Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ
(Г. Сковорода)
ПЕРЕДМОВА
Викладачі вузів - основна соціально-фахова група суспільства, на яку покладені дві надзвичайно важливі та взаємозалежні задачі:
Процес підготовки спеціалістів з вищою професійною освітою - багатоаспектна система, призначення якої:
Цими функціями визначаються три основні складові викладацької діяльності:
Викладач вузу - це особистість, яка за змістом професійної діяльності повинна мати сукупність універсальних якостей. Основні з них - здатності організатора, оратора, аналітика, психолога. Необхідно також володіти суворою логікою педагогічного процесу і виховання, літературною усною та письмовою мовами, бути компетентним фахівцем своєї галузі знань, ерудитом в інших галузях, «майстром на всі руки». Такої багатопланової кваліфікаційної характеристики не має будь-яка інша професія. Від викладача вимагаються не тільки визначені природні здатності, а й величезні розумові, фізичні, емоційно-вольові витрати.
Стосовно сфери освіти найкраще підходить визначення творчості як здатності інтегрувати елементи знань у нові, раніше невідомі комбінації. У процесі науково-педагогічної діяльності викладач інтегрує нові знання, створює умови для інтенсивного формування знань у студентів.
Майбутнього творчого фахівця може підготувати лише ще більш творча особистість - це один з основних постулатів розвитку будь-якої системи освіти.
Робота викладачів триває «від темряви до темряви» і поєднується з науковими дослідженнями та іншими видами діяльності.
У реальному житті неважко помітити, що чим вище науково-педагогічний потенціал викладацького складу вузу, тим вище якість підготовки фахівців.
Аналіз сучасних тенденцій розвитку освіти доводить, що якість підготовки фахівців залежить від ефективності реалізації викладачем всіх своїх багатоаспектних функцій, в першу чергу - психолого-педагогічних, роль і значення яких неухильно зростає.
Науково-педагогічна діяльність пов’язана з використанням комплексу методів як для рішення поточних педагогічних задач, так і досягнення кінцевої мети - підготовки конкурентоспроможного на ринку праці фахівця, який відповідає перспективним потребам суспільства.
Таким чином, різноманітність фахових функцій викладача вищої школи обумовлена вимогами, які суспільство ставить до випускників вузів, а тим самим і до науково-педагогічних кадрів.
Викладацький склад вузів традиційно формується і поповнюється найбільш талановитими випускниками аспірантури, науковими співробітниками та досвідченими спеціалістами-практиками. Але досвід свідчить, що при такій системі комплектування формується тільки науково-предметна компонента викладацької діяльності.
Для кадрового забезпечення галузі та подальшої інтеграції в світовий освітній простір традиційні форми підвищення кваліфікації викладачів вузів сьогодні недостатні.
Нові умови розширили і ускладнили коло поточних та перспективних завдань розвитку вищої професійної освіти. Підвищення вимог до випускників вимагає гуманізації освіти, посилення міждисциплінарних зв’язків, динамічного розвитку програм підготовки і навчальних планів, організаційних форм і технологій навчання.
Ступенева система вищої освіти дозволяє ще на студентському етапі формування особистості надати знання та відповідні уміння із сучасних технологій вищої школи. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістр орієнтована на інноваційний характер професійної діяльності у вищій школі в тому числі.
Кваліфікація магістра - викладач вищого навчального закладу, фахівець з дослідницьким рівнем діяльності.
Магістр може займати такі посади: асистент, викладач-стажист, завідувач навчальної лабораторії, методист, науковий співробітник.
Об’єкт діяльності викладача вищої школи - технології проектування нормативних і навчально-методичних документів, які моделюють педагогічній процес, технології його реалізації, організація та управління означеними технологіями в межах повноважень первинних викладацьких посад.
Розкриттю компонентів об’єкта діяльності викладача вищої школи на первинних посадах і присвячений цей посібник.
Його розділи побудовані за структурою: план, зміст, підсумки, завдання до самоконтролю засвоєння. Завдання розраховані на рівень умінь, що вимагається від студента на завершальній стадії підготовки за магістерською програмою. У розділах, які містять навчальні елементи понятійно-аналітичного та продуктивно-синтетичного рівня засвоєння, подано перелік відповідних професійних умінь викладача вищої школи.
8