Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Запорізька державна інженерна академія
М.О. Ткаченко
ЕКОНОМІКА ПРАЦІ
ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ
Методичні вказівки
до виконання курсової роботи
«Аналіз трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства»
для студентів ЗДІА
напрямку 0501 “Економіка і підприємництво”
денної і заочної форми навчання
та всіх інших напрямків, що поглиблено вивчають курс ЕПтаСТВ
Запоріжжя
2007
Міністерство освіти і науки України
Запорізька державна інженерна академія
ЕКОНОМІКА ПРАЦІ
ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ
Методичні вказівки
до виконання курсової роботи
«Аналіз трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства»
для студентів ЗДІА
напрямку 0501 “Економіка і підприємництво”
денної і заочної форми навчання
та всіх інших напрямків, що поглиблено вивчають курс ЕПтаСТВ
Рекомендовано до видання
на засіданні кафедри ЕП,
протокол №__ від ________ р.
Економіка праці та соціально-трудові відносини. Методичні вказівки до виконання курсової роботи «Аналіз трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства» для студентів ЗДІА напрямку 0501 “Економіка і підприємництво” денної і заочної форми навчання та всіх інших напрямків, що поглиблено вивчають курс ЕПтаСТВ / Укл.: М.О.Ткаченко. – Запоріжжя, 2007. – 117 с.
Методичні вказівки призначені для поглиблення та закріплення теоретичних знань та набуття практичних навичок аналізу та удосконалення трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства згідно курсу ЕПтаСТВ, шляхом виконання студентами ЗДІА, що вивчають курс ЕПтаСТВ або його окремі частини, курсової роботи, з максимальним наближенням до реальних умов (використання фактичних даних підприємств). В методичних вказівках вказано завдання на курсові роботи, вимоги щодо виконання курсових робіт, методичні рекомендації по розробці основної частини курсових робіт, перелік рекомендованої літератури для написання курсових робіт, механізм взаємодії викладача (що веде курсові роботи) і студента стосовно узгодження плану, написання робіт, рецензування, доопрацювання та захисту курсових робіт та інші питання стосовно виконання курсових робіт.
Укладач: ст. викл. М.О. Ткаченко
Рецензенти:
.
Відповідальний за випуск: зав. кафедрою ЕП
д.е.н., професор А.М. Ткаченко
ЗМІСТ
|
[1] [1.1] 1.1 Загальні вимоги до курсової роботи [1.2] 1.2 Етапи підготовки курсової роботи [1.3] 1.3 Вибір об’єкту дослідження курсової роботи і складання плану [1.4] 1.4 Підбір літератури, статистичної інформації та інших матеріалів [1.5] 1.5 Структура і зміст курсової роботи [1.6] 1.6 Оформлення курсової роботи [1.6.1] 1.6.1 Рубрикація роботи, нумерація сторінок [1.6.2] 1.6.2 Ілюстрації [1.6.3] 1.6.3 Таблиці [1.6.4] 1.6.4 Формули та рівняння [1.6.5] 1.6.5 Список використаних джерел [1.6.6] 1.6.6 Посилання [1.6.7] 1.6.7 Додатки [1.7] 1.7 Рецензування і захист курсової роботи
[2] [2.1] 2.1 Основні принципи побудови основної частини курсової роботи.
[2.2] [2.2.1] 2.2.1 Рекомендована послідовність роботи над 1 розділом курсової роботи. [2.2.2] 2.2.2 Загальні вимоги, об’єкт, завдання та напрямки аналізу [2.2.3] 2.2.3 Інформаційне забезпечення аналізу та рекомендована структура 1 розділу курсової роботи [2.2.4] 2.2.4 Аналіз нормативно-законодавчого регулювання трудової та соціально-трудової сфери на підприємстві [2.2.5] 2.2.5 Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами [2.2.6] 2.2.6 Аналіз використання робочого часу [2.2.7] 2.2.7 Аналіз продуктивності праці [2.2.8] 2.2.8 Аналіз трудомісткості продукції [2.2.9] 2.2.9 Аналіз фонду заробітної плати та середньої заробітної плати працівників [2.2.10] 2.2.10 Аналіз співвідношення темпів росту продуктивності праці і оплати праці [2.2.11] 2.2.11 Аналіз соціально-трудових відносин на підприємстві [2.2.12] 2.2.12 Аналіз мотивації персоналу [2.2.13] 2.2.13 Аналіз податків (зборів, відрахувань) на заробітну плату і з заробітної плати працівників [2.2.14] 2.2.14 Аналіз керування трудовими ресурсами підприємства [2.2.15] 2.2.15 Використання збалансованої системи показників ефективності для аналізу ефективності діяльності підприємства у сфері використання праці [2.2.16] 2.2.16 Використання методики нормування для розрахунку інтегральних (результуючого та зведених) показників [2.3] 2.3 Методичні вказівки по розробці другого розділу курсової роботи [2.4] 2.4 Методичні вказівки по розробці третього розділу курсової роботи
[3]
[4] [5] Додаток Б [6] Додаток В [7] Додаток Г [8] Додаток Д [9] Додаток Е
[10]
[11] [12] Додаток Л [13] Додаток М [14] Додаток Н [15] Традиційні методи економічної статистики |
ВСТУП
Курсова робота — одна з основних і ефективних форм само стійної роботи студентів. Вона підбиває підсумки вивчення тео ретичного курсу і виконання індивідуального завдання.
Мета курсової роботи — поглиблення теоретич них знань, отриманих студентом у процесі вивчення курсу ЕПтаСТВ, та набуття студентом практичних навичок аналізу основних трудових та соціальних показників діяльності підприємства, визначення рівня ефективності діяльності підприємства у трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства, удосконалення цих сфер.
При її написанні студент повинен виявити глибокі знання в сфері Економіки праці та соціально-трудових відносин (ЕПтаСТВ) стосовно діяльності підприємств, спеціальної літерату ри з вивчених питань, нормативно-законодавчих актів України, навичок проведення економічного аналізу, методик аналізу трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства, напрямків удосконалення трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства та їх застосування та обґрунтування.
Сама тема курсової роботи «Аналіз трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства» є досить актуальною, що визначається важливою роллю трудових ресурсів для підприємства – без людей не буде і підприємства, навіть найбільш автоматизовані виробництва потребують участі людей у процесі виробництва, а також самі ці автоматизовані виробництва може розробити і сконструювати тільки людина. Таким чином, якщо підприємство не може обійтись без людей, то важливою задачею постає найбільш ефективне використання трудових ресурсів та встановлення найбільш привабливих умов для функціонування трудових ресурсів (тобто зацікавлення людини до участі у процесі виробництва та піклування про людину) – для цього перш за все необхідно провести аналіз трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства, що виявить стан трудових ресурсів, ефективність їх використання та недоліки, що мають бути усунуті, і можливості, що мають бути використані. Сьогодні перед багатьма підприємцями постає задача вибору між використанням ручної праці і автоматизацією виробництва – у цій сфері також важливо провести аналіз (дослідження) найбільш ефективного використання потенціалу підприємства та оптимального сполучення цих напрямків. Бо взагалі автоматизація для мети досягнення найбільшої ефективності безсумнівно краща ніж збільшення використання ручної праці, але в реальних умовах України і багатьох інших країн, за наявності дефіциту коштів на великі інвестиційні вкладення (що потребує автоматизація), низької вартості праці, високого рівня безробіття, необхідно обирати найбільш оптимальне або раціональне сполучення автоматизації і ручної праці. Все це говорить про актуальність теми курсової роботи та важливість отримання студентами навичок з аналізу та удосконалення трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства.
У курсовій роботі студент повинен всебічно й глибоко роз крити зміст обраної теми, показати знання літературних джерел.
Зміст курсової роботи має відповідати сучасному рівню розвитку економічної науки. Студент повинен глибоко і всебічно висвітлити трудову та соціально-трудову сфери об’єкту, що досліджується, проаналізувати фактичні данні (абсолютні та відносні показники) провести відповідні розрахунки.
Може бути, що в економічній літературі немає єдиної точки зору з методики аналізу об’єкту дослідження, обраного студентом. У цьому разі слід навести думки кількох авторів, дати критичну оцінку їхніх поглядів. Од ночасно студент повинен викласти власні погляди з даного пи тання. Це допомагає глибше засвоїти матеріал.
Обсяг курсової роботи залежить від обсягу та глибини проведеного дослідження, але повинен бути в межах 30-40 сторінок стандартного формату, у тому числі приблизний обсяг частин курсової роботи:
Додатки (якщо мають місце) не враховуються у обсязі 30-40 сторінок, а додаються за необхідністю демонстрації першоджерел, великих масивів даних, матеріалів таких, що безпосередньо не відносяться до дослідження але важливі для пояснень якихось взаємопов’язаних з дослідженням питань.
Зміст роботи повинен відповідати плану, який, у свою чергу, має відбивати сутність теми дослідження, що розглядаєть ся, її внутрішню структуру і логіку дослідження.
Підготовка курсової роботи включає такі етапи: вибір об’єкту (підприємства, проекту), що досліджується, складання попереднього плану, пошук і підбір літературних джерел і фактичного матеріалу, консультація з викладачем і уточ нення плану роботи, розробка та оформлення курсової роботи, передання її викладачу для рецензування, доопрацювання після рецензії, захист.
Перший етап виконання курсової роботи — вибір об’єкту дослідження.
Тема курсової роботи вказується на титульному аркуші у вигляді “Аналіз трудової та соціально-трудової сфери ________________ (вказується об’єкт дослідження)”.
Сту дент може запропонувати деякі зміни в загальній методиці виконання роботи, які будуть спрямовані на підвищення якості проведеного дослідження або зв’язані з специфікою об’єкту, що досліджується, за погодженням з викладачем.
На основі вивчення нормативних документів, статистичної звітності та збірників, фактичних даних по об’єкту, що досліджується, спеціальної літератури, консультацій з викладачем сту дент складає план курсової роботи, який у процесі подальшої роботи може доповнюва тись і уточнюватись.
План – основа будь-якої роботи. План визначає структуру, зміст, логічний взаємозв'язок частин роботи. З плану видно, на скільки глибоко студент вивчив матеріал обраної теми і зміг виді лити головне, як він зрозумів проблему в цілому й окремі її части ни. План роботи та її основні положення необхідно узгоджувати з викладачем. Структура плану повинна підкреслювати дослідницьку спрямованість роботи і відповідати вимогам, що ставляться до курсової роботи. В методичних вказівках дана рекомендація щодо побудови структури курсової роботи, але студент по-перше самостійно проробляє та більш детально розробляє кожний пункт плану з структури, що пропонується, а по-друге може дати свої пропозиції по зміні структури, що пропонується, що повинні бути спрямовані на покращання виконання курсової роботи.
Літературу з питань курсової роботи студент підбирає само стійно, використовуючи для цього бібліотечний каталог та фактичні матеріали (звітність, пояснювальні записки, аналітичні матеріали та інше) підприємств. Перелік рекомендованої літератури надано у методичних вказівках, крім того, консультацію з питань підбору літератури студент може отримати у викладача чи у працівників бібліотеки.
Увагу слід звернути на першоджерела, що стосую ться об’єкта та теми дослідження та можуть доповнити чи більш детально розкрити методику дослідження саме обраного об’єкту дослідження – це періодичні видання (газети, журнали), наукові статті, передовий вітчизняний і зарубіжний досвід. Статистичну інфор мацію можна знайти в звітності підприємств, спеціальних виданнях Держкомстату України та періодичних виданнях.
Після складання відбірки матеріалів студент повинен приступити до вивчення знайдених матеріалів.
При написанні курсової роботи необхідно забезпечити:
Робота має бути охайно виконаною без граматичних помилок.
Курсова робота повинна мати чітку і логічну структуру викладення матеріалу, за такою структурою:
Пояснювальна записка курсової роботи починається з реферату. Реферат є анотацією курсової роботи. Він оформлюється строго по стандарту (відповідно з додатком Б).
У вступі необхідно обґрунтувати актуальність обраної теми, її теоретичну і практичну значущість. Треба також вказати мету і завдання курсової роботи, які методи дослідження використовувались при виконанні роботи.
Приклад визначення актуальності теми наведено у вступі до даних методичних вказівок.
При визначені мети курсової роботи треба виходити з того, що вона повинна бути глобальна і вирішувати якусь економічну проблему об’єкту, що аналізується. Наприклад, метою курсової роботи може бути - "підвищення ефективності діяльності підприємства________ у трудової та соціально-трудової сферах".
Завдання курсової роботи носять більш вузький характер. Це конкретні дії студента які він робить для вирішення (в якоїсь ступені) мети курсової роботи. Як правило, завданнями відповідають цілі розробки окремих розділів і підпунктів основної частини курсової роботи.
При написанні основної частини роботи необхідно відповідно до плану глибоко й всебічно провести аналіз трудової і соціально-трудової сфери об’єкту, що досліджується. Слід використовувати матеріали літературних джерел. Поряд з фактичними даними необхідно викори стовувати норма тивні документи. Крім переліченого, робота має містити пропозиції (другий і третій розділи основної частини роботи) щодо вдосконалення трудової та соціально-трудової сфери об’єкту, що досліджується.
На всі ці матеріали потрібно робити посилання за встановле ною формою.
Основні принципи побудови основної частини курсової роботи (більш детально у пункті 2 методичних вказівок(зокрема підпункті 2.1)):
За підсумками розробки кожного розділу мають бути наведені висновки, що відображають основні результати, що досягнуті у результаті розробки розділу. Висновки наводяться без № з назвою “Висновки по 1 (2, 3) розділу”.
У висновках необхідно підвести підсумки дослідження. Висновки повинні базуватися на всіх матеріалах основної частини курсової роботи не виключаючи значних фрагментів дослідження. Тобто якщо в висновках немає посилання на отримання певних результатів, наприклад, по якому-небудь аналізу або не вказані результати теоретичної частини дослідження – то навіщо його було проводити, або місце виділене для аналізу вкрай не відповідає його місту (об’єму, значимості) у структурі дослідження. При вказані найбільш значимих показників у висновках перевагу треба віддавати їх відносним значенням (відносне відхилення від попереднього періоду від іншого аналогічного об’єкту), тобто щоб розмір даних показників, що вказуються, був відчутним без обов’язкового переглядання основного змісту роботи. Необхідно щоб висновки давали уявлення про загальні результати дослідження їх теоретичну та практичну значущість.
Після списку використаних літератур них джерел розміщуються додатки.
В курсовому проекті має зберігатися така послідовність:
Робота повинна бути набрана на комп’ютері, надрукована на машинці чи написана чітким розбірливим почерком, чорнилом (пас тою) чорного або синього кольору, грамотно і охайно.
Необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усього тексту. У тексті мають бути чіткі, не розпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри й знаки повинні бути чорного кольору впродовж усього тексту. Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути також чорного кольору, щільність вписаного тексту має максимально наближатись до щільності основного зображення. Забороняється виділяти заголовок або текст підкреслюванням, курсивом або чорнотою шрифту.
Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на цьому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлення повинно бути чорного кольору.
Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п'яти знакам.
При написанні проекту слід вміло користуватися скороченнями. Недопустимі такі скорочення слів, які є наслідком квапливості, безграмотності. Необхідно користуватися тільки загально прийнятими скороченнями.
Слід уникати в роботі книжкових висловів і фраз. Необхідно самостійно формувати свої думки, не допускати повторень, уважно стежити за тим, щоб у роботі не було супереч ностей між окремими її положеннями. Недоцільно часто цитува ти першоджерела.
Дослівне переписування тексту з літературних джерел не допускається. Текст викладається простою зрозумілою мовою. Цитати повинні бути пов'язані з авторським текстом і служити доказом чи підтвердженням думки автора. Текст, який цитується, повинен чітко відтворювати зміст. Він береться в лапки і супроводжується посиланням на джерело.
Слід уникати використання газетних мовних обертів «зростання цього показника подібно злету ракети», а використовувати науковий стиль викладання матеріалів. Також слід уникати висловів «значно збільшився показник ...» та аналогічних гіперболічних висловів без вказання конкретного зростання чи зменшення, тобто потрібно говорити «даний показник на ___% збільшився у звітному періоді по зрівнянню з базовим, або у ___ разів, або на ___ грн.».
При оформленні курсової роботи слід дотримуватись установлених стандартом вимог.
Робота пишеться на папері формату А4 (210x297 мм). Поле не виділяється лінією, сторінки не обводяться рамкою. Також неприпустимими є малюнки не за темою, колонтитули.
З комп’ютерного способу набору текст друкують в один стовпчик, через півтора інтервали, шрифт Тіmе New Rоman, розмір 14, з машинописного та ручного - з розрахунку не більше 30 рядків на сторінці за умови рівномірного його заповнення та висоті літер і цифр не менше ніж 1,8 мм.
Кожна сторінка обмежується полями: зліва — 30 мм, справа — 10 мм, зверху — 20 мм, знизу — 20 мм.
Відстань між заголовком і текстом має бути 15-20 мм. Основні питання (розділи), зазначені в плані курсової роботи, повинні починатися з нової сторінки і мати свій заголовок.
На всі таблиці, схеми, малюнки, графіки у тексті необхідно давати посилання. Назви таблиць мають відображати основний зміст числової інформації. Таблицю розміщують після першого посилання на неї в тексті. Кожна таблиця супроводжується по рядковим номером.
Громіздкі таблиці і схеми допоміжного чи довідкового харак теру слід винести у додатки.
Титульний аркуш оформляється відповідно до стандартів та повинен обов’язково містити найменування міністерства, ВУЗу, кафедри, тему (назву) курсової роботи, з якого курсу (ЕПтаСТВ), прізвище, ініціали та групу виконавця, прізвище, ініціали та посаду викладача, що приймає та зараховує роботу, місто та рік. Робота має бути зброшурована охайно і якісно. Макет оформлення титульного листа наведено в додатку А.
На титульному аркуші студент ставить свій підпис і дату ви конання роботи.
Завершену роботу студенти подають викладачу згідно з терміном, встановленим викладачем або визначеним навчальним графіком.
Зміст має включати всі заголовки, які є в курсовому проекті. Проти кожного найменування з правого боку сторінки змісту вказується номер сторінки, з якої починається дана частина роботи.
Розділи, підрозділи, пункти тексту курсового проекту варто нумерувати арабськими цифрами без крапки.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 тощо.
Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номеру підрозділу та порядкового номеру пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять наприклад: 1.1.1; 1.1.2 і т. ін.
Сторінки курсового проекту варто нумерувати арабськими цифрами, дотримуючи наскрізної нумерації по всьому тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті без крапки наприкінці на відстані 10 мм від верхньої крайки і правої сторони листа. Нумерація починається з титульного листа, але проставляється з початкового листа змісту.
Ілюстраціями є креслення, графіки, фотографії, схеми, рисунки, профілі, діаграми, що розташовані в записці і мають найменування. Всі ілюстрації, розміщені в записці, повинні відповідати вимогам, їх варто виконувати на аркушах формату А4, а у виняткових випадках на кратних йому, що складають так, щоб загальна ширина їх не перевищила 200 мм. Ілюстрації поміщають при першому згадуванні про них у тексті на наступній сторінці. На всі ілюстрації в записці повинні бути посилання у курсовому проекті.
При необхідності під ілюстрацією поміщають пояснювальні дані. Ілюстрація позначається словом «Рисунок», з нумерацією та назвою ілюстрації, що поміщають після даних, що пояснюють.
Якщо ілюстрація не може поміститись на одній сторінці, то її можна
переносити на інші сторінки, при цьому назву ілюстрації поміщають на першій
сторінці, пояснювальні дані на кожній сторінці, і під ними вказують: «Рисунок
(продовження)».
Розміщувати ілюстрації треба так, щоб їх було зручно розглядати без повороту записки чи з поворотом її по годинниковій стрілці. Для ілюстрацій може бути використана калька, міліметрівка, ватман чи інший папір, на якому виконується текст записки.
Ілюстрації нумеруються послідовно в межах кожного розділу двома цифрами, з яких перша означає номер розділу, а друга - номер ілюстрації. Наприклад: «Рисунок 1.2 - ...», «Рисунок 3.4 - ...» тощо. Повторні посилання на раніше приведені ілюстрації дають скороченим словом «дивися», наприклад: «див. рис. 2.5».
На графіках необхідно приводити повне найменування осей координат і через кому - розмірність у скороченому вигляді.
Приклад оформлення рисунку наведено у додатку В.
Цифровий матеріал, розміщений в записці, рекомендується оформлювати у вигляді таблиць. Таблиці мають бути якомога простішими, щоб можна було усвідомити значення розташованих у них даних.
Таблиці містять:
Таблиці повинні бути наочними без звертання до тексту. Якщо це не вдається, то необхідні пояснення потрібно давати в тексті, що безпосередньо передує таблиці, чи в примітках до неї. Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок. Слово «Таблиця» і заголовок починають з великої літери. Підкреслювати заголовок не слід.
Заголовки граф таблиці повинні починатися з прописних букв, підзаголовки - з рядкових, якщо вони складають одну пропозицію з заголовком, і з прописних, якщо вони самостійні. Розподіл шапки таблиці по діагоналі не допускається. Висота рядків повинна бути не менш 8 мм окрім. Окремі графи -"№ п.п." і "одиниці виміру" у таблицю включати не слід. Таблицю варто поміщати після першого згадування про неї в тексті. Якщо записка містить велику кількість таблиць, допускається поміщати таблиці в порядку номерів наприкінці тексту. Таблиці варто розміщати так, щоб їх можна було читати без повороту записки. При переносі таблиць на наступній сторінці пишуть слова «Продовження таблиці» із указівкою номера і приводять нумерацію колонок таблиці, а під ними - подальші строки таблиці.
Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами з порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що приводяться в додатках.
Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: Таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу. Приклад оформлення таблиці наведено у додатку Г.
Формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, по середині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менш одного вільного рядка.
Формули і рівняння (за винятком формул і рівнянь, приведених у додатку) варто нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу, наприклад, формула (3.1) - перша формула третього розділу.
Пояснення значень кожного символу і числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.
Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконується, пояснюючи знак операції на початку рівняння на знакові операції множення, застосовуючи знак „х".
Формули, що ідуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюються комою.
При виконанні на ПК слід користуватися редактором Microsoft Excel або іншими аналогічними версіями. Якщо цей редактор відсутній, то можна залишити місце і акуратно вписати формулу (формули) чорною пастою вручну.
Приклад оформлення формул наведено у додатку Д.
У списку використаної літератури треба подати джерела у та кій послідовності: закони України, постанови і декрети уряду, статистичні збірники, матеріали, які були зібрані на підприємствах і в організа ціях та використані при написанні роботи, а потім додаткова література в алфавітному порядку із зазначенням прізвища та ініціалів автора.
Список використаних джерел повинен містити тільки ті джерела, які використані при написанні роботи.
Кожен запис у списку роблять з червоного рядка, нумерують.
У відомості про книги включають: прізвище та ініціали автора, назву, місце видання, видавництво і рік видання, кількість сторінок.
Назву приводять у тому виді, в якому він надрукований на титульному листі джерела.
Відомості про статтю включають: прізвище та ініціали автора; назву статті; назву журналу (збірки, бюлетеня); рік; том (номер); сторінки, на яких надрукована стаття.
Автори книги чи статті перелічуються у тому порядку, в якому вони перелічуються в джерелі. Перед прізвищем кожного наступного автора ставиться кома. Якщо кількість авторів більші трьох, то можна вказувати прізвища та ініціали трьох авторів, а потім написати та інші.
Приклади оформлення бібліографії наведені у додатку Е.
При написанні курсового проекту студент повинен дати посилання на джерела, матеріали, окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких вирішуються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати джерела і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст. Посилатися слід на останні видання, публікації. На більш ранні видання треба посилатися тільки в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Посилання в тексті курсового проекту приводять в квадратних дужках в кінці речення, в якому воно використано; після ряду речень, в яких воно використано; в кінці абзацу, в якому воно використано; після ряду абзаців, в яких воно використано. Слід пам’ятати, що курсова робота (курсовий проект), як і любий інший вид самостійної творчої роботи студентів не повинен складатися з одного чи декількох кусків першоджерел – знайдені матеріали повинні самостійно систематизуватися, повинен викладатися власний аналіз, проблеми, що розглядається, та викладатися власні думки стосовно питання.
Посилання в тексті на першоджерела треба робити за допомогою позначок в квадратних дужках порядкового номеру джерела в списку використаної літератури, з посиланням на номер (або діапазон) сторінки (сторінок) першоджерела або в приміт ках по тексту також з посиланням на номер (або діапазон) сторінки (сторінок) першоджерела.
Додатки оформляються як продовження курсового проекту на наступних сторінках після «Списку використовуваної літератури». Кожен додаток варто починати з нової сторінки, у верхньому куті пишуть слово «Додаток». Кожен додаток повинний мати спеціальний заголовок.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української азбуки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, ї, Й, Ч, Ь. Перший додаток позначається як додаток А. Додаток необхідно розташовувати в порядку появи посилань у тексті.
Курсову роботу рецензує викладач. У рецензії він відзначає оцінку курсової роботи, її позитивні сторони і недоліки (рецензія може бути у вигляді підпису викладача на титульному аркуші курсової роботи – з вказанням оцінки за рівень виконання курсової роботи та допуском до захисту або відправлена на доопрацювання з вказанням зауважень на титульному листі та/або по тексту).
Курсова робота, яка має позитивну оцінку, допускається до захисту. При підготовці до захисту студенту необхідно ознайо митись з рецензією, якщо курсова робота оцінена не на відмінно. На захисті студент повинен розкрити основ ний зміст роботи, обґрунтувати свій погляд, відповісти на запи тання викладача чи викладачів.
Після захисту курсової роботи студент отримує оцінку («від мінно», «добре», «задовільно») та кількість балів при модульно-рейтингової системі оцінювання. Оцінку та кількість балів викладач виставляє в особистий журнал, а також оцінка може також виставлятися в екзаменаційну відомість і залікову книжку студента, якщо таке передбачено учбовим планом.
Робота, оцінена незадовільно, має бути перероблена протягом терміну, встановленого викладачем чи кафедрою.
Оцінку «відмінно» отримує студент, котрий охайно і правильно оформив курсову роботу, яка містить глибокий аналіз питань обраної теми, чітко сформульовані та аргументовані пропозиції і висновки, елементи наукового дослідження в теоретичному та практичному ас пектах.
Оцінку «добре» одержує студент за роботу, в якій виконані всі зазначені вище вимоги, але є деякі недоліки стилістичного чи ме тодичного характеру, недостатньо аргументовані висновки і про позиції. Ця робота має бути виконана правильно й акуратно.
Оцінку «задовільно» отримує студент, у якого робота містить мало елементів наукового дослідження, теоретичні та практичні питання роз криті неповно, висновки і пропозиції аргументовані недостатньо, оформлення неохайне.
Роботи, які не відповідають установленим вимогам, поверта ються на доопрацювання.
Особливості оцінювання модульних контрольних робіт: після захисту курсової роботи студент отримує оцінку («відмінно», «добре», «задовільно»), що відповідає визначеної згідно з навчальною програмою для даної спеціальності кількості балів за модульну курсову роботу максимальної («відмінно»), середньої («добре») і мінімальної («задовільно»).
За підсумками розробки кожного розділу мають бути наведені висновки, що відображають основні результати, що досягнуті у результаті розробки розділу. Висновки наводяться без № з назвою “Висновки по 1 (2, 3) розділу”.
Рекомендована послідовність роботи над 1 розділом курсової роботи:
У першому розділі курсової роботи необхідно провести аналіз трудових показників та соціально-трудової сфери обраного підприємства, його окремого підрозділу чи проекту, аналіз проводиться мінімум по двох періодах із указівкою відхилень, поясненням відхилень, визначенням слабких і міцних позицій підприємства (проекту).
Об’єктом дослідження повинно бути:
Ці боки аналізу проходять через всі напрямки аналізу соціально-трудової сфери.
Тобто аналізуються два боки – роботодавець та найманець, а також вплив інших організацій (профспілки, держава ...) та факторів (економічна ситуація на підприємстві, в державі, в галузі, пропозиція та попит на ринку праці та. ін.) на взаємовідносини між цими двома суб’єктами.
Підприємство аналізується з боку ефективності використання трудового потенціалу (ресурсі робочого часу, продуктивність, рух кадрів, оплата праці, управління персоналом, створення ефективної системи мотивації та інше).
Працівник аналізується з боку задоволеності працею: трудові (оплата праці), соціально-трудові (стан соціальної сфери підприємства – піклування підприємства о соціальному стані робітників, у тому числі житло, дозвілля та інше), виробничі умови (їх пристосованість для діяльності працівників, безпека). Цей бік аналізу найбільш висвітлюється при аналізі мотивації, нормативно-законодавчого регулювання, соціальної сфери.
Основна задача аналізу використання праці на підприємстві полягає в тому, щоб виявити усі фактори, що перешкоджають росту продуктивності праці, що приводять до втрат робочого часу, невиконання плану по виробництву продукції, збільшення собівартості продукції, недоотримання прибутку, зниження ефективності виробництва і зниження заробітної плати персоналу.
Для визначення ефективності використання праці досліджуються такі питання:
Аналіз трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства повинен включати але не лімітуватися такими напрямками:
Аналіз повинен базуватися на таких принципах та вимогах:
Основними показниками, що характеризують використання праці на підприємстві, є: використання робочої сили (чисельності), робочого часу, продуктивність праці, показники витрат на заробітну плату.
Слід уникати висловів «значно збільшився показник ...» та аналогічних гіперболічних висловів без вказання конкретного зростання чи зменшення, тобто потрібно говорити «даний показник на ___% збільшився у звітному періоді по зрівнянню з базовим, або у ___ разів, або на ____ грн.». Але припустимо давати характеристику впливу тих чи інших змін на діяльність підприємства, наприклад, «збільшення показника на 40%... вказує на значне підвищення ефективності діяльності підприємства (або використання праці на даному підприємстві)».
Всі результати розрахунків та аналізу показників, що досліджуються, необхідно зводити у таблиці з вказанням абсолютних та відносних відхилень показників та аналізом таких відхилень після таблиці, вказуючи, що спричинило такі відхилення (тобто які реальні фізичні зміни об’єкту дослідження чи його оточення).
По-факторний аналіз обов’язково проводиться по продуктивності праці (також може бути обов’язковим при застосуванні методики аналізу якогось з напрямків аналізу, що не може бути проведено без такого по-факторного аналізу). По іншим напрямкам аналізу (наприклад аналіз оплати праці) він бажаний але припустима його відсутність.
Джерела інформації для аналізу:
Рекомендована структура (напрямки аналізу) 1 розділу курсової роботи:
Цей аналіз включає підбір і вивчення основних нормативних і законодавчих актів регулюючих трудову та соціально-трудову сферу на аналізованому об’єкті.
У курсовій роботі приводиться короткий опис їх основного змісту, указуються переваги і недоліки щодо їхнього впливу на діяльність підприємства.
До даних нормативно-законодавчих актів відносяться: закони України, постанови КМУ, ВРУ, інструкції міністерств і відомств, звітність і внутрішні (по підприємству) накази, інструкції, норми, трудові і колективні договори.
Від того, у якому ступені підприємство забезпечено трудовими ресурсами і наскільки вони ефективно використовуються, залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів і як результат - обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.
Раціональне використання промислово-виробничого персоналу - неодмінна умова, що забезпечує безперебійність виробничого процесу й успішне виконання виробничих планів.
До промислово-виробничого персоналу (ПВП) - персоналу основної діяльності - відносять особи, зайняті трудовими операціями, що зв'язані з основною діяльністю підприємства (виготовлення промислової продукції і виконання робіт промислового характеру, організація виробництва і керування підприємством і т.п.). Працівники ПВП підрозділяються на робітників та службовців.
До робітників відносяться особи, зайняті безпосереднім впливом на предмети праці, їх переміщенням і переміщенням продукції, відходом за засобами праці і контролем за їх роботою, виконанням операцій по контролі якості продукції й інших видів обслуговування виробничого процесу. Цим порозумівається те, що до них відносять молодший обслуговуючий персонал - МОП (працівників, що не мають прямого відношення до виробничого процесу) - прибиральників невиробничих приміщень, кур'єрів, гардеробників, шоферів легкових машин і працівників охорони.
По характері участі у виробничому процесі робітники підрозділяються на основних - зайнятих безпосередньо виготовленням основної продукції, і допоміжних - зайнятих у допоміжних виробництвах і усіх видах обслуговування.
У складі службовців виділяють керівників, фахівців і інших службовців (конторський, обліковий і т.п. персонал).
Для аналізу забезпеченості й ефективного використання робочої сили застосовується статистична форма № 1-ПВ «Звіт по праці».
Забезпеченість трудовими ресурсами підприємства характеризується даними, приведеними в аналітичній таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами
|
Категорії персоналу і обсяг продукції |
Базовий період |
Звітній період |
Відхилення абсолютне |
Відхилення відносне, % |
|
Усього персоналу, осіб у т.ч.: 1. Працівники основної діяльності (ПОД) із них: - робітники - службовці у т.ч.: - керівники - спеціалісти 2. Непромисловий персонал (неосновної діяльності) Обсяг товарної продукції, тис. грн. |
У процесі аналізу необхідно вивчити зміну структури персоналу виробничого підрозділу, що проілюстровано даними таблиці 2.2.
Структура кадрів аналізується по кожному підрозділу підприємства і може розглядатися по таких ознаках, як вік, стать, рівень освіти, результати роботи, кваліфікація, ступінь виконання норм і т.д.
Розрізняють явочний, обліковий і середньосписковий склади.
Явочний склад - це мінімально необхідної число працівників, що повинні щодня бути на роботу для виконання завдання у встановлений термін.
Обліковий склад - усі постійні і тимчасові працівники, що числяться на підприємстві, як ті, що виконують у даний момент роботу, так і, що знаходяться в чергових відпустках, відрядженнях, що виконують державні обов'язки, що не з'явилися на роботу з хвороби чи з яких-небудь інших причин. Облікова чисельність працівників може бути встановлена на визначену дату.
Середньосписковий склад - визначається шляхом підсумовування облікового складу працівників за всі календарні дні періоду, включаючи вихідні і святкові дні, і розподілу отриманої суми на повне календарне число днів періоду.
Аналіз структури чисельності треба проводити виходячи з того, що для високопродуктивної праці підприємство має бути забезпечене основними й допоміжними робітниками, кваліфікація яких відповідала б потребам виробництва.
Тому необхідно розглянути співвідношення між основними й допоміжними робітниками, а також тенденцію зміни цих співвідношень, і якщо вони не на користь основних робітників, то керівництву підприємства необхідно з'ясувати причини утримання понадпланової чисельності допоміжних робітників і розглянути можливість їхнього скорочення за рахунок механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації допоміжних робіт (табл. 2.2)
Таблиця 2.2 - Аналіз зміни структури трудових ресурсів
|
Категорія персоналу |
Структура персоналу |
Зміна питомої ваги, % |
||||||
|
Базовий період |
План |
Звітній період |
порівнянні з планом |
порівнянні з минулим роком |
||||
|
люд. |
% |
люд. |
% |
люд. |
% |
|||
|
1. Персонал основної діяльності |
||||||||
|
2. Допоміжний персонал |
У процесі аналізу вивчається співвідношення між основними і допоміжними робітниками, установлюється тенденція зміни цього співвідношення. Якщо питома вага основних робітників знижується, це веде до зниження вироблення робітників.
Вплив зміни питомої ваги основних робітників у загальній їхній чисельності на вироблення продукції одним працюючим визначається по формулі 2.1:
, (2.1)
де D0oc , D1ос - питома вага основних робітників у загальній їхній чисельності за планом (базовим періодом) і звіту;
ВР0 - середньорічне вироблення одного працюючого за планом (базовим періодом).
Розрізняють робітників, зайнятих на нормованих роботах (відрядники) і ненормованих роботах (погодинники).
Чисельність робітників визначають виходячи з норми трудомісткості робіт планованого періоду, ефективного (дійсного) річного фонду часу робочого і планованого коефіцієнта виконання норм по формулі 2.2:
, (2.2)
де Т - обсяг робіт у нормах трудомісткості за планований період, нормо-годин;
Кп - планований коефіцієнт виконання норм виробітку;
Теф - ефективний (дійсний) фонд часу за планований період, приймається, як правило, дорівнюючим 1 року.
Чисельність робітників, зайнятих на апаратурних і агрегатних роботах, де дії робітників полягають в основному в керуванні механізованими чи автоматизованими процесами, визначають по робочим місцям і нормам обслуговування устаткування (ф.2.3):
, (2.3)
де і - найменування операцій;
nі - кількість агрегатів на і операції;
σі - щільність робочого місця (кількість робітників, необхідне для обслуговування і-го робочого місця);
k3i - коефіцієнт завантаження робітників на і-ій операції при сполученні професій.
Чисельність службовців визначають виходячи з організаційної структури підприємства і раціональної чисельності, необхідної для забезпечення функцій керування.
Чисельність для штатного розкладу можна визначити по нормативах чисельності.
Чисельність МОП визначають по існуючим нормам обслуговування чи по робочих місцях; працівників охорони – по кількості посад і режиму роботи; учнів – відповідно до плану підготовки нових кадрів, а також з урахуванням терміну навчання; чисельність непромислової групи – по типових галузевих нормативах, по нормах обслуговування (з розбивкою на групи: ЖКХ, дитячі заклади, ремонт будинків, культурні і спортивні заклади).
Поряд з кількісним забезпеченням вивчається якісний склад робітників, що характеризується загальноосвітнім, професійно - кваліфікаційним рівнями, статево-віковою і внутрівиробничою структурами.
Аналіз професійного і кваліфікаційного рівня робітників проводиться шляхом зіставлення наявної чисельності по спеціальностям і розрядам необхідної для виконання кожного виду робіт по ділянках, бригадах і підприємству в цілому. При цьому виявляється надлишок чи недолік робітників по кожній професії. Необхідна чисельність робітників визначається відношенням обсягу кожного виду робіт до планового фонду робочого часу одного робітника з урахуванням виконання норм виробітку - див. формулу 2.2.
Аналіз відповідності виконуваної роботи кваліфікації робітників проводиться на основі порівняння середнього розряду робіт із середнім розрядом робітників, що виконують ці роботи.
Середній розряд робіт з виробу γ визначається по формулі 2.4:
, (2.4)
де рм - менший розряд із двох суміжних, між якими знаходиться значення середнього тарифного коефіцієнта;
Км - тарифний коефіцієнт меншого з двох суміжних розрядів;
кб - тарифний коефіцієнт більшого з двох суміжних розрядів;
ксрγ - середній тарифний коефіцієнт робіт з у виробу, що визначається як середньозважена по трудомісткості робіт відповідного розряду, тобто (ф.2.5):
, (2.5)
де J - індекс відповідного розряду (J – 1 - 6 при 6-розрядній тарифній сітці);
KJ - тарифний коефіцієнт робіт J-ro розряду;
TJγ - трудомісткість робіт J розряду по γ виробу.
Середній розряд робітників визначається по формулі 2.6:
, (2.6)
де Кср.ч - середній тарифний коефіцієнт робітників, що визначається як середньозважена по чисельності робітників величина, тобто (ф.2.7):
, (2.7)
де ЧJ - число робочих відповідних розрядів.
Порівняння середнього розряду робіт із середнім розрядом робітників, що виконують ці роботи, дає можливість судити про те, наскільки правильно підібрані і розставлені робітники по ділянках, а також чи правильно планується їхня заробітна плата.
Для розрахунку використовуємо дані таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 - Кваліфікаційні вимоги до робіт і наявний склад робітників
|
Розряд робіт і робітників |
Тарифні коефіцієнти |
Трудомісткість робіт, план |
Число робітників |
|
|
план |
факт |
|||
|
I |
||||
|
II |
||||
|
III |
||||
|
IV |
||||
|
V |
||||
|
VI |
||||
|
Разом |
Використовуючи дані таблиці можна визначити середній плановий і фактичний тарифний коефіцієнт.
Завантаженість робітників, а також дефіцит робочої сили встановлюються на підставі розрахунків планової чисельності по формулі 2.2 і порівнянням з фактичною чисельністю.
Якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшує виробничі потужності, створює нові робочі місця, то варто визначити додаткову потребу в трудових ресурсах по категоріях і професіям і джерела їхнього залучення.
Резерв збільшення випуску продукції за рахунок створення додаткових робочих місць визначається множенням їхнього приросту на фактичне середньорічне вироблення одного робітника (ф.2.8):
Р>ВП = Р>КР * Вп.ф, (2.8)
де Р>ВП - резерв збільшення випуску продукції;
Р>КР - резерв збільшення кількості робочих місць
Вп.ф - фактичне середньорічне вироблення робітника.
Найбільш відповідальний етап в аналізі забезпеченості підприємства робочою силою - вивчення її руху (табл.2.4).
Коефіцієнт обороту по прийому робітників (Кпр) формула 2.9:
|
Кпр = |
Кількість прийнятого на роботу персоналу |
|
Середньоспискова чисельність персоналу |
Коефіцієнт обороту по вибуттю (Кв) формула 2.10:
|
Кв = |
Кількість працівників що звільнилися |
|
Середньоспискова чисельність персоналу |
Коефіцієнт плинності кадрів (Кт) формула 2.11:
|
Кт = |
Кількість працівників що звільнилися за власним бажанням та за порушення дисципліни |
|
Середньоспискова чисельність персоналу |
Коефіцієнт сталості складу персоналу підприємства (Кп.с.) формула 2.12:
|
Кс.с. = |
Кількість працівників що проробили весь рік |
|
Середньоспискова чисельність персоналу |
Таблиця 2.4 - Рух робочої сили
|
Показник |
Базовий період |
Звітний період |
Відхилення |
|
Облікова чисельність працюючих на початок періоду |
|||
|
Прийнято на підприємство |
|||
|
Вибуло з підприємства, |
|||
|
у тому числі: |
|||
|
на навчання |
|||
|
у Збройні Сили |
|||
|
на пенсію і за іншими причинами, передбаченим законом |
|||
|
за власним бажанням |
|||
|
за порушення трудової дисципліни |
|||
|
Облікова чисельність працюючих на кінець періоду |
|||
|
Середньоспискова чисельність працюючих |
|||
|
Коефіцієнт обороту по прийому робітників |
|||
|
Коефіцієнт обороту по вибуттю |
|||
|
Коефіцієнт плинності кадрів |
|||
|
Коефіцієнт сталості складу персоналу підприємства |
У процесі аналізу необхідно ретельно вивчити причини, що викликали зміну коефіцієнта плинності в періодах, розробити заходи щодо його зниження в перспективі і довести до оптимальної величини, тому що надмірно висока плинність робочої сили негативно позначається на ефективності роботи підприємства.
Ретельному вивченню повинне піддатися вибуття працівників за порушення трудової дисципліни, тому що це часто зв'язано з невирішеними соціальними проблемами.
Отже, показники забезпеченості підприємства працівниками ще не характеризують ступінь їх використання і, природно, не можуть бути факторами, що безпосередньо впливають на обсяг продукції, що випускається. Випуск продукції залежить не стільки від чисельності працюючих, скільки від кількості праці витраченої на виробництво, обумовленою кількістю робочого часу, продуктивністю його використання, від ефективності суспільної праці. Тому необхідно вивчити ефективність використання робочого часу трудового колективу підприємства.
Однією з найважливіших умов виконання плану виробництва, збільшення вироблення продукції на кожного члена трудового колективу, а також раціонального використання трудових ресурсів є ощадливе й ефективне використання робочого часу. Від того, наскільки повно і раціонально використовується робочий час, залежать ефективність роботи, виконання всіх техніко-економічних показників. Тому аналіз використання робочого часу є важливою складовою частиною аналітичної роботи на промисловому підприємстві.
У процесі аналізу використання робочого часу на підприємстві варто перевірити обґрунтованість виробничих завдань, вивчити рівень їх виконання, встановити доцільність виконання окремих видів робіт, виявити втрати робочого часу, установити їх причини, намітити шляхи подальшого поліпшення використання робочого часу, розробити необхідні заходи.
Далі приведено розрахунок балансу робочого часу.
Планування чисельності працівників підприємств зв'язано з показником використання робочого часу протягом року, вимірюваним у людино-годинах і людино-днях. Одним з необхідних інструментів такого планування є розрахунок балансу робочого часу одного робітника.
Баланси бувають планові і звітні (фактичні), їхнє призначення - виявлення резервів росту продуктивності праці і вивільнення працівників за рахунок більш раціонального використання робочого часу.
Баланс робочого часу звичайно складається в розрахунку на одного робітника по цеху, але при істотних розходженнях статево-вікової структури працюючих, розходженнях в умовах праці на ділянках - баланс робочого часу може і повинний складатися по ділянках. Форма планового балансу робочого часу приведена в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 - Баланс робочого часу одного робітника
|
№ п/п |
Склад фонду робочого часу |
Одиниця виміру |
Значення показників |
|
1 |
Календарний фонд часу |
дні |
365 |
|
2 |
Вихідні дні |
дні |
104 |
|
3 |
Святкові дні |
дні |
5 |
|
4 |
Номінальний фонд робочого часу |
дні |
256 |
|
5 |
Невиходи на роботу усього а) основні і додаткові відпустки; б) відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами; в) відпустки і скорочення робочого тижня учнів; г) через хворобу; д) виконання державних і суспільних обов'язків; е) за розпорядженням адміністрації. |
дні дні дні дні дні дні дні |
28 21 1 1 3 0,5 1,5 |
|
6 |
Явочний час |
години |
1824 |
|
7 |
Втрати усередині робочого дня (внутризмінні втрати) а) скорочені години роботи: - у передсвяткові дні - у нічний час б) перерви на годівлю дітей; в) скорочений робочий день: - підлітків - робочих зайнятих на важких і шкідливих роботах |
години години години години години години |
17 7 - 1 5 4 |
|
8 |
Корисний (ефективний) фонд робочого часу |
години |
1807 |
Головні частини балансу робочого часу: календарний, номінальний і корисний (ефективний) фонди часу. Календарний фонд дорівнює числу календарних днів у плановому періоді. Номінальний фонд, дорівнює календарному фонду за винятком святкових і вихідних днів у виробництвах, що прериваються, чи невиходів за графіком змінності в безупинних. Корисний фонд утворюється з номінального шляхом відрахування з його планованих неявок, дозволених законом (чергові і додаткові відпустки, відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами, по навчанню, неявки через хворобу, у зв'язку з виконанням держ.обов’язків). Всі інші неявки не плануються, але обов'язково враховуються в звітному балансі.
Баланс робочого часу складається в три етапи:
Показник планового балансу робочого часу використовується для розрахунку планової чисельності робітників.
Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період часу, а також по ступеню використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу й у цілому по підприємству (див. табл. 2.6).
Таблиця 2.6 - Використання трудових ресурсів підприємства
|
Показник |
Базовий період |
Звітний період |
Відхилення факту |
||
|
план |
факт |
від базового періоду |
від плану |
||
|
Середньорічна чисельність (кількість) робітників (КР) |
|||||
|
Відпрацьовано за рік одним робітником:
|
|||||
|
Середня тривалість робочого дня (П), годин |
|||||
|
Фонд робочого часу, тис. годин |
|||||
|
У тому числі надурочно відпрацьований час, тис. годин |
Фонд робочого часу (ФРВ) залежить від чисельності робітників (КР), кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік (Д) і середньої тривалості робочого дня (П) ф.2.13:
ФРВ = КР * Д * П, (2.13)
Якщо фактично одним робітником відпрацьовано менше днів і годин, чим передбачалося планом, то можна визначити надпланові втрати робочого часу: цілоденні (ЦДВ) ф.2.14 і внутризмінні (ВЗВ) ф.2.15:
ЦДВ = (Дф - Дпл) * КРф*Ппл , (2.14)
ВЗВ = (Пф - Ппл) * Дф * КРф , (2.15)
Після визначення надпланових втрат робочого часу необхідно вивчити причини їх утворення. Вони можуть бути викликані різними об'єктивними і суб'єктивними обставинами, не передбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через відсутність роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т.д. Кожен вид втрат аналізується більш докладно, особливо ті, котрі залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу по причинах, що залежить від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко одержати віддачу.
Вивчивши втрати робочого часу, необхідно визначити непродуктивні витрати праці, що складаються з витрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції і виправлення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу. Для визначення непродуктивних втрат робочого часу використовуються дані про втрати від браку (журнал-ордер № 10).
За даними таблиці 2.7 визначаємо:
Таблиця 2.7 - Вихідні дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу
|
Показник |
Сума, млн. грн. |
|
Виробнича собівартість товарної продукції |
|
|
Заробітна плата робітників |
|
|
Заробітна плата виробничих робітників |
|
|
Матеріальні витрати |
|
|
Собівартість забракованої продукції |
|
|
Витрати на виправлення браку |
Втрати робочого часу в зв'язку з відхиленням від нормальних умов роботи визначаються розподілом суми доплат з цієї причини на середню зарплату за 1 годину.
Скорочення втрат робочого часу – один з резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його необхідно втрати робочого часу (ПРВ) з вини підприємства необхідно помножити на планову середньочасову вироблену продукцію (Свпл.) ф.2.16:
ΔТП = ПРВ *Свпл , (2.16)
Однак треба мати на увазі, що втрати робочого часу, не завжди приводять до зменшення обсягу виробництва продукції, тому що вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів велика увага приділяється вивченню показників продуктивності праці.
Один і той же самий результат у процесі виробництва може бути отриманий при різному ступені ефективності праці. Міра ефективності праці в процесі виробництва одержала назву продуктивності праці. Іншими словами, під продуктивністю праці розуміється його результативність чи здатність людини робити за одиницю робочого часу визначений обсяг продукції.
Під ростом продуктивності праці мається на увазі економія витрат праці (робітника часу) на виготовлення одиниці чи продукції додаткова кількість зробленої продукції в одиницю часу, що безпосередньо впливає на підвищення ефективності виробництва.
На робочому місці, у цеху, на підприємстві продуктивність праці визначається кількістю продукції, що робить робітник за одиницю часу (вироблення), чи кількістю часу, затрачуваного на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість).
Для правильної організації праці на підприємстві необхідно знати, яка кількість праці потрібна для виконання тієї чи іншої роботи.
Ціль аналізу продуктивності праці (вироблення) – встановлення оптимальної міри праці кожного працівника і відповідної його оплати, а також пошук резервів підвищення продуктивності праці.
Для цього: проводять дослідження трудового процесу шляхом розчленовування його на складові елементи; вивчають усі фактори, що впливають на витрати праці; проектують більш досконалий склад операцій і методи їх виконання; розробляють заходи щодо поліпшення обслуговування робочого місця; розраховують час на виконання роботи; упроваджують норми у виробництво і т.д.
Основними показниками, що розглядаються в ході проведення аналізу продуктивності праці, є інтенсивність праці і середнє вироблення, що приходиться на один працюючого.
Інтенсивність праці характеризується кількістю праці, витраченою в одиницю часу, кваліфікацією праці, а також рівнем механізації й автоматизації виробничого процесу.
Вироблення – основний показник продуктивності праці, що характеризує кількість (у натуральних показниках) чи вартість зробленої продукції (товарна, валова, чиста продукція), що приходяться на одиницю часу (година, зміна, квартал, рік) чи одного середньоспискового працівника.
Вироблення, розраховане у вартісному виразі, піддане дії ряду факторів, що штучно впливають на зміну виторгу, наприклад ціна сировини, матеріалів, зміна обсягу кооперативних постачань і т.п.
В окремих випадках вироблення розраховується в годинах. Цей метод називається трудовим і використовується при оцінці продуктивності праці на робочому місці, у бригаді, цеху і т.д.
Зміна продуктивності праці оцінюється шляхом зіставлення вироблення наступного і попереднього періодів, наприклад, фактичного і планового. Перевищення фактичного вироблення над плановим свідчить про ріст продуктивності праці.
Вироблення розраховується як відношення обсягу зробленої продукції (ОП) до витрат робочого часу на виробництво цієї продукції (Т) ф.2.17 чи до середньоспискової чисельності працівників або робітників (Ч) ф.2.18:
У = ОП /Т, (2.17) чи В = ОП / Ч, (2.18)
Аналогічно визначається годинне (Вч) ф.2.19 і денне (Вдн) ф.2.20 вироблення на одного робітника:
Вч=ОПміс/Тчас, (ф.2.19); Вдн = ОПміс/Тд, (ф.2.20)
ОПміс – обсяг продукції за місяць (квартал, рік);
Тчас, Тдн – кількість людино-годин, людино-днів (робочого часу), відпрацьованих усіма робітниками за місяць (квартал, рік).
При розрахунку годинного вироблення до складу відпрацьованих людино-годин не включаються внутрізмінні простої, тому воно найбільш точно характеризує рівень продуктивності живої праці.
При розрахунку денного вироблення до складу відпрацьованих людино-днів не включаються цілоденні простої і невиходи.
Обсяг зробленої продукції (ОП) може бути виражений у натуральних, вартісних і трудових одиницях виміру відповідно.
Любий об'ємний показник, прийнятий для числення вироблення продукції на одного середньоспискового працівника, оцінюваний у вартісному вимірі, неодмінно підданий впливу зміни таких факторів, як структурні зрушення в асортименті продукції, що випускається, непродуктивні витрати робочого часу, зміна факторів технічного прогресу, вплив яких позначається на рівень вироблення безпосередньо через продуктивність праці. У процесі аналізу продуктивності праці необхідно установити:
Численні взаємозалежні фактори підвищення показників продуктивності праці можна умовно об'єднати в наступні основні групи, що характеризують:
Для визначення рівня вироблення продукції на одного працівника складається аналітична таблиця виду таблиці 2.8.
Таблиця 2.8 - Вироблення продукції на одного працівника.
|
Показник |
Базовий період |
Звітний період |
Відхилення |
|
|
абсолютне |
відносне |
|||
|
Випуск товарної продукції у вартісному вираженні, тис.грн. (ВП) |
||||
|
Середньосписочна чисельність робочих, чол. (Чр) |
||||
|
Питома вага робочих (D) |
||||
|
Відпрацьовано всіма робітниками годин за рік, тис. год (tч) |
||||
|
одним робочим (tчр) |
||||
|
Кількість відпрацьованих днів одним робочим за рік (Др) |
||||
|
Середня тривалість робочого дня робочого (Пр) |
||||
|
Середньорічне вироблення одного робочого, тис. (Вр) |
||||
|
Середньорічне вироблення одного працівника, тис. (Вп) |
||||
|
Середньочасове вироблення продукції одного робочого, руб. (Вчр) |
Величина середньорічного вироблення продукції одним працівником залежить не тільки від середньочасового вироблення робітників, але і від питомої ваги робочих, а так само від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня. Звідси середньорічне вироблення продукції одним працівником підприємства можна представити у виді добутку наступних факторів ф.2.21:
Вп = Др · Вчр · D · Пр , (2.21)
Тепер необхідно показати взаємозв'язок факторів що визначають середньорічне вироблення продукції працівника підприємства. Він зображен на рисунку 2.1.
Рисунок 2.1 - Взаємозв'язок факторів, що визначають середньорічне вироблення продукції працівником підприємства
У таблиці 2.9 приведений розрахунок впливу факторів на середньорічну виробітку (за чотирма факторами).
Таблиця 2.9 - Розрахунок впливу факторів на величину середньорічного вироблення одного працівника (за чотирма факторами)
|
Фактор |
Алгоритм розрахунку |
Вплив фактору, тис. грн |
|
1. Кількість відпрацьованих днів одним робочим за рік |
ΔВп(Др) = ΔДр · Вчрз · Dз · Прз, (2.22) |
|
|
2. Середньочасове вироблення продукції одного робочого |
ΔВп(Вч) = Дрз · ΔВчр · Dз · Прз, (2.23) |
|
|
3. Питома вага робітників у загальній чисельності |
ΔВп(D) = Дрз · Вчрз · ΔD · Прз, (2.24) |
|
|
4. Середня тривалість робочого дня робочого |
ΔВп(П) = Дрз · Вчрз · Dз · ΔПр, (2.25) |
|
|
Разом |
Балансова перевірка: ΔВп = , (2.26)
де і - фактори, що впливають на продуктивність праці.
Розрахунок впливу факторів на середньорічну виробітку може бути розглянутий більш спрощено за трьома факторами (як альтернатива попередньому розрахунку впливу факторів) – тобто два фактори об’єднані в один, що представлено наступною моделлю середньорічного вироблення продукції одним працівником підприємства ф.2.27:
Вп = tчр · Вчр · D, (2.27)
У таблиці 2.10 приведений розрахунок впливу факторів на середньорічну виробітку (за трьома факторами).
Таблиця 2.10 - Розрахунок впливу факторів на величину середньорічного вироблення одного працівника (за трьома факторами)
|
Фактор |
Алгоритм розрахунку |
Вплив фактору, тис. грн |
|
1. Відпрацьовано одним робочим годин за рік |
ΔВп(tч) = Δtчр · Вчрз · Dз, (2.28) |
|
|
2. Середньочасове вироблення продукції одного робочого |
ΔВп(Вч) = tчрз · ΔВчр · Dз, (2.29) |
|
|
3. Питома вага робітників у загальній чисельності |
ΔВп(D) = tчрз · Вчрз · ΔD, (2.30) |
|
|
Разом |
Балансова перевірка за формулою 2.27.
Зміна середньочасового вироблення залежить від факторів, зв'язаних зі зміною трудомісткості продукції і вартісної її оцінки. До факторів, що впливають на трудомісткість випуску продукції, відносяться:
До факторів, зв'язаним зі зміною обсягу виробництва, відносяться структура продукції, що випускається, і рівень кооперованих постачань.
Щоб провести аналіз середньочасового вироблення, необхідно розрахувати фактичне середньочасове вироблення в порівнянних із планом умовах ф.2.31:
|
Вчпс = |
N1±ΔN(D)±ΔN(KП) |
|
Т1 ± Тнз ± ЭТ(НТП) |
де, ΔN(D) - зміна обсягу випуску продукції за рахунок змін у структурі випуску, грн.
ΔN(КП) - зміна часу, грн.;
ЭТ(НТП) - економія робочого часу за рахунок упровадження заходів щодо науково-технічного прогресу обсягу випуску продукції за рахунок зміни рівня кооперованих постачань;
Тнз - непродуктивні витрати робітника.
Додаткові умови для розрахунку впливу факторів на середньочасове вироблення:
ΔN(D), ΔN(КП)
Порівняння фактично середньочасової вироблення з плановим середньочасовим виробленням показує вплив інтенсивності праці ф.2.32, грн.:
, (2.32)
Потім розраховується фактичне середньочасове вироблення без обліку впливу економії робочого часу від упровадження заходів щодо технічного прогресу ф.2.33, грн.:
, (2.33)
Порівняння отриманого середньочасового вироблення з плановим дає можливість визначити вплив заходів щодо технічного прогресу на зміну середньочасової вироблення ф.2.34, грн.:
, (2.34)
Потім розраховується фактичне середньочасове вироблення без врахування впливу непродуктивних витрат робочого часу ф.2.35, грн.:
, (2.35)
Порівнянням з попереднім результатом визначається вплив непродуктивних витрат робочого часу ф.2.36, грн.:
, (2.36)
Розраховується фактичне середньочасове вироблення без врахування впливу зміни рівня кооперованих постачань ф.2.37:
, (2.37)
Вплив зміни рівня кооперованих постачань дорівнює (ф.2.38), грн.:
, (ф.2.38)
І нарешті, отриманий результат порівнюють з фактичним середньочасовим виробленням і визначають вплив зміни структури фактично випущеної продукції ф.2.39:
, (2.39)
Визначається сумарний вплив усіх факторів.
Для вивчення впливу факторів на рівень середньочасової вироблення застосовуються також прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель середньочасового вироблення можна включити фондоозброєність чи енергооснащеність праці, питому вагу робітників, що мають вищу кваліфікацію, середній термін служби устаткування і т.д.
Трудомісткість продукції виражає витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів і послуг; при великому асортименті продукції на підприємстві визначається по типових виробах, до яких приводяться всі інші. На відміну від показника вироблення цей показник має ряд переваг: установлює пряму залежність між обсягом виробництва і трудових витрат, виключає вплив на показник продуктивності праці змін в обсязі постачань по кооперації, організаційній структурі виробництва, дозволяє тісно зв’язати вимір продуктивності з виявленням резервів її росту, зіставити витрати праці на однакові вироби в різних цехах підприємства.
Трудомісткість визначається по формулі 2.40:
Тр=Т/ОП, (2.40)
Тр – трудомісткість;
Т - час, витрачений на виробництво всієї продукції, нормо-годин, людино-годин;
ОП - обсяг зробленої продукції в натуральному вираженні.
У залежності від складу витрат праці, що включаються в трудомісткість продукції, і їхньої ролі в процесі виробництва виділяють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу трудомісткість, трудомісткість керування виробництвом і повну трудомісткість.
Технологічна трудомісткість (Ттехн) відбиває витрати праці основних виробничих робітників-відрядників (Твід) і рабочих-погодинників (Тпог) ф.2.41:
Ттехн= Твід + Тпог , (2.41)
Трудомісткість обслуговування виробництва (Тобсл) являє собою сукупність витрат допоміжних робочих цехів основного виробництва (Твспом) і всіх робітників допоміжних цехів і служб (ремонтного, енергетичного і т.д.), зайнятих обслуговуванням виробництва (Твсп) ф.2.42:
Тобсл = Твспом + Твсп, (2.42)
Виробнича трудомісткість (Тпр) включає витрати праці всіх робітників, як основних, так і допоміжних ф.2.43:
Тпр = Ттехн. + Тобсл, (2.43)
Трудомісткість керування виробництвом (Ту) являє собою витрати праці службовців (керівників, фахівців і власне службовців), зайнятих як в основних і допоміжних цехах (Тсл.цех), так і в загальнозаводських службах підприємства (Тсл.зав) ф.2.44:
Ту = Тсл.цех + Тсл.зав, (2.44)
У складі повної трудомісткості (Тповн) відбиваються витрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства ф.2.45:
Тповн = Ттехн. + Тобсл. + Ту, (2.45)
У залежності від характеру і призначення витрат праці кожний із зазначених показників трудомісткості може бути нормативним, фактичним, плановим.
Нормативна трудомісткість — це час виконання операції, розрахований на основі діючих норм часу по відповідним технологічних операціях для виготовлення одиниці чи виробу виконання роботи. Нормативна трудомісткість виражається в годинах. Для перекладу її у фактичні витрати часу вона корегується за допомогою коефіцієнта виконання норм, що збільшується в міру зростання кваліфікації робітника.
Фактична трудомісткість - це фактичні витрати часу одного робітника на виконання технологічної операції чи виготовлення одиниці виробу в даний період.
Планова трудомісткість - це витрати часу одного робітника на виконання технологічної операції чи виготовлення одиниці виробу, затверджені в плані і діючі протягом планового періоду.
Зниження трудомісткості продукції - найважливіший фактор підвищення продуктивності праці.
Ріст продуктивності праці відбувається в першу чергу за рахунок зниження трудомісткості продукції, а саме за рахунок виконання плану організаційно-технічних заходів (упровадження досягненні науки і техніки, механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання організації виробництва і праці), збільшення питомої ваги покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку і т.д.
У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану по її рівню, причини її зміни і вплив на рівень продуктивності праці. Значний інтерес представляє зрівняння питомої трудомісткості продукції на різних підприємствах. Це дає можливість виявити передовий досвід і розробити заходи щодо його впровадження на аналізованому підприємстві.
Табл. 2.11 показує зміну трудомісткості продукції за період і виконання планового завдання по зниженню трудомісткості.
Таблиця 2.11 - Аналіз динаміки і виконання плану за рівнем трудомісткості продукції
|
Показник |
Базовий період |
Звітний період |
Ріст рівня показника, % |
|||
|
план |
факт |
план до минулого року |
факт до минулого року |
факт до плану |
||
|
Товарна продукція, млн грн. |
||||||
|
Відпрацьовано усіма робочими чоловіко-годин |
||||||
|
Питома трудомісткість, годин/млн.грн. |
||||||
|
Середньочасовий виробіток, тис.грн. |
Визначається зростання продуктивності праці (годинної виробітки) за рахунок зниження трудомісткості продукції (плановий) і (фактичний) ф.2.46:
, (2.46)
Знаючи, як змінилося середньочасове вироблення, можна визначити зміну трудомісткості продукції ф.2.47:
, (2.47)
Як бачимо, між трудомісткістю продукції і рівнем продуктивності праці існує зворотно-пропорційна залежність. Тому загальна питома трудомісткість продукції залежить від тих же факторів, що і середньочасове вироблення робітників.
Питому фактичну трудомісткість у порівнянних із планом умовах можна представити у виді алгоритму ф.2.48:
, (2.48)
де ВПф - фактичний обсяг валової продукції;
ΔВПстр, ΔУПК - відповідно зміна обсягу валової продукції за рахунок структури виробництва і кооперованих постачань;
ТФ - фактичні витрати робочого часу на випуск продукції;
Тн - непродуктивні витрати часу;
Тэ - економія робочого часу в зв'язку з упровадженням заходів
Розрахунок впливу факторів на зміну рівня трудомісткості продукції можна зробити за методикою, що викладена у пункті аналізу продуктивності.
У процесі наступного аналізу необхідно вивчити показники питомої трудомісткості по видах продукції (табл. 2.12).
Таблиця 2.12 - Аналіз питомої трудомісткості по видах продукції
|
Вид продукції |
об'єм виробництва, грн. |
Питома трудомісткість, ч |
Витрати праці на випуск продукції, ч |
||||
|
план |
факт |
план |
факт |
за планом |
За планом на фактичний випуск |
фактично |
|
|
A |
|||||||
|
B |
|||||||
|
C |
|||||||
|
D |
|||||||
|
Разом |
Зміна середнього рівня питомої трудомісткості може відбутися за рахунок зміни її рівня по окремих видах продукції (TEi) і структури виробництва (УДi). При збільшенні питомої ваги більш трудомістких виробів середній її рівень зростає і навпаки ф.2.49:
, (2.49)
Вплив цих факторів на середній рівень трудомісткості можна визначити методом ланцюгової підстановки через середньозважені величини:
, (2.50)
, (2.51)
, (2.52)
Тобто за рахунок чого відбулася зміна середнього рівня питомої трудомісткості.
Розрахунок впливу структурного фактора на зміну середнього рівня питомої трудомісткості можна зробити і способом абсолютних різниць за даними табл.2.11 і 2.12 ф.2.53:
, (2.53)
Варто мати на увазі, що зміни в рівні трудомісткості не завжди оцінюються однозначно. Іноді трудомісткість зростає при значній питомій вазі знову освоюваної продукції чи поліпшенні її якості. Щоб домогтися підвищення якості, надійності і конкурентноздатності продукції, вимагаються додаткові витрати праці і засобів. Однак виграш від збільшення обсягу продажів, більш високих цін, як правило, перекриває програш від підвищення трудомісткості виробів. Тому взаємозв'язок трудомісткості продукції і її якості, собівартості, обсягу продажів і прибутку повинний знаходитися постійно в центрі уваги аналітиків.
Для всебічної оцінки виконання плану по трудомісткості продукції і виявлення резервів росту продуктивності праці необхідно аналізувати виконання норм виробітку робітниками-відрядниками індивідуально й у середньому по підприємству.
За даними таблиці 12 можна розрахувати середній рівень виконання норм виробітку (Кнв) робітниками-відрядниками по середньозваженій.
На закінчення аналізу необхідно визначити резерви зниження питомої трудомісткості продукції по окремих виробах і в цілому по підприємству ф.2.54:
, (2.54)
Політика в області оплати праці є складовою частиною керування підприємством, і від її значною мірою залежить ефективність його роботи, тому що заробітна плата є одним з найважливіших стимулів у раціональному використанні робочої сили.
Оплата праці працівників - це ціна трудових ресурсів, задіяних у виробничому процесі. Можна сказати і так, що заробітна плата це частина витрат на виробництво і реалізацію продукції, що йде на оплату праці працівників підприємства.
Заробітна плата - це виражена в грошовій формі частина національного доходу, що розподіляється по кількості і якості праці витраченого кожним працівником, що надходить у його особисте споживання. Це винагорода за працю.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.
Фонд заробітної плати - це сума коштів, передбачених у плановому періоді для виплати працівникам по тарифних ставках, окладам і відрядним розцінкам, а також премій з фонду заробітної плати і усіх видів доплат до основної заробітної плати.
Фонд оплати праці (ФОП) складається з:
- фонду основної заробітної плати;
- фонду додаткової заробітної плати;
- інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, вироблення, обслуговування, посадових обов'язків).
Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, зв'язані з виконанням виробничих задач і функцій.
Інші заохочувальні і компенсаційні виплати включають винагороди і премії, що мають одноразовий характер, компенсаційні й інші грошові і матеріальні виплати, що не передбачені актами діючого чи законодавства які здійснюються понад установлений зазначеними актами норм.
Фонд заробітної плати для будь-якого підприємства підрозділяється на годинний, денний і місячний (квартальний, річний).
Годинний фонд заробітної плати являє собою оплату за зроблену чи продукцію обсяг робіт, за фактично відпрацьований час робітниками-повременщиками в чоловіко-годинах, а також за виконання спеціальних завдань робітниками. Годинний фонд заробітної плати складається з оплати за відпрацьований час по основних тарифних ставках і відрядних розцінках, премій по відрядно-преміальних системах, премій робітником-повременщикам, доплат за роботу в нічний час, доплат незвільненим бригадирам за посібник бригадою, доплат кваліфікованим робітником за навчання учнів.
Денний фонд заробітної плати - це оплата за підлягаюче відпрацьовуванню час у людино-днях. У його склад, крім фонду годинної заробітної плати, входять доплати підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв у роботі матерів, що годують.
Місячний (річний) фонд заробітної плати - це весь фонд заробітної плати, що нараховується робітником підприємства. Він складається з фонду денної заробітної плати, оплати відпусток і часу, витраченого на виконання державних і суспільних обов'язків, виплати вихідних допомога, заробітної плати працівникам, відрядженим на інші чи підприємства на навчання, винагороди за вислугу років і ін.
Фонд споживання - частина сукупного суспільного продукту, використовувана для задоволення невиробничих - особистих і суспільних - потреб, а також на зміст організацій й установ невиробничої сфери.
Фонд споживання по діючій інструкції органів статистики включає не тільки фонд оплати праці, що відноситься до поточних витрат підприємства, але і виплати за рахунок засобів соціального захисту і чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Звичайно найбільшу питому вагу у складі засобів, використаних на споживання, займає фонд оплати праці.
В Україні склад витрат на споживання регламентується "Інструкцією про склад коштів, які спрямовані на споживання" від 22 лютого 1993 р., що відповідають доповненнями й Основним положенням про склад витрат виробництва (обороту) і формування фінансових результатів на підприємствах й в організаціях України (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1993 р. №,764). До коштів, які спрямовані на споживання, ставляться витрати на оплату праці (фонд оплати праці) всіх працівників підприємств, установ, організацій, що складаються з таких компонентів:
1) фонду основної заробітної плати (відносять на собівартість);
2) фонду додаткової оплати (формують за рахунок прибутку);
3) грошових виплат (витрати підприємства на надання матеріальної допомоги, трудових і соціальних пільг працівникам) і заохочень (здійснюють за рахунок прибутку);
4) доходів (дивіденди, відсотки), виплачених по акціях і внескам членів трудового колективу (акціонерного товариства).
Загальний рівень оплати праці на підприємстві може залежати від наступних основних факторів:
Раціональна організація оплати праці на підприємстві дозволяє стимулювати результати праці і діяльність його працівників, забезпечувати конкурентноздатність на ринку праці готової продукції, необхідну рентабельність і прибутковість продукції.
Ціль раціональної організації оплати праці - забезпечення відповідності між її величиною і трудовим внеском працівника в загальні результати господарської діяльності підприємства, тобто установлення відповідності між мірою праці і мірою споживання.
В основу організації оплати праці на багатьох підприємствах покладені наступні принципи:
1. Здійснення оплати в залежності від кількості і якості праці;
2. Диференціація заробітної плати в залежності від кваліфікації працівника, умов праці, галузевої і регіональної приналежності підприємства;
3. Систематичне підвищення реальної заробітної плати, тобто перевищення темпів росту номінальної заробітної плати над інфляцією;
4. Перевищення темпів росту продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати;
5. Справедливість, тобто рівна оплата за рівну працю;
6. Облік шкідливих умов праці і важкої фізичної праці;
7. Стимулювання за якість праці і сумлінне відношення до праці;
8. Матеріальне покарання за допущений брак і безвідповідальне відношення до своїх обов'язків, що приводять до яких-небудь негативних наслідків.
Організація оплати праці безпосередньо на підприємстві складається з наступних основних елементів:
А) формування фонду оплати праці;
Б) нормування праці;
В) установлення тарифної системи;
Г) визначення форми і системи заробітної плати.
Хід аналізу ФОП та середньої заробітної платні.
Аналізується організація оплати праці на досліджуємому підприємстві (за норми приймаються вимоги, що встановлені теорією до організації праці). Необхідно визначити форми і системи оплати праці на аналізованому підприємстві, фактори, що впливають на оплату праці від чого залежить заробітна плата тієї чи іншої категорії працівників та інші основні елементи організації праці.
При аналізі витрат на оплату праці розглядаються засоби, включені до складу собівартості (фонд оплати праці) і засоби, що відчисляються від чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Далі визначають склад ФОП і причини його зміни. Потім вивчають виконання плану використання ФОП, визначають абсолютну економію і перевитрату ФОП у цілому і по категоріях. Визначають також наявність відносної економії чи перевитрати ФОП. Проводиться факторний аналіз впливу факторів на зміну ФОП та середньої заробітної платні за періоди часу, що аналізуються.
Оцінка засобів на оплату праці повинна проводитися у взаємозв'язку з аналізом випуску і реалізації готової продукції й аналізом прибутку.
Розглянемо більш детально методику, що може бути використана при аналізі ФОП та середньої заробітної платні.
Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної платні, що включається в собівартість продукції, в першу чергу необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення фактичної його величини від планової величини (аналогічно при співставленні базового та звітного періодів). Розрахунки проводяться в таблиці, де співставляються періоди, що аналізуються, та розраховується абсолютне і відносне відхилення.
Проте слід мати на увазі, що абсолютне відхилення саме по собі не характеризує використовування фонду зарплати, оскільки цей показник визначається без урахування ступеня виконання плану (або ступеня відхилення звітного періоду від базового) по виробництву продукції.
Такі розрахунки показують, що в цілому по підприємству спостерігається тенденція до скорочення або збільшення фонду оплати праці.
Початкові дані для аналізу фонду заробітної платні приводяться у формі таблиці 2.13.
Таблиця 2.13 - Початкові дані для аналізу фонду заробітної платні
|
Вид оплати |
Сума, тис.грн. |
|||
|
Базовий період |
Звітний період |
відхилення |
||
|
абс. |
відн.,% |
|||
|
1. 3мінна частина оплати праці робочих |
||||
|
1.1. По відрядних розцінках |
||||
|
1.2. Премії за виробничі результати |
||||
|
2. Постійна частина оплата праці робочих |
||||
|
2.1. Почасова оплата праці по тарифних ставках |
||||
|
2.2. Доплата |
||||
|
2.2.1. За понаднормовий час роботи |
||||
|
2.2.2. За стаж роботи |
||||
|
2.2.3. За простої з вини підприємства |
||||
|
3. Всього оплата праці робочих без відпускних |
||||
|
4. Оплата відпусток робочих |
||||
|
4.1. Що відноситься до змінної частини |
||||
|
4.2. Що відноситься до постійної частини |
||||
|
5. Оплата праці службовців |
||||
|
6. Загальний фонд заробітної платні |
||||
|
у тому числі: |
||||
|
6.1. змінна частина (п.1+п.4.1) |
||||
|
6.2. постійна частина (п2+п.4.2+п.5) |
||||
|
7. Питома вага в загальній фонду зарплати, %: |
||||
|
7.1. змінної частини |
||||
|
7.2. постійної частини |
Відносне відхилення розраховується як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати і плановим фондом, скоректованим на коефіцієнт виконання плану по виробництву продукції (аналогічно при співставленні базового та звітного періодів з застосуванням коефіцієнту зміни обсягів виробництва (взамін коефіцієнту виконання плану)).
При цьому необхідно враховувати, що корегується тільки змінна частина фонду заробітної платні, яка змінюється пропорційно об'ємам виробництва продукції. Це зарплата робітників по відрядних розцінках, премії робітникам і управлінському персоналу за виробничі результати і сума відпускних, що змінюється у відповідності з коливанням змінної частина фонду заробітної платні.
Постійна частина оплати праці не змінюється при збільшенні або спаді об'єму виробництва (зарплата робітників по тарифних ставках, зарплата службовців по окладах, всі види доплат, оплата праці працівників непромислових виробництв і відповідна їм сума відпускних).
На підставі даних таблиці 2.13 визначимо відносне відхилення по фонду заробітної платні з урахуванням змінення виробництва продукції:
ΔФЗПвід. = ФЗПзв - ФЗПск = ФЗПзв - (ФЗПбаз.змін. * Квп + ФЗПбаз.пост.), (2.55)
де, ΔФЗПвід. - відносне відхилення по фонду заробітної платні;
ФЗПзв, ФЗПск - відповідно звітний и скорегований фонд зарплатні;
ФЗПбаз.змін., ФЗПбаз.пост.– відповідно змінна і постійна частини звітного ФЗП;
Квп. - коефіцієнт змінення випуску продукції (або виконання плану, якщо зіставляється з планом).
При розрахунку відносного відхилення по фонду зарплати можна використовувати так званий поправочний коефіцієнт (Кп), який відображає питому вагу зарплати, що змінюється, в загальному фонду. Він показує, на яку частку відсотка слід збільшити звітний (або плановий) фонд зарплати за кожний відсоток зростання (або перевиконання плану по) випуску продукції (ΔВП%):
, (2.56)
Змінна частина фонду заробітної платні залежить від об'єму виробництва продукції (ВП), структури виробництва продукції (Увир.), питомої трудомісткості продукції (Тпит.) та рівня середньо-годинної оплати праці (СОПі) (рисунок 2.2, таблиці 2.14, 2.15).
Рисунок 2.2 - Структурно-логічна модель системи чинників змінного фонду заробітної платні
Таблиця 2.14 - Початкові дані для виявлення впливу чинників на змінну частину фонду заробітної платні
|
Найменування |
Сума, тис.грн. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
абсолютне |
|
|
відносне |
Таблиця 2.15 - Розрахунок впливу чинників на зміну змінної частини ФЗП, тис.грн
|
Фактор |
∆ФЗПабс |
∆ФЗПвідн |
|
- |
|
|
||
|
||
|
||
|
Разом |
Потім слід проаналізувати причини зміни постійної частини фонду оплати праці, куди входять зарплата службовців, працівників дитячих садів, клубів, санаторіїв-профілакторіїв і т.д., а також всі види доплат.
Фонд зарплати цих категорій працівників залежить від середньооблікової їх чисельності і середнього заробітку за відповідний період часу. Середньорічна зарплата робітників, крім того, залежить ще від кількості відпрацьованих днів в середньому одним робітником за рік, середньої тривалості робочої зміни і середнє-годинного заробітку (Рисунок 2.3).
Рисунок 2.3 - Детермінована система чинника фонду заробітної платні робітників-погодинників
Згідно рисунку 2.3, для детермінованого аналізу чинника абсолютного відхилення по фонду заробітної платні робітників-погодинників можуть бути використаний наступні моделі:
ФЗПп = ЧРП * РЗПп, (2.57)
де, ФЗПп - фонд заробітної платні робітників-погодинників;
ЧРП - чисельність робітників-погодинників;
РЗПп - річна заробітна платня робітників-погодинників;
ФЗПп = ЧРП *ДП*ДЗПд, (2.58)
де, ДП - кількість робочих днів робітників-погодинників;
ДЗП - денна заробітна платня робітників-погодинників;
ФЗПп = ЧРП *ДП*tзмп* ГЗПп, (2.59)
де, tзмп - тривалість зміни робітників-погодинників;
ГЗПп - годинна заробітна платня робітників-погодинників.
Розглянемо аналіз абсолютного відхилення по погодинному фонду заробітної платні за формулою 2.59.
Початкові данні для розрахунків зведемо в таблицю 2.16.
Таблиця 2.16 - Початкові дані для аналізу погодинного фонду заробітної платні
|
Показник |
Базовий період |
Звітний період |
Відхилення |
|
|
абс. |
відн. |
|||
|
Середньооблікова чисельність робітників-погодинників (ЧРП) |
||||
|
Кількість відпрацьованих днів одним робітником-погодинником робітником в середньому за рік (ДП) |
||||
|
Середня тривалість робочої зміни робітника-погодинника (tзмп), годин |
||||
|
Фонд оплати праці робітників-погодинників (ФЗПп), тис.грн |
||||
|
Зарплата одного робітника-погодинника, грн.: |
||||
|
середньорічна |
||||
|
середньоденна |
||||
|
середньо-годинна (ГЗПп) |
Розрахунок впливу цих чинників можна провести способом абсолютних різниць (таблиця 2.17), використовуючи дані таблиці 2.16.
Таблиця 2.17 - Розрахунок впливу факторів на величину фонду заробітної платні робітників-погодинників
|
Фактор |
Алгоритм розрахунку |
Вплив фактору, тис.грн |
|
1 |
2 |
3 |
|
1. Зміна середньооблікової чисельності робітників-погодинників |
∆ФЗПчрп = (ЧРПзв-ЧРПбаз)*ДПзв*tзм.звп*ГЗПзвп, (2.60) |
|
|
Продовження таблиці 2.17 |
||
|
1 |
2 |
3 |
|
2. Зміна кількості відпрацьованих днів одним робітником-погодинником в середньому за рік |
∆ФЗПдп = ЧРПзв*(ДПзв–ДПбаз)*tзм.звп*ГЗПзвп , (2.61) |
|
|
3. Зміна середньої тривалості робочої зміни робітника-погодинника |
∆ФЗПtсмп = ЧРПзв*ДПзв*(tзм.звп-tзм.базп)*ГЗПзвп, (2.62) |
|
|
4. Зміна середньо-годинної зарплатні одного робітника-погодинника |
∆ФЗПзп.гп = ЧРПзв*ДПзв*tзм.звп*(ГЗПзв-ГЗПбазп), (2.63) |
|
|
Разом |
Балансова перевірка розрахунку впливу факторів на величину фонду оплати праці робітників-погодинників:
ΔФЗПп = , (2.64)
Проводиться аналіз отриманих даних в результаті розрахунків.
Фонд заробітної платні персоналу (працівників підприємства) також може змінитися за рахунок його чисельності (в еквіваленті повної зайнятості) і середньорічного заробітку.
за рахунок зміни фактичної середнеоблікової чисельності:
∆ФЗПчр = (Чр.зв - Чр.баз) * РЗПзв,(2.65)
за рахунок зміни середньої зарплати:
∆ФЗПРЗП = Чр.зв * (РЗПзв – РЗПбаз), (2.66)
де, Чр.зв - чисельність робітників у звітному періоді;
Чр.баз - чисельність робітників у базовому періоді ;
РЗПзв - річна заробітна платня у звітному періоді;
РЗПбаз - річна заробітна платня у базовому періоді.
Балансова перевірка розрахунку впливу двох чинників на фонд заробітної платні персоналу підприємства:
. ΔФЗП = , (2.67)
Проводиться аналіз отриманих результатів.
Важливе значення при анаші використовування фонду заробітної платні має вивчення даних про середній заробіток працівників підприємства, його зміну, а також про чинники, що визначають його рівень. Тому подальший аналіз повинен бути направлений на вивчення причин зміни середньої зарплати працівника по категоріях і професіях, а також в цілому по підприємству. При цьому необхідно враховувати, що середньорічна зарплата залежить від кількості відпрацьованих днів одним робітникам за рік, тривалості робочої зміни і средньо-годинної зарплати:
РЗП = Д*tзм*ГЗП, (2.68)
Данні для аналізу середньомісячної заробітної платні зведемо в таблицю 2.18.
Таблиця 2.18 - Аналіз середньомісячної заробітної платні персоналу
|
№ |
Показники |
Базовий період |
Звітний період |
Відхилення |
|
|
абс. |
відн. |
||||
|
1 |
Фонд заробітної плати, тис.грн. |
||||
|
2 |
Чисельність персоналу |
||||
|
3 |
Чисельність промперсоналу |
||||
|
4 |
Средньорічна заробітна плата персоналу (РЗП), грн. |
||||
|
5 |
Средньорічна заробітна плата промперсоналу, грн. |
||||
|
6 |
Середньомісячна заробітна плата персоналу, грн. |
||||
|
7 |
Середньомісячна заробітна плата промперсоналу, грн. |
||||
|
8 |
Кількість відпрацьованих днів одним робітником в середньому за рік (Д) |
||||
|
9 |
Кількість відпрацьованих днів одним робітником промперсоналу в середньому за рік |
||||
|
10 |
Середньоденна заробітна плата персоналу, грн. |
||||
|
11 |
Середньоденна заробітна плата промперсоналу, грн. |
||||
|
12 |
Середня тривалість робочої зміни робітника, годин |
||||
|
13 |
Середня тривалість робочої зміни робітника промперсоналу, годин |
||||
|
14 |
Кількість відпрацьованих годин одним робітником в середньому за рік |
||||
|
15 |
Кількість відпрацьованих годин одним робітником промперсоналу в середньому за рік |
||||
|
16 |
Середньогодинна заробітна плата персоналу (ГЗП), грн. |
||||
|
17 |
Середньогодинна заробітна плата промперсоналу, грн. |
Розрахунок впливу цих чинників на зміну рівня середньорічної заробітної плати персоналу можна провести методом абсолютних різниць (таблиця 2.19).
Таблиця 2.19 - Розрахунок впливу факторів на зміну рівня середньорічної заробітної плати персоналу
|
Фактор |
Алгоритм розрахунку |
Вплив фактору, грн |
|
1. Зміна кількості відпрацьованих днів одним робітником в середньому за рік |
∆РЗПд = (Дзв–Дбаз)*tзм.зв*ГЗПзв , (2.69) |
|
|
2. Зміна середньої тривалості робочої зміни робітника |
∆РЗПtзм = Дзв*(tзм.зв-tзм.баз)* ГЗПзв , (2.70) |
|
|
3. Зміна середньо-годинної зарплатні одного робітника |
∆РЗПгзп = Дзв*tзм.зв*( ГЗПзв- ГЗПбаз), (2.71) |
|
|
Разом |
Балансова перевірка розрахунку впливу двох чинників на фонд заробітної платні персоналу підприємства:
. ΔРЗП =, (2.72)
Проводиться аналіз отриманих даних і робляться висновки (як і покожному напрямку чи виду аналізу), у тому числі який з факторів найбільш вплинув на збільшення середньої тарифної ставки та інше.
Аналогічно виконується розрахунок впливу цих чинників для аналізу середньої заробітної платті для працівників по категоріях і професіях.
В процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану заходів щодо зниження трудомісткості продукції, своєчасність перегляду норм вироблень і розцінок, правильність оплати за тарифами, правильність нарахування доплат за стаж роботи, наднормові години, час простою з вини підприємства та ін.
Слід також встановити відповідність між темпами зростання оплати праці (у тому числі середньої заробітної платні) і продуктивністю праці, що детально розглядається у наступному пункті.
Між зростанням продуктивності праці і її оплати існує тісний зв'язок, тому важливе значення в процесі аналізу використання трудових ресурсів має оцінка співвідношення темпів зростання продуктивності праці і оплати праці. З зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня оплати праці. При цьому засоби на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи росту продуктивності праці перевищували (або дорівнювали) темпи росту оплати праці. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення. До цього правила не відносятся випадки, коли темпи зростання оплати праці перевищують темпи продуктивнсті праці в результаті ліквідації дискримінації працівників з оплати праці, тобто при підвищенні несправедливо низької оплати праці працівників.
У зв'язку з цим аналіз використання засобів на оплату праці на кожнім підприємстві має велике значення. У процесі його варто здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливості економії засобів за рахунок росту продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.
Важливо відмітити (для проведення більш достовірного дослідження), що до оплати праці слід відносити не тільки фонд оплати праці, що відноситься до поточних витрат підприємства, але і виплати за рахунок засобів соціального захисту і чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Випереджальні темпи росту продуктивності праці в порівнянні з ростом оплати праці є одним з факторів зниження собівартості продукції, не говорячи вже про ріст обсягів продукції, що випускається підприємством. Зміна цього співвідношення може бути наслідком зміни продуктивності праці, чисельності персоналу та середньої оплати праці працівників.
Необхідно визначити вплив факторів, що не залежать від підприємства і виключити їх, щоб визначити ефективність діяльності самого підприємства.
Підхід, що рекомендується базується на зрівнянні темпів зростання обсягів продукції, що виробляє підприємство, у грошовому вимірі з темпами зростання витрат на оплату праці персоналу. Таким чином в загальному вигляді формули індексів, що можуть бути використані для аналізу мають вигляд:
, (2.73)
де, ДПзв - дохід підприємства у звітному періоді;
ДПбаз - дохід підприємства у базовому періоді;
, (2.74)
де, ОПзв – витрати на оплату праці персоналу у звітному періоді;
ОПбаз - витрати на оплату праці персоналу у базовому періоді;
, (2.75)
Витрати на оплату праці включають всі витрати на персонал підприємства за відповідні періоди (у тому числі заробітна плата і різні преміальні та компенсаційні виплати, витрати на набір працівників, навчання і перекваліфікацію, матеріальна допомога та інші соціальні витрати).
Вище наведені коефіцієнти розраховуються в цілому для персоналу підприємства, а також по окремих категоріях працівників (робочих, керівниках та спеціалістах).
При цьому при розрахунку коефіцієнту випередження по робочих розрахунок індексів має вигляд:
, (2.76)
де, ВПзв - обсяги продукції, що виробило підприємство у звітному періоді;
ВПбаз - обсяги продукції, що виробило підприємство у базовому періоді;
, (2.77)
де, ОПзвр – витрати на оплату праці робочих у звітному періоді;
ОПбазр - витрати на оплату праці робочих у базовому періоді.
При цьому при розрахунку коефіцієнту випередження по керівниках та спеціалістах розрахунок індексів має вигляд:
, (2.78)
де, ЧДПзв – чистий доход, що отримало підприємство у звітному періоді;
ЧДПбаз - чистий доход, що отримало підприємство у базовому періоді;
, (2.79)
де, ОПзвкс – витрати на оплату праці керівників та спеціалістів у звітному періоді;
ОПбазкс - витрати на оплату праці керівників та спеціалістів у базовому періоді;
Тобто, підсумовуючи вищенаведені формули 2.76-2.79, необхідно враховувати в чому виражаються результати праці той чи іншій категорії працівників.
Якщо витрати на соціальні заходи та деякі інші програми підприємства, що пов’язані з витратами на персонал, не враховують розподілення по категоріях працівників – то такі витрати можуть бути розподілені пропорційно заробітній платні.
При розрахунку коефіцієнту випередження необхідно також враховувати наступні зовнішні фактори для підприємства та фактори, що не залежать від персоналу:
Враховуючі ці фактори розраховуються скориговані значення коефіцієнту випередження, де вплив цих факторів виключено.
Коефіцієнт випередження скоригований Квип.ск:
, (2.80)
Аналогічним чином враховується вплив інших факторів.
Для визначення суми економії або перевитрати фонду оплати праці плати у зв'язку зі зміною співвідношень між темпами зростання продуктивності праці і оплати праці можна використовувати наступну формулу:
, (2.81)
де, Е – сума економії або перевитрати фонду оплати праці.
Дані розрахунків заносяться в таблицю 2.20.
Таблиця 2.20 - Аналіз співвідношення темпів росту продуктивності і оплати праці
|
Показники |
|
|
1 |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
Продовження таблиці 2.20 |
|
|
1 |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Проводиться аналіз впливу факторів на зміну коефіцієнту випередження способом абсолютних різниць. Фактори що впливають на зміну коефіцієнту випередження:
Можливе застосування іншого підходу до аналізу випередження продуктивності праці над оплатою праці. Такий підхід є деякій мірі зворотнім по відношенню до розглянутого вище бо сутність підходу полягає у застосуванні при розрахунку індексів показників середньорічного вироблення і середньої заробітної платні одного працюючого. Таким чином, в цьому підході йде прив’язка не до кінцевих результатів підприємства в цілому а до результатів праці одного працівника, тобто не враховується фактор впливу зміни кількості працюючих але може бути враховано за рахунок коригування коефіцієнту випередження на відповідний індекс зміни кількості працюючих.
Необхідно зауважити, що краще в цьому підході застосовувати не середню заробітну платню, а повні витрати оплату праці працівника, що включають заробітну плату і різні преміальні та компенсаційні виплати, витрати на набір працівників, навчання і перекваліфікацію, матеріальну допомогу та інші соціальні витрати.
Згідно з підходом визначаються наступні індекси:
, (2.82)
де, Впзв - середньорічне вироблення одного працюючого у звітний період;
Впбаз - середньорічне вироблення одного працюючого у базовий період;
, (2.83)
де, ЗПпзв - середня заробітна плата одного працюючого у звітний період;
ЗПпбаз - середня заробітна плата одного працюючого у базовий період, Аналогічні індекси (за аналогічними формулами 2.82, 2.83) обчислюються для робочого.
Коефіцієнти випередження по працюючим і по робітникам визначаються по формулі 2.75.
Індекс зростання цін на продукцію підприємства (Іцін) та індекс інфляції (Іінф) за аналізований період враховуються за формулою 2.80.
Для визначення суми економії або перевитрати фонду заробітної плати у зв'язку із зміною співвідношень між темпами зростання продуктивності праці і оплати праці можна використовувати формулу 2.81.
Дані розрахунків заносяться в таблицю 2.21.
Таблиця 2.21 - Аналіз співвідношення темпів росту продуктивності праці і заробітної плати
|
Показники |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5. Коефіцієнт випередження по: |
|
|
|
|
|
|
7. Коефіцієнт випередження скоригований: |
|
|
|
|
|
|
9. Сума економії/перевитрати фонду оплати праці, тис.грн. |
Проводиться аналіз впливу факторів на зміну коефіцієнту випередження.
Аналіз СТВ включає наступні напрямки аналізу:
Соціально-трудові відношення характеризують економічні, психологічні і правові аспекти взаємозв'язків індивідуумів і соціальних груп у процесах, обумовлених трудовою діяльністю.
Аналіз соціально-трудових відношень звичайно проводять по трьох напрямках: суб'єкти, предмети, типи.
Суб'єктами соціально-трудових відносин є індивідууми або соціальні групи. Для сучасної економіки найбільш важливими суб'єктами розглянутих відносин є: найманий робітник, союз найманих робітників (профспілка), роботодавець, союз роботодавців, держава. Для даного аналізу найбільш важливими суб'єктами є: найманий робітник, роботодавець, профспілка та держава.
Предмети соціально-трудових відносин визначаються цілями, до досягнення яких прагнуть люди на різних етапах їхньої діяльності. Найбільшою мірою предмети соціально-трудових відносин обумовлені двома блоками проблем: зайнятість; організація й оплата праці.
Типи соціально-трудових відносин характеризують психологічні, етичні й правові форми взаємин у процесі трудової діяльності. По організаційних формах виділяють наступні типи соціально-трудових відносин: патерналізм, партнерство, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація й конфлікт.
Соціально-економічною основою поведінки та активізації зусиль персоналу підприємства, що спрямовані на підвищення результативності їхньої діяльності, мотивація праці.
Система мотивації характеризує сукупність взаємозв'язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства.
За домінуючої ролі соціально-економічних розумів в основу будь-якої моделі мотивації покладаються передовсім психологічні аспекти.
Вплив керуючої підсистеми підприємства на чинники поведінки залежить від пізнання елементів не лише індивідуальної психології, що визначає вчинки кожного працівника, а й колективної психології певних груп працівників. Результативність діяльності конкретного працівника зумовлюється передовсім індивідуальними можливостями та особистою заінтересованістю, а також усвідомленням його власної ролі в колективних зусиллях. Обсяг витрат праці залежить від оцінки працівником і достатності рівня винагороди й упевненості в тім, що її буде отримано.
Стимулюючий потенціал заробітної плати визначається в основному розміром винагороди за роботу. Підвищення рівня стимулюючої ролі заробітної плати залежить від ряду факторів. Тому важливо повніше виявити їх сукупність і ступінь впливу на даний процес. Доцільно класифікувати такі фактори на внутрішні і зовнішні.
Вивчаються нормативно-законодавчі акти, що регулюють дану сферу (України і на рівні підприємства). У пункті «Аналіз нормативно-законодавчого регулювання СТВ на підприємстві» про їх коротко згадується – у даному пункті більш докладно.
Визначається перелік і ставки податків, відрахувань і зборів із заробітної плати, що сплачує підприємство і податків із заробітної плати, що сплачує працівник (підприємство утримує з виплачуваної з/п). У тому числі відрахування в ПФ, прибутковий податок, страхування на випадок безробіття й інші, у тому числі наявні тільки на даному підприємстві (наприклад медична страховка й ін.).
Аналіз включає:
Припускає вивчення у взаємозв'язку усіх факторів (це типи СТВ, нормативно-законодавче регулювання, мотивація і т.д.) у сукупності, що відбивають повною мірою ефективність керування персоналом.
При проведені аналізу трудових показників підприємства може бути використана методика формування та розрахунку збалансованої системи показників (ЗСП). Вона може використовуватись як доповнення або як основна методика проведення аналізу (у такому разі проведена більш детально, тобто з визначенням впливу факторів на зміну показників, побудовою графіків за методикою нормування або за іншою та т.і.).
Для більш чіткого розуміння різних сторін діяльності підприємства і відповідно необхідних управлінських дій показники можна згрупувати за 4 групами
Така модель є суттю однієї із сучасних методик оцінювання діяльності підприємства Збалансованої Системи Показників (ЗСП). Можливі показники ефективності використання праці наведено в таблиці 2.22.
Таблиця 2.22 – Показники ефективності використання праці у ЗСП
|
Показники ефективності використання праці |
Абсолютні показники, що використовуються для розрахунків показників ефективності |
|
|
Показники ефективності використання праці - характеризують ефективність використання робочого часу, зростання продуктивності праці, темпи росту фонду заробітної плати, зміна трудомісткості продукції; включають такі показники:
Формула 2.84:
Продуктивність (продуктивність) праці = Обсяг промислової продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору в порівняльних цінах / Кількість відпрацьованих людино-годин, за які була нарахована заробітна плата штатним працівникам (крім тимчасової непрацездатності), (2.84)
Обсяг промислової продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору в порівняльних цінах – обсяг промислової продукції за період у цінах на 1 січня звітного періоду.
Сутність: Показник продуктивності (продуктивності) праці показує виробництво продукції за 1 людино-годину і відбиває ефективність використання трудових ресурсів.
Значення: Зростання цього показника відбиває підвищення ефективності використання трудових ресурсів підприємства.
Формули:
Частка приросту продукції за рахунок збільшення продуктивності праці = Приріст продукції за рахунок збільшення продуктивності праці / Приріст обсягу промислової продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору в порівняльних цінах, (2.85)
Приріст продукції за рахунок росту продуктивності праці = Зміна продуктивності праці (у порівнянні з попереднім періодом) / Кількість відпрацьованих людино-годин, за які була нарахована заробітна плата штатним працівникам (крім тимчасової непрацездатності), (2.86)
Обсяг промислової продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору в порівняльних цінах – обсяг промислової продукції за період у цінах на 1 січня звітного періоду.
Сутність: При зростанні частки приросту продукції за рахунок збільшення продуктивності приріст продукції відбувається за рахунок більш інтенсивного використання наявних трудових ресурсів.
Значення: При зниженні частки приросту продукції за рахунок продуктивності приріст продукції відбувається за рахунок збільшення кількості працюючих.
Формули:
Відносне вивільнення (додаткове залучення) працівників = абсолютне вивільнення (додаткове залучення) працівників / Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (за період), (2.87)
Абсолютне вивільнення (додаткове залучення) працівників = Зміна трудомісткості одиниці продукції (у порівнянні з минулим періодом) * Обсяг промислової продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору в порівняльних цінах / Максимальний фонд робочого часу 1-го працівника, (2.88)
Максимальний фонд робочого часу 1-го працівника = Тривалість робочого дня (8 годин) * Кількість робочих днів за півріччя (прийнято 120 днів по всіх періодах як 20 днів * 6 міс.), (2.89)
Формули:
Коефіцієнт використання фонду робочого часу = Кількість відпрацьованих людино-годин, за які була нарахована заробітна плата штатним працівникам (крім тимчасової непрацездатності) / Максимально можливий фонд робочого часу, (2.90)
Максимально можливий фонд робочого часу = Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (за період) * Тривалість робочого дня (прийнято 8 годин) * Кількість робочих днів за півріччя (прийнято 120 днів = 20 днів * 6 мес.), (2.91)
Цей показник відбиває ефективність (повноту) використання фонду робочого часу. При підвищенні ефективності показник прагне до 1.
Формула 2.92:
Трудомісткість продукції = Кількість відпрацьованих людино-годин, за які була нарахована заробітна плата штатним працівникам (крім тимчасової непрацездатності) / Обсяг промислової продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору в порівняльних цінах, (2.92)
Обсяг промислової продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору в порівняльних цінах – обсяг промислової продукції за період у цінах на 1 січня звітного періоду.
Показник відбиває витрати праці (людино-годин) на випуск 1 грн. продукції.
Зниження цього показника відбиває підвищення ефективності використання трудових ресурсів підприємства.
Формула 2.93:
Зарплатоємність продукції = ФОТ / Обсяг промислової продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору в діючих цінах
Показник відбиває витрати на оплату на випуск 1 грн. продукції, (2.93)
Зниження цього показника відбиває підвищення ефективності використання трудових ресурсів підприємства.
При оцінюванні підприємства за допомогою системи показників ефективності можливе застосування інтегральних зведених показників ефективності, що є зведеними за групами показників, і інтегрального результуючого показника ефективності, що є зведеним за всіма показниками. При їх застосуванні існує деяка частка умовності, але для порівняння декількох періодів це цілком прийнятно.
Другий розділ (теоретичний) – розробка теоретичних аспектів щодо можливості поліпшення трудових і соціально-трудових показників підприємства, орієнтуючись на ті особливості (недоліки та невикористані можливості у трудової та соціально-трудової сфері), що виявлені у ході аналізу (1 розділ) об’єкту, що досліджується. Тобто об’єкт, предмет та мета дослідження 2 розділу залежить і базується на підсумках дослідження 1 розділу (аналіз).
Зміст розділу має відповідати сучасному рівню розвитку теорії та практики економічної науки. Студент повинен глибоко і всебічно висвітлити ті можливості по поліпшенню трудових і соціально-трудових показників підприємства, які надає економічна наука (теорія та практика) на сучасному етапі розвитку, показати знання літературних джерел.
Може бути, що в економічній літературі немає єдиної точки зору з методики аналізу об’єкту дослідження, обраного студентом. У цьому разі слід навести думки кількох авторів, дати критичну оцінку їхніх поглядів. Од ночасно студент повинен викласти власні погляди з даного пи тання. Це допомагає глибше засвоїти матеріал.
Підготовка другого розділу курсової роботи включає такі етапи:
Зміст розділу повинен відповідати плану, який, у свою чергу, має відбивати сутність теми дослідження, що розглядаєть ся, її внутрішню структуру і логіку дослідження. План складається на основі вивчення нормативних документів, статистичної звітності та збірників, фактичних даних по об’єкту, що досліджується, проведення аналізу трудової та соціальної сфери об’єкту дослідження (у першому розділі), спеціальної літератури, консультацій з викладачем, який у процесі подальшої роботи може доповнюва тись і уточнюватись. В методичних вказівках дана рекомендація щодо принципів розробки та побудови структури курсової роботи, але студент по-перше самостійно проробляє та більш детально розробляє кожний пункт плану за принципами та структурою, що пропонуються, а по-друге може дати свої ґрунтовні пропозиції по зміні структури, що пропонується, що повинні бути спрямовані на покращання виконання курсової роботи.
Більшу (якщо не всю) частину літератури для розробки другого розділу необхідно підбирати після проведення аналізу трудової і соціально-трудової сфери об’єкту, що досліджується, у першому розділі – це пов’язано з тим, що результатом розробки першого розділу повинно бути виявлення недоліків або можливостей покращення функціонування об’єкту дослідження у трудової та соціально-трудової сфері, які (недоліки та можливості) є базовою інформацією для розробки другого розділу. Тобто в ході розробки першого розділу може бути складено деякий перелік літературних джерел, де є рекомендації по покращанню трудової та соціально-трудової сфери підприємства але вибрати дійсно те, що відповідає потребам розробки другого розділу необхідно після проведення аналізу у першому розділі.
Літературу з питань розділу студент підбирає само стійно, використовуючи для цього бібліотечний каталог та фактичні матеріали (звітність, пояснювальні записки, аналітичні матеріали та інше) підприємств. Перелік рекомендованої літератури надано у методичних вказівках, крім того, консультацію з питань підбору літератури студент може отримати у викладача чи у працівників бібліотеки. Повинно бути використано не менш 5 джерел.
Увагу слід звернути на першоджерела, що стосую ться об’єкта та теми дослідження та можуть доповнити чи більш детально розкрити методику дослідження саме обраного об’єкту дослідження – це періодичні видання (газети, журнали), наукові статті, передовий вітчизняний і зарубіжний досвід. Статистичну інфор мацію можна знайти в звітності підприємств, спеціальних виданнях Держкомстату України та періодичних виданнях.
Після складання відбірки матеріалів студент повинен приступити до вивчення знайдених матеріалів.
Розробка розділу повинна відповідати вимогам:
Слід уникати в роботі книжкових висловів і фраз. Необхідно самостійно формувати свої думки, не допускати повторень, уважно стежити за тим, щоб у роботі не було супереч ностей між окремими її положеннями. Недоцільно часто цитува ти першоджерела.
Текст викладається простою зрозумілою мовою. Цитати повинні бути пов'язані з авторським текстом і служити доказом чи підтвердженням думки автора. Текст, який цитується, повинен чітко відтворювати зміст. Він супроводжується посиланням на джерело та може братися в лапки – в залежності від мовного стилю викладання матеріалу.
Слід уникати використання газетних мовних обертів «зростання цього показника подібно злету ракети», а використовувати науковий стиль викладання матеріалів. Посилання в тексті на першоджерела треба робити за допомогою позначок в дужках порядкового номеру джерела в списку використаної літератури, з посиланням на номер (або діапазон) сторінки (сторінок) першоджерела або в приміт ках по тексту також з посиланням на номер (або діапазон) сторінки (сторінок) першоджерела.
Підсумком 2 розділу є встановлення найкращого з розглянутих путей поліпшення трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства, який буде у 3 розділі детально розглянуто та обґрунтовано (логічно та економічно) у пристосуванні до конкретних умов підприємства, що є об’єктом дослідження.
Третій розділ має включати розробку конкретних, прикладних пропозиції по поліпшенню стану об'єкту аналізу (1 розділ) на підставі проведеного аналізу в 1 розділі та розроблених теоретичних можливостей поліпшення трудових показників (2 розділ), з конкретним обґрунтуванням, розрахунками і порівнянням стану об'єкта аналізу до реалізації пропозицій і після з указівкою відхилень. Тобто аналіз (1розділ) вказує на ті можливості і проблеми, що треба вирішувати в трудовій та соціально-трудовій сфері об’єкту, що аналізується, а другий розділ (теоретичний) дає вибір серед інструментів (шляхів та можливостей поліпшення конкретних сфер), що практично застосовувались на інших підприємствах або теоретично можуть бути застосовані на даному об’єкті аналізу з метою покращення його діяльності у соціально-трудовій сфері. Таким чином тертий розділ повинен безпосередньо бути пов’язаним з першим та другим розділами на яких він має ґрунтуватися.
Важливо зауважити, що пропозиції не можуть бути по тим сферам чи напрямкам трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства, що не були проаналізовані в розділі аналізу (1 розділі), тобто, ще раз необхідно підкреслити, що пропозиції повинні бути ґрунтовними (базуватися на аналізі (1 розділ) та дослідженні можливих шляхів покращання трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства (2 розділ)). Наприклад, не проаналізувавши нормативи, що встановлені на підприємстві, не можуть надаватися пропозиції по їх вдосконаленню (зміні, упорядкуванню тощо).
Треба підкреслити, що пропозиції мають бути логічно та економічно обґрунтовані за допомогою логічного та послідовного опису самої пропозиції за для сприйняття її суті та розрахунків та зрівняння стану об’єкту аналізу до (тобто останній період що аналізується у першому розділі) і після пропозицій (прогноз) по основним показникам, що аналізувались у першому розділі. Всі данні, що використовуються при розрахунках повинні бути ґрунтовні та з необхідними поясненнями (бажано детально, з урахуванням здорового глузду та обсягу розділу).
Не повинно бути не підтверджених (теорією з курсу, прикладами, розрахунками) тверджень, тим паче, що слугують базою економічної ефективності пропозиції. Наприклад, продуктивність праці в результаті запровадження заходів, що пропонуються, зросте на 10% - таке твердження не є ґрунтовним, необхідно доказати що саме на 10% зросте продуктивність в результаті таких заходів, що пропонуються (тобто, як вказано вище, теорією з курсу, прикладами, розрахунками).
Повинно застосовувати принцип приросту додаткових вигід, що прогнозується отримає підприємство в результаті впровадження, заходів, що пропонуються.
Аналіз показників необхідно проводити згідно з вимогами до аналізу (дивись вимоги до розділу 1 курсової роботи) але не потрібно повторювати аналогічні елементарні розрахунки другого розділу, формули не повинні приводитись двічі (якщо формула була вже раніше наведена – необхідно тільки зробити на неї посилання згідно з її номером і потім проводити розрахунки).
Матеріал повинен бути систематично, зрозуміло викладено, показники необхідно згрупувати в таблицю або таблиці (таблиця 2.23).
Таблиця 2.23 - Форма таблиці, що пропонується, для зрівняння показників звітного періоду і прогнозного (в результаті реалізації пропозицій)
|
Показник |
Звітний період |
Прогнозний період |
Відхилення |
|
|
абсолютне |
відносне |
|||
|
Випуск товарної продукції у вартісному вираженні, тис.грн. (ВП) |
||||
|
Середньоспискова чисельність робочих, чол.. (Чр) |
||||
|
… |
Прогнозний період може бути не один – на розсуд студента з урахуванням здорового глузду. Тобто показники, згідно з розрахунками, можуть бути викладені в формі таблиці 2.24 або прогноз може бути на декілька років. Таким чином, спочатку розглядається прогноз показників підприємства без урахування пропозицій (тобто як розвивалось би підприємство без впровадження заходів, що пропонуються, або (та) з урахуванням заходів, що планує реалізувати само підприємство у прогнозному періоді) та з урахуванням пропозицій (тобто як буде розвиватися підприємство, якщо реалізувати на ньому, заходи, що пропонуються).
Таблиця 2.24 - Форма таблиці, що пропонується, для зрівняння показників звітного періоду і двох прогнозних (без урахування і з урахуванням пропозицій)
|
Показник |
Звітний період |
Прогнозний період |
Відхилення прогнозного періоду з урахуванням пропозицій від звітного |
Відхилення прогнозних періодів |
|||
|
без урахування пропозицій |
з урахуванням пропозицій |
абсолютне |
відносне |
абсолютне |
відносне |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5=4-2 |
6=5/2 |
7=4-3 |
8=7/3 |
|
Випуск товарної продукції у вартісному вираженні, тис.грн. (ВП) |
|||||||
|
Середньоспискова чисельність робочих, чол.. (Чр) |
|||||||
|
… |
Використання двох прогнозних періодів (таблиця 2.24) є кращім варіантом виконання роботи.
В роботі необхідно визначити показники економічної ефективності.
Сенс ефективного здійснення господарських процесів полягає в одержанні максимальної віддачі від вкладених у ту чи іншу сферу діяльності засобів, тобто отримання максимум доходу при мінімумі витрат.
Економічний ефект є абсолютним показником. Сутність полягає у визначенні суми коштів, що підприємство додатково отримає в результаті реалізації пропозицій, тобто перевищення додаткових прибутків від запропонованих заходів над додатковими витратами на реалізацію запропонованих заходів.
Економічний ефект може бути розрахований за формулами 2.94, 2.95:
Ее =ЧП-І, (2.94)
де, ЧП – чистий прибуток, що отримає підприємство в результаті впровадження заходів, що пропонуються;
І – витрати (інвестиції, додаткові вкладення коштів) на реалізацію на підприємстві заходів, що пропонуються (які принесли вище вказаний ЧП).
За умови виникнення економії по собівартості продукції і включення в собівартість продукції прогнозного періоду витрат на впровадження заходів, що пропонуються (економічним ефектом є економія витрат):
Ее =Сз-Сп, (2.95)
де, Сз – собівартість продукції у звітному періоді (до впровадження заходів);
Сп – собівартість продукції у прогнозному періоді (після (в результаті) впровадження заходів, що пропонуються, що вплинули на собівартість), тобто витрати на реалізацію заходів, що пропонуються, входять до собівартості продукції (таким чином немає потреби їх додатково вичитати з отриманої економії), наприклад, витрати на підвищення заробітної платні, якщо вони є заходом, що пропонується (або безпосередньо пов’язані з заходами, що пропонуються).
Економічна ефективність визначається як співвідношення результатів і витрат (формула 2.96):
, (2.96)
де, Р – результати, тобто додаткові вигоди, що отримує підприємство в результаті реалізації пропозицій;
І – витрати (інвестиції, додаткові вкладення коштів) на реалізацію на підприємстві заходів, що пропонуються (які принесли вище вказані результати).
Найбільш узагальнюючим результатом (Р) є економічний ефект, що отримує підприємство в результаті реалізації заходів, що пропонуються але при зіставленні з Ен (нормативним коефіцієнтом річної економічної ефективності) як результат (Р) приймається чистий прибуток (ЧП), тобто не потрібно вичитати витрати (І), що пов’язано з економічною сутністю Ен. Як результат (Р) може бути прийнята зміна показника, на зміну на краще якого і було спрямовано заходи по підвищенню ефективності, наприклад, підвищення продуктивності праці за рахунок підвищення кваліфікацій працівників (тобто підвищення продуктивності – це результат (Р), а витрати на підвищення кваліфікації – це витрати на реалізацію заходу (І)). Але, все ж таки, найбільш прийнятною та в найбільшій степені демонстративною є економічна ефективність розрахована з використанням в якості результату (Р) приросту прибутку (ЧП).
Таким чином, в залежності від методики розрахунку (тобто що приймається за результат) можливо виділити такі види ефективності:
Таким чином, переважно повинні використовуватись у розрахунках економічної ефективності перший і другий види ефективності, що вище вказані. При застосуванні того чи іншого виду ефективності повинно бути вказано яку саме ефективність визначено і що собою означає отримане значення ефективності.
Термін окупності розраховується для визначення тривалості періоду повернення коштів, що витрачені на реалізацію заходу, тобто коли (через скільки періодів) сума чистих грошових надходжень (чистого прибутку) від реалізації запропонованих заходів стане рівною витратам, що витрачено на реалізацію даних заходів. Він розраховується за формулою 2.97, що дає приблизне значення терміну окупності:
, (2.97)
де, І – це витрати на реалізацію запропонованих заходів по підвищенню ефективності діяльності;
ЧПср – середньорічний чистий прибуток, що отримає підприємство в результаті впровадження заходів, що пропонуються.
Більш точно термін окупності визначається співставленням наколеної величини чистих грошових надходжень (чистого прибутку) від реалізації запропонованих заходів з витратами, що витрачено на реалізацію даних заходів, тобто коли (через скільки періодів) сума чистих грошових надходжень (чистого прибутку) від реалізації запропонованих заходів стане рівною витратам, що витрачено на реалізацію даних заходів.
Розраховане значення економічної ефективності заходів, що пропонуються, порівнюється з нормативним коефіцієнтом річної економічної ефективності Ен. Для різних сфер та економічних умов господарювання, різних підприємств (що визначають власні критерії ефективності) Ен може мати різне значення, але одне з найбільш розповсюджених та таких що застосовуються є значення Ен=0,15. Тобто це означає, що кожна гривня витрат на реалізацію заходів, що запропоновані, повинна приносить не менш ніж 15 копійок чистого прибутку у рік або з іншого боку термін окупності не повинен перевищувати 1/0,15, що дорівнює 6,67 років.
З використанням Ен може розраховуватись річний економічний ефект (Еер), середньорічний економічний ефект (Ееср) за формулами 2.98, 2.99:
Еер=ЧПр-І*Ен, (2.98)
де, Ер – річний економічний ефект від впровадження заходів, що запропоновані;
ЧПр – річний чистий прибуток від реалізації заходів, що запропоновані;
І – це витрати на реалізацію запропонованих заходів по підвищенню ефективності діяльності;
Ен – нормативний коефіцієнт річної економічної ефективності;
Ееср=ЧПср-І*Ен, (2.99)
де, ЧПср – середньорічний чистий прибуток, що отримає підприємство в результаті впровадження заходів, що пропонуються.
Якщо ми маємо дані про термін експлуатації запропонованих заходів (проектів) та середньорічний чистий прибуток від заходів (проектів), тобто можемо визначити накопичену суму чистого прибутку за весь термін експлуатації проекту, то може бути розраховано економічний ефект та ефективність запропонованих заходів (проектів) в цілому, тобто за весь термін експлуатації таких заходів (проектів).
Результати розрахунків економічної ефективності зводяться в таблицю по формі, що пропонується (таблиця 2.25).
Таблиця 2.25 - Форма таблиці, що пропонується для зведення результатів розрахунку показників економічної ефективності
|
Показник |
Од.виміру |
Значення |
|
Витрати на реалізацію запропонованих заходів по підвищенню ефективності діяльності, І |
||
|
“Результати, тобто додаткові вигоди, що отримує підприємство в результаті реалізації пропозицій” – тут повинно бути чітко визначено, що за результати отримує підприємство (наприклад, приріст чистого прибутку в результаті реалізації пропозицій), Р |
||
|
Економічний ефект (може річний або обидва (тобто річний та загальний)), Ее, Еер, Ееср |
||
|
Економічна ефективність (може річна або обидві (тобто річна та загальна)), Е |
||
|
Термін окупності, То |
||
|
Термін експлуатації заходів (проектів) |
Основна література
Додаткова література
Нормативні та законодавчі акти
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ТИТУЛЬНОГО ЛИСТА КУРСОВОЇ РОБОТИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА ІНЖЕНЕРНА АКАДЕМІЯ
Факультет
Кафедра
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Економіка праці та соціально-трудові відносини”
Спеціальність 7.050107 “Економіка підприємства”
на тему “Аналіз трудової та соціально-трудової сфери ________________ (вказується об’єкт дослідження)”
Здав _______________________________________________________________
№ варіанту, прізвище, ім'я та по батькові студента, курс, група, № залікової книжки
Перевірив _________________________________________________________
(прізвище викладача, вчений ступень, вчене звання)
м. Запоріжжя, 200_ р.
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ
РЕФЕРАТ
Курсова робота: 32 сторінок, 5 рисунків, 14 таблиць, 28 джерел, 3 додатки.
Мета дослідження: підвищення рівня інвестиційної стабілізації і інвестиційної привабливості українських підприємств для іноземних інвесторів.
Об'єкт дослідження: ОАО "Запоріжсталь".
Методи дослідження: розрахунково-аналітичний, логічний, описовий, математичного моделювання.
Основний зміст курсової роботи: проаналізовані сучасні основи розробки бізнес-планів інвестиційних проектів, визначені традиційні помилки при їх складані і розроблені рекомендації по привабленню іноземних інвесторів при складанні бізнес-планів інвестиційних проектів.
Рекомендації опробуванні при розробці бізнес-плану інвестиційного проекту з іноземними інвестиціями на ОАО "Запоріжсталь". Представлені: проект фінансових показників бізнес-плану і його ефективність.
БІЗНЕС-ПЛАН, ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ, ПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ,
ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ, ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ, СТАНДАРТ
БІЗНЕС-ПЛАНУ, ФІНАНСОВА СПРОМОЖНІСТЬ ПРОЕКТУ, ПОКАЗНИКИ І
КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ БІЗНЕС-ПЛАНУ, СТАБІЛІЗАЦІЯ,
КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНІСТЬ.
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ РИСУНКУ
Рисунок 1.1 – Методи економічного аналізу
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ТАБЛИЦІ
Таблиця 3.7 - Структура прибутку від звичайної діяльності
|
Показник |
2002 р. |
2003 р. |
Відхилення |
||||
|
абс. вага, тис. грн |
питома вага, % |
абс. вага, тис. грн |
питома вага, % |
абс. вага, тис. грн (гр.4 - гр.2) |
питома вага, % (гр.4 -гр.2) |
темпи росту, % (гр.4/гр.2* 100) |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
1. Прибуток від операційної діяльності |
1150 |
95,8 |
897 |
92,8 |
-253 |
-3 |
-78,0 |
|
2. Прибуток від участі в капіталі |
ЗО |
2,5 |
40 |
4,1 |
10 |
1,6 |
133,3 |
|
3. Інші фінансові доходи |
20 |
1,7 |
30 |
3,1 |
10 |
1,4 |
150,0 |
|
4. Прибуток від звичайної діяльності |
1200 |
100,0 |
968 |
100,0 |
-232 |
- |
80,6 |
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ФОРМУЛ ТА ПОЯСНЕНЬ ДО НИХ*
Чиста теперішня вартість (NPV) визначається, як різниця між сумою дисконтова них грошових надходжень, що виникають за умови реалізації проекту, та сумою дисконтова них вартостей, необхідних для його здійснення, відповідно за формулою (1.9):
, (1.9)
де t = 1,2,..., Т - вектор індексів років реалізації проекту;
Рt - обсяг грошових надходжень (виручка) при реалізації проекту в t-му році;
Вut - обсяг інвестицій в t-му році;
Вet - поточні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції проекту в t-му році.
*Якщо не треба пояснень по формулі, то після неї ставлять крапку.
ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
|
Характеристика джерел |
Приклад оформлення |
|
1 |
2 |
|
Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України |
Конституція України. - К.: Юрид. Літ., 1996. - 50 с Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду: Закон України від 12 липня 1996 р. // Голос України. - 1996. - 24 липня. Про порядок застосування обмежень імпорту товару: Указ Президента України від 27 червня 1996 р. // Урядовий кур'єр. - 1996. - 30 червня. Про зайнятість населення: Постанова Верховної Ради України від 1 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №4. -с 170. Про заходи щодо освоєння лісосировинної бази в Іркутській області: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. // Державний вісник України... - 1995. - № 3,4. - с 316 |
|
Монографії (один, два або три автори) |
Василенко В.М. Теорія коливань: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1992.-430 с Афанасьев В.В., Василевский О.Н. Расчеты электрических цепей на программируемых микрокалькуляторах. - М: Энергоиздат, 1992. -190 с. Меликов А.З., Пономаренко Л.А., Рюмшин П.А. Математические модели многопотоковых систем обслуживания. - К.: Техніка, 1991. -256 с. |
|
Чотири автори |
Основы создания гибких автоматизированных производств / Л.А. Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов / Под ред. Б.Б. Тимофеева. - К.: Техніка, 1986. - 144 с. |
|
П'ять чи більше авторів |
Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства / Н.И. Белоусова, Е.И. Вишняк, В.Ю. Левит и др. - М.: Экономика, 1981.-62 с. |
|
Колективний автор |
Составление библиографического описания: Краткие правила / Межвед. каталогиз. комис. При б-ке СССР им. В.И. Ленина. - 2-е изд., доп. - М.: Изд-во «Кн. Палата», 1991. - 224 с. |
|
Багатотомні видання |
История русской литературы : В 4 т. / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин, дом). - М., 1982. - Т.З: Расцвет реализма. - 876 с. |
|
Перекладні видання |
Гроссе Э., Вайсмангель X. Химия для любознательных: Пер. с нем. -М.: Химия, 1980.-392 с. |
|
Стандарти |
ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. - Взамен ГОСТ 7.1-76; Введ. 01.01.86. - М.: Изд-во стандартов, 1984. - 78 с. |
|
Збірки наукових праць |
Обчислювальна і прикладна математика: 36. наук. пр. К.: Либідь, 1993. - 99 с. |
|
Словники |
Библиотечное дело: Терминол. Словарь / Сост. И.М. Суслова, Л.Н. Уланова. - 2-е изд. - М.: Книга, 1986. - 224 с. |
Додаток Е (продовження)
|
1 |
2 |
|
Складові частини: книги журналу енциклопедії збірника |
Пономаренко Л.А. Организующая система // Автоматизация технологических процессов в прокатном производстве. - М.: Металлургия, 1979.-е. 141-148 Меликов А.З., Пономаренко Л.А. Оптимизация цифровой сети интегрального обслуживания с конечным числом пользователей и блокировками // Автоматика и телемеханика. - 1992. № 6 - с. 34-38 Пономаренко Л.А., Меликов А.З. Ситуационное управление многоканальной системой с переменной структурой обслуживания и неоднородного потока // изв. АН Азерб. Респ. Сер. Физ. -техн. и мат. наук. - 1986. - т.7., №6. - с. 79-83 Долматовский Ю.А. Электромобиль // БСЭ. - 3-е изд. - М., 1988. -Т.30.-с. 72. Пономаренко Л.А. Структура системы прерывания с ситуационными приоритетами в АСУТП стана горячей прокатки // Разработка автоматизированных систем управления технологическими процессами. - Тбилиси: Сабчота Саркартвело. - 1976. - с. 3-16 |
|
Тези доповідей |
Пономаренко Л.А., Жучкова И.В. Оптимальное назначение приоритетов по организации доступа в локальных вычислительных сетях АСУТП // Труды Междунар. конф. «Локальные вычислительные сети» (ЛОКСЕТЬ 88). - Т.1. - Рига: ИЭВТ АН Латвии. - 1988. - с. 149-153. |
|
Автореферати дисертацій |
Поликарпов В.С. Философский анализ роли символов в научном познании: Автореф. Дис. Д-ра филос. Наук: 09.00.08 / Моск. гос. пед. ин-т.-М., 1985.-35 с. |
|
Звіт про науково-дослідну роботу |
Проведение испытаний и исследований теплотехнических свойств камер КХС-2-12-ВЗ. |
«Узгоджено»: «Затверджую»:
Голова профкому Директор по економіці,
фінансам і акціонуванню
______________В. П. Шкарлат ________________ Л.В. Бондар
" __ "_______________ 2005 рік " _ "_______________ 2005 рік
ПОЛОЖЕННЯ
Про оплату праці завантажника-розвантажника, кранового машиніста і випалювача цеху випалу
Вводиться з 1-го квітня 2005 року
По дійсному положенню оплачується праця завантажника-розвантажника, кранових машиністів і випалювачів цеху випалу
Система оплати, праці почасово-преміальна по привласнених розрядах єдиної тарифної сітки (ETC).
Організація праці - бригадна.
Оплата праці робітників по дійсному положенню передбачає:
За роботу в несприятливих умовах робітником вводиться доплата в розмірі 24,0 % тарифної ставки привласненого розряду,
Преміювання.
З метою матеріальної зацікавленості персоналу в поліпшенні якості робіт, надійності роботи устаткування встановлюються наступні показники преміювання:
1. За виконання плану виробництва цехом (для чергової служби зміною) 10,0%
2. За відсутність випадків неякісного обслуговування устаткування, що веде до зриву випуску продукції 15,0%
Фактична сума премії, нарахована по показниках преміювання в даному місяці, не пізніше останнього дня місяця видається інженером по праці і нормуванню майстру. Майстер розподіляє премію членам бригади з урахуванням реального внеску кожного робітника в загальний результат роботи бригади.
Окремим робітником за недогляди в роботі нарахована премія може бути знижена до 100,0 % за:
Премія може бути збільшена до 100,0 %. але в межах фактичної суми премії бригади, за наступні показники:
Підставою для нарахування премії є довідка економіста цеху про виконання плану і довідка заступника начальника цеху про випадки зриву випуску продукції з вини бригад.
Премія затверджується начальником цеху.
Начальник ОУП: Р.В. Пархоменко
Начальник цеху випалу: Г.Г. Лук'янов
Предцехкома: В.А. Рябцев
Додаток К (продовження)
Додаток Л (продовження)
Додаток М (продовження)
Додаток Н (продовження)
Підписано до друку 2007 р. Формат 60х84 1/32. Папір офсетний.
Умовн. друк. арк. 5. Наклад прим.
Замовлення №
Віддруковано друкарнею
Запорізької державної інженерної академії
з комп’ютерного оригінал-макету
69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 226
РВВ ЗДІА, тел. 2238-240
Середньорічне вироблення продукції одним працівником
Питома вага робітників у загальній чисельності
Кількість відпрацьованих днів 1 робочим за рік
Тривалість робочого дня одного робочого
Фактори, що пов’язані зо зниженням трудомісткості
Середньорічне вироблення одного робочого
Середньоденне вироблення продукції одного робочого
ередньочасове вироблення продукції одного робочого
Зміна структури продукції
Зміна рівня кооперації
Технічний рівень виробництва
Організація виробництва
Невиробничі витрати робочого часу
Аналітичні таблиці
Системи показників
Порівняння
Імітаційне моделювання (сценарії, ділові ігри)
Експертні оцінки
Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень
Методи економічної кібернетики і оптимального програмування
Економетричні методи
Методи математичної статистики вивчення зв’язків
Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу
Неформалізовані (опис аналітичних процедур на логичному рівні)
Формалізовані (опис аналітичних процедур на основі точних залежностей)
Методи економічного аналізу
Змінна частина ФЗП
Обсяг виробництва продукції
Структура виробництва продукції
Пряма оплата праці за одиницю продукції
Питома трудомісткість продукції
Рівень оплати праці за 1 людино-годину
Середньоденна зарплатня одного робітника
Кількість відпрацьованих днів одним робітником в середньому за рік
Середньорічна зарплатня одного робітника
Середня тривалість зміни
Середньооблікова чисельність
Фонд заробітної платні робітників-погодинників
Середньо-годинна зарплатня одного робітника