Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
53
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Спеціальність 08.05.01. –Світове господарство і міжнародні економічні відносини
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Науковий консультант |
доктор економічних наук, професор, Філіпенко Антон Сергійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин |
|
Офіційні опоненти |
доктор економічних наук, професор, Гальчинський Анатолій Степанович, радник Президента України - директор Національного інституту стратегічних досліджень |
|
доктор економічних наук, професор, Шаров Олександр Миколайович, Тернопільська академія народного господарства, професор кафедри міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин та маркетингу |
|
|
доктор економічних наук, професор, Федосов Віктор Михайлович, Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів |
|
|
Провідна установа |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, відділ міжнародних валютно-фінансових відносин, м. Київ |
Захист відбудеться “23” квітня 2003 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119 м. Київ, вул. Мельникова 36/1, зал засідань вченої ради.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017 м. Київ, вул. Володимирська 58 к.10.
Автореферат розісланий “22” березня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Пузанов І.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Актуальність теми. Дослідження наукової проблеми формування глобальної фінансової архітектури обумовлено новітніми процесами як у світовому господарстві в цілому, так і у його фінансовому секторі, зокрема. Сама фінансова діяльність стає дедалі інтегрованішою. Поряд із цим уже заявив про своє існування ще один когерентний процес –глобалізація, що характеризується формуванням більш зрілого порівняно з інтернаціоналізацією рівня міжнародних економічних зв’язків та інших форм і способів людського спілкування та співіснування.
Нинішній етап цивілізаційного розвитку зумовлює необхідність розробки нетривіальних підходів до вивчення та усвідомлення процесів генезису і функціонування світового економічного простору, з’ясування сутності сучасної парадигми світового фінансового середовища та глобальної фінансової архітектури. Важливо також розкрити суперечності і парадокси фінансової глобалізації, її основні тенденції у ІІІ-му тисячолітті, оскільки світова економічна інтеграція відбувається в першу чергу як фінансова глобалізація внаслідок розвитку і зміцнення міжнародних фінансових відносин. Спостерігається прямування до світового фінансизму, коли першоосновою уже є не надприбуток, а можливість отримувати доходи, функціонувати у глобальній системі, маючи свою нішу, брати участь у розподілі та перерозподілі економічних ресурсів.
Відмітною рисою сучасного світового господарства є “самоорганізація” економічної системи, де перебудова чи рекомбінація притаманних їй організаційних чи інституційних форм поєднується із створенням абсолютно нових. Формується новий каркас (архітектура) світової системи економіки і політики, який характеризується певними зрушеннями: стирається грань між внутрішнім і зовнішнім середовищем діяльності, між внутрішньою і зовнішньою політикою; при цьому стрімко набирає силу економізація політики, а геофінансовий простір стає основним; традиційні зовнішньоекономічні доктрини втрачають свою силу, події відбуваються вже не просто на світовому ринку, а у глобальному фінансовому середовищі/просторі. Усе це вимагає реформування, реструктуризації принципів, механізмів та методології функціонування міжнародних фінансових інституцій та ін. Глобальна фінансова реформа, з огляду на вищезазначені трансформаційні та структурні перетворення, є одним із пріоритетних та актуальних питань сьогодення.
Однак, аналізуючи глобальну “фінансову систему” як з історично-генезисних, так і з трансформаційних позицій, у ретроспективному розрізі, приходимо до висновку - в нинішній час радше і правильніше вести мову про фінансовий простір (світове фінансове середовище), ніж про чітко структуровану систему, як порядок, зумовлений правильним, планомірним розгортанням і взаємним зв’язком частин єдиного цілого. Виходячи із вищезазначеного, актуальним на сьогодні постає питання комплексного дослідження змін у світовому фінансовому середовищі в умовах глобалізації із виявленням трансформаційних, реструктуризаційних особливостей і пошуку можливих шляхів і варіантів розвитку уже глобальної фінансової системи на основі принципів синергічного конструктивізму.
Важливу роль у теоретичному та емпіричному дослідженні проблематики трансформації та формування глобальної фінансової архітектури відіграють праці зарубіжних вчених: Бансала В., Валерштейна І., Вільямсона Дж., Гільфердінга Р., Дольфюса О., Дорнбуша Р., Камдессю М., Кругер А, Кругмана П., Кьоллера Х., ЛіппаЕ., МакКіннона Р., Манделла Р., Маршалла Дж., Медоуза Д., Месаровича М., МецлераА., Оме К., Сакса Дж., Сороса Дж., Стігліца Дж., Тінбергена Я., Тобіна Дж., Трахтенберга І., Фішера Ст., Флемінга Дж.М., Фрідмена М.
Різні аспекти функціонування світового фінансового середовища розкриті у роботах сучасних вітчизняних науковців Андрущенка В., Білоруса О., Боринця С., Будкіна В., Гаврилюка О., Гальчинського А., Геєця В., Даниленка А., Кістерського Л., Клочка В., Лук’яненка Д., Новицького В., Пахомова Ю., Плотнікова О., Поручника А., Рогача О., Румянцева А., Сікори В., Степаненка В., Федосова В., Філіпенка А., Шарова О., Шниркова О., Юрія С.
Значний внесок у розробку фундаментальних питань реформування світового фінансового середовища зробили російські вчені: Афонцев С., Валова Т., Делягін М., Ділігенський Г., Доронін І., Іноземцев В., Коллонтай В., Кочетов Е., Красавіна Л., Кузнєцов В., Макушкін А., Матюхін Г., Могилевкін І., Моісеєв С., Неклесса О., Осіпов Ю., Рамзес В., Рашковський Є., Чешков М., Шенаєв В., Шишков Ю.
Однак слід зазначити, у вітчизняній та зарубіжній фінансово-економічній літературі все ж бракує ґрунтовних наукових комплексних досліджень щодо функціонування світового фінансового середовища та формування світової фінансової архітектури в умовах глобалізації. Більшість робіт висвітлює лише окремі аспекти досліджуваної проблематики, такі як функціонування фінансових ринків, рух капіталу, проблеми координування валютних співвідношень, золотовалютних резервів, ліквідності чи функціонування міжнародних фірм, транснаціональних банків, злиття та укрупнення капіталів, роль світових фінансових організацій. Практично відсутні наукові розробки, які б аналізували комплексно механізм функціонування усіх складових світової фінансової системи з урахуванням трансформаційних змін, що проходять у зв’язку із глобалізацією не лише на рівні горизонтально-вертикальної підпорядкованості, але й крізь призму трансверсального зрізу. Саме тому, з урахуванням вимог сучасного етапу, вкрай необхідною є активізація теоретичних та прикладних досліджень щодо проблем сучасної парадигми світової фінансової системи, причин та наслідків самодостатності на основі моделювання і розрахунку її критичних меж, ефективності функціонування міжнародних фінансових організацій, як структурно-координаційних ланок глобальної фінансової архітектури. Окрім того, надто прямолінійні та монолітні трактування світової валютно-фінансової системи і їх внутрішні характеристики далеко не повною мірою відображають її сучасний стан.
Вагомість зазначеної проблеми, необхідність її вирішення та актуальність зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та окреслили коло питань, які в ньому вивчаються.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконується у відповідності з плановою темою наукового дослідження кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин “Механізм взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації (номер державної реєстрації 01БФ048-01)”, яка є складовою теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України”, та Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є наукове обґрунтування економічної сутності глобальної фінансової архітектури, окреслення шляхів збалансованості у взаємодії усіх її складових; з’ясування суперечностей та парадоксів функціонування діючої фінансової архітектури і реформування діяльності її структурно-координаційних ланок.
Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які передбачалося вирішити при підготовці дисертаційної роботи:
Об’єктом дослідження є світова фінансова архітектура в умовах сучасної зміни її парадигми під впливом глобалізації.
Предметом дослідження є концептуально-методологічні засади формування світової фінансової архітектури, вияв та аналіз внутрішніх протиріч, діалектики деструктивних тенденцій та стратегічної ролі структурно-координаційних ланок у її функціонуванні.
Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової фінансової думки, концептуальні положення сучасної економічної теорії, монографічна на наукова література, роботи відомих вітчизняних і зарубіжних вчених з питань валютно-фінансової системи, міжнародних фінансових інституцій. Методологічний апарат дослідження складають: загальнонаукові методи дослідження (діалектичний метод пізнання, наукова індукція та дедукція, системний, метод порівняння і синтезу (перший, другий, четвертий розділи)) та спеціальні економічні методи (структурного, дисперсійного, факторного аналізу (другий, третій, четвертий, п’ятий розділи), ієрархічних систем (четвертий розділ)), (економіко-математичне моделювання, прогнозування, метод екстраполяції, структурно-функціональний (третій, четвертий розділи)). Творчо застосований нелінеарний концептуальний підхід уможливив реалізацію поставленого завдання –довести на аналітичному рівні, що глобальній фінансовій архітектурі властиві адіабатичні виміри, коли суспільні явища змінюються значно повільніше, ніж базові змінні системи; що означена система має чітко виражені адитивні характеристики.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі розроблено концепцію формування глобальної фінансової архітектури, в якій комплексно розкрито і систематизовано ключові теоретичні та прикладні питання трансформаційних процесів, що відбуваються у світовому фінансовому середовищі, сформульовано теоретичні засади та методологічні підходи щодо реформування світової фінансової системи.
У процесі дослідження одержано такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми, що досліджується та характеризують новизну роботи:
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення. Отримані результати щодо форм і механізмів співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями в умовах трансформації міжнародної валютно-фінансової системи та глобалізації світогосподарських зв’язків використані у Посланні Президента України до Верховної Ради “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році” (довідка №4/1-04/135 від 13.06.2002р.). Наукові розробки щодо сучасного стану та тенденцій розвитку міжнародної фінансової архітектури знайшли використання в ході розробки тактики і стратегії відносин Національного банку України з міжнародними фінансовими організаціями. Практичне застосування знайшов проведений аналіз причин і наслідків аргентинського дефолту, обґрунтування ефективності та умов доцільності застосування жорстких валютних курсів (Currency Board –системи Валютного Бюро), а також обґрунтування необхідності й економічної ефективності диверсифікації валютних резервів у бік збільшення частки євро. Враховано рекомендації щодо тактики, стратегії та своєчасності дванадцятого перегляду квот МВФ в контексті реформування і трансформування діяльності міжнародних валютно-фінансових інституцій (довідка Національного банку України №13-110/4740 від 29.12.2002 р.).
Пропозиції щодо операцій з золотом та механізмів їх здійснення, визначення ролі центральних банків на ринку золота і самого золота в сучасних умовах використані при підготовці Положення про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України (затверджено постановою Правління Національного банку України 24 лютого 1998 р №65), а також при розробці інших нормативних документів, які регулюють порядок здійснення операцій на ринку банківських металів України (довідка №13-110/1998 від 14.05.2001 р). Пропозиції щодо формування нової економічної структури України та її адаптації до економіки Європейського Союзу використані при написанні рекомендацій і аналітичної записки Сьомої міжнародної наукової конференції –літньої школи “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: глобалізація і нова економіка –наслідки для Європи і України” (Ялта-Форос, 18-20 вересня 2002 р.) (акт № 126-17/1034 від 25.11.2002 р.), щодо реформування інвестиційного механізму - при написанні рекомендацій Четвертої міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційний аспект” (Ялта-Форос, 13-15 вересня 1999 р.) (акт № 127-17/83 від 02.02.2000 р.); пропозиції щодо реформування соціально-економічного механізму в контексті адаптації до економіки Європейського Союзу використані при написанні рекомендацій Третьої міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: регіональні і соціально-економічні аспекти” (Ялта-Форос, 14-16 вересня 1998 р.) (акт про впровадження від 16 лютого 1999 р.). Окремі положення, що містяться у дисертації, використовуються у навчальному процесі Тернопільської академії народного господарства (довідка №126-15/1170 від 27.12.2002р.) та Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні навчальних дисциплін та при розробці їх методичного забезпечення (довідка № 048/12-080 від 17.01.2003 р.).
Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримано автором особисто, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційному дослідженні використані ті ідеї та положення, що є результатом особистих напрацювань.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювались на науково-теоретичному семінарі та засіданні кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні ідеї і пропозиції доповідались на: І міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: теорія і стратегія” (Ялта-Форос, 25-27 вересня 1996 р.), ІІ міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: мікроекономічний аспект” (Ялта-Форос, 25-27 вересня 1997р.), ІІІ міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: регіональні і соціально-економічні аспекти” (Ялта-Форос, 14-16 вересня 1998 р.). ІV міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти” (Ялта-Форос, 13-15 вересня 1999 р.) та VII міжнародній науковій конференції –літній школі “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: глобалізація і нова економіка –наслідки для Європи і України” (Ялта-Форос, 18-20 вересня 2002 р.) проведених Тернопільською академією народного господарства спільно з Університетом ім. Й.-В.Гете (Франкфурт-на-Майні, Німеччина); Міжнародній науковій конференції “Ринкові реформи та економічний розвиток перехідних суспільств: приклад України” (м. Київ, 20-21 листопада 1997 р.), Міжнародній науковій конференції “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)” (м.Київ, 19-20 листопада 1998р.), Першій науково-практичній конференції “Міжнародне та міжрегіональне економічне співробітництво в чорноморському басейні”. (Феодосія, 17-19 червня 1999 р.); VII Міжнародній науково-теоретичній конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)” (м. Київ, 25-26 листопада 1999 р.); Міжнародній конференції “Міжнародні потоки капіталу в країнах з перехідною економікою” (м. Київ, Національний університет “Києво-Могилянська академія” 12-13 квітня 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту” (м. Київ, 25-26 вересня 2000р.); VIII міжнародній науково-теоретичній конференції “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)” (м. Київ, 26-27 жовтня 2000 р.); IX Міжнародній науково-теоретичній конференції “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (м. Київ, 25-26 жовтня 2001р.); Міжнародній науковій конференції “Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія” (м. Дніпропетровськ, 23-24 листопада 2001р.); інтерактивному семінарі “Проблеми легалізації та відмивання грошей на внутрішньому та зовнішньому ринках” (м. Київ, 24 квітня 2002 р.); Х Міжнародній науково-теоретичній конференції “Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (м. Київ. 21 листопада 2002 р.); Міжнародній конференції “Університети –міжнародні відносини –ЮНЕСКО” (м. Київ, 5-6 грудня 2002 р.)
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 2 одноосібних монографії загальним обсягом (45,9 д.а.), 28 наукових статей, в тому числі 4 у співавторстві. З них: 21 стаття (13,55 д.а.) у провідних наукових фахових виданнях; 7 статей (4,05 д.а.) в інших виданнях, 3 тези доповідей. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації складає 64,1 авторських друкованих аркушів.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел із 505 найменувань на 29 сторінках та 21 додатка на 36 сторінках. Повний обсяг дисертації складає 529 сторінок, з яких 457 сторінок основного тексту, що містить 35 аналітичних таблиць та 53 рисунки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та вказано на практичне значення отриманих результатів.
У розділі 1 – “Економічна глобалізація –еволюційне підґрунтя зміни світової фінансової архітектури” висвітлено сутнісно-економічні засади поняття “фінансова архітектура”, на основі багатостороннього системно-синтезного підходу досліджено, що економічна глобалізація як явище об’єктивне та реально-існуюче стало причиною й основою, що спонукали до перегляду діючої фінансової архітектури і поставили питання про існування системності на сучасному етапі у світовому фінансовому середовищі.
Незважаючи на численні дискусії довкола теоретичних питань, пов’язаних із реформуванням, трансформуванням і формуванням глобальної фінансової архітектури, до цього часу не вироблено єдиної позиції щодо ключової дефініції у цій сфері, а науковій доктрині властивий помітний еклектизм. Не останню роль у сучасній хаотичності, неврівноваженості та нестійкості відіграла відсутність повноцінної світової фінансової системи та вільне, часто науково не обґрунтоване, без належного глибинного фахового підходу вживання терміну “світова фінансова система”. Цей термін досить легко ввійшов у науковий обіг, однак юридично світова фінансова система ніколи, ніким і ніде не була оформлена. Вільне використання терміну “фінансова система” часто призводить до термінологічної плутанини. Це підміняє та неправильно трактує поняття, видає бажане за дійсне щодо світового фінансового середовища та процесів, що відбуваються в ньому. На сьогодні щодо фінансового середовища/простору ми можемо вести мову про його архітектуру, як принцип побудови, організації його функціонування. Однак вже зараз відчуваються особливі методологічні труднощі входження категорії “фінансова архітектура” у вітчизняну економічну науку, незважаючи на її широке використання в міжнародних економічних та політичних колах. Інтегруючи теоретичні погляди вітчизняних та зарубіжних вчених екомомістів, а також власне бачення даної проблематики, у дисертації запропоновано авторське визначення поняття [категорії] “фінансова архітектура” в економічному сенсі, яка трактується як сукупність окремих найбільш інтегрованих сфер і ланок національних фінансових систем, функціональних форм організації валютних відносин та світових фінансових організацій, що забезпечує наднаціональне регулювання з метою підвищення стійкості світових фінансових ринків, ринків національних валют на основі принципів і механізмів ринкового і позаринкового розподілу і перерозподілу світових фінансових ресурсів і капіталу.
У процесі дослідження встановлено, що глобалізація поступово привела до того, що конструкція існуючої архітектури застаріла. І власне декілька міжнародних фінансових криз 1990-х викрили крихкість нового глобального ринку, а нестійкість та незбалансованість світового фінансового сектору уже в 2000-і роки (колапс довгострокових фінансових вкладень, відсутність можливостей для інвестування в реальний сектор економіки, зростання вартості фінансових інструментів) довели, що в структурі глобальних ринків завданням міжнародних фінансових відносин є, по суті, забезпечення міжнародної фінансової стабільності, яка має два фундаментальних аспекти –запобігання кризі і вихід з кризи. Новим елементом є те, що глобальна фінансова архітектура повинна відображати взаємозалежність макроекономічних і фінансових аспектів зі структурними, соціальними і гуманітарними проблемами, поряд із вирішенням першочергової проблеми фінансової нестабільності, зниженням зростаючої волатильності ринків та узгодженістю регулювання економіки.
Дослідження показують, що зараз спостерігається стан хиткої рівноваги у валютній площині, у фінансовому секторі –системність на межі розриву, а його самодостатність та спекулятивність, фіктивний характер, стан відірваності від реальної економіки, і неможливість поєднання при цьому ефективної функціональної діяльності міжнародних фінансових інституцій доводить про необхідність пошуку шляхів повернення її власне до системності –пошуку принципових механізмів структурованої організації. Це дало можливість зробити висновок про доцільність та необхідність, у сучасних умовах прямування до світового фінансизму, реформаційно-трансформаційних перетворень, які спричинили зміну парадигми світового фінансового середовища, скликання на міжнародному рівні фінансової конференції, де й обговорити параметри, принципи, механізми щодо формування й юридичного оформлення світової фінансової системи.
Аналіз типів та етапів економічної глобалізації ще з античних часів, проведений у дисертації, дав можливість відстежити генезис цього явища, з’ясувати економічні причини та передумови його виникнення і структурно-трансформаційні зміни, що відбувалися, порівняти глобалізацію економіки 40-х років ХІХ ст. та сучасний етап з виокремленням специфічних особливостей кожного та спільних рис, ролі та впливовості на стан світового господарства, зміну парадигми світового фінансового середовища. У світовому ж масштабі кожний новий прояв “глобалізації” стає черговою сходинкою до формування однополюсного світу, в якому глобальним значенням може володіти лише його центр, його постіндустріальна складова –архітектонічна вершина сформованої глобальної фінансової системи.
Важливим елементом аналізу процесу глобалізації є її розгляд як багаторівневої ієрархічної системи. У процесі дослідження встановлено, що домінуючою все ж залишається тенденція до всесвітньої економічної інтеграції, а отже, і до глобалізації господарського розвитку й окремих країн, та світової економіки в цілому. На авансцену світового економічного життя висуваються нові дійові особи, які поряд із традиційними стають нині головними суб'єктами світогосподарських процесів. Економічна глобалізація та її сучасний бурхливий розвиток стали причиною перегляду сутності інтернаціоналізації на нинішньому етапі та стратегії економічної інтеграції. Інтернаціоналізація, за своєю суттю –структурований процес. Саме з причин техноеволюції, яка стимулюється економічною організацією життя, економіка постає не просто як працююча, але і як постійно еволюціонуюча система.
Ключовою тенденцією сучасної інтернаціоналізації є транснаціоналізація, яка кількісно виявляється у зростанні чисельності міжнародних фірм і розширенні масштабів їх діяльності, а якісно –у формуванні внутрішньокорпоративних міжнародних ринків, які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Саме це дає можливість розглядати транснаціоналізацію як другу детермінанту світового економічного розвитку.
Капітал, національний за належністю, перетворюється у міжнародний за сферою своїх інтересів і характером застосування. Окрім цього транснаціоналізація поряд з промисловим охопила і банківський капітал, що веде до утворення потужних транснаціональних банків. Великий вплив на процес інтернаціоналізації потоків капіталу мають глобальні потреби людства, фінансова глобалізація; розвиток електронних спеціальних мереж, інтернет-платежів, віртуальних магазинів і врешті-решт віртуальної економіки. Інтернаціоналізація потоків капіталу це ніщо інше, як зростання взаємозв’язку та взаємозалежності, взаємопроникнення і зрощення національних і міжнародних потоків капіталу, що проявляються як у створенні окремими компаніями господарських об’єктів в інших країнах, так і в розвитку міжнародних форм зв’язків і контактів між капіталами різних країн.
Дослідження процесів інтеграції та інтернаціоналізації виробництва і ринку капіталів, дало можливість зробити висновок, що інтернаціоналізація грошово-кредитних ринків у сучасних умовах відбувається швидше, ніж інтернаціоналізація виробництва, а світовий фінансовий ринок практично виконує своєрідну функцію каталізатора процесів концентрації та централізації капіталу. Все більше посилюються взаємовпливовість і взаємопов’язаність фінансових ринків світу, які обопільно страждають від високих валютних коливних амплітуд. Світогосподарська система стала настільки складною і багатогранною, що вона вже не може управлятися з одного центру. Якщо колись системотвірну роль відігравали одна –дві економічно і технічно передові держави, то тепер на цю роль претендує не лише більш широке коло країн, але й капітал, що глобалізується. Світові фінансові центри (СФЦ) всюди вихоплюють з процесу відтворення найбільш однорідний і мобільний елемент –гроші та вільно маніпулюючи ними, зосереджують у своїх руках величезну економічну силу. Це дало можливість зробити висновок, що сама фінансова сфера штучно створює особливо вигідні умови для себе. Інтеграція ж створила сприятливі умови для стрімкого поширення віртуальних грошей і кредитних зобов’язань, відірваних від реалій господарського життя, але які неминуче досить сильно впливають на господарські процеси.
Глобалізація супроводжується регіоналізацією економічної діяльності, яку часто-густо вважають гальмом глобалізації, чи глобалізацією в обмежених масштабах, яка охоплює групу країн, що утворюють об’єднання, в яких відбувається більша чи менша лібералізація торгівлі, руху капіталу і людей в рамках відповідного інтеграційного угруповання. У роботі обґрунтовано, що хоча й процес регіоналізації економіки все ж таки дещо уповільнює широкомасштабність глобалізації, але це є невід’ємна і логічна його фаза саме на цьому витку розвитку, а наступним уже буде об’єднання між міжрегіональними глобальними угрупованнями. Регіональна інтеграція визріла як якісно нова, вища форма інтернаціоналізації господарського життя. Своєрідною моделлю, в якій яскраво проявляються векторно-напрямлені переплетення глобалізації та інтеграції є економічне середовище країн Європи та країн Європейського Союзу, зокрема, інтеграція в Європейському Союзі досягла найбільшої зрілості.
Нині глобалізація сприяє створенню нових регіональних інтеграційних утворень і еволюції у бік вищої інтеграційної цілісної старих. Світ поступово трансформується у простір глобальної взаємодії усіх його складових. Інтеграція є раціональною основою, яка прямує до узгодженості не шляхом диктату, а домовленостей, економічно-політичного діалогу і прагматичного спрямування загальних інтересів даного угруповання, регіону. Міжнародна інтеграція виступає як комплексне явище, що охоплює розвиток продуктивних сил і виробничих відносин. У цьому контексті основним є не лише простий пошук джерел капіталу чи фінансових ресурсів, а розробка широкомасштабної взаємозв’язаної системної моделі, яка сприяла б економічній ефективній віддачі залучених коштів від моменту вибору, визначення пріоритетних напрямів прикладання капіталу, до механізмів забезпечення їх ефективності через прибутковість, фондовіддачу, підвищення продуктивності праці, значущості кожного господарюючого суб’єкта, а в подальшому оздоровлення фінансового середовища в цілому, не забуваючи при цьому соціальні питання, які зараз є чи не найболючішими, оскільки світова економічна система вперше прямує до мегаекономіки.
У сучасних умовах економічної глобалізації питання вибору стратегії інтеграції є чи не найважливішим і найвідповідальнішим, і не лише для країн, що розвиваються, країн перехідної економіки, але й для високорозвинених. Такий висновок можна зробити із сучасних подій і трансформацій у світовому фінансовому середовищі: низка банківських злиттів, поглинань, укрупнень і на фоні цього інтеграція у зміцнені конгломеративні структури та переділ всередині таких структур, поглиблення спеціалізації, сфер впливу, ринків, тактики та стратегії ведення операцій –ЄС, АТЕС, НАФТА; біржових угруповань Euronext2 й інтеграція NYSE3. Наміри про співпрацю в рамках інтегрованого ринку капіталів Euronext та NYSE є першим кроком зламу стереотипів виключної регіональності сучасної інтеграції. Оскільки саме капітал, володіючи унікальними можливостями неприв’язаності до територіального поділу, робить можливим таку форму інтеграції як інтеррегіональну.
В результаті інтернаціоналізації економіка набуває якісно нового змісту, досягаючи таких масштабів, коли ми говоримо про формування глобально інтегрованої економіки. Більш інтегрована глобальна система вимагає підвищення ступеню цілісності політики, що проводиться, та заповнення серйозних прогалин, а існуюча міжнародна фінансова архітектура в свою чергу потребує комплексного реформування та трансформування з урахуванням геофінансових та геоекономічних вимог.
У розділі 2 –“Сучасна парадигма світового фінансового простору” проведено системне багатовекторне дослідження сучасної парадигми світового фінансового простору крізь призму його еволюції та трансформації, розвитку міжнародного фінансового ринку в умовах глобалізації. На основі ретроспективного порівняльного аналізу досліджено зміну світового фінансового середовища, основні внутрішні та зовнішні чинники, під впливом яких відбувалася ця модифікація. У роботі виділено найсуттєвіші події, що спричинили зміни у світовому економічному та фінансовому середовищі, що дало можливість розкрити його вразливі місця.
За рівнем глобалізації фінансова сфера сьогодні випереджає всі сфери реальної економіки, а поширення інформаційних технологій перетворило світовий фондовий та валютний ринок на єдиний глобальний фінансовий простір, водночас якісно змінивши відносну цінність ресурсів, висунувши на перший план найбільш мобільні –інтелект і фінанси. У ході дослідження виявлено, що світовий фінансовий сектор став практично незалежним від державного контролю і регулювання. Окрім того, відбулася принципова зміна моделі взаємодії цього сектору з державними регуляторами. За існуючими оцінками менш ніж 30% ринку цінних паперів країн “Великої сімки”4 контролюються державою чи підпорядковані державним інтересам. Світовий фінансовий ринок переміщує в місяць понад 3 трлн. дол. з країни в країну. З них 2 трлн. дол. –гроші, що не контролюються державою чи іншими офіційними інститутами. У приватного капіталу більше ресурсів, ніж у центральних банків деяких країн навіть таких, як США. Не національні уряди, а приватний капітал визначає сьогодні ситуацію на світовому фінансовому ринку
У процесі дослідження з’ясовано неоднорідність впливу глобалізації на країни центру та периферії. І незважаючи на скорочення відносних розривів у рівнях розвитку, абсолютний розрив в обсягах їх виробництва на душу населення зріс. Периферія перебуває на траєкторії доганяючого розвитку, а це в черговий раз доводить суперечливість та недосконалість розвитку сучасного світового фінансового середовища.
Аналіз сучасного стану світового фінансового сектору дозволив відстежити хронічні вади, що роз’їдають його з середини, а саме –спекулятивний характер, відрив та органічне відчуження від реального сектору та його самодостатність. Понад 9/10 операцій на фондових біржах світу не пов’язані з торгівлею і довгостроковими інвестиціями. Масштаби операцій спекулятивного капіталу невпинно зростають. Якщо у 1990 році в грошові спекуляції залучалось 600 млрд. дол., в 1997 році –більше 1 трлн., то в 2000 році близько 1,5 трлн., що в 29-30 раз перевищувало вартість товарів та послуг які за день реалізуються. За існуючими оцінками, на кожен долар, що обертається в реальному секторі світової економіки, припадає до 50 доларів у фінансовій сфері. Розмір спекулятивного капіталу оцінюється щонайменше в 300 трлн. дол. США і це при тому, що світовий валовий продукт становить близько 41 трлн. дол. США. Стрімко розвивається міжнародний вторинний ринок боргових зобов’язань, який став величезним полем діяльності для фінансових спекулянтів. Його загальний обсяг наближається до позначки 100 трлн. дол.
Глобальний фінансовий сектор значною мірою став самодостатнім. Усе це сприяло не лише появі, а й функціонуванню та нагромадженню (збільшенню) так званих “дутих грошей” –грошей з нічого, лише через гру на фінансових ринках у глобальному чи внутрішньому масштабі. Сформувалися величезні потоки “світових грошей”, непідконтрольні ні національним урядам, ні іншим інституціям. Головним їх джерелом є переважно торгівля грішми. На основі вивчення сучасного стану світового фінансового середовища з використанням потрійної кривої (“типової функції колапсу”) і моделі тенденційного розвитку площин реального та фінансового секторів світової економіки у роботі розкрито підґрунтя самодостатності у світовому фінансовому секторі. Ситуацію, що характеризує сучасний стан світового фінансового середовища можна описати потрійною кривою або “типовою функцією колапсу”. Як зазначає з цього приводу Річард Фрімен: “це три криві, однак це не просто три криві, а це взаємозв’язок, що є однією функцією” (Рис. 1).
Верхня крива репрезентує фінансові агрегати. (Саме тут криється фінансова бульбашка). Щоб убезпечити обидві криві від обвалу та щоб профінансувати нові рівні кредитних спекуляцій середня крива –грошові агрегати які в основному є пропозицією грошей –повинна зростати, але повільніше ніж верхня крива, і просто забезпечувати підтримку верхньої кривої. Взаємодія двох верхніх кривих і попиту, які вони створюють в умовах фінансових зобов’язань на нижній кривій –кривій реальної економіки –співвідношення затрати/випуск у реальній економіці (від якої залежить людське життя, кожної особи на планеті –третя крива). Чим більше розростається “пухлина” на вершині, тим більше вона висмоктує життя з третьої кривої.
Хоча існує певна пропорція між промисловим, торговим і позичковим капіталом, в останні десятиліття спостерігається негативна тенденція відриву фінансового, позичкового капіталу від матеріально-речової основи товарів, послуг і капіталів. Так, із щоденного обсягу валютних угод, який перевищує 1 трлн. 150 млрд. дол., лише 10% справді опосередковують рух реальних товарів і капіталів. Річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-15 разів перевищує масштаби світової торгівлі, тобто сягає приблизно 150 трлн. дол. Зростання фіктивного капіталу і спекулятивні дії в цій сфері істотно ускладнюють дотримання рівноваги між найважливішими сферами світового господарства. Зазначені тенденції та диспропорції, можна зобразити схематично (Рис. 2).
Питання економічної рівноваги є одним із ключових як на мікро- так і на макро- та мегарівні. В ХІХ –першій половині ХХ ст. західні економісти А.Курно, Л.Вальрас, В.Джевонс, А.Маршалл, К.Менгер, В.Парето сформулювали концептуальні засади теорії економічної рівноваги. Сучасні інтерпретації економічної рівноваги дали американські автори Дж.Хікс, Д.Тобін, П.Самуельсон, француз Ж.Дебре, щоправда, найдосконалішим вченням вважається вчення М.Кондратьєва про часткову і загальну економічну рівновагу. Однак на світовому рівні поки що не створено відповідних інституційних структур, які могли б регулювати світову економічну систему. На нинішньому етапі глобальна економічна рівновага світу формується, з одного боку, на основі взаємодії національних господарських комплексів, а з іншого –за допомогою імпульсів, які надходять із світового ринку. Глобальну ж економічну рівновагу визначають як такий стан, коли чисельність населення та обсяг капіталу залишаються незмінними, а між силами, що впливають на їхні збільшення або зменшення, підтримується стійкий баланс. Найважче розрахувати прогнозний мінімуму “стиснення” питомої ваги реального сектору, циркулюючих потоків у світовий фінансовий сектор, а з нього –у віртуальну площину та площину “квазі –грошей”, швидкість їх обертання, частку рециклювання у реальний сектор з етапним живленням тіньового кластеру. Модель повинна також враховувати співвідношення питомої ваги реального сектора, темпи та межі розширення власне фінансового сектора, сектора “квазі –грошей” зводячи це не тільки у тандемність, а враховуючи вимоги нової фінансової архітектури. Нова модель економіки світу –досить динамічна, але, водночас, достатньо нестійка. Світовий фінансовий сектор нині вийшов за рамки наявно-доступного контролю і перебуває у стані не лише перебудови, а у хаотично-плаваючій структуризації та оновленні, потребуючи перегляду існуючої системи контролю із заміною її на координуючу архітектуру. В цій архітектурі інституції мають напрацьовувати і здійснювати на міжнародному рівні спільну стратегію з урегулювання та координації світового ринку. Йдеться насамперед про розробку загальних правових норм, у рамках яких можна було б контролювати функціонування фінансових структур.
Нинішнє фінансове середовище подібне на таке фізичне явище як ламінарний рух. Враховуючи специфіку сучасного фінансового середовища, у кожній із його складових на різних рівнях можуть відбуватися турбуленції з хаотичними флуктуаціями аж до моменту виривання частин з переходом на інший рівень, в іншу якість. При цьому слід пам’ятати, що існування ламінарного руху можливе лише до певного, так званого критичного значення числа Рейнольдса (Rекр). При Rекр далеко більшому, ніж критичне значення, ламінарний рух перетворюється у турбулентну течію (стан криз, фінансового краху, колапсу).
Генезис співвідношення світового ВВП та світового валютно-фінансового сектора можна зобразити схематично (Рис. 3). Рис. 3 дає можливість зробити висновок, що спіраль ВВП спрямована всередину –за принципом скручування, а спіраль СВФС –у протилежному напрямі, назовні, за принципом розкручування. Це ще раз підтверджує наші припущення про необхідність математичного моделювання граничних (критичних) меж стиснення ВВП (lim. min.) та розширення СВФС (lim. max.) і розрахунку в цих межах екстремумів. Після того, як будуть досягнуті екстремуми, евольвенти оптимуму (як економічні так і політичні) обов’язково змінять напрям розкручування/закручування спіралі, оскільки процес розвитку світової економіки –не що інше, як послідовна зміна її станів. А кожен стан має певну, відповідну його стадії, організацію як структурного, так і кількісного характеру з відповідним механізмом реалізації та розвитку.
Найбільш вагомо глобалізацію відчули фінансові ринки (Табл. 1). У ході дослідження класифіковано структурні та сутнісні зміни у сучасному фінансовому капіталі, а саме: фінансовий ринок почав зливатися з валютним; сам фінансовий капітал, мобільніший навіть за фізичні інвестиції, перебуває у привілейованому становищі; і лише зараз, вперше у світовій практиці відбувається відділення капіталу, який пустив глибоке коріння в економіку, і валютно-спекулятивного, який “грає” на ринку цінних паперів і за своєю сутнісною природою є бігаючим капіталом. Причому мова йде не про поодиноке (одиничне) явище (втеча капіталу була і раніше), а про системну характеристику сучасного фінансового ринку.
Основні тенденції розвитку міжнародного фінансового ринку полягають у тому, що він перетворюється у все більш впливову силу в світовому русі капіталів, стає основним структуроутворюючим фактором фінансового сектора. Фінансова глобалізація впливає на зростання двома способами: за рахунок підвищення глобальної пропозиції капіталу; через стимулювання розвитку національної фінансової системи, що підвищує ефективність розподілу ресурсів, створює нові фінансові інструменти та покращує якість банківських послуг.
Змінився традиційний склад факторів виробництва. Тепер до них долучилася інформація як могутня і, у багатьох випадках, основна умова вирішення економічних, соціальних і політичних проблем. Світ починає перетворюватися в єдиний ринок. Перш за все це виражається у значному розширенні міжнародних фінансових ринків і відчутному зростанні обсягів угод на валютному ринку і ринках капіталу. Прогрес в інформаційних і телекомунікаційних технологіях, лібералізація ринків капіталу і розробка нових фінансових інструментів будуть і в подальшому стимулювати збільшення міжнародних потоків капіталу, що приводить до підвищення ефективності світових фінансових ринків. Світовий фінансовий ринок у ході посилення глобалізації економіки набуває справді всесвітнього характеру.
Комплексний аналіз функціонування світових фінансових ринків та особливості їх розвитку на сучасному етапі дають можливість зробити висновок про необхідність формування глобальної фінансової архітектури.
У розділі 3 –“Логос сучасної фінансової архітектури” на основі системного підходу досліджено сутнісні закономірності фінансової інтеграції, суперечливість та парадокси функціонування діючої фінансової архітектури.
Фінансовий світ за останнє десятиліття радикально змінився, викликавши водночас зміну загальних закономірностей розвитку фінансового середовища, сутності та механізмів функціонування усіх його складових. Можна констатувати, що відбувається принципова зміна осмислення нового економічного механізму та сутності існуючої фінансової архітектури, її відповідності процесам глобалізації та здатності виконувати свої функції. В кінці 1990-х років окреслились напрями, за якими розвиватиметься міжнародний фінансовий сектор. По-перше, виявилась тенденція до утворення валютних блоків навколо провідних західних валют; по-друге, фінансові ринки стають основним структуроутворюючим фактором фінансового сектора; по-третє, активно змінюється структура фінансових інструментів ринків на користь інструментів реального сектора –корпоративних цінних паперів і їх похідних; по-четверте, зростають масштаби глобального технологічного переозброєння фінансових ринків на основі інтернет-технологій; по-п’яте, зріс взаємозв’язок між фінансовим і реальним секторами національних економіки; по-шосте, змінюється тактика та ідеологія діяльності міжнародних валютно-фінансових організацій. Поєднання всіх цих чинників сприяє концентрації капіталу у фінансовому центрі та його розподілу через фінансові ринки. Фінансовий капітал відіграє домінуючу роль у сучасному світі, ось чому невпинно зростає вплив фінансових ринків всередині глобальної економічної системи.
У роботі з’ясовано сутність та уточнено різницю між поняттями “фінансовий потік” та “грошовий потік”. В економічній науці існує два підходи. Відповідно до першого, більш ширшого, фінансові потоки ототожнюються з грошовими, охоплюють весь оборот грошової маси і її розміщення в активах усіх сфер фінансової системи: домогосподарств, підприємств нефінансового сектору, банків та інших фінансових установ, а також держави; в експорті. Другий підхід в теорії “фінансових потоків” базується на їх виділенні із загального грошового обороту як специфічних грошових потоків. “Фінансовий потік” відрізняється від звичайного “грошового потоку” низкою особливостей. Так, “грошовий потік” –акт обміну еквівалентами, вираженими у товарній (у продавця) і в грошовій (у покупця) формі. Тоді як “фінансовий потік” безеквівалентний: вихідна грошова сума поверненню не підлягає (одержувач цієї суми отримує її, а відправник повністю її втрачає).
Функціонування фінансових потоків породжує закономірності кругообігу капіталу, що виступає об’єктивним началом розвитку фінансових ринків, а відкритість фінансових кругообігів та інтеграція фінансових потоків проявляється в глибинній тенденції до інтернаціоналізації фінансових ринків окремих країн. Фінансові потоки між країнами набули значних розмірів. Із широкомасштабного розгляду випливає, що конкурентами на глобальному ринку фінансових ресурсів по суті є фінансові системи Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Японії, які розподіляють між собою більше 90% цієї сфери діяльності. Функціонування фінансового потоку та “силова” концентрація капіталу у фінансових центрах світу –Нью-Йорк, Європейський Союз, Токіо перебуває у постійній динаміці. Міграція фінансового капіталу між країнами у великій мірі здійснюється через перерозподільний механізм світового ринку позичкових капіталів, функціонування інвестицій світового фінансового ринку. З 1980 р. система фінансових ринків стала функціонувати на глобальному рівні. Виникла світова фінансова сітка, що з’єднує провідні фінансові центри різних країн. Вона зв’язала Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюріх, Франкфурт-на-Майні та ін. Міжнародний економічний порядок перетворюється у високоінтегровану, об’єднану електронними мережами систему. Фінансові ринки також переплелись у такій мірі, що тісно пов’язаними стали обмінні курси, процентні ставки і ціни на акції, а обсяг приватного капіталу, який обертається на фінансових ринках, у багато разів перевищує ресурси багатьох країн. Зміцнення зв’язків між світовими фінансовими центрами спричинило фінансову революцію, ключовими аспектами якої є: глобальна присутність міжнародних фінансових інститутів, міжнародна фінансова інтеграція і швидкий розвиток фінансових інновацій.
Міжнародна фінансова інтеграція є другим аспектом фінансової революції, що пов’язана з усуненням бар’єрів між внутрішніми і міжнародними фінансовими ринками та розвитком множинних зв’язків між цими секторами. Фінансова інтеграція розглядається як у вузькому розумінні так і в широкому. У вузькому розумінні фінансову інтеграцію характеризують як –процес гармонізації і уніфікації податкових систем, бюджетної класифікації, бюджетного процесу, державних видатків, системи контролю з боку центральних банків за діяльністю комерційних банків, яка проводиться з метою більшої координації політики держав, що входять в регіональні угруповання. У широкому розумінні на рівні світового господарства фінансову інтеграцію можна окреслити як процес уніфікації фінансових послуг, банківських операцій; лібералізації митних процедур; уніфікації системи координування через міжнародні фінансово-кредитні установи; електронну систему платіжних засобів; рух до світової валютної системи з єдиними світовими грішми крізь призму моно- Євровалюти, бі- та трілатеральної валютної системи.
Досліджено, що якби далеко не просунулась інтеграція ринків капіталів, однак вона все ще не охоплює всіх ринків. В умовах неінтегрованості ринків капіталу процентні ставки у різних країнах визначаються незалежно одні від одних. З одного боку, капітал не може не переміщатися з країни, в якій процентні ставки відносно низькі, в країни, де вони відносно високі. З другого боку, у повністю інтегрованому і ефективному у фінансовому відношенні світі повинна б існувати лише одна відсоткова ставка для капіталу даного типу. В сучасних умовах часткової інтеграції процентні ставки на різних ринках капіталу визначаються взаємозалежно. Окрім того фінансовій інтеграції передує процес фінансової глобалізації (за формою і за глибинністю фінансових механізмів, але за змістом, широкомасштабністю охоплення та площинністю дії процеси міняються місцями).
Фінансова інтеграція є найбільш конфліктним процесом у хвилі глобалізації в цілому і економічній, зокрема. Найбільші успіхи щодо спільного координування й управління має Європейський Союз, де не лише створено єдину валютну систему, а й закладено основи гармонізації фінансової і, в більш широкому плані, економічної політики країн-членів Європейського союзу. Не чекаючи регіонального чи наднаціонального рішення, а виходячи із сучасної ситуації у фінансовій сфері фондові біржі Європи продемонстрували новітні тенденції не лише укрупнення, а й закладення основ нової світової фінансової архітектури. Континентальна Європа показує демонструє зразок не стільки безболісних інтеграційних процесів, скільки посилення та укрупнення фінансового капіталу, виходячи з сучасних тенденцій економічної глобалізації з метою зайняти у майбутньому не лише достойну, але й належну їй роль у глобальній фінансовій архітектурі. Нинішній процес формування потужних біржових структур, укрупнених концернів, суперконцернів, гігантських банківських та промислових конгломератів, можна вважати передднем до формування інфраструктури глобального ринку та упорядкування світового фінансового середовища з урахуванням новітніх потреб усієї валютно-фінансової архітектури. Контури такого ринку окреслились - це формування міжатлантичного торгового простору, де ключовими елементами будуть Німецька, Лондонська фондові біржі, Чикагська фондова біржа та NASDAQ; Euronext із NYSE. Такі процеси є особливо важливими, враховуючи високу ступінь світової мобільності капіталу в епоху глибоких зрушень в інформаційних телекомунікаційних комп’ютерних технологіях. В цих умовах необхідно шукати способи ефективного регулювання міжнародних потоків капіталу, щоб звести до мінімуму їх руйнівні наслідки.
Посилюється нерівномірність розвитку національних економік. Розширюються масштаби переливу капіталу між країнами. Не досягнуті консенсуси щодо створення новітньої фінансової системи поступово призводять до того, що все більша кількість країн прагне обмежити себе від спільного ринку, але зберегти при цьому переваги міжнародної інтеграції. Усе це сприяло процесу регіоналізації –економічної інтеграції країн за регіональними ознаками. У світі, в цілому, і фінансовому середовищі, зокрема, відбувається не лише інтернаціоналізація соціального простору і економіки але, перш за все, уніфікація певних правил гри, широкомасштабна інформатизація, забезпечення прозорості економічного простору, формування світової комунікаційної сітки і т.д. Інтернаціоналізація виробничих і торгових трансакцій у значній мірі зв’язана з внутрішньо регіональними процесами, а також з феноменом ТНК і операціями, що здійснюються між їх філіями. Однак найголовніше - це перебуваюча у стані формування система глобального управління, по-перше, ресурсами планети і перерозподілом світового доходу, але також і всієї економічної діяльності на ній, у вигляді складнопідрядної геоекономічної конструкції.
Сьогодні в лоні глобального співтовариства відбувається, швидше всього, визрівання певного світоустрою - наднаціонального неоекономічного континуума, об’єднуючого на основі універсальних прагматичних інтересів посттрадиційної економічної культури різних регіонів планети, що визначає внутрішньо-організаційну сутність глобальної фінансової архітектури.
У розділі 4 “Реформування світової валютної системи як пріоритетний напрям побудови фінансової архітектури” проведено системне багатовекторне дослідження світової валютної системи у контексті побудови глобальної фінансової архітектури, з’ясовано вплив валютно-фінансових криз на стійкість глобального фінансового середовища та їх особливості в сучасних умовах. На відміну від ранніх криз сучасні набули складної і непербачуваної природи, в результаті чого захист від них і прогнозування стають все менше і менше реалістичними та ефективними. На наш погляд, світова фінансова криза має єдину основу –це реакція на непомірне розбухання фіктивного капіталу у порівнянні з розвитком реального сектору економіки. В умовах прогресу інформаційної техніки, централізації капіталу, відкритості економіки більшості країн, зокрема в результаті дій міжнародних фінансових інституцій, і можливості транскордонних переміщень гігантських мас капіталу за короткий період часу, різко посилилась вразливість фінансових систем багатьох країн.
Фундаментальними протиріччями, що лежать в основі фінансової кризи можна визначити: протиріччя між повільною трансформацією економічних структур країн, що розвиваються, і вимогами глобальної економіки; а також між можливостями, які відкриває процес глобалізації, і хронічним порушенням макроекономічної стабілізації в цій групі країн. Обидва цих протиріччя в кінцевому рахунку пов’язані з великою нерівномірністю суспільно-економічного розвитку у планетарному масштабі.
Азіатська криза означала завершення певного етапу розвитку світової економіки і відповідних стереотипів економічної думки і політики, з’ясування особливостей та небезпек валютно-фінансових криз в умовах фінансової глобалізації: криза на фінансовому ринку однієї країни може викликати ефект доміно-кризи на інших ринках; втеча інвесторів із країни з неминучістю тягне за собою перенапруження і виснаження ресурсів Національного банку, який змушений вживати термінових заходів, щоб покрити борги і підтримати національну валюту; ризикована гра окремих гравців світового фінансового ринку провокує ланцюгову реакцію, яка призводить до системної кризи. У сучасному глобальному середовищі це має вигляд в одних, економічно більш інтегрованих регіонах, ланцюгової реакції, а у менш інтегрованих нагадує явище інтерференції із зростаючо-затухаючими безперервними коливаннями.
Світова фінансова криза 1997-1998 років та дефолт, оголошений Аргентиною наприкінці 2001р. викрили критичний стан глобальної фінансової системи у тій формі, яка існує з 1940-х років, а також основну проблему МВФ –міжнародної інституції, покликаною запобігати кризам –неспроможність за таких умов виконувати функції застереження, відвернення чи пом’якшення криз і їх наслідків та поставили на порядок денний необхідність перегляду механізмів, методів і методології роботи міжнародних фінансових інституцій і побудови нової архітектури світової фінансової системи.
У процесі дослідження з’ясовано, що нині валютний фактор набув настільки важливого значення і настільки швидко впливає на національні економіки окремих країн і на стан світу в цілому, що його віднесли до рангу стратегічних, поряд з тими проблемами, які можуть суттєво змінити світ чи навіть дезорганізувати всю систему світогосподарських зв’язків. Сама валютна сфера набула безпрецедентну силу з точки зору можливості впливати на розвиток міжнародних відносин. Оборот світового валютного ринку зріс у декілька разів - в 1980 році він перевищував обсяг світової торгівлі у 10 разів, на початку 1990-х –в 60 разів. Його денний оборот збільшився з 20-30 млрд. дол. в 1973 р. до 60 млрд. дол. в 1983 р. і досягнув 1,8 трлн. дол. в 2000р.
З розвитком індустріалізації та глобалізації світова валютна система відігравала провідну роль, що мало свій прояв у встановленні режиму золотого стандарту, а згодом у створенні Бреттон-Вудської системи. Історичний розріз дослідження дає можливість зробити висновок, що світова валютна система сформувалася на першому етапі інтернаціоналізації господарського життя приблизно в кінці ХVIII ст. на базі механізму золотого стандарту. Поряд із цим встановлено, що системність базується на декількох типах механізмів –золотого стандарту → золотодевізного → золотодоларового → нерозмінних кредитних грошей (доларовий стандарт). Науковий пошук дає можливість довести, що поняття валютної системності має складну внутрішню структуру. Глибший розгляд даного питання дозволив зробити висновок про “несистемність” Ямайської моделі міжнародної валютно-фінансової архітектури, оскільки в ній практично відсутній дієвий механізм регулювання валютних режимів та чітка система валютних курсів. Курси ключових валют можуть коливатися, однак не можна стверджувати про “вільне плавання”, оскільки часто-густо виникає необхідність втручання ззовні. Щодо валют, які не є ключовими у світовій фінансовій системі, діє широкий спектр режимів –від вільного “плавання” до фіксованих валютних курсів, причому для більшості таких валют характерним є існування того чи іншого проміжного режиму.
Багаторічний досвід показав, що будь-який із існуючих режимів має свої недоліки. Валютам, курси яких вільно коливаються притаманна внутрішня нестабільність, спричинена спекуляціями, які орієнтуються та реагують на тенденції, що складаються на ринку; більше того, така нестабільність є кумулятивною. Режим фіксованих валютних курсів також небезпечний, оскільки він надто жорсткий, і обвал ринку, коли він наступає, набуває катастрофічного характеру. Проміжні ж режими особливо проблемні. Більшість спроб втримати валютні курси від падіння зазнали невдач, і ті країни, що робили такі спроби, як правило наражалися на більш глибоку кризу, ніж країни, котрі відважились на девальвацію (або заміну грошової одиниці). Як наслідок зараз є дві полярні альтернативи: механізм валютної ради і режим “плаваючого” валютного курсу, щоправда перевага залишилась за останнім.
Пошук оптимальних курсів і режимів триває ще з часів Великої депресії – валютні блоки (1929-1933), валютні зони (1944), “пропозиція діапазонів” (1965, Дж.Халм), “цільові зони Вільямсона” (1974,1983, Дж.Вільямсон), “похилий валютний коридор” (Я.Френкель), “трикутник провідних світових валют” (1984, 1988, Р.МакКіннон), Угоди Плазза (1985), Луврські угоди (1987), “цілі і показники: проект міжнародної координації економічної політики” (1987, Дж.Вільямсон, Мк.Міллер), проект “Міжнародного номінального таргетування” (середина-кінець 1980-х, Дж.Френкель), введення податку Тобіна (початок 1990-х, Б.Айхенгрін та В.Виплош), білатеральний підхід на основі принципу віртуальної стабільності (долар/єна) (1997, МакКіннон, К.Омо) та для невеликих країн Південно-Східної Азії (2000, МакКіннон). До середини 1999 року вважали, що в світі сформувалася нова валютна система, в основі якої буде лежати механізм цільових зон.
Поява та функціонування як у безготівковій, так і в готівковій формі євро внесла суттєві зміни до світової валютної системи. Аналізуючи тенденції обмінних курсів євро до долара на світових фінансових ринках слід зазначити, що євро, у недалекому майбутньому зможе потіснити долар у міжнародних розрахунках. Після введення євро вся система міжнародних валютно-фінансових відносин зазнала серйозних змін: валютні ринки перестали цілковито залежати від динаміки долара, а нинішня монополярна модель міжнародної фінансової системи поступово перетвориться у біполярну (долар –євро) або триполярну (долар –євро –єна або юань). Фактично мова йде про новий переділ сфер впливу найбільших країн у світовій економіці та політиці.
На основі проведеного аналізу з використанням кібернетичної моделі багаторівневої ієрархічної системи запропоновано імітаційну модель пірамідальної структури валютних площин–як один із напрямів не лише реформування валютної системи ззовні, але і розробки певного комплексного механізму функціонування, симбіозності, взаємовпливовості та взаємопереливу різнокатегорійних валют (Рис. 4).
В усіх площинах існує так звана гнучка решітка валютних курсів, меж їх плавання, та вибору характеру плавання, типу валютного курсу, а перехід із однієї площини в іншу можливий лише при виконанні низки економічних умов і відповідності основним критеріальним принципам функціонування валют іншої площини. Найбільш жорсткі умови існуватимуть у площинній зоні євро та площинній зоні так званих “світових грошей”–вершина S. На вершині валютної піраміди повинна бути валюта, не в традиційному розумінні цього слова, як просто грошовий еквівалент, але у своєму виразі/механізмі вона повинна містити низку індикативних, комунітарних або ж краще синергічних інгредієнтів і в сумарному виразі формуватися/оцінюватися/ щось на зразок кошика валют, але кошика інтегральних показників на основі співвідношень (ПКС –паритету купівельної спроможності, ВВП, частки експорту, імпорту, коефіцієнт соціального рівня забезпеченості та ін.). Існування такої валюти спричинить низку докорінних змін у традиційній валютно-фінансовій сфері, найбільш буде модифікований принцип розподілу та перерозподілу. При єдиній валюті значно збільшаться і прискоряться міжкраїнні потоки товарів, послуг, капіталів, речових факторів виробництва та робочої сили, значно інтенсифікуються інформаційні зв’язки, виникнуть більш потужні фінансові ринки. Однак реально процес переходу до єдиної колективної валюти в даний час відбувається лише в межах Європейського Союзу, а точніше зоні євро.
Проаналізовані вище процеси трансформації системи регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин, корегування відповідних “правил гри” можна інтерпретувати як поступове формування нової концептуальної моделі світового валютного порядку.
У розділі 5 “Структурно-координаційні ланки глобальної фінансової архітектури” досліджено питання функціонування основних структурно-координаційних ланок світової фінансової архітектури –МВФ та МБРР і запропоновано стратегічні цілі та концептуальні комплексно-синтезні підходи щодо формування глобальної фінансової архітектури.
У сучасних умовах фінансової глобалізації найбільш активним завданням є розробка концептуальних інструментів економіко-політичного аналізу діяльності міжнародних фінансових інститутів. Той факт, що в 1990-ті роки вони не відстежити кардинальні зміни природи фінансово-боргових криз свідчить про зростаючу неадекватність їх діяльності та реальних цілей підтримки стабільності міжнародної фінансової системи. Фактично діяльність МВФ, МБРР та інших фінансових організацій в останні роки об’єктивно сприяла підвищенню суб’єктивного ризику як серед кредиторів і позичальників на міжнародних фінансових ринках, так і всередині самих цих організацій. Незважаючи на те, що їх політика теоретично покликана сприяти зниженню ймовірності фінансових криз, на практиці вона почала генерувати стимули до кризової поведінки, створивши тим самим передумови для виникнення кризи. Азіатська криза 1997-1999 рр. викрила фундаментальну ваду в побудові міжнародної фінансової системи і неспроможність МВФ перешкодити цьому –це по-перше. По-друге, вона підірвала довіру фінансових ринків до МВФ. По-третє, криза в Аргентині, а згодом оголошений дефолт викрили внутрішні вади МВФ як в теоретичному плані щодо сповідуваної ним політики, так і в практичній неспроможності –від пропонованих рекомендацій до реальної нестачі фінансових ресурсів Фонду. Сьогодні МВФ не вирішує проблеми, а як показує проведений аналіз - сам став проблемою.
Система міжнародних фінансових організацій, що склалася потребує радикального реформування. З моменту свого утворення МВФ та МБРР сильно еволюціонували, реагуючи на економічні кризи, такі як колапс системи валютного паритету 1971 р. та кумулятивні боргові кризи 1980-х і 1990-х років. Все це призвело до того, що їх нинішня роль стала більш складною та менш чітко визначеною, ніж в момент їх створення майже 60 років тому.
Зараз активізувалась діяльність по зміцненню банківсько-фінансового сектору, покращилось співробітництво у цій сфері між МВФ та іншими міжнародними фінансовими інституціями (МФІ). Однак залишається багато невирішених питань у таких важливих сферах, як долучення приватного сектору до запобігання і вирішення фінансових криз, контроль над рухом капіталів і вибір режиму валютного курсу. Участь МВФ у створенні нової міжнародної фінансової архітектури пов’язана з низкою важливих аспектів. По-перше, забезпеченням своєчасності та достовірності фінансової інформації, запровадження нових інформаційних стандартів і контрольні функції МВФ. По-друге, розробкою ефективних та оптимальних методів зміцнення фінансових систем. У рамках створення нової фінансової архітектури вирішено об’єднати зусилля МВФ, МБРР, БМР (Банк міжнародних розрахунків), різноманітних міжнародних об’єднань і національних органів банківського регулювання з метою впровадження в країнах принципів і рекомендацій з підтримки стійкості фінансової системи, підвищенню можливостей органів нагляду з вияву слабких місць. По-третє, здійсненням контролю за рухом капіталу. МВФ підтримує ідею, що лібералізація режиму руху капіталу дає країнам додаткові переваги, визначає існування пов’язаних з цим значних ризиків. Для успіху лібералізації необхідно, щоб вона здійснювалась в умовах макроекономічної стабільності, включаючи правильний вибір грошової політики й адекватний режим валютних курсів, спираючись на заходи по зміцненню стійкості фінансової системи, включаючи здатність учасників передбачати і управляти ризиками. По-четверте, вибором режиму валютних курсів. Оскільки режим валютних курсів є одним з важливих параметрів, від якого залежить розвиток економіки країни, її місце у світогосподарських зв’язках, ефективність макроекономічного регулювання. По-п’яте, збільшуються фінансові ресурси МВФ, призначені для надання запобіжної фінансової підтримки тих країн, які проводять належну економічну політику, але стикаються з труднощами в отриманні зовнішніх кредитів через погіршення ситуації на світовому ринку. По-шосте, вирішенням питання долучення приватного сектору до запобігання і подолання фінансових криз і їх наслідків. Ця проблема є однією з найгостріших, безпосередньо торкаючись інтересів офіційних і приватних кредиторів і інвесторів. Більш складним є питання про залучення приватного сектору до врегулювання кризових ситуацій, які переживають конкретні країни.
При формуванні глобальної [нової] фінансової архітектури необхідно визначити умови застосування принципу справедливого розподілу тягаря між приватними й офіційними кредиторами, а також між різними групами приватних кредиторів. Основні зусилля повинні бути спрямовані на регулювання ліквідності, стабілізацію поведінки інвесторів завдяки більш конкретній оцінці ними суверенного ризику, вдосконалення врегулювання фінансових ринків у розвинених країнах; створення фінансової системи, яка б використовувала всі переваги глобальних ринків і мобільності капіталу при мінімальному ризику руйнування та ефективний захист найбільш вразливих соціальних груп населення.
Важливим елементом глобальної фінансової архітектури ХХІ ст. є механізм оперативного кризового реагування та систему запобігання несподіваним кризам. У цьому контексті необхідно розробити та відпрацювати надійну методику визначення різниці між кризою ліквідності та кризою неплатоспроможності, від якої залежить вибір засобів протидії конкретним кризовим явищам. Окрім того слід визначити місце і роль МВФ в новій системі. Поки що можливості Фонду відстають від реальних потреб –якби зараз його квоти країн-членів складали ту ж саму частку ВВП відповідних країн, що й при утворенні Фонду, то їх загальний обсяг був би у 5,5 разів більший за теперішній. Доцільним є розширення ресурсної бази –збільшення квот, проведення емісії СДР, але водночас слід розробити новий механізм використання коштів поряд із новим підходом до менеджменту міжнародної допомоги.
Головним же завданням Світового банку є сприяння сталому економічному зростанню, яке призводить до скорочення бідності в країнах, що розвиваються, та надання допомоги у зростанні виробництва через довгострокове фінансування проектів і програм розвитку з метою створення умов для збільшення зайнятості, підвищення заробітної плати та доходів бюджету. Важливу роль відіграє також формування сприятливого середовища для інвестицій, нових фірм, а також покращання діяльності державних органів. Однак головною повинна стати розробка довгострокової програми щодо вирішення боргової проблеми: від списання та реструктуризації частки боргів, в першу чергу безнадійних, до планування можливих шляхів розвитку і функціонування з гранично допустимим для кожної категорії країн рівнем заборгованості; до цієї програми також повинні ввійти механізм призупинення збільшення боргів у період ведення переговорів при досягненні країною критичного рівня заборгованості, відповідальність МФІ за стереотипно надані рекомендації, які стали причиною чи основною із причин загострення боргової проблеми.
Для розрахунку оптимальної або критичної межі зростання як внутрішньої так і зовнішньої заборгованості та пошуку шляхів до зменшення абсолютних і відносних розмірів державного боргу запропоновано модель частки внутрішнього боргу в національному продукті (беручи до уваги те, що інтернальний борг відносно легко трансформується в екстернальний і навпаки)
де - - показники індексу цін (інфляції); - індекс реального росту виробництва; - показник відносного внутрішнього боргу; r* - реальна (продефльована) відсоткова ставка за ДЦП
Отримане рівняння описує динамічні траєкторії для інтернального боргу у ВВП для економіки, що розвивається, і дозволяє проаналізувати стратегію держави щодо управління її величиною в залежності від монетарної політики (І), рівня економічної активності (J), боргової (r*) та фіскально-бюджетної () політики.
Динаміку частки зовнішньої заборгованості у ВВП можна розрахувати як:
де, , де ∆В - річні зовнішні запозичення, що йдуть на фінансування дефіциту держбюджету, - частка дефіциту держбюджету у ВВП.
Однак абсолютний розмір боргу не дає реальної оцінки боргового тягаря, практично, для характеристики фінансового становища держави та макрофінансової позиції державного боргу логічно застосовувати відносні величини, - порівнюючи боргові параметри з поточним ВВП (Qt) з використанням редукційної моделі:
де, = PtXt –номінальний валовий внутрішній продукт (ВВП) у році t; Xt –обсяг випуску у натуральному виразі у році t; Pt – середній рівень цін у році t.
Інституційною основою глобальної фінансової архітектури повинен бути Єдиний Всесвітній банк –як основна координуюча установа, кредитор останньої ін станції. Але це не означає ліквідації МВФ чи Групи Світового банку. Ці інституції стануть його складовими із чітко визначеними функціональними обов’язками. На нашу думку, базою для формування такої єдиної інституції мав би стати все ж таки МБРР, незважаючи на виконання МВФ уже зараз деяких функцій. Аналізуючи програми та пропозиції щодо подальшої діяльності, запропоновані МВФ та Групою Світового банку і діяльність цих установ в останні роки, на нашу думку, дієвішими, практичнішими і переконливішими виглядають як оперативні, так і стратегічні плани Світового банку. Це лише найзагальніші контури реформування діючої фінансової архітектури (Рис.5).
Створення нової глобальної фінансової архітектури пішло не шляхом перегляду принципів функціонування сучасного світового фінансового середовища, а шляхом реформування діяльності МВФ і зміцнення його наглядових функцій, що в певній мірі є суперечливим, досить дискусійним і не вирішує існуючих проблем світового фінансового середовища. На нашу думку, розпочати слід із більш вагомих принципів, на рівні трансверсальних зв’язків, а саме з реформування фінансового сектору, зокрема зменшення його рівня фіктивності та самодостатності; валютно-кредитного сектору –зниження рівня спекулятивності, неефективного кредитування, волатильності, кризовості. Механізм глобальної фінансової архітектури повинен базуватися на макроекономічних і фінансових принципах в єдності із структурними, соціальними та гуманітарними підсистемами.
Розробка і послідовна реалізація заходів, спрямованих на стабілізаційну трансформацію та реструктуризацію світового фінансового середовища дозволить сформувати конструктивно-оптимальну глобальну фінансову архітектуру і створити міцну світову фінансову систему.
ВИСНОВКИ
Проведене у дисертації теоретичне узагальнення концептуальних підходів, наукових гіпотез і сучасних теорій щодо розвитку та проблем реформування світового фінансового середовища у контексті міжнародної та вітчизняної фінансової думки, а також комплексний емпіричний аналіз основних тенденцій та особливостей розвитку світового фінансового середовища в умовах глобалізації послужило вихідною теоретико-аналітичною базою вирішення важливої й актуальної науково-теоретичної проблеми розробки концептуальної принципової схеми формування глобальної фінансової архітектури світового господарства, а в подальшому і повноцінної світової фінансової системи.
Головні науково-теоретичні, методологічні та практичні результати дисертації полягають у наступному:
В аналітичному плані проведений комплексний аналіз основних тенденцій, формування та зміни особливостей розвитку, парадигми світового фінансового середовища дозволяє зробити такі висновки: серед явищ, які мають безпосередній вплив на світову фінансову архітектуру є: виникнення транснаціонального капіталу; зміна ролі національних держав і потужних мегаполісів. До суперечливих питань можна віднести значення спекулятивних операцій, які набувають більших масштабів; потужних валютно-фінансових криз; міжнародних фірм → глобальних корпорацій, які посилюють свій вплив на країни. Швидке зростання і глобальний взаємозв’язок міжнародного ринку валют і ринку капіталів, окрім відкриття нових можливостей, принесли нові категорії ризиків і види конкуренцій, а також сприяли посиленню розриву і нерівності між країнами –поглибили глобальний парадокс. У зв’язку з цим для міжнаціональних економічних відносин необхідно вирішити, чи можна більш ефективно управляти новими світовими фінансовими ризиками при збереженні основних ринкових умов у світовій економіці, і якщо так, то які інституційні форми найкращі;
У площині нормативно-адміністративного регулювання необхідно посилити адміністративний контролю з боку МВФ, Світового банку (чи створеної на їх основі єдиної всесвітньої економічної інституції) за валютними, кредитними та інвестиційними потоками, доповнити його чітким удосконаленням внутрішніх та розробкою нових, загальносвітових, закріплених законодавчо норм; це дозволить підвищити стійкість світового фінансового середовища, а відтак і світової фінансової архітектури, ефективність нових зовнішніх запозичень та міжнародних кредитів, а також підвищить рівень боргової безпеки світового господарства;
В практичному плані для забезпечення ефективного функціонування світової фінансової архітектури необхідно: виправити ситуацію, яка склалася на сучасному етапі у світовому фінансовому середовищі можна двоступеневим рішенням: по-перше, формуванням глобальної фінансової архітектури –як перший підготовчий ступінь і, по-друге, скликанням нової конференції на рівні глав держав і урядів, але на відміну від Бреттон-Вудської, власне фінансової, з метою створення нової світової фінансово-валютної системи, базованої на принципах фінансів, а не лише механізмів валютного регулювання і реалізації усіх необхідних заходів для ліквідації “спекулятивної бульбашки”; на міжнародному рівні доцільно, з метою забезпечення ефективності функціонування глобальної фінансової архітектури, створити систему корегування валютної політики поряд із проблемами узгодження і координації макроекономічної політики; напрацювання уніфікованого стандартного набору показників для розрахунку ВВП, або ж створення щось на зразок фінансового кросс-курсу чи фінансового курсу ВВП (диференційованого коефіцієнту перерахунку);
Враховуючи сучасні тенденції у світовому фінансовому середовищі, зміну його парадигми в умовах глобалізації пропонується концептуальна схема формування глобальної фінансової архітектури, в основу якої покладено методологічно-аналітичні, нормативно-правові та практичні рекомендації, що випливають з її економічної сутності.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії:
1. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. - Київ.: Видавництво “ДрУк” –. –с. (28,125 д.а.)
2. Луцишин З.О. Міжнародні валютно-фінансові відносини: практична філософія та реалії української економіки. - Тернопіль: “Збруч”. - 1997. –с. (17,8 д.а.)
У наукових фахових виданнях:
3. Луцишин З.О. Практична філософія валютно-фінансового механізму ”. –Фінансові аспекти ринкового господарства: теорія і практика .-Тернопіль: 1995. –С. 124-128, (0,4 д.а.).
. Луцишин З.О. Зовнішня заборгованість і можливість її скорочення. –Фінанси України. 1996. - № 9 –С.63-67, (0,4 д.а.).
5. Луцишин З.О.Прагматика залежності процесу інтегрування фінансового потоку України до Європейського Союзу. - Тернопіль// Вісник Тернопільської академії народного господарства. Спецвипуск № 1. –. –С.94-97, (0,4 д.а.)
6. Луцишин З.О., Бортнік А. Економіко-математична модель управління державним боргом. - Вісник НБУ. –. - № 7. –С.23-25, (0,7 д.а.) (особистий внесок –економічне обґрунтування необхідності управління державним боргом та розрахунку критичних меж його безпечності для країни (0,4 д.а)).
7. Луцишин З.О. та ін. Ринок золота України/ За ред. Шарова О.М. - Додаток до “Вісника національного банку України”. –. - № 9.- 140 с., (7,0 д.а.) (особистий внесок –фінансовий механізм функціонування ринку золота, особливості ринків золота, специфіка функціонування ринків золота окремих країн (Австралії, Бразилії, Чилі, Великобританії, Швейцарії, ОАЕ, Бахрейні), роль золотих запасів у міжнародній ліквідності –(1,0 д.а.)).
8. Луцишин З.О., Олійник С. Квадрированість процесу іноземного інвестування. - Вісник Тернопільської академії народного господарства. –. - №4. –С.32-35, (0,6 д.а.) (особистий внесок –розкриття сутнісних особливостей процесу іноземного інвестування, моделювання розрахунку оптимальної кількості залучення іноземних інвестицій із застосуванням математичної моделі катастроф, (0,4 д.а.)).
9. Луцишин З.О., Кравчук Н.Я. Регіональна інвестиційна політика в системі інтеграційних процесів. - Вісник Тернопільської академії народного господарства, Спеціальний випуск №9, Матеріали третьої міжнародної наукової конференції /TACIS. BIS/97/085 Ялта-Форос 1998, Тернопіль. –. –С.297-302, (0,4 д.а.) (особистий внесок –обґрунтування етапності проведення регіональної інвестиційної політики з урахуванням інвестиційних схем (0,2 д.а.)).
. Луцишин З.О. Глобалізація фінансових ринків і їх вплив на інвестиційно-інтеграційну стратегію України. - Вісник Тернопільської академії народного господарства, Спеціальний випуск №10, Матеріали четвертої міжнародної наукової конференції /13-15 вересня Ялта-Форос 1999 Тернопіль. - 1999. –С.173-177, (0,45 д.а.).
11. Луцишин З.О.Стратегія економічної інтеграції України в умовах фінансової глобалізації. - Зовнішня торгівля. –. - № 3-4. –С.128-131, (0,5 д.а.).
. Луцишин З.О. Фінансова глобалізація: об’єктивна реальність чи реальна необхідність. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Випуск 14 (Ч.І). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин –. - С. 113-125, (0,6 д.а.).
. Луцишин З.О.Інтеграція в Європі чи посилення фінансової могутності. - Вісник ТАНГ, Спеціальний випуск “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз”. Європейські студії. - 2000.-№ 15.-Ч.І. - С.29-34, (0,6 д.а.).
. Луцишин З.О. Фінансова глобалізація і її вплив на інвестиційно-інтеграційну стратегію країни (на прикладі України). - Вісник Тернопільської академії народного господарства. –. №11. - С.16-21, (0,5 д.а.).
15. Луцишин З.О. Сутність та тенденції розвитку світового фінансового середовища. - Вісник НБУ. –. - № 4. –С.46-50, (0,9 д.а.).
. Луцишин З.О. Глобалізація світу та проблеми економічної безпеки держави. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Випуск 25. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин –. - С.34-42, (0,5 д.а.).
17. Луцишин З.О. Чуждестранните преки инвестиции в системата на глобализация на световната икономика (по примера на страните с преходна икономика и Украйна). - Народностопански архив. Стопанска Академия “Д.А.Ценов”(Болгария). –Свищов, година LIV, книга 2 –. - С.36-42, (0,9 д.а.).
. Луцишин З.О. Світова валютна система в умовах побудови новітньої глобальної фінансової архітектури. - Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини: ВПЦ “Київський університет”. –. - Випуск № 19. - С.20-26, (0,7 д.а.).
. Луцишин З.О. Інтернаціоналізація потоків капіталу –основа фінансової глобалізації. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 30. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин - 2001. - С.81-96, (1,5 д.а.).
. Луцишин З.О.Аргентина: причини та наслідки найбільшого в історії світової валютно-фінансової системи дефолту.-Вісник НБУ. 2002. - № 4. - C.5-11, (1,4 д.а.).
. Луцишин З.О. Специфіка світових фінансових криз в умовах глобалізації. - Вісник ТАНГ. –. - №8-1. –С.152-163, (0,9 д.а.).
22. Луцишин З.О. Просторово-часова модель функціонування світового фінансового середовища. - Вісник НБУ. –. - № 1. С.61-64, (0,4 д.а.).
. Луцишин З.О. Глобалізація в індустрії фінансових послуг. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 38. Ч.І - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин - 2002. - С.20-24, (0,5 д.а.).
В інших виданнях
24. Луцишин З.О., Кравчук Н.Я. Валютне регулювання: від заборон до обґрунтованих обмежень. - Фінанси України. 1996. - № 9. –С.68-70, (0,4 д.а.) (особистий внесок –обґрунтування доцільності, необхідності та ефективності валютного регулювання (0,2 д.а.)).
. Луцишин З.О. Суперечливість та парадокс процесу фінансової глобалізації. - Світова цивілізація і міжнародні відносини. Науковий журнал –Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет –. - № 3 (5). –С.37-42, (0,6 д.а.).
26. Луцишин З.О.Сучасна трансформація світового фінансового середовища. - Глава 5.1.у навч. посібнику “Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть” / А.С.Філіпенко, В.С.Будкін, А.С.Гальчинський та ін. -Київ: Либідь. –. –C.344-365, (1,6 д.а.).
.Луцишин З.О.“Брудні гроші” у глобальному фінансовому просторі: сутність, проблеми, наслідки...//Економічний часопис ХХІ. –. - № 5. –С.25-28, (0,4 д.а.).
. Луцишин З.О. Операції з золотом: світовий досвід, перспективи України // Матеріали міжнародної наукової конференції “Ринкові реформи та економічний розвиток перехідних суспільств: приклад України”, 20-21 листопада 1997 р. –Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міжнародний Центр перспективних досліджень, Фонд Фрідріха Еберта, бюро Київ, - Київ, листопад 1997. - С.140-146, (0,4 д.а.).
. Луцишин З.О. Світова валютна система в контексті фінансової глобалізації//Матеріали шостої міжнародної науково-теоретичної конференції “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)”.- Київ, -листопад, 1998. - Київ, “Діалог прес”. –. - С.154-159, (0,4 д.а.).
. Луцишин З.О. Постсоціалістичні країни в системі світової економічної глобалізації: інвестиційний аспект // Матеріали сьомої Міжнародної науково-теоретичної конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)”, Тези виступу, Модуль ІІ. Особливості політики стабілізації та економічного зростання. (25-26 листопада 1999 року). - Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 1999.- С. 136–, (0,45 д.а.).
. Луцишин З.О. Фінансово-кредитний аспект інтеграції України до Європейського Союзу. - Тексти виступів міжнародної наукової конференції. Львів: “Діло” Лтд. - 1996. - С.174-175, (0,2 д.а.).
. Луцишин З.О. Європа у новій структурі глобалізованої економіки//Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту” (25-26 вересня 2000 року). - Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ: Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. –. Випуск 45. - С.31-32, (0,2 д.а.).
. Луцишин З.О. Формування новітньої архітектури світопорядку (на прикладі світової валютно-фінансової системи)// Матеріали міжнародної конференції “Університет –міжнародні відносини –ЮНЕСКО”. - Тези виступу. (5-6 –грудня 2002р.). - Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. –. –Випуск 37 (Ч.І). С.35-37, (0,2 д.а.).
АНОТАЦІЯ
Луцишин З.О. Формування глобальної фінансової архітектури світового господарства. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 –Світове господарство і міжнародні економічні відносини. –Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. –Київ, 2003.
У дисертації досліджено концептуально-методологічні засади формування глобальної фінансової архітектури у контексті зміни парадигми світового фінансового середовища: виявило та проаналізовано внутрішні протиріччя, діалектику деструктивних тенденцій та стратегічну роль структурно-координаційних ланок у її функціонуванні.
Значна увага приділяється теоретико-методологічним засадам функціонування світового фінансового середовища. Зокрема виявлено його сучасні тенденційні зміни, проаналізовано структурні зрушення на міжнародному фінансовому ринку, з’ясовано вплив глобалізації на зміну фінансового середовища та принципів його функціонування, запропоновано авторське бачення сутності категорії “фінансова архітектура”. Відстежено синергетику інтеграційних процесів у фінансовому середовищі, особливості та вплив валютно-фінансових криз на стійкість глобального фінансового середовища, розроблено імітаційну модель пірамідальної структури валютних площин з використанням кібернетичної моделі багаторівневої ієрархії; місце та роль структурно-координаційних ланок світової фінансової архітектури, об’єктивні причини, передумови та необхідність її реформування.
У процесі дослідження виявлено глобальний розрив між реальним і фінансовим сектором сучасного світового господарства. Це дало можливість виявити хронічні іманентні проблеми, розкрити спекулятивний характер валютно-фінансового сектору, його відрив і органічне відчуження від реального сектору, критичний розмір його самодостатності.
Обґрунтовано доцільність проведення кардинальної інституційної реформи та аргументовано, що інституційною основою глобальної фінансової архітектури повинен бути Єдиний Всесвітній банк –як головна координуюча установа, кредитор останньої інстанції. Запропоновано низку практичних рекомендацій щодо комплексного реформування існуючих міжнародних фінансових установ з метою розробки механізмів запобігання, уникнення обвалів, шквальних криз, потрапляння у боргові ями та розробка концепції формування глобальної фінансової архітектури.
Ключові слова: глобальна фінансова архітектура, світове фінансове середовище, світова валютна система, економічна глобалізація, фінансова інтеграція, фінансова глобалізація, валютно-фінансові кризи, парадигма світового фінансового середовища, міжнародні фінансові інституції.
АННОТАЦИЯ
Луцишин З.О. Формирование глобальной финансовой архитектуры мирового хозяйства. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.05.01 –Мировое хозяйство и международные экономические отношения. –Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. –Киев, 2003.
В диссертации исследованы концептуально-методологические основы и предпосылки формирования глобальной финансовой архитектуры в контексте изменений экономической сущности и принципов функционирования мировой финансовой среды.
Значительное внимание уделено теоретическим воззрениям экономистов на проблему функционирования мировой финансовой системы. Проанализированы влияние глобализации; внутренних противоречий и диалектику деструктивных тенденций, действующих в нынешнем международном финансовом механизме. В работе дано авторское определение “финансовой архитектуры”; раскрыто функциональную сущность архитектуры мировой финансовой системы в виде многоуровневой иерархической структуры. Высший уровень иерархии представлен механизмом функционирования мировой финансовой среды, а низший –финансовой деятельностью национальных государств и национальных валютных систем. Научно аргументировано, что в традиционном понимании понятие мировая финансовая система в контексте “системность→бессистемность/хаос”ассоциируется, на поверхности экономических явлений, с понятием мирового финансового пространства (мировой финансовой среды). При этом доказано, что системность соблюдается лишь в горизонтальных плоскостях –валюты, межгосударственных финансах.
Исследована синергетика интеграционных процессов в финансовой среде; противоречия и парадоксы финансовой глобализации и действующей финансовой архитектуры, особенности и влияние валютно-финансовых кризисов на устойчивость мировой финансовой сферы; разработана имитационная модель пирамидальной структуры валютных плоскостей с использованием многоуровневой иерархической системы, дающей возможность объединить и увязать разнокатегорийные по конвертируемости национальные валюты в едином механизме сосуществования с конечной целью постепенного функционирования единых “мировых денег”в мировой валютной системе.
В процессе исследования выявлен глобальный разрыв между реальным и финансовым сектором современного мирового хозяйства. Это позволило определить хронические имманентные проблемы, раскрыть спекулятивный характер валютно-финансового сектора, его отрыв и органическое отчуждение от реального сектора, самодостаточность; функционирование и накопление “мыльного финансового пузыря”.
Разработано модель генезиса мировой экономики на основании типовой функции коллапса с учетом тенденций развития плоскостей ее реального и финансового секторов и изменения соотношения мирового ВВП и мирового валютно-финансового сектора (МВФС). Это дало возможность сделать вывод о направленности спирали ВВП внутрь –по принципу скручивания, а спирали (МВФС) - в обратную сторону, наружу, по принципу раскручивания; при достижении экстремумов (сжатие ВВП - lim.min, расширение МВФС - lim.max) экономические эвольвенты оптимума изменят направление раскручивания/скручивания спиралей. Обосновано целесообразность проведения кардинальной институционной реформы и аргументировано, что институционной основой глобальной финансовой архитектуры должен быть Единый Всемирный банк –как главное координирующее учреждение, кредитор последней инстанции. Предложено ряд практических рекомендаций по комплексному реформированию существующих международных финансовых учреждений с целью улучшения их функционирования; адаптирование к новым реалиям и требованиям глобальной экономики с целью разработки механизмов упреждения обвалов, неожиданных кризисов, флуктуации.
Ключевые слова: глобальная финансовая архитектура, мировая финансовая среда, мировая валютная система, экономическая глобализация, финансовая интеграция, финансовая глобализация, валютно-финансовые кризисы, парадигма мировой финансовой среды, международные финансовые институции.
ANNOTATION
Lutsyshyn Z.O. The Formation of the Global Financial Architecture of the World Economy. –Manuscript.
Thesis for an obtaining of a scientific degree of Doctor of Economics in the major 08.05.01 –The World Economy and the International Economic Relations. –Institute of International Relations of Kiev Taras Shevchenko National University. –Kyiv, 2003.
This thesis has researched the conceptual and methodological foundations of the formation of the global financial architecture in the context of the changing in the paradigm of the world financial environment, the discovery and the analysis of the internal contradictions, dialectics of the destructive tendencies and the strategic role of the structural and coordinating units in its functioning.
Significant attention is paid to the theoretical and methodological foundations of the world financial environment functioning. Particularly, there discovered its modern tendency changes, analyzed structural shifts at the international financial market, determined the impact of the globalization to the changes in the financial environment itself and in principles of its functioning, proposed the author's vision of the essence of the "financial architecture" category. Researched are the synergy of the integration processes, peculiarity and the influence of currency and financial crisis’s on the stability of global financial environment, the place and the role of the structural and coordinating units of the world architecture, the objective reasons, preconditions and necessity of their reforming.
During research the global break between real and financial sector of a modern world economy is revealed. It has allowed to define chronic immanent problems, to open speculative character of currency and financial sector, it isolation and organic alienation from real sector, self-sufficiency; functioning and accumulation of a “soap financial bubble”. The model of genesis of world economy is developed on the basis of typical collapse function in view of the tendencies of development of planes of its real and financial sectors and change of a parity world GDP and world currency and financial sector (WCFS). The expediency of realization cardinal institutional of reform is proved and is argued, that institutional a basis of global financial architecture should be United World bank - as the main coordinating establishment, creditor of last instance. A number of the practical recommendations on complex reforming of existing international financial establishments is offered with the purpose of improvement of their functioning; adaptation to new realities and requirements of global economy with the purpose of development of mechanisms of anticipation of collapses, unexpected crises, fluctuations.
Discovered are the proposals concerning the integrated reforming of the existing international financial institutions, aimed at elaboration of the procedures of prevention and avoidance of collapses, squall crisis, indebtedness, and working out of the concept of the formation of the global financial architecture.
Key words: global financial architecture, world financial environment, world exchange system, economic globalization, financial integration, financial globalization, currency and financial crisis, “speculative bubbles”, international financial institutions.
2 Euronext – об’єднання французької, голландської та бельгійської фондових бірж.
3 NYSE – New-York Stock Exchange - Нью-йоркська фондова біржа.
4 Незважаючи на те, що де-юре існує “Велика вісімка” у світовому фінансовому середовищі вагомий вплив де-факто залишився за “Великою сімкою”.