Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1) Виробнича травма — травма, що сталася внаслідок дії виробничих чинників. Виробничий травматизм - явище, яке характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві. Професійні хвороби — захворювання, у розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі умови праці — професійні шкідливості. Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії шкідливих виробничих факторів та їх поєднань на організм людини, а також сила і тривалість дії. Розрізняють професійні хвороби від шкідливої дії:
фізичних факторів — професійна туговухість, вібраційна хвороба, променева хвороба, кесонна хвороба, висотна хвороба тощо
хімічних речовин — гострі й хронічні отруєння
виробничого пилу — пневмоконіоз, бронхіт тощо
фізичного перенапруження і травматизації — неврити, бурсити та тощо
біологічних факторів — інфекційні та паразитарні захворювання).
Серед професійних хвороб відомі хвороби, у патогенезі яких провідну роль відіграє алергічний механізм. У виникненні професійних хвороб велику роль відіграє також зниження опірності організму.
Причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на такі основні групи: Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням. Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування. Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни. Економічні причини: нерегулярна виплата зарплати; низький заробіток; неритмічність роботи; прагнення до виконання понаднормової роботи; праця за сумісництвом чи на двох різних підприємствах. Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі; незадоволення роботою; несприятливий психологічний мікроклімат у колективі.
2) Згідно з "Гігієнічною класифікацією праці та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затвердженою наказом МОЗ від 31 грудня 1997 р. № 382, до головних понять, якими користуються в гігієнічній класифікації, належать такі: умовами праці вважається сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров'я й працездатність людини в процесі її професійної діяльності; безпечні умови праці — це умови, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників неможливий або їхні рівні не перевищують гігієнічні нормативи.
Умови праці розподіляють на чотири класи:
I — оптимальні, або такі, за яких зберігається здоров'я працівників і створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;
II— допустимі. Вони характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлені гігієнічні нормативи для робочих місць, а зміни функціонального стану організму відновлюються за час відпочинку або до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників та їхнє потомство;
III— шкідливі, тобто такі, за яких шкідливі виробничі чинники перевищують гігієнічні й здатні несприятливо позначатися на організмі працівників або їхньому потомстві.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вияву змін в організмі працівників, у свою чергу, діляться на чотири ступені, а саме: 1-й — це умови праці, коли відхилення від гігієнічних нормативів спричинюють функціональні зміни й сприяють збільшенню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності; 2-й — коли виробничі чинники здатні зумовити стійкі функціональні порушення й призвести до зростання захворюваності та появи окремих ознак професійної патології; 3-й — умови праці, які призводять до підвищення рівня захворюваності й розвитку початкових стадій професійних патологій; 4-й — такі умови праці, за яких можуть розвинутися виражені форми професійних захворювань, значно зростати показники хронічної патології та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;
IV — небезпечні (екстремальні). Характеризуються такими рівнями виробничих чинників, вплив яких під час робочої зміни створює високий ризик стосовно виникнення тяжких форм гострих уражень, отруєнь, каліцтв, а іноді й загрожують життю.
3) У трудовій діяльності на працівників впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Тому умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю виробничих шкідливостей (шкідливих факторів виробничого середовища). Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їх працездатність.
Шкідливі виробничі фактори за характером впливу поділяються на фізичні(Параметри повітря у приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повітря); Вібрація; Шум ;Нетоксичний пил, газ, пара ; Освітленість ;Різні види випромінювань), хімічні (Токсичні речовини, пил, пара, газ), біологічні (Мікроорганізми, бактерії, інфекції) та психологічні (Фізичні та нервово-психічні перевантаження, монотонність праці, емоційне перевантаження). Залежно від характеру походження виробничі шкідливості поділяються на три групи:
-шкідливості, пов’язані з трудовим процесом. Вони зумовлені нераціональною організацією праці (надмірним напруженням нервової системи, напругою органів зору, слуху, великою інтенсивністю праці тощо);
-шкідливості, пов’язані з виробничим процесом. Вони створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, шкідливих хімічних речовин, випромінювання). Майже всі вони нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;
-шкідливості, пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва. Вони зумовлені недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональним опаленням виробничих приміщень та ін.).
4)Охорона праці інвалідів. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.
Охорона праці неповнолітніх. Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (див.табл.1), відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Зі збереженням заробітної плати для неповнолітніх тривалість робочого часу становить: 16-18 років – 36-годинний робочий тиждень; 15-років – 24-годинний. Відпустки надаються лише в літній час (або ж за бажанням їх в іншу пору). Тривалість – 1 календарний місяць. Звільнення – за згодою комісії районної (міської) у справах неповнолітніх. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом: молодше 16 років – не допускаються до прийняття на роботу, з 15 років – за згодою одного з батьків (або особи, що його замінюють). У вільний від навчання час допускаються до роботи особи 14-річного віку знову ж за згодою одного з батьків (або особи, що його замінюють).
Охорона праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. В нічний час застосування праці жінок з 22.00 год. до 6.00 год. – не допускається, за винятком тих галузей, де це викликається необхідністю. Вагітним та жінкам з дітьми до 3-х років – забороняється працювати в нічні, надурочні, вихідні, відправляти у відрядження. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати зарплату за мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3-х років. Звільняти жінок, які мають дітей віком до 3-6 років – не допускається, окрім випадку ліквідації, але з обов’язковим працевлаштуванням.
5) Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу -навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки.
Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади. Проводить спеціаліст відділу охорони праці або особа, що призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення вступного інструктажу - кабінет охорони праці або інше приміщення, обладнане наочними матеріалами.
Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях, лабораторіях, дільницях тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або для групи осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та інших нормативних актів про охорону праці.
Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя. Мета інструктажу - поновити знання та уміння виконувати працівником роботу правильно і безпечно. Проводиться інструктаж індивідуально або для групи працівників, що виконують однотипні роботи.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у таких випадках: - при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці; - при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці; - при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії; - на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої за ієрархією державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про охорону праці; - при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж ЗО календарних днів (для робіт із підвищеною небезпекою), а для решти робіт - більше 60 днів. Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або для групи працівників спільного фаху.
Цільовий інструктаж проводиться у таких випадках: - при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника; - при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха; - при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та іншими документами; - в разі проведення екскурсій або організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо). Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншим документом, що дозволяє проведення робіт.
Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи реєструються в спеціальних журналах.
6) Фізіологія праці - розділ фізіології, що вивчає закономірності протікання фізіологічних процесів і особливості їх регуляції при трудовій діяльності людини, тобто трудовий процес в його фізіологічних проявах. Основна мета фізіології праці — науково обґрунтувати рекомендації для оптимізації трудового процесу й умов довкілля.
У трудовій діяльності людини на сучасному виробництві переважають функції управління, контролю, спостереження, що пред'являє вимоги до розумової діяльності (сприйняття та переробка інформації, вирішення логічних задач тощо). Фізичне зусилля, як правило, зводиться до рухів, пов'язаних з управлінням пультами машин, механізмів, переміщенням тіла у просторі та підтриманням певної робочої пози.
М'язова робота, коли напруження м'язів підтримується без зміни довжини м'язових волокон, називається статичною. При цьому не відбувається переміщення тіла та його частин у просторі. Завдяки статичній роботі м'язів здійснюється підтримання вантажу в певному положенні, тиск на важелі управління, збереження певного положення тіла тощо.
Розумову працю характеризують низькі енергетичні затрати (8— 8,2 кДж/хв), незначна м'язова активність, відсутність, як правило, чіткого обмеження у часі робочого стану, складність та мінливість програм дії, велика кількість переробленої інформації, підвищені вимоги до уваги, пам'яті, емоційної сфери. Основними негативними характеристиками інтелектуальної праці можуть бути нервово-емоційне напруження, гіподинамія, перенапруження аналізаторів і психічних процесів.
7) Згідно з Законом України "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють: -Державний комітет України з нагляду за охороною праці; -Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; - органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони; -Міністерства внутрішніх справ України; -органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснює Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і рад народних депутатів та діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України. Громадський контроль за додержанням вимог законодавства про охорону Праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених 1 Професійні спілки - в особі своїх виборних органів і представників. Нормальна діяльність у галузі охорони праці зумовлює необхідність системи стимулювання - заохочень і покарань. До працівників підприємств туристського комплексу можуть застосовуватись будь-які заохочування за активну участь та ініціативу у впровадженні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою, трудовим договором. За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників профспілкових організацій винні притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством. За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники підприємств, організацій, установ можуть притягатися органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної платні підприємства, організації, установи. Штрафи накладаються керівниками Державного комітету України по нагляду за охороною праці та місцевих органів.
8) Особливі вимоги пред'являють до роботи з вогне- і вибухонебезпечними речовинами. Усі роботи з легкозаймистими і горючими рідини виконують у витяжній шафі при увімкнутій вентиляції. При роботі з вибухонебезпечними речовинами обов'язково використовують захисні екрани, інші захисні пристрої відповідно до інструкції). Відпрацьовані кислоти і луги збирають окремо у спецпосуд і після нейтралізації виливають у каналізацію або в інше відведене місце. Зливання в каналізацію кислот і лугів без попередньої їх нейтралізації забороняється. Розливати концентровані азотну, сірчану та соляну кислоти дозволяється тільки у витяжній шафі з увімкненою вентиляцією.
9) Методологічною основою курсу „Основи охорони праці” є науковий аналіз умов праці, виробничих процесів та обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення і дослідження шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій, і на цій підставі розробка і реалізація заходів з попередження і усунення несприятливих виробничих факторів та створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Дисципліну „Основи охорони праці” складають такі основні розділи: 1) Організаційні і правові питання охорони праці; 2) Виробнича санітарія; 3) Техніка безпеки; 4) Пожежна безпека; 5) Гігієна праці.
Тільки спеціаліст, що на високому рівні володіє всім комплексом питань охорони праці, має моральне і фактичне право очолювати виробничі колективи, керувати людьми на виробництві, в офісі, в установі чи організації, видавати підлеглим та колегам виробничі завдання, організовувати виробничий процес.
10) Охорона праці на виробництві починається з організації управління охороною праці.
Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого: -створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці; - участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; - впроваджує прогресивні технології; - забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків; - організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці; - розробляє і затверджує
положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства; - здійснює постійний контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами; - організує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.
11) Експлуатація автоклавів які працюють під тиском: У промисловому виробництві та побуті широко експлуатуються апарати, посудини та комунікації, що працюють під тиском. Використання посудин, що працюють під тиском, з погляду їхньої безпечної експлуатації, вимагає інженерного рішення комплексу заходів охорони праці. Аналітичні дослідження показали, що в сучасній технічній літературі не розглядаються математичні моделі на базі рівнянь другого порядку, які дають можливість визначити швидкість реагування запобіжного пристрою при зміні тиску в посудині та інженерні розрахунки режимів реагування захисних пристроїв посудин, що працюють під тиском. Метою проведеної роботи є розробка методу інженерного розрахунку запобіжних пристроїв: мембран та клапанів, використовуючи сучасні комп'ютерні технології у розв'язанні диференціальних рівнянь другого порядку. Конструкція посудин повинна бути надійною; забезпечувати безпеку при експлуатації і передбачати можливість огляду, очищення, промивання, і ремонту. Тому застосування посудин і апаратів, що працюють під тиском, висуває на перший план задачу створення здорових і безпечних умов праці з одночасним рішенням питань профілактики виробничого травматизму. У ряді випадків розгерметизація посудин не тільки небажана з технічної точки зору, але і небезпечна для обслуговуючого персоналу і виробництва в цілому. Тому метою роботи є визначення можливості забезпечення безпечних умов праці, що може бути досягнуто шляхом дослідження конструкцій захисних пристроїв, встановлення їх характеристик при різних умовах навантаження.
При розгерметизації посудин, що працюють під тиском, з'являється небезпека фізичного або хімічного вибуху. При атмосферному тиску вода кипить при 100 °С в відкритій посудині.
12) Джерела випромінювання мають місце в різних галузях виробництва: промисловості, сільському господарстві, медицині, атомній енергетиці (ядерні реактори). Ризик випромінювання виникає також при роботі на рентгенівських установках, з радіоактивними ізотопами, при дефектоскопії металів, контролі якості зварних з’єднань, під час роботи на комп’ютерах тощо. Виділяють наступні засоби захисту від ультрафіолетового випромінювання: екранування джерел випромінювання; загородження робочих місць щитами, ширмами, спеціальними кабінами; застосування індивідуальних засобів захисту (спецодягу, спецвзуття, захисних окулярів, рукавиць). Електромагнітне випромінювання — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Лазерне випромінювання має місце у техніці, медицині, де використовуються лазери. Найістотніше лазерне випромінювання впливає на очі (ушкоджує сітчатку очей). Серед засобів захисту виділяють: застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисних екранів; системи блокування та сигналізації; загородження лазерно-небезпечної зони; індивідуальні засоби захисту (спеціальні протилазерні окуляри, щитки, маски, спецодяг, рукавиці). Для захисту людини від інфрачервоного випромінювання використовують декілька способів. Захист відстанню. Цей спосіб полягає в тому, що при віддаленні від джерела випромінювання густина потоку енергії зменшується пропорційно відстані до нього.
Захист часом передбачає обмеження перебування людини в зоні інфрачервоного випромінювання.
Теплоізоляція джерела випромінювання передбачає застосування конструкторських та технологічних рішень. Екранування джерела випромінювання полягає у використанні непрозорих або напівпрозорих екрані
13) Нервові – вуглеводи, спирти жирного ряду, анілін, сірководень, тетраетилсвинець, трикрезилфосфат, аміак, фосфорорганічні речовини і інш. Викликають розлади функцій нервової системи, м’язові судоми, параліч. Подразнюючі – хлор, аміак, двоокис сірки, тумани кислот, окисли азоту, фосген, дифосген, ароматичні вуглеводні і інше. Вражають верхні та глибокі дихальні шляхи
Припалюючі та подразнюючі шкіру та слизові оболонку – неорганічні кислоти, луги, деякі органічні кислоти, ангідриди і інш. Вражають шкірні покриття з утворенням наривів, язв. Ферментні – синильна кислота та її солі, миш’як та його з’єднання, солі ртуті (сулема), фосфорорганічні з’єднання. Порушують структуру ферментів та інактивують їх. Печінкові – хлоровані вуглеводні, бромбензол, фосфор, селен. Викликають структурні зміни тканин печінки. Кров’яні – окис вуглецю, гомологи бензолу, ароматичні смоли, свинець та його неорганічні з’єднання і інш. Знищують ферменти що приймають участь в активізації кисню, взаємодіють з гемоглобіном. Мутагени – етиленімін, окис етилену,деякі хлоровані вуглеводні, з’єднання свинцю, ртуті та інш. Впливають на генетичний апарат клітин. Алергени – деякі з’єднання нікелю, багато похідних пірідина, алкалоїди і інш. Викликають зміни в реактивній здатності організму. Канцерогени – кам’яновугільна смола, ароматичні аміни, азо – та діазоз’єднання і інш. Викликають утворення злоякісних пухлин.
Професійні хвороби — захворювання, у розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі умови праці — професійні шкідливості. Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії шкідливих виробничих факторів та їх поєднань на організм людини, а також сила і тривалість дії. Класифікація професійних хвороб побудована за етіологічним принципом з урахуванням шкідливого виробничого фактора, який спричинив розвиток хвороби. Профілактика професійних хвороб полягає в систематичному поліпшенні умов праці та ліквідації шкідливо діючих факторів, зменшення їх дії до безпечного для здоров'я людини рівня тощо. З цією метою удосконалюють технологічні процеси, широко використовують санітарно-технічне обладнання, раціоналізують режим праці й відпочинку тощо. Вивченням патогенезу клінічних проявів і перебігу професійних хвороб, патогенетичним лікуванням, експертизою працездатності і реабілітацією захворілих займається професійна патологія (професійні хвороби) — клінічна дисципліна, яка відокремилась від загальної патології.
14) Виробнича санітарія - це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів, які в певних умовах можуть привести до травм або професійних захворювань. Основною метою є зменшення або повне усунення впливу несприятливих 1 шкідливих виробничих факторів на організм людини. Оскільки головним у діяльності з охорони праці є профілактика травматизму, заходів щодо поліпшення умов праці й побуту працюючих дозволяють не тільки знизити виробничий травматизм, професійну й загальну захворюваність, а й сприяють підвищенню продуктивності і якості праці.
15) За рахунок монохроматичності лазерного променя та його малої розбіжності (високого ступеня калібровий) утворюються винятково високі енергетичні експозиції, які дають змогу отримати локальний термоефект, який потрібен для обробки матеріалів(різання)Робота з лазером дозволяється тільки особам, що досягли 18-літнього віку, пройшли медичний огляд і пройшли інструктаж на робочому місці, і, що мають кваліфікаційну групу не нижче ІІІ і отримали допуск до роботи у встановленому порядку. При роботі на лазерній установці необхідно додержуватися правил внутрішнього розпорядку. Забороняється курити, розпивати спиртні напої, лишати установку без нагляду. Установка та устаткування повинні бути закріплені за відповідальною особою, яка відповідає за технічний стан що гарантує безпечну роботу з ними. В робочому приміщенні при роботі установки повинні знаходитись не менше ніж два співробітника одночасно. В робочому приміщенні при роботі установки повинні знаходитись не менше ніж два співробітника одночасно.
16) Виробнича травма — травма, що сталася внаслідок дії виробничих чинників. Виробничий травматизм - явище, яке характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві. Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання причини виробничого травматизму і професійної захворюваності прийнято поділяти на такі основні групи: Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; Санітарно-гігієнічні причини: підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму та вібрації; Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи;
17) Гранично допустимі навантаження для жінок при переміщенні вантажів почергово з іншою роботою (до двох разів на годину) становить 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг. Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, а з підлоги — 176 кг. При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг. Вагітні жінки, відповідно до медичного висновку, переводяться на період вагітності на іншу, легшу роботу зі збереженням середнього заробітку з попереднього місця. Жінки, котрі мають дітей віком до трьох років із збереженням заробітку. Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для 15-річних — 24-годинний. Для дорослих чоловіків гранична норма становить 50 кг.
Для інвалідів створюються умови праці згідно з рекомендаціями медико-соціальної експертизи.
18) Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу -навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки. Вступний інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони праці або особа, що призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення вступного інструктажу - кабінет охорони праці або інше приміщення, обладнане наочними матеріалами. Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя. Мета інструктажу - поновити знання та уміння виконувати працівником роботу правильно і безпечно. Цільовий інструктаж проводиться у таких випадках: - при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника;- при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха; - при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та іншими документами; Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи реєструються в спеціальних журналах. При цьому обов'язкові підписи як інструктованого, так і інструктуючого. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.
19) Нещасним випадком на виробництві визнається раптове погіршення стану здоров'я працівника, одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, що призвело до втрати ним працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день; Про кожний нещасний випадок сам потерпілий, або працівник, який його виявив, або свідок нещасного випадку має негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу відповідальну (уповноважену) особу підприємства і вжити заходів для надання долікарської допомоги потерпілому. Безпосередній керівник робіт (наприклад бригадир) повинен: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому та, в разі необхідності, його доставку до лікувально-профілактичного закладу; поінформувати про нещасний випадок власника підприємства Роботодавець, отримавши інформацію про нещасний випадок (крім випадків, які передбачають організацію спеціального розслідування), зобов'язаний: з використанням засобів зв'язку негайно повідомити про нещасний випадок робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Комісі розслідує ситуацію і складає медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати певну роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії. Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, незалежно від строку, коли він стався, розслідується і береться на облік згідно з Порядком розслідування протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.
20) Електробезпе́ка — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Правила електробезпеки регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання основ електробезпеки обов'язкове для персоналу, обслуговуючого електроустановки і електроустаткування. Електри́чний струм — упорядкований рух заряджених частинок у просторі: у металах це електрони, у напівпровідниках — електрони та дірки, в електролітах - додатно та від'ємно заряджені йони, в іонізованих газах — йони й електрони. Протікання струму через тіло людини супроводжується: Термічна дія струму полягає в нагріванні тканини, випаровуванні вологи, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою. Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної речовини (її електролізі), в тому числі і крові, що призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей. Останнє, в свою чергу, призводить до порушення біохімічних процесів у тканинах і органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму. Біологічна дія струму проявляється у подразненні і збуренні живих тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні. При цьому порушуються внутрішні біоелектричні процеси, що протікають в організмі, який нормально функціонує, і пов'язані з його життєвими функціями.
21) За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці винні особи притягаються до відповідальності згідно законів. Робітники, у разі невиконання ними вимог безпеки, викладених в інструкціях з безпечних методів робіт за професіями, залежно від характеру порушень, несуть відповідальність: Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення. Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів у розмірі від 2 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання. якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, притягаються до кримінальної відповідальності: штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до 2-х років.
22) Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. (Стаття 169) коментар: Проведення медичних обов'язкових оглядів здійснюється за рахунок власника. Він надає кошти на організацію медоглядів, виділяє приміщення для проведення медоглядів, забезпечує працівників медичними і санітарними книжками та бланками-направлениями на медогляди. На період проходження працівниками медоглядів за ними зберігаються місце роботи і середній заробіток. Працівники зобов'язані проходити обов'язкові медичні огляди. Якщо працівник ухиляється від його проходження, то власник може притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати.
23) Виробнича травма — травма, що сталася внаслідок дії виробничих чинників. Виробничий травматизм - явище, яке характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві. Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання причини виробничого травматизму і професійної захворюваності прийнято поділяти на такі основні групи: Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; Санітарно-гігієнічні причини: підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму та вібрації; Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи. Шляхи попередження: огороджувальні засоби, сигнали, спецодяг(окуляри, тощо)
24) При проведенні санітарних заходів використовують різні методи гігієнічних досліджень:
Метод санітарного обстеження й опису здійснюється по спеціально розроблених програмах. Він застосовується при обстеженні об'єктів навколишнього середовища, На підставі проведеного обстеження складається акт, у якім вказуються пропозиції для усунення виявлених при обстеженні недоліків і вказуються строки їх виконання. Метод клінічних спостережень полягає у вивченні в умовах клініки порушень, що виникли в організмі під впливом несприятливих факторів навколишнього середовища. Цей метод використовується також при проведенні профілактичних медичних оглядів на підприємствах. Метод фізіологічних спостережень дозволяє досліджувати функціональний стан органів і систем людину, що перебуває в різних професійних умовах. Метод лабораторних досліджень застосовується для одержання об'єктивних даних при оцінці й характеристиці факторів навколишнього середовища, повітря, води, ґрунту, харчових продуктів, тощо. Експериментальний метод дослідження використовують при вивченні шкідливого впливу факторів навколишнього середовища й токсичної дії виробничих вредностей на організм людини, проводячи досвіди на лабораторні тварин. Статистичний метод застосовується для оцінки ефективності проведення оздоровчих заходів.
25) Вогонь, що вийшов із під контролю, здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі. Пожежа — неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі. Горіння — екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум’я або світінням. Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників - горючої речовини, окисника та джерела запалювання. Системи пожежної безпеки – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї. Рівень забезпечення пожежної безпеки являє собою також кількісну оцінку запобігання збиткам при можливій пожежі. Об'єкти, пожежі на яких можуть призвести до загибелі або масового ураження людей небезпечними факторами пожежі Дефлаграційне горіння — швидкість полум’я в межах декількох м/с; Вибухове — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу. Горючі (спалимі) — речовини та матеріали, що здатні самозайматися, а також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела запалювання та самостійно горіти після його видалення. Детонаційне — це горіння поширюється з надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч метрів за секунду. Негорючі (неспалимі) — речовини та матеріали, що нездатні до горіння чи обвуглювання у повітрі під впливом вогню або високої температури. Важкогорючі (важко спалимі) — речовини та матеріали, що здатні спалахувати, тліти чи обвуглюватись у повітрі від джерела запалювання, але не здатні самостійно горіти чи обвуглюватись після його видалення. Вогнестійкість конструкції — це здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована характеристика вогнестійкості основних будівельних конструкцій називається ступенем вогнестійкості.
26) ) Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу -навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки.
Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади. Проводить спеціаліст відділу охорони праці або особа, що призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення вступного інструктажу - кабінет охорони праці або інше приміщення, обладнане наочними матеріалами.
Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях, лабораторіях, дільницях тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або для групи осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та інших нормативних актів про охорону праці.
Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя. Мета інструктажу - поновити знання та уміння виконувати працівником роботу правильно і безпечно. Проводиться інструктаж індивідуально або для групи працівників, що виконують однотипні роботи.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у таких випадках: - при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці; - при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці; - при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії; - на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої за ієрархією державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про охорону праці; - при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж ЗО календарних днів (для робіт із підвищеною небезпекою), а для решти робіт - більше 60 днів. Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або для групи працівників спільного фаху.
Цільовий інструктаж проводиться у таких випадках: - при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника; - при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха; - при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та іншими документами; - в разі проведення екскурсій або організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо). Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншим документом, що дозволяє проведення робіт.
Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи реєструються в спеціальних журналах.
27) Основні способи припинення горіння: Охолодження зони горіння або речовин, що горять, до певного рівня температури; Ізоляція осередку горіння від кисню; Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення його не горючими газами; Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окиснення (горіння) в полум'ї; Механічне придушення полум'я сильним струменем води, порошку чи газу; Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я не має можливості поширюватися. Практична реалізація способів припинення горіння може бути досягнута за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів. Використовуються такі основні види вогнегасних речовин: Вода - це найбільш поширений і достатньо ефективний вогнегасний засіб. Вода має високу теплоємність і добрі охолоджувальні якості. Під час гасіння пожежі вода, а точніше, певна її кількість випаровується внаслідок контакту з високотемпературним осередком. Піна - це колоїдна дисперсна система, яка складається з пухирців газу. Стінки пухирців утворюються з розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Ізолювальні – повітряно-механічна піна утворюється за допомогою спеціальних технічних пристроїв із водних розчинів поверхнево-активних речовин (піноутворювачів). Піна має досить низьку теплопровідність. Вона здатна перешкоджати випаровуванню горючих речовин, а також проникненню парів, газів, теплового випромінювання. Все це визначає її ізолювальні властивості. Кожному способові припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на: охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.); розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.); ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.); засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).
28) У результаті впливу радіоактивних випромінювань на організм людини відбувається іонізація живої тканини, що приводить до розриву молекулярних зв’язків і зміні хімічної структури різних з’єднань, що у свою чергу призводить до загибелі кліток. Іонізуючі випромінювання можуть викликати в організмі зміни, що передаються в спадщину. Основні вимоги і правила роботи з радіоактивними речовинами Устаткування, контейнери, транспортні засоби, прилади, апарати, приміщення призначені для робіт із застосуванням радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань, повинні мати знак радіаційної небезпеки. Радіоактивні речовини варто зберігати так, щоб їхнє випромінювання не заподіяло шкоди обслуговуючому персоналові. Радіоактивні препарати, упаковані в герметично запаяні скляні ампули або пробірки, поміщають у контейнер з товщиною стінок, що забезпечує зниження інтенсивності випромінювання до безпечного рівня. Для видалення радіоактивних забруднень застосовують різні способи (іноді в сполученні): змивання (водою, водою під тиском, парою), чищення (щітками і ін.), випар, іонообмін, біологічні способи й ін. Робота з відкритими радіоактивними речовинами проводиться в спеціально обладнаних приміщеннях, до яких пред’являються особливі санітарні і технічні вимоги. Радіохімічні витяжні шафи відрізняються від звичайних більшою герметичністю, їхні робітники отвори оснащено рукавичками, через які вводять руки усередину шафи.
29) Електробезпе́ка — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Правила електробезпеки регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання основ електробезпеки обов'язкове для персоналу, обслуговуючого електроустановки і електроустаткування. Електричний струм, проходячи через тіло людини, може надавати біологічне, теплове, механічне і хімічне дії. Біологічна дія полягає в здатності електричного струму дратувати і порушувати живі тканини організму, теплове - в здатності викликати опіки тіла, механічне - спричинить розриву тканин, а хімічне - до електролізу крові. Ураження людини електричним струмом або електричною дугою може відбутися в наступних випадках: при однофазному (одноразовому) дотику ізольованого від землі людини до неізольованих струмоведучих частин електроустановок, що знаходяться під напругою; при одночасному дотику людини до двох неізольованими частин електроустановок, що знаходяться під напругою; при наближенні людини, не ізольованої від землі, на небезпечну відстань до струмоведучих, не захищеним ізоляцією частин електроустановок, що знаходяться під напругою; при дотику людини, не ізольованої від землі, до неструмоведучих металевих частин (корпусів) електроустановок, які опинилися під напругою через замикання на корпусі; при дії атмосферної електрики під час розряду блискавки; в результаті дії електричної дуги; при звільненні іншої людини, що знаходиться під напругою.
30) Лазер — джерело когерентного, монохроматичного і вузькоспрямованого електромагнітного випромінювання оптичного діапазону, яке характеризується великою густиною енергії. Головною особливістю лазерного випромінювання є його чітка спрямованість, що дозволяє на великій відстані від джерела отримати точку світла майже незмінних розмірів з великою концентрацією енергії. Результатом лазерного опромінення, навіть дуже малих доз, можуть бути такі явища, як нестійкість артеріального тиску, порушення серцевого ритму, втома, роздратування, головний біль, підвищена збудженість, порушення сну. Лазери 4 класу повинні бути розташовані в окремих приміщеннях. Велике значення має стан приміщення всередині. Всі предмети, за винятком спеціального устаткування, не повинні мати дзеркальної поверхні. Розташовувати устаткування потрібно так, щоб воно стояло вільно. Для лазерів 2,3,4 класів з лицевої сторони пультів і панелей управління необхідно залишати вільний простір шириною 1,5 м - при однорядовому розташуванні лазерів, і шириною не менше 2м- при дворядовому. Із задніх та бокових сторін лазерів потрібно залишати відстань не менше 1 м. Керування лазерами 4 класу повинно бути дистанційним, а двері приміщення, де вони знаходяться, повинні мати блокування. При використанні лазерів 2 та 3 класів необхідно запобігати попаданню випромінювання на робочі місця. Повинні бути передбачені огородження лазерно шкідливої зони, або екранування пучка випромінювання. Для екранів та огорож потрібно вибирати вогнестійкі матеріали, які мають найменший коефіцієнт відбиття на довжину хвилі генерації лазера. Ці матеріали не повинні виділяти токсичні речовини при дії на них лазерного випромінювання. При експлуатації лазерів 2,3,4 класів треба здійснювати періодичний дозиметричний контроль (не менше одного разу на рік), а також додатково в таких випадках: при надходженні в експлуатацію нових лазерів 2-4 класів, при зміні конструкції засобів захисту, при організації нових робочих місць.