Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Мета лекції (навчальна): ознайомити курсантів з відповідним теоретичним та нормативним матеріалом, з загальним поняттям та системою складів злочинів розділу IX Особливої частини КК України, а також навчити курсантів відрізняти конкретні склади злочинів проти громадської безпеки.
Мета лекції (виховна): виховання у студентів поважного ставлення до Конституції та чинного законодавства України, розуміння ними необхідності чіткого дотримання вимог та правильного застосування норм закону про кримінальну відповідальність з метою прийняття правильних процесуальних рішень, зміцнення законності у цій діяльності.
Місце проведення: учбова аудиторія за розкладом занять.
Час: 4 години.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
Вступ.
Висновки.
ЛІТЕРАТУРА
Основна:
3. Антипенко В. Ф. Борьба с современным терроризмом: между народно-правовые подходы. — К.: Юнона-М, 2002. — 723 с.
4. Семикін М. В. Створення терористичної групи чи терористич ної організації: кримінально-правове дослідження: Монографія. — Харків, 2003. — 145 с.
5. Тихий В. П. Уголовно-правовая охрана общественной безопас ности. — Харьков, 1981. — 172 с.
6. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками тер роризирования: уголовно-правовое исследование. — СПб.: Юри дический центр Пресс, 2002. — 289 с.
7. Єрмак О. Умови звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної організації (порівняльно-правовий аспект) // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 9. — С. 88—91.
8. Лихова С., Нагнойний Я. Бандитизм: спірні питання кваліфікації // ПУ. — 1998. — № 3. — С. 75—76.
9. Закони України:
- «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. // ВВР. — 1995. — № 12. — Ст. 81.
- «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 р. // ЗУ. — К., 1997. — Т. 9. — С. 97—111.
- «Про відходи» від 5 березня 1998 р. // ЗУ. — К., 1997. — Т. 15. — С. 394—413.
- «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. // Основні чинні кодекси і закони України. — К.: Махаон, 2003. — С. 704—710; ВВР. — 2004. — № 10. — Ст. 95.
- «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випроміню вання» від 19 жовтня 2000 р. // ВВР. — 2001. — № 1. — Ст. 1.
10. Правила забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіо активних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання: Затверджені наказом Міністерства екології та природних ре сурсів України від 14 грудня 2000 р. № 241 // ОВУ. — 2001. — № 3. — Ст. 98.
11. Правила пожежної безпеки в Україні: Затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 червня 1995 р. № 400 // Пожежна безпека: Нормативні акти та інші документи. — К., 1997. — Т. 1 — С. 56—266; ОВУ. — 2002. — № 14. — Ст. 774.
12. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми влас тивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Затверджена наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622 з доповненнями від 13 квітня 1999 р. № 292 // ОВУ. — 1998. — № 42. — Ст. 1574; 1999. — № 19. — Ст. 856; 2002. — № 28. — Ст. 1344.
13. Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки: Постанова ПВСУ від 2 липня 1976 р. № 4 в редакції від 3 березня 2000 р.
14. Про судову практику в справах про викрадення та інше неза конне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріа лами: Постанова ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 3.
15. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями: Постанова ПВСУ від 23 грудня 2005 р. № 13.
Вступ
Злочини проти громадської безпеки є загально небезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров’я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди. Більшість злочинів проти громадської безпеки відносяться до злочинів з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом вчиняються як шляхом дії, так і бездіяльності. Засобами вчинення багатьох злочинів проти громадської безпеки є або можуть бути предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.
1. Види та загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки
Відповідальність за злочини проти громадської безпеки перед бачена розділом IX Особливої частини КК (статті 255-270). Статті цього розділу спрямовані на протидію посяганням, які значною мірою визначають істотні риси сучасної злочинності в цілому сві ті. Серед них - діяльність злочинних організацій, тероризм, тор гівля зброєю.
Родовим об'єктом цієї групи злочинів є громадська без пека. Безпека - це стан, за якого немає загрози (небезпеки) заподіяння шкоди, не спричиняється й не може бути спричи нена шкода. Громадська безпека - це безпека невизначеного кола осіб, безпека всього суспільства. Для злочинів проти громадської безпеки характерним є те, що посягання спрямоване проти всіх і кожного, шкода заподіюється будь-якій особі, яка потрапить в зону небезпеки, посягання не спрямоване проти конкретної особи.
Безпосередніми об'єктами злочинів проти громадської безпе ки є суспільні відносини, які складаються з приводу відвернення загрози від окремих джерел небезпеки - діяльності конкретних видів злочинних організацій, певних загальнонебезпечних пред метів тощо. Додатковими безпосередніми об'єктами більшості злочинів проти громадської безпеки є життя або здоров'я людей, власність.
Обов'язковою ознакою тих злочинів проти громадської без пеки, які полягають у незаконних діях щодо певних речей матері ального світу, є предмет злочину. Це - вогнепальна і холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, радіо активні матеріали, відходи і вторинна сировина, легкозаймисті речовини тощо.
Об'єктивна сторона тих злочинів проти громадської без пеки, які мають формальні склади, виконується шляхом дії. Злочини ж із матеріальними складами (вони передбачені стат тями 264, 267, 270) можуть бути вчинені шляхом як дії, так і бездіяльності.
Суб'єкт переважної більшості злочинів проти громадської без пеки - загальний. Причому, за такі-злочини, як бандитизм (ст. 257), терористичний акт (ст. 258), крадіжку, грабіж, розбій та вимагання предметів злочину, передбаченого ст. 262, відповідальність настає з 14-річного віку. Вчинення службовою особою сприяння учасни кам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ч. 2 ст. 256), втягнення у вчинення терористичного акту (ч. 2 ст. 258-1), сприяння вчиненню терористичного акту (ч. 2 ст. 258-4) передбачено як кваліфікуюча ознака цих посягань, а порушення вимог ре жиму радіаційної безпеки службовою особою - як особливо квалі фікуюча ознака (ч. 4 ст. 267 ); суб'єктом привласнення предметів злочину, передбаченого ст. 262, або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем може бути особа, якій вогне пальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини та радіоактивні речовини були ввірені чи передані у відання, або ж службова осо ба; відповідальність за порушення ряду спеціальних правил несуть лише особи, на яких покладено спеціальний обов'язок дотримува тися цих правил.
Суб'єктивна сторона майже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. Виняток становлять посяган ня, які полягають у порушенні спеціальних правил - вони вчиня ються з необережності. Переважно необережністю характеризується також ставлення до кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак аналізованих злочинів.
Як ознака основного або кваліфікованого складів злочину в ряді статей аналізованого розділу передбачена загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 1 ст. 259, ч. 5 ст. 260, ст. 264, ч. З ст. 265, ч. З ст. 265-1; ст. 267, ч. 4 ст. 267-1; ч. 2 ст. 269, ч. 2 ст. 270).
За об'єктом (точніше, з врахуванням джерела небезпеки, про тидія якій передбачена відповідними статтями розділу IX Особливої частини КК) злочини проти громадської безпеки можуть бути поділені на чотири групи:
2. Злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій
Для розуміння питань відповідальності за участь у діяльності злочинних організацій принциповим є усвідомлення такого поло ження: відповідальність встановлена не за дії осіб, які організува лися (як це має місце, наприклад, при вчиненні крадіжки організо ваною групою), а за саму організацію для наступної - відповідної дії (бездіяльності). Тому як закінчений злочин розглядається вже діяльність, спрямована на створення злочинної організації, вступ до неї - незалежно від того, чи вчинено якісь конкретні злочини цією організацією. Така організація виступає як своєрідний колек тивний виконавець злочинів, і роль окремої особи у вчиненні зло чину певною мірою нівелюється - кожний несе відповідальність за спільно (разом) скоєне. При цьому враховуються положення, за кріплені в ст. 30.
У теорії та на практиці неоднозначно вирішується ряд питань, які стосуються відповідальності за участь у діяльності злочинних організацій.
По-перше, у зв'язку з невідповідністю між положеннями За гальної частини (ч. 4 ст. 28) та формулюваннями диспозиції ч. 1 ст. 255 виникає питання про кількість злочинів, які має на меті вчинити злочинна організація. Видається, що існуюча колізія по винна бути вирішена на користь зазначеної статті Загальної части ни КК. Отже, статті Особливої частини КК про злочинну організа цію можуть застосовуватися, якщо встановлена мета вчинення принаймні двох тяжких чи особливо тяжких злочинів.
По-друге, недостатньо чіткі формулювання диспозицій статей 255, 257 не дають змоги чітко визначити, чи охоплюється ни ми вчинення учасниками злочинних організацій окремих злочинів, відповідальність за які встановлена в самостійних статтях КК. Враховуючи момент закінчення аналізованих злочинів, необхід ність диференціації кримінальної відповідальності окремих учас ників злочинних організацій, а також ряд інших обставин, правиль ною видається позиція, згідно з якою такі злочини слід кваліфіку вати за сукупністю зі статтями 255, 257.
Ст. 255 Створення злочинної організації
Ця стаття містить загальну норму, яка передбачає відповідальність за участь в орга нізованій злочинній діяльності. Це означає, що за нею настає від повідальність за дії, пов'язані з функціонуванням злочинної ор ганізації, тоді, коли вони не охоплюються жодною з інших норм про окремі види злочинних організацій (ст. 257, ст. 260).
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 255, включає в себе:
а) створення злочинної організації, тобто дії, спрямовані на ви никнення злочинної організації. Такі дії включають підшуковування співучасників, об'єднання їх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, створення плану, визначення способів його вико нання. Основною метою організатора є утворення стійкого об'єд нання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взає мозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування його структурних частин;
б) керівництво злочинною організацією, яке передбачає вико нання організаційно-розпорядчих функцій стосовно організації в цілому чи її структурних підрозділів (визначення загальних планів злочинної діяльності, керівництво здійсненням окремих посягань, розподіл обов'язків між учасниками організації, встановлення зв'яз ків з іншими злочинними організаціями та корумпованими представ никами влади тощо). Керівниками злочинної організації можуть ви ступати як особи, які її створили, так і ті, що долучилися до неї згодом;
в) участь у злочинній організації передбачає перебування в складі злочинної організації. Особа стає учасником злочинної ор ганізації з моменту її утворення (якщо вона входить до кола осіб, з яких первісно виникає організація), або ж відтоді, коли інші учас ники дали згоду на її прийняття до вже існуючої організації. Учас ник виконує дії в інтересах організації разом з іншими її учасни ками чи самостійно, на його потенційне сприяння розраховує вся організація та окремі її члени;
г) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроб лення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп - для стислості такі діяння можна назвати консолідацією організованої злочинної дія льності. Це, зокрема: пропозиція про проведення таких зустрічей та запрошення на них учасників; встановлення часу і місця їх про ведення; визначення кола питань, які підлягають обговоренню й узгодженню; здійснення розпорядчих повноважень у ході зустрі чей; надання приміщень, транспорту, засобів зв'язку, охорона зу стрічей тощо.
Умовами звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці (ч. 2 ст. 255) є:
а) вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255, крім дій з ор ганізації та керівництва злочинною організацією;
б) добровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній - це повідомлення, вчинене за власною волею, з будь-яких мотивів, до притягнення особи до кримінальної відповідальності за дії, пов'язані з існуванням цієї організації та власною участю в ній;
в) активне сприяння її розкриттю, яке полягає у допомозі пра цівникам правоохоронних органів в нейтралізації діяльності зло чинної організації чи усуненні наслідків зустрічі представників злочинних організацій або організованих груп.
Частина 2 ст. 255 не застосовується у випадку вчинення осо бою інших злочинів, пов'язаних із діяльністю злочинних організа цій (зокрема, бандитизму).
Ст. 256 Сприяння учасникам злочинних організацій
та укриття їх злочинної діяльності
Об'єктивна сторона даного зло чину включає в себе вчинення таких дій:
Заздалегідь не обіцяним укриття буде за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завершення окре мих злочинів, вчинюваних злочинною організацією. В іншому ви падку такі дії становлять співучасть у злочині, передбаченому ст. 255, або в злочинах, які вчиняє організація і переховування яких було заздалегідь обіцяне.
Кваліфікуючими ознаками сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ч. 2 ст. 256) є вчи нення вказаних вище дій: 1) службовою особою або 2) повторно.
Ст. 257 Бандитизм
Бандитизм - різновид організованої зло чинної діяльності, яка може здійснюватися у трьох альтерна тивних формах: 1) організація озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Для притягнення особи до відповідальності за ст.257 достатньо вчинення нею хоча б однієї з вказаних дій.
Банда - це різновид організованої групи або злочинної органі зації, якій притаманні, насамперед, загальні ознаки такої групи чи організації, вказані в ч. З та ч. 4 ст. 28 (наявність трьох чи більше учасників, стійкість об'єднання тощо) та мета вчинення нападу на відповідні об'єкти і озброєність.
Пленум Верховного Суду України своєю постановою № 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» роз'яснив, що метою банди є вчинення не обов'язково кількох зло чинів, але й одного нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.
Озброєність характеризується двома моментами. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосовані для враження людей і не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим. Наявність пневма тичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховува тися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, заборонених для використання громадянами чи які потребують спеціального дозволу. За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати зна ють інші члени банди.
Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного ре зультату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діє раптово, агресивно.
Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення хоча б однієї з таких дій: 1) організація банди, 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Перші дві дії за своїм змістом ана логічні тим, які охарактеризовані вище стосовно ст. 255. Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які станов лять собою напад, зокрема, застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної орга нізації, так й інші особи - які не є учасниками банди. У тому ж ви падку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності за пособництво бандитизму.
Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 257, слід визна чати з врахуванням того, у якій формі вчинюється бандитизм. Не викликає сумніву, що участь у банді та участь у нападі, вчинюва ному бандою, передбачає те, що відповідне стійке озброєне зло чинне об'єднання - банда - вже існує. Що ж до організації озброє ної банди, то момент закінчення аналізованого злочину у такій формі визначається неоднозначно. Традиційно бандитизм відно сять до злочинів з усіченим складом, його прийнято було вважати закінченим з початку дій, спрямованих на виникнення банди, не залежно від їх успішності, результативності, тобто незалежно від того, чи вдалося створити банду, чи вчинила вона напади. Пленум же Верховного Суду України у згаданій постанові вказує, що дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Водночас вказується, що організаційна діяльність, яка не дала такого резуль тату, може розцінюватися як замах на бандитизм.
Крім того, у цій же постанові міститься суперечлива теза, яка стосується оцінки стійких об'єднань, які, щоб дістати зброю, вчи няють напади на військовослужбовців, працівників правоохорон них органів тощо. Вказується, що «уже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об'єднання стають бандою, оскільки в та кий спосіб її члени озброюються». Однак такі дії не можна кваліфікувати як закінчений злочин, оскільки на момент початку нападу стійкого озброєного об'єднання ще не існує. У випадку ж, коли зброєю заволодіти не вдалося, про наявність закінченого бандити зму говорити тим більш безпідставно.
Ст. 260 Створення не передбачених законом
воєнізованих або збройних формувань
Аналіз диспозиції цієї статті та понять формувань, даних у примітці до неї, дає підстави ствер джувати, що воєнізованими формуваннями слід вважати організа ції, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й такі:
- їх створення не передбачене законами України - відсутній за кон, який передбачає створення відповідної воєнізованої організа ції, або ж вони не належать до жодного із легально існуючих воє нізованих формувань чи груп;
- вони мають організаційну структуру військового типу, що ха рактеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. При цьому під формуваннями слід розуміти організа ції, які складаються з відносно самостійних підрозділів;
- воєнізований характер завдань і методів, які ставляться пе ред такою організацією, засобів, які нею використовуються. Це: вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій - заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур або їх нейтралі зація тощо.
Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризу ється тим, що незаконно має на озброєнні придатну до викорис тання вогнепальну, вибухову або іншу зброю.
Об'єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 1-4 ст. 260, включає в себе вчинення діянь, які за своїм змістом зага лом є аналогічними раніше розглянутим відповідним ознакам інших злочинів, що пов'язані з діяльністю злочинних організацій.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 5 ст. 260, охоп лює собою наслідки участі у нападі: 1) загибель людей -, 2) інші тяжкі наслідки.
У ч. 6 ст. 260 передбачені умови звільнення від кримінальної відповідальності за створення або участь у діяльності не передба ченого законом воєнізованого або збройного формування (ч. 1 або ч. 2 ст. 260). Такими умовами є: а) добровільний вихід зі складу вказаних злочинних організацій; б) повідомлення про існування та кого формування чи групи органів державної влади чи органів державного самоврядування.
Зміст вказаних умов такий же, як і відповідних умов звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 255.
Ст. 258-3 Створення терористичної групи чи терористичної органі зації
Організована терористична діяльність, передбачена цією статтею, включає в себе: а) створення терористичної групи чи терористичної організації; б) керівництво такою групою чи органі зацією; в) участь у терористичній організації; г) матеріальне, орга нізаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терорис тичної групи чи терористичної організації. Зміст цих ознак такий же, як і зміст відповідних ознак проаналізованих вище злочинів.
Відмінність між терористичною групою і терористичною орга нізацією вбачається в тому, що терористична група створюється для вчинення конкретного терористичного акту чи кількох таких актів, а терористична організація має діяти невизначений час, займатися терористичною діяльністю постійно - до досягнення певної мети. Діяння ж, які вчиняються у зв'язку з організованою терористичною діяльністю, за своїм змістом аналогічні тим, що вчинюються іншими видами злочинних організацій.
Закон передбачає можливість звільнення винного (крім орга нізатора і керівника) від кримінальної відповідальності за дії, пе редбачені цією нормою, при певній позитивній посткримінальній поведінці (ч. 2 ст. 2583). Його умовами є:
3. Злочини, пов'язані з тероризмом
Тероризмом є суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування на селення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочин них дій з метою досягнення злочинних цілей.
Ст. 258 Терористичний акт
Об'єктивна сторона цього зло чину включає в себе вчинення таких дій:
а) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку. Під застосуванням зброї при вчиненні терористичного акту слід розуміти здійснення прицільних пострі лів чи хаотичну стрільбу в місцях знаходження людей, нанесення ударів холодною зброєю. Інші дії, які створювали небезпеку,- це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перериву руху транспортних засобів, роботи підприємств, установ, організацій (застосування отруйних чи сильнодію чих речовин, затоплення, поширення збудників заразних хвороб тощо);
б) погроза вчинення зазначених дій (полягає у повідомленні про намір вчинення терористичного акту);
Наслідки терористичного акту можуть полягати у:
1. створенні небезпеки для життя чи здоров 'я людини або за подіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких на слідків (частини 1 і 2 ст. 258). Створення небезпеки полягає у та ких змінах в навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю, майну, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, продуктами харчуван ня тощо. Реальність загрози визначається з врахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цін ностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих влас тивостей і потужності тощо;
2. заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслід ків (ч. 2 ст. 258) має місце при настанні наслідків у вигляді зни щення чи пошкодження майна, заподіянні реальної шкоди, загроза якої передбачена ч. 1 ст. 258. Те, чи є майнова шкода значною, ви значається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які потерпіли внаслі док акту тероризму, характеру і розміру заподіяної їм шкоди тощо. До тяжких наслідків віднесено заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному потерпілому;
3. загибелі людини (ч. З ст. 258), тобто смерті хоча б однієї особи.
Суб'єктивна сторона терористичного акту характеризується умисною виною та хоча б однією із цілей, вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 258, а саме, з метою:
- порушення громадської безпеки, залякування населення;
Кваліфікуючими ознаками терористичного акту є: вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо він призвів до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяж ких наслідків (ч. 2 ст. 258), а особливо кваліфікуючими - заги бель хоча б однієї людини (ч. З ст. 258).
Ст. 258-1 Втягнення у вчинення терористичного акту
За юридичною природою аналізований злочин становить собою під бурювання до вчинення посягання, передбаченого ст. 258. Оскіль ки таке підбурювання виділене законодавцем в окрему статтю Особливої частини (ст. 258-1), саме вона и підлягає застосуванню при вчиненні діянь, які становлять втягнення у вчинення терорис тичного акту, незважаючи на те, що співучасть у терористичному акті є більш небезпечним посяганням.
Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням та ких дій:
Способами примушування є: 1) застосування обману; 2) шан таж; 3) використання уразливого стану; 4) насильство чи погроза його застосування.
Шантаж у цьому випадку включає два види дій: а) погрозу викриттям, повідомленням відомостей, які компрометують особу (наприклад, вимога вчинити терористичний акт під погрозою по відомлення про минулу поведінку); б) погрозу заподіянням іншої шкоди, залякування з метою створити вигідну для себе обстанов ку, поставити потерпілу особу в залежне становище. Це, зокрема, погроза знищенням майна, заподіянням шкоди рідним чи близь ким тощо. Шантажем є погроза розголосити як дійсні факти, так і повідомити неправдиві відомості, здійснити наклеп.
Про використання уразливого стану - див. примітку 2 до ст. 149 КК.
Закінченим втягнення у вчинення терористичного акту є з мо менту виконання дій, вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 258-1 незалежно від їх успішності (результативності), тобто незалежно від того, чи вчинила терористичний акт особа, яку втягували чи примушували до вчинення цього злочину.
Суб'єкт втягнення у вчинення терористичного акту, як і зло чинів, передбачених статтями 2582-2584 загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис лом і метою добитися, щоб інша особа вчинила терористичний акт.
Кваліфікований вид злочину має місце, коли втягнення у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту вчинені за наявності хоча б однієї з таких ознак: 1) щодо кількох осіб, тобто, коли винний спрямовує свої дії щодо двох або більше осіб; 2) повторно, що передбачає вчинення цих дій особою, яка раніше вчинила посягання, передбачене ст. 258-1, за умови, що не спливла давність притягнення до кримі нальної відповідальності, а у випадку засудження - не погашена чи не знята судимість; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового становища - про ці ознаки див. статті 28 та 364 КК.
Ст. 258-2 Публічні заклики до вчинення терористичного акту
Публічні заклики до вчинення терористичного акту від втягнення у вчинення терористичного акту (ст. 258-1) відрізняються тим, що відповідний вплив спрямовано не щодо конкретної особи, а стосу ється їх невизначеного кола. Винний своїми діями намагається справити відповідний вплив і добитися вчинення принаймні одно го терористичного акту багатьма учасниками, пропагує тероризм як спосіб досягнення індивідуальних або колективних цілей.
Об'єктивна сторона злочину виражається лише в активній по ведінці, яка може полягати в:
- публічних закликах до вчинення терористичного акту;
- розповсюдженні матеріалів такого змісту. Про поняття публічних закликів, матеріалів та їх розповсюдження див. комен тар до ст. 109;
- виготовленні таких матеріалів. Воно охоплює як авторство (створення текстів, сюжетів, виготовлення оригіналів), так і тира жування чи розмноження відповідної продукції;
- їх зберіганні, яке означає утримання матеріалів, які згодом мають бути розповсюдженими, в безпеці, в цілості - недопущення пошкодження таких матеріалів внаслідок дії природних чи техніч них факторів, убезпечення їх від сторонніх осіб тощо.
Закінченим злочин є з моменту проголошення закликів або ж з моменту початку розповсюдження, виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів.
Суб'єкт злочину - загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною ви ною. Крім того, злочин у формі виготовлення чи зберігання відпо відних матеріалів характеризується спеціальною метою - подаль шого розповсюдження вказаних матеріалів.
Кваліфікований вид злочину наявний тоді, коли заклики до вчинення терористичного акту доводяться до людей з використан ням засобів масової інформації - телебачення, радіо, газет чи жур налів, через мережу Інтернет чи інші засоби комунікації, завдяки яким відповідна інформація може бути масово поширена.
Ст. 258-4 Сприяння у вчиненні терористичного акту
За своєю сутністю це посягання становить пособництво у злочині, передба ченому ст. 258, яке виділене в спеціальній статті Особливої час тини КК.
Об'єктивна сторона злочину включає в себе дії, які спрямова ні на допомогу у вчиненні терористичного акту, що полягають у:
Суб'єкт злочину - загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Винний знає, що його дії полягають у наданні допомоги, необхід ної для вчинення терористичного акту, а отже, усвідомлює суспі льно небезпечний характер своїх діянь. Він передбачає, що такі його діяння призводять до того, що стане можливим вчинення те рористичного акту іншими особами, а тим самим і заподіюється шкода громадській безпеці. Усвідомлюючи неминучість таких на слідків, винний бажає їх або ж байдуже ставиться до них.
Кваліфікуючі ознаки цього злочину такі ж, як і передбачені ч. 2 ст. 258-1 КК.
Ст. 259 Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці гро мадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності
Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загаль ного страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства. Такі посягання - у вигляді анонімних повідомлень про нібито на явне замінування певних об'єктів - набули певної поширеності.
Об'єктивна сторона даного посягання характеризується єди ною обов'язковою ознакою - суспільно небезпечною дією, яка полягає у завідомо неправдивому повідомленні - тобто, інформу ванні однієї чи кількох осіб усно, письмово, через канали зв'язку чи в будь-який інший спосіб про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
Кваліфікуючими ознаками цього злочину є: 1) спричинення тяжких наслідків; 2) повторність.
Ст. 266 Погроза вчинити викрадання
або використати радіоактив ні матеріали
Погроза вчинити розкрадання чи викорис тати радіоактивні матеріали на шкоду громадській безпеці викли кає занепокоєння населення за своє життя та здоров'я і тим самим підриває громадську безпеку. Ця погроза також є засобом заляку вання - тероризування.
Об'єктивна сторона цього злочину може виявлятися у формі:
а) погрози вчинити розкрадання радіоактивних матеріалів (ч. 1 ст. 266), під якою слід розуміти доведений до сторонніх осіб намір протиправно, будь-яким способом заволодіти радіоактивни ми матеріалами й отримати можливість розпоряджатися ними на свій розсуд;
б) погрози використати радіоактивні матеріали (ч. 2 ст. 266) - погрози застосувати шкідливі властивості таких матеріалів.
Крім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є обстановка, наявність якої дає підстави побоюватися здійснення відповідної погрози. Про наявність таких підстав може свідчити місце й час проголошення погрози, особистість того, хто погрожує, відсутність належного контролю за радіоактивними ма теріалами тощо.
Суб'єктивна сторона даного посягання характеризується умис ною виною і спеціальною метою (відповідно до змісту погрози): 1) примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну органі зацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї (ч. 1 ст. 266); 2) спричинити загибель людей або інші тяжкі на слідки (ч. 2 ст. 266).
4. Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку
Ст. 262 Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних мате ріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловжи ванням службовим становищем
Предметом злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні матеріали.
Основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, ви бухових речовин або вибухових пристроїв є їх призначення - ура ження живої цілі, знищення чи пошкодження навколишнього середовища. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовле ними промисловим способом.
Вогнепальна зброя - усі види бойової, спортивної, нарізної мис ливської зброї як серійно виготовленої, так і саморобної чи пере робленої, для здійснення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (по роху або інших спеціальних горючих сумішей) (пістолети, револь вери, гвинтівки, карабіни тощо).
Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета цього злочину.
Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогне пальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібрано му вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом цього злочину.
До вибухових речовин належать: порох, динаміт, тротил, нітро гліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.
Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виго товлені промисловим способом вироби одноразового застосуван ня, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за до помогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори - спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду - шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, інших подібних речовин. До вибухових пристроїв, які є предметом аналізованого злочину, не віднесено ті, які діють завдяки вивільненню ядерної енергії або при здійсненні вибуху яких розсіюються радіоактивні матеріали чи випромінюється радіація - вони виступають предме том злочину, передбаченого ст. 265-1.
Радіоактивні матеріали - це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.
Об'єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій, як викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння шляхом шахрайства, заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, розбій. Термінологія, яку ви користовує законодавець для позначення дії в складі даного зло чину, показує, що це дії, які є однорідними з аналогічними діями, що вчиняються в ході відповідних злочинів проти власності - протиправного безоплатного заволодіння чужим майном.2
Кваліфікуючими ознаками злочину (ст. 262) є вчинення його:
1) повторно; 2) за попередньою змовою групи осіб; 3) шляхом зло вживання службової особи своїм службовим становищем, а особ ливо кваліфікуючими (ч. З ст. 262) є: 1) вчинення дій, передба чених частинами 1 або 2 ст. 262, організованою групою; 2) розбій з метою викрадення предметів цього злочину (крім вибухових при строїв) та 3) заволодіння такими ж предметами шляхом вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.
Ст. 263 Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену за грозу для суспільства, оскільки можуть опинитися у психічно не- врівноважених людей, злочинців. Спеціальними правилами пово дження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою тощо визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального до зволу. Порушення встановлених у цій сфері заборон посягає на громадську безпеку і тягне відповідальність за ст. 263.
Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, є: 1) вогне пальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припа си; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої. їх поняття аналогі чні цим поняттям, передбаченим у ст. 262.
Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263, є: 1) кинджали; 2) фінські ножі; 3) кастети; 4) інша холодна зброя.
Кинджали та фінські ножі - вид холодної зброї колюче-ріжучої дії. Характеризуються наявністю рукоятки з упором, що об межує входження ножа в тіло, та клинка специфічної форми: кинджала - довгого, вузького, заточеного з обох боків, такого, що звужується до кінця, гостроконечного; фінський ніж («фінка») - короткого, товстого, заточеного з одного боку, такого, що звужу ється з одного боку, наприкінці вигнутого гострим боком.
Кастет - вид холодної зброї ударної дії. Являє собою металеву пластину, яка натягується на пальці й затискається в кулаку, з отворами для пальців та виступами, якими й заподію ється удар.
Інша холодна зброя - будь-які предмети, що спеціально при значені чи пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень. Це, зокрема, довгоклинкова холодна зброя (шаблі, мечі, шпаги), мета льні знаряддя (бумеранги, списи, пращі, луки, арбалети), ударно-роздроблюючі пристосування (нунчаки, булави, кистені), рубаючі предмети (томагавки, бойові топірці).
Питання про віднесення тих чи інших предметів до певних ви дів зброї вирішується з врахуванням об'єктивних і суб'єктивних критеріїв. За об'єктивними ознаками зброєю є предмети, що здатні заподіяти шкоду життю та здоров'ю людини з врахуванням їх фор ми, маси, міцності (зокрема, твердості матеріалу, з якого виготов лені вражаючі частини) конструктивних особливостей. Суб'єк тивно вони призначені для враження живої сили - ушкодження тіла іншої людини, тобто не повинні мати іншого призначення - господарського, побутового, спортивного, обрядового тощо. Пи тання про визнання зброєю предметів «подвійного» призначення - наприклад, лука, який може виступати і спортивним снарядом, і мисливським знаряддям і предметом, призначеним для заподіян ня смерті чи тілесного ушкодження - вирішується з врахуванням мети дій, вчинених з такими предметами.
Об'єктивна сторона злочину може виражатися у незаконно му вчиненні хоча б одного із таких діянь: носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі, збуті відповідних предметів.
Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладко- ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями щодо їх переміщення, транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціально му футлярі, транспортному засобі тощо).
Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у во лодінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.
Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкостволь ної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або ви бухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов'язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодін ня шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.
Під незаконним виготовленням холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв потрібно розуміти умисні, вчи нені без передбаченого законом дозволу дії по їх створенню чи переробленню, внаслідок чого вони набувають відповідних харак терних властивостей.
Такими діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби, або мисливської (у тому чисті глад коствольної) рушниці - в обріз, виготовлення вибухових речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів з використанням будь-яких компонентів, які самі по собі не є вибухівкою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху тощо.
Ремонт холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових пристроїв - це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шля хом заміни або реставрації зношених чи непридатних з інших при чин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошко джень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням.
Під незаконною передачею вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід розуміти надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням без передбаченого законом дозволу.
Незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі по за встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.
Кримінальна відповідальність за зберігання, придбання і пере дачу холодної зброї чинним законодавством не передбачена.
У ч. З ст. 263 передбачене звільнення від кримінальної від повідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.
При цьому добровільною здача є тоді, коли вона вчинена за влас ною волею, незалежно від мотивів, однак не у зв'язку з тим, що органами влади виявлено факт вчинення розглядуваного злочину.
Ст. 265-1 Незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розпилює радіоактивний матеріал чи випромінює радіацію
Предметом даного злочину є: 1) ядерний ви буховий пристрій, тобто пристрій, у якому вибух здійснюється завдяки реакції поділу радіоактивних матеріалів (атомний) або перетворення ядер літію у ядра важчих елементів (термоядерний), супроводжується виділенням величезної кількості енергії та ра діоактивним випромінюванням; 2) пристрій, що розпилює ядер ний матеріал,- будь-яке пристосування, обладнання, за допомо гою якого радіоактивний матеріал розділяється на дрібні частини і розноситься в повітрі, воді, інших елементах зовнішнього середо вища. Результатом розпилення є радіоактивне забруднення сере довища. До пристроїв, що розпилюють радіоактивний матеріал, відносять і так звані «брудні, бомби» - вибухові пристрої, які на чинені радіоактивними матеріалами, що розсіюються внаслідок ви буху заряду тротилу чи іншої традиційної вибухівки; 3) пристрій, що випромінює радіацію,- той, що виділяє альфа-, бета- чи гама випромінювання. Кримінальну відповідальність тягнуть дії лише щодо такого предмета, який може через свої властивості спричи нити шкоду здоров'ю людей, майнову шкоду у великому розмірі або значне забруднення довкілля, тобто досить потужного. Ядер ний вибуховий пристрій завжди спроможний завдати вказану шкоду, оскільки ядерна чи термоядерна реакція відбувається за певної кількості матеріалів (т. зв. критична маса), відповідна ж реакція - вибух - неодмінно поєднана з шкідливим впливом на значну територію. Здатність же до заподіяння відповідної шкоди двома іншими видами предметів, названих у диспозиції ст. 265 і, визнача ється з врахуванням кількості і характеру використаних радіоактив них матеріалів, інтенсивності випромінювання.
Ядерний вибуховий пристрій чи пристрій, що розсіює радіоак тивний матеріал або випромінює радіацію, як різновид зброї, ха рактеризується тим, що він спеціально призначений для заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей, знищення або пошкодження ма теріальних об'єктів і, відповідно, не має іншого призначення. Тому не віднесені до предмета даного злочину ті пристрої, які містять радіоактивні матеріали, але мають господарське, наукове чи інше призначення (використовуються в медичній практиці, становлять собою елементи вимірювальних приладів і т. ін.).
Об'єктивна сторона простого виду цього злочину включає лише одну обов'язкову ознаку - дію, яка полягає у виготовленні ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоак тивний матеріал або випромінює радіацію. Така дія - виготовлен ня - полягає у створенні відповідних предметів заново чи перероб лення інших предметів для того, щоб вони набули вражаючих властивостей. Це, наприклад, вилучення джерела випромінювання з медичного обладнання та знищення захисного екрану з тим, щоб його можна було підкинути в приміщення людини, якій бажають завдати шкоду. Ознакою діяння є протиправність, яка передбачає, що особа не має права на створення чи перероблення предметів, які містять радіоактивні матеріали і є потенційно небезпечними.
Суб'єкт злочину - загальний.
Суб'єктивна сторона незаконного виготовлення ядерного ви бухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний мате ріал або випромінює радіацію, характеризується умисною виною. При цьому особа усвідомлює властивості предмета, який виготов ляє - те, що цей предмет пов'язаний з використанням радіоактив них матеріалів чи джерел випромінювання та здатний спричинити загибель людей чи іншу шкоду, а також усвідомлює протиправ ність своїх дій.
Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки такі ж, які передбачені щодо незаконного поводження з радіоактивними ма теріалами (ч. 2 та 3 ст. 265).
Ст. 264 Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припа сів
У зв'язку із загальнонебезпечними властивостями зброї або бойових припасів встановлюються спеціальні правила їх зберігання особами, які володіють такими предметами на законних підставах. Недотримання цих правил загрожує тим, що такі пред мети можуть потрапити до рук сторонніх осіб, будуть неправомір но використані ними. Хоча відповідні правила адресовані тим, хто володіє відповідними предметами на законних підставах, видається, що відповідальність за ст. 264 повинні нести й особи, які зберіга ють їх незаконно, вчиняючи ще й злочин, передбачений ст. 263.
Предметом аналізованого злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бо йові припаси. На відміну від вищерозглянутих злочинів (стат ті 262, 263), предметом даного злочину є будь-яка вогнепальна зброя (включаючи й гладкоствольну мисливську) та боєприпаси до неї. Недбале зберігання вибухових речовин та вибухових при строїв ст. 264 не охоплюється.
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 264, характе ризується недбалим зберіганням зброї або бойових припасів, яке має місце тоді, коли не виконані передбачені нормативними актами умови їх зберігання, спрямовані на убезпечення їх від сторонніх осіб. Наслідками недбалого зберігання зброї або бойових припасів для кваліфікації його за ст. 264 мають бути загибель людей або інші тяжкі наслідки.
Ст. 265 Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами
Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали (джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини, ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді).
Джерела іонізуючого випромінювання - це фізичний об'єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може ство рювати іонізуюче випромінювання (зокрема, транспортні засоби, устаткування, інші предмети, що побували в зонах радіаційного забруднення і набули радіоактивності).
Радіоактивні речовини - це будь-які речовини, що не віднесені до ядерних матеріалів, в яких відбувається розпад атомних ядер, що супроводжується активним випромінюванням (радій, уран, стронцій, плутоній).
Ядерні матеріали - ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з будь-яким іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком неве ликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної і радіаційної безпеки, за умови, що ця кіль кість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керую чих Міжнародного агентства з атомної енергії.
Об'єктивна сторона даного злочину полягає у придбанні, но сінні, зберіганні, використанні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні та руйнуванні радіоактивних матеріалів без відповід ного дозволу.
Поняття придбання, носіння та зберігання зазначених матеріа лів за своїм змістом є аналогічним відповідним поняттям у складі незаконного поводження з вогнепальною зброєю.
Використання радіоактивних матеріалів - це отримання їх корисних властивостей, застосування як джерела іонізуючого випромінення.
Передачею радіоактивних матеріалів є як оплатне, так і без оплатне їх вручення постійно чи тимчасово іншій особі безпосе редньо.
Видозмінення радіоактивних матеріалів - це переведення ра діоактивних матеріалів з одного виду в інший. При цьому йдеться про зміну агрегатного стану (з твердого в рідкий чи газоподібний); проведення хімічних реакцій з такими матеріалами, внаслідок чого змінюється їх хімічна формула; зміна концентрації (збагачення) радіоактивних матеріалів; ядерні реакції, які спричиняють перехід радіоактивної речовини в інший вид за складом елементів.
Знищення радіоактивних матеріалів означає приведення до та кого стану, коли вони не можуть бути використані за цільовим призначенням. Воно включає в себе хімічні перетворення, механічні ушкодження, фізичні зміни, в т. ч. і на ядерному рівні.
Розпилення радіоактивних матеріалів - це їх розподіл дрібними частками по багатьох місцях, що приводить до зниження їх кон центрації і втрати радіаційних властивостей.
Руйнування радіоактивних матеріалів - це також один із спосо бів їх приведення до непридатного стану. Воно охоплює, насам перед, фізичні зміни - механічні пошкодження захисних оболонок джерел іонізуючого випромінювання, збірок ядерних тепловиділяючих елементів тощо. Крім того, руйнуванням є зміни на ядер ному рівні - перетворення одних матеріалів в інші шляхом опро мінення, проведення ядерної реакції.
Відповідним дозволом є ліцензія на здійснення відповідної дія льності з радіоактивними матеріалами або ж разовий дозвіл на проведення операцій (дій) з такими матеріалами в певному конк ретному випадку.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б од нієї із зазначених дій.
Кваліфікуючими ознаками цього злочину (ч. 2 ст. 265) є вчи нення вказаних вийде дій з метою спричинити загибель людей, шко ди здоров'ю людей, майнової шкоди у великому розмірі або значного забруднення довкілля, а особливо кваліфікуючими ознаками (ч. З ст. 265) є вчинення дій, передбачених ч. 1 або 2 цієї статті, повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони спричинили загибель людей, майнову шкоду у великому розмірі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки.
Поняття майнової шкоди у великому розмірі щодо цього злочину та передбаченого ст.256-1 роз'яснено в примітці до ст. 265. Видається, що прямі збитки, про які йдеться у цій примітці, включають майнову шкоду, завдану безпосередньо внаслідок поширення радіоактивних матеріалів, включаючи витрати на лікування потерпілих, вартість майна, яке неможливо використовувати та самих радіоактивних ма теріалів, затрати на дезактивацію. Водночас, не відносять до прямих збитків втрати від неможливості використання сільськогосподарсь ких чи мисливських угідь, неодержані доходи від можливої експлу атації майна та інші кошти, які були б одержані при утриманні від незаконного поводження з радіоактивними матеріалами.
Порівняння санкцій статей КК про відповідальність за вбив ство, тяжке тілесне ушкодження, умисне знищення чи пошкоджен ня майна та незаконне поводження з радіоактивним матеріалами дає підставу стверджувати, що суб'єктивне ставлення до наслідків, при настанні яких має місце особливо кваліфікований вид цього злочину, має виражатися в необережній вині.
Ст. 267 Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймис тими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
Предметом даного злочину є: 1) вибухові речовини; 2) легко займисті речовини; 3) їдкі речовини; 4) радіоактивні матеріали.
Легкозаймисті речовини (ч. 2 ст. 267) - це тверді, рідкі, газо подібні та пилоподібні речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних факторів. До них належать: самозаймисті речовини, які загоряються внаслідок контакту з атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами (білий фосфор, металевий натрій, сірка та інші); речовини, які загоряються під дією удару, стиснення (як правило, гази); рідини, з температурою спалаху парів до 28 °С включно; інші речовини (переважно, рідини) з температурою спа лаху не більше 61 °С.
До їдких (ч. 2 ст. 267) належать речовини, які швидко вступають у хімічну реакцію з іншими матеріалами, роз'їдаючи їх - по дразнюють чи знищують живі тканини, розчиняють чи змінюють структуру більшості неорганічних речовин. Це - всі види кислот та лугів (сірчана кислота, їдкий натр, негашене вапно тощо), якщо з врахуванням концентрації та кількості, фізичного стану, вико ристовуваної тари речовина здатна заподіяти шкоду громадській безпеці. Не можуть бути віднесені до їдких речовин, за незаконні дії з якими настає кримінальна відповідальність, харчові розчини оцтової кислоти, луги, які входять до складу косметичних засобів.
Поняття вибухових речовин та радіоактивних матеріалів в ана лізованому злочині ідентичне таким же поняттям, розглянутим стосовно інших злочинів проти громадської безпеки (зокрема, пе редбаченого ст. 262).
Об'єктивна сторона аналізованого злочину полягає у вчиненні таких діянь:
1) порушення правил зберігання, використання, обліку, переве зення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів;
2) порушення інших правил поводження з вибуховими речови нами чи радіоактивними матеріалами;
3) незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем;
4) незаконне пересилання поштою або вантажем легкозаймис тих або їдких речовин (ч. 2 ст. 267).
Відповідальність за злочин, передбачений ст. 267, диференці йована з врахуванням суспільно небезпечних наслідків, якими мо жуть бути:
- створення небезпеки загибелі людей або інших тяжких нас лідків (ч. 1 ст. 267);
- загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 267).
Зміст вказаних наслідків такий же, як і щодо інших злочинів проти громадської безпеки.
Ст. 267-1 Порушення вимог режиму радіаційної безпеки
Кримінальна відповідальність за порушення вимог режиму радіа ційної безпеки встановлена задля того, щоб убезпечити від поши рення потенційно радіоактивних предметів, які перебувають у ме жах спеціально виділених зон. Це зони відчуження та зони без умовного (обов'язкового) відселення («Чорнобильська зона»).
Предметом цього злочину виступають будь-які речі, які пере бувають у межах вказаних зон, незалежно від того, є вони радіоак тивно забрудненими чи ні; кому належать, скільки часу перебували на території зони тощо. Таким предметом можуть бути і речі, законно чи незаконно ввезені особою на територію зони відчужен ня чи відселення і які згодом нею ж переміщаються за межі зони.
Об'єктивна сторона порушення вимог радіаційної безпеки полягає у вчиненні таких дій; 1) переміщення вказаних предметів за межі зони (ч. 1 ст. 267і). Переміщення може полягати у виве зенні на транспортних засобах чи інших пристосуваннях (тачка, санки, човен), винесенні на собі, виведенні тварин. При цьому пе реміщення є незаконним, якщо компетентним органом (службо вою особою) не надано на це дозволу або переміщувані предмети не пройшли з позитивним висновком (про відсутність перевищен ня меж радіації) дозиметричний контроль; 2) придбання з метою використання або збуту предметів, незаконно переміщених із зони відчуження чи відселення (ч. 2 ст. 267і). Під придбанням слід ро зуміти набуття таких предметів на будь-яких підставах - купівля, обмін, прийняття боргу, отримання в подарунок чи як оплату за виконану роботу чи надані послуги тощо.
Суб'єкт злочину - загальний. Вчинення вказаних діянь служ бовою особою є підставою для застосування ч. 4 ст. 267і.
Суб'єктивна сторона порушення вимог режиму радіаційної безпеки характеризується умисною виною. При цьому особа усві домлює, що речі, які становлять предмет злочину, перебували на території зони відчуження чи відселення.
Кваліфікуючими ознаками щодо незаконного переміщення відповідних предметів є вчинення цього діяння з метою їх збуту або збут. Як особливо кваліфікуючі ознаки закон передбачає (крім вчинення дій службовою особою) повторність, а також запо діяння загибелі людей або інших тяжких наслідків. Суб'єктивне ставлення до таких наслідків має виражатися в необережності.
Ст. 268 Незаконне ввезення на територію України
відходів і вто ринної сировини
Предметом злочину є: 1) відходи; 2) вторинна сировина (ч. 1 ст. 268); 3) речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268).
Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утво рюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого ви користання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
При цьому радіоактивними відходами вважаються матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне за бруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умов, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.
Вторинною сировиною є залишки виробництва та побуту (вже використана сировина, тара, відпрацьовані матеріали), які придат ні для переробки і використовуються повторно.
Речовини або матеріали, що належать до категорії небезпеч них відходів, які забороняються до ввезення - це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середо вища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів поводження з ними. До них, зокрема, належать: непотрібні фар мацевтичні товари, ліки та препарати, шлами бензину, що містять свинець, свиняча гноївка (фекалії), каналізаційний мул, азбест (пил та волокна).
Об'єктивна сторона розглядуваного злочину включає в себе вчинення таких дій:
1) ввезення на територію України без належного дозволу відхо дів або вторинної сировини (ч. 1 ст. 268) - це фактичне переміщення відходів чи вторинної сировини через митний кордон України;
2) транзит через територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст. 268) - це переміщення відходів чи вторинної сировини під митним контролем через тери торію України між двома пунктами або в межах одного пункту на митному кордоні України;
3) ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 267);
4) транзит через територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняють ся до ввезення (ч. 2 ст. 267).
Ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини без на лежного дозволу має місце тоді, коли: дозвіл відсутній взагалі або виданий неуповноваженим на те органом; порушені умови щодо кількості, видів, упаковки тощо відходів чи вторинної сировини; не дотримані вимоги щодо строків, місця ввезення, маршруту тран зитного перевезення.
Ст. 269 Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин
Предметом злочину є: 1) ви бухові речовини; 2) легкозаймисті речовини. їх поняття ідентичне аналогічним поняттям, розкритим при розгляді злочинів, передба чених статтями 262 та 267.
Об'єктивна сторона цього злочину характеризується незакон ним перевезенням на повітряному судні вибухових або легкозай мистих речовин.
Під перевезенням слід розуміти дії, внаслідок яких вибухові або легкозаймисті речовини переміщаються в повітряному судні від моменту зачинення його дверей перед початком польоту до їх відчинення після завершення польоту. При цьому не має значення, де саме знаходяться відповідні речовини - в одязі особи, яка пере буває на борту повітряного судна, його ручній поклажі чи здані для перевезення багажем. Незаконним перевезення буде тоді, коли воно здійснене: а) щодо вибухових або легкозаймистих речовин, які взагалі заборонені для перевезення повітряними судами; б) з порушенням вимог щодо кількості, упаковки речовин, які дозво лені для перевезення; в) без отримання спеціального дозволу, який передбачений для перевезення певних видів вибухонебезпечних або легкозаймистих речовин.
Обов'язковою ознакою цього діяння є місце вчинення злочину - повітряне судно, тобто літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повіт рям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в триви мірному просторі. До повітряних суден належать як ті, що важчі за повітря (літаки, гелікоптери, планери), так і легші (дирижаблі).
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 269 дій.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 269) є загибель людей або інші тяжкі наслідки.
5. Злочини, пов'язані з нападом на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення
Ст. 261 Напад на об'єкти, на яких є предмети,
що становлять під вищену небезпеку для оточення
Об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення,- це виробництва, сховища, транспортні засоби, наукові установи, вій ськові частини, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біоло гічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети.
З об'єктивної сторони злочин полягає у нападі, тобто рап товій, агресивній, насильницькій дії, спрямованій на подолання опору охорони чи інших працівників відповідного об'єкта, на вста новлення над усім таким об'єктом чи його частиною фактичного панування, отримання можливості розпоряджатися предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточення тощо.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення нападу.
Метою нападу є захоплення, пошкодження або знищення за значених об'єктів.
6. Злочини, пов'язані з порушенням спеціальних правил
Ст. 270 Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки
Під пожежею розуміють неконтрольоване го ріння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей та (або) створює загрозу життю і здоров'ю людей.
Об'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується таким порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки:
1) невчинення повністю дій, які особа зобов'язана і могла ви конати (наприклад, невстановлення щитів з пожежним інвентарем, непроведення інструктажу для підлеглих працівників чи неперешкоджання вчиненню ними дій, які загрожують пожежею);
2) вчинення частини дій, які особа зобов'язана й могла вчинити чи виконання їх неналежно (зокрема, заправка не всіх вогнегасни ків, які повинні бути на об'єкті);
3) виконання дій, які заборонені протипожежними правилами (наприклад, використання відкритого вогню для розігріву двигуна автомашини, віддання підлеглим розпорядження про виконання робіт з порушенням існуючих вимог пожежної безпеки).
Встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки - це вимоги, які закріплені у відповідних нормативно-правових актах. До нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки належать: закони, постанови КМ, а також положення, інструкції, правила, стандарти, норми та інші акти (у т. ч. акти адміністрації підпри ємств, установ та організацій), прийняті в установленому порядку і які містять вимоги щодо запобігання виникненню пожеж, порядку їх ліквідації, мінімізації шкідливих наслідків.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину є суспільно небезпечні наслідки. При вчиненні злочину, передбаче ного ч. 1 ст. 270, такими наслідками є шкода здоров'ю людей або майнова шкода у великому розмірі.
Шкода здоров'ю людей полягає у заподіянні внаслідок пожежі хоча б одній особі опіків, травм, які оцінюються як легкі або серед ньої тяжкості тілесні ушкодження. Видається, що такі наслідки можна констатувати й тоді, коли заподіяна шкода має хай і мен ший розмір (тобто, не становить навіть і легких тілесних ушко джень), але спричинена багатьом (десяткам, сотням) потерпілих.
Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, як що прямі збитки складають суму, яка в триста разів і більше пере вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 270).
Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 270) є: 1) загибель людей; 2) майнова шкода в особливо великому розмірі; 3) інші тяжкі на слідки.
Майновою шкодою в особливо великих розмірах треба вважати прямі збитки, що становлять суму, яка в тисячу разів і більше пе ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Прямими збитками від пожежі вважається вартість знищених пожежею матеріальних цінностей, шкода, заподіяна їх пошко дженням, вартість вогнегасних речовин, витрати на вжиття заходів для рятування людей і матеріальних цінностей тощо.
Висновки
Отже, громадська безпека - це безпека громади, усього суспі льства і будь-якого її члена. Це - суспільні відносини, які склада ються з приводу попередження насильницької шкоди від предме тів і видів діяльності, що становлять підвищену загрозу: органі зованої злочинної діяльності, проявів тероризму, зброї та інших загальнонебезпечних предметів, окремих видів людської діяль ності.
Таким чином, громадська безпека – це сукупність охоронюваних нормами кримі нального права суспільних відносин, які складаються з приводу убезпечення невизначеного кола осіб та правоохоронюваних ін тересів від спричинення насильницької шкоди предметами та видами діяльності, які становлять підвищену небезпеку для ото чуючих.