Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Для правильного визначення спеціалізації слід враховувати особливості сільськогосподарського виробництва і функціонування його галузей. Тому при оцінці даного процесу застосовують дві групи економічних показників. Перша включає структуру товарної і валової продукції, посівних площ, поголів’я тварин, затрат праці, рівень товарності. В свою чергу дані показники поділяються на прямі і непрямі. До прямих відноситься структура валової і товарної продукції. До непрямих належать такі показники, як структура посівних площ і багаторічних насаджень, поголів’я тварин, наявність засобів виробництва, рівень інтенсифікації тощо.
В Другу групу входять показники, які характеризують рівень спеціалізації: виробництво валової і товарної продукції з одиниці земельної площі, продуктивність праці, собівартість продукції, рівень рентабельності. За допомогою даних показників визначається рівень виробництва в тих галузях, на яких спеціалізується підприємство.
Основним показником, який характеризує рівень спеціалізації як процесу суспільного поділу праці, є питома маса галузей в структурі товарної продукції. Але, оскільки, процес спеціалізації складний і багатогранний, і на нього впливають природні і економічні умови, необхідно додатково залучати і інші показники.
Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру галузей, які в них є повідними, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер. Чим більше в господарстві таких галузей, тим, як правило, менші їх розміри і нижча концентрація виробництва. Це інколи негативно відбивається на результатах господарювання.
Для цього необхідно визначити і проаналізувати коефіцієнт зосередження товарного виробництва за формулою:
(9.1.)
де
Ксп - коефіцієнт спеціалізації;
Ут - питома маса кожної галузі в структурі товарної продукції, %;
п - порядковий номер виду продукції у розрахунковому ряді за питомою масою у сумі вартості товарної продукції (1,2,3…п).
Якщо за допомогою показника структури товарної продукції роблять висновок про рівень розвитку окремих галузей і ступінь спеціалізації господарства на виробництві продукції, то за коефіцієнтом товарного зосередження галузей судять про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням усіх його товарних галузей. За рівнем спеціалізації сільськогосподарські підприємства поділяються на чотири групи. До першої групи належать господарства з низьким рівнем спеціалізації – значення коефіцієнта до 0,35; до другої групи – з середнім рівнем спеціалізації – від 0,36 до 0,50; до третьої групи – з високим рівнем спеціалізації – від 0,51 до 0,60; до четвертої групи – господарства з поглибленою спеціалізацією – понад 0,60. Отже, чим вищий коефіцієнт спеціалізації, тим вищий її рівень.
При оцінці найвищого варіанту спеціалізації використовують такі основні критерії: обов’язкове виконання плану продажу згідно договорів (контрактів); збільшення виробництва продукції при мінімальних затратах; досягнення мінімуму капітальних-вкладів на одиницю продукції, або на одиницю площі чи голову худоби при постійному підвищенні врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин; максимальний прибуток сільськогосподарського виробництва та його галузей.
У сільськогосподарських підприємствах для визначення рівня внутрішньогосподарської спеціалізації застосовують коефіцієнти
абсолютного і відносного рівня спеціалізації.
Наближення розміру даного коефіцієнту до одиниці свідчитиме про поглиблення спеціалізації підрозділів на товарному виробництві.
Ведення сільськогосподарського виробництва в ринкових відносинах неможливе без науково-обгрунтованої спеціалізації. На ці процеси впливають природні, організаційні, економічні та технічні фактори, а саме: