Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1 Типи поведінки педагога у конфліктних ситуаціях
Для ефективного подолання конфліктної ситуації вчителеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль інших людей, втягнутих до конфлікту. Найчастіше поведінка вчителя при подоланні конфліктної ситуації реалізується як комбінація елементів таких стилів:
1. Конкуренція, або суперництво, прагнення бути в центрі ситуації,- За цієї позиції погляди, потреби інших учасників суперечки не сприймаються як значущі. Кожен обстоює власну думку, поведінку як єдино правильну, ігноруючи міркування інших. Це активний, майже агресивний наступ, намагання подолати конфлікт, ігноруючи інтереси інших осіб. Виявляється в діях, задоволенні своїх інтересів на шкоду іншим учасникам конфлікту.
2. Уникнення. Пов'язаний цей стиль із намаганням "відсунути" конфліктну ситуацію якомога далі, сподіваючись, що все вирішиться само собою. Часто при цьому послуговуються тезою, що "поганий мир кращий за добру сварку". Така стратегія не завжди свідчить про намір ухилитися від розв'язання проблеми. Вона може бути й конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію, коли вирішення її доцільніше відкласти на пізніше. Проте захоплення стратегією уникнення може призвести до втрати особистісних позицій у колективі.
3. Пристосування. Такий стиль поведінки передбачає взаємне пристосовування партнерів: вони діють, не обстоюючи власних інтересів.
4. Співробітництво. Сутність його полягає у намаганні разом підійти до ефективного подолання конфлікту з урахуванням інтересів, потреб обох сторін, у пошуку взаємовигідних умов і шляхів досягнення порозуміння. Ця стратегія є найефективнішою для налагодження добрих стосунків, але потребує більше часу, ніж інші. Крім того, обидві сторони мають уміти пояснити свої бажання, висловити власні потреби, вислухати одна одну, виробити альтернативні варіанти дій.
5. Компроміс. Виявляється він у взаємному бажанні поступатися. Цей стиль схожий на співробітництво, але його досягнення відбувається на поверховому рівні стосунків. Партнери не враховують глибинних потреб, інтересів, а задовольняються зовнішнім аспектом поведінки.
Одним із найважливіших завдань педагога є вміння успішно використовувати кожен зі стилів розв'язання конфліктної ситуації, враховуючи конкретні обставини: вміти поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас обстоювати власну позицію.
2 Способи уникнення конфліктів у педагогічному процесі
Реальний механізм налагодження хороших стосунків полягає в запобіганні конфліктним ситуаціям завдяки правильній психологічній тактиці у спілкуванні з учнями, навіть "налаштованими" на протистояння; переключенні уваги з проблем, які спровокували його, на інші питання, щодо яких різнобою поглядів немає.
Поради вчителеві щодо розв'язання конфліктних ситуацій та запобігання їм (М. Рибакова):
1) разом із дипломом учитель не отримує гарантії завжди мати рацію у взаємодії з учнями. Нетактовність - один із найважливіших виявів професійної неспроможності;
2) завжди слід пам'ятати: урок - не найкраще місце для з'ясування стосунків;
3) учитель має вміти організувати колективну навчальну діяльність учнів різного віку;
4) учитель повинен добре знати учнів класу, їхні вікові та індивідуальні особливості і знаходити різноманітні форми взаємодії з ними; намагатися називати учня на ім'я, навіть тоді, коли він гнівається на нього;
5) педагог має добре знати важких учнів і тих, хто погано навчається з його предмета, виявляти до них увагу, вчасно надавати допомогу в засвоєнні навчального матеріалу;
6) не можна карати учнів за поведінку поганими оцінками - це призведе до зниження інтересу до предмета та особистісного конфлікту;
7) слід бути вимогливими, але навіть за незначних успіхів учнів - щедрими на похвалу. Дотримуватись правила: учня краще похвалити, ніж покарати. Хвалити слід в присутності колективу, а зауважувати - наодинці;
8) у разі виникнення конфліктної ситуації варто своєчасно зупинитися, не вживати різких слів, не акцентувати на негативних якостях учня, не дорікати за негаразди в сім'ї, не висміювати перед однолітками.
Успішно взаємодіяти з учнями, запобігати конфліктам, а за їх виникнення конструктивно долати конфліктні ситуації допомагає педагогічний такт, який є показником зрілості педагога, його майстерності.
Педагогічний такт (лат. taktus- відчуття) - творче вміння обирати в кожній ситуації такий стиль поведінки, який оберігає честь і гідність кожного учня, не принижуючи і не возвеличуючи його.
Це сильний засіб, за допомогою якого вихованців можна перетворити на своїх спільників чи, навпаки, суперників. Обов'язковою передумовою педагогічного такту є знання індивідуальних особливостей кожного учня.
Для того, щоб уникнути конфлікту, необхідно віднайти його причину.
Причинами педагогічних конфліктів можуть бути певні дії та характер спілкування вчителя, а також загальні обставини у школі, а саме:
1) неможливість вчителя прогнозувати на уроці поведінку учнів;
2) несподіваність їх вчинків, що порушує
запланований хід уроку, викликає у вчителя роздратованість та прагнення якими завгодно засобами перешкодити цьому;
3) недостатня інформація про причини того, що відбулося, ускладнює вибір оптимальної поведінки та відповідного обстановці тону звернення;
4) прагнення будь-якими засобами зберегти свій соціальний стат
Шляхами запобігання конфліктів у педагогічній діяльності є система заходів (засоби й способи), що заснована на психолого-педагогічних особливостях даної групи, дотримання яких забезпечує ефективну взаємодію суб’єктів.
До шляхів запобігання конфліктів у професійній діяльності дослідники відносять: створення певних умов у колективі (розробка варіантів стратегій управління персоналом в організації; своєчасна діагностика й корекція морально-психологічного клімату у колективі, за допомогою зниження негативного фону й напруги; організація роботи щодо підвищення комунікативної, конфліктологічної культури й компетентності співробітників; самопізнання й особистісне зростання усіх співробітників й перш за все керівника); встановлення дійсних причин конфліктної ситуації, конфлікту; аналіз усіх структурних компонентів конфліктної ситуації; застосування способів та засобів запобігання конфліктів (підтримка співробітництва, інституалізація відносин, нормативні механізми, гумор; методичні прийоми, психотерапевтичні прийоми); психолого-педагогічні особливості даної вікової групи; практичні поради й рекомендації.
Система запобігання конфліктам у педагогічній діяльності є структурним елементом управління ними, що включає наступні рівні:
І рівень – профілактика конфліктів (створення сприятливих умов існування колективу) та розробка засобів та способів, які сприяють створенню відповідного мікроклімату у колективі;
2 рівень – прогнозування конфліктів (з’ясування причин виникнення конфліктної ситуації, картографія аналізу конфліктної ситуації, засоби та способи, що сприяють співробітництву між членами колективу, знання психолого-педагогічних особливостей даної групи);
3 рівень – розв’язання конфлікту як набуття досвіду вирішення досліджуваного феномену з метою укладання описових моделей конфлікту, які характерні для даної групи.