Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Самостійна робота
з курсу «Загальна педагогіка»
студента групи ФУБ-2-12-4.0д
Телець Юрія
Тема: Сутність процесу виховання. Концепції виховання.
|
Процес виховання |
|
|
Ознаки |
Характеристика ознак |
|
Суть |
1. Процес, що веде до певних змін |
|
2. Управління і керівництво розвитком особистості |
|
|
3. Дія всіх суб’єктів і об’єктів процесу |
|
|
4. Розвиваюча діяльність |
|
|
Мета |
Формування гармонійно розвиненої і суспільно активної особистості з науковим світоглядом, високим моральним потенціалом, яка бажає і вміє працювати, духовно багатої і фізично досконалої |
|
Діалектика |
У безперервному розвитку, взаємозумовленості, рухливості, суперечливості |
|
Рушійні сили |
Внутрішні та зовнішні суперечливості і боротьба протилежностей |
|
Категорії |
Виховання, самовиховання, перевиховання |
|
Виховання у вузькому розумінні |
Навмисний і систематичний вплив дорослих на поведінку дітей і підлітків |
Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Він має свою специфіку, передусім цілеспрямований характер. Наявність конкретної цілі робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності та хаотичності у проведені виховних заходів.
Процес виховання залежить від об’єктивних і суб’єктивних чинників.
Об’єктивними чинниками є:
До суб’єктивних чинників відносять:
«Виховує, - писав А.Макаренко, - все : люди, речі, явища, але насамперед і найбільше – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги».
У процесі виховання формується внутрішній світ дитини, проникнути в який дуже важко. Потрібні методики, які давали б змогу виявляти погляди, переконання і почуття кожного вихованця, щоб збагачувати внутрішній світ кожної особистості й вносити певні корективи.
Процес виховання складається з мети і завдання, змісту й методики організації виховного впливу, а також його результату та корекції. Щодо формування особистості структура процесу виховання має такі компоненти : свідомість особистості, емоційно – почуттєва сфера, навички та звички поведінки.
Свідомість – властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому мисленному накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні відносин людини з людиною і соціальною дійсністю. Структурними елементами свідомості є відчуття, мислення, емоції, воля, самосвідомість.
Почуття – психічні стани та процеси, в яких відображено емоційний бік духовного світу людини, її суб’єктивне переживання подій та емоційне ставлення до навколишнього світу.
Навичка – психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію, раціонально, з належною точністю, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.
Звичка – схильність людини до відносно усталених способів дій.
Процес виховання – динамічний, неперервний, безупинний. Його рушійними силами є сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей. Розрізняють внутрішні й зовнішні суперечності.
Внутрішні суперечності :
Зовнішні суперечності:
Одна зі сторін виховання – це самовиховання.
Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.
Процес виховання передбачає і подолання негативних рис, тобто перевиховання і виправлення.
Перевиховання – виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Виправлення – складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи, особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці.
2. Формування почуттів (емоційних відношень людини до явищ дійсності).
. Формування умінь і звичок поведінки.
3. Формування переконань (ставлення суб'єкта до будь-якого знання).
1. Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки.