Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ УЧНІВСЬКИХ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ
І. Загальні положення
1.1. Назва наукової роботи повинна бути лаконічною, короткою, відповідати суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дослідження та його завершеність. У назві не слід використовувати ускладнену термінологію.
1.2. При оформленні результатів наукової роботи необхідно посилатися на авторів та джерела, з яких використано окремий матеріал. У випадках використання запозичених матеріалів з наукових праць, досліджень без посилання на їх авторів науково-дослідницька робота знімається з конкурсу-захисту незалежно від стану проходження.
1.3. Зміст наукової роботи необхідно викладати стисло, аргументовано, уникати бездоказових тверджень.
1.4. Роботу подають на конкурс науково-дослідницьких робіт членів обласної МАН (І–ІІІ етапи) у вигляді спеціально підготовленого рукопису у твердому переплетенні.
2. Структура наукової роботи
2.1. Наукова робота повинна містити:
- Титульний аркуш
- Зміст
- Перелік умовних позначень (при необхідності)
- Вступ
- Основна частина
- Висновки
- Список використаних літературних джерел
- Додатки (при необхідності).
3. Вимоги до змісту наукової роботи
3.1. Титульний аркуш містить назву міністерства, територіальне відділення МАН, а також відомості про базовий науковий, вищий навчальний або навчальний (школа, позашкільний заклад) заклад, у якому виконана наукова робота, прізвище, ім'я по батькові автора, його звання (кандидат у члени МАН, дійсний член МАН), назву наукової роботи, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я по батькові наукового керівника (та/або консультанта), село, місто (область), рік подання на конкурс.
3.2. Зміст.
Зміст – це друга після титульного аркушу сторінка, в якому визначена структура /план/ наукової роботи з назвами розділів, підрозділів та номерів початкових сторінок.
3.3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності). У випадку вживання у наукові роботі специфічної термінології або маловідомих скорочень, нових символів і т. ін., після, другої сторінки (змісту) необхідно нанести їх перелік окремою сторінкою. Перелік слід друкувати двома колонками за абеткою: зліва, у першій колонці - скорочення, справа - розшифровку.
3.4. Вступ.
У вступі необхідно розкрити актуальне значення теми (проблеми) та стан її вивчення.
Після визначення актуальності проблеми наукової роботи формулюється мета та завдання дослідження, обґрунтовується важливість його проведення. Не слід формулювати мету як «Досягнення...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не саму мету.
Про обґрунтування наукової новизни отримання результатів необхідно аналітично довести їх відмінність від тих результатів, які були відомі раніше.
У вступі потрібно відобразити практичне або теоретичне значення наукової роботи, особливо для розвитку (пізнання) відповідних галузей науки, техніки, виробництва, культури в окремому регіоні або в Україні.
Крім того, повідомляється про те, на яких конкурсах, науково-практичних конкурсах, інших заходах оприлюднено результати досліджень (апробація результатів). Якщо за наслідками наукового дослідження є публікації в учнівській пресі, різних регіональних виданнях, обов'язково вказується їх кількість.
3.5. Основна частина.
Основна чистина наукової роботи складається з розділів, а також з підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової строки.
У розділах основної частини подають: загальну методику, методи досліджень та вирішення задач; результати теоретичних або експериментальних досліджень, їх аналіз та узагальнення, а також огляд літератури за обраною темою. При цьому враховується впровадження автором якісних форм і методів досліджень, викладення матеріалу за принципами: послідовності, науковості та системності; самостійності й актуальності у процесі опрацювання наукової роботи, практичної спрямованості дослідження.
Виклад матеріалу підпорядковується одній провідній ідеї, чітко визначеної автором. У розділі «Огляд літератури» необхідно, посилаючись на різні видання, висвітлити основні етапи розвитку наукової думки за визначеною проблемою.
Стисло характеризуючи напрацювання науковців, дослідників, які використані автором наукової роботи, слід обгрунтувати доцільність вибору проблеми та визначити значення подальшої роботи над нею. При цьому у списку використаних джерел обов'язково вказати авторів запозичених матеріалів та видання, в яких вони друкувалися.
У роботах або розділах теоретичного характеру розкриваються методи розрахунків, гіпотези, що розглядаються. В експериментальних - принципи і характеристики використаних приладів, апаратури, а також методів математичної та інших форм обробок отриманих результатів.
У наступних розділах автор наукової роботи викладає результати власних досліджень, аналізує та обґрунтовує їх.
3.6. Висновки.
Висновки не повинні мати зайвих слів, в них необхідно відобразити найважливіші результати досліджень, звернути увагу на якісні та кількісні показники здобутих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.
3.7. Список використаних джерел.
Список використаних джерел розміщується в порядку згадування джерел у тексті їх наскрізною нумерацією або за абеткою.
3.8. Додатки
За необхідністю до додатків доцільно включити проміжні математичні інші доведення, формули та розрахунки: таблиці допоміжних даних, схеми, ілюстрації допоміжного характеру і т. ін.
4. Правила оформлення наукової роботи
4.1. Загальні вимоги.
Тематика науково-дослідницьких робіт не обмежується. Робота оформляється за схемою курсової (дипломної) роботи вищих навчальних закладів. Кожна робота повинна ґрунтуватись на певній науковій базі (посилання на відповідну літературу, її перелік) і відображати власну позицію дослідника. Наукова база зазначається в кінці роботи у вигляді списку використаної літератури. Обсяг науково-дослідницьких робіт не повинен перевищувати 30 друкованих сторінок.
Оригінал друкується на папері формату А-4 через 1,5 інтервали (комп'ютерного набору). Відтиски на папері повинні бути чіткими.
Розмірні показники друку:
в одному рядку 60+2 знаки з урахуванням пропусків між словами;
абзацний відступ 3-5 символів;
на одній сторінці суцільного тексту 40 ±2 рядки;
верхнє, ліве та нижнє поля 20 мм, праве -10 мм;
- заголовки відокремлюються від тексту зверху і знизу З інтервалами.
Другий екземпляр роботи учень бере з собою і на його основі здійснює захист.
Наукова робота обов'язково підлягає оцінці, рецензії відповідними фахівцями (досвідченим вчителем, науковцем, спеціалістом певної галузі).
Роботи повинні бути виконані державною мовою.
Вписувати в текст наукової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою чорного кольору, але при цьому щільність написаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Друкарські помилки можна виправляти підчищенням або білою фарбою і нанесенням на тому ж місці тексту машинописним способом.
Заголовки структурних частин наукової роботи «Зміст», «Перелік умовних скорочень", "Вступ", "Розділ"..." "Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки" друкуються великими літерами» симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (перша - велика) з абзацу (5 знаків). Крапка в кінці заголовка не ставиться.
Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.
Кожну структурну частину наукової роботи слід починати з нової сторінки.
4.2. Нумерація.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць, формул здійснюється арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою наукової роботи с титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але на ньому номер сторінки не проставляється. На наступних сторінках їх номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.
Номер розділу необхідно проставляти після слова «Розділ», після номера крапку не ставити, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного розділу (за такими ж правилами).
4.3. Ілюстрації.
Ілюстрації (карти, схеми, фотографії, діаграми, креслення) та таблиці необхідно подавати після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.
Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад, "Рис. 1.2." (другий рисунок першого розділу). Номер рисунку, його назва та пояснювальні підписи розмішують послідовно ілюстрацією.
4.4. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу), та розміщують цей напис у правому верхньому куту над відповідним заголовком таблиці.
4.5. Формули.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка.
Рівняння та формули треба виділяти з тексту вільними рядками (вище та нижче кожної формули...). Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (-) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (*) і ділення (:).
4.6. Посилання.
При написанні наукової роботи необхідно посилатися на джерела, що дає змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа. Посилатися слід на останні видання публікацій.
У тексті наукової роботи посилення на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним квадратними дужками, наприклад, «... в роботах (1-4)...».
Можливе посилання у виносках, при цьому оформлення посилань повинне виповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.
4.7. Написання тез до роботи.
Учасник конкурсу-захисту зобов'язаний подати тези своєї роботи. Перед тезами зазначається: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАН; назва навчального закладу, клас; прізвище, ім’я, по батькові та посада наукового керівника.
Тези (текст обсягом 1 сторінка) викладаються в довільній формі і дають стислу характеристику змісту науково-дослідницької роботи із визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також в них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.
Вони подаються в друкованному та електронному вигляді на диску (текст обсягом 1 сторінка, форму А-4, набранному в текстовому редакторі Word шрифтом Times New Roman розміром 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Всі береги (поля) – 20 мм).
ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ
І СПИСКУ ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДИТЬСЯ У НАУКОВІЙ РОБОТІ
Опис книги
1. Воронин М.К. Твори – К.: Дніпро, 1989. - 687 с.
2. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К.: Либідь, 1995. – 192с.
3. Грушевський М. Із літературної спадщини. – Нью-Йорк–Київ: Книга-Друк, 2000. – 416 с.
4. Єфремов С.О. Літературно-критичні статті. – К: Дніпро, 1993. – 351 с.
5. Клименко Н.Ф. Основні морфеміки сучасної української мови. – К: ГЗМН, 1998. – 182 с.
6. Мороз М.О. Літопис життя і творчості Лесі Українки. – К: Наук. думка, 1992. – 631 с.
7. Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2-х тт. – К.: Наук. думка, 1973.
8. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / За заг. ред. І.К. Бшодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – 435 с.
9. Терлак З.М. Українська мова: Збірник вправ із синтаксису та пунктуації. – Л.: Світ, 1998. – 224 с.
10. Українка Л. Збірник творів: У 12 т. – К.: Наук. думка, 1975-1979. – Т.9. – 431 с.
11. Українська літературна енциклопедія: В 5 т. – К.: Голов. ред. УРЕ ім.М.П.Бажана, 1988. – Т.І. – 534 с.
12. Храпченко М.Б. Горизонти художественного образа. – М.: Художественная литература, 1982. – 334 с.
13. Чопик Р.Б. Ессе Homo: Добра звістка від Івана Франка. – Л.: Свіч, 2001. –232 с.
Опис статті в періодичному і неперіодичному збірниках
1. Білоус М. Мовленнєвий етикет українського народу // Мова і духовність нації: Тези доп. регіон. наук.-практ. конф. -Львів, 1989. - С.98-99.
2. Войтюк А. Іван Франко про Берестейську унію // Франкознавчі студії: 36. наук, праць. - Дрогобич: Вимір, 2002. - Вип.2. - С.23-34.
3. Гнатюк М. Проблеми теорії літератури у працях Івана Денисюка // 3 його духа печаттю... 36. наук, праць на пошану Івана Денисюка. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. -Т.2. - С.3-9.
4. Дах М. Балада у генологічній свідомості Івана Франка // Українське літературознавство. Іван Франко: Статті і матеріали. - Львів, 2001. -ВИП.64.-С.110-117.
5. Матвіяс І. Варіанти літературних мов // Культура слова. - К.: Наукова думка, 1994. - С. З - 9.
6. Михайлишин Б. Питання взаємозв'язку мови та культури у працях І.С.Свєнціцького // Культура мови і культура в мові: 36. наук, праць. - К: ІМКВО, 1991.-С.57-61.
7. Наливайко Д. Україна в рецепції західних гуманістів ХУ-ХУІ ст. // Європейське відродження та українська література ХТУ-ХУЦІ ст. - К: Наукова думка, 1993.-С.З-39.
8. Ощипко І. Семантико-словотвірна характеристика предикативних
прислівників української мови // Вісник Львівського університету: Серія
філологічна - Львів, 2000. - Вип.29. - С. 9 -15.
Опис журнальної статті
1. Гончар Олесь. Час для єдності // СІЧ. -1990. - №11. - С.3-6.
2. Клен Юрій. Спогади про неокласиків: (Филипович, Якубський, Зеров, Могилянський, Рильський)/ / Украша - 1990. - № 20..- С. 15-17; № 21 .-С. 15-17.
3. Ковальов В.П. Експресивне використання антонімії в українському художньому мовленні // УМЛШ. -1986. - №9. - С.48-50.
4. Пономарів О. Словотворчі та відмінкові особливості (мовнсютилістичні поради) // Урок української. - 2002. - № 4. - С. 25-27.
5. Скрипник Л.Г. Словник і мовна дійсність // Мовознавство. - 1970. - №5. - С. 58 - 67.
6. Шерех Ю. Скарби, якими володіємо // Сучасність. - 1993. - №6. -С.63-
7. Шовгенів І., Теліга О. Партачі життя (до проблеми цивільної відваги) // Слово. -1992. - №4. - С.6-7.
Опис газетної статті
1. Бокий І. В контексті народної долі // Сільські вісті. -1989. - 6 квіт.
2. "Давнє" і "нове" у шкільному франкознавстві // Українська мова та література. -2002. -4.38 (294).
3. Могиль А. Вірші - як молитва // Голос України. - 2003. - 4 січ.
4. Полюга Л.М. О рідна мова, хто без тебе я? // Недільний експрес. -1999.-№4.-С8.
5. Федик О. І нетлінне бережемо від корозії// Літ. Україна -1993. - 11 лют.
Науково-дослідницька робота – це учнівська робота з обраної теми, що є результатом елементарного самостійного дослідження. В окремих випадках вона може мати реферативний характер, але, як правило, має бути пов’язана з вирішенням доступної дослідницької праці. Бажано, щоб робота містила нові факти, узагальнення і практичні рекомендації до її використання. Вона досягне поставленої мети, якщо навіть відомі положення будуть висвітлюватися у ній з нових позицій і супроводжуватимуся власною авторською аргументацією.
Вписувати в текст наукової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою чорного кольору.
Друкарські помилки можна виправляти підчищенням або білою фарбою і нанесенням на тому ж місті тексту машинописним способом.
Заголовки структурних частин наукової роботи “Зміст”, “Вступ”, “Розділ”, “Висновки” та ін. друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (перша – велика). Крапка в кінці заголовка не ставиться.
Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.
Кожну структурну частину наукової роботи слід починати з нової сторінки.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць, формул здійснюється арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але на ньому номер сторінки не проставляється. На наступних сторінках їх номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.
Номер розділу необхідно проставляти після слова розділ, після номера крапку не ставити, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад 1.4 (четвертий підрозділ першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу (за такими ж правилами).
Ілюстрації (карти, схеми, фотографії, діаграми, креслення) та таблиці необхідно подавати після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.
Ілюстрації починають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад:
Рис. 3.1 Макет забудови пр. Гагаріна у 2010 році
Це перший малюнок третього розділу
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих в додатках) в межах розділу.
Наприклад:
Таблиця 1.3
Співвідношення температури повітря та швидкості вітру, при яких можуть виникнути обмороження відкритих частин обличчя
|
Швидкість вітру, м/с |
2 |
4 |
6 |
8 |
13 |
|
Температура повітря, С |
-41 |
-25 |
-15 |
-11 |
-7 |
Це третя таблиця першого розділу
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Рівняння та формули треба виділяти з тексту вільними рядками.
При написанні наукової роботи необхідно посилатися на джерела, що дає змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа.
В тексті наукової роботи посилання на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним квадратними дужками, наприклад, “... в роботах 2-5...”.
Можливе посилання у виносках, при цьому оформлення посилань повинно відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.
Список використаних джерел необхідно складати згідно з державним стандартом в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (якщо авторів більше, ніж 3).
Державні стандарти:
Иванов А.О., Петров Г.Л. Физическая география материков и океанов. – М.: Мысль, 1997. – 468 с.
Клімати світу / За ред. Ніконова П.С. – К.: Наукова думка, 1998. – 342 с.
Соломін В.П. Організація краєзнавчих екскурсій // Географія та основи економіки. – 2001. -- № 3. – С. 23-28.
56. http//www.gorod.dp.ua
Додатки слід оформляти на наступних після списку літературних джерел сторінках, при цьому кожний додаток необхідно наводити з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, який друкується угорі з великої літери.
Додаткові вимоги
Учасники конкурсу-захисту разом з роботою подають тези цієї роботи, оформлені на 1-й сторінці відповідно до зразка, та завірену довідку наукового керівника, що підтверджує авторство, достовірність наведених результатів та можливість опублікування.
Тези мають бути надруковані на білому папері через 1,5 інтервали в рамці 16,5 х 25,5 см. Поле ліворуч листа – 2,5 см. Перед основним текстом зазначається: назва повідомлення; ініціали та прізвище автора; назва територіального відділення МАН та базового закладу; назва закладу освіти, клас, місто.
Роботи і тези повинні бути виконані державною мовою.