Українська балада ХІХ століття (історія жанру)
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Українська балада ХІХ століття (історія жанру)
Літературні балади родинно-побутового циклу об'єднуються темою "вічного зла", що бумерангом повертається до його інспіратора. Герой у них поставлений у ситуацію вибору між добром і злом, хоча обирає найчастіше далеку від усталеної з морально-етичного погляду поведінку. Так, у баладах М.Устияновича "Проклятство матері" "син-окаянник" Орест, знехтувавши благаннями матері і сестри, помчався у непогоду "рибкою гуляти" у Дністрі. Непослух сина вихоплює з материних уст зболене прокляття: "Богдай же-сь більше не вернув додому!" Автор уміло використав різновид архітектоніки – композиційний повтор. Слова закляття, які повторюють небо і хмари, гудуть земля і хвилі, відлунює грім, будять запізніле каяття юнака. Але Божий гнів невідворотний: в останню мить син усвідомлює свою провину, однак не може врятувати матері й гине сам.
Родинно-побутові балади, вихоплюючи із реального буття найбільш критичні ситуації, досліджували глибокі таїни людської душі, підсвідомі інстинкти та вчинки, вчили основам взаємного спілкування шляхом від супротивного, ілюструючи, як не можна поводитися, доводячи, що повага, любов, гуманність, стриманість – це ті основні принципи, на яких повинні будуватися сімейні стосунки.
Основними рисами соціально-побутових літературних балад є нахил до історіоризації, антитетичне протиставлення минулого і сучасного, авторська позиція істинного патріота, якому не байдужа доля України. У них порушувалися проблеми розвитку та утвердження української мови, історичної пам'яті народу, ролі митця (співця, бандуриста, кобзаря) у пробудженні національної самосвідомості українців ("Ледащо" Л.Боровиковського, "Могила", "Співець", "Співець Митуса" М.Костомарова, "Могила" Я.Щоголева, "Козак та буря", "Степ", "Бандурист", "Гулянка" А.Метлинського). До споріднених з баладами творів віднесено " За байраком байрак" Т.Шевченка, де поет ствердив, що найтяжчий – злочин супроти нації. Твір має цілком баладні ознаки – похмурий тон викладу, фантастичні обставини, таємничість, трагічність сюжету, недоговореність.
"Співець Митуса" М.Костомарова став своєрідним імпульсом до написання спорідненого з баладами твору І.Франка "Мятеж Митуси", у якому автор заперечив песимістичний погляд на поезію співця і "попробував трохи інакше мотивувати виступ Митуси проти князя Данила, причім, користуючись свободою поетичного помислу, відступив дальше від історичної дійсності, ніж се вчинив Костомаров" (І.Франко).
Мотив соціальної нерівності розробляється у баладах М.Костомарова ("Пан Шульпіка", "Голубка"), С.Воробкевича ("Скам'янілий багач", "Скам'яніла багачка"), О.Кониського ("Божевільна"), В.Кулика ("Загублені душі"), Я.Щоголева ("На могилі"), Дніпрової Чайки ("Зірчині чари"); в однопланово-біографічних структурах, до яких віднесено твори з баладними мотивами та інтонаціями "Трудівниця" П.Грабовського, "В'язень" Лесі Українки, "Галаган" І.Франка, звучить прагнення розбудити людське співчуття, наростає мотив соціального оновлення життя.
Співчутливо-вболівальна авторська позиція, життєве підґрунтя, соціологізація факту, відсутність фантастичних елементів стали визначальними рисами "рекрутських" балад ("Маруся" В.Забіли, "Посланець" М.Костомарова, "Рекрут", "Дезертир", "При відході" Ю.Федьковича) та споріднених з баладами творів Т. Шевченка ("У неділю не гуляла", "Ой не п'ються пива-меди", "У неділеньку та ранесенько").
Жанрово-стильові пошуки авторів соціально-побутових балад збігаються з основними тенденціями часу – поглибленням психологізму, посиленням уваги до суспільних проблем, змалюванням буття різних верств населення. Розширюючи ліро-епічний темарій, пропагуючи ідею національного відродження, автори балад надавали читачеві можливість стати співтворцем художньої реальності.
В особистісно-психологічному циклі домінуючими виступають мотиви самотності, алієнації особистості від світу, сирітства, нещасливого кохання і зради. У циклі найбільше творів, віддалених від жанрового осердя. Характерними ознаками їх є взаємопроникнення різножанрових елементів, культ душевного страждання, загальна драматична тональність, перевага ліричного начала над епічним, ідентифікація позиції автора і героя. Авторська увага сфокусована не стільки на подієвому сюжеті, скільки на внутрішніх емоціях, почуттях та відчуттях героя, загальний психічний стан персонажа відтворюється в його реакції на зовнішній світ, монологізованій мові, сумовито-схвильованій сповідальній інтонації, фольклорних ремінісценціях образів-символів тощо. Специфіка творів особистісно-психологічного циклу виявляється у відході від канонічних норм жанру, визначається комбінаціями жанротворчих елементів. Автори баладних модифікацій, руйнуючи уніфіковану жанрову рубрикацію, відмовляються від фабульності, виразно окресленого сюжету ("Жебрак", "Послідня життя тоска" М.Устияновича, "Журба" Л.Боровиковського, "Сирота" В.Забіли, "Ой одна я, одна" Т.Шевченка та інші). Баладні твори особистісно-психологічного циклу передають традиційно типові душевні стани – тугу, розпач, біль, надію; герой відзначається психологічною чутливістю, наділений здатністю аналізувати свої почуття, самозаглиблюватися.
Для глибшого розуміння проблеми еволюції жанру у третьому розділі – "Проблеми національного буття і своєрідність поетики історичних балад ХІХ століття" – подано характеристику творів, у яких оспівувалась доба козаччини, опришківство, осмислювались події княжої доби та російсько-французької війни 1812 року, розроблялися сюжети з історії європейських народів, спроектовані на українську сучасність. Можливості та грані жанру по-новому розкрилися в історичних баладах, що творили своєрідний міф про національних героїв, гіперболізуючи їхні позитивні якості – сміливість, рішучість, самовідданість, патріотизм. Різноманітні іпостасі характеру козака змальовано у баладах Л.Боровиковського, М.Костомарова, А.Метлинського, Б.Грінченка та інших. Виводячи напівміфічні, напівісторичні образи козаків, державних діячів, гетьманів, поети прагнули навчити шанувати і любити свою минувшину, створити ідеал суспільно активної людини на противагу сучасникам, позбавленим героїчного духу та волелюбних ідеалів предків.
Історичні балади, ввібравши в себе романтичний пафос визвольної боротьби, епічний розмах, драматичний спосіб зображення та ліричне бачення філософії життя та національної ідеї, культивуючи мистецьку транспозицію "славне минуле – жалюгідне сучасне", виконували функцію виховання самосвідомості українців, почуття національної гідності та морального обов'язку перед народом.
Художньо реконструюючи минуле, українські поети змальовували події та постаті державних діячів, виходячи як з фактів історії, так і з власних візій, тому
2. ТУ Технические условия А2
3. Курсовая работа- Использование графических редакторов в дизайне проектировании женских костюмов
4. тема лечебнопрофилактических противоэпидемических реабилитационных медицинских мер а так же учреждения
5. вперед применяется при определении превышений через водные преграды и поверках инструментов.html
6. 2004 4 25 ноября 1795 г
7. тема имеет большое значение как для биологии так и для психологии и философии
8. Психологическая характеристика коллектива
9. БАШКИРСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ Министерства здравоохранения и социального развития1
10. Документы, фиксирующие юридические факты
11. течение и действительно Флаксус не был ни организацией ни группой скорее неким образом жизни Джордж Мач
12. Каучуки 1
13. Основи фізіології харчування
14. лет назад IV тыс
15. Банкротство и процедуры реорганизации предприятия
16. 2 Шерил Луиза Моллер Предисловие Что это за книга или Загадка сто девятой бусины В Индии особ
17. Жесткие диски Организация данных на жестком диске
18. Тема- Начало второй мировой войны и вступление в неё Советского Союза Выполнил- ст
19. Принцип действия ваккумных ламп с управлением током
20. Стандартизация и сертификация Вопросы ГАК по дисциплине Статистические методы контроля и управления к