Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Постановка проблеми та її зв’язок з практичними та науковими завданнями. В умовах інформатизації суспільства, впровадження нових технологій у діяльність органів державної влади та управління необхідне формування ефективного кад рового потенціалу фахівців з інформаційної діяльності. Сучасний етап розвитку сфери інформаційної діяльності системно пов’я заний як із процесами інформатизації суспільства, так і з загальними процесами демократиза ції та відкритості діяльності державного управління.
Увага світової спільноти звертається до питань загальної доступності інформації, зокрема у 2004 р. ЮНЕСКО прийняті «Керівні принципи політики вдосконалення державної інформації, яка є суспільним надбанням» (Policy Guidelines for the Development and Promotion of Governmental Public Domain Information). Цей документ відображає не тільки позицію ЮНЕСКО, але є й одним з механізмів реалізації Плану дій, прийнятого на Женевському раунді Всесвітнього саміту з інформаційного суспільства (WSIS).
Інформація, яка створюється державними органами і відноситься до суспільного надбання, відіграє значну роль у економічному і соціальному розвитку країн, орієнтованих на розвиток демократії. Це зумовлено такими причинами:
однією із найважливіших цінностей, пов’язаних із наданням інформації, створюваної органами державного управління, є прозорість державного управління і пріоритет демократичних принципів: рівності, відкритості, гласності. Чим більше інформації, яка стосується діяльності державних органів, є доступною, тим менше ймовірність того, що можуть бути приховані випадки корупції та беззаконня;
відкрите і необмежене розповсюдження інформації для публічного доступу підвищує безпеку суспільства, сприяє підвищенню рівня життя, оскільки у громадян з’являється більше можливостей для прийняття усвідомлених рішень з питань повсякденного життя, оточуючого середовища і майбутнього.
У зв’язку з цим важливо відмітити, що сучасні парадигми соціально-інформаційної взаємодії презентують якісно нові підходи до посилення ролі інформаційних ресурсів у державному управлінні.
Інформаційно-комунікаційн>і технології, проникаючи у сферу державного управління, трансформують її, обумовлюють урізноманітнення зв’язків між державою і суспільством, наслідком чого стає прозорість і відкритість державного управління. Системний характер державного управління, особливості підготовки і прийняття рішень, необхідність подолання бюрократизму і підвищення відповідальності потребують професіоналізації документно-інформаційного забезпечення і висувають адекватні вимоги до підготовки фахівців.
Загострюються протиріччя між «застарілим» професіоналізмом значної частини кадрів державного апарату і сучасними суспільними потребами, що по тре бує змін у змісті підготовки майбутніх фахівців з документно-інформа цій но>го забезпечення органів державної влади і управління. Нові вимоги, які висуваються специфічною сферою майбутньої професійної діяльності – сферою державного управління – потребують необхідного в сучасних умовах врахування перспектив впровадження нових інформаційних технологій у органах державної влади та управління, посилення уваги до формування громадянської, політичної, демократичної культури майбутніх фахівців.
Інфокомунікаційні технології, як один з основних інструментів взаємодії державної влади і громадянського суспільства, впливає на модернізацію державного управління: розроблено проект “Електронна Україна”, прийнято Закони України «Про електронний документ та електронний документообіг”, «Про електронний цифровий підпис», видано Постанову Кабінету Міністрів “Про порядок обнародування в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади”, сформульовано правові гарантії одержання громадянами відповідей на їхні запити до державних органів, встановлено терміни надання таких відповідей відповідно до закону “Про звернення громадян”. В органах державного управління функціонують системи електронного документообігу, розвивається представництво органів державної влади у мережі Інтернет.
Безперечно, реалізація цих програм потребує відповідного кадрового забезпечення – перш, за все, фахівцями інформаційного профілю в галузі управління документно-інформаційними потоками сфери державного управління. Зазначені фахівці мають бути орієнтованими на реалізацію процесу інформатизації, перш за все, у його соціальному контексті, який не зводиться до насичення суспільства комп’ютерними пристроями і новіт німи технологіями, а спрямований, перш за все, на систематичну реорганізацію і вдоскона лення, підвищення ефективності соціально значущої діяльності на основі використання сучасної електронно-обчислювальної техніки і інформацій них систем.
Формулювання цілей статті. Професіоналізація інформаційного забезпечення сфери державного управління викликає суперечність між потребами сфери державного управління у ефективній інформаційній діяльності та інформаційному забезпеченні державотворчих процесів, спрямованих на демократизацію суспільства, та невизначеністю вимог до фахівців з інформаційного забезпечення державного управління. Необхідність подолання виявленої суперечності зумовлює актуальність визначення вимог до професійної підготовки фахівців з інформаційного забезпечення державного управління. У зв’язку з цим постає першочергове завдання – оцінити стан розробленості виявленої проблеми, окреслити коло напрямів наукових досліджень, які є суттєво значущими для її вирішення.
Одним з основних нормативно-правових документів, які регламентують підготовку фахівців для сфери державного управління, є державна цільова програма “Комплексна програма підготовки державних службовців”, яка передбачає підготовку державних службовців, які відзначатимуться здатністю запроваджувати цінності демократичної, правової, соціальної держави та громадянського суспільства, неухильно відстоювати права і свободи людини і громадянина, матимуть професійні уміння і навички, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях, аналітичних здібностях та майстерності застосування засобів і методів управлінської науки; вирізнятимуться стратегічним мисленням та особистісними якостями, необхідними для прийняття та успішної реалізації управлінських рішень.
Серед концептуальних засад підготовки фахівців для професійної діяльності в державному управлінні, окрім професійного навчання із здобуттям вищої освіти в освітній галузі «Державне управління» та підвищення кваліфікації в цій галузі, визначено такий напрям як функціональна спеціалізація підготовки фахівців інших освітніх галузей за спеціальностями, професійно спрямованими на державне управління.
Однією з спеціальностей підготовки фахівців з інформаційного забезпечення для сфери державного управління є спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність», у межах якої здійснюється підготовка фахівців інформаційного профілю з функціональною спеціалізацією «документознавець, менеджер органів державної влади і управління». Даний напрям характеризується унікальним поєднанням специфіки предметного поля інформаційної діяльності і специфіки сфери державного управління у їх природному динамічному взаємозв’язку і взаємовпливі.
Завдання фахівців з інформаційної діяльності у сфері державного управління – забезпечувати інформаційний зв’язок держави і суспільства, держави та громадян, у своїй діяльності практично реалізовувати демократичні принципи; розширювати умови для становлення громадянського суспільства, мотивувати розвиток його самоврядних дій засобами професійної управлінської роботи.
Одержуючи відповідну фахову освіту (спрямовану, перш за все, на інформаційний аспект навчання), працюючи за фахом в органах державної влади і управління, випускники займають посади державних службовців, що вимагає від них необхідних якостей, ціннісних установок та відповідної професіоналізації у цій сфері діяльності. Принципово нові вимоги до держслужбовців сучасного покоління безпосередньо пов’язані із зміною функцій і змістом діяльності держави.
Отже, підготовка фахівців з інформаційного забезпечення, здійснювана для специфічної галузі – сфери державного управління – потребує інтегрованого підходу до визначення особливостей діяльності, необхідних особистісних рис, ціннісних установок, визначення необхідних професійних вимог. Аналіз комплексу зазначених особистісно-професійних вимог до фахівців є необхідною умовою побудови і ефективної реалізації навчально-виховного процесу їх підготовки.
Аналіз останніх досліджень та публікацій, виділення невирішених частин проблеми. Опрацьовуючи концепцію дослідження, слід звернутись до праць багатьох вчених різних галузей науки, які обґрунтували методологію й апарат системного дослідження обраної проблеми.
Об’єктивні процеси розвитку теорії і практики інформаційної діяльності, зокрема, диверсифікація поля професійної діяльності фахівців інформаційного профілю, поглиблення процесів диференціації та розвиток наукових дисциплін, об’єктом вивчення яких є документ, актуалізували розвиток наукової дисципліни „документознавство”. Особливу групу становлять публікації дослідників, які сприяли розвитку документознавства як узагальнюючої, інтегрованої наукової і навчальної дисципліни і є системоутворюючими для розвитку спеціальності „Документознавство та інформаційна діяльність” (С.Г.Кулешов, Н.М.Куш на ренко, М.С.Слободяник, Ю.Столяров, Г.М.Швецова-Водка). Слід зазначити, що сучасне документознавство є комплексною науковою дисципліною, концепції якої активно формуються вітчизняними та зарубіжними науковцями, дискутуються проблеми визначення структури цієї науки, її місця серед інших наукових дисциплін.
Розвиток документознавства, як наукової дисципліни, став актуалізуючим чинником введення у 90-х роках ХХ ст. у систему вищої освіти спеціальності „Документознавство та інформаційна діяльність”, призначеної для підготовки фахівців широкого профілю для системи документно-інформаційних комунікацій. Одним із надзвичайно важливих напрямів диференціації підготовки є розвиток підготовки фахівців для сфери державного управління (документознавець-референ>т органів державного управління і місцевого самоврядування; документознавець-менеджер органів державної влади та управління та ін.).
Питання підготовки фахівців з інформаційного забезпечення державного управління поки що не стали предметом системних досліджень вітчизняних науковців, однак слід відзначити, що активно досліджується проблема диверсифікації змісту освіти для сфери інформаційного забезпечення управління: виконано системні педагогічні дослідження, присвячені побудові моделі фахівця з інформаційного забезпечення системи управління невиробничою сферою (О.В. Матвієнко [5]), окремі питання підготовки документознавців в умовах інформатизації суспільства розглянуті в роботах Н.А.Гайсинюк, Н.М.Кушнаренко, А.А.Соляник та ін. [2 та ін.]. Слід наголосити, що у згаданих роботах обраний нами аспект дослідження не розглядався; водночас наукові праці зазначених авторів є суттєво важливими для подальшого розвитку теоретичних положень і реалізації практичних заходів організації навчально-виховного процесу підготовки фахівців з інформаційного забезпечення органів державної влади і управління і спрямовують подальші дослідження на обґрунтування специфіки змісту, форм і методів професійної підготовки фахівців.
На основі аналізу літературних джерел і вивчення практичного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців сфери документно-інформаційних комунікацій для системи державного управління виявлено ряд об’єктивних суперечностей між:
сучасними потребами соціальної практики у документно-інформаційному забезпеченні державного управління та відсутністю системних досліджень і науково обґрунтованих моделей фахівців інформаційного профілю для державного управління;
полікомпонентністю та поліструктурністю професійної діяльності у сфері документно-інформаційного забезпечення державного управління та відсутністю акцентів на специфіці соціально-психологічних та ціннісних аспектів майбутньої професійної діяльності фахівців.
Виклад основного матеріалу. Суттєво важливе дослідження стану і перспектив розвитку кадрових процесів у державному управлінні України виконано В.М.Олуйком [7]. У системних і концептуальних висновках, зроблених щодо перебігу кадрових процесів у державній службі, вчений наголошує на необхідності звернення уваги на службовців і спеціалістів для інформаційно-аналітичної роботи, а також акцентує на необхідності якісної інформації у державному управлінні, на правдивості й доцільності інформації, що виходить від державних службовців, на умові надходження до системи державного управління тільки достовірної та об’єктивної інформації, інакше всі процеси, в яких використовується така інформація, неодмінно деформуються.
Системоутворюючими і такими, що відображають специфіку предметного поля діяльності фахівців з інформаційного забезпечення державного управління, є наукові праці, присвячені питанням підготовки кадрів для державного управління, ціннісним орієнтирам у цій сфері, перспективам впровадження нових інформаційних технологій у сферу державного управління. Специфічні питання підготовки фахівців, зокрема керівного персоналу для сфери державного управління, розглянуті у роботах В.І.Лугового [4 та ін.], який акцентує увагу на конкретній визначеності та вражаючій масштабності сфери державного управління, що зобов’язує відповідними чином підходити до її фахового забезпечення; акцентує увагу на інформаційно-комунікаційн>их технологіях у підготовці фахівців для сфери державного управління як засобі навчання та об’єкті вивчення, що є вкрай необхідним у майбутній їх діяльності для прийняття, моніторингу і коригування державно-управлінських рішень. Проблеми місця державного службовця у взаємовідносинах влади і суспільства системно досліджено С.М.Серьогіним [8], у роботі якого наголошується, що сприйняття влади суспільством відбувається на підставі узагальнення понять про державних осіб та стан інституціонального забезпечення їх діяльності, крізь призму уявлень про державну службу як інститут, який забезпечує виконання функцій держави, суспільні уявлення про владу формуються.
Державна служба – складний соціальний, політичний, державно-правовий, духовно-культурний інститут, для якого характерне досить складне поєднання елементів, сполучень, основним з яких є особа державного службовця. Однією з важливих проблем є визначення необхідних фахівцю ціннісних рис.
Розглянемо, насамперед, наукові розвідки фахівців з державного управління, присвячені дослідженню вимог до держслужбовця, аналіз яких у контексті нашого дослідження має першорядне значення і які синтезовано відображають сучасні погляди на основні морально-ціннісні, професійні, соціально-психологічні характеристики держслужбовців. Аналізуючи необхідні держслужбовцю риси, дослідники наголошують на тому, що в основу формування моделі державного службовця може бути покладена сукупність професійних і соціально-психологічних рис особи. Зокрема, в роботі Н.М. Грінівецької [3] доведено, що важливе значення мають ціннісні орієнтації особи державного службовця. Зазначено, що особа державного службовця належить до певної соціально-професійної групи, де проявляються риси, які характеризують її ставлення до державної служби, своєї трудової діяльності, цілей і завдань державного апарату, методів роботи, взаємовідносин у колективі. Крім того, особа державного службовця є ще й суб’єктом суспільних відносин.
В роботі Л.О.Воронько [1] акцентується важливість такого чинника вдосконалення системи державного управління взагалі й державної служби зокрема, як формування та розвиток культури праці державних службовців як суттєвого компоненту їхньої професійної діяльності.
Якісно-ціннісні характеристики державних службовців в контексті професіоналізму розглянуто у роботі І.І.Нинюк [6] Автор визначає професіоналізм державних службовців як основу ефективності державної служби, від якої суттєво залежать як аномальні розлади в її діяльності, так і можливості зростання, розвитку та надійності її соціального функціонування і визначає поняття “професіоналізм державного службовця” як якісно-ціннісний комплекс поєднання глибоких знань, практич ного досвіду, загальнолюдських цінностей, що відображає ступінь самоорганізації особи, ефективність її професійної діяльності, сприяє розвитку авторитету державної служби. Важливо відзначити, що, розглядаючи процес формування професіоналізму дер жавних службовців у контексті підвищення престижу державної служби, автор визна чає роль професійного навчання як важливого чинника у вирішенні кадрових питань.
Нинюк І.І. визнає, що на стан професіоналізму державних службовців впливає ослаблення їх професійних управлінських якостей внаслідок соціального характеру деформацій перехідного періоду українського суспільства, серед яких порушення дії механізмів відповідальності, дисципліни та соціального контролю, посилення традицій архаїчного суспільства з його системою привілеїв, відновлення гірших стереотипів традиційного чиновництва, меркантилізації відносин службовців (протекціонізм, хабарництво, бюрократизм, корупція та інше).
Поділяємо точку зору І.І.Нинюк щодо тези, що у професійній культурі держав ні службовці синтезують пласти професійної етики та загальньнолюдські цінності, цінності державної служби та професійні цінності своєї соціальної групи і вважаємо найбільш доцільним саме такий шлях розв’язання проблем і виявлення особливостей підготовки фахівців з інформаційного забезпечення державно го управління.
Узагальнивши погляди науковців, можна зробити висновок, що у межах наукової дисципліни «Державне управління» систематизовано вимоги до держслужбовця, які відображають, насамперед, ціннісні, морально-етичні, соціально-психологічні аспек ти його особистості, визначено основні риси професіоналізму державних службовців. Незважаючи на детальний аналіз названих аспектів узагальненої моделі держслужбов ця, практично не приділено уваги питанням взаємозв’язку розглянутих рис із соціально-психологічними та професійними рисами фахівця, який одержав спеціальну професійну освіту (у контексті нашого дослідження – освіту в галузі документознавства та інформаційної діяльності) і здійснює свою професійну діяльність на державній службі. Отже, слід конкретизувати вимоги до фахівців з інфор маційного забезпечення у сфері державного управління, які працюють на посадах держслужбовців.
Висновки
Необхідність інформаційного забезпечення розвитку в Україні державотворчих процесів, розвиток національної інформаційної інфраструктури ставить перед системою вищої освіти завдання диверсифікації змісту, напрямів та освітніх рівнів підготовки сучасних фахівців з інформаційного забезпечення органів держав ної влади.
Проведений аналіз свідчить, що серед наукових пошуків не представлено системних досліджень, присвячених підготовці фахівців з інформаційного забезпечення державного управління.
Теоретико-методологічними основами розвитку підготов ки фахівців з інформаційного забезпечення органів державної влади є інтегроване врахування досліджень, виконаних у межах науки «Державне управління» стосовно ціннісних, морально-етичних, соціально-психо логічних аспектів особистості держслужбовця і питань, пов’язаних з професійною підготовкою держслужбовців, та досліджень, присвячених побудові моделі фахівця інформаційного профілю.