Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЕКЦІЯ 6. КОНТРОЛЬ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА РОЗРАХУНКОВИХ І КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
Рекомендована література
Основна:
Завдання ревізії грошових коштів, розрахунків та кредитних операцій:
Джерела ревізії грошових коштів:
1) первинні документи й касові прибуткові та видаткові ордери, розрахунково-платіжні (платіжні) відомості, платіжні доручення, платіжні доручення-вимоги, чекові книжки, виписки установ банків з поточного та валютного рахунків підприємства, квитанції, грошові перекази, договори про матеріальну відповідальність, акти інвентаризації каси і т. д.;
2) облікові регістри:
Основними джерелами ревізії розрахунків і кредитних операцій, крім того, є первинні документи з розрахункових операцій, облікові регістри синтетичного й аналітичного обліку з рахунків 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 60 «Короткострокові кредити», 50 «Довгострокові кредити», 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками та платежами», 65 «Розрахунки по страхуванню», 66 «Розрахунки по опла ті праці» (журнал 3 та відомості до нього).
Напрями ревізії грошових коштів:
Ревізія розрахунків і кредитних операцій проводиться за такими напрямами:
Контроль фактичної наявності касової готівки починається з її інвентаризації, яка здійснюється в перший день ревізії спеціальною комісією в складі ревізора, головного бухгалтера підприємства чи його заступника та касира, й оформляється відповідним актом у трьох примірниках.
Послідовність проведення ревізії:
1) ревізор з головним бухгалтером ревізованого підприємства пред’являють повноваження (наказ) на проведення інвентаризації каси касиру;
2) до початку перевірки касової готівки касир припиняє касові операції, складає касовий звіт на момент ревізії. До касового звіту включаються всі первинні документи про приймання в касу та видачу з неї грошових коштів, за винятком незакритих платіжних відомостей у дні виплати заробітної плати;
3) ревізор складає вступну частину акта інвентаризації касової готівки (зазначає дату, місце проведення, підставу для проведення такого контролю, склад інвентаризаційної комісії) та пропонує касиру дати розписку, передбачену формою акта інвентаризації, про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові касові документи на грошові кошти включено до звіту, усі грошові кошти, що надійшли в касу, оприбутковано, а видані з каси — списано у видаток;
4) ревізор повинен перевірити касовий звіт, завізувавши своїм підписом первинні документи до нього, аби уникнути можливої подальшої їхньої заміни;
5) касир пред’являє касову готівку (перераховує наявні в касі гроші покупюрно спочатку касир, потім ревізор). У разі необхідності складається опис грошей за номіналами купюр, їхньою кількістю та сумою з підрахунком загальної суми. Опис грошей у касі підписують усі члени інвентаризації комісії. Касовою готівкою вважаються: наявні в касі гроші в національ ній та іноземній валютах, грошові документи та інші при рівняні до них цінності, фактично виплачена заробітна плата за незакритими платіжними відомостями на момент проведення ревізії;
6) ревізор вносить до акта інвентаризації дані про фактичну наявність касової готівки;
7) ревізор, головний бухгалтер і касир підписують акт інвентаризації касової готівки;
8) касир дає в акті інвентаризації каси другу розписку про те, що грошові кошти, перераховані в акті, перебувають на його відповідальному збереженні;
9) касовий звіт касира на момент ревізії передається до бухгал терії для визначення залишку касової готівки з даних бухгалтерського обліку. Ревізор уважно перевіряє правильність визначення таких даних у бухгалтерії і вносить їх до акта, підбиває підсумки інвентаризації каси (нестача, надлишки, відповідність даним обліку);
10) у разі виявлення відхилень від облікових даних касир дає письмове пояснення;
11) письмові пояснення касира детально вивчаються для встановлення достовірних причин виникнення надлишків чи нестач та прийняття адекватних рішень адміністрацією ревізованого підприємства.
Під час здійснення інвентаризації каси, застосовуючи методи обстеження та нормативної перевірки, ревізор перевіряє дотримання передбачених чинним законодавством умов зберігання касової готівки в касі підприємства: чи ізольоване при міщення каси, чи наявні металеві грати, сигналізація, металеві шафи або сейфи, де зберігаються дублікати ключів від сейфу.
Контроль дотримання умов збереження касової готівки передбачає перевірку:
Після проведення інвентаризації каси ревізор здійснює документальний контроль касових операцій за ревізований період суцільним методом.
Основні напрями контролю:
а) дотримання встановленого ліміту готівки в касі;
б) своєчасність і повнота здачі виручки чи невикористаної за цільовим призначенням готівки до банку на поточний ра хунок;
в) дотримання правил розрахунків готівкою;
г) дотримання правил ведення касових операцій, установлених нормативними актами Національного банку України щодо цільового використання готівки, правил прийому та видачі грошей з каси; ведення касової книги;
а) оприбуткування надходжень до каси;
б) видача з каси готівки на витрати підприємства та здача до банку виручки від реалізації, невикористаних за призначенням сум; доставка й виплата заробітної плати через громадських касирів у структурних підрозділах підприємства.
Послідовність контрольних дій ревізора:
1) ознайомитися з особливостями організації облікового процесу касових операцій на ревізованому підприємстві, зумовленими видом підприємницької діяльності, структурою підприємства, застосованою формою бухгалтерського обліку;
2) ознайомитися з матеріалами попередніх ревізій і перевірок, приведеними банками, податковою адміністрацією тощо, результатами виконання рішень за матеріалами цього конт ролю;
3) суцільний контроль за весь ревізований період усіх касових операцій (див. рис. 6.1) щодо:
Рис. 6.1. Схема суцільного контролю
касових операцій за місяць
Під час ревізії касових операцій як основний методичний прийом застосовується нормативна перевірка здійснених касових операцій на відповідність чинним нормативним актам Національного банку України щодо порядку оприбуткування готівки в касу, видачі з каси, розрахунків готівкою з поточної ви ручки, здачі готівки до банку, документації відображення в облі ку. Тому ревізор повинен досконало вивчити нормативні акти уряду України, які регулюють такі операції.
Треба пам’ятати, що в процесі контролю, залежно від суті гос подарських операцій та напрямів контролю, у комплексі застосовують ряд інших способів і методичних прийомів. Так, перевіряючи дотримання встановленого ліміту готівки в касі, використовують методичний прийом порівняння та арифметичні під рахунки даних про фактичний залишок грошей у касі на кінець дня з урахуванням неправомірної дебіторської заборгованості підзвітних осіб щодо одержаних авансів на відрядження та господарські потреби, з одного боку, та встановленого ліміту грошей у касі, з іншого боку. Позитивна різниця такого розрахунку свідчить про перевищення ліміту грошей у касі й підлягає перерахуванню в дохід бюджету як штрафні санкції.
Перевіряючи цільове використання грошей, одержаних у банку, потрібно за датами й сумами порівняти дані про їх цільове призначення, визначене в чеках при одержанні грошей з банку, з даними про фактичне їхнє використання на підставі видаткових касових ордерів.
Перевірка повноти та своєчасності виручки від реалізації проводиться методом порівняння даних за датами й сумами з документів структурних підрозділів підприємства, які здійснюють реалізацію продукції, інших матеріальних цінностей з даними в прибуткових касових ордерах.
Правомірність списання у видаток по касі сум на виплату заробітної плати перевіряється за допомогою прийому обстеження, візуальної перевірки оформлення платіжних відомостей, арифметичних підрахунків загальних підсумків виплаченої і депонованої суми. У разі виникнення підозри щодо недостовірності підписів про одержання заробітної плати чи депонованої заробітної плати застосовуються прийоми зустрічної перевірки, експертного висновку спеціалістів правоохоронних органів.
Виходячи зі змісту конкретної господарської операції, відображеної в касових документах, контролюється правильність визначення кореспонденції рахунків у касовому звіті й журналі № 1 (або іншому відповідному реєстрі поточного бухгалтерського обліку).
Основні порушення:
Усі записи про виявлені порушення ревізор відображає в хронологічній послідовності у своєму робочому журналі ревізора, а далі, узагальнюючи матеріали контролю за ревізований період, складає спеціальні групувальні відомості й розрахунки у вигляді таблиць як додатки до акта ревізії, де систематизує та узагальнює інформацію з однорідних порушень, якщо їх більше трьох.
Наприклад, результати контролю повноти та своєчасності оприбуткування готівки, яка одержана з поточного рахунку банку, можуть бути узагальнені в таблиці за такою формою:
|
№ |
Дата |
Сума |
Дані |
Оприбутковано по касі |
Відхилення |
||||
|
дата |
сума, |
дата |
№ |
сума, грн |
кількість днів |
сума, грн |
|||
Інформація про перевірку достовірності й обґрунтованості від несення на видатки по касі виплати заробітної плати може бути подана в таблиці такої структури:
|
Виплата |
Відображено |
Належить від образити з даних первинних до кументів до ка сових звітів |
Відхилення (+, –) |
||||||
|
завищення витрат по касі у зв’язку з: |
|||||||||
|
дата |
сума, грн |
№ |
дата |
сума, грн |
відсутністю |
відсутністю підписів про фактичне одержання грошей у відомостях на виплату зарплати |
завищенням загальної суми за платіжною відомістю |
наявністю фіктивних документів про видачу грошей з каси |
|
При проведенні контролю операцій із грошовими коштами підприємств на поточних і валютних рахунках, відкритих в установах банків, ревізор керується нормативними актами Національного банку України про порядок відкриття суб’єктам підприємницької діяльності поточних і валютних рахунків в установах банків та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті : Постанова НБУ від 21 січн. 2004 р. № 22: за станом на 30 березн. 2012 р. № 122.
Починаючи ревізію, ревізор повинен ознайомитися з особливостя ми організації безготівкових розрахунків ревізованого підприємства, облікового процесу, з’ясувати, які саме рахунки відкрито ним, у яких банках. Треба врахувати, що підприємства можуть мати кілька поточ них рахунків, бюджетний, валютний рахунки в різних установах банків, тому облікова інформація про господарські операції має систематизуватися в поточному обліку (журналі № 1, відомість 1.2) окремо по кожному рахунку, який відкрито в банку.
Етапи контролю та методика їхнього здійснення.
1. Перевірка тотожності залишків у виписках банків з поточного рахунку в національній валюті з даними обліку за рахунками 31 «Поточні рахунки в національній валюті», застосовуючи метод порівняння даних із журналом № 1, Книгою головних рахунків станом на 1 число місяця.
2. Контроль наявності всіх виписок банку та первинних докумен тів до них за кожним поточним рахунком у національній валюті в банку, їхньої достовірності як банківських документів (рис. 6.2).
Рис. 6.2. Схема контролю операцій із грошовими коштами
на поточних рахунках у національній та іноземній валюті
Це найбільш трудомісткий процес контролю, бо здійснюється суцільно з усіх операцій. Тут застосовуються такі методичні прийоми:
3. Перевірка своєчасності здійснення операцій, пов’язаних із зарахуванням банком грошових коштів на поточний рахунок у національній валюті та з перерахуванням за призначенням.
Для цього треба порівняти дати надходження документів до банку з датами здійснення операцій за виписками банків з поточ них рахунків у національній валюті. Ураховуючи, що майже вся банківська система перейшла на комп’ютерну форму обліку, усі документи, які надійшли за операційний день, мають бути проведені в цей самий день, а після операційного дня — наступного дня. Особливу увагу варто звернути на своєчасність здійснення операцій за розрахунками з бюджетом та прирівняними до них платежів.
4. Перевірка обґрунтованості використання грошових коштів з поточного рахунку в національній валюті. До основних прийомів контролю слід віднести: аналіз боргових зобов’язань за видами і терміном виникнення; аналіз використання грошових коштів на попередню оплату, аванси постачальникам; різного виду фінансові вкладення з огляду на безпосередній зв’язок з виробничою діяльністю підприємства та його фінансовими можливостями.
Так, деякі підприємства за наявності заборгованостей з виплати заробітної плати за минулий рік, 5—6 місяців поточного року, за платежами до Пенсійного фонду та прирівнених спеціальних фондів, за комунальні послуги та енергопостачання спрямовують наявні грошові кошти на авансові платежі за відсутності контрак тів, на оплату боргових зобов’язань за інших юридичних осіб, на різні капітальні вкладення (навіть невиробничого призначення) за відсутності невикористаного прибутку чи в разі фактичної беззбитковості підприємства.
5. Перевірка обґрунтованості списання грошових коштів безпосередньо на витрати виробництва чи обігу, фінансові результати, видатки майбутніх періодів.
Джерелами інформації для контролю є бухгалтерські записи в журналі № 1 із дебету рахунків 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 25 «Напівфабрикати», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та первинні документи, що відображають такі операції, які потрібно контролювати методом перевірки правильності кореспонденції рахунків, виходячи із суті конкретних господарських операцій та напрямів використання коштів. Одночасно має застосовуватися прийом нормативно-правової перевірки стосовно методики відображення таких видів витрат в обліку.
6. Перевірка операцій при розрахунках акредитивами, чеками з лімітованих чекових книжок.
За наявності таких видів розрахунків треба перевіряти відповідність залишків та оборотів за виписками банків реєстрам бухгалтерського обліку, повноту та своєчасність використання акредитива, повернення невикористаних залишків, повноту оприбут кування матеріальних цінностей від постачальників, звернувши увагу, чи немає подвійної оплати (з поточного рахунку та за акредитивом, чеком з лімітованої книжки й готівкою з каси через розрахунки з підзвітними особами за авансовими звітами).
7. Перевірка операцій на поточних рахунках в іноземній валюті. Методика перевірки така сама, як і поточних рахунків у національній валюті, але з урахуванням особливостей облікового процесу подібних операцій і валютних розрахунків:
а) в облікових реєстрах операції відображаються в обсягах за видами іноземних валют та з перерахунком відповідно до їхнього курсу на дату здійснення операцій у національній валюті України. Тобто додатково потрібно перевірити правильність перерахунків у національну валюту України та відображення курсових різниць;
б) перевірка своєчасності надходжень виручки від реалізації продукції при експорті (нормативний термін — до 90 днів із дня перетину кордону відповідно до штампа митниці на вантажній товарній накладній про експорт товарів іноземним покупцям);
в) перевірка правомірності здійснення операцій з витрачання іноземної валюти на придбання по імпорту товарно-матеріальних цінностей, устаткування. При цьому як додаткові джерела інформації треба аналізувати дані контрактів з іноземними постачальниками про склад імпорту: чи належить він до критичного імпорту, чи не завищені ціни проти міжнародних, чи дотримано встановлених обсягів закупівлі, термінів розрахунків.
У разі виявлення фактів порушень у розрахунках інвалютою як додатки до акта складаються розрахунки за видами та обсягами операцій за ревізований період. У вигляді штрафних санкцій у дохід бюджету перераховуються 0,3 % від загального обсягу операції за кожен день перевищення нормативного терміну розрахунків по експорту, виходячи з надходжень валютної виручки та авансових платежів для закупівлі по імпорту.
5.ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕВІРКИ ГРОШОВИХ ДОКУМЕНТІВ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ.
Джерелами інформації для ревізії грошових документів і цінних паперів є дані синтетичного та аналітичного обліку за рахунками 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 33 «Поточні фінансові інвестиції», 35 «Інші грошові кошти».
Послідовність і напрями контролю.
1. Перевірка стану збереження та фактичної наявності грошових документів і цінних паперів за методом повної інвентаризації таких цінностей.
2. Перевірка операцій надходження та оприбуткування санаторно-курортних, туристичних путівок за джерелами придбання з погляду своєчасності викупу та повноти оприбуткування грошей при частковому відшкодуванні працівниками 30—50 % їх вартості, правомірності видачі безкоштовних і пільгових путівок, правомірності віднесення витрат на рахунок коштів фонду соціального страхування.
3. Перевірка операцій із цінними паперами власної емісії (опціони, облігації): визначення правомірності випуску, дотримання встановленого порядку їхньої реєстрації та продажу. Необхідно врахувати, що обсяг за номінальною вартістю акцій першого випуску не може перевищувати обсяг зареєстрованого статутного фонду, не допускається продаж першого випуску акцій за ціною нижчою, ніж номінальна вартість, заборонено додатковий випуск акцій для покриття збитків підприємства.
4. Перевірка цінних паперів в інвестора.
Треба знати, що такі цінні папери обліковуються як довгострокові фінансові вкладення на рахунку 14. Вони можуть зберігатися в касі підприємства або в депозитарії. Тому під час ревізії здійснюється інвентаризація наявності їх у касі, перевірка достовірності документа про зберігання в депозитарії. Потім перевіряється дотримання порядку обліку фінансових укладень у цінні папери, відповідність цього порядку чинним правилам організації аналітичного обліку в касовій книзі, спеціальним описам, які складаються за видами, номерами, акціями, термінами погашень і номінальною вартістю. Важливим є контроль правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з оприбуткування придбаних акцій за ціною, вищою номінальної вартості, операції з реалізації — за ціною, нижчою номінальної вартості акцій.
6. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ПІДЗВІТНИМИ ОСОБАМИ.
При здійсненні контролю розрахунків з підзвітними особами треба спочатку ознайомитись з організацією і видами розрахунків через підзвітних осіб, які зумовлені специфічною діяльністю ревізованого підприємства. Як джерела інформації та об’єкти ревізії використовуються підшиті в окремі справи помісячно (поквартально) журнал 3, відомість 3.2 за субрахунком 372 «Розра хунки з підзвітними особами» та первинні документи до них (накази та розпорядження по підприємству, авансові звіти з до даними до них виправдувальними документами (квитанціями, рахунками з місць прожи вання, квитками на проїзд, звітами про результати відряджень, по свідченнями про відрядження з позначками при прибуття і відбуття та ін.). Крім того, для повноти перевірки руху готівки через підзвітних осіб ревізор використовує журнал 1, відомість 1.1, касову книгу, інші документи (див. рис. 6.3).
Для контролю оперативного обліку прибуття та відбуття працівників у відрядження використовують також книгу реєстрації відряджень, табелі відпрацьованого часу тощо.
Під час перевірки розрахунків з підзвітними особами ревізор керується Постановою Кабінету Міністрів України Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб , що направляються у відрядження підприємствами, установами, організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів : Постанова КМУ від 02 лют. 2011 р. № 98 : за станом на 24 жовтн. 2012 р. № 978, Інструкції про службові відрядження в межах України : Наказ МФУ від 13 березн. 1998 р. №59 : за станом на 07 липн. 2012 р. № 807, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні : Постанова правління НБУ від 15 груд. 2004 р. №637 : за станом на 22 груд. 2010 р. та іншими нормативно-правовими документами.
Основні напрями контролю:
Рис. 6.3. Схема контрольного процесу розрахунків
з підзвітними особами
Арифметичною перевіркою контролюються залишки та обороти за субрахунком № 372 як у розрізі окремих підзвітних осіб (особливо при перенесенні залишків в облікові реєстри наступного періоду), так і в цілому. Інформація журналу 3 і відомості 3.2. зіставляється з даними журналу 1 і відомостей 1.1, 1.2, 1.3 з метою перевірки відповідності сум видачі та повернення в касу готівкових коштів.
За наслідками перевірок ревізор в окремому документі складає розрахунок суми залишків простроченої заборгованості підзвітних осіб за датами її виникнення для того, щоб визначити штраф, що підлягає сплаті в дохід бюджету (Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні : Постанова правління НБУ від 15 груд. 2004 р. №637 : за станом на 22 груд. 2010 р.) Неповернені суми іноземної валюти, перераховані в гривні за обмінним курсом НБУ на день погашення заборгованості, стягуються в сумі, еквівалентній потрійній вартості валюти.
Ревізор перевіряє стан контролю бухгалтерії за розрахунками з підзвітними особами і виявлені порушення та недоліки фіксує у своїх робочих документах.
7.КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ЗА МАТЕРІАЛЬНІ ЦІН НОСТІ ТА ПОСЛУГИ.
При перевірці розрахунків з постачальниками треба керуватися законодавчими та нормативними актами України, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» і Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 11 «Зобов’язання», П(С)БО 16 «Витрати».
Джерелами інформації для здійснення перевірки є: первинні документи, на підставі яких здійснюється облік розрахунків з постачальниками (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти приймання матеріалів); реєстри оперативного обліку процесу постачання (журнал обліку вантажів, журнал реєстрації довіреностей); регістри бухгалтерського обліку за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» та субрахунками: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 371 «Розрахунки за виданими авансами» (журнал 3, відомості 3.2 – 3.3, Книга головних рахунків).
Об’єктом перевірки є операції, пов’язані з розрахунками з постачальниками та підрядниками, та заборгованість, яка виникла на дату перевірки в результаті цих операцій.
Основні напрями і послідовність перевірки:
Особливо уважно треба перевіряти записи з оприбуткування невідфактурованих поставок (чому немає документів, чи не занижені або завищені ціни, яким чином відображено в подальшому появу рахунку-фактури чи інших документів).
Ревізор старанно перевіряє всі випадки виправлень в обліку на підставі довідок бухгалтерії. При цьому треба впевнитися в дос товірності фактів, зазначених у довідках, у правильності кореспонденції рахунків, у тому, що під виглядом виправлень немає зловживань (зняття з обліку сум надходжень матеріалів, вуалювання заборгованостей тощо).
Важливим є питання перевірки своєчасності відображення в обліку оприбуткування цінностей і сум заборгованості перед пос тачальниками. Для цього треба порівняти дати в регістрах обліку і дати первинних документів, які засвідчують завершення операцій з надходження матеріалів чи надання послуг. Особливо важливо зробити це щодо операцій, які відбулися та відображенні (або мають бути відображені) на межі звітного періоду (кварталу, року).
Для перевірки заборгованості застосовується метод зустрічної перевірки, коли ревізор особисто або шляхом листування з постачальником збирає інформацію безпосередньо в постачальника, а потім зіставляє її з даними обліку підприємства, яке перевіряється.
Для аналізу даних про заборгованість у цілому доцільно склас ти аналітичну таблицю, у якій інформація подається в розрізі заборгованості:
При цьому необхідно з’ясувати, чи проводили на підприємстві інвентаризації розрахунків двічі на рік і які їхні наслідки, які заходи вживалися щодо розв’язання спірних питань, стягнення чи погашення заборгованості в установлені строки.
Прострочена кредиторська заборгованість між підприємствами приєднується до оподаткованого прибутку за той звітний період, у якому закінчився термін позовної давності.
Перевірка безнадійної заборгованості має поєднуватися з перевіркою податкового обліку валового доходу та ПДВ, про що йтиметься у відповідній темі цієї дисципліни.
8.КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ.
При перевірці розрахунків з покупцями та замовниками об’єктами контролю є розрахунки, які здійснює підприємство на рахунках 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 681 «Роз рахунки за авансами одержаними» за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та послуги, крім заборгованості, яка за безпечена векселями, в аналітичному розрізі за кожним покупцем та замовником, за кожним поданим до сплати рахунком.
Основними напрямами контролю є :
1) Реальність та законність відображення за дебетом рахунку 36 вартості продажу реалізованої продукції товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що включені у вартість реалізації. Для перевірки за цим напрямом ревізор викорис товує дані угод з покупцями та замовниками, рахунків-фактур, гарантійних листів, банківських та інших документів, а також уважно перевіряє правильність оформлення документів на відпущену на місці або відвантажену продукцію та своєчасність подання документів до бухгалтерії для подання рахунків покупцям. Звертається увага на правильність визначення вартості продукції, робіт, тари відповідно до цін, які передбачені угодами. За допомогою нормативної та арифметичної перевірки контролюється правильність визначення розміру ПДВ, акцизів та інших податків і зборів, а також правильність загальної суми до оплати.
2) Повнота та своєчасність розрахунків покупців за отриману продукцію (товари, послуги), тобто суми платежів, що надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інших видів розрахунків (кредит рахунку 36). Повнота та своєчасність оплати рахунків перевіряється на підставі записів про оплату рахунків-фактур у регістрах обліку (у відомості 3.1 контролю ється дата та сума оплати, що віднесені в дебет кореспондуючих рахунків) та виписок банків. При цьому слід уважно дослідити аналітичні позиції (номер запису та відваджувального (відпускного) документа, найменування покупця). У разі необхідності ревізор застосовує зустрічну перевірку інформації шляхом запиту даних у покупців та банків. Варто звертати особливу увагу на виявлення та перевірку фактів взаємозаліку заборгованості одних покупців за рахунок інших.
3) Обґрунтованість записів за субрахунками 681, 361, 362 у журналі 3, Книзі головних рахунків та балансі. Сальдо та обороти за рахунком 36 мають бути тотожними сальдо та оборотам у відомості 3.1, а також записам у податковому обліку.
4) Правильність визначення заборгованості окремих покупців та в цілому за рахунком 36. При цьому необхідно використати дані інвентаризації розрахунків з покупцями. Організація обліку на підприємстві має забезпечити виявлення оплаченої і неоплаченої продукції (за розрахунковими документами, які не здані до банку на інкасо; розрахунковими документами, термін оплати яких ще не настав, неоплаченими вчасно документами). Ревізор повинен обстежити функціонування системи обліку на лінії склад — бухгалтерія — банк, щоб виявити причини несвоєчасного оформлен ня рахунків-фактур, несвоєчасної подачі їх до банку, а також про аналізувати інформацію про відмову покупців від оплати (у разі помилкового відвантаження, помилок у рахунках тощо). Якщо товари перебувають на відповідному зберіганні в покупця (замов ника), то треба проконтролювати їхній подальший рух та вплив цих фактів на розрахунки з покупцями. Окремо вивчаються випад ки невчасної оплати покупцями відвантаженої продукції, інші порушення ними угод про поставки.
Контролеру слід також звернути увагу на наявність заборгованості з великими термінами виникнення та спірної, нез’ясо ваної заборгованості, а також виявити строки й умови виникнення значних сум заборгованості та винних у цьому осіб (чи не було випадків поставок покупцю, який уже є боржником за резуль татами попередніх поставок, хто і з яких причин дав санкцію на ці операції).
Не повинна залишатися поза увагою ревізора і динаміка заборгованості, особливо її збільшення. Ревізор має враховувати можливість таких порушень: несанкціоноване відвантаження товарів, відсутність первинних документів або неналежне їхнє оформлення, безтоварні операції, плутанина з визначенням цін, банківських реквізитів платників, неповне оприбуткування продукції у випадках її повернення внаслідок помилкового відвантаження або виявленого браку, помилки у визначенні націнок (знижок), заниження вартості продукції під час бартерних розрахунків та взаємозаліків.
Якщо підприємство застосовує в розрахунках з покупцями та замовниками векселі, то слід перевіряти також своєчасність та правильність відображення вексельного процента за отриманими векселями.
Розрахунки з покупцями та замовниками пов’язані з розрахун ками з бюджетом за ПДВ, акцизами та іншими обов’язковими податками (зборами), тому ревізор повинен старанно перевіряти відображення цих розрахунків у податковому обліку.
Розрахунки з іноземними покупцями (субрахунок 362) перевіряються, крім того, і на:
9. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ІНШИМИ ДЕБІТОРАМИ ТА КРЕДИТОРАМИ.
Контроль розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами передбачає перевірку таких операцій, які відображаються на інших субрахунках до рахунку 37, зокрема: розрахунки за операціями, по в’язаними зі здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи); усі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами); інші розрахунки (субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами») та операції (субрахунок 685 «Розрахунки з різними організаціями»); розрахунки за операціями некомерційного характеру (з навчальними та науково-дослідними зак ладами, з наймачами квартир та особами, які проживають у гуртожит ках житлово-комунального господарства підприємства (організації, установи), з орендарями нежитлових приміщень, житлово-комуналь ного господарства, з батьками дітей за відвідування дитячих закладів та за іншими операціями).
Основні напрями контролю:
1. Перевірка тотожності даних синтетичного й аналітичного обліку розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами. Аналітичний облік має вестися окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й по гашення.
Для перевірки тотожності даних треба перевірити підсумки, обороти та сальдо (наприклад, усіх дебіторів) і зіставити їх із сумами оборотів та сальдо за відповідний період на субрахун ку 377. При цьому звертається увага на те, чи немає безособових рахунків або аналітичних рахунків, назва яких не дає повного та чіткого уявлення про дебітора чи кредитора, його адресу, паспортні дані (для фізичної особи ) тощо.
2. Перевірка реальності заборгованості й достовірності операцій та записів на субрахунках до рахунку 37 на підставі правильно оформлених первинних документів.
3. Перевірка повноти та своєчасності нарахувань плати за проживання, оренду, відвідування дитячих закладів, надання інших послуг протягом ревізованого періоду. Особлива увага звертається на дотримання діючих тарифів при нарахуваннях плати за окремі місяці, обґрунтованість перерахунків (наприк лад, за використання теплової енергії чи тимчасову відсутність мешканця), законність застосування пільг у розрахунках з окре мими категоріями мешканців, правильність нарахування оренд ної плати згідно з рішеннями місцевої влади (місцевої адмі ністрації).
4. Перевірка своєчасності та повноти погашення заборгованості в розрізі окремих дебіторів та кредиторів. При цьому використовується дані касових та банківських документів, проводяться зіставлення сум фактично оприбуткованих коштів із записами за кредитом розрахунків з дебіторами. Під час перевірки цих розрахунків ефективним є застосування таких прийомів: вибіркової перевірки даних про фактичну оплату послуг; зустрічної перевірки розрахунків з мешканцями квартир і гуртожитків, з батьками дітей, які відвідують дошкільні заклади, з орендарями приміщень. Важливо впевнитися в правильності та доцільності передання в оренду приміщень державних підприємств чи установ.
Перевіряючи операції та розрахунки, пов’язані зі здійсненням спільної діяльності, використовують документи, що свідчать про оприбуткування майна (авізо, копії накладних, квитанції). Крім цього, перевіряється дотримання угод про спільну діяльність (без створення нової юридичної особи) щодо об’єднання грошей, майна, процесів реалізації товарів та пов’язаних із цим подальших розрахунків, особливо розподілу результатів (треба щоб строго за домовленістю все виконувалося), а також перевіряється, чи ведеться відокремлений облік на окремому балансі кожним з учасників тощо.
5. Перевірка обґрунтованості операцій з отримання позик працівниками ревізованого підприємства перевіряється на основі угод та розрахунків термінів погашення позик. У разі виникнення непогашеної в строк заборгованості за позиками працівників необхідно вивчити причини призупинення чергових платежів. Вивчаються питання законності видачі позик (наявність рішень власників, акціонерів, засновників, керівництва підприємств про надання позик конкретним фізичним особам — працівникам підприємства), правомірності використання коштів підприємств на такі позики, реальності та правильності нарахування відсотків за позиками, їхня відповідність ставкам, передбаченим у договорах про надання позик.
6. Перевірка дотримання стандартів бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 10, у частині створення, використання та перерахунків суми резерву сумнівних боргів, а також розкриття інфор мації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності, розмежування коротко- і довгострокових зобов’язань в обліку та звітності.
У процесі господарської діяльності підприємству доводиться мати справу з великою кількістю партнерів і не завжди однією зі сторін виконуються повністю або частково умови договорів, виконання яких має бути обов’язковим. Це завдає шкоди потерпілій стороні, яка і змушена висувати до партнера претензії.
Розрізняють такі види претензій:
Основні напрями та методика перевірки розрахунків за претензіями:
Про безпідставність претензій можуть свідчити відмови суду в їхньому вирішенні як безпідставних.
У разі порушення термінів розгляду претензій або залишення їх без відповіді господарський суд має право стягнути з винної сторони штраф у дохід державного бюджету в розмірі 2 % від суми претензії, але не менше 5 і не більше 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На користь позивача сплачується сума боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних із простроченої суми, якщо інше не передбачене в законі або договорі. Пеня може встановлюватися за згодою сторін, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.
При ревізії розрахунків за претензіями треба мати на увазі й можливість приховування крадіжок матеріальних цінностей, списання претензій як необґрунтованих на витрати виробництва, помилкових та виправлених записів щодо претензій тощо.
Контроль розрахунків за відшкодуванням завданих збитків базується на таких джерелах інформації, як дані: аналітичного обліку з рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків», який має вестися в розрізі винних матеріально відповідальних осіб; журналу 3; відомості 3.2; первинних документів (документів про результати інвентаризації грошей та матеріальних цінностей, рішень керівництва підприємства та суду, службового листування з правоохоронними органами, касові, банківські та інші документи про погашення заборгованості за випла тами на відшкодування завданих збитків та ін.).
Завдані підприємству збитки виражаються у вигляді нестач грошей та матеріальних цінностей, втрати, крадіжки, погіршення (псування) якості цінностей тощо.
Основні напрями контролю:
Спочатку треба ознайомитися з даними бухгалтерського обліку та звітності (Книга головних рахунків, Журнал 3 та відомість аналітичного обліку, баланс, примітки до фінансової звітності) про обороти та залишки на рахунку 375 і проаналізувати стан розрахунків за ревізований період (динаміка, наявність простроченої та безнадійної заборгованості). Потім на основі первинних документів (матеріалів інвентаризації, протоколів засідань інвентаризаційних комісій, пояснень матеріально відповідальних осіб тощо) вивчаються причини та обставини виникнення матеріальної шкоди (занедбаність обліку, неналежні умови зберігання, низька кваліфікація посадових осіб, недостатність контролю за збереженням, у тому числі формальне проведення інвентаризацій, слабка вимогливість щодо ведення первинного обліку та звітності матеріально відповідальними особами і т. ін.).
Шляхом нормативної та арифметичної перевірки ревізор конт ролює правильність визначення обсягів недостач, псування та інших випадків, матеріальної шкоди згідно з Порядком оцінки збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22 червня 1996 р. № 116 : за станом на 07 груд. 2011 р. № 1253.
Перевіряючи дотримання процедури щодо відшкодування зав даних збитків, слід звернути увагу на своєчасність та правильність оформлення цивільного позову, добровільних зобов’язань про відшкодування, наказів керівника про відрахування із заробітної плати, своєчасність (у межах одного місяця) проведення цих відрахувань. Про недоліки в системі процедур щодо відшкодування збитків можуть свідчити рішення суду про відмову в позові на матеріально відповідальну особу, про повернення документів на дооформлення тощо.
Ревізор перевіряє стан бухгалтерського діловодства у випадках наявності виконавчих документів суду, повноту та своєчасність відрахувань чи перерахувань на погашення боргу за записами на субрахунку 375 та вжиття заходів на розшук боржників. Особливо уважно слід перевірити факти несвоєчасного утримання чи погашення заборгованості, переходу заборгованості в стан безнадійної.
Підставою для списання боргу може бути тільки рішення суду про неплатоспроможність або документи про смерть боржникаУ випадках визнання судом боржника неплатоспроможним, ревізор повинен перевірити правильність забалансового обліку боргу протягом 5 років на забалансовому рахунку 07 «Списані активи», а також щорічні заходи підприємства щодо стягнення боргу шляхом перегляду через суд майнового стану боржника.
У бухгалтерії підприємства має бути на кожного боржника окрема справа, у якій би фіксувалися дані про заборгованість, захо ди щодо її погашення, дані про інвентаризацію сум заборгованості.