності політичних партій. Підстави для зупинення діяльності політичної партії. Правові наслідки тимчасового зупинення діяльності політичних партій. Дві процедури припинення діяльності політичних партій. Розпуск політичних партій. Втрата статусу партії чи реєстрації. Добровільне припинення діяльності політичних партій.

План семінарського заняття

1.  Свобода утворення й діяльності політичних партій.
2.  Регулювання порядку утворення й діяльності політичних партій.
3.  Політико-правове регулювання порядку тимчасового зупинення й припинення діяльності політичних партій.

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Громадське суспільство і політичні партії.

2. Політичні партії і державна влада.

3. Законодавство України про політичні партії.

Тестові, творчі або практичні завдання

Практичний тренінг «Реєстрація політичної партії відповідно до діючого законодавства України.

Мета тренінгу: на практичному досвіді проілюструвати процес реєстрації/припинення діяльності політичної партії в двох аспектах:

1.  Порядок реєстрації/припинення діяльності політичної партії з позиції органів реєстрації;
2.  Порядок реєстрації/припинення діяльності політичної партії з позиції партійних функціонерів.

Література

1.  Бабій С.І. Політичні партії і державна влада: до проблеми правового регулювання діяльності політичних партій // Трибуна. – 1997. – № 9,10.
2.  Бабій С.І. Політичні партії: минуле, сучасність, проблеми правового статусу // Трибуна. – 1997. – № 1,2.
3.  Закон України „Про політичні партії в Україні” // Урядовий кур’єр. – 28 квітня 2001. – №77.
4.  Примуш М.В. Головне в  партбудівництві, або без чого  не можна обійтися // Трибуна. - 2008. - №7-8.
5.  Юдин Ю.Н. Новое законодательство о политических партиях в странах Африки // Государство и право. – 1992. – №7.

ТЕМА Х. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ – СУБ’ЄКТ «ПАРТІЙНОГО ПРАВА»

Юридичні визначення політичної партії. Три основні кваліфікаційні ознаки політичної партії. Різниця політичних партій від партійних рухів. Правовий статус політичних рухів, юридичне визначення політичної партії.

Завдання, функції, права й обов’язки політичних партій. Законодавче визначення політичних партій. Завдання партій: політичні, ідеологічні, виховні. Функції політичних партій. Права політичних партій. Обов’язки політичних партій. Принцип рівноправності політичних партій. Юридична різниця правлячих та опозиційних політичних партій. Юридичне визначення опозиції.

План семінарського заняття

1. Юридичне визначення політичної партії.

2. Завдання, функції, права й обов’язки політичних партій.

3. Опозиційні партії та їх особливий статус.

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Політичні партії як суб’єкт права.

2. Партії та їх вплив на суспільну думку.

3. Опозиційні політичні партії та їх правовий статус.

Тестові, творчі або практичні завдання

Які три критерії аналізу природи політичних партій Ви знаєте? Спробуйте застосувати їх для аналізу природи політичних партій.

Література

1.  Бєлашко С. Специфіка виконання функцій політичних партій у пострадянських суспільствах // Нова політика. – 2001. – № 5.
2.  Дюверже М. Политические партии. – М.: Академический проект, 2000.
3.  Завершинський К. Легитимность: генезис, становление и развитие концепта // Полис. – 2000. – №4.
4.  Костецький В. Політичні партії в системі „громадянське суспільство і держава” // Право України. – 1995. – №12.
5.  Лаврінчук І. Принципи рівних можливостей – і у правових приписах, і на практиці. // Віче. – 2000. – №9.
6.  Литвин В., Нечипоренко Г. Політична опозиція // Політика і час. – 1994. – №1.
7.  Николаева О. Японская оппозиция сегодня: перегруппировка политических сил продолжается // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №2.
8.  Примуш М.В. Партії і партійні функції // Віче. – 2002. – №5.
9.  Смирнов В., Юдин Ю. Политические партии и право в современном государстве // Государство и право. – 2000. – №3.

ТЕМА XI. ПРАВОВА ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ: ФОРМУВАННЯ «ПАРТІЙНОГО ПРАВА»

Поняття та етапи інституціоналізації політичних партій. Поняття «правова інституціоналізація» політичних партій. Різниця між правовим регулюванням політичних партій та інституціоналізації. Етапи правової інституціоналізації політичних партій. Концепція «партійної держави». Особливості правової інституціоналізації партій у тоталітарних державах. Форми правової інституціоналізації політичних партій. Політичні партії, як найважливіший правовий інститут. Об’єкти правового регулювання політичних партій.

Форми правової інституціоналізації політичних партій (джерела партійного права). Надання політичним партіям конституційного статусу. Характерні моменти  конституційного регулювання діяльності політичних партій. Спеціальні загальні закони про політичні партії. Виборче законодавство. Парламентське право. Конвенційні норми. Санкціонування партійних норм державою. Проблеми правового регулювання діяльності політичних партій в Україні.

План семінарського заняття

1.  Поняття та етапи інституціоналізації політичних партій.
2.  Форми правової інституціоналізації політичних партій.
3.  Українське законодавство і правове регулювання діяльності політичних партій.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Інституціональні фактори структурування партійних систем.
2.  Правова інституціоналізація політичних партій у демократичних і тоталітарних державах: порівняльний аналіз.
3.  Еволюція політико-правового регулювання діяльності політичних партій в Україні.

Тестові, творчі або практичні завдання

1.Як, до виникнення «партійного права» розглядалися державною владою політичні партії?

а). політичними кастами;

б). приватними організаціями;

в). загрозою державної влади;

г). вірного немає.

2.Як називається метод регулювання діяльності політичних партій шляхом прийняття конституції й спеціальних законів та нормативно-правових актів?

а). зовнішній;

б). внутрішній;

в). процесуальний;

г). процедурний.

3.Конституція якої країни визначає, що політичні партії «формують політичну волю народу»?

а). Австрії;

б). США;

в). ФРН;        г). України.

4.Хто з теоретиків висунув ідею, що «політичні партії – основний елемент демократії»

а). М.Вебер;

б). Е.Дюркгейм;

в). М.Дюверже;

г). Г.Кельзен.

5.Якого процесу, за К.Гжибовським, позбавляється політична партія у разі перетворення її у державний орган?

а). реєстрації;

б). інституціоналізації;

в). легальності;

г). легітимності.

Література

1.  Аніщук В. Форми правового забезпечення діяльності політичних партій в Україні // Право України. – 2000. – №2.
2.  Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з деякими країнами ЄС та Східної Європи // Нова політика. – 1999. – №1.
3.  Голосов Г.В. Партийные системы Росси и стран Восточной Европы. – М.: Весь мир, 1999.
4.  Дунаєва Л.М. Інституціональні фактори формування і розвитку партійних систем // Держава і право: Збірник наукових праць, юридичні і політичні науки. Випуск 8 – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000.
5.  Заєць А. Український парламентаризм. Формування й удосконалення // Віче – 1999. – № 2.
6.  Закон України «Про політичні партії в Україні». // Урядовий кур’єр. – 28 квітня 2001.
7.  Какабадзе Ш.Ш., Зайцев Д.Г., Звягина Н.А., Карастелев В.Е. Институт гражданского участия: проверка деятельностью субъектов // Полис. – 2011. - №3.
8.  Мельниченко В. Політичні партії на правовій орбіті // Віче. – 1996. – № 12.
9.  Примуш М.В. Виборчий бар'єр як виклик парламентської кампанії 2012 // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - №58. - Київ, 2011.
10.  Примуш М.В. Партія на виборах: політика союзів // Вісник Ужгородського національного ун-ту: Серія. Політологія. Соціологія. Філософія. 2008. Випуск №9.
11.  Примуш М.В. Політичні партії як правовий інститут // Юридичний вісник України. – 18-24 серпня, 25-31 серпня 2001.
12.  Перегуда Є. До проблеми законодавчої регламентації багатопартійності в Україні // Право України. – 2001. – №4.
13.  Тетерук С. Україна-Росія. Партії і парламентаризм сьогодні // Віче. – 2000. – № 2.
14.  Шапаров А.Е. Предоставление избирательных прав негражданам: тенденции и практики // Полис. – 2011. - №1.

 

ТЕМА XII. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ З ІНСТИТУТАМИ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Взаємовідносини депутата з партійною фракцією. Два види депутатського мандату: імперативний та вільний. Концепція партійного імперативного мандата П.Кельзена. Три варіанти регламентації взаємовідносин депутата й політичної партії. Діяльність партійних фракцій.

Регламентація взаємовідносин політичних партій. Відносини між партіями та урядом. Участь політичних партій у процедурі формування уряду. Втручання права у сферу відносин між партіями та урядом. Конституційне право і відносини між правлячою політичною партією та урядом у демократичній та тоталітарній державах.

Регламентація взаємовідносин політичних партій з іншими громадськими об’єднаннями. Види громадських об’єднань: політичні й неполітичні. Відносини між політичними партіями та громадськими об’єднаннями нормами конституційного права. Фактори, що визначають специфіку регулювання відносин між політичними партіями та громадськими об’єднаннями. Правове регулювання міжнародних зв’язків партій.

План семінарського заняття

1.  Взаємовідносини депутата з партійною фракцією.
2.  Регламентація взаємовідносин політичних партій та уряду.
3.  Політико-правова регламентація взаємовідносин політичних партій з громадськими об’єднаннями.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Партійні фракції, як елемент парламенту.
2.  Взаємовідносини політичних партій з громадськими об’єднаннями в Україні.
3.  Роль політичних партій в формуванні уряду.

Тестові, творчі або практичні завдання

1.Який вид мандату дозволяє депутату не нести юридичної відповідальності перед виборцями?

а). вільний;

б). процедурний;

в). імперативний;

г). вірного немає.

2.За своїм походженням інститутом якої епохи є імперативний мандат?

а). буржуазної;

б). відродження;

в). нового часу;

г). феодальної.

3.Що поєднує законодавство наступних країн у відносинах депутата з політичними інститутами: В’єтнам, Куба, Китай, КНДР?

а). вільний мандат;

б). імперативний мандат;

в). порядок утворення парламентської фракції;

г). модель парламенту.

4. У якому різновиді мандату депутат несе політичну відповідальність перед виборцями?

а). вільному;

б). імперативному;

в). процесуальному;

г). вірного немає.

5.Що забороняє 27 стаття Конституції Франції та 66 стаття Конституції Румунії?

а). вільний мандат;

б). державне фінансування політичних партій;

в). наявність у виборчому процесі безпартійних кандидатів;

г). імперативний мандат.

Література

1.  Горбачик А.П., Жулькевская Е. Сетевой подход к изучению структуры украинского парламента // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2006. - №3.
2.  Грушанська Н., Кушніров М. „Парламентська криза” в Україні – наслідок законодавчої неврегульованості // Нова політика. – 2000. – №1.
3.  Зоткин А. Принятие решений в парламенте Украины: результаты голосований по законодательным актам (2002–2004) // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2006. - №3.
4.  Корнієвський О. Чи варто розраховувати українським партіям на підтримку молоді // Віче. – 1998. – № 1.
5.  Корнієвський О.А., Якушик В.М. Молодіжний рух та політичні об’єднання в сучасній Україні. – К.: Київське братство, 1997.
6.  Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у демократичному суспільстві // Нова політика. – 2000. – № 1.
7.  Подъячев К.В. Институт обращений граждан в органы власти в России: возможности возникновения нового канала влияния // Полис. – 2007. - №5.
8.  Політичні партії в демократичному суспільстві. – К.: Вид-во Й. Тезінг та В. Гофмайстер, 1997.
9.  Примуш М.В. Фракції та парламент. // Борисфен. – 2004. - №8.
10.  Тетерук С. Україна-Росія. Партії і парламентаризм сьогодні // Віче. – 2000. – №2.

ТЕМА XIII. ВИБОРЧА СИСТЕМА

Виборчий процес, механізм і процедура. Інститут загальних виборів – елемент сучасної політичної системи. Партії і виборчий процес. Регламентація виборчих кампаній законодавчими нормами. Принципи регламентації виборчих кампаній.

Виборче право: поняття, основні принципи, цензи, обмеження виборчого права. Вибори як процедура формування державного органу чи наділення повноваженнями посадової особи шляхом голосування. Значення терміну виборче право: об’єктивне й суб’єктивне розуміння. Принципи виборчого права: загальне виборче право, пряме і непряме виборче право,  таємне голосування, вільна участь в виборах, право обирати й бути обраним. Цензи виборчого права й обмеження виборчого права: віковий ценз, ценз осілості, ценз громадянства, ценз грамотності, майновий ценз, моральний ценз, релігійний ценз, ценз статі. Невиборність та особливі випадки унеможливлення участі в виборах. Значення поняття «виборче право»: як система конституційно-правових норм і як гарантована можливість брати участь у виборах.

Виборча кампанія. Вибори та виборчі округи. Поняття «виборчі кампанії». Відмінність в організації й проведенні виборчих кампаній. Введення у ХІХ «австралійського» бюлетеня. Форми і шляхи висування кандидатів. Технологія організації й проведення президентської виборчої кампанії у США. Типи виборчих систем: мажоритарна, пропорційна, змішана. Виборча система в Україні.

План семінарського заняття

1.  Виборчий процес, механізм і процедура.
2.  Виборче право: поняття, основні принципи, цензи, обмеження виборчого права.
3.  Виборча кампанія.
4.  Виборча система в Україні.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Інститут виборів як інструмент легітимізації й стабілізації існуючої системи.
2.  Типологія виборчих систем.
3.  Особливості виборчої системи в Україні.

Тестові, творчі або практичні заняття

1.  Які три виборчі цензи відсутні в сучасному виборчому процесі?
2.  Поясніть, як впливає принцип «державного фінансування» політичних партійна політичну конкуренцію?
3.  Вкажіть виборчі системи, в яких використовується категоричне голосування.
4.  Які бувають виборчі округи за способом формування партійних списків:
5.  Назвіть типи виборчих систем, за якими відбувались вибори в 2006 р. до:

а) парламенту;

б) обласних рад;

в) міських рад;

г) сільських рад.

Література

1.  Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з деякими країнами ЄС та Східної Європи // Нова політика. – 1999. – № 1.
2.  Довга О. Вибори і референдуми: шляхи вдосконалення // Віче. – 2001. – № 11.
3.  Каминьский М. Есть ли прок для партий от манипуляций с избирательной системой? Положение о выборах и избирательная инженерия в Польше (1989–1993) // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2005. - №1.
4.  Кот М. Учатся ли политические партии? Оценка эффективности политической игры польских партий в процессе принятия избирательного закона в 2001 году // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2005. -№2.
5.  Кісь Т. Вибори і виборчі системи // Нова політика. – 1997. – № 1,2.
6.  Коваль М. Як організувати вибори // Віче. – 1999. – № 5.
7.  Лаврінович О. Реформа виборчої системи і Парламент України // Право України. – 2000. – № 1.
8.  Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у демократичному суспільстві // Нова політика. – 2000. – № 1.
9.  Малкин Е., Сучков Е. Основы избирательных технологий. 3-е из. ис. И доп. – М.: SPSL «Русская панорама», 2002.
10.  Примуш М.В. Вибори. Демократія. Партії // Політика і час. – 2000. – №5-6.
11.  Толпыго А. Украинские выборы: кандидат и избиратель. // Полис. – 2001. – № 4.
12.  Шапаров А.Е. Предоставление избирательных прав негражданам: тенденции и практики // Полис. – 2011. - №1.

ТЕМА XIV. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС

Регламентація участі політичних партій у виборчому процесі. Головна функція політичних партій. Роль політичних парій на виборах. Громадські організації і виборчий процес. Два моменти у регулюванні політичних партій як суб’єктів виборчого процесу. Об’єкти регламентації. Висунення кандидатів політичною партією. Складення списків кандидатів. Вимоги, що обмежують право партій визначити склад списку. Політичні партії і виборчі коаліції. Участь політичних партій у контролі за проведенням виборів. Політичні партії і передвиборна агітація. Основі моменти регламентації агітаційної діяльності політичних партій.

Регламентація парламентської діяльності політичних партій. Парламентська діяльність політичних партій. Конституційне визнання парламентських фракцій. Чотири моменти, які необхідні для організації парламенту й діяльності в ньому політичних партій. Два моменти для утворення парламентських фракцій. Структура партійних фракцій. Умови утворення парламентських фракцій. Процедура утворення й припинення діяльності партійних фракцій. Права та привілеї фракцій. Парламентська діяльність політичних партій України.

План семінарського заняття

1.  Участь політичних партій у виборчому процесі.
2.  Парламентська діяльність політичних партій.
3.  Діяльність політичних фракцій у Верховній Раді України.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Політичні партії і виборчій процес.
2.  Діяльність політичних партій у парламенті.
3.  Місце і роль політичних партій України у Верховній Раді.

Тестові, творчі, або практичні завдання

1.Який характер має одна з найтиповіших функцій політичних партій?

а). масовий;

б). публічний;

в). класовий;

г). соціальний.

2.Що є головною ознакою та логікою сучасного законодавства країн світу у виборчому процесі?

а). зменшення ролі цензів;

б). підвищення ролі громадських організацій;

в). монополія політичних партій;

г). вірного немає.

3.Що об’єднує у виборчому процесі наступні країни: США, Шрі-Ланка, ФРН, ПАР?

а). відсутність цензів при голосуванні;

б). відсутність постійної реєстрації політичних партій;

в). державне фінансування політичних партій;

г). участь в виборах громадських організацій.

4.Кому належить розробка критеріїв «вільних та справедливих виборів»?

а). Міжпарламентському союзу;

б). ПАРЕ;

в). М.Веберу;

г). Раді Європи.

5.Що має ключове значення при утворені парламентських фракцій?

а). критерії утворення фракцій;

б). програма роботи фракції;

в). відповідність парламентської фракції ідеології партій;

г). кількісний склад фракцій.

Література

1.  Бабій С.І. Політичні партії: минуле, сучасність, проблеми правового статусу // Трибуна. – 1997. –  № 1–2.
2.  Ващенко К. Деякі підсумки виборчої кампанії та блоків: регіональний аспект // Нова політика. – 1998. – № 2.
3.  Виборче законодавство України. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2002.
4.  Гаєва Н.П. Політичні партії – суб’єкти виборчого процесу в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 8. – К.: інс-тут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000.
5.  Головченко В. Дещо навчальне з історії досвіду передвиборчої боротьби в Україні // Вибір. – 1997. – № 3,4.
6.  Дюверже М. Политические партии. – М.: Академический проект, 2000.
7.  Мищенко М. Применение уличных опросов в исследованиях электоральных ориентаций // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2006. - №1.
8.  Мягков М., Ордешук П., Шакин Д. Фальсификации или домыслы: опыт выборов в России и в Украине // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2005. - №2.
9.  Особенности избирательных систем в Австралии, ФРГ, Канаде, Мексике, США. – М., 1996.
10.  Примуш М.В. Вибори. Демократія. Партії // Політика і час. – 2000. – № 5,6.

ТЕМА XV. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ЇХ ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Розвиток законодавства про фінанси політичних партій. Взаємозв’язок грошей та політики. Причини правового регулювання фінансової діяльності політичних партій. Різноманіття форм правового регулювання. Законодавство країн, що стосується фінансів, іншого майна й підприємницької діяльності політичних партій. Основні об’єкти правового регулювання. Риси правової регламентації фінансової діяльності партій.

Фінансові джерела. Три групи фінансових джерел: власні кошти політичних партій, приватне фінансування й державне фінансування. Фінансова діяльність політичних партій в Україні.

План семінарського заняття

1.  Розвиток законодавства про фінанси політичних партій.
2.  Фінансові джерела.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Розвиток законодавства про фінанси політичних партій.
2.  Фінансові джерела політичних партій.
3.  Фінансування політичних партій України.

Тестові, творчі або практичні завдання

1.Кому належить логіка, що «в умовах демократії гроші є нервом політики»?

а). К.Марксу;

б). К.Лейрі;

в). М.Веберу;

г). П.Сорокіну.

2.В яких країнах відсутня проблема «політика-партія-гроші»?

а). демократичних;

б). статичних;

в). тоталітарних;      г). авторитарних.

3.Що об’єднує Конституції наступних країн: Аргентина, Бразилія, Вірменія, Греція, Гана, Перу, ФРН, Чилі?

а). положення фінансової діяльності політичних партій;

б). участь громадських організацій;

в). відсутність цензу осілості;

г). державне та приватне фінансування політичних партій.

4.Що регламентує Конституції Греції та Росії з приводу фінансової діяльності політичних партій?

а). приватне фінансування;

б). державне фінансування;

в). підзвітність державі з витрачених та отриманих фінансових джерел;

г). громадський контроль над фінансовою діяльності політичних партій.

5.Які процеси вплинули на скорочення чисельності політичних партій в країнах світу?

а). падіння рівня довіри електорату до політичних партій;

б). поява громадських організацій;

в). розмиття кордонів між політичними ідеологіями;

г). всі варіанти.

Література

1.  Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. – К.: АМУПП, 2000.
2.  Дудоров О. Доходи і витрати у законодавчому контексті // Віче. – 1999. – №1.
3.  Примуш М.В. Політико – правове регулювання фінансової діяльності політичних партій. // Наукова конференція: Трансформація політичної системи України та Польщі в умовах європейської інтеграції. – Львів: ВЦ. ЛНУ ім. І.Франка, 2004.
4.  Пшизова С.Н. Демократия и политический рынок в сравнительной перспективе // Полис. – 2000. – № 2.
5.  Пшизова С.Н. Финансирование политического рынка: теоретические аспекты практических проблем // Полис. – 2002. – №1,2.
6.  Смирнов В.В., Юдин Ю.А. Политические партии и право в современном государстве // Государство и право. – 2000. – № 3.
7.  Юдин Ю.А. Финансирование политических партий в зарубежных странах. // Государство и право. – 1996. – № 4.

ТЕМА XVI. ФОРМИ Й СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Форми та системи державного фінансування. Форми державного фінансування: загальне й спеціальне, пряме й непряме. Три основні системи державного фінансування. Державний бюджет та фінансування політичних партій.

Механізм фінансового контролю. Норми, що регулюють фінансову діяльність політичних партій. Три види державних органів, що здійснюють контроль за фінансовою діяльністю політичних партій Механізм фінансового контролю. Юридична відповідальність політичних партій за фінансові правопорушення.

План семінарського заняття

1.  Форми та системи державного фінансування.
2.  Механізм фінансового контролю.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Форми державного фінансування.
2.  Політичні партії України та їх фінансування.

Тестові, творчі, або практичні завдання

Практичний тренінг. Підготовка політичної партії до виборів:

Сценарій А. Створення парламентської фракції.

Сценарій Б. Діяльність політичної партії за умов не проходження у парламент.

Література

1.  Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. – К.: АМУПП, 2000.
2.  Дудоров О. Доходи і витрати у законодавчому контексті // Віче. – 1999. – №1.
3.  Леванский С.А. ФРГ: умеренный партийный плюралізм // Полис. – 1998. - №2.
4.  Назарчук А.В. Понятие делиберативной политики в современном политическом процессе // Полис. – 2011. - №5.
5.  Пшизова С.Н. Демократия и политический рынок в сравнительной перспективе // Полис. – 2000. – № 2.
6.  Пшизова С.Н. Финансирование политического рынка: теоретические аспекты практических проблем // Полис. – 2000. – № 1,2.
7.  Рац М.В. Политика и управление // Полис. – 2010. - №3.
8.  Сморгунов Л.В. Политическое «между»: феномен лиминальности в современной политике // Полис. – 2012. - №5.
9.  Юдин Ю.А. Финансирование политических партий в зарубежных странах. // Государство и право. – 1996. – № 4.

ТЕМА XVII. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ІДЕОЛОГІЧНИХ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ОСНОВ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Регламентація ідеології і програм політичних партій. Правова регламентація партійної ідеології й програм у тоталітарних та авторитарних державах. Вручання права у сферу партійної ідеології. Дві форми вручання. Різноманітність правових наказів, що встановлюють певні рамки для ідеології політичних партій. Вимоги до регламентації партійних програм. Відповідність програм політичних партій конституції.

Регламентація організаційної будови політичних партій. Причини, що обумовлюють втручання у сферу організаційних відносин політичних партій. Різноманітність регламентації внутріпартійних відносин. Законодавство України про організаційну будову політичних партій.

План семінарського заняття

1.  Політико-правова регламентація ідеології і програм політичних партій.
2.  Об’єкти регулювання внутрішньопартійних організаційних відносин.
3.  Організаційна будова політичних партій України.

Теми рефератів, доповідей, есе і контрольних робіт

1.  Ідеологічні стратегії партій в контексті електоральної конкуренції.
2.  Будівництво та функціонування політичних партій.
3.  Політичні партії України: типологія, основні характеристики, тенденції розвитку.

Тестові, творчі або практичні завдання

Проведіть порівняльний аналіз законодавства країн ЄС та України з приводу регламентації ідеології політичних партій за обраними Вами критеріями (логіку пояснити) й з’ясуйте, чому, незважаючи на заборону фашизму, у країнах ЄС не тільки з’являються фашистські ідеології, а все більше на місцевому рівні фашисти отримують владу?

Література

1.  Абрамов Ю.К. Американская партийная модель // США: экономика, политика, идеология – 1999. – № 2.
2.  Оксак О. Платформи політичних партій: зміст та критерії порівняльного аналізу // Нова політика. – 2000. – № 2.
3.  Партійна політика: вплив недержавних громадських організацій на формування та впровадження. – К, 2007.
4.  Примуш М.В. Еволюція інституту політичних партій у сучасному суспільстві // Збірник матеріалів V Всеукраїнської конференції.-Луганськ, 2011.
5.  Хімченко О.Г. Політичні партії і виборчий процес в умовах розбудови демократичного суспільства. – К.: Професіонал, 2006.
6.  Шмачкова Т.В. Мир политических партий // Полис. – 1991. – № 1–2.

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

1.  Предмет і структура політичних партій.
2.  Партогенез в Україні.
3.  Причини виникнення й ознаки політичних партій.
4.  Політична ідеологія, її типи.
5.  Політична платформа, методи й способи діяльності, соціальна база й електорат.
6.  Витоки ліберальної ідеї.
7.  Основні різновиди ліберальної традиції.
8.  Ліберальна ідея в Україні.
9.  Причини появи консерватизму.
10.   Неоконсерватизм.
11.   Особливості консервативних партій України як учасників політичного процесу.
12.   Соціалізм та його марксистське розуміння.
13.   Комуністичний рух.
14.   Соціал-демократичний рух.
15.   «Партія влади» і «спадкоємницька партія» та їх характерні ознаки.
16.   Політичний, стратегічний курс центризму.
17.   Політична тактика центризму.
18.   Електоральний розкол України.
19.   Типологізація політичних партій.
20.   Політичні партії як об’єкт політологічного аналізу.
21.   Сутність і різновиди партійних систем.
22.   Партії та зацікавлені групи.
23.   Новітні тенденції в еволюції партій.
24.   Однопартійність і демократія.
25.   Свобода утворення й діяльності політичних партій.
26.   Регулювання порядку утворення й діяльності політичних партій.
27.   Політико-правове регулювання порядку тимчасового зупинення й припинення діяльності політичних партій.
28.   Юридичні визначення політичної партії.
29.   Завдання, функції, права й обов’язки політичних партій.
30.   Опозиційні партії і їх особливий правовий статус.
31.   Поняття та етапи інституціоналізації політичних партій.
32.   Форми правової інституціоналізації політичних партій.
33.   Українське законодавство і правове регулювання діяльності політичних партій.
34.   Взаємовідносини депутата з партійною фракцією.
35.   Регламентація взаємовідносин політичних партій та уряду.
36.   Політико-правова регламентація взаємовідносин політичних партій з громадськими об’єднаннями.
37.   Виборчий процес, механізм і процедура.
38.   Виборча кампанія.
39.   Виборча система України.
40.   Участь політичних партій у виборчому процесі.
41.   Парламентська діяльність політичних партій.
42.   Діяльність політичних фракцій у Верховній Раді України.
43.   Партії у посткомуністичних державах.
44.   Політичні партії та їх фінансові джерела.
45.   Форми й системи державного фінансування.
46.   Механізм фінансового контролю.
47.   Фінансові джерела політичних партій України.
48.   Розвиток законодавства про фінанси політичних партій.
49.   Політико-правова регламентація ідеології й програм політичних партій.
50.   Об’єкти регулювання внутріпартійних організаційних відносин.
51.   Організаційна будова політичних партій в Україні.
52.   Початок та етапи багатопартійності в Україні.
53.   Політичні партії лівого спрямування в Україні.
54.   Політичні партії правого спрямування в Україні.
55.   Центристські партії України.
56.   Партійна система в Україні.
57.   Партійна система в демократичних державах.
58.   Виникнення політичних партій.
59.   Головні стадії розвитку західних європейських суспільств і їхній вплив на партії.
60.   Неолібералізм.

ЗМІСТ

ВСТУП

ТЕМА І. ІСТОРІЯ І ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

ТЕМА ІІ. БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЛІТИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ

ТЕМА ІІІ. ЛІБЕРАЛІЗМ ТА НЕОЛІБЕРАЛІЗМ

ТЕМА IV. КОНСЕРВАТИЗМ ТА НЕОКОНСЕРВАТИЗМ

ТЕМА V. СОЦІАЛІЗМ ТА ЙОГО МАРКСИСТСЬКЕ РОЗУМІННЯ

ТЕМА VI. ФАШИЗМ ТА НЕОФАШИЗМ

ТЕМА VII. СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ПОЛІТИЧНОГО ЦЕНТРИЗМУ

ТЕМА VIII. ТИПИ ПАРТІЙ І ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ

ТЕМА IX. РЕГУЛЮВАННЯ ПОРЯДКУ УТВОРЕННЯ, ТИМЧАСОВОГО ЗУПИНЕННЯ Й ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

ТЕМА Х. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ – СУБ'ЄКТ «ПАРТІЙНОГО ПРАВА»

ТЕМА XI. ПРАВОВА ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ: ФОРМУВАННЯ «ПАРТІЙНОГО ПРАВА»

ТЕМА XII. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ З ІНСТИТУТАМИ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

ТЕМА XIII. ВИБОРЧА СИСТЕМА

ТЕМА XIV. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС

ТЕМА XV. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ЇХ ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ТЕМА XVI. ФОРМИ Й СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

ТЕМА XVII. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ІДЕОЛОГІЧНИХ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ОСНОВ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

1. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук КИЇВ 2002 Дис
2. оборачиваемость в финансовой деятельности определяется как весь спектр действий направленных на продвиж.html
3. международное право окружающей сред
4. Реферат на тему- Построение геометрических линийсплайны задача сглаживания.
5. Существенные события после отчетной даты
6. практиків і перебір експертів з усіх питань тонких критиків досвідчених порадників умілих змішувачів з
7. Вирусная пневмония у взрослых
8. .Ориентация на челка ~ если в центре внимания античной философии ~ космос космоцентризм в средневековой ф.
9. Тема 3 Факторы безопасности личности Подготовить конспект Концепции девиантного поведения отра
10. Комплексная программа «Возрождение и развитие села» и её реализация Проблемы, перспективы, состояние
11. темакика растений изучает- номенклатуру классификацию устанавливает родственные связи между ними происх
12. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук
13. Становление рыболовства в России
14. І НечуйЛевицький можна розчленувати на три неускладнені висловлювання День був ясний
15. і Групи ризику захворювання на СНІД
16. Тема 4- Игротерапия
17. Роль человеческого фактора в обеспечении безопасности жизнедеятельности
18. Разновидности химических процессов
19. Гражданско-правовая ответственность
20. й способ ~ из окна текстового редактора

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе